Орнітофауна лучних екосистем у прикордонних районах Львівщини та Волині

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Орнітофауна лучних екосистем у прикордонних районах Львівщини та Волині

Ігор Шидловський¹,

Олексій Дубовик¹'²,

Петро Гринюк³,

Іван Загородний¹,

Василь Матейчик⁴

¹ Львівський національний університет імені Івана Франка (Львів, Україна)

² Природний заповідник «Розточчя» (Івано-Франкове, Україна)

³ Національний природний парк «Північне Поділля» (Броди, Україна)

⁴ Шацький національний природний парк (Шацьк, Україна)

Avifauna of meadow ecosystems in borderland areas of Lviv and Volyn Oblasts. -- I. Shydlovskyy, O. Dubovyk, P. Hrynyuk, I. Zahorodnyi, V. Matejchyk. -- Meadow ecosystems comprise a significant part of the area of Ukraine, especially in its western regions. Those ecosystems are subjects of concern today because of the active agricultural use and droughts that also threatens the animal population of meadows, including birds. Studies of meadow bird species of western Ukraine are limited to atlases, which results in a lack of precise data.

This work was part of an international project on the conservation of the great snipe Gallinago mediaand allowed us to collect valuable data on the abundance and occurrence of meadow bird species nearby to the Polish and Belarusian borders of Ukraine -- territories that are commonly ignored by Ukrainian researchers. The surveys of meadow birds conducted near the Ukrainian-Polish border in 2020 have shown that the general state of the marshes is worse compared to 2019: even close to the Western Bug river, only deep oxbow lakes were wet or contained some water, but minor lakes and wetlands of the valley were found to be dry. In total, we observed 141 bird species belonging to 17 orders.

Among them, 26 were common by abundance and frequency, such as the great egret Ardea alba, the white stork Ciconia ciconia, the common quail Coturnix coturnix, the corn crake Crex crex, the northern lapwing Vanellus vanellus, the common redshank Tringa totanus, the common cuckoo Cuculus canorus, the Eurasian skylark Alauda arvensis, the meadow pipit Anthus pratensis,the western yellow wagtail Motacilla flava,the sedge warbler Acrocephalus schoenobaenus, the marsh warbler A. palustris, the great reed warbler A. arundinaceus, the common whitethroat Sylvia communis, the whinchat Saxicola rubetra, the thrush nightingale Luscinia lus- cinia, the common linnet Linaria cannabina, the corn bunting Emberiza calandra, the common reed bunting E. schoeniclus, and 7 more species, which were observed frequently though are not typical marshland species. We have identified the species that can be used as indicators of parameters of marsh ecosystems such as grass height (corn crake, western yellow wagtail, and sedge warbler), moisture (common redshank, common cuckoo, and the sedge and great reed warblers), and habitat type (corn crake, European bee-eater Merops apiaster, sedge warbler, common reed, and corn buntings).

Key words: birds, meadow ecosystems, Lviv and Volyn Oblasts.

Вступ

птах болотна екосистема

Лучний тип рослинності за представленістю у складі природного рослинного покриву України є другим і займає близько 9 млн. га. Окремими дослідниками (Патика et al.2003 і Соломаха et al.2005 за Балашов & Соломаха 2005) встановлено, що протягом останніх років площі трав'яних екосистем збільшуються внаслідок зменшення орних угідь. Хоча, твердження щодо зменшення орних угідь протягом останніх років є дещо дискусійним. Адже чимало нових територій природних лук і пасовищ сьогодні переорюються, про що свідчать і результати наших експедиційних виїздів протягом травня -- червня 2020 року. При цьому деякі орніплощі, дійсно, нерідко покидають напризволяще, але у цьому разі не завжди на них відновлюються «аборигенні» лучні екосистеми, натомість, часто закинуте поле заростає рудеральною рослинністю або піддається процесу сильватизації. Зниження чисельності птахів на таких територіях зазначають і інші дослідники, зокрема Люк Шиферлі (SchifferH2000).

Вивчення стану лучних чи інших екологічних груп птахів здійснюють переважно під час оцінок 'їхньої чисельності чи під час складання атласів гніздових птахів конкретних територій, як це відбувалося в нашій країні та регіоні упродовж 1982-1986 років -- збір даних для Атласу птахів західних областей України (Горбань & Пограничний & Бокотей 1989а, 1989б; Gorban&Bokotey1989; Горбань & Бокотей 1999), Атласу зимуючих птахів Луцького району (1988/891991/92) (Химин 1993) та Атласу орнітофауни Львова (Бокотей 1995, 2008; Bokotey1996, 2020), а також у 1994-1997, 2015-2018 роках під час участі в роботах над складанням Атласів гніздових птахів Європи (Hagemeijer &Blair 1997; European... 2020).

Матеріали і методи

Обліки лучних видів птахів проводили у травні-червні 2020 року, під час виконання міжнародного проекту з інвентаризації баранця великого Gallinago mediaLatham, 1787 у прикордонних районах України з Польщею та Західною Білоруссю. Під час робіт використовували методику маршрутних обліків (з шириною облікової зони до 200 м), як це вимагає спеціалізована методика виявлення баранця великого у гніздовий період (Приедниекс & Куресоо & Курлавичус 1986; Korniluk2019), яка одночасно дозволяє реєструвати й інші лучні види птахів. Обліки чисельності лучних видів птахів проводили як абсолютний підрахунок особин на ділянках, використовуючи біноклі (х10, х12) і реєструючи голоси (вокалізацію).

