Аналіз стану екосистеми Азовського моря

Слід зазначити також, що вода вливається з півночі (з Таганрогської затоки) в Азовське море власне, повинна відхилятися вправо, тобто на захід, вже в силу обертання землі. Потужність течії підлягає значним сезонним змінам в залежності від кількості надходження в море прісної води; вона може більш-менш значно змінюватися і в різні роки.

Існування в Азовському морі циклічної кругової течії доводиться не тільки розподіл солоності і загальними теоретичними міркуваннями; поступово накопичуються і прямі спостереження. Існування течії вздовж південного берега в напрямку Казантип - мис Хроні - мис Кам'яне. І за тим на північ уздовж східного берега.

Система течій Азовського моря представляється не як безперервний рух мас води в одному певному напрямку, йдеться про загальний рух мас води, яка являється рівнодіючою окремих пересувань; ці останні можуть в залежності від напрямку, сили і тривалості вітрів мати різне спрямування. Наприклад в Каспійському морі ми знаходимо добре виражену певну систему течій, існування якої цілком підтверджується і даними руху суден. А ящо брати до уваги Баренцеве море, то при абсолютно визначеною системою гілок Нордкапською течією можна іноді спостерігати в тій чи іншій галузі пересування води у верхніх шарах в напрямку, не відповідного загального спрямування даної гілки теплої течії.

2.3 Коливання рівня води

На Азовському морі можна виділити два основних види коливань рівня: об'ємні багаторічні і сезонні, згоні, нагоні і сейшеві.

Рівень Азовського моря коливається, змінюючись з року в рік, протягом року і навіть діб. Ці коливання обумовлюються змінами величини річкового стоку і впливом вітрів.

Положення рівня визначається насамперед кількістю води, що надходить з суші, і особливо тими масами її, які приносяться головними річками басейну Азовського моря - Доном і Кубанню.

Особливо різкий вплив в сенсі підвищення рівня має танення снігового покриву. Весняною повінню обумовлюється літнє підвищення рівня Азовського моря, що супроводжується сильним зниженням солоності. Значне випадання опадів може викликати різке підвищення рівня моря і в іншу пору року.

Існує ряд факторів підвищують рівень моря і знижують.

Фактором, що підвищує рівень моря, є випадання опадів.

Важливе значення в гідрології Азовського моря має, приплив води з Чорного моря через Керченську протоку - явище, яким компенсується втрата солей, що буря плином з Азовського моря в Чорне. А ранньою весною, в море надходять значні маси води з підвищеною солоністю з Сиваша через Генічеську протоку.

А ось найголовнішим фактором який зменшує кількість води в Азовському морі, є відтік води в Чорне море, відтік води в Сиваш і випаровування.

Вплив розглянутих вище чинників на рівень Азовського моря зводитися до змін кількості води в цьому морі. Але більш-менш значні, в деяких випадках навіть величезні зміни - підвищення або пониження рівня моря в окремих районах - можуть відбуватися і зовсім незалежно від збільшення або зменшення загальної кількості води в Азовському морі.

Приплив річкових вод в Азовське море має ясно виражений річний хід з максимумом навесні і мінімумом узимку, і рівень Азовського моря повторює цей річний хід. Це пояснюється невеликим обсягом моря, а також мілководністю і вузькістю Керченської протоки.

Амплітуда коливань середніх місячних рівнів моря невелика і складає щорічно 25-50 см. Більш різко виражені короткочасні зрад рівня, що викликаються вітром, так звані згоні та нагоні коливання. При цьому вся маса морської води починає рухатися, але зміни рівня моря в різних частинах його різні за знаком. У той час як у одних береговий рівень знижується, у інших підвищується. Для кожного водного басейну існує свій власний період коливання, що залежить від розмірів глибин водойми.

Для Азовського моря період вільного коливання, що виникає після дії наганянь наганяння вітру дорівнює приблизно одній добі. Влітку, коли над морем встановлюється гарна антициклону погода, вільні коливання рівня моря підтримуються бризовими вітрами.

