Ліквідація розливів нафти на прикладі портового комплексу Одеської області

Електроустаткування, що застосовується у вибухонебезпечних приміщеннях і вибухонебезпечних зовнішніх установках, повинне по своєму рівню і виду вибухозахисту відповідати класу вибухонебезпечної зони, а також категорії і групі вибухонебезпечної суміші, яка може утворюватися у вибухонебезпечній зоні. Забороняється застосовувати вибухозахищене устаткування, що не має маркування по вибухозахисту.

Роботи у вибухонебезпечних зонах дозволяється проводити тільки з використанням інструмента, що виключає іскроутворення. Промаслений обтиральний матеріал зберігають у металевій тарі, що щільно закривається. У міру нагромадження використаних матеріалів, але не рідше одного разу в зміну, тару необхідно опорожняти у спеціально відведених місцях [46].

4.3 Заборони та обмеження

Працівникам забороняється: пускати або зупиняти устаткування і механізми, якщо це не входить у їх обов'язки;захаращувати або зменшувати підходи до засобів пожежогасіння, використовувати засоби пожежогасіння не за призначенням. Провадження робіт у місцях, де є або може виникнути підвищена виробнича небезпека, допускається тільки після обов'язкового оформлення у встановленому порядку вбрання-допуску на виконання робіт підвищеної небезпеки в строгій відповідності зі спеціальною інструкцією.

Переліки таких робіт, а також переліки посад фахівців, що мають право видавати вбрання-допуск і керувати цими роботами, затверджується головним інженером підприємства.

Для підйому і переміщення ділянок трубопроводів, монтажу і демонтажу технологічного встаткування, арматури, а також при їхньому ремонті необхідно застосовувати підйомно-транспортні механізми.

Роботи на висоті повинні виконуватися з лісів, що мають огородження, риштовання, майданчиків, телескопічних вишок, підвісних колисок з лебідками, а також із приставних сходів-драбин, допоміжних обладнань і пристосувань, що забезпечують безпеку ведення робіт.

Для перенесення і зберігання інструментів, матеріалів і інших дрібних деталей особи, що працюють на висоті, повинні використовувати спеціальні ящики і сумки. Робочий інструмент і матеріали при роботі на висоті не можна складати в краю майданчика або кидати вниз.

Ударні, натискні, різальні інструмент (молотки, кувалди, сокири, долота, стамески і ін.) повинні застосовуватися для роботи з надійно закріпленими рукоятками.

Перед допуском працівників у котловани або траншеї глибиною більш 1,3 м повинна бути перевірена стійкість укосів або кріплення стін. Для захисту працівників від зовнішнього впливу шкідливих виробничих факторів їм видається спецодяг і спецвзуття.

При роботі в умовах підвищеного вмісту шкідливих пар і газів працівники забезпечуються: індивідуальними фільтруючими протигазами, які захищають органі подиху при наявності в повітрі не менш 20 % кисню і не більш 0,5 % шкідливих пар і газів; шланговими або ізолюючими протигазами, застосовуваними при наявності в повітрі будь-якої кількості шкідливих пар і газів [45].

Якщо при виконанні роботи можливе попадання в очі частинок металу, пили, бризів, агресивних речовин, іскор, робітники повинні користуватися захисними окулярами або щитками. При роботі на електроустановках необхідно використовувати діелектричні рукавички, боти, гумові килимки і інші засоби захисту, передбачені правилами електробезпеки.

Захисні засоби і запобіжні пристосування перед видачею працівникам зазнають огляду і випробуванню відповідно до встановлених вимог. Використовувати несправні захисні засоби і запобіжні пристосування не допускається [44].

4.4 Обов'язки працівників, задіяних при локалізації та ліквідації розливів нафти та нафтопродуктів

Перед початком робіт з локалізації та ліквідації розливів нафти й нафтопродуктів, керівник робіт зобов'язаний провести оцінку небезпек на місці проведення ліквідаційних заходів, пов'язаних із пропонованими методами проведення робіт, встановити заходи безпеки і контролювати їх виконання. При зміні ситуації на місцевості в районі проведення робіт з локалізації й ліквідації розливів нафти й нафтопродуктів керівник доводить інформацію до особового складу.

Керівник робіт особисто відповідає за безпечне поводження і тимчасове зберігання зібраних нафти й нафтопродуктів.

