Екологічна якість бобових культур
Аналіз якості бобових культур (квасолі, сої, гороху) що вирощуються та імпортуються з Туркменістану та продаються в м. Харків. Екологічна оцінка компонентів навколишнього середовища міста. Вивчення проблем вмісту хімічних елементів в рослинній продукції.
| Рубрика | Экология и охрана природы |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.09.2017 |
| Размер файла | 2,7 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ХІМІЧНОГО СКЛАДУ РОСЛИННОЇ ПРОДУКЦІЇ
2.1 Загальні відомості про стан проблеми, що досліджується
Формування хімічного складу рослин протікає під дією цілого ряду факторів, сутність, яких у значні мірі зводиться до залежності хімічного складу рослин від типу ґрунту, на якому вони розвиваються. Кожному типу ґрунту притаманний певний хімічний склад, форми знаходження елементів, кислотність, окислювально-відновний потенціал, склад мікроорганізмів та їх діяльність. У свою чергу, формування того чи іншого типу ґрунту тісно пов'язано з географічною зональністю.
Рослини приймають участь у геохімічних процесах. Вони поглинають речовини, які потрібні їм для живлення. Хімічний склад рослин залежить від хімічного складу ґрунту але не повторює його. Завдяки типу обміну речовин, який склався, рослини вибірково поглинають необхідні для них елементи у кількостях, які потрібні для фізіологічних та біохімічних процесів. Можливе випадкове надходження шкідливих для життєдіяльності рослин елементів або необхідних їм елементів але у кількостях токсичних для розвитку, наслідком чого є виникнення патологічних форм, зміна циклу розвитку рослин, або загибель рослини.
У склад рослин входять майже всі елементи періодичної системи Менделєєва (99,76 % ваги живої речовини займає кисень, вуглець, азот, кальцій, фосфор, калій, сірка, магній і тільки 0,24 % припадає на долю інших елементів) [1]. Кисень, водень та вуглець до рослин надходять із ґрунту та повітря. Значна частка азоту надходить із повітря завдяки діяльності азотфіксуючих бактерій. Решта елементів поглинається із ґрунту.
Пельман А. І. поділив усі елементи за ступінню накопичення їх рослинами на 5 рядів [2]. Критерієм виділення цих рядів є коефіцієнт біологічного поглинання (відношення вмісту одного чи іншого елемента у золі рослин до вмісту цього елемента у ґрунті або породі):
елементи, які енергійно накопичують Р, S, CI, I.
сильного накопичення K, Ca, Mg, Na, Sr, B, Zn, Ag.
група слабкого накопичення та середнього захвату Mn, Ba, Ca, Ni, Co, Mo, As, Cd, Be, Hg, Se, Ra.
слабкого захвату Fe, Si, F, Rb, V, Li, Y, Cs.
слабкого та дуже слабкого захвату Ti, Cr, Pb, Fl, U, Zr [2].
В залежності від цілого ряду причин у рослин відмічається значне відхилення у вмісті тих чи інших елементів. Величина коефіцієнту біологічного поглинання також може мінятися у широких границях. Розглянемо накопичення хімічних елементів більш детально.
Одним з основних забруднювачів рослинної продукції є важкі метали. Метали, густина (питома вага) яких більша 5 г/см3, називаються важкими металами. Важкі метали, являючись мікроелементами містяться в різних ґрунтах. Різні ґрунти характеризуються різним складом і різним вмістом важких металів. В високих дозах ці елементи, в основному знаходяться в наслідок діяльності людини, тобто антропогенного навантаження. Природно ж у ґрунтах є лише невеликі кількості того чи іншого металу, а то й взагалі може не бути його слідів. Тому рослини і взагалі і взагалі живі організми пристосувались накопичувати ці речовини в тканинах. Але при великих дозах цих металів виведення їх з тканин не відбувається і відбувається отруєння ними живих організмів.
Важкі метали є не тільки в ґрунтах, але й в повітрі і в воді. В воду вони потрапляють з ґрунтів. В повітря, в основному при спалюванні різних складних речовин, до складу яких вони входять, наприклад при викидах газів автомобілями, тепловими електростанціями, заводами [1].
Також ці речовини потрапляють в навколишнє середовище при викидах підприємствами гірничої промисловості залишків руд і т.д. важкі метали можуть міститися і в смітті, яке знаходиться на звалищах, наприклад в пластмасах. Адже для досягнення кращих якостей при виробництві пластмас, до їх складу добавляють різні хімічні доповнення. Це так звані стабілізатори, які захищають пластмаси проти високих температур і сонячного випромінювання. Вони є отруйними. Це фарбуючи речовини, інгібітори згорання (антипірен) і т.д. До них відносяться і важкі метали (свинець, ртуть, кадмій, бром, олово). В 1980 році вироблялося 4000 тон, а в 2003 вироблялось 8000 т таких речовин. Через деякий час пластмаси потрапляють в навколишнє середовище, як сміття і ці речовини з них вивільняються [2].
Для більшої частини живих організмів необхідні майже 80 елементів, частина яких являється важкими металами. Кожен з них відіграє важливу роль і в рослинному організмі. Вони з білками можуть утворювати ферменти, являються комплексоутворювачами і т. д. Наприклад, марганець має здатність змінювати валентність і тому бере участь в реакціях окислення-відновлення в процесах фотосистеми 2; сприяє проходженню темнової фази фотосинтезу і т.д. Мідь входить до складу ферментів, що забезпечують процеси дихання (аскорбіноксидази, поліфенолоксидази), до пластоціаніну, який входить до фото системи 1, утворює комплекси з ДНК. Молібден входить до складу ферментів нітрогеназного комплексу, нітратредуктази, яка перетворює нітрати в нітрити, ксантиноксидази. Молібден стимулює синтез вітаміну С. Кобальт входить до складу вітаміну В12, який є коф актором ферментів метилування. Він відповідає за утворення тироксину. Цинку накопичується в нормі до 60 мг/кг сухої речовини. Входить до складу багатьох ферментів: пептидаз, карбоангідрази, алкогольдегідрогенази, лактатдегідрогенази, глутаматдегідрогенази. Залізо комплекси з вітамінами, білками, вуглеводами, підвищує каталітичну функцію ферментів у тисячі разів [3].
Особливістю важких металів є те що багато з них може утворювати хімічні комплекси. Наприклад,
Sn + 2NaOH + 2H2O =Na2[Sn(OH)4] +H2
Pb + 2 NaOH + 2H2O = Na2[Pb OH)4] +H2
Вивченням таких комплексів займається робоча група доктора Ф. Готчальха [4].
Кобальт і нікель. Кобальт являє собою сріблясто-сірий метал. Температура плавлення рівна 1492 С°. Густина 8,84 г/см3.
Нікель має сріблясто-білий колір. Його температура плавлення - 1455С°. Густина - 8,91 г/см3. В хімічних реакціях кобальт і нікель менш активні, ніж залізо, вони розчиняються в розбавлених кислотах з виділенням водню і утворенням солей кобальту і нікелю. Для кобальту в сполуках характерні ступені окислення +2 і +3. Він утворює оксиди СоО і Со2О3. Для нікеля характерна ступінь окислення + 2, рідше + 3,. Він утворює один оксид NiO. Масові частки кобальту і нікелю в земній корі складають відповідно 3·10-3 і 8·10-3 %. Важливішими мінералами кобальту і нікелю являються кобальтин СоАsS, ліннеїт Со3S4, петландіт (Fe, Ni)S, нікелін NiAs. Кобальт і нікель часто є супутниками в природі [5-11].
