Тверді побутові відходи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Сучасний стан проблеми

1.1 Загальна характеристика ТПВ, їх види та особливості

1.2 Способи утилізації ТПВ

1.3 Сучасний стан накопичення та зберігання ТПВ в Україні

2. Умови, матеріали та методи досліджень

2.1 Характеристика Веселівського району та аналіз існуючого стану сфери поводження з ТПВ

2.2 Характеристика полігону відходів

3. Шляхи скорочення впливу забруднення тпв у веселівському районі

3.1 Об'єми накопичення відходів

3.2 Прогноз техногенного впливу полігону ТПВ на компоненти природного середовища

3.3 Заходи для мінімізації впливу забруднення твердими ТПВ на довкілля

4. Охорона праці

4.1 Аналіз небезпечних і шкідливих виробничих чинників при проведенні досліджень

4.2 Основні вимоги охорони праці на полігонах твердих побутових відходів

4.3 Пожежна безпека на полігонах твердих побутових відходів

5. Правове регулювання поводження з ТПВ

5.1 Правові засади регулювання утилізації відходів

5.2 Юридична відповідальність за порушення законодавства України про відходи

Висновок

Список використаних джерел



Вступ

Актуальність: постійний ріст чисельності населення, розвиток цивілізацій призвели до такого збільшення відходів людської діяльності, з якими природа вже не може впоратися. Прослідковується тенденція: чим більш розвинута країна, тим більша кількість відходів продукується на її території. На межі другого та третього тисячоліття людство стало перед дилемою: чи продовжувати перетворювати нашу планету на звалище відходів і чекати екологічної катастрофи, або ж змінити споживацьке відношення до природи. побутовий ресурс матеріальний

Щорічно у містах i селищах міського типу України утворюється близько 35 млн. м3 твердих побутових відходів (ТПВ), 96,5% яких вивозяться на полігони i сміттєзвалища, 2,2% спалюються, 1,3% перероблюються. Щорічне збільшення обсягу ТПВ складає 0,5% [1].

Крім цього, практично зовсім не вирішується на належному сучасному рівні проблема збирання та утилізації ТПВ у сільській місцевості, несанкціонованих сміттєзвалищ. Величезний об'єм ручної роботи використовується на прибиранні доріг, дворів, спеціальних приміщень та площадок, парків, приміських лісових масивів та інших місць масового відпочинку. Не вирішено в повній мірі питання механізованого прибирання міських вулиць навесні від залишків їх посипання взимку спеціальними сумішами.

Як правило, побутові і промислові відходи складуються на організованих або неорганізованих звалищах, займаючи величезні території, враховуючи орні землі. Таке складування створює ряд екологічних проблем, які обумовлюють: забруднення атмосфери, викидами звалищного газу, забруднення підземних вод фільтратами, розвитком хвороботворних мікроорганізмів, поширенням неприємних запахів.

Запорізька область відіграє важливу роль у формуванні економічного потенціалу нашої країни, розвитку її зовнішньоекономічної діяльності. Серед проблем екологічної безпеки, однією з найгостріших є проблема накопичення ТПВ.

Існуючий розрив між їх накопиченням і заходами, спрямованими на запобігання їх утворення, розширення утилізації, знешкодження та видалення, загрожує поглибленням екологічної кризи з усіма наслідками, що витікають.

Отже, ситуація, що склалася у сфері поводження з ТПВ потребує термінового вирішення цілої низки проблем [2].

Ефективне вирішення питань, пов'язаних з ліквідацією чи обмеженням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини, можливе тільки на основі заходів, які враховують сучасний екологічний стан і перспективи соціально-економічного розвитку країни.

Тому на сучасному етапі вкрай валиво впроваджувати ефективні технології, які передбачають переробку відходів.

Об'єкт дослідження: стан поводження з ТПВ в Україні в цілому та, зокрема, Веселівському районі Запорізької області.

Предмет дослідження: шляхи вирішення проблеми утилізації ТПВ в смт Веселе, Запорізької області.

Мета: аналіз стану поводження з ТПВ в Веселівському районі, дослідити сучасні методи поводження з ТПВ і виявити найбільш оптимальні для досліджуваного району.

Завдання:

1. Вивчити ситуацію, яка склалася із ТПВ в Україні в цілому, зокрема, в Веселівському районі, Запорізької області;

2. Проаналізувати сучасні способи переробки й утилізації ТПВ;

3. Дослідити проблеми ТПВ та їх утилізації в Веселівському районі;

4. Запропонувати найефективніші шляхи поводження з ТПВ для Веселівського району з найбільшим економічним і екологічним ефектом.



1. Сучасний стан проблеми

1.1 Загальна характеристика твердих побутових відходів, їх види та особливості утворення

Тверді побутові відходи (ТПВ) -це непридатні для подальшого використання харчові продукти і предмети побуту[3].

Вторинні матеріальні ресурси (ВМР)- сукупність всіх видів відходів, які можуть бути використані як основна чи допоміжна сировина для випуску нової продукції.

Реальні ВМР - це ті ресурси для яких створені ефективні методи і технологічні схеми для переробки[3,4].

За походженням відходи поділяють на такі групи:

1) побутові - тверді відходи, які не утилізуються в побуті (предмети побуту і харчові продукти не придатні для використання);

2) промислові - залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, які утворюються при виробництві продукції;

3) сільськогосподарські - відходи сільськогосподарського виробництва;

4) будівельні - відходи, які утворюються при будівництві і виробництві будівельних матеріалів;

5) радіоактивні - радіоактивні речовини і матеріали, які утворюються при роботі ядерних реакторів, при виробництві і застосуванні радіоактивних ізотопів;

6) відходи споживання - вироби, які втратили свої споживчі властивості в результаті зносу [4].

За токсичністю відходи поділяють на:

1) токсичні - відходи, які можуть викликати отруєння чи інше ураження живих організмів;

2) нетоксичні [3,4].

Характеристика ТПВ. Побутові відходи характеризують склад, властивості і об'єми накопичення. Склад ТПВ показаний в таблиці 1.

Склад ТПВ залежить від благоустрою міста, пори року, кліматичних та інших умов (табл. 1.1)[4].

Таблиця 1.1 Склад твердих побутових відходів

Назва сировини	Вміст у ТПВ, %
Харчові відходи	28-45
Папір і картон	20-30
Сміття	7-18
Текстиль	4-7
Скло	3-8
Метал	1,5-5
Дерево	1,5-4
Пластмаса	1-5
Шкіра і резина	1-4
Кістки	0,5-2
Інше	1-3

Основна маса ТПВ представлена фракціями до 150 мм (80-90%) і лише 2% фракціями >350 мм. Чим більше харчових відходів, тим більше дрібних відходів[3].