Командири формувань зобов'язані завчасно роз'яснювати особовому складу характерні риси майбутніх дій, ознайомити його з порядком проведення робіт і правилами безпеки, стежити за їх виконанням усім особовим складом. Конкретні заходи безпеки вказуються особовому складу на ділянці (об'єкті) робіт одночасно з постановкою завдань.

Інженер з промислової безпеки і охороні праці (ПБ і ОП) зобов'язаний:

- провести інструктаж з ПБ і ОП для всього персоналу, що працює на місці локалізації та ліквідації розливу нафти й нафтопродуктів;

- аналізувати ситуації, що представляють загрозу для здоров'я і безпеки особового складу, що проводить роботи. Стежити за належним використанням санітарно-захисних засобів;

- провести інструктаж персоналу, що працює в замкненому просторі;

- використовувати повноважне право припинення дій, які можуть становити небезпеку для життя, здоров'я або безпеки персоналу;

- контролювати хід проведення робіт для забезпечення вимог ПБ і ОП, визначати умови роботи на кожній ділянці проведення робіт.

Кожен працівник, що брав участь у локалізації та ліквідації розливу нафти й нафтопродуктів зобов'язаний:

- неухильно виконувати вказівки або керівника робіт;

- виконувати правила та інструкції для експлуатації устаткування, охороні праці, промислової та пожежної безпеки;

- знати небезпечні властивості нафти, нафтопродуктів і їх парів, газів, рідких і твердих речовин, з якими доводиться мати справу у процесі роботи, дотримуватися правил безпечної роботи з ними;

- знати посадові інструкції та виконувати правила і інструкції для експлуатації устаткування, охороні праці, промислової й пожежної безпеки;

- знати й виконувати обов'язки за планом ліквідації аварій;

- застосовувати індивідуальні засоби захисту;

- вміти користуватися первинними засобами гасіння пожежі, знати їх призначення і принцип роботи;

- вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим [47,48].

4.4.1 Відповідальність керівника робіт

Керівник робіт відповідає за безпечне проведення робіт з локалізації й ліквідації розливів нафти й нафтопродуктів на об'єкті.

За невиконання вимог інструкцій із правил промислової й пожежної безпеки, охороні праці, відповідних до виконуваних робіт, усі працівники несуть у встановленому порядку адміністративну, матеріальну або кримінальну відповідальність [48].

4.5 Вимоги безпеки при локалізації та ліквідації розливів нафти та нафтопродуктів

Границі небезпечної зони встановлюються керівником робіт. По периметру зони, у тому числі поблизу виробничих об'єктів, на перетинах з автомобільними дорогами, пішохідними переходами, встановлюють попереджувальні знаки. Кількість попереджувальних знаків обирають з розрахунку видимості з будь-якої точки периметру небезпечної зони.

Керівник робіт зобов'язаний мати схему із вказівкою розмірів і матеріалу трубопроводів, колодязів і камер, їх глибини закладання, місць встановлення засувок і іншої арматури.

Керівник робіт зобов'язаний організувати проведення вступної підготовки ненавченого персоналу до початку робіт з техніки безпеки та правил ведення робіт у відповідності зі специфікою функцій, яку вони будуть виконувати.

Керівник робіт зобов'язаний організувати забезпечення особового складу, що брав участь у локалізації й ліквідації розливу нафти, засобами індивідуального захисту, одягом і взуттям для відповідних погодних умов.

Місця розливу нафти і нафтопродуктів захищають червоними прапорцями або сигнальною стрічкою, а в темний час доби - світловими сигналами та освітлюються ліхтарями напругою не більше 12В з рівнем вибухозахисту, що відповідають категорії й групі вибухонебезпечної суміші.

При використанні для гасіння нафти і нафтопродуктів техніки, перед початком робіт проводять розвідку з метою визначення прохідності місцевості з врахуванням особливостей машин, роботи поблизу зони загоряння організує групами в складі не менш двох машин з метою забезпечення своєчасного висновку машини, опинившись в аварійному стані, у безпечне місце.

Категорично забороняється використовувати машини з несправними двигунами, паливними баками, що підтікають, а також заправляти машини пальним і мастильними матеріалами поблизу вогню.

Поблизу проведення робіт повинен постійно перебувати пожежний автомобіль пінного гасіння або цистерна (ємність) ємністю не менше 1500 л, заповнена водно-пінним розчином, з пожежною мотопомпою, а також первинні засоби пожежогасіння (азбестове полотно, вогнегасники і т.д.) у кількості, передбаченому нарядом-допуском на виконання робіт підвищеної небезпеки [49-51].

