Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ АГРОЕКОЛОГІЇ і економіки природокористування

УДК 630*182; 630*187;

630*22; 630*266; 630*434

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук

Екологічні основи збалансованого використання ресурсів лісових екосистем Криму

03.00.16 - екологія

Плугатар Юрій Володимирович

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті агроекології і економіки природокористування Національної академії аграрних наук України.

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор, академік НААН Фурдичко Орест Іванович, Інститут агроекології і економіки природокористування НААН України, директорю

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук, член-кореспондент НААН Власов Вячеслав Всеволодович, Національний науковий центр “Інститут виноградарства і виноробства ім. В.Є. Таїрова” НААН України, директор;

доктор сільськогосподарських наук, професор, академік НААН, Заслужений діяч науки і техніки України АДАМЕНЬ Федір Федорович, Кримський інститут агропромислового виробництва НААН України, головний науковий співробітник;

доктор сільськогосподарських наук, професор ЛАКИДА Петро Іванович, Навчально-науковий інститут лісового і садово-паркового господарства Національного університету біоресурсів і природокористування України, директор.

Захист дисертації відбудеться “ 24 ” березня 2011 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.371.01 Інституту агроекології і економіки природокористування НААН України за адресою: 03143, м. Київ-143, вул. Метрологічна, 12.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Інституту агроекології і економіки природокористування НААН України за адресою: м. Київ, вул. Метрологічна, 12.

Автореферат розіслано “ 23 ” лютого 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат сільськогосподарських наук В.В. Чайковська.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Після Всесвітнього саміту «Земля» (Ріо-де-Жанейро, 1992) відбулася переоцінка поглядів щодо цінності лісових ресурсів та норм їх використання. Світовою спільнотою визнано, що серед наземних екосистем лісові екосистеми є найвпливовішими компонентами біосфери щодо підтримання її стабільного розвитку, зменшення негативного впливу діяльності людини на навколишнє природне середовище, біоту, збереження сприятливих умов життя. Пріоритетним вважають впровадження у лісове господарство природоохоронних норм, збереження екологічної ролі лісів, біотичного і ландшафтного різноманіття, підвищення продуктивності, стійкості та поліпшення якісного складу лісів, а також дотримання принципів сталого управління лісовими ресурсами, збалансованого їх використання.

Актуальними проблемами лісівництва, основою галузевої концепції розвитку (Київ, 2006), «Державної цільової програми «Ліси України» на 2010-2025 роки» (Київ, 2009) і важливим складником національної стратегії збереження біорізноманіття України (Київ, 2000) є відтворення лісів, поліпшення екологічних функцій та підвищення ступеня використання їх природного потенціалу. Особливо гостро ці питання постали в Криму, де ліси мають велике ґрунтозахисне, протиерозійне та кліматополіпшуюче значення як у гірських районах, так і на прилеглих територіях. Проте внаслідок безсистемних і промислових рубок у минулому знизилась лісистість території і погіршилась якість лісів, знизилась їх продуктивність, стійкість, екологічна роль. Зниження ресурсної цінності лісових екосистем суперечить стратегії, направленої на покращення їх природозахисних функцій, ефективнішого використання в екологічній оптимізації природних ландшафтів.

Досі не розв'язано проблему збалансованого поєднання двох цілей використання лісів: максимально ефективного використання їхнього рекреаційного потенціалу та збереження лісових екосистем в межах їх біологічної стійкості і потенційної продуктивності задля підтримання ними природного регулювання гідрологічного режиму у водозбірних ландшафтах, зниження ерозії ґрунтів, розвитку інших екологічних загроз. Щоб розв'язати зазначені завдання (які дають змогу гармонійно поєднати соціальні, економічні та екологічні інтереси щодо лісів), лісогосподарську діяльність необхідно ґрунтувати на засадах збалансованого природокористування.

З огляду на зазначене, проблема збалансованого, насамперед, екологічного та рекреаційного використання кримських лісів є особливо актуальною. Це сприятиме загальному розвитку регіону та покращенню стану довкілля.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є складовою основних напрямів досліджень Інституту агроекології і економіки природокористування НААН України та Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького. Роботу виконано у рамках: науково-технічної програми УААН «Науково-практичне обґрунтування сталого розвитку агроекосистем України» (2006-2015 рр.), за завданнями 04.01.01/090 «Розробити наукові основи формування лісової генетичної компоненти в агроекосистемах України» (2006-2007 рр.; № ДР 0106U004042), 04.01.01/092 «Теоретично обґрунтувати та розробити методику еколого-економічної оцінки стану лісових ресурсів природнокліматичних зон України» (2006-2008 рр.; № ДР 0106U004040), 04.01.01/092 «Теоретично обґрунтувати та розробити методологічні засади переходу до збалансованого використання лісових ресурсів агросфери за природнокліматичними зонами України» (2008-2009 рр.; № ДР 0108U000463); НДР «Оцінка стану та стійкості лісів зелених зон міст і населених пунктів, організація їх моніторингу та розробка оптимізованих технологій рекреаційного лісокористування» (2005-2009 рр.; № ДР 0103U001839); НДР «Вивчити перспективи освоєння нових площ лісомеліоративного фонду та розробити заходи щодо підвищення еколого-меліоративних насаджень на 2005-2009 рр.» (2005-2009 рр.; № ДР 0105U005590); НДР «Розробити науково-методичні основи проведення інвентаризації та моніторингу лісів України на базі передових технологій» (2005-2009 рр.; № ДР 0196U018785).

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційної роботи є розробка екологічних основ збалансованого використання ресурсів лісових екосистем Криму. Для досягнення мети планували виконати такі завдання:

виявити причинно-наслідкові зв'язки щодо трансформації рослинності, лісів, зміни умов навколишнього природного середовища та оцінити стан опрацювання досліджуваної наукової проблеми;

з'ясувати сучасний стан, структуру і продуктивність лісів Криму залежно від еколого-лісівничих умов;

виявити особливості впливу рекреації на ліси регіону та визначити екологічні основи оптимізації їх використання;

обґрунтувати науково-теоретичні основи вирощування лісу у кримському Степу;

обґрунтувати науково-теоретичні основи класифікацій типів лісу та екологічних функцій лісових екосистем гірського Криму;

розробити науково-практичні та навчально-методичні рекомендації щодо збалансованого використання лісових ресурсів регіону.

