Незвіданий облік породільних барлогів ведмедя білого (Ursus maritimus) на островах Врангеля та Геральда у 1982 році

Є очевидним, що випадок із 14-ма днями виглядав як рідкісний. (Про нього ми іще раз згадаємо у розділі про дослідження випадків загибелі ведмежат.) На цьому статистичному фоні дещо неочікувано, а точніше суперечливо, виглядають дані із літератури.

Згідно із літописами природи заповідника, оприлюдненими за останні п'ятнадцять років (з 2003 по 2020) Літопису природи за 2011 рік не було., про зазначений період згадувала лише одна група дослідників -- це А. Г. Дондуа та А. В. Безруков [Dondua & Bezrukov 2008: 92], які упродовж 16.03-01.05.2007 здійснили облік барлогів на мисі Верінг. І хоча саме про «Г-період» дослідники не написали у своєму звіті, однак відповідні дати зафіксували, що дозволяє отримати деякі цифри для порівняння. До двох, з восьми описаних дослідниками епізодів, є запитання У звіті написано «на 01.03.07 жилая», і, одночасно, що ці два лігва зареєстровані 29.03 та 04.04. Автори зазначали, що «датой покидания берлоги условно обозначена дата обхода, после которого берлога не обнов-лялась»., і тому цими епізодами прийдеться знехтувати. Втім для шести інших епізодів Г-період піддається вираховуванню: він коливався в інтервалі 9-32 днів. При цьому, у чотирьох епізодах Г-період дорівнював 15 дням. У порівнянні із нашим прикладом, такий статистичний ряд виглядає як розбіжний, а чотириразова повторюваність «15», взагалі видається малоймовірною. (Звідси, виникають сумніви й щодо цифри «32».) Щодо усього іншого, то згідно із діаграмою, яку додали до звіту дослідники, пік відкриття лігв весною 2007 року, на мисі Верінг, прийшовся на 20-31 березня. (У нашому випадку -- це було 27-28 березня 1982 року.)

Додатково, хочу висловити поточне припущення: піки відкриття лігв ведмедів на сході і заході о. Врангеля можуть відрізнятися статистично, а саме: на заході острова ця подія може відбуватися пізніше. Відповідне з'явисько, притаманне пізнішому приходу «весни» на захід острова, автор відмітив у 1979-1988 рр., вивчаючи хід подій на пташиних базарах.

Їжа ведмедиць та малечі (у перші дні після весняного відчинення лігва). У барлогах та поблизу них (нижче, у дужках, вказано номер), або у маршрутах уздовж слідів, ми іноді знаходили залишки їжі дорослих звірів, а саме: а) фрагменти рослин, хутро лемінга і [його] кров на снігу (№ 6); б) хутро північного оленя; в) фрагменти рослин (№ 11); г) хутро північного оленя; ґ) залишки жиру нерпи (?); д) фрагменти рослин (№ 20); е) хутро ведмедя (№ 21); є) у ведмежих викопуваннях у тундрі -- лишайники (№ 34); ж) у щоденнику був і такий запис мов натрапили на сліди ведмедів, які піднімалися по сніжникам в гору (на 7-10 метрів), до скель, де виднілися гнізда могвок Мартин трипалий (Rissa tridactyla L.) -- морський птах, який утворює великі гніздові колонії на м. Верінг. Глинистий сланець -- крихка осадова гірська порода (чорного кольору), розповсюджена у т.ч. на м. Верінг..

В усіх епізодах, для яких ми не вказували номер лігва, йшлося про роботу на маршрутах уздовж ланцюжків ведмежих слідів. Дані для епізодів «б», «г», «ґ» та «ж» ми зібрали 27.03 на маршруті, здійсненому уздовж скель м. Верінг. (Сліди там могли залишити у т.ч. й самці- одинаки.) Щодо ведмедят, то перед одною із барліг (№ 33), у фекаліях малечі автор знайшов наступне: а) дрібні частинки сланців³⁷ «у великий кількости»; б) кісточки лемінга.