Олово і Свинець. Масові частки їх в земній корі рівні відповідно 4·10-3 і 1,6·10-3%. Олово - сріблясто-білий м'який метал, легко плавиться (температура плавлення 213,9 Сє). Це звичайна модифікація , так зване біле олово. При температурі нижче 14 Сє стійке сіре олово. При охолодженні металічне олово переходить в сіре і в результаті розсипається. Це явище відомо під назвою „олов'яна чума”. Деякі cполуки олова: SnCl2, Na2[Sn(OH)4], H2SnO3, SnSO4.
Свинець - м'який пластичний синювато сірий метал з температурою плавлення 237,4 С°. Олово і свинець розчиняються в водних розчинах лугів при нагріванні утворюючи комплексні сполуки.
Цинк, кадмій, ртуть. Проявляють в сполуках ступінь окислення +2 (ртуть 1+1).
Масова частка цинку в земній корі складає 5 · 10-3 %. Він зустрічається лише в складі сполук, наприклад ZnS, ZnCO3. Це сріблясто-білий метал. Плавиться при температурі 419,5 С°. Володіє хорошою теплоі електропровідністю. Цинк хімічно активний метал який при нагріванні взаємодіє з різними неметалами. Сульфат цинку використовують як мікродобриво.
Масова частка кадмію в земній корі складає 5·10-5 %. Його найважливіші мінерали - CdS i CdCO3. Здебільшого вони э супутниками мінералів цинку. Температура плавлення кадмію 321 С°. Кадмій і ртуть сріблясто-білі метали. В звичайних умовах ртуть - рідина, її температура плавлення рівна -38,9С°. Це метал, що само легше плавиться. Масова частка ртуті в земній корі складає 7·10-6%. В хімічному відношенні кадмій хімічно активний метал а ртуть малоактивний. Також важкими металами є залізо, ванадій та інші.
Для більшої частини живих організмів необхідні майже 80 елементів, частина яких являється важкими металами. Кожен з них відіграє важливу роль і в рослинному організмі. Вони з білками можуть утворювати ферменти, являються комплексоутворювачами і т. д. Наприклад, марганець має здатність змінювати валентність і тому бере участь в реакціях окислення-відновлення в процесах фотосистеми; сприяє проходженню темнової фази фотосинтезу і т.д.
Молібден входить до складу ферментів нітрогеназного комплексу, нітратредуктази, яка перетворює нітрати в нітрити, ксантиноксидази. Молібден стимулює синтез вітаміну С.
Цинку накопичується в нормі до 60 мг/кг сухої речовини. Він входить до складу багатьох ферментів: пептидаз, карбоангідрази, алкогольдегідрогенази, лактатдегідрогенази, глутаматдегідрогенази.
Залізо в комплексі з вітамінами, білками, вуглеводами, підвищує каталітичну функцію ферментів у тисячі разів [12].
Кобальт входить до складу вітаміну В12, який є фактором ферментів метилування. Він відповідає за утворення тироксину. У біосфері кобальт переважно розсіюється, однак на ділянках, де є рослини концентратори кобальту, утворюються кобальтові родовища.
Вміст кобальту в ґрунтах визначає кількість цього елементу в складі рослин даної місцевості, а від цього залежить надходження кобальту в організм травоїдних тварин.
Постійно будучи присутнім у тканинах рослин, кобальт бере участь в обмінних процесах. Здібність до накопичення цього елемента у бобових вища, ніж у злакових і овочевих рослин. Кобальт бере участь в ферментних процесах клубневих бактерій, відтворює атмосферний азот; стимулює ріст, розвиток активності бобових і рослинних рядів інших сімейств. В мікродозах кобальт являється необхідним елементом для нормальної життєдіяльності багатьох рослин і тварин, але вже великі концентрації кобальту є токсичними [13].
Кобальт застосовують у сільському господарстві як мікродобрива добрива, що містять мікроелементи (В, Cu, Mn, Zn, й ін.), тобто речовини, що споживають рослини в невеликих кількостях [14].
Вапнування ґрунтів знижує засвоюваність рослинами кобальту. Так само впливає надлишок марганцю й заліза в ґрунтах; навпаки, фосфор підсилює надходження кобальту в рослини.
Застосування кобальтових солей (сірчанокислого кобальту) як добрива, виявляється, сприяє прискоренню дозрівання ячменю, підвищує врожай насіння червоної конюшини, збільшує вміст жиру в насіннях льону. Під впливом кобальту підвищується врожайність цукрового буряка.
Внесення 300 мг сірчанокислого кобальту на 1 га значно підвищує врожай винограду: вага ягід збільшується на 35%, цукристість на 14%, кислотність знижується на 10% .
Вміст нікелю в ґрунтах становить 0,004%, у природних поверхневих водах 0,000 000 34%. У рослинах у середньому втримується 0,00005% на живу вагу (залежно від виду рослини, місцевості, ґрунту, клімату й ін.).
Критичне значення концентрації нікелю в поживному розчині 1,5 мг/кг й у сухій масі ячменю, вирощеного в такому середовищі 26 мг/кг . Токсичний рівень цього елементу в листях рослин починається з перевищення 1,0 мг/кг сухої маси.
При засвоєнні нікелю рослинами відбувається взаємодія з елементами, що утримувалися в ґрунті залізом, кобальтом, хромом, магнієм, міддю, цинком, марганцем; при цьому іони марганцю й магнію не інгібують, а іони кобальту, міді, заліза й цинку інгібують абсорбцію нікелю на 25-42%. Існують вказівки на те, що рослини, які ростуть на серпентинових ґрунтах, не проявляють ознак токсичного впливу нікелю. Серед рослин існує різниця в чутливості стосовно впливу нікелю. Токсичні рівні нікелю в листі рослин (млн. 1 сухої маси): рис 20 25, ячмінь 26, види твердої деревини 100 150, цитрусові 55 140, бур'яни 154 [15].
Марганець перебуває в ґрунтах у середньому в кількості 0,085 %. Однак в окремих випадках при високому загальному вмісті марганцю в ґрунтах кількість засвоюваних його форм, що переходять у солянокислу або сольову форму, може бути явно недостатньою.
Середній вміст марганцю в рослинах дорівнює 0,001 %. Марганець служить каталізатором процесів дихання рослин, бере участь у процесі фотосинтезу [16]. Виходячи з високого окисло відновного потенціалу марганцю можна сказати, що марганець відіграє таку ж важливу роль для рослинних кліток, як залізо для тварин.
Сприятливий вплив марганцю на ріст і розвиток рослин очевидний: наприклад, у гібридних сіянців мигдалю під впливом марганцю строк першого плодоносіння прискорюється на 6 років [17].
Збагачення рослин марганцем сприяє до поліпшенню росту, плодоносіння дерев і врожайності багатьох культур, що знайшло практичне використання. Як добрива застосовують відходи марганцеворудної промисловості, відходи виробництва сірчаної кислоти й ін.
Внесення марганцевих відходів у ґрунт як добрива позитивно позна -чається на врожайності цукрового буряка, озимої пшениці, кукурудзи, картоплі, овочевих культур й інших культур, зменшує вилягальність рослин. Крім звичайного внесення марганцевих добрив у ґрунт, застосовують й інші методи використання марганцю, що слугують засвоюваності марганцю рослинами із ґрунтів.
Надлишок марганцю, так само як і його нестача, несприятливо позначається на рослинах.
Загальний вміст міді в ґрунтах становить близько 0,002 %, причому на долю розчинної частини доводиться близько 1 % цієї кількості.
У ґрунтах зустрічаються кілька форм міді , що по різному засвоювоються рослинами: а) водорозчинна мідь, б) обмінна мідь, поглинена органічними й мінеральними колоїдами, в) важкорозчинні мідні солі, г) мінерали, які містять мідь, д) комплексні металоорганічні сполуки міді.
Рухливість міді й надходження її в рослини зменшуються при вапну ванні ґрунтів, зв'язуванні міді у вигляді органічних сполук і закріпленні ґрунтовим гумусом. Частина міді ґрунтів міцно пов'язана із ґрунтовими перегнійними кислотами гуміновою, кремнєвою, апокреновою; у цих формах вона стає нерухомою й незасвоюваною рослинами.
Мідь необхідна для життєдіяльності рослинних організмів. Майже вся мідь, яка знаходиться у листі, зосереджена в хлоропластах і тісно пов'язана із процесами фото -синтезу; вона бере участь у синтезі таких складних органічних сполук, як антоціан, залізопрофірин й хлорофіл; мідь стабілізує хлорофіл, охороняє його від руйнування.
Мідь входить як структурний компонент до складу сполуки з білком (мідьпротоїда, що містить 0,3% міді), утворюючи окисний фермент поліфенолоксидазу. Цей фермент вперше був виявлений у бульбах картоплі, печерицях, а надалі в складі більшості розповсюджених рослин.
Очевидно, внаслідок цього мідь вносять як добриво для захисту рослин від засух і морозів, а також, стійкості до бактерійних захворювань.
Застосування мідних добрив не тільки позначається на підвищенні врожайності, але й на якості сільськогосподарських продуктів: зростає кількість білка в зерні, збільшується цукристість цукрового буряка вміст вітаміну С і каротину в плодах й овочах, поліпшуються технологічні якості волокна коноплі. Під впливом мідних добрив підвищується стійкість озимої пшениці до полягання [18].
Середній вміст цинку в ґрунтах становить 0,005%; із цієї кількості на частку розчинного цинку припадає не більше 1 %.
У середньому в рослинах виявляється 0,0003% цинку. Залежно від виду, місцевості вирощування, клімату й т.п. вміст цинку в рослинах досить варіює [19].
Цинк є компонентом ряду ферментних систем. Він необхідний для утворення дихальних ферментів цитохромів А і Б, цитохромоксідази (активність якої різко падає при нестачі цинку). Цинк пов'язаний з перетворенням утримуючої сульфгідрильної групи сполук, функція яких полягає в регулюванні рівня окислювально відновного потенціалу в кліти -нах. При нестачі цинку в вакуолях клітин накопичуються поліфеноли, фітостерин, лецитин як продукти неповного окиснення вуглеводів і білків; у листі виявляється більше цукрів, і фосфору й менше сахарози й крохмалю. При відсутності цинку порушується процес фосфорілірування глюкози. Нестача цинку веде до значного зменшення в рослинах ростового гормону ауксину [1].
Цинк є складним компонентом ферменту карбоангідрази. Входячи до складу карбоангідрази, цинк впливає на найважливішу фотохімічну реакцію "темнової" утилізації вуглекислого газу рослинами й на процес виділення СО2, тобто на процес дихання рослин. Рослини, що розвиваються в умовах нестачі цинку, бідні на хлорофіл, і навпаки, листя багате на хлорофіл, містить максимальні кількості цинку. У зеленому листі цинк, можливо, пов'язаний з порфіринами [20].
Під впливом цинку відбувається збільшення вмісту вітаміну В, каротину, вуглеводів і білків у ряді видів рослин. Він підсилює ріст кореневої системи й позитивно позначається на морозовитривалості, а також жаро-, засухоі солестійкості рослин. Сполуки цинку мають велике значення для процесів плодоносіння.
Горох, сорго й боби у водних культурах не дають насіння при концентрації цинку в середовищі 0,005 мг на 1 л і нижче. З підвищенням концентрації цинку в поживній суміші відповідно число насіння збіль -шується.
Молібден особливо важливий для бобових рослин. Він концентрується в клубнях бобових рослин, сприяє їхньому утворенню й росту, стимулює фіксацію клубневими бактеріями атмосферного азоту. Входячи до складу ферменту нітраторедуктази (що є за своєю будовою молібдофлавопротеїном), молібден відновлює нітрати у вищих і нижчих рослин і стимулює синтез білка в них. Тому в умовах нестачі молібдену в рослинах накопичуються нітрати, одночасно зменшуються азотиста розчинна фракція й рівень азотистої білкової фракції. Молібден і марганець, очевидно, каталізують окремі реакції, кожна з яких впливає на концентрацію амінокислот проміжних продуктів білкового обміну. Молібден активує реакцію, що веде від нітратів до утворення амінокислот, тоді як марганець, очевидно, активує подальші фази перетворення амінокислот у білки [21].
Молібден впливає не тільки на бобові рослини, але й на капусту, томати, цукровий буряк, льон й ін. Рослинами індикаторами нестачі молібдену можуть бути томати, качанна капуста, шпинат, салат, лимони.
Молібден необхідний не тільки для процесу синтезу білків у рослинах, але й для синтезу вітаміну С і каротину, синтезу й пересуванню вуглеводів, використання фосфору [22].
Отже, можна зробити висновок, що важкі метали виконують не тільки негативну, але й позитивну дію на ріст і розвиток рослин, адже при внесені їх в рослини в невеликій кількості, вони позитивно впливають на врожайність рослин, дозрівання насіння та плоду, поліпшують ріст рослин.
Важкі метали в невеликих концентраціях потрібні всім живим організмам, оскільки входять в склад ферментів і беруть участь у багатьох фізіологічних реакціях і процесах, які в них проходять. Наприклад цинк входить до каталази, яка являється одним з самих ефективних ферментів, які є відомими. Міліграм каталази каталізує процес утворення не менше, ніж 2740 л кисню з пероксиду водню за годину.
Важкі метали можуть змінювати валентність і тому беруть участь в окисно-відновних реакціях організмів. Як і мікроелементи, важкі метали можуть утворювати сполуки з протеїдами. Наприклад, молібден може сполучатись з ферментом флавопротеїном і утворювати нітратредуктазу, яка має важливе призначення. Флавін і молібден розуміються як тимчасові носії електронів. Одні з найважливіших мікроелементів, або елементів „сліду” - це Cu, B, Zn и Мо [23]. Проміжне становище між мікро і макроелементами займає марганець.
Отже під впливом важких металів фізіологічні процеси в залежності від їх концентрації або пригнічуються, якщо вона недостатня або надмірна, або, коли концентрація оптимальна, тоді вони проходять нормально. Це все відображається в кінці-кінців на морфометричних ознаках рослин, в тому числі на рості і розвитку.
Ріст - це кількісна характеристика, процес збільшення розмірів і маси рослини. Розвиток - це якісна характеристика, процес, при якому спостерігаються новоутворення в онтогенезі: проростання насіння, поява справжніх листків, квіток, насіння і ін. В процесі розвитку ріст виконує роль збільшення в розмірах і масі новоутворених органів.
Починаються ці процеси з проростання насіння [24]. Саме проростання насіння починається з процесу набухання, коли насіння швидко вбирає велику кількість води. В цей період великі концентрації солей важких металів у ґрунті та й солей інших елементів призводить до утворення високого осмотичного тиску в ґрунті, в такому разі вода важко поступає в насіння і процеси набухання порушуються.
Якщо насіння все ж таки проростає, то високі концентрації металів можуть або дуже прискорювати метаболізм, або навпаки сповільнювати його. При прискоренні метаболізму переважають процеси дисиміляції, тобто розпаду органічних речовин і рослина не встигає виробити достатню кількість структурних речовин. При високих концентраціях важких металів можуть руйнуватися нуклеїнові кислоти, різні білки, вітаміни і інші речовини і при цьому порушуються фізіологічні процеси в рослинах. Зовнішніми ознаками порушення біохімічних і фізіологічних процесів є сповільнення процесів росту і розвитку, втрата стійкості до хвороб, до посухи, втрата зимостійкості, пожовтіння і в'янення асимілюючої поверхні (листків) та інші. Також є відомості, що при високих концентраціях цих металів виникають аберації хромосом. Аберації відносяться до різновидів мутацій хромосом. До них відносяться делеції, подвоєння або дуплікації [25].
При недостатності якогось хімічного елементу з 80 необхідних також порушується багато біохімічних і фізіологічних процесів. В наслідок цього проявляються різні зовнішні прояви недостачі того чи іншого елементу. Не хватка марганцю викликає точковий хлороз. Недостача молібдену викликає хлороз і порушення азотного живлення. При недостачі цинку в рослин не формується нормально вегетативна маса, утворюється розеточність [26].
На проростання насіння, ріст і розвиток рослин впливають дуже багато факторів навколишнього середовища, наприклад освітлення, вологість, температура і т.д. Крім цього існують такі речовини, як фітогормони, які в дуже малих кількостях можуть сильно стимулювати ріст рослин, наприклад гібереліни. Тому потрібно при дослідженні впливів важких металів на ріст і розвиток рослин враховувати ці фактори [27].
2.2 Методи дослідження важких металів в рослинної продукції
Атомно-абсорбційний метод визначення важких металів у біологічних об'єктах ґрунтах, рослинах, водах)
Межа застосування та принцип методу
Загальні положення
Відповідно до ГОСТ 17.4.3.03-85 (СТ СЕВ 4469-84) метод визначення речовини, що забруднює ґрунт, повинен забезпечувати:
-- визначення кількості забруднювача (елемента) на порядок нижче ГДК;
-- відтворюваність методу не більше 30%;
-- селективність відносно компоненту, який підлягає аналізу;
-- Використовування реактивів із зазначенням їх чистоти, приборів та апаратури, які дають потрібне відтворення методу.
Дуже важливо при цьому використовувати стандартні зразки ґрунтів. За ініціативою Ґрунтового інституту ім. В.В. Докучаєва розроблені стандартні зразки за хімічним складом для таких ґрунтів: дерново-підзолистий, сірий лісовий, чорнозем, каштановий, сірозем, червонозем.
При наявності стандартних зразків фунтів і рослин за даними щодо валового елементного складу, результати аналізів, проведених атомно-абсорбційними методами, с досить точними. При дуже високих концентраціях окремих елементів-забруднювачів у ґрунті ( Cu, Zn, Cr, Fe та ін.) в стандартні зразки вносять відповідні добавки в формі чистих солей. Аналітична помилка не повинна перебільшувати приблизно 1/3 помилки репрезентативності змішаного грунтового зразка.
Визначення загального вмісту металів у забрудненому ґрунті часто буває забруднення внаслідок високого вмісту в ньому заліза, кількість якого в сотні й тисячі разів перевищує вміст елементів, які визначаються.
Важливою умовою одержання достовірних результатів при визначенні важких металів є чистота аналізу -- чистота повітря в приміщенні, чистота приміщення, чистота води, реактивів, посуду. Тому абсолютно необхідно проводити «холостий» контрольний аналіз.
Атомно-абсорбційний метод (АА-метод) має цілий ряд переваг: чутливість, селективність, високу П) продуктивність, достатньо добре відтворення результатів і простоту виконання аналізу. Він забезпечує межу знаходження багатьох елементів на рівні 0,1--6,01 мкг/дм3, що в багатьох випадках дає можливість аналізувати ґрунти і рослини без попереднього концентрування елементів. Метод дозволяє в теперішній час визначати до 70 елементів, переважно металів: Са, Mg, Fe, Мп, Co, Ni, Zn, Cu, Pb, Cr, Cd, Hg, As, Se і деяких інших.
Метод атомної абсорбції ґрунтується на використанні здатності вільних атомів певних елементів селективно поглинати резонансне випромінювання з певною довжиною хвилі, яка притаманна кожному елементу.
Принцип методу полягає в тому, що для кількісного визначення використовується здатність атомізованих, тобто визволених від хімічних зв'язків елементів, селективно поглинати у вузькому діапазоні довжини хвиль емісію збуджених атомів тих самих елементів. Звільнення елементів від хімічних зв'язків, дисоціація, досягається вприскуванням розчину елементу, що аналізується, в полум'я, де іони металу переходять у стан атомного пару. Механізм атомізації розчину зразка складається з декількох ступенів. Розпилювач перетворює розчин в аерозоль, який подається на пальник і вприскується в полум'я. В полум'ї краплі повинні висохнути, залишок -- розплавитись і випаритись, а всі сполуки -- дисоціювати до вільних атомів.
Більшість атомів у полум'ї знаходиться, головним чином, в енергетичному стані, в якому вони можуть поглинати резонансне випромінювання з відповідною довжиною хвилі, яке створюється лампою з порожнистим катодом, виготовленим з елементу, що визначається. Поглинання випромінювання обчислюється монохроматором, який ізолює дану лінію від інших ліній спектру і вимірюється реєструючим обладнанням.
Оскільки тільки елемент, який випробовується, може поглинати випромінювання хвиль даної довжини в певній, дуже вузькій області спектру, цей метод дуже специфічний. Він дозволяє з високою чутливістю визначати багато елементів, тому що не збуджені атоми (у звичайному стані), на яких базується аналіз, складають абсолютну більшість від загального числа атомів та їх чисельність мало змінюється від температури та інших умов. У цьому є перевага атомно-абсорбційного аналізу в порівнянні з емісійною спектроскопією, заснованою на визначенні збуджених атомів, число яких значно менше. Якщо ймовірність накладання ліній в емісійному спектральному аналізі дорівнює 2,5%, то при атомно-абсорбційному за таких я умов вона складає 0,04%.
Для визначення концентрації металу в розчині при визначенні АА-методом попередньо будують градуювальний графік, тому що прямолінійна залежність щільності від вмісту атомів у розчині зберігаються при відсутності впливу сторонніх елементів на поглинання, а також при низьких значеннях вмісту елементу, який аналізують. По мірі збільшення концентрації крива градуювального графіка схиляється до осі абсцис.
2.3 Аналіз та узагальнення результатів проведених досліджень
Бобові зернові -- горох Pisum, квасоля Phaseolus, соя Glycine max, віка Vicia, сочевиця Lens, боби Vigna та інші, дуже поширена група культурних рослин, що відносяться до родини бобових (Fabaceae або Leguminosae). Дають зерно, багате білком (у середньому 20-40% на суху речовину). У зерні деяких бобових зернових культур багато жиру, наприклад в сої до 27%, на суху речовину.
Для проведення досліджень було відібрано три основних культури, які були придбані у туркменскіх реализаторів в торгових точках м. Харкова. Це зразки квасолі, гороху та сої.
Горох (Pisum) -- це однорічні трав'яні рослини зі слабкими стеблами, що в'ються. Листки перисті, закінчуються гіллястими (розгалуженими) вусиками, за допомогою яких горох чіпляється за інші поверхні. Родовою відзнакою є триреберний стовбчик у квітці, із жолобком унизу і волосинами нагорі. Горох один з представників сімейства бобових, відомий людству з незапам'ятних часів. При розкопках древніх середземноморських селищ археологи знаходили ємності з горохом, що свідчить про те, що ця рослина і його насіння використовували в їжу багато століть тому. Користь гороху цінували високо, страви з гороху подавали імперським особам і дорогим гостям. Простий люд також харчувався гороховими стравами, відзначаючи для себе багато корисних властивостей гороху.
Рис. 2.1. Зовнішній вигляд гороху Pisum
Головне корисна властивість гороху, як і інших представників сімейства бобових, складається у високому вмісті білка, що містить цінні і не замінні амінокислоти (лізин, триптофан, цистеїн, метіонін). Крім білкової складової в горосі також міститься крохмаль, натуральні цукри, жири (насичені жирні кислоти), клітковина. Вітамінний ряд, представлений в горосі, містить бета-каротин, аскорбінову кислоту, вітаміни групи В, Е, Н, РР. Надзвичайно широкий і різноманітний набір мінеральних солей. Горох по праву можна назвати рекордсменом за вмістом мікро і макроелементів, в його складі міститься: калій, кальцій, натрій, магній, стронцій, олово, сірка, хлор, фосфор, йод, цинк, марганець, залізо, алюміній, молібден бор, фтор, ванадій, титан, нікель, кремній, стронцій, хром.
Такий багатий набір цінних речовин багато в чому й пояснює користь гороху для здоров'я людини. Молодий зелений горошок має антисептичні властивості, здатний виводити глистів з травного тракту, позитивно впливає на роботу серцево-судинної і кровоносної систем, допомагає прибрати набряклість. Високий вміст органічних кислот (лимонної та щавлевої) дозволяє горошку виводити з нирок пісок, що є відмінною профілактикою сечокам'яної хвороби.
Антиоксиданти (речовини зв'язують вільні радикали і перешкоджають окисленню) сприяють очищенню організму від шкідливого холестерину, знижують ризик розвитку онкопухлин, омолоджують клітини. Клітковина горошку сприяє очищенню кишечника від накопичень, шлаків, токсинів.
При вживанні горошку повною мірою проявляється і користь вітамінів групи В: нормалізується робота нервової системи, мозкова діяльність, організм отримує енергію. Горох і страви з гороху потрібно обов'язково вводити раціон дітей і підлітків, їм особливо потрібні вітаміни і мікроелементи, для успішного росту і розвитку.
Квасоля (Phaseolus) -- рід рослин родини бобових. Квітколоже з чашевидним диском. Крила метеликового віночка більш-менш зрощені з човником, довга вертушка якого, а також тичинки і стовпчик спірально скручені. Біб двостулковий, між насінням з неповними перегородками з губчастої тканини. Трав'янисті рослини, частіше однорічні, більшою частиною в'юнкі, з перистим листям. Листочків -- три, рідше -- один. Кожен лист має прилисники. Квіти у пазушних кистях. Насіння багате легуміном і крохмалем.
Рис.2.2. Зовнішній вигляд квасолі Phaseolus
Існує близько 150 видів квасолі в тепліших областях обох півкуль. Розводяться переважно з плодів і насіння.
Квасоля бобова рослина з безліччю корисних властивостей і багатющою історією, яка налічує сім тисяч років. До нас вона прийшла з Південної Америки. Квасоля була дуже популярна в стародавньому Єгипті та Китаї. У ті часи використання квасолі було досить широко. Крім того, що її вживали в їжу, в Стародавньому Римі її використовували для виготовлення білил і пудри. Найбільш сприятливий клімат для вирощування квасолі теплий. Саме тому в основному вона виростає на узбережжі Чорного моря, в Південній Америці, Китаї та Європі.
Склад квасолі: пектин, жири, білки, клітковина, вуглеводи, вода. Мікроелементи: фтор, залізо, молібден, йод, марганець, мідь, цинк, кобальт. Макроелементи: фосфор, калій, кальцій, магній, натрій.
Квасоля дуже багата на вітамін С (набагато більше ніж в персиках, сливах або абрикосах), а так само є наступні вітаміни: РР, В1, В2, В3, В6, Е. Одна чверть всіх речовин, що входять до складу квасолі це білок. За вмістом білка вона поступається тільки м'ясу.
Квасоля відноситься до дієтичних і лікувальним продуктам завдяки масі корисних речовин, що входять до її складу. Вона рекомендується тим, хто страждає гіпертонією, атеросклерозом, і іншими захворюваннями серця і судин. Також вона незамінна для людей з ослабленою і проблемної нервовою системою. Тим, хто переніс важкі захворювання, квасоля допоможе відновити сили і якомога швидше реабілітуватися. Користь, яку квасоля приносить травленню, не обмежується її дієтичними властивостями, вона регулює і відновлює порушений обмін речовин.
Квасоля містить речовину аргінін, вона синтезує сечовину і бере участь в азотообменних процесах, тим самим знижуючи рівень цукру в крові. Саме ця властивість квасолі робить її незамінним лікуванням для хворих на цукровий діабет.
Кожна речовина, що входить до складу квасолі виконує свою особливу функцію. Наприклад, залізо формує еритроцити, збагачує клітини киснем і зміцнює імунітет організму. Мідь сприяє процесам формування гемоглобіну і адреналіну. Сірка корисна для кишечника, при захворюваннях шкіри, хвороби бронхів і при ревматизмі. Цинк регулює обмін вуглеводів.
Соя (Glycine max Moench.) -- однорічна трав'яниста культурна рослина родини бобових, зовні подібна до квасолі, одна з найдавніших їстівних культур. Походить з Південно-східної Азії, поширена у Китаї, Індонезії, Японії, США, Австралії, Кореї.
Рис. 2.3. Зовнішній вид сої Glycine max
Соя ідеальний продукт для вегетаріанця, оскільки на 40% вона складається з білків, за якостями не поступаються білків тваринного походження. Соя містить безліч корисних мінеральних елементів: калій, фосфор, кальцій, магній, натрій; заліза в ній в 7 разів більше, ніж в пшеничному хлібі. Вітаміни В, D і E перешкоджають старінню, а ненасичені жирні кислоти призупиняють ріст ракових клітин.
Соя містить значну кількість цукрів рафінозі і стахиоза, які біфідобактерії використовують як джерело поживних речовин. Зі збільшенням числа біфідобактерій зменшується ризик захворювання на рак і дисбактеріозом, зменшується кількість шкідливих бактерій, в цілому збільшується тривалість життя.
Насіння сої містить 35--45% білків, 17--25% жиру, 1--2% лецитину, 5--6% зольних речовин і вітамінів. З насіння виробляють борошно, олію, крупи, соєве молоко, сурогат кави тощо. З зелених бобів -- різноманітні страви, консерви. Використовують також на корм худобі. Крім того, жом використовується для виробництва біопалива.
При оцінці забруднення рослинної продукції за вихідний критерій використано ГДК окремих важких металів.
Таблиця 2.1. Вміст хімічних елементів у зразках бобових рослин ( мг/кг) в порівнянні з ГДК
|
Елемент |
Fe |
Mn |
Zn |
Cu |
Ni |
Pb |
Co |
Cr |
Cd |
|
|
Квасоля |
44,6 |
2,35 |
4,45 |
1,78 |
1,66 |
0,51 |
3,7 |
1,35 |
0,15 |
|
|
Соя |
19,6 |
2,0 |
3,24 |
1,96 |
1,78 |
0,44 |
1,8 |
1,31 |
0,14 |
|
|
Горох |
20,6 |
3,1 |
4,0 |
2,14 |
2,7 |
0,48 |
2,1 |
1,4 |
0,12 |
|
|
ГДК |
50,0 |
20,0 |
10,0 |
5,0 |
0,5 |
0,5 |
1,0 |
0,2 |
0,03 |
Порівняємо вміст хімічних елементів у бобових рослинах разного виду.
Рис. 2.4. Порівняння вмісту хімічних елементів у бобових рослинах, мг/кг
Рис. 2.5. Порівняння вмісту хімічних елементів у бобових рослинах, мг/кг
Аналіз результатів зразків бобових рослин показав, що усі вони мають перевищення ГДК по нікелю, кобальту, хрому та кадмію (від 2 до 8 разів).
Значний вміст заліза спостерігається у квасолі, але ГДК не перевищує.
Вміст свинцю у зразках близький до ГДК.
Далі проаналізуемо відсотковий вміст хімічних елементів, що досліджувалися у зразках бобових рослин.
Рис. 2.6. Відсотковий вміст хімічних елементів у зразках сої
Рис. 2.7. Відсотковий вміст хімічних елементів у зразках квасолі
У плодах квасолі залізо становить майже 74 % від загального вмісту металів, що досліджувалися. Найменьший відсотковий вміст мають кадмій та свинець.
Рис. 2.8. Відсотковий вміст хімічних елементів у зразках гороху
Розгянувши вміст важких металів у горосі, зазначимо, що у цих плодах також максимальна кількість заліза, і мінімальна - кадмію та свинцю.
Аналіз вмісту хімічних елементів у різних зразках зернобобових рослин показує, що має місце практично однаковий відсотковий розподіл хімічних елементів. Але спостерігаючи сумарний вміст всіх досліджуваних хімічних елементів можна зробити висновки, що найбільший їх вміст має квасоля (60,55 мг/кг), на другому місті стоїть горох (36,64 мг/кг), на останньому місці - соя (32,27 мг/кг).
Рис. 2.9. Сумарний вміст хімічних елементів у рослинних зразках зернобобових культур
Отримані результати дали можливість побудувати акумулятивні ряди концентрацій хімічних елементів у різних зразках бобових культур, які, у свою чергу демонструють пріоритетність їх накопичення.
Таким чином, акумулятивні ряди накопичення важких металів мають такий вигляд (мг/кг).
· для квасолі:
Fe (44,6) > Zn (4,45) > Co (3,7) >Mn (2,35) > Cu (1,78) > Ni (1,66) > Cr (1,35) > Pb (0,51) > Cd (0,15)
· для сої:
Fe (19,6) > Zn (3,24) >Mn (2,0) > Cu (1,96) > Co (1,8) > Ni (1,78) > Cr (1,31) > Pb (0,44) > Cd (0,14).
· для гороху:
Fe (20,6) > Zn (4,0) > Mn (3,1) > Ni (2,7) > Cu (2,14) > Co (2,1) > Cr (1,4) > Pb (0,48) > Cd (0,12).
Таким чином, з аналізу акумулятивних рядів бачимо, що пріоритетними елементами для усіх досліджуваних зразків є залізо та цинк. Найменшу концентрацію мають свинець та кадмій.
Коливання концентрації важких металів в окремих видах зернобобових культур пояснюється особливостями анатомічної будови, екологічного стану району, агротехнічними заходами під час вирощування овочів, плодів в окремих господарствах, специфічними особливостями, у тому числі рухомістю в ґрунті, рослинах окремих токсичних елементів і речовин, до складу яких вони входять.
РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ
3.1 Характеристика соціально-економічного значення питань охорони праці в Україні
Для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці необхідно, в першу чергу, створювати і впроваджувати таку нову техніку, технологічні процеси і матеріали, які б були надійними і безпечними в експлуатації.
Закон України «Про охорону праці» також поділяє права робітників і проголошує: “ Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, роботи машин, устаткування, оснащення й інших засобів виробництва, стан засобів колективного й індивідуального захисту, що використаються робітниками, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів по охороні праці...” Закон України від 14 жовтня 1992р. [8], Конституція України проголошує: “ Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Використання примусової праці забороняється... Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної Законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється...”Конституція України від 28 червня 1996р., 5 сесія Верховної ради України [13].
Охорона праці це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці [24].
Організація безпечних, нешкідливих та сприятливих виробничих умов праці - одне з найбільш важливих завдань сучасного виробництва. Головними напрямами формування здорових та безпечних умов праці є безпека виробничого устаткування, а також виробничого та трудового процесів.
Основними завданнями з безпеки праці є:
- розробка та впровадження високопродуктивних технологій;
- підвищення рівня безпеки діючого виробничого устаткування за рахунок ліквідації небезпечних та шкідливих виробничих факторів;
- удосконалення оснащення підприємств сучасними технічними способами безпеки, виробничої санітарії;
- комплекс соціальних та санітарно - оздоровчих заходів;
- підвищення культури організації виробництва;
- підвищення кваліфікації виробничого персоналу;
- впровадження уніфікованих стандартів;
- підвищення дисципліни праці [21].
При роботі з персональним комп'ютером можуть мати місце такі фізичні і психологічні шкідливі фактори, як порушення стану мікроклімату, недостатня освітленість робочої зони, забруднення повітря на робочих місцях, виробничий шум та вібрація, електромагнітні випромінювання, електростатичні поля, іонний склад повітря, відсутність чи недолік природного світла, поразка електричним струмом, загоряння, монотонність праці, перенапруга очей, емоційні перевантаження.
3.2 Аналіз умов праці на робочому місці
Робоче місце це місце постійного або тимчасового перебування працівника в процесі трудової діяльності.
Організація робочого місця користувача приміщення повинна забезпечувати відповідність усіх елементів робочого місця та їх розташування ергономічним вимогам ГОСТ 12.2.032 “ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования.
Площа, виділена для одного робочого місця з відеотерміналом або персональною ЕОМ, повинна складати не менше 6 м2, а обсяг не менше 20 м3. Робочі місця з відеотерміналами відносно світлових прорізів повинні розміщувати ся так, щоб природне світло падало збоку, переважно зліва.
При розміщенні робочих місць необхідно дотримуватись таких вимог:
робочі місця розміщуються на відстані не менше 1 м від стін зі світловими прорізами;
відстань між бічними поверхнями відео терміналів має бути не меншою за 1,2 м;
відстань між тильною поверхнею одного відеотермінала та екраном іншого не повинна бути меншою 2,5 м;
прохід між рядами робочих місць має бути не меншим 1 м.
Вимоги щодо відстані між бічними поверхнями відеотерміналів та відстані між тильною поверхнею одного відеотерміналу та екраном іншого враховуються також при розміщенні робочих місць з відеотерміналами та персональними комп'ютерів в суміжних приміщеннях, з урахуванням конструктивних особливостей стін та перегородок.
Висота робочої поверхні столу для відеотерміналу має бути в межах 680-800 мм, а ширина забезпечувати можливість виконання операцій в зоні досяжності моторного поля.
Робочий стіл для відеотерміналу, як правило, має бути обладнаним підставкою для ніг шириною не менше 300 мм та глибиною не менше 400 мм, з можливістю регулювання по висоті в межах 150 мм та кута нахилу опорної поверхні в межах 20. Підставка повинна мати рифлену поверхню та бортик на передньому краї заввишки 10 мм.
Робоче сидіння (стілець, крісло) користувача відеотерміналу та персональної ЕОМ повинно мати такі основні елементи: сидіння, спинку та стаціонарні або знімні підлокітники, також повинно бути підйомно-поворотним, таким, що регулюється за висотою, кутом нахилу сидіння та спинки, за відстанню спинки до переднього краю сидіння, висотою підлокітників.
Клавіатуру слід розміщувати на по верхні столу або на спеціальній, регульованій за висотою, робочій поверхні окремо від столу на відстані 100-300 мм від краю, ближчого до працівника. Кут нахилу клавіатури має бути в межах 5-15 [30].
Виробниче освітлення - це система заходів і пристроїв, що забезпечують сприятливу роботу зорового аналізатора людини та виключають шкідливий або небезпечний вплив світла на нього в процесі праці.
Приміщення повинно мати природне і штучне освітлення відповідно до СНиП 11-4-79 "Естественное и искусственное освещение". Природне світло повинно проникати через бічні світлопрозорі, зорієнтовані як правило, на північ чи північний схід, і забезпечувати коефіцієнт природної освітленості (КПО) не нижче 1,5%. Вікна приміщень з відеотерміналами повинні мати регулювальні пристрої для відкривання, а також жалюзі, штори, зовнішні козирки тощо.
Штучне освітлення даного приміщення має бути обладнане системою загального рівномірного освітлення. У виробничих та адміністративно-громадських приміщеннях, де переважають роботи з документами, допускається вживати систему комбінованого освітлення (додатково до загального освітлення встановлюються світильники місцевого освітлення).
Загальне освітлення має бути виконане у вигляді суцільних або переривчатих ліній світильників, що розміщуються збоку від робочих місць (переважно зліва) паралельно лінії зору працівників. При розташуванні відеотерміналів ЕОМ за периметром приміщення лінії світильників штучного освітлення повинні розміщуватися локально над робочими місцями. Для загального освітлення необхідно застосовувати світильники із розсіювачами та дзеркальними екранними сітками або віддзеркалювачами, укомплектовані високочастотними пускорегулювальними апаратами (ВЧ ПРА). Застосування світильників без розсіювачів та екранних сіток забороняється.
Як джерело світла при штучному освітленні повинні застосовуватися, як правило, люмінесцентні лампи типу ЛБ.
При відсутності світильників з ВЧ ПРА лампи багатолампових світильників або розташовані поруч світильники загального освітлення необхідно підключати до різних фаз трифазної мережі.
Рівень освітленості на робочому столі в зоні розташування документів має бути в межах 300-500 лк. У разі неможливості забезпечити даний рівень освітленості системою загального освітлення допускається застосування світильників місцевого освітлення, але при цьому не повинно бути відблисків на поверхні екрану та збільшення освітленості екрану більше ніж 300 лк.
Світильники місцевого освітлення по винні мати напівпрозорий відбивач світла з захисним кутом не меншим за 40°.
Необхідно обмежувати нерівномірність розподілу яскравості в полі зору осіб, що працюють з відеотерміналом, при цьому відношення значень яскравості робочих поверхонь не повинно перевищувати 3:1, а робочих поверхонь і навколишніх предметів (стіни, обладнання) 5:1.
У приміщеннях в яких використовуються комп'ютери, звичайно, застосовують однобічне природне освітлення. З метою запобігання прямого сонячного світла використовують приміщення з вікнами з північною, північно-східною чи північно-західною орієнтацією. Монітори розташовують подалі від вікон і таким чином, щоб вікна знаходилися збоку. Якщо екран монітора розташований до вікна, необхідні спеціальні пристрої, що екранують, (світлорозсіювачі штори, регульовані жалюзі, сонцезахисна плівка з металізованим покриттям).
Для штучного освітлення приміщень варто використовувати люмінесцентні лампи, тому що в них висока світлова віддача (до 75 лм/Вт і більш), тривалий термін служби (до 10000 годин), мала яскравість світної поверхні, близький до природного спектральний склад випромінюваного світла, що забезпечує гарну передачу кольору. Найбільш прийнятними для дисплейних приміщень є люмінесцентні лампи ЛБ (білого світла) і ЛТБ (тепло-білого світла) потужністю 40, 80 Вт. [28].
Регулювання параметрів мікроклімату. Приміщення повинно бути обладнане системами опалення, кондиціювання повітря або припливно-витяжною вентиляцією відповідно до СНиП 2.04.05-91 “ Вентиляция производственных помещений ”.
Параметри мікроклімату, іонного складу повітря, вміст шкідливих речовин на робочих місцях, оснащених відеотерміналами, повинні відповідати вимогам пункту 2.4 СН 4088-86 “Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень”, затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР, ГОСТ 12.1.005-88 “ССБТ Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны”, СН 2152-80 “Санітарно-гігієнічні норми допустимих рівнів іонізації повітря виробничих та громадських приміщень”, затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР.
Таблиця 3.1. Нормовані параметри мікроклімату для приміщень з ВДТ та ПЕОМ [28].
|
Пора року |
Категорія робіт згідно з ГОСТ 12.1-005-88 |
Температура повітря, ?С оптимальна |
Відносна вологість повітря, % оптимальна |
Швидкість руху повітря, м/с оптимальна |
|
|
Холодна |
Легка - 1а |
22 -24 |
40 - 60 |
0,1 |
|
|
Легка - 1б |
21 - 23 |
40 - 60 |
0,1 |
||
|
Тепла |
Легка - 1а |
23 - 25 |
40 - 60 |
0,1 |
|
|
Легка - 1б |
22 - 24 |
40 - 60 |
0,2 |
Для підтримки допустимих значень мікроклімату та концентрації позитивних та негативних іонів необхідно передбачати установки або прилади зволоження та/або штучної іонізації, кондиціювання повітря.
Захист від електромагнітного випромінювання та лектростатичних полів. Оптичні види випромінювання виникають завдяки взаємодії електронів з шаром люмінофору, нанесеного на екран ВДТ (Відеодисплейного терминалу). Це випромінювання, як правило, впливає на шкіру та очі людини.
Радіочастотне випромінювання впливає на деякі хімічні та ферментативні реакції, порушуючи їх усталений хід.
З метою профілактики несприятливого впливу електромагнітного випромінювання на користувача необхідно: встановити на робочому місці відеотермінал, що відповідає сучасним вимогам стосовно захисту від випромінювань (стандарти MPR-II, TCO95, TCO99), встановити на ВДТ старої конструкції заземлений приекранний фільтр, не переобтяжувати приміщення значною кількістю робочих місць с ВДТ, не концентрувати на робочому місці великої кількості радіоелектронних пристроїв, вимикати ВДТ, якщо на ньому не працюють, однак знаходяться неподалік від нього.
Для запобігання створенню значної напруженості поля та захисту від статичної електрики необхідно: встановити нейтралізатори статичної електрики, підтримувати в приміщенні з ВДТ відносну вологість повітря не нижче 45-50%, застелити підлогу антистатичним лінолеумом, проводити вологе прибирання, протирати екран та робоче місце спеціальною антистатичною серветкою або зволоженою тканиною, користувачам частіше мити руки та обличчя водою.
Під час проектування систем електропостачання, монтажу силового електрообладнання та електричного освітлення будівель та приміщень для ЕОМ необхідно дотримуватись вимог ПВЕ, ПТЕ, ПБЕ, СН 357-77 "Инструкция по проектированию силового осветительного оборудования промышленных предприятий",затверджених Держбудом СРСР, ГОСТ 12.1.006, ГОСТ 12.1.030 "ССБТ Электробезопасность. Защитное заземление, зануление", ГОСТ 12.1.019 "ССБТ Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видов защиты", ГОСТ 12.1.045, ВСН 59-88 Держкомархітектури СРСР "Электрооборудование жилых и общественных зданий. Нормы проектирования", Правил пожежної безпеки в Україні, цих Правил, а також розділів СНиП, що стосуються штучного освітлення і електротехнічних пристроїв, та вимог нормативно-технічної і експлуатаційної документації заводу-виробника ЕОМ.
Лінія електромережі для живлення ЕОМ, периферійних пристроїв ЕОМ та устаткування для обслуговування, ремонту та налагодження ЕОМ виконується як окрема групова трипровідна мережа, шляхом прокладання фазового, нульового робочого та нульового захисного провідників. Нульовий захисний провідник використовується для заземлення (занурення) електроприймачів.
...Подобные документы
Екологічна безпека - стан навколишнього середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я. Екологічна безпека регулюється Законом "Про охорону навколишнього природного середовища".
реферат [12,9 K], добавлен 18.01.2009Хімічний, бактеріологічний и технологічний аналіз води. Методика визначення показників її якості. Стан і використання водних ресурсів Херсонської області. Екологічна оцінка якості питної води і характеристика стану систем водопостачання та водовідведення.
курсовая работа [430,5 K], добавлен 14.05.2012Теоретичні і методологічні основи охорони природи. Оцінка антропогенного впливу на довкілля та проблеми екологічної безпеки. Особливості забезпечення рівноваги в природі, шляхи поліпшення якості довкілля та оптимізація використання природних ресурсів.
контрольная работа [26,0 K], добавлен 19.10.2012Поняття та суть соціоекосистеми, особливості її екологічних ризиків. Екологічні проблеми забруднення навколишнього середовища, основні причини незадовільної якості води. Характеристика екологічної системи, комплекс її властивостей і розробка структури.
курсовая работа [42,3 K], добавлен 02.02.2010Вплив джерел забруднень на екологічний стан природних компонентів та якість рослинної продукції. Поверхневі води, ґрунти, рослинність, тваринний світ та ландшафтні умови як фактори формування навколишнього середовища. Дослідження хімічного складу ґрунтів.
дипломная работа [2,1 M], добавлен 07.10.2015Аналіз та оцінка екологічної ситуації в Києві очима його мешканців. Визначення їх відношення до проблеми забруднення навколишнього середовища при проведенні соціологічного опитування. Внесення пропозицій респондентами про шляхи виходу з екологічної кризи.
практическая работа [16,4 K], добавлен 06.09.2010Вплив джерел забруднень на екологічний стан природних компонентів Гадяцького р-ну Полтавської обл. Екологія та охорона природних територіальних та антропогенних комплексів як показників екологічного стану. Вміст хімічних елементів у рослинній продукції.
дипломная работа [412,3 K], добавлен 28.10.2011Визначення екологічної оцінки стану ропи Куяльницького лиману, що забезпечує якість та безпечність лікувальних процедур. Аналіз фізико-хімічного складу. Рекомендації щодо покращення екологічного стану. Розрахунок коефіцієнтів кореляції між металами.
дипломная работа [685,3 K], добавлен 20.09.2009Географічні, кліматичні та гідрологічні умови, рельєф, геологічна будова території. Використання земельних та водних ресурсів. Стан атмосферного повітря в басейні ріки. Екологічна оцінка стану гідрографічної мережі р. Турія. Оцінка якості річної води.
дипломная работа [2,7 M], добавлен 23.05.2019Смислове значення понять: "охорона природи", "охорона навколишнього середовища", "природокористування" та "екологічна безпека". Природоохоронна діяльність у Росії. Здійснення міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього середовища.
реферат [22,0 K], добавлен 21.04.2011Фітоіндикація як наукова екологічна проблема та біоіндикацiя. Фітоіндикація: iсторiя розвитку, діагностичні характеристики, підходи. Адаптація рослин до умов техногеннозабрудненого середовища. Криптоіндифікаційна оцінка середовища, ліхеноіндикація.
курсовая работа [57,7 K], добавлен 25.09.2010Аналіз закономірностей накопичення важких металів у ґрунтах та рослинній продукції в залежності від стійкості природних компонентів та ступеню забруднення території. Огляд стійкості ґрунтів міста Маріуполя та його околиць, ступеню забруднення території.
дипломная работа [1,6 M], добавлен 15.03.2012Характеристика сучасного хімічного складу природних вод з точки зору оцінки їх якості. Аналіз домішок і сполук важких металів у природних водах. Фактори формування якості води, оцінка шкідливих характеристик забруднювачів, екологічні критерії якості.
курсовая работа [1,5 M], добавлен 04.11.2011Аспекти взаємодії в системі людина – природне середовище. Основні причини виникнення екологічної кризи. Наслідки забруднення навколишнього середовища токсичними речовинами. Фактори, методи та витоки забруднення гідросфери, літосфери та атмосфери.
реферат [336,1 K], добавлен 13.12.2013Негативні наслідки інтенсифікації та глобалізації впливу людини на природне середовище. Сучасна екологічна ситуація. Екологічна проблема в сучасній енергетиці. Проблема екології, як негативна соціальна реальність. Екологічна свідомість й екологічна етика.
реферат [81,2 K], добавлен 19.07.2010Стан навколишнього природного середовища у Полтавській області. Причини зменшення вмісту гумусу в ґрунтах області. Руйнування берегів Кременчуцького водосховища внаслідок водної абразії як головне проблемне питання в області. Класи шкідливих речовин.
реферат [16,7 K], добавлен 07.12.2009Антропогенез як забруднення навколишнього середовища внаслідок людської діяльності. Екологічна ситуація на планеті, основні джерела забруднення навколишнього середовища, гідросфери, атмосфери, літосфери, проблема радіоактивного забруднення біосфери.
реферат [23,7 K], добавлен 04.09.2009Закони України "Про екологічну експертизу", "Про охорону навколишнього середовища". Позовна заява про визнання висновку державної екологічної експертизи недійсним. Аналіз та оцінка можливого впливу діяльності на навколишнє середовище.
реферат [16,3 K], добавлен 16.04.2007Екологічна оцінка природних умов басейну річки Устя. Фізико-географічна характеристика басейну. Кліматичні умови. Характеристика грунтового покриву в басейні річки Устя. Гідрологічні характеристики річки. Рекомендації по покращенню екологічного стану.
курсовая работа [42,8 K], добавлен 27.09.2008Аналіз моніторингу навколишнього середовища (ґрунтів та рослинної продукції), який проводив Хмельницький обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продукції. Фактори накопичення та міграції радіонуклідів в ґрунті.
курсовая работа [1,4 M], добавлен 22.12.2010