Об'єкт дослідження - ресурси лісових екосистем Криму.

Предмет дослідження - динаміка показників ресурсів лісових екосистем Криму.

Методи дослідження: системний, комплексний, ретроспективний і порівняльний аналізи (для виявлення причинно-наслідкових зв'язків у сучасному стані лісової галузі, особливостей лісових екосистем і їх використання у Криму); лісівничо-таксаційні (для закладки пробних площ та характеристики лісових насаджень); загальні екологічні, ґрунтознавчі, геоботанічні, фітоіндикаційні, пірологічні (для виявлення просторових і структурних особливостей впливу негативних екологічних чинників на лісові екосистеми); методи лісознавства, лісівництва, ландшафтної екології (для обґрунтування впровадження екологічних, у т.ч. природоохоронних імперативів); математико-статистичі (для обробки експериментальних даних).

Наукова новизна одержаних результатів. Одержані результати сприяють розв'язанню проблеми збереження лісових екосистем Криму та забезпечення екологічних основ їх збалансованого використання. На новому теоретичному рівні з використанням комплексного і системного аналізів виявлено причинно-наслідкові зв'язки сучасного стану лісів регіону за лісотипологічними таксонами, встановлено причини і ступінь зниження їх продуктивності та екологічної ролі. Розроблено науково-методичні пропозиції щодо вдосконалення системи господарювання, оптимізації структури лісів та принципи їх збалансованого використання для рекреаційних потреб і охорони навколишнього природного середовища. Розроблено еколого-лісівничий метод проведення лісомеліоративних робіт, типи лісових культур, а також систему заходів агролісомеліорації степової зони Криму. Визначено та систематизовано екологічні функції деревостанів, запропоновано кодування ґрунтів регіону. Обґрунтовано та запропоновано нові методологічні принципи визначення лісотипологічних рівнів класифікації типів лісу, лісотипологічного районування та сталого управління лісами України.

Вперше:

здійснено комплексну лісотипологічну оцінку лісових екосистем Криму залежно від еколого-лісівничих умов, складено табличні моделі насаджень для всіх екотопів типологічного макрокомплексу та типів лісу;

сформульовано еколого-лісівничі основи організації збалансованої рекреаційної діяльності в лісах Гірському Криму, розроблено принципи та механізми її улаштування на ландшафтно-екологічних засадах;

обґрунтовано науково-теоретичні основи вирощування лісових насаджень у кримському Степу; запропоновано еколого-лісівничий метод здійснення лісомеліоративних робіт;

розроблено екотопічну сітку типів лісу Гірського Криму на основі класифікаційної (едафічної) сітки Погребняка-Воробйова шляхом синтезу в ній типотвірних порід та екотопів;

доведено, що тип лісу - це еколого-історична та динамічна у просторі і часі категорія, що зазнає впливу біотичних, абіотичних та антропогенних чинників;

удосконалено:

систему екологічно збалансованого господарювання у лісових насадженнях на ландшафтно-водозбірних засадах: заповідно-екологічну, меліоративну, реконструктивно-меліоративну та рекреаційно-лісогосподарську, системи лісогосподарських заходів розроблено у контексті авторських лісотипологічних таксонів;

метод визначення екологічної ємності відповідних лісових територій залежно від типу лісу та виду рекреації;

принципи кодування назви ґрунтів за авторською формулою символів;

систему екологічних функцій деревостану та запропоновано їх екологічну формулу;

науково-теоретичні основи класифікацій типів лісу та лісотипологічного районування;

дістали подальший розвиток:

наукові положення екологічного лісівництва щодо вдосконалення ведення лісового господарства та збалансованого використання лісів;

наукові положення щодо екологічної ролі лісів у гірських водозборах та положення з підвищення їх водорегулювальної і ґрунтозахисної функцій;

принципи еколого-просвітницької діяльності в заповідних лісах.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати досліджень мають теоретичне і практичне значення для подальшого розвитку лісового господарства, впровадження стандартів збалансованого використання ресурсів лісових екосистем.

Отримані результати використані при розробці методичних рекомендацій «Екологічна оптимізація рекреаційного використання гірських лісів Криму» (2010), рекомендацій щодо створення захисних насаджень і захисних лісосмуг (2005), еколого-лісівничого методу проведення лісомеліоративних робіт, а також типів лісових культур для степової зони Криму (2009), які впроваджують у практику державні лісогосподарські підприємства Криму. При організації робіт на ділянках Гірського Криму, пройдених лісовими пожежами, доцільно використовувати авторські «Рекомендації по відновленню екологічної ситуації на гарі в Ялтинському гірсько-лісовому природному заповіднику» (2008).

Результати дослідження використовують у лекційному та практичному курсах на факультеті лісового та садово-паркового господарства Південної філії «Кримський агротехнологічний університет» Національного університету біоресурсів і природокористування України за спеціальністю 7.130401 «лісове господарство».

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні напряму, розробці методології, програми і методів дослідження; у підборі об'єктів, зборі польових матеріалів, їх аналізі та узагальненні результатів дослідження; у виконанні основного обсягу експериментальної частини, статистичній обробці матеріалу; в опублікуванні та апробації результатів дослідження; в опрацюванні і впровадженні практичних рекомендацій, написанні дисертаційної роботи.

У дисертації використано відновлену автором мережу стаціонарів, закладених співробітниками Кримської ГЛНДС під керівництвом д.с.-г.н. Полякова О.Ф. у 1978-1979 рр. у насадженнях основних типотвірних порід. В аналізі узагальнено деякі положення інших дослідників щодо водорегулювальної ролі лісів та визначення допустимих рекреаційних навантажень (О.Ф. Поляков), меліоративних заходів та асортименту деревних порід (М.Н. Агапонов, Є.І. Савич), рекреаційного лісокористування за водозбірним принципом (О.І. Левчук), про що зроблено відповідні посилання.

Дисертація є завершеною науковою працею автора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації та результати досліджень викладено, обговорено і схвалено на 18 наукових, науково-практичних, науково-навчальних конференціях, у т.ч. на міжнародному рівні: «Ліс, наука, суспільство» (Харків, 2005), «Лісівництво України в контексті світових тенденцій розвитку лісового господарства» (Львів, 2006), «Екологічна безпека: проблеми і шляхи вирішення» (Харків, 2006), «Современные проблемы популяционной экологии» (Белгород, 2006), «Моніторинг навколишнього середовища: науково-методичне, нормативне, технічне, програмне забезпечення» (Коктебель, 2007), «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій» (Івано-Франківськ, 2007), «Лісове та мисливське господарство: сучасний стан та перспективи розвитку» (Житомир, 2007), «Стратегія забезпечення сталого розвитку України» (Київ, 2008), «Проблеми фундаментальної і прикладної екології, екологічної геології та раціонального природокористування» (Кривий Ріг, 2009) «Освіта, наука та інновації у лісовому та садово-парковому господарстві України в контексті регіональних та глобальних викликів» (Київ, 2010); на національному, регіональному рівнях: «Проблеми модернізації лісоресурсної сфери в контексті просторового розвитку» (Київ, 2007), «Лісова типологія в Україні: сучасний стан, перспективи розвитку» (Харків, 2007), «Моніторинг навколишнього середовища: науково-методичне, нормативне, технічне, програмне забезпечення» (Коктебель, 2008), «Екологічна безпека техногенно перевантажених регіонів. Оцінка і прогноз екологічних ризиків» (Гурзуф, 2008), «Конференції науково-педагогічних працівників, наукових співробітників НАУ» (Київ, 2008), «Вплив руйнівних повеней, паводків, небезпечних геологічних процесів на функціонування інженерних мереж та безпеку життєдіяльності» (Яремче, 2009), «Конференція науково-педагогічних працівників, наукових співробітників НАУ» (Київ, 2009), «Лісівнича наука: витоки, сучасність, перспективи» (Харків, 2010).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 67 наукових праць, у тому числі 4 монографії, 31 стаття у наукових провідних фахових виданнях, 18 матеріалів і тез доповідей на конференціях.

Структура та обсяг роботи. Матеріал дисертації викладено на 555 сторінках комп'ютерного тексту, у т.ч. основний текст - на 291 сторінці. Дисертація складається з 7 розділів, висновків, рекомендацій виробництву, додатків та списку використаних джерел. Дисертацію ілюстровано 104 таблицями і 76 рисунками. Список використаних джерел налічує 281 найменування, з яких 61 латиницею. Додатки викладено на 160 сторінках і включають 108 таблиць, 13 рисунків і матеріали впровадження результатів дослідження.

Основний зміст роботи

Сучасний стан еколого-лісівничих досліджень та оптимізації використання лісів

Здійснено ретроспективний аналіз еколого-лісівничих досліджень та розвитку екологічного лісівництва у світі та в Криму. Показано розвиток методологічних підходів та внесок науковців у проблему вивчення загально екологічного значення лісів, особливостей їх екологічних функцій.

Встановлено що, одержаних знань є недостатньо для розв'язання на сучасному методологічному рівні існуючих у регіоні проблем, спричинених антропогенним впливом на природні екосистеми. Підкреслено, що суспільство, використовуючи ліси Криму в рекреаційних цілях, має турбуватися не тільки про задоволення потреб людини, але й про збереження біотичного різноманіття у лісових екосистемах, адже саме завдяки відповідності біорізноманіття певним екотопам природні екосистеми зберігаються стійкими, продуктивними та максимально сприяють створенню оптимальних умов для життя людини і біоти загалом.

На засадах охорони природи, збереження біорізноманіття досліджено походження та генетичні зв'язки лісотвірних деревних видів і їх формацій у Криму - дубових, букових, соснових та ялівцевих. Детально опрацьовано типологічні дослідження лісів та лісівничо-типологічне районування Гірського Криму. Порівняння переліку типів лісу Гірського Криму за П.П. Посоховим з сучасною лісотипологічною характеристикою лісових ресурсів регіону дало змогу виявити значні відмінності цих інформацій, що є загрозою втрати певних типів лісу, особливо рідкісних, зникаючих, ендемічних, реліктових видів та їх угруповань.

З урахуванням накопичених еколого-лісівничих знань щодо екологічної оптимізації рекреаційного використання лісів та вдосконалення ведення лісового господарства визначено суть ресурсно-екологічної проблеми, що сформувалася в Криму за нераціонального використання лісів. Для її розв'язання необхідно розробити наукові основи збалансованого використання ресурсів лісових екосистем з урахуванням перспектив розвитку регіону та охорони навколишнього природного середовища.

Теоретичною основою дисертаційної роботи є праці А.А. Крюденера (1917), Г.Ф. Морозова (1920, 1949), Г.М. Висоцького (1940, 1950, 1983), Е.В. Алексєєва (1925), П.С. Погребняка (1931, 1955), Д.В. Воробйова (1953, 1967), В.Н. Сукачова (1906, 1964), І.С. Мєлєхова (1980), Б.Ф. Остапенка (1979, 1997, 1999, 2002), О.С. Мігунової (1993, 2001, 2009), С.А. Генсірука (1982, 1998), Л.І. Копія (1996, 2005), П.П. Посохова (1961, 1969, 1972), В.Г. Мішньова (1979), П.Г. Вакулюка (2006) - з питань лісової типології та загального лісівництва; М.А. Голубця (1997, 1982, 2000, 2005), О.І. Фурдичка (1995, 2000, 2001, 2003, 2006, 2009, 2010), В.І. Парпана (1994), П.І. Лакиди (2002, 2009, 2010), В.В. Лаврова (2009) - методології збалансованого використання лісових екосистем; Ю.Р. Шеляг-Сосонка (1987, 1997, 1999, 2004), Я.П. Дідуха (1992), В.Г. Єни (1983), В.В. Корженевського (1992), В.В. Власова (2009) - охорони навколишнього природного середовища; В.В. Докучаєва (1882), Ф.Ф. Адаменя (2005, 2009), О.Г. Тараріка (1997, 1998, 2001), А.П. Травлеєва (1972), А.П. Стадника (2004, 2008), В.Ю. Юхновського (2003, 2004), М.Н. Агапонова (2005, 2007) - агролісомеліорації; О.Ф. Полякова (1971, 1983, 2003, 2009), В.І. Станкевича (1908), Є.В. Вульфа (1948), Г.І. Поплавської (1948), М.А. Кочкіна (1952, 1967), Б.П. Колесникова (1963), І.П. Вєдя (1970), Г.С. Захаренка (2006), В.П. Коби (2003, 2007) - з питань характеристики лісових формацій Криму та екологічної ролі лісів.

Природно-історичні умови Криму

Охарактеризовано основні риси рельєфу, геології, клімату, гідрологічної мережі, виділено особливості, в т.ч. антропогенні, що формують умови розвитку рослинності. Ґрунтовий покрив розглянуто за природними, в т.ч. висотними зонами і рельєфом, наведено основні типи ґрунтів Криму. Показано положення флори регіону в геоботанічному районуванні.

Природні умови регіону, завдяки межуванню Степу і Чорного моря, а також гірського рельєфу, є дуже мозаїчними і сприятливими для розвитку багатого різноманіття ґрунтів та рослинності. Її охарактеризовано за поясами рослинності та залежно від положення у рельєфі, а також у зоні верхньої межі природних лісів у горах та на яйлах і нижньої межі лісів у північних передгір'ях Криму.

Ретроспективний аналіз розвитку природокористування у регіоні, починаючи з кінця XVI ст., дав змогу виявити основні риси антропогенного впливу на ліси та причинно-наслідкові зв'язки формування сучасної просторової структури рослинності Криму. Надмірне природокористування у минулому спричинило істотну трансформацію загальної кількості лісів (А. Ізнар, 1873; А.Вейнерт, 1892; В.І. Станкевич, 1908; К.П. Бєлопухов, 1929) (рис. 1) та перерозподіл таксонів природних екосистем (П.П. Посохов, 1969), у т.ч. типів лісу і зміну їхньої структури, зниження екологічної ролі (Ю.В. Плугатар, 2008).

Значна урбанізація та рекреація в наш час прискорюють деградацію природних екосистем, зумовлюють знищення корінних і формування вторинних похідних типів лісу. Фрагментація території спричиняє ізоляцію видів, що веде до збіднення генофонду й інших форм біорізноманіття. Найзагрозливіша ситуація сформувалася на надто урбанізованому Південному березі Криму (ПБК), де сконцентровано велике різноманіття видів, у т.ч. реліктів та ендеміків, які можуть зникнути. Виділено десять особливо уразливих синтаксонів лісової та два чагарникової рослинності.

Зростання антропогенної дигресії лісів, особливо у верхній частині гір, може збільшити екологічні загрози у водозборах, оскільки в цих лісах формуються основні ріки та джерела.

Рис. 1. Динаміка загальної площі лісів Криму

Проте, за видовим та структурним різноманіттям рослинного покриву, за природними умовами Крим досі є найпривабливішим регіоном України. Для приведення природокористування у відповідність до сучасних норм необхідно удосконалити оцінку небезпеки існуючих в Криму екологічних загроз та природоохоронного потенціалу рослинності, насамперед лісів. Необхідно оптимізувати структурно-функціональну організацію водозбірних ландшафтів кримських гір та забезпечити ведення лісового господарства на ландшафтно-екосистемних засадах. Важливими складовими цієї діяльності є покращення структури лісів, підвищення їх природоохоронної та рекреаційної ролі шляхом ширшого та ефективнішого впровадження принципів екологічного лісівництва (О.Ф. Поляков, Ю.В. Плугатар, 2006).

Програма, методологія і методика дослідження

Зважаючи на суть розглянутої наукової проблеми, стан її розв'язання та мету дослідження було виконано програму робіт, яка передбачала:

еколого-аналітичну оцінку трансформації лісової рослинності, антропогенних змін еколого-лісівничих умов, стану та продуктивності лісових екосистем, здатності виконання лісами екологічних функцій, сучасного стану лісокористування;

комплексну лісотипологічну оцінку лісових екосистем, розробку еколого-лісівничих основ рекреаційної діяльності, постпірогенну оцінку і відновлення лісових екосистем та розробку науково-теоретичних основ лісовирощування в Степу;

обґрунтування та розробку наукових основ класифікації типів лісу та екологічних функцій лісових екосистем, розробку екологічних основ збалансованого використання ресурсів лісових екосистем (рис. 2).

Методологічною основою дослідження були науково-теоретичні положення, що регламентують збереження навколишнього природного середовища, біорізноманіття, збалансоване природокористування у лісах, сформульовані у парадигмах сталого розвитку, лісознавства, лісівництва, екології, ландшафтознавства, охорони навколишнього природного середовища.

Рис. 2. Структурно-логічна схема дослідження

Як первинну обліково-фондову інформацію використано повидільну базу даних ВО «Укрдержліспроект» земель лісогосподарського призначення Криму (станом на 01.01.2007 р.) загальним обсягом 53764 виділів та 259,3 тис. га. Стан та структуру лісових екосистем аналізували за: основними типотвірними породами, їх походженням, екотопами (типами лісорослинних умов), повнотами, бонітетами, класами віку. Встановлювали вікову структуру деревостанів, розподіл їх площі та запасу щодо певних типів лісу за десятирічними класами віку. Як типологічні еталони використано корінні деревостани з максимальним показником запасу.

Для виконання програми робіт в основних типах лісу закладено мережу тимчасових та стаціонарних пробних ділянок. Застосовували стандартні методи лісознавства, лісівництва, екології, а також спеціальні та розроблені на Кримській ГЛНДС методики. На стаціонарних об'єктах здійснювали лісівничо-таксаційну характеристику деревостанів (М.П. Анучін, 1977), дослідження ґрунтів (Д.Р. Зайдельман, 1975) та фітоіндикаційний і ґрунтознавчий аналіз антропогенних порушень.

Динаміку рекреаційного впливу на лісові екосистеми встановлювали на лісотипологічній основі за методикою Кримської ГЛНДС (О.Ф. Поляков, 1986; О.Ф. Поляков, Ю.В. Плугатар, А.Г. Рудь, 2008).

Меліоративні та полезахисні лісові насадження степового Криму вивчали за характеристикою деревостану, чагарникового та мохово-лишайниково-трав'янистого ярусів за загальноприйнятими та авторськими методиками (Д.В. Воробйов, 1967; О.Ф. Поляков, Ю.В. Плугатар, 2005; М.Н. Агапонов, Ю.В. Плугатар, 2006).

Типологічну структуру лісів Криму досліджено на основі типологічної характеристики лісів регіону, здійсненої П.П. Посоховим (1969, 1972) та сучасних обліково-фондових даних лісовпорядкування. Нове трактування таксонів лісової типології та підхід до визначення типів лісу розроблено на базі модифікованої автором екотопічної сітки (Ю.В. Плугатар, 2008). Принципи загального лісотипологічного районування та лісотипологічного управління лісами України сформульовано з урахуванням запропонованих змін у лісотипологічних положеннях (О.І. Фурдичко, Ю.В. Плугатар, 2010).

Сучасна структура, стан та продуктивність лісів Криму

Наведено загальну характеристику лісів Криму та в розрізі головних типотвірних порід: дубів пухнастого (Quercus pubescens Wіlld.) та скельного (Q. petraea Lіebl.), сосен кримської (Pіnus pallasіana L.), гачкуватої (звичайної) (P. hamata D. Sosh.), Станкевича (P. Stankewіczіі (Suk.) Fomіn), бука кримського (східного) (Fagus taurіca Popl.) та ялівця високого (Juniperus excelsa M. Вieb) (рис. 3). Виділено та проаналізовано типи лісу, утворені цими породами. Досліджено розподіл деревостанів за походженням, екотопами, типами лісу. Сучасний стан деревостанів оцінено за побудованими табличними моделями усереднених лісівничо-таксаційних показників характеристики (склад, діаметр, висота, бонітет, повнота, запас, середня зміна запасу та частка ділової деревини) основних типів лісу в межах класів віку. Наведено результати порівняння фактичної та потенційної продуктивності деревостанів різного походження за показниками запасу й середньої зміни запасу. Обґрунтовано необхідність збереження особливо цінних природних деревостанів Гірського Криму.

Показано, що ліси переважно ростуть у південній гірській частині Кримського півострова. Середня лісистість території Криму становить 10,6%, у степових районах вона не перевищує 1,6%, на Керченському півострові - 1,1%, а в гірських районах (територія Алушти і Ялти) сягає в середньому 59%. Найпоширенішими є широколистяні ліси, переважають угруповання Q. pubescens і Q. petraea - 142,0 тис. га, P. pallasiana, P. hamata, P. Stankewiczii - 46,7, F.taurica - 34,9, J.excelsa - 3.7 тис. га.

Рис. 3. Розподіл вкритих лісовою рослинністю земель Криму за типотвірними породами: Дс - дуб скельний, Дп - дуб пухнастий, Скр - сосна кримська, Сст - сосна Станкевича, Сгч - сосна гачкувата (звичайна), Бк - бук кримський (східний), Ялв - ялівець високий

Наявні типи лісу в Криму формують сім основних лісових порід, їх угруповання покривають 87,6% земель лісогосподарського призначення. Встановлено, що типи лісу Криму формуються загалом у 13 екотопах: А₁, А₂, В₀, В₁, В₂, С₀, С₁, С₂, С₃, D₀, D₁, D₂, D₃. Домінують за площею умови сухого сугруду С₁ (38,0%) (табл. 1). Фігура типологічного макрокомплексу деревостанів Криму сформована навколо саме цього екотопу з тяжінням до свіжого сугруду С₂ (20,2%), сухого D₁ (12,3%) та свіжого грудів D₂ (16,9%).

Таблиця 1 Розподіл укритих лісовою рослинністю земель Криму за екотопами

*екотоп (едатоп) - сукупність трофотопу (А - бори, В - субори, С - сугруди, D - груди) та гігротопу (0 - дуже сухі, 1 - сухі, 2 - свіжі, 3 - вологі)

Q. petraea формує 9 типів лісу: В₀-Дс, В₁-Дс, С₀-Дс, С₁-Дс, С₂-Дс, С₃-Дс, D₀-Дс, D₁-Дс, D₂-Дс. Домінують за площею в С₁, С₂ (53%) та D₁, D₂ (38,1%). Деревостани Q. petraea мають переважно вегетативне (95,3% площі), а також насіннєві природне і штучне походження. Максимального середнього запасу (224 - 332 м³/га) вони досягають в умовах свіжого груду (D₂) у віці 191-210 років (рис. 4).

Рис. 4. Динаміка запасів природних насіннєвих деревостанів типів лісу дуба скельного в різних екотопах: В₁ - y = -0,0004x² + 0,4922x, R² = 0,6087; С₁ - y = -0,0036x² + 1,5412x, R² = 0,4542; С₂ - y = -0,0045x² + 2,0791x, R² = 0,606; D₁ - y = -0,0079x² + 2,6787x, R² = 0,5992; D₂ - y = -0,0069x² + 2,6813x, R² = 0,4091

Про недостатність лісовідновних і лісокультурних заходів, надмірні рубання стиглих деревостанів у минулому свідчить домінування деревостанів VІІ - XІ класів віку (82,6% площі) та практична відсутність деревостанів I - IV та старших XII класів віку. Ступінь використання лісотипологічного потенціалу деревостанів Q. petraea у всіх вікових групах становить у середньому 34,8% (рис. 5). Це зумовлено нераціональним веденням господарства в цих лісах, домінуванням лісів вегетативного походження, відсутністю реконструктивних лісогосподарських заходів. Загальний стан насаджень є незадовільним, необхідні термінові заходи щодо вдосконалення ведення господарства у цих лісах.

Екологічна ніша лісів Q. pubescens складається з восьми екотопів (типи лісу: В₀-Дп, В₁-Дп, С₀-Дп, С₁-Дп, С₂-Дп, D₀-Дп, D₁-Дп, D₂-Дп), ліси домінують в умовах сухого сугруду (С₁) - 64,4% площі. Це - деревостани переважно V-го та нижчих класів бонітету (95,7% площі), VІІ - ІX класів віку (77,4% площі). Відсутність перестійних деревостанів та молодших 50 років свідчить про надмірні рубки у минулому та відсутність відновлення лісу. Низькостовбурні деревостани вегетативного походження декількох порослевих генерацій займають 99,3% площі. Середній запас деревостанів досягає максимумів: 83 м³/га у віці 81-90 років, 88 м³/га у віці 141-150 років і 110 м³/га у віці 191-200 років. Динаміка запасу Q. pubescens подібна до показників Q. petraea. Фактична продуктивність усіх насаджень в умовах найпоширенішого типу лісу С₁-Дп у середньому становить 33,5% від потенційної. Внаслідок тривалих надмірних рубок, випасу худоби, лісових пожеж, рекреаційної діяльності процеси розладу деревостанів набули незворотного характеру, особливо на південному макросхилі Кримських гір.

Рис. 5. Фактична та потенційна продуктивність деревостанів дуба скельного за показником запасу на 1 га в типі лісу С₁-Дс: модальні деревостани - y = -0,2877x² + 12,454x, R² = 0,7647; еталонні деревостани - y = 0,0645x³ - 3,6629x² + 59,019x, R² = 0,7044

P. Pallasіana задовільно росте у більшості екотопів регіону (типи лісу: А₁-Скр, А₂-Скр, В₀-Скр, В₁-Скр, В₂-Скр, С₀-Скр, С₁-Скр, С₂-Скр, D₀-Скр, D₁-Скр, D₂-Скр), проте переважає (69,2% площі) в екотопі С₁. Різновікових, багатоярусних природних деревостанів, що успішно виконують екологічні та захисні функції, збереглось лише 20,4%. Характер розподілу площ і запасів деревостанів типів лісу P. Pallasіana за класами віку (рис. 6) показує домінування лісових культур 21-50-річного віку, що займають 66% загальної площі соснових насаджень Криму. Завдяки високому рівню лісомеліоративних робіт у 60-80 рр. ХХ ст. площа сосняків перевищила площу букових деревостанів. Максимальної продуктивності еталонні деревостани досягають у віці 81-90 років (750 м³/га) та у віці 191-200 років (740 м³/га). Проте загалом лісотипологічний потенціал вони використовують лише на 55,7%. Це спричинено тим, що нові штучні лісові насадження створено переважно в бідних і надто сухих екотопах, не властивих цій деревній породі. Природне поновлення в культурах за оптимальних лісорослинних умов (С₁, С₂) слабке, в інших умовах - відсутнє. В природних деревостанах поновлення розвивається цілком задовільно, наступні покоління формуються під наметом материнського ярусу, створюючи унікальні однопородні та складні насадження. Лісогосподарські заходи потрібно спрямовувати на збереження та охорону цих екосистем, насамперед, від дії антропогенного чинника: нерегульованої рекреації та лісових пожеж.

Рис. 6. Розподіл площі та запасу деревостанів типів лісу сосни кримської за класами віку

P. hamata має високу екологічну цінність, росте у верхньому гірсько-лісовому поясі, збереглася на незначній площі. Формує переважно типи лісу В₁-Сгч, В₂-Сгч, С₁-Сгч, С₂-Сгч, де займає 94,3% площі та дає 95,9% запасу. Природні деревостани є низькоповнотними й потребують реконструкції, оскільки лісовідновлення ускладнене і тривале. Домінують середньопродуктивні деревостани ІІІ і ІV класів бонітету. Низькопродуктивні зосереджені на відрогах кримських гір та яйл і займають 30,2% площі із 16,9% запасу. Ступінь використання лісотипологічного потенціалу коливається від 31,5 до 95,3%, в середньому сягає 50,2%. Деревостани ІV і V класів віку займають 40,0% площі, що є наслідком масового створення лісових культур у 60-70 рр. ХХ ст. Культури мають більший запас в умовах В₂.

P. Stankewіczіі - вид, занесений до Червоної Книги України, доволі стійка й невибаглива порода нижньої висотної зони ПБК, здатна захищати ґрунти від ерозії. Природних деревостанів лишилось 18,5%. Переважають лісові культури ІІІ - V класів віку, які займають 76,5% площі і 80,8% запасу. Деревостани домінують у сухому сугруді (43,8% площі, 56,9% запасів). Природні та штучні деревостани однакові за продуктивністю.

F. taurіca формує типи лісу в 13,4% земель лісогосподарського призначення, причому 98,3% деревостанів ростуть у свіжих сугрудах (С₂) і грудах (D₂). Природні букові ліси, займаючи верхній лісовий пояс на межі з яйлами, в зоні формування річок та струмків виконують важливу водорегулювальну та ґрунтозахисну роль.

Внаслідок порушення норм проведення головних рубок і через низький рівень лісовідновних лісогосподарських заходів у минулому переважають бучини ІV і ІІІ класів бонітету, майже відсутні деревостани віком до 50 років і, водночас, є багато стиглих і перестійних бучин. Бук кримський - найпродуктивніший в умовах свіжого груду, проте ступінь використання його лісотипологічного потенціалу становить 59,3% за великої частки порослевих бучин. Розподіл площі та запасу деревостанів F. taurіca за класами віку має відносні максимуми у X, XІV, XVІІІ, XXІІ і XXVІ класах віку. Отже, через кожні 40 років складаються сприятливі умови для формування із природного поновлення наступного покоління деревостану. Бук у Гірському Криму не замінюється грабом, дубом чи іншими породами, а, самовідновлюючись, успішно зберігається у своєму природному ареалі.

Ялівцеві ліси, занесені до Зеленої Книги України, займають лише 3,7 тис. га. Вони є природними, поширені майже рівномірно в екотопах В₀, В₁, С₀, С₁. Деревоподібні ялівці утворюють угруповання типу ксерофітних, аридних рідколісь, V, V^а та V^в класів бонітету. У складі ялівцевих деревостанів переважає червонокнижний, реліктовий вид J. excelsa, займаючи 89,1% площі. Подекуди компонентом рідколісь є ялівець червоний, або колючий (J. oxycedrus), фрагментарно - ялівець смердючий (J. foetidissima). Віковий діапазон від ІІІ до ХХІ класів віку (поодинокі особини - понад 500 років), але переважають деревостани Х, ХVІ, ХІХ та ХХ класів віку. J. excelsa не втратив здатності до природного відновлення навіть за умов інтенсивного рекреаційного навантаження. Проте такі деревостани є пригніченими.

Загалом структура, санітарний стан і продуктивність лісів є переважно незадовільними внаслідок нераціонального ведення господарства в них у минулому. У Гірському Криму збереглась порівняно невелика частка природних деревостанів, що потребують захисту та збереження.

Еколого-лісівничі основи рекреаційного лісокористування в Криму

Розглянуто вплив рекреації на структурні компоненти лісових екосистем зелених зон міст Сімферополя, Севастополя, Ялти та Алушти залежно від їх типологічної та лісівничо-таксаційної характеристики, ґрунтових умов та інтенсивності навантаження. Узагальнено відомі методи визначення допустимих рекреаційних навантажень та оцінки їх наслідків для певних типів лісу Гірського Криму. З позицій ландшафтно-екологічного господарювання в лісах і збалансованих еколого-економічних засад діяльності розроблено принципи і заходи з підвищення стійкості, продуктивності, рекреаційної ємності і привабливості лісових насаджень та оптимізації рекреаційного використання лісів. Системи лісогосподарських заходів за типами лісу розроблено з урахуванням класів водорегулювання. Лісогосподарські заходи з відновлення лісових формацій, уражених лісовими пожежами, спричиненими рекреантами, розроблено на прикладі Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника.

Узагальнення тридцятирічних стаціонарних досліджень наслідків рекреаційного використання лісів Гірському Криму свідчить, що основним показником ступеня порушеності екологічної рівноваги в гірських водозборах є зниження водорегулювальної функції лісових екосистем. Показано, що вплив рекреації на лісові екосистеми є складним, відбувається за низкою механізмів і спричиняє різні наслідки, залежно від його інтенсивності, типу лісу, положення ділянки у рельєфі та ступеня попередньої антропогенної трансформації екосистем.

Внутрішні зв'язки між структурними складовими в лісовій екосистемі динамічно змінюються під впливом рекреації в бік зниження їх захисних та інших екологічних функцій. Встановлено, що об'єктивним показником стадії рекреаційної дигресії певної лісової території є ступінь фрагментованості рослинного покриву внаслідок порушення відновлення головних порід, підліску та трав'яного покриву, а також зміни стану поверхні ґрунту. Підтверджено, що від стану поверхні ґрунту істотно залежить водорегулювальна функція лісу, але необхідно враховувати місцеположення ділянки. У найбільш навантажених рекреантами ділянках внаслідок ущільнення верхніх шарів ґрунту зменшується його пористість і вологоємкість, що загалом призводить до погіршення теплового і водного режиму розвитку рослин. Проте на гірських схилах, завдяки перерозподілу вологи внутрішньоґрунтовим стіканням, ущільнення верхніх (до 30 см) шарів ґрунту не є загрозливим для росту та розвитку деревостану. Не виявлено залежності ступеня рекреаційного порушення ґрунту від родючості та вологості, вона залежить від скелетності ґрунту. Визначено перелік ознак порушення рекреаційним навантаженням водно-фізичних властивостей ґрунту залежно від положення ділянки у водозборі, інтенсивності негативного впливу та типу ґрунту, його ґрунтоутворювального матеріалу, стану лісової підстилки та трав'яного покриву. Охарактеризовано ознаки стійких до цього чинника ґрунтів.

Показано роль лісової підстилки в процесі водорегулювання залежно від типу лісу, її характеристики, сезону року та охарактеризовано її рекреаційну деградацію. Одним із основних показників стійкості лісових екосистем до рекреаційного навантаження є стан їх природного відновлення. Визначено механізми та перелік ознак ушкодження рекреантами підліску та підросту залежно від типу лісу та інтенсивності впливу. Підкреслено, що в умовах одночасного чи супутнього послідовного впливу кількох негативних чинників (мікрорельєф, температура, режим зволоження тощо) складно вичленити рекреагенну частку в порушенні відновлення головних типотвірних порід.

З урахуванням одержаних даних, що характеризують певну стадію рекреаційної дигресії лісової екосистеми, уточнено методи визначення ступеня порушеності території. На базі отриманих результатів щодо трансформації лісових екосистем сформульовано принципи створення та оптимального використання лісів для рекреаційних цілей. Максимально повне задоволення рекреаційних потреб не має: порушувати ґрунтовий і рослинний покрив, природне насіннєве відновлення лісової екосистеми, насамперед її типотвірних порід, знижувати стійкість, водорегулювальну, ґрунтозахисну роль екосистеми, погіршувати її санітарно-гігієнічні функції і естетичну цінність ландшафту. Для дотримання цих принципів, запропоновано застосувати експериментально розроблені на лісотипологічній основі під керівництвом О.Ф. Полякова екологічні нормативи рекреаційних навантажень. Крім лісотипологічних особливостей лісових угідь, нормативи враховують: характер будови водозборів, динаміку водорегулювальної, санітарно-гігієнічної ролі угідь, естетичну цінність ландшафту, можливість та стан відновлення лісів, режими та інтенсивність впливу супутніх екологічних чинників, а також вид рекреації, попит на такий вид послуг у окремому районі відповідно до сезону тощо. За рекреаційними нормативами запропоновано формули для визначення екологічної ємності певних типів деревостану і типів лісу, а також їх груп, виділених для спрощення управління, певних лісових урочищ чи регіонів, а також щодо попиту в регіоні на екскурсійний, масовий і туристичний відпочинок у вигляді екскурсійнійної, пікникової і туристичної рекреації та ступеня забезпеченості цією послугою.

Екологічну ємність відповідних лісових територій (типів деревостану і типів лісу чи їх груп, виділених з соціально-економічною або природоохоронною метою у конкретному регіоні) запропоновано розраховувати за формулою (О.Ф. Поляков, Ю.В. Плугатар, А.Г. Рудь, 2008):

Vе = ?_lⁿS_хНрд,

де: Vе - екологічна ємність урочища, регіону, годин/день;

n - кількість типів лісу на ділянці;

S_х - площа конкретного типу лісу, га;

Нрд - навантаження рекреаційне допустиме для конкретного типу лісу, годин/га в день.

Допустиме рекреаційне навантаження слід визначати залежно від тривалості перебування певної кількості людей на одиниці площі в одиницю часу (год/га) або перебуванням їх з урахуванням виду відпочинку на одиниці площі в період часу (год/га за день, місяць, сезон, рік).

Лісові пожежі в Гірському Криму виникають переважно внаслідок нерегульованої рекреаційної діяльності і є найнебезпечнішим явищем, інколи сягаючим масштабів стихійного лиха. Аналіз за 1993-2008 рр. свідчить про відсутність закономірностей щодо частоти і масштабів пожеж залежно від їх причин та супутніх умов. За ступенем пошкодження вогнем виділено чотири категорії ділянок, для яких запропоновано системи лісогосподарських заходів. Доведено можливість створення лісових насаджень в перші роки після верхових пожеж без механізованої підготовки ґрунту. На ділянках, де санітарні суцільні рубки не проводили, необхідно орієнтуватися на природне відновлення лісу.

Обґрунтовано новий еколого-економічний принцип господарювання на водозборах, що забезпечує збереження природного середовища сприятливим для життя людини та біоти, запобігає розвитку небезпечних селевих потоків і повеней. Для зниження небезпеки прояву екологічних загроз у Гірському Криму необхідно забезпечити збереження та підвищення потенціалу лісових екосистем щодо водорегулювання, захисту ґрунтів та відповідно до нього організувати рекреаційне використання лісів. Насамперед, необхідно: оцінити стан ґрунтово-рослинного покриву на значно порушених господарською діяльністю водозборах; встановити ступінь порушення екологічної рівноваги за інтегральним для водозборів коефіцієнтом водорегулювання (Ю.В. Плугатар, 2006); лісогосподарські заходи планувати з урахуванням пропозицій щодо підтримання водорегулювальної ролі лісу на водозборах; заходи з підвищення водорегулювальної ємності ландшафту проводити комплексно, з урахуванням особливостей ландшафтної структури водозборів. Залежно від ситуації, типологічної характеристики та цільового призначення лісів, з урахуванням їх здатності щодо водорегулювання, запропоновано впровадити такі системи господарювання в лісі: заповідно-екологічну, меліоративну, реконструктивно-меліоративну, рекреаційно-лісогосподарську. Обґрунтовано принципи проведення певних лісогосподарських заходів залежно від стадії рекреаційної дигресії насаджень.

Загалом у Криму переважає неузгоджений з природоохоронними вимогами рекреаційний вплив на ліси навколо великих міст-центрів рекреаційної індустрії - Сімферополя, Севастополя, Ялти та Алушти. Підвищений інтерес у рекреантів і місцевого населення викликають аттрактивні природні об'єкти, розташовані зазвичай на територіях природно-заповідного фонду. Використовувані для рекреації ліси є екосистемами різних модифікацій антропогенних сукцесій. Проте зміни в компонентах лісу не є критичними.

Дотримання зазначених принципів і вимог з оптимізації рекреаційного використовування лісів Гірського Криму дає змогу удосконалити організацію цієї діяльності з урахуванням потенціалу певних типів деревостану основних типів лісу та системно забезпечити зниження темпів трансформації природних ландшафтів, екосистем і біорізноманіття регіону.

Наукові основи вирощування лісу в кримському степу

На основі узагальнення досвіду із застосування меліоративних заходів на малопродуктивних землях у степовому Криму розроблено систему еколого-лісівничих прийомів створення захисних насаджень з урахуванням відмінності лісорослинних умов у різних районах цієї території. Для основних типів ґрунтів розроблено склад порід полезахисних насаджень та схеми їх змішування. Запропоновано та апробовано еколого-лісівничий метод проведення лісомеліоративних робіт та типи лісових культур. Здійснено екологічну оцінку лісорослинного потенціалу земель нижньої висотної зони Гірського Криму.

У кримському Степу природних лісів майже немає, подекуди є лише значно пошкоджені полезахисні лісові смуги і штучно створені невеликі лісові масиви. Тому частими є посухи, суховії та пилові бурі. Показано, що ґрунти степового Криму тією чи іншою мірою придатні до залісення, проте потребують особливих агротехнічних, лісомеліоративних і лісокультурних прийомів. У приморській частині значне місце у комплексі каштанових ґрунтів займають солонці і, частково - солончаки. Для покращення умов навколишнього природного середовища, зниження небезпеки розвитку несприятливих природних та антропогенно-природних явищ, у степових і передгірних районах Криму одним серед першочергових завдань є підвищення лісистості території. Це потребує виконання масштабних лісокультурних робіт на малопродуктивних сільськогосподарських землях. Запропоновано двохетапний метод створення лісових культур: перший етап - формування залісених ділянок довжиною 0,2-1,0 км й шириною 50-100 м із залишенням лісокультурних просторів розміром 100-250 м; другий етап через 7-10 років після переведення в категорію «покрита лісовою рослинністю площа» лісових культур першого етапу (М.Н. Агапонов, Ю.В. Плугатар, 2006).

У розробленому комплексі лісомеліоративних заходів основну увагу приділено способам часткової підготовки ґрунту, особливостям садіння лісових культур, засобам зниження випаровування ґрунтової вологи та підвищення приживлюваності, збереженості, росту й розвитку лісових культур. Особливу увагу приділено солонцюватим і засоленим ґрунтам, які потребують глибокої і своєчасної обробки, гіпсування тощо. Цей комплекс дає змогу ефективно проводити залісення, забезпечити охорону та раціональне використання степових земель, непридатних для сільськогосподарського використання.

Наведено технологічні прийоми створення полезахисних лісових насаджень різної конструкції для основних типів ґрунтів: південного чорнозему, темно-каштанових та каштаново-солонцюватих ґрунтів. Запропоновано склад порід і схеми їх змішування залежно від екотопічних умов району, біологічних властивостей порід та цільового призначення певного насадження (О.Ф. Поляков, Ю.В. Плугатар, 2005). У жорстких умовах кримського Степу стійкими є: сосна кримська, дуб звичайний (Quercus robur L.), маслинка вузьколиста (Elaeagnus angustifolia L.), туя східна (біота східна, плоскогілочник східний) (Biota orientalis Endl.), ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.) і зелений (F. lanceolata Borkh.), ялівець віргінський (Juniperus virginia L.), шовковиця біла (Morus alba L.) й чорна (Morus nigra L.), акація біла (Robinia pseudoacacia L.), гледичія звичайна (Gleditschia triacanthos L.), мигдаль звичайний (Amygdalus communis L.), жимолость татарська (Lonicera tatarica L.), свидина криваво-червона (Swida sanguinea L.), бирючина звичайна (Ligustrum vulgare L.), аморфа чагарникова (Amorpha fruticosa L.), тамарикс чотиритичинковий (Tamarix tetrandra Pall.).