Основи екології

23. Нормативно-правові аспекти охорони навколишнього природного середовища

Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Законом про охорону навколишнього природного середовища, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Екологічне право включає в себе систему правових норм, якими регулюються суспільні відносини з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів (екологічні відносини).

До складу системи входять такі підгалузі, як земельне, водне, лісове, гірниче право та деякі інші галузі права, якими регулюються відносини з охорони й раціонального використання певних видів природних ресурсів. Предметом екологічного права є нормативно врегульовані відносини з охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів. Метод екологічного права є комплексним і являє собою комбінацію методів підгалузей права, які становлять його систему.

Сучасними головними нормативно-правовими актами, що регулюють основи організації охорони навколишнього природного середовища, є Закони України: "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р., "Про охорону атмосферного повітря" від 16 жовтня 1992 р., "Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992 р., "Про тваринний світ" від 3 березня 1993 р., "Про карантин рослин" від 30 червня 1993 р. та ін. До того ж деякі відносини у сфері використання та охорони навколишнього природного середовища врегульовано кодексами (земельним, водним, лісовим, про надра), а також Законами України "Про плату за землю" від 3 липня 1992 р. та "Про ветеринарну медицину" від 25 червня 1992 р.

Важливе значення у вирішенні цього питання має затверджений постановою Верховної Ради України "Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища" від 29 жовтня 1992 р.

Звідси стає зрозумілим, що основу правової охорони навколишнього природного середовища складають норми земельного, водного, лісового законодавства, законодавства про надра і т. ін.

24. Сучасні екологічні стратегії людства

Основні завдання екології XXI століття:

· вивчення загального стану сучасної біосфери, умов його формування та причин змін під впливом природних і антропогенних факторів;

· прогнозування динаміки стану біосфери в часі й просторі;

· розробка з урахуванням основних екологічних законів шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства й Природи, збереження здатності біосфери до самоочищення, саморегулювання й самовідновлення.

Сучасні екологічні дослідження мають стати науковою базою для розробки стратегії й тактики поведінки людства у XXI ст.

Оскільки для ефективного вирішення сучасних екологічних проблем необхідно мати фактичний і науковий матеріал геохімічного, геофізичного, біохімічного, біологічного, медичного, фізичного, хімічного, геологічного, соціального, економічного та іншого характеру, а також можливість статистичної обробки, програмування, моделювання різних процесів, синтезування й прогнозування, сучасна екологія використовує всі ефективні, в тому числі найновіші, методи й апаратуру цих наук -- і природничих, і технічних, і соціальних.

Останніми десятиліттями в усьому світі почали розвиватися найрізноманітніші напрями екологічних досліджень, мета яких -- забезпечити спеціалістів необхідною для прийняття рішень екологічною інформацією в усіх сферах людської діяльності. На сьогодні вже сформувалося близько 90 напрямів екологічних досліджень, які можна умовно об'єднати за принципом галузевої належності (з подальшим поділом у кожній галузі), пріоритетності, належності до геосфер та їхніх компонентів, взаємопідпорядкованості, соціально-економічної значущості з урахуванням прямих і зворотних зв'язків

Отже, виникає потреба виробити єдину глобальну екологічну стратегію людства.Інакше кажучи, людина ставить питання про управління сучасною екологічною ситуацією.

Зрозуміло, що перш за все йдеться про регулювання споживання ресурсів. В більш широкому смислі - про створення здорового життєвого середовища для людини. Втім, головне знайти такі форми діяльності людини в природі, які б не зашкодили подальшому існуванню як людини, так і природи. Не можна зупинити науково-технічний прогрес. Отже, треба зменшити негативний техногенний тиск на природу.

25. Екологічні ситуації та їх типізація

Екологічна ситуація - це просторово-часове поєднання різних, у тому числі позитивних і негативних з погляду проживання та стану людини умов і чинників, що створюють певну екологічну обстановку на території різного ступеня благополуччя або неблагополуччя.

