Підприємництво в ринковій економіці: суть, форми та перспективи розвитку

Динаміка кількості суб'єктів господарювання протягом 2010-2014 рр. є спадною, особливо активно стагнація економіки відчутна у сфері малого та середнього бізнесу. У табл. 2.1. [Додаток Б] представлено динаміку кількості підприємств великого, середнього та малого бізнесу. [11]

Динаміка кількості суб'єктів господарювання протягом аналізованого періоду з 2010 р. по 2014 р. є нестабільною. Кількість середніх підприємств зменшилась на 24,19% або на 5077, в той час, як кількість малих підприємств зменшилась на 9,13 %, або на 32643 в абсолютному виражені. Варто зазначити, що кількість великих підприємств також зменшилась на 15,19 % або на 89 в абсолютній величині. Аналогічні показники зниження рівня підприємницької діяльності спостерігаються для суб'єктів господарювання, які зареєстровані як фізичні особи, а саме на 11,83% або 213958 в абсолютній величині. На рис. 2.1.[Додаток В] зображено динаміку кількості суб'єктів господарювання, фізичних і юридичних осіб протягом 2010-2014 рр. [11]

Незважаючи на зниження підприємницької активності протягом 2010-2014 рр., не у всіх галузях спостерігається зменшення кількості підприємств. Так, зростання кількості суб'єктів господарювання відбувається у сферах «Транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність» (на 9,6% або на 1306 підприємств), а також «Інформація та телекомунікації» (на 0,99 % або на 130 підприємств) і «Операції з нерухомим майном» ( на 13,03% або на 3598 підприємств). [11]

У табл. 2.2. [Додаток Г], наведено динаміку кількості підприємств за галузями, а також коефіцієнт нахилу відповідного рівняння тренду по кожній галузі, який відповідає середньому значенню абсолютної зміни досліджуваного показника за один рік. Економічна стагнація торкнулась майже всіх галузей економіки України, отже, є являється масовим та комплексним явищем, яке системно руйнує вітчизняний економічний потенціал. Практично у всіх галузях відбувається зменшення кількості суб'єктів господарювання. На рис. 2.2. [Додаток Д] показано абсолютні значення зменшення кількості підприємств за всіма галузями, за винятком уже названих «Транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність», «Інформація та телекомунікації» та «Операції з нерухомим майном». [11]



Рис. 2.3 Відносні значення зменшення кількості підприємств за галузями протягом 2010-2014 рр. [11]

Паралельно із зменшенням підприємницької активності у вітчизняній економіці може спостерігатись процес монополізації. Хоча кількість великих підприємств зменшується паралельно із зменшенням кількості середніх та малих підприємств, все ж варто детально розглянути характер абсолютної зміни зменшення їх кількості. З цією метою проаналізуємо коефіцієнти нахилу однофакторних рівнянь регресії залежності кількості підприємств великого бізнесу від окремої кількості підприємств малого і середнього бізнесу. [11]

Варто відмітити, що для прогнозування підприємницької активності у перспективі необхідно здійснити аналізування динаміки кількості підприємств за 2015 р., інформацію по якому Державний комітет статистики України ще не опублікував. Тому для прогнозування динаміки збільшення/зменшення кількості суб'єктів господарювання у перспективних періодах варто здійснити на основі врахування динаміки загальних показників підприємницької активності, інформація щодо яких вже опублікована. Для цього проаналізуємо залежність між кількістю суб'єктів господарювання та ВВП і об'ємом торгів на фондовому ринку України. [11]

Таким чином, оперуючи експертними оцінками зростання ВВП України у 2016 р., а саме Всесвітній Банк прогнозує зростання ВВП України у наступному році на рівні 1 %, в той час Bloomberg передбачає, що ріст ВВП у 2016 р. становитиме 1,4-1,6% , прийнявши зростання ВВП на рівні середнього значення 1,2%, отримуємо, що кількість підприємств до кінця 2016 року може зменшитись на 40-60 %, у порівнянні із кінцем 2015 року. Станом на 28 лютого 2016 р., за даними фондової біржі «Українська біржа» об'єм торгів на фондовому ринку становив 257,42 млн. грн., що на 425,72 млн. грн. менше, ніж аналогічний показник у 2015 р. (падіння на 62,32 %). Відповідно до даного показника, зменшення кількості підприємств може скласти менше 1 %. Таким чином, у кінці 2016 р. передбачається подальше зменшення кількості суб'єктів господарювання, що супроводжуватиметься зростанням безробіття, монополізацією та тінізацією економіки. Середньо-очікуване зменшення кількості підприємств за обома моделями складатиме приблизно 20%. Варто зауважити, що через відсутність статистичних даних за деякими аналізованими показниками рівняння регресії (3, 4) характеризуються високим рівнем похибки. [11]

Якщо дослідити темпи росту кількості підприємств протягом 2010-2014 рр., то можна відзначити, що вони є вкрай нестабільними. Хоча загалом спостерігається зменшення на 11,5%, проте у 2014 р., порівняно із 2013 р., їхня кількість виросла на 12,19%, що свідчить про перші «сигнали оздоровлення економіки». Проте, враховуючи вказані вище прогнози зростання ВВП та визначений вище низький об'єм торгів на фондовому ринку, вони свідчать про те, що на кінець 2016 р. все ж варто очікувати подальшого зменшення кількості діючих підприємств в Україні. Дана тенденція може посилюватись нестабільним військово-політичним середовищем та девальвацією національної грошової одиниці. [11]

Головними соціально-економічними передумовами виникнення і поширення різних форм підприємництва є:

Ш розвиток ринкових відносин та відповідне зростання попиту на виробництво товарів і послуг. Ринкова економіка будується на праві приватної власності, яке може бути реалізовано широким спектром підприємницьких структур. Всі обсяги попиту на різні товари і послуги не можуть бути задоволені однотипними фірмами;

