Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ «КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

ДОПОВІДЬ

на тему:

«ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА ТА ПРОБЛЕМИ ЇЇ ОРГАНІЗАЦІЇ»

студента групи ЛЦ-31м

Бочка Вадима Григоровича

Київ - 2014

ЗМІСТ

ВСТУП

1. МЕТА, ЗАВДАННЯ ТА ПРИНЦИПИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

2. ВИДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

3. ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ В ОБЛАСТІ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

4. ОСНОВНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ В ПРОЦЕДУРІ ПРОВЕДЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

5. ОБМЕЖУЮЧІ ФАКТОРИ В ЕКОЛОГІЧНІЙ ЕКСПЕРТИЗІ

6. ПРАВОВИЙ СТАТУС ЕКСПЕРТА ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

7. РОЗВИТОК ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ, МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

екологічний експертиза міжнародний законодавство

Для того, щоб не допустити на території України повної і незворотної екологічної катастрофи, необхідно створення ефективної державної системи охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів.

В цій системі одне з найважливіших місць посідає детальний екологічний аналіз намічуваної та діючої господарської діяльності, який складається з багатьох соціально-економіко-екологічних стандартних процедур. Серед них, - екологічна експертиза є найбільш визнаною і поширеною як у нас в країні, так і в міжнародній практиці; і такою, що потребує детального вивчення, дослідження, розвитку та вдосконалення. Цим питанням і присвячується даний розділ.

Системи екологічної оцінки намічуваної діяльності сьогодні використовуються практично у всіх країнах світу й у багатьох міжнародних організаціях, як "превентивний" інструмент екологічної політики. Екологічна оцінка заснована на простому принципі: легше виявити і запобігти негативні для навколишнього середовища наслідки діяльності на стадії планування, ніж знайти і виправити їх на стадії її здійснення. Таким чином, екологічна оцінка зосереджена на всебічному аналізі можливого впливу планованої діяльності на навколишнє середовище і використанні результатів цього аналізу для запобігання або пом'якшення екологічного збитку. Такий підхід стає особливо актуальним у міру поширення ідеї стійкого розвитку на планеті, оскільки він дозволяє враховувати, поряд з економічними, екологічні фактори вже на стадії формулювання цілей, планування і прийняття рішень про здійснення тієї або іншої діяльності.

Під екологічною оцінкою в загальному випадку слід розуміти процес систематичного аналізу й оцінки екологічних наслідків намічуваної діяльності, консультацій із зацікавленими сторонами, а також облік результатів цього аналізу у плануванні, проектуванні і здійсненні даної діяльності.

Екологічна оцінка може розглядатися з різних точок зору. З одного боку - це процес, що носить науково-технічний і інженерний характер, змістом якого є прогноз впливів і наступне вироблення або корегування планових і/або проектних рішень. З іншого боку, екологічна оцінка являє собою механізм регулювання і пов'язану з ним формальну процедуру. Нарешті, її можна розглядати як процес взаємодії зацікавлених сторін із приводу намічуваної діяльності, для якого формальна процедура задає лише загальні рамки.

В Україні, як і в інших країнах світу, основною складовою системи екологічної оцінки, поряд з оцінкою впливу на навколишнє середовище (ОВНС), є екологічна експертиза, що організується державними природоохоронними органами. Однак використання міжнародного досвіду екологічної оцінки в Україні обмежено, зокрема, через недостатньо повне його висвітлення в літературі, а також не цілком систематичне співвіднесення міжнародно визнаних підходів і принципів екологічної оцінки до аналогічних процедур в Україні.



1. МЕТА, ЗАВДАННЯ ТА ПРИНЦИПИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливові антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності й екологічної ситуації на окремих територіях та об'єктах.

Згідно із Законом України "Про екологічну експертизу" основними завданнями екологічної експертизи є:

o визначення ступеня екологічного ризику та безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

o організація комплексної, науково мотивованої оцінки об'єктів екологічної експертизи;

o встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарних норм, будівельних норм і правил;

o оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища, здоров'я людей та якість природних ресурсів;

o оцінка ефективності, повноти, обґрунтованості й достатності заходів щодо охорони навколишнього природного середовища і здоров'я людей;

o готування об'єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.

Основними принципами екологічної експертизи є:

o обов'язковість проведення та виконання;

o гарантування безпечного для життя і здоров'я людей навколишнього природного середовища;

o збалансованість екологічних, економічних, медико-біологічних і соціальних інтересів та врахування громадської думки;

o наукова обґрунтованість, незалежність, об'єктивність, комплексність, варіантність, превентивність, гласність;

o екологічна безпека, територіально-галузева та економічна доцільність реалізації об'єктів екологічної експертизи, запланованої чи здійснюваної діяльності;

o державне регулювання;

o законність.

Основні принципи екологічної експертизи сформульовані в законах України "Про охорону навколишнього природного середовища" та "Про екологічну експертизу". Незважаючи на те, що вони відносяться переважно до державної експертизи, їх необхідно використовувати в будь-якій еколого-експертній діяльності.

Принцип обов'язковості в державній екологічній експертизі має два значення. По-перше, обов'язковість проведення її в тих програмах, проектах, що здатні вплинути на навколишнє середовище або здоров'я людини. Фінансування і здійснення робіт за даними проектами і програмами може бути дозволено вищими органами тільки після позитивного висновку державної експертизи. По-друге, обов'язковість виконання тих рішень, що містяться у висновку експертизи.

