Еколого-гігієнічні основи безпечності води, що знезаражена діоксидом хлору
Відповідність питної та стічної води, які знезаражені діоксидом хлору, сучасним гігієнічним та екологічним критеріям. Оцінка ефективності технологій очищення води Одеси і Одеської області. Епідеміологічні дослідження інфекційної захворюваності населення.
| Рубрика | Экология и охрана природы |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.08.2015 |
| Размер файла | 85,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
академія медичних наук україни
ДУ „інститут гігієни та медичної екології
ІМ. о.м. марзєєва ”
УДК 613.31/.34:614.445:546.134
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора медичних наук
Еколого-гігієнічні основи безпечності води, що знезаражена діоксидом хлору
14.02.01 - гігієна та професійна патологія
МОКІЄНКО АНДРІЙ ВІКТОРОВИЧ
Київ - 2009
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в ДП «Український науково-дослідний інститут медицини транспорту» Міністерства охорони здоров'я України
Наукові консультанти:
доктор медичних наук, професор, академік АМН України,
Сердюк Андрій Михайлович, ДУ«Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва АМН України», директор
доктор медичних наук, професор,
Гоженко Анатолій Іванович, ДП «Український науково-дослідний інститут медицини транспорту» МОЗ України, завідувач лабораторії експериментальної та клінічної патології
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор
Прокопов В'ячеслав Олександрович, ДУ«Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва АМН України», завідувач лабораторії гігієни водопостачання та охорони водоймищ
доктор медичних наук, старший науковий співробітник
Мудрий Іван Васильович, ДП «Інститут екогігієни та токсикології ім. Л.І. Медведя» МОЗ України, провідний науковий співробітник відділу гігієни пестицидів та агрохімікатів
доктор медичних наук, старший науковий співробітник
Глоба Леонід Іванович, Інститут колоїдної хімії і хімії води ім. А.В. Думанського НАН України, провідний науковий співробітник відділу каталітичного очищення води
Захист відбудеться «05» червня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.604.01 при ДУ „Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва Академії медичних наук України” за адресою: 02660, м. Київ, вул. Попудренка, 50.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДУ„Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва Академії медичних наук України” за адресою: 02660, м. Київ, вул. Попудренка, 50.
Автореферат розісланий «29» квітня 2009 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор біологічних наук О.М. Литвиченко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Сьогодні у світі 2,6 млрд. населення не мають можливості користуватися водопроводом і каналізацією, а 20 % (близько 1,1 млрд.) не мають доступу до питної води, що відповідає гігієнічним нормативам.
За даними ВООЗ забруднена мікроорганізмами вода посідає 2-е місце серед факторів ризику передчасної смерті населення (С.М. Новиков, 2005).
В Україні спостерігається стійка тенденція погіршення якості води у традиційних джерелах питного водопостачання, вторинного забруднення води на очисних спорудах, а також у водогінних мережах, що обумовлює необхідність пошуку нових можливостей одержання питної води за рахунок застосування інших, більш ефективних технологій знезаражування (В.В. Гончарук, 2008).
Епідемічна ситуація у державі вкрай небезпечна. За рівнем захворюваності вірусним гепатитом А (ВГА) Україна посідає одне із провідних місць серед країн Європи, а гострими кишковими інфекціями, викликаними невстановленими збудниками, хворіє щорічно понад 30 тис. чол. (А.М. Сердюк, 2008).
Знезаражування є пріоритетною ланкою у загальній системі очищення води. Як відомо, основним способом знезаражування води в Україні є хлорування. Численними дослідженнями закордонних і вітчизняних вчених показано, що хлорування води на етапах водоочищення і перед подачею у водорозподільні мережі викликає утворення хлоррезистентних мікроорганізмів (T. E. Ford, 1999; H. Leclerc et al., 2002), неефективне стосовно пріоритетних контамінантів питної води, насамперед вірусної і паразитарної етіології (R. A. E. Barrell et al., 2000), ініціює утворення хлорорганічних сполук із токсичним та негативними віддаленими біологічними впливами на організм лабораторних тварин і людини (P. C. Singer, 2004; В. О. Прокопов та ін., 2005).
Актуальним завданням є аналіз сучасного стану питного водопостачання та якості питної води в Україні, удосконалення на цій основі технологій підготовки питної води на водопровідних станціях, що необхідно для поліпшення забезпечення населення країни питною водою нормативної якості як складової частини здоров'я населення (В. О. Прокопов та ін., 2008).
Вищевикладене дозволяє заключити, що основними системо-утворюючими факторами впливу на якість води в Україні є персистуючий ризик мікробної контамінації і неадекватне знезаражування. В результаті не забезпечуються основні критерії якості питної води: епідемічна безпечність та хімічна нешкідливість.
В Законі України “Про питну воду і питне водопостачання” декларується як один із принципів державної політики в цій сфері “наближення вимог державних стандартів на питну воду, технологій обробки питної води, ... до відповідних стандартів, технологій, засобів і методів, прийнятих у Європейському Союзі ”.
Діоксид хлору (ДОХ) є досить відомим і розповсюдженим засобом знезаражування питної води, що пояснюється його істотними перевагами у порівнянні із традиційним хлоруванням - більшій біоцидній ефективності та відсутності утворення хлорорганічних похідних (E. Aieta et al., 1986; B.W. Lykins et al., 1990; H. Arora et al., 2001; Н. Ф. Петренко та ін., 2007).
Результати Проведені дослідження щодо гігієнічного обґрунтування використання ДОХ у технологіях водопідготовки показали, що даний засіб забезпечує відповідність якості питної води нормативним вимогам (Н.Ф. Петренко, 2002).
Дотепер ані в Україні, ані в країнах СНД дослідження, присвячені інтегральному аналітичному, епідеміологічному, мікробіологічному, токсикологічному і еколого-гігієнічному обґрунтуванню епідемічної безпечності і хімічної нешкідливості води, що знезаражена ДОХ, не проводилися.
Аналіз даних літератури свідчить, що науково обґрунтоване впровадження ДОХ у технології водопідготовки можливе при вирішенні ряду важливих проблем. Це стосується комплексного аналізу моніторингових досліджень якості водопостачання населення з врахуванням багатофакторності вірусної контамінації водних об'єктів і, насамперед, питної води на етапах очищення і знезаражування; порівняльних епідеміологічних досліджень інфекційної та неінфекційної захворюваності населення, що споживає питну воду, знезаражену хлором і ДОХ; вивчення віруліцидної (стосовно деяких пріоритетних вірусів), бактерицидної та мікоцидної (стосовно збудників шпитальних інфекцій) ефективності ДОХ; обґрунтування відсутності токсичної дії ДОХ та його похідних (хлоритів і хлоратів) з врахуванням застосування доз, які можуть застосовуватися в реальних умовах знезаражування питної води; дослідження ефективності знезаражування ДОХ стічних вод і впливу хлоритів, що утворюються, на різноциклічні гідробіонти. Вищенаведене обумовило вибір теми, мети і завдань наукового дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в розвиток наступних законів і програм: Закон України ?Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення? № 4004-ХII від 24.02.1994; Про внесення змін до Закону України ?Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення? № 3037-111 від 07.02.2002; Закон України ?Про питну воду та питне водопостачання? № 2918 - III від 10.01.2002; Закон України ?Про Загальнодержавну програму ?Питна вода України на 2006-2020 роки? № 2455-IV від 03.03.2005, а також у рамках планових науково-дослідних робіт «Наукове обґрунтування та розробка концепції гігієнічної регламентації обладнання колективного використання для додаткового очищення води» (№ ДР 0102V004161); «Гігієнічне та токсиколого - фізіологічне обґрунтування методу знезаражування води централізованого господарсько-питного водопостачання діоксидом хлору» (№ ДР 0106V004966); «Науково-гігієнічне обґрунтування комбінованого застосування фізико-хімічних методів знезаражування питної води» (№ ДР 0108V008480) ДП «Український НДІ медицини транспорту» МОЗ України, при виконанні яких здобувач був виконавцем і відповідальним виконавцем.