З метою виявлення баранців великих у місцях можливого 'їхнього перебування ми проводили обстеження території як вночі, так і вдень. Денні обліки полегшували нам нічні переміщення та оцінку можливої придатності території для птахів. Лучних птахів реєстрували постійно, вдень і вночі -- зокрема, види, які активні у темну пору доби (деркача Crexcrex, перепілку Coturnixcoturnixі деяких інших).

Для конкретних екосистем та біотопів придатних для поширення і гніздування в них лучних видів птахів і, зокрема, куликів, була опрацьована низка наукових публікацій (Куземко 2012; Дідух 2012; Korniluk2019). Серед них однією з найпрактичніших виявилася класифікація екосистем заплавних лук України (Балашов & Соломаха 2005), яка вирізняється двосту- пінчастістю, враховує характер рослинності, тип ґрунту, його зволоженість і глибину залягання ґрунтових вод. У межах досліджуваних нами територій виділені 17 типів екосистем, з яких 8 належать до злакових і злаково-різнотравних дрібнотравних лук (група Е 1.11.1), та 9 -- до злаково-різнотравних крупнотравних свіжих і вологих лук (група Е 1.12.1).

Перша група заплавних екосистем (за Балашов & Соломахa, 2005) включає такі:

Тип: Сухі та свіжі (мезоксеро- і ксеромезофітні) луки на дернових опідзолених лучних супіщаних і пилуватих піщаних ґрунтах(Е 1.11.11):

1. Овечокострицеві луки переважно пов'язані з підвищеннями прируслової і притерасної ділянок заплави, високими гривами, що зрідка затоплюються під час повені. Характерними є дерново-слабопідзолисті піщані ґрунти. Глибина залягання ґрунтових вод -- 1,5-2 м (Е 1.11.111).

Тип: Свіжі та вологі (ксеромезо- та мезофітні) луки на дернових та лучних глеюватих супіщаних і суглинистих ґрунтах(Е 1.11.2):

2. Лучнокострицеві луки поширені в заплавах середніх і малих річок по всьому Поліссю та в Лісостепу на рівнинних дещо знижених ділянках центральної частини заплав, рідше в інших їх частинах. Переважно пов'язані з лучними і дерновими глеюватими супіщаними та суглинистими ґрунтами. Рівень ґрунтових вод -- 1,2-1,5 м, інколи знижується до 2,0 м (Е 1.11.212);

3. Лучнокострицево-щучникові луки є пасовищним варіантом попередньої екосистеми. Також мають значне поширення, охоплюють великі площі на рівнинних та дещо знижених ділянках заплав. У ґрунтовому покриві переважають глеюваті та глейові суглинисті ґрунти. Глибина залягання ґрунтових вод -- 1-1,2 м (Е 1.11.213);

4. Лучнолисохвосто-звичайнотонконогові луки займають у заплавах рівнинні ділянки нижче середнього рівня та незначні зниження в центральній частині заплав з глибиною ґрунтових вод 0,5-0,7 м з дерновими глеюватими суглинистими ґрунтами та постійним зволоженням (Е 1.11.214).

Тип: Сирі та мокрі (гігромезо- та мезогігрофітні) луки на дерново-глейових, мулувато- болотних і торф'яно-болотних алювіальних ґрунтах(Е 1.11.3):

5. Щучникові луки поширені у заплавах усіх річок Полісся і знаходяться на знижених ділянках притерасних та центральних частин заплав на мулувато-болотних і торф'яно-болотних ґрунтах. Мають застійне зволоження з ґрунтовими водами на глибині 0,5-0,7 м (Е 1.11.311). Сюди ж входять і щучникові постпасквальні луки, які сформувалися в різних лучних екосистемах внаслідок надмірного випасання, що призвело до значного ущільнення ґрунту, погіршення його аерації та зміни водного режиму;

6. Болотнотонконогові луки поширені на знижено-рівнинних ділянках центральних та притерасних частин заплави з дерново-глейовими та лучними суглинистими ґрунтами. Ґрунтові води на глибині 0,5-0,7 м, інколи опускаються до 1,0 м (Е 1.11.312);

7. Чорноосокові луки сформовані в заплавах більшості річок Полісся і Лісостепу переважно під впливом випасання. Пов'язані з негативними формами рельєфу центральної і притерасної частин заплави, де переважають торфово-болотні ґрунти. Ґрунтові води на глибині 0,2-0,5 м, інколи опускаються до 0,6-0,7 м. Переважно є пасовищами (Е 1.11.314);

8. Гостороосокові луки поширені в заплавах малих річок Полісся та Лісостепу, у притерасних і центральних частинах, інколи вздовж русла з торф'янистими низькими берегами, а подекуди займають усю заплаву. Пов'язані з рівнинно-зниженими ділянками з мулувато-болотними, рідше дерновими сильно глейовими ґрунтами. Ґрунтові води на глибині 0,2-0,3 м (Е 1.11.315).

