Дотримання екологічних вимог суб’єктами малого і середнього бізнесу в умовах критичного стану довкілля Донбасу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОТРИМАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ВИМОГ СУБ'ЄКТАМИ МАЛОГО І СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ В УМОВАХ КРИТИЧНОГО СТАНУ ДОВКІЛЛЯ ДОНБАСУ

В.І. Ляшенко, д.е.н., проф.

На території області створена потужна техносфера, що включає значні промислові підприємства гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості, енергетики, важкого машинобудування та будівельних матеріалів, родовища корисних копалин. Висока концентрація промислового, сільськогосподарського виробництва, транспортної інфраструктури в поєднанні із значною щільністю населення створили величезне навантаження на біосферу - найбільше в Україні та Європі.

Донецька область має розвинутий підприємницький сектор. За даними Державної служби статистики станом на 01.01.2020 р. на території Донецької області налічувалось 65107 суб'єктів малого і середнього підприємництва, з яких 578 (або 0,9%) - середні підприємства, 9691 (або 14,9%) - малі підприємства, з них 8391 (або 12,9%) - мікропідприємства, 54838 - фізичні особи-підприємці, з яких 15 (або 0,02%) - суб'єкти середнього підприємництва, 54823 (або 84,2%) - суб'єкти малого підприємництва . При цьому у порівнянні з 2018 р. кількість малих підприємств збільшилась на 5,3%, кількість середніх підприємств - на 14,9%, кількість фізичних осіб-підприємців - на 4,6%. Після зниження у 2018 р. показника кількості малих підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення з 24 до 22 одиниць (- 8,3%), у 2019 р. цей показник відновив свої позиції та знову склав 24 одиниці. Показник кількості фізичних осіб-підприємців (суб'єктів малого підприємництва) у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення у 2018 р. склав 125 осіб, тоді як у 2019 р. цей показник підвищився і склав 133 особи (+ 6,4%) [7].

У структурі малих підприємств за видами економічної діяльності, як і раніше, превалюють сфери діяльності невиробничого характеру. Кількість малих підприємств, які займалися оптовою та роздрібною торгівлею, ремонтом автотранспортних засобів і мотоциклів, хоча й зменшується з кожним роком, але продовжує складати найбільшу питому вагу в загальній кількості підприємств (27,6%) (рис. 3).

Серед підприємств середнього бізнесу 35,5% припадало на підприємства, що займаються промисловими видами діяльності; 17,3% - охороною здоров'я та наданням соціальної допомоги; 11,6% - сільським, лісовим та рибним господарством, 11,2% - оптовою та роздрібною торгівлею, ремонтом автотранспортних засобів і мотоциклів (рис. 4).

Майже 70% підприємств, які забезпечували сільськогосподарське виробництво в регіоні, складають фермерські господарства. Протягом останніх років як в Україні в цілому, так і в Донецькій області зокрема, спостерігається тенденція зменшення кількості фермерських господарств та збільшення площі сільськогосподарських угідь, які знаходяться у їх користуванні.

Рис. 3. Структура малих підприємств за видами економічної діяльності [8]

Рис. 4. Структура середніх підприємств за видами економічної діяльності [8]

Станом на 01.11.2019 р. кількість фермерських господарств в області склала 892 одиниці, що на 3,9% менше рівня попереднього року. В користуванні фермерських господарств знаходилось майже 184,7 тис. га сільськогосподарських угідь, що на 1,0% більше, ніж у 2018 р. [8].

У структурі фізичних осіб-підприємців за видами економічної діяльності значно превалюють сфери діяльності невиробничого характеру. Кількість фізичних осіб-підприємців, які займалися оптовою та роздрібною торгівлею, ремонтом автотранспортних засобів і мотоциклів складає 55,3%. На частку фізичних осіб-підприємців в промисловості і будівництві доводиться, відповідно, 4,5 і 1,4%, але враховуючи, що загальна кількість цих підприємницьких структур 54838, то в промисловості і будівництві працюють, відповідно, 2473 і 758 одиниць.

Значущість МСП для довкілля

У розвинених країнах проблеми збереження природи знаходяться серед пріоритетів розвитку вже більше за півстоліття. Про це свідчать наявність комплексних державних природоохоронних програм і розвиненого законодавства, що жорстко регламентує захист екології, діяльність впливових політичних партій «зелених», громадських організацій, що борються за охорону довкілля і т.д. Найважливішу роль у справі охорони довкілля в розвинених країнах грає соціально відповідальний бізнес. Передові компанії останніми роками займають усе більш активну природоохоронну позицію і не лише дотримуються екологічного законодавства, але і самі виступають з ініціативами, спрямованими на посилення природоохоронних норм у своїх корпораціях, які нерідко бувають жорсткішими, ніж навіть прописані в законодавстві.