Найбільше значення при цьому мають вітри, які можуть наганяти воду в відому частину моря або, навпаки, відганяти її. Результатів дії вітрів, можуть бути коливання, амплітуда яких далеко перевищує амплітуду коливань, що викликаються змінами кількості води в морі.

Звісно зрозуміло, що вітер одного і того ж напрямку надає різний вплив на рівень моря в різних частинах його; так за даними Лоцни, викликає найбільші згони води в Генічеську і найбільші нагони в Таганрозі [6, с. 53]

Крім двох розглянутих вище категорій коливань рівня Азовського моря (коливання, що залежать від змін кількості води, і коливань від нагону або згону води в межах моря), в наш час існують ритмічні коливання з характером сейш [9, с. 149].

Сейши - це стоячі хвилі, що виникають в замкнутих або частково замкнутих водоймах під впливом атмосферного тиску, вітру, сейсмічних явищ. Цей термін ввів ще в 1890 році швейцарський вчений Франсуа-Альфонс Форель, який досліджував Женевське озеро.

У мілководному Азовському морі сейшеві коливання (іноді малопомітні, іноді катастрофічні) відбуваються постійно. Причиною їх появи стає не тільки зміна вітру або атмосферного тиску над морем, ної хвилі штормових нагонів з Чорного моря. Течії, що виникають із-за Сейш, надають руху всій масу води водойми і сильно впливають на його гідрологічні та гідрохімічні показники: солоність, температуру, вміст кисню, фосфору, азоту та ін. В зонах вузлів (точки, де рівень води майже не коливається ) і звуження берегів сейши можуть формувати екстремально високі швидкості течії - до 1,5 метра в секунду і більше. Висота сейшевих хвиль здатна досягати 1,5 метра. Причиною цих сейшів мабуть є той факт, що по дні Азовського моря проходить глобальний геологічний розлом на глибині близько одного кілометра. Він і створює сейсмічну активність, яка породжує стоячі хвилі. Наповзання донних шарів один на одного викликає утворення підводних річок.

Хвилювання.

Як відомо, розміри хвиль, а саме їх довжина і висота, залежать від ряду факторів, але в першу чергу від сили і тривалості вітру, від довжини і глибини водосховища. Малі розміри Азовського моря не дозволяють розвиватися хвилях великих розмірів, причому хвилювання тут вельми швидко змінюється в залежності від ослаблення або посилення вітру.

В океанах в шторм хвилі можуть досягати висоти 13-14 м і довжини більше 400 м. У Чорному морі висота доходить до 6-7 м, а довжина до 180 м. В Азовському морі висота хвилі не перевищує 3 м, а довжина 26 м.

Відносно мала довжина і велика крутизна хвиль створюють для маломірних суден неприємну і навіть небезпечну качку. Максимальна сила тиску хвиль на вертикальну стінку в Азовському морі близько 2 т на квадратний метр. Сила ж удару хвилі значно вище і може бути вельми руйнівною. Найбільші хвилювання спостерігаються взимку, коли часті сильні вітри. Повторюваність 4-5 бальних хвилювань становить 8-16%. Але хвилювання силою в 6 балів і понад усе ж нечасті. Їх повторюваність не перевищує 1-5%. Влітку на Азовському морі - це саме той період з переважанням слабких хвилювань силою від 0 до 2 балів. Повторюваність хвилювань силою в 4 і більше балів в цей час становить в середньому всього 1-10%.

