Тверді побутові відходи

Також розкладання і гниття окремих складових ТПВ сприяють виділенню в повітря неприємних запахів. Тому на полігоні передбачена проміжна ізоляція (щодобова в теплий період часу t > + 50С і з інтервалом 3 доби - у холодний) і остаточна (щодо закриття всій площі або її ділянок) значно зменшується, а з часом і зовсім припиняє появу в повітрі неприємних запахів. У випадках порушення технології складування та ізоляції ТПВ фонова концентрація неприємних запахів в повітрі збільшується, в результаті з'являється стійкий специфічний запах розкладаються відходів [19].

Звалищний газ (ЗГ) - газ, що утворюється в результаті анаеробного бродіння відходів в тілі полігону. Основними компонентами звалищного газу є парникові гази, діоксид вуглецю і метан. Крім того, ЗГ містить безліч токсичних органічних сполук, які є джерелами неприємного запаху.

Встановлено, що при накопиченні ЗГ можуть формуватися вибухо-пожежонебезпечні умови як на самих полігонах ТПВ, так і в будівлях і спорудах, розташованих поблизу них. Накопичення газу в тілі звалища часто викликає самозаймання ТПВ. Процес горіння супроводжується утворенням токсичних речовин, зокрема, діоксинів. ЗГ також надає згубно впливає на рослинний покрив. Так, причиною придушення рослинного покриву, яке регулярно спостерігається навколо звалищного тіла, є накопичення ЗГ в паровому просторі ґрунтового покриву, що викликає асфіксію кореневої системи.

Дія полігону ТПВ при експлуатації на ґрунти

В результаті аналізу виявлено, що основним джерелом забруднення ґрунту є фільтратні стоки полігону, які накопичуються у ґрунтах, та внаслідок значних атмосферних опадів, що викликають перелив фільтрату, потрапляють у об'єкти довкілля. Це складна за хімічним складом рідина з яскраво вираженим неприємним запахом біогазу.

Джерелом забруднення фільтрату в основному є розкладання харчових відходів і окислювання металів, так як процес розпаду складних органічних речовин відбувається вкрай повільно.

Виявлено, що фільтрат утворюється на ділянці захоронення відходів протягом теплого і холодного пір року. У теплий період - опади у вигляді дощу. Утворення фільтрату в холодну пору року пов'язане з таненням снігу на поверхні покладених відходів за рахунок тепла, що виділяється при розкладанні органічної речовини в товщі звалищного тіла, а також похованням значної частини снігу спільно з уклад уючими відходами.

Відомо, що більшість забруднень, переважно неорганічних, не затримуються в ґрунті під час проходження через неї фільтрату, потрапляють у підземні води і можуть виявитися причиною систематичного погіршення якості водозабору. Фільтрат, проходячи через товщу відходів, збагачується токсичними речовинами, що входять до складу відходів або які є продуктами їх розкладу (важкими металами, органічними, неорганічними сполуками).

На звалищах, споруджених без дотримання правил охорони навколишнього середовища (що не мають протифільтраційного екрану, системи відводу й очищення фільтрату), фільтрат вільно стікає по рельєфу, потрапляє у грунт, ґрунтові і підземні води. Проникнення фільтрату в ґрунти і ґрунтові води може призвести до значного забруднення навколишнього середовища не тільки шкідливими органічними і неорганічними сполуками, але і яйцями гельмінтів, патогенними мікроорганізмами [20].

Вплив полігону ТПВ на водне середовище

Одним з головних шляхів поширення забруднення з території складування відходів являються поверхневі води, що стікають з території під час сильних дощів і особливо фільтрат. Встановлено, що состав і концентрація неорганічних та органічних забруднень вод залежать від складу відходів, способу експлуатації, місця складування, інтенсивності і характеру процесу розкладання, проникливості шару, а також від сукупності кліматичних умов.

Стоки потенційно можуть забруднювати грунт і ґрунтові води на території навколо полігонів, як наслідок небезпеку при добуванні таких вод для питного водопостачання.

Там, де на звалищах є системи збору стоків, обсяги потрапляння у грунт і воду шкідливих речовин знижуються, а оброблені стоки потім скидають у поверхневі води.

Отже, зараження підземних і поверхневих вод, ґрунтів продуктами вилуговування, виділення неприємного запаху, розкид відходів вітром, мимовільне загоряння полігонів, безконтрольне утворення метану і неестетичний вигляд є тільки частиною проблем. Однак, з огляду на безліч причин (серед яких основними є нестача вільних земель під нові полігони, відсутність коштів на їх будівництво, або впровадження прогресивних технологій поводження з відходами) звалища ТПВ продовжують експлуатуватися. Тому необхідним стає впровадження на полігонах ТПВ природоохоронних заходів, що дозволяють знизити їх навантаження на навколишнє середовище. Одним з найбільш актуальних дієвих заходів є установка на полігонах систем збору та утилізації звалищного газу.