Ш постійне прагнення економічних агентів до підвищення ефективності використання ресурсів. Будь-які ресурси, що стали предметом попиту, є обмеженими. Це означає, що вартість їх використання постійно зростає. За таких умов лише підвищення їх продуктивності, а також зниження витрат на їх використання, дозволять підприємцю претендувати на залишковий дохід;

Ш широкі економічні права та свободи - розвиток приватного підприємництва можливий лише за наявності суспільних гарантій захисту чесної підприємницької діяльності, яка ґрунтується на особистих оцінках підприємця щодо виду діяльності, цін на власну продукцію і ресурси її виробництва, ринкових очікувань споживачів тощо;

Ш рівноправність різних організаційних форм підприємництва, що означає наявність інституційної бази, здатної забезпечити державний захист усіх учасників ринку та умови їх чесної конкуренції;

Ш демократична політична система, яка забезпечує зваженість, передбачуваність і прийнятність заходів державного регулювання економіки для різних суспільних верств, ринків і підприємницьких форм;

Ш інституціональна підтримка підприємництва - реалізуючи програму розвитку тієї чи іншої галузі, уряд реагує на суспільні запити і створює додаткові стимули для формування нових підприємств;

Ш суспільне сприйняття підприємництва як достойної та почесної справи. Воно забезпечує необхідну самооцінку, впевненість підприємців-організаторів усіх форм та галузей, позитивну динаміку розмірів підприємств, адекватну ринковій кон'юнктурі, рівню їх економічної активності, перевагам і здібностям, доступному ресурсному потенціалу. [7, c. 62-63]

Розвиток підприємницької діяльності є однією з головних передумов формування та реалізації експортного потенціалу держави, її матеріального збагачення та зростання рівня життя населення. В умовах девальвації національної грошової одиниці та нових військово-політичних викликів, які постають перед вітчизняними суб'єктами господарювання, виникає необхідність детального дослідження показників активності підприємницької діяльності в Україні. [11]

Входження економіки України у ринкове середовище вимагає перегляду ролі і сутності підприємницької діяльності у зв'язку з тими принциповими змінами, які відбуваються у процесі трансформації економіки. У розкритті сутності підприємництва слід виходити з особливостей взаємозв'язку економічної ролі держави і ринкових регуляторів, підкреслюючи їх відтворювальну спрямованість і міжнародний аспект. [5, c.111]

Тому перед економічною наукою в Україні стоять актуальні завдання аналізу та узагальнення господарської практики останніх років і вироблення на цій основі рекомендацій та пропозицій для керівництва держави, перш за все щодо економічної доктрини, цілісної концепції ринкових трансформацій. [5, c.112]

2.2 Основні засади функціонування підприємництва в Україні

У будь-якій країні ринок має регулюватися державою. Це зумовлено тим, що не всі функції та дії, необхідні для ефективного функціонування системи господарювання, можуть бути реалізовані через механізм ринкових відносин. У зв'язку з цим ринкові відносини не певною мірою доповнюються державним регулюванням підприємництва. Зміст і форми практичної реалізації державного регулювання економіки в цілому, зокрема підприємницької діяльності, знаходять своє відображення в певній низці економічних функцій, які виконує держава. Однією з них є індикативне макроекономічне планування з системою державних контрактів. [1, c.179]

Ключовими умовами для активізації підприємницької діяльності в нашій країні є збалансованість, сталий економічний розвиток і програми підтримки підприємництва в більш широкому контексті політичних і економічних змін. Згодом підприємництво стане головним чинником економічних перетворень, і не потрібно буде доводити, що підтримка малого бізнесу вигідна не тільки малим підприємствам, а й економіці та суспільству в цілому. Але поки що малий бізнес дуже малий для того, щоб його сприймали серйозно в країнах із перерваною традицією приватного підприємництва, а тому вимагає підтримки з боку держави. В Україні формування державної політики підтримки малого бізнесу було ініційоване було ще в 1991 році, коли був сформований Державний комітет України для створення сприятливих умов розвитку малих підприємств і підприємництва. [1, c.181]

Однак у 1995 році його ліквідували, а його функції спеціальним відділам у Міністерстві економіки України. У 1993 році була розроблена і схвалена Кабміном Програма державної підтримки підприємництва в Україні. Пізніше були розроблені і прийняті інші важливі державні документи, спрямовані на створення сприятливих умов для розвитку підприємництва в Україні, у тому числі Концепція державної політики розвитку малого підприємництва. [1, c.181]

Розширення сфери діяльності малого бізнесу та збільшення його внеску в соціально-економічну стабільність потребує створення системи адресної державної підтримки малого підприємництва на всіх рівнях: державному, регіональному та місцевому. [1, c.181]

Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва, ухвалена в 2001році - це ціла система взаємопов'язаних, хронологічно узгоджених кроків, які в разі їх запровадження дадуть змогу вперше системно і відчутно для самих підприємців реалізувати нині державну політику розвитку малого бізнесу. Згідно із Законом України “Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні”, її заходи затверджуються Кабінетом Міністрів, а обсяги бюджетного фінансування - Парламентом під час затвердження бюджету на наступний рік. [1, c.181-182]

Якщо порівнювати ступінь ризику і ступінь певності результатів діяльності в підприємництві, доцільно буде звернути увагу на те, що це положення повинно розглядатися з позицій врахування ситуації дії в економіці закону великих чисел. Це означає, що в кожному конкретному випадку запрограмований фірмою результат може зіткнутися з такими перешкодами з боку зовнішнього ринку, які негативно вплинуть на рівень його впевненості. І навпаки, якщо йдеться про бізнес як макроекономічний процес, то рівень впевненості його сукупного результату істотно підвищується в той час як вплив чинника непевності, обумовлений обставинами зовнішнього ринкового середовища, нівелюється. Звідси практичне здійснення ефективного і соціально орієнтованого підприємництва можливе за умови існування підприємницького середовища. [1, c.184]