Принцип наукової обґрунтованості означає, що висновки екологічної експертизи повинні бути обґрунтованими і науково аргументованими, базуватися на принципах охорони навколишнього середовища, насамперед, на науково обґрунтованому поєднанні екологічних і економічних інтересів, що забезпечує пріоритети охорони життя і здоров'я людини, реальні гарантії прав людини на провноцінне і сприятливе для життя навколишнє середовище.

Незалежність і позавідомчість екологічної експертизи покликані забезпечити свободу виконання висновків екологічної експертної комісії за результами роботи. Експертна комісія повинна керуватися фактами та науковими принципами їхнього обґрунтування і діючими законами. Екологічна експертиза повинна відстоювати принципи охорони навколишнього середовища, а не інтереси окремого відомства або групи людей.

Екологічна експертиза проводиться на твердій законодавчій основі. Для її проведення використовують затверджені урядом закони, відомчі інструкції Мінекоресурсів, що мають обов'язкове значення для всіх міністерств і відомств.

Забезпечення широкої гласності про існування екологічно небезпечного об'єкта, призначення для нього екологічної експертизи є обов'язком державних органів охорони навколишнього середовища. Обов'язковим є також широка і своєчасна інформація цими органами населення про екологічну обстановку. Гласність екологічної інформації також тісно пов'язана з залученням громадськості до участі в проведенні екологічної експертизи.

Об'єкти та суб'єкти екологічної експертизи

Об'єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, документація з упровадження нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього середовища, створення загрози здоров'ю людей.

Державній екологічній експертизі підлягають:

1) державні інвестиційні програми, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку окремих галузей народного господарства;

2) проекти генеральних планів населених пунктів, схем районного планування, схем генеральних планів промислових вузлів, схем розміщення підприємств у промислових вузлах і районах, схем упорядкування промислової забудови, інша передпланова і передпроектна документація;

3) інвестиційні проекти, техніко-економічні обґрунтування й розрахунки, проекти й робочі проекти на будівництво нових та розширення, реконструкцію, технічне переозброєння діючих підприємств; документація з перепрофілювання, консервації та ліквідації діючих підприємств, окремих цехів, виробництв та інших промислових і господарських об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, в тому числі військового та оборонного призначення;

4) проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в царині гарантування екологічної (в тому числі радіаційної) безпеки, охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів, діяльності, що може негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей; 5) документація з упровадження нової техніки, технологій, матеріалів і речовин (у тому числі тих, що закуповуються за кордоном), які можуть створити потенційну загрозу навколишньому природному середовищу та здоров'ю людей.

Відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (КМУ), Уряду Автономної Республіки Крим, місцевих рад народних депутатів чи їхніх виконавчих комітетів державній екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, в тому числі військового та оборонного призначення, які чинять значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Екологічну експертизу проводять такі суб'єкти:

o Міністерство екології та природних ресурсів України, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еко-лого-експертні підрозділи чи комісії;

o органи та установи Міністерства охорони здоров'я України - в частині, що стосується експертизи об'єктів, які можуть негативно впливати чи впливають на здоров'я людей;

o інші державні органи, місцеві ради народних депутатів та органи виконавчої влади на місцях відповідно до законодавства;

o громадські організації екологічного спрямування чи створювані ними спеціалізовані формування;

o інші установи, організації та підприємства, в тому числі іноземні юридичні та фізичні особи, що залучаються до проведення екологічної експертизи;

o окремі громадяни в порядку, передбаченому Законом України "Про екологічну експертизу" та іншими законодавчими актами. Постановою КМУ від 27.07.95. №554 затверджено "Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку", для яких здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим. Обов'язковість проведення держекоекспертизи для об'єктів, які не входять до зазначеного переліку визначається в кожному конкретному випадку Мінеко-ресурсів або його органами на місцях.

Державна екологічна експертиза матеріалів ОВНС здійснюється еко-лого-експертними підрозділами Мінекоресурсів: на рівні Міністерства - для проектів, що затверджуються КМУ або Верховною Радою України і проектів законодавчих та нормативно-правових актів та на рівні місцевих органів Мінекоресурсів - для всієї іншої проектної документації, що підлягає держекоекспертизі.

Постановою КМУ "Про Порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи" від 17.08.98. №1308 встановлюється Порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи. Згідно з Порядком, обов'язковій комплексній державній експертизі, відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність", підлягають інвестиційні програми і проекти будівництва (за винятком робочої документації) незалежно від джерел фінансування.

Складовими частинами комплексної державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва, що здійснюються на території України, є: державна інвестиційна експертиза, державна санітарно-гігієнічна експертиза, державна екологічна експертиза, державна експертиза, щодо пожежної безпеки, державна експертиза з охорони праці, державна експертиза з енергозбереження. Крім того, для об'єктів, які становлять потенційну ядерну та радіаційну небезпеку, крім зазначених видів експертизи, проводиться державна експертиза ядерної та радіаційної безпеки. На підставі висновків цих експертиз, організаціями Української державної інвестиційної експертизи, складаються відповідні комплексні висновки.

2. ВИДИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Екологічна експертиза є запобіжним заходом, що дозволяє уникнути шкідливої діяльності з боку користувача природних ресурсів. Суть її попереджувального призначення полягає в тім, що вона проводиться в вигляді попередньої перевірки діяльності та відповідності її результатів вимогам охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів, а також вимогам екологічної безпеки суспільства.

Однак не всяка профілактична робота з перевірки вищевказаної відповідності вимогам може вважатися екологічною експертизою. Попередня перевірка може набутиприйняти форму екологічної експертизи, якщо вона виконувалася спеціальною комісією, призначеною уповноваженим на те органом. В залежності від цього в Україні здійснюється державна, громадська та інші види екологічні експертизи.