Друга група заплавних екосистем охоплює:

Тип: Свіжі (ксеромезофітні) луки на неглибоких дернових та дерново-слабкопідзолистих піщаних та супіщаних ґрунтах і молодих алювіальних пісках у центральних і притерасних частинах заплав(Е 1.12.11):

1. Наземнокуничникові луки поширені переважно в прируслових частинах заплав на схилах невисоких грив та рівнинних ділянках середнього рівня з неглибокими дерновими та дер- новопідзолистими глинисто-піщаними ґрунтами (Е 1.12.113);

2. Червонокострицево-лучнокострицеві луки. Трапляються в різних генетичних частинах заплав переважно на рівнинних ділянках середнього рівня з дерновими глеюватими та лучними супіщаними і суглинистими ґрунтами. Ґрунтові води на глибині 1-1,5 м (Е 1.12.122);

3. Лучнокострицево-щучникові луки у заплавах поліських річок пов'язані з впливом випасання на лучнокострицеві луки. Відповідно до поширення вихідних типів трапляються переважно у центрально-притерасних частинах заплав, де займають рівнинні дещо знижені ділянки, для яких характерні дерново-глейові та лучні суглинисті ґрунти. Ґрунтові води на глибині до 1,5 м (Е 1.12.125).

Тип: Сирі луки (гігромезофітні) на дернових глейових та лучно-болотних суглинистих ґрунтах:

4. Звичайноочеретянкові луки поширені по всьому Поліссю, але ніде не займають великих площ. Розташовані переважно в нешироких видовжених зниженнях, які під час повені викриваються шаром тонкого глинистого алювію, у прируслових та центральних частинах заплав. Переважають лучно-болотні, рідше дерново-глейові суглинисті ґрунти. Витримують затоплення повеневими водами та застійні явища. Ґрунтові води можуть опускатися до 0,5-0,7 м (Е 1.12.211).

5. Лисячоосокові луки трапляються невеликими ділянками на неглибоких зниженнях у центральній і прирусловій частинах заплав з дерново-глейовими суглинистими та лучно-болотними ґрунтами. Ґрунтові води на початку літа, як правило, знаходяться на поверхні ґрунту, а до середини літа опускаються до глибини 0,6-0,8 м (Е 1.12.213);

6. Чорноситникові луки займають невеликі площі у заплавах поліських річок у замкнених слабо дернованих зниженнях центральних та притерасних частин заплав. Ґрунти переважно дерново-глейові глинисто-піщані. Ґрунтові води на початку вегетації розташовані близько до поверхні ґрунту, влітку -- на глибині 0,5-0,7 м (Е 1.12.214).

Тип: Мокрі (мезогігрофітні) луки на дернових сильних глейових, лучно-болотних та мулувато-болотних ґрунтах:

7. Гостроосокові луки значно поширені у заплавах усіх річок Полісся та Лісостепу, подекуди займають великі рівнинно-знижені ділянки переважно у прируслових та центральних частинах заплав, часто оточують притерасні болота, береги стариць, інколи формують смуги вздовж русел. Ґрунтовий покрив утворюють переважно дернові сильно глейові суглинисті та мулувато-болотні ґрунти. Ґрунтові води на глибині 0,2-0,3 м, на підсушених ділянках -- до 0,5-0,6 м (Е 1.12.221);

8. Великолепешнякові луки трапляються у вигляді нешироких (до 5 м) розірваних смуг вздовж русел та в неглибоких знижених рівнинних елементах рельєфу у притерасних, рідше центральних частинах заплав на дерново-глейових та лучно-болотних суглинистих ґрунтах. Вода навесні і на початку літа стоїть на поверхні ґрунту, а до кінця літа може опуститися до 0,3-0,5 м (Е 1.12.222);

9. Плаваючолепешнякові луки значно поширені, але повсюдно займають невеликі ділянки. Пов'язані з невеликими блюдцеподібними зниженнями в центральній частині заплави з лучно-болотними або дерново-глейовими глинисто-піщаними та суглинистими ґрунтами. Ґрунтові води на глибині 0,2-0,3 м. На початку літа вода стоїть на поверхні ґрунту (Е 1.12.233).

Вивчення лучних птахів у прикордонних районах Львівщини та Волині здійснено упродовж другої половини травня -- початку червня 2020 року, під час виконання міжнародного проекту LIFE17 NAT/PL/000015 «Імплементація державної програми охорони баранця великого -- етап 1» у Польщі, підпроекту «Інвентаризація баранця великого і оцінка стану збереження його токовищ вздовж кордону України у 2020 році».

Для виокремлення даних щодо чисельності таких видів птахів на луках, які трапляються в цьому типі біотопів регулярно був використаний підхід визначення рідкісних видів за приналежністю доквартилю за певною чисельною ознакою (Gaston 1994; Magguran 2004). Однак, ми використали не нижній квартиль, як для визначення рідкісних видів, а верхній для визначення поширених видів. В якості числових вибірок використали значення сумарної чисельності та частоти реєстрації на різних ділянках. Види, чисельність котрих аналізували й надалі, повинні були бути розташованими вище обох квартилів. Таким чином, із зареєстрованих протягом експедиції 141 виду птахів вдалося виділити 26, котрі трапляються часто. Серед цих видів, крижня Anasplatyrhynchos,припутня Columba palumbus,бджолоїдку звичайну Merops apiaster і зяблика Fringilla coelebsне можна вважати лучними, тому ми їх реєстрували як випадкові, котрі гніздяться в біотопах, що оточують/межують з досліджуваними, або є місцем живлення.

