Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Розділ 1. Характеристика об'єкта досліджень
• 1.1 Фізико-географічна характеристика. Геологічна будова родовища
• 1.2 Характеристика сировини і готової продукції
• Розділ 2. Вплив підприємств гірничодобувного комплексу на природнє навколишнє середовище
• 2.1 Вплив гірничих розробок на повітряний басейн
• 2.2 Вплив гірничих розробок на водний басейн
• 2.3 Вплив гірничих розробок на земну поверхню і ландшафт
• 2.4 Раціональне використання корисних копалин,
• 2.5 Радіаційний вплив гірських порід на оточуюче середовище
• 2.6 Електромагнітний, шумовий і вібраційний вплив на технологічного, транспортного, та енергетичного обладнання на природне середовище
• 2.7 Вплив гірничих розробок на рослинний та тваринний світ
• Розділ 3. Спеціальна частина
• 3.1 Розрахунки основних викидів в атмосферу при веденні відкритих гірських розробок
• 3.2 Визначення розмірів зон негативного впливу гірничого виробничого підприємства на природне навколишнє середовище

Розділ 1. Характеристика об'єкта досліджень

1.1 Фізико-географічна характеристика. Геологічна будова родовища

Родовище розташоване на правобережжі р.. Тетерів в 0,5 км на Південь від о. Трігорье, в 1 км до Б від о. Б'укі, примикає до шосе Житомир-Чуднів найближча ж.-д.ст. Житомир в 25 км до СВ.

Площа розвіданої ділянки 7 га, слабо заболочена і залісення, відмітки поверхні 215-245м, займає квартал № 26 Трігурьевского лісництва Житомирського лесхоззага. Розвідано в 1974-1976 рр.. трестом "Київгеологія"

Геологічний розріз
Четрертична система
Сучасна ланка
	Грунтово-рослинний покрив	0,0-0,2
Середньочетвертинна ланка
	Пісок флювіогляціальний кварцовий	0,0-0,2
Палеозой-кайнозой
	Дресва корінний порід	0,0-4,5
Нижній протерозой
Букинський комплекс
	Гранодіорит вивітрилий	0,0-2,9
	Гранодіорит зачеплений вивітрюваний	0,05-0,2
	Гранодіорит незмінний розовато-сірий масивний, дрібно-, середньо-, і рідше крупнозернистий.	Розкрита 9,2-42,6

Корисна копалина - гранодіорит незмінний, середньої розвіданої потужністю 40,3 м. Потужність розкривних порід 0,2-6,4 м, середня 2,27 м, в т.ч. скельна 1,8 м.

Водоносний горизонт приурочений до тріщинуватих зоні, кристалізації чеських порід, очікуваний максимальний розрахунковий водопритік 600 м 3/добу.

Незмінний гранодіорит, як сировину, відповідає вимогам ГОСТ 6666-74 на камені бортові і МРТУ 21-33-67 на камінь бутовий марки 800.

Запаси гранодіооіта затверджені УТКЗ (протокол № 3770 від 23.02.1976 р.) за категоріями (тис.мі): A + B + С - 2829, в т.ч. - А - 466, Б - 1242, Ст - 1121,

Родовище розробляється Мінжитлокомунгоспом УРСР. Залишок запасів на 01.01.1986 р. становить по категоріях (тис.мі); А - 457, В - 1240, Cj - 1120. Можливості приросту запасів обмежені.

1.2 Характеристика сировини і готової продукції

Декоративно-облицювальне каміння

Загальні відомості. Продукція підприємств, що випускають звичайні кам'яні матеріали, поділяється на штучний та рваний камінь.

На відміну від рваного каміння, одержаного в результаті вибуху і подрібнення гірської маси, штучний камінь представляє собою вироби правильної форми, оброблені шляхом відколу, обтеса, розпилення, шліфування і полірування (облицювальний, стіновий, бортовий камінь, плити, бруківка і шашка), а фігурні і промислові кам'яні вироби (вали, жернова, бігуни).

Облицювальний камінь повинен володіти необхідними декоративними рисами і визначеними фізико-механічними властивостями, забезпечуючи довгострокову експлуатацію виготовлених з нього споруд. Він застосовується в вигляді блоків для архітектурно-будівельних деталей (орнаментів, барельєфів, колон, виготовлення монументів, скульптур) або в вигляді плит з різною фактурою поверхні для зовнішнього та внутрішнього облицювання стін будівель і споруд, стелення підлоги, виготовлення сходів і інших конструкцій.

Для отримання облицювальних матеріалів використовуються різні гірські породи. З міцних, твердих і морозостійких порід (граніт, діорит, габро, лабрадорит, кварцит, базальт, ріолит) отримують матеріали, що використовується для поверхневого облицювання будівель, установки сходів, площадок, плит для настелення підлоги в приміщеннях з інтенсивним рухом людських потоків; із порід середньої міцності і м'яких, неморозостійких (мармур, доломіт, вапняк, гіпс, травертин, туф вулканічний і ін.) виготовляють в основному матеріали для внутрішнього облицювання і установки будівель (облицювання стін, стелення підлоги з слабким рухом людських потоків і ін.).

Обов'язковою умовою для родовища облицювального каменю є можливість отримання із гірського масиву блоків необхідного розміру, форми і характеру поверхні дозволяючих виготовляти стандартні плити і архітектурно-будівельні деталі.

Вимоги промисловості до якості сировини. Якість декоративного-облицювального каміння визначається в співвідношенні з ГОСТ 9479-84 "Блоки із природного каміння для виготовлення облицювальних виробів. Технічні вимоги". Стандарт затверджено і введено в дію Постановою

Державного Комітету СРСР по справам будівництва від 30.12.1983 р. № 345.Стандарт поширюється на блоки, добуті із масиву гірських порід і призначені для виготовлення облицювальних плит і архітектурно-будівничих виробів по відповідним стандартам і технічним умовам.

Облицювальні плити, виготовлені із блоків шляхом розпилювання, повинні відповідати вимогам ГОСТ 9480-84 "Плити облицювальні напилені із природного каменю. Технічні умови".

Фізико-механічні умови порід, використаних для отримання шашки, повинні відповідати ГОСТ 9480-84.

Оцінка гірських порід, що застосовуються для виготовлення бортового каміння, визначається в відповідності з ГОСТ 6666-81 "Каміння бортове із гірських порід. Технічні умови".

По технічним умовам ГОСТ 9479-84 блоки характеризуються формою, довжиною, висотою і об'ємом, якістю поверхні, фізико-механічними властивостями породи блока, що відділяється від масиву (моноліту).Крім того, вихідну породу оцінюють петрографічною характеристикою, декоративними і фізичними властивостями.