Державна екологічна експертиза організується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями Мінекоресурсів України, Міністерства охорони здоров'я України, їх органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади.

До проведення державної екологічної експертизи можуть у встановленому порядку залучатися фахівці інших установ, органнізацій і підприємств, а також експерти міжнародних організацій.

Здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів що становлять підвищену екологічну небезпеку. її висновки мають силу надвідомчого документа, обов'язкового до виконання.

Відомча екологічна експертиза може проводитися за наказом відповідного відомства. її результати зберігають силу всередині відповідної відомчої сторони, якщо вони не суперечать висновкам державної екологічної експертизи.

Наукова екологічна експертиза проводиться з ініціативи наукових установ або вищих навчальних закладів. Вона може бути проведена з ініціативи окремих учених або наукових кіл. її висновки носять інформаційний характер.

Крім того, в Україні законодавчо передбачено здійснення громадської екологічної експертизи. Громадська екологічна експертиза може здійснюватись у будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунтування. її висновки можуть мати форму рекомендацій.

Участь громадськості є настільки важливим і актуальним принципом проведення екологічної експертизи, що заслуговує більш детального розгляду. Громадська екологічна експертиза організується і проводиться з ініціативи громадян і суспільних об'єднань, а також з ініціативи органів місцевого самоврядування громадськими об'єднаннями, що зареєстровані у встановленому законодавством України порядку. Основним напрямком їхньої діяльності є охорона навколишнього середовища, у тому числі організація і проведення екологічної експертизи. Громадська екологічна експертиза може проводитися незалежно від державної для одних і тих же об'єктів. Це означає, що вона може проводитися до, одночасно або після державної екологічної експертизи.

Громадські об'єднання, що здійснюють громадську екологічну експертизу, мають право:

1) одержувати від замовника документацію, що підлягає екологічній експертизі, передбачену законом;

2) знайомитися з нормативно-технічною документацією, що встановлює вимоги до проведення державної екологічної експертизи;

3) брати участь як спостерігачів через своїх представників у засіданнях експертних комісій державної екологічної експертизи і брати участь в обговоренні висновків громадської екологічної експертизи.

Умови проведення громадської екологічної експертизи:

1) державна реєстрація заяви громадських об'єднань про проведення екологічної експертизи;

2) додержання порядку і термінів цієї реєстрації органами місцевого самоврядування;

3) додержання форми і змісту заяви про проведення екологічної експертизи;

4) обов'язком суспільних об'єднань, що організують екологічну експертизу є сповіщення населення про початок і результат її проведення;

5) відмова в державній реєстрації заяви про проведення громадської екологічної експертизи повинна супроводжуватись вичерпним переліком основ для цього.

Висновок громадської екологічної експертизи спрямовується в Міне-коресурсів і його органам, замовнику, органам, що приймають рішення про реалізацію об'єктів екологічної експертизи, органам місцевого самоврядування; може передаватися іншим зацікавленим особам також публікуватись у засобах масової інформації.

У випадку надання юридичної чинності висновку громадської екологічної експертизи, на керівника і членів експертної комісії громадської екологічної експертизи поширюються вимоги про відповідальність за правильність, обґрунтованість висновків відповідно до трудового, цивільного, адміністративного або карного законодавства. Сила громадського висновку залежить від дискусивності об'єкта обговорення й авторитету суспільних експертів, мотивованості доводів. Треба мати на увазі, що мета й основні прийоми, як і принципи державної і громадської екологічної експертиз, збігаються. Громадська екологічна експертиза, поряд з іншими задачами, має на меті привернути увагу державних органів до конкретного об'єкта, широко поширювати об'єктивну, науково обґрунтовану інформацію про його потенційну екологічну небезпеку, необхідність проведення заходів щодо її попередження. Підставами для проведення громадської екологічної експертизи можуть бути рішення органів місцевого самоврядування; вищих виконавчих органів чи суспільних об'єднань, рішення загальних зборів наукового колективу, групи громадян, що проживають в одному селищі, кварталі, на одній вулиці.

З огляду на залежність сили висновку громадської екологічної експертизи, від авторитету учасників і мотивованості доводів дуже важливо забезпечити правильну процедуру експертизи і підбір членів і голови комісії громадської екологічної експертизи.

Взагалі вимоги до громадської екологічної експертизи адекватні проведенню державної екологічної експертизи, однак скрупульозність і старанність їхнього виконання мають підвищене значення в зв'язку з відсутністю обов'язковості висновку. Склад експертів за їх науковою кваліфікацією і компетентністю повинний бути за рівнем не нижче експертів державної екологічної експертизи - інакше їхні доводи, навіть більш мотивовані, не будуть належним чином сприйняті.

Немаловажне значення має ретельне виконання усіх вимог громадської екологічної експертизи. Нерідко вимоги сприймаються як формалізм, бюрократизм, а тим часом є неодмінними і необхідними - повне їхнє дотримання позитивно впливає на експертний висновок громадськості.

Одержання мотивованого, обґрунтованого висновку важливо, але це лише частина справи. Головне - довести мотивований висновок до відома приймаючих рішення органів і посадових осіб, зробити його альтернативним, рівноправним, поряд з висновками державної екологічної експертизи, думкою офіційних організацій. Тому доцільно довести зміст громадської екологічної експертизи до населення максимально широко шляхом розсилання висновку, опублікування його в засобах масової інформації, організації лекцій, круглих столів, дискусій, обговорень.

Громадська екологічна експертиза не виключає оплату роботи експертних комісій (за рахунок екологічних фондів, пожертвувань, інших надходжень не заборонених законодавством). Допускається і самооподаткування громадян відповідно до законодавства. В деяких країнах дуже поширена практика об'єднання громадян для вирішення тимчасових екологічних проблем, проведення громадської екологічної експертизи , запрошення юриста для консультації чи виступу в суді, збір коштів винятково для локальних екологічних негараздів.