Під час дослідження розподілу видів у лучних біотопах ми виділили типи біотопів на підставі комбінацій трьох їхніх параметрів: висота рослинного покриву (висока, низька), вологість ґрунту (вологий, сухий), тип середовища (луки, пасовища, болото, агроценози). Таким чином виділені такі типи біотопів: сухі агроценози (n = 5), високі сухі агроценози (n = 4), високі сухі пасовища (n = 2), високі сухі болота (n = 7), високі сухі луки (HDW) (n = 41), високі вологі болота (n = 8), високі вологі луки (HHW) (n = 14), низькі сухі агроценози (n = 4), низькі сухі болота (n = 2), низькі сухі луки (LDW) (n = 29), низькі вологі болота (n = 1), низькі вологі луки (n = 1).

Оскільки, кожна досліджувана ділянка різниться за площею, то щільність населення птахів потребує перерахунку. У той же час, реальну досліджену площу оцінити складно, особливо на великих ділянках, де обліковці могли переміщатись зі значним інтервалом. Відтак, перерахунок щільності населення здійснено з урахуванням пройдених дистанцій під час кожного окремого обліку.

Розподіл кожного виду проаналізовано для визначення нормальності та передбачення справедливості застосування параметричних методів за допомогою тесту Шапіро-Вілка. Жоден з розподілів не виявився нормальним, статистика тестів для кожної вибірки не перевищує W= 0,657, всі рівні значущості p< 0,001. Відтак, для подальшого аналізу використовували непараметричний тест Крускала-Валіса.

Характеристика оселищ лучних птахів Львівщини

Обліки лучних видів птахів у прикордонних районах з Польщею та Білоруссю, проведені у 2020 році, показали гіршу ситуацію з болотами (sensu lato),ніж у 2019 році. На жаль, у Львівській області усі болота, зокрема, притоки річки Любачівка (р. Бронка, р. Блех, р. Гребелька, р. Смолінка, і притоки Західного Бугу: р. Телиці, р. Рата, р. Болотня, р. Солокія, р. Варенжанка) виявилися сухими. Навіть поблизу самого Західного Бугу мокрими зі збереженою водою залишилися лише глибокі стариці, а мілкі стариці та луки в долині річки пересохли. В низці місць, зокрема, в долині річок Рата, Солокія та Варенжанка виявлено переорювання прибережних ділянок річок, починаючи з осені 2019, яке було продовжене навесні 2020 року. Через це нам на Львівщині, а саме в межах південно-західного Розточчя та в західній частині Малого Полісся, не вдалося виявити місць, придатних для токування і гніздування баранця великого. Загалом, у 2020 році виявлені низька чисельність лучних видів куликів та 'їхнє видове різноманіття на всьому маршруті у Львівській області. Характеристику досліджених лучних ділянок Львівщини наведено у таблиці 1.

Таблиця 1. Характеристика досліджених лучних ділянок Львівщини Волинської областей

Table1.Characteristics of the studied meadow areas of Lviv Oblast

Характеристика оселищ лучних птахів Волині

Волинська частина долини Західного Бугу виявилася дещо вологішою, але відсутність опадів протягом тривалого часу все ж вплинула на вологість цієї території. Крім того, деякому зволоженню території посприяли дощі, які почалися в останній тиждень травня і тривали аж до 5 червня 2020 року. Характеристику досліджених лучних ділянок Волині наведено у таблиці 2.

Таблиця 2. Характеристика досліджених лучних ділянок Волинської області Table2.Characteristics of the studied meadow areas of Volyn Oblast

Отже, на Волині, більшість боліт також виявилися сухими. Навіть значні осокові зарості висотою понад 1 м на болотах 2020 року були майже сухі. Ґрунт був вогкий, частіше свіжий і дуже рідко мокрий. Вода також збереглася лише у великих та глибоких старицях і каналах. У долині Західного Бугу і його приток р. Студянки (с. Устилуг), р. Луги, р. Ягодинка та довкола великої кількості озер, починаючи від Ягодинського, Гущанського, Малого, Великого, через систему Шацьких, Любохинські, Турські і до Волянського озера більшість боліт також сухі. Частина з них виглядали як закинуті пасовища, де трав'яна рослинність деградувала, а в частині з них вже були закинуті сільськогосподарські угіддя -- сінокоси та луки, де почала рости рудеральна рослинність.

Обліки проведені у місцях з найбільшою ймовірністю знаходження баранця великого, проте відсутність опадів упродовж осені, зими та весни, призвели практично до висихання значних територій. Показовим прикладом можуть слугувати на болотах «осокові віконця» (мі- кропониження заповнені водою і зарослі осоками), де у 2019 році відмічено співаючих самців очеретянки прудкої Acrocephaluspaludicola,а глибина води в цих місцях сягала понад 0,4 м. Проте, у 2020 році ці місця були лише дещо вологі, а рослинність на них -- дуже низькою. Звісно, очеретянки прудкої не зареєстровано.