Блоки повинні мати форму прямокутного паралелепіпеда або близького до нього, ширину і висоту від 0,2 до 2,0 м, довжину до 2,0 м.

Таблиця 1.1. Об'єм блоків в залежності від виду гірської породи (ГОСТ 9479-84)

Найменування гірських порід	Об'єм блоків, м 3, груп
	I	II	III	IY	Y
Граніт, діорит, сієніт, лабрадорит, габро, базальт, діабаз, андезит і ін.вивержені породи а також кварцит	св.5.0 до 0,8	св.2,5 до 5,0	св.1,0 до 2,5	св.0.4 до 1,0	св.0.01 до 0,4
Мармур білий	св.4.5 до 8,0	св.2.0 до 4,5	св.1.0 до 2,0	св.1.0 до 1,0	св.0.01 до 0,4
Мармур кольоровий	св.4,5 до 6,0	св.2,0 до 4,5	св.0,7 до 2,0	св.0,4 до 1,0	св.0,01 до 0.4

По домовленості з споживачем допускається випуск блоків групи I об'ємом більше 8 м³.

Блоки повинні вироблятися із гірських порід, що мають:

- межа міцності при стиснені в сухому стані для граніту, габро, кварциту, діориту не менше 800 кгс/см²; для лабрадориту, діабазу 600 кгс/см²; для мармуру 400 кгс/см²;

- марка по морозостійкості не менше Мрз 50 для граніту для мармору не менше Мрз 25;

- коефіцієнт зниження міцності при насичені водою не менше 0,8.

До блоків, що використовуються для виробництва виробів для внутрішнього облицювання, показники вимог до морозостійкості не висуваються.

Для виробництва облицювальних матеріалів, що використовуються для сходів і підлог, пред'являють вимоги по стиранню: стирання повинно бути не більше 2,2 г/см² при інтенсивності руху менше 500 чоловік /час, 1,5 г/см²-при інтенсивності руху 500-1000 чоловік /час і не більше 0,5 г/см² - при інтенсивності руху більше 1000 чоловік /час.

Однак для повної оцінки фізико-механічних властивостей облицювального каміння визначення тільки вказаних показників недостатньо. Поряд з ними визначається об'ємна маса, щільність, пористість, водопроникність і процент водонасичення. В залежності від області використання іноді додатково визначається опір удару, величина модуля пружності і коефіцієнт лінійного розширення. При розвідці родовища визначається вихід із гірської маси окремих видів товарної продукції, встановлюються дані по технології і економіці обробки каміння: швидкість і витрати енергії на розпилення, фрезерування і поліровку.

Об'ємна маса каміння є показником, що визначає масу виготовлених із нього будівельних конструкцій, що важливо враховувати при проектуванні і будівництві різних споруд. Крім того, об'ємна маса у відомій степені характеризує щільність і можливість каміння приймати поліровку. Щільність є показником, що дозволяє набувати пористість породи; водопроникність характеризує пористість гірської породи і стійкість її в спорудах.

Поряд з такими показниками якості облицювального каміння як міцність, погодостійкісь, колір і малюнок велике значення має поліровка, під якою розуміють можливість каміння набувати після відповідної обробки гладку дзеркальну поверхню. При поліровці колір каміння робиться глибше, зменшується нашарування на нього пилу, копоті та інших осаджень, прискорюється стік вологи, що збільшує довговічність каміння.

Єдиних вимог до якості штучного грубоколотого каміння нема, для деяких розроблених родовищ встановлені республіканські стандарти і галузеві технічні умови.

Бруківка і шашка виготовляються в основному із вивержених, рідше із метаморфічних осадових, не займаних порід. Непридатні породи, що містять пірит і лімоніт.

Для виготовлення бортового каміння ГОСТ 6666-81 регламентує показники міцності при стиснені,морозостійкості, а також розміри каміння, при цьому гірські породи не повинні містити зерен піриту.

Крім основних вимог до якості облицювальних матеріалів, передбачених державними і галузевими стандартами, відповідають технічним умови, розроблені різними установами, якими встановлюються менш жорсткі умови до конкретного каміння і області їх використання. Всім розвіданим в якості будівельного і облицювального каміння гірським породам повинна бути дана радіаційно-гігієнічна оцінка.

Геологічна характеристика сировини. Декоративно-облицювальне каміння Житомирської області відноситься до різних інтрузивних комплексів Українського щита. Вони добре обробляються в різних фактурах, шліфуються і приймають поліровку високої якості.

Поширені в її межах граніти житомирського і кіровоградського типів становить великі масиви в південно-східній частині області (Житомирський, Коростишевський, Попільнянський райони). В північній частині широко розвинуті граніти коростенського типу.

По кольору і текстурно-структурним особливостям облицювальні граніти можна поєднати в три групи:

перша група - темно- сірі до чорних, сірі і світло-сірі,середньо- і дрібнозернисті, рідше крупнозернисті порфіровидні граніти(Коростишівське, Корнинське родовище);

друга група - червоні до м'ясо-червоних і рожево- червоні рівномірно-зернисті,порфіровидні або трахітоїдні (Омелянівське, Лізниковське,і ін.);

третя група - рожево-сірі, рожеві і сірувато-рожеві, крупно- і середньозернисті порфіровидні граніти (Дідковицьке, і ін.).

Граніти, що використовуються в якості облицювальних матеріалів, мають невелику тріщинуватість і високу блочність, із них в області отримують блоки-моноліти паралелепіпедальної і кубічної форми, найбільш сприятливі для добутку і виготовлення штучної продукції. Розмір монолітів проходить в широких межах, можливе отримання блоків від 0,5 до 27.0 м ³, а в середньому 1-4 м³. Іноді розміри добуваючи гранітних блоків обмежуються вантажопідіймальністю обладнання на кар'єрах. На багатьох родовищах вихід блоків розмірами 1-2м³ коливаються від 20 до 70%, в середньому складає 40-50%.

Велика роль в виробництві облицювальних матеріалів в області належить основним сімействам габро коростенського інтрузивного комплексу. Вони утворюють крупні Володарсько-Волинський і Чеповицький масиви ряд більш дрібних інтрузій. Характерною особливістю масивів є їх зональна будова. Центральні частини масивів складені крупно- і гігантозернистими лабрадоритами, до перефирії міста насичується темно кольоровими мінералами габро-анортозит, потім в габро і габро-норити, які при контакті з гранітами переходять в габро-моноцити і моноцити. Блочність цих порід висока, звичайно об'єми блоків становлять 2-4м³, іноді сягають 20м³ (Головинське родовище). Добування монолітів значних розмірів обумовлена розвитком в гібридах рідкісних тріщин вертикальної і горизонтальної відділеності.

По зовнішньому вигляду і декоративним критеріям на Коростенському плутоні виділяють декілька типів лабрадоритів.

Головинський тип - лабрадорит крупнозернистий, порфіровидний темно-сірого до червоного кольору, іризируючий звичайно в синій, синьо-зелених тонах (родовище Головинське, Камінебродське, Горбулівське, Гута-Добринське і ін.), рідше в золотистих тонах (Очеретянське). Розмір

кольорових очок лабродорита на Головинському, Камінебродському і Слобідському родовищах 0,4-0,5 см в діаметрі, аіноді досягають 10-15 см. Кількість іризируючихточок на поверхні блоку в І м ² складає 250-300 штук.

Турчинський тип - лабрадорити середньо- або крупнозернисті, іноді слабо порфіровидні, сірі, іризируючі. Іризація достатньо інтенсивна і яскрава, переважно голуба, іноді синя. Іризирують як зерна основної маси. Так і порфіробласти плагіоклазу (родовище Синій Камінь, Каміна Піч, Ісаківське).

Васьковицький тип - лабрадорит середньо- і крупно зернистий світло сірий, майже білий, без іризації (Васьковицьке родовище).

Кропивнянський тип - лабрадорит, переважно середньо-, рідше крупнозернистий, слабо порфіровидний, сірий, світло-сірий, не іризируючий (Крапивнянське).

Придатні як облицювальні і декоративний матеріал габро-анортозити темно-сірі до чорних, іноді з сірими розводами зустрічаються також з іризируюючими очками лабрадора, середні і крупнозернисті (Рудня-Каменське, Слипчицьке, Букинське, Горбулевське).

Крім гранітів, лабрадорити, габро-анортозитів, габрових порід, як облицювальний камінь в області можуть бути також використані гранодіорити, діорити, сієніти, моноліти, діабази, що мають високі фізико-механічні і декоративними властивостями і відповідною блочністю.

Високо декоративні і різноманітні по кольоровій палітрі мрамори доломітові і кальцифіри (Негребовське і Радомишильське родовище).

В північній частині області, в межах Овруцько-Словечанськогопіднятя, розвинуті кварцити і кварцитовидні піщаники, пофарбовані в різні відтінки світлорожевого і інших кольорів. По своїм декоративним якостям і фізико- механічним властивостям вони є аналогічні кварцитам Шокшинського родовище в Карельській АРСР, яке розробляється на протязі багатьох десятків років. Недоліком кварцитів їх повишена тріщинуватість.

Детально розведених і експлуатуючих місць народжень кварцитів, як облицювальний матеріал, на території області нема. Перспективні місця, виявлені в результаті пошукових робіт, сконцентровані в Овруцькому районі.

Родовища кам'яних облицювальних матеріалів в області звичайно залягають під незначними піщано-глинистими відкладами. За рідким виключенням облицювальне каміння багатьох родовищ по своїм фізико-механічним властивостям відповідають вимогам каменедобувної і каменеобробної промисловості. Показники фізико-механічних властивостей облицювальних порід Українського кристалічного щита характеризують їх в цілому як породи міцні, щільні, з низьким водопоглиненням і показником стирання, витривалі до удару.

Таблиця 1.2. Хімічний склад декоративно-облицювального каміння

Компонентти	Найменування порід
	Коростеньський комплекс	Граніти і гранодіорити комплексів	Мармори кочерівської світитетерівської серії
	лабрадоррит, габрові породи	гранітиі гранодіорити	кіровоградсько-житомирського	бердичівського	Букинського
SіO	43,39-63,52	67,19-76,90	65,06-71,00	65,20-69,90	61,87-63,52	1,55-15,11
AI2O3	12,40-28,40	11,52-14,03	14,30-16,80	16,60-17,50	15,93-17,52	0,17-4,35
Fe2O3	0,17-17,13	0,31-3,66	0,43-2,11	3,19-5.30	1,50-1,52	0,18-1,67
FeO	0,44-15,37	0,60-3,88	1,55-2,70		3,71	0,30-1,29
TіО 2	0,12-5,70	0,16-0,82	0,20-1,15	0,50-0,56	0,64-0,75	0,06-0,15
СаО	3,06-11,20	0,57-1,17	1,90-2,97	2,76-3,63	3,66-3,70	28,09-50,64
MgO	0,20-5,23	0,04-0,52	0,60-1,72		1,99-2,42	0,61-21,62
K2O	0,37-4,84	4,18-5,40	3,205,43	7,14-6,00	3,30-3,51	0,15-0,80
Na2O	0,18-4,65	3,20-5,02	3,10-4,70	7,14-6,00	3,39-3,54	0,15-0,80
SO3	сл.-1,00	сл.-0,08	сл.-0,19	сл.	0,10-0,13	0,03-0,55
п.п.п.	0,00-5,45	0,06-1,40	0,30-0,91	0,40-1,03	1,09-1,17	28,57-39,84

Таблиця 1.3. Фізико-механічні властивості декоративно-облицювального каміння

Найменування показників, одиниці виміру	Найменування порід
	Коростеньський комплекс	Граніти і гранодіорити комплексів	Мармори кочеровської світи тетеревської серії
	лабрадорит, габрові породи	гранітоди	кіровоградсько-житомирського	бердичівського	букинського
Щільність, г/см3	2,64-3,22	2,63-2,77	2,60-2,76	2,65-2,79	2,78-2,88	2,70-2,91
Об'ємна маса, г/см3	2,60-3,09	2,57-2,69	2,56-2,73	2,58-2,67	2,74-2,86	2,44-2,89
Пористість,%	0,32-7,00	0,72-3,68	0,40-4,10	1,20-4,10	0,70-1,89	0,35-9,63
Водопроникність,%	0,00-0,93	0,11-0,54	0,05-0,70	0,06-0,53	0,11-0,53	0,03-2,78
Межа міцності при стиснені, кгс/см2: - в повітряно-сухому стані - в водонасиченому стані - після 50 циклів замороження	556-3060 575-3163 604-2559	947-1900 905-1321 790-1248	1095-1907 810-1635 747-1304	1047-1967 960-1940 1080-1496	1009-1749 1086-1468 935-1269	432-2717 352-1816 312-1683
Коефіцієнт розмякнення	0,48-0,99	0,73-0.99	0,75-1,00	0.83-0.98	0,84-0,95	0,72-0,97
Коефіцієнт морозистій кості	0,65-1,00	0,69-0,96	0,70-0,99	0,89	0,79-0,92	0,85-0,99
Стирання на кругу, г/см2	0,03-1,70	0,18-0,97				1,07-2,14

Розділ 2. Вплив підприємств гірничодобувного комплексу на природнє навколишнє середовище

2.1 Вплив гірничих розробок на повітряний басейн

1. Джерела забруднення повітряного басейну при веденні відкритих гірничих робіт:

Клас 1. Забруднення атмосфери при веденні гірничих робіт (за технологічними операціями):

1. Проведення масових вибухів.

Таблиця 2.1. Концентрація газоподібних продуктів в атмосфері після проведення масового вибуху

Місце взяття проби	Об'ємна доля газів, %	Тривалість зниження концентрації СО і СО2 до нормальної ГДК, год
	СО	СО2
Траншея	0,15	0,85	10
Уступ	0,015	0,65	2-4
Санітарно-захисна зона	0,0065	0,4	2

2. Надходження в атмосферу мінерального пилу в процесі: буріння свердловин, машинного руйнування гірських порід, а також в процесі вторинного подрібнення та різання гірських порід.

3. Навантажувально-розвантажувальні і транспортні роботи.

Таблиця 2.2. Інтенсивність виділення шкідливих компонентів з вихлопних газів автомобілів

Марка автомобіля	Інтенсивність виділення, мг/м3
	СО	NO2
Краз-256	202,2	175,9
Белаз-540	203,9	39,1
Белаз-548	1156	1305

1. Ерозія поверхні відвалів та бортів уступів кар'єру.

2. Газовиділення із породних відвалів.

3. Газовиділення із масивів гірських порід і корисних копалин.

4. Пожежі на кар'єрах.

Клас 2. Класифікація джерел забруднення атмосфери за класифікацією ЄС при веденні гірничих робіт:

1. Забруднення газоподібними продуктами:

а) масові вибухи при відбиванні гірських порід та корисних копалин;

б) газовиділення із масивів гірських порід та породних відвалів;

в) експлуатація транспортних і технологічних машин з двигуном внутрішнього згорання;

г) пожежі на кар'єрах і відвалах.

2. Забруднення атмосфери мінеральним пилом:

а) експлуатація на кар'єрах і відвалах доріг, що не мають твердого покриття;

б) масові вибухи при відбиванні гірських порід і корисних копалин;

в) буріння свердловин;

г) машиновиймання, навантаження і транспортування корисної копалини;

д) пиловиділення із породних відвалів та бортів уступів кар'єру.

2. Заходи боротьби із забрудненням атмосфери загального і спеціального характеру:

2. Заходи загального характеру, які покращують стан повітря в зоні дії гірничого підприємства:

а) територіально-планувальні заходи, які передбачають розміщення всіх об'єктів гірничого підприємства із урахуванням природно-кліматичних умов;

б) заходи по зменшенню пло порушених техногенних поверхонь шляхом оптимізації параметрів гірничо-техногенних утворень: гірнича вирубка, відвали різного типу, склади мінеральної сировини;

в) рекультивація порушених земель для подальшого їх використання в народному господарстві;

г) утилізація відходів гірничого виробництва, комплексне використання мінеральних ресурсів, що, в свою чергу, сприяє зменшенню площ порушених земель.

2. Заходи спеціального характеру - це заходи, що покращують якість повітря безпосередньо в зоні ведення гірничих робіт за допомогою пило садових вловлювачів або за допомогою спеціальних.

3. Заходи протипожежної безпеки на кар'єрах (профілактики):

1. Попереднє зволоження пластів, що мають здатність до самозаймання.

2. Повне вилучення із надр корисних копалин, що мають здатність до самозаймання.

3. Відпрацювання корисних копалин, що мають здатність до самозаймання зі швидкістю, яка попереджує небезпеку акумуляції (накопичення) тепла в порушеному масиві.

4. Підривання свердловин, які пробурені в породах, які мають здатність до самозаймання ще до початку розвитку в них пірог енного процесу.

5. Застосування пожежо-безпечних систем розробки корисних копалин.

4. Заходи, направлені на зниження і попередження рівня забруднення в приземному шарі атмосфери при веденні відкритих гірничих розробок:

Режим 1 - в результаті заходів 1 режиму відбувається скорочення викидів забруднюючих речовин від 5 до 15%:

1. Виключення роботи технологічного обладнання і устаткування на форсованих режимах.

2. Зволоження доріг, що не мають твердого покриття на території гірничого підприємства.

3. Зволоження площ цехів по каменеобробні.

4. Заброна переливання летких сировинних матеріалів на території підприємства.

5. Обмеження навантажувально-розвантажувальних робіт на території підприємства.

6. Заборона роботи автотранспорту на холостому ході.

7. Використання раціональних режимів спалювання пального.

8. Зупинка технологічного обладнання на планово-попереджувальний ремонт, якщо це відповідає графіку проведення робіт.

9. Заборона організованого і не організованого спалювання на території підприємства всіх видів відходів.

10. Організація санітарно-захисних зон.

Режим 2 - в результаті заходів другого режиму скорочення викидів забруднюючих речовин становить 25-40%.

Заходи другого режиму містять весь комплекс заходів першого режиму плюс заходи на базі оптимальної раціоналізації технологічних процесів.

Режим 3 - в результаті запровадження заходів третього режиму відбувається скорочення викидів забруднюючих речовин до 70%.

Заходи третього режиму включають весь комплекс заходів першого режиму плюс весь комплекс заходів другого режиму плюс заходи, які розробляються на базі технологічних процесів за рахунок скорочення виробничої потужності або повної зупинки технологічного процесу (зупинка відбувається у випадку ремонту або у випадку можливості виникнення надзвичайної ситуації техногенного характеру).

5. Критерії якості атмосферного повітря:

Якість атмосферного повітря - сукупність властивостей повітря, яка визначає ступінь впливу фізичних, хімічних і біологічних факторів на людей, рослинний та тваринний світ, а також на матеріали, конструкції і довкілля загалом.

Оцінюють рівень забруднення середовища та його якість, використовуючи показники гранично допустимих концентрацій. ++8

Основним критерієм встановлення нормативів ГДК для оцінювання якості атмосферного повітря є обсяг і особливості дії наявних у повітрі забруднювальних речовин на організм людини. Для визначення якості атмосферного повітря послуговуються двома ГДК - максимально разовою (ГДКм.р.) і середньодобовою (ГДКс.д.).

Максимально разова гранично допустима концентрація (ГДКм.р.) - основна характеристика небезпечності шкідливої речовини, яка встановлюється для попередження рефлекторних реакцій у людини (відчуття запаху, світлової чутливості, біоелектричної активності головного мозку) при короткотривалому впливі атмосферних домішок.

Максимально разові ГДК застосовують при оцінюванні умов праці у забруднених приміщеннях.

Середньодобова гранично допустима концентрація (ГДКсд.) - характеристика небезпечності шкідливої речовини, встановлена для попередження загальнотоксичного, канцерогенного, мутагенного та інших впливів речовин на організм людини. Речовини, які оцінюють за цим нормативом, здатні тимчасово або постійно накопичуватися в організмі людини. ГДКм.р. встановлюють для промислових підприємств, а ГДКс.д. - для зон житлової забудови. Різниця між цими показниками зумовлена тим, що на підприємствах до роботи допускають, як правило, здорових людей, які пройшли медичний огляд і стійкіші до дії на організм шкідливих речовин. Отже, ГДКм.р. більші, ніж ГДКс.д. На основі ГДК інженерні служби розраховують розміри гранично допустимих викидів (ГДВ) речовин в атмосферу. Зазвичай у різних країнах використовують два показники: ГДК та гранично допустиме екологічне навантаження (ГДЕН) на природні об'єкти.

Санітарно-гігієнічне оцінювання якості атмосферного повітря здійснюють, дотримуючись таких необхідних вимог:

- допустимою може бути тільки така концентрація, яка не спричиняє прямої, побічної шкідливої або неприємної дії на людський організм, не знижує працездатності, не впливає на настрій, забезпечує фізіологічний оптимум життя;

- звикання до шкідливих речовин є неприйнятним, і концентрація, яка може його викликати, не допускається;

- недопустимі такі концентрації шкідливих речовин, які негативно впливають на рослини, клімат, прозорість атмосфери.

6. Контроль стану і методи визначення якісних змін атмосферного повітря в районах дії гірничих підприємств:

Службами підприємств по добутку та переробці корисних копалин ведеться контроль за порушенням та забрудненням природних об'єктів, в тому числі за викидами в атмосферу.

Головними характеристиками динамічних атмосферних процесів, що контролюються є температура повітря, атмосферний тиск, відносна вологість, кількість атмосферних опадів, швидкість та напрямок вітру,

пряма та розсіяна радіація.

Значення перерахованих показників визначають ступінь концентрації або розсіювання забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу.

2.2 Вплив гірничих розробок на водний басейн

Характеристика і класифікація стічних вод підприємств гірничодобувного комплексу та їх вплив на компоненти природного середовища

Виробничі стічні води отримані внаслідок їх використання у технологічних процесах поділяють на:

1. Забруднені виробничі стічні води:

- забруднені мінеральними домішками;

- забруднені органічними домішками;

- забруднені і мінеральними і органічними домішками.

2. Нормативно чисті виробничі стічні води, вони утворені при попередньому осушенні родовищ корисних копалин.

Класифікація виробничих стічних вод гірничого виробництва за величиною рН (класифікація водородних іонів в середовищі):

1. нейтральні рН 6,5-8,5

2. кислі рН <6,5

3. лужні рН >8,5

Класифікація за ступенем мінералізації:

1) прісні води (вміст сухого залишку до 1 г/л)

2) малосолонуваті води (1 - 3 г/л)

3) солонуваті води (3 - 5 г/л)

4) сильно солонуваті води (5 - 10 г/л)

5) солоні води (10 - 15 г/л)

6) сильно солоні (15 - 30 г/л)

7) розсоли (більше 30 г/л)

Чим вище мінералізація шахтних, кар'єрних і дренажних вод, тим вище їх жорсткість, яка коливається від 5 до 30 мг * экв/л.

Вміст зважених речовин в шахтних і кар'єрних водах коливається від 10...30 до 500...600 міліграм/л і вище, але зазвичай не перевищує 1000 міліграм/л, а нафтопродуктів - від слідів до 0,2...0,8 міліграм/л і вище.

Бактерійна забрудненість може змінюватися в межах 0,001.. .4,0. Колітитр (кількість води, мл, в якому виявляється 1 кишкова паличка) для шахтних вод - від 0,01...0,001 мл до 100 мл. Колііндекс, або найбільш вірогідне число (НВЧ) - кількість кишкових паличок, що знаходяться в 1 л води, для сильнозабрудених вод більше 10000, забруднених більше 100, задовільних більше 10, хороших менше 3.

Дуже великий вплив скидання стічних вод гірничих підприємств в малі і середні річки, внаслідок чого їх стік може зрости в 1,5...3,0 і більше разів. При цьому змінюються якості і тепловий режим вод в цих водоймищах.



Рис. Структура промислових стічних вод гірничих підприємств: 1 - буріння шпурів та свердловин; 2 - гідровідбивання; 3 - розчинення та вилужування корисної копалини; 4 - пилопадавлення та пилозахист; 5 - гідротранспорт; 6 - спорудження гідровідвалів; 7 - живлення дражних полігонів.

Зміни гідрологічного режиму та гідрогеологічних умов території району гірничого підприємства та прилеглої території

Вплив гірничого підприємства на водний бассейн:

1) Зміна водного режиму окремої території.

2) Забруднення вод.

3) Засмічення вод.

При будівництві та експлуатації кар'єрів та розрізів, підземних транспортних і комунальних тунелів суттєві ускладнення виникають із-за наявності поверхневих і підземних вод:

1) деформація земної поверхні;

2) деформація гірничих виробок;

3) зниження продуктивності роботи технологічного обладнання;

4) ускладнюється проведення бурових робіт;

5) ускладнюється проведення масових вибухів.

Тому першочерговою особливістю гірничого виробництва є проведення осушення родовища.

Основні способи осушення родовищ корисних копалин

1) Водопониження шляхом проведення гірничих виробок.

2) Відкачування води за допомогою насосного обладнання або відвід води само течією (для цього необхідно зробити необхідний нахил горизонту, який ми розробляємо, але так, щоб це не впливало на роботу будівельних машин та обладнання), а потім скидання об'ємів кар'єрних вод в гідрографічну мережу із врахуванням лінії водорозділу.

При осушенні родовищ за допомогою роботи насосних станцій або самотечією потрібно звернути увагу:

1) на якій відстані знаходиться лінія водорозділу від ділянки гірничого підприємства - вибираємо найближчу лінію водорозділу;

2) потрібно уважно вивчити гідрографічну мережу території, щоб не відбулося зворотнього водовиливу об'ємів кар'єрних вод, які ми вже відвели за межі підприємства.

На практиці використовують три способи водопониження:

1) Водопониження з поверхні. Цей спосіб передбачає спорудження дренажних споруд (свердловини і канали) безпосередньо на земній поверхні;

2) підземний спосіб, при якому засоби водопониження розташовують безпосередньо в гірничих виробках;

3) комбінований - водопониження відбувається у два етапи:

- з поверхні відбувається попереднє зниження рівня ґрунтових вод (осушувальні канави);

- вводиться в експлуатацію система підземного водопониження.

Висновок 1: зі збільшенням глибини гірничих виробок знижується і рівень підземних вод. В результаті водопониження рівень підземних вод (РПзВ) знижується на площі, яка перевищує площу самого кар'єру в десятки і сотні разів (відбувається обезводнення населених пунктів). Природний режим підземних вод порушується з моменту розкриття технологічними гірничими або дренажними виробками першого від поверхні водоносного горизонту та після відкачування з нього води. При цьому запаси підземних вод скорочуються, а стан і якість поверхневих вод суттєво погіршується. На всій площі родовища починає формуватися депресійна воронка (радіус осушення родовища).

Розмір депресійної воронки залежить:

1) від геологічних та гідрогеологічних умов району родовища;

2) від тривалості розробки родовища;

3) від коефіцієнту фільтрації ґрунтів;

4) від площі і потужності пласта який ми осушуємо;

5) від кількості дренажних точок та від їх взаємного розташування;

6) від типу і розташування гірничих виробок;

7) від інтенсивності та тривалості водозбору та динамічного

притоку води в гірничі виробки.

Висновок 2. Найбільші розміри депресійної воронки характерні для тріщинуватих та закарстових обводнених порід. На деяких родовищах в межах депресійної воронки формується гідравлічний зв'язок декількох

напірних водоносних горизонтів, що призводить до переливання води із вище розташованих горизонтів в нижчі. Як правило, депресійна воронка при цьому охоплює водоносні горизонти і ґрунтові води різного типу, що мають гідравлічний зв'язок із поверхневими водами. Це призводить до поповнення запасів підземних водоносних горизонтів поверхневими водами.

Висновок 3. Розміри депресійної воронки обов'язково залежать від наявності і розташування поверхневих водойм і водотоків - чим ближче поверхневі води до кар'єру тим менший радіус депресійної воронки.

На початковій стадії відкачування або дренування підземних вод, коли депресійна воронка тільки починає формуватися, спрацьовують статистичні запаси підземних вод (води, що накопичуються у водоносних пластах гірських порід). По мірі пониження рівня підземних вод (тобто ми вже використовуємо запаси статистичні) до гідравлічного руху води починають залучатися динамічні запаси підземних вод, тобто води, що надходять із області живлення з інших горизонтів (із бокових зон осушення, що мають гідравлічний зв'язок із товщами гірських порід, які осушуються).

Вплив осушення родовищ на стан навколишнього середовища

1. Різкі зміни природного режиму поверхневих і підземних вод.

2. Зменшення запасів високоякісних прісних вод, які потрібно використовувати для комунального господарсько-питного водопостачання.

Попадаючи в систему дренажних канав, колекторів та водозбірників прісні води забруднюються та ім. надається статус "кар'єрні води".

3. При спрацюванні динамічних запасів підземних вод виникає небезпека забруднення прісної води мінералізованими водами, що приводить до зниження їх якості і робить непридатними для водопостачання.

4. Скидання у поверхневі водотоки дренованих кар`єрних вод призводить до їх хімічного забруднення.

5. Зменшення запасів води, яка має бальнеологічні або лікувальні властивості.

6. Негативний вплив відвалів розкривних та вміщуючи порід, а також будівництво гідротехнічних споруд на режим та стан поверхневих, ґрунтових та артезіанських вод.

Великі за об'ємом відвали мають велику площу водозбору. Води атмосферних опадів, які стікають із поверхні відвалів або ті, що профільтрувалися через товщу порід забруднюють і засмічують поверхневі води механічними, хімічними, токсичними і радіоактивними домішками. Інфільтрація води в основі відвалів і спорудження ГТС призводить до підняття рівня ґрунтових вод, до заболочення прилеглих територій та заболочення контуру самих відвалів.

Забруднення і засмічення природних вод при веденні відкритих гірничих розробок.

Забруднення вод

1) Для гірничо-видобувних підприємств характерно значне перевищення об'ємів стічних вод над об'ємами водоспоживання для потреб забезпечення технологічних процесів. Дренажні води, які стікають із

поверхні відвалів, не можуть бути без відповідної підготовки та очистки

використані в замкненому циклі гірничого виробництва. При відсутності очисних споруд недоброякісні кар'єрні води попадаючи у поверхневі води забруднюють їх:

- породним пилом;

- зваженими частинками;

- частинками глини;

- хімічними з'єднаннями;

- паливно-мастильними матеріалами;

- підвищеною температурою кар'єрних вод.

2) Геохімічні процеси, які протікають у водоймах і ґрунтах у зв'язку із розробкою родовищ корисних копалин, східні за своїми властивостями з природними геохімічними процесами, які обумовлені вітровою та водною ерозією та вивітрюванням гірських порід, але природні процеси протікають із малою швидкістю і суттєво не порушують рівновагу між геосистемами, що не є характерними для антропогенних геохімічних процесів.

3) Внаслідок переносу забруднюючих речовин на значні відстані локальний вплив гірничого підприємства над навколишнє середовище переходить у регіональний (територіальна величина забруднення).

4) Негативний вплив дренажних вод на водотік малих та середніх річок країни.

Засмічення вод

При відкритій розробці родовищ корисних копалин, які розташовані у безпосередній близькості від поверхневих водотоків та водойм, відбувається механічне засмічення водного басейну і, як наслідок, змінюється характер і зовнішній вигляд берегової прибережної зони (смуги).

Наприклад. (Мосинець В.Н., Грязно в М.В). Прискорення накопичення осаду в затоці Сан-Франциско, після того як на берегах затоки було розпочато розробку дорогоцінного металу - золота. За 60 років було перемито (золото за технологією промивають) 2 млдр. м ³ породи. Більше половини їх (1 м ³ породи) осіло в протоці і прилеглих до неї водних артеріях. Це призвело до зміни конфігурації берегової зони (лінії) та зменшенню площі протоки на 11%

Критерії якості стічних промислових вод

Під охороною водного басейну (природних вод) розуміють дотримання встановленого порядку користування водами, тобто забезпечення раціонального і керованого використання, збереження та поповнення водних ресурсів при їх відновленні або покращення їх якості в інтересах існуючих або майбутніх поколінь.