Кількісне визначення дії на довкілля, пов'язаної з діяльністю МСП, є важливою передумовою для вироблення адекватної екологічної політики відносно цих суб'єктів господарювання, а також стратегій щодо забезпечення дотримання ними нормативно-правових вимог.

Залежно від масштабу і характеру дії МСП на довкілля, можливі різні підходи у сфері політики:

якщо МСП здійснюють вагомий внесок у забруднення довкілля, то державні органи можуть сприяти їм у дотриманні екологічних вимог у такий спосіб, щоб забезпечити як зниження шкідливого впливу на довкілля, так і подальший розвиток МСП

якщо вплив МСП на довкілля є незначним, то навантаження на них, пов'язане із законодавчими вимогами і контролем за їх виконанням, може бути зменшене;

якщо істотна негативна дія МСП обмежена декількома галузями, державні органи можуть зосередити на них свої зусилля.

Сукупний ефект від діяльності великої кількості МСП може призводити до серйозних екологічних проблем. Дії МСП промислового сектору в цілому приділяється достатня увага, оскільки в процесі виробництва вони споживають енергію і природні ресурси, одночасно створюючи відходи і забруднюючи довкілля. В той же час не слід нехтувати і дією компаній, працюючих в сільському господарстві і сфері послуг.

Згідно з даними декількох досліджень, проведених в Європейському Союзі (ЄС) та інших країнах Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), сільське господарство є однією з найбільш важливих галузей з точки зору дії МСП на довкілля. Їх діяльність є істотним джерелом забруднення водних об'єктів і ґрунтів. Стосовно сфери послуг слід зазначити, зокрема, автозаправні станції і ремонтні майстерні, з якими пов'язаний ризик істотного забруднення як в ході їх нормальної діяльності, так і в результаті аварійних витоків. МСП усіх галузей можуть впливати негативно на біорізноманітність унаслідок свого впливу на місця життя, особливо на територіях, уразливих з екологічного погляду.

Статистичні дані про дію МСП на довкілля, як в державах ОЕСР, так і в інших країнах, надзвичайно обмежені. Лише небагато досліджень було присвячено кількісній оцінці цієї дії. Наприклад, згідно з оцінками доповіді про дію МСП на довкілля, підготовленої компанією ECOTEC Research and Consulting за замовленням Європейської Комісії, на МСП доводиться до 60% відходів виробництва і 80% випадків забруднення довкілля в Англії і Уельсі. За оцінками Екологічного центру Уельсу, на МСП, що складають 97% компаній в сільських областях Уельсу, доводяться близько 91% відходів, вироблюваних в цій місцевості [9].

У дослідженні, виконаному в Нідерландах організацією TNO1, відзначається, що невеликі промислові об'єкти приводять до істотного збільшення навантаження на довкілля (близько 50%) по ряду забруднюючих речовин, передусім, по азоту, фосфору, важким металам, деяким пестицидам, озоноруйнуючим речовинам, а також летким органічним сполукам (ЛОС). Вони вносять вклад в процеси закисляння довкілля і є істотним джерелом відходів, як небезпечних, так і безпечних. У дослідженні відмічений ряд галузей, в яких дія МСП особливо істотна:

сільське господарство, зокрема інтенсивні методи тваринництва;

будівництво, видалення і вторинна переробка відходів;

харчова промисловість;

виробництво будматеріалів;

виробництво металевої і електротехнічної продукції.

У іншому дослідженні, виконаному компанією KPMG Environmental Consulting за замовленням уряду Нідерландів, також відмічений ряд галузей, з якими пов'язана істотна дія на довкілля.

На додаток до перерахованих, до них відносяться друкарська, текстильна і шкіряна промисловість, а також деякі сфери лісової, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості [10].

Забезпечення дотримання екологічних вимог суб'єктами середнього і малого підприємництва є серйозною проблемою для природоохоронних органів у всьому світі, не в останню чергу тому, що для цієї категорії підприємств характерні особливості, що утрудняють застосування традиційних методів дотримання виконання вимог. Кількісне визначення дії на довкілля, пов'язаної з діяльністю МСП, є важливою передумовою для вироблення адекватної екологічної політики відносно цих компаній, а також стратегій і програм щодо забезпечення дотримання ними нормативно-правових вимог.

Сукупний ефект від діяльності великої кількості МСП може призводити до серйозних екологічних проблем. Дії МСП промислового сектору в цілому приділяється достатня увага, оскільки в процесі виробництва вони споживають енергію і природні ресурси, одночасно створюючи відходи, що забруднюють довкілля. Водночас не слід нехтувати і дією компаній, працюючих у сільському господарстві і сфері послуг. МСП усіх галузей можуть впливати негативно на біорізноманітність унаслідок свого впливу на місця життя, особливо на територіях, уразливих з екологічного погляду.