Під екологічною обстановкою розуміється конкретний стан навколишнього середовища людини, обумовлене взаємодією природи і господарської діяльності людини

За критерієм гостроти екологічних ситуацій, виділяються наступні їх рівні:

задовільна ситуація: через відсутність прямого або непрямого антропогенного впливу всі показники властивостей ландшафтів не змінюються;

конфліктна ситуація має місце в тому випадку, коли спостерігаються незначні в просторі і в часі зміни в ландшафтах, в тому числі в средо- і ресурсовоспроізводящіе властивостях, що веде до порівняно невеликий перебудові структури ландшафтів і відновленню в результаті процесів саморегуляції природного комплексу або проведення нескладних природоохоронних заходів;

напружена ситуація характеризується негативними змінами в окремих компонентах ландшафтів, що веде до порушення або деградації окремих природних ресурсів і, в ряді випадків, до погіршення умов проживання населення; при дотриманні природоохоронних заходів напруженість екологічної ситуації, як правило, спадає;

критична ситуація визначається за значним і слабокомпенсіруемим змінам ландшафтів; відбувається швидке наростання загрози виснаження або втрати природних ресурсів (в тому числі генофонду), унікальних природних об'єктів, спостерігається стійке зростання числа захворювань через різке погіршення умов проживання;

кризова ситуація наближається до катастрофічної, в ландшафтах виникають дуже значні і практично слабо компенсовані зміни, відбувається повне виснаження природних ресурсів і різко зменшується здоров'я населення;

катастрофічна ситуація характеризується глибокими і часто незворотними змінами природи, втратою природних ресурсів і різким погіршенням умов проживання населення, викликаними в основному багаторазовим перевищенням антропогенних навантажень на ландшафти регіону; важливою ознакою катастрофічної ситуації є загроза життю людей і їх спадковості, а також втрата генофонду та унікальних природних об'єктів.

Під виявленням екологічних ситуацій мається на увазі: встановлення переліку (набору) екологічних проблем; просторова локалізація екологічних проблем; визначення комбінація (поєднання) екологічних проблем і віднесення виявленого ареалу до тієї чи іншої ступеня гостроти екологічної ситуації. Таким чином, процес виявлення і картографування екологічних проблем і ситуацій взаємопов'язаний і неподільний.

26. Екологічний паспорт

Екологічний паспорт - документ, що містить інформацію про рівень використання природокористувачів ресурсів (природних, вторинних і ін.) І ступеня впливу його виробництв на навколишнє природне середовище, а також відомості про дозволи на право природокористування, нормативах впливів і розміри платежів за забруднення навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

Екологічний паспорт містить такі структурні елементи:

титульний аркуш, відомості про розробника екологічного паспорта, зміст, загальні відомості про природокористувачів, еколого-економічні показники, відомості про своєї продукції, коротку характеристику виробництв, відомості про споживання енергоносіїв, еколого-виробничі показники, відомості про землекористування,

відомості про дозволи (ліцензії) на природокористування і природоохоронну діяльність, план природоохоронних заходів, список використаних джерел інформації.

З метою визначення впливу підприємств на навколишнє середовище і контролю за дотриманням природоохоронних норм і правил у процесі господарської діяльності розробляється екологічний паспорт. Екологічний паспорт промислового підприємства -- це нормативно-технічний документ, у якому міститься інформація про використання природних ресурсів і визначається вплив виробництва на навколишнє середовище.

Екологічний паспорт розробляє підприємство за рахунок власних коштів, затверджує його керівник підприємства. Узгоджений з органами місцевого самоврядування і природоохоронними органами, екологічний паспорт підлягає реєстрації.

Основу розробки екологічного паспорта становлять узгоджені і затверджені показники виробництва, проекти розрахунків гранично допустимих викидів і скидів, дозвіл на природокористування, паспорти газо- і водоочисних споруд і обладнання з утилізації і використання відходів, державна статистична звітність, інвентаризація джерел забруднення, нормативно-технічні документи. Екологічний паспорт доповнюють і коригують при змінах технології виробництва, заміні устаткування тощо.

Екологічний паспорт складається з таких розділів: загальні відомості про підприємство; природно-кліматична характеристика району розташування підприємства; відомості про технологію виробництва, схеми руху матеріалів, характеристика сировини, матеріальних та енергетичних ресурсів; характеристика земельних ресурсів і ділянки, на якій розташоване підприємство; характеристика викидів в атмосферу; характеристика водоспоживання і водовідведення; характеристика відходів виробництва, рекультивації порушених земель, транспорту підприємства; характеристика екологічної діяльності підприємства, в тому числі витрати на природоохоронні заходи, платежі за викиди і скиди забруднюючих речовин, за використання природних ресурсів, розміщення відходів виробництва.