Таким чином, громадськості належить вагома роль у виконанні вимог про обов'язковість проведення державної екологічної експертизи, з метою запобігання забруднення середовища.

Строки проведення екологічної експертизи

Граничні строки проведення державної екологічної експертизи об'єктів регламентуються законом України "Про екологічну експертизу". Допускаються наступні випадки в залежності від суб'єктів дослідження та обставин проведення процедури:

1) групами спеціалістів екологічних підрозділів, установ чи організацій Мінекоресерсів України до 45 календарних днів із продовженням у разі потреби до 60 днів, а у виняткових випадках, залежно від складності проблеми - до 120 днів;

2) спеціально створеними міжгалузевими еколого-експертними комісіями чи іншими спеціалізованими організаціями - до 90 календарних днів;

3) за доопрацьованими матеріалами відповідно до висновків попередньої екологічної експертизи - до 30 календарних днів. Початком державної екологічної експертизи вважається день подання еколого-експертному органові комплекту необхідних матеріалів і документів, а в разі необхідності - додаткової науково-дослідної інформації з тих питань, що виникли під час проведення експертизи.

3. ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ В ОБЛАСТІ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Основою впровадження процедури екологічної експертизи в Україні, як і в будь-якій іншій державі, є законодавча регламентація цього питання. Обов'язковість здійснення екологічної експертизи визначена Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Законом України "Про екологічну експертизу".

Важливе місце в системі українського екологічного законодавства посідає Закон України "Про екологічну експертизу", головним завданням якого є регулювання суспільних відносин в галузі проведення екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян і держави. Закон передбачає проведення державної, громадської та інших форм екологічної експертизи (додаток 2).

Відповідно до цього закону, державній екологічній експертизі підлягають: державні інвестиційні програми розміщення і розвитку окремих об'єктів народного господарства; проекти генеральних планів розвитку і реконструкції населених пунктів, а також схеми районного планування й облаштування промислової забудови; техніко-економічні обґрунтування та проекти нового будівництва, реконструкції і технічного переоснащення діючих підприємств; проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в галузі забезпечення економічної безпеки; документація з впровадження нової техніки, технологій, матеріалів та речовин.

Під час проведення екологічної експертизи необхідно дотримуватися основних принципів чітко окреслених законом.

Закон визначає статус експертів екологічної експертизи, надає їм широкі права і накладає конкретні обов'язки, забезпечуючи гарантії їхньої незалежності і визначаючи міри відповідальності за експертні висновки. Процедура проведення екологічної експертизи передбачає перевірку повноти необхідних матеріалів, їхнє аналітичне опрацювання й оцінку ступеня достатності для безпечної діяльності об'єкта експертизи, узагальнення експертних досліджень, одержаної інформації та результатів діяльності об'єктів екологічної експертизи, надання висновків зацікавленим органам, організаціям та особам.

Нормативно-методичною базою процедури є "Інструкція про здійснення державної екологічної експертизи", затверджена наказом Мінекобез-пеки від 07.06.95р., № 55 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.07.97р. за № 214/750 (додаток 1). Інструкція регламентує порядок організації і безпосереднього проведення державної екологічної експертизи органами Мінекобезпеки України і призначена для використання його еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами та організаціями. В ній дається розмежування компетенції еколого-експертних органів системи Мінекології.

Постановою КМУ "Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку" (від 27.07.95. №554) затверджується Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, для яких здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим.

Постановою КМУ "Про нормативи витрат на проведення державної екологічної експертизи" (від 13.06.96. №644 із змінами та доповненнями від 18.01.99. №57). Затверджуються нормативи витрат на проведення державної екологічної експертизи екологічних програм і проектів, в тому числі передпланової та передпроектної документації.

Постановою КМУ "Про Порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи" (від 17.08.98. №1308) встановлюється Порядок затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комплексної державної експертизи. До проектів будівництва належить передпрое-ктна документація (техніко-економічні обґрунтування і техніко-економічні розрахунки інвестицій, ескізні проекти) і проектно-кошторисна документація (проекти, робочі проекти, робоча документація) для нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення підприємств.

В Порядку даються процедура визначення вартості проведення комплексної держекоекспертизи та її складових, терміни її здійснення. У розвиток даного Порядку розроблені і введені в дію Правила організації виконання комплексної державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва.

Постанова КМУ висвітлює питання "Про Порядок передачі документації на державну екологічну експертизу" від 31.18.95 за №870 із змінами та доповненнями від 18.01.99 за №57. Дія цього Порядку не поширюється на інвестиційні програми та проекти будівництва, які є об'єктами комплексної державної експертизи. Порядок установлює умови і правила передачі документації на державну екологічну експертизу. Він є обов'язковим для замовників держекоекспертизи на території України і для еколого-експерт-них підрозділів Мінекології та його органів на місцях.

Типове положення про експертні (консультативні) ради екологічної експертизи (затверджене Мінекобезпеки 26.09.95.) було розроблене відповідно до вимог статті 26 Закону України "Про екологічну експертизу", з метою забезпечення максимально широкого врахування різних точок зору і різних підходів до оцінки проектної документації, комплексності і всебічності експертних оцінок. Через відсутність практичної потреби у ньому, на даний час не застосовується.

