Формування політики транснаціоналізації економіки регіонів

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Формування політики транснаціоналізації економіки регіонів

Спеціальність 08.00.05 - розвиток продуктивних сил

і регіональна економіка

Гонта ОЛЕНА ІВАНІВНА

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луцькому національному технічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант доктор економічних наук, професор Герасимчук Зоряна Вікторівна, Луцький національний технічний університет Міністерства освіти і науки України, перший проректор.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Макогон Юрій Володимирович, Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри міжнародної економіки;

доктор економічних наук, професор Мікула Надія Анатоліївна, Інститут регіональних досліджень Національної академії наук України, завідувач відділу проблем ринкової інфраструктури і транскордонного співробітництва;

доктор економічних наук, професор Третяк Вікторія Вікторівна, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, професор кафедри міжнародної економіки.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В сучасних умовах регіональний розвиток України значною мірою визначають процеси транснаціоналізації економіки, які є рушійною силою глобалізації. Курс держави на інтеграцію в глобальну економіку передбачає активне залучення прямих іноземних інвестицій, серед яких особливу роль відіграють інвестиції транснаціональних корпорацій (ТНК). В економіку регіонів України входять іноземні компанії - лідери світового виробництва, які утворюють глобальні відтворювально-інвестиційні цикли і за рахунок просторової маневреності у використанні факторів виробництва досягають такої фінансової потужності та конкурентоспроможності, що дають їм змогу впливати на економічну політику як країн базування материнських компаній, так і країн-реципієнтів. При цьому вибір місця дислокації капіталів ТНК залежить не тільки від загального інвестиційного клімату країни, але й від територіальних переваг розміщення та вартості факторів виробництва.

Вплив діяльності ТНК на економіку регіонів України неоднозначний. У цілому прямі іноземні інвестиції мають сприяти активізації господарської системи регіону та формуванню конкурентного середовища. Тому розміщення капіталів ТНК на певній території зазвичай розцінюється як очікуване залучення стратегічних інвесторів, але без урахування можливих наслідків інкорпорації капіталів таких компаній у структуру економіки регіону з погляду комплексного, збалансованого регіонального розвитку та вимог економічної безпеки. Проте існує відмінність між підприємницькими інвестиціями та інвестиціями ТНК, фінансова потужність яких є результатом експансіоністської політики. Діючи на території країни, ТНК схильні до виснаження природних ресурсів, здатні деформувати структуру економіки регіонів через монополізацію її окремих секторів і порушення об'єктивно складених пропорцій територіального поділу праці, що призводить до руйнації внутрішньодержавної регіональної інтеграції, виникнення соціальних та екологічних ризиків.

Рішення про залучення інвестицій ТНК приймаються саме на регіональному рівні в порядку, передбаченому національним законодавством, яке є одним із найліберальніших у світі і не залишає за регіонами права впливати на небажані напрями діяльності іноземних компаній. Нині у світовій практиці не існує уніфікованих важелів впливу на діяльність ТНК для узгодження стратегічних інтересів корпорацій з інтересами території розміщення виробництва. Враховуючи принцип субсидіарності та інституціональні особливості територіального устрою нашої держави, регулювання процесів транснаціоналізації економіки регіонів доцільно здійснювати засобами відповідного напряму регіональної політики.

Слід відзначити вагомі здобутки в дослідженні різнопланових теоретичних та практичних проблем щодо управління регіональним розвитком в умовах глобалізації та її впливу на стан економічної, соціальної та екологічної безпеки регіонів, які представлені в наукових працях Алимова О., Амоші О., Дація О., Дорогунцова C., Бистрякова І., Бутка М., Данилишина Б., Долішнього М., Герасимчук З., Заяць Т., Захарченка В., Коваля Я., Ковальської Л., Козоріз М., Корецького М., Куценко В., Левковської Л., Лисецького А., Макогона Ю., Мікули Н., Міщенка В., Мокія А., Пащенка Ю., Пили В., Писаренко С., Семенова В., Семів Л., Степаненка А., Строянської І., Третяк В., Фащевського М., Федорищевої А., Чернюк Л., Чмир О., Хвесика М. та інших учених.

Безпосередньо проблеми транснаціоналізації економіки України розглядаються переважно на макроекономічному рівні, зокрема у працях Антонюк Л., Білошапки В., Лук'яненка Д., Міценка І., Новицького В., Орєхової Т., Рокочої В., Рогача О., Пехника А., Поручника А., Плотнікова О., Руденко Л., Якубовського С. та інших науковців, дослідження яких мають велике теоретичне значення для розробки стратегії національної безпеки в умовах глобалізації.