У той же час, МСП здатні внести вклад в забезпечення екологічно стійкого розвитку, оскільки деякі з них активно беруть участь у виробництві екологічно значимої продукції і послуг. Компанії, працюючі у сфері екологічного консалтингу (наприклад, у сфері екологічного менеджменту, чистішого виробництва, управління відходами і т. п.) часто належать до категорії МСП. Деякі МСП пропонують послуги з ландшафтного планування, дослідження забруднених майданчиків, рекультивації і відновлення порушених земель. МСП також часто служать центрами продажів чистіших технологій і средозахистного устаткування [12].

Найважливішим чинником, що впливає на поведінку МСП відносно дотримання нормативно-правових вимог у сфері охорони довкілля, є недостатній рівень компетентності і наявного потенціалу, необхідних для прийняття екологічно стійких підходів до промислового розвитку. Багато МСП не мають в розпорядженні інформації про сучасні організаційні і технічні рішення, що дозволяють підвищити екологічну (а іноді і економічну) результативність. Це відбувається на тлі загального недоліку як управлінських і технічних навичок в середовищі МСП, так і людських ресурсів для виконання певних завдань, особливо якщо ці завдання вважаються такими, що не мають відношення до основної діяльності організації. МСП також мають у розпорядженні менші фінансові ресурси для інвестицій в організаційні і технічні рішення, які могли б підвищити екологічну стійкість їх діяльності.

Рушійні чинники дотримання екологічних вимог у секторі МСП. Подолання недоліків у сфері дотримання екологічних вимог МСП залежить від ряду чинників, включаючи: 1) посилення стимулів для дотримання вимог, включаючи ясніші вигоди неекологічного характеру, що дозволяють підвищити мотивацію МСП; 2) достатнє знання про вплив суб'єкта господарювання на довкілля, а також організаційні і технічні інструменти, що дозволяють понизити цей вплив; 3) зміцнення потенціалу з точки зору ресурсів, якості управління, взаємодії із зацікавленими сторонами і т.д.

Прогрес в області дотримання екологічних вимог сповільниться, якщо МСП не розглядатимуть себе в якості елементів ширшої динамічної системи, що об'єднує ділових партнерів і споживачів, державні і фінансові інститути, науково-дослідні й інші організації, а також суспільство в цілому (рис. 5).

Рис. 5. Система поліпшення екологічної результативності

1) ефективні потоки інформації від зовнішніх зацікавлених сторін;

2) тиск зовнішніх зацікавлених сторін у напрямі реалізації конкретних заходів щодо зниження негативної дії або поліпшення екологічної результативності в цілому;

3) технічна і фінансова допомога зовнішніх зацікавлених сторін (рис. 6).

Рис. 6. Заходи систематичного підвищення екологічної результативності МСП

1) державні органи можуть використати поєднання різних інструментів регулювання, включаючи видачу екологічних дозволів, платежі за забруднення довкілля, механізми закупівель для державних потреб і т. д. для стимулювання підвищення екологічної результативності і встановлення відповідних цілей. Підвищенню ефективності інструментів регулювання може сприяти їх адаптація з урахуванням специфіки МСП (наприклад, загальне навантаження на МСП, пов'язане з державним регулюванням, може бути менше, ніж у разі великих підприємств);

2) споживачі можуть віддавати перевагу продукції, що чинить меншу дію на довкілля упродовж усього життєвого циклу;

3) інвестори і банки можуть оцінювати можливу екологічну відповідальність підприємств і враховувати екологічні ризики при наданні фінансування;

4) постачальники і клієнти-посередники можуть вимагати від своїх ділових партнерів систематичного застосування певних заходів щодо зниження дії, а також певного рівня екологічної результативності;

5) екологічні й інші інвестиційні фонди, у тому числі створені за участю організацій-донорів, можуть надавати фінансування для певних проєктів, зокрема, щодо розвитку чистішого виробництва;

6) посилення тиску громадськості на підприємства у напрямі реалізації заходів для зниження дії на довкілля.

Подібні механізми квазірегулювання за участю третіх сторін можуть бути ефективнішими, ніж пряме втручання держави, і більш охоче прийматися бізнесом. Проте існує певна байдужість з боку споживачів відносно екологічної результативності МСП, особливо мікропідприємств. Це є негативним стимулом з точки зору екологічної результативності МСП [11].