Властивості ТПВ поділяють на фізичні, компресійні, абразивні і корозійні, теплотехнічні і санітарно-бактеріологічні.

Фізичні властивості - це щільність, зв'язаність, липкість відходів. Середня щільність ТПВ - 0,19-0,23 т/м3.

Компресійні властивості - це здатність відходів ущільнюватись під впливом тиску. Об'єм ТПВ можна зменшити в 5 разів, до щільності 0,8 т/м3. При тиску 0,1 мпа об'єм ТПВ зменшується в 3-4 рази.

Абразивні і корозійні - це здатність руйнувати поверхню. Зішкрябування відбувається за рахунок баластних функцій - метал, скло. Кістки. Корозія зумовлена вологою і розчинами, які є у відходах.

Теплотехнічні властивості зумовлені органічними речовинами, в яких акумульована велика кількість тепла. Загальна теплоємність компонентів ТПВ (в Дж/кг град) така: дерево, картон, папір - 2000-2500; скло - 800-1000; метал - 400-860. Теплоємність води - 4190 Дж/кг град. Теплоємність залежить від щільності (при збільшенні щільності вона зменшується).

Санітарно-бактеріологічні властивості пов'язані з вмістом хвороботворних мікроорганізмів. Вміст мікроорганізмів у ТПВ від 300 до 15 млрд. на 1 кг сухої речовини[3,4].

Норми накопичення - це кількість ТПВ, яка утворюється на розрахункову одиницю (житловий масив, школа, столова і т.д.).

Щороку на планеті накопичується декілька мільярдів кубічних метрів ТПВ. Джерела накопичення - це житлові будинки і громадські установи. На норми накопичення ТПВ впливає ступінь благоустрою, поверховість, культура торгівлі і громадського харчування, клімат, матеріальне становище населення[4].

На основі літературних даних виявлено, що приблизно 0,1% ТПВ складають небезпечні відходи. На сьогоднішній день ці види відходів збираються разом з іншими ТПВ та видаляються на полігонах, де вони становлять серйозну небезпеку для довкілля та здоров'я людини. ТПВ містять велику кількість вологих органічних речовин, які, розкладаючись, виділяють гнильні запахи і фільтрат. При висиханні продукти неповного розкладання утворюють насичений забруднювачами та мікроорганізмами пил. В результаті відбувається інтенсивне забруднення ґрунтів, повітря, поверхневих і грунтових вод[3].

1.2 Способи утилізації ТПВ

У світовій практиці обігу з відходами застосовується більш 20 методів знешкодження й утилізації ТПВ, кожний метод має 5…10 (окремі - до 50) різновидів технологій, технологічних схем, типів споруджень [5].

Вибір методу й типу споруджень у конкретному місті або регіоні цілком залежить від місцевих умов і здійснюється на основі обов'язкового порівняння техніко-економічних показників ряду варіантів з урахуванням кліматичних факторів, санітарно-епідеміологічної обстановки, а також чисельності населення, яке обслуговується.

Методи знешкодження й переробка ТПВ за кінцевою метою діляться на ліквідаційні (вирішують в основному санітарно-гігієнічні завдання) і утилізаційні (вирішують і завдання економіки - використання вторинних ресурсів). По технологічному принципу методи діляться на біологічні, термічні, хімічні, механічні, змішані[6].

Найбільше поширення придбали такі методи:

1) складування або навіть захоронення таким чином, щоб вони не впливали негативно на навколишнє середовище;

2) знищення відходів шляхом їх спалювання;

3) очистка від шкідливих речовин, що є найбільш складним процесом, який здійснюється такими способами:

а) механічне очищення методом відстою в спеціальних відстійниках рідких стоків, фільтрування і т.п.;

б) хімічне очищення, при якому шкідливі компоненти відходів перетворюються в осадок або розкладаються;

в) фізико-хімічне очищення,переважно методом електролізу або іонообмінних смол;

г) біологічне очищення за допомогою бактерій або інших живих організмів, здатних розкладати шкідливі речовини в процесі життєдіяльності[5].

В Україні утилізація та переробка ТПВ значний час підмінювалася простим збором ТПВ та вивезенням їх поза межі населених пунктів, на спеціально відведені для цього місця, хоча на практиці навіть ця необхідна умова не виконувалася - дуже часто відбувалося утворення несанкціонованих звалищ та скидання ТПВ у природні пониження рельєфу [7].

Поводження з ТПВ включає збір, перевезення, поховання, знешкодження та утилізацію [6].

Збір побутових відходів - це діяльність, пов'язана із збиранням і розміщенням відходів у спеціальних місцях чи об'єктах, включаючи сортування відходів з метою подальшої утилізації чи видалення.

Збір побутових відходів поділяють на валовий і роздільний.

Валовий збір - це збір без розподілу на складові компоненти. Організація валового збору і видалення ТПВ передбачає збирання сміття в сміттєзбірники чи бачки і його періодичний вивіз.

Роздільний збір - це система збору окремих компонентів ТПВ. Роздільний збір дає можливість отримати відносно чисті вторинні ресурси і зменшити кількість відходів, які потребують видалення. Такий збір потребує свідомого підходу від населення, збільшення кількості обслуговуючого персоналу і тари, спеціального транспорту для вивезення різних видів відходів. Ці додаткові витрати компенсуються за рахунок утилізації вторинних ресурсів. В Україні селективний відбір ТПВ поки що не має практичного розвитку.

Окремо збирають крупногабаритні відходи, які не поміщаються в стандартні контейнери. Їх збирають на спеціальних площадках біля житлових будинків і вивозять за графіком[6].

Перевезення відходів - це транспортування відходів від місця їх утворення або зберігання до об'єктів оброблення, утилізації чи видалення. Для перевезення твердих побутових відходів використовують спеціальний транспорт - сміттєвози місткістю від 6 до 60 м3. У важкодоступних місцях використовують транспорт місткістю від 1 до 6 м3. Для перевезення відходів економічно використовувати електротранспорт в нічний час[6,7].

ТПВ можна подрібнювати і видаляти в каналізацію. Для дрібнення використовують дробілки. Подрібнені ТПВ знезаражуються разом із стічними водами на міських очисних спорудах. Цей метод ефективніший ніж збирання і вивезення ТПВ.

Знешкодження відходів - це зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічних, фізико-хімічних чи біологічних методів оброблення [5].

