Постановка проблеми. Поняття здоров'я міста як стану міських процесів характеризується множиною кількісних і якісних властивостей, що відображають соціальні, економічні, функціональні процеси та їх взаємодії в просторі міста. Саме в міських процесах приховані чинники, які визначають здоров'я міста, а відповідно, місто слід розглядати як систему-процес (комплекс процесів).

Сьогодні в урбаністичній науці активно застосовуються категорії та розробляються концепції: сталого розвитку, якості життя, атракційнос - ті й конкурентності міст, якості умов проживання, ревіталізації деградованих територій тощо. Дослідження проблематики міського здоров'я в Україні не ведуться цілісно, хоч опосередковано зосереджені навколо сучасних концепцій: сталого розвитку, трактування міста як ергатичної системи та розумного міста.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Важливе значення відіграють вітчизняні й зарубіжні дослідження:

загальної теорії урбаністики - Ю. Білокінь (2001), М. Габрель (2004; 2016), М. Дьомін (1991; 2005), Є. Кпюшніченко (1999), І. Смоляр (1989), В. Тімо - хін (2004), Г. Фільваров (2013), T. Borys, Р. Rogala (2008), S. Gzell (2008), J. Chmielewski (2001), Р. Lorens, І. Mironowicz (2013), Т. Sumien (1992);

визначення якості життя в містах - Т. Markowski (1999), К. Gawlikowska-Hueckel, S. Uminski (1999), А. Holub (2002), S. Liszewski (2007), Z. Rykiel, К. Zerebecka (2004), Z. Ziobrowski (1992);

атракційності й конкурентності міст - О. Ди - да, В. Нудельман (2015), А. Плешкановська (2014), W. ВопєпЬє^ (2010), S. Kozlowski, А. Wojnarowska (2011), Z. Zuziak (2008);

екологічності - А. Вергунов (1991), В. Гуцуляк (2002), В. Кучерявий (2001), Б. Солуха, Г. Фукс (2004), М. Голубець (2006), О. Яніцький (1987).

Для розкриття суті здорового міста корисною є методологія системного підходу. У більшості урбаністичних концепцій місто розглядається як система-об'єкт. У випадку розгляду міста як системи-процесу дослідники головно акцентують увагу на окремих із них, наприклад, на оцінці екологічних (оцінка впливу об'єктів на навколишнє середовище ОВОС), криміногенних, соціальних, економічних тощо процесів, 'їх взаємодії з простором. Проте саме у взаємодії процесів зосереджені основні проблеми й резерви, пов'язані зі здоров'ям міста. Методологія системного підходу дозволяє розглянути процеси в місті в усій повноті їх зв'язків і взаємодій, вивчаючи місто як систему, а не як реалізацію окремих функцій.

Метою публікації є обґрунтувати методичні основи діагностики стану та прогнозування розвитку здорового міста.

Завдання:

уточнити поняття "здоров'я міста";

розробити модель процесів у містах та 'їх пов'язаність зі станом його здоров'я;

виділити показники, які впливають на міське здоров'я, систематизувати 'їх і обґрунтувати критерії оцінки;

обґрунтувати методичні основи аналізу, діагностики стану та прогнозування розвитку здоров'я міста;

перевірити розроблений підхід для діагностування стану здоров'я вибраного міста.

Виклад основного матеріалу. Вихідними умовами дослідження є твердження:

здоров'я міста виділяється як фундаментальна категорія соціально-економічної науки та урбаністики і потребує самостійного вивчення;

основні чинники, які впливають на здоров'я міста, зосереджені в процесах, що відбуваються в містах, а відповідно, доцільно розглядати місто як систему-процес;

при дослідженні проблем "здоров'я міста" багато задач важко формалізувати, а нематема - тичні методи зменшують ефективність; виходом є об'єднання логічного і чуттєвого в сприйнятті й оцінці стану систем;

характеристика міст та оцінка стану 'їх здоров'я здійснюється на багатокритеріальній основі за узагальненими критеріями в межах однорідних груп характеристик.

І. Категоріально-понятійний апарат та умови формування здорового міста. Багато з понять урбаністики неоднозначні, значною мірою абстрактні й загальні. Такими, зокрема, є поняття якості життя та якості міського простору.

Якість життя визначає пов'язаність між об'єктивними й суб'єктивними складовими життя, характеризується об'єктивними (соціально - економічними) й суб'єктивними показниками - насамперед психологічними (задоволення від життя в спільноті, використання суспільних благ, проведення вільного часу і т.д.).

Якість міського середовища пов'язана передусім із характеристиками просторового впорядкування: сфера послуг, транспорту, інформатизації, технологій, стану зелених територій, історична спадщина, громадські простори, культурні цінності, атракційність і естетика простору.

Здорове місто - це місто з соціально й екологічно безпечними процесами, в яких ефективно використовується потенціал та реалізуються механізми самоорганізації.

Концепція сталого розвитку (sustainable development) трактує "розвиток як забезпечення потреби сьогоднішніх поколінь без обмежень можливостей у задоволенні потреб майбутніх поколінь і без шкоди для природного довкілля". Стосовно міст це здатність містобудівних систем забезпечувати виконання функцій на рівні вимог щодо якості життя, яке задовольняє суспільство, без обмеження можливостей теперішнього і майбутніх поколінь, а також без негативних наслідків для системи та її оточення. Включає середовищ - ні, суспільні й економічні елементи та розглядає їх у єдності й взаємозалежності, передбачає покращення якості життя мешканців з урахуванням культурних, екологічних, суспільних, економічних, політичних та інституційних чинників без шкоди і негативних наслідків для майбутніх поколінь.

