Особливості природно-заповідного фонду Криму

Заповідник займає південний макросхил Головної гряди, що простягається із заходу на схід і складена породами різного віку: від темно-сірих тріасових сланців, перекритих юрськими вапняками, які, власне, і формують гряду, до сучасних четвертинних лесів. Верхня і середня частини схилів круті, часто обривисті, нижні ? пологі, сильно почленовані глибокими долинами та ярами. Верхня частина гряди ? яйла ? являє собою горбисте плато від кількохсот метрів до 5-7 км завширшки з карстовими впадинами, котловинами, зниженнями. На території заповідника знаходяться 194 карстові порожнини (до кадастру карстових порожнин Криму занесено дещо більше 1 000 порожнин).

Рослинність заповідника досить різноманітна і утворює чотири висотних пояси. На вершині яйли розкинулися специфічні лучні степи, які на крутих схилах змінюються угрупованнями чагарничків, а в карстових пониженнях ? луками. У степах переважає реліктовий вид ? осока низька або типчак скельний. Зрідка можна побачити сріблясті плями ковили каменелюбної. У складі цих угруповань трапляється велика кількість ендемічних видів. [16, c. 9-11].

На території заповідника зростають 18 рослинних угруповань (ялівцю високого, фісташки туполистої, сосни кримської та Коха, осоки низької, ковили каменелюбної та ін.), занесених до Зеленої Книги України (із 23 таких угруповань, відомих для Гірського Криму).

У флорі заповідника нараховується 78 рідкісних видів рослин, занесених до Червоної книги України: краєкучник персидський, адіант венерин волос, яловець високий, сон кримський, роговик Біберштейна, смілка зеленоквіткова, півонія кримська, фіалка кримська, чист кримський, соболевскія сибірська, суничник дрібноплодий, зіновать Вульфа, фісташка туполиста, прангос трироздільний, громовик багатолистий, аденофора кримська, дуже багато видів орхідних. Тут відмічено 24 види рослин, занесених до Європейського червоного списку, 8 видів, занесених до Додатку 1 Бернської конвенції.

Із ссавців досить типовими є їжак звичайний, заєць-русак, миша лісова, полівка звичайна, ласка, куниця кам'яна, козуля європейська тощо.

Досить багатим є світ птахів у Ялтинському заповіднику. Тут їх трапляється близько 150 видів, з яких гніздяться 40 видів. Найтиповіші з них у лісах - зяблик, дятел строкатий, синиці чорна й велика, дрізд чорний; на яйлі ? жайворонок польовий, коник лісовий; на скелях ? стрижі, голуб сизий тощо. Рідкісними стали такі хижі птахи, як орел-могильник, боривітер степовий, сокіл-сапсан та балобан, яструб-перепелятник та інші.

Загалом на території заповідника мешкають 30 видів тварин, занесених до Червоної книги України, 9 видів, занесених до Європейського червоного списку.

Казантипський природний заповідник розташований на північно-західному узбережжі Керченського півострова на мисі Казантип. З усіх боків він омивається водами Азовського моря і лише на півдні з'єднується із сушею вузьким піщаним перешийком. (див. додаток Г).

Заповідник створений Указом Президента України від 12 травня 1998 р. №458 на площі 450,1 га з метою збереження у природному стані типових та унікальних степових природних комплексів Азовського узбережжя Криму і прилеглої акваторії.

Казантипський природний заповідник ? це унікальний природний об'єкт. Геологічна та геоморфологічна своєрідність, багатство флори та фауни, незвична для рівнинного Криму збереженість еталонних оригінальних та самобутніх ландшафтних і флористичних комплексів ставлять його в один ряд з найвизначнішими пам'ятками природи Криму.

Мис Казантип ? одна з найцікавіших геологічних пам'яток Криму. Він складений моховатковими вапняками із Membranipora lapidosa. Зовнішня кільцева гряда Казантипу схожа на давній атол, а плоске дно котловини - на осушену лагуну. Проте насправді мис ? це типова випукла брахіантикліналь з пологим нахилом пластів на її крилах. Він являє собою кільцеподібний риф, що утворився як острів при повільному піднятті морського дна ще в сарматський та меотичний періоди. Кільцева гряда з рифових вапняків вийшла на денну поверхню, створивши характерну для мису казаноподібну форму рельєфу, завдяки якій він і отримав свою назву - «Казантип», що в перекладі з тюркської означає «дно казана». Узбережжя мису надзвичайно розчленоване. Поверхня багатьох зовнішніх схилів є складним чергуванням цирків, карстових воронок, тріщин та хаотичним нагромадженням скель. Невеликі бухти узбережжя закінчуються вапняковими обривами, що переходять у степ. [19, c. 56-59].