2.4 Екологічний стан та шляхи вирішення забруднення Азовського моря

Останнім часом Азовське море переживає не кращі свої роки, не дивлячись на те, що екологи говорять про його забруднення з цим зробити поки нічого поки не можна і ось чому: води річок Дону і Кубані дуже інтенсивно розбираються на зрошення полів. Через це так званий «добовий дебет» річки значно падає, і приплив прісної води зменшується. Отже падає рівень самого моря і в Азовське море починає підтікати вода з Чорного моря (через Керченську протоку). Там знаходиться усталена стабільна Керченська течія, яка несе воду Чорного моря в Азовське. До початку інтенсивної сільськогосподарської діяльності в Ставрапольскому краї, в районі Дону, навпаки спостерігався зворотний струм, вода витікала з Азовського моря в Чорне, де змішувалася з водою Чорного моря (надаючи дуже незначний вплив). Зараз навпаки, йде підтік солоної води і щорічно збільшується солоність моря. Найбільше це вплинуло на морських мешканців - риб, які дуже довгий час нересту в менш солоною (практично прісної) води, а зараз риба просто не хоче йти на нерест в Азовське море. Тому першою причиною є, збільшення солоності. І як тільки солоність зросла виникає ряд негативних наслідків. В ній почали розмножуватися менш корисні водорості, які були невластиві Азовському морю. В останні роки посилився мор риби «бичок» в Азовському морі, найчастіше з цією проблемою стикаються відпочиваючі на узбережжі моря в літній сезон, на пляжах багатьох курортних міст бички викидаються на берег. А викидаються на берег вони через нестачу кисню у воді. Отримуючи зябрами розчинений у воді кисень вони відчувають його нестачу, причиною якого служить недолік кисню в воді. У морі знаходяться велика кількість водоростей, яким теж необхідний кисень для свого фотосинтезу. Забираючи його з води вони позбавляють його інших морських мешканців.

Друга причина зміни екологічного стану моря зміна хімічного складу. Вчені вивчили причини дивних негативних екологічних змін в Азовському морі.

Ще років 30 тому екологи помітили порушення природного співвідношення вмісту азоту та фосфору в Азовському морі. Замість середньо багаторічного відношення азот/фосфор 10:1, ця величина поступово досягла значення 20:1. Тим часом, азот і фосфор - необхідний кормовий ресурс для водоростей, які, у свою чергу, служать їжею для інших живих істот. Коли в морі відношення запасів азоту до запасів фосфору близьке до співвідношення азот/фосфор в клітинах водоростей, то в біологічному круговороті активно "працюють", як мінімум, два зворотні зв'язки (як по азоту, так і по фосфору). При значному накопиченні одного з елементів, наприклад азоту, послаблюється дія зворотного зв'язку по азоту. Скорочення активних зворотних зв'язків може привести до дестабілізації водної екосистеми.

Першопричиною порушення нормального мінерального балансу азот-фосфор на Приазов'ї було спорудження в 1953 році Цимлянського водосховища, але механізм виникнення дисбалансу досі незрозумілий. Дослідники вирішили перевірити три основні гіпотези зростання співвідношення азот/фосфор, використовуючи математичне моделювання процесів, викликаних зміною хімічного складу і об'єму донського стоку (пов'язаних з наявністю Цимлянського водосховища) на екосистему Азовського моря.

Третя причина - порушення гідрологічного режиму. Порушення гідрологічного режиму моря і виникнення екологічних проблем почалося в 40-50-х роках ХХ ст. з моменту вилучення на зрошення більше третини річного стоку з основних його приток. Ріку Кубань чекала практично та ж доля, що Сирдар'ю й Амудар'ю. Води її в маловодні періоди практично не доходили до моря. На Дону було побудоване велике за площею, але мілководне водосховище. Крім зменшення стоку води в море, з будівництвом водосховища (грандіозного відстійника) істотно зменшилося надходження в море поживних (мінеральних і органічних речовин).

Коли Азовське море існувало в умовах природного для нього гідрологічного режиму, з нього в Чорне море щорічно перетікало в середньому 66,6 куб. км води, а протилежний потік (з Чорного в Азовське) складав тільки 41 куб. км за рік. З цієї ж причини мінералізація води в Азовському морі постійно була нижчою (11 %), ніж у Чорному (18 %). Після додаткового надходження води з Чорного моря солоність води в Азовському морі до початку 80-х років збільшилася з 11 % до 13 % у центральній частині і до 15-16 % біля Керченської протоки. До цього часу мінералізація вод Чорного й Азовського морів ще більш зблизилася. Швидкість зміни гідрологічного режиму і мінералізації води в Азовському морі перевищила адаптаційні можливості багатьох гідробіонтів. Результатом цього з'явилося різке зниження рибопродуктивності: з 90 тис. т/рік у 50-і роки до 20тис. т і менше у наступні роки. Основні види цінних порід риби виявилися практично цілком втраченими.

