Сучасні проблеми природокористування в Україні

Основні напрями ефективного використання природно-ресурсного потенціалу визначені також у Стратегії економічного та соціального розвитку України. В ній зазначається, що провідне місце в науково-технічній та інноваційній діяльності мають посідати пріоритетні науково-технічні розробки, пов'язані зі здійсненням досліджень, спрямованих на збереження та розвиток природних і виробничих ресурсів країни [14].

Для ефективного та швидкого вирішення сучасних проблем природокористування на території України, першочергово необхідно впроваджувати в реальність основні методи його управління та створювати міцну законодавчу базу для здійснення раціонального використання національних ресурсів.

За роки незалежності в Україні в основному сформовано державну політику в галузі використання і охорони природних ресурсів, створено законодавчу та нормативно-методичну базу, розроблено і впроваджено економічний механізм природокористування, прийнято низку відповідних програм, створено державні органи і спеціалізовані підрозділи у складі центральних органів виконавчої влади.

Існує досить розвинена система природоохоронного законодавства та організаційні структури для його впровадження та дотримання.

В першу чергу слід акцентувати увагу на найбільш проблемних питаннях, які визначають сучасні тенденції природокористування та найближчі завдання уряду України в сфері забезпечення ефективного створення програм використання природно-ресурсного потенціалу держави.

Розробка Програми використання та охорони природно-ресурсного потенціалу регіону вимагає поєднання всього позитивного, що набуто вітчизняною і світовою наукою в галузі теоретичних, методологічних, практичних основ раціоналізації використання природних ресурсів. Слід виявити тенденції сучасної оптимізації природокористування, збереження якості навколишнього природного середовища в контексті сталого просторового розвитку.

Доцільність розробки та реалізації Програми використання та охорони природно-ресурсного потенціалу на регіональному рівні потребує суттєвої адаптації існуючих у нашій країні норм і правил до європейських стандартів з природокористування.

Легітимізація програмно-цільового підходу унеможливить вплив різних кон'юнктурних інтересів на використання природних ресурсів, стане гарантом прозорості і прогнозованості регіональної політики в цій сфері.

Не менш важливою законодавчою основою подальшого ефективного природокористування є розробка загальнодержавної Програми формування національної екологічної мережі [6].

Загальнодержавна Програма формування національної екологічної мережі України на 2010-2015 роки затверджена Верховною Радою України у 2006 році.

Основною метою Програми є збільшення площі земель країни з природними ландшафтами до рівня, достатнього для збереження їх різноманіття, близького до притаманного їм природного стану, та формування їх територіально єдиної системи, побудованої відповідно до забезпечення можливості природних шляхів міграції та поширення видів рослин і тварин, яка б забезпечувала збереження природних екосистем, раціонального та ефективного природокористування.

При цьому національна екологічна мережа має відповідати вимогам щодо її функціонування у Всеєвропейській екологічній мережі та виконувати провідні функції щодо збереження природно-ресурсного потенціалу. Крім того, Програма має сприяти збалансованому та не виснажливому використанню біологічних ресурсів у господарській діяльності [18].

Програмою планується створення 29 національних природних парків і 7 біосферних заповідників, серед яких найбільшими будуть Сиваський (195 тисяч га), велике філофорне поле Зернова (100 тисяч га), Прип'ять-Стохід та Нижньодніпровський (по 50 тисяч га), національні природні парки і біосферні заповідники по 50 тис. га: Східні Карпати, Поліський, Український лісостеповий.

Одним із пріоритетних напрямів державної природоохоронної політики є подальший процес інтеграції України до ЄС в галузі охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, що має здійснюватись шляхом створення гармонізованої з європейською правової, нормативно - методичної та організаційної бази. Зазначена база має відповідати вимогам національної та загальноєвропейської екологічної безпеки.

Отже, враховуючи майбутні євроінтеграційні орієнтири держави та необхідність наближення до світових стандартів екологічної безпеки, головним завданням для країни є структурна модернізація суспільного виробництва з орієнтацією на природозберігаючу складову. Саме в цьому полягає одне із завдань реалізації стратегії еколого-економічного розвитку України.