Мальовничий ландшафт доповнюється оригінальним і самобутнім рослинним покривом. Тут збереглися цілинні ділянки ковилового, петрофільного, чагарникового та лучного степу, охороняються галофітні фітоценози прибережної смуги та зарості морських водоростей. Особливий інтерес становлять вапняки, на яких ростуть найрідкісніші, реліктові, ендемічні та погранично-ареальні види флори Криму. Оригінальною є флора літоральних, псамофільних та галофільних ландшафтних комплексів із середземноморськими видами.

До Червоної книги України занесені 25 видів, що зростають у заповіднику: фіалка біла, катран мітрідатський, чебрець прибережний, волошка Талієва, офрис оводоносна; мачок жовтий, смілка Сирейщикова, півонія тонколиста, астрагал дніпровський, чебрець несправжньогранітний, асфоделіна жовта, тюльпани двоквітковий та Шренка, штернбергія пізньоцвіта, холодок прибережний, анакамптис пірамідальний, зозулинець різнобарвний, 5 видів ковили - дніпровська, Браунера, тирса, Лессінга та понтична, диктіота дихотомічна, ксантопармелія камчадальська та рамаліна рвана. Тут охороняються також 4 види рослин, занесені до Європейського червоного списку: бурачок чашечкоплодий, гвоздика ланцетна, катран мітрідатський та чебрець Дзевановського.

Не менш різноманітною є і фауна заповідника. За попередніми даними тут зареєстровано 4 види ракоподібних, 19 ? павукоподібних, 429 ? комах. Хребетних тварин відмічено 188 видів, з них 80 видів риб, 1 вид земноводних, 4 ? плазунів, 81 ? птахів та 22 види ссавців.

До території заповідника входить прибережно-аквальний комплекс біля м. Казантип (56 га) ? типове для цього біогеографічного регіону водно-болотне угіддя. Воно віднесено до водно-болотних угідь міжнародного значення і є особливо цінним для підтримання біологічного різноманіття регіону, місцем зосередження галофітних біоценозів та морських макролітів, має велике значення для підтримання життєдіяльності водоплавних птахів: чаплі великої білої, чаплі малої білої та огаря, який тут гніздиться. Цей аквальний комплекс є важливим місцем нересту, нагулу та зимівлі аборигенних видів риб.

Площа заповідника є незначною, і для підвищення ефективності охорони унікальних природних комплексів є потреба у розширенні його території за рахунок котловини м. Казантип, територій заказників «Астанійські плавні», «Караларський спеп» та ін., а також у створенні охоронної зони на акваторії Азовського моря біля м. Казантип.

Національний природний парк України ? Прекрасна (Чарівна) гавань розташований в західній частині Тарханкутського півострова в Чорноморському районі. Унікальний природний парк зовсім ще молодий ? він створений в грудні 2009 р. указом Президента України В. Ющенка. Метою створення національного парку є зберегти, відтворити і раціонально використовувати унікальні і єдині у своєму роді степові і приморські природні комплекси, розташовані на північно-західному узбережжі Чорного моря. Адже всі вони мають найважливіше наукове, природоохоронне, естетичне, оздоровче та рекреаційне значення.

Національний природний парк розкинувся на території в 10 900 га земель. Основна частина природного парку займає Тарханкутську височина. Парк був частково сформований на базі існуючого раніше природно-заповідного фонду на території Чорноморського району. У його складі такі об'єкти, як «Джангульський» ландшафтний заказник, гідрологічний природний пам'ятник «Аквальний комплекс», розташований неподалік від Джангульского зсувного узбережжя, гідрологічний природний пам'ятник «Прибережний аквальний комплекс», що знаходиться біля мису Атлеш, урочища «Атлеш», а також «Балка Великий Кастель».

Серед типів рослинності домінують переважно бідно-різнотравні дерново-злакові степи. Місцями зустрічаються фрагменти кам'янистих чагарникових і запустинених степів. У гирлах балок є ділянки, зайняті ділянки луговий рослинністю, а на піщаних, що відокремлюють озера від моря пересипах, ? псамофільная рослинність. На території парку Чарівна гавань виростають одинадцять кримських ендеміків, наприклад, полин Дзевановського. Також тут ростуть рідкісні рослини, внесені до Червоної книги України. Наприклад, спаржа Палласа, Тарханкутський астрагал, ковила Браунера і ковила волосиста, бурачок Борзов та багато інших. Степові групування такі, як полин, числяться в Зеленій книзі України.
Ділянки степу служать місцем проживання місцевої степової фауни. У степовому травостої селиться більше двадцяти видів комах, які внесені до Червоної книги. З плазунів тут мешкають полоз і степова гадюка; серед птахів: степовий журавель, дрохва, чубаті баклани. До п'ятдесятих років Тарханкут був одним з рідкісних місць, де виводили дитинчат тюлені-ченці.

