Вплив фітопланктону на якість питної води

Інтродукція рослиноїдних риб - не єдиний шлях утилізації надлишкової (за рахунок евтрофування) біомаси зелених мікроводоростей. Клітини зелених активно споживаються мирним зоопланктоном, який, у свою чергу, служить їжею м'ясоїдним гідробіонтам, в силу чого первинна продукція в звичайних для трофічних пірамід пропорціях трансформується в кінцеві ланки пасовищних і детритних харчових ланцюгів водойми. Саме тому не спостерігаються катастрофічні наслідки бурхливого "цвітіння" зелених, діатомових та інших активно споживаних таксонів водоростей: слідом за піком цвітіння водоростей слідують піки чисельності зоопланктерів і т.д. Таким чином, на відміну від ціанобактерій біомаса споживаних водоростей не накопичується і не розкладається. Саме тому парадоксальне додавання азотних форм поживних речовин в збагачене фосфором водоймище не призводить до збільшення небажаних наслідків евтрофування (отруєння водойми, нестачі кисню).

Ці методи регулювання типу цвітіння (зміна домінування синьо-зелених на переважання зелених водоростей) застосовні для рекреаційних водойм, для водойм-охолоджувачів, для водойм питного і комплексного призначення. Особливу роль біогенні маніпуляції можуть грати як елементи раціональної екологізованої системи удобрення рибоводних водойм, особливо з полікультури риб, що включає рослиноїдних.

Існують ситуації, в яких бажано і протилежний напрямок регулювання цвітіння. Мова йде про водойми-накопичувачі неочищених побутових і зоологічних стоків, воду з яких після біологічної доочистки пропонується використовувати для поливу сільськогосподарських культур. Низькі значення відношення азоту до фосфору (за рахунок добавок фосфорних сполук) в таких водоймах приведуть до цвітіння води ціанобактеріями. Ціанобактерії за рахунок біоцидних (бактерицидних, фунгіцидних і т.п.) властивостей в достатній мірі здатні до знезараження стічних вод птахофабрик, тваринницьких ферм, деяких тваринницьких комплексів і підприємств комунально-побутового господарства. Токсини більшості синьо-зелених водоростей мають широкий спектр антимікробної дії по відношенню до представників сапрофітних і патогенних мікроорганізмів. При великих концентраціях токсинів відбувається придушення бактерій-сапрофітів, хвороботворних мікробів (ешерихій, сальмонел, шигел, стафілококів), яєць гельмінтів.

Надлишковий вміст ціанобактерій разом з іншими водоростями в воді для поливу може позитивно позначатися на розвитку сільськогосподарських культур, зокрема бавовнику. При зрошенні земель водою з високою біомасою фітопланктону поліпшується їх біологічний стан (забезпечення киснем, закріплення в грунті азотистих і гумусових речовин, збагачення її білками, вітамінами, ауксину, мікроелементами, незамінними амінокислотами, мінеральними солями), успішно протікає боротьба з кореневою гниллю, знижується захворюваність бавовнику .Деякі види ціанобактерій здатні продукувати метаболіти, стимулюють схожість насіння і ріст дорослих особин бавовнику, пшениці, рису[9].

2. Клімато-гідрологічна характеристика регіону

2.1 Водні ресурси Житомирської області

Площа Житомирської області 29,9 тис.км² (4,9% території України). Вона повністю розміщена в межах басейна Дніпра. Найбільша частина області належить басейну правої притоки Дніпра - р. Прип'яті (54%); в басейні Тетерева розміщено 38% її території, в басейні Ірпеня - 3,5%, в басейні Росі - 4,5%.

Рельєф області в основному рівнинний, підземні води приймають незначну участь в формуванні стоку рік. Основу його складають атмосферні опади. Більшість рік беруть початок в області, лише Роставиця, Гуйва, Гнилоп'ять і Случ беруть початок в сусідніх областях і приносять незначні транзитні ресурси. Тому у всіх орієнтовних водогосподарських розрахунках (плани водоспоживання, оперативні баланси) область, як правило, базується на стоку, що формується в межах області. Всього на території області несуть свої води 2822 річки загальною довжиною 13,7 тис.км.

Водність рік області досить нерівномірна по сезонах року та кліматичних зонах. Так водність рік в північних районах в 1,5-2 рази вище ніж у південних. До 70% стоку річок припадає на весняну повінь або літні паводки і лише до 30% - на решту року. В літню межень значна частина рік південних районів в сухі роки пересихає, що робить неможливим водозабір з них без будівництва підпірних споруд, ставків та водосховищ[15].

В структурі гідрографічної сітки області великих річок немає, середніх річок - вісім:

- р.Случ загальною площею водозбірного басейну (далі площею басейну) 13800 мІ (в межах області разом з притоками - 4968кмІ) і довжиною 451 км (в межах області - 181 км);

- р.Уборть загальною площею басейну 5820 кмІ (в межах області разом з притоками - 3800 кмІ) і довжиною 292 км (в межах області - 170,6 км);

- р.Ствига загальною площею басейну 5440 кмІ (в межах області разом з притоками - 428 кмІ) і довжиною 178 км (в межах області - 1 км);

- р.Словечна загальною площею басейну 2670 кмІ (в межах області разом з притоками -600 кмІ) і довжиною 158 км (в межах області - 40 км);

- р.Уж загальною площею басейну 8080 кмІ (в межах області разом з притоками - 6016 кмІ) і довжиною 256 км (в межах області - 159 км);

- р.Тетерів загальною площею басейну 15100 кмІ (в межах області разом з притоками - 10981 кмІ) і довжиною 365 км (в межах області - 276км);

- р.Ірша загальною площею басейну 3070 кмІ (в межах області разом з притоками - 3064 км2) і довжиною 132 км (в межах області - 126 км);

- р.Ірпінь загальною площею басейну 3340 кмІ (в межах області разом з притоками - 897 км2) і довжиною 153 км (в межах області - 43 км).

Річка Рось в межах області не протікає, лише протікають її притоки. Загальна площа басейну 12800 кмІ (в межах області притоки - 1298 кмІ), довжиною 346 км (в межах області притоки - 322,5 км).

Cеред середніх річок найважливіше значення мають Ірша, Случ, Уборть, Уж, Словечна.

