Важливою складовою моніторингу діяльності ТНК в економіці регіонів автор розглядає івент-аналіз, який виконує три функції: 1) виявлення впливу діяльності окремих ТНК на економіку регіонів з метою вироблення та коригування плану дій регіональних органів влади для підсилення бажаних позитивних ефектів транснаціоналізації та недопущення критичних ситуацій; 2) накопичення міжрегіональної бази даних щодо особливостей стратегій окремих ТНК, яка дає змогу виробити спільну для регіонів України позицію у вимогах до діяльності таких компаній і, у разі потреби, консолідованого звернення до центральних органів влади про необхідність втручання; 3) з'ясування відповідності діяльності ТНК у регіонах України національним інтересам і стратегічним цілям регіонального розвитку, а також міжнародним нормам, які регулюють присутність іноземних компаній в економіці приймаючих країн.

Проведений івент-аналіз діяльності ТНК виявив сектори економіки регіонів України, які вже потужно (або повністю) опановані такими компаніями. Результати івент-аналізу представлено в галузевому та регіональному розрізі, оскільки одна й та ж ТНК, як правило, діє в декількох регіонах України, що дає змогу узагальнити чинники, які впливають на вибір території розміщення виробництва таких компаній. У роботі систематизовано пріоритетні сфери наявності ТНК за ознакою виду економічної діяльності, надано оцінку стратегії їх просування в економіку регіонів України та запропоновано алгоритми стратегій взаємодії регіональних органів влади з окремими компаніями. Виділено дві групи ТНК залежно від профілю їх діяльності: індустріально орієнтовані, що спеціалізуються на виробництві продукції виробничо-технічного призначення, та споживчо орієнтовані, які спеціалізуються на виробництві продукції масового споживання.

За результатами івент-аналізу встановлено, що пріоритетними сферами докладання капіталу індустріально орієнтованих ТНК стали наступні сектори економіки регіонів України: машинобудування, індустрія будівельних матеріалів та деревообробна галузь. Входження ТНК в означені сектори економіки регіонів супроводжується економічними, соціальними та екологічними ризиками. За результатами аналізу виявлено, що найменші ризики для регіонів пов'язані з діяльністю ТНК у галузі машинобудування, найбільші - у сфері індустрії будівельних матеріалів та деревообробній галузі. Дослідження довело, що взаємодія регіонів з індустріально орієнтованою групою ТНК має будуватися залежно від ризиків, які виникають у зв'язку з їх діяльністю. Отже, система заходів політики транснаціоналізації економіки регіонів з регулювання діяльності таких компаній повинна бути диференційованою. Враховуючи, що у цю групу ТНК входять найпотужніші компанії світу, заходи такої політики мають узгоджуватися з міжнародними зобов'язаннями України (насамперед перед СОТ) і мати потужну підтримку центральних органів влади, оскільки утискання інтересів таких компаній з метою запобігання небажаним для економіки регіонів наслідкам можуть викликати негативну реакцію як з боку міжнародних регулюючих структур, так і країн базування материнських компаній. Тому особливого значення набувають чіткість і обґрунтованість вимог щодо обмеження діяльності таких ТНК на території України, що потребує залучення до розробки заходів політики транснаціоналізації економіки регіонів фахівців у сфері міжнародного права.

Визначено, що по відношенню до ТНК, які діють у галузі машинобудування (компанії "Aktiebolaget SKF", "Gabil Circuit", "Volkswagen", "Leoni", "Yazaki Corporation", "Flextronics International Gesellschaft m.b.H.", "VOGT electronic AG", "Philips" та ін.) доцільно застосовувати нейтрально-заохочувальну стратегію взаємодії. У зону контролю з боку регіональної влади мають входити наступні небажані аспекти діяльності ТНК: спроби перепрофілювати системоутворююче підприємство регіону; відмова від виробництва високотехнологічної продукції з метою використання виробничих потужностей як матеріальної бази для складального виробництва продукції власних торгових марок; порушення мережі виробничо-коопераційних зв'язків з місцевими підприємствами (або з такими, що розташовані в інших регіонах України); ліквідація науково-дослідних та дослідно-конструкторських підрозділів; різке скорочення робочих місць; знищення соціальної інфраструктури підприємств. Усі названі негативні ефекти транснаціоналізації вже проявляються в окремих регіонах, тому існує гостра потреба запобігти виникненню аналогічних ситуацій у інших областях України.

Доведено, що по відношенню до ТНК, які діють у сфері індустрії будівельних матеріалів (компанії "Knauf", "Henkel Bautechnik", "Heidelberg Zement", "Dyckerhoff AG", "Lafarge", "CRH GROUP", "Євроцемент") та у сфері первинної обробки деревини (компанії "Swiss Krono Group", "Inter IKEA Systems B.V. " та ін.) стратегія транснаціоналізації має бути превентивно-обмежувальною та узгодженою з національною стратегією екологічної безпеки. У ході дослідження виявлено, що екологічно шкідливе виробництво цементу в регіонах України вже майже монополізовано іноземними ТНК, причому схильними до недобросовісної конкуренції (шляхом укладання картельних угод щодо підтримки високого рівня цін). Це негативно позначається на економіці країни в цілому, враховуючи потреби житлового та індустріального будівництва та цінову ситуацію у цій сфері. Також вкрай загрозливі еколого-економічні наслідки може мати масове входження ПІІ у деревообробну галузь та призвести до встановлення контролю з боку іноземних компаній над обмеженими лісовими ресурсами України. Автор вважає за потрібне в подальшому припинити входження іноземного капіталу в означені галузі.