Державні природні заказники ? території (акваторії), що мають особливе значення для збереження або відновлення природних комплексів чи їх компонентів та підтримки екологічного балансу. [20, c. 79-85].

На півострові створено 33 державних заказника. У їх числі ? 16 заказників загальнодержавного значення.

Мис Айя на заході Південного берега Криму з мальовничими вапняковими скелями, покритими реліктовим лісом з сосни Станкевича, ялівцю високого і суничника дрібноплідного; заповідний об'єкт, пам'ятник природи республіканського значення в Балаклавському районі Севастополя.

Склад заказника: Заповідник був створений у 1982 р. як ландшафтний заказник республіканського значення з площею території 1132 га. З організацією заказника до його складу увійшли раніше створені об'єкти природно-заповідного фонду України ? Пам'ятник природи місцевого значення «Гай піцундської сосни і ялівця високого на мисі Айя» (створений в 1947 р.), «Урочище Батіліман» (1964 р.) і заповідне урочище «Гай сосни Станкевича »(1980 р.). Акваторія шириною 300 метрів уздовж берега (208 га) охороняється з 1972 р. як частина Ласпі-Саричському аквальному комплексу («Прибережний аквальний комплекс біля мису Айя»).

Зелений світ мису Айя нараховує до 500 видів рослин. У ландшафтному заказнику водяться кримський благородний олень, гірничо-кримська лисиця, дикий кабан, козуля, заєць-русак, кам'яна куниця, білка, лісова миша, кримський гекон, ласка, великий підковоніс і малий підковоніс, леопардовий полоз і чотирьохсмугий полоз. Тут гніздяться чорний дрізд, велика синиця, гірська вівсянка, сойка, в небі можна побачити сапсанів, орлів. В акваторії водяться всі три види чорноморських дельфінів: афаліна, білобочка, азовка, а також катран, краб, рапан, чорноморська мідія, кефаль, ставрида чорноморська, морський їжак, скорпена, морський окунь, собачка морська.

Байдарський заказник на північному схилі Головної гряди з каньйонами і реліктовими ялівцевими лісами; Аюдаг на Південному березі ? гірський вулканічний масив з реліктовим субсередземноморський лісом.

Великий каньйон Криму на заході Головної гряди ? найглибше в Криму тектоніки-ерозійні ущелині (до 320 м) зі змішаними лісами.

Плаче скеля ? мальовниче урочище в долині Західного Булганак.

Орлинівська заказник ? Паркове, Крим. Заказник дикорослих і лікарських рослин організований в 1979 р. на території Орлинівської лісництва поблизу від Чорноріченського каньйону. Тут на лісових галявинах ростуть звіробій, чебрець, материнка, деревій і інші лікувальні трави. Поєднання мальовничих лісів і трав з напрочуд гарними ущелинами - каньйонами Чорної річки і сусідніми ? Айтодорська і Узунджинский.

Гірський карст Криму ? державний геологічний заказник (1989). Розташований в межах нагірного плато Карабі-яйли. Все видиме простір плато усіяний воронками різних розмірів і форм, нагромадженнями кам'яних глиб і витягнутих невисоких гряд. Справжнє кам'яне море! На плато заповідної яйли тисячі карстових печер і шахт, прикрашених сталактитами, сталагмітами, ажурними натічними утвореннями. Багато хто з підземних унікумів носять імена відомих учених ? дослідників карсту: Гвоздецького, Дублянського, Крубера, Кастере, Маміна. Заказник грає найважливішу роль в накопиченні і збереженні в чистоті підземних вод гірського Криму. [31].



3. Розвиток природно-заповідного фонду Криму

3.1 Інноваційні шляхи розвитку заповідників і заказників Криму

Зараз у перспективі на Кримському півострові намічено організувати додатково понад 60 заповідних територій, а головне ? створити в гірничо-лісовому Криму великий національний природний парк «Таврида», який дозволить кардинально вирішити проблему століття: поєднання «жорсткої», надійної охорони унікальної природи з «м'якої» цивілізованої рекреацією.