Україна як самостійна, суверенна держава гарантує нині всім підприємцям, незалежно від обраних ними форм підприємницької діяльності, однаково рівні права й створює умови для функціонування, доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. [1, c.185]

Підтримка підприємництва в Україні здійснюється на підставі Закону “Господарський кодекс України”, згідно з яким держава:

? на умовах, передбачених законодавством, надає земельні ділянки, передає підприємцю державне майно, необхідні для здійснення підприємницької діяльності;

? сприяє організації матеріально-технічного забезпечення підприємців, підготовці кадрів;

? стимулює за допомогою економічних важелів модернізацію технологій, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції. [1, c.185]

Концепція розвитку фінансового аналізу і контролю капіталу суб'єктів підприємницької діяльності в умовах ринкової інтеграції України. За загальноприйнятим визначенням, фінансовий аналіз - це управлінська функція, спрямована на створення досконалої інформаційної системи управління фінансово-господарськими процесами. Його можна розглядати як сукупність методичних прийомів дослідження фінансових відносин суб'єктів господарювання, зумовлених об'єктивними та суб'єктивними чинниками, відображеними у фінансовому обліку і звітності. Пріоритетним напрямом фінансового аналізу є дослідження процесів формування, розподілу та використання фінансів як основного виду ресурсів підприємства. Інформаційну базу фінансового аналізу становлять дані бухгалтерського (фінансового) обліку. [10, c.49]

Що стосується сучасного тлумачення поняття "фінансовий контроль", то воно характеризується багатогранністю його цілей та завдань. Визначаючи фінансовий контроль як важливу функцію управління фінансово-економічними процесами, слід зауважити, що він має спеціальне цільове спрямування, визначений зміст та специфічні способи реалізації. Фінансовий контроль здійснюється органами державної влади, місцевого самоврядування і суб'єктами незалежного контролю для забезпечення законності та ефективності формування, розміщення і використання фінансових ресурсів з метою захисту інтересів держави, місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання та громадян. [10, c.49]

Перебудова системи фінансового аналізу і контролю в умовах реформування економіки може здійснюватись в одному з двох напрямів, які концептуально протистоять один одному. [10, c.49]

Перший напрям полягає в тому, що при вдосконаленні аналізу і контролю потрібно виходити з моделі, яка застосовувалась до активізації інтеграційних процесів. На перший погляд, перевага такого підходу не викликає сумніву: об'єкт реформування добре відомий зі всіма своїми вадами й недоліками. Тобто процес реформування може бути зведений до послідовного усунення недоліків. Такий шлях обрали деякі відомі вітчизняні і російські фахівці з економічного аналізу та контролю. Водночас поза увагою фахівців, які дотримуються цієї концепції, залишається той факт, що модель аналізу і контролю, яка діяла досі, лише формально відповідає вимогам ринкової економіки. Саме тому поліпшувати її, приводячи у відповідність з вимогами Закону "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та численними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, навряд чи доцільно. [10, c.49]

Другий напрям перебудови аналітично-контрольного процесу передбачає, що принципи організації та методології фінансового аналізу і контролю, розроблені та апробовані економічно розвиненими країнами, мають адаптуватися до специфічних умов національної економіки України. Такий підхід спирається на розпочате в Україні реформування системи бухгалтерського обліку та звітності, застосування міжнародної стандартизації економічних показників та їх оцінок. Все це має сприяти активізації іноземного інвестування, торгівлі та інформаційного обміну, які дуже ускладнюються при різних системах обліку, розбіжностях в економічних показниках, оцінках тощо. [10, c.49-50]

Формування ринкового механізму змінює характер аналітично-контрольних досліджень, що охоплюють як внутрішнє, так і зовнішнє економічне середовище кожного суб'єкта господарювання, в зоні інтересів якого перебувають горизонтальні інформаційні зв'язки та взаємозв'язки з іншими суб'єктами економічних відносин. Ґрунтуючись на індикативних показниках господарської орієнтації, якими є державні економічні та правові регулятори ринкових відносин, така система аналізу і контролю дає можливість швидко адаптуватись до змін ринкової кон'юнктури, передбачати можливі зміни поведінки партнерів, уникати невиправданого ризику. [10, c.50]

Ефективність аналітично-контрольного забезпечення управління визначається сукупністю параметрів, з-поміж яких основними вважаються показники економічного зростання, фінансової стійкості, конкурентоспроможності тощо. [10, c.50]

З огляду на загальні критерії господарювання в умовах ринку економічна діяльність підприємства оцінюється з точки зору зростання його ринкової вартості на основі забезпечення максимальних фінансових результатів та фінансової стійкості і платоспроможності. Водночас фінансова діяльність і, зокрема, управління фінансовими ресурсами розглядаються у поєднанні з оптимізацією виробництва і реалізацією продукції, пошуком найвигідніших сфер підприємництва. [10, c.50]

З цього випливає, що фінансовий аналіз і контроль - це не що інше, як взаємопов'язані складові інформаційної системи управління підприємством, які забезпечують накопичення, трансформацію та використання фінансової інформації з метою оцінки поточного та перспективного фінансового стану підприємства, перевірки відповідності чинному законодавству управлінських рішень щодо формування, розміщення і використання фінансових ресурсів, визначення ймовірних та доцільних темпів його розвитку з позиції їх фінансового забезпечення, запобігання кризовим ситуаціям і банкрутству підприємства. [10, c.50]

Реформування системи аналізу і контролю фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємництва відповідно до вимог ринкового суспільства ґрунтується на визначенні змісту аналітично-контрольного процесу, який характеризується предметом, метою та завданнями. [10, c.50]

До завдань фінансового контролю, що постають у системі управління підприємством, належать:

визначення фактичного стану об'єкта дослідження на певний момент: оцінка економічного потенціалу підприємства, його фінансового стану, фінансових ризиків з метою виявлення ознак потенційного банкрутства та запобігання чинникам, що до цього призводять;

перевірка відповідності складу і структури джерел фінансування (капіталу) стратегічним напрямам розвитку підприємства, обсягам та видам його діяльності;