Найбільш поширеними в Україні є поховання відходів на полігонах і звалищах, компостування, брикетування, спалювання [7].

1. Поховання відходів - це остаточне розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах таким чином, щоб шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини не перевищував встановлених норм. Поховання здійснюють у спеціально відведених місцях, наприклад на полігонах ТПВ [5].

2. Компостування це найбільш простий спосіб знешкодження ТПВ. Якщо на полігонах розкладання відбувається протягом 50-100 років, то при компостуванні цей процес проходить за 6-18 місяців.

Компостування - це складний аеробний біологічний процес, який супроводжується виділенням тепла і утворенням гумусу. Основою компостування є процес амоніфікації під впливом аеробних бактерій.

Компостування здійснюють на ділянках біля полігонів.

При компостуванні ТПВ складають в штабеля паралельними рядами. Штабеля покривають шаром ґрунту чи торфу товщиною 15-20 см. Тривалість компостування в штабелях - від 12 до 18 місяців. При постійному перемішуванні і зволоженні штабелів, цей термін може бути зменшений.

В процесі компостування виділяють дві основні фази:

1) отримання біопалива, при цьому вміст органічних речовин зменшується на 5-8% за масою;

2) утворення компосту, при якому зменшення ваги органічних речовин становить 20% за масою.

Отриманий компост очищують від баластних фракцій - скла, каміння, металу.

Компостування має ряд переваг. Воно забезпечує швидке знешкодження ТПВ, в наслідок мінералізації органічних речовин. В результаті компостування утворюється біопаливо і гумусу. Для компостування не потрібні складні технології. Компостування сприяє кругообігу речовин в природі.

Для успішного компостування потрібно дотримуватись таких вимог:

- вологість ТПВ повинна бути не менше 50-60% за масою;

- вміст харчових відходів - не менше 25-30% за масою;

- відношення С:N у ТПВ повинно бути 1:25-30.

Дуже ефективно здійснювати компостування ТПВ з осадом стічних вод (ОСВ) [5].

3. Брикетування ТПВ - порівняно новий метод у вирішенні проблеми їх видалення. Брикети, широко застосовуються вже протягом багатьох років у промисловості та сільському господарстві, являють собою одну з найпростіших і найбільш економічних форм упаковки. Ущільнення, властиве цьому процесу, сприяє зменшенню займаного обсягу, і як наслідок, призводить до економії при зберіганні і транспортуванні. Переважно в промисловості та сільському господарстві брикетування використовують для пресування і пакування гомогенних матеріалів, наприклад: бавовни, сіна, паперової сировини і ганчір'я. При роботі з такими матеріалами технологія досить стандартна і проста, тому що ці матеріали однорідні за складом, розміром і формою. При роботі з ними ускладнення виникають рідко. Потенційно можлива сжігаемость їх відома з достатньою точністю.

Істотним плюсом методу брикетування є спосіб зменшення кількості сміття, що підлягає брикетуванню, шляхом попередньої (до 50%) відсортовування твердих побутових відходів. Отсортировиваются корисні фракції, вторинну сировину (папір, картон, текстиль, склобій, метал чорний і кольоровий). Тим самим в народне господарство надходять додаткові ресурси.

Основні труднощі виникають в процесі брикетування комунальних відходів з-за того, що ці відходи не гомогенні, і їхній склад не можна передбачити. Усереднені характеристики та властивості цих відходів може бути неоднакові не тільки в різних районах країни, але і в різних частинах одного й того ж міста. Склад відходів змінюється також залежно від сезону року [5].

4. Спалювання - процес окислення знищуваних відходів при достатньому або надлишковій кількості кисню. Висока температура, насамперед, призводить до окислення таких хімічних елементів як вуглець (С) і водень (Н), з яких складаються вуглеводневі молекули. Складні вуглеводневі ланцюги можуть містити азот, хлор, фтор, бром, йод. Окисленню підлягають також сполуки сірки, фосфору та інші речовини.

Окислення - реакція, при якій під дією температури речовина з'єднується з киснем або іншим електронегативний елементом, наприклад, галогеном або втрачає водень - у вигляді води або молекулярного водню.

Побічними продуктами спалювання є в основному вода, вуглекислий газ і зола. Негорючі матеріали, в тому числі кислоти, оксиди металів, оксиди азоту, сірки, фосфору і інші неорганічні сполуки несуться димовим газом або накопичуються в золі і шлаку.

Особливо треба сказати про горінні полімерів. Горіння полімерів являє собою дуже складний фізико-хімічний процес. Він включає в себе:

ь Хімічні реакції перетворення і окислення газових продуктів;

ь Хімічні реакції деструкції, зшивання та карбонізації полімеру в конденсованої фазі;

ь Фізичні процеси інтенсивних тепло-і массопередачі.

Реакції в конденсованої фазі призводять до двох основних типів речовин:

1) газоподібним речовинам (пальним і негорючим);

2) твердим продуктам (вуглецевмісних і мінеральним).

У разі прямого спалювання відходів виділяється велика кількість забруднюючих речовин. Тому всі сучасні сміттєспалювальні установки повинні обладнуватися високоефективними пристроями для уловлювання твердих і газоподібних забруднюючих речовин. Вартість цих пристроїв за різними оцінками сягає 30 ... 50% від вартості самої установки і капітальних витрат на будівництво разом узятих. Апарати очищення від летючої золи повинні мати ефективність не нижче 99%. Хімічне очищення від газоподібних забруднюючих речовин повинна вловлювати такі викиди, як S02, NOх, HCI, HF та ін [5].

Як правило, встановлення прямого спалювання не оснащуються складними і дорогими системами газоочистки або ГОУ (ГОУ - газоочисне й пилеуловлювальне установка). Найбільшим недоліком прямого кисневого спалювання є викиди в атмосферу надзвичайно отруйних для всього живого діоксинів і фуранів, які утворюються за наявності в спалюваних відходах хлорвмісних полімерів.

Останнім часом все більше уваги приділяється такій утилізаційній технології як піроліз. Перевага піролізу в порівнянні з безпосереднім спалюванням відходів полягає насамперед, у його ефективності з погляду запобігання забрудненню навколишнього середовища. За допомогою піролізу можна переробляти складові відходів, що важко піддаються переробці, такі як автопокришки, пластмаса, відпрацьовані масла, відстійні речовини. Після піролізу не залишається біологічно активних речовин, тому підземне складування піролізних відходів не наносить шкоди навколишньому середовищу, попіл, що утворюється, має високу щільність, чим різко зменшує обсяг відходів, які піддаються підземному складуванню.