Правила організації виконання комплексної державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва (затверджені наказом Держбуду України від 04.03.99 за №51, зареєстровані Мінюстом України 20.04.99 за №247/3540, визначають порядок проходження документації під час проведення комплексної державної експертизи загальнодержавних, республіканських, галузевих, регіональних та місцевих інвестиційних програм і проектів будівництва і розроблені з метою встановлення взаємодії виконавців комплексної державної експертизи.

Лист Мінекобезпеки України "Вимоги щодо розгляду матеріалів попереднього погодження місць розташування об'єктів господарської діяльності регіональними органами Мінекобезпеки України", затверджені Міністерством від 11.05.98 за №9/2-4-431 зобов'язує місцеві природоохоронні органи при розгляді матеріалів попереднього погодження місць розташування об'єктів забезпечувати безумовне дотримання вимог природоохоронного законодавства України, посилити контроль за охороною і раціональним використанням земельних ресурсів. В ньому ж дається орієнтовний перелік документів, що, як правило, мають входити до складу землевпорядної справи попереднього погодження місць розташування об'єктів.

Інструктивний лист Мінекобезпеки України "Про Комплексну державну експертизу" від 04.11.99 за №9-4-832 дає роз'яснення щодо зміни порядку договірних відносин між виконавцями держекоекспертизи та замовниками, у зв'язку із впровадженням системи Комплексної державної експертизи. Також наводиться перелік екологічних програм і проектів, які не підлягають комплексній державній експертизі.

Інструктивним листом Мінекобезпеки України "Про сучасні аспекти здійснення держекоекспертизи" від 10.12.99 за. №9-4-926 даються роз'яснення (головні вимоги) стосовно взаємодії місцевих служб Укрінвестекспертизи та Мінекобезпеки у рамках комплексної державної експертизи.

Лист Держбуду України "Про документи з питань комплексної державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва" від 24.04.99 за №7/338 регламентує наступне. З метою надання практичної допомоги замовникам, виконавцям державної експертизи, проектним організаціям при проведенні комплексної державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва Держбуд України підготував комплект документів: зразки форм договорів, акту здавання-прийняття комплексної державної експертизи, переліки служб Укрінвестекспертизи та інших експертних органів.

Ці законодавчі і нормативні акти забезпечують гарантії виконання екологічної експертизи у процесі прийняття господарських рішень і сприяють підвищенню якості і обґрунтованості проектних рішень.

Передбачається вдосконалення законодавства з екологічної експертизи за такими аспектами:

o Удосконалення законодавчого забезпечення еколого-експертної діяльності органів Мінекобезпеки України, для чого передбачається, з урахуванням досвіду практичної організації та проведення державної екологічної експертизи, внесення відповідних змін до Закону України "Про екологічну експертизу".

o Розширення інструктивно-методичної бази здійснення державної екологічної експертизи, зокрема підготовка і впровадження Інструкції по проведенню державної екологічної експертизи матеріалів, реєстрації пестицидів і агрохімікатів.

o Сприяння (методичне, фінансове, організаційне) спеціалізованим організаціям у розробці державних будівельних норм України з питань складу і змісту екологічної експертизи.

4. ОСНОВНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ В ПРОЦЕДУРІ ПРОВЕДЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

Загальні правила та закони проведення наукової екологічної експертизи

Процедура екологічної експертизи складається з таких етапів: збір інформації, розгляд матеріалів на комісії, оцінку матеріалів експертизи і складання висновку. Основи методології проведення наукової екологічної експертизи господарських проектів були розроблені М.Ф.Реймерсом.

Оцінка пропонованого господарського проекту чи починання складається з перевірки даних і розрахунків проектної документації, порівняння інших шляхів досягнення тієї ж чи аналогічної мети (можливо не вказаних проектувальниками) і визначення справедливості оцінки впливу проекту на навколишнє середовище (environment assessment - у західній практиці; ОВНС - оцінки впливу на навколишнє середовище - у практиці нашої країни). Експертиза може бути на рівні оцінки проекту фахівцями на основі їхнього минулого досвіду або нових проробок пропонованого починання на натурній моделі. Оцінка фахівцями, як правило, заснована на порівнянні з існуючими аналогами та на спеціальному натурному дослідженні.

Відповідальність (юридична і фінансово-економічна) за достовірність ОВНС повинна розподілятися між інвестором що кредитує проект, банком і проектувальником. Тому доцільно доручати незалежним фірмам, що перекладають на себе цю відповідальність і страховку на випадок непередбачених помилок, експертизу (як оцінку, так і альтернативне пророблення) проектів і господарських починань. Оплата експертизи й ОВНС повинна здійснюватися за рахунок замовника проекту.

Основні вимоги до будь-якого проекту полягають в тім, щоб його розробка була спрямована не на ізольоване "вписування" у господарський уклад і природу розглянутої території об'єкта чи господарського починання заради галузевих, відомчих, державних цілей, а навпаки, об'єкт повинен служити цілям розвитку місцевої економіки і соціальних умов життя населення, у тому числі збереження його здоров'я і збільшення тривалості життя, збереження природно-ресурсного потенціалу регіону і лише потім державним і галузевим інтересам. В іншому випадку виникає руйнівний каскад суб'єктів природокористування, коли кожен елемент природокористування начебто спрямований на загальне благо, а в цілому, не приносить позитивного ефекту для конкретних регіонів. Відсутність чи передбачувана відсутність збитків на місцях ще не означає повної нешкідливості об'єкта, якщо він впливає на середовище життя цілого регіону.

Необхідність здійснення проекту чи господарської акції далеко не завжди очевидна, а іноді дуже сумнівна. Нерідко це виявляється не на етапі попередніх оцінок проекту, а вже в ході функціонування готового об'єкта. Розробка альтернативних проектів у таких випадках обов'язкова. При цьому варто виходити з прогнозу науково-технічного і соціально-економічного розвитку на досить великий період часу: удаване необхідним зараз може виявитися непотрібним надалі.