Висновки

Проаналізувавши природно-ресурсний потенціал та основні проблеми природокористування України, можна зробити висновок про те, що, незважаючи на величезні ресурсні можливості території держави, суспільство і далі продовжує неефективно, а в першу чергу нераціонально використовувати основні багатства природно-ресурсного потенціалу. А це в свою чергу формує значні проблеми природокористування.

У ході своєї історії людство зазнавало впливу багатьох природних та соціальних катаклізмів.

Воно випробувало і пережило катастрофічні кліматичні зміни - великі посухи і повені, землетруси й епідемії. Воно перетерпіло також не менш драматичні колізії в соціально-політичному аспекті. Однак аж до середини XX століття всі проблеми, що поставали перед людством, мали скоріше локальний, а не глобальний характер.

Одним з найгостріших завдань, що постали перед світовою цивілізацією, є проблеми екологічної безпеки на планеті. Вплив негативних чинників антропогенного характеру на природне оточення сьогодні значно перевищує компенсаційні можливості біосфери.

У свою чергу, людство йде вслід за екологічними подіями, що вже стались, не випереджаючи їх, а лише реагуючи тільки на наслідки регіональних катастроф.

Назріває і набуває реальних рис глобальна екологічна катастрофа, що ставить під загрозу існування людського роду і самого життя на планеті.

Екологічна небезпека, що нависла над людством, пов'язана не тільки з інтенсивним забрудненням і погіршенням якості оточуючого людину природного середовища, але й з неконтрольованими і погано передбачуваними наслідками його грандіозної природо-перетворюючої діяльності. З багатьох регіонів планети вилучається, а в інші перекидається величезна кількість різних природних речовин.

Багатомільйонні тонни перероблених речовин знову повертаються у природу у вигляді далеко не небезпечних для життя відходів людської виробничої діяльності.

На перетині тисячоліть людство стоїть на межі вичерпання природних ресурсів, практично їх знищення, тому найважливішою стратегічною програмою подальшого розвитку України та світу в цілому є створення врегульованих механізмів, які б забезпечили належне ставлення до природи.

На сьогодні стало очевидним, що здоров'я населення можна зберегти лише в «здоровому», екологічно безпечному природному середовищі. В разі порушення природних параметрів довкілля людина змушена витрачати на адаптацію значні додаткові матеріально-енергетичні ресурси, у неї послаблюється імунітет, створюються передумови для підвищеної захворюваності і зниження працездатності.

Тому стан навколишніх природних умов є умовою нормального стану здоров'я всього народонаселення планети, саме тому необхідний постійний моніторинг, відстеження стану природного середовища.

Формування у психології людства відповідної екологічної свідомості сприяє вирішенню сучасних проблем природокористування, які набувають глобальних масштабів.

Збереження людської цивілізації залежить від наших знань про природу і дій, спрямованих на збереження і поліпшення навколишнього природного середовища шляхом розумного втручання, а не руйнування його в процесі нераціонального використання.

Сучасні проблеми природокористування розглядаються з географічних, біологічних, правових, економічних та інших аспектів.

Особливо важливе значення має екологічне обґрунтування раціонального використання природних ресурсів і умов, яке повинно базуватись на уявленнях як традиційної, так і сучасної екології.

Реальну ситуацію природокористування в Україні на сьогодні можна охарактеризувати як кризову, яка формувалась протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного потенціалу України.

Відбувались структурні деформації народного господарства, за яких превага надавалась розвитку в Україні сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості.

Таке переплетення проблем, які й досі розглядаються як окремі та самодостатні, вимагає значного корегування їх в осмисленні і високої компетентності влади в реалізації.

Враховуючи ці та інші негативні чинники природокористування, Україна повинна розробити свій «сценарій» подальшого розвитку та забезпечити наявність ресурсного потенціалу для майбутніх поколінь.