При роботі в умовах підвищеного вмісту шкідливих пар і газів працівники забезпечуються:

- індивідуальними фільтруючими протигазами, які захищають органі дихання при наявності в повітрі не менше 20% кисню і не більше 0,5% шкідливих пар і газів;

- шланговими або ізолюючими протигазами, що застосовуються при наявності в повітрі будь-якої кількості шкідливих парів і газів.

При проведенні робіт в умовах поганої видимості і вночі керівник робіт повинен організувати освітлення окремих ділянок (об'єктів) робіт, а також магістральних і під'їзних колій, по яких буде здійснюватися рух людей і техніки. Для цього в першу чергу встановлюють можливість використання існуючої освітлювальної мережі, тому що її електроживлення здійснюється по найбільш стійких кабельних мережах.

Якщо існуючу освітлювальну мережу використати неможливо, ділянку (об'єкт) робіт освітлюють переносними світильниками або прожекторами.

В оснащенні формувань необхідно мати комплекти освітлювальних приладів, кабелі, триноги, які на автомобілях перевозять до місця аварії. Живлення електроенергією здійснюється пересувними електростанціями. Для короткочасного освітлення можна користуватися світлом запалених фар автомобіля, тракторів, тягачів.

Робота кранів вночі може бути допущена тільки за умови забезпечення освітленості місця провадження робіт, наявності сигналізації та неможливості застосування для вантажно-розвантажувальних робіт інших засобів.

Всі працюючі в човнах повинні бути в рятувальних жилетах, що працюють на болотистій місцевості повинні бути в болотних чоботах. В умовах болотистої й пересіченої місцевості, а також мілководдя, роботи повинні виконуватися групами не менше трьох людей [51].

4.5.1 Дії при загрозі загорянні нафти й нафтопродуктів

При загрозі загоряння нафти й нафтопродуктів особовий склад повинен бути сповіщений про встановлені сигнали небезпеки та напрямки виходу з небезпечної зони.

Розміщення автомобілів проводиться з врахуванням напрямку можливого розтікання горящої рідини та положення зони задимлення. Забороняється встановлювати пожежну техніку в ріки, струмки або канави за течією нижче рівня горящої нафти й нафтопродуктів.

Для безпеки особового складу та збереження техніки при локалізації та ліквідації розливів нафти і нафтопродуктів забороняється:

- експлуатувати несправну техніку й автотранспорт;

- курити в машинах з горючими й вибухонебезпечними речовинами;

- розміщати людей у місцях руху й роботи техніки;

- ставати на троси, перебувати під стрілами піднімальних кранів, під ковшами екскаваторів і на завалах під час роботи інженерної техніки;

- наступати на бонові загородження, нафтозбірники, шланги для подачі пари, відкачки нафти;

- розгортати радіостанції ближче ніж в 100 м від високовольтних ліній електропередач, працювати на них при стоянках без заземлення;

- торкатися оголених електропроводів, з'єднаних з ними металевими предметами без застосування діелектричних рукавичок;

- входити в приміщення, у якому нагромадився газ, а також перебувати в місцях, де є установки високої напруги, без дозволу відповідного фахівця й дотримання встановлених заходів безпеки;

- курити, розводити вогонь у невідповідних місцях;

- пити сиру воду з неперевірених джерел [51].

4.5.2 Забезпечення безпеки особового складу формувань

Керівникові робіт необхідно додатково передбачити:

- безаварійну зупинку технологічного обладнання та машин;

- проведення ретельної розвідки місць майбутніх робіт, їх огородження й позначення попереджуючими знаками від влучення сторонніх осіб до місць проведення робіт з устаткуванням і спеціальною технікою;

- виконання норм часу безперервної роботи особового складу, що брав участь у локалізації й ліквідації розливу нафти й нафтопродуктів;

- підготовка місць обігріву й відпочинку для особового складу;

- застосування страхових пристроїв при роботі на льоду;

- порядок виходу в безпечне місце при явній загрозі життю й здоров'ю особового складу [44, 52].