Мапа на рисунку 1 демонструє індекс зволоженості NDMI, що є індексом нормалізованої різниці вологості, який використовують для відображення вологості ґрунту і моніторингу змін вмісту води у листках рослин.

За класифікацією Л. Балашова та В. Соломахи (2005) лучні екосистеми досліджуваних територій представлені двома групами: Е 1.11.11 -- Сухі та свіжі (мезоксеро- і ксеромезофітні) луки на дернових опідзолених лучних супіщаних і пилуватих піщаних ґрунтах і Е 1.12.11 --

Рис. 1. Індекс зволоженості ґрунту NDMI (NormalisedDifferenceMoistureIndex) за даними супутнико- вих знімків Sentinel-2 за період від 1 березня до 1 червня 2020 року (медіана значень за хмарності менше 30 %), зображення отримано за допомогою Google Earth Engine, опрацьовано в QGIS.

Fig. L Normalised Difference Moisture Index according to Sentinel-2 data collected between 1 March and 1 June 2020 (median value of pixels with cloud cover < 30 %), taken using Google Earth Engine and processed in QGIS.

Свіжі (ксеромезофітні) луки на неглибоких дернових та дерново-склабкопідзолистих піщаних та супіщаних ґрунтах і молодих алювіальних пісках у центральних і притерасних частинах заплав. Кожна з цих груп поділяється на низку підгруп, серед яких чотири виступають спільними для обох областей -- Львівської та Волинської: це, зокрема, болотно-тонконогові, луч- нокострицево-щучникові, звичайно-очеретянкові та гостро-осокові луки (табл. 3).

Львівщину (зокрема, південно-західне Розточчя й захід Малого Полісся) характеризують сухі та свіжі (мезоксеро- і ксеромезофітні) луки, тоді як Волинь (Волинське Полісся), в основному, свіжі (ксеромезофітні) луки, поділ на підгрупи і представленість між областями яких значно різняться.

На території Львівщини найпоширенішими екосистемами, серед спільних для обох адміністративних областей, виявили лучнокострицево-щучникові луки, які вкривали до 50 % досліджуваних територій. Інші екосистеми представлені більш-менш рівномірно і сумарно теж займають 50 % території.

Таблиця 3. Шифр підгруп екосистем та їхнє кількісне представлення на досліджуваній території Table3.Code of subgroups of ecosystems and their quantitative representation in the study area

Особливості орнітофауни досліджених ділянок

На досліджуваній території виявлено представників 17 рядів 141 виду птахів фауни України. Серед них, залежно від біотопів і сусідства чи наявності на території різних природно-географічних об'єктів (ставків, стариць, копанок, лісових масивів, населених пунктів), відзначено птахів лучних, а також водних, лісових й урбоекосистем. Характеристику орнітофауни наводимо нижче.

Пірникозоподібні (Podicipediformes)

Ряд представлений лише одним видом -- пірникозою великою Podicepscristatus,який є найпоширенішим у біотопах з відкритим водним плесом. Зокрема, на плесі озера біля с. Корчів (7 ос.) Сокальського р-ну Львівської обл., на озері Ягодинському біля с. Римачі (1 ос.) Любомльського р-ну, на оз. Люцимер (19 ос.) та оз. Пулемецькому (12 ос.) в Шацькому національному природному парку (далі Шацькому НПП), на озері Лука біля с. Дубечне (19 дорослих та 4 молодих) Старовижівського р-ну, на озері Волянському (28 ос.), на озері Тур (7 ос.), на озері Дружби (6 ос.) і на оз. Довге (8 ос.) поблизу с. Тур Ратнівського р-ну Волинської обл.

Пеліканоподібні (Pelecaniformes)

Ряд представлений реєстраціями окремих особин баклана великого Phalacrocoraxcarbo. Зокрема, цих птахів спостерігали: 1 ос. над урочищем Світязькі плавні, 3 ос. на оз. Люцимер, 2 ос. на оз. Пулемецьке -- в Шацькому НПП та 1 ос., у польоті, між оз. Тур і Довге Ратнівського р-ну Волинської обл.

Лелекоподібні (Ciconiiformes)

На території досліджень відмічено 6 видів, зокрема: бугайчик Ixobrychusminutus, бугай Botaurusstellaris, чепура велика Ardeaalba, чапля сіра A. cinerea, лелеки білий Ciconiaciconiaі чорний C. nigra.Найчастіше серед згаданих птахів траплявся лелека білий, якого сумарно відмічено 130 особин, більшість з яких траплялися по 1-4 особини під час збору корму на луках чи поодиноко біля гнізд. Проте, відмічено й дві зграї лелек білих, які годувалися на полі, яке боронували. Зокрема, 55 ос. біля с. Пристань 21.05 (Сокальський р-н, Львівської обл.) та 25 ос. поблизу с. Мовники 27.05 (Іваничівський р-н Волинської обл.). Реєстрації таких кочових зграй лелек у травні 2020 року, у гніздовий період, зумовлені посушливими умовами, несприятливими для розмноження та кочовими нестатевозрілими особинами виду.

Другим за чисельністю видом, представленим у різних біотопах досліджуваної території, є чепура велика. Сумарно 'їх зареєстровано 62 ос., переважно це птахи, які добували корм на луках у долинах річок і на узбережжях озер. На північно-західній околиці с. Тяглів виявлено колонію, на заломах рогозу широколистого Typhalatifoliaта очерету звичайного Phragmitesaustralis,що налічувала на менше 7 гніздових пар. Одночасно, територію колонії птахи використовували як місце ночівлі.