Річка Іршам протікає у Червоноармійському, Володарсько-Волинському, Коростенському та Малинському районах Житомирської області,. Це ліва притока річки Тетерів (басейн Дніпра). Живлення річки снігове й дощове. Вода використовується для промислового і побутового водопостачання, а також зрошування. Довжина -- 136 км, глибина -- від 30 см до 4.5 м, площа басейну -- 3070 кмІ. У басейні річки в давнину видобувалися залізні руди з яких на місцевих руднях виплавляли метал, про що і до сьогоднішнього дня нагадують назви сіл. На території водозабору знаходиться Іршанський титанорудний район, розробляються численні кар'єри по видобутку гранітів, споруджено декілька водосховищ -- Іршанське, Дворищанське та найбільше з них -- Малинське. Вода з Малинського водосховища надходить у водогін міста Малина, використовується для технологічних потреб паперової фабрики та інших підприємств. Назву річки пов'язують з відтінком води («іржа»), яка має рудий колір через поклади ільменіту в річці (добувають нині в Іршанську). водозабор фітопланктон поверхневий

Річка Случ --права притока Горині (басейн Прип'яті). Протікає по території трьох районів-Любарський, Баранівський і Новоград-Волинський. Довжина 451 км, площа басейну 13 900 кмІ, похил -- 0,4 м/км. Ширина долини від 0,2--0,8 км у верхів'ї, до 5 км у нижній течії, річища -- від 5 до 50 м, найбільша -- 110 м. Живлення переважно снігове і дощове. Замерзає в грудні, скресає в березні. Судноплавна на 290 км. Частково використовується для водопостачання, у верхів'ї -- невеликі ГЕС.

Річка Умборть протікає в Ємільчинському та Олевському районах Житомирської області (Україна) і Гомельській області (Білорусь). Тече територією Поліської низовини. Це права притока Прип'яті (басейн Дніпра). Довжина Уборті 292 км, площа водозбірного басейну -- 5 820 кмІ. Середня ширина річища 10 -- 15 м, у пониззі 50--60 м; течія повільна, похил річки 0,34 м/км. Річкова долина майже по всій довжині невиразна. Заплава двостороння, переважно заболочена, розчленована старицями та осушувальними каналами. Річище звивисте, є острови. Основне живлення снігове та дощове. Характерна весняна повінь (до 50% річного стоку). Річка сплавна; споруджено ставки.

Річка Словемчна є правою притокою Прип'яті (басейн Дніпра). Довжина 138 км, площа басейну -- 2670 км². Переважна ширина долини до 2,5 км, річища 4--15 м. У середні та нижній течії русло дуже звивисте, є багато стариць та островів. У пониззі колись використовувалась для лісосплаву. Витоки Словечної розташовані у західній частині Овруцького кряжу, на захід від села Задорожка. Тече спочатку переважно на північ, далі поступово повертає на північний схід і схід. Впадає до Прип'яті на схід від села В'яжичі (Гомельська область).

Річка Уж протікає у межах Житомирської та Київської областей; права притока Прип'яті (впадає у Київське водосховище). Довжина річки Уж -- 256 км (в межах Житомирської області -- 159 км, в межах Київської області -- 97 км), площа басейну -- 8 080 кмІ. Ширина долини -- від 1 до 7 км, річища -- від 5 до 40 м.Похил річки складає 0,47 м/км. Живлення річки -- переважно снігове; замерзає в грудні, скресає в кінці березня. Уж впадає до Прип'яті на південно-східній околиці міста Чорнобиля. Річкові води річки Уж використовуються для водопостачання і (в минулому) сплаву лісу[14,16].

2.2 Розташування споруд водопідготовки КП «Житомирводоканалу»

КП “Житомирводоканал” розташоване у Житомирській області, яка знаходиться у центральній частині Східноєвропейської рівнини на півночі Правобережної України, і, як адміністративно-територіальна одиниця, утворена 22 вересня 1937 року. Вона розташована в північно-західній частині України і межує: на півночі -з Гомельською областю Республіки Білорусь, на заході - з Хмельницькою і Рівненською, на сході - з Київською і на півдні - з Вінницькою областями України. Її географічні координати - між 49°31' і 51°41' північної широти та між 27°12' і 29°46' східної довготи. Географічний центр знаходиться у селі Кам'яний Брід Володарсько-Волинського району. За своєю територією - 29,9 тис. км², що становить 4,9 % території України, вона є однією з найбільших серед інших областей і за цим показником посідає п'яте місце. Протяжність поміж крайніми точками області з заходу на схід становить близько 170, а з півночі на південь - 230 км. У складі області 25 районів, 4 міста обласного і 5 - районного підпорядкування, 46 селищ міського типу, 1625 сільських населених пунктів - всього 1680 населених пунктів. Її обласний центр - місто Житомир.

За фізико-географічними і ґрунтово-кліматичними умовами область поділяється на три зони:

перша - лісостепова, до якої входять Андрушівський, Бердичівський, Любарський, Попільнянський, Ружинський і Чуднівський райони;

друга - "перехідна", або перша поліська - Брусилівський, Дзержинський, Житомирський, Коростишівський, Новоград-Волинський, Черняхівський, Радомишльський і Овруцький райони;

третя зона, або друга поліська - Баранівський, Володарсько-Волинський, Ємільчинський, Коростенський, Луганський, Малинський, Народицький, Олевський, Червоноармійський райони[15].

Житомирщина має вигідне фізико-географічне та економічне розташування. Її територія вкрита широкою мережею міжнародних, внутрішньодержавних та внутрішньообласних шляхів сполучень. Так, на 1 тис. км² території припадає 37,7 км експлуатаційної довжини залізничних колій - майже стільки, як в середньому по Україні; автомобільних шляхів загального користування - 273 км, або на 3 км більше загальнодержавного рівня. По території області проходять потужні нафтопровід та нафтопродуктопровід протяжністю по 210 км кожний. Широка мережа газових та електричних ліній, трансформаторних підстанцій. Все це сприяє розвитку найрізноманітніших видів економічної діяльності.

Місто Житомир з населенням 271,8 тис. чоловік (2010 р.) площею 6,1 тис. га, розташоване на крутих схилах річки Тетерів. Основним джерелом природного ресурсу води є р. Тетерів з її притоками, серед яких найголовніші: Гнилоп'ять, на її березі знаходиться місто Бердичів, та Гуйва, що протікає через місто Андрушівку. Обидві ці річки беруть початок у Вінницькій області і впадають до корбутівського водосховища. Житомир - залізничний вузол з напрямками на Коростень, Бердичів, Фастів. Особливістю міста є наявність промислової зони (Східна), де знаходяться практично всі значні промислові підприємства. Місто розташоване на плато вище р. Тетерів на 60 - 65 м. У центральній частині плато розташована свердловина, яка простягається в напрямку з північного заходу на південний схід, до якої надходять верхів'я балок та ярів, що розрізають берегові схили річок. В центральній частині розташовано декілька невеликих впадин колишніх озер і боліт, які вкривали раніше велику частину території розташування міста. Природні ґрунтово-кліматичні умови визначають організацію зелених насаджень та зон відпочинку[16] .