Мета і завдання дослідження. Мета досліджень полягала в обґрунтуванні відповідності питної та стічної води, які знезаражені діоксидом хлору, сучасним гігієнічним та екологічним критеріям.
Для реалізації поставленої мети були сформульовані наступні завдання:
1. Провести гігієнічну оцінку ефективності технологій очищення води м. Одеси і деяких населених пунктів Одеської області.
2. Вивчити вірусне забруднення води водних об'єктів Одеської області та м. Одеси, у тому числі питної води на етапах очищення і транспортування.
3. Провести епідеміологічні дослідження інфекційної та неінфекційної захворюваності населення, яке споживає питну воду, що знезаражена хлором та ДОХ.
4. Дослідити закономірности «доза - час - ефект» віруліцидної дії ДОХ при знезаражуванні води стосовно деяких пріоритетних кишкових вірусів, а також вірусу пташиного грипу.
5. Дослідити закономірности «доза - час - ефект» бактерицидної і мікоцидної дії ДОХ при знезаражуванні води стосовно еталонних і мультирезистентних штамів збудників нозокоміальних інфекцій (НІ).
6. Вивчити у порівняльному аспекті вплив ДОХ і його похідних (хлоритів і хлоратів) при знезаражуванні води на організм лабораторних тварин (білі щури) у субхронічному токсикологічному експерименті.
7. Дослідити ефективність знезаражування ДОХ вторинно - очищених стічних вод і вивчити вплив хлоритів, що утворюються, на різноциклічні гідробіонти.
8. Обґрунтувати значимість ДОХ як засобу, що мінімізує персистуючо-мультиваріантний ризик патогенів питної води.
Об'єкти дослідження - якість питної води і стічних вод.
Предмети дослідження - епідеміологічні, вірусологічні, мікробіологічні, токсикологічні, хімічні, екологічні критерії якості об'єктів.
Методи досліджень - епідеміологічні, вірусологічні, мікробіологічні, токсикологічні, хімічні, екологічні, гігієнічні, статистичні.
Наукова новизна отриманих результатів. Розширено уявлення щодо ролі водного фактора і значимості його впливу на захворюваність населення на прикладі м. Одеси та Одеської області:
· обґрунтовано послідовність факторів ризику вірусної контамінації питної води: хворий - вірусоносій - незнезаражені стічні води - вода поверхневих джерел водопостачання - недостатня ефективність бар'єрної ролі водопідготовки (хлорування як основного методу знезаражування) - вторинна контамінація у водорозвідних мережах;
· встановлено істотне превалювання як фактора ризику «невстановленності» збудника (гострі кишкові інфекції /ГКІ/) у порівнянні з «встановленністю» (гострі ентероколіти /ЕКГ/) за період з 1990 по 2005 рр. в Одеській області (r = 0,9116), при цьому ЕКГ (r = 0,8566) і ГКІ (r = 0,8113) в Україні корелюють з захворюваністю в Одеській області;
· констатовано високий кореляційний зв'язок між контамінацією води водних об'єктів ВГА (стічна, річкова + озерна, морська + лиманна, питна) (r= 0,6712; 0,4237; 0,6587; 0,7502 відповідно) і захворюваністю населення ВГА, а також аналогічний зв'язок для питної води м. Одеси - r=0,877 (р<0,05) (1996 - 2003 р.) і (r=0,73; р<0,05) (1994 - 2004 р.).
Вперше проведені порівняльні епідеміологічні дослідження захворюваності населення, що споживає питну воду, знезаражену хлором і ДОХ. Встановлена найбільш виражена негативна тенденція зниження захворюваності гепатитом А (-91,544) у м. Іллічівськ (ДОХ), що перевершувала аналогічний показник для інших територій і України у цілому (хлор) за різні періоди спостережень: в 2,1 - 3,5 рази за 1994-2004 р. і в 1,8 - 2 рази за 1993 - 2003 рр. Не встановлено впливу ДОХ на структуру неінфекційної захворюваності населення при споживанні питної води.
Вперше вивчені залежності «доза - час - ефект» біоцидної дії ДОХ стосовно наступних мікроорганізмів:
· поліовірусу, аденовірусу, вірусів Коксакі, ЕСНО, а також вірусу пташиного грипу; встановлено, що резистентність вірусів зростає у ряду: поліовірус ~ аденовірус < вірус Коксакі < вірус ЕСНО;
· еталонних і мультирезистентних штамів пріоритетних збудників НІ як контамінантів води у шпитальних системах водопостачання - P. aeruginosa, S. aureus, C. albicans (гриби роду Candida); встановлено, що резистентність до діоксиду хлору зростає у ряду: P. aeruginosa < S. аureus < Candida albicans (гриби роду Candida).
Обґрунтовано високу біоцидну дію ДОХ у дозах 1,0-1,5 мг/дм3.
Вперше в результаті проведеного субхронічного токсикологічного експерименту досліджено порівняльний вплив ДОХ і його похідних (хлоритів і хлоратів) в еквімолярних (0,02 мМ) концентраціях 1,35; 1,35; 1,67 мг/дм3 на організм лабораторних тварин. Встановлено відсутність достовірних змін (р > 0,05) показників крові, перекисного гемолізу еритроцитів, балансу перекисного окислювання ліпідів / антиоксидантної системи. Виявлено збільшення щільності розподілу сперматогоніїв у канальцях яєчок під впливом ДОХ, а також деяке зростання активності NO-S у тканині селезінки у всіх досліджених групах, що гіпотетично пояснюється ефектом гормезісу, та діапедезні виходи еритроцитів у тканинах печінки та кишківнику під впливом хлоратів. питний вода гігієнічний хлор
Вперше обґрунтувана ефективність ДОХ у дозах ? 2 мг/дм3 при знезаражуванні вторинно-очищених стічних вод та визначені безпечні рівні хлоритів стосовно довго - циклічного бентосного гідробіонту - водорості Ulva rigida на рівні 1,0 мг/дм3 і токсикометричні показники хлоритів для коротко - циклічних планктоних гідробіонтів (медіанна летальна концентрація LC50 для A. salina і D. мagna становить 1,2 та 0,8 мг/дм3 відповідно).
Вперше розроблена концепція персистуючо - мультиваріантного ризику патогенів питної води та обгрунтована значимість ДОХ як засобу, що мінімізує такий ризик.
Практичне значення отриманих результатів. Обґрунтовано впровадження ДОХ як безпечного і ефективного засобу знезаражування води у системах централізованого господарсько-питного водопостачання населених пунктів; стічних вод у системах водовідведення об'єктів підвищеного епідемічного ризику (інфекційні лікарні, міжнародні аеропорти, пункти розміщення мігрантів тощо), а також в аварійних ситуаціях, у тому числі на об'єктах водопостачання і водовідведення.