До переваг піролізу відносяться і легкість збереження та транспортування одержуваних продуктів, а також те, що устаткування має невелику потужність. В цілому процес вимагає менших капітальних вкладень.

Піроліз може стати дешевим і не шкідливим для навколишнього середовища способом знезараження відходів. Технологія піролізу полягає в необоротній хімічній зміні відходів під діє Як правило, піроліз проводять у вертикальній шахтній печі, у якій відходи подаються зверху. Однак ряд фірм розробили й експлуатують піролізні установки, у яких використовують барабанні обертові печі, а також печі з псевдозрідженим шаром [5,7].

Основними компонентами піролізного газу є водень, оксид вуглецю, метан. Теплота згоряння цієї суміші в залежності складу відходів і організації процесу складає 6680 -10450 кдж/м3. Частина енергії одержуваного газу використовується для підігріву повітря, що подається в зону згоряння реактора. Інша енергія передається споживачеві у вигляді газоподібного палива або у вигляді теплоносіїв. Піролізний газ має переваги над природним, тому що не містить сполук сірки й азоту. Однак у зв'язку з низькою теплотою згоряння, труднощами акумуляції і збереження піролізного газу його неможливо збирати і транспортувати на значну відстань, внаслідок чого споживач газу повинний знаходитися не далі 3 км від піролізної установки.

Переваги піролізу перед спалюванням очевидні, оскільки в процесі піролізу можна уникнути інтенсивного забруднення навколишнього середовища високотоксичними сполуками, які утворюються при спалюванні. В процесі спалювання твердих побутових відходів необхідними є додаткові затрати енергії, що впливає на собівартість обробки , в той час як при піролізі утворюється готовий продукт, придатний для подальшої реалізації, що значно здешевлює технологію і в окремих випадках може стати основою успішного бізнесу.

На перспективу такий комплекс зможе вирішити проблему утилізації відходів обласного центру та області. Реалізація даного проекту дасть змогу покращити не лише ситуацію в сфері поводження з відходами, але й створити додаткові робочі місця [7]

1.3 Сучасний стан накопичення та зберігання ТПВ в Україні

В результаті аналізу статистичних даних виявлено, що протягом останніх двох десятиліть населення України зменшилося майже на п'ять мільйонів чоловік (або 10%) від чисельності в 51 млн. чоловік в 1990 році, проте кількість побутового сміття не тільки не зменшується, але, навпаки, продовжує накопичуватися і збільшуватися[8]. Наприклад, за останні десять років обсяг побутових відходів - продуктів життєдіяльності кожного жителя в Україну збільшився на 40%, а місця знешкодження та захоронення відходів не відповідають санітарним вимогам.

Характеристика місць знешкодження та захоронення відходів в Україні наведена в таблиці 1.2 [7].

Таблиця 1.2 Характеристика місць знешкодження та захоронення відходів

Область	Місця знешкодження та захоронення господарсько-побутових і промислових відходів
Назва	Усього	Не відповідають сан.вимогам
1	2	3
Вінницька	40	28
Волинська	25	15
Дніпропетровська	55	29
Донецька	154	54
Житомирська	107	44
Закарпатська	29	17
Запорізька	35	25
Івано-Франківська	27	8
Київська	39	17
Кіровоградська	37	28
Луганська	93	85
Львівська	50	13
Миколаївська	26	10
Одеська	332	288
Полтавська	42	24
Рівненська	24	13
Сумська	32	21
Тернопільська	31	23
Харківська	54	41
Херсонська	35	30
Хмельницька	36	21
Черкаська	25	14
Чернівецька	19	7
Чернігівська	45	11
Разом:	1431	885

Департамент екологічної безпеки Міністерства охорони навколишнього середовища оцінює концентрацію в Україну всіх видів відходів в обсязі близько 35 мілрд. т, причому 2,6 млрд. тонн є високотоксичними. Щорічно за даними міністерства загальний обсяг побутових відходів збільшується на 50 млн. м3 або 14 млн.т (300-400 кг у рік на 1 людину), а промислових відходів - на 175 млн. м3 . Зокрема, наприклад, тільки автомобільних покришок щорічно накопичується близько 12,5 млн. штук [10].

За літературними даними, кожен українець щороку створює близько 220-250 кг ТПВ, а жителі великих міст - 330-380 кг, і ці обсяги зростають в останні роки на 40% у рік. Більше 90% твердих побутових відходів (ТПВ) в Україну вивозиться на звалища та полігони [8]. Поховання відходів на звалищах вимагає відчуження великих територій та їх дорогого облаштування. За даними Національного екологічного центру України на полігонах та звалищах Україна накопичилося більше 1мілрд. м3 відходів життєдіяльності людини, з яких згідно з офіційними даними Держкомстату України повторну переробку проходить 3,5% [9].

Було встановлено,що всі відходи займають, приблизно, більше 7 тис. гектарів землі, це фільтрат, що забруднює грунт, отруйний ґрунтові води, приносять непоправну шкоду здоров'ю людей. Крім того, це звалищний газ, що утворюється при похованні органічних речовин, макрокомпонентами якого є метан (СН4) - 40-60% і діоксид вуглецю (СО2) - 30-45% [10].

Згідно стандартів Кіотського Протоколу тонна метану в 21 разів шкідливіший, ніж тонна вуглекислого газу. Якщо метан, відводячи за спеціальною технологією з полігонів, можна направити для обігріву та генерації електроенергії, то фільтрат є продуктом, який практично неможливо нейтралізувати. Майже всі ТПВ захороняються на полігонах. Переважна їх більшість працює в режимі перевантаження, тобто з порушенням проектних показників щодо обсягів накопиченні відходів. В водночас полігони є джерелом інтенсивного забруднення атмосфери та підземних вод. Практично ні на одному з них не знешкоджується фільтрат[11].

Майже всі полігони потребують невідкладної санації та рекультивації. Не вирішується питання створення нових полігонів. Половина полігонів ТПВ приймає промислові відходи. Крім того, у багатьох містах триває процес несанкціонованих звалищ ТПВ. В результаті аналізу, виявлено, що найбільші площі під полігони зайняті в Дніпропетровській 140 га, в Донецькій - 330 га, Одеській - 195, Запоріжській - 153, Луганській області - 129 гектарів [7,9].

Запорізька область відіграє важливу роль у формуванні економічного потенціалу держави, розвитку її зовнішньоекономічної діяльності. Область входить у п'ятірку самих техногенно-навантажених регіонів України. Висока концентрація промислового й сільськогосподарського виробництва створили величезне навантаження на біосферу. Серед проблем екологічної безпеки, однією з найгостріших є проблема накопичення твердих побутових відходів [12].