2.3 Кліматичні умови

Розташування області у помірному поясі північної півкулі визначає клімат як помірно-континентальний, з теплим і вологим літом та м'якою, хмарною зимою. Сонячна радіація, атмосферна циркуляція, форми рельєфу, лісистість та заболоченість впливають на формування місцевих мікрокліматичних умов. Відсутність значних висот та гір сприяє вільному переміщенню повітряних мас різного походження, що обумовлює значну мінливість погодних процесів в окремі сезони. Проте, перехід від однієї пори року до іншої, як правило, відбувається поступово. Зими на Житомирщині чергуються теплі й холодні, з різницею у середній температурі 5 - 7 єС. Літо, як правило, тепле й вологе: в середньому 40 - 45 % річної суми опадів припадає саме на літні місяці. Середньорічна температура повітря 6,8 єС. Пересічна температура січня мінус 5,7 єС, липня 18,9 єС Абсолютний мінімум мінус 35 - 40 єС. Абсолютний максимум 35 - 40 єС. Період з температурою вище 10 єС становить 158 днів. Сума активних температур 2390 - 2520 єС. Опадів випадає 570 - 600 мм/рік, найбільше - влітку (червень, липень, серпень). Висота снігового покриву 20 - 30 см. До несприятливих кліматичних явищ можна віднести бездощові періоди до 60 днів, можливі посухи і суховії, сильні дощі, 1 - 2 дні (рідше 4 - 6 днів) з градом. Значної шкоди завдають пізні весняні та ранні осінні заморозки. Взимку можливі низькі температури протягом 25 днів, ожеледь до 15 днів і більше. Останні весняні заморозки на території області спостерігаються у III-й декаді травня, а перші осінні - у II-й декаді вересня. Тривалість приморозконебезпечного періоду навесні становить 20 днів, восени - 26 днів. Середня глибина промерзання ґрунту взимку становить 44 см, максимальна - 101 см. Протягом року на території області випадає 647 мм опадів (6470 т води на 1 га) максимально добова кількість - 94 мм. 157 днів на рік можна спостерігати опади, з них рідкі (дощ) - 97 днів, тверді (сніг) - 41 день, решта - змішані. Середньомісячна відносна вологість повітря становить 78 %, середньорічна швидкість вітру 2 - 5 м/с .

Клімат Житомирської області позитивно впливає на водо забезпечення населення. Літо з недовготривалими і помірно спекотливими періодами не змушує турбуватися про водозабезпеченість. Зима, також, не дає приводу для турбування, оскільки товщина льодового покриву і період його стояння не чинять значних перешкод у водопідготовці. Негативним фактором можна вважати лише цвітіння води влітку і нестача розчиненого кисню взимку. Проте такими показниками, в тій чи іншій мірі, характеризуються більшість річок України[14].

2.4 Гідрогеологічні умови та грунтовий покрив

В геоструктурному відношенні територія області знаходиться у межах північно-західної частини Українського кристалічного щита, який є складовою частиною Руської платформи і складається з твердих докембрійських порід і гранітів, лабрадоритів, гнейсів та ін., які в багатьох місцях виходять на поверхню. Геологічну будову формують метаморфічні, місцями магматичні відламкові породи докембрійського фундаменту, перекриті корою вивітрювання і осадочним чохлом. Корінні породи чохла залягають на сході і півдні області. Решта території вкрита антропогеновими відкладами. За площею переважають водно-льодовикові відклади, на окремих ділянках перекриті льодовиковими. Річкові долини виповнені алювієм терас. На території області є відклади всіх періодів геологічної історії Землі, починаючи з докембрійських і закінчуючи четвертинними. Із корінних порід найбільш значущі докембрійські, крейдові та третинні. Їх роль особливо значна тому, що вони беруть безпосередню участь в побудові рельєфу . Поверхневий шар представлений алювіальними та елювіальними відкладами та пісками, суглинками, супісками і лісовидними породами. Підстилаються четвертинними відкладеннями граніту, гранітогнейсами і продуктами їх руйнування (каолін).

З корисних копалин найважливіше значення мають будівельні матеріали: граніти, лабрадорити, мармур, кварцити. Є каоліни, вогнетривкі глини, титанові руди, кварцові піски, самоцвіти (гранати, бурштин, топази, яшма тощо), торф, буре вугілля, радіоактивні мінеральні джерела та грязі [15].

Рельєф території області тісно пов'язаний з геологічною будовою. Приуроченість Житомирської області до північно-західної частини Українського кристалічного щита зумовило її більш високе гіпсометричне положення порівняно з іншими областями Українського Полісся, поширення вузьких річкових долин, наявність великих лісових “островів” і меншу заболоченість. Поверхня хвиляста із загальним зниженням на північ та північний схід (від 280 - 220 м до 150 м і менше).

Серед зональних типів ґрунтів за площею поширення переважають дерново-підзолисті ґрунти піщаного, глинисто-піщаного, супіщаного механічного складу, оглеєні (52,4 % площі області). В балках, долинах річок переважають дернові ґрунти, в заплавах і зниженнях рельєфу сформувалися болотні і торфово-болотні ґрунти, розвинуті дефляція, площинна і глибинна ерозія, замулення водоймищ. В лісостеповій частині області - сірі лісові, темно - сірі опідзолені ґрунти, а також чорноземи опідзолені, на лісових „островах" формуються ясно - сірі ґрунти. Є невеликі запаси чорноземів (35 % площі області).

Гідрографічна сітка густа, територією області протікає 246 річка загальною довжиною майже 6 тис. км та близько 2,5 тисячі струмків довжиною майже 6 тис. км. Всі вони належать до басейну Дніпра, вони неширокі і неглибокі. На річках створено більше 40 водосховищ [15]. Пересічна густота річкової сітки 0,36 км/км², у лісостеповій частині 0,20 - 0,26 км/км². Для річок області характерне мішане живлення з переважанням снігового. Понад 50 % річкового стоку припадає на талі снігові води. Річка Тетерів - права притока р. Дніпро, впадає в нього (Київське водосховище) у с. Пилява. Довжина річки 365 км, площа водозабору становить 15100 км². найбільші притоки р. Тетерів - Гнилоп'ять, Гуйва, Случ. Річка зарегульована водосховищами. Максимальні витрати 1 % забезпеченості р. Тетерів 1060 м³/с, мінімальний гарантований напуск становить 0,68 м³/с. Середня швидкість течії - 0,2 м/с Льодовий період 105 діб при товщині льоду 0,2 - 0,7 м. Вміст забруднюючих речовин у створі м. Чуднів (вище по течії) становило на 1978 рік: завислі речовини - 1,8 мг/л; БСК₅ - 1,5 мг/л; розчинений кисень - 13 мг/л. В районі міст Житомира і Коростишева та інших населених пунктів спостерігаються виходи кристалічних порід на схилах річки. Дно більшої частини річки піщане, в плесах піщано-мулове, рідко глинисте[16].