контроль операцій, спрямованих на формування, розміщення та використання фінансових ресурсів;

моніторинг показників фінансової стійкості, платоспроможності та рентабельності підприємства з метою мінімізації фінансових ризиків та запобігання банкрутству;

забезпечення виконання управлінських рішень щодо формування, розміщення і використання капіталу, своєчасне усунення відхилень під час виконання цих рішень, запобігання кризовим ситуаціям і банкрутству підприємства. [10, c.51]



РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

3.1 Проблеми розвитку цивілізаційного підприємництва в Україні

Розвиток підприємництва означає раціоналізацію економіки, підвищення конкурентоспроможності, звільнення від баласту не використовуваних або погано використовуваних ресурсів, найповнішу реалізацію основного потенціалу суспільства - людини. З цієї причини підприємництво не може бути соціалістичним або капіталістичним. Воно - невід'ємна частина бізнесу, ринкової економіки й розвивається тільки там, де утверджується вільне ринкове середовище й демократизація суспільства. [1, c.13]

Підприємництво в Україні має певні риси, які суттєво відрізняють його від підприємництва більшості зарубіжних країн, а саме:

- низький рівень технічної оснащеності;

- низький управлінський рівень, бракує знань, досвіду та культури ринкових відносин;

- прагнення до максимальної самостійності (більшість зарубіжних малих підприємств працює за умов франчайзингу, субпідряду, що в Україні майже відсутнє);

- поєднання в межах одного малого підприємства кількох видів діяльності , неможливість у більшості випадків орієнтуватися на однопродуктову модель розвитку;

- відсутність системи самоорганізації та недостатня інфраструктура підтримки малого підприємництва;

- відсутність повної і вірогідної інформації про стан та кон'юнктуру ринку, низький рівень консультаційних послуг та спеціальних освітніх програм;

- практична відсутність державної фінансово-кредитної підтримки;

- недовіра західних партнерів та негативне психологічне ставлення населення до підприємців. [3, c.142]

Практика і світовий досвід переконують, що важливим елементом ринкової економіки є існування і взаємодія великих, середніх і малих підприємств. При цьому підприємництво розглядається як самостійна форма функціонування і розвитку сучасних продуктивних сил. Надзвичайно вагомого значення підприємницька діяльність набуває в період становлення ринкових відносин, що виявляється у структурній перебудові економіки, прискоренні науково-технічного прогресу, стимулюванні й розвитку економічної конкуренції, формуванні нового соціального прошарку підприємців - власників та у розв'язанні багатьох інших соціально-економічних, а сьогодні й політичних проблем. [5, c.110]

Підприємництво як господарська економічна одиниця має вплив на всі фази економіки - виробництво, розподіл, обмін і споживання. З розвитком підприємницької діяльності відбувається розвиток конкуренції, починає формуватися і функціонувати акціонерна власність - найбільш демократична форма власності, що передує розвиткові стійких і взаємопов'язаних зв'язків демократичних засад у державі. Розвиток підприємництва в Україні розпочався ще за часів існування соціалістичної економіки, але свого найвагомішого розмаху набуває у період ринкової трансформації. [5, c.110]

Підприємницька діяльність у ринкових відносинах регулюється відповідним законодавством, яке по своїй суті має стимулювати розвиток підприємництва. Науково-правові засади формування сфери підприємницької діяльності в Україні були започатковані з ухваленням Закону «Про підприємництво в Україні» у 1991 році. Вони формувалися та розвивалися у Програмі державної підтримки підприємництва в Україні, Концепції державної політики розвитку малого підприємництва, у державній Програмі підтримки малого підприємництва на 1997-1998 роки, а також у Законі України «Про державну підтримку малого підприємництва», різноманітними указами Президента і Кабінету Міністрів України тощо. Засади, які були закладені цими документами, поставили заходи, спрямовані на спрощення діяльності підприємств, розвиток підприємницької діяльності та умов проведення її на території України та за її межами. [5, c.110]

У країнах з ринковою економікою мале підприємництво посідає важливе місце в економіці країни, оскільки створює нові робочі місця та сприяє розвитку прозорої конкуренції. В Україні малий бізнес поки що не відіграє суттєвої ролі у формуванні та розвитку економіки. Так, Україна посідає 145 місце за спроможністю розвитку малого підприємництва зі 180 країн світу, у провідних країнах світу більш ніж половина валового внутрішнього продукту виробляється малим підприємництвом, в Україні ця цифра, за різними даними, становить не більше 10 %. [4, c.159]

Аналіз стану малого підприємництва в Україні свідчить про те, що суттєвих зрушень у розвитку цього сектора ринкової економіки не відбулося. [4, c.159]

Основними причинами гальмування розвитку малого підприємництва в Україні та її регіонах є:

- відсутність дійового механізму реалізації державної політики щодо підтримки малого підприємництва. Це питання ще не посіло належного місця і в діяльності місцевих органів державної виконавчої влади;

- складність сплати податків та зборів. Це є причиною, того що частина підприємців залишається в тіні, а частина приховує прибутки та офіційно не використовує найману працю. Також складність полягає у тому, що податки сплачуються на різні рахунки, і кожен податок має свій цільовий код. Мале підприємництво в Україні потребує простої та зрозумілої кожному підприємцю системи сплати платежів до бюджету;

- відсутність належного нормативно-правового забезпечення розвитку малого бізнесу, як підприємництва в цілому;

- обмеженість або повна відсутність матеріальних, фінансових та інвестиційних ресурсів. Багато малих підприємств розпочали свою діяльність через відсутність достатньої суми стартового капіталу, власних виробничих площ та устаткування;

- недосконалість системи обліку та статистичної звітності малого підприємництва, обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення, недосконалість системи навчання та перепідготовки персоналу для підприємницької діяльності тощо. [4, c.159-160]