Концепція стійкого розвитку людської цивілізації та України, в тому числі, має включати:

ь забезпечення продовольчої безпеки для всього народонаселення планети;

ь регулювання чисельності населення земної кулі з підтриманням її на рівні, що відповідає місткості природного середовища і запасам ресурсів;

ь забезпечення збереженості матеріальних та енергетичних ресурсів планети за рахунок їх використання на основі маловідходних або безвідходних матеріало- та енергозберігаючих технологій;

ь збереження рівня біологічної різноманітності, властивої біосфері Землі, як основи її стійкого функціонування; проведення повної екологічної конверсії усіх видів матеріального виробництва;

ь зниження рівня надходження в природне середовище відходів промисловості і сільського господарства, а також побутових відходів;

ь створення в людському суспільстві соціального співробітництва, що повністю виключає воєнні конфлікти як світового, так і локального характеру.

Впровадження даної концепції в реальність сприятиме вирішенню численних завдань природокористування, які протягом багатьох століть накопичувались на планеті.

Для України це означатиме, насамперед, перехід до сталого екологічного розвитку, створення високоякісної безпечної для довкілля технологічної бази, що, в свою чергу, сприятиме глобальним змінам не лише в природному, а й в економічному середовищі.

То ж на шляху розвитку України постає найважливіша мета - створення реальних та ефективних важелів регулювання природокористуванням, які б були взірцем для всього світу.

природокористування екологічний україна

Список використаної літератури

«Про охорону навколишнього середовища»: Закон України № 1264 - XII від 25 червня 1998 року.

«Про відходи»: Закон України - від 5 березня 2004 року/№ 187198 // ВР.

Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на 2010 -2015 роки // Рідна природа. - 2009. - №1. - С. 60-70

Андрейцев В. І. Екологічне право: підруч./ В.Андрейцев. - К.: Істина, 2004. - 430 с.

Добровольський В. В. Екологічні знання: навч. посіб./ В.В.Добровольський. - К.: Академія, 2010. - 505 с.

Дорогунцов С. І., Хвесик М. І. Екосередовище і сучасність./ С.І. Дорогунцов, М.І.Хвесик. - Л.: Кондор, 2009. - 405 с.

Заєць О. І. Екологічне законодавство України./ О.І.Заєць. - К.: Юрінком Інтер, 2008.- 200 с.

Колотило Д. М. Екологія та економіка/ Д.М.Колотило.- К.: Центр навчальної літератури, 2010. - 500 с.

Макарова Н. С., Гармідер А. Д. Економіка природокористування/ Н.С.Макарова, А,Д.Гармідер. - К.: Знання, 2009. - 455 с.

Сухарев С. М. Основи екології та охорони довкілля: навч. посібник./ С.М.Сухарев. - К.: Центр навчальної літератури, 2009. - 200 с.

Царенко О. М. Основи екології та економіка природокористування: навч. посіб./ О.М.Царенко. - С.: Університетська книга, 2010. - 343 с.

Шемшученко Ю. С. Екологічне право України: підруч./ Ю.С.Шемшечунко. - К.: Юридична думка, 2010. - 350 с.

Данилишин Б. М. Природно-екологічний потенціал в стратегії сталого розвитку України // Наука та наукознавство. - № 3. - 2009. - С. 94 - 99

Долішній М.І. Актуальні завдання регіональної політики України в сучасних умовах // Регіональна економіка. - 2009. - №3. - С. 16-32.

Кравцов В., Павліха Н., Павлов В. Регіональні проблеми природокористування //Регіональна економіка. - №5. - 2010.- С. 107 - 112

Павліха Н. В. Ефективне використання природно-ресурсного потенціалу як чинник оптимізації просторового розвитку регіонів // Регіональна економіка.- 2010. - №3. - С. 275-278

Статистичний щорічник України за 2009 рік /[за редакцією О. Г. Осауленка. - К.: Консультант, 2009. - 552 с.

Трегобчук В. Ресурсно-екологічна складова національної безпеки // Економіка України. - 2009. - № 2. - С. 4 - 15.

Правове забезпечення раціонального природокористування в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www. radnuk. Info / pidrychnuku/ekolog-pravo/463-ekolog/7817331.html.

Земельний фонд України та динаміка його змін з 2006 по 2010 роки [Електронний ресурс] : станом на 1 січня 2010 року. - Режим доступу : http://gki.com.ua/news/zemel_nii_fond_ukra_ni_stanom_na_1_sichnya_2010_roku_ta_dina /.

Размещено на Allbest.ru