Цілі сталого розвитку як спроба цілеспрямованого програмування гармонії майбутнього людства

Доказом висновку про те, що турбота про довкілля не суперечить економічним інтересам є досвід країн з найсуворішими законами у природоохоронній галузі. Так, Німеччина, де діють жорсткі правила постійного контролю за станом повітря, посідає перше місце у світі в патентуванні та експорті методів контролю довкілля і чистоти повітря. Японія випереджає інших у галузі практичної розробки такого устаткування. США, де діють найжорсткіші норми в галузі застосування пестицидів, є лідером у розробці засобів їх контролю. Отже, суворе природоохоронне законодавство не гальмує, а навпаки, сприяє оновленню і розвитку природоохоронних технологій.

Звичайно ж, використання найновіших технологій головним чином залежить від мети, яку ставить перед собою та чи інша держава, наскільки вона готова дотримуватися моделі збалансованого розвитку. Відомо, що країни третього світу роблять неймовірні потуги, щоб досягти за відносно короткий період західних стандартів споживання. Це нерідко підштовхує їх застосувати імпортні технології, які стають потужними забруднювачами довкілля. Ось чому на порядок денний стали проблеми створення і поширення екологічно прийнятних технологій. Саме на це націлює програма «екологічної конверсії», яка була прийнята на Міжнародній конференції з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992 р. ). Значно ускладнює проблему створення моделі збалансованого екорозвитку неготовність і небажання деяких країн брати участь у її розробці і фінансуванні. Виникають небезпідставні побоювання потрапити у залежність від обставин, адже потрібно буде подавати приклад і активно проводити зміни, які суперечитимуть логіці сучасного природокористування. Навіть наймогутніші держави світу - США, Японія і країни Західної Європи, - незважаючи на їх колосальну економічну міць, відчувають себе не готовими до вирішення проблем такого класу. Такого рівня завдання можуть бути під силу лише якійсь наднаціональній владі (щось на зразок світового уряду).

Однак, ця ідея, незважаючи на її поширеність і авторитетність, неминуче викличе велику протидію з боку громадян, що звикли до певного рівня комфортності. Крім того, острах за свої права, спричинений можливим делегуванням навіть часткового суверенітету деякій глобальній владі, здатний стати чинником, який не буде сприяти становленню інституцій «всесвітнього уряду». Для його становлення необхідний перехідний етап, на якому будуть розширятися функції міжнародних організацій, міжнародних угод, які в глобальному масштабі визначають прийнятні норми поведінки. Формування цих угод має відбутися на добровільних засадах, які звичайно не виключають певні стимули, заохочення і юридичні санкції за їх невиконання. В першу чергу це стосується найважливішої наднаціональної організації світу - ООН, яка могла б розглянути і питання про створення розпорядчої ради з контролю за дотриманням відповідних угод. Рада займалася б глобальним навколишнім середовищем так само, як, скажімо, сьогодні Рада Безпеки - питанням війни і миру. Необхідність створення такого органу стає сьогодні очевидною.

Потрібно зазначити що саме завдяки ініціативі ООН в її структурі створене агентство на підставі резолюції Генеральної Асамблеї від 22 листопада 1965 року шляхом об'єднання Розширеної програми технічної допомоги ООН і Спеціального фонду - Програма розвитку ООН (ПРООН; англ. United Nations Development Programme). Програма розвитку ООН сприяє підтримці України на шляху сталого людського розвитку, спрямованого на досягнення заможної, демократичної та сильної держави, в якій ніхто не залишається осторонь і враховується думка кожного і кожної. ПРООН керується Цілями сталого розвитку та Конвенціями ООН, до яких приєдналася Україна. Діяльність програми спрямована на боротьбу із бідністю у сільських районах шляхом впровадження ефективних моделей соціального і економічного розвитку та розвитку довкілля, а також шляхом підтримки демократичних процесів, установ та мереж [15].

Активна діяльність ПРООН щодо сталого розвитку надало українському суспільству чітке розуміння сучасного світового бачення 17 Цілей сталого розвитку (ЦСР), які ще називають «Глобальними цілями» - це загальний заклик до дій, спрямованих на те, щоб покінчити з бідністю, захистити планету і забезпечити мир і процвітання для всі людей у світі.

Вказані 17 Цілей є розвитком успіху Цілей розвитку тисячоліття; крім того, серед інших пріоритетів, вони також охоплюють нові сфери, такі як кліматичні зміни, економічна нерівність, інновації, стале споживання, мир і справедливість. На переконання ПРООН в Україні, Цілі є взаємопов'язаними - ключем до успіху в одній із них є вирішення питань, загалом пов'язаних із іншими.

ЦСР працюють у дусі партнерства і прагматизму, і спрямовані на правильний вибір з метою стабільного підвищення якості життя для майбутніх поколінь. Вони містять чіткі орієнтири та цільові показники, які всі країни мають запровадити відповідно до власних пріоритетів і екологічних проблем світу загалом. ЦСР є інклюзивним порядком денним. Вони усувають основні причини бідності та об'єднують нас для запровадження позитивних змін для людей і планети. «Підтримка Порядку денного до 2030 року є одним із головних пріоритетів ПРООН», - заявила Адміністратор ПРООН Хелен Кларк. «ЦСР надають нам загальний план і порядок денний для вирішення деяких нагальних проблем, що стоять перед нашим світом, таких як бідність, кліматичні зміни та конфлікти. ПРООН має досвід і знання, необхідні для досягнення прогресу і надання допомоги країнам на шляху до сталого розвитку» [16].