Специфіка Гірського Криму така, що тут постійно стикаються корінні інтереси збереження природних багатств та їх рекреаційного використання. Досвід розвитку заповідної справи показує, що тільки в умовах ефективного вирішення двоєдиного завдання ? жорсткої охорони природи і одночасно «м'якого» рекреаційного використання природи Криму ? можливо його подальший сталий розвиток. Для збалансованого розвитку охорони природи і рекреації тут вкрай необхідно подальше зміцнення і вдосконалення регіональної системи особливо охоронюваних територій. Однак розвиток заповідної мережі в Криму, особливо на Головній гряді, має супроводжуватися не стільки кількісним зростанням, скільки якісними змінами. У фокусі заповідної справи тут має стати створення великого (250 000 га) національного природного парку «Таврида», а також Великий еколого-етнографічної стежки Криму (500 км) по його периферії. Парк «Таврида» міг би охопити практично всю рекреаційно не освоєну територію гірничо-лісового Криму від мису Айя на південно-заході (район Севастополя) до масиву Карадаг на північному сході (район Феодосії), і, перш за все, ландшафти Головної гряди. Це забезпечить не тільки підтримання в гірничо-лісовому Криму екологічної рівноваги і необхідного простору для мікроеволюційних, сукцессіонного і флюктуаційних процесів, збереження унікального біологічного та ландшафтного різноманіття, але й дозволить оптимально організувати курортно-рекреаційне природокористування в умовах ринкової економіки.

Система управління заповідними територіями Криму не відповідає сучасним вимогам. Межі винесені в натуру лише у 6 об'єктів (з яких 4 ? заповідники). Науковий опис з оцінкою сучасного стану виконано лише на 40-45% заповідних об'єктів. Не всі об'єкти мають повний комплект кадастрової документації і т. д.

За даними «Республіканського доповіді про стан навколишнього природного середовища Криму», охоронні зобов'язання були відсутні у 25 заповідних об'єктів, а наявні, в більшості своїй, були складені в середині 80-х рр. і не відображають сучасну ситуацію. У 40% заповідних об'єктів відсутні картографічні матеріали, а наявні не відповідають нинішній ситуації і не оформлені відповідно до вимог. [30, c. 47-50].

При створенні єдиної природоохоронної мережі необхідно враховувати і використовувати в практиці планування органів регіонального управління підходи, спрямовані на активізацію економічних механізмів природокористування. Одним з таких підходів є розгляд природно-заповідних об'єктів як аналогів виробничих систем, важливою функцією яких є середньо-стабілізуючого і середовищо-охоронного впливу.

Розглядаючи проблему виділення особливо охоронюваних природних територій в історичному плані, ми бачимо еволюцію уявлень про них і закріплюються за ними функції. Спочатку мова йшла про систему святих місць. Згодом, тобто з ХІХ ст., стали створюватися національні парки, заповідники, заказники, пам'ятки природи та ін. Ця система була спрямована в основному на збереження особливо цінних територій та об'єктів. У кінці ХХ ст. перейшли до системи екологічних каркасів та мереж і до ще більш поліфункціональним системам. У цьому випадку головний зміст полягає в переході до еволюційній системі суспільство-природа. У цій ситуації необхідно внести корективи у звичну логіку заповідання (взяття під охорону найменш змінених природних територій) та приступити до вилучення з перспективного господарського використання найменш цінних з сьогоднішньої економічної точки зору територій, таких як вирубки і гару, яри, аж до надмірно забруднених тими чи іншими антропогенними речовинами (наприклад, радіонуклідами або пестицидами) земель. Всі подібні території є місцями процвітання безлічі диких живих істот, деякі з них ніде більше, крім як на таких порушених землях, і жити-то не можуть. Такі території, надані «самі собі», будуть відтворювати справжні природні співтовариства у притаманному природі темпі.

Необхідно організувати охорону всього комплексу багато в чому унікальною, що має державно-республіканське значення природи регіону; зберегти високу еталонно-наукову значущість оригінальних Геоматичні і біотичних компонентів регіону; зберегти регіон, як найбільше в Гірському Криму природне генетичне притулок, тут зосереджені представники рідкісної, реліктової, червонокнижної флори і фауни; захистити від екологічної деструкції важливі гідрологічні регіони; зберегти еталони ґрунтового покриву Гірського Криму; зберегти систему унікальних природних місцевостей і урочищ, які разом з багатющими історико-археологічними пам'ятками дозволяють віднести.