Одне з можливих рішень, що дозволяють МСП здолати традиційні екологічні проблеми і недолік людського потенціалу - розвиток горизонтальної мережевої взаємодії з іншими фірмами, що знаходяться в аналогічному положенні. В деяких випадках така взаємодія організовується за ініціативою або під керівництвом державних або квазідержавних регулюючих організацій на тимчасовій основі з основною метою підвищення рівня екологічного менеджменту місцевих МСП. У інших випадках ініціатива розвитку взаємодії належить самим МСП, що прагне до спільної мобілізації знань і ресурсів, особливо, коли вони стикаються з схожими проблемами або можливостями.

Інструментарій підвищення екологічної результативності МСП. Інструменти, що дозволяють підвищити міру дотримання екологічних вимог і екологічну результативність підприємств, можна розділити на дві групи: 1) інструменти, вживані самими підприємствами добровільно або в якості реакції на ті або інші нормативні вимоги; 2) ініціативи державних органів (рис. 7). Дія цих інструментів може бути підкріплена участю зацікавлених сторін та ініціативами, заснованими на ринкових механізмах.

Інструменти, що дозволяють підвищити міру дотримання екологічних вимог і екологічну результативність підприємств, можна розділити на дві групи: а) інструменти, вживані самими підприємствами добровільно або в якості реакції на ті чи інші нормативні вимоги; б) ініціативи державних органів. Дія цих інструментів може бути підкріплена участю зацікавлених сторін та ініціативами, заснованими на ринкових механізмах.

Міра використання відповідних інструментів залежить від рівня мотивації МСП, їх інформованості і потенціалу. Як було відмічено вище, для того, щоб спонукати МСП до використання цих інструментів, зазвичай потрібно зовнішні стимули і підтримку.

Рис. 7. Основні інструменти добровільного підвищення міри дотримання екологічних вимог серед МСП

У цьому контексті першим кроком державних органів має бути визначення стимулів для МСП й оцінка їх потреб в зміцненні потенціалу. Для виконання цього завдання самі державні органи повинні придбати достатні знання. Сприяння зміцненню потенціалу МСП і їх підтримка будуть логічним продовженням цієї діяльності [9].

Найважливіший елемент розробки програм підтримки дотримання нормативних вимог - визначення ефективних механізмів, що не вимагають надмірних ресурсів від держави. Відправною точкою є оцінка потенціалу державних органів у сфері розробки і реалізації таких програм, а також цілеспрямовані дії з розвитку цього потенціалу. Інформація про розроблені ініціативи щодо підтримки дотримання нормативних вимог повинна широко публікуватися.

Слід також розглянути можливості для залучення третіх сторін. Прагнення і можливості останніх вплинути на поведінку МСП залежатимуть від їх власної обізнаності, компетентності і доступу до інформації про екологічну результативність МСП і міри дотримання ними екологічних вимог.

Інституційні заходи щодо дотримання екологічних вимог

Конкретні заходи інституційного характеру можуть сприяти успіху державних ініціатив щодо підтримки дотримання нормативних вимог. У рамках природоохоронних структур увесь спектр завдань щодо взаємодії з МСП, включаючи сприяння дотриманню ними нормативних вимог, може бути покладений на один провідний підрозділ або розподілений між декількома підрозділами. Переважна модель у кожному конкретному випадку залежатиме від загальної організаційної структури природоохоронних органів.

Досить часто в природоохоронних органах існують спеціалізовані підрозділи, орієнтовані на сприяння в дотриманні вимог, наприклад, інформаційні центри. У складі американського Агентства з охорони довкілля (EPA) є унікальний підрозділ - Офіс Уповноваженого (омбудсмена) щодо малого бізнесу. Уповноважений розглядається як інстанція, в чиї функції входить об'єктивний дозвіл конфліктів, а також як незалежне і об'єктивне джерело достовірної інформації для широкої громадськості і конкретної цільової аудиторії (МСП) [11]. Подібні підрозділи повинні мати достатні повноваження для здійснення своїх функцій і забезпечення співпраці з боку інших природоохоронних органів.

З метою створення сприятливих умов для такої співпраці усередині природоохоронних органів (а також з іншими зацікавленими сторонами усередині і поза державними інститутами) може виявитися необхідною розробка стратегії сприяння дотримання вимог. Подібний документ не лише надасть відповідним підрозділам можливість для їх подальшої роботи, але і дозволить визначити пріоритети і послідовність дій, особливо в умовах обмежених ресурсів, виділених на цей напрям діяльності.

Як засіб забезпечення доступу не лише до конкретних рекомендацій щодо дотримання вимог, але і до ширшої інформації про відповідні інструменти, а також контактну інформацію організацій корисні інформаційні центри. Такі центри можуть бути організовані в самих природоохоронних органах або на основі третьої сторони.