Забруднення підземних вод за рахунок діяльності полігона - основна екологічна небезпека, яка постійно посилюється [21].

3.3 Заходи для мінімізації впливу забруднення твердими ТПВ на довкілля

Враховуючи сьогоднішні реальні економічні і соціальні умови та скрутні фінансові можливості Веселівського району, вважаю для об'єкту, що розглядається (полігон ТПВ с. Широке) першочерговим і необхідним є впровадження сортування ТПВ (рис.3.1) для подальшої їх переробки як вторинної сировини. Зважаючи на низький рівень екологічної культури населення, ведення програми екологічного виховання, навчання основам комунальної санітарії та привчання до роздільного збирання ТПВ в житловій забудові та на підприємствах соцкультпобуту населених пунктів є процес довготривалий, який потребує значної фінансової підтримки.

В такий ситуації, на мою, думку найбільш прийнятним є використання створення сміттєсортувальної техніки і обладнання, які б відповідали сучасним екологічним вимогам, що дозволить налагодити вторинну переробку ТПВ за більш короткий проміжок часу. Основна увага в цьому напрямку має приділятися розробленню та освоєнню серійного виробництва вітчизняних конструкцій сміттєсортувальних ліній та сміттєпереробних установок.

Вибір оптимальних з економічної та екологічної з точки зору конструкцій сміттєсортувальних ліній та сміттєпереробних установок повинен здійснюватися на конкурентній основі шляхом організації тендерів за участю вітчизняних розробників та закордонних фірм - виговлювачів відповідного обладнання.

Слід зауважити, що впровадження схеми сортування на практиці потребує вирішення питання щодо вивчення ринку збуту вторисировини та її перевезення.

Впровадження механічного сортування ТПВ на досліджуваному об'єкті дозволить:

· очистити території від забруднення;

· зменшити шкідливий вплив побутових відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини;

· поступово зменшити накопичення побутових відходів виготовити додаткову товарну продукцію за рахунок утилізації ресурсно цінних побутових відходів.

Що робить запропонований метод вигідним з екологічної точки зору.

· скорочення площ земельних ділянок, відведених під полігон ТПВ і використання їх в більш корисних цілях;

· виготовлення додаткової товарної продукції за рахунок утилізації ресурсно цінних компонентів побутових відходів;

· створення додаткових робочих місць;

· перетворення сфери санітарної очистки та поводження з відходами на самоокупну та рентабельну галузь комунального господарства;

· створення конкурентно здатної вітчизняної сміттєзбиральної, сміттєсортувальної та сміттєпереробної техніки.

Запропонована схема полягає у наступному: спочатку сміття, що надійшло поступає на стрічковий конвеєр. Під час руху по ньому за допомогою магнітних сепараторів вилучаються консервні банки та інші металічні предмети, виготовлені з чорних металів. Вони пресуються і потім у вигляді брикету відправляються на переплавку.

Кольорові метали (оливо, цинк, мідь та інші), які не вловлюються магнітним сепараторам відділяють за питомою вагою, індуктивного опору, а, іноді, в ручну.

Рис. 1.2 Схема сортування ТПВ.

Далі ТПВ очищені від металів надходять на стрічковий конвеєр де відбувається їх сортування за допомогою людських рук. Сортоване таким чином сміття пакетується і направляється на переробку:

· папір, шматки тканини і картон використовуються для виробництва целюлози, туалетного паперу, теплоізолюючих матеріалів;

· скло - подрібнювати і переплавляти;

· скло бите - як наповнювач для будівельних матеріалів;

· пластик (ПЕТ) - для отримання пластику. Інші ПВХ - як будівельний

Органічні відходи надходять в біотермічні барабани - циліндри до 60 м і діаметром біля 4 м. В них відходи перемішуються, подрібнюються. А примусово потрапляюче в середину повітря сприяє активізації аеробних процесів. Під дією мікроорганізмів маса починає активно гнити, температура в ході процессу підвищується до 60-70 0С. Через 2 доби, коли отримана маса остаточно дозріє її знову переробляють і отриманий з неї компост, використовують як добрива для внесення в грунт.

Органічний залишок ТПВ може також брикетуватися і направлятися на спалювання або відбувається захоронення непридатної частини ТПВ, яка становить близько 10%.

Впровадження запропонованої схеми поводження з побутовими відходами є екологічно доцільним і економічно вигідним, оскільки дозволить використовуючи дешеву вихідну сировину - ТПВ - отримати якісну продукцію, використати звільнені території в більш корисних цілях, забезпечить функціонування системи очистки смт Веселого та прилеглих територій від ТПВ та їх використання з мінімальним негативним впливом на навколишнє середовище.