Одночасно в Азовському морі скоротилися запаси мікрозоопланктону - з 400мг/куб. м до 160-250 мг/куб. м і різко збільшилася кількість медуз. На сьогодні постала велика небезпека втрати маловодним морем самоочисної здатності. Якщо екологічна обстановка не буде змінена в кращу сторону, море може перетворитися в гниле болото типу Сиваша.

До цього часу пророблялися деякі проекти оптимізації режиму моря. Один з них передбачає будівництво дамби, що перекриває Керченську протоку. Крім високої вартості здійснення даного проекту, існує велика небезпека непередбачених наслідків. Зокрема залишається не вирішеною проблема нормального надходження в море води та поживних речовин з перекритих греблями рік.

Основною причиною забруднення Азовського моря є промислові підприємства і порти міста Маріуполя. Металургійними комбінатами «Азовсталь», імені Ілліча, концерном «Азовмаш» щорічно скидається понад 800 млн. м3 (до 99% загального обсягу скидів у море) забруднених стічних вод. Головним забруднювачем є «Азовсталь», який щороку скидає в море понад 850 мільйонів куб. м відходів, що становить 99% від загального скиду забруднюючих речовин. Зокрема, на 1 грудня 2008 р. комбінат скинув у море 86118,3 тис.. м3 стічної води. У стоках спостерігається перевищення гранично допустимої концентрації (ГДК) по азоту амонійному в 2,74 рази, по залізу загальному в 4 рази, міді - в 2,26 рази, цинку - у 1,76, нафтопродуктах - в 2,26 рази. Великим забруднювачем є Маріупольський морський торговельний порт. На 1 грудня. 2008 р. в море скинуто 233 тис. т зливних стоків. Очисні споруди порту працюють недостатньо ефективно: в акваторії порту показник забруднення води, зокрема, по залізу, перевищували (на кінець 2008 р.) ГДК у 10 разів [15, с. 13-15]

Турбує екологів постійне зростання обсягів перевантажуються в українських морських портах сірки. Так, в порту Маріуполь перевантаження сірки з 1998 - 2000 рр.. збільшилася більш ніж у 2,5 рази і досягла близько 2 млн. т. Комунальні відходи: у прибережних районах системи забору, очищення і подачі води знаходяться в дуже зношеному стані, оскільки будувалися 50-100 років тому, в багатьох населених пунктах каналізаційні системи з очищенням стоків взагалі відсутні, і в річки або безпосереднє море скидається неочищена вода. За приводиться в пресі оцінками, щорічно в Азовське море скидається 5 млрд. кубічних метрів стічних вод;

- Забруднення вод нафтою і нафтопродуктами внаслідок морських вантажоперевезень та діяльності портів (Найбільшою за останні роки стала катастрофа 11 листопада 2007 р., коли в Керченській протоці в результаті шторму були викинуті на берег або затонули 10 суден, переважно російських. У море потрапило від 2 до 4 тис. т мазуту і близько 7 тис. т сірки, що призвело до безпрецедентного забруднення острова Тузла, дна і прибережних територій Керченської протоки, загибелі великої кількості риби, дельфінів і птахів, у тому числі і занесених до Червоної книги.

Існує багато версій чому такі глобальні зміни відбуваються в екології Азовського моря. По-перше, це інтенсивність пожвавлення діяльності людини, необмеженим використанням біологічних ресурсів моря, неправильною спрямованістю природокористування та іншими антропогенними факторами. Зараз Азовське море забруднюється стічними водами з понад 1200 підприємств, як українських так і російських; чимало з цих підприємств скидають свої стічні води без будь-якої очистки. Прибережні міста та населені пункти наносять не меншої шкоди, ніж промисловість; їх стічні води вносять свій вклад в бактеріологічне забруднення морських вод. Шкідливий вплив на екосистему Азову сільського господарства проявляється у значному забрудненні моря пестицидами, що змиваються з полів дощовим стоком і потрапляють безпосередньо в море або в річки, які впадають в море. Пестицидне забруднення є основним чинником, що спричиняє щорічні масові замори риби.

Часті випадки розливу нафти призвели до катастрофічного забруднення моря нафтопродуктами. Всі ці фактори призвели до втрати значної частини різноманітного біоценозу Азовського моря [5, с. 34-36].

По-друге, якщо вже відбуваються такі зміни викиди шкідливих речовин, змінення хімічного складу води, повинні стояти спеціальні очисні системи, вони звісно є, але в них незадовільний санітарно-технічний стан. Більшість очисних споруд застаріли і потребують реконструкції та введення елементів доочистки.

Та по-третє, на сьогоднішній день регулярний моніторинг забруднень Азовського моря не проводиться.

Для того аби уникнути подальшого погіршення екологічно ситуації Азовського моря, необхідно чітко окреслити шляхи вирішення забрудненості та поступово їх втілювати в життя.

Шляхи вирішення забрудненості.

Комплекс природоохоронних заходів, направлених на поетапне поліпшення екологічного стану Азовського моря, має передбачати:

- зменшення рівня забруднення моря та антропогенного навантаження на його екосистему, що має досягатися шляхом вдосконалення існуючих очисних споруд та будівництва нових;

- збереження та відтворення біологічного різноманіття природних ландшафтів узбережної смуги та місць існування біологічних видів;

- збалансоване використання й відтворення морських біологічних ресурсів та розвиток аква культурних видів діяльності;

- створення системи інтегрованого управління природокористуванням в узбережній смузі;

- удосконалення системи моніторингу та оцінки впливу природних і антропогенних факторів на навколишнє природне середовище шляхом встановлення широкої мережі пунктів спостереження;

- залучення спільноти до реалізації природоохоронних заходів, підвищення рівня екологічної освіти та виховання населення, формування його екологічної свідомості;

Зниження рівня забруднення моря та антропогенного навантаження на його екосистему є основною метою діяльності екологічних служб. Для досягнення цього необхідно проводити заходи з охорони НС, як технологічного характеру, так і законодавчого. Мають бути розроблені нормативні документи, які б ефективно регулювали антропогенний вплив промислових підприємств на НС, особливо на водне середовище. Здійснення більш ефективного контролю за дотриманням екологічних вимог, посилення міри відповідальності за забруднення біосфери, економічне заохочення залучення сучасних очисних споруд, - все це матиме значний вплив на безвідповідальних підприємців. Розробка та залучення нових маловідходних та економічних технологій допоможе зменшити забруднення біосфери (а особливо гідросфери) та підвищить ефективність промисловості [2, с. 64].

Також до цих заходів, ще можна додати інші не менш важливі такі як:

- Пріоритетна зміна в розвитку морського узбережжя: зведення промислових заводів і концернів до мінімуму, посилення контролю над діяльністю судноплавного транспорту і портів, зменшення небезпечних вантажоперевезень на судах по Азовському морю, будова інноваційних очисних споруд.

- Значне зменшення безповоротного споживання води і підвищення рівня річкових стоків.

- Внесення коригувань в сільськогосподарську діяльність на узбережжі: мінімізація культур, які вимагають при вирощуванні хімічні добавки (пестициди).

- Істотне збільшення територій і акваторій, яким потрібна додаткова охорона з метою збереження генофонду та екофонду.

Але самим найважливішим заходом на мою думку, є припинення викиду у відкрите море і річки забруднених комунальних та побутових вод, а також стоків з підприємств і заводів; постачання промислових стоків спеціалізованими водообміну циклами і максимальна отчистка їх перед скиданням у водойму.

Ці всі заходи були б та в деякій мірі, є ефективними у боротьбі з забрудненням Азову, але нажаль наша країна не виділяє достатньо грошей для цих заходів, навіть ті кошти які надавались не в повному обсязі пішли на очищення Азовського моря, та подальше усунення та контроль над забрудненням. Та взагалі, треба починати з себе, аде з часу, коли Крим був окупований, багато туристів приїздять до Азовського моря, та власноруч його забруднюють.

Висновки

Мета курсової роботи, що полягала у теоретичному обґрунтуванні Азовського моря як географічного об'єкта з його загальною характеристикою, гідрологічними особливостями на мою думку була досягнута. Виходячи із завдань, які були поставлені під час виконання роботи, можна зробити такі висновки:

На мою думку, дійсно Азовське море унікальне море, адже це наймілкіше море в світі, у його створенні багато загадок та багато особливостей у його гідрологічних показниках, що робить це море унікальним, цікавим для вивчення. Тому розглядаючи вивчаючи географічну літературу, я ще раз в цьому переконалась.

На перший погляд море є дуже простим, мілким, але його геологічна будова вказує на інше. Азовське море розташоване на кордоні Східно- Європейської платформи та Скіфської плити. Його геологічна історія тісно пов'язана з історією Чорного моря і Каспійського морів. Протягом четвертинного періоду басейн моря не з'єднувався з Каспієм. Воно пережило декілька періодів опріснення і засолення. Загальна площа Азовського моря 39 тис. км. кв., об'єм води - 290 км3. Береги південні горбисті, обривисті; західні - переважно низькі, піщані, прямі з характерними піщаними косами : Бердянська, Обіточна, а найбільша з них - Арабатська стрілка. Вона відокремлює від моря систему мілких заток - Сиваш - з дуже мінералізованою водою. Азовське море мілке і це його головна особливість, глибина його становить - 15 метрів.

Щодо характеристики його температур, то Азовське море розташоване в помірному поясі, його клімату притаманні континентальні ознаки. Найбільш чітко такі ознаки простежуються в південно-східній частині моря, для якої характерні холодна зима і сухе спекотне літо. Тепле Азовське море і його температура може сягати до 31 °С, біля берегів, а узимку біля берегів вода застигає. Температура поверхні води влітку сягає 25 °С - 30 °С, взимку - переважно 0…до + 3°С. Повністю море замерзає тільки суворими зимами (остання така зима була в 2001 році, товщина криги досягала 80-90 см.) У холодну пору року над басейном моря переважають північно-східні вітри, в теплу-південно західні.

Азов в недалекому минулому було одним з найпродуктивніших морів у світі. Особливо славилось море червоною рибою, судаком. В Азовському морі при відносно нескладному рельєфі дна з одноманітними глибинами і своєрідній солоності видовий склад рослинного і тваринного світу бідніший, ніж у Чорному морі, але продуктивність біомаси надзвичайно велика.

Серед рослин переважають діатомові водорості, бурі, червоні, зелені водорості, морська трава, мікроводорості.

Тваринний світ нараховує близько 400 видів - від одноклітинних до риб і ссавців. Останні представлені в Азовському морі одним видом дельфінів -азовкою. Промислове значення мають тюлька, хамса, бички, оселедець, судак, кефаль, камбала, осетрові та інші. Багато прісноводних видів риб, а також риби з Чорного моря заходять сюди для нересту. Для відтворення і розширення видового складу рибних багатств, особливо осетрових, створюються штучні нерестовища й рибоводні заводи.

Азовське море давало 1/5 частину вилову всіх внутрішніх водойм колишнього Радянського Союзу. Всього нараховувалось більше 160 видів риб. Взагалі органічний світ моря багатий на водорості, велика популяція риб, навіть з Чорного моря тут припливають дельфіни. Але ця органічна ознака і одна з особливостей Азовського моря в наш час є під загрозою адже, коли на річках Дон і Кубань побудували водосховища, обсяг прісної води зменшився і це призвело до загибелі деяких видів риб та фітопланктону.

Основним із завдань полягало розглянути гідрологічні особливості тому, що вони впливають на подальше майбутне Азовського моря. Головною характеристикою є солоність, вона становить 13, 8 %, у східних (Таганрозька затока) зменшується до 2-5 %, за рахунок впадання туди річки Дон. Максимальна солоність моря спостерігається в затоці Сиваш - до 55 %.

Швидкість течій - 10-20 см/с, під час тривалих штормових вітрів може досягати 125 см/с. Хвилеві процеси в Азовському морі характеризуються розвитком крутих хвиль (заввишки 1 м) з невеликим періодом. У холодну пору року за північно-східних вітрів висота хвиль досягає 2 м і більше( за відсутності крижаного покриву). Навіть бували випадки, коли хвиля сягала 3 метрів, в ніч з 12-13 березня 1914 року, коли буря обрушилась на східний берег моря, тоді хвиля змила життя 1500 людей. Такі випадки тоді були не одиничними.

Концентрація кисню та вуглекислого газу у воді Азовського моря восени та взимку близька до насиченості. Улітку в результаті процесів фотосинтезу у верхніх шарах відбувається перенасичення води киснем (до 200-250%) і майже відсутній вуглекислий газ. У придонному шарі води в цей період вміст кисню різко зменшується, що зумовлює замори.

Зміни відбуваються і в хімічному складі моря. Показник pH в Азовському морі змінюється від 8,8 (влітку) до 7, 6( наприкінці осені). Середній вміст фосфатів - 10 мг/м3, нітратів - 23 мг/м3.

Впливає на органічний світ Азова і прозорість, яка змінюється за рахунок вітрів, течій та хвилювання. Вона відносно не висока внаслідок значної кількості планктону, зважених часток, а також унаслідок впливу хвилевих процесів. Найвища прозорість (8 м), ( південна. частина моря), найнижча - у Таганрозькій затоці ( 0,5 м).

Незважаючи на невеликі розміри та незначну глибину Азовське море - це справжнє море, а в деяких відношеннях воно унікальне. Моряки бояться його не менше, ніж Чорного. Тут узимку і влітку, навесні і восени виникають вітрові хвилі великих розмірів. Поверхнева течія спрямована проти годинникової стрілки і має кільцевий характер.

Актуальним є погіршення екологічного стану Азовського моря, воно спричинене рядом факторів, які мі розглянули в курсовій роботі, а саме збільшення солоності води, хімічні, біологічні забруднення, особливо за період 60-80 рр. ХХ ст., призвели до змін у біоценозах моря, до зменшення його рибогосподарського значення. Так, у 1937 р. при середній солоності води 9 проміле улов судака складав 73,8 тис. т, а тепер його середньорічний улов не перевищує 1,2 тис. т, улови осетрових в 1937 р. були максимальними - 7,3 тис. т, а тепер повна заборона на їх відлов, улов тарані в 1935 р. складав 23,5 тис. т (у 1996 р. - 218 т., у 2000 р. - 2,5 т), улов оселедця в 1933 р. - 10 тис. т (у 1995 р. - всього 14 т, у 2000 р. відсутність улову). Площі ареалів основних промислових риб (галофобів) - тарань, рибець, чехоня і судак, для яких солоність понад 18% є згубною, різко скоротилися

Мал. 1. Динаміка виловів основних видів риб в Азовському морі

Ще недавно Азовське море перевершувало за рибопродуктивністю з одиниці площі в 6,5 разів Каспійське, в 40 разів Чорне, 160 разів Середземне моря. Тепер, з екологічної точки зору, воно гине через збільшення солоності морської води, яка в період з 1923 по 1951 рр. складала 10,41%, при коливаннях від 9,1⁰/₀₀ (1932 р.), до 9,8018⁰/₀₀ (1939-1951 рр.). З 1994 р. вона коливається в межах 1 1-13⁰/₀₀, а в критичні роки сягає 18⁰/₀₀.

Руйнуванню екосистеми моря сприяла поява вселенців солоноводної фауни - гребневика, його різновиду - берое - активні кишковопорожнинні хижаки (медузи) з Атлантичного океану, інтроду-центів - далекосхідна кефаль - піленгас та активне браконьєрство (в 2005 році склало понад 50% загальних уловів). Загальні запаси осетрових тепер майже нульові і їх вилов заборонений.

Особливої шкоди наносить вилов риби з використанням тралів, що заборонено. Отже рибопродуктивність Азовського моря, зміни антропогенного характеру стали індикатором його екологічної кризи. Таких факторів безліч і тому, якщо не почати порятунок Азовського моря зараз, і так вже на межі екологічної катастрофи, море може осягнути дуже сумна доля, що сильно відіб'ється на економічному стані України, не кажучи вже про решту.

Отже, як на мою думку мета курсової роботи виконана, завдання досягнуті.

Література

1. Бажан М. Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. - 2-ге вид. - К.: УРЕ, 1974 ? 1985. С. 76 ? 80.

2. Бакланова В. Ю., Білогуров В. П., Діяконова С. О. Організація та здійснення спостережень за забрудненням поверхневих вод (в системі мінекоресурсів) / Бакланова В. Ю., Білогуров В. П., Діяконова С. О. - К.: Наукова думка, 2003. - С. 64.

3. Балуев Б. П. Споры о судьбах России : Н. Я. Данилевский и его книга «Россия и Европа». -- 2-е изд. ? М.: ВЛАДОС, 2001. - С.

4. Борисов В. И., Капитонов Е. И. Азовское море / Борисов В. И., Капитонов Е. И. - М.: Ивлечение. - ККИ, 1973. - С. 26-27.

5. Бромот Т. М. Азовське море / Т. М. Бромот // Географія. - 2009. - №6. С. 34-36.

6. Голике Р. Р., Вильборг А. И. Лоция Азовского моря / Голике Р. Р., Вильборг А. И. Издание Главного Гидраграфического Управления. Петроград, 1916. ? С-53.

7. Книпович Н. М. Гидрологические исследования в Азовском море / Книпович Н. М. ? М.: Шестой октябрь, 1932. - С. 47-57.

8. Косьян Р. Д., Криленко В. В. Наукове забезпечення збалансованого планування господарської діяльності на унікальних морських берегових ландшафтах і пропозиція щодо його використання на прикладі Азово-Чорноморського узбережжя / Косьян Р. Д., Криленко В. В. - К.: Освіта, 2013. ? С. 12-17.

9. Курчатов И. В. Сейши в Черном и Азовском море. Известия Центрального Гидрометеорологического Бюро. Выпуск IV / Курчатов И. В.? Ленинград, 1925. ? С. 149.

10. Лещук Р. Й., Пермяков В. В., Полухтович Б. М. Юркські відклади півдня України / Лещук Р. Й., Пермяков В. В., Полухтович Б. М. - К.: Євросвіт, 1999. - С. 8-9.

11. Максимчук П. Я., Полухтович Б.М. Перспективні ділянки для проведення геологорозвідувальних робіт на Азовському морі // Геодинамика и нефтегазоносность структур Черноморско-Каспийского региона. Сб. науч. докл. IV Межд. конф. ”Крым - 2002”. - Симферополь: Ассоц. геол. г. Симферополя, 2003. - С.186-190.

12. Маринич О. М., Шищенко П. Г. Фізична географія України: Підручник. / Маринич О. М., Шищенко П. Г. - К.: Знання, 2005. - С. 123.

13. Пирогов. І. А. Найтепліше у світі Азовське море моє // Географія. - 2006. - № 23. - С. 27-29.

14. Рудовиц Л. Черное и Азовское моря / Рудовиц Л.? Пероград, 1923. ? С 45-46.

15. Шнюков Є. Ф., Цемко В. П. Азовське море / Шнюков Є. Ф., Цемко В. П. ? К.: О-во Знание УССР, 1987. ? С- 13-15.

16. Янковский В. М. К режиму кос Азовского моря // Известия Гидромет. института, 1933. - Т. 1. - С. 37.

Размещено на Allbest.ru