У цілому івент-аналіз діяльності індустріально орієнтованих ТНК у регіонах України свідчить, що поряд з окремими позитивними аспектами вже виникла низка проблем, пов'язаних з присутністю в регіонах таких компаній, що негативно відбивається на економічній, соціальній та екологічній безпеці регіонів України.

Установлено, що метою діяльності ТНК, орієнтованих на внутрішній споживчий ринок регіонів України, є отримання надприбутків від наближення виробництва до ринків збуту продукції. Імовірно, що такі компанії зацікавлені в підтримці платоспроможності населення регіонів України. Звідси правомірно передбачити, що регіональні органи влади стосовно таких компаній можуть ініціювати різні соціальні акції за участю ТНК. У ході дослідження доведено, що окремі сектори економіки регіонів України опановані споживчо орієнтованими ТНК майже монопольно і це становище не можна виправити (пивобезалкогольна галузь - компанії "Baltic Beverages Holding", "Interbrew", "SABMiller", "Pepsi", "Coca-Cola", "Orangina Group" та виробництво тютюнових виробів - компанії "Japan Tobacco International", "Gallaher Group", "British American Tobacco", "Philip Morris", "Imperial Tobacco Group"). По відношенню до таких ТНК політика транснаціоналізації економіки регіонів має бути лояльною у всіх питаннях компетенції регіональних органів влади, які мають дотримуватися мети заохочення таких компаній до налагодження взаємодії з місцевими товаровиробниками та участі у різних соціальних акціях регіону.

Визначено, що стратегія взаємодії регіональних органів влади з ТНК, що спеціалізуються на виробництві продуктів харчування (компанії "Nestlй", "Крафт Фудз", "Groupe Lactalis", "Bel Group", "Danone", "Вімм-Білль-Данн", "Юнімілк" та ін.), має носити як превентивно-стимулюючий, так і превентивно-обмежувальний характер. Стимули доцільно створювати для ТНК, які орієнтовані на використання місцевої сировини. Обмеження мають бути застосовані до ТНК, що просувають на внутрішній ринок регіонів України готові до споживання харчові продукти, ігноруючи можливості взаємодії з місцевими товаровиробниками сільськогосподарської продукції або виштовхуючи останніх із внутрішнього ринку.

Окреме місце в стратегії взаємодії регіонів з ТНК повинні займати компанії, які спеціалізуються на переробці ефіроолійних та зернових культур, оскільки дослідження показало, що ці сектори економіки регіонів агресивно захоплюють велетенські зарубіжні корпорації, сформувавши олігополію ринку олії в Україні (компанії "Bunge", "Archer Daniels Midland Company", "Cargill" та ін.). Установлено, що виникає пряма загроза економічній безпеці регіонів, яка обумовлена наступним: окремі регіони України мають унікальні природно-кліматичні умови вирощування сировини для біопалива, що має стратегічне значення для економіки країни в умовах світової енергетичної кризи, але перспективи втрачаються з входженням ТНК до вказаної галузі; специфікою вирощування олійних культур, яка потребує спеціальних заходів захисту ґрунтів від виснаження, що не входить у наміри ТНК; існує ймовірність прямої або латентної передачі прав власності на землю іноземним компаніям, ураховуючи, що земля поступово включається в ринковий товарообіг. Потребує невідкладної уваги і негайних заходів політики транснаціоналізації економіки регіонів захист вітчизняних товаровиробників зерна та нагляд за його збутом. Дослідження показало, що в окремих регіонах України у власність ТНК переходять елеватори та встановлено контроль за частиною експорту зерна. У зв'язку з цим стосовно ТНК, які діють у сфері переробки ефіроолійних і зернових культур, пропонується застосовувати жорсткий державний контроль, що має поширюватися й на регіональні органи влади, які можуть лобіювати інтереси таких компаній, намагаючись вирішити гострі питання підтримки АПК за рахунок короткострокової вигоди прямого іноземного інвестування, проте, втрачаючи стратегічну перспективу розвитку цього важливого для України сектору економіки.

Загалом івент-аналіз діяльності ТНК (як споживчо орієнтованих, так й індустріально орієнтованих) в економіці регіонів України виявив, що стосовно таких компаній має проводитись диференційована регіональна політика, стимулюючі і обмежувальні заходи якої застосовуються залежно від переваг і загроз, що виникають у регіонах внаслідок функціонування ТНК у конкретному секторі економіки, а також з огляду на загрозу втрати економічного потенціалу та довгострокові перспективи соціально-економічного розвитку.

Автором розроблено систему заходів щодо налагодження взаємодії регіональних органів влади з ТНК, яка спрямована на одержання інтегральних синергетичних ефектів, значимих для регіону в цілому. Такі ефекти формуються за двома напрямами: налагодження взаємодії власне регіональних органів влади з ТНК; дії регіональних органів влади щодо стимулювання співпраці суб'єктів господарювання регіонів і ТНК.