2.5 Екологічна оцінка річки Тетерів

В зв'язку з інтенсивним розвитком промисловості, ростом міст і інших населених пунктів, підвищення ступеня їх благоустрою вимагає вирішення зростаючої проблеми одержання, обробки і транспортування води споживачам.

Місто Житомир - адміністративний, культурний і промисловий центр Житомирської області України. Житомир розташований на крутих схилах лівого берега річки Тетерів (притока р. Дніпро) біля впадання в неї річки Кам'янки. В геоморфологічному відношенні Житомир розташований на межі між рівниною центрального Полісся, що поширюється на півночі і лесовим плато (льодовикової зони) розташованим на півдні. Територія міста являє собою хвилясте плато розгалужене долинами рік і балок із загальним падінням на схід, що збігається з паданням річкової системи.

Річка Тетерів приймає в межах міста притоки річку Кам'янку і р. Путятинку, з ярово-балковою мережею, що тяжіє до них. Берега рік у межах міста круті, кам'яноподібні, розгалуженні біля ярів і балок, що розчленовують прибережну частину міста вузькими звивистими долинами, складеними з кристалічних порід.

Основним джерелом водопостачання м. Житомира є р. Тетерів, що протікає через територію міста стоком у рік 95% забезпеченості 130 млн куб метрів у рік. Річка Тетерів права притока р. Дніпро, бере свій початок з джерел, що виходять на поверхню в балці, яка розташована 1 км східніше с. Мазепинці, Вінницької області на висоті 300 м над рівнем моря. Впадає р. Тетерів у Київське водоймище в с. Пилява. Падіння річки на різних її ділянках змінюється від 0,42 до 1,12 м на один кілометр. Глибина ріки в середньому від 0,7 до 1,0 м, на пластах доходить до 2…3 м. Ширина заплави р. Тетерів у межах міської зони складає 200 м, а в місцях злиття з р. Кам'янкою досягає 250 м. Русло річки глибоке, досягає в ширину 80 м і складено з піщано-гравієвих відкладів. Річка Кам'янка, будучи лівою притокою р. Тетерів, в межах міста протягом 6 км, охоплюючи всю його західну частину. У межах міста р. Кам'янка має ширину від 200 до 300 м, ухил від 0,002 до 0,01. Довжина річки 355 км, площа водозбору 15150 км³, загальне падіння рельєфу 197 м. Басейн річки на півночі межує з басейном р. Уж, на заході з басейном р. Південний Случ, на півдні з басейном р. Південний Буг і на сході з басейном рік Рос і Ірпінь. Басейн річки займає незначну частину великої території низинної рівнини Полісся і тільки сама верхня частина його знаходиться на островах Придніпровської височини. Басейн має форму неправильного п'ятикутника. Уся фігура витягнута в напрямку з південного-заходу на північний схід, тобто в тому ж напрямку, в якому тече річка.

Ґрунти у верхній частині басейну супіщані і піщані, у середній і нижній піщані, глинисто-піщані. Рослинність у північній частині водозбору характеризується сосновими лісами, а в південній ліси змінюються степами. Ліси займають близько 22% площі басейну. Заболочені землі розташовані на пониженнях рельєфу і займають всього 7,7% площі водозбору. Озер дуже мало 0,1% Річкова мережа розвинена добре. Коефіцієнт густоти річкової мережі з урахуванням річок довжиною менш 10 км складає 0,39. Ширина річки змінюється від 0,4 до 12 м у верхів'я, і від 40 до 90 м у середньому і нижньому районах. Глибина річки на перекатах не перевищує 0,7 м, на плесах 1,2-1,5 м. Швидкості течії складає, у середньому, 0,2-0,5 м/с, на порожніх ділянках 1,2-1,5 м, заростає русло місцями, головним чином, біля берегів. Берега продовж всієї річки круті або стрімкі, висотою 1-2 м, місцями 3-5 м, що заросли чагарником.

В басейні р. Тетерів нараховується 458 ставків і водоймищ, загальною площею 8,1 тис. га і об'ємом 130,6 млн. м³. Живлення річки переважно снігове з помітним внесеням ґрунтових вод. Річка Тетерів відноситься до типу рівнинних річок. Для режиму річки характерним є добре виражений весняний розлив, непостійна межень (період річного циклу, протягом якого спостерігається низька водність), що порушується літніми і зимовими паводками від дощів і значних злив. Весняне підняття рівня починається за кілька днів до танення льоду. Середній термін початку весняного підйому відзначається наприкінці лютого на початку березня. Інтенсивність підйому рівня води залежить від водності весни й особливостей морфології русла. В середньому інтенсивність підйому рівня води в роки з інтенсивним паводком коливається в межах 10-50 см/добу, при низьких паводках 5-20 см/добу. Спад паводків повільний, іноді затягується до початки червня, після чого встановлюється межень. Тривалість паводка в середньому 1,5 місяця. Стік води протягом року нерівномірний. Найбільш багатоводна річка буває навесні. Нерівномірність обумовлюється як зональними факторами (дощами і випаровуванням) так і азональними: геоморфологічною будовою басейну, гідрологічними умовами, характером ґрунтів і рослинного покриву.

Каламутність води р. Тетерів протягом року неоднакова: найбільш чиста, прозора вона буває взимку . У цей час річка живиться підземними водами, а приплив поверхневих вод відсутній. Коли ж у річку з поверхні басейну течуть талі і зливові води, то середня багаторічна каламутність води для р. Тетерів складає 50мг/л.

Річка Тетерів протікає по території Житомирського Полісся, де поширені флювиогляціальні піщані відклади з розвинутими на них дереновопідзолистими ґрунтами. Характер ґрунтів, а також підвищена вологість клімату не сприяє збагаченню річкової води розчиненими солями, у цей же час поверхневий стік із заболочених водозборів вносить у припливи та у головну річку значну кількість заліза й органічних сполук.

За співвідношенням йонів води р. Тетерів характеризується вираженим гідрокарбонатно-кальцієвим складом. Відносно висока концентрація карбонатів у воді обумовлює її нейтральну і слаболужну реакцію: рН у зимовий період коливається в рамках 7,6-8,6, а в літньо-осінній період 7,5-8,2[13].

Водойма - це складна саморегулююча система. В ній мешкає велика кількість живих організмів, процеси життєдіяльності яких збалансовані, і знаходяться в стані рівноваги як у середині біоценозу, так і на рівні умов зовнішнього середовища. Одні організми народжуються, інші відмирають, мінералізуються органічні залишки, у постійній динаміці знаходиться газовий режим води. Інтенсивність і спрямованість продукційних деструктивних процесів змінюють співвідношення видів, що впливають на хімічний склад води і процеси самоочищення.