Також доцільним є система роздільного збирання (рис. 3.2), яка дозволяє найбільш якісно вилучати вторинну сировину з потоку ТПВ. Це зменшує кількість відходів, які підлягають захороненню, сприяє розв'язанню екологічних, соціальних проблем та ресурсозбереженню і підвищує рентабельність сфери поводження з ТПВ. Основною проблемою отримання вторинної сировини є її відокремлення від іншого сміття. Для досягнення високого ступеню участі населення система роздільного збирання ТПВ потребує ретельної просвітницької роботи та стимулювання. Необхідне чітке повідомлення про те, яким чином кожний мешканець має брати участь у цій діяльності.

Роздільне збирання в сміттєзбиральну машину передбачає попереднє сортування сміття населенням та спеціальне обладнання машин. Громадяни сортують відходи на дві фракції -- органічну та змішану суху (решту), основна частина якої становить вторинну сировину. Машина рухається за встановленим графіком. Періодичність вивезення залежить від утворення органічної складової відходів, оскільки необхідно уникнути неприємного запаху від їх розкладання. Органічна фракція відходів надходить на корм худобі або компостування.

Роздільне збирання в два контейнери можна здійснювати за двома схемами: з вилученням вторинної сировини; вилученням харчових відходів.

Схема з вилученням вторинної сировини передбачає встановлення двох типів контейнерів -- для вторинної сировини та інших відходів. Контейнери для вторинної сировини маркірують. Вторинну сировину вивозять у сортувальні пункти, а змішані відходи -- на полігон. При необхідності змішані відходи можна пресувати. Періодичність вивезення має бути орієнтована на вологу складову відходів, щоб уникнути неприємного запаху від їх розкладання. Суху фракцію можна вивозити рідше з урахуванням терміну заповнення контейнерів.

Рис. 3.2 Роздільне збирання з вилученням відходів.

Схема з вилученням харчових відходів передбачає встановлення двох типів контейнерів -- для харчових відходів та іншого сміття. Харчові відходи надходять на корм худобі або компостування, а змішані -- на полігон. При необхідності змішані відходи розвантажують на перевантажувальній станції або пресують.

Роздільне збирання більш ніж у два контейнери передбачає встановлення окремих маркірованих та спеціально обладнаних контейнерів для різних видів вторинної сировини (скла, полімерів, паперу) та контейнерів для змішаних і харчових відходів. Кількість контейнерів визначає специфіка району. Вторинну сировину вивозять у пункти прийому, а змішані відходи -- на полігон. При необхідності змішані відходи транспортують на перевантажувальну станцію або пресують.

Роздільне збирання в приймальному пункті передбачає можливість здати вторинну сировину за встановлену плату або залишити змішані ТПВ. Приймальний пункт містить контейнери для одного або декількох видів відходів. Працівники пункту сортують змішані відходи. Залишок від сортування завантажують у машину та вивозять на полігон. Приймальні пункти можна створити в місцях, куди мешканці приносять звичайні ТПВ, а також поблизу торгівельних центрів та універмагів, ринків, тощо.

Роздільне збирання в сміттєзбиральну машину передбачає попереднє сортування сміття населенням та спеціальне обладнання машин. Громадяни сортують відходи на дві фракції -- органічну та змішану суху (решту), основна частина якої становить вторинну сировину. Машина рухається за встановленим графіком. Періодичність вивезення залежить від утворення органічної складової відходів, оскільки необхідно уникнути неприємного запаху від їх розкладання. Органічна фракція відходів надходить на корм худобі або компостування.



4. Охорона праці

4.1 Аналіз небезпечних і шкідливих виробничих чинників при проведенні досліджень

Під час виконання робіт, пов'язаних з вирішенням проблем утилізації твердих побутових відходів смт. Веселе Запорізької області, на працівника можуть діяти небезпечні та шкідливі виробничі чинники [22].

Природні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

- зовнішні метеорологічні чинники (вітер, опади, гроза, сонячна радіація, низька або висока температура зовнішнього повітря, ожеледиця, глибокий сніг на землі та сніг і ожеледь, що зависли на деревах, будівлях чи спорудах, тощо);

- складні рельєфні, гідрологічні і ґрунтові умови (круті схили, осипи, обвали, каменепади, селі, зсуви, карстові воронки, повені, рідкий мул, болота та втоплені в них предмети, гірські ріки і водостоки).

Фізичні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

- рухомі машини і інструмент; рухомі частини виробничого устаткування; рухомі матеріали, вироби, деталі, заготовки та їх уламки; конструкції, які руйнуються;

- підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони, наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин;

- підвищена чи знижена температура повітря робочої зони, теплове проміння;

- підвищена чи знижена температура поверхні устаткування, матеріалів і заготовок;

- підвищений рівень шуму або вібрації на робочому місці;

- підвищена чи знижена вологість повітря;

- підвищена чи знижена рухомість повітря;

- підвищена чи знижена іонізація повітря;

- підвищений рівень іонізуючого випромінювання у робочій зоні;

- підвищена яскравість світла;

- підвищений рівень ультрафіолетової радіації;

- підвищений рівень інфрачервоної радіації;

- гострі краї, задирки, шорсткість на поверхнях матеріалів, заготовок і деталей, інструменту і устаткування;

- слизькість мокрих та обмерзлих поверхонь пересування.

Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

- токсичні;

- подразнювальні;

- сенсибілізувальні;

- канцерогенні;

- алергенні.

Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

- хижі звірі, отруйні плазуни, павуки, кліщі, інші комахи тощо;

- отруйні і подразнювальні рослини, їх плоди та пилок;

- патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, гриби, найпростіші) та продукти їх життєдіяльності.

Психофізіологічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники:

- фізичні перевантаження (статичні і динамічні);

- нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).

Джерелами небезпечних та шкідливих виробничих чинників на полігоні ТПВ є:

- транспортні засоби, вантажопідіймальне устаткування;

- ручні роботи, що спричиняють фізичні і нервово-психічні перевантаження.



4.2 Основні вимоги охорони праці на полігонах твердих побутових відходів

Організація охорони праці на полігонах побутових відходів здійснюється відповідно до Закону України «Про охорону праці» і передбачає виконання заходів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності [23].

На робочих місцях, де технологічний процес, обладнання, сировина та матеріали, які використовуються, є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо вплинути на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому, повинна бути проведена атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабміну України від 01.08.92 №442 [24].

Робота на полігоні побутових відходів уночі дозволяється виключно за наказом керівництва полігона.

Для роботи на полігоні побутових відходів допускаються чоловіки і жінки віком від 18 років, які пройшли медичний огляд і не мають протипоказань за станом здоров'я, пройшли інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії [25].

Персонал полігонів побутових відходів повинен проходити відповідні інструктажі, навчання (підвищення кваліфікації), перевірку знань з питань охорони праці відповідно до Типового положенням про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 р. №15, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.02.2005 р. за №231/10511 [26].

Кожний нещасний випадок, а також будь-які порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призводять до нещасних випадків або аварій, підлягають розслідуванню, виявленню причини і винуватців їх виникнення та вжиттю заходів щодо запобігання повторенню подібних випадків [27].

До роботи в колодязях на території полігона побутових відходів допускається бригада з трьох працівників і лише після того, як повітря в колодязі перевірено газоаналізатором на наявність кисню і відсутність шкідливих та вибухонебезпечних газів.

Працівникам полігона побутових відходів, зайнятим на роботах із шкідливими і небезпечними умовами або роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, керівництво полігона побутових відходів видає спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24.03.2008 р. №53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2008 р. за №446/15137 [28].

Керівництво полігона побутових відходів зобов'язане забезпечити фінансування та проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичного (протягом трудової діяльності) обов'язкових медичних оглядів працівників та обов'язкових щеплень відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України 21.05.2007 №246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.07.2007 р. за №846/14113 [29].

Для надання першої допомоги при травмах та нещасних випадках на кожній експлуатаційній дільниці полігона побутових відходів повинна бути аптечка із запасом медикаментів та перев'язочних матеріалів, яку необхідно періодично поповнювати (залежно від терміну придатності медичних засобів). 

4.3 Пожежна безпека на полігонах твердих побутових відходів

Керівництвом полігону твердих побутових відходів затверджується інструкція про заходи пожежної безпеки, в якій встановлюються порядок та спосіб забезпечення пожежної безпеки, обов'язки і дії працівників у разі виникнення пожежі, включаючи порядок оповіщення людей та повідомлення про неї пожежної охорони, евакуації людей, тварин і матеріальних цінностей, застосування засобів пожежогасіння та взаємодії з підрозділами пожежної охорони.

Керівник полігона визначає обов'язки посадових осіб (у тому числі заступників керівника) щодо забезпечення пожежної безпеки, призначає відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць тощо, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання і експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту.

Для розміщення первинних засобів пожежогасіння на території полігона побутових відходів (у господарській зоні) встановлені спеціальні пожежні щити (стенди) згідно з вимогами Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 р. за № 1417 [30].

Пожежні щити (стенди) на території об'єкта встановлюються з розрахунку один щит (стенд) на 5000 м3 площі.

Усі працівники при прийнятті на роботу і за місцем роботи проходять інструктажі з питань пожежної безпеки, які поділяються на вступний, первинний, повторний на робочому місці, позаплановий та цільовий [31].

Особи, яких приймають на роботу, пов'язану з підвищеною пожежною небезпекою, попередньо (до початку самостійного виконання роботи) проходять спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з пожежної безпеки.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, протипожежного інструктажу і перевірки знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

Використання пожежного обладнання, інструментів, інвентарю для господарських, виробничих та інших потреб, не пов'язаних з гасінням пожежі або навчанням протипожежних формувань, забороняється.

Кожний транспортний засіб, який працює на полігоні побутових відходів, має бути оснащений згідно Правил пожежної безпеки в України.

У приміщеннях під навісами та на відкритих майданчиках, де зберігається автотракторна техніка полігона побутових відходів, а також безпосередньо на робочих картах складування відходів забороняється:

- заправляти техніку пальним;

- заряджати акумулятори безпосередньо на машинах;

- залишати транспортні засоби з увімкненим запаленням.

Унаслідок біохімічних процесів у тілі полігона побутових відходів утворюється біогаз. Щоб запобігти його вибуху і пожежам створюється система вилучення та знешкодження біогазу.

Свердловини облаштовуються металевими або полімерними трубами діаметром 200 мм і більше з перфорацією у заглибленій частині до 2,5 - 3,0 м.

У міру зростання шару відходів трубу слід нарощувати таким чином, щоб висота над поверхнею становила не менше 1,5 м.

Частина труби, що виступає над поверхнею, має бути пофарбована в яскравий оранжевий колір, щоб запобігти її руйнуванню транспортними засобами.

Якщо полігон побутових відходів має куполоподібну форму, дренажні свердловини для витікання біогазу можуть бути горизонтальними.

Заборонено палити і розпалювати вогнища на території полігона твердих побутових відходів.



5. Правове регулювання поводження з ТПВ

5.1 Правові засади регулювання утилізації відходів

Законодавство України про відходи складається із низки законодавчих актів, зокрема, законів України «Про відходи», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про поводження з радіоактивними відходами», «Про металобрухт», Кодексу України про надра та інших нормативно-правових актів

Закон України «Про відходи» від 5 березня 1998 року визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їхнім збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також із відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне [32].

До компетенції Кабінету Міністрів України у сфері поводження з відходами належить: реалізація державної політики у сфері поводження з відходами; забезпечення розроблення і виконання загальнодержавних і міждержавних програм поводження з відходами і запровадження маловідходних, безвідходних, енергозберігаючих та ресурсозберігаючих технологій; координація роботи міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами; затвердження порядку надання дозволів та встановлення умов збирання відходів; затвердження переліку небезпечних відходів; затвердження переліку відходів, транскордонне перевезення і видалення яких підлягає державному регулюванню, та організація контролю за їх перевезенням і видаленням; затвердження переліку окремих видів відходів як вторинної сировини; затвердження переліку операцій, пов'язаних з утилізацією та видаленням відходів; забезпечення створення в Україні об'єктів для захоронення небезпечних відходів, що не підлягають знешкодженню та утилізації; встановлення квот на ввезення в Україну для утилізації відходів як вторинної сировини; встановлення порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів; встановлення порядку видачі дозволу на транскордонне перевезення небезпечних відходів; встановлення порядку ввезення, вивезення і транзиту через територію України окремих видів відходів.

Згідно із ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів із додержанням санітарних та екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей [33].

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного добробуту, визначає відповідні права і обов'язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» діяльність, пов'язана з потенційною небезпекою для здоров'я людей, підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законодавством [34]

Загальні аспекти поводження з твердими побутовими (комунальними) відходами передбачено Законами України "Про житлово-комунальні послуги", "Про благоустрій населених пунктів". Для боротьби з побутовими відходами у країні передбачається система збирання та вивезення твердих і рідких побутових відходів, яка включає послідовність виконання технологічних операцій з вилучення, накопичення і розміщення відходів у спеціально відведених місцях та їх вивезення у пункти знешкодження. У 2004 році Уряд затвердив Програму поводження з твердими побутовими відходами, на підставі якої наказом Мінбуду України від 11 грудня 2006 року затверджено Правила з організації збирання, перевезення, перероблення та утилізації твердих побутових відходів.

Кабінет Міністрів України визначив порядок утилізації побутових відходів. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів" від 10 грудня 2008 року № 10702 визначено механізм надання суб'єктами господарювання незалежно від форми їх власності послуг з вивезення побутових відходів у містах, селищах і селах. Постановою "Питання надання послуг з вивезення побутових відходів" від 16 листопада 2011 року № 11733 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення конкурсу на надання послуг з вивезення побутових відходів. Відповідно до документа учасниками конкурсу можуть бути суб'єкти господарювання, у статутних документах яких передбачена діяльність у сфері поводження з побутовими відходами [35,36].

Підприємства, установи та організації всіх форм власності, що виробляють або імпортують для вільного використання мастила (оливи) за певними кодами товарних під категорій, внаслідок використання яких утворюються відпрацьовані мастила (оливи), зобов'язані самостійно відповідно до законодавства забезпечити збирання, видалення, знешкодження та утилізацію відпрацьованих мастил (олив) або укласти договори про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) з урахуванням встановленого мінімального розміру плати за послуги з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) з уповноваженим підприємством, що належить до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів, або іншими суб'єктами господарювання, що мають відповідну ліцензію [37].

Відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1 червня 2000 року № 1775-Ш, наказу Мінприроди України "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (згідно з переліками, що визначаються Кабінетом Міністрів України)" від 4 листопада 2011 року № 4313 ліцензійні умови встановлюють організаційні, кваліфікаційні, технологічні та інші вимоги для провадження господарської діяльності зі збирання та заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини, перелік яких визначений Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку окремих видів відходів як вторинної сировини, збирання та заготівля яких підлягають ліцензуванню" від 28 лютого 2001 року № 183. Ці Ліцензійні умови поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що здійснюють збирання та заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини. До зазначеного Переліку входять такі види відходів: відходи полімерні; відходи гумові, у тому числі зношені шини [38]

Для отримання ліцензії на збирання відходів як вторинної сировини необхідно надати затверджений перелік документів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 року № 756.

Згідно з Переліком органів ліцензування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 року № 16982, органом ліцензування господарської діяльності зі збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (за переліками, які визначаються Кабінетом Міністрів України) є Міністерство екології та природних ресурсів України.

Мінприроди України відповідно до покладених на нього завдань, затверджує або погоджує в установленому порядку правила, нормативи, норми з поводження з відходами, аналізує практику їх застосування, в межах своєї компетенції бере участь у розробленні інших правил, нормативів і норм; видає відповідно до закону дозволи на здійснення операцій у сфері поводження з відходами та ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності у цій сфері, контролює додержання умов виданих дозволів та ліцензій, зупиняє або анулює їх дію.

5.2 Юридична відповідальність за порушення законодавства України про відходи

Юридична відповідальність у сфері поводження з відходами настає за вчинення екологічних правопорушень. Зокрема, у ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року визначені такі види правопорушень у даній сфері: допущення наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; порушення природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів; невиконання спеціальних правил поводження з відходами, наслідком якого може бути порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище або порушення норм екологічної безпеки [33]

Загальний перелік правопорушень у сфері поводження з відходами визначено у ст. 42 Закону України "Про відходи" від 5 березня 1998 року. До них належать: порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків; самовільне розміщення чи видалення відходів; порушення порядку ввезення в Україну, вивезення і транзиту через її територію відходів як вторинної сировини тощо. Зазначений перелік не є вичерпним. Законами може бути встановлена відповідальність і за інші правопорушення законодавства про відходи [32].

До дисциплінарної відповідальності притягуються винні особи у разі порушення законодавства у сфері поводження з відходами в процесі виконання трудових обов'язків. У такому випадку на фізичну особу дисциплінарні стягнення накладаються на підставі КЗпП України. Склади правопорушень законодавства про відходи з установленням відповідних санкцій за їх скоєння визначаються КУпАП та КК України.

Адміністративна відповідальність передбачена КУпАП. До цього виду юридичної відповідальності можуть бути притягнуті громадяни та посадові особи за такі правопорушення: псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель хімічними і радіоактивними речовинами, виробничими й іншими відходами (ст. 52); забруднення і засмічення вод (ст. 59); порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення (ст. 59-1); пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, шкідливими викидами, відходами і покидьками (ст. 72); засмічення лісів відходами (ст. 73); порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування, утилізації, ліквідації та використання відходів (ст. 82) тощо.

До органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення в галузі поводження з відходами, відносять: органи, установи та заклади державної санітарно-епідеміологічної служби, які розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80-83 КУпАП (коли вони є порушеннями санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм).

Цивільно-правова відповідальність настає незалежно від притягнення винних осіб до адміністративної або кримінальної відповідальності. Особи повинні нести цивільно-правову відповідальність у разі заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу або здоров'ю громадян.

Кримінальна відповідальність у сфері поводження з відходами передбачена ст. 268 КК України - незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини чи транзит через її територію відходів або вторинної сировини без належного дозволу.

Кримінальний кодекс передбачає відповідальність за забруднення або псування земель речовинами, відходами або іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я або довкілля (ст. 239); забруднення або іншу зміну природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров'я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового або іншого виробництва (ст. 241); порушення правил охорони вод (водних об'єктів), якщо це спричинило забруднення поверхневих і підземних вод і створило небезпеку для життя, здоров'я людей і довкілля (ст. 242); порушення законодавства про континентальний шельф України, що заподіяло істотну шкоду, а також невжиття особою, що відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю або здоров'ю людей (ст. 244).

Правові засади відшкодування шкоди за порушення законодавства про відходи регулюються Законом України "Про відходи". Юридичні та фізичні особи зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства у сфері поводження з відходами, в порядку і розмірах, встановлених цивільним законодавством України. У цій сфері застосовуються загальні правила відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про навколишнє природне середовище, визначені у ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Відшкодування шкоди, заподіяної об'єктам навколишнього природного середовища, здійснюється відповідно до затверджених у встановленому порядку такс, а також методикам обчислення розміру збитків. При їх відсутності відшкодування провадиться по фактичних витратах на відновлення порушеного стану навколишнього природного середовища [32,33].

Найбільшу небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини становлять небезпечні відходи. У цьому зв'язку Мінприроди 15 травня 2001 року затверджена "Тимчасова методика визначення очікуваних збитків від забруднення довкілля при транспортуванні небезпечних речовин та відходів". Вона визначає орієнтовні розрахунки розмірів відшкодування шкоди, завданої юридичними і фізичними особами при здійсненні ними діяльності з транспортування небезпечних речовин та відходів унаслідок аварійного забруднення природних ресурсів небезпечними речовинами та відходами [32].

Таким чином, проаналізувавши законодавчу базу, яка регулює поводження з ТПВ в Україні, було виявлено, що є багато законодавств, але підприємства не завжди їх дотримується у зв'язку з недостатнім фінансування.

Висновки

1. В результаті роботи було вивчено ситуацію, яка склалася із ТПВ в регіоні і в Україні в цілому, було виявлено, що за останні десять років обсяг побутових відходів збільшився на 40%, а місця знешкодження та захоронення відходів не відповідають санітарним вимогам. Це призвело до ряду екологічних проблем, а саме: забруднення атмосфери, викидами звалищного газу, забруднення підземних вод фільтратами, розвитком хвороботворних мікроорганізмів, поширенням неприємних запахів.

2. Проаналізувавши способи переробки й утилізації ТПВ, було відмічено, що найбільш поширеними є: поховання, компостування, брикетування, спалювання. Але кожен з них має свої переваги і недоліки, тому вибір методів і технологій переробки ТПВ повинен здійснюватися з урахуванням особливостей регіонального та місцевого розвитку.

3. Досліджено проблеми ТПВ та їх утилізації в Веселівському районі. Щорічно домогосподарствами Веселівського району в середньому продукується близько 1,5 тис. т ТПВ, утворюються несанкціоновані сміттєзвалища, використовуються відкриті контейнери, які на сьогодні знаходяться у досить поганому стані (вражені корозією). Виробництва по переробці та утилізації відходів в Веселівському районі відсутні, також відсутні промислові підприємства, які мають токсичні відходи та удосконаленні звалища. Захоронення ТПВ здійснюється на полігоні, який не відповідає вимогам санітарних норм.

4. Найбільш ефективними методами поводження з ТПВ в Веселівському райноні з економічної і екологічної точки зору є:

1) Сортування ТПВ - дозволить використовуючи дешеву вихідну сировину отримати якісну продукцію, використати звільнені території в більш корисних цілях, забезпечить функціонування системи очистки селища міського типу та прилеглих територій. від ТПВ та їх використання з мінімальним негативним впливом на навколишнє середовище.

2) Роздільне збирання ТПВ - відносно не дороге. Запропонова схема забезпечує високий рівень роздільного збирання відходів, що є дуже важливими для зменшення обсягів ТПВ, що вивозяться на полігон.



Список використаних джерел

1.Як українці знищували країну[Електронний ресурс] - 2012. - № 6. - Режим доступу до ресурсу: http://jkg-portal.com.ua/ua/publication/one/jak-ukrajinc-znishhuvali-krajinu-29583;

2. Головін. В.В. Програма моніторингу довкілля Запорізької області / В.В. Головін, Н.І. Гаращук, В.Т. Коба / Під ред. В.В. Головіна. - Запоріжжя: ЗМДКД “Дніпровський металург”, 2001. - 181 с.;

3. Дмитрюк В. І. КласифІкація ТПВ, їх види та особливості / В. І. Дмитрюк, Р. Н. Андрюшин. / Вища школа. - 2008. - №15. - 17 с.;

4. Державний класифікатор відходів. ДК-005-96. Затверджений наказом Держстандарту України № 89 від 29.02.1996 р.;

5. П. В. Ульянов. П. В. Про існуючих методах знешкодження твердих побутових відходів / П. В. Ульянов. / Чиста земля, Спец. випуск, №1, 2010, 22-27 с.;

6. Радовенчик В. М. Тверді відходи: збір, переробка, складування / В. М. Радовенчик, М. Д. Гомеля - К.: Кондор, 2010. - 549 с.;

7 . Сучасний стан поводження з ТПВ Україні [Електронний ресурс]. - 2014. - Режим доступу до ресурсу: http://bibliofond.ru/view.aspx?id=484994;

8. Скороход Я. В. Проблеми твердих побутових відходів / Я. В. Скороход. - Харків: Світ.- 2012. - 143 с.;

9. Міщенко В.С. Світ відходів і Україна в ньому / В.С. Міщенко - Дзеркало тижня. Україна. - 2012. - № 25. - 3-4 с.;

10. Шевченко Т. И. Причины неэффективности и направления совершенствования системы управления отходами в Украине / Т. И. Шевченко / Механизм регулирования экономики. - 2010. - №1. - 205-216 с.;

11. Стандарти Кіотського Протоколу [Електронний ресурс]. - 2012. - Режим доступу до ресурсу: http://uk.wikipedia.org/wiki;

12. Головін В. В. Моніторинг довкілля у сфері поводження з відходами: матеріали другої науково-практичної конференції «Техногенно-екологічна безпека регіонів як умова сталого розвитку України (16-19 квітня 2002р., м. Львів)» Головін В. В., Гаращук Н. І., Діковський М. В. - К.: Товариство “Знання України”. - 20012. - 291-294 с.;

13. Сучасний стан поводження з відходами міста Запоріжжя: проблеми і шляхи вирішення [Електронний ресурс]. - 2014. - Режим доступу до ресурсу: http://www.irer.com.ua/stati-i-publikatsii/22-suchasnij-stan-povodzhennya-zvidkhodami-mista-zaporizhzhya-problemi-i-shlyakhi-virishennya;

14. Програма поводження з твердими побутовими відходами в Запорізькій області на 2008-2012 р.р., / Головін В.В., Коба В.Т., Діковський М.В. та ін./ затверджена Рішенням Запорізької обласної ради від 07.08.2008 р. № 17;

15. Федоров В. П. Веселівщина - мій рідний край / В. П. Федоров. / Колос. - 2014. - №267. - 2 с.;

16. Соціально-економічний паспорт Веселівського району за підсумками 2013 року [Електронний ресурс]. - 2014. - Режим доступу до ресурсу: file:///C:/Users/%D0%90%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B0/Downloads8683.pdf;

17. Веселівська районна державна адміністрація. Загальні відомості [Електронний ресурс]. - 2014. - Режим доступу до ресурсу: http://www.zoda.gov.ua/article/309/zagalni-vidomosti.html;

18. Веселівський район (адміністративний центр - смт. Веселе) [Електронний ресурс]. - 2013. - Режим доступу до ресурсу: http://sd.net.ua/2009/12/19/veselivskiy_rayon.html;

19. Гуман О. М. Экологический мониторинг на полигонах твердых бытовых и промышленных отходов. / О. М. Гуман / Записки Горного института. Проблемы современной инженерной геологии. - Санкт-Петербург, 2003. - 58-60 с.;

20. Грибановой Л. П. Зоны влияния полигонов: экологическая реабилитация. / Л. П. Грибановой Л. П., В. Н. Гудковой. - Москва, 2012 год, 98-102 с.;

21. Волошин П.К. Оцінка впливу полігону ТПВ на екологічний стан гідросфери / П.К. Волошин / Ресурси природних вод Карпатського регіону (Проблеми охорони та раціонального використання). - Львів, 2005. - 30-33с.;

22. Наказ МОЗ України №528 «Про затвердження Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу» від 27.12.2001 р.;

23. Закон України «Про охорону праці» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, №49, ст. 668).

24. Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. №442.

25. Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України «Правила експлуатації полігонів побутових відходів», зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 грудня 2010 р. за №1307/18602» від 01.12.2010 р. за №435;

26. НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затверджений наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 р. №15;

27. Лущенков В.Л. Методичні основи навчання і пропаганди питань з охорони праці. / В. Л. Лущенков, Д. А. Бутко, Ю. П Рогач, В. В .Петров. - Сімферополь, 2002. - 240 с.;

28. Порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затверджений наказом Держгірпромнагляду від 24.03.2008 р. за №53;

29. Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.2007 р. за №246;

30. Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 р. за №1417;

31. Рогач Ю. П. Пожежна безпека. Ю.П.Рогач - Сімферополь: Таврія-Плюс, 2001. - 123 с.

32. Закон України «Про відходи». від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР;

33. Закон Української РСР «Про охорону навколишнього природного середовища». від 25 червня 1991р. № 1264-XII;

34. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення». від 24 лютого 1994 р. № 4004- XII;

35. Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг з вивезення побутових відходів" від 10 грудня 2008 року № 10702;

36. Постановою Кабінету Міністрів "Питання надання послуг з вивезення побутових відходів" від 16 листопада 2011 року № 11733;

37. Постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив)" від 27 липня 2011 року № 1075;

38. Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку окремих видів відходів як вторинної сировини, збирання та заготівля яких підлягають ліцензуванню" від 28 лютого 2001 року № 183

Размещено на Allbest.ru

...