Запорізька область складається з 20 сільських районів і 5 міст обласного значення (Запоріжжя, Мелітополь. Бердянськ, Енергодар і Токмак) та 9 міст районного значення (Василівка, Вільнянськ, Гуляйполе, Дніпрорудне, Кам'янка-Дніпровська, Молочанськ, Оріхів, Пологи, Приморськ). Всього в області 14 міст, 22 селища міського типу, 914 сільських населених пунктів [12].

Згідно реєстру місць віддалення відходів, на території області розміщено 96 полігонів відходів, загальною площею 181,5 га, з них 60 -полігони твердих побутових відходів. На початок 2014 року кількість ТПВ (разом із промисловими відходами) становить понад 165 млн. т[13].

Ситуація, що складається в Запорізькій області щодо поводження з ТПВ, може бути кваліфікована як складна. За рік на полігони та сміттєзвалища видаляється майже 1,5 млн. м3 ТПВ (4,3 % від загальної кількості по Україні)[10]. Але ця цифра відображає тільки ту частину ТПВ, відносно якої була зроблена спроба обліку їх обсягів підприємствами комунального господарства та місцевими органами влади. Практично всі районні центри, великі селища мають звалища ТПВ, але не всі вони експлуатуються у відповідності до чинного законодавства. Побудовані у свій час без належного захисту, деякі полігони є потенційним джерелом екологічної небезпеки регіонального масштабу [12,14].

Існуючий розрив між накопиченням ТПВ і заходами, спрямованими на запобігання їх утворення, розширення утилізації, знешкодження та видалення, загрожує поглибленням екологічної кризи з усіма наслідками, що витікають [14].

Муніципальні органи витрачають 20-30 відсотків своїх бюджетів на збирання й видалення відходів. Основна частина цих витрат - приблизно 70%, пов'язана з витратами на транспортування. Бюджетні кошти, що виділяються місцевими органами влади, через свою обмеженість практично не передбачають відновлення основних фондів, ремонт технічних засобів, реконструкцію [13].

Збирання та вивезення ТПВ у містах та селищах здійснюється комунальними спеціалізованими підприємствами та приватними автопідприємствами. Порівняно з минулими роками, коли збиранням та перевезенням ТПВ займалися тільки великі комунальні транспортні підприємства, сьогодні зростає участь приватного сектора. Небезпечні відходи, а також шини й акумулятори збираються централізовано спеціальними підприємствами. У таблиці1.3 наведені обсяги утворення та видалення ТПВ у 2014році[13].

Таблиця 1.3 Обсяги утворення та видалення ТПВ в Запорізькій області

Населений пункт	Утворено ТПВ, т	Видалено ТПВ, т
м. Запоріжжя	204253	185802
м. Мелітополь	9157	32697
м. Бердянськ	38610	26226
м. Енергодар	26839	2748
м. Токмак	6199	6156

Якщо показники обсягів збору й видалення відходів у містах обласного підпорядкування відрізняються, то у багатьох районах у сільській місцевості взагалі не робиться спроб їх визначення. Це свідчить про дуже низький рівень організації збору відходів у сільської місцевості. У переважній більшості сільських населених пунктів фактично відсутня система видалення ТПВ. В останні роки у більшості сіл та селищ міського типу набула поширення практика вивозу сміття на окраїну у балки, яри, посадки, вздовж доріг. Причиною цього явища є як велика вартість транспортування, так і відсутність жорстких фінансово-економічних та адміністративних стягнень, штрафів і покарань відносно порушників правил поводження з ТПВ. Перший крок на шляху вирішення цієї проблеми зроблено у м. Запоріжжі, де під кураторством Управління з питань екології Запорізької міської ради функціонує підрозділ екологічної міліції, однією з задач якого є нагляд за санітарним станом навколишнього середовища, виявлення порушників та проведення роботи з населенням щодо роз'яснення правил поводження з ТПВ [13].

Як і в цілому по Україні, в Запорізькій області захоронення відходів у переважній більшості випадків здійснюється на полігонах та звалищах. Основним осередком утворення та розміщення відходів є обласний центр місто Запоріжжя та найбільші міста: Мелітополь, Бердянськ, Енергодар, Токмак [14].

Захоронення ТПВ на полігонах відбувається за усталеною схемою вивантаження та розрівнювання з періодичною технічною рекультивацією. Переважна їх кількість працюють у режимі перевантаження з порушенням проектних показників, без дотримання належних заходів безпеки. На сьогоднішній день 90% полігонів ТПВ не відповідають сучасним санітарно-екологічним вимогами, створюють проблеми, пов'язані з утворенням фільтрату, забрудненням повітря, поверхневих і підземних вод, розвитком небезпечних інженерно-геологічних процесів і явищ [14].

Виробництва по переробці та утилізації відходів в Веселівському районі відсутні, також відсутні промислові підприємства, які мають токсичні відходи і полігони для твердих побутових відходів та удосконаленні звалища.

Ситуація, що склалася в області у сфері поводження з відходами потребує термінового вирішення цілої низки проблем.

Однією із таких проблем є удосконалення системи управління у сфері поводження з відходами як на державному і регіональному рівнях, так і на рівні підприємств, для чого необхідно мати об'єктивну і оперативну інформацію щодо усіх ланок поводження з відходами, починаючи від їх утворення і закінчуючи їх видаленням чи переробкою. Увесь цикл “життєдіяльності” відходів повинен бути прозорим та доступним органам державного управління для прийняття обґрунтованих управлінських рішень [11, 13].



2. Умови, матеріали та методи досліджень

2.1 Характеристика Веселівського району та аналіз стану поводження з ТПВ

Веселівський район розташований у південно-західній частині Запорізької області. Територія району 1128 км2, відстань від обласного центру 124 км.

Територія району простягнулась зі сходу на захід на 49 км і з півдня на північ на 40 км [15].

На півночі район межує з Великобілозерським районом, на північному сході - з Михайлівським та Василівським, на півдні - з Якимівським, на південному заході - з Мелітопольським районами Запорізької області, на заході - з Нижньосірогозьким районом Херсонської області [18].

Станом на 01.01.2014 року в районі проживає 26,2 тис. мешканців, з них більше половини (17,8 тис. чол.) - у сільській місцевості. В районному центрі проживає 8,4 тис. чол., або 32 % всього населення району. В порівнянні з минулим роком чисельність населення скоротилась на 500 чол. ( 2.1%) [16].