Повнота ресурсної проробки проекту полягає в необхідності врахування природно-ресурсного потенціалу регіону в цілому, наявності конкретних природних, матеріальних і трудових ресурсів у загальному зв'язку всіх господарських починань в регіоні. Витрати ресурсів на один захід завжди впливає на успішність, а іноді і на можливість інших. Необхідно розглядати весь ресурсний цикл у просторі і в часі - від вилучення ресурсу з природи, з урахуванням існуючих змін у природних системах, до повного входження, вилученого природного матеріалу в біогеохімічні цикли планети і загасання в ході регуляції виникаючих збурень. Наприклад, для ТЕС - це простір і час від видобутку палива до утилізації золи й інших відходів, враховуючи газові викиди. Очевидно, що це десятки років і майже весь шар біосфери. Для АЕС цей час дорівнює сотням і тисячам років - від видобутку ядерного палива до його радіоактивного розпаду. Необхідно брати до уваги не тільки потоки речовини, але і фізичні процеси, насамперед теплові, хвильові і радіаційні. Для трудових ресурсів час і простір також не обмежується вузькими демографічними і галузевими рамками. Відтік кадрів для виконання проекту вимагає їхньої перепідготовки, як у рамках проекту, так і в суміжних регіонах і галузях господарства.

Правила та закони проведення наукової екологічної експертизи переважно технічних проектів коротко зводяться до встановлення їх відповідності наступним законам розвитку природи і суспільства.

Правило інтегрального ресурсу полягає в тому, що конкуруючі в сфері використання природних систем (природних комплексів, экосистем) галузі господарства неминуче завдають шкоди один одному і тим більше, чим значніше вони змінюють спільно експлуатований екологічний компонент (енергія, вода, атмосфера, ґрунти, рослини-продуценти, організми консументи і редуценти) або всю систему (комплекс) у цілому. Руйнування біоти заради одержання, наприклад, мінеральних ресурсів приводить в подальшому до неможливості життя людини в даному регіоні. Особливо помітно це на прикладі малих народів, що ведуть традиційне господарство. Руйнування природно-ресурсного потенціалу заради відомчих чи загальнодержавних цілей веде до неминучого вимирання цих народів, оскільки губиться основа їхнього існування.

Правило міри перетворення природних систем - у ході їх експлуатації не можна переходити деякі межі, що дозволяють цим системам зберігати свої властивості самоорганізації і регуляції. Розмірність цієї вимоги - дуже складне питання. Вона залежить від географічного місця, ступеня стійкості і надійності природної системи, здатності її протистояти природним ланцюговим реакціям і природній мінливості. В найбільш уразливих регіонах, як правило, докорінно перетворювати припустимо не більш 1% площі екосистем, що знаходяться в природному стані. Площа докорінно змінених екосистем у найбільш сприятливих умовах може досягати 40%.

Закон оптимальності стверджує, що з найбільшою ефективністю будь-яка система (у тому числі природний і господарський об'єкт) функціонують у деяких просторово-часових інтервалах, вихід за які знецінює даний об'єкт як підсистему або веде до руйнування всієї системи. Оптимальні розміри інтервалу не можуть бути визначені загальними кількісними показниками. Наприклад, гігантизм викликає занадто великі витрати на регуляцію системи, ростуть економічні, соціальні й екологічні збитки, що робить конкурентноздатними малі аналоги з подібними принципами дії. Так, безгребельні ГЕС очевидно поступово будуть витісняти гігантські станції з високими греблями. Можливо малі сонячні батареї стануть цілком конкурентноздатними джерелами енергії і ін. У кожному конкретному випадку необхідна науково-обгрунтована оцінка.

Закон необхідної різноманітності: система не може сформуватися з абсолютно однакових елементів або на принципі монополізму. Кожна (природна, соціальна, економічна) монокультура не має властивості само-підтримки за межами індивідуального терміну існування. Середньоазіатська бавовна як монокультура вже привела до великомасштабної екологічної катастрофи. Тюменські нафтогазові та Донбаські вугільні промисли при однобічному розвитку не тільки руйнують природу але і можуть стати після вичерпання природних запасів зоною соціально-економічної пустелі.

Закон збільшення ступеня ідеальності: необхідно враховувати гармонійність відносин між частинами системи історично-еволюційно зростає, новий об'єкт порушує сформовану гармонію. Прагнення до гігантизму всіх проектів приводило до глибокої дисгармонії регіональних систем природи і суспільства. Результатом стали диспропорції в господарських і екологічних механізмах.

5. ОБМЕЖУЮЧІ ФАКТОРИ В ЕКОЛОГІЧНІЙ ЕКСПЕРТИЗІ

Закон відповідності між рівнем розвитку продуктивних сил і природно-ресурсним потенціалом:розвиток продуктивних сил залишається відносно постійним до моменту різкого виснаження природно-ресурсного, потенціалу, услід за чим наступає революційна їх зміна.

Дуже важливо уловити переломний момент у формах використання як глобального, так і регіонального природно-ресурсного потенціалу. Наприклад, рекреаційні ресурси в наші дні починають лімітувати суспільний розвиток, а тому стрімко дорожчають. Туризм у Кенії, заснований на зустрічах зі слонами, приносить доход, що перевищує потенційну вартість бивнів тварин. Соціальне лісівництво часто має переваги перед промислом деревини і подекуди економічно вигідніше.