Заповідний фонд Криму за 80 років свого розвитку став найважливішим показником еталонно-наукового та природно-ресурсного потенціалу півострова. Це природний середовищо-зберігаюче і середовищо-відтворююче джерело рівнинно-степової, горно-лісової і берегової природи півострова. [28, c. 65-67].

Основними заходами щодо охорони, розширення і поліпшення стану ПЗФ є:

? розробка наукового обґрунтування та оцінка сучасного стану існуючих та перспективних заповідних об'єктів;

? установка типових охоронних знаків та інформаційних аншлагів в природно-заповідних зонах (м. Алушта, Білогірський, Нижньогірський, Ленінський р-ни);

? оснащення охорони заповідників сучасними засобами зв'язку.

З метою збереження біологічного та ландшафтного різноманіття необхідно:

? оформити та укомплектувати правовстановлюючі документи на об'єкти ПЗФ;

? забезпечити фінансування підготовки матеріалів по організації в межах зарезервованих територій об'єктів ПЗФ;

? визначити та затвердити охоронні зони парків Великої Ялти.

Витрати на всі ці заходи становлять 770,1 тис. грн., В т. ч. за рахунок: бюджету АРК ? 93,3 тис. грн.; місцевих бюджетів ? 81,3 тис. грн.; коштів підприємств ? 95,5 тис. грн. та інших засобів ? 500 тис. грн.

Формування екологічної мережі передбачає зміни в структурі земельного фонду країни шляхом віднесення (на підставі обґрунтування екологічної безпеки та економічної доцільності) частини земель господарського використання до категорій, що підлягають особливій охороні з відтворенням притаманного їм різноманіття природних ландшафтів. Відзначається, що зараз стан, близький до властивого природного, мають ландшафти на площі лише 12,7% території України.

Національну екологічну мережу формують природні регіони, природні коридори та буферні зони, які об'єднують ділянки природних ландшафтів у територіально цілісну систему. На території Криму як таких елементів мережі виділені: прибережно-морської природний коридор, що включає внутрішні морські води, морські коси, мілини, пляжі, острови прибережної смуги Чорного та Азовського морів, і Кримський гірський природний регіон на основі Кримського, Ялтинського гірничо-лісового, Карадазького і Опукського природних заповідників, НПП Севастопольського і Чатир-Даг. [6, c. 8-12].



3.2 Концепція регіональної програми розвитку заповідної справи в Автономної Республіки Крим на період до 2020 р

Мета Програми полягає у створенні належних умов для реалізації єдиної державної політики у сфері розвитку заповідної справи, вдосконаленні управління системою територій та об'єктів природно-заповідного фонду та доведенні обсягу площі природно-заповідного фонду до 15 % від загальної площі АРК.

Головними завданнями Програми мають бути:

? створення і підтримання репрезентативної системи територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

? здійснення спеціальних природоохоронних заходів щодо збереження біотичного і ландшафтного різноманіття у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

? екологічно збалансований розвиток територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

? наукове забезпечення розвитку заповідної справи;

? підвищення рівня інформування громадськості у сфері заповідної справи.

Створення і підтримання репрезентативної системи територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Програмою має бути передбачено, що до 2020 р. в основному буде завершено створення комплексної репрезентативної системи територій та об'єктів природно-заповідного фонду, яка забезпечить значне зниження темпів втрати ландшафтного та біологічного різноманіття та стане елементом екологічно збалансованого розвитку АРК.

Передбачається, що регіональна система територій та об'єктів природно-заповідного фонду буде поповнюватися лісовими, степовими та лучними територіями тощо. З метою подальшого розвитку мережі природно-заповідного фонду та недопущення втрати цінних у природоохоронному й науковому відношенні природних територій будуть здійснюватися заходи щодо їх резервування для подальшого заповідання. Зрештою, очікується зростання площі природно-заповідного фонду АРК до 15 % від площі його території.

Програма має передбачати подальший розвиток системи ефективного державного управління, що буде здійснюватися шляхом розбудови державного управління заповідною справою, поліпшення управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду та системи державного контролю. [10, c. 46-51].

Для інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень необхідно створити систему моніторингу та забезпечити ведення державного кадастру територій та об'єктів природно-заповідного фонду на основі сучасних інформаційних технологій, зокрема географічних інформаційних систем. До управління заповідною справою, процесу прийняття рішень та здійснення контролю значно ширше залучатимуться місцеві громади та громадські організації.