Водночас регіональні аспекти транснаціоналізації економіки України практично не вивчаються, тоді як цілеспрямоване регулювання таких процесів здатне створити умови для оптимального поєднання внутрішніх та зовнішніх джерел зростання. Складність, недостатня вивченість на теоретичному, методологічному та прикладному рівнях питань підпорядкування діяльності ТНК в економіці України стратегічним цілям регіонального розвитку, а також необхідність наукового обґрунтування вдосконалення регіональної політики в умовах транснаціоналізації економіки обумовили вибір теми дослідження, його актуальність, визначили мету і завдання.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у безпосередньому зв'язку з науково-дослідними роботами Луцького національного технічного університету МОН України за темами: "Механізм реалізації політики сталого розвитку регіону" (номер державної реєстрації 0106U000610), де особисто автором запропоновано заходи щодо забезпечення сталого розвитку з огляду на зростаючий вплив діяльності ТНК на економічні, соціальні та екологічні процеси в регіонах України, та "Механізми підвищення конкурентоспроможності економіки регіонів України" (номер державної реєстрації 85-09 Д/Б), у межах якої особисто дисертантом розроблено систему заходів щодо підвищення конкурентоспроможності регіонів на основі одержання синергетичних ефектів від взаємодії регіональних органів влади та суб'єктів господарювання з ТНК. Наукові розробки автора використано при виконанні науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України HAH України, зокрема матеріали стосовно перспектив регіонального розвитку країни в умовах глобалізації увійшли складовою частиною до тем: 3.1.5.63 "Схема (Прогноз) розвитку продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу" (номер державної реєстрації 0100U000657) та Ш-7-06 (90) "Економічний простір, динаміка розвитку продуктивних сил України" (номер державної реєстрації 0106U005191 (39), 0106U005264 (48)). Результати дисертаційного дослідження знайшли застосування в науково-дослідній роботі Чернігівського державного технологічного університету МОН України при виконанні теми "Підвищення ефективності функціонування та розвитку транспорту, зв'язку та інших галузей економіки регіону" (номер державної реєстрації 0104U005466), де здобувачем обґрунтовано напрями транснаціоналізації економіки регіонів на основі використання геополітичних переваг прикордонних регіонів та потенціалу транзитності території України, а також Чернігівського державного інституту економіки і управління МОН України в процесі виконанні теми "Формування ринкової інфраструктури в умовах становлення ринкового механізму господарювання: регіональні аспекти" (номер державної реєстрації 0106U004098), у межах якої автором розроблено напрями інвестування економіки регіонів України з урахуванням чинників глобалізації.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад формування політики транснаціоналізації економіки регіонів для вирішення практичних завдань удосконалення територіальної організації господарства України з урахуванням впливу новітніх регіональних і глобальних чинників. Для досягнення мети дисертаційної роботи поставлені та вирішувалися такі основні завдання: транснаціоналізація економіка регіональний

- розробити теоретико-методологічні засади формування політики транснаціоналізації економіки регіонів як окремого напряму державної регіональної політики;

- обґрунтувати системно-синергетичну парадигму транснаціоналізації економіки регіонів і виявити закономірності та принципи розвитку таких процесів;

- розробити методологічний підхід до функціонально-цільового узгодження інтересів суб'єктів транснаціоналізації економіки регіонів;

- запропонувати методику оцінки вихідного рівня транснаціоналізації економіки регіонів та виявити рівень адаптованості окремих регіонів до умов глобалізації;

- удосконалити науково-методичні підходи до визначення впливу процесів транснаціоналізації на комплексність регіонального розвитку та здійснити івент-аналіз діяльності ТНК в окремих секторах економіки регіонів України;

- обґрунтувати напрями досягнення синергетичних ефектів взаємодії суб'єктів транснаціоналізації економіки регіонів;

- розробити механізм формування, принципи політики транснаціоналізації економіки регіонів та пріоритети її реалізації;

- розробити систему заходів політики транснаціоналізації економіки регіонів з урахуванням рівня їх адаптованості до умов глобальної економіки;

- здійснити типізацію секторальних стратегій взаємодії регіональних органів влади та ТНК;

- побудувати модель організаційної структури управління процесами транснаціоналізації економіки регіонів;

- запропонувати засоби оцінки регіональних програм з реалізації політики транснаціоналізації економіки регіонів.

Об'єктом дослідження є процеси транснаціоналізації економіки регіонів України за умов реалізації курсу держави на відкритість економіки та лібералізацію зовнішньоекономічних зв'язків.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні й практичні засади формування політики транснаціоналізації економіки регіонів як окремого напряму державної регіональної політики.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи становили ключові положення, закономірності і принципи сучасної економічної теорії та регіоналістики. Розробку теоретико-методологічних засад формування політики транснаціоналізації економіки регіонів побудовано на системно-синергетичному підході, що розкриває властивості систем різної природи та умови їх взаємодії, а також сукупності методів, які забезпечують реалізацію такого підходу, а саме: порівняння, аналізу, синтезу та логічного узагальнення - для визначення сутності, закономірностей і принципів політики транснаціоналізації економіки регіонів; структурно-генетичного - для виявлення взаємозалежності й суперечливості процесів глобалізації та регіоналізації; інституціонального - для розробки напрямів узгодження інтересів суб'єктів транснаціоналізації економіки регіонів; економіко-статистичні методи - для оцінки вихідного рівня транснаціоналізації економіки регіонів; стратегічного аналізу - для позиціонування регіонів за оцінкою вихідного рівня транснаціоналізації економіки; моделювання - для розробки моделей трансформації інституціонального порядку та організаційної структури управління процесами транснаціоналізації економіки регіонів; економіко-математичного - для обґрунтування алгоритму формування синергетичних ефектів взаємодії таких суб'єктів.

Інформаційну базу дослідження становили законодавчі та нормативні акти України з питань регіонального розвитку та міжнародних відносин, аналітичні матеріали Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі розвитку продуктивних сил і регіональної економіки та теорії міжнародної економіки, дані Державного комітету статистики України, публікації міжнародних економічних організацій, офіційні сайти Інтернету.

Наукова новизна одержаних результатів. Сформульовані та обґрунтовані у дисертаційній роботі основні положення, висновки і рекомендації є новим вирішенням важливої науково-практичної проблеми вдосконалення регіональної політики України в умовах зростаючої транснаціоналізації економіки.