Суб'єкти малого і середнього бізнесу отримують екологічні консультації і рекомендації з безлічі джерел, включаючи регулюючі органи, місцеві органи влади, спеціальні організації підтримки бізнесу, галузеві об'єднання, консультантів, банки і бухгалтерів, інших власників бізнесу і навіть особисті мережі (що особливо торкається мікробізнесу) [13].

Обстеження підприємств Шотландії (NetRegs, 2009) показало, що майже 70% керівників компаній обговорюють екологічні питання з представниками місцевих органів влади і менше 30% звертаються в національний природоохоронний орган. Менше 15% підприємств вважають за краще користуватися послугами консультантів, галузевих організацій, організацій підтримки бізнесу або веб-сайтом, призначеним для сприяння дотриманню екологічних вимог. Ці результати узгоджуються з висновками британського дослідження (SNIFFER, 2008), яке показало, що МСП, що шукають інформацію з екологічних питань, в першу чергу швидше звернуться в місцевий орган влади, а потім вже в галузеву організацію, скористаються інтернетом або послугами професійного консультанта [14].

Природоохоронні органи наділені регулюючими повноваженнями в відношенні лише частини співтовариства МСП, і вони не є основними контактними суб'єктами малого і середнього бізнесу. Проте в країнах ОЕСР вони часто координують зусилля інших державних і приватних суб'єктів із заохочення екологічної поведінки МСП, оскільки ця роль природоохоронного органу доповнює його основну регулюючу функцію.

Для успішного виконання цієї координуючої ролі природоохоронний орган наслідує:

1) проводити навчання персоналу з питань заохочення дотримання екологічних вимог і ресурсоефективності;

2) більшою мірою інтегрувати надання рекомендацій про основну контрольно-наглядову діяльність;

3) налагодити партнерські відносини з іншими державними відомствами, місцевими органами влади, державними організаціями щодо підтримки бізнесу і асоціаціями бізнесу для підвищення свого авторитету у МСП і зменшення недовіри з їх боку;

4) вивчити шляхи координації і залучення ресурсів інших державних відомств для розвитку і впровадження новаторських підходів до надання сприяння співтовариству МСП;

5) розширити взаємодію з бізнес-асоціаціями з метою розробки зрозумілих методичних документів і пам'яток щодо дотримання екологічних вимог і «зеленим» методам ведення бізнесу і надати можливість малому і середньому бізнесу коментувати проєкти нормативно-правових актів [15].

Дуже важливо, щоб один орган державної влади узяв на себе роль лідера в створенні мережі суб'єктів, що сприяють МСП в поліпшенні їх екологічних показників. Коли така мережа буде створена, установи, що входять в неї, повинні виконувати принципово важливу функцію «покажчиків», посилаючи підприємства до безпосередніх операторів численних державних і недержавних програм підтримки різних аспектів екологізації бізнесу.

Доцільне створення Державної природоохоронної служби України за прикладом Агентства з довкілля охорони США (АООС). За роки роботи Агентства створена широка мережа, представлена тисячами державних і приватних організацій, що сприяють в дотриманні екологічних вимог, в різних штатах і галузях промисловості. Відділ щодо дотримання вимог АООС надає технічну і фінансову підтримку цим організаціям, до числа яких входять федеральні регулюючі органи і регулюючі органи штатів, галузеві об'єднання, а також вищі учбові заклади, некомерційні організації і консалтингові фірми. З метою заохочення активнішого обміну інформацією по всій країні між АООС і програмами технічної допомоги штатів створені Національний координаційний комітет (омбудсменів щодо малого і середнього бізнесу і програм екологічної допомоги малому і середньому бізнесу штатів) і Національна консультативна колегія з дотримання екологічних вимог (консультативних колегій щодо дотримання екологічних вимог штатів). Завдяки їх скоординованим діям програмам штатів вдається вирішувати свої завдання і обмінюватися інформацією для запобігання дублюванню діяльності [16].

При Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України (Мінприроди) для підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва доцільно створення Офісу Уповноваженого щодо малого і середнього бізнесу (УМСБ) з представництвами в регіонах. До складу Офісу можуть входити чотири-п'ять фахівця-еколога, що надають Уповноваженому допомогу у відповіді на запити МСП, яким потрібна додаткова інформація для виконання екологічних вимог.