Планктонні і бентосні організми, що використовують фільтраційний тип харчування, вносять великий вклад у біофільтрацію прісної води. За різними оцінками, у природних водоймах гідробіонти здатні профільтрувати за добу від 5 до 90% обсягу водної маси. Швидкість біофільтрації при експерименті з молюсками мідіями перевищувала 1 л/годину на одну мідію вагою близько 8 м (сира вага). В результаті біофільтрації води відбувається вплив на багато параметрів водної екосистеми, важливі для очищення і формування якості води. Серед тих процесів і параметрів водної екосистеми, що прямо або побічно контролюються під впливом біофільтрації води молюсками наступні:

підтримка прозорості води, видалення зважених часток у воді;

видалення з води клітин бактерій і водоростей;

видалення часток органічної речовини, що піддаються окисленню і збільшують такий показник якості води, як БПК (біохімічна потреба кисню);

прискорення циркуляції води в придонному шарі;

прискорення процесів седиментації (осадження) зважених часток;

вплив на видовий склад і співвідношення чисельності інших видів організмів водних екосистем;

біоседиментація часток органічної речовини з водного шару на дно водойми і тим самим підтримка високої швидкості потоку вуглецю (зв'язаного при фотосинтезі вуглекислого газу в атмосфері) з верхнього шару водойми на його дно[21].

В результаті зниження біофільтраційної активності водних організмів, включаючи молюсків, може порушуватися природне функціонування водних екосистем і природні процеси води. Взагалі можуть прискорюватися процеси евтрофікації (погіршення умов життєдіяльності мікроорганізмів) і зниження якості води, погіршуватися характеристики водойми, важливі для різних видів водокористування. Протягом багатьох років процеси забруднення врівноважувалися природними процесами самоочищення. Їх і тепер виконують стійкі рослинні і тваринні асоціації, у яких переважну роль відіграють дрібні гриби, водорості, вищі водяні рослини. Звідси ясно, що самоочисна здатність водойм визначається інтенсивністю розвитку його рослинних і тваринних організмів. Основу механізму самоочищення складають живі організми, що у процесі своєї життєдіяльності знешкоджують забруднення, переводять їх у форми, придатні для участі в кругообігу речовин. Природні водойми, ріки й озера вже більше не здатні задовольнити потреби, у воді, обумовлено це інтенсивним розвитком промисловості міст і зростанням кількості населення. Так з'являється остра необхідність у створенні резерву технічної і питної води. Людина змушена будувати водоймища. Водоймище - це штучна водойма об'ємом більше 1 млн. куб метрів, побудована для створення запасу води і регулювання її стоку. Внаслідок будівництва штучних водоймищ з'явилися водоймища з особливим гідрологічним і гідрохімічним режимом. Збіг цілого ряду факторів став передумовою інтенсивного розвитку синьо-зелених водоростей.

На початковій стадії розвитку синьо-зелені водорості відіграють позитивну роль у житті водойми. Наростання їх біомаси супроводжується споживанням з води поживних органічних і мінеральних речовин. Водорості в процесі фотосинтезу виділяють кисень, що забезпечує поліпшення якості води. Але масовий розвиток їх з липня і до середини жовтня робить враження «біологічного вибуху» величезної сили. Сприятливі умови - світло і тепло забезпечує бурхливий розвиток синьо-зелених водоростей, кількість яких збільшується з великою швидкістю й утворенням «плями цвітіння». Згодом величезні маси водоростей починають відмирати, насичуючи узбережжя неприємним запахом, властивим кожній багатій на білок масі, що розкладається. Вода здобуває незвичайний колір. Відмирання водоростей стає дійсним нещастям - біологічного забруднення водойм. Риба з місць накопичення водоростей переміщається далі від них: відмираючи, водорості виділяють у воду токсичні речовини високої біологічної дії. «Цвітіння» приводить до зниження якості води. В результаті чого накопичуються шкідливі продукти розмноження водоростей: аміак, марганець, феноли, складні ефіри і спирти. Тільки з настанням прохолодної осінньої погоди «цвітіння» припиняється. Біологічне забруднення, що відбувається внаслідок «цвітіння» води, заподіює водному господарству значної шкоди[13].

3. Характеристика підприємства

3.1 Характеристика підприємств водопостачання України

Територіальний розподіл водних ресурсів України не відповідає розміщенню водоємних галузей господарського комплексу. Найбільша кількість водних ресурсів (58%) зосереджена в річках басейну Дунаю у прикордонних районах України, де потреба у воді не перевищує 5% її загальних запасів. Найменш забезпечені водними ресурсами Донбас, Криворіжжя, Крим та південні області України, де зосереджені найбільші споживачі води. Доступні для широкого використання водні ресурси формуються, в основному, в басейнах Дніпра, Дністра, Сіверського Дінця, Південного і Західного Бугу, а також малих річок Приазов'я, Причорномор'я.

За запасами місцевих водних ресурсів (у середньому 1тис. куб м на 1 особу) Україна вважається однією з найменш забезпечених країн у Європі (Швеція 2500 куб м, Франція -3500, Європейська частина колишнього СРСР-5900 куб м). На сьогоднішній день в Україні централізованим водопостачанням забезпечені всі великі міста та 88% селищ міського типу. При цьому у 123 населених пунктах в середньому біля 17% питної води подається з відхиленнями навіть від вимог чинного стандарту ДСанПіН 2.2.4-171-10. Згідно з екологічною комплексною оцінкою якості поверхневих вод за гідрохімічними показниками , яка включає шість класів-від дуже чистої (I клас) до надзвичайно брудної (VI клас), вода в басейні р. Дніпро (понад 60% населення України користується водою р. Дніпро) -головному джерелі в системах централізованого питного водопостачання країни, практично розподіляється за всіма класами якості. Підземні води, залучені до систем централізованого водопостачання, найчастіше є також некондиційними. У них міститься надмірна кількість сполук заліза, марганцю, солей твердості, хлоридів, сульфатів, надмірна величина загальної мінералізації, сполук фтору, азоту. Все це вказує на необхідність застосування підприємствами питного водопостачання сучасних технологій кондиціювання та транспортування води.

Більшість міст з населенням понад 100 тис. отримують воду за графіком, що призводить до порушення режимів роботи систем водопостачання, і, як наслідок, до значного погіршення якості води. Незадовільною залишається ситуація і у малих населених пунктах. Особливо незадовільна ситуація з водопостачанням склалась у сільській місцевості.