Найбільш суттєвими теоретико-методологічними і практичними результатами, що характеризують наукову новизну дослідження, є такі:

вперше:

- запропоновано системно-синергетичну парадигму транснаціоналізації економіки регіонів, на основі якої сформульовані закономірності взаємодії суспільно-територіальних систем регіонів та виробничо-територіальних систем ТНК, зокрема: цілісності, ієрархічності, інтегративності та комунікативності, що дає змогу визначити шляхи отримання синергетичних ефектів такої взаємодії, а також розроблено алгоритм оцінки синергетичних ефектів від взаємодії ТНК із суб'єктами господарювання регіонів, який передбачає ідентифікацію видів таких ефектів, причин, умов і наслідків виникнення та розрахунок їх величини;

- обґрунтовано новий науковий підхід до вдосконалення територіальної організації господарства України з урахуванням чинників глобалізації на основі управління процесами транснаціоналізації економіки регіонів у двох напрямах, перший з яких передбачає підпорядкування діяльності зарубіжних ТНК в економіці регіонів стратегічним цілям регіонального розвитку, другий - створення умов для формування в регіонах великих інтегрованих корпоративних структур, здатних скласти конкуренцію іноземним компаніям, що сприятиме використанню конкурентних переваг держави й регіонів;

- розроблено механізм формування і реалізації політики транснаціоналізації економіки регіонів як взаємодоповнюючої сукупності організаційно-правових процесів, методів та інструментів, що сприяють інтеграції України до глобальної економіки на основі управління процесами транснаціоналізації економіки регіонів в інтровертному та екстравертному напрямах;

удосконалено:

- понятійно-термінологічний апарат, зокрема запропоновано введення поняття політика транснаціоналізації економіки регіонів, під якою розуміють систему заходів, що здійснюються регіональними органами влади для одержання позитивних синергетичних ефектів від взаємодії із зарубіжними ТНК, а також створення умов для формування в регіонах великих інтегрованих корпоративних структур, що мають перспективи стати транснаціональними, з метою забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку та економічної безпеки регіонів;

- методику оцінки вихідного рівня транснаціоналізації економіки регіонів, яка включає такі складові: визначення геополітичних позицій регіонів України; асиметрії міжнародної активності регіонів; рівня концентрації та якості іноземного капіталу в економіці регіонів; рівня спроможності регіонів до мобілізації внутрішніх джерел інвестування, що дало змогу здійснити групування регіонів за рівнем адаптованості їх економіки до умов глобалізації та розробити диференційовану систему заходів щодо його підвищення;

- науково-методичні підходи до моніторингу процесів транснаціоналізації економіки регіонів України, етапи якого, на відміну від існуючих методик, передбачають оцінку рівня економічної концентрації і результативності діяльності ТНК в економіці регіонів та івент-аналіз напрямів такої діяльності, на основі якого виявлено привабливі для таких компаній сектори економіки регіонів, а також регіони, де спостерігається найбільша інтенсивність процесів транснаціоналізації, що дало можливість розробити секторальні стратегії взаємодії регіональних органів влади з окремими групами ТНК;

- типізацію розроблених стратегій взаємодії регіональних органів влади з окремими групами ТНК, яка, на відміну від інших, передбачає такі види стратегій: превентивно-стимулюючу, нейтрально-заохочувальну та превентивно-обмежувальну, вибір яких залежить від особливостей діяльності ТНК на певній території, що дає змогу досягти максимальних ефектів транснаціоналізації економіки регіонів та мінімізувати її ризики;

- регіональний менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку регіонів на основі запропонованої моделі організаційної структури управління процесами транснаціоналізації економіки регіонів, яка має забезпечити інституціональні умови реалізації та досягнення цілей відповідного напряму регіональної політики;

набули подальшого розвитку:

- наукові підходи до обґрунтування факторів транснаціоналізації економіки регіонів на основі їх групування за трьома ознаками: фактори, які визначають об'єктиву необхідність участі регіонів України у процесах транснаціоналізації економіки; чинники, що зумовлюють інтереси ТНК щодо входження в економіку певного регіону; фактори, які визначають можливість встановлення синергетичної взаємодії між ТНК, регіональними органами влади та суб'єктами господарювання регіону, урахування яких сприятиме формуванню ефективної політики транснаціоналізації економіки регіонів;

- методологічний підхід до узгодження інтересів регіонів, держави і ТНК з використанням концептуальних положень неоінституціоналізму та ордолібералізму, на основі яких розроблено модель трансформації інституціонального порядку транснаціоналізації економіки регіонів, що дає можливість реалізувати ініціативи регіональних органів влади в регулюванні діяльності іноземних компаній, а також проводити аргументовану та прозору для іноземних інвесторів і міжнародних організацій політику щодо такого регулювання;

- система принципів регіональної політики з урахуванням специфіки транснаціоналізації економіки регіонів України на основі використання положень синергетики, зокрема обґрунтовано такі принципи: керованості і прогнозованості процесів транснаціоналізації економіки регіонів; синергетичної взаємодії між регіональними органами влади та ТНК; збалансованості інтересів національного й транснаціонального бізнесу, влади та населення регіонів; відповідності напрямів діяльності ТНК стратегічним цілям розвитку регіонів; забезпечення внутрішньодержавної регіональної інтеграції; підтримки економічної, соціальної та екологічної безпеки регіонів в умовах економічної експансії ТНК, що дало змогу врахувати закономірності розвитку процесів транснаціоналізації економіки регіонів у розробці системи заходів відповідного напряму регіональної політики;

- кваліметричний підхід до визначення результативності реалізації заходів політики транснаціоналізації економіки регіонів на основі базової факторно-критеріальної моделі оцінки якості виконання програм такої політики для забезпечення системи багаторівневого контролю та міжрегіональної координації розвитку процесів транснаціоналізації економіки України.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що теоретичні і методологічні положення дисертаційної роботи доведено до рівня конкретних методичних розробок з оцінки впливу діяльності ТНК на комплексність регіонального розвитку України і практичних рекомендацій щодо налагодження ефективної взаємодії з такими компаніями. Результати дослідження можуть бути застосовані при формуванні державної регіональної політики, в роботі регіональних органів управління при розробці стратегій і програм інноваційно-інвестиційного розвитку.