Рідше траплялися чаплі сірі, які годувалися на узбережжях озер або в меліоративних каналах. Сумарно їх обліковано 21 ос. Лише на території озер та ставків реєстрували бугая -- 11 ос. (стави: Ниновицький, Адамчуки та озера Морозовицьке, Ягодинське, Люцимер, Озерце, Біле, Волянське, Турське, Довге). Бугайчика, по одній особині, реєстрували лише у двох локаліте- тах -- на оз. Довге в околицях с. Тур і в долині р. Стир, біля с. Годомичі. Лелека чорний -- одна особина виявлена «насторожі» біля сплячого лелеки білого на луках-пасовищах неподалік с. Підлісся, 29.05 (Любомльський р-н, Волинська обл.). Ще одна особина лелеки чорного пролітала в околицях оз. Люцимер, 31.05 (Шацький НПП).

Гусеподібні (Anseriformes)

Представлені на досліджуваній території 8 видами, зокрема: гуска сіра Anseranser, лебідь-шипун Cygnusolor,крижень, чирянки велика A. querquedulaі мала A. crecca,нерозень A. strepera,попелюх Aythyaferinaі чернь чубата A. fuligula.

Оскільки обліки птахів припали на закінчення гніздового періоду, то гуску сіру й у більшості випадків лебедя-шипуна спостерігали у гніздових стаціях. Зокрема, гуси сірі виявлені на ставках біля с. Корчів 4 ос. -- 22.05, на ставках поблизу с. Тяглів 7 ос. -- 22.05 (Сокальський р-н, Львівської обл.). Лебеді-шипуни у місцях гніздування виявлені на Львівщині: по 1 парі на ставках біля сіл Зелена Гута, Жужеляни, Ниновичі; на Волині -- на ставках біля с. Адамчуки -- 2 пари, на озерах: Радожич -- 1 ос., Турське -- 2 пари і 1 самка з 6 пташенятами, а також літуючі особини на озерах Волині: Ягодинське -- 9 ad, Люцимер -- 5 ос., Пулемецьке -- 20 ос., Волянське -- 65 ос., Довге (Ратнівський р-н) -- 15 ad.

Качки роду Anasпредставлені головно крижнем, особини якого траплялися у гніздових і кормових біотопах змішаними зграями, самці з самками, хоча час обліків припадає на гніздовий період і більшість самок повинні були б насиджувати кладки або перебувати з малятами. Сумарно обліковано 156 ос., з яких 46 самців, 36 самок та 74 не ідентифіковані до статі особини. Більшість чирянок спостерігали парами, зокрема чирянку велику: на ставках поблизу сіл Корчів (1 пара), Тяглів (1 пара), Адамчуки (2 самці і 1 самка); на стариці біля с. Кречів (1 самець); на меліоративних каналах біля с. Підлісся (1 пара); у руслі р. Турія, неподалік с. Датинь (1 самка); в межах оз. Радожич (1 ос.). Чирянка мала виявилася найрідкіснішим видом, дві пари спостерігали лише на ставках поблизу с. Адамчуки (30.05). Нерозні виявлені парами у гніздових біотопах лише в околицях озер Волянське і Турське (03.06 і 04.06, відповідно).

Представники пірнаючих качок, зокрема черні Aythya, відмічені нами у малій кількості, оскільки лучні екосистеми не є територіями їхнього відпочинку чи добування корму. Попелюхів спостерігали головно на озерах: 1 пара (31.05) на Великому Чорному, 1 пара (31.05) на Пулемецькому, 2 пари, 1 самка і самка з 5 малятами (04.06) на Турському, 4 самці (04.06) на Довгому (Ратнівський р-н), де здійснено єдине спостереження 1 пари черні чубатої (04.06).

Яструбоподібні (Accipitriformes) та Соколоподібні (Falconiformes)

Перший ряд представлений 6 видами, зокрема: осоїд Pernis apivorus,луні очеретяний Circusaeruginosusі лучний C. pygargus,яструб малий Accipiternisus,канюк звичайний Buteobuteo,під- орлик малий Clangapomarina.,а другий ряд -- 2 видами: боривітер звичайний Falco tinnunculus

1 підсоколик великий F. subbuteo.

Найчисельнішим виявився лунь очеретяний, обліковано 16 самців, 11 пар, 3 самки і ще

2 ос., у яких стать не ідентифіковано. Період обліків припав на початок гніздового періоду цього виду, тому реєстрації самців можна приймати як гніздову пару, адже самки у цей період розпочали насиджування.

Другим за чисельністю видом хижих птахів був канюк звичайний, 18 ос. якого обліковано у 16 локалітетах (усі межують з лісовими масивами чи острівними лісами) і знайдено одне гніздо, де пара дорослих годувала двох двотижневих пташенят.

Луня лучного спостерігали в можливих гніздових біотопах, зокрема: окремих самців біля сіл Синьковичі, Жужеляни, Варяж, Ниновичі (Львівської обл.), Морозовичі, Підлісся, Датинь,

Боровичі, Годомичі (Волинської обл.), окремих самок між селами Голокам'янка і Малий, Карів, Заставне (Львівської обл.), парами поблизу с. Хлівчани, Корчів, Жужеляни, Ванів (Львівської обл.), Адамчуки (Волинської обл.).