Недостатні інвестиції у сектор водопостачання призвели також майже до повного вичерпання ресурсу систем трубопроводів і розподільних мереж. Вони на сьогодні є найбільш некерованим елементом системи водопостачання, і саме там спостерігаються значні непродуктивні втрати води та підвищена аварійність, створюються умови погіршення якості води. Через цей фактор в окремих населених пунктах , навіть якщо на виході з очисної станції вода відповідає встановленим вимогам, кінцевий споживач може отримувати воду вже іншої якості.

Вирішення проблеми забезпечення населення питною водою гарантованої якості можливе шляхом впровадження сучасних технологій, споруд, реагентів, матеріалів там обладнання, відновленням системи розподілення питної води, удосконаленням економічного фактору взаємодії споживачів та підприємств, що надають відповідні послуги. Але такий процес пов'язаний з надзвичайно великими капітальними затратами і, навіть при використанні всіх можливих джерел фінансування , в т.ч. ,державного та місцевих бюджетів, коштів самих підприємств , залучення інвесторів тощо-потребує тривалого часу своєї реалізації.

Проблему забезпечення населення якісною питною водою у всіх населених пунктах країни необхідно розв'язувати у найкоротші строки, оскільки від цього залежить здоров'я населення. На період відновлення і розвитку систем централізованого водопостачання доцільно стимулювати підготовку та доставку бутильованої води підвищеної якості та використовувати індивідуальні очищувачі води, влаштовувати локальні водоочисні установки з відповідною системою її доставки до водозбірних кранів («третій кран» тощо).

Міста України забезпечені системами водовідведення набагато меншою мірою, ніж водопроводом. На сьогодні централізованими системами водовідведення забезпечені 95% від загальної кількості міст, 57% селищ міського типу і тільки 3% сільських населених пунктів. Близько 7 млн. міського населення країни не мають можливості користуватися послугами централізованої каналізації. Якщо у великих містах системи водовідведення вже склалися і постає завдання їх розширення у разі збільшення кількості населення та обсягів водоспоживання, то в невеликих містах і селищах міського типу в багатьох випадках виникає проблема створення нових каналізаційних систем.

Найкрупніші підприємства централізованого питного водопостачання країни знаходяться в обласних центрах, містах Київ, Сімферополь та Севастополь (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Підприємства централізованого питного водопостачання України

№	Регіон	Назва підприємства	Довжина водопровідних мереж ,км
1	АР Крим	КРП «ВП ВКГ м. Сімферополя»	952,5
2	Вінницька	КП «Вінницяоблводоканал»	580,3
3	Волинська	КП «Луцькводоканал»	309,7
4	Дніпропетровська	ДПП «Кривбаспромводопостачання»	609,4
5	Донецька	КП «Компанія «Вода Донбасу»	9879,4
6	Житомирська	КП «Житомирводоканал» Житомирської МР	521,7
7	Закарпатська	КП «Водоканал м.Ужгород»	283,7
8	Запорізька	КП «Водоканал», м. Запоріжжя	2609,4
9	Івано-Франківська	КП «Івано-Франківськ-водоекотехпром»	543,5
10	Київська	КП БМР «Білоцерківводоканал»	324,1
11	Кіровоградська	Обласне КВП «Дніпро-Кіровоград»	226,3
12	Луганська	ТВО «Луганськвода»	7054,2
13	Львівська	МКП «Львіводоканал»	1859,7
14	Миколаївська	МПК «Миколаївводоканал»	1190,2
15	Одеська	Філія «Інфокс-водоканал»	1658,4
16	Полтавська	КП «Полтававодоканал»	810,2
17	Рівненська	РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал»	616,2
18	Сумська	КП «Міськводоканал» м. Суми	524,6
19	Тернопільська	КП «Тернопільводоканал»	338,3
20	Харківська	КП ВТП «Вода»	2616,4
21	Херсонська	МКП «ВУВКГ м. Херсона»	157,0
22	Хмельницька	МКП «Хмельницькводоканал»	520,3
23	Черкаська	КП «Черкасиводоканал»	461,1
24	Чернівецька	КП «Чернівціводоканал»	405,4
25	Чернігівська	КП «Чернігівводоканал»	529,3
26	м. Київ	ПАТ АК «Київводоканал»	4119,8
27	м. Севастополь	КП «Севміськводоканал» СМР	1095,5

Найкрупнішим підприємством за кількістю охопленого населення є ПАТ АК «Київводоканал», послугами якого користуються майже 2, 8 млн. чол. Далі-КП «ВТП «Вода» м. Харків-1, 25 млн. чол.. ; КП «Компанія «Вода Донбасу» м. Донецьк -1, 22 млн. чол. ; філія «Інфокс -водоканал» м. Одеса-1, 01 млн .чол. , ТВО «Лунаськвода» 1, 0 млн. чол.. та КП «Водоканал» м. Запоріжжя -0, 84 млн чол.[20].

3.2 Характеристика ВУВКГ як суб'єкта господарської діяльності

Житомирський міський водопровід на базі р. Тетерів був побудований в 1896-1898 рр. Водозабір і водопровідна станція розміщалися в межах міста на лівому березі р. Тетерів вище за впадіння р. Кам'янки. Первинна добова продуктивність споруд складала 500 мі. У 1923-1925р.р. водопровідна станція була піддана першій реконструкції з доведенням продуктивності до 5000 мі/добу. А в 1953 році внаслідок різкого погіршення якості води в річці за рахунок скидання стоків Бердичівського шкіряного заводу, що знаходиться в правій притоці р. Гнилоп'ять, водозабірні споруди були перенесені вище впадання р. Гнилоп'ять на 3 км і розраховувалися разом з водозабором першого підйому на подачу води 12000 мі/добу. У 1965 році був побудований комплекс очисних споруд продуктивністю 30000 мі/добу з водозабором у с. Побитівка й очисними спорудами на новій площадці на західній околиці міста.

В даний час Житомир має у своєму розпорядженні досить розвинений централізований водопровід різного призначення (господарсько-питного і технічного), що базується на різних джерелах і розташовується на території міста декількома водозаборами. В розпорядженні ЖВУВКГ знаходяться три водоймища:

водосховище «Дениші»;

водозабір «Відсічне»;

водосховище «Житомирське».

Водосховище «Дениші» знаходиться у 25 км від міста вище за течією р. Тетерів. Побудовано для створення запасу води для централізованого господарсько-питного водопостачання, забезпечення стабільного і надійного водопостачання в кризових і несприятливих ситуаціях. Повний об'єм водоймища 24,3 млн. м³, корисний об'єм 23,3 млн. м³, площа дзеркала 500 га, корисна водовіддача 34 млн. м³/рік.