Офіс УМСБ може служити ефективним каналом комунікації між малим і середнім бізнесом і Мінприроди. В процесі підготовки природоохоронних нормативних актів і стандартів Уповноважений може виступати як представник співтовариства МСП, доводячи до відповідної робочої групи потреби і погляди малого та середнього бізнесу. Реагуючи на виявлені потреби цільових груп, Уповноважений виконує ряд важливих функцій, що включає:

посередницькі функції між МСП і Мінприроди з метою забезпечення розуміння, з одного боку, політики Міністерства, а з іншої - потреб і поглядів МСП;

організацію «гарячої лінії» для МСП, консультації, що робить, по нормативних актах, а також технічну допомогу;

підтримку і поширення великого набору інформаційної і технічної літератури, підготовленої різними відділами Міністерства;

участь в заходах, присвячених проблематиці МСП, в якості доповідача або експерта.

взаємодію на регулярній основі з асоціаціями, об'єднуючими МСП;

підготовку рекомендацій щодо розробки законодавчих і нормативних актів, що зачіпають інтереси МСП;

відстежування розробки і реалізації нормативних актів, що зачіпають інтереси МСП у виконанні Закону України про регуляторну політику.

Тісніші зв'язки між державними органами, суб'єктами малого та середнього підприємництва і іншими зацікавленими сторонами можуть сприяти розвитку відкритого діалогу між ними, який, у свою чергу, сприятиме застосуванню різних інструментів підтримки дотримання вимог. Продуктивна співпраця повинна ґрунтуватися на ефективному інформаційному обміні, що має на увазі як отримання, так і передачу інформації. Особливо важливим в зв'язку з цим може бути розвиток мереж для обміну інформацією і досвідом. До участі в таких мережах можуть бути запрошені різні зацікавлені сторони (наприклад, галузеві асоціації, окремі компанії, державні органи, неурядові організації, науково-дослідні організації і учбові заклади, консалтингові компанії). Мережі можуть функціонувати при адміністративній підтримці об'єднань бізнесу або галузевих асоціацій. Форми їх роботи можуть включати регулярні зустрічі, опитування і дослідження, а також підготовку інформаційних матеріалів, що відповідають потребам учасників мереж. Подібні мережі можуть забезпечити ефективну платформу для консультацій з метою виявлення проблем у сфері дотримання нормативних вимог, а також найкращих інструментів для їх вирішення.

Уряду слід працювати з місцевими органами влади, щоб ті, у свою чергу, задіяли МСП. Місцеві органи влади невеликих сусідніх населених пунктів можуть об'єднати ресурси для заохочення дотримання екологічних вимог. Це може стати однією з функцій міжміського екологічного агентства (також відомого як спільна екологічна служба) - моделі, все ширше вживаної у ряді європейських країн (наприклад, в Нідерландах, Швеції і Великобританії) для проведення місцевих екологічних перевірок і контролю. Ірландія служить прикладом горизонтальної співпраці місцевих органів влади в сприянні дотриманню екологічних вимог: в кожному місцевому органі влади є співробітник щодо забезпечення екологічною інформацією [15].

Більшість органів державної влади країн ОЕСР використовують можливості бізнес-асоціацій і галузевих об'єднань МСП щодо роз'яснення їх членам нових екологічних норм. Проте тільки в декількох країнах галузеві об'єднання використовуються для безпосереднього стимулювання впровадження «зелених» методів ведення бізнесу.

Банки і страхові компанії також грають все більшу роль в екологізації бізнесу. Банки все частіше вимагають наявності переліку екологічних показників для схвалення позик, страховики вимагають уявлення декларації про виявлені екологічні ризики і управління ними. Державі слід активно заохочувати банки і страхові компанії надавати вигідніші умови кредитування і страхування компаніям з хорошою природоохоронною репутацією. Багато страхових компаній усвідомили вигоду для себе від роботи з клієнтами, що постійно покращують свої екологічні показники, оскільки це знижує ризик позовів про відшкодування екологічного збитку.

Економічні стимули

У багатьох країнах ОЕСР підприємці мають право на часткове звільнення від податку - зменшення на чітко певний період часу оподатковуваного доходу компанії на суму деяких видів екологічних капіталовкладень (що перевиконують екологічні вимоги). Такий стимул зазвичай є частиною економічної політики для сприяння впровадженню інновацій і науково-конструкторських розробок. Держава також може надавати податкові пільги - такі як прискорена амортизація, зменшення ставки податків на майно і корпоративних податків - при закупівлі нових природоохоронних технологій і здійсненні інших природоохоронних капіталовкладень. Пільгові ставки податків і податкові пільги також можуть бути диференційовані залежно від реального екологічного ефекту цих капіталовкладень [13].

Наприклад, в Нідерландах діють дві системи пільгового оподаткування для стимулювання закупівель нових екологічних технологій. Довільна амортизація екологічних капіталовкладень (VAMIL) робить можливою прискорену амортизацію нових екологічних технологій, включених в перелік, затверджений урядом, а податкова знижка на екологічні капіталовкладення (MIA) дозволяє частково списувати капіталовкладення в екологічні технології в рахунок сплати податку.