Район включає 1 селище і 27 сіл.

Адміністративно район розділено на 13 рад, у тому числі (12 сільських, одна селищна ради) [18].

Природні умови та ресурси

Геологічна будова. Тектонічною основою території району є складові Східноєвропейської платформи - Український кристалічний щит та його схили (Докембрійські платформенні структури) і невелика ділянка північного крила Причорноморської западини (Мезозойська платформена структура). В геологічній будові району беруть участь докембрийські кристалічні породи (граніти, мигматити, кристалічні сланці та кварци) і комплекс осадових відхилень у виді крейдяних відкладень, пісків та темно-сірих глин [17].

Рельєф. Район знаходиться в межах Причорноморської низовини, в південній степовій зоні України. Рельєф рівнинного типу та представлений, в основному, міжчереневими просторами з мало вираженим ухилом з півночі на південь. Південна частина району представлена рівниною з слабо вираженими неглибокими балками (блюдце подібні низини - поди), ширина яких дорівнює 250 м, а північна частина - найбільш піднята над рівнем моря [15,17].

Клімат. Клімат району помірно-континентальний з довгим жарким літом і короткою малосніжною зимою. Кількість опадів в 390 - 410 мм на рік має зливовий характер. Середньорічна температура повітря становить +8,10С. Пересічна температура січня дорівнює - 4 0С, липня + 23 0С, період з температурою понад +10 0С триває 175 днів. Середня товщина снігового покриву дорівнює 10 см, глибина промерзання ґрунту - до 66 см. Напрям переважаючих вітрів восени - північно-західний і західний, в інші пори року південно-східний і східний. Швидкість переважаючих вітрів взимку - 5,2 м\с, весною - 4,3 м\с, влітку - 3,4 м\сек, восени - 3,8 м\с. Щорічно в липні-серпні спостерігаються суховійні вітри. Відносна вологість повітря - 56%. Територія району знаходиться в зоні недостатнього зволоження, однак процеси підтоплення набули широкого розповсюдження і суттєво впливають на екологічний стан території та умови життєдіяльності людей. Підтоплення територій супроводжуються пошкодженням та руйнуванням інженерних споруд, житла, різким погіршенням екологічної ситуації, а також санітарно-гігієнічних умов, пов'язаних зі значними матеріальними збитками [17].

Гідрографія. Територія району слабо дренована мілководними степовими річками, які відносяться до басейну Азовського моря. В районі налічується 12 ставків загальною площею водного дзеркала 185 га та 2 річки. Тут знаходяться витоки Великого та Малого Утлюків, які мають незначну площу водозбору і впадають в глибоководний лиман Азовського моря. Живлення ґрунтове та снігове з характерними нерегулярними весняними повенями. Довжина р. Великий Утлюк - 83 км, р. Малий Утлюк - 67 км. Швидкість течії річок становить 0,3 м/с, ширина - 5-10 м та глибина - 1-2 м [17].

Ґрунти. Основною ґрунтоутворюючою породою у межах району є лес, на якому сформувались ґрунти чорноземного типу. Скрізь переважають малогумусні південні чорноземи з характерним гумусним горизонтом в 35 см. У комплексі з лучно-чорноземними глеє-солодями вони охоплюють 96% площі угідь району. Незначні площі займають південні солонцюваті чорноземи, лучні глейові вилугувані ґрунти та інші [17].

Флора і фауна. Лісові насадження на території району представлені, в основному, полезахисними лісосмугами загальною площею 3,0 тис. га, які майже рівномірно розташовані по периметру більшості полів, а також по схилах не чисельних балок та ярів. Основними лісовими культурами тут є біла акація, гледичія, клен, в'яз, ясен, зрідка дуб, абрикос, шовковиця, грецький горіх. У підліску ростуть алича, айва, глід, жимолость, деревовидна карагана, магалебська вишня, скумпія та шипшина.

Північна частина району знаходиться в зоні різнотравно-типчаково-ковильного степу. Внаслідок трудової діяльності людини первинні степи на території району були розорані, а до того тут росли периста ковила, типчак, тонконіг, костер, м'ятлик, тимофіївка, горицвіт, шалфей та інші. Південніше залізної дороги Федорівка-Каховка простягались типчаково-ковильні степи. Тут росли ковила, типчак, тонконіг, а також тюльпан, керлик, тринія шерстиста, ромашка тисячолистна. На сьогодні збереглися подовий пирій та подовий гірчак.

На території району росте велика кількість лікарських рослин: кульбаби, цикорій, шпориш, щириця, лопух, портулак, пирій, кропива, пижма, ромашка та багато інших. Також ростуть рослини занесені до Червоної книги України: шипшина донецька, сонце цвіт крейдяний, волошка донецька, тюльпан Шренка, дзвоники персиколисті, дивина лікарська, гвоздика ланцетна [11, 17].

В районі зустрічаються представники птахи багатьох видів, з них:

1. Гніздяться та зимують - горобець, сорока, ворона, синиця, сова, дятел, зяблик, гуска сіра, огар, галагаз, крижень, чирок-тріскунок, нерозень, шилохвіст, широконіска, чернь червонодзьоба, чернь чорноголова, чернь біолоока, крохаль довгоносий, фазан, куріпка сіра, перепілка, деркач, погонич, пастушок, курочка водяна, лиска, журавель степовий, чайка (чибис), кулик - сорока, дерихвіст степовий, дерихвіст лучний, горлиця кільчаста, горлиця звичайна, припутень та інші;

2. Мігрують територією району - ластівка, шпак, соловей, іволга, стриж, чиж, жайворонок, удод, сойка, мухоловка, сорокопуд, лебідь-кликун, гуска білолоба велика, гуска білолоба мала, гуменник, казарка Чорновола, чирок-свистунок, свищ, чернь чубата, чернь морська, гоголь, крохаль великий, луток, журавель сірий, турухтан (просяник), бекас, вальдшнеп, кроншнеп великий, веретенник великий та інші.

Тваринний світ району представляють звичайна лисиця, єнотовидна собака, ласка, заяць-русак, кабан, косуля, вовк, їжак, гризуни (степова мишівка, чорний пацюк, водяний пацюк, суслик, ондарта, хом'як, руда вечірниця та інші), комахи (коник, цвіркун, цикада, тля, метелики, жужелиця, плавунець, жук-носоріг, довгоносик, павуки, кліщі та інші), рептилії (ящірки, змії та черепахи). У водоймищах живуть сріблястий карась, плотва, лящ, толстолобик, білий амур та інші, раки, жаби [17].