Розділ 5

Економічна ефективність застосування засобів ліквідації нафтових забруднень

5.1 Методологічні підходи до оцінки збитків

Аварійні розливи нафти, що супроводжуються забрудненням акваторії моря і прибережної зони, здатні завдавати шкоди чутливим до нафтового забруднення природним ресурсам морської екосистеми, а також об'єктами господарської діяльності. Існує два методологічні підходи до визначення економічного збитку, що завдається в результаті забруднення:? укрупнений і реципієнтний.

Укрупнений підхід припускає використання ряду показників, що відбивають значення факторів, що завдають збитків, добуток яких дозволяє визначити величину економічного збитку.

Реципієтні методики засновані на визначенні економічного збитку від дії забруднення на конкретні види реципієнтів шляхом підсумовування різних складових вират, виражених у грошовій формі [53-54].

Аналіз існуючих методик показує, що [53-55] оцінка економічного збитку, нанесеного забрудненням навколишнього середовища, заснована на укрупненому непрямому підході, основним недоліком якого є те, що він дозволяє оцінити збиток у цілому, без врахування збитку, що наноситься окремим реципієнтам (компонентам навколишнього середовища), в основному, це витрати на природоохоронну діяльність, а не величина збитку, що завдається.

Визначення економічного збитку на основі реципиентного підходу є більш трудомістким процесом, але дозволяє одержати найбільш достовірні і точні результати в порівнянні з непрямим підходом.

Забруднення морської акваторії нафтовими розливами приводить до погіршення стану навколишнього середовища, яке проявляється або в зниженні якості природних ресурсів морської екосистеми, або в зменшенні їх кількості, або в тому і іншому одночасно.

У складі екосистеми морської акваторії та узбережжя можна виділити наступні види природних ресурсів: територіальний ресурс акваторії, водні ресурси, біологічні ресурси, рекреаційні ресурси, мінерально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси дна. Проаналізувавши кожен з виділених видів природних ресурсів морської екосистеми, можна зробити висновок, що чутливими до нафтового забруднення є біологічні ресурси, рекреаційні ресурси, транспортний ресурс акваторії, асиміляційний потенціал акваторії і хімічні ресурси води, оскільки ці види ресурсів понесуть негативні зміни в результаті аварійного забруднення нафтою акваторії моря або прибережної зони. Якщо розглядати дані види природних ресурсів з погляду господарського використання, то можна розділити природні ресурси морської екосистеми, чутливі до нафтового забруднення на дві групи: 1) ті, що використовуються у господарській діяльності та 2) ті, що не використовуються в господарській діяльності [54].

До першої групи можна віднести всі види природних ресурсів, чутливі до нафтового забруднення. Біологічні ресурси моря експлуатуються галуззю рибної промисловості. Транспортний ресурс акваторії використовується в навігаційних цілях. Рекреаційні ресурси узбережжя використовують для відпочинку і оздоровлення населення. До групи природних ресурсів, не задіяних у господарській діяльності, відносять потенційні рекреаційні ресурси, включаючи біологічні [40].

У складі економічного збитку, наносимого аварійними розливами нафти на морських акваторіях, можна виділити два типи витрат: витрати, викликувані впливом нафтового забруднення на реципієнтів, і витрати на попередження цього впливу. Сума зазначених типів витрат становить величину економічного збитку, що виникає в результаті аварійного розливу на морській акваторії. Дані види витрат повинні повністю компенсуватися підприємством-забруднювачем, з вини якого відбувся розлив [40].

Типи витрат, виділені в складі економічного збитку, тісно взаємозалежні між собою - збільшення витрат другого типу веде до зниження витрат першого і навпаки. Як правило, при залпових викидах нафтопродуктів у морське середовище має місце комбінація обох типів витрат. Таким чином, витрати другого типу необхідні для захисних заходів, спрямованих на зменшення потенційних збитків.

Витрати, викликані впливом нафтового забруднення на реципієнтів виникають, якщо що відбувся забруднення впливає на чутливі до нафти природні ресурси моря і об'єкти господарської діяльності. Витрати першого типу виникають у тому випадку, якщо повне оперативне очищення морської поверхні від нафти до появи негативних наслідків неможлива або навмисне не здійснюється, або якщо витрати на повне збирання нафти виявляються більшими по величині, чому сума витрат обох типів при частковій ліквідації розливу.

У складі витрат першого типу, що виникають у забруднювача в результаті аварійного розливу нафти, можна виділяти дві основні групи [53]:

1) Компенсація збитків, понесених реципієнтами:? вартість втрачених природних ресурсів і зниження вартості ушкоджених природних ресурсів (реальний збиток);? збитки об'єктів господарської діяльності, викликані неотриманням очікуваних доходів (упущена вигода) через втрату або псування ресурсу.

2) Витрати на відновлення навколишнього природного середовища і ліквідацію наслідків забруднення: витрати, необхідні для відновлення порушеного стану природного середовища (приведення його в первісний стан, відтворення втрачених природних ресурсів).

У результаті впливу нафтового забруднення на реципієнтів виникає два види збитку :

- збиток для господарської діяльності, що наноситься економіці у вигляді додаткових витрат і збитків, які у зв'язку з розливом нафти несуть об'єкти господарської діяльності, а також у вигляді втрат чутливих до нафтового забруднення елементів екосистеми моря, задіяних у господарській діяльності (промислові біоресурси, рекреаційні ресурси і т.д.);

- екологічний збиток - це збиток навколишньому природному середовищу, що не має негативних наслідків для економіки, що виникає в результаті забруднення природного об'єкта, не входить у використовувану суспільством частину природних благ; збиток, що наноситься чутливим до нафтового забруднення природним ресурсам морської екосистеми, не задіяним у господарській діяльності, отже, що не має прямих негативних наслідків для економіки (погублені непромислові біоресурси та ін.).

Загальну величину економічного збитку становлять матеріальні втрати і фінансові витрати (прямі і непрямі) об'єктів господарської діяльності, а також витрати забруднювача на відновлення забрудненого навколишнього середовища.

Економічний збиток, що наноситься об'єктам господарської діяльності в результаті аварійного забруднення нафтою морських акваторій, складається із двох складових:

- збиток об'єктів господарської діяльності в результаті негативного впливу на використовувані природні ресурси (збитки на основі натурального збитку), включаючи реальний збиток і упущену вигоду;

- витрати на відновлення навколишнього природного середовища, включаючи ліквідацію наслідків забруднення.

Загальна величина економічного збитку складається із суми збитку, нанесеного об'єктам господарської діяльності і екологічного збитку.

5.2 Обгрунтування методів, що можуть бути застосовані у портових комплексах Одеської області

До заходів, які повинні бути реалізовані при ліквідації нафтових забруднень, слід віднести:

1) Розвідка зони надзвичайної ситуації (стан об'єкта, території, маршрутів висування сил і засобів, визначення границь зони надзвичайної ситуації). Дані заходи здійснюються засобами нафтогазового терміналу портового комплексу [14].

2) Введення сил і засобів аварійно-рятувальних служб, аварійно-рятувальних формувань у зону надзвичайної ситуації. Задіюються аварійно-рятувальні загони ДСНС України [15,17].

3) Організація керування і зв'язку в зоні надзвичайної ситуації: реалізуються силами нафтогазового терміналу у координації з аварійно-рятувальними загонами ДСНС України [17].

4) Ліквідація та локалізація на море розливів нафти й нафтопродуктів. Для цього застосовуються засоби, що знаходяться у власності портового комплексу. На основі аналізу досвіду ліквідації розливів, слід рекомендувати організацію відділу ліквідації нафтових розливів при портовому комплексі [23].

Основні засоби ліквідації нафтових розливів, що можуть бути рекомендовані для портових комплексів:

1) Бонові загородження будь-якого типу для локалізації розливу [24-28].

2) Скимери для збору основної частини нафти з поверхні [26].

3) Сорбенти, що диспергуються з поверхні судна. Як сорбенти слід рекомендувати матеріали на основі природної сировини, що є відходами виробництв: дерев'яна тирса, гідролізний лігнін, шкарлупа гречки, січка з комишу [11]. Дані матеріали характеризуються значним нафтопоглинанням і мають високий ступінь віджиму нафти.

4) Утилізація відпрацьованих сорбентів може здійснюватися їх пресуванням з видаленням нафти та її рекуперацією з наступним спалюванням у котлах.

Висновки

Сучасний стан функціонування портових комплексів Одеської області показує, що ймовірність виникнення розливів нафти велика. Тому комплексне реагування і боротьба з розливами нафти є актуальною. Своєчасна і якісна боротьба з розливами нафти може суттєво знизити розміри екологічного й економічного збитку. Серйозні розливи нафти неможливо вгадати заздалегідь, однак, у випадку виникнення розливів, боротьба з ними повинна проводитися всіма можливими й доцільними методами локалізації й ліквідації.