Програма має забезпечити також реалізацію чинних в Україні міжнародних конвенцій та угод, насамперед, Конвенції про охорону біологічного різноманіття (1992 р.) та її Програми щодо природоохоронних територій (2004 р.), Конвенції про захист всесвітньої культурної та природної спадщини (1972 р.), Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (1971 р.), Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (1979 р.) у частині положень, які стосуються розвитку та збереження природно-заповідного фонду.

Необхідно проводити роботу щодо залучення додаткових міжнародних фінансових ресурсів для впровадження заходів, передбачених Програмою.

Під час реалізації Програми має проводитися систематичний аналіз та обмін національним досвідом та інформацією у сфері заповідної справи, забезпечуватися участь регіональних фахівців у національних форумах.

Здійснення спеціальних природоохоронних заходів щодо збереження біотичного і ландшафтного різноманіття у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Програма має забезпечити реалізацію державної політики, спрямованої на забезпечення збереження природних комплексів територій та об'єктів природно-заповідного фонду, призупинення до 2010 р. втрати біотичного та ландшафтного різноманіття АРК. З цією метою здійснюватиметься поетапна інвентаризація земельних ділянок природно-заповідного фонду, а також ландшафтного та біологічного різноманіття, що знаходяться в їхніх межах.

Здійснюватимуться заходи щодо поліпшення збереження та відновлення порушених екосистем, популяцій рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів флори, фауни та мікобіоти, рослинних угруповань, типів природних середовищ. Першочергова увага буде приділятися впровадженню науково обґрунтованих підходів до режимів збереження та менеджменту лісових, степових, водно-болотних та інших екосистем для запобігання їхньому змінюванню під впливом антропогенних факторів.

Планування та впровадження природоохоронних заходів здійснюватиметься відповідно до проектів організації територій установ природно-заповідного фонду, зорієнтованих на еколого-біологічні основи збалансованого управління територіями відповідно до загальноєвропейських підходів з подальшим коригуванням відповідних спеціальних заходів. Посилено контроль за додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду із залученням провідних вчених, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, засобів масової інформації тощо.

Одним із пріоритетних напрямів у впровадженні природоохоронних заходів має стати формування дієвої служби державної охорони природно-заповідного фонду. [8, c. 67-69].

Необхідно розробити та запровадити механізми забезпечення дієвої охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду, для управління якими не створюються спеціальні адміністрації, в тому числі і штучно створених.

Окрім цього, у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду необхідно запланувати заходи щодо забезпечення захисту природних комплексів від пожеж, аварій, запровадити контроль за інвазійними видами флори та фауни.

Екологічно збалансований розвиток територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Екологічно збалансований розвиток територій та об'єктів природно-заповідного фонду необхідно забезпечити шляхом упровадження науково обґрунтованих сучасних методів управління природними ресурсами, що базуються на екосистем підході, шляхом підтримання і відновлення традиційних природо-зберігаючих технологій природокористування та екологізації місцевої економічної діяльності. Природоохоронні технології слід спрямувати на підвищення природної стабільності та стійкості екосистем.

Основою екологічно збалансованого розвитку установ природно-заповідного фонду та прилеглих до них територій має стати впровадження нових екологічно безпечних видів господарської діяльності, насамперед, соціально зорієнтованих.

Рекреаційна та оздоровча діяльність має здійснюватися на підставі аналізу інвестиційних можливостей конкретних заповідних територій, розвитку обсягів та асортименту існуючих платних послуг, поліпшення їх якості.

З метою сприяння розвитку рекреаційної та оздоровчої діяльності у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду потрібно передбачати:

? оптимізацію рекреаційного використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, визначення допустимих рекреаційних навантажень на природні комплекси в кожному конкретному випадку, можливих видів рекреації та контроль за дотриманням цих норм;

? розвиток спеціальних видів туризму, зокрема спостереження за тваринами, походи маршрутами історичних та літературних героїв, «наодинці з природою» тощо;

? реалізацію економічних проектів у сфері рекреації та інших видів господарської діяльності в тих її формах, що не руйнують і не пошкоджують навколишнє природне середовище;

? широке залучення місцевого населення до рекреаційної діяльності, в тому числі до сільського та екологічного туризму;

? рекламування рекреаційних можливостей установ природно-заповідного фонду.

Реалізація цих напрямів має забезпечити створення сприятливих умов для відпочинку та оздоровлення населення у природних умовах, екологічно збалансований розвиток громад, створення нових робочих місць.

Виконання Програми має дати змогу створити оптимальну систему збереження ландшафтного та біологічного різноманіття в межах природно-заповідного фонду АРК.