Розроблені і затверджені Методичні рекомендації МР 2.2.4. - 147 - 2007 «Санітарно-епідеміологічний нагляд за знезаражуванням води в системах централізованого господарсько-питного водопостачання діоксидом хлору» (затверджено МОЗ України, наказ № 430 від 30. 07. 2007 р.).; розроблено проект «Інструкції із застосування діоксиду хлору для знезараження води централізованого господарсько-питного водопостачання та стічних вод». Внесено пропозиції щодо нормування хлоритів і хлоратів до проекту ДСТУ «Вода питна. Гігієнічні вимоги та контроль за якістю». Обґрунтовано необхідність використання ДОХ для додаткового знезаражування води у лікувально-профілактичних установах, а також знезаражування води з метою інактивації вірусу пташиного грипу.
Особистий внесок здобувача. Автором особисто виконано обґрунтування основної ідеї дослідження, узагальнення даних літератури за проблемою, постановка програми, організація проведення та участь у проведенні лабораторних експериментів, аналіз отриманих результатів, участь у розробці та впровадженні нормативно-методичних документів.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації були представлені та обговорені на: Міжнар. форумі «Мир чистой воды» (Москва, 2004); III і IV Міжнар. водних форумах АКВА УКРАЇНА-2005, 2006 (Київ, 2005, 2006); VI і VII Міжнар. конгресах “Вода: экология и технология” (ЭКВАТЭК-2004, ЭКВАТЭК-2006) (Москва, 2004, 2006); Міжнар. наук.-практ. конф. «Питна вода: фактор здоров'я населення України» (Київ, 2006); наук.-практ. конф. “Пошук і розробка нових імунобіологічних препаратів, профілактичних і лікувальних протимікробних засобів, антисептиків, дезинфектантів і пробіотиків” (Харків, 2006); наук.-практ. конф. «Сучасні проблеми епідеміології, мікробіології та гігієни (Львів, 2007); Міжнар. конгресах «ЕТЕВК-2005», «ЕТЕВК-2007» (Ялта, 2005, 2007); V і VI Міжнар. водних форумах “AQUA UKRAINE-2007”, “AQUA UKRAINE-2008” (Київ, 2007, 2008); наук.-практ. конф. «Вода і здоров'я» (Донецьк, 2007), наук.-практ. семінарі «Сучасні методи знезаражування питної і технологічної води» (Донецьк, 2007), наук.-практ. конф. «Актуальні проблеми гігієни і екології» (Донецьк, 2007); Міжнар. наук.-практ. конф., присвяченій 85-річчю кафедри загальної гігієни Дніпропетровської державної медичної академії «Збереження здоров'я населення урбанізованих територій: наукові і практичні аспекти впливу чинників довкілля» (Дніпропетровськ, 2007); II Санкт-Петербурзькому Міжнар. екологічному форумі «Окружающая среда и здоровье человека» (Санкт-Петербург, 2008); наук.-практ. конф. «Актуальні проблеми знезаражування води» (Одеса, 2008); ІХ Міжнар. наук.-практ. конф. «Актуальні проблеми токсикології. Безпека життєдіяльності людини» (Київ, 2008).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 110 наукових робіт, серед них 38 у наукових фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України, 28 статей в інших фахових виданнях. Матеріали дисертації використано при написанні 2 монографій, 40 тез доповідей на конференціях, форумах, конгресах. Видано 1 методичні рекомендації.
Структура та обсяг роботи. Матеріали дисертації викладено на 348 с. (обсяг основного тексту дисертації 251 с.). Дисертація складається із змісту, переліку умовних скорочень, вступу, дев'яти розділів, які включають огляд літератури, загальну методику та основні методи досліджень, сім розділів власних досліджень, аналіз і узагальнення результатів, висновки, список використаних джерел; проілюстрована 46 табл. та 61 рис. Список використаних джерел включає 378 джерел, з них 166 українських та російських та 212 - закордонних, що складає 43 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт та предмет дисертаційного дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, приведено дані щодо їх впровадження, апробації та опублікування.
У розділі 1 (огляд літератури) представлено узагальнення даних літератури стосовно проблем захворюваності водно-обумовленими інфекціями; вірусної контамінації води як значущого фактору інфекційної захворюваності населення; контамінації води збудниками НІ; аналіз порівняльної токсичності ДОХ та його похідних (хлоритів та хлоратів); екологічної безпечності ДОХ при знезаражуванні стічних вод. Обгрунтовано напрямки досліджень.
У розділі 2 надано загальну методику та основні методи досліджень: аналітичні, гігієнічні, епідеміологічні, вірусологічні, мікробіологічні, токсикологічні, екологічні, хімічні та статистичні. Дослідження виконували за стандартними або загально прийнятними методиками відповідно до вимог чинних нормативних документів.
Аналіз щорічних моніторингових досліджень якості води на етапах очищення мм. Одеса, Іллічівськ, Бєлгород-Дністровський, Болград, Ізмаїл за період 1994-2004 рр. проведено згідно даних Одеської філії «Інфоксводоканал» і Одеської обласної СЕС за показниками, які нормуються чинними документами (ГОСТ 2874-82 «Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством»; ДСанПіН № 383-96 «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання»; ГОСТ 2761-84 «Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Гигиенические, технические требования и правила выбора»; ДСТУ 4808-2007 «Джерела централізованого питного водопостачання. Гігієнічні та екологічні вимоги щодо якості води і правила вибирання»; «Предельно допустимые концентрации (ПДК) и ориентировочно безопасные уровни воздействия (ОБУВ) вредных веществ в воде водных объектов хозяйственно-питьевого и культурно-бытового водопользования», № 2932-83).
Аналіз результатів моніторингу вірусного забруднення водних об'єктів Одеської області за 1994 - 2008 рр. виконувався за даними Центральної імуно-вірусологічної лабораторії Одеської обласної СЕС. Об'єктами моніторингу служили стічні води, вода відкритих водоймищ (річкова + озерна, морська + лиманна), питна. Вивчення бар'єрної ролі ВОС «Дністер» (річкова, водовід, питна) проводили за даними моніторингу за 2000-2003 рр. Досліджували рівні контамінації даних водних об'єктів ротавірусами (РВ), ентеровірусами (ЕВ), вірусом гепатиту А (ВГА), аденовірусами (АдВ), реовірусами (РеВ), астровірусами (Аств), норовірусами (НВ). Для оцінки зв'язку використовували показник чІ Пірсона.
Епідеміологічні дослідження проводили на популяціях населення м. Одеси, населених пунктів Одеської області (мм. Ізмаїл, Болград, Бєлгород - Дністровський ) і Одеської області у цілому, яке споживало хлоровану питну воду і ту ж воду після знезаражування ДОХ (м. Іллічівськ) з метою порівняльної оцінки інфекційної та неінфекційної захворюваності цих груп населення за 1994-2004 рр.
Часовий діапазон становив 11 років (1994-2004 рр.) для вищеназваних населених пунктів; 16 років (1990-2005 рр.) для Одеської області і України (ентероколіти гострі /ЕКГ/ і гострі кишкові інфекції /ГКІ/), 12 років (1994-2005 рр.) для Одеської обл. (ВГА). Джерелом інформації служили щорічні звіти щодо захворюваності населення Одеського обласного управління медичної статистики і дані Одеської обласної СЕС.