1. У роботі здійснено аналіз сучасних технологій ліквідації нафтових розливів, наведено плани ліквідації розливів нафти.

2. На основі аналізу поведінки нафти, розлитої на поверхні чистої води, окреслено основні підходи ліквідації розливів нафти на морі, а саме збір механічними методами, застосування диспергаторів та сорбентів при зборі нафти, контрольоване спалювання нафти. Приділено увагу технологіям утилізації відходів ліквідації розливів нафти.

3. Ефективна система заходів, що дозволяє в найкоротший термін ліквідувати наслідки аварійних розливів нафти та нафтопродуктів і звести до мінімуму екологічний збиток, повинна володіти наступними характеристиками: можливість розгортання заходів у найкоротший термін; проведення операцій з ліквідації розливу не повинне наносити більший екологічний збиток, ніж аварійний розлив.

4. На основі аналізу показників ефективності ліквідації нафтових розливів та економічної ефективності даних технологій, обрано методи, які можуть бути застосовані у портових комплексах Одеської області. Даними технологіями є застосування бонових загороджень та гідрофобних адсорбентів на основі природної сировини.

5. Проаналізовані питання охорони праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях

Список використаних джерел

1. Проблемы и перспективы развития портовых комплексов Одесской области [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.port-yuzhny.com.ua - Назва з екрану.

2. Илько А.А. О работе морехозяйственного комплекса Одесской области / А.А. Илько // Транспорт. - 2012. - № 28. - С. 78 - 82.

3. Порты Одесской области в транспортной инфраструктуре Украины. [Електронний ресурс] // Порты Украины. - 2013. - № 5. Режим доступу: http://portsukraine.com/node/3283. - Назва з екрану.

4. Національна екологічна політика України: оцінка і стратегія розвитку: аналітична доповідь [Текст]/ Міністерство охорони НПС України; Програма Розвитку ООН; Глобальний Екологічний Фонд. - 2007. - 184 с.

5. Регіональна доповідь про стан навколишнього природнього середовища в Одеській області у 2012 році [Текст]/ Міністерство охорони НПС України. - 2013. - 267 с.

6. Бланк Ю. И. Статистика и прогнозирование разливов нефти при грузовых операциях в портах / Ю. И. Бланк, А.Ю. Мельник, В.Н. Степанов // Екологічні проблеми Чорного моря. - Одеса: ЦНТПІОНЮА, 2003. - С. 69-71.

7. Зменшення ступеня впливу господарської діяльності порту на навколишнє природнє середовище [Електронний ресурс] Режим доступу: http://csr-ukraine.org/odeskiy_morskiy_port.html

8. Воробьев Ю.Л. Предупреждение и ликвидация аварийних разливов нефти и нефтепродуктов./ Ю.Л. Воробьев, В.А. Амиков, Ю.И. Соколов. - Москва : Ин-октаво, 2005. - 368 с.

9. Монахов С.К. О мониторинге аварийных разливов нефти (Каспийский морской научно-исследовательский центр Росгидромета). / Тезисы доклада на общественном форуме, посвященном проблемам нефтяних разливов на Северном Каспии. - Астрахань, 23-25 октября 2003 года.

10. Енергетична робоча група США - Росія. Матеріали семінару щодо запобігання розливів нафти та ліквідації їх наслідків. - Москва, 4-5 грудня 2003.

11. Правила ведения работ по очистке загрязненных акваторий портов : РД 31.04.01-90. Министерство морского флота СССР от 19.03.90 № 29. - Москва, В/О «МОРТЕХИНФОРМРЕКЛАМА». - 1991 г.

12. Міжнародний звід сигналів (The International Code of Signals ; INTERCO), 1965 [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.randewy.ru/sign/mss.html.

13. Розливи нафти. Проблеми, пов'язані з ліквідацією розливів нафти в Арктичних морях. [Звіт, який випускається Всесвітнім фондом дикої природи (WWF) Жовтень, 2007 р. Осло, Норвегія.]. - Видання 2-ге, доповнене. - 2011. - 33 c.

14. Hаказ 21.08.2013 № 631 Про затвердження порядку надання послуг із забезпечення запобігання і ліквідації розливу забруднюючих речовин у морських портах України [Електронний ресурс]. Міністерство інфраструктури України - Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2013 р. за № 1533/24065. - Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z1533-13.

15. Керівництво з планування дій у надзвичайних ситуаціях при розливах нафти на воді. - Серія доповідей ІРІЕСА. 2-й том.- Видання 2-ге. - березень 2000 рік.

16. Залучення ресурсів світової нафтової промисловості для боротьби з розливами нафти: центри 3-го рівня. - Спільна інформаційна доповідь ІРІЕСА/ІТОРР - квітень 1999 р.

17. Сушинська М.М. Методи визначення ступеня екологічної небезпеки від забруднення акваторій нафтою та нафтопродуктами / М.М. Сушинська, П.М Турчик // ІІ-й Всеукраїнський з'їзд екологів з міжнародною участю (Екологія/Ecology-2009) [Текст] : зб. наук. статей / НАН України, Вінницький національний технічний ун-т, Національний ун-т біоресурсів та природокористування України, Національний технічний ун-т України "КПІ", Одеський держ. екологічний ун-т, Міжнародна академія наук екології та безпеки життєдіяльності ; голов. ред. Б. І. Мокін. - Вінниця : [ФОП Данилюк], 2009. - ISBN 978-966-2190-11-3 - С. 76-79.

18. Авакян А.Б. Раціональне використання водних ресурсів: підручник [для геогр., біол. і будів. спец. вузів] / А.Б. Авакян, В.М. Широков. - В-во «Віктор», 1994. - 320 с.

19. Гомеля Н.Д. Экстракционно-спектрофотометрический метод определения общего содержания масел и тяжелых нефтепродуктов / Н.Д. Гомеля, Л.В. Калабина, А.П. Хохотва // Химия и технология води.Ї № 6.Ї1999. - С. 611-616.

20. Нафтопродукти в природних водах [Електронний ресурс] -- Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Нафтопродукти_в_природних_водах.

21. Соловйова Ж.Ф. Джерела забруднення Світового океану та їх фізико-хімічні властивості / Ж.Ф. Соловйова. - [Електронний ресурс] -- Режим доступу: http://referatu.net.ua/newreferats/183/182351.

22. Забруднення навколишнього середовища розливами нафти. [Електронний ресурс] -- Режим доступу:http://www.google.com.ua/url?sa=t&rct= &q=&esrc=s&source=web&cd=9&cad=rja&ved=0CGoQFjAI&url=http%3A%2F%2Fmastervpu25.ucoz.ua%2Fload%2F005220&ei=hSzcUoOAMMTNygPv34HQBA&usg=AFQjCNHfmD4PDE_rR_mJqrflPh9otM73Og&bvm=bv.59568121,d.bGQ.

23. Руководство по ликвидации разливов нефти на морях, реках и озерах. - С.-Петербург : в-во ЗАО «ЦНИИМФ», 2002. - 344 с.

24. Каменщиков Ф.А. Нефтяные сорбенты / Ф.А. Каменщиков, Е.И. Богомольний. - Ижевск : Институт компьютерных исследований, 2003. - 268 с.

25. Рябчиков В.Е. Современные методы подготовки воды для промышленного и бытового использования. / В.Е. Рябчиков. - М. : ДеЛипринт, 2004. - 300 с.

26. Каменщиков Ф.А. Удаление нефтепродуктов с водной поверхности и грунта / Ф.А. Каменщиков, Е.И. Богомольний. - Ижевск: Институт компьютерных исследований, 2006. - 528 с.

27. Горожанкина Г.И. Сорбенты для сбора нефти: сравнительние характеристики и особенности применения / Г.И. Горожанкина, Л.И. Пинчукова // Трубопроводний транспорт нефти. - 2000. - № 4. - С. 12-17.

28. Набаткин А.Н. Применение сорбентов для ликвидации нефтяных разливов / А.Н. Набаткин, В.Н. Хлебников // Нефтяное хозяйство. - 2000. - № 11. - С. 61.

29. Мовсумов Ш.Н. Добыча углеводородов и охрана Каспийского бассейна / Ш.Н. Мовсумов, С.А.Николаев // Журнал «Энергия» - 2005. - № 1. - С. 12-18.

30. Патин С.А. Нефть и экология континентального шельфа / С.А. Патин. - М. : ВНИРО, 2001. - 247 с.

31. Якоря повышенной держащей силы. Технические условия. ГОСТ 25496-82 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://vsegost.com/Catalog/ 77/7704.shtml.

32. Цепи якорные с распорками. Общие технические условия. ГОСТ 228-79. [Електронний ресурс] -- Режим доступу: http://vsegost.com/Catalog/ 31/31400.shtml.

33. Мясников В.А. Оценка параметров конструктивной надежности длительно эксплуатируемих трубопроводов Западной Сибири : автореф. дис. на получения cтепеня канд. техн.н. : спец. 25.00.19 «Строительство и эксплуатация нефтегазопроводов, баз и хранилищ» / В.А. Мяников. - Тюмень, 2004. - 162 с.

34. Патин С.А. Нефть и экология континентального шельфа. - М. : ВНИРО, 2001. - 247 с.

35. Диспергаторы и их роль в ликвидации разливов нефти. - Серия докладов IРIЕСА. 5-й том. - 2-е издание. - ноябрь 2001 год.

36. Правила безопасности при эксплуатации магистральных нефтепроводов [Текст] / Минестерство нефтяной промышленности СССР. - М. : Недра, 1989. - 91 с

37. Пат. 2126714 Российская Федерация. Сорбент для очистки вод от нефти и нефтепродуктов / Гаврин А.И., Нестеров Ю.В, и др.// Б.И. - 1999. №6 С. 366.

38. Щербак М.В. Оснащення військових частин імпульсною технікою для ліквідації наслідків екологічних катастроф / М.В. Щербак // Екологія і ресурси. - Вип.19. - Київ, 2008. - С.73-79.

39. Патин С.А. Нефть и экология континентального шельфа. - М. : ВНИРО, 2001 - 247 с.

40. Выбор варианта ликвидации разлива нефти в целях снижения ущерба. Анализ суммарной экологической пользы. - Серия докладов IРIЕСА. 10-й том. - Международная ассоциация представителей нефтяной промышленности по охране окружающей среды.

41. Загальна ситуація в області виробництва і застосування нафтосорбентів. - Доповідь Міністру МНС Шойгу С. К., 1997 р.

42. Про заходи щодо вдосконалення боротьби з розливами нафти в морях і внутрішніх водах РФ. Доповідь. Госкомекологія Росії.

43. Екологія і промисловість Росії. // Щомісячний громадський науково політичний журнал. - Москва: Машинобудуванн, 1997. - № 2 - С. 32-38.

44. Закон України “Про охорону праці”. - К.: Парламентське видавництво, 2003. - 26 с.

45. Гандзюк М.П. Основи охорони праці: підруч. Для студ. вищих навч. закладів / М.П. Гандзюк, Є.П. Желібо, М.О. Халімовський [за ред. Гандзюка М.П.]. - К.: Каравела, 2003. - 408 с.

46. Трахтенберг І.М. Гігієна праці та виробнича санітарія / І.М. Трахтенберг, М.М. Коршун, О.В. Чебанова. - Київ, 1997. - 462 с.

47. Охрана труда и экологическая безопасности в химической промышленности: учебник / Бобков А.С. [и др.]. - М.: Химия, 1997. - 398 с.

48. Зеркалов Д.В. Основи охорони праці: навчальний посібник. / Д.В. Зеркалов - К.: Науковий світ, 2000. - 278 с.

49. Жидецький В.C. Основи охорони праці / В.C. Жидецький, В.С. Джигирей, О.В. Мельников. - Львів: Афіша, 2000. - 347 с.

50. Охорона праці в Україні. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 400 с.

51. Сачков Л.С. Охорона праці (законодавчі та нормативні акти, порядок реалізації і коментар до них) / Л.С. Сачков, М.К. Медвідь - К.: “Око”, 1995. - 390 с.

52. Законодавство України про охорону праці: зб. Нормативних документів. У 3 т. - К.: Істина, 1999.

53. Методика оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру [Електронний ресурс] / Постанова Кабінету Міністрів України № 175 від 15 лютого 2002 р. - Режим доступу:http://zakon.nau.ua/doc/?code=175-2002-%EF. - Назва з екрану.

54. Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства [Електронний ресурс] : Затвердж. наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища 27.10.1997 N 171. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0285-98. - Назва з екрану.

55. Временная типовая методика определения экономической эффективности осуществления природоохранных мероприятий и оценки экономического ущерба, причиняемого народному хозяйству загрязнением окружающей среды по состоянию на ноябрь 2007 г. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.lawrussia.ru/bigtexts/law_2902/index.htm. - Название с экрана.

Размещено на Allbest.ru

...