Природно-ресурсний потенціал. Місцеві родовища корисних копалин району вивчені поки недостатньо, є запаси глин, вапняку.

Земельний фонд становить 103974 га сільськогосподарських угідь, у т.ч. 98917 га ріллі. Під лісами знаходиться 3308 га, під водою 713 га.

Прогнозні й затверджені запаси підземних вод становлять 4,3 млн. мі на рік. У межах району виділяється чотири водоносні горизонти. Глибина залягання ґрунтових вод залежно від рельєфу місцевості змінюється в межах від 3 до 20 м. Продуктивність колодязя - 5-8 мі на добу. Для видобутку питної води використовуються свердловини нижчих водоносних горизонтів (100-350 м), продуктивність яких становить 2-7 мі/год., а для виробничих потреб - 50-100 м з тією ж продуктивністю [17].

Екологія, охорона природи. На території району розташовано 8 основних об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. Вони представлені заказниками місцевого значення, які мають площу 227 га та 2 - заповідними урочищами загальною площею 95 га.

На землях Корніївської сільської ради знаходиться артезіанська свердловина глибиною 69 м з водою з цінними лікувальними особливостями [118].

На території району знаходиться близько 30 артсвердловин, які по різним причинам вийшли із ладу і до теперішнього часу їхній тампонаж не проведено. Таке положення справ не виключає можливості забруднення підземних водоносних горизонтів [18].

На території селища збиранням, перевезенням та утилізацією ТПВ займається комунальне підприємство „АРУС”, яке було створено у 2010 році і у своєму статуті має дозвіл на проведення цих робіт. Парк автомобілів створений на підприємстві налічує 2 спеціалізованих автомобілі для перевезення ТПВ та 35 контейнерів для сміття [17].

На інших територіях району вирішенням питання поводження з ТПВ займаються комунальні підприємства створені за рішенням виконкомів сільських рад. Однак, спеціальна техніка для перевезення та утилізації ТПВ на територіях району відсутня.

Відповідний клас відходів визначається виробником відходів відповідно до нормативно-правових актів, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою України.

Вивезення та захоронення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені обсяги відходів відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання.

Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об'єкти повинні використовуватися лише для заявлених на одержання дозволу відходів [17,18].

Отримані дані свідчать також про низький рівень обізнаності населення стосовно шляхів утилізації побутових відходів, але жителі хочуть мати таку інформацію і готові підтримати систему роздільного збирання відходів. Населення практично нічого не знає про нормативно-правові акти, що стосуються поводження з ТПВ, але дуже занепокоєне станом цієї проблеми. Оскільки місцевими органами самоврядування не передбачено ні систематизоване збирання, ні вивезення сміття, проблема залишається відкритою. Враховуючи те, що сміттєзвалища на території району експлуатуються з порушенням діючих правил поводження з ТПВ ризик забруднення територій та виникнення інфекційних захворювань дуже великий [18].

2.2 Характеристика полігону відходів

Звалище або полігон із захоронення відходів є надзвичайно складну систему, докладне дослідження якої почалося тільки нещодавно. Справа в тому, що більшість матеріалів, які захоронюються на полігонах, з'явилися, як і самі сучасні полігони, не більше 20-30 років тому. Ніхто не знає, за який час вони повністю разложатся. Коли вчені приступили до розкопці старих полігонів, вони виявили дивовижну річ: за 15 років 80% органічного матеріалу, що потрапив на полігон (продукти харчування) не розклалося. Іноді вдавалося прочитати відкопати на звалищі газету 30-річної давності. Сучасні полігони обладнані всіма типами систем, щоб не допустити контакту відходів з навколишнім середовищем. За іронією, саме внаслідок цього, розкладання відходів утруднене і вони представляють із себе своєрідну «бомбу уповільненої дії» [19].

1. Розташування:

1.1.Віддаленість від населеного пункту -на відстані 0,3км від с. Широке.

1.2. Віддаленість від водотоків і водойм -0,5км до Широківськогоканалу.

1.3 Віддаленість від водозабірних споруд - 0,8км до колодязів с. Широке.

1.4. Інженерно-геологічні умови розташувння ділянок під складування ТПВ характеризуються наявністю в основі просідних лесових суглинків І типу. Суглинки, які залягають вище рівня підземних вод, мають низькі фільтраційні властивості і придатні для облаштування протифільтраційних екранів, дамб та закриття побутових відходів. Підземні води знаходяться на глибині від 4-5,5м.

2. Якісна оцінка захищеності підземних вод. Водоносні водно-льодовикові та озерно-льодовикові відклади в районі полігону залягають на глибині більше 5-10 м, перекриваються еолово-делювіальними суглинками, які місцями обводнені в нижній частині.

3. Паспортизація сміттєзвалища не проведена. Воно не має інженерного облаштування, належної системи відведення фільтрату і тому становить екологічну небезпеку для сільськогосподарських територій та підземних вод.

4. Потужність зони аерації 5-10 м.

5. Склад і будова зони аерації - верхньочетвертинні геолого-делювальні лесовидні суглинки потужністю більше до 10 м, водно-льодникові відклади потужністю до5 м.

Характеристика ґрунтових вод -за хімічним складом підземні води належать до групи гідрокарбонатно-кальцієвих з середньою твердістю 7 мг-дм3.

Техніко-технологічна характеристика

1.Тип

1.1Відкрите поверхневе

1.2. Насипне

2.Наявність фільтраційних явищ: дренажний стік відсутній.

3.Наявність засобів захисту навколишнього природного середовища від забруднення:

3.1 Донний ізоляційний екран: відсутній.

3.2. Бортові ізоляційні екрани: відсутні.

3.3. Обвалування по периметру: наявне.

3.4. Дренажні канави: відсутні.

Технологія видалення відходів:

· Ущільнення відходів

· Присипка поверхнева місцевим ґрунтом.

Наявність під'їзних шляхів з твердим покриттям: наявні.

Діючий полігон на якому накопичено понад 16 тис. тонн. твердих побутових відходів працює в режимі перевантаження, Заходи знешкодження відходів: не здійснюються.

Звалище побутових відходів не відповідає санітарно-гігієнічним вимогам по наступних показниках [16]:

· Не витримана санітарно-захисна зона до населеного пункту і складає 200 м;

· Відсутній шлагбаум, будиночок для чергового працівника;

· Відсутнє штучне освітлення;

· Понаднормативна відстань до ґрунтових вод;

· Відсутня гідро ізолююча основа;

· Відсутні спостережні свердловини;

· Відсутні ділянки для миття та дезінфекції машин та контейнерів;

Відсутні системи по збору, очистки та знезараження фільтрату, що утворюється на полігоні.