Стан здоров'я населення оцінювали за 28 показниками, які були згруповані у такий спосіб:
· 1 група - інфекційні і паразитарні хвороби, новоутворення, хвороби крові і кровотворних органів, уроджені аномалії, дизентерія, інші сальмонельозні інфекції, сума ГКЗ, черевний тиф, вірусний гепатит А (на 100 тис. населення);
· 2 група - дизентерія, інші сальмонельозні інфекції, ентерити встановленої етіології, сума ГКЗ, ГКІ не встановленої етіології, вірусний гепатит А (діти у віці 0-14 років на 100 тис. дитячого населення);
· 3 група - інфекційні і паразитарні хвороби, новоутворення, хвороби крові та кровотворних органів, уроджені аномалії (на 10 тис. підліткового населення);
· 4 група - інфекційні та паразитарні хвороби, новоутворення, хвороби ендокринної системи, хвороби крові і кровотворних органів, анемії, уроджені аномалії (діти у віці 0-14 років на 1000 дитячого населення);
· 5 група - інфекційні і паразитарні хвороби, у тому числі кишкові інфекції, уроджені аномалії (діти до 1-го року на 1000 дітей).
Тенденцію зміни захворюваності розраховували за методикою з використанням відповідної програми.
Коефіцієнт кореляції розраховували з використанням комп'ютерної програми TableCurve.
У всіх експериментах 2% - ний водний розчин ДОХ одержували у лабораторних умовах із хлориту натрію і соляної кислоти. Залишкові концентрації ДОХ і хлоритів визначали згідно Методичних рекомендацій МР 2.2.4. - 147- 2007 «Санітарно-епідеміологічний нагляд за знезаражуванням води в системах централізованого господарсько-питного водопостачання діоксидом хлору».
При проведенні досліджень віруліцидної дії ДОХ стосовно поліовірусу (ПВ), аденовірусу (АдВ), ентеровірусів Коксакі (ВК) і ЕСНО (ВЕ), а також вірусу пташиного грипу (ПГ) вивчали дози ДОХ, які широко застосовують у практиці водопідготовки для знезаражування води природних вододжерел, питної і стічних вод: 0,3 - 0,5 - 1,0 - 1,5 - 2,0 мг/дм3.
Оцінку віруліцидної активності ДОХ проводили відповідно до п. 10. «Знезаражування води» Тимчасових методичних рекомендацій МР 9.9.4.5. -126-2006 „Визначення віруліцидної активності дезінфекційних препаратів”.
Вірогідність розходження віруліцидної дії ДОХ залежно від його дози та строків обліку ЦПД (у порівнянні з контролем) проводили за показником чІ Пірсона.
При дослідженні віруліцидної дії ДОХ стосовно вірусу ПГ в якості тканевих культур використовували фрагменти хоріон - алантоїсної оболонки 14 - добових курячих ембріонів.
При виконанні досліджень використовували Тимчасові методичні рекомендації МР 9.9.4.5. - 126 - 2006 „Визначення віруліцидної активності дезінфекційних препаратів” та методичні рекомендації «Доклинические исследования лекарственных средств».
Розрахунок титру вірусу, що інфікує (TІД50), проводили за методом Кербера у модифікації Ашмаріна. Статистичну значимість віруліцидної дії ДОХ визначали за непараметричним критерієм знаків для зв'язаних вибірок (Р за критерієм знаків).
Дослідження біоцидної дії ДОХ у дозах 0,3; 0,5; 0,75; 1,00; 1,50 мг/дм3 проводили стосовно збудників НІ (по 4 мультирезистентні штами грамнегативних P. aeruginosa, грампозитивних S.aureus і грибів роду Candida), що виділені із клінічного матеріалу, як можливих контамінантів води систем шпитального водопостачання.
Вивчення резистентності до антимікробних препаратів (АП) еталонних і мультирезистентних штамів P. aeruginosa, S. аureus і грибів роду Candida проводили на середовищі АГВ за допомогою стандартних паперових дисків диско - діфузіонним методом відповідно до вимог (Наказ МОЗ України № 167 від 05.04.07 «Про затвердження методичних вказівок "Визначення чутливості мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів»).
Дослідження біоцидної дії ДОХ проводили відповідно до вимог відповідних методичних документів («Инструкция по определению бактерицидных свойств новых дезинфицирующих средств», № 739-68; «Методы испытаний дезинфекционных средств для оценки их безопасности и эффективности» / 2.2. Методы определения эффективности дезинфицирующих средств, предназначенных для обеззараживания воды, 1998).
Вірогідність розходження бактерицидної і мікоцидної дії ДОХ залежно від його дози, рівнів зараження та експозиції (у порівнянні з контролем) проводили за показником чІ Пірсона.
Токсикологічні дослідження впливу ДОХ і його похідних (хлоритів і хлоратів) у еквімолярних (0,02 мМ/дм3) концентраціях 1,35; 1,35; 1,67 мг/дм3 відповідно проводили на лабораторних тваринах (білі щури лінії Вістар) (по 65 у кожній групі). Контрольна група (65 тварин), включала щурів, які впродовж експерименту споживали фасовану негазовану питну воду «Старий Миргород», яка знезаражувалась УФ - опроміненням.
З метою оцінки можливого впливу ДОХ, хлоритів і хлоратів на нащадків до окремих кліток поміщали самців і самок (по 5), які були ранжовані на ті ж групи.
Виведення тварин з експерименту проводили згідно вимог міжнародної конвенції з біоетики.
Показники, що досліджувались: гемоглобін, кольоровий показник, числа еритроцитів, лімфоцитів, лейкоцитарна формула, дієнові кон'югати і малоновий діальдегід плазми крові, каталаза і супероксиддисмутаза еритроцитів, перекисний гемоліз еритроцитів; загальна морфологія селезінки, печінки, кишківника, яєчок, щитовидної залози, гістохімія NO - синтази, цитохімія катехоламінів в еритроцитах.
Отриманий матеріал обробляли за стандартними або загально прийнятними методиками.
Статистичну обробку результатів досліджень виконували на комп'ютерній програмі Statisticа (6,0 Statsoft).
Еколого-гігієнічні дослідження включали: аналіз даних моніторингу неочищених і вторинно-очищених стічних вод станції біологічного очищення «Південна» м. Одеси, а також води Чорного моря у місці випуску очищених стічних вод, проведеного виробничою лабораторією Одеської філії ТОВ «Інфоксводоканал» у 1999-2008 рр. Санітарно-хімічні показники якості вторинно-очищених стічних вод, знезаражених діоксидом хлору, визначали за стандартними методиками, санітарно-мікробіологічні (індекси ЛКП та ентерококів) визначали відповідно до вимог «Методических указаний по санитарно-микробиологическому анализу воды поверхностных водоемов», № 2285-81.
В якості тест - об'єкта для експериментів з оцінки впливу хлоритів (0,2; 0,5; 1,0; 2,0 мг/дм3) на довго-циклічні гідробіонти були використані таломи водорості Ulva rigida. Результати експериментів обробляли методом статистичного аналізу випадкових вибірок біологічних даних.
У якості коротко-циклічних гідробіонтів використовували наупліуси Artemia salina L. і Daphnia magna Straus відповідно до нормативних документів: ДСТУ 4168-2003. Якість води. Визначення гострої летальної токсичності на морських ракоподібних (Crustacea) (ISO 14669:1999, MOD); Визначення гострої летальної токсичності на Daphnia magna Straus та Ceriodaphnia affinis Lilljeborg (Cladocera, Crustacea) (ISO 6341:1996, MOD).
Результати експериментів виражені у вигляді залежності пробітів, що відповідає відсотку смертності від логарифма медіанної летальної концентрації ( для A. salina і для D. magna).
У розділі 3 приведено аналіз щорічних моніторингових досліджень якості питної води на етапах очищення мм. Одеса, Іллічівськ, Бєлгород-Дністровський, Болград, Ізмаїл за період 1994 - 2004 рр.