Яструб малий траплявся неподалік лісів або населених пунктів, відмічено 3 самці (біля с. Ванів, смт Шацьк, с. Щитинська Воля), 1 самку (біля с. Боровичі) та в 1 ос. не вдалося ідентифікувати стать (поблизу с. Шаварі). Осоїда спостерігали лише двічі по одній особині, на межі лучних та лісових екосистем -- поблизу с. Стаївка і с. Адамчуки. З представників орлів спостерігали лише підорлика малого, зокрема 1 ос. між селами Бутини і Пристань (21.05.), 1 ос. біля с. Корчів (22.05) та 1 ос. біля с. Ванів (23.05) на Львівщині. Соколів виявлено два види -- боривітра звичайного (по 1 ос. -- с. Ванів, с. Боровичі) та підсоколика великого (1 ос. -- с. Боровичі), ще одного сокола, якого не визначили до виду, спостерігали біля с. Тур.

Куроподібні (Galliformes)

Виявлено три види: куріпка сіра, перепілка та фазан звичайний. Куріпки траплялися головно на луках з недостатнім випасом худоби, де трав'яний покрив порівняно високий, сумарно обліковано 9 ос. Самців перепілок, разом 53 ос., спостерігали на луках і сільськогосподарських полях, рідше на пасовищах. Найбільше 'їх обліковано 19 ос. (23.05) на території сухої деградованої і сильно зарослої кропивою дводомною луки неподалік с. Шихтарі в долині

р.Варенжанка. Практично відсутні ці птахи на луках, що оточують озера. Фазан звичайний траплявся під час обліків уздовж всього кордону з Польщею, від смт Немирів (Львівська обл.) до с. Пулемець (Волинська обл.). Сумарно обліковано 35 ос., з більшою частотою трапляння у Жовківському та Сокальському районах Львівщини.

Журавлеподібні (Gruiformes)

На території досліджень представлені 7 видами з двох родин: Журавлеві Gruidae-- журавель сірий Grus grusта Пастушкові Rallidae -- пастушок Rallus aquaticus,погоничі звичайний Porzana porzanaі малий P. parva,деркач, курочка водяна Gallinula chloropusта лиска Fulica atra.

Журавель сірий траплявся в долині р. Рати (поблизу с. Синьковичі -- 1 ос., с. Пристань -- 3 ос.), в долині р. Солокія (с. Низи -- 1 ос.) і на минулорічному кукурудзяному полі біля

с.Тяглів -- 37 ос., на луках біля с. Підлісся (1 пара), на болотах біля с. Мельники (2 ос.), смт Шацьк (2 ос.), с. Любохини (1 ос.), с. Щитинська Воля (2 по 1 ос.), на луках поблизу с. Височне (1 ос.).

Найчисленнішим видом з пастушкових була лиска, проте, цих птахів спостерігали лише в межах озер і ставків. Максимальна чисельність відмічена на озерах Волянське і Люцимер. Загалом обліковано 240 дорослих особин і 29 малят у першому та другому ювенільних вбраннях. Другим за чисельністю був деркач, якого виявляли уздовж всього західного кордону, з максимальною чисельністю на Львівщині -- 160 ос., головно уздовж Рати, Солокії, Варенжанки і Західного Бугу. Курочку водяну спостерігали лише окремими особинами на ставках в смт Немирів і селах Синьковичі, Тяглів, Жужеляни та 3 особин на річці Турія поблизу с. Датинь. Поодиноких пастушків відмічено біля сіл Заставне, Тяглів, Морозовичі, Римачі та між Рівне і Миловань. Погоничі малий і звичайний траплялися у незначній кількості в межах згаданих вище населених пунктів, де поблизу розташовані озера чи ставки.

Сивкоподібні (Charadriiformes)

Відмічено 16 видів: пісочник малий Charadrius dubius,чайка Vanellus vanellus,коловодники болотяний Tringa glareola,лісовий T. ochropus, звичайний T. totanus,баранці звичайний Gallinago gallinagoта великий G. media,слуква Scolopax rusticola,кульон великий Numenius arquata,грицик великий Limosa limosa,мартини звичайний Chroicocephalus ridibundusі жовто- ногий Larus cachinnans,крячки білощокий Chlidonias hybridus,чорний Ch. niger,світлокрилий Ch. leucopterusта річковий Sterna hirundo.

Серед куликів найбільше обліковано чайки: 13 пар і 21 ос. на Львівщині та 21 пара і 30 ос. на Волині. Зокрема, у Львівській області 10 гніздових пар зосереджені в долині р. Рати біля с. Синьковичі, не менше 3 пар в долині р. Варенжанки біля с. Ниновичі. У Волинській області -- не менше 3 пар між селами Кречів та Морозовичі в долині р. Західний Буг, не менше 5 пар на пасовищах в околицях с. Датинь у долині р. Турія і 4 пари на луках біля оз. Турське в околицях с. Тур.