Виконання Програми має забезпечити:

? збільшення площі природно-заповідного фонду АРК до 15 % від загальної площі території АРК;

? поліпшення управління заповідною справою;

? збереження генофонду рослинного і тваринного світу;

? запобігання використанню територій та об'єктів природно-заповідного фонду не за їх цільовим призначенням;

? проведення необхідних прикладних наукових досліджень у сфері заповідної справи;

? екологічно збалансоване природокористування в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

? поліпшення фінансового забезпечення розвитку заповідної справи;

? формування системи екологічної просвіти;

? створення рекреаційної бази на основі мережі природно-заповідного фонду, розвиток екотуризму з метою відпочинку та оздоровлення населення;

? підвищення екологічної поінформованості населення, залучення його широких верств до розв'язання екологічних проблем та процесу прийняття рішень.

Фінансове забезпечення виконання програми має здійснюватися за рахунок коштів регіонального фонду охорони навколишнього природного середовища, грантів, спонсорської допомоги та інших джерел.

У проекті програми мають бути наведені детальні розрахунки обсягів фінансування за напрямками:

? створення та підтримка репрезентативної системи територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

? здійснення спеціальних заходів щодо збереження і відновлення екосистем на територіях природно-заповідного фонду;

? сприяння екологічній освіті та обізнаності громадськості;

? наукове забезпечення розвитку заповідної справи.

Розроблення та затвердження регіональної програми розвитку заповідної справи в АРК на період до 2020 р. забезпечить виконання основних стратегічних напрямків розвитку системи природно-заповідного фонду АРК у нових економічних умовах. [13, c. 32-35].



Висновки

Кримський півострів на своїй території має заповідники, заказники та інші об'єкти, що охороняються, які були розглянуті мною в даній роботі. Заповідний фонд Криму за 80 років свого розвитку став найважливішим показником еталонно-наукового та природно-ресурсного потенціалу півострова. Це природний природно-зберігаюче джерело рівнинно-степової, горно-лісової і субсередземноморської природи півострова. Охоронювані території та об'єкти, відображаючи ступінь унікальності і типовості природи в різних регіонах півострова, нерівномірно розподілені по ландшафтним областям Криму. Найбільшою заповідної насиченістю відрізняється Головна Кримська гряда і Кримське субсередземномор'я. Значно меншою заповідної насиченістю характеризуються ландшафтні області Рівнинного Криму, Керченської пагорбкуватості і Кримського передгір'я. У цілому на частку заповідного фонду в Криму припадає 5,4% території півострова. Це в 1,5 рази перевищує аналогічний середній показник по Україні в цілому, але в 2 рази нижче рекомендованого ООН оптимального рівня заповідної насиченості для регіонів світу.

Основу заповідного природного фонду Криму утворюють 6 державних природних заповідників (з 20 наявних в Україні): Кримський з філіалом «Лебедині острови», Ялтинський, «Мис Мартьян», Карадазький, Казантипський та Опукський. Вони займають 45% загальної площі заповідного фонду півострова.

Крім заповідників, на півострові створено 33 державних заказника, на частку яких припадає 50% заповідної території Криму. У їх числі 17 заказників мають загальнодержавне значення.

Необхідно берегти заповідні зони, удосконалити їх, шукати інвесторів, які зможуть вкласти кошти в розвиток заповідників і заказників. Також закликати людей берегти такі місця і домагатися того, щоб уряд віддавало належну увагу і певні ресурси на вдосконалення їх.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 рр.».

2. Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 рр.» від 21.09.2000 р.

3. Закон України «Про природно-заповідний фонд» від 16.06.1992 р.

4. Закон України «Про туризм» (15 вересня 1995 р.) // Відомості Верховної Ради України. К., 1995.

5. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» 18 листопада 2003 р. № 1282-ІV // Відомості Верховної Ради. К., 2004.

6. Постанова Верховної Ради України «Про Програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні (заповідники)» від 22.09.1994 р.

7. Барановський В. А. Екологічний атлас України / Б. А. Барановський. К.: Географіка, 2000. 40 с.

8. Бейдик О. О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування / О. О. Бейдик. К.: Київ, ун-т, 2001. 395 с.

9. Борейко В. Є. Охорона заповідних територій / В. Є. Борейко. К.: КЕКЦ, 2002. 98 с.

10. Воронкова Л. П. История туризма и гостеприимства: учеб. пособ. / Л. П. Воронкова. ? М.: Издательско-торговый дом «Гранд». Фаир-Пресс, 2004. 303 с.