Популяції населення, що досліджувались, використовують для водопостачання різні джерела. Поверхневі джерела представлені річковим водозабором (р. Дністер - мм. Одеса, Іллічівськ) і поверхневим водоймищем (оз. Ялпуг - м. Болград). Особливістю даних водойм є їх транскордонність, що обумовлює додаткові ризики забруднення, у тому числі біологічного. З підземних джерел забезпечуються питною водою мм. Ізмаїл і Бєлгород -Дністровський.
Моніторинг якості води даних джерел свідчить про значну варіабельність їхнього складу, що дозволяє віднести їх до різних класів: р. Дністер, підземні джерела м. Ізмаїл - 1-2 класу; оз. Ялпуг - м. Болград; підземні джерела м. Бєлгород - Дністровський - 2-3-4 класу.
Аналіз даних моніторингу якості води як на етапах очищення, так і питної, яка вживається даними популяціями населення, свідчить про взаємозв'язок якості питної води і води джерел, що визначає відповідність якості питної води нормативним вимогам у мм. Одеса, Іллічівськ, Ізмаїл та невідповідність за низкою показників у мм. Болград і Бєлгород - Дністровський.
Результати санітарно-мікробіологічного моніторингу якості питної води цих населених пунктів показують ідентичну тенденцію погіршення якості за індексом БГКП у мм. Болград і Бєлгород - Дністровський. З огляду на дані літератури щодо відносності взаємозв'язку індикаторних показників якості хлорованої питної води з водно-обумовленою захворюваністю, постала необхідність досліджень вірусного забруднення водних об'єктів Одеської області, а також бар'єрної ролі технології водоочищення на ВОС «Дністер» з метою визначення значимості вірусів як етіологічних факторів кишкових інфекцій.
У розділі 4 надано аналіз результатів моніторингу вірусного забруднення водних об'єктів Одеської області за 1994 - 2008 рр. та бар'єрної ролі ВОС «Дністер» (річкова, водовід, питна) за 2000 - 2003 рр.
Аналіз усереднених рівнів забруднення вірусами водних об'єктів Одеської області за вивчений період показав виражену варіабельність як для різних вод, так і для груп вірусів (рис. 1.). Однак, найбільший відсоток ПЦР- позитивності практично для всіх вірусів (за винятком ВГА) був характерний для стічних вод, що узгоджується з даними літератури (С.І. Доан, 2005; А. Ф. Фролов, 2006()ультаты исследованийаниями ) льнымиї як полвноважного представника.
Слід зазначити певний збіг числа ПЦР - позитивних проб стічних вод на ЕВ і клінічного матеріалу (фекалії хворих) - відзначена тенденція до середньої кореляції цих ознак (r = 0,5589). Це підтверджує значимість забруднення стічних вод і водного середовища виділеннями хворих - вірусоносіїв (A. Bosch, 1995).
Узагальнення отриманих даних дозволило розрахувати ч2 як відображення взаємозв'язку забруднення вивченими вірусами різних водних об'єктів (табл. 1.). Встановлено, що вірогідність розходжень у контамінації різних водних об'єктів вірусами зростає у ряду питна - стічна < річкова - морська < стічна - морська < стічна - річкова < питна - річкова. Це дозволяє зробити висновок щодо низької ефективності існуючих споруд з очищення та знезаражуванню питних і стічних вод відносно інактивації вірусного забруднення.
Таблиця 1. Вірогідність розходження (чІ) ідентифікації вірусів у воді водних об'єктів
|
Типи води |
Вірогідність розходження ідентифікації різних вірусів (чІ) |
|||||||
|
РВ |
ЭВ |
АдВ |
ВГА |
АстВ |
НВ |
РеВ |
||
|
Питна - стічна |
93,3 |
521,7 |
114,8 |
22,6 |
130,7 |
187,0 |
197,7 |
|
|
Питна - річкова |
57,6 |
0,1 |
35,6 |
0,05 |
0,01 |
0,1 |
91,8 |
|
|
Стічна - річкова |
0,4 |
143,3 |
122,0 |
8,7 |
17,6 |
26,9 |
7,0 |
|
|
Стічна - морська |
10,8 |
231,1 |
0,4 |
0,1 |
18,1 |
36,1 |
10,4 |
|
|
Річкова - морська |
13,2 |
311,1 |
115,3 |
7,7 |
2,1 |
0,03 |
34,6 |
Результати вивчення бар'єрної ролі очисних споруд стосовно РВ, ЕВ, ВГА, АдВ і РеВ представлені на рис. 2.
Річкова вода від водоводу статистично вірогідно відрізняється тільки у відношенні РВ і ЕВ (6,2759 і 3,8511 відповідно - з помилкою 5 % при ч205 = 3,84). Водовід від мережі статистично вірогідно відрізняється тільки відносно АдВ ( 4,9413 з помилкою також 5 % при ч205 = 3,84), що пояснюється, ймовірно, вторинним забрудненням у водогінних мережах. Це вплинуло на відносно високий чІ для цього вірусу при розрахунку вірогідності розбіжності між річковою та питною водою (34,6005). За винятком цього вірусу при оцінці вірогідності розходжень між водоводом і мережею для інших трьох вірусів (ЕВ, РеВ і ВГА) вірогідність або невисока - 4,5836 і 4,8304 з помилкою 5 % при ч205 = 3,84 для ЕВ і РеВ, або наближається до високої - 7,4412 при ч201 = 6, 63 з помилкою 1 % для ВГА. При цьому для останнього, така значимість вірогідності також пояснюється контамінацією у мережах: 2; 1,5; 5 % Пцр - позитивних проб для річки - водовода - мережі відповідно.
Співставлення чІ між наявністю вірусів у системі ріка - водовід -водорозподільна мережа показує наступне (табл. 2).
Таблиця 2. Вірогідність розходження (чІ) ідентифікації вірусів у воді в процесі водоочищення на ВОС «Дністер»
Типиводи |
Вірогідність розходження ідентифікації різних вірусів (чІ) |
|||||
|
РВ |
ЭВ |
АдВ |
ВГА |
РеВ |
||
|
Річкова - водовід |
6,3 |
3,9 |
3,1 |
0,001 |
1,7 |
|
|
Річкова - мережа |
1,7 |
4,6 |
34,6 |
7,4 |
4,8 |
|
|
Водовід - мережа |
1,7 |
0,006 |
4,9 |
2,1 |
0,09 |
Таким чином, існуюча система водопідготовки на ВОС «Дністер» недостатньо ефективна у відношенні пріоритетних вірусних контамінантів. Причиною вірогідно значимих розходжень між вмістом вірусів (Адв і ВГА) у водоводі і мережі є вторинна контамінація у водорозподільних мережах міста.
У розділі 5 приведено епідеміологічні дослідження захворюваності популяцій населення м. Одеси, населених пунктів Одеської області і Одеської області у цілому, що споживало хлоровану питну воду і ту ж воду після додаткового знезаражування ДОХ (м. Іллічівськ) з метою порівняльної оцінки інфекційної і неінфекційної захворюваності цих груп населення за 1994-2004 рр.
Для підтвердження значимості водного фактору проведена епідеміологічна оцінка структури інфекційної захворюваності регіонів Одеської області (Північ, Центр, Південь) у 2000-2008 рр. Встановлено, що для дизентерії та гепатиту А вода є провідною причиною захворюваності в 61,3 % - 75,4 % і 31,6 % - 66,4 % відповідно залежно від регіону, що значно вище даних літератури, за якими водний фактор передачі збудника складає 20 % випадків інфекційних захворювань (В.Ф. Мариевский и др., 2007).