Водозабір «Відсічне» утворилося відсічною греблею, розташованою вище впадіння р. Гнилоп'ять на 1,2 км і нижче існуючого водозбору на 0,8 км. Гребля земляна, побудована для того, щоб ізолювати верхів'я Житомирського водоймища від тієї частини водоймища, куди впадає р. Гнилоп'ять, забруднена стічними водами Бердичівського шкіряного заводу. Низовий і верховинний укоси укріплені залізобетонними плитами. Довжина греблі 373 м, ширина гребеня 8 м, максимальна висота 1,5 м, відмітка гребеня 192,5 м, корисний обсяг водоймища 10,2 мільйонів кубічних метрів, площа водного дзеркала 320 га, корисна водовіддача 13,2 млн. м³ /рік, мертвий обсяг 3,2 млн. м³.

Нижче греблі «Відсічне» розміщене водосховище «Житомирське», побудоване з метою технічного водопостачання: корисний об'єм 46 млн. м³, площа дзеркала 1150 га.

Водоканал належить до типу підприємств міського комунального господарства. Підпорядковується безпосередньо Державному комітету житлово-комунального господарства України і Управлінню водопровідно-каналізаційного господарства України. Підприємство змішаного типу, займається як забезпеченням населення і підприємств чистою водою, так і очищенням і обробкою стоків вод, використаних споживачами. На сьогодні вода на господарсько-побутові потреби міста подається за допомогою наступних споруд:

Водопровідна насосна станція 1-го підйому (водозабірні споруди, машинний зал, зал високошвидкісних фільтрів - ВР2000, хлораторна) - продуктивністю 175 000 мі/добу;

Водоводи 1-го підйому (3 розгалуження) - загальною довжиною 8 км.;

Очисні споруди водопроводу - продуктивністю 175000 мі/добу (блок контактних освітлювачів продуктивністю 100000мі/добу, блок фільтрів - 75000 мі/добу);

Водопровідна насосна станція 2-го підйому - продуктивністю 275000 мі/добу (новий машинний зал - 175000 мі/добу, старий машинний зал - 100 000 мі/добу);

Реагентне господарство забезпечує обробку води до 175000мі/добу. Блок повторного використання води зменшує витрати води на власні потреби до 10% від подачі води споживачам, тобто 12000 мі/добу;

Міські водогінні мережі.

Існує декілька насосних станцій 3-го підйому:

«Богунія» - розміщена на території вул. Гречко, 3а і призначена для подачі води питної на даній ділянці міста. На насосній станції є два резервуари чистої води (РЧВ) по 1000 мі і два резервуари по 500 мі;

На вулиці Вітрука - розміщено на території мікрорайону і призначено для подачі питної води для даної ділянки міста - два РЧВ по 1000 мі;

«Північно-західна» - розміщена на території вул. Клосовського-Малікова - два РЧВ по 1000 мі;

По вул. Щорса, 96а - розміщено на території мікрорайону «Крошня» і призначено для подачі води для ділянки Щорса-Соколовского житлового масиву - два РЧВ по 2000 мі.

Виробничі потужності водопровідних споруд міста - 175000 мі/добу, а фактично необхідна потреба - 120 000 мі/добу.

Системи водопостачання являють собою комплекс споруд, призначених для забезпечення споживачів водою в необхідних кількостях, необхідної якості і під необхідним напором при дотриманні надійності їх роботи. Система водопостачання складається зі споруд для забору води з джерела водопостачання, її обробки, збереження та транспортування до споживача . В залежності від характеру джерела водопостачання, споруди для забору води можуть бути різними: з поверхневих джерел забір води здійснюється береговими і русловими водозаборами, що мають різноманітні конструкції, з підземних - водозабірними шпарами.

Споруди для підйому і перекачування води - насосні станції. В загальному випадку, вода з джерел водопостачання перекачується на очисні споруди насосною станцією 1-го підйому, а після очищення подається насосною станцією 2-го підйому. Споруди для очищення води необхідні для доведення якості води до вимог, необхідних для постачання її до споживачів.

Збірні резервуари (резервуари чистої води) призначенні для згладжування нерівномірності режиму роботи насосних станцій 1-го і 2-го підйому і збереження протипожежних і аварійних обсягів води.

Споруди для транспортування води до місць розподілу (Водоводи) являють собою системи труб або каналів, по яким вода подається місту або промисловому об'єкту. Споруди для розподілу води по території об'єкта і роздачі її споживачам (водогінна мережа) являють собою систему трубопроводів, прокладених по вулицям і т.п., що подають воду до окремих будинків і підприємств.

Комунальні споруди по водопостачанню і каналізації міста розташовані на околицях міста: споруди по водопостачанню - на західній околиці за правим берегом р. Кам'янки, споруди по каналізації - на східній околиці, нижче міста за течією р. Тетерів. Господарсько-фекальна каналізація, що охоплює центральний і східний райони. В інших частинах міста існують дворові санітарні установки, більшість з яких обладнано всмоктувальними вигребами.

Водоспоживання в м. Житомирі поділяється на промислове і побутове. Промислове включає споживання води промисловими підприємствами й організаціями, розміщеними на території м. Житомира, а також за його межами. Побутове включає споживання води як населенням міста, так і різними установами.

Проблема забезпечення населення якісною питною водою зараз належить до найважливіших світових проблем. Головною причиною загострення проблеми забезпечення населення кондиційованою питною водою є збільшення антропогенного тиску на водні ресурси. Забезпечення населення водою, що відповідає відповідним санітарно-гігієнічним вимогам, є однієї з основних задач водопостачання. Від ефективності роботи підприємств водопостачання і водовідведення значною мірою залежать умови життя населення і здоров'я кожної людини.

ЖВУВКГ здійснює спеціальне водокористування. Згідно ст. 48 «Водного кодексу України», спеціальне водокористування - це забір води з водяних об'єктів з використанням споруджень або технічних пристосувань і скидання в них зворотних вод. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. ЖВУВКГ дозвіл видається відділом комплексного використання водних ресурсів Житомирського обласного водного господарства. В дозволі на спецводокористування встановлюються ліміти забору води і скидання забруднюючих речовин. Ліміт забору води - це граничний обсяг забору води з водних об'єктів. Ліміт скидання забруднюючих речовин - це граничний обсяг скидання забруднюючих речовин у поверхневі водні об'єкти. При перевищенні цих лімітів підприємство сплачує штраф.

ЖВУВКГ є водокористувачем і відповідно до ст.44 «Водного кодексу України» воно має наступні обов'язки:

ощадливо використовувати водні ресурси, піклуватися про їхнє відтворення і поліпшення якості вод;

користатися водяними об'єктами відповідно цілям і умовам їхнього надання;

дотримувати встановлених нормативів граничнодопустимого скидання забруднюючих речовин, і встановлених лімітів забору води, а також санітарних і інших вимог щодо облаштування своєї території.