Охорона природних вод здійснюється шляхом виконання комплексу організаційних, інженерно-технічних (технологічні, гідротехнічні, меліоративні, лісомеліоративні, агротехнічні) заходів під постійним контролем санітарних, гідрологічних та гідрогеологічних установ стосовно їх якості та стану.

В основу розробки та реалізації заходів по охороні природних вод покладено 3 методологічних принципи:

1. збереження ресурсів та запобігання порушенню стану та якості води;

2. при необхідності порушення стану та якості води - раціональне використання води;

3. в процесі використання води та після використання води - відновлення якості і стану води, поповнення запасів води.

Комплекс заходів по охороні природних вод

1) Заходи запобіжного характеру, які направлені на збереження статистичних і динамічних запасів води, режимів та якості поверхневих і підземних вод.

У випадку, якщо родовище має високий рівень обводненості, але дреновані води не можуть бути використані за призначенням, потрібно передбачити наступні заходи по збереженню запасів підземних вод:

1.1 скидання або перекачування підземних вод із товщі порід, які ми розробляємо у нищерозташовані водоносні горизонти;

Метод реалізується шляхом проходження з поверхні землі водопоглинаючих або водонагнітаючих свердловин.

1.2 спорудження баражів типу "стіна в ґрунті", протифільтраційних завіс, гідрозавіс та пневмозавіс. Цей метод дозволяє не тільки підготувати родовище до освоєння і забезпечити безпечні умови виробництва гірничих робіт, але й вирішити наступні важливі задачі:

а) зменшити чи попередити водопритоки в зону гірничих робіт та відповідно зменшити об'єми дренованих вод, які скидаються у поверхневі водотоки і водойми;

б) збереження ресурсів підземних вод в прилеглих до родовища районах;

в) збереження природного режиму підземних вод, особливо там де є можливість закарстових масивів.

Бараж типу "стіна в ґрунті" - це один із економічних та ефективних способів попередження притоків підземних і під руслових вод. Сутність способу в тому, що будуються вертикальні стінки із водонепроникних матеріалів, які перетинають водоносні горизонти і тим самим перекривають притік води в гірничі виробки.

2) Заходи відновлювального характеру, які включають раціональне використання, очищення та повернення води у поверхневі водотоки та водойми, підземні горизонти: очищення дренованих вод (кар'єрні та шахтні води), очищення стічних вод підприємства та подальше їх використання для потреб гірничого підприємства, організація зворотного водоспоживання, запобігання або скорочення об'ємів скидання дренажних та стічних вод у поверхневі водотоки і водойми, запобігання їх забрудненню та засміченню.

Контроль стану, режимів та якості поверхневих і підземних вод, які підлягають впливу гірничого підприємства, здійснюється службою головного інженера підприємства та районною санепідемстанцією.

Стан ґрунтових і підземних вод, параметри ДВ визначаються гідрогеологічною службою підприємства шляхом режимних гідро спостережливих свердловин. За даними замірів рівнів підземних вод спостерігається динаміка формування ДВ або ж, навпаки, підвищення рівня ГВ та прогнозуються зміни дебетів існуючих водозаборів в районі родовища. Зміна мінералізації (хімізм) підземних вод визначається шляхом відбору дренованих вод та води з гідро спостережливих свердловин. Одержані дані аналізуються і документуються у вигляді планів гідроізогіпс та гідроізопьєз для кожного водоносного горизонту, що фіксує положення ДВ по відношенню до гірничої виробки, таблиць зміни хімічного складу (мінералізації) підземних вод, таблиць і графіків, які ілюструють динаміку об'ємів дренування.

Контроль якості поверхневих вод та ефективність роботи очисних споруд здійснюється санітарно-промисловою лабораторією підприємства, задачі і зобов'язання якої регламентуються Положенням про санітарні лабораторії промислових підприємств. Вони ведуть спостереження за кількістю та якістю води, що надходить на очисні споруди, за технічною і гігієнічною ефективністю роботи очисних споруд, а також за станом і якістю води водойм та водотоків в місцях скидання стічних вод і в пунктах водоспоживання.

Для визначення умов випуску виробничих стічних вод у поверхневі водотоки і водойми приймається наступне співвідношення:

а_р Q_р K_р + Q_ст K_ст ? а_р Q_р K_гдк + Q_ст K_гдк, тобто

Сумарне забруднення, яке ми отримуємо шляхом додавання всіх об'ємів забруднення, що містяться у воді водного об'єкту до випуску стічних вод і в стічних водах, не повинно перевищувати його вмісту (вмісту всіх об'ємів забруднення) у всьому об'ємі води, яка проходить через контрольний гідрологічний створ (тобто не перевищує норм ГДК).

а_р - коефіцієнт змішування, який показує яка частина води водного об'єкту приймає участь в процесі розбавлення стічних вод (а_р = 1, якщо вода водотоку приймає участь в процесі розбавлення стічних вод - перевищена норма ГДК, а_р < 1, якщо стічні води очищені.

Q_р - найменші витрати води водотоку самого маловодного місяця року з 95% забезпеченістю стоку, м ³/с

K_{р -} концентрація забруднюючих речовин у водотоці вище місця випуску стічних вод (фонова концентрація), мг/ м ³

Q_{ст -} витрати стічних вод, які випускаються у водойми, м ³/с

K_{ст -} максимально допустима концентрація забруднюючих речовин в стічних водах, при якій не спостерігається порушення вимог щодо якості води в КГС, мг/ м³

K_гдк, - ГДК забруднюючих речовин у воді водотоку після змішування зі стічними водами.

Кількість води, яка надходить на очисні споруди і скидається у водотоки і водойми повинна вимірюватися водомірами, що реєструють витрату води за добу. Для контролю якості очисних стоків та їх подальшого впливу на поверхневі води обирають разові проби води у лотках з відведення і підведення води. Періодичність відбору проб та список показників, за яким аналізуються ці проби, погоджуються з місцевими санітарними органами та органами водного надзору.

Основні вимоги до складу і властивостей промислових стічних вод

Щоб не порушувалася робота споруд і не погіршувалися умови експлуатації, води що скидаються в міську каналізацію повинні задовольняти певні вимоги. Основні з них: виробничі стічні води не повинні бути агресивними по відношенню до матеріалів каналізаційних мереж, споруд і їх устаткування; не повинні містити домішок такої великої і питомої ваги, які могли б засмічувати каналізаційну мережу або відкладатися на дні і на стінках труб і каналів; не повинні містити горючих домішок (бензину, нафти, масел, ефірів і тому подібне), а також розчинених газоподібних речовин, які можуть утворити вибухонебезпечні суміші в трубах і каналах каналізаційної мережі, в приймальних резервуарах насосних станцій і в очисних спорудах; температура суміші міських і виробничих стічних вод в місці випуску не повинна перевищувати 40°С.