Місця збору побутових відходів у селах району не удосконалені, не узаконені, відсутня огорожа, штучне освітлення, інше.

В районі не проводиться компостування побутових відходів.

Відомості про системи спостережень за якістю вод, ґрунтів та атмосферного повітря.

1.Здійснення спостережень за якістю підземних вод: не здійснюється.

2. Здійснення спостережень за якістю поверхневих вод: здійснюється.

3. Здійснення спостережень за якістю ґрунтів: здійснюється.

4. Здійснення спостережень за якістю атмосферного повітря: не здійснюється.

Щорічно до облдержадміністрації надавалися запити щодо фінансування даного полігону з державного та обласного екологічних фондів, але пропозиції не знаходили підтримки, в зв'язку з незначною будівельною готовністю об'єкту [16, 17].



3. Шляхи скорочення впливу забруднення тпв у веселівському районі

3.1 Об'єми накопичення відходів

На території селища збиранням, перевезенням та утилізацією ТПВ займається комунальне підприємство „АРУС”, також є примітивне звалище побутових відходів с. Широке [17]. До проведених аналізів щорічно утилізується близько 1205,3 т ТПВ, в району відповідно близько 1,5 тис. т ТПВ, що забруднює грунт, отруйний ґрунтові води, приносять непоправну шкоду здоров'ю людей.

Частково відходи вивозяться на полігон, призначений для їх захоронення, частково потрапляють у місця неорганізованого зберігання (близько 10%), а ще близько 6% просто осідає на території Веселівського району.

Враховуючи, що переважна частина мешканців Веселівського району (близько 83%) мешкає у приватних будинках з городами та веде селянське господарство, це спричиняє великий вміст органіки у твердих побутових відходах. Визначено, що останніми роками встановилася стійка тенденція зростання у складі ТПВ тари, упаковки, посуду разового користування з полімерних матеріалів, у тому числі з поліетилентерефталату. Динаміка накоичення ТПВ Веселівського району по роках представлена на рис. 3.1 [18].

Значна частина відходів деревини, харчових відходів, листя та трави, які систематично утворюються під час чергового циклу росту рослин на сьогоднішній день вивозяться на полігон. Внаслідок накопичення на звалищі відходів рослинного та промислового (хімічного) походження, значно погіршується екологічна ситуація, полігон переповнюється небезпечними відходами.



Рис. 3.1 Динаміка накопичення ТПВ в Веселівському районі за 2012-2014 р.

Виходячи з даних відображених на рис. 3.1, можна зробити висновок, що спостерігається тенденція збільшення обсягів ТПВ за 2012-2014 р., у зв'язку відсутність екологічно безпечних методів та засобів поводження з відходами, недосконалість механізму збирання, перевезення, видалення, знешкодження та захоронення відходів.

3.2 Прогноз техногенного впливу полігону ТПВ на компоненти природного середовища

У процесі будівництва та експлуатації полігону можливі різні види впливу на навколишнє природне середовище.

Вплив на територію, умови землекористування і геологічне середовище проявляється у відчуженні земель, порушенні території і зміну рельєфу при будівництві, можливої активізації екзогенних процесів, зміну гідрогеологічних характеристик і умов поверхневого стоку, небезпеки розвитку ерозії, збільшення навантажень на ґрунти, формуванні специфічних техногенних зон, забрудненні ґрунтів нафтопродуктами. У період експлуатації виникає небезпека забруднення ґрунтів відходами нафтопродуктами, обумовлена впливом транспорту, що працює на полігоні [19].

Можливий збиток довкіллю від функціонування полігонів ТПВ обумовлений утворенням фільтрату і біогазу в товщі тіла звалища. Фільтрат, проникаючи в породи зони аерації і грунтові води, забруднює їх. Стікаючі поверхневі води з полігону на рельєф місцевості забруднюють ґрунти. З поверхневим і ґрунтовим стоком фільтрат поступає у водні об'єкти, забруднюють і їх. В результаті біохімічних процесів в ґрунтах звалищ утворюється біогаз, який при виході на поверхню забруднює атмосферне повітря, і що нерідко призводить до займання відходів на звалищах і полігонах. Пожежі на звалищах і полігонах отруюють атмосферне повітря.

Проаналізувавши вище сказане, можна визначити ряд технологічних викидів об'єктів поводження з ТПВ [20]:

• біогаз, що утворюється при анаеробному розкладі органічної частини ТПВ на полігонах;

• викиди речовин з неприємним запахом (сірководню, аміаку,

меркаптанів) на полігонах, сміттєсортувальних лініях та компостувальних заводах під час дозрівання компосту;

• викиди забруднюючих речовин від устаткування для подрібнення та механічного сортування відходів;

• викиди не доочищених газів при спалюванні ТПВ на сміттєспалювальних установках тощо.

До викидів, що утворюються в допоміжних циклах, можна віднести:

Ш викиди від двигунів внутрішнього згоряння автотранспорту на промислових площадках, а також при транспортуванні ТПВ;

Ш викиди пилу під час пересипання будівельними та інертними промисловими відходами шарів ТПВ і викиди від згоряння палива у котельнях на полігонах.

Також можливі аварійні, наприклад, викиди від самозагоряння ТПВ на полігонах.

До шкідливих фізичних факторів можна віднести, наприклад, шум від транспортних засобів та устаткування для подрібнення ТПВ на сміттєсортувальних та компостувальних лініях тощо.

При підвищеному вітрі леткі компоненти сміття забруднюють значну площу поблизу полігону.

Відомо,що на полігонах в товщах TПВ йдуть процеси аеробного та анаеробного розкладання, відстоювання, випаровування як наслідок -виділення шкідливих речовин у навколишнє середовище. Це особливо небезпечно при широко поширеній практиці утворення так званих несанкціонованих сміттєвих звалищ. Крім того, триває відчуження корисних земельних площ під ці поховання, тобто ще більш посилюється важкий стан навколишнього середовища.

Вплив полігону на атмосферне повітря

Виявлено, що вплив на атмосферне повітря пов'язано з підвищенням його загазованості при роботі будівельної техніки, транспорту на етапі будівництва, транспорту і допоміжного обладнання на етапі експлуатації, підвищенням запиленості повітря при розробці грунтів, рух машин і механізмів, зберіганні і транспортуванні сипучих матеріалів без дотримання технологічних вимог.

...