Окремі результати дисертаційної роботи використані Департаментом регіонального розвитку Міністерства економіки України при підготовці проекту Методики оцінки міжрегіональної та внутрішньорегіональної диференціації соціально-економічного розвитку регіонів (лист № 2803 -20/30 від 19.03.2009 р.); при виконанні науково-дослідних тем Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України: "Схема (Прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу" та ІІІ - 06 (90) "Економічний простір, динаміка розвитку продуктивних сил України" (довідка № 01-11/31 від 14.01.2008 р.); у практичній діяльності відділу зовнішніх відносин та зовнішньоекономічної діяльності Чернігівської обласної державної адміністрації (довідка № 543 від 26.12.2005 р.) та при підготовці рекомендацій Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України за результатами міжнародних науково-практичних конференцій: "Проблеми інтеграції України в Європейський Союз" (акт про впровадження № 126-17/119 від 12.02.2002 р.), "Старопромислові регіони Західної і Східної Європи в умовах інтеграції" (акт про впровадження № 781/01-27/7.9.7 від 23.12.2003 р.), "Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект" (довідка № 285/01-26/6.9.0 від 19.03.2003 р.).

Основні результати дисертаційного дослідження використовуються в методологічному та методичному забезпеченні навчального процесу Чернігівського державного технологічного університету (довідка № 1303/08-449 від 03.04.2009 р.) та Чернігівського державного інституту економіки і управління (довідка № 101-06/505а від 06.10.2009 р.) при викладанні курсів "Регіональна економіка", "Розміщення продуктивних сил", "Економічна теорія", "Міжнародна економіка".

Особистий внесок здобувача. Результати наукового дослідження, викладені у дисертаційній роботі, розроблено автором особисто і знайшли відображення в опублікованих працях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використані лише ті ідеї та положення, які є результатом власної роботи здобувача. Матеріали кандидатської дисертації у цій роботі не використовувалися.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційної роботи апробовано на науково-практичних конференціях та семінарах різних рівнів, а саме: Міжнародних науково-практичних конференціях: "Проблеми європейської інтеграції та транскордонної співпраці" (м. Луцьк, вересень 2001 р.); "Проблеми інтеграції України у ЄС: Європейські порівняльні студії" (м. Ялта-Форос, вересень 2001 р.); Міжнародних науково-практичних семінарах "Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект" (м. Донецьк-Святогірськ, січень 2002-2004 рр., 2006-2008 рр.); науково-практичній конференції "Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми" (м. Ірпінь, грудень 2003 р.); Міжнародних науково-практичних конференціях: "Проблеми інтеграції України в ЄС: наука в системі нової економіки" (м. Ялта-Форос, вересень 2003 р.); "Соціально-економічні основи управління економічним потенціалом регіону" (м. Гомель, Республіка Білорусь, жовтень 2003 р.); "Старопромислові регіони Західної і Східної Європи в умовах інтеграції" (м. Донецьк, листопад 2003 р.); "Проблеми інтеграції України в ЄС: міжнародний рух капіталів" (м. Ялта - Форос, вересень 2004 р.); "Проблеми і перспективи розвитку співробітництва між країнами Південно-Східної Європи в рамках Чорноморського економічного співробітництва і ГУАМ" (м. Маріуполь, вересень 2004 р.); "Конкурентоспроможність національної економіки в умовах глобалізації: проблеми і шляхи її підвищення" (м. Донецьк, жовтень 2005 р.); "Євроінтеграційна стратегія України: реалії та перспективи" (м. Київ, жовтень 2006 р.); "Україна та її регіони на шляху до інноваційного суспільства" (м. Донецьк, листопад 2006 р.); "Стратегія і тактика розвитку виробничо-господарських систем" (м. Гомель, Республіка Білорусь, вересень 2007 р.); "Економіка України в системі глобального поділу праці" (м. Київ, листопад 2007 р.); "Проблеми і перспективи функціонування інноваційної системи держави в умовах глобалізації" (м. Луцьк, грудень 2007 р.); науково-практичній конференції "Стратегічна реструктуризація регіональної економіки та соціальної сфери в контексті "Програми діяльності Кабінету Міністрів України" (м. Вінниця, березень 2008 р.); Міжнародних науково-практичних конференціях: "Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю" (м. Черкаси, квітень 2008 р.); "Перспективи та пріоритети розвитку економіки України та її регіонів" (м. Луцьк, жовтень 2008 р.); "Механізм розвитку сучасних соціально-економічних систем в умовах глобалізації" (м. Хмельницький, квітень 2008 р.); Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції "Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми" (м. Тернопіль, березень 2008 р.); Міжнародних науково-практичних конференціях: "Транскордонне співробітництво як фактор активізації євроінтеграційних процесів" (м. Чернівці, травень 2008 р.); "Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні" (м. Київ, жовтень 2008 р.); "Імперативи розвитку України в умовах глобалізації" (м. Чернігів, червень 2009 р.).

Публікації. Основні наукові положення, висновки і рекомендації автора опубліковано у 53 наукових працях загальним обсягом 61,1 друк. арк., у тому числі 56,4 друк. арк. належать особисто автору, з них: 2 монографії (одна одноосібна); 41 стаття - у наукових фахових виданнях; 1 - в інших виданнях; 8 - у матеріалах наукових конференцій; 1 - посібник (у співавторстві).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 446 стор. комп'ютерного тексту, який включає 54 таблиці (з них 17 на окремих сторінках) та 35 рисунків (з них 10 на окремих сторінках). Список використаних джерел із 358 найменувань на 33 стор., 3 додатки - на 20 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи політики транснаціоналізації економіки регіонів" визначено сутність політики транснаціоналізації економіки регіонів та її місце у системі управління регіональним розвитком України, виявлено фактори транснаціоналізації економіки регіонів і класифіковано різнопланові проблеми, які існують у зв'язку із входженням в економіку регіонів ТНК.

Процеси транснаціоналізації виробництва та капіталу є рушійною силою глобалізації економічного середовища і на регіональному рівні мають прояв у входженні ТНК до структури економіки регіонів. Поява в економіці регіонів потужних ТНК суттєво впливає на територіальну організацію господарства України, оскільки змінюється характер відносин, взаємозв'язків компонентів регіональних соціально-економічних систем та порушується їх взаємодоповнюваність.

За зовнішніми ознаками входження ТНК в економіку регіонів не відрізняється від загального масиву прямих іноземних інвестицій (ПІІ). Автором здійснено порівняльну характеристику підприємницьких ПІІ в економіці регіонів та інвестицій ТНК, основна відмінність між якими полягає в тому, що іноземні капітали, не структуровані у ТНК, позитивно впливають на економіку регіонів через активізацію конкурентного середовища, тоді як ТНК здатні руйнувати конкурентні важелі ринку, монопольно опановуючи окремі сектори економіки регіонів, змінювати пропорції природно складеного територіального поділу праці та стримувати процеси територіально-виробничого комплексоутворення. У зв'язку з цим, автором доведено доцільність необхідності включення процесів транснаціоналізації економіки регіонів у предмет регіональних досліджень.

Під транснаціоналізацією економіки регіону розуміють процес входження капіталів зарубіжних ТНК в економіку регіону та формування в регіоні великих інтегрованих корпоративних структур, що мають перспективи стати транснаціональними. Запропоноване визначення дає змогу виділити два напрями транснаціоналізації економіки регіонів - інтровертний та екстравертний. Під інтровертною транснаціоналізацію економіки регіонів розуміють процес розміщення структурних підрозділів зарубіжних ТНК в економіці регіонів України, під екстравертною - стимулювання суб'єктів господарювання до утворення вітчизняних корпоративних структур шляхом промислово-фінансової вертикальної та горизонтальної інтеграції, які здатні протистояти тиску ТНК на внутрішніх і зовнішніх ринках.

Гострота проблем, пов'язаних з активізацією розміщення структурних підрозділів ТНК на території регіонів України, та можливі наслідки таких процесів для комплексності регіонального розвитку, а також необхідність подолання загрозливої в умовах глобалізації тенденції до закріплення дрібнотоварного укладу господарства обумовлюють необхідність розробки окремого напряму регіональної політики - політики транснаціоналізації економіки регіонів. У роботі розкрито зміст поняття політика транснаціоналізації економіки регіонів, під якою розуміється система заходів, що здійснюються регіональними органами влади для одержання позитивних синергетичних ефектів від взаємодії із зарубіжними ТНК та створення сприятливих умов для формування в регіонах великих інтегрованих корпоративних структур з метою забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку та досягнення економічної безпеки регіонів.

Автором визначено місце політики транснаціоналізації економіки регіонів у системі управління регіональним розвитком України. Політика транснаціоналізації економіки регіонів розглядається як складова частина державної регіональної політики і має бути підпорядкована досягненню цілей державної стратегії регіонального розвитку та узгоджена зі стратегіями соціально-економічного розвитку регіонів.

Отже, основна ідея формування політики транснаціоналізації економіки регіонів України полягає у підвищенні здатності регіонів адекватно реагувати на глобалізаційні процеси, основними носіями яких є ТНК. Політика транснаціоналізації економіки регіонів повинна спрямовуватися на вирішення таких ключових завдань: забезпечення виконання регіонами їх функцій у підтримці комплексності регіонального розвитку на основі внутрішньодержавної регіональної інтеграції в умовах, коли невід'ємними елементами структури їх економіки стають ТНК; найбільш ефективного використання ресурсів регіонів на основі поєднання внутрішніх і зовнішніх джерел економічного зростання; дотримання вимог економічної безпеки регіонів в умовах глобалізації.

На основі міждисциплінарного синтезу здійснено групування факторів транснаціоналізації економіки регіонів за трьома ознаками: чинники, що визначають об'єктивну необхідність участі регіонів України в процесах транснаціоналізації економіки (ретроспективні, трансформаційні, глобальні, локальні); фактори, які обумовлюють інтереси ТНК до входження в економіку регіону (експансійні, інтерналізаційні, ресурсні, інвестиційні, геополітичні, кланові); чинники, що визначають можливість установлення синергетичної взаємодії ТНК, регіональних органів влади та суб'єктів господарювання регіону (бар'єрно-селективні, бар'єрно-синергетичні, виробничо-синергетичні), з урахуванням яких сформовано структуру заходів політики транснаціоналізації економіки регіонів.

Виявлено та класифіковано проблеми, які виникають під впливом процесів транснаціоналізації економіки регіонів та характеризуються різноплановістю за ознаками: сфери формування проблем (економічні, соціальні, екологічні), сфери вирішення проблем (наукові, практичні), типу об'єкта проблем (мотиваційні, інституціональні, структурні, функціональні), гостроти проблем (актуальні, гострі, латентні), масштабу проблем (глобальні, національні, регіональні, локальні) та характеру впливу на регіональний розвиток (деструктивний і конструктивний впливи). До найбільш гострих проблем транснаціоналізації економіки регіонів віднесено такі: можлива втрата контролю над якістю управління регіональним розвитком; тиск ТНК на державні і регіональні органи влади та руйнівний вплив на інститут ринку; погіршення соціального становища працівників підприємств, що перейшли у власність іноземних компаній та закріплення незворотної технологічної відсталості таких підприємств; загрози економічній, соціальній та екологічній безпеці регіонів.

Гострі проблеми, обумовлені впливом процесів транснаціоналізації на економіку регіонів, вимагають нових наукових підходів до вдосконалення регіональної політики з урахуванням чинників глобалізації.

У другому розділі "Концептуальні підходи до формування політики транснаціоналізації економіки регіонів" розкрито взаємозалежність та суперечності процесів глобалізації і регіоналізації, обґрунтовано системно-синергетичну парадигму транснаціоналізації економіки регіонів та інституціональний підхід до функціонально-цільового узгодження інтересів суб'єктів транснаціоналізації економіки регіонів.

У сучасних умовах регіональна політика не може формуватися без урахування потужного впливу глобалізаційних процесів на економічний розвиток регіонів. Це вимагає усвідомлення глибинної сутності взаємозалежності процесів глобалізації та регіоналізації, а також суперечностей, що обумовлені їх різноспрямованістю.

На основі структурно-генетичного підходу, який пояснює структуру системи через її історію, та спираючись на новітні наукові концепції, у роботі простежено еволюцію формування глобального економічного середовища (перехід від неоліберальної моделі до синергетичної), а також витоки та місія процесів регіоналізації. Наголошено, що характерними ознаками сучасної регіоналізації є: дотримання принципу субсидіарності; реалізація потенціалу самобутності та унікальності суспільно-економічного розвитку, а також пошук шляхів адаптації регіонів до умов глобалізації. Такий підхід дав змогу автору уточнити зміст закономірності глобалізації і регіоналізації, який полягає у наступному: в умовах глобалізації регіони будь-якого рівня ієрархії відіграють одночасно, з одного боку, роль суб'єктів регіоналізації та елементів підсистем більш високого рівня (країни, групи країн), а з іншого - суб'єктів глобалізаційних процесів та компонентів глобальної економіки, що породжує суперечність між функцією і структурою суспільно-територіальних систем регіонів. Прояв означеної суперечності полягає в тому, що під впливом глобалізації порушується функціональна цілісність суспільно-територіальних систем регіонів.

У будь-якій суперечності процес-причина є прогресивним фактором, тоді як процес-наслідок - протидіє причині. У роботі обґрунтовано, що процеси регіоналізації сформувалися як опір процесам глобалізації. Проте глобалізаційні процеси є незворотними і прогресивними, оскільки об'єктивно зумовлені закономірністю інтернаціоналізації виробництва та впливом міжнародного поділу праці на сучасний розвиток продуктивних сил. Виходячи з того, що основними суб'єктами глобалізації є ТНК, головними суб'єктами процесів регіоналізації - відповідно регіони, логічно узагальнити, що одним із шляхів вирішення суперечності глобалізації і регіоналізації є керований процес транснаціоналізації економіки регіонів у визначених автором інтровертному та екстравертному напрямах.

Водночас управління процесами транснаціоналізації економіки регіонів передбачає певну етапність. У сучасних умовах невідкладного вирішення потребують проблеми інтровертної транснаціоналізації, що передбачає налагодження ефективної взаємодії між регіонами і ТНК. Обґрунтування можливості такої взаємодії зумовило необхідність характеристики регіонів і ТНК як системних об'єктів на основі системно-синергетичної парадигми, яка поєднує два взаємодоповнюючих методологічних підходи - загальну теорію систем та синергетику.

З позицій системного підходу, регіон розглядається як суспільно-територіальна система (СТС), для якої системоутворюючими відносинами є територіальна комплексність. Основна функція СТС регіону полягає в забезпеченні реалізації інтересів населення; підприємств (національних та іноземних), що ведуть господарську діяльність на території регіону; територіальних (регіональних та місцевих) і центральних органів влади, які мають забезпечувати підтримку внутрішньодержавної регіональної інтеграції. З погляду синергетичного підходу, СТС регіонів є складними керованими системами, які прагнуть до динамічної рівноваги, що обумовлено сучасними вимогами до сталого розвитку.

Спираючись на положення та категорії теорії виробничо-територіальних систем, основи якої закладені науковцями вітчизняної школи регіоналістики, у роботі обґрунтовано правомірність розглядати кожну ТНК як виробничо-територіальну систему (ВТС), ознаками якої є: виробничі зв'язки, територіальна спільність виробництва (що носить дискретний характер, але обумовлена функціональними зв'язками між структурними підрозділами ТНК) та комплексність виробництва. З позиції синергетичного підходу, ВТС ТНК є складними динамічно неврівноваженими системами, що самоорганізуються та мають властивість здійснювати потужний вплив (як позитивний, так і негативний) на території розміщення виробництва.

До завдань політики транснаціоналізації економіки регіонів відноситься створення умов для позитивного впливу діяльності ТНК на розвиток економіки регіонів і запобігання можливим негативним наслідкам такої діяльності. Автором обґрунтовано, що взаємодія СТС регіонів та ВТС ТНК є детермінованою, оскільки таким системам притаманна важлива спільна ознака - територіальність. Водночас, якщо для СТС регіонів територія та процеси, що на ній відбуваються, є найважливішою умовою забезпечення якості життя населення та результативності всіх видів його діяльності, то для ВТС ТНК територія окремого регіону країни є лише фактором максимізації прибутку. Постає завдання узгодження цілей діяльності іноземних компаній в економіці регіонів з цілями розвитку територій, яке має бути науково обґрунтованим і носити закономірний характер.

На основі виявлених у роботі спільних системних властивостей СТС регіонів та ВТС ТНК (цілісності, ієрархічності, інтегративності, комунікативності) визначені відповідні закономірності взаємодії таких систем.

Закономірність цілісності полягає в тому, що взаємодія СТС регіонів із ВТС ТНК повинна відбуватися в межах певної організаційної структури, яка забезпечує функціональну єдність компонентів (регіональних органів влади, суб'єктів господарювання регіонів та ТНК) для досягнення цілей системи. Означену закономірність ураховано при розробці моделі організаційної структури управління процесами транснаціоналізації економіки регіонів.

Закономірність ієрархічності свідчить, що взаємодія СТС регіонів із ВТС ТНК повинна реалізовуватися у двох напрямках: кожна система має забезпечити самовідтворення та умови для ефективного функціонування власної структури й підпорядковуватися цілям координуючого рівня. Закономірність ієрархічності використано автором при розробці підходів до одержання синергетичних ефектів транснаціоналізації економіки з урахуванням інтересів регіонів і ТНК, які розміщують виробництво на території України.

Закономірність інтегративності у взаємодії СТС регіонів із ВТС ТНК передбачає цілеспрямоване формування інтегративної властивості у суб'єктів транснаціоналізації. Реалізація цієї закономірності проявляється у тому, що регіональні органи влади, володіючи повною інформацією про структуру ресурсів регіону, стимулюють суб'єктів господарювання регіонів та ТНК до взаємодії у тих чи інших секторах економіки, а також формують схему заохочення ТНК до спільної участі у важливих для регіону проектах (соціальних, екологічних, інфраструктурних). Закономірність інтегративності враховано автором при розробці заходів політики транснаціоналізації економіки регіонів та секторальних стратегій взаємодії з ТНК.

Закономірність комунікативності полягає в тому, що взаємодія СТС регіонів із ВТС ТНК має забезпечити єдність таких систем із середовищем. Єдність із середовищем для СТС окремого регіону означає підтримку інтеграційних зв'язків з іншими регіонами країни, а також взаємодію з глобальним середовищем. З активізацією процесів транснаціоналізації виникає загроза асиміляції СТС регіонів у глобальному економічному середовищі та втрати самобутності їх соціально-економічного розвитку, яка є однією з умов забезпечення конкурентоспроможності регіонів. Необхідно, щоб обмін інформацією і ресурсами з глобальним середовищем, по-перше, не спричинив такий ступінь дисбалансу в структурі економіки регіону, який призводить до розриву виробничо-коопераційних зв'язків з іншими регіонами країни, а, по-друге, давав змогу найбільш повно реалізувати ендогенний потенціал регіонального розвитку. Закономірність комунікативності враховано автором при розробці принципів політики транснаціоналізації економіки регіонів, серед яких ключовими є забезпечення внутрішньодержавної регіональної інтеграції та економічної безпеки регіонів.

Умовою реалізації зазначених закономірностей є пошук узгодження або компромісу інтересів регіональних органів влади, суб'єктів господарювання регіонів та представників транснаціонального бізнесу. Керуючись інституціональним підходом, автором виокремлено форми функціонально-цільового узгодження інтересів суб'єктів транснаціоналізації економіки регіонів (структурно-функціональну, функціонально-інтеграційну та функціонально-договірну). На основі адаптації неоінституціональних та ордоліберальних концепцій економічної теорії обґрунтовано, що досягнення такого узгодження інтересів потребує зміни інституціонального порядку, під яким розуміють формування певних взірців дій, стандартів поведінки, які стають звичними для суб'єктів транснаціоналізації економіки регіонів. Автором запропоновано модель трансформації інституціонального порядку транснаціоналізації економіки регіонів, упровадження якої дає змогу враховувати ініціативи регіональних органів влади в регулюванні діяльності іноземних компаній. Уведення обмежень по окремих напрямах діяльності ТНК у регіонах на початковому етапі викличе зрозумілий протест, тому політика транснаціоналізації економіки регіонів має бути науково обґрунтованою, послідовною і незворотною, а також публічно заявленою в міжнародних організаціях як новий напрям державної регіональної політики, що Україна починає проводити, виходячи із стратегічних національних інтересів.

У третьому розділі "Оцінка вихідного рівня транснаціоналізації економіки регіонів України" розроблено методичні підходи, відповідно до яких визначено геоекономічні та геополітичні передумови транснаціоналізації економіки регіонів України та асиметрію їх міжнародної активності, рівень концентрації та якості іноземного капіталу в економіці регіонів, а також спроможність регіонів до мобілізації внутрішніх джерел інвестування.

Обґрунтовано, що слабкі позиції нашої країни в міжнародних рейтингах можуть приваблювати в економіку регіонів такі ТНК, які діють поза прийнятими стандартами поведінки в глобальній економіці, а також відштовхувати підприємницькі іноземні інвестиції. Водночас проведена оцінка геополітичних позицій регіонів свідчить про високий очікуваний рівень транснаціоналізації економіки регіонів України порівняно з іншими державами пострадянського простору, враховуючи прикордонне розташування більшості регіонів, транзитність їх території, яку визначає охоплення мережею міжнародних транспортних коридорів та розвиток інфраструктури, що забезпечує їх функціонування.

Реалізація одного з фундаментальних принципів регіонального розвитку - принципу збалансованості і пропорційності в умовах глобалізації не може розглядатися у відриві від оцінки збалансованості структури зовнішньої торгівлі регіонів та обсягів надходження ПІІ до окремих регіонів. У роботі простежено разючі міжрегіональні відмінності у динаміці показників міжнародної активності регіонів (табл.1).

Таблиця 1

Темпи зростання обсягів прямих іноземних інвестицій, експорту, імпорту за регіонами у період 1996-2008, 2004-2008 рр.*

* Джерело: розраховано автором за даними Державного комітету статистики України

Оскільки зростаюча відкритість економіки регіонів України суттєво впливає на внутрішньодержавну регіональну інтеграцію, у роботі проведено оцінку асиметрії міжнародної активності регіонів, яка дає змогу передбачити реакцію економіки регіонів на активізацію процесів транснаціоналізації. Згідно з розробленою автором методикою, при оцінці асиметрії міжнародної активності регіонів ураховувалися дві складові - структурна і динамічна. Перша передбачає оцінку дисиметрії структури зовнішньої торгівлі регіонів, друга - оцінку асиметрії динаміки індикаторів міжнародної активності регіонів, яку здійснено на основі розрахунків запропонованої системи показників територіальної концентрації ПІІ, експорту та імпорту, а також регіональних зіставлень їх динаміки. За результатами проведеного аналізу здійснено ранжування регіонів на такі, що мають низький, середній та високий рівень асиметрії міжнародної активності (рис. 1). Виявлено, що із входженням до економіки регіонів ТНК асиметрія міжнародної активності може збільшуватися з мультиплікаційним ефектом, у зв'язку з чим запропоновано диференційовані заходи щодо пом'якшення такої асиметрії для кожної групи регіонів.

Очікуване масове входження до економіки регіонів ТНК полягає у зростанні рівня концентрації іноземного капіталу, яке не супроводжується покращенням його якості. Рівень концентрації іноземних капіталів в економіці регіонів оцінювався за параметрами: кількості підприємств регіону, що мають ПІІ; зіставлення темпів збільшення чисельності підприємств, які мають ПІІ, і абсолютних обсягів ПІІ; обсягів ПІІ, що припадають на одне підприємство регіону; питомої ваги підприємств з ПІІ регіону в загальній кількості таких підприємств у країні. Якісні параметри іноземного інвестування економіки регіонів визначалися за часткою: іноземних інвестицій у структурі основного капіталу; іноземного капіталу, спрямованого у сферу матеріального виробництва; ПІІ, що надходять з офшорних зон. За результатами оцінки рівня концентрації іноземного капіталу та його якості здійснено відповідне ранжування регіонів (див. рис. 1).

До регіонів, де спостерігається найбільший притік ПІІ з офшорних зон (від 30 до 55%), віднесено Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку, Миколаївську, Одеську, Сумську, Хмельницьку області, міста Київ та Севастополь. Найменшу частку ПІІ з офшорних зон (від 0 до 10%) мають Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Львівська, Луганська, Полтавська, Рівненська і Тернопільська області. Наголошено, що схильність інвесторів (як вітчизняних, так і зарубіжних) до роботи за офшорними схемами, яка зафіксована в більшості регіонів України, підвищує непрозорість господарських відносин та пояснює низьку віддачу зростаючих обсягів ПІІ для комплексного регіонального розвитку, а також загрожує встановленням позалегальних домовленостей представників вітчизняних латентних промислово-фінансових утворень і ТНК. Доведено, що за умов відсутності контролю за рівнем концентрації іноземного капіталу (насамперед капіталу ТНК) та його якістю виникає загроза монополізації окремих секторів економіки регіонів, деіндустріалізації ядра промислового комплексу України та деформації пропорцій територіальної структури господарства.

Обґрунтовано, що мінімізувати загрози небажаних форм концентрації іноземних капіталів можна тільки на основі оптимального поєднання внутрішніх і зовнішніх джерел інвестування. Мобілізація внутрішніх джерел інвестування розглядається як важлива умова для утворення в регіонах великих інтегрованих корпоративних структур, здатних скласти конкуренцію ТНК у перспективі. Рівень спроможності регіонів до мобілізації внутрішніх джерел інвестування визначався за оцінкою рівня інституціонального забезпечення мобілізації інвестиційних ресурсів регіонів, якості інвестиційних ресурсів домогосподарств та результативності взаємодії банківської системи регіонів з домогосподарствами та суб'єктами господарювання (див. рис. 1).

Підсумком отриманих результатів дослідження є групування регіонів за інтегральною оцінкою вихідного рівня транснаціоналізації економіки на основі визначення їх сильних, нейтральних та слабких позицій. Значні відмінності у вихідному рівні транснаціоналізації економіки регіонів, що виявлені за результатами аналітичного дослідження, лягли в основу розробки заходів відповідного напряму регіональної політики, які диференційовано залежно від рівня адаптованості економіки регіонів до активізації діяльності ТНК.

У четвертому розділі "Напрями досягнення синергетичних ефектів транснаціоналізації економіки та специфіка діяльності ТНК в економіці регіонів України" удосконалено науково-методичні підходи до моніторингу процесів транснаціоналізації економіки регіонів за алгоритмом оцінки рівня економічної концентрації і результативності діяльності ТНК в економіці регіонів та івент-аналізу такої діяльності; проведено івент-аналіз функціонування ТНК в окремих секторах економіки регіонів України та обґрунтовано підходи до одержання синергетичних ефектів від взаємодії регіонів з ТНК.

Моніторинг діяльності ТНК в економіці регіонів України, алгоритм якого представлено у роботі, розглядається автором як систематичний збір і обробка інформації, яка може бути використана для покращення процесу прийняття рішень при розробці політики транснаціоналізації економіки регіонів. Невирішеною методичною проблемою є оцінка рівня економічної концентрації ТНК в аспекті економічної безпеки регіонів. Таку оцінку запропоновано проводити на основі розрахунків показників, розроблених автором на базі адаптації індексів Джині, Герфіндаля-Хіршмана, Бейна та індексів транснаціоналізації ЮНКТАД. У роботі також наведено систему показників, які дають змогу визначити результативність діяльності ТНК в економіці регіонів (групу показників, що характеризують технологічний рівень та інноваційність діяльності ТНК в економіці регіонів, та групу показників, які визначають вплив діяльності ТНК на соціально-економічний розвиток регіонів). Наголошено на незадовільному стані існуючої системи статистичної звітності та порядку розкриття інформації про результати діяльності ТНК в економіці регіонів, у зв'язку з чим запропоновано напрями їх удосконалення з метою підвищення якості аналітичних досліджень процесів транснаціоналізації економіки регіонів.