Порівняльний аналіз захворюваності гострими ентероколітами, викликаними встановленими збудниками (ЕКГ), і гострими кишковими інфекціями, викликаними невстановленими збудниками (ГКІ), в Одеській області за період 1990-2005 рр. (інтенсивні показники) показав істотне превалювання «невстановленості» (середня 219 на 100 000 населення) порівняно з «встановленістю» (середня 168 на 100 000 населення) за всі роки спостережень, за винятком 2001 р. У деякі роки (1994 і 1990 рр.) таке перевищення досягало 2-3 разів. При цьому відзначається чітка висока і статистично високо достовірна кореляція між цими ознаками - r=0,9116.
Співставлення даних показників з результатами по країні у цілому за той же період (110 і 100 на 100 000 населення) свідчить, з одного боку, про подібність динаміки зміни, з іншого боку - про достовірне перевищення обох груп захворюваності в Одеській області як за ЕКГ, так і за ГКІ, захворюваність в Україні корелює із захворюваністю в Одеській області: r=0,8566 і r=0,8113 відповідно.
Розрахунок кореляції захворюваності ЕКГ і ГКІ в Одеській області за період з 1990 по 2005 р. (інтенсивні показники) і забруднення водних об'єктів РВ, ЕВ і Адв показує: тільки між захворюваністю ЕКГ - ГКІ і контамінацією стічної води РВ спостерігається кореляція, яку можна віднести до середньої, у всіх інших випадках, для всіх типів води і всіх трьох вірусів кореляція відсутня.
Встановлено кореляцію між інтенсивним показником захворюваності вірусним гепатитом А (ВГА) и забрудненням різних вод цим вірусом. При цьому найбільша кореляція відзначена для питної води, менша, але також досить висока - для води стічної, морської і лиманної. Для річкової і озерної води кореляція менша і перебуває на рівні середньої. У всіх випадках кореляція статистично високо достовірна (р<0,05).
Співставлення частоти (відсотки) позитивного ПЦР - тесту на антигени ВГА у пробах питної води м. Одеси і захворюваністю населення ВГА (інтенсивні показники) за 1996-2003 рр. показало певну подібність динаміки. Розрахований коефіцієнт кореляції між даними показниками становить r=0,877 (р<0,05) (1996 - 2003 рр.), що дещо перевищувало відповідний коефіцієнт (r=0,73; р<0,05), встановлений нами раніше для іншого періоду (1994-2004 рр.). З огляду на те, що в цілому по області кореляція цих ознак висока (0,7502) і статистично високо достовірна (помилка < 1 %), можна з впевненістю заключити, що за період спостереження (1996-2003 рр.) захворюваність гепатитом А, як в Одеській області, так і в м. Одесі чітко корелювала із забрудненням питної води ВГА.
Встановлено, що збільшення відсотка позитивного ПЦР - тесту на антигени РВ у пробах питної води м. Одеса у 1999 р. передувало спалаху ротавірусної інфекції (РІ) у грудні 2000 р. - лютому 2001 р., коли у 47 % випадків від захворілих виділялися РВ. Разом з тим, РВ продовжували виявлятися у значних кількостях у листопаді - грудні 2000 р. (13,6 - 21,4 % зразків питної води відповідно), при цьому всі зразки річкової води були забруднені цими вірусами.
Дані результати можна пояснити наступною причиною: періодичність, циклічність і сезонність водно-обумовлених інфекцій ВГА та РІ є не статичними, а динамічними характеристиками епідемічного процесу; при цьому такий динамізм тим більше виражений, чим більш значущим є рівень персистенції і непередбачуваності контамінації збудниками цих інфекцій водних об'єктів і питної води в першу чергу, результатом чого є як спорадична, так і спалахова захворюваність населення.
Встановлено, що найбільш виражена негативна тенденція для гепатиту А (- 91,544) у м. Іллічівськ за період 1994-2004 рр. істотно (в 2,1 - 3,5 рази) перевершувала аналогічний показник для інших територій і України у цілому (рис. 3.). За винятком позитивної тенденції для ентеритів з встановленим збудником (8,404) у м. Ізмаїл та ГКІ з невстановленим збудником (6,651) у м. Бєлгород-Дністровський, населення яких споживало питну воду із підземних джерел. Отримані дані узгоджуються із встановленими нами раніше для періоду з 1993 по 2003 рр.: тенденція до зниження захворюваності ВГА перевершувала в 1,8 - 2 рази аналогічний показник на других територіях.
Для досліджених популяцій населення констатована певна негативна тенденція всіх груп неінфекційної захворюваності. За винятком позитивної тенденції до новоутворень (1,533) та хвороб крові та кровотворних органів (0,682) у м. Болграді, новоутворень (8,553), хвороб крові і кровотворних органів (0,160) і вроджених аномалій (0,021) у м. Ізмаїл. Для м. Болград це, ймовірно, пояснюється впливом водного фактору: з одного боку, високої частоти невідповідності питної води нормативним вимогам за санітарно-хімічними показниками (38,9 % проб) у зв'язку з високою твердістю (10-15 моль/м3) та сухим залишком (1800 мг/дм3); з іншого боку - високим рівнем тригалометанів (800 - 900 мкг/дм3). Для м. Ізмаїла, населення якого споживає воду з підземних джерел, де вода в цілому відповідає нормативним вимогам, необхідні додаткові поглиблені дослідження захворюваності.
Рис. 3. Показники тенденції до зниження захворюваності ВГА населення України, Одеської області, м. Одеси і деяких населених пунктів Одеської області за 1994-2004 рр.
Аналіз тенденції зміни неінфекційної захворюваності населення м. Іллічівська показав відсутність будь-якого значимого впливу на показники неінфекційної захворюваності всіх популяцій населення цього міста.
У розділі 6 досліджували віруліцидну ефективність ДОХ у дозах 1,0 - 1,5 мг/дм3 стосовно ПВ, АдВ, ВК і ВЕ, а також вірусу ПГ як імовірного небезпечного контамінанту водоймищ.
При вивченні залежностей «доза-час-ефект» при знезаражуванні води встановлено, що ДОХ є ефективним і надійним засобом інактивації даних кишкових вірусів. Отримані дані свідчать про те, що ПВ і АдВ при наявності у воді у титрах 1Ч10-6, 1Ч10-5, повністю інактивуються дозами ДОХ 1,03±0,09 - 1,02±0,04 і 1,01±0,07 - 1,03±0,07 мг/дм3 відповідно. Дози ДОХ 0,52±0,07 - 0,51±0,05 мг/дм3 тільки частково нейтралізують віруси, а дози 0,31±0,08 - 0,33±0,04 мг/дм3 неефективні. Вірус ВК значно більш стійкий: при титрі 1Ч10-5 повна нейтралізація спостерігається тільки при дозі ДОХ 1,03±0,05 мг/дм3, а вірус із титром 1Ч10-6 повністю не інактивується навіть дозою ДОХ 1,50±0,08 мг/дм3. Вірус ВЕ виявився ще більш стійким до дії ДОХ. Ефективне інгібування ЦПД відзначалося тільки при дії дозою 1,51±0,06 мг/дм3 на вірус у титрі 1Ч10-5.