Доцільним було б також проведення традиційних щорічних зустрічей з екологічних проблем на міжурядовому рівні, на зразок нинішніх щорічних економічних саммітів, які лише інколи приділяють увагу навколишньому середовищу. В кожному разі, попереднє обговорення моделі життєздатного суспільства повинне відбутися саме на такому рівні. На відміну від економічних саммітів, у такому обговоренні мають брати участь глави як розвинутих країн, так і країн, що розвиваються.

Результатом діяльності ПРООН на сьогодні є Указ Президента України №722/2019 від 30 вересня 2019 року «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року» в якому з метою забезпечення національних інтересів України щодо сталого розвитку економіки, громадянського суспільства і держави для досягнення зростання рівня та якості життя населення, додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина постановлено, викладені у Національній доповіді «Цілі сталого розвитку: Україна», забезпечувати дотримання Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року [17].

ЦСР набули чинності у січні 2016 року, і вони лежатимуть в основі політики та фінансування ПРООН протягом наступних 15 років. Як основне агентство ООН у сфері розвитку, що працює майже у 170 країнах і територіях, ПРООН має унікальні можливості для досягнення Цілей. Досягнення ЦСР потребує партнерства державних органів, приватного сектора, громадянського суспільства і громадян, завдяки чому прийдешнім поколінням ми залишимо планету у кращому стані.

Сімнадцять Цілей сталого розвитку і 169 завдань, що їх ПРООН проголошують, демонструють масштабність і амбітність цього нового все- загального Порядку денного. Вони орієнтовані на розвиток здобутків, досягнутих у рамках Цілей розвитку тисячоліття, і на завершення реалізації завдань, які не вдалося виконати. Вони спрямовані на реалізацію прав людини для всіх, досягнення гендерної рівності та розширення прав і можливостей всіх жінок і дівчат. Вони мають комплексний та неподільний характер і забезпечують зрівноваження трьох вимірів сталого розвитку: економічного, соціального та екологічного [16].

Потрібно зазначити що такий динамізм в правотворенні та підтримці урядом у цьому напрямку та підтримка ПРООН виконання нинішньої Національної стратегії розвитку та Плану дій, що включає пришвидшення темпів економічного зростання та залучення іноземних інвестицій, боротьбу з корупцією, врегулювання збройного конфлікту на сході України та розвиток цифрового врядування, завдяки якому загальнодержавні послуги стануть доступними в електронному вигляді не проходить сама по собі та потребує часу на реалізацію та корегування. Прикладом сучасної дослідницької діяльності є аналітичні пропозиції вчених С.Б. Воронцова та Т.М. Бурбели центру безпекових досліджень Національного інституту стратегічних досліджень на тему Сучасний стан та проблеми формування підходів до забезпечення сталого розвитку України в якому наведено огляд сучасних проблем забезпечення сталого розвитку України. Відзначено, що наразі у державі не сформовано єдиного цілісного уявлення (концепції) забезпечення сталого розвитку України, а головна увага прийнятих документів переважно зосереджується на аналізі сучасної ситуації та констатації проблем. Наголошено авторами, що збалансований розвиток в економічній, соціальній та екологічній сферах можливий за умови впровадження нових більш ефективних підходів і практичних механізмів державного регулювання у сфері сталого розвитку, а також запропоновано заходи, яких потрібно було б вжити на цьому напрямі [18].

Висновки

Ситуація, що склалася, вимагає глибокого обґрунтування необхідності взаємозв'язку між усіма державами на планеті як необхідної передумови забезпечення майбутнього людського роду. Щоб це майбутнє настало, вкрай необхідно створити і прийняти до виконання всім світовим співтовариством модель (концепцію) життєздатного суспільства. Найбільш адекватною моделлю бачиться така, що передбачає узгодженість соціально- економічного розвитку із законами природи й перехід до збалансованого природокористування, що забезпечить сприятливе природне середовище і гідний рівень життя. Якщо ми не піднімемося до розуміння цього і не забезпечимо відповідне політико-правове, економічне, технологічне і світоглядницьке підґрунтя, нас чекають надто важкі випробування.

Список посилань

1. Бpаун Л., Флайвін К., Постель С. У теплі Сонця й землі. Кур'єр ЮНЕСКО. 1992. Січень. С. 28-31.

2. Кисельов М.М., Крисаченко В.С., Гардашук Т.В. Методологія екологічного синтезу. Київ: Наукова думка, 1995. 158 с.

3. Крисаченко В.С. Людина і біосфера: основи екологічної антропології. Київ: Заповіт, 1998. 688 с.

4. Паавер К. Эволюция. Человек. Этика. Актуальные вопросы эволюционной биологии / Редкол.: Т. Сутт (отв. ред. ) и др. Тарту, 1988. С. 12-16.