Умови випуску гірничопромислових стічних вод в поверхневі водоймища (річки, озера, водосховища, морить) регламентовані "Правилами охорони поверхневих вод від забруднення стічними водами" і залежать від народногосподарської значущості водоймищ і характеру водокористування. І хоча вони допускають деяке погіршення якості води у водоймищах після випуску в них стічних вод, це не повинно відбиватися на житті водоймища і на можливості подальшого його використання як джерела водопостачання або для культурних і спортивних потреб населення. По цих правилах заборонено спускати у водоймища стічні води:

* стабільні речовини, що містять, не схильні біохімічному, хімічному і фізичним процесам самоочищення, а також радіоактивні речовини;

* що усуваються (з дотриманням техніко-економічних умов) шляхом впровадження раціональної технології, максимального використання в оборотній системі водопостачання;

* цінні відходи, що містять, які можуть бути утилізованими.

Концентрація більшості різноманітних органічних і мінеральних речовин, що містяться в стічній воді, що спускається у водоймища, нормована.

При розрахунках скидання промстоків враховують максимально можливе розбавлення стічних вод, яке можна забезпечити як процесами змішення, обумовленого природними умовами водоймища, так і спеціальними інженерними заходами (розосередженим випуском стічних вод по живому перетину річки, глибинними випусками в озера і моря, перемішуванням за допомогою насосів), що передбачають якнайповніше розбавлення стічних вод в створі випуску. Зіставляючи кількість забруднень, яка може бути прийнята даним водоймищем і яка міститься в неочищених стічних водах, визначають необхідний ступінь і вибирають метод попередньою, до випуску у водоймище, очищення.

2.3 Вплив гірничих розробок на земну поверхню і ландшафт

гірничий ландшафт атмосфера радіаційний

Гірничопромисловий комплекс, як один із видів економічної діяльності, виступає серйозним забруднювачем навколишнього природного середовища, що проявляється в трьох основних напрямках: порушення земної поверхні, викиди в атмосферне повітря газових та пилових шкідливих речовин забруднення водних ресурсів рідкими відходами гірничих підприємств.

Найбільшим фактором негативного впливу на довкілля є порушення земної поверхні при розробці родовищ корисних копалин, що призводить до зміни структури і погіршення якості, або взагалі зникнення родючого шару, до зміни форм рельєфу, ландшафтних порушень. Це викликає, в свою чергу, загибель або деградацію рослинного та тваринного світу. Території, які порушуються при розробці родовищ корисних копалин, внаслідок чого вони втрачають свою господарську цінність або стають джерелом негативного впливу на природне середовище, називаються порушеними землями.

При відкритій розробці покладів корисних копалин у великих обсягах витрачаються земельні ресурси, придатні для сільськогосподарського виробництва. Земля витрачається для безпосереднього проведення відкритих гірничих виробок, для складування відвалів, для прокладання енергетичних і транспортних комунікацій, для спорудження промплощадок та для інших потреб. Кар'єри часто досягають глибини 400-600 м, і відповідно велика кількість гірських порід вивозиться на поверхню. Площі, зайняті відвалами, в декілька разів перевищують площу кар'єру.

При цьому відбуваються не тільки порушення грунтово-рослинного покриву на великих територіях, хоч значна частина його селективно виймається і складується в спеціальні відвали, а й порушується поверхня землі взагалі як гірничими виробками, так і відвалами. Зміни, зумовлені порушенням поверхні, негативно позначаються на її біологічних, ерозійних і естетичних характеристиках.

Значні порушення земної поверхні відбуваються при проведенні відкритих гірничих та резервних робіт і видобуванні корисних копалин в кар'єрах. Випереджуючим процесом при цьому є селективне (роздільне, розмежоване) зняття ґрунтового шару, перед яким проводяться підготовчі роботи: вирубка лісу, корчування пнів, збирання і видалення валунів, вирізання чагарників тощо. Відкриті розробки родовищ корисних копалин характеризуються значними ландшафтними порушеннями, форми яких мають декілька класифікацій.

Види ландшафтних порушень земної поверхні при розробці родовищ Відкриті розробки родовищ корисних копалин характеризуються значними ландшафтними порушеннями, форма яких мають декілька класифікацій. На місцях видобування корисних копалин відкритим способом утворюються антропогенні ландшафти, це - кар'єрно-відвальні пустища з насипними пагорбами, глибокими западинами, низинними озерами і болотами. Ці "індустріальні пустелі" характеризуються або голими кам'янистими терасами і грядами, або розрідженою деревно-кущовою рослинністю, типовою для сірчанокислих ландшафтів. Як і природні комплекси, кар'єрно-відвальні пустища можуть існувати невизначно довго.

Окрім перерахованих порушень земної поверхні, зумовлених відкритими гірничими роботами, значні земельні ділянки займаються відвалами сухих хвостів збагачення і хвостосховищами. Результатом таких розробок є появи западин та виїмок на земній поверхні, що призводить до зміни водного режиму і, як наслідок, заболочування місцевості, а залишені без рослинного покриву порушені відслонення породи - до інтенсивної водної та вітрової ерозії. Значні площі земельних відводів під розробку родовищ порушуються в'їзними та розрізними траншеями, характеристика яких визначається геометричними параметрами виробок. Крім того, кожна ділянка землі, порушена при відкритій розробці родовищ, спричиняє шкідливий вплив на ділянку приблизно такої ж площі прилеглої території.

Відводи земель під гірниче виробництво пов'язані з вилученням більшої чи меншої земельної ділянки у землекористувачів на певний період часу, і, відповідно, скороченням земельних ресурсів країни. Характерно те, що вилучені у інших землекористувачів і порушені землі стають малопридатними для продуктивного використання в сільському і лісовому господарстві, та для інших цілей. При цьому процеси природного відновлення рослинних покривів, ґрунтів і рельєфів порушених земель протікають повільно або взагалі не відбуваються. Самі ж порушення земної поверхні, як правило, не зникають і стають сталими техногенними формуваннями, тому такі землі підлягають штучному відновленню.

Комплекс робіт, направлених на відновлення продуктивності і господарської цінності порушених земель, називається рекультивацією.

До складу комплексу робіт з відновлення ґрунтового шару і рослинності входять:

· гірничі роботи по зняттю, збереженню і повторному використанню ґрунту;

...