На тенденції розвитку малого підприємництва в Україні безпосередньо впливає негативна динаміка основних макроекономічних показників. Зокрема, спад ВВП призвів до зменшення внутрішніх фінансових ресурсів держави, обігових коштів у суб'єкті підприємницької діяльності, зниження купівельної спроможності населення тощо. [4, c.160]

До основних макроекономічних чинників, які впливають на розвиток малого підприємництва, слід віднести, передусім, обмеженість внутрішнього попиту та наявність кризи збуту на внутрішньому ринку у зв'язку з браком вільних фінансових коштів підприємств, зниженням реальних доходів населення, незначну інвестиційну активність, відсутність переливу коштів з фінансового в реальний сектор економіки, обмеженість кредитів. [4, c.160]

Існує значна кількість факторів, які впливають на величину прибутку: обсяг реалізації продукції, витрати на виробництво, ціна продукції, попит та інше. Маються різні підходи до визначення прибутку як економічної категорії вітчизняними фахівцями у сфері економіки та фінансів. Професор А. Поддєрьогін визначає прибуток як «частину додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набере грошової форми». [9, c.24]

Фактори впливу на прибуток малих підприємств утворюють ключові важелі для вдосконалення системи ведення підприємництва як з боку держави, так і з боку самих підприємств. Зовнішні фактори впливу на прибуток малих підприємств, їх стан та пропозиції розвитку представлені в табл. 1. Не дивлячись на важливість загального економічного становища держави, важелів державного впливу на малий бізнес, існує пряма залежність між внутрішніми факторами впливу на прибутковість та ефективністю малого бізнесу. [9, c.25]

До зовнішніх факторів впливу на прибуток малого підприємства відносяться: економічна ситуація в світі, країні, регіоні, населеному пункті; рівень конкуренції; державне регулювання підприємництва; сфера та галузь діяльності підприємства; очікування населення. [9, c.25]

Серед внутрішніх факторів впливу на прибуток малого підприємства виділяються: обсяг реалізації товарів, робіт або послуг; собівартість; рентабельність; всі види витрат; кадрова політика; маркетинг; менеджмент. [9, c.25]

Таким чином, підвищення прибутковості малого підприємництва потребує вдосконалення системи державного регулювання, податкової системи та принципів побудови бізнесу. Першочерговим завданням для розвитку малого бізнесу є покращення умов його діяльності, які були зазначені в дослідженні. [9, c.25]

Підприємництво має завжди супроводжуватись науково-технічною, організаційною і комерційною, економічною творчістю, новими підходами до вирішення господарських завдань; воно зумовлює особливий, антибюрократичний стиль господарської поведінки, підвалинами якої є, з одного боку, постійний пошук нових можливостей і ресурсів, а з іншого - персональна відповідальність за наслідки своєї діяльності. [6, c.228]

Актуальною рисою підприємництва є прозорість його виробничо-комерційної діяльності відповідно до чинного законодавства та принципів добросовісної конкуренції. Одна з хвороб вітчизняного підприємництва, яка спотворює його суть, а отже, і суть економічних та політичних перетворень, - формування потужного тіньового підприємництва, яке контролює близько 50 % суспільного капіталу, продукції і ринку. [6, c.228]

Основними причинами, які стримують розвиток дрібного і малого підприємництва в Україні, є:

недосконалість законодавства з питань розвитку дрібного та малого бізнесу, як і підприємництва в цілому;

високі податки, що примушує деяких суб'єктів дрібного і малого підприємництва йти в тіньову економіку;

недостатня державна фінансово-кредитна підтримка дрібних і малих підприємств;

відсутність дієвого механізму реалізації державної політики з підтримки дрібного та малого бізнесу;

недосконалість системи обліку та статистичної звітності дрібних і малих підприємств;

обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення; недосконалість системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності;

відсутність стимулів для інвестицій; психологічне несприйняття позитивної ролі підприємців у ринкових перетвореннях серед окремих верств населення. [6, c.228]

Серед найбільш поширених економічних причин, що ускладнюють розвиток малого та середнього підприємництва, а отже загрожують обмеженням або навіть зникненням конкуренції з ринкового простору є: обмежуюча конкурентні відносини поведінка суб'єктів ринку; наявність ринкових структур, які здійснюють антиконкурентні дії (монополії, високий рівень концентрації тощо), протиправні дії органів державної влади. [8, с.35]



3.2 Шляхи підвищення ефективності діяльності підприємства в Україні

Основними чинниками стимулювання та розвитку підприємництва в ринкових умовах є такі:

- сприятливі економічні зони для розвитку діяльності;

- завоювання національних ринків збуту та стимулювання експортної діяльності вітчизняних підприємств;

- правовий, фінансовий, законодавчий захист національних підприємств;

- розвиток мереж фінансово-кредитних установ, інвестиційних та інноваційних фондів;

- надання пільгових кредитів вітчизняним виробникам;

- встановлення сприятливих систем оподаткування, сплати податків різних пільг;

- надання підприємствам держзамовлень;

- створення підприємницької інфраструктури;

- стимулювання і розвиток подібних галузей в регіонах і в цілому;

- запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності;

- створення фондів зайнятості, які координують підготовку та перепідготовку кадрів для потрібної галузі бізнесу. [5, c.110]

Існує значна потреба в дієвій державній політиці підтримки малого бізнесу. Завдання полягає у тому, щоб розширити його роль і місце в економічному процесі. Мається на увазі забезпечення протягом найближчих років у структурах зазначеного сектора зайнятості на рівні 25-30 % дієздатного населення та виробництва до 25 % ВВП. [4, c.160]

Вирішення цього завдання має здійснюватися в таких напрямах:

· створення відповідної нормативно-правової бази;

· впровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності малих підприємств;

· внесення відповідних змін та доповнень до законів України «Про підприємництво», «Про підприємництва в Україні», «Про власність» тощо;

· вирішення питань щодо організаційного забезпечення малого підприємництва, насамперед, розроблення та прийняття цільових і регіональних програм розвитку й підтримки малого підприємництва з відповідним фінансовим та організаційним забезпеченням;