За умови дотримання необхідного титру (1Ч10-7) у вихідній (контрольній) суспензії вірусу встановлена повна відсутність ознак реплікації вірусів при дії ДОХ у наступних дозах (мг/дм3):
· на ПВ з титром 1Ч10-6, 1Ч10-5 - 1,03±0,09 - 1,02±0,04;
· на АдВ з титром 1Ч10-6, 1Ч10-5 - 1,01±0,07 - 1,03±0,07;
· на ВК з титром 1Ч10-5 - 1,03±0,05;
· на ВЕ з титром 1Ч10-5 - 1,51±0,06.
При цьому, вірогідність розходження віруліцидної дії ДОХ на вивчені віруси від його дози і строків обліку ЦПД (у порівнянні з контролем) у всіх випадках висока (чІ = 16,200, р<0,05).
Таким чином, резистентність вірусів зростає у ряду поліовірус ~ аденовірус < вірус Коксакі < вірус ЕСНО.
З огляду на те, що у питній воді такі високі титри вірусів не зустрічаються (для стічної це можливе тільки з врахуванням її концентрування у 50 разів), можна зробити висновок, що для інактивації зазначених вірусів при знезаражуванні води ефективними є дози ДОХ у діапазоні 1,0-1,5 мг/дм3.
Встановлено чутливість вірусу ПГ з гемаглютініном H5 до ДОХ при різних температурних режимах. При + 4 оС мінімальна ефективна доза становила 1,51±0,04 мг/дм3, тоді як при + 36 оС інактивація вірусу наступала вже при дозі 1,0±0,02 мг/дм3. Перспективним є подальше дослідження віруліцидної ефективності ДОХ при інших дозах, температурних режимах і експозиціях.
У розділі 7 виконано дослідження біоцидної ефективності ДОХ у дозах 0,3; 0,5; 0,75; 1,00; 1,50 мг/дм3 стосовно еталонних та мультирезистентних штамів збудників нозокоміальних інфекцій (НІ) як можливих контамінантів води систем шпитального водопостачання: грамнегативним P. aeruginosa, грампозитивним S. aureus, C. albicans (грибам роду Candida). Встановлено наступне.
Еталонні (P. aeruginosa, S. аureus, C. albicans) і мультирезистентні (P.aeruginosa, S. аureus і гриби роду Candida) штами збудників нозокоміальних інфекцій мають різну резистентність до антимікробних препаратів, більш виражену у мультирезистентних штамів, виділених із клінічного матеріалу.
Вивчення залежностей «доза-час-ефект» при знезаражуванні води, що містить еталонні штами P. aeruginosa, S. аureus, C. albicans, показало високу вірогідність зниження кількості вирослих колоній при зростанні дози ДОХ до 0,89 мг/дм3 при максимальному рівні зараження 103 КУО/см3: чІ=11,2599; 7,4446; 53,0632 відповідно. При цьому, мінімальна доза ДОХ 0,32±0,05 мг/дм3 повністю інактивує всі три мікроорганізми, якщо рівень зараження складає 101 КУО/см3; при підвищенні рівня зараження до 102-103 КУО/см3 ДОХ значно та статистично високо вірогідно інгібує ріст вивчених еталонних штамів мікроорганізмів.
Мультирезистентні штами P. aeruginosa, S. аureus і грибів роду Candida мають значно меншу чутливість до ДОХ, ніж еталонні, що узгоджується з даними літератури (J.D. Berg et al., 1982). Загальна тенденція залежності впливу ДОХ на вивчені мультирезистентні штами ідентична еталонним, однак більше виражена у порівнянні з ними.
Встановлено високу вірогідність розходження між впливом мінімальної (0,31 мг/дм3) і двох максимальних (0,98; 1,52 мг/дм3) доз ДОХ на вивчені еталонні та мультирезистентні мікроорганізми: чІ = 14,1907; 14,0675; 25,4983 і 26,7086; 16,2025; 22,6384 відповідно (табл. 3).
Таблиця 3 Вірогідність розходження (чІ) в зниженні кількості колоній, що виросли, при збільшенні дози ДОХ і при максимальному рівні зараження 103 КУО/см3
|
Мікроорганізм |
Дози ДОХ, мг/дм3 |
||
|
0,31 - 0,98 |
0,31 - 1,52 |
||
|
P. aeruginosa |
14,1907 |
26,7086 |
|
|
S. aureus |
14,0675 |
16,2025 |
|
|
Гриби роду Candida |
25,4983 |
22,6384 |
Для інактивації мультирезистентних штамів P. aeruginosa, S. aureus і грибів роду Candida найбільш ефективними є дози ДОХ в діапазоні 0,98 - 1,52 мг/дм3.
Резистентність еталонних і шпитальних штамів до ДОХ у вивчених дозах зростає у ряду P. aeruginosa < S. аureus < (C. albicans) гриби роду Candida.
Таким чином, ДОХ у дозах 0,98 - 1,52 мг/дм3 є ефективним і надійним засобом знезаражування води як можливого джерела НІ.
Отримані дані свідчать щодо необхідності проведення досліджень з оцінки ефективності ДОХ при дезінфекції медичного інструментарію, устаткування та поверхонь.
У розділі 8 проведені токсикологічні дослідження впливу ДОХ і його похідних (хлоритів і хлоратів) в еквімолярних (0,02 мМ/дм3) концентраціях 1,35; 1,35; 1,67 мг/дм3 відповідно на організм лабораторних тварин (білі щури лінії Вістар).
Встановлено, що ДОХ, хлорити і хлорати у концентраціях 1,35; 1,35; 1,67 мг/дм3 не спричиняють негативний вплив на організм щурів при тривалому споживанні питної води впродовж 100 днів, що виражається у відсутності достовірних змін (р>0,05) показників крові, перекисного гемолізу еритроцитів, балансу перекисного окислення ліпідів/антиоксидантної системи.
Виявлено деяке перевищення плідності у групі самців і самок, що споживали воду з ДОХ, у порівнянні з контрольною і іншими дослідними групами. Недостовірність (р>0,05) досліджених параметрів у порівнянні з контролем у щурят-самців з першого потомства самок, що споживали воду з тим же ранжуванням питного режиму, дозволяє зробити припущення щодо відсутності ембріотоксичності і тератогенності ДОХ, хлоритів і хлоратів у вивчених концентраціях.
Показано, що при заданих умовах експерименту вивчені сполуки не викликають у шлунково-кишковому тракті і органах репродукції патологічних змін. Разом з тим, констатовано збільшення щільності розподілу сперматогоніїв, які іноді утворюють нагромадження у канальцях яєчок, властиве впливу ДОХ, деяке зростання активності NO-S у тканині селезінки у всіх дослідних групах (що, ймовірно, пояснюється відомим ефектом гормезісу /E. J. Calabrese, 2004, 2005; M. P. Mattson, 2008/) та наявність діапедезних виходів еритроцитів у тканинах печінки і кишківнику під впливом хлоратів.
В результаті проведених цитохімічних досліджень вмісту сумарних катехоламінів в еритроцитах встановлені рівні, близкі до нижньої межі норми, при цьому різниці між контрольною та дослідними групами недостовірні (р > 0,05).
Аналіз показує. Вивчена залишкова концентрація хлоритів майже у 2 рази перевищує рівень, рекомендований ВООЗ (0,7 мг/дм3) та майже у 7 разів - існуючий вітчизняний норматив (0,2 мг/дм3). Разом з тим, при концентрації ДОХ 1,35 мг/дм3 вміст хлоритів складає максимально 70 % від введеного ДОХ, тобто близько 1 мг/дм3. Це порівнюється з нормативом США для цієї сполуки (1 мг/дм3), перевищує рівень, рекомендований ВООЗ (0,7 мг/дм3), але значно нижче встановленого безпечного рівня 1,7 мг/дм3 за даними літератури (R. M. Harrington et al., 1995). Враховуючи, що залишкова концентрація хлоратів не перевищує 1 % від введеного ДОХ (E. M. Aieta et al., 1984), можна зробити висновок щодо безпечності ДОХ при знезаражуванні води у вивченій концентрації.