Концепція розумного міста (Smart Sity) розглядає насамперед інформаційний та комунікаційний аспекти. "Розумне місто" більш підготовлене до вирішення проблем і швидше реагує на складні задачі й виклики. Технології, пов'язані з ним, скеровані на управління містом і його транспортною системою, використання енергії, охорону здоров'я, використання води та утилізацію відходів. Проте з'являються загрози ігнорування інших важливих складових розвитку міст, проблеми обробки великих масивів даних, орієнтованість моделі на бізнес і функціональну раціональність.

Ергатичні концепції міста передбачають умовне його наближення до живого організму (системи з поведінкою), тобто місто, яке пристосовується до зміни умов та містить нечіткі характеристики й функції, що погано піддаються формалізації. Такий погляд доцільний, оскільки урбосистеми формуються людьми і для людей. В людині біологічне закладено природою, а соціальне набуте в результаті розвитку.

Порівняння принципів побудови й функціонування біо - й урбосистем виявляє цікаві збіжності й залежності. Біосистеми становлять не сукупність окремих елементів, а їх органічну єдність, тобто кожен виконує власну функцію, при цьому маючи програму цілої організації, а отже, і здатність підстраховувати та навіть переспеціалізо - вуватись. У випадку, коли система досягає "ідеальної функціональної чистоти", розпочинається її деградація й руйнування. Окрім того, для біо - систем характерна циклічність у розвитку: зародження - зрілість - старіння - смерть, що проявляється в часі. Міським системам притаманна просторово-часова циклічність, коли зародження й розвиток відбуваються не лише в часі, а й територіально. Для ергатичних систем важливий період оптимуму функціонування (найпродуктивніші періоди для певних функцій). Якщо ж для живих організмів оптимальним є конкретний вік, то для міських - характеристики: кількості населення, розміру, структури території, функцій тощо.

Методологія системного підходу служить основою дослідження здоров'я міст, їх просторової організації та розвитку. Містобудівні системи віднесені нами до класу ергатичних систем, характерними ознаками яких є наявність інтелектуальної складової, велика складність і динамізм. Складність міст обумовлює необхідність урахування 'їх соціальних, економічних, технологічних, екологічних, естетичних, історичних та інших характеристик, взаємодій і зв'язків. Для всебічного їх дослідження слід оперувати великими масивами різноманітної інформації. Важливим є також широке залучення методів багатокритеріальної оцінки властивостей систем і методів суміжних наук.

Таким чином, уточнення понять та стислий аналіз сучасних концепцій, які мають відношення до порушеної проблеми, дозволяють стверджувати, що основні чинники, які формують і впливають на здоров'я міста, зосереджені в процесах життя й діяльності міських систем.

II. Структура процесів у містах. Важливою умовою для осмислення здоров'я міста є виділення та класифікація процесів у містах. Інтегральним критерієм стану міста нами визначено соціально-еколого-економічну ефективність життя і діяльності. Цим критерієм можна характеризувати й оцінювати різні системи та процеси в містах, у т. ч. здоров'я міста.

1. Соціальні процеси. Головною складовою творення й функціонування міст є людина. Можна виділити різні аспекти цього виміру міського простору - місцеві жителі, приїжджі, інвестори та особи, що приймають містобудівні рішення, а також система цінностей, рівень освіти, характеристики сімей, матеріальний стан мешканців та ін. У нашій задачі вимір "людина" розглядається як спільнота, для якої твориться середовище життєдіяльності. Відповідно, соціальні процеси у містах можуть поділятися залежно від рівня ієрархії, вікових груп, національних і політичних характеристик. У містах реалізуються процеси, що забезпечують комфорт проживання, безпеку людей, духовні й культурні запити, фізіологічні потреби, соціальні комунікації тощо.

2. Зовнішні умови та процеси. На стан міст визначально впливають політико-правові умови, багато з яких є результатом зовнішніх процесів і явищ. Такими умовами є: політика державної та регіональної влад щодо розвитку території, вибору пріоритетних напрямів діяльності, створення правових умов розвитку міст. Доцільно виділити також умови розміщення міста, наявні ресурси (природні, фінансові), нормативні вимоги й обмеження, умови інвестування, у т. ч. в екологічні процеси.

3. Екологічні процеси безпосередньо пов'язані зі шкідливими наслідками життєдіяльності, зі споживанням ресурсів, у т. ч. непоновлюваних, а також з інженерною інфраструктурою (очистка побутових відходів, стоків, електричні мережі). Якщо система неефективно використовує ресурси, вона не може вважатись здоровою.

4. Економічні процеси традиційно пов'язані з функціями систем, які розділяються на зовнішні, внутрішні та функції узгодження. Щодо міст слід підкреслити, що 'їх зовнішні функції пов'язані передусім із місцем у надсистемі. Внутрішня складова міської функції зумовлена потребами людей, охоплює стан місцевої галузі міста, ринок нерухомості тощо. Функції узгодження (управління, координації) пов'язані з послугами та будівництвом у місті (житлового, громадського, об'єктів соціальної й інженерної інфраструктури). Таким чином, економічні процеси пов'язані з діяльністю людини і спрямовані на створення матеріальних цінностей, можуть бути поділені на виробничі, процеси в обслуговуючій сфері, транспорті.