· розроблення єдиної системи реєстрації та легалізації суб'єктів підприємництва;

· передбачення використання державних кредитних ліній для підтримки малого підприємництва із зазначенням середнього розміру позики, відсоткової ставки та секторів кредитування за умови створення нових робочих місць;

· створення спеціалізованої банківської установи або установи з кредитування малого підприємництва;

· прийняття регіональних питань розвитку та підтримки малого підприємництва. [4, c.160]

Безперечно, суб'єкти малого підприємництва можуть розраховувати, перш за все, на власні сили, свої матеріальні та фінансові ресурси. Коли людина не йде на біржу праці, а за рахунок власного інтелекту та професіоналізму робить спробу створити свою справу, щоб забезпечити себе, свою родину, дати роботу іншим, сплачувати податки, така людина має користуватися відповідним статусом у суспільстві, мати надійну підтримку з боку держави. [4, c.160-161]

У багатьох регіонах досі не існує чіткого уявлення про розвиток інфраструктури підтримки малого бізнесу, достовірних даних про реальні потреби суб'єктів ринку в тих чи інших видах ділових послуг. Дуже часто навіть посадові особи органів влади, що відповідають за цей напрям, не мають чіткого уявлення про специфіку діяльності окремих видів об'єктів інфраструктури. [4, c.161]

Вирішення проблеми малого підприємництва є нагальним завданням для України. Адже завдяки малому підприємництву в розвинених країнах вирішується ряд проблем, а саме: створюються нові робочі місця, надаються послуги або виконуються роботи, які не вигідні великим підприємствам, вирішуються соціально-економічні проблеми. Крім того, малі підприємництва більш ефективні у впровадженні нових технологій та суттєво сприяють розвитку конкуренції. [4, c.161]

Фінансова допомога надається за такими напрямами:

- надання позик на розширення, реконструкцію, придбання і створення підприємств;

- фінансування участі в капіталі великих підприємств;

- довгострокове інвестування або збереження робочих місць;

- поручительство перед кредитними товариствами;

- інвестиційна допомога у проведенні енергозберігаючих заходів;

- стимулювання впровадження передової технології, підвищення кваліфікацій кадрів, охорони навколишнього середовища;

- субсидіювання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт;

- регулювання доходів підприємств, капітальних вкладень за допомогою реалізації спеціальних програм кредитування, а також прибутку. [3, c.141]

Усі заходи державного впливу на збільшення фінансових можливостей підприємництва поділяються на три групи: прямі, непрямі та фінансування через товариства ризикового капіталу. [3, c.141]

Механізм прямих заходів:

- субсидіії;

- позики, що повертаються в разі успіху;

- позики з пільговими відсотками подаються більш як на 20 років;

- гарантійні державні фонди;

- допомога спеціалізованих фінансових установ. [3, c.141]

До непрямих заходів належать чисельні податкові знижки та пільги:

- повне звільнення нових підприємств від податків на прибуток протягом перших двох років роботи, на 75% на третьому році, на 50% на четвертому і 25% на п'ятому

- звільнення протягом перших двох років роботи від податку на забудовану територію, професійного податку тощо;

- знижки для підприємств які мають намір укоренитися на іноземному ринку;

- знижки на науково-дослідні витрати;

- режим прискореної амортизації для устаткування;

- знижка на витрати, пов'язані з професійною підготовки кадрів тощо. [3, c.141]

Найбільш повно програми підтримки здійснюються через федеральну агенцію - Адміністрацію малого бізнесу (АМБ). Головною метою АМБ є консультування, допомога та захист інтересів приватного бізнесу. Адміністрація виступає гарантом того, що підприємства отримують справедливу частину урядових замовлень, договорів та підрядів. [3, c.141]

Її програми охоплюють усі аспекти діяльності малого підприємства - від складання бізнес-плану до фінансування, від маркетингу продукції і послуг до управління компанією. Програми і служби АМБ допомагають скерувати діяльність на кожному етапі розвитку бізнесу; допомога в менеджменті, плануванні, фінансуванні, доступі до федеральних контрактів та багатьох інших аспектів підприємницької діяльності. [3, c.141-142]

Основні напрями діяльності АМБ:

1. Доступ до інформації.

2. Консультації та навчання з питань бізнесу (корпус керівників пенсіонерів,центри з розвитку підприємництва, центри з бізнес-інформації, односкладові капітальні фонди).

3. Програми кредитування.

4. Інші види фінансової допомоги.

5. Програми спеціального призначення (допомога міжнародній торговельній діяльності).

6. Допомога на науково-технічні дослідження.

7. Матеріальне забезпечення федерального уряду. [3, c.142]

Отже, державна підтримка підприємництва в деяких країнах світу спрямована на розв'язання найбільш гострих проблем приватного бізнесу, до яких належать:

- фінансово кредитні питання

- низький рівень кваліфікації управлінського персоналу;

- брак інформації з економічних питань;

- труднощі з реалізацією продукції. [3, c.142]

Поглиблення конкуренції як провідного джерела розвитку ринкової економіки, регіональний розвиток та підтримка підприємництва повинні якнайшвидше розв'язати головні фінансові проблеми країн, а через їх вирішення вийти на напрям економічного зростання. Причому для цих інструментів розглядається з урахуванням досвіду країн детального та близького зарубіжжя, насамперед щодо України, як однієї з великих держав Східної Європи. Він має стати не тільки предметом теоретичного дослідження, але й головним практичним засобом трансформаційного переходу України. [3, c.142]

Для забезпечення стійкості та ефективної діяльності підприємства інтереси усіх його учасників мають бути максимально враховані та узгоджені. Власники і менеджери фірми мусять створити умови продуктивного виробництва. Суспільство ж (через відповідні установи та органи), крім визначення загальних правил організації та контролю за їх дотриманням, має забезпечувати непорушність їх стимулів до формування ефективної структури капіталу. [7, c.61]