27. Екологічна експертиза

Екологімчна експертимза -- вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Мета екологічної експертизи -- запобігання негативному впливові антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності й екологічної ситуації на окремих територіях та об'єктах. Перелік об'єктів екологічної експертизи нині значно розширено.

Проведення

аналіз (прогноз) потенційних впливів діяльностей, що намічаються на навколишнє середовище і оцінка їхньої значимості;

консультації з зацікавленими сторонами з метою пошуку взаємоприйнятих рішень;

використання результатів прогнозу впливів і консультацій у процесі прийняття рішень, які відносяться до діяльності, що намічається.

28. Поняття географічного прогнозування

Комплексне географічне прогнозування -- це дослідження,, спрямоване на виявлення природних і антропогенних тенденций, розмірів і термінів зміни природного середовища і господарства в суспільному виробництві. Це наукове передбачення майбутнього стану територіальних систем на основі аналізу його структури і функціонування в минулому і сьогоденні. Необхідність у географічному прогнозуванні особливо гостро виникає в зв'язку з проектами розміщення нових і реконструкцією старих великих господарських комплексів, вплив яких на природне середовище може викликати не тільки небажані прямі і непрямі зміни самого природного середовища,але і деяких соціально-економічних факторів у сфері впливу.

У процесі прогнозування географ неминуче зіштовхується з пошуком порівнянних природних і економічних тимчасових і територіальних прогнозних одиниць, інформаційним забезпеченням прогнозу, вибором системи спеціальних методів дослідження, визначенням специфіки прогнозування в залежності від мети прогнозу і т.д. Усі ці питання значно краще досліджені в гідрогеології, кліматології, біології, економіці. У конструктивній географії вони лише почали розроблятися.

Як і в інших видах прогнозів, у географічному прогнозуванні одна з найважливіших початкових дій -- визначення об'єкта і мети прогнозу.

Об'єктом прогнозування служать не тільки природні комплекси в сфері антропогенного впливу, але і природно-історичні тенденції розвитку природного середовища.

Типи

1. Формування сучасної біосфери і розвиток людини та суспільства. Необхідний прогноз природної еволюції, майбутніх станів біосфери. Вияснити роль природних катастроф.

2. Природний потенціал екологічної стійкості біосфери та її геосистем. Необхідне з'ясування основних факторів, що його руйнують та ін. Біологічна продуктивність біосфери, фактори що її регулюють та керують нею.

3. Руйнівні стихійні природні процеси: прогноз, керування, послаблення і ліквідація. Посухи і суховії, зсуви, повені, ерозійні процеси. Катастрофічні посування льодовиків. Снігові лавини. Селеві потоки. Землетруси - прогноз місця і часу.

4. Науково-технічний прогрес та його вимоги до енергетичної бази суспільного виробництва та оптимального функціонування суспільства.

5. Мінерально-сировинні ресурси суші, шельфу і океанічного дна та їх використання в даний час і перспективі.

6. Водні, земельні і біологічні ресурси в даний час і в перспективі. Глобальні і регіональні водні баланси. Дефіцит прісної води і щляхи його подолання. Сучасний стан землекористування та його перспективи. Родючість ґрунтів, наукові основи їх меліорації і захист від ерозії та деградації. Біологічні ресурси їх сучасний стан, раціональне використання, розширене відтворення.

7. Перспективи подальшої індустріалізації суспільного виробництва в умовах НТР та його вплив на середовище і біосферу. Ріст виробництва. Локальні, регіональні і глобальні форми забруднення вод, шляхи їх подолання, моніторинг. Видалення і ліквідація промислових відходів.

8. Розвиток і вплив сільського та лісового господарства на біосферу тепер і в майбутньому. Концепції створення оптимальних агро-природно-технічних геосистем з програмно-керованою біологічною продуктивністю. Марекультура. Лісовий покрив та його роль у екологічній стійкості і перетворенні біосфери тепер і в майбутньому.

9. Географічні аспекти розвитку і територіальної організації суспільного виробництва.

10. Динаміка населення, його розмноження і розселення. Урбанізація. Перетворення на селі та ін.

11. Екологія людини та її вимоги.

Размещено на Allbest.ru