3.3 Технологічні схеми водопровідних споруд ВУВКГ м. Житомира

Джерело господарсько-питного водопостачання м. Житомира - водоймище «Відсічне» річки Тетерів. Система водопостачання міста містить в собі підйом, підготовку води та транспортування питної води споживачам. Якість питної води повинна відповідати вимогам ГОСТ 2874-82 «Вода питна. Гігієнічні вимоги і контроль за якістю». Питна вода відпускається для задоволення потреб населення, комунально-побутових підприємств, міського господарства, господарсько-питних потреб промислових підприємств і на ліквідацію пожеж.

Технічна експлуатація систем водопостачання повинна забезпечувати безперебійну і надійну роботу всіх споруд при високих техніко-економічних і якісних показниках з врахуванням вимог охорони водних джерел від забруднення різного походження і раціонального використання водних ресурсів.

Очищення і підготовка питної води здійснюється на спорудах, розташованих на площадці станцій 1-го і 2-го підйомів з наступним транспортуванням її споживачам через розподільчу водопровідну систему міста і за допомогою чотирьох насосних станцій 3-го підйому.

Принципова схема водопідготовки питної води ВУВГК м. Житомира

До складу споруд ділянки станції 1-го підйому входять:

Водозабірні споруди з джерелом водопостачання - водозабір «Відсічне» (прийомники з рибозахисним пристроєм, водоприймальні лінії, береговий водоприймальний колодязь з сітками);

Машинний зал напівзануреного типу;

Будівля напірних високошвидкісних фільтрів для попередньої очистки.

Павільйони з стримувачами гідравлічного тиску

Площадка водопровідної станції 2-го підйому складається:

Двоступенева технологія підготовки води з проектною продуктивністю 70 тис, м³/ добу., працює з 1965 року.

Одноступенева технологія підготовки води з проектною продуктивністю 100 тис м³\добу

Реагентне господарство, хлораторна.

Трубопроводи питної води для постачання в міську водогінну мережу від машинного залу №1 та від машинного залу №2.

Блок повторного використання води ЖВУВКГ .

3.4 Технологія очистки питної води

Споруди водопідготовки складаються з двох типів систем очистки загальною потужністю 175 тис. м³/добу:

одноступенева система очистки потужністю 100 тис м³/добу;

двоступенева система очистки потужністю 75 тис м³/добу.

Двоступенева технологія водопідготовки з проектною продуктивністю 70 тис.м³/добу , працює з 1965 року і включає в себе:

2 змішувачі вихрового типу;

8 камер пластівцеутворення вихрового типу вбудованих у відстійники;

8 відстійників;

16 швидкісних фільтрів;

2 трубопроводи сирої води діаметром 600 мм (стальні, від насосної станції першого підйому, об'ємом до 5000 м³ кожний);

2 резервуари чистої води (РЧВ) об'ємом по 5тис м³;

Машинний зал № 1.

Вода подається до днища змішувача і підіймається вгору. Час перебування води у змішувачі 1,5--2 хв. Реагенти (хлор і коагулянт) додаються у трубопровід перед змішувачем. Перемішування води з реагентом здійснюється завдяки зміненню швидкості руху води при проходженні її в конічній частині. Флокулянт подається в верхню частину змішувача. Після змішувачів вода потрапляє в камеру пластівцеутворення вихрового типу. Час перебування в камері 6 -- 1 хв. Далі - в горизонтальний відстійник розмірами в плані 4,5 х 40 м, об'ємом 940 м³. У відстійнику відбувається випадіння осаду. Час перебування води у відстійнику 1,5 - 2 години. У процесі випадіння осад випадає на днище. Днище відстійника має нахил в напрямку, протилежному руху води. Санітарно-профілактичні заходи у відстійнику проводяться за необхідністю по мірі накопичення осаду. Освітлена вода з відстійника відводиться на безнапірні фільтри.У процесі фільтрації фільтр постійно заповнено водою не менш 2-х метрів над поверхнею. Швидкість фільтрації складає від 6 до 12 м/год. Цикл фільтрації - 24 години. Промивка фільтру здійснюється з промивочного баку об'ємом 230 м³. Промивна вода подається під тиском через дренажний пристрій, при цьому швидкість проходження промивної води через фільтр більше в декілька разів швидкості фільтрації. Промивна вода відводиться через жолоби в скидний колектор і далі - на блок повторного використання води. Питна вода після очисних споруд накопичується у резервуарах чистої води.

Схема двоступеневої технології водопідготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одноступенева технологія з проектною продуктивністю 100 тис.м³/добу складається з:

1стальний трубопровід сирої води від НС першого підйому (d = 1200 мм);

Повітревіддільна камера;

Блок контактних освітлювачів (10 шт.);

4 Фільтра;

2 РЧВ об'ємом 20 тис. м³ кожний;

Машинний зал № 2

Камера, що видаляє повітря, призначена для попередження потрапляння в розподільчу мережу повітря і затримання планктону. Водоприймальна камера розташована в приміщенні розмірами 30 Ч 12 м і розподілена на три технологічні відсіки:

водоприймальна частина;

камера сіток, яка складається з двох відсіків;

контактна камера (для контакту води с реагентами). Об'єм камери розраховано на 7 хвилинне перебування води.

В контактну частину (повітревіддільна камера) вводиться хлор і коагулянт, з розривом у часі 2-3 хвилини вводиться флокулянт у трубопровід діаметром 1200 мм. Після змішування води з реагентами вода надходить на освітлювачі по двом трубопроводам діаметром 800 мм. Контактні освітлювачі призначені для очищення високо кольорової й мало мутної води (до 5 мг/л). Вода, що очищується, попередньо змішана з коагулянтом, подається у загрузку за допомогою розподільної системи труб з отворами, укладених на дні в шарі гравію. Ця ж розподільна система призначена для подачі промивної води. У контактних освітлювачах передбачують дві трубчасті розподільчі системи; одна для подачі води, друга для подачі повітря. Промивка контактних освітлювачів водно-повітряна з низьким відводом чистої води. відбувається зворотним током води. Промивна вода потрапляє в розподільчу систему фільтра, рівномірно розподіляється по площі фільтру і підіймається вгору з інтенсивністю 10--1 6 л/с, на 1 м площі. Після контактних освітлювачів передбачено доочищення на швидких фільтрах, тобто друга ступінь очищення. Фільтруючий шар виконано з відсортованого матеріалу, який має достатню хімічну стійкість та механічну міцність. Середня швидкість фільтрації 6 - 10 м/год. Час перебування води у загрузці 3--4 хв. При фільтрації води затримуються шкідливі речовини та хлорорганіка. За звичайною двоступеневою технологічною схемою очистки процес коагуляції в камерах пластівцеутворення проходить в'яло особливо при низьких температурах. При слабкому пластівцеутворенні знижується ефективність відстійників і ,як наслідок, фільтри не справляються з очисткою

...