Другим за чисельністю був коловодник звичайний. Птахів відмічено на осоковому болоті поблизу с. Вишнівка (1 ос.); на рибних ставках біля с. Адамчуки (1 пара і 2 ос.); на пасовищі поблизу оз. Кругле (2 ос.), на узбережжі оз. Пулемець (1 пара) в Шацькому НПП; найбільше відмічено 23 дорослі особини і 1 пташеня в долині р. Турія поблизу с. Датинь; на заливній луці біля с. Щитинська Воля (2 пари і 1 ос.); на узбережжі озера Радожич біля с. Гірники (1 ос.), на луках-пасовищах біля с. Тур (11 ос.); на луках в долині р. Стир, зокрема, біля с. Боровичі (1 ос.) і на сінокісних луках біля с. Годомичі (6 ос.). Інші види коловодників траплялися рідко, зокрема, лісовий -- 1 пара в долині р. Рата між с. Буди і хут. Оліярники та 1 ос. біля с. Адамчуки і болотяний -- 2 ос.біля с. Адамчуки.

Баранця звичайного спостерігали у напівсухих і вологих біотопах, переважно поодиноких особин або малими зграйками під час нічного годування. Сумарно відмічено 26 особин, з найбільшою концентрацією на Волині в ур. Уничі (6 ос. -- 31.05) та ур. Став (5 ос. -- 01.06) поблизу с. Мельники (Шацький НПП). На Львівщині обліковано лише 6 особин -- 2 ос. в долині

р.Блех, біля смт Немирів, 3 ос. в долині р. Рата біля с. Синьковичі та 1 ос. в долині р. Солокія біля с. Заставне.

Баранця великого виявлено лише на Волині: в ур. Став (Шацький НПП) -- 8-9 токових самців і на сінокосах в долині р. Стир біля с. Годомичі -- 2-3 токових самці. Ще одного птаха сполохали на луках неподалік с. Тур під час проведення денних обліків. На жаль, відомого токовища баранців великих біля оз. Волянського через посуху у 2020 році не було.

Слукву відмічали лише біля лісових масивів, але й цей вид куликів був не численним, сумарно обліковано 6 особин. Червонокнижний вид кульон великий зареєстрований тільки у двох локалітетах -- 1 ос. в долині р. Рати поблизу с. Синьковичі та 1 ос.на пасовищах в долині р. Солокія біля с. Тяглів. Грицика великого спостерігали лише в межах Волинської обл., зокрема, 1 гніздова пара на узбережжі оз. Пулемецьке, 1 пара і ще 1 доросла особина на острівках р. Турія біля с. Датинь, 1 ймовірно гніздова пара і 3 не гніздові особини на пасовищах біля с. Тур та 2 пролітаючі особини в долині р. Стир біля с. Годомичі. За відсутністю придатних для гніздування біотопів, пісочника малого виявлено лише 1 ос. на меандрах р. Рата біля

с.Пристань і 1 ос. на території рибних ставків поблизу с. Адамчуки.

Представників родин Мартинові та Крячкові спостерігали головно над плесом річок, озер чи ставків. Найчисельнішими вони були на озері біля с. Морозовичі (25 пар крячка чорного), на оз. Волянське (30 ос. мартина звичайного, 50 ос. крячка білощокого, по 40 ос. крячків чорного та світлокрилого) і на оз. Турське (100 пар мартина звичайного).

Голубоподібні (Columbiformes)

Представлені 4 видами: припутень, синяк C. oenas,горлиці садова Streptopeliadecaoctoта звичайна S. turtur.Найчисленнішим з них був припутень, сумарно понад 100 ос. і окремо спостерігали зграю негніздових птахів 50 ос. на с/г полі біля с. Кошари (Шацький р-н, Волинська обл.). Синяка відмічено лише у сосновому лісі біля с. Заліси (Ратнівський р-н, Волинська обл.). Горлицю садову відмітили тільки у селі Варяж на р. Варежанка, в долині якої проводили обліки. В жодному іншому населеному пункті обліків не проводили. Рідкісний і нечисленний вид -- горлицю звичайну спостерігали на Львівщині між с. Хлівчани та Домашів (2 самці вокалізували), в околицях с. Стаївка (2 самці), на свіжопереораній луці в долині р. Солокія біля с. Корчів (1 пара), неподалік с. Низи (1 ос.), між с. Низи та смт Белз (1 ос.), на окраїні грабового лісу біля с. Варяж (2 ос.) і лише біля с. Підлісся на Волині (1 пара).

Зозулеподібні (Cuculiformes)

Представлені одним видом -- зозуля звичайна Cuculuscanorus,яка траплялася на досліджуваній території майже повсюдно. Сумарно зареєстровано 47 особин.

Совоподібні (Strigiformes)

Виявлено три види: сич хатній Athenenoctua,сова вухата Asiootusі сова сіра Strixaluco. Сича хатнього зареєстровано лише 1 ос. в межах с. Двірці на даху будинку. Проте, в населених пунктах обліків ми не проводили, тому спостереження слід вважати випадковим. Сова вухата знайдена на гніздуванні біля с. Ниновичі (гніздо з 5 пташенятами), 1 ос. вокалізувала біля с. Тростянка в долині р. Луга та 1 пташеня видавало звуки в с. Пулемець. Сова сіра відмічена лише на Волині, в межах лісової зони, біля с. Адамчуки (...