Узагальнення зовнішніх факторів впливу на мале підприємництво дало змогу розробити наступні рекомендації: державі необхідно відводити ключову роль розвитку малого бізнесу у всіх аспектах; забезпечувати державні замовлення малому бізнесу; впровадити державні пільги при кредитуванні малого бізнесу; зменшити податкове навантаження на малий бізнес шляхом спрощення тиску оподаткування та зменшення їх кількості; організувати консультаційні центри, впровадити основи підприємництва в навчальні заклади. [9, c.25]

Узагальнення внутрішніх факторів впливу на прибуток малих підприємств дає змогу зробити наступні пропозиції: більше уваги приділяти поширенню видів збуту продукції, в тому числі електронній комерції; пошук методів збільшення власного капіталу (фінансування, кредитування, інвестування); орієнтуватися на виробництво і продаж високоякісних товарів і послуг; вводити відрядну оплату праці; включати ключовий персонал в розподіл прибутку. [9, c.25]



ВИСНОВКИ

Підприємництво самостійна, ініціативна, ризикована діяльність суб'єкта господарювання з виробництва товарів та надання послуг з метою одержання прибутку.

Підприємницька діяльність різноманітна, як і різноманітні людські потреби. Усі численні вияви підприємництва можна згрупувати в певні види. Серед них:

виробниче підприємство здійснюється підприємцями, які виготовляють різноманітну продукцію, виконують роботи, надають послуги, створюють духовні блага (навчання, музика);

комерційне підприємництво, тобто товарно-грошові, торговельно-обмінні операції (купівля-продаж предметів споживання та засобів виробництва);

посередницьке підприємництво надання інформаційних, консультативних та маркетингових послуг. Агентами посередницьких фірм є брокери, маклери, дилери. Посередницька фірма може здійснювати торгівлю на власний розсуд, у тому числі за попередньою домовленістю ф'ючерсні угоди;

фінансове підприємництво різновид комерційного, особливістю якого є те, що об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар гроші, валюта, цінні папери;

страхове підприємництво особлива форма кредитно-фінансових відносин. Його необхідність спричинена ризиком, який є невід'ємною рисою ринкової економіки. Воно захищає бізнес і населення від ризикових ситуацій, забезпечує прибуток.

Підприємство це господарська ланка, якій властиві такі риси:

наявність єдиного майна, необхідного для здійснення економічного процесу;

технологічна зумовленість факторів виробництва;

певне місце в системі суспільного поділу праці

Аналіз Господарського кодексу України та інших законодавчих документів показує, що вже створено досить надійне підґрунтя для розвитку підприємництва в Україні..

Серед чинників, що гальмують процес становлення підприємництва в Україні, можна назвати такі:

відсутній механізм взаємодії держави з підприємницькими структурами;

неефективна організаційна, економічна, матеріально-технічна і фінансова підтримка підприємства з боку держави;

повільний рух іноземного капіталу в напрямі розвитку українського підприємництва;

недостатня економічна (професійна) підготовка кадрового потенціалу підприємництва;

психологічне несприйняття окремих видів підприємництва населенням країни;

недосконала податкова система, низька платоспроможність населення, розрив сталих економічних зв'язків з підприємствами країн СНД.

Відомо, що в ринковому середовищі підприємство виступає і як агент попиту і як агент пропозиції.

Функції підприємництва: ресурсна, творча, організаційна, стимулююча, управлінська, захисна, введення обліку, маркетинг.

Підприємство як агент попиту і як агент пропозиції не функціонує у вакуумі, його постійно оточує сильно диференційоване зовнішнє середовище. І тому все, що перебуває поза підприємством як виробничою системою, тією чи іншою мірою постійно впливає на організацію і стійкість її функціонування. Цей вплив відбуває з різною силою й неоднаково. Тому і підприємство функціонує в різних режимах стійкості.

Підприємство в ринковій сфері діє за принципом економічної свободи і конкуренції, а його діяльність набуває форми підприємництва

Акцентуючи увагу на певній значущості підприємництва, слід визначити, що в ньому як, мабуть, в жодному соціально-економічному явищі сфокусувалися різноманітні напрями розвитку ринкових відносин в нашій державі, дослідження і впровадження яких охоплює широкий спектр проблем, вирішення яких стає першочерговим завданням на шляху перебудови соціально-господарських механізмів функціонування економіки. Тільки ретельно дослідивши ці проблеми можна знайти шляхи їх вирішення та покращення стану в країні.

Для розвитку підприємництва потрібно враховувати тимчасові і регіональні особливості середовища, в якому воно розвивалося, і надавати рекомендації, що забезпечують якнайкращі можливості розвитку і використання підприємницького потенціалу особистості. Форми застосування його можуть бути різноманітними: індивідуальне підприємництво, партнерське і в рамках підприємств. Важливо тільки те, щоб вони створювали умови для творчості індивідуума, носія і реалізатора підприємницької ідеї.

Підприємництво можна визначити як господарську діяльність суб'єктів, яка є цілеспрямованою, ініціативною і такою, що ставить за мету одержати прибуток в межах закону на основі поєднання особистої вигоди зі суспільною корисністю.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Донець Л. І., Романенко Н. Г. Основи підприємництва. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 320 с.

2. Васільєва, А. Л. Поняття і сутність підприємництва / А. Л. Васільєва // Вісник Дніпропетровського державного аграрного університету. 2010. № 1. C. 175-178.

3. Булах, Т.М. Аспекти регіонального розвитку підприємництва в країнах із ринковою економікою / Т.М. Булах // Формування ринкових відносин в Україні. 2008. № 3. C. 137-143.

4. Токар, І. В. Проблеми функціонування і розвитку малого підприємництва / І. В. Токар // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. 2012. № 177. C. 159-162.

5. Яцко, В.В. Місце та роль підприємницької діяльності в трансформації цільової моделі ринкової економічної системи / В.В. Яцко // Формування ринкових відносин в Україні. 2008. № 1. C. 109-112.