У роботі наведено економіко-математичний алгоритм формування синергетичних ефектів від взаємодії підприємств регіону з ТНК, який конкретизує мотивацію суб'єктів господарювання до встановлення такої взаємодії. Загальна величина локального синергетичного ефекту від взаємодії окремого підприємства з ТНК може бути формалізованою:

S^Е = Е^S - (Е₁ + Е₂),

де Е₁, Е₂ - ефекти автономного функціонування господарських одиниць;

Е^S - ефект від спільної діяльності господарських одиниць (прибуток, обсяги продажу);

S^Е - синергетичний ефект.

Синергетичний ефект від взаємодії сукупності підприємств регіону з ТНК, структурні підрозділи яких розміщені на його території пропонується розраховувати за формулою:

де i - індекс певної господарської одиниці (підприємства регіону або ТНК);

n - число господарських одиниць, що беруть участь у взаємодії;

Е^S - ефект від спільної діяльності господарських одиниць (прибуток, обсяг продажу).

Сукупність локальних синергетичних ефектів від взаємодії підприємств регіонів з ТНК, які формуються в різних секторах економіки регіонів, дала змогу отримати інтегральні синергетичні ефекти від керованого процесу транснаціоналізації економіки регіонів.

З метою визначення умов досягнення синергетичних ефектів транснаціоналізації економіки регіонів у роботі систематизовано передбачувані інтереси ТНК до входження в економіку окремого регіону; розроблено пропозиції, з якими регіональні органи влади можуть виступати перед керівництвом структурних підрозділів ТНК щодо взаємовигідної співпраці; визначено інтереси регіонів у налагоджені такої взаємодії (табл. 2).

Таблиця 2

Складові елементи формування інтегральних синергетичних ефектів транснаціоналізації економіки регіонів

Реалізація представлених пропозицій, з одного боку, підсилює ефекти, очікувані іноземними компаніями від діяльності в регіонах, а з іншого - дає змогу отримувати регіонам інтегральні синергетичні ефекти транснаціоналізації економіки. Доведено, що за умов такого підходу економічний простір регіону може розглядатися представниками транснаціонального бізнесу як територія докладання додаткових капіталів, тобто реінвестування прибутку ТНК.

Проведене дослідження дає можливість визначити стратегічні і тактичні завдання організації взаємодії регіонів з ТНК, з погляду отримання ефектів синергії. До стратегічних віднесено отримання інтегральних синергетичних ефектів, здатних активізувати регіональне соціально-економічне середовище в цілому, до тактичних - цілеспрямоване стимулювання регіональними органами влади взаємозв'язків місцевих підприємств із структурними підрозділами ТНК.

У п'ятому розділі "Механізм формування і реалізації політики транснаціоналізації економіки регіонів" визначено принципи і пріоритети формування та реалізації такої політики, обґрунтовано вибір стратегій взаємодії з ТНК, розроблено форми і методи регулювання процесів транснаціоналізації економіки регіонів та інституційні засади управління такими процесами.

Механізм формування і реалізації політики транснаціоналізації економіки регіонів розглядається як узгоджена та взаємодоповнююча сукупність організаційно-правових процесів, методів та інструментів, реалізація яких забезпечить умови для більш повного використання суб'єктами господарювання переваг міжнародного поділу праці з метою інтеграції економіки регіонів України у структуру глобальної економіки на основі управління процесами транснаціоналізації в інтровертному та екстравертному напрямі. До основних організаційно-правових процесів вказаного механізму віднесено формування і вдосконалення відповідної нормативно-правової бази та організаційне забезпечення її виконання на регіональному рівні.

Стосовно правового забезпечення формування і реалізації політики транснаціоналізації економіки регіонів першочергової уваги потребує прийняття Закону України "Про діяльність ТНК в Україні" з урахуванням національних стратегічних інтересів та міжнародних норм корпоративної діяльності, який створить законодавчі умови регулювання діяльності таких компаній, а також удосконалення Закону України "Про промислово-фінансові групи в Україні" у частині відмови від утворення таких груп виключно у формі консорціуму на визначений термін (30 років) та дозволу побудови холдингів без часових обмежень існування. Також потребує коригування і доповнення низка нормативно-правових актів, які мають ураховувати зростаючий вплив процесів транснаціоналізації на економічний, соціальний та екологічний розвиток регіонів і визначати повноваження регіональних органів влади в регулюванні цих процесів, що, насамперед, стосується Концепції державної регіональної політики та Державної стратегії регіонального розвитку.

Розробка організаційного блоку механізму формування і реалізації політики транснаціоналізації економіки регіонів здійснена на основі системного підходу, який забезпечує взаємоузгодження цілей і дій суб'єктів такої політики - держави, регіональних органів влади, національних і транснаціональних суб'єктів господарювання.

У роботі побудовано дерево цілей формування політики транснаціоналізації економіки регіонів (рис. 2).

Автором запропоновано деталізовану систему заходів політики транснаціоналізації економіки регіонів, які згруповано у три блоки та визначено пріоритети їх реалізації для окремих груп регіонів, виділених на основі оцінки вихідного рівня транснаціоналізації економіки.

Блок 1. Пом'якшення асиметрії міжнародної активності регіонів: заходи щодо збереження експортного потенціалу регіонів; стимулювання експортної орієнтації іноземних компаній; недопущення масової інтервенції імпорту ТНК (у тому числі сировини за давальницькою схемою); проведення політики імпортозаміщення та заохочення до реалізації її заходів іноземних компаній; висунення вимог до іноземних компаній щодо вмісту місцевої сировини та комплектуючих; заохочення ТНК до підтримки виробничо-коопераційних зв'язків з підприємствами регіонів України.

Блок 2. Контроль за рівнем концентрації і якістю іноземного капіталу в економіці регіонів: організація служби контролю за рівнем концентрації іноземного капіталу в економіці регіонів; недопущення монополізації іноземними компаніями окремих секторів економіки регіонів; удосконалення порядку реєстрації іноземних компаній; залучення коштів іноземних інвесторів у структуру основного капіталу підприємств регіону; підвищення прозорості діяльності іноземних компаній в економіці регіону шляхом оприлюднення інформації про результативність їх діяльності (у тому числі таких, що працюють за офшорними схемами); недопущення переведення капіталів бюджетоутворюючих підприємств регіону до офшорних зон; селективно-конкурсний відбір інвестиційних пропозицій іноземних компаній з наданням переваги тим, які спрямовані у реальний сектор економіки або забезпечують розвиток інноваційної діяльності у регіоні.

Блок 3. Підвищення рівня спроможності регіонів до мобілізації внутрішніх джерел інвестування: розвиток регіональної банківської системи; заохочення до розміщення в регіонах філій іноземних банків (на відміну від практики розміщення дочірніх підрозділів іноземних банків); створення робочих груп за участю регіональних органів влади, керівників банків, директорату провідних підприємств, які компетентні визначати пріоритети інвестування економіки регіону та стратегію взаємодії з ТНК; проведення заходів щодо валютної безпеки в регіонах, які формують високий рівень доларизації економіки; сприяння розвитку в регіонах інститутів спільного інвестування; активізація ринку корпоративних та муніципальних облігацій із розміщення останніх серед ТНК, що присутні в економіці регіонів (через заохочувальні заходи).

Представлена система заходів політики транснаціоналізації економіки регіонів (ТНЕР) повинна диференціюватись залежно від проблем, які виникають під впливом діяльності ТНК у тому чи іншому секторі економіки регіону. Здійснений івент-аналіз діяльності ТНК у галузевому та регіональному розрізі довів доцільність розробки трьох типів секторальних стратегій транснаціоналізації економіки: превентивно-обмежувальної, нейтрально-заохочувальної, превентивно-стимулюючої, реалізація яких органічно доповнює заходи відповідного напряму регіональної політики (табл. 3).

Таблиця 3

Типізація секторальних стратегій взаємодії регіональних органів влади з ТНК

Вибір типу секторальної стратегії залежить від характерних ознак діяльності ТНК у тому чи іншому секторі економіки, виявлених за критеріями економічної, соціальної та екологічної безпеки. Реалізація секторальних стратегій транснаціоналізації економіки регіонів потребує розробки науково обґрунтованих напрямів регулювання діяльності ТНК у регіонах України.

З метою визначення напрямів регулювання діяльності ТНК у роботі конкретизовано шляхи входження ТНК до економіки регіонів через: викуп підприємств у національних або іноземних власників, участь у приватизаційному процесі та утворення нових підприємств. Наголошено, що процес такого регулювання повинен передбачати розробку та оприлюднення (у тому числі в міжнародних організаціях) прозорих і чітких умов, за якими буде дозволено діяти ТНК, яка обрала той чи інший регіон країни для розміщення виробництва.

У роботі запропоновано методи, форми та інструменти регулювання діяльності ТНК в економіці регіонів. Обґрунтовано, що у регіональних органів влади має бути право застосування системи стимулюючих і обмежувальних заходів щодо діяльності іноземних компаній в економіці регіонів (вимоги до результатів господарської діяльності, регулювання участі у власності, система інвестиційних пільг і гарантій, інформаційна підтримка), що потребує часткової децентралізації регулювання процесів іноземного інвестування.

Наголошено, що важливим напрямом регулювання процесів транснаціоналізації економіки регіонів є коригування приватизаційного процесу із підвищенням впливу регіонів на його результати. Запропоновано впровадження у практику регіонального управління такого апробованого світовим досвідом інструменту регулювання приватизаційного процесу, як т.зв. золота акція держави. Автором сформульовано такі рекомендації. Регіональні органи влади визначають коло підприємств регіону, де потрібне збереження контролю за допомогою золотої акції, пропозиції яких підтверджує і коригує Територіальне відділення Антимонопольного комітету України. На основі отриманих висновків має складатися список підприємств, який затверджується в центральних органах влади за поданням Регіонального відділення Фонду державного майна України. Керуючим від імені держави, яка отримує золоту акцію, у кожному конкретному регіоні, може бути Регіональне відділення Фонду державного майна України з контролем за ефективністю такого управління з боку регіональних органів влади.

У роботі обґрунтовано доцільність формування регіональних осередків т.зв. стабільних акціонерів шляхом перехресної участі в капіталі власників контрольних пакетів акцій системоутворюючих підприємств регіонів. Об'єднання представників регіональної бізнес-еліти мають брати участь у формуванні стратегій взаємодії регіонів з ТНК та утворювати основу для формування великих корпоративних структур в економіці регіонів. Використання таких інструментів дає змогу зберегти контроль з боку регіональних органів влади над системоутворюючими підприємствами та забезпечити вплив провідних суб'єктів господарювання регіону на процеси транснаціоналізації економіки.

Дієвість та ефективність регулювання діяльності ТНК в економіці регіонів вимагає вдосконалення регіонального менеджменту інноваційно-інвестиційного розвитку та відповідного інституціонального забезпечення. У роботі запропоновано модель побудови організаційної структури управління процесами транснаціоналізації економіки регіонів (ТНЕР) (рис. 3).

Розроблена організаційна структура управління процесами транснаціоналізації економіки регіонів, детальну фрагментацію якої наведено в роботі, включає кілька блоків: "Наука", "Влада", "Бізнес", "Інформація", "Аналітика та експертиза процесів транснаціоналізації економіки регіонів", узгоджених таким чином, щоб можна було забезпечити взаємодію науки, бізнесу і влади на державному та регіональному рівні для досягнення поставлених цілей відповідного напряму регіональної політики.

Серед компонентів організаційної структури управління процесами транснаціоналізації економіки регіонів ключову роль відведено Аналітично-експертному Центру координації політики транснаціоналізації регіонів як постійно діючого органу при Координаційній раді з питань регулювання іноземних інвестицій. Найбільш важливою функцією такого центру є формування Єдиного банку даних про діяльність ТНК в Україні як інформаційної платформи для розробки певного алгоритму взаємодії регіональних органів влади з конкретною іноземною компанією та координації процесів транснаціоналізації в межах усіх регіонів України. Робота в цьому напрямі повинна тривати постійно і має бути автоматизована на основі використання сучасних інформаційних технологій.

Для формування Єдиного банку даних про діяльність ТНК у регіонах України запропоновано використання програмного забезпечення Deductor, розробленого лабораторією Base Group Labs на основі методу Тейво Кохонена, який дає змогу враховувати не тільки кількісні параметри явищ та процесів, але й якісні особливості їх розвитку. Наведено принципи роботи із вказаним програмним продуктом та сфери його застосування в аналітичному забезпеченні формування політики транснаціоналізації економіки регіонів. На переконання автора, адаптація цього методу фахівцями відповідного профілю в перспективі дасть змогу вирішити складну проблему прогнозування процесів транснаціоналізації економіки регіонів.

Розроблено підходи до стандартизованої оцінки результативності реалізації заходів політики транснаціоналізації економіки регіонів на основі факторно-критеріальної кваліметричної оцінки якості програм такої політики. Зокрема, пропонується оцінювати такі групи факторів: якість складання програм, рівень організації та рівень мотивації, що забезпечують їх виконання. Це сприятиме запобіганню бюрократизації у звітності про виконання програм та забезпеченню системи багаторівневого контролю за координацією та узгодженням заходів політики транснаціоналізації в межах всіх регіонів України, а також досягненню цілей такої політики та підвищення ефективності управління регіональним розвитком.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі теоретично узагальнено та наведено нове вирішення важливої наукової проблеми - вдосконалення державної регіональної політики з урахуванням новітніх чинників економічного розвитку шляхом обґрунтування необхідності формування її окремого напряму - політики транснаціоналізації економіки регіонів, реалізація якої сприятиме найбільш повному використанню переваг міжнародного поділу праці та зниженню ризиків негативного впливу глобалізації на територіальну організацію господарства України. На основі результатів проведеного дослідження сформульовано наступні теоретико-методологічні, методичні та практичні висновки.

1. Процеси транснаціоналізації економіки як рушійна сила глобалізації економічного середовища на регіональному рівні проявляються у входженні в структуру економіки регіонів ТНК, здатних суттєво впливати на пропорції територіальної організації господарства України. Доведено відмінність підприємницьких прямих іноземних інвестицій та інвестицій ТНК, яка полягає в тому, що перші інвестиції активізують соціально-економічне середовище регіонів, тоді як ТНК, поряд з існуючими позитивними аспектами їх діяльності, здатні руйнувати конкуренцію, монополізуючи окремі сектори економіки регіонів.

2. На основі узагальнення наукових підходів обґрунтовано, що транснаціоналізація виробництва і капіталу в умовах відкритості економіки перетворюється на постійний процес, який все відчутніше впливає на пропорції територіальної організації господарства України та може мати як позитивні, так і негативні наслідки для економіки окремих регіонів. Наголошено на необхідності розгляду процесів транснаціоналізації економіки регіонів не тільки з погляду побудови взаємовідносин із зарубіжними ТНК, але й перспектив транснаціоналізації вітчизняних підприємств. Звідси зроблено висновок щодо доцільності включення проблем транснаціоналізації економіки до предмета регіональних досліджень і правомірності введення поняття транснаціоналізація економіки регіону, під якою розуміють входження капіталів зарубіжних ТНК до економіки регіону та формування в регіоні великих інтегрованих корпоративних структур, що мають перспективи стати транснаціональними.

3. Обґрунтовано, що процеси транснаціоналізації економіки регіонів як економічні процеси в межах локалізованої території мають регулюватися засобами регіональної політики. Небажаний вплив на розвиток регіонів діяльності ТНК є проблемою конкретної території, тому регіональні та місцеві органи влади повинні мати важелі впливу на результати такої діяльності, що необхідно відображати в сучасній концепції державної регіональної політики за умов формування законодавчої бази регулювання процесів транснаціоналізації економіки регіонів на державному рівні.

Визначено сутність політики транснаціоналізації економіки регіонів, під якою розуміють сукупність заходів, що здійснюються державою в особі регіональних органів влади для одержання позитивних синергетичних ефектів від взаємодії із зарубіжними ТНК, а також створення умов для формування в регіонах великих інтегрованих корпоративних структур з метою забезпечення інноваційно-інвестиційного розвитку та економічної безпеки регіонів.

4. З метою обґрунтування об'єктивної зумовленості процесів транснаціоналізації економіки регіонів та необхідності їх підпорядкування стратегічним завданням регіонального розвитку в роботі виділено наступні групи факторів: чинники, що визначають необхідність участі регіонів України у цих процесах, виділені на основі узагальнення класичних та новітніх теорій розвитку продуктивних сил і регіональної економіки, що дало змогу визначити пріоритети в системі заходів політики транснаціоналізації економіки регіонів; фактори, які формують інтереси ТНК до розміщення капіталів на території України, систематизовані на основі теорій транснаціоналізації, на основі чого розроблено підхід до формування секторальних стратегій взаємодії регіонів з ТНК; чинники досягнення синергетичної взаємодії суб'єктів транснаціоналізації, які визначені на основі теорії інтеграції економічних систем.

5. Запропоновано системно-синергетичну парадигму транснаціоналізації економіки регіонів у зв'язку з тим, що в умовах глобалізації елементами керованих суспільно-територіальних систем регіонів стають зарубіжні ТНК, які розглядаються складними виробничо-територіальними системами, що самоорганізуються. На основі системно-синергетичного підходу виявлено системні характеристики та синергетичні властивості суспільно-територіальних систем регіонів та виробничо-територіальних систем ТНК, що дало змогу сформувати закономірності їх взаємодії, які є концептуальною основою формування політики транснаціоналізації економіки регіонів. Обґрунтовано, що в разі проведення превентивної політики транснаціоналізації економіки регіонів взаємодія таких систем може дати значні синергетичні ефекти.

6. На основі інституціонального підходу визначено, що умовою одержання синергетичних ефектів від взаємодії суб'єктів транснаціоналізації економіки регіонів є досягнення компромісу інтересів держави, регіонів, представників національного і транснаціонального бізнесу. Досягнення такого компромісу інтересів має відбуватися через функціонально-цільове узгодження інтересів суб'єктів транснаціоналізації економіки регіонів, яке потребує зміни інституціонального порядку, що обґрунтовано на основі адаптації неоінституціональних та ордоліберальних концепцій економічної теорії. Запропоновано модель трансформації інституціонального порядку транснаціоналізації економіки регіонів, упровадження якої дасть змогу враховувати ініціативи регіональних органів влади в регулюванні діяльності іноземних компаній та проводити аргументовану, логічну і прозору для іноземних інвесторів та міжнародних організацій політику щодо такого регулювання.

7. Здійснено оцінку вихідного рівня транснаціоналізації економіки регіонів на основі розробленої автором методики, яка передбачає виявлення геоекономічних та геополітичних передумов транснаціоналізації економіки регіонів, визначення асиметрії міжнародної активності регіонів, рівня концентрації та якості іноземного капіталу в економіці регіонів України, а також рівня спроможності регіонів до мобілізації внутрішніх джерел інвестування.

У ході проведеного аналізу виявлено суттєву асиметрію міжнародної активності регіонів та зростаючі диспропорції між регіонами України за рівнем концентрації іноземного капіталу, які негативно впливають на комплексність регіонального розвитку. Акцентовано увагу на низькій якості процесів іноземного інвестування економіки регіонів та загрозливій тенденції зростання прямих іноземних інвестицій з офшорних зон. За таких умов концентрація іноземного капіталу загрожує монополізацією окремих секторів економіки регіонів та деіндустріалізацією ядра промислового комплексу України.

Наголошено, що протистояти зростаючій концентрації іноземного капіталу, яка зумовлена процесами транснаціоналізації економіки регіонів, не втративши перспективи досягнення достатнього рівня конкурентоспроможності національних товаровиробників, можна тільки за умов ефективного зосередження вітчизняного капіталу та його цілеспрямованого використання для вирішення актуальних проблем регіонального розвитку. Мобілізація внутрішніх джерел інвестування розглядається автором як важлива умова для подолання дрібнотоварного укладу виробництва та формування в економіці регіонів України великих інтегрованих корпоративних структур, які здатні досягти світового рівня конкурентоспроможності.

8. На основі проведеної оцінки вихідного рівня транснаціоналізації економіки регіонів визначено групи регіонів, що мають сильні, нейтральні та слабкі позиції за рівнем адаптованості економіки до умов активізації діяльності ТНК, на основі чого розроблено диференційований підхід до формування системи заходів політики транснаціоналізації економіки регіонів. У розробленій автором системі заходів такої політики виділено три агрегованих блоки заходів: щодо сприяння пом'якшенню асиметрії міжнародної активності регіонів; організації контролю за рівнем концентрації та якістю іноземного капіталу в економіці регіонів; підвищення спроможності регіонів до мобілізації внутрішніх джерел інвестування, а також деталізовані дії регіональних органів влади з реалізації таких заходів.

9. Удосконалено науково-методичні підходи до моніторингу процесів транснаціоналізації економіки регіонів, алгоритм якого передбачає оцінку економічної концентрації і результативності діяльності ТНК у регіонах України, а також проведення івент-аналізу діяльності ТНК в окремих секторах економіки регіонів. Наголошено на необхідності вдосконалення системи статистичного спостереження, аналітичного узагальнення та оприлюднення інформації, яка розкриває характер функціонування іноземних компаній у регіонах України. Визначено напрямки збору та систематизації інформації, необхідної для комплексної оцінки впливу процесів транснаціоналізації економіки на регіональний розвиток.

На основі проведеного івент-аналізу діяльності ТНК у регіонах України визначено сектори економіки регіонів, де спостерігається найбільша концентрація капіталів ТНК: виробництво продуктів харчування, пивобезалкогольна галузь, переробка ефірноолійних і зернових культур, машинобудування (в основному складальне виробництво), індустрія будівельних матеріалів, первинна переробка деревини, а також розглянуто стратегії опанування регіональних ринків такими компаніями.

10. Здійснено типізацію секторальних стратегій взаємодії регіональних органів влади з ТНК з виділенням превентивно-обмежувального, нейтрально-заохочувального та превентивно-стимулюючого типів стратегій. Запропоновано підхід до вибору секторальної стратегії взаємодії регіональних органів влади з певною групою ТНК залежно від обраного компанією сектору економіки регіону та специфіки її діяльності, диференційованої з погляду загроз економічній, соціальній та екологічній безпеці регіону. Превентивно-обмежувальну стратегію рекомендовано проводити стосовно ТНК, діяльність яких характеризується агресивними формами захоплення ринку, схильністю до монополізму та недобросовісної конкуренції; нейтрально-заохочувальну - до ТНК, що діють у конкурентному режимі з місцевими товаровиробниками та сприяють збереженню робочих місць на підприємствах регіону; превентивно-стимулюючу - стосовно ТНК, діяльність яких пов'язана з імпортозаміщенням, упровадженням інноваційних технологій та спрямована на встановлення виробничо-коопераційних зв'язків з підприємствами регіону.

11. Розроблено напрями досягнення синергетичних ефектів, які можуть отримувати одночасно регіони та ТНК, підрозділи яких розміщені на території України. Розглянуто алгоритм оцінки синергетичних ефектів від налагодження взаємодії ТНК з регіональними органами влади та суб'єктами господарювання регіонів, який передбачає ідентифікацію видів таких ефектів (локальні та інтегральні), виявлено чинники їх виникнення і значення для соціально-економічного та інноваційно-інвестиційного розвитку регіонів, а також запропоновано підходи до розрахунку величини таких ефектів.

Визначено стратегічні і тактичні завдання організації взаємодії регіонів із ТНК з погляду отримання ефектів синергії. До стратегічних завдань віднесено отримання інтегральних синергетичних ефектів, здатних активізувати регіональне соціально-економічне середовище в цілому. До тактичних завдань - цілеспрямоване стимулювання взаємозв'язків місцевих підприємств зі структурними підрозділами ТНК на основі реалізації запропонованої в роботі системи заходів з досягнення таких ефектів.

12. Розроблено механізм формування і реалізації політики транснаціоналізації економіки регіонів, під яким розуміють узгоджену та взаємодоповнюючу систему організаційно-правових процесів, методів та інструментів, що впливають на транснаціоналізацію економіки з метою їх підпорядкування стратегічним цілям регіонального розвитку та завданням інтеграції України в глобальну економіку. Наголошено на необхідності вдосконалення правової бази розвитку процесів транснаціоналізації економіки регіонів, насамперед прийняття Закону України "Про діяльність ТНК в Україні", який має забезпечити законодавчу базу регулювання діяльності зарубіжних ТНК з передачею частини повноважень на регіональний рівень; удосконалення Закону України "Про промислово-фінансові групи в Україні", що повинен створити відповідні умови для формування в регіонах великих інтегрованих корпоративних структур за участю вітчизняних капіталів, а також коригування Концепції державної регіональної політики та Державної стратегії регіонального розвитку.

На основі системного підходу та положень економічної синергетики побудовано дерево цілей формування політики транснаціоналізації економіки регіонів і розроблено принципи реалізації такої політики, основними з яких є: керованості і прогнозованості процесів транснаціоналізації; збалансованості інтересів національного й транснаціонального бізнесу, влади та населення регіонів; відповідності напрямів діяльності ТНК стратегічним цілям розвитку регіонів; підтримки економічної, соціальної та екологічної безпеки регіонів в умовах експансії ТНК.

Запропоновано систему засобів регулювання процесів транснаціоналізації економіки регіонів. До таких засобів віднесено: 1) систему заохочувальних і обмежувальних інструментів регулювання діяльності іноземних компаній; 2) надання регіональним органам влади права здійснювати вплив на приватизаційні процеси; 3) стимулювання системоутворюючих підприємств та фінансових установ регіонів до утворення осередків стабільних акціонерів шляхом їх перехресної участі в капіталі, що дасть змогу сформувати щільне регіональне бізнес-середовище, здатне протистояти небажаним проявам діяльності ТНК.

Обґрунтовано необхідність організації нагляду за стратегією іноземних компаній в економіці регіонів та надання регіональним органам влади права впливати на діяльність таких компаній у разі її негативних наслідків для регіону. Вказано на доцільність збереження державного контролю із делегуванням повноважень на регіональний рівень над стратегічно важливими для економіки регіонів об'єктами, що передаються у власність іноземним компаніям за допомогою т.зв. золотої акції держави як апробованого світовою практикою інструменту регулювання приватизаційних процесів.

13. Наведено модель організаційної структури управління процесами транснаціоналізації економіки регіонів, яка передбачає створення Науково-аналітичного центру регіонального розвитку в умовах глобалізації, Аналітично-експертного центру координації політики транснаціоналізації економіки регіонів та економічної безпеки, а також Відділів контролю за діяльністю іноземних компаній у регіоні. Утворення такої структури має забезпечити функціонування економічного, правового, інституціонального та інформаційного механізму реалізації політики транснаціоналізації економіки, а також формування умов для гармонізації регіональних інтересів бізнесу і влади в умовах транснаціоналізації економіки та їх підпорядкування інтересам населення регіонів.

14. Запропоновано підхід до стандартизованої оцінки результативності реалізації заходів політики транснаціоналізації економіки регіонів на основі впровадження у практику роботи регіональних органів влади факторно-критеріальної моделі кваліметричної оцінки якості виконання програм такої політики, що дає змогу уникнути формалізації звітності про їх виконання та забезпечити систему багаторівневого контролю за координацією та узгодженням політики транснаціоналізації всіх регіонів України.

У результаті проведеного дослідження, а також наведених у роботі рекомендацій можна визначити напрями формування і механізм реалізації політики транснаціоналізації економіки регіонів як важливої складової удосконалення управління регіональним розвитком в умовах глобалізації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1. Гонта О.І. Політика транснаціоналізації економіки регіонів: теорія методологія, практика: Монографія / О.І. Гонта. - Чернігів: Видавництво Чернігівського ЦНТЕІ, 2008. - 496 с.

2. Гонта О.І. Регіональні аспекти транснаціоналізації економіки регіонів / З.В. Герасимчук, О.І. Гонта // Корпоративні структури в національній інноваційній системі / за ред. д-ра екон. наук Л.І. Федулової. - К.: УкрІНТЕІ, 2007. - С. 269-295. (Особистий внесок: визначені напрями транснаціоналізації економіки регіонів та запропоновані форми утворення великих корпоративних структур в економіці регіонів).

Статті у наукових фахових виданнях:

3. Гонта О.І. Методологічні підходи до аналізу імпульсів мікроінтеграції / О.І. Гонта // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми європейської інтеграції і регіональної співпраці: зб. наук. праць / відп. ред. М.І. Долішній; НАН України, Інститут регіональних досліджень. Вип. ХХІХ: у 2 т. - Львів-Луцьк: Вежа, 2001.

Т. 1. - 2001. - С. 43-48.

4. Гонта О.І. Потенціал сектору послуг прикордонного регіону / А.І. Сидорова, О.І. Гонта // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - Тернопіль: ТАНГ, 2001. - Ч. 3. - С. 85-88. (Особистий внесок: визначені проблеми розвитку сфери послуг у прикордонному регіоні).

5. Гонта О.І. Соціологія і проблеми регіональної політики України / О.Ф. Редько, О.І. Гонта // Сіверянський літопис. - 2002. - № 3. - С. 63-68. (Особистий внесок: визначені сучасні проблеми регіональної політики України).

6. Гонта О.І. Транснаціональні проблеми стратегічного маркетингу підприємств космічної галузі / О.І. Гонта // Вісник ДонНУ. - Донецьк: ДонНУ, 2002. - № 2(2). - С. 26-31. - (Серія В "Економіка і право").

7. Гонта О.І. Методологічні підходи до процесів транснаціоналізації економіки прикордонного регіону / О.І. Гонта // Вісник соціально-економічних досліджень: зб. наук. праць Одеського державного економічного ун-ту. - Одеса: ОДЕУ, 2002. - № 13. - С. 413-417.

8. Гонта О.І. Адаптація міжнародних конкурентних стратегій до умов "нової економіки" / О.І. Гонта // Вісник Чернігівського держ. технолог. ун-ту. - Чернігів: ЧДТУ, 2002. - № 16. - С. 159-165. - (Серія "Економіка").

9. Гонта О.І. Регіональні орієнтири транснаціоналізації економіки / О.І. Гонта // Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект: зб. наук. праць. Ч. 1. - Донецьк: ДонНУ, 2002. - С. 227-231.

10. Гонта О.І. Інституціональні передумови транснаціоналізації економічних систем / О.І. Гонта // Вісник ДонНУ, 2002. - № 1-2. - С. 19-25.

11. Гонта О.І. Гетеродоксія теорії "нової економіки": синергетика та неоінституціоналізм / О.І. Гонта // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - Тернопіль: ТАНГ, 2003. - Вип. 5-1. - С. 97-101.

12. Гонта О.І. Методологічні проблеми транснаціоналізації промислових підприємств України / О.І. Гонта // Економіка промисловості України: зб. наук. праць. - К.: РВПС України НАН України, 2003. - С. 86-92.

13. Гонта О.І. Регіональна динаміка трансформаційного періоду: сполучення внутрішніх та зовнішніх факторів економічного зростання / О.І. Гонта // Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій (регіональний аспект): зб. наук. праць. - Донецьк: ДонНУ, 2003. - С. 90-92.