Уряд Франції за допомогою прискореної амортизації і пільгових ставок податку на майно і професійних податків стимулює закупівлю поновлюваної енергії і енергоефективного устаткування. Уряд Японії надає податкові пільги (наприклад, пільгову ставку місцевого корпоративного податку) промисловості при впровадженні екологічно і кліматично чистих технологій (OECD, 2009). Проте великі компанії частіше отримують вигоду з систем екологічних податкових стимулів, бо вони краще інформовані про існування таких інструментів. Подібні податкові пільги повинні доповнюватися оподаткуванням негативної дії на довкілля. Податки на екологічно шкідливі товари явно переважають серед екологічних податків в країнах ОЕСР і повинні давати додатковий стимул до екологізації МСП. В той же час, податки на забруднення мають стимулюючу дію тільки якщо реальні викиди/скидання вимірюються у джерела (при спрощеному нормуванні МСП зазвичай не повинні проводити виробничий моніторинг); а адміністративні витрати на збір екологічних податків у безлічі маленьких компаній надмірні.

Державні фінансові установи можуть пропонувати позики на пільгових умовах для природоохоронних інвестицій МСП. Такі позики зазвичай обумовлюються реалізацією планових заходів, які виходять за рамки нормативних вимог, і застосуванням найкращих доступних технічних методів і найкращої практики екологічного менеджменту, а заявки на їх отримання мають бути завірені компетентним природоохоронним органом. Існують програми, що дозволяють конвертацію позик в гранти (тобто що дозволяють не повертати позики) за умови демонстрації очікуваних екологічних результатів.

У країнах Східного партнерства відсутні порівнянні національні державні фінансові установи, що надають цільові пільгові позики на екологічні інвестиції МСП. Замість цього головним джерелом довгострокового фінансування екологічних інвестицій в регіоні служать кредитні лінії, що надаються міжнародними фінансовими організаціями (МФО) і розподіляються через місцеві комерційні банки. Місцеві банки перекредитують їх клієнтам приватного сектора, у тому числі МСП. Такі кредитні лінії полегшують доступ до більше довгострокового фінансування і спрощують узяття позик. Це не означає, що ці засоби обов'язково дешевше за звичайні позики (тобто процентні ставки не субсидуються), але кінцеві споживачі і місцеві банки часто можуть користуватися фінансованими за рахунок грантів консультаційними послугами і навчанням в області підготовки доцільних проєктів. Це дозволяє понизити ризики місцевих банків, що робить їх більше схильними надавати кредити, а також підвищує ефективність інвестицій в цілому [12].

Важливі чинники успішного впровадження програми пільгових позик на екологічні інвестиції включають наступні:

• раннє визначення екологічних цілей кожного проєкту;

• включення екологічних вимог в договір позики з чітким визначенням екологічних заходів, які мають бути прийняті, і відповідних процедур моніторингу;

• ретельний моніторинг і оцінка кредитною установою використання засобів і прогресу в досягненні екологічних цілей.

Державними відомствами можуть надаватися гранти на придбання екологічних технологій, але частіше за їх рахунок субсидується частина витрат на консультаційні послуги з визначення і реалізації заходів щодо підвищення ресурсо-ефективності і інших екологічних заходів. Іноді держава в повному розмірі відшкодовує МСП вартість первинного екологічного аудиту.

Прямі субсидії і безкоштовна технічна допомога МСП підвищують рівень їх інформованості і забезпечують їх участь на початковому етапі в «зелених» методах ведення бізнесу. Проте, враховуючи дефіцит державного фінансування для сприяння дотриманню екологічних вимог і екологізації бізнесу, поступовий перехід на платну систему технічної допомоги сприятиме підвищенню її стійкості в довгостроковій перспективі.

Структура регіональної програми дотримання екологічних вимог

В якості спільної мети для комплексної програми підтримки дотримання екологічних вимог в регіоні пропонується забезпечення орієнтованого на результат і погодженого підходу до підвищення обізнаності з природоохоронних питань і екологічної результативності малого та середнього бізнесу. На основі цієї мети можуть бути сформульовані наступні завдання програми:

Поліпшення розуміння сутності МСП, їх потреб і найбільш ефективних методів роботи з ними. Природоохоронні органи на регіональному рівні, а також їх партнери в державних органах і поза ними повинні придбати ясніше уявлення про кількість і типи МСП, діяльність яких є предметом природоохоронного регулювання, а також про систему стимулів, застосовану до цієї категорії підприємств. Аналіз ситуації може послужити відправною точкою для розробки і реалізації екологічної політики, нормативно-правових актів і стратегій забезпечення дотримання нормативних вимог, які враховували б можливу дію на малий та середній бізнес. Це допоможе природоохоронним органам у встановленні таких нормативних вимог і розробці таких процедур, які сприяли б підвищенню екологічної результативності МСП більш економічно ефективним чином і з меншим адміністративним навантаженням. Крім того, доцільне вивчення міжнародного досвіду з метою виявлення сучасних тенденцій що випливають із них наслідків для роботи природоохоронних органів.