У розділі 9 аналізували дані моніторингу неочищених, вторинно-очищених стічних вод та морської води за даними виробничої лабораторії Одеської філії ТОВ «Інфоксводоканал», вивчали ефективність ДОХ у дозах до 2,0 мг/дм3 для знезаражування стічних вод та екологічну безпечність хлоритів, що утворюються, стосовно довго - і коротко-циклічних гідробіонтів.
Встановлено, що стічні води СБО «Південна» м. Одеси є найбільшим джерелом мікробної контамінації морської води рекреаційної зони. Показано, що ДОХ у дозах до 2 мг/дм3 забезпечує ефективне знезаражування вторинно-очищених стічних вод. Слід зазначити, що по досягненні бактерицидного ефекту у дозі ДОХ 2 мг/дм3 залишковий дезинфектант у знезараженій стічній воді відсутній, а вміст хлоритів становить 0,89 ± 0,04 мг/дм3 при експозиції 1 год. та 0,67 ± 0,07 мг/дм3 при експозиції 2 год., тобто перевищує існуючий норматив для цієї сполуки у воді водних об'єктів (0,2 мг/дм3). З огляду на отримані дані, вважалось необхідним проведення еколого-гігієнічної оцінки впливу хлоритів на гідробіонти.
...Подобные документы
Хімічний, бактеріологічний и технологічний аналіз води. Методика визначення показників її якості. Стан і використання водних ресурсів Херсонської області. Екологічна оцінка якості питної води і характеристика стану систем водопостачання та водовідведення.
курсовая работа [430,5 K], добавлен 14.05.2012Методи потрапляння нафтопродуктів у стічні води. Екологічна небезпека, що пов’язана з цими забрудненнями та їх еколого-економічна оцінка. Основи електрохімічного очищення води. Методика розрахунку тонкошарового о відстійника за протитечійною схемою.
курсовая работа [468,1 K], добавлен 24.04.2014Водні ресурси Житомирської області, споруди водопідготовки КП "Житомирводоканалу". Екологічна оцінка р. Тетерів. Підприємства водопостачання України. Технологія очистки питної води. Санітарний нагляд за джерелами господарсько-питного водопостачання.
дипломная работа [1,3 M], добавлен 11.07.2014Сутність та ознаки інновацій, їх класифікація. Особливості очищення води фільтруванням. Характеристика зернистих матеріалів. Аналіз показників води після очищення антрацит-фільтратом, оцінка його економічної ефективності у порівнянні з кварцовим піском.
дипломная работа [1,6 M], добавлен 15.10.2012Роль питної води для здоров'я населення. Відповідність органолептичних, хімічних, мікробіологічних і радіологічних показників води вимогам державних стандартів України і санітарного законодавства. Проблеми питного водопостачання та контролю його якості.
доклад [17,8 K], добавлен 02.05.2011Теоретичні основи дослідження якості води в річках, якість води та фактори, що її формують. Хімічний склад річкових вод, джерела та шляхи надходження забруднюючих речовин, вплив забруднень на екосистему річки. Методика дослідження якості води в річці.
курсовая работа [147,7 K], добавлен 06.10.2012Вимоги до хімічного складу води, алгоритм розрахунку її потрібної якості. Обгрунтовання технології очищення води, експлуатація обладнання. Розрахунок об’ємів завантаження іонообмінних смол, дегазатора, основних параметрів фільтру і його дренажної системи.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 10.10.2011Методи очищення води від органічних сполук. Хімічні властивості озону. Принципові технологічні схеми та ефективність спільного вживання озону і активного вугілля на водоочисних станціях. Застосування технології озонування і сорбційного очищення води.
курсовая работа [2,2 M], добавлен 20.11.2010Проблеми прісної води. Значення водних ресурсів. Джерела забруднення відкритих водойм. Методи дослідження води водойм. Нормування і аналіз якості води відкритих водойм. Визначення прозорості, каламутності, кількості завислих часток та провідності води.
реферат [55,6 K], добавлен 30.03.2011Споживання прісної води. Забруднення води. Очищення стічних вод. Гідросфера, або водяна оболонка Землі, - це її моря і океани, крижані шапки приполярних районів, ріки, озера й підземні води.
реферат [14,0 K], добавлен 31.03.2003Перелік і продуктивність споруджень для забору вод. Проблеми водопостачання м. Лубни. Методи очистки стічних вод. Технічні характеристики електролізної установки. Гігієнічні вимоги до якості питної води. Показники фізіологічної повноцінності якості води.
отчет по практике [50,9 K], добавлен 11.03.2016Шляхи та способи забезпечення водою промислово-господарського комплексу. Показники якості та методи очищення води, їх техніко-економічна оцінка. Раціональне водокористування і охорона водних ресурсів. Резерви зменшення витрат води на підприємствах.
контрольная работа [30,4 K], добавлен 28.05.2014Методи виробництва хлору за різними технологіями з різної сировини. Економічна доцільність виробництва хлору з меляси, його технологічна схема. Оцінка впливу виробництва на навколишнє природне середовище. Комплексні заходи щодо нормалізації стану.
курсовая работа [742,1 K], добавлен 28.08.2014Поняття харчового статусу організму людини, якісний склад оптимального раціону. Роль та місце води як важливої харчової речовини. Наслідки надлишкового споживання води та зневоднення організму. Вимоги до якості та аналіз ресурсів питної води в Україні.
реферат [526,8 K], добавлен 05.12.2010Забезпечення населення якісною питною водою як стратегічний національний інтерес держави. Показники невідповідності якості води за санітарно-хімічними показниками, за вмістом нітратів та заліза загального, каламутності та забарвленості в м. Житомирі.
статья [17,0 K], добавлен 15.06.2016Технологічна схема підготовки та очищення води за допомогою установки ультрафільтрації та коагуляції. Характеристика продукції, сировини, допоміжних матеріалів. Виявлення шкідливих і небезпечних виробничих факторів. Розрахунок екологічних платежів.
дипломная работа [235,1 K], добавлен 06.11.2015Загальна характеристика води, її властивості. Основні вимоги до якості води, що скидається в централізовані біологічні очисні споруди та водойми. Особливості видалення зважених часток із води. Процес фільтрування, флотації, адсорбції, екстрагування.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 23.07.2011Суть і основні характеристики водних ресурсів, їх забруднювачі та загальне екологічне становище. Характеристика методів очищення стічних вод. Забруднення і охорона водних ресурсів Житомирської області та Коростишівського району, покращення питної води.
дипломная работа [379,2 K], добавлен 01.11.2010Водні об’єкти в міській зоні. Характеристика різних видів палива. Продукти згорання палива. Стан питної води в Україні. Покращення якості питної води в Україні. Способи зниження токсичності вихлопних газів. Вплив транспорту на навколишнє середовище.
курсовая работа [249,6 K], добавлен 25.06.2015Перевірка результатів аналізу вихідної води. Визначення повної продуктивності водоочисних споруд. Коагулювання води, відділення поліакриламіду та вапнування. Технологічний розрахунок водоочисних споруд. Повторне використання води від промивання фільтрів.
курсовая работа [135,6 K], добавлен 28.12.2011