Правило взаємодії екологічних компонентів: зміна кількості або якості одного з екологічних компонентів неминуче веде до якісно-кількісних змін інших екологічних компонентів чи динамічних властивостей природної системи. Співвідношення міняється не строго пропорційно, а, як правило, стрибкоподібно. Приклад - переексплуатація водних ресурсів Дону та Кубані, рік Середньої Азії.

Закон сукцессійного уповільнення: система, що насичується, має тенденцію до уповільнення кількісного росту і продуктивності, якщо не має могутнього входу і виходу (омолодження). Сформульована закономірність справедлива для будь-яких, у тому числі соціально-економічних систем.

Нерідко одержувані від реалізації проекту результати виявляються значно скромнішими очікуваних через дію цього закону. Іноді бувають отримані навіть негативні результати. Наприклад, інтенсивне застосування ядохімікатів призвело до вироблення в шкідників стійкості до них, а обробка полів зверхвеликими дозами мінеральних добрив не приводить до суттєвого збільшення врожайності. І ті, і інші речовини, забруднюючи середовище та продукти харчування, викликають збитки і підвищують ринкову ціну "біологічного" врожаю.

Принцип старого автомобіля або "пам'ятай про смерть": технічні пристрої (і будь-які системи) з часом (в ході старіння) втрачають ефективність, тому розрахунки повинні вестися з урахуванням збільшення експлуатаційних витрат і того, що буде, коли пристрій (система) вийде з ладу. Економічні й інші втрати при будівництві варто підсумовувати з утратами при демонтажі.

Ризик, пов'язаний зі здійсненням проекту, не повинний перевищувати прийнятого нормативу. Недотримання цього принципу небезпечно екологічно, збитково соціально і руйнівно економічно. В цьому разі збільшення ризику, як правило, йде експоненціально. Так, вихід за межі групи правил оптимальності (правила 1 і 10 відсотків) завжди в остаточному підсумку веде до катастрофи. Збільшення числа АЕС світу привело до неприпустимого ризику числа аварій.

Однак глобальну екологічну загрозу кількісно оцінити складніше, ніж ризик невиправданого росту числа конкретних об'єктів. Якщо для АЕС і гребель на ріках легко розрахувати теоретичну імовірність аварії виходячи з реальності, а не ейфорії "екологічного максималізму", то вплив маси технічних пристроїв чи здійснених проектів на біосферу Землі набагато складніше. Це пов'язано з буферністю природних систем, а головне, з дефіцитом необхідної інформації. Так, не можна точно вказати яка концентрація атмосферних забруднень приведе до катастрофічної зміни клімату на планеті. Будівництво гребель на ріках розриває зв'язки між екосистемами Світового океану і континентальних вод. Колись це може викликати незворотню екологічну катастрофу, але визначити її терміни неможливо. Використання значної частини стоку рік на господарські потреби свідомо руйнівно.

У зв'язку з цим особливе значення мають згадані правила 1 і 10 відсотків. Перше затверджує небезпеку зміни енергетики природних систем у межах понад 1 % від загальної енергетики системи. Друге вказує на неприпустимість зміни інгредієнтних параметрів систем більш ніж на 10 %.

Інформаційні і психологічні обмеження в екологічній експертизі

Фактор віддалекості події: явище, віддалене за часом і в просторі, здається малоістотним, а попередження про нього малозначним. Наслідком дії фактора віддаленості події служить нехтування досвідом минулих прорахунків і помилок, оскільки за них не настає відповідальність в даний час.

Регулярні помилки моделювання: - типологічно значимим факторам придається зайва вага, що при складанні програм і моделей веде до перекручування результатів убік обгрунтування первинної гіпотези, прийнятої програмістом.

Фактор неповноти інформації (невизначеності): інформація для проведення господарської акції в природі завжди недостатня для апріорних суджень про всі можливі результати та наслідки здійснюваного заходу. Пов'язано це з винятковою складністю природних систем. Для ослаблення дії цього фактора необхідне детальне і різнобічне пророблення прогнозів за методом географічних аналогій, на натурних моделях, за допомогою логічного і математичного моделювання, на історичних аналогах і ін.

Фактор оманного благополуччя: успіх заходу природокористування стає очевидним лише після того, як сформується ланцюг відповідних природних реакцій у відповідь на даний захід і на їх регіонально-глобальну сукупність. У зв'язку з цим завжди потрібна глибока прогнозна (логічна і модельна) проробка, в першу чергу природно-господарських зв'язків.

Показники ефективності (економічні складові) в екологічній експертизі

Аналіз розміру капіталовкладень і швидкості їхньої амортизації з урахуванням існуючих нормативів. Економічність об'єкта варто розглядати в максимально широкому спектрі альтернатив з урахуванням їх динаміки в часі. Обов'язковий розрахунок витрат на демонтаж і весь ресурсний цикл підприємства.

Також важливі зміни цін у часі. Слід пам'ятати, що за тривалий період природні ресурси в цілому стають економічно і соціально дорожчими. Дорожчають природні ресурси і відповідно до їхнього розташування та віддаленості від об'єкта споживання. Всі економічні розрахунки необхідно здійснювати, виходячи з концепції інтегрального ресурсу - природного, трудового і матеріального.

Експлуатаційні витрати з урахуванням усього циклу виробництва від моменту одержання сировини до включення відходів у природний кругообіг речовини і енергії. Обов'язковим є врахування не тільки ціни сировини, але й оцінки використовуваних природних ресурсів, традиційно віднесених до природних умов (клімат, вода, повітря і ін.). Відсутність реальної ціни на ці умови може виявитися тимчасовою. Прогноз експлуатаційних витрат необхідний на ввесь передбачуваний термін функціонування об'єкта.