5. Гор Эл. Земля на чаше весов (экология и человеческий дух). Москва: Проза, поэзия, публицистика, 1993. 432 с.

6. Медоуз Д.Х., Медоуз Д.Л., Рэндерс Й., Беренс В.В. ІІІ. Пределы роста. Доклад по проекту Римского клуба «Сложное положение человечества». Москва: Изд-во Моск. ун-та, 1991. 207 с.

7. Программа действий: Повестка дня на 21 век и другие документы конференции в Рио-де-Жанейро в популярном изложении. Женева: Центр «За наше общее будущее», 1993. 70 с.

8. Наше общее будущее. Доклад Международной комиссии по окружающей среде и развитию. Москва: Прогресс, 1989. 376 с.

9. Крисаченко В.С. Екологічна культура: теорія і практика. Київ: «МП Леся», 2009. 364 с.

10. Конференция ООН по окружающей среде и развитию (Рио-де- Жанейро, июнь 1992 года). Новосибирск, 1992. 62 с.

11. Толстоухов А.В. Глобалізація. Влада. Еко-майбутнє. Київ: Вид. ПАРАПАН, 2003. 308 с.

12. Андрущенко В.П. Організоване суспільство. Проблеми організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: Досвід соціально-філософського аналізу. Київ: ТОВ «Атлант ЮЄмСІ», 2005. 498 с.

13. Хаббард Г.М. Реальная стоимость энергиию В мире науки. 1991. №6. С. 6-12.

14. Хилько М.І. Екологізація політики. Київ: ВАДЕКС, 2014. 344 с.

15. Матвієнко В.М., Ковтун О.Ю. Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй. Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л.В. Губерський (голова) та ін. Київ: Знання України, 2004. Т. 2. 812с.

16. UNDP in Ukraine (2021). Sustainable Development Goals

17. Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року Указ Президента України №722/2019

18. Воронцов С.Б., Бурбела Т.М. Сучасний стан та проблеми формування підходів до забезпечення сталого розвитку України

References

1. Brown, L., Flyvin, K. & Postel, S. (1992, January). In the warmth of the Sun and the Earth. UNESCO Courier, 28-31.

2. Kiselyov, M.M., Krisachenko, V.S. & Gardashuk, T.V. (1995). Methodology of ecological synthesis. Kyiv: Naukova Dumka, 158 p. [in Ukrainian].

3. Krisachenko, V.S. (1998). Man and the biosphere: the foundations of ecological anthropology. Kyiv: Zapovit, 688 p. [in Ukrainian].

4. Paaver, K. (1988). Evolution. Human. Ethics. Topical issues of evolutionary biology / Ed.: T. Sutt (responsible ed. ) et al. Tartu, 12-16 [Estonia].

5. Gor, El. Earth on the scales (ecology and human spirit) (1993). Moscow: Prose, poetry, journalism, 432 p. [in Russian].

6. Meadows, D.H., Meadows, D.L., Renders, J. & Behrens, V.V. (1991). Limits to growth. Report on the project of the Club of Rome «The Difficult Situation of Mankind». Moscow: Publishing house Mosk. un-ta, 207 p. [in Russian].

7. Agenda for Action: Agenda 21 and other papers from the Rio de Janeiro conference in a popular presentation. (1993). Geneva: «Center for Our Common Future», 70 p. [in Switzerland].

8. Our common future. Report of the International Commission on Environment and Development. (1989). Moscow: Progress, 376 p. [in Russian].

9. Krisachenko, V.S. (2009). Ecological culture: theory and practice. Kyiv: MP Lesya, 364 p. [in Ukrainian].

10. United Nations Conference on Environment and Development (Rio de Janeiro, June 1992). (1992). Novosibirsk, 62 p. [in Russian].

11. Tolstoukhov, A.V. (2003). Globalization. Power. Eco-future. Kyiv: Ed. PARAPAN, 308 p. [in Ukrainian].

12. Andrushchenko, V.P. (2005). Organized society. Problems of organization and social self-organization in the period of radical transformations in Ukraine at the turn of the century: Experience of socio-philosophical analysis. Kyiv: Atlant USMC LLC, 498 p. [in Ukrainian].

13. Hubbard, G.M. (2014). The real cost of energy. In the world of science. 1991. No. 6. pp. 6-12.

14. Khylko M.I. Greening policy. Kyiv: VADEX, 344 p. [in Ukrainian].

15. Matvienko, V.M. & Kovtun, O.Y. (2004). United Nations Development Program. Ukrainian diplomatic encyclopedia: In 2 volumes / Editor: LV Gubersky (chairman) and others. Kyiv: Knowledge of Ukraine, 2004. Vol. 2. 812 p. [in Ukrainian].

16. UNDP in Ukraine (2021). Sustainable Development Goals

17. On the Sustainable Development Goals of Ukraine until 2030. Decree of the President of Ukraine №722 / 2019

18. Vorontsov, S.B. & Burbela, T.M. Current state and problems of forming approaches to ensuring sustainable development of Ukraine

Размещено на allbest.ru