5. Територіальні процеси - це насамперед характеристики розпланування, розташування, структури та розміру територій (конфігурація, масштаб, структура). Процеси, пов'язані з цим виміром міста, характеризуються розбудовою інженерної й транспортної інфраструктур, змінами розмірів і структури розпланування.

6. Історичні процеси охоплюють минуле, сучасність і перспективи міста, включають вікові характеристики наявних об'єктів, часові характеристики об'єктів, що проектуються. Більшість міст України історичні, що створює певні проблемні ситуації та процеси, пов'язані з історичним середовищем, - модернізацією, реконструкцією (ревіталізацією) історичних територій. Сучасність у часовому вимірі визначається також часовими характеристиками проектованих об'єктів і тривалістю реалізації проектів.

Таким чином, трактуючи здоров'я міста як ефективні процеси в ньому, зробимо класифікацію загальноміських процесів за:

1) ієрархією (загальноміські процеси - технологічні комплекси - технології - операції - дії - обміни);

2) впливом на здоров'я - негативні чи позитивні результати, або які є нейтральними у впливі на здоров'я міста;

3) динамікою - процеси протікають у часі (низька, середня, висока динаміки). Групування процесів зроблено для того, щоб при виникненні несприятливих відхилень була можливість запобігання їм на відповідних рівнях та в межах певних типів.

III. Показники здорового міста. Обґрунтування показників для аналізу й оцінки стану здоров'я міста здійснено за двома підходами: вибір із системи показників уже існуючих, обґрунтованих у різних наукових концепціях; обґрунтування показників з використанням моделі людина - функції - умови - геометрія - час.

Здорове місто тісно пов'язане з концепцією сталого розвитку. Європейська комісія (2001 р.) запропонувала такі показники сталого розвитку міст:

1) задоволення мешканців від життя в спільноті;

2) участь міста в глобальних змінах клімату;

3) міська мобільність і громадський транспорт;

4) доступність послуг і громадського простору;

5) якість локального повітря;

6) доступність до освітніх закладів;

7) якість управління локальної влади і локального бізнесу;

8) шумове забруднення;

9) ефективне господарювання територіями;

10) продукти, що просувають на ринок сталий розвиток;

11) споживання непоновлюваних ресурсів та відновлюваної енергії.

В іншому європейському документі (1999) запропоновано 15 показників сталого розвитку міст, які розділені в три групи:

1) глобальне середовище (глобальний клімат; закислення ґрунтів; токсичність екосистеми; стан води; споживання енергії);

2) локальна якість життя (якість повітря; локальні зміни середовища; управління відходами; міська мобільність);

3) інші показники (суспільна справедливість; житлові умови; громадська безпека; економічний розвиток; якість громадського простору та озеленення; залучення мешканців до міських процесів).

У Канаді, США, Австралії особливе значення надається зв'язку способу загосподарю - вання середовища і його якості. Підкреслюється зв'язок між організацією міського простору та здоров'ям і самопочуттям мешканців. Це виводиться з твердження, що міське середовище впливає на людські емоції, думки, формування суспільної свідомості. Підкреслюється роль культурної спадщини у сталому розвитку міст. У Німеччині виділяються дві групи показників сталого розвитку:

1) діяльність людей - суспільна, політична, культурна, економічна активність;

2) середовищний вимір, що відображає зв'язки між людською активністю й середовищем. В Англії практикується більша націленість на людину в проблематиці сталого розвитку міст. Особлива увага приділяється суспільній безпеці та задоволенню від праці, культури, естетики простору. N. Rosales (2010) виділяє п'ять головних атрибутів сталого розвитку міста: безпечне; здорове; атракційне візуально й культурно; ефективне і функціональне; соціальної рівності.

В Україні з 2007 р. складається власний "Рейтинг найкращих міст України", який проводять журналісти журналу "Фокус" та до якого входять 55 міст України. Основними критеріями для оцінювання міст є: економічне становище, рівень криміногенної безпеки, рівень розвитку інфраструктури, якість комунальних послуг, стан екологічного середовища, рівень мобільності населення, міжнародні транспортні сполучення.

Відповідно до означених атрибутів доцільно сформулювати певні вимоги до показників здоров'я міста. Показники здоров'я міста мають включати вплив міста на середовище в глобальному масштабі, а також пов'язання реакцій людини на впливи оточення - фізичних, суспільних і духовних аспектів, що впливають на здоров'я. Здоров'я міста означає також доступ до діяльності, що забезпечує суспільну інтеграцію й узгоджені пов'язання між розвитком і середовищем. Ці показники відносяться до якості проживання в міському середовищі, міського метаболізму (реакції на зміни в елементах міського середовища), а також узгодженості з положеннями сталого розвитку конкретного міста.