Розробка і впровадження інструментів, сприяючих екологічно відповідальній поведінці в секторі МСП

Робота з суб'єктами малого та середнього підприємництва спрямована на сприяння поліпшенню їх екологічної результативності з одночасним підвищенням конкурентоспроможності, а також на усунення адміністративних і інших бар'єрів для підвищення результативності. Розробка спільно з іншими державними органами скоординованого підходу, що відповідає вимогам економічного розвитку і що дозволяє суб'єктам малого та середнього підприємництва краще розуміти і виконувати екологічні вимоги, що стоять перед ними, з одночасним досягненням економічного ефекту. Компанії часто стикаються з набором розрізнених підходів і вимог у сфері охорони довкілля, здоров'я і безпеки. Природоохоронні органи повинні виступити ініціатором координації і в співпраці з іншими відомствами працювати над створенням ефективних і менш обтяжливих програм, що виключають дублювання вимог і зусиль, і орієнтованих на малий та середній бізнес.

Розвиток партнерства і розширення участі зацікавлених сторін в процесі підтримки дотримання екологічних вимог. Формування партнерств з різними зацікавленими сторонами дозволить підвищити авторитет державних органів і зменшити недовіру до них малого та середнього бізнесу. Партнерства можуть брати участь в розробці адекватних і економічно ефективних інструментів сприяння дотриманню вимог, а також у формуванні програм навчання і обміну досвідом.

Рекомендації щодо підтримки дотримання екологічних вимог суб'єктами малого та середнього підприємництва

Враховуючи критичний стан довкілля Донбасу, природоохоронним органам в підтримці дотримання екологічних вимог суб'єктами малого та середнього підприємництва в короткостроковій перспективі слід зробити деякі дії з розвитку їх можливостей, а саме аналіз ситуації, зміну культури взаємовідносин з суб'єктами підприємницької діяльності, а також заходи щодо зміцнення потенціалу регіональних природоохоронних органів. Можуть бути рекомендовані наступні заходи в цьому напрямі:

1. Формування сучасної культури регулювання. Необхідно сприяти формуванню в природоохоронних органах культури, більше лояльної до малого та середнього бізнесу, що сприятиме поліпшенню стосунків з підприємцями і розширенню можливостей для конструктивної співпраці. Слід ввести відповідні стимули для співробітників природоохоронних органів. В той же час мають бути вжиті усі необхідні заходи щодо запобігання корупції і незаконним угодам з питань правозастосування.

2. Аналіз впливу суб'єктів малого та середнього підприємництва на довкілля і сформовані в зв'язку цим проблеми. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Донецькій і Луганській областях з відповідними підрозділами облдержадміністрацій, а також статистичними органами слід проаналізувати масштаб впливу суб'єктів МСП на довкілля і розкрити його причини. Для цієї мети потрібні аналіз існуючої інформації, збір додаткових даних, опитування і дослідження. Підприємці та інші зацікавлені сторони можуть бути проінформовані про результати такої оцінки.

3. Навчання персоналу природоохоронних органів. Існує потреба в підвищенні інформованості співробітників природоохоронних органів відносно потреб і специфіки суб'єктів МСП. Це може бути досягнуто за допомогою просвіти і навчання керівництва і персоналу природоохоронних органів. Таке навчання повинне також передбачати знайомство з різними механізмами, які можуть застосовуватися для підвищення екологічної результативності малого та середнього бізнесу.

4. Призначення Уповноваженого щодо малого та середнього підприємництва. Посада Уповноваженого (омбудсмена) щодо малого та середнього підприємництва може бути створена безпосередньо в Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України або в регіональних управліннях охорони навколишнього природного середовища.

Дерегуляція та спрощення адміністративних процедур регулювання. Дерегуляція може бути ефективним засобом зниження адміністративного навантаження як на державні органи, так і на суб'єкти підприємництва. Проте пропозиції щодо коригування екологічного законодавства мають бути ретельно проаналізовані з тим, щоб не допустити їх протиріччя цілям охорони довкілля. Для того, щоб зробити процес перегляду існуючих нормативних вимог або прийняття нових ефективніших, слід забезпечити участь у ньому суб'єктів господарювання, чия діяльність є предметом регулювання. У цьому напрямі можуть бути зроблені наступні заходи: