Ліквідація розливів нафти на прикладі портового комплексу Одеської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державна служба України з надзвичайних ситуацій

Львівський державний університет безпеки життєдіяльності

Інститут цивільного захисту

Кафедра екологічної безпеки

Пояснювальна записка до дипломної роботи

освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст»

на тему: «Ліквідація розливів нафти на прикладі портового комплексу Одеської області»

Виконав: слухач 6 курсу, групи ЕК-61з

спеціальності «Екологія та охорона навколишнього середовища»

Журавська В.В.

Керівник: к.техн.н., доц. Хром'як У.В.

Рецензент: к.т.н.,

Львів - 2016

Зміст

Вступ

Розділ 1. Характеристика портових комплексів одеської області та їх впливу на навколишнє середовище

1.1 Портові комплекси Одеської області

1.2 Характеристика економічної діяльності портових комплексів

1.3 Нафтове забруднення північно-західної частини Чорного моря

Розділ 2. Ліквідація розливів нафти та нафтопродуктів

2.1 Моніторинг аварійних розливів нафти

2.2 Заходи з попередження та ліквідації розливів нафтопродуктів

2.3 Плани ліквідації розливів нафти

2.3.1 Загальні вимоги і структура планів ліквідації розливів нафти

2.3.2 План попередження та ліквідації аварійних розливів нафти

2.3.3 Рекомендації міжнародної асоціації представників нафтової промисловості по охороні навколишнього середовища

2.4 Екологічна небезпека, пов'язана з нафтою та нафтопродуктами

Розділ 3. Технології та засоби ліквідації розливів нафти

3.1 Поведінка нафти, розлитої на поверхні чистої води

3.2 Засоби ліквідації розливів нафти

3.3 Технології ліквідації розливів нафти на морі

3.3.1 Збір нафти механічними методами

3.3.2 Застосування диспергаторів при зборі нафти

3.3.3 Застосування сорбентів при зборі нафти

3.3.4 Контрольоване спалювання нафти

3.4 Технології утилізації відходів ліквідації розливів нафти

Розділ 4. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

4.1 Заходи безпеки при локалізації та ліквідації розливів нафти та нафтопродуктів

4.2 Вимоги до робіт, що проводяться при локалізації та ліквідації розливів нафти та нафтопродуктів

4.3 Заборони та обмеження

4.4 Обов'язки працівників, задіяних при локалізації та ліквідації розливів нафти та нафтопродуктів

4.4.1 Відповідальність керівника робіт

4.5 Вимоги безпеки при локалізації та ліквідації розливів нафти та нафтопродуктів

4.5.1 Дії при загрозі загорянні нафти й нафтопродуктів

4.5.2 Забезпечення безпеки особового складу формувань

Розділ 5. Економічні аспекти ліквідації нафтових забруднень

5.1 Методологічні підходи до оцінки збитків

5.2 Обгрунтування методів, що можуть бути застосовані у портових комплексах Одеської області

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

розлив нафта море

У ХХІ столітті розвиваються зв'язки між державами у торговельній сфері. Значна частина товарооберту здійснюється морем, і дана галузь розвивається динамічно. Для України найбільш важливою акваторією є Чорне море та портові комплекси Одеської області. Поряд зі збільшенням вантажооберту портів, зростають ризики для морського середовища, які в основному пов'язані з аварійними розливами нафти та нафтопродуктів. Дані питання актуальні для Одеської області через велику кількість портів та їх щільне розміщення.

Розлив нафтопродуктів є екологічною катастрофою, наслідки якої можуть бути згубні для екосистем. Від розливів нафти страждають живі організми, флора, птахи та морські ссавці. Нафта є продуктом тривалого розпаду, яка швидко покриває поверхню води шаром плівки, яка перешкоджає доступу повітря та світла.

Локалізація та ліквідація аварійних розливів нафти та нафтопродуктів передбачає виконання багатофункціонального комплексу завдань, реалізацію різних методів і використання технічних засобів. Незалежно від характеру аварійного розливу нафти й нафтопродуктів перші заходи для його ліквідації повинні бути спрямовані на локалізацію плям щоб уникнути поширення подальшого забруднення нових ділянок і зменшення площі забруднення.

Метою роботи є аналіз сучасних підходів до ліквідації розливів нафти та нафтопродуктів та вибір технологій, які можуть бути застосовані у портових комплексах Одеської області.

Для досягнення мети потрібно було вирішити наступні завдання: охарактеризувати вплив портових комплексів Одеської області на навколишнє середовище, розглянути сучасні технології та засоби ліквідації розливів нафти, здійснити їх економічну оцінку та обрати технології, які можуть бути реалізовані у припортових комплексах Одеської області.

Розділ 1

Характеристика портових комплексів одеської області та їх впливу на навколишнє середовище

1.1 Портові комплекси Одеської області

Через територію Одеської області проходять п'ять міжнародних транспортних коридорів: критські, транспортний коридор TRACECA ( Європа-Кавказ-Азія), коридори Балтійське море - Чорне море та Чорноморське транспортне кільце - транспортний коридор навколо Чорного моря Організації Чорноморського Економічного Співробітництва [1].

Морегосподарський комплекс області представлений морськими торговельними портами: Одеським, Ілічівским, Ізмаїльським, «Південним», Бєлгород-Дністровським, Ренійским, Усть-Дунайським, а також Ілічівським морським рибним портом (рис. 1.1.).

Морський і річковий транспорт представляють судноплавні компанії ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» та ЗАТ «Судноплавна компанія «Укрферри». Порти мають відповідну інфраструктуру для здійснення вантажних операцій по переробці сухих і наливних вантажів, перевезення пасажирів і виконання допоміжних функцій: бункерування, відстою транспортних, спеціалізованих і службово-допоміжних судів. Потужність портів Одеської області в 2013 р. склала 65% від загальної потужності портів держави. Найбільші порти Одеської області - Одеський, Ілічівський, «Південний» [2].

1.2 Характеристика економічної діяльності портових комплексів

В структурі вантажообігу ДП «Ізмаїльський МТП» (морський торговий порт) переважають вантажі для країн, через територію яких протікає р. Дунай. На ці країни доводиться 96,6% вантажообігу зазначеного порту, з них 91% розподіляється між такими країнами: Австрія (38%), Сербія (25%), Болгарія (17%), Румунія (11%). У зв'язку з льодовими обставинами порт не зміг переробити близько 400,0 тис. т вантажів [1-2]. Незважаючи на негативні тенденції останніх років, у 2013 році на ДП «Одеський МТП» побільшала переробка вантажів у контейнерах на у порівнянні із 2012 р. [3]. Для покращення ситуації та збільшення об'ємів переробки вантажів морські торговельні порти Одеської області планують провести модернізацію виробничих потужностей і реалізувати ряд інфраструктурних проектів.

Рис. 1.1. Карта портових комплексів Одеської області: 1 - Одеський, 2 - «Південний», 3 - Ілічівский, 4 - Бєлгород-Дністровський, 5 - Усть-Дунайський, 6 - Ізмаїльський, 7 - Ренійский.

Основними інвестиційними проектами в 2013 р. заплановано [3]:

- ДП «Одеський морський торговельний порт»: будівництво контейнерного термінала в рамках проекту «Розвиток Карантинного молу».

- в 2013 р. планується провести на ДП «Ильичевский морський торговельний порт»: реконструкція причалів та терміналів; розвиток перевантажувального комплексу для переробки насипних і навалочних вантажів в експортно-імпортному й транзитному напрямках.

- ДП «Морський торговельний порт «Південний» спрямоване на оновлення капітальних фондів.

- ДП «Ренійский морський торговельний порт» заплнований ремонт залізничних і підкранових колій, ремонт службових будинків, ремонт судів портового флоту, ремонт портальних кранів, автонавантажувачів, автотехніки.

- ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт» буде здійснено будівництво спеціалізованого перевантажувального комплексу мінеральних добрив потужністю 450 тис. т у рік на причалах, будівництво нового перевантажувального комплексу для насипних ( вугільно-рудних) вантажів, модернізація портальних кранів типу «Альбатрос», «Сокіл», «Кондор» у кількості 5-6 одиниць для збільшення їх експлуатаційного ресурсу і підвищення продуктивності, організаційно-технологічне вдосконалення роботи

- ДП «Білгород-Дністровський морський торговельний порт» планує придбання земснаряда продуктивністю 200-250 тис. куб. м на місяць, що знизить вартість днопоглиблення підхідних каналів і підвищить можливість [3].

Законом визначене, що функціонування й розвиток морських портів здійснюється на принципах об'єднання інтересів і діяльності держави в особі служби капітана морського порту, адміністрації морських портів України, інших державних підприємств і суб'єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність у морському порту.

1.3 Нафтове забруднення в екосистемі північно-західної частини Чорного моря

Основними забруднювачами Чорного моря, як і всього Світового океану, залишаються нафта й нафтопродукти. Світовий щорічний видобуток нафти становить 3 млрд. 47 млн. т, з яких 3/5 транспортується танкерами, 2/5 - трубопроводами, тобто більш 2 млрд. 84 млн. т перевозиться морем і перевантажується в портових терміналах; 12 % загального забруднення моря припадає на втрати від транспортування, перевантаження нафти й аварій [4].

Існують кілька основних шляхів надходження нафтового забруднення в морське середовище:

- річковий стік;

- прямі скиди стічних вод від муніципальних станцій очищення та промислових об'єктів;

- атмосферні випадання;

- втрати при транспортуванні нафти й нафтопродуктів і їх перевантаженню в портах Чорного моря (несанкціоновані скиди, аварійні розливи).

Найбільш токсичними складовими нафтових вуглеводнів є ароматичні й поліненасичені речовини, найвищі концентрації яких відзначаються в західній частині моря [5].

У цей час Чорне море, поряд з Азовським, є морським регіоном з найбільшим антропогенним пресом у Європі. Підвищеному рівню забруднення сприяє ряд не тільки антропогенних, але й природних факторів, а саме:

- особливе географічне положення, що характеризується далекістю від океану;

- специфіка гідрологічного режиму Чорного моря;

- обмежений водообмін із сусідніми морськими басейнами, значне розшарування вод по щільності, уповільнений вертикальний обмін водних мас;

- більша площа водозбору, яка охоплює територію країн Європи й Малої Азії й становить 2,3 млн. км2;

- наявність у північно-західній частині моря великої мілководної шельфової зони [5].

Північно-західна частина є найбільш продуктивним районом. Тут у зоні взаємодії прісних і солоних вод з великою кількістю біогенних елементів, які виносяться ріками, формується головна кормова база для гідробіонтів. З іншого боку - цей регіон піддається впливу антропогенного навантаження річкового стоку і берегових джерел забруднення промислового і комунального походження, діяльності портових споруд, інтенсивного судноплавства й нафтеперевозок.

Найбільш значимі джерела забруднення нафтопродуктами:

1. Річковий стік. Значний внесок у рівень нафтового забруднення вносить р. Дунай. Це пов'язане з набагато більшим, у порівнянні з іншими ріками, об'ємом стоку, який становить приблизно 80% сумарного стоку інших рік. Внесок Південного Бугу в загальну кількість нафтопродуктів, що надходять у Чорне море, мінімальний у порівнянні з Дунаєм, Дніпром і Дністром.

2. Скидання з берегових джерел. Через те, що північно-західна частина є районом з низьким водообміном і малими глибинами, скидання з берегових джерел, незважаючи на те, що вони мають локальний характер, також негативно впливають на якість прибережних систем.

Таким чином, незважаючи на різницю між сумарним об'ємом стоку рік і об'ємом надходження з берегових джерел забруднення, проблема нафтового забруднення прибережних вод, що надходить з очисних споруд великих міст із розвинутою промисловою і портовою нафтеструктурою, виходить на перше місце [4].

3. Нафтеперевозки. По даним [5] порти, розташовані в північно-західній частині (Рені, Усть-Дунайськ, Кілія, Ізмаїл, Іллічевськ, Білгород-Дністровський, Одеса, Південний, Миколаїв і Херсон), прийняли та обробили 560 танкерів, що склало понад 70% від загальної кількості танкерів, які обслуговувалися в тому році у всіх портах України. При цьому об'єм експортно-імпортного перевантаження нафти й нафтопродуктів склав близько 12 млн. т/рік. На відміну від річкового й берегового стоку, що дає регулярне (хронічне) забруднення, більшу потенційну загрозу нафтового забруднення морського середовища представляє транспортування нафти та нафтопродуктів морем і діяльність нафтових терміналів [6].

Сьогодні Чорне море розглядається як активний транспортний коридор перевезення нафтопродуктів зі сходу на захід. Якщо в 1995 р. об'єм перевезень не перевищував 45 млн. т/рік, до 2013 р. він зріс до 105 млн. т/рік [3]. Планується збільшення можливості перевалки нафтопродуктів через Причорноморські держави. Це пов'язане з майбутнім збільшенням перевезення нафти з Каспію. Таким чином, у найближчі 5-10 років щорічний об'єм нафтеперевозок у Чорному морі може збільшитися до 220-250 млн. т [4].

За приблизними розрахунками при технологічних витоках, які оцінюються в 0,01 % від об'єму нафтопродуктів, що транспортуються, у морське середовище може надходити близько 20 тис. т нафтопродуктів. Це без обліку аварійних ситуацій, при яких залповий вступ нафтопродуктів може перевищувати технологічні втрати в десятки раз [7].

Забруднення морського середовища від транспортування нафти, включаючи аварійні розливи з нафтотрубопроводів, танкерів при морських переходах, на акваторіях перевантажувальних терміналів і з берегового устаткування становить приблизно 12 % від загального забруднення моря. При цьому аварійні розливи з танкерів при морських переходах становлять близько 100 тис. т/рік (8 %), а розливи при вантажних операціях на портових терміналах - приблизно 39 тис. т/рік (3 %) [7].

Розчинена і емульгована нафта у відкритих районах моря присутнє в незначних концентраціях. Значні концентрації нафтопродуктів у морській воді зафіксовані в районах виходу великих рік - Дунаю до 0,15 мг/л, Дніпра - 0,12 мг/л, Дністра - 0,08 мг/л. Максимальні концентрації розчинених нафтопродуктів (0,4-1,0 мг/л) минулого виявлені в прибережній зоні поблизу крапкових джерел забруднення й в акваторіях портів, зокрема в Севастопольському порту [6].

На відміну від морської води, де поява високих концентрацій нафтопродуктів може мати випадковий характер, рівень забруднення донних відкладань нафтовими вуглеводнями є більш репрезентативною характеристикою, тому що відбиває процеси сумарного вступу нафтових вуглеводнів у даний район.

Встановлено [5], що більшою мірою забруднені нафтопродуктами донні відкладання в пригирловій зоні Дунаю (Сср=210 мг/кг). В інших районах ці концентрації були нижчі та склали: Дністровський полігон 169 мг/кг, Дніпро-Бузький - 133 мг/кг, Мегаполіс-Одеса - 100 мг/кг і фоновий - 15 мг/кг.

У значно більшому ступені забруднені донні відкладання портів, особливо старих і з поганим водообміном. Так, у деяких бухтах Севастопольського порту в донних відкладаннях зафіксовані максимальні для всього Чорного моря рівні концентрацій нафтопродуктів, що доходять до 24000 мг/кг. В Одеському й Іллічевськом портах максимум концентрацій становив близько 6000 мг/кг, в Усть-Дунайському й Керченському портах - 4500-5000 мг/кг, забруднення донних відкладань порту Південний не перевищувало 1900 мг/кг [6].

Розділ 2

Ліквідації розливів нафти та нафтопродуктів

2.1 Моніторинг аварійних розливів нафти

Розливи нафти і нафтопродуктів на всіх етапах видобутку, переробки, зберігання і транспортування становлять значну загрозу навколишньому природному середовищу. Наявність такої загрози, яка має небезпеку не тільки локальними і регіональними екологічними катастрофами, а й великими економічними втратами і людськими жертвами, потребує, в першу чергу, організації дієвого постійного моніторингу за станом як забезпечують технічних систем на всіх етапах видобутку, переробки, зберігання і транспортування нафти і нафтопродуктів, так і різних характеристик природного середовища.

Моніторинг аварійних розливів нафти і нафтопродуктів (МАРНП) покликаний забезпечити:

- виявлення фактів аварійних розливів нафти;

- оцінку екологічних наслідків розливів;

- інформаційне обслуговування робіт з ліквідації розливів нафти і нафтопродуктів.

При цьому моніторингу підлягають також численні фактори природного та антропогенного походження, прямо або побічно впливаючи на ці характеристики.

До таких факторів належать:

- гідрометеорологічні параметри, що визначають перенос і розсіювання шкідливих домішок в різних компонентах природного середовища;

- забрудненість цих компонентів іншими домішками, які поглиблюють негативний вплив забруднення їх вуглеводнями;

- окремі динамічні характеристики як водного, так і повітряного середовища та літосфери, здатні руйнівно впливати на технічні об'єкти, які забезпечують транспортування і зберігання нафти і нафтопродуктів;

- деякі космо- та геофізичні фактори, що визначають закономірність циклодинаміку гідрометеорологічних та окремих динамічних характеристик природного середовища.

Частина підлягають моніторингу характеристик довкілля та технічних об'єктів, контролюється вже існуючими спеціалізованими службами - гідрометеорологічної та сейсмічної, службою технічного контролю обладнання нафтовидобутку, трубопроводів, транспортних засобів, сховищ та ін. [8].

МАРНП можна розглядати як вид екологічного моніторингу, але в переліку видів екологічного моніторингу немає такого виду моніторингу - моніторингу аварійних розливів нафти. У той же час всі види екологічного моніторингу в тій чи іншій мірі мають на меті виявлення негативних змін стану та якості навколишнього середовища (в т.ч. і змін викликаних аварійними розливами нафти) [9, 10].

Під державним моніторингом навколишнього середовища (державним екологічним моніторингом) розуміється комплексна система спостереження за станом навколишнього середовища, оцінки та прогнозу змін стану навколишнього середовища під впливом природних і антропогенних факторів (далі іменується - екологічний моніторинг).

На трубопроводах широко використовуються різноманітні технічні та інші засоби, що забезпечують оперативне виявлення витоків нафти і нафтопродуктів, а також засоби діагностики трубопроводів для виявлення їх технічного стану та попередження аварійних ситуацій з розливом нафти і нафтопродуктів.

Моніторинг навколишнього середовища при виникненні розливу нафти і нафтопродуктів, що включає візуальний контроль і кількісні виміри, повинен передбачати:

- встановлення місця виходу нафти на поверхню землі або води;

- встановлення місця витоку нафти (місця розгерметизації обладнання, апарату, трубопроводу тощо);

- оцінка параметрів розливу нафти (обсягу, лінійних розмірів, форми, а також динаміки їх змін);

- визначення та контроль напрямку і швидкості поширення нафтової плями;

- визначення і контроль параметрів навколишнього середовища.

Для МАРНП широко використовуються спеціально обладнані наземні та водні транспортні засоби, за допомогою яких здійснюється візуальний та інструментальний контроль.

Водночас з'ясовується, що система наземних і морських спостережень за забрудненням навколишнього середовища не володіє необхідним просторово- тимчасовим дозволом для оперативного виявлення всіх аварійних розливів нафти. Потрібно значне збільшення частоти спостережень у просторі та часі, а це занадто дорого.

Тому на перший план вийшли дистанційні методи спостереження, до яких відносяться авіаційні і космічні методи. Засоби і методи дистанційного зондування допомагають здійснювати моніторинг техногенного впливу на природу в районах розвідки та експлуатації нафтогазових родовищ.

Авіаційні спостереження для проведення МАРНП використовуються для контролю стану нафтопроводів, місць видобутку нафти, контролю водних просторів.

Авіаційні засоби спостережень нечисленні і досить дорогі, крім того, вони звичайно обмежені світловим днем і вимагають хороших погодних умов.

Супутникові спостереження дають можливість оперативно виявляти і точно визначати координати великих аварій на нафтопроводах, зони небезпечного прояву стихійних природних процесів, які можуть призвести до таких аварій, а також відстежувати і прогнозувати розривами магістральних трубопроводів повільні деформації земної поверхні [8].

Для аналізу за космічними знімками забруднення та порушень території, пов'язаних з нафтовидобутком, доцільно звернення до аерофотознімків, що дозволяють виявляти і в деталях простежувати джерело забруднення поверхні і характер порушень природного середовища.

Особливе значення надається питанню моніторингу мережі транспортування нафти, оскільки саме на них відбуваються частіше аварійні розливи нафти і нафтопродуктів.

2.2 Заходи з попередження та ліквідації розливів нафти і нафтопродуктів

Порт залежно від встановленого типу повинен мати спеціальні засоби для очищення акваторій від плаваючої нафти і сміття. Склад і кількість таких засобів для кожного порту обгрунтовуються і встановлюються відомством чи організацією, яким належить порт.

Спеціальні засоби можуть перебувати у віданні спеціалізованих організацій, що здійснюють очистку акваторій портів за договорами з портами. У цьому випадку склад і кількість засобів для очищення встановлюються організацією, що здійснює очистку.

Технічні засоби для очищення забруднених акваторій портів повинні включати:

1) засоби для збору плаваючого на поверхні води нафти і сміття;

2) засоби для огорожі забруднених ділянок акваторій портів і локалізації розливів нафти;

3) засоби для видалення, утилізації або знищення зібраних з акваторії порту забруднюючих речовин;

4) допоміжні засоби.

Засоби для збору плаваючої нафти і сміття повинні забезпечувати збір всіх видів нафти, змішаної з різним сміттям, в характерних для даного порту навігаційних, гідрометеорологічних, кліматичних та інших умовах і включати нафтосміттєзбиральники, нафтозбірні засоби, пристрої і пристосування, в тому числі і для збору нафти вручну, різні сорбенти і сорбуючі матеріали і речовини, хімічні збираючі і розсіюючі (диспергатори) препарати.

Рекомендується оснащувати порт різними нафтозбиральними засобами з тим, щоб при ліквідації розливів нафти і очищення акваторій була можливість вибору оптимального способу збору.

При оснащенні порту нафтозбиральними засобами слід віддавати перевагу таким, які забезпечують характеристики збираної нафти, що допускають утилізацію її як палива.

Використовувані в портах сорбуючі матеріали і речовини та хімічні препарати (збирачі нафти, диспергатори) повинні мати дозвіл на застосування, що видається контролюючими органами в установленому порядку.

Засоби для огорожі забруднених ділянок акваторій портів і локалізації розливів нафти повинні забезпечувати закриття районів порту, яким розливи нафти можуть принести найбільший збиток, можливість огородження суден на період проведення операцій з нафтою і можливість локалізації нафти, що розлилася в порту і повинні включати бони необхідного класу, засоби, установки, кріплення, прибирання бонів з акваторії порту, засоби для промивки бонів та зберігання їх на березі.

На дільницях і в районах портів, де постійно проводяться операції з нафтою, необхідно мати комплект готових до негайного застосування бонових загороджень в кількості, достатній для огородження судна, перекриття виходу нафти з нафторайону порту [8].

Порт зобов'язаний за заявками капітанів огороджувати судно бічними загородженнями на період проведення судном операцій з нафтою.

Рекомендується передбачати можливість застосування для локалізації нафти, що розлилася струменів з пожежних стволів суден і берегових систем.

Засоби для видалення, утилізації або знищення зібраних з акваторії порту забруднюючих речовин повинні забезпечувати:

1) прийом з нафтозбиральних засобів зібраної нафтовмісної суміші (залізничні, автомобільні або берегові цистерни, паливні або вантажні цистерни суден тощо);

2) транспортування і передачу нафтобазам прийнятої з нафтозбиральних судів нафтовмісної суміші;

3) вивезення на знищення спалюванням забрудненого нафтою сміття, зібраного з поверхні води (для цієї мети можуть використовуватися автосамоскиди з герметичними кузовами);

4) знищення зібраного з поверхні води забрудненого нафтою сміття (спеціальні печі для спалювання тощо).

Зазначені засоби при ліквідації розливів нафти можуть залучатися у міру потреби від спеціалізованих підприємств і організацій.

Допоміжні засоби призначені для виконання різних операцій при ліквідації розливів нафти і повинні включати :

1) неспеціалізовані плавучі засоби, що беруть участь в очищенні акваторій портів (катери, шлюпки для обслуговування бонових загороджень, судна службово - допоміжного флоту і т.п.);

2) вантажопідйомні засоби;

3) автотранспорт (самоскиди, вакуумні автоцистерни і т.п.);

4) перекачуючі засоби;

5) ємності для зібраної нафтовмісної суміші.

При розливах в'язкої нафти в холодну пору року, коли розлита нафта охолоджується до температури застигання, необхідно передбачити забезпечення працюючих на ліквідації розливу технічних засобів паром для підігріву нафти за рахунок заводських котелень, парових судів або встановлення на березі пересувних джерел пари.

Експлуатація технічних засобів для очищення акваторій портів повинна здійснюватися відповідно до вимог, встановлених технічними умовами, інструкціями, керівництвами та настановами з їх експлуатації.

Технічні засоби для очищення акваторій портів повинні підтримуватися в справному технічному стані шляхом проведення планів-попереджувальних ремонтів, обслуговування і оглядів.

Технічні характеристики і конструкція замовлених і поступаючих у порти технічних засобів для очищення акваторій повинні задовольняти специфічних умов порту; технічні засоби повинні бути випробувані, прийняті і допущені до експлуатації в установленому порядку.

Відповідальність за підтримання технічних засобів у справному технічному стані, за використання їх за прямим призначенням несе головний інженер порту або спеціалізованої організації, що здійснює очистку акваторій за договорами з портами, а за відсутності в штаті посади головного інженера - начальник порту.

Режим експлуатації технічних засобів для очищення акваторій портів повинен забезпечувати постійну готовність їх до початку роботи з ліквідації розливів нафти. Для цієї мети рекомендується організувати чергування засобів в нічний час, у святкові та вихідні дні, забезпечити незнижуваний 30%-вий запас палива та інших необхідних для нормальної роботи витратних матеріалів. На засобах, які можуть йти для ліквідації розливів за межі порту, рекомендується також мати запас продуктів і води для екіпажу (цей запас може зберігатися на базовому судні, якщо засіб виходить на операцію в складі експедиції або в супроводі іншого судна) [11].

Технологія ведення робіт з очищення акваторії повинна враховувати:

1) характеристику забруднення акваторії порту;

2) характеристику забруднюючих речовин, плаваючих на акваторії порту;

3) гідрометеорологічні умови порту;

4) характеристику технічних засобів для локалізації розливів нафти і методи локалізації;

5) характеристику технічних засобів для збору нафти та сміття, методи очищення акваторій портів;

6) особливості ліквідації розливів нафти в порту в льодових умовах;

7) особливості ліквідації розливів нафти сорбуючими матеріалами;

8) особливості ліквідації розливів нафти хімічними препаратами;

9) заходи безпеки при очищенні акваторій портів.

При очищенні акваторії та ліквідації розливів нафти в портах необхідно:

1) виключити плавання суден по забрудненій ділянці акваторії;

2) наказати обов'язковою постановою по порту всім суднам, що проходять повз працюючий нафтосміттєзбирач, триматися осторонь від нього і знизити швидкість до рівня, що виключає утворення хвилі, що порушує режим роботи.

Працюючий в морському порту нафтосміттєзбирач відповідно до МСС - 1965 (Міжнародного зводу сигналів) [12] повинен нести сигнали: у світлий час доби - дві кулі і між ними ромб, в темний час - два червоних і один білий вогонь.

Технологія регулярного очищення на підставі попереднього досвіду повинна враховувати:

1) особливість забруднення акваторії порту з постійних джерел (переважаючий вид забруднюючої речовини, місця виходу забруднюючих речовин на акваторію, приблизну кількість і основні властивості забруднюючих речовин тощо);

2) вплив гідрометеорологічних умов на стан забруднення акваторії та окремих її ділянок (райони скупчення нафти і сміття, швидкість і напрям переміщення нафти і сміття під впливом течії і вітру і т.п.).

Процес ліквідації наслідків розливу нафтопродуктів можна розділити на 5 етапів:

а) припинення витоку нафтопродуктів з ємності і трубопроводу;

б) локалізація розливу;

в) механічний збір нафтопродуктів;

г) доочищення забрудненої акваторії;

д) утилізація відпрацьованих матеріалів.

2.3 Плани ліквідації розливів нафти

2.3.1 Загальні вимоги та структура планів ліквідації розливів нафти

Залежно від обсягу розливу нафти і нафтопродуктів на морі виділяють надзвичайні ситуації наступних категорій:

- локального значення - розлив від нижнього рівня розливу нафти і нафтопродуктів до 500 тонн нафти і нафтопродуктів ;

- регіонального значення - розлив від 500 до 5000 тонн нафти і нафтопродуктів;

- державного значення розлив понад 5000 тонн нафти і нафтопродуктів.

В організаціях, що мають небезпечні виробничі об'єкти, для здійснення заходів повинен бути план з попередження і ліквідації розливів нафти і нафтопродуктів, розроблений і узгоджений в установленому порядку.

Плани розробляються з урахуванням максимально можливого обсягу розлитої нафти і нафтопродуктів, який визначається для наступних об'єктів:

- нафтоналивне судно - 2 танка;

- нафтоналивна баржа - 50 відсотків її загальної вантажопідйомності;

- стаціонарні і плавучі видобувні установки і нафтові термінали - 1500 тонн;

Зоною дії Плану є територія, межа якої відповідає максимально можливій площі забруднення нафтопродуктів, з урахуванням несприятливих гідрометеорологічних умов, пори року, доби, рельєфу місцевості, екологічних особливостей та характеру використання територій (акваторій). В межах зони дії Плану організація зобов'язана забезпечити ліквідацію розливу нафти незалежно від джерела, часу розливу та місця наступного знаходження розлитої нафти і нафтопродуктів.

Основними завданнями планування заходів щодо попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій, зумовлених розливами нафти і нафтопродуктів, є:

- обґрунтування рівня можливої надзвичайної ситуації (НС) та наслідків її виникнення;

- встановлення основних принципів організації заходів щодо попередження та ліквідації НС на відповідному рівні для визначення достатності планованих заходів з урахуванням стану можливих джерел НС, а також географічних, навігаційно-гідрографічних, гідрометеорологічних особливостей районів можливого розливу нафти і нафтопродуктів;

- здійснення спостереження і контролю за соціально-екологічними наслідками НС, моніторингу довкілля та обстановки на небезпечних виробничих об'єктах і прилеглих до них територіях;

- визначення порядку взаємодії залучаються організацій, органів управління, сил і засобів в умовах надзвичайної ситуації, організація заходів щодо забезпечення взаємного обміну інформацією;

- обґрунтування достатньої кількості і складу власних сил і засобів організації для ліквідації НС, що складаються з підрозділів рятувальників, оснащених спеціальними технічними засобами, обладнанням, спорядженням і матеріалами, атестованих у встановленому порядку, та/або необхідності залучення відповідно до законодавством рятувальників інших організацій, з урахуванням їх дислокації;

- встановлення порядку забезпечення та контролю готовності до дій органів управління сил і засобів, що передбачає планування навчань і тренувань;

- організація заходів щодо забезпечення професійної підготовки персоналу та підвищення його кваліфікації, створення фінансових і матеріальних ресурсів, а також підтримка відповідного ступеня готовності аварійно-рятувальних формувань;

- складання ситуаційного графіка (календарного плану) проведення оперативних заходів по ліквідації розливів нафти (ЛРН);

- здійснення цільових та науково-технічних програм, направлених на попередження НС і підвищення стійкості функціонування органів управління при виникненні НС, а також експертизи, нагляду і контролю у сфері захисту населення і територій від НС;

- планування заходів з ліквідації наслідків НС.

Час локалізації розливу нафти і нафтопродуктів не повинен перевищувати 4 години при розливі в акваторії і 6 годин - при розливі на ґрунті [8].

2.3.2 План попередження та ліквідації аварійних розливів нафти

Плани заходів на випадок надзвичайних обставин, як правило, розробляються або окремими нафтовими компаніями - операторами, або національними урядами, або і тими, і іншими. У таких планах даються опису ресурсів і методів, наявних на місцях для вжиття заходів у випадках розливу нафти. Незважаючи на те, що нормативи, що регулюють планування заходів на випадок розливу нафти, розрізняються залежно від країни та регіону, більшість планів дій на випадок розливу нафти включають наступне:

· Різні сценарії ризиків, включаючи найгірший сценарій великого викиду.

· Присвоєння пріоритетів найбільш вразливим зонам для захисту від нафтових розливів і очищення.

· Список ресурсів з ліквідації аварій, доступних на місцевому та регіональному рівнях, і діючих угод, що дозволяють здійснювати перекидання таких ресурсів.

· Опис командної структури і системи контролю.

· Сценарій або сценарії, які демонструють, яким чином наявні ресурси можуть бути застосовані для очищення гіршого з передбачуваних нафтових розливів в різних умовах навколишнього середовища.

· Плани для тимчасового зберігання і остаточної ліквідації витягнутих нафтовмісних відходів.

· Процедури оповіщення про надзвичайні обставини.

· Устаткування системи зв'язку та плани з'єднання в єдиний ланцюг дій на землі, морі і в повітрі.

· План відпрацювання або тестування всіх компонентів плану заходів та системи заходів у відповідь.

· Пояснення про те, як даний план пов'язаний з іншими планами заходів на випадок надзвичайних обставин в регіоні або країні [13].

Надання послуг із забезпечення запобіганню та ліквідації розливу забруднюючих речовин в акваторії та на території порту організовується Адміністрацією.

Послуги із запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин включають:

· операції з повсякденного та аварійного бонування;

· опломбування клапанів (пристроїв) системи скидів/викидів забруднюючих речовин із суден;

· приймання з суден та передача на плавучі або берегові очисні споруди забруднюючих речовин або вод, що їх містять;

· приймання з суден сміття та відходів з безпосередньою передачею їх спеціалізованим підприємствам для подальшого поводження з ними (у тому числі розміщенням їх на об'єктах поводження з відходами) згідно з чинним законодавством України;

· очищення акваторій морських портів від забруднюючих речовин та сторонніх предметів і матеріалів;

· локалізацію та ліквідацію наслідків аварійних скидів забруднюючих речовин або вод, що їх містять, у межах акваторій морських портів;

· ліквідацію забруднень в акваторії та на території морських портів.

З метою організації надання вищезазначених послуг Адміністрація укладає відповідні договори зі спеціалізованими підприємствами та організаціями, які згідно з законодавством мають право надавати такі послуги, а також з відповідними аварійно-рятувальними службами (далі - субпідрядні організації).

Усі операції, які здійснюються із ліквідації розливу забруднюючих речовин або вод, що їх містять, в акваторії порту підлягають обов'язковій реєстрації відповідно до вимог наказу Міністерства транспорту України від 10 квітня 2001 року № 205 «Про затвердження Правил реєстрації операцій зі шкідливими речовинами на суднах, морських установках і в портах України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 травня 2001 року за № 452/5643 (із змінами) [14].

2.3.3 Рекомендації міжнародної асоціації представників нафтової промисловості з охорони навколишнього середовища

Міжнародна асоціація представників нафтової промисловості з охорони навколишнього середовища (ІРІЕСА) випустило Керівництво з планування дій у надзвичайних ситуаціях при розливах нафти [15], в якому відображені також питання розробки плану ліквідації розливів нафти (ПЛРН).

Всякий план дій у надзвичайних ситуаціях у зв'язку з розливом нафти повинен включати в себе три частини:

- розділ стратегії, в якому мають бути охарактеризовані рамки плану, в тому числі його географічне охоплення, що сприймаються ризики і ролі/відповідальності тих, на кого покладено завдання здійснення плану і стратегії пропонованих заходів з ліквідації розливів;

- розділ, що включає заходів та роботи, в якому повинні бути зазначені надзвичайні процедури, які повинні дати можливість призвести оперативну оцінку розливу і мобілізувати відповідні ресурси для його ліквідації;

- каталог даних, до якого мають увійти всі необхідні карти, переліки ресурсів і таблиці даних, необхідні для забезпечення заходів з ліквідації розливу нафти і проведення самої ліквідації відповідно до узгодженої стратегії.

У числі потенційних переваг, які дає планування дій в кризових ситуаціях, наступні:

- більш дієве й ефективне реагування на аварійні ситуації, пов'язані з розливами, за допомогою використання та розробки відповідної стратегії ліквідації, спрямованої на зниження екологічного, економічного і соціально-побутового збитку і ослаблення наступних вимог про відшкодування збитків;

- чітке підтвердження пріоритетів ділових кіл/уряду в галузі охорони навколишнього середовища;

- поліпшення розуміння громадськістю та засобами масової інформації зусиль нафтової промисловості, спрямованих на її становлення в якості позитивної сили в справі охорони навколишнього середовища.

Налаштування позиції промисловості відносно планування дій у надзвичайних ситуаціях у зв'язку з розливами нафти будується на трьох основних моментах:

1) щоб зробити можливою ефективну ескалацію заходів з ліквідації розливів, компанії повинні закладати у свої плани багаторівневий підхід до їх ліквідації;

2) слід визначити максимально достовірні та найбільш ймовірні конкретні сценарії, розроблені на основі аналізу ризиків, присутні в географічній зоні, для якої складено план;

3) гарантією ефективних заходів з ліквідації розливу повинен стати узгоджений підхід усіх сторін. При розробці планів компанії повинні прагнути до співпраці з тими, хто ділить з ними ризик, і тими, хто братиме участь в ліквідаційних заходах, об'єднавши свої плани з планами місцевих органів влади і своїми партнерами по галузі.

Сторони, з якими надолужити консультуватися при розробці планів дій у надзвичайних ситуаціях:

- Національні урядові структури.

- Місцева влада.

- Портова влада.

- Влада прибережного району.

- Аварійно-рятувальні служби.

- Інші нафтові компанії.

- Підрядники.

- Природоохоронні організації.

- Представники місцевого населення.

Масштаби, місце і час розливу нафти не піддаються прогнозу. Розливи можуть статися під час навантаження, розвантаження або перекачування по трубопроводу, або ж в результаті зіткнення або посадки на мілину морського танкера з нафтою або нафтопродуктами в районі порту або біля узбережжя. Вони також можуть відбутися в ході перевезення нафтопродуктів на танкерах або баржах у внутрішніх водах, або ж у процесі геологорозвідки або видобутку нафти, або під час транспортування танкерами в міжнародних водах [8].

У плані дій у надзвичайних ситуаціях має бути відведено місце кожному рівню, і він повинен бути жорстко прив'язаний з сценарієм потенційних розливів, розроблених в компанії. Кількість обладнання і підготовленого персоналу, що виділяються для кожного рівня, буде змінюватися в залежності від виробничої ситуації і від ряду факторів, таких, як ризик, місце, тип нафти та екологічні та соціально-економічні аспекти, що опинилися під загрозою.

1 - й рівень. Невеликі місцеві розливи. Це відноситься до дій в районі об'єктів, що належать компанії, які вона експлуатує самостійно або спільно з кимось ще, тобто там, де обстановка значною мірою контролюється інструкціями з експлуатації, діючими в компанії, і де є можливість негайно залучити персонал та обладнання для ліквідації аварії на території об'єкта.

2 - й рівень. Середні розливи, які можуть відбуватися в місцевому масштабі або ж на якомусь видаленні від виробничих центрів.

3 - й рівень. Великі розливи, які можуть виходити за межі національних кордонів.

Цей рівень відноситься до серйозних обставинам, масштаби і рамки яких виходять за межі повноважень заходів з ліквідації 2 -го рівня.

Зазвичай плани по 3-му рівні складаються для більш великих розливів нафти на море, коли у операційної компанії може не бути можливостей для негайного розгортання ресурсів і коли провідну роль бере на себе уряд.

Міжнародні ресурси. Міжнародні чи регіональні можливості, створені промисловістю або урядом.

Головна доктрина Міжнародної конвенції по готовності, ліквідації і співробітництва в питаннях нафтового забруднення (Конвенція ГЛСПНЗ) - це надання взаємодопомоги при аваріях 3-го рівня, сприяючи посиленню національних можливостей через політичні кордони.

На цьому тлі силами нафтової промисловості була організована і фінансується мережа «Центрів 3-го рівня». Використання таких центрів роз'яснюється в спільному документі, підготовленим ІРІЕСА і Міжнародною Федерацією власників танкерів і питань забруднення (ІТОРР). Важливо, щоб місцева промисловість знала про існування таких центрів і включала їх в свої плани там, де це можливо. Аналогічно, уряди повинні усвідомлювати необхідність в полегшеному митному і імміграційному режимах, необхідних для більш ефективної мобілізації міжнародних ресурсів [16].

Міжнародні центри 3-го рівня розташовують процедурами оперативної мобілізації своїх ресурсів. Проте організація, використовуючи ці ресурси, повинна розташовувати не тільки засобами їх прискореної доставки у відповідні країни, але і мати можливість їх підключення до спільних зусиль з ліквідації розливу.

Якщо керівництво беруть на себе урядові організації, то це серйозним чином сприятиме мобілізації національних ресурсів і допоможе вирішувати можливі зіткнення інтересів.

У разі розливів в районі порту або гавані саме портова влада найкращим чином зможе керувати заходами з боротьби та ліквідації розливу. Якщо розлив прийняв великі масштаби, то саме влада країни могли б найкращим чином здійснювати керівництво, використовуючи свої існуючі організаційні структури і забезпечення. В даному випадку простерігається чіткий зв'язок з концепцією миттєвого реагування, так як і управління, і контроль можуть змінюватися в міру ескалації події.

Збір інформації й оцінка ризику. Наслідки розливу в визначеному районі неважко уявити собі, якщо розглянути документально підтверджений досвід інших інцидентів подібного роду. Якщо нафта залишається і не випаровується швидко чи не розсіюється і потрапляє на берег, то наслідки з точки зору ліквідації забруднення, а також екологічні та економічні наслідки, та й економічні втрати і втрата репутації можуть стати значними.

Дані за попередні періоди властивості нафти, клімат, місцеві метеоумови та екологічна чутливість - все це важливі чинники, необхідні при оцінці ризику, поведінки, результату перетворення і потенційних наслідків, пов'язаних з розлитою нафтою. Організації, що розробляють плани для кризових ситуацій, повинні сортувати інформацію про ці фактори, використовуючи її для розробки відповідної стратегії боротьби з розливом, щоб максимально послабити ту загрозу, яку представляє собою нафтове забруднення.

Дані минулого періоду. Завдання кожної компанії полягає в тому, щоб вести свою роботу без розливів нафти, але, незважаючи на самі енергійні зусилля, вони відбуватимуться, і компаніям потрібно бути готовими до цього. Аналіз сценаріїв розливів нафти, з якими може зіткнутися та чи інша компанія, показує, що відбувається з розлитою нафтою, які ресурси піддаються ризику і який збиток може бути заподіяна цим ресурсам.

Накопичений досвід свідчить, що великі розливи, пов'язані з геологорозвідкою або видобутком нафти, набагато менш поширені, ніж розливи, пов'язані з нафтоналивними суднами.

Необхідно постійно пам'ятати про необхідність допомогти суспільству, політикам, засобам масової інформації та іншим зрозуміти проблеми боротьби з нафтовими розливами на морі. У процесі інформування необхідно також вказувати на те що грошові кошти, вкладені у створення великих запасів матеріалів, необов'язково приведуть до помітного зниження впливу нафтопродуктів на побережжя, що є найбільш важливим аспектом аварій, пов'язаних з забрудненням нафтопродуктами [8].

Властивості нафти. Основні властивості нафти допомагають визначити ті фізико-хімічні зміни нафти, які відбудуться при її розливі на воду і які дадуть пояснення її персистентності і токсичності. Необхідно мати уявлення про ймовірну поведінку нафтопродуктів при їх попаданні на воду і моментів, пов'язаних з ефективністю пристроїв для збору нафти з води («скіммер») і диспергуючих агентів.

Дані за течією і вітром. Разом з розповсюдженням нафти за площею води, що призводить до того, що нафта покриває все збільшу площу, плівка нафти переміщається приблизно зі швидкістю поверхневих течій.

Комп'ютерне моделювання траєкторії. Силами різних організацій і компаній розроблені різні комп'ютерні моделі нафтових розливів. Вони можуть надати неоціненну допомогу як складачам планів для надзвичайних ситуацій, так і групам ліквідації забруднення.

Складання карт вразливих зон. Складання та оновлення карт вразливих зон є ключовим моментом процесу планування. Ці карти дадуть важливу інформацію ліквідаторам розливу, показавши, де знаходяться різні прибережні ресурси і позначивши екологічно чутливі зони.

2.4 Екологічна небезпека, пов'язана з нафтою та нафтопродуктами

Дуже небезпечним джерелом для водоймищ є нафта і нафтопродукти. Нафта - складна суміш із тисяч різних органічних компонентів. Поведінка нафти у водоймах мінлива та залежить не тільки від її типу, але й від температури, а також інших фізичних параметрів навколишнього середовища. Слід зазначити, що до складу нафти входять різні класи вуглеводнів: аліфатичні (метанові), циклічні насичені (нафтенові), циклічні ненасичені (ароматичні). Вона є токсичною речовиною, особливо для гідроекосистем та їх мешканців.

Не дивлячись на ряд міжнародних угод, забруднення гідросферою нафтою прогресує. Розрахунки показують, що літр нафти, розлитої по поверхні моря, поглинає розчинений кисень із 400 тис. літрів морської води. Тонна нафти, розтікаючись по поверхні води, може покрити плівкою акваторію в 10 квадратних кілометрів. Нафтове забруднення належить до найбільш поширених техногенних надзвичайних ситуацій, які завдають значної шкоди для природних екосистем та деяких видів господарської діяльності: рибальства, туризму та ін.

За даними статистики, 45% нафтового забруднення Світового океану припадає на транспорт, де основними причинами є:

· аварії на нафтових танкерах;

· забруднення, пов'язані з несанкціонованими викидами кораблів (баластові води, протікання машинного відділення та ін.)

З розвитком промисловості, транспорту забруднення Світового океану зростає й набуває глобального характеру. Особливістю викидів нафтопереробних заводів та хімічної промисловості є їх локальний характер, що призводить до утворення високих концентрацій нафти і нафтопродуктів на обмеженій, переважно прибережній ділянці морської акваторії. Смоли і асфальтени є компонентами нафтового забруднення, найбільш стійкі до впливу зовнішніх факторів [17].

Широке розповсюдження плівкової нафти впливає на природу океану та клімат Землі, вміст кисню і водяної пари в атмосфері. Нафтопродукти, що надходять до Світового океану, знижують здатність води до природного самоочищення, змінюють санітарний режим, стимулюють розвиток деяких патогенних бактерій та вірусів.

Негативний вплив нафтових забруднень позначається і на інших ланках природних екосистем, включаючи водорості, ракоподібні, молюски, риби та інші.

Однією з особливостей нафтових вуглеводнів є здатність збільшувати свій вміст у 10 разів на кожному наступному рівні трофічного ланцюга. Отже, якщо нафтові вуглеводні або хлоровані дифеніли потрапляють спочатку у водорості, потім по ланцюгам живлення до риб, то їх накопичується вже в 10 тис. разів більше, ніж у початковій ланці, і в 100 тис. разів більше, ніж у воді [18-19].

Нафтопродукти відносяться до числа найбільш поширених і небезпечних речовин, що забруднюють поверхневі води. Нафта і продукти її переробки являють собою надзвичайно складну, непостійну і різноманітну суміш речовин.

Наявність на поверхні води масел, нафти, погіршує обмінні процеси, знижує вміст кисню у воді, що призводить до загибелі риб. Якщо вміст нафтопродуктів складає понад 200 мг/м3, порушується зоологічна рівновага водних об'єктів. Синтетичні поверхнево активні речовини згубно впливають на розвиток фітопланктону.

На окислення величезної кількості новоутвореної органічної речовини витрачається значна частина розчиненого у воді кисню - виникає кисневий дефіцит, що вкрай негативно впливає на цінні породи риб і їх кормову базу - зообентос. Крім того, дефіцит кисню приводить до того, що з донних відкладень у воду більш активно виділяється ряд речовин, у тому числі фосфор, а це, у свою чергу, інтенсифікує процес евтрофування [20].

Несприятливий вплив нафтопродуктів позначається різними способами на організмі людини, тваринний світі, водну рослинність, фізичний, хімічний і біологічний стан водойми. Речовини, що входять до складу нафтопродуктів низькомолекулярні аліфатичні, нафтенові і особливо ароматичні вуглеводні надають токсичний і, до певної міри, наркотичний вплив на організм, вражаючи серцево-судинну та нервову системи. Найбільшу небезпеку представляють поліциклічні конденсовані вуглеводні типу 3,4- бенз-а-пірену, що володіють канцерогенними властивостями [21].

Негативний вплив нафтопродуктів, особливо в концентраціях 0,001-10 мг/дм3, і присутність їх у вигляді плівки позначається і на розвитку вищої водної рослинності та мікрофітів.

ГДК нафтопродуктів становить 0,3 мг/дм3 (лімітуючий показник шкідливості - органолептичний), ГДК в.р. - 0,05 мг/дм3 (лімітуючий показник шкідливості - рибогосподарський). Присутність канцерогенних вуглеводнів у воді неприпустимо.

У присутності нафтопродуктів вода набуває специфічний смак і запах, змінюється її колір, рН , погіршується газообмін з атмосферою.

Розділ 3

Технології та засоби ліквідації розливів нафти

3.1 Поведінка нафти, розлитої на поверхні чистої води

Розлита в результаті аварії нафта швидко розтікається по поверхні моря, утворюючи поля нафтових плівок:

- на тихій воді, при відсутності вітру і течії, нафта розтікається по всіх сторонах однаково, утворюючи коло, радіус якого міняється з часом;

...