6. Черторийський, Б. Комерційна діяльність і підприємництво в умовах ринкової економіки та його проблеми / Б. Черторийський // Формування системи і механізмів обліково-аудиторського та аналітичного забезпечення конкурентоспроможного розвитку підприємств реального сектору економіки України. 2012. Част. 2. C. 227-229.

7. Заяць, Р. В. Форми господарювання та підприємницька діяльність / Р. В. Заяць // Економіка. Фінанси. Менеджмент: актуальні питання науки і практики. 2015. № 2. C. 60-67.

8. Дуцька, А. Ринкові бар'єри та проблеми розвитку підприємництва / А. Дуцька // Ринок цінних паперів України. 2015. № 11/12. C. 33-42.

9. Падерін. І. Д. Концепція підвищення прибутковості малого підприємництва регіону в умовах сучасної ринкової економіки / І. Д. Падерін, А. О. Корнецький // Економіка та держава. 2012. № 8. C. 24-26.

10. Кравченко. Г.О .Концепція розвитку фінансового аналізу і контролю капіталу суб'єктів підприємницької діяльності в умовах ринкової інтеграції України / Г.О. Кравченко, М.О. Никонович, Г.І. Никонович // Фінансовий контроль. 2006. № 3. C. 49-51.

11. Георгіаді Н. Г. Сучасний стан підприємницької активності в Україні / Н. Г. Георгіаді // Ефективна економіка. - 2016. № 3. - УДК 338,1.



ДОДАТОК А

Таблиця 1.1 Оцінка видів підприємств за їх участю в підприємницькій діяльності

Вид	Загальна характеристика	Переваги	Недоліки
Господарські товариства	Визначається корпоративне або унітарне підприємств, що діє на основі колективної власності засновника (засновників)	Можливість мобілізації великих фінансових ресурсів; швидкого переливу фінансових засобів з однієї галузі в іншу; право вільної передачі і продажу акцій, незалежно від зміни складу акціонерів; обмежена відповідальність акціонерів; поділ функцій володіння і управління.	Певні розбіжності між функціями власності; сплачує більші податки в розрахунку на одиницю отриманого прибутку; існують потенційні можливості для зловживань з боку посадових осіб.
Підприємства колективної власності	Підприємництво або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участь в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.	Проста процедура організації. Майже у всіх випадках вона полягає у письмовій угоді, бюрократичні процедури не обтяжливі. Початковий капітал може бути більшим, ніж в одноосібному приватному підприємстві. Управління фірмою може бути спеціалізоване. Кожний з партнерів може прийняти на себе відповідальність за конкретну ділянку роботи.	Розподіл влади може привести до несумісності інтересів, до неузгодженої політики чи бездіяльності, коли необхідні рішучі дії. Управління партнерством може бути негнучкими. Тривалість діяльності партнерства передбачена. Вихід із партнерства спричиняє розпад і повну реорганізацію фірми, потенційний зрив її діяльності. У випадку створення товариства з обмеженою відповідальністю кожний компаньйон відповідає за борги підприємства в розмірі тих коштів, які він у нього уклав
Приватні підприємства	Підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та їх праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичні особи.	Проста юридична процедура оформлення: реєстрація не вимагає великих витрат. Власник має у своєму розпорядженні значну свободу дій. Для прийняття рішень про те, що і як робити. Власник одержує усе в разі успіху і втрачає все в разі невдачі.	Фінансові ресурси не достатні для того, щоб фірма могла перерости у велике підприємство. Комерційні банки не дуже охоче надають їм великі кредити. Власник є суб'єктом необмеженої відповідальності, самостійно ризикують не тільки активами фірми, але й своїми особистими.



ДОДАТОК Б

Таблиця 2.1 Динаміка кількості підприємств в Україні протягом 2010-2014 рр.

Роки	Юридичні особи	Фізичні особи
	Великі	Середні	Малі	Суб'єкти середнього підприємництва	Суб'єкти малого підприємництва
2010	586	20983	357241	355	1804763
2011	659	20753	354283	306	1325619
2012	698	20189	344048	361	1234831
2013	659	18859	373809	351	1328392
2014	497	15906	324598	712	1590448



ДОДАТОК В

Рис. 2.1 Динаміка кількості суб'єктів господарювання, фізичних та юридичних осіб протягом 2010-2014 рр.



ДОДАТОК Г

Таблиця 2.2 Динаміка кількості підприємств за галузями протягом періоду 2012 2014 рр.

	Роки	Параметри рівняння тренду
	2012	2013	2014	Коефіцієнт нахилу	Вільний коефіцієнт
Cільське, лісове та рибне господарство	47656	49848	46012	-113,7	47512,9
Промисловість	43356	49130	42187	-962,9	48884,5
Будівництво	34077	36185	29785	-1821,9	40626,9
Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів	103798	110414	93972	-3358,8	116071,6
Транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність	15472	16810	14909	463	13728,2
Продовження таблиці 2.2.
Тимчасове розміщування й організація харчування	9495	10096	7885	-356,8	10497
Інформація та телекомунікації	13448	14885	13319	77,3	13610,7
Фінансова та страхова діяльність	4972	4996	4410	-318,4	6090,2
Операції з нерухомим майном	32121	35076	31201	1348,9	26910,1
Професійна, наукова та технічна діяльність	30973	33946	30028	-333,6	33020,2
Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування	16086	17478	15177	-96,4	16594,4
Освіта	2162	2367	2081	-81,3	2543,5
Охорона здоров'я та надання соціальної допомоги	4636	4914	4093	-115,1	4987,3
Мистецтво, спорт, розваги та відпочинок	2027	2341	1946	-13,7	2162,3
Надання інших видів послуг	4656	4841	3996	-115,2	4909,6



Додаток Д

Рис. 2.2 Абсолютні значення зменшення кількості підприємств за галузями економіки України протягом 2010-2014 рр.

Размещено на Allbest.ru

...