Використовуючи обґрунтовану модель п'ятивимірного простору (Габрель, 2004), сформулюємо показники здорового міста. Традиційно показники поділяються на середовищні, економічні й соціальні (людина - середовище - діяльність). Інколи пропонуються інституційні показники, але найчастіше 'їх включають у групу соціальних. Модель п'ятивимірного містобудівного простору (людина - функції - умови - геометрія - час) найповніше характеризує міський простір, дозволяє обґрунтувати систему показників не лише в межах окремих вимірів, а й їх дво-, три-, чотири - та п'ятивимірних поєднань; дає можливість визначити всю множину характеристик здоров'я міста.

Кожна з перелічених складових містить певну множину кількісних і якісних характеристик. У цих координатах формуються показники здоров'я міста:

1) соціально-політичний стан міста;

2) економічна активність мешканців;

3) якість міського середовища для проживання;

4) стан ринку нерухомості;

5) упорядкованість простору міста;

6) ефективність використання ресурсів;

7) якість інвестиції в місто відповідно до соціальних, екологічних та економічних ефектів;

8) відношення до спеціальних соціальних груп (неповноправні, довготривалі безробітні, безхатченки, самотні старіючі особи, багатодітні сім'ї, мігранти та інші категорії, визначені за критеріями прибутків, віку, цивільного стану, стану здоров'я, походження тощо);

9) стан і темпи розбудови соціальної й інженерної інфраструктур;

10) просторово-композиційні ефекти нового будівництва в просторі міста;

11) збереження, використання та охорона історичного середовища.

IV. Аналіз здоров'я міста Львова. Використовуючи обґрунтовані показники, наведемо 'їх значення та здійснимо аналіз проблем зі здоров'ям Львова.

1) Соціально-політичний стан міста Львова обумовлений процесами і соціально-політичними й економічними умовами, які склалися в державі (військовий конфлікт на Сході країни, нерозв'язаність структурних проблем української економіки, перехід до системи децентралізованого управління). На тлі означених процесів спостерігаємо зниження усіх макроекономічних показників, що виступають індикаторами поточної соціальної ситуації. Зростання ВВП склало 2% і не характеризує динаміку зростання економіки. Цей показник повинен бути значно вищим, щоб компенсувати падіння, яке відбулося в 20142015 рр. Рівень ВВП на одну особу в 2017-му склав 2641,4 дол. США; рівень інфляції в 2016му - 12,4%, 2017 р. - 13,7%. Соціальні стандарти (зарплати, пенсії) зростають, проте надто повільними темпами.

Проблеми міста головно збігаються з загальноукраїнськими: зниження зайнятості працездатного населення, падіння рівня життя, поступовий занепад соціальної інфраструктури, відсутність робочих місць, зниження рівня особистої безпеки створюють підґрунтя для невдоволення, розчарування і суспільних напруг. Разом із тим місто Львів як найбільше на теренах західних областей України має свої переваги:

умови розміщення в системі розселення й основних транспортних комунікацій, а також природного оточення є важливими стосовно перспектив розвитку і безпеки. Наприклад, у сьогоднішніх умовах конфлікту на сході України значна частина заможних людей розглядає "безпечні" регіони й міста як привабливі для інвестування в будівництво та придбання нерухомості;

зростання індексу соціально-політичного стану міста. В останні десятиліття, а особливо після проведення у Львові Євро-2012, розвинулись функції, які підвищують цей індекс (розбудовано міжнародний аеропорт; закладено й успішно функціонують 18 консульств різних країн; зросла туристична атрактивність міста);

близькість до кордону, високий потенціал Львівської області у розвитку санаторно-курортних і рекреаційних послуг.

2) Економічна активність мешканців. Кількість працівників Львова, за даними Головного управління статистики у Львівській області, які зайняті в усіх сферах економічної діяльності, за станом на 01.01.2017 р. склала 232,0 тис. осіб (38% населення міста). Структура зайнятості характеризується зменшенням частки зайнятих у суспільному виробництві, що обумовлено економічними й демографічними (старінням населення) чинниками. Нестабільність політичної ситуації в державі завдала значного удару основам підприємливості, спостерігається значне зниження кількості малих підприємств та зменшення числа зайнятих на них. Наявний трудовий потенціал головно формують незайняте населення працездатного віку й безробітні.

3) Якість міського середовища для проживання оцінимо об'єктивними показниками, що трактують його як систему умов життєдіяльності людини: стан природного й культурного середовища; рівень матеріальних умов життя, суспільні умови, а також характеристиками якості життя: рівень матеріальних умов; стан власного здоров'я, стан природного і культурного середовища; суспільні умови, рівень безпеки (екологічна, криміногенна та ін.).

Матеріальний стан є однією з найгостріших проблем серед усіх складових якості життя мешканців міста. На це вказують статистичні дані й соціологічні дослідження. Середньомісячна заробітна плата у м. Львові 2016 року склала 5028 грн, 2017-го - 6836 грн; середній розмір призначеної місячної пенсії у 2017 р. - 2240 грн. Незважаючи на підвищення середнього рівня заробітної плати, існує значне відхилення між рівнем реальної заробітної плати і рівнем інфляції. У структурі витрат вагомою залишається частка витрат на харчування і комунальні послуги - понад 50% (Головне управління статистики у Львівській області, 2017).

Стан навколишнього природного середовища міста. Основними видами забруднення середовища є:

викиди в атмосферне повітря від автомобільного транспорту, рівень якого за останні 20 років зріс у 5 разів. Ситуацію ускладнюють компактність і висока щільність забудови міста, рівень розвитку і пропускна здатність вуличної мережі, невирішеність питань об'їздів, паркувань і обмеження в'їзду в центральну частину, низький рівень функціонування громадського електротранспорту. Найбільш загазованою вважається центральна частина міста і зони навколо транспортних вузлів;

шум, спричинений високою інтенсивністю руху автомобільного й залізничного транспорту, аеропорт;

побутові відходи; питання, пов'язані з санітарною очисткою, належать до найгостріших через невирішеність проблеми з закриттям існуючого сміттєзвалища (стало активним джерелом забруднення навколишнього середовища), будівництва сміттєпереробного заводу. Ситуація викликає протести не лише мешканців навколишніх сіл, які вимагають закриття сміттєзвалища та оголошення цієї території зоною надзвичайної екологічної ситуації, а й населення інших областей, які забруднюють львівським сміттям.

Стан здоров'я мешканців, за даними міськздо - роввідділу, характеризується незначними відхиленнями від середніх показників по захворюваності органів дихання і травлення. Фактичний матеріал щодо стану навколишнього середовища дозволяє пов'язати його із забрудненням повітряного басейну, питної води і харчових продуктів внаслідок забруднення сільськогосподарських земель приміської зони (Кучерявий, 2001). В центральній частині міста констатують підвищену захворюваність нервовими й серцево-судинними хворобами, причинами чого визнано надмірний шум і високу щільність розселення, що породжує стреси.

Експертні дослідження, зокрема проведені Львівським медичним університетом (2018), вказують, що жителів Львівщини, які визнають здоров'я найбільшою цінністю у житті, найгострі - ше турбує проблема "доступності" медичних послуг, зокрема рівень цін на медикаменти, надмір висока вартість послуг лікування, рівень забезпечення безкоштовними ліками.

Рівень криміногенної безпеки. Статистичні дані фіксують різке збільшення рівня злочинності у місті: з 2015 р. коефіцієнт злочинності зріс у 2 рази порівняно з попередніми роками.

Характеризуючи якість життя у місті, відзначимо, що відносини між характеристиками різняться - один і той самий матеріальний стан для однієї людини може викликати задоволення, а для іншої бути незадовільним. Для хворої людининайважливішим показником якості життя є стан її власного здоров'я. Для людей з різним рівнем культури неоднакове значення має стан природного й культурного середовищ. Отже, якість життя людини слід сприймати з позицій власної перспективи, суб'єктивності оцінки ситуації, а почуття комфорту - дискомфорту залежить від структури потреб, індивідуальної системи цінностей та розуміння сенсу життя.

4) Стан ринку нерухомості. За ціновими показниками і рівнем дохідності нерухомості м. Львів посідає друге місце в Україні. На первинному ринку збільшилась пропозиція житла й комерційної нерухомості. Середня вартість житла на первинному ринку у м. Львові складає 175000 грн/м. кв., комерційної нерухомості - 15000-20000 грн/м. кв. (рис.1). Споруджується житло двох типів: багатоповерхові житлові комплекси й котеджні містечка - співвідношення, відповідно, 80% і 20%.

На вторинному ринку незначне зниження попиту і цін на житло. Вартість житла складає в середньому 15750-18000 грн/м. кв. (рис.2).

Вартість землі коливається в межах від 15 до 50 тис. дол. за сотку. На рівень цін впливають: наближеність до рекреаційних територій, наявність інфраструктури, транспортної розв'язки. Доцільно також розмежувати ділянки, придатні під забудову індивідуальну житлову (особняки) і багатоповерхову (багатоквартирні житлові будинки). Для перших ціни коливаються в межах 15-30 тис. дол. за сотку, в другому - від 30-ти і вище.

На подальший розвиток ринку нерухомості впливатиме рівень інвестиційної привабливості міста, рівень доходів населення та особливості просторової ситуації, зокрема обмеженість територіальних ресурсів внутрі міста.

5) Упорядкованість простору міста. Простір Львова характеризується надкомпактністю. Територія міста має радіально-кільцеву структуру, відповідно до якої сформована й вулично-транспортна мережа (найкоротші маршрути, які з'єднують більшість масивів міста, проходять через його центр). Щільність населення в межах Львова становить 4500 чол. /км² території і є однією з найвищих серед великих міст України. Характеристику простору міста здійснимо у напрямку "центр - периферія".

а) Центр міста займає площу 1811,76 га (10% території міста). Частка забудованих земель - 97%. Характеризується найвищою щільністю забудови, майже повною відсутністю територіальних резервів. Тут сконцентровано 60% кредитно-фінансових установ, 40% установ державної влади, 30% готелів, 80% закладів освіти, науки і культури, 45% закладів торгівлі й громадського харчування. Історична частина міста площею 140,0 га належить до культурної спадщини ЮНЕСКО, тут налічується 1276 пам'яток архітектури, у т. ч.216 пам'яток загальнодержавного значення.

6) Серединна - зона розміщення різноманітних форм забудови, характеризується середньою щільністю забудови; значна частина зони зайнята промисловими й комунально-складськими територіями, розвинутими головно у міжвоєнний період та в перші роки радянського періоду.

в) Периферія - територія на стику міста з приміськими формами забудови; характеризується високою щільністю забудови нових житлових районів, наявністю значної кількості вільних від забудови ділянок. Є територією для розміщення функцій, які потребують великих площ: промислової, транспортної, логістичної.

Окремо виділимо рекреаційні зони (парки, сквери, лісопарки та лісосмуги), які відіграють домінуюче значення у формуванні здорового міста. У Львові приблизно 30 основних рекреаційно-паркових зон. Цей простір переважно в занедбаному стані. Упродовж останніх 20-ти років роботи з благоустрою ведуться епізодично й фрагментарно, фактично не оновлюються зелені насадження, середовище парків і скверів візуально "засмічено" клаптиковими замощеннями, на недостатньо фаховому рівні виконані й розташовані рекламні щити, художньо не узгоджені за масштабом, кольором, матеріалом, стилістикою, малими архітектурними формами і міським устаткуванням. Назріла гостра потреба в діях з формування і розвитку взаємопов'язаної системи впорядкування зелених просторів міста на основі комплексного підходу до 'їх облаштування й упорядкування. Озеленення стало першою жертвою на шляху розширення міської забудови, про що свідчать приклади Львова, де, незважаючи на громадські протести, вирубуються зелені смуги для капітального будівництва.

Аналіз показав, що за наявності значних територій для розширення рекреаційно-паркових просторів фактично погіршилися умови для масового відпочинку населення в лісопарковій зоні Львова. Найцінніші природні компоненти місцевості стали основними об'єктами масової неорганізованої рекреації, мають виражені ознаки деградації природного ландшафту. Намітилися й інші негативні тенденції в освоєнні й використанні мешканцями озеленених територій: захоплення ландшафтно-цінних ділянок під самовільне будівництво, спорудження гаражів і автомобільних стоянок, перетворення тальвегів у сміттєзвалища, облаштування на важливих візуальних зв'язках природного довкілля маловиразних архітектурних об'єктів.

B) Ефективність використання ресурсів. Місто не має достатніх внутрішніх ресурсів для соціально-економічного розвитку, інфраструктури, розвантаження центральної частини від транспорту. Наявні внутрісистемні ресурси для розвитку функцій міста як центру міжнародних зв'язків.

Територіальні ресурси обмежені. Загальна площа земель міста Львова становить 17101 га, у т. ч.66% території міста складають забудовані землі, 20% займають ліси, 11% - інше. Проблема використання земельних ресурсів міста сьогодні постала надзвичайно гостро. Відсутність відповідальності за 'їх використання призвела до незбалансованості існуючої земельної структури міста з потребами функцій. У місті брак територій для його ефективного функціонування, зокрема недостатню кількість територій міста займає транспортна функція, має місце дефіцит територій для розміщення міських об'єктів. Одночасно окремі промислові й спеціальні підприємства мають надлишкові території, які використовуються малоефективно. Співвідношення між сформованими ландшафтами міста змінюється на користь торгово-розважальних, житлових і транспортних функцій (при зменшенні промислових) та рекреаційно-паркових територій. Місто функціонує в умовах ринкової економіки, що не могло бути враховане діючим генпланом (2008). Зростає функціональна різноманітність і невпорядкованість міського простору.

Брак територіальних ресурсів внутрі міста та надкомпактність Львова обумовлюють вимогу принципового перегляду відносин міста з приміськими територіальними громадами. Регулювання таких відносин має відбуватись на засадах рівноправності й взаємної вигоди.

7) Якість інвестиції в місто відповідно до соціальних, екологічних та економічних ефектів. Динаміка інвестування економіки Львова впродовж 2005-2017 рр. характеризується нарощуванням обсягів інвестицій з 2005-го та зниженням темпів зростання у 2010-2014 рр. (рис.

3). У 2008 р. підвищення надходжень інвестицій зумовлено підготовкою Львова до чемпіонату з футболу Євро-2012: в економіку міста тоді спрямовано 10,5 млрд грн, з яких 77% (8,1 млрд грн) - державні кошти, 2,0% (0,28 млрд грн) - місцевий бюджет, 21% (2,2 млрд грн) - кошти інвесторів. У 2015-2017 рр. рівень капітальних інвестицій підвищується, що пов'язано з активізацією житлового будівництва у місті.

Основними джерелами інвестицій є власні кошти підприємств, кошти населення та кредити банків, частка яких у загальній структурі інвестицій становила 80% (рис.4).

Стосовно соціальних ефектів виділимо основні типи об'єктів інвестування та 'їх просторову локалізацію в місті. Йдеться про: нові центри торгівлі й послуг; об'єкти, побудовані в рамках підготовки міста Львова до Євро-2012; житлове будівництво.

Нові центри торгівлі, розваг та послуг у Львові, активне будівництво яких почалося після 2000 р.: з'явилися нові торгово-виробничі комплекси ("Південний", ряд супермаркетів "Арсен", "ВАМ", "Метро", "Епіцентр"); розважальні комплекси з новим набором функцій (King Cross Leopolis, "Форум", Viktoria Gardens). Вони зайняли важливе місце у міському середовищі, стали центрами локалізації не лише торгівлі і послуг, а й нових стилів життя і соціальних відмінностей; це зручне, безпечне і цікаве середовище для проведення дозвілля мешканців міста.

Об'єкти, побудовані в рамках підготовки Львова до чемпіонату з футболу. Інвестиції спрямовані у розбудову інфраструктури міста: побудовано аеропорт, проведено реконструктуцію і ремонт комунальних доріг та доріг загального користування, збудовано новий стадіон, розширено готельну інфраструктуру. Проект став унікальною можливістю для Львова розв'язати деякі соціально-економічні проблеми, у т. ч. у сфері транспортної і технічної інфраструктур, проте не врахував уже апробованих цікавих і корисних для міста рішень. Було вибрано підхід на задоволення вимог УЄФА і забезпечення потреб гостей і туристів чемпіонату, але не зорієнтовано на внутрішні проблеми Львова.

Житлове будівництво набуло особливої динаміки протягом 2015-2018 рр. і сьогодні Львів займає друге місце в Україні за обсягами спорудження житла (після м. Києва). Слід відзначити збільшення пропозицій на ринку житла в місті (рис.5) та покращення загального показника забезпеченості житлом, який за станом на 01.01.2018 р. склав 20,6 кв. м/люд. (2008-го - 17,8 кв. м/люд).

Проблемними залишаються "доступність" житла і низький рівень участі держави у соціальних програмах. Ринок житла зорієнтований на ту частину населення, яка власноруч спроможна вирішити свої житлові потреби. Для порівняння, для розвинених країн Західної Європи (а також США і Канади) нормальною вважається ситуація, коли вартість житла дорівнює дво - або трирічному сукупному валовому доходу сім'ї. Якщо остання орендує житло або виплачує за нього іпотечний кредит, щомісячні витрати на такі цілі не повинні перевищувати 20-30% місячного доходу. Соціальна ефективність державних програм щодо забезпечення житлом окремих категорій населення, затверджених урядом у різні періоди, є низькою із-за високої вартості житла та недостатнього обсягу коштів, що виділяються на фінансування. Аналіз показав, що серед усіх соціальних програм найбільш "лояльною" щодо кредитування виявилася "Програма молодіжного кредитування", проте зменшилися темпи 'її фінансування з державного і місцевого бюджетів.

Приміське житлове будівництво, пов'язане з переміщенням населення міста в передмістя на постійне місце проживання, є позитивним явищем і частково вирішувало проблему покращення житлових умов населення міста. Проте відсутність цілісної планувальної концепції приміських територій і схеми організації процесу урбанізації створила проблеми для подальшого розвитку міста, ускладнила відносини з приміськими територіями. Спостерігається наростаючий конфлікт між урбанізаційними процесами, що відбуваються в просторі прилеглих до міста територій, і майбутніми потребами самого міста. Ці території місто розглядає з позицій вирішення власних проблем та як можливість покращення інфра - структурного облаштування.

Екологічні ефекти інвестицій. Оцінка обсягів і просторової локалізації інвестицій вказує на ряд проблем, серед яких:

транспортна, що проявляється у перевантаженні транспортної мережі через щільну забудову й невідповідність історично сформованої вуличної мережі новим транспортним навантаженням;

збереження історичного середовища, де великий старий житловий фонд вимагає не тільки збереження, а й модернізації для поліпшення побутових зручностей;

посилення антропогенного тиску на природні комплекси території міста і збільшення ущільнення його забудови. Нове житлове будівництво ведеться в межах міста на інфраструктурно об - лаштованих ділянках.

7) Відношення до спеціальних соціальних груп (неповноправні, довготривалі безробітні, безхатченки, самотні старіючі особи, багатодітні сім'ї, мігранти та інші категорії, визначені за критеріями прибутків, віку, цивільного стану, стану здоров'я, походження тощо). Дані категорії мешканців мають більшу за інших ймовірність зазнати соціальних збитків від дії економічних, екологічних, техногенних та інших чинників сучасного життя, є найураз - ливішою соціальною групою, що потребує підвищеної уваги з боку суспільства та держави. На рівні держави визначено форми і заходи соціального захисту даних категорій: для працездатного населення - створення належних умов праці і робочих місць; для пенсіонерів та інвалідів - соціально гарантований рівень життя та підтримка держави; для деяких особливо вразливих верств населення - розробка і впровадження спеціальних програм соціальної підтримки, соціальні нормативи (мінімальний рівень заробітної плати, соціальної допомого, прожиткового мінімуму). Гострою є проблема працевлаштування людей з фізичними вадами.

Окрема група - ветерани АТО, військовослужбовці, переселенці з окупованих територій. Кількість ветеранів АТО, військовослужбовців становить приблизно 335 тис. осіб, з яких близько 80% - військовослужбовці Збройних сил України. Державна політика соціальної підтримки ветеранів АТО передбачає грошове, продовольче, речове, житлове тощо забезпечення (перелік визначено Законом України за рахунок коштів Державного бюджету України на відповідний рік).

Переселенці з окупованих територій. Згідно з інформацією Мінсоцполітики, за станом на 19.01.2017 р. підрозділами соцзахисту населення обласних та Київської міської держадміністрацій взято на облік 1 млн 648 тис.852 переселенців, або 1 млн 327 тис.687 сімей з Донбасу та Криму. Найбільше внутрішніх мігрантів осіло в Донецькій області - 551 тис.458 осіб, та на Луганщині - 293 тис.542 особи; Київ (163 тис.132 особи), Харківська область (126 тис.536 осіб), Львівська область - 11768 осіб [43а].

8) Стан і темпи розбудови соціальної й інженерної інфраструктури. Існуюча система обслуговування характеризується контрастними диспропорціями: показники об'єктів торгівлі й громадського харчування істотно перевищують потребу згідно з ДБН 360-92** всіх інших, особливо охорони здоров'я, культури і спорту, на рівні 40-60% нормативного забезпечення. Характерною є нерівномірність розбудови соціальної й інженерної інфраструктур міста. При незначному збільшенні місткості шкіл і поліклінік спостерігається різке зростання закладів торгівлі, громадського харчування, готелів - комерційно привабливих сфер, і суттєве зменшення місткості дитячих дошкільних установ, будинків культури, санаторіїв, спортивних споруд. Така ситуація обумовлена насамперед негативними демографічними процесами: зменшення народжуваності, скорочення кількості дітей молодшої вікової групи, нерентабельність функціонування інших об'єктів, внаслідок чого здійснюється масова передача 'їх приміщень в оренду або викуп сторонніми комерційними структурами. У підсумку майже по всіх видах обслуговування забезпеченість нижче нормативної.

У технічній інфраструктурі, яка є однією з найскладніших сфер комунального господарства міста, більшість мереж вичерпала свій нормативний термін експлуатації, перебуває в незадовільному стані. В умовах інтенсивної забудови в місті, зокрема великих житлових будинків, гостро постає питання відповідності між існуючими потужностями інженерних систем і потребами нового будівництва. Враховуючи факт, що проблема технічної інфраструктури вирішувалась екстенсивним шляхом - зростало місто і паралельно, але з великим відставанням від потреб, будували технічні мережі, необхідного розширення і збільшення інфраструктурних мереж не відбулося. Сьогодні питання про те, що технічну інфраструктуру необхідно удосконалювати інтенсивним шляхом на засадах впровадження передових технологій виробництва і досягнень науково-технічного прогресу, які б забезпечити економію, якість, зростаючі потреби міста у ресурсах, особливо актуальне.

Транспортна інфраструктура: зручне транспортне сполучення, наявність автомобільної, залізничної та авіаційної інфраструктури, що забезпечує високий рівень зовнішніх і міжнародних сполучень, особливо актуальні на фоні введення безвізового режиму в України. Через місто проходять 7 міжнародних трас, із залізничного вокзалу відправляються поїзди у 36 пунктів призначення. За кількістю авіаційних сполучень Львів займає друге місце після Києва.

Разом із тим відмова в пострадянський період від розвитку громадського транспорту високої пропускної здатності обернулась величезними втратами для Львова. Вулична мережа міста відображає планувальні характеристики й обумовлена історично. її недоліки обумовлені як радянським минулим, так і діями останніх років. Зростаючі транспортні потоки, що направляються в місто, перевантажують вулиці, особливо в північній частині, через відсутність північної ділянки об'їзної дороги. Найбільші навантаження припадають на вулиці центральної частини міста. Щільна історична забудова не дозволяє здійснювати радикальні зміни, проте перехід на систему одностороннього руху й локальні зміни вуличної мережі (зокрема за оперним театром, на проспекті Чорновола) не лише вдосконалюють транспортний рух, а й покращують естетичні характеристики комунікаційного простору цієї частини міста.

9) Просторово-композиційні ефекти нового будівництва в просторі міста характеризуються відповідними ознаками (рис.6):

нові центри торгівлі, розваг та послуг (рис.6, а) у Львові стали важливою складовою міського середовища, є багатофункціональними, загальна площа часто перевищує 0,25 га. Такі об'єкти потребують великих площ, зокрема для облаштування автомобільних стоянок, зорієнтовані на масового споживача з власним автомобілем, для якого фактор віддаленості не є домінуючим. Існує об'єктивна тенденція локалізації торгових функційу периферійній частині міста. Роботи активізувалися в південній частині міста у зв'язку з будівництвом тут нового стадіону та розбудови аеропорту до Євро-2012, а також з розширенням відповідної транспортної інфраструктури. Ця частина території має потенціал для створення нових центрів: спорт, бізнес, торгівля, освіта, розваги;

поглиблення суспільної фрагментації простору, зокрема житла (рис.6, б). Підтверджується це сусідством у різних частинах міста зон "оазів багатства" та "анклавів біди". їх виникнення обумовлене попередніми фазами розвитку. "Анклави біди" репрезентують старі будинки у зовнішніх до залізниці частинах міста (зокрема райони Підзамче), які виникли на зламі ХІХ-ХХ ст. "Оази багатства" виникали ще в дорадянську епоху, отримують свій розвиток у соціалістичний і постсоціалістичний періоди. З міжвоєнного часу виникали і зберегли до сьогодні свій високий соціальний статус райони вул. Ген. Чупринки та Личаківської у Львові;

поглиблення соціальних контрастів, що пов'язується з точковою локалізацією нових житлових апартаментів у старій частині міста та в найатракційніших у містобудівному й ландшафтному відношенні місцях;

посилення просторового хаосу міста, де в останні десятиліття відбувається змішування стилів, а проектанти змагаються з використанням нових, інколи абсурдальних архітектурних форм. Просторовий безлад комунікаційного середовища вносить і нове житлове будівництво у Львові, де між старі будинки вставляють не - масштабні "пломби" незвичних форм і деталей.

а) Нові центрі торгівлі, розваг

б) Житлова забудова