11. Гетьман В. І. Основні завдання і проблеми розвитку екотуризму в національних природних парках і біосферних заповідниках України / В. І. Гетьман // Гори і люди (у контексті сталого розвитку): Матеріали міжнар. конф. 14-18 жовтня. Р., 2002.

12. Гетьман В. І. Платні рекреаційні послуги установ природно-заповідного фонду України: законодавчі норми та економічні можливості / В. І. Гетьман // УГЖ. 2002. №1.

13. Гетьман В. І. Туризм і збереження довкілля Українських Карпат / В. І. Гетьман // Географія та основи економіки в школі. 2000. №3.

14. Горб К. Н. Концепція та загальні методичні принципи створення охоронюваних природних територій залежно від естетичної цінності природних ландшафтів / К. Н. Горб. К.: КЕКЦ, 2000. 50 с.

15. Зорин И. В. Энциклопедия туризма: справочник / И. В. Зорин. М., Финансы и статистика, 2000. 364 с.

16. Ена В. Г. Природно-заповедный фонд Крыма в структуре территориальной природно-хозяйственной системы / В. Г. Ена, А. В. Ена, Ан. В. Ена, С. А. Карпенко // Перспективы создания Единой природоохранной сети Крыма. Симферополь: Крымск. уч.-пед. изд-во, 2002.

17. Ена А. В. Установление границ и паспортизация объектов природно-заповедного фонда: геоинформационные подходы / А. В. Ена, С. А. Ефимов, С. Г. Угаров // Заповедники Крыма. Теория, практика и перспективы заповедного дела в Черноморском регионе: матер. V Междунар. науч.-практ. конф., 22-23 окт. 2009 г. Симферополь, 2009.

18. Квартальнов В. А. Туризм / В. А. Квартальнов. М., 2001.

19. Кифяк В. Ф. Організація туризму: навч. посіб. / В. Ф. Кифяк. Ч.: Книги-ХХІ, 2008. 344 с.

20. Коваленко І. М. Священна природа Криму / І. М. Коваленко // Нариси культово-природоохоронних традицій народів Криму. К.: КЕКЦ, 2001. 96 с.

21. Коваленко І. М. Сучасна ідея охорони дикої природи і священні об'єкти природи Криму / І. М. Коваленко // Гуманітарний екологічний журнал, спецвипуск. 2002.

22. Кукурудза М. М. Менеджмент національних парків: навч. посіб. / М. М. Кукурудза. Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. 127 с.

23. Любіцева О. О. Туристичні ресурси України / О. О. Любіцева, О. В. Панкова, В. І. Стафійчук. К.: «Альтерпрес», 2007. 369 с.

24. Маценко Г. О. Книга рекордів України. Природа навколо нас / Г. О. Маценко. Т.: Навчальна книга «Богдан», 2000.

25. Національні природні парки: проблеми становлення та розвитку: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. Я., 2000.

26. Національний атлас України / [наук. редкол.: Л. Г. Рудненко та ін..]; Інститут географії НАН України [та ін..]. [наук. редкол.: Л. Г. Руденко та ін..]. К., 2007. 436 с.

27. Рутинсъкий М. Й. Врахування ландшафтного різноманіття у функціональному зонуванні національних природних парків України / М. Й. Рутинський // Ландшафти і сучасність: 36. наук, праць. К.: Гіпаніс, 2000.

28. Слєпокуров А. С. «Геоекологічні і інноваційні аспекти розвитку туризму в Криму / А. С. Слєпокуров. С., 2000.

29. Стеценко М. П. Заповідна справа в умовах перехідної економіка та земельної реформи / М. П. Стеценко // Шляхи вирішення проблемних питань у сфері земельних відносин при створенні нових та функціонуванні існуючих територій та об'єктів природно-заповідного фонду: зб. тренінг. матер. сем. К., 2007.

30. Федорченко В. К. Історія туризму в Україні: навч. посіб. / В. К. Федорченко, Т. А. Дворова, В. А. Смолія. К., 2002.

31. Царик Л. П. Природні рекреаційні ресурси: методи оцінки й аналізу / Л. П. Царик, Г. В. Чернюк. Т.: Підручники і посібники, 2001.

32. Природно-заповедный фонд Крыма [Електронний ресурс]: сайт електронної бібліотеки «Бібліофонд». Режим доступу до електрон. ресурсу: http://www.bibliofond.ru/view.aspx?id=451892.

Размещено на Allbest.ru

...