Екологічна ціна - це еколого-економічні витрати поточного і перспективного часу, екологічна рента, екологічні збитки від використання ресурсів з урахуванням супутніх утрат. У випадку руйнуючого впливу на невідновний і принципово незамінний ресурс екологічна ціна наближається. до бескінченності. Вкрай складно оцінити втрати невідновних і незамінних ресурсів. Часто вони не мають еквівалентних соціальних і економічних оцінок. Але хоча такі чіткі оцінки і відсутні, вони безупинно потенційно зростають. Різко зростає, наприклад, "ціна" певного виду зі зменшенням його чисельності. Оцінка деструкції екосистем може виходити з ринкової ціни опустиненої території чи з падіння її господарської потенційної продуктивності. Усі рекреаційні ресурси, крім незамінних, можна оцінювати за витратами на їхню компенсацію.

Здоров'я і життя людини важко оцінити в економічних категоріях, але, іноді необхідно. Виходячи з міжнародної практики, умовно втрата працездатності однією людиною в економічному вираженні потроюється (вважається, що двоє повинні його утримувати). Крім того, враховуються соціальні витрати (негативний приклад, стрес і ін.).

Розрахунки еколого-економічних витрат вимагають врахування просторової ієрархії наступних впливів.

1. Вплив на територію, безпосередньо зайняту господарським об'єктом (її повне чи часткове вилучення на певний час або навічно).

2. Вплив на територію непрямої дії даного об'єкта. Для хімічних і гірни-човидобувних виробництв - на воду, повітря, ґрунт, біоту в зоні впливу. Трансформація забруднювачів в атмосфері іноді відбувається на сотні кілометрів. Ті ж забруднення і зміни гідрогеологічного режиму охоплюють десятки, а іноді і сотні кілометрів. Наприклад, конус депресії підземних вод створюється в районах гірничовидобувних робіт. Накачування забруднених вод в відпрацьовані шахти дає ареал забруднення в радіусі кількох десятків кілометрів. Для ГЕС спостерігається вплив на території, розміщені вище і нижче водоймища і греблі, включаючи процеси евтрофікації, кавітаційного впливу на воду і ін. Для АЕС і ТЕС - теплове і радіаційне забруднення атмосфери і гідросфери. 3. Вплив на біосферу Землі в цілому (клімат, озоновий екран, електромагнітні властивості Землі, біоту і ін.).

Соціальна ціна - це соціальні витрати в процесі реалізації об'єкта. Вони найчастіше виникають в результаті зміни середовища життя людей (відселення, переселення, нового способу життя і ін.) і приводять до змін у демографічних процесах, соціальних перевантажень. (стреси, антигромадська поведінка, алкоголізм, наркоманія і ін.). Однією з важливих задач експертизи є розрахунок балансу соціальних плюсів і мінусів не тільки в рамках пропонованого проекту, але й виходячи з реальної ситуації регіону.

Соціальна ціна має дві найважливіші складові:

1) соціально складова - витрати на перспективний розвиток з урахуванням проектованого об'єкта чи господарського починання.

2) психологічні компенсації - витрати на соціально-психологічний опір населення, пов'язаний зі зміною соціального стереотипу сприйняття середовища проживання.

Аварійна ціна (ціна ризику) - це додаткові витрати, що можуть виникнути в результаті імовірної аварії, потенційно можливої в ході функціонування об'єкта без утручання катастрофічних природних факторів (землетрусів, цунамі і ін.). Суми, необхідні на ліквідацію аварій, повинні враховуватися в загальній економічній оцінці проекту. Аварійна ціна - розрахункова величина, похідна від математичної імовірності аварії й очікуваного від неї збитку. При визначенні аварійної ціни варто враховувати технологічну культуру країни і регіону. У місцях з низькою технологічною культурою аварійна ціна різко зростає.

Аварійна ціна включає ціну стресів і недовіри до технічних об'єктів (наприклад, радіофобії і хіміофобії), що викликає, наприклад, приріст стре-согенної захворюваності від близькості екологічно неповноцінного об'єкту та зниження продуктивності праці від техногенних стресів.

Природно-ресурсна ефективність - це відповідність одержуваного ефекту ресурсним витратам. Вона перекликається з екологічною ціною, але не завжди може бути виражена в економічних показниках. Ресурсні витрати завжди складаються з двох категорій:

а) ті, що залучаються безпосередньо до реалізації проекту чи господарського починання;

б) ті, що опосередковано використовуються у процесі будівництва і функціонування об'єкта.

Енергетична ефективність в екологічній експертизі є відношення затрачуваної й одержуваної енергії в повному циклі виробництва від будівництва до демонтажу об'єкта. Проблема енергетичної ефективності найбільш актуальна для енергетичних об'єктів. Перевага повинна бути за найменш енергоємними і найбільше енергетично ефективними альтернативами.

Територіальна ефективність - це розмір вилученої площі суші й акваторії для одержання одиниці продукту (у всьому виробничому циклі). Слід зазначити, що показник територіальної ефективності досить важко, а іноді і неможливо визначити через недостатність вихідних даних. Наприклад, сумарна площа уранових родовищ, підприємств збагачення урану, самих АЕС і їхніх ставків, підприємств з переробки атомного палива і місць поховання радіоактивних відходів разом із зонами відчуження поки точно не відома.

Загальна ресурсна ефективність - це обсяг використовуваних природних ресурсів з урахуванням взаємозв'язку екологічних компонентів для одержання одиниці продукту. Співвідношення матеріальних, трудових і природних ресурсів, що складають інтегральний ресурс, повинне бути оптимальним відносно життя і здоров'я людини, а не зовнішніх політичних чи економічних установок.

...