Цей, хоч і випадковий, але цікавий перелік підштовхує й до того, аби по іншому подивитися на загальновідомий «наратив» мов у перші весняні дні виходу із пологових барлогів, ведмедиці зазвичай вживають тільки щось рослинне, або що ведмежата не вживають нічого іншого, окрім материнського молока. Натомість бачимо, що після довгого голодування дорослі хижі звірі (ведмедиці) уживають усе їстівне, що можуть знайти. При цьому, малеча, буває, копіює поведінку матері, а іноді ковтає й щось інше, на свій розсуд.

Випадки загибелі ведмежат. Під час експедиції 1982 р. нами виявлено чотири випадки загибелі ведмежат. Через те, що усі епізоди мали прив'язку до барлогів, за якими час від часу спостерігали (2, 21, 26 і 32), вдалося отримати додаткові подробиці.

Зведення у табл. 1 демонструє, що з архітектурної точки зору, відповідні лігва ні чим особливим не відрізнялися. Разом з тим, неуспішним, як тепер бачимо, було як лігво відносно велике (№ 2), так і лігво відносно мале (№ 32) -- і там, і там ведмедиці втратили по одному малюку. Натомість лігво № 32 було єдиним у всій вибірці (з обліку барлогів, доповненій показниками Tmtn, Tmax, Tavg.), де період перебування сімейства у лігві, після відчинення, був аж настільки великим -- майже пів місяця. Для інших трьох неуспішних барлогів, Т-період був ближчим до середнього значення. З частотної діаграми змінюваности показника T_avg. (рис. 6), видно що зазначений випадок, дійсно, є рідкісним.

У заповіднику о. Врангеля випадки загибелі ведмедів і до сьогодні називають «смертністю», і схожим чином щорічно іменують один із розділів у «Літописі природи». Насправді ж, смертність як відсоток малюків певного віку, які виживають, іще потрібно вирахувати, і це не є простою задачею. Показником смертности може бути, наприклад: а) відмінність між середнім розміром приплоду у групі новонароджених (А0), і середнім розміром приплоду серед тих малюків, які полишили лігво у віці, приміром, «три» місяці, А3) -- тобто, смертність у перші «три» місяці життя; б) або відмінність між середніми розмірів приплоду, який полишає лігво (~ А3), і середнім розміром приплоду, який дістався моря і перебуває там, нехай до віку 4 чи 5 місяців (A4, А5), і таке інше.

Під час експедиції 1982 року, майже неочікувано У 1982 р. ми робили спроби оглядати відомі нам місця барлогів влітку, після танення снігу., нам вдалося знайти одне мертвонаро- джене ведмежа (лігво № 2, див. табл. 1, рис. 8). 15,38 %.

Рис. 6. Частоти максимальної кількости днів перебування породілля у лігві (Тмакс), починаючи від дня відчинення лігва весною і до його звільнення, о. Врангеля (n = 15).

Fig. 6. Frequencies of the maximum number of days (Tmax) spent by the mother bear in the den, starting from the day when she opened it in spring until the day she left, Wrangel Island (n = 15).

Якщо взяти до уваги, що весною, так само випадково, у навколишніх барлогах, або поблизу них, ми бачили заразом 22 малюків, то у такій нежданій вибірці, та для випадку АО ^ ~ А3, де мова про одного новонародженого, смертність могла сягати приблизно 1: 23, тобто десь 4,35 %.

Однак, скоріше за все, вона була іще більшою, адже за увесь період обліку барлогів у сезоні 1982 р. ми знайшли чотирьох загиблих малюків, а це мало б давати 4: 26, себто десь

Таблиця 1. Відомості про лігва, в яких загинули ведмежата (Мис Верінг, 1982) Table 1. Information about the dens where the bear cubs died (Waring Cape, 1982)

Примітка. У всіх цих лігвах загинуло по одному ведмежаті. Спеціальні позначення: Дата 2 -- відкриття лігва; Дата 3 -- звільнення лігва; Тсер. -- середня від кількости днів між цими двома датами; В.р.м. -- висота розміщення лігва над рівнем моря (середнє від показника, визначеного декількома спостерігачами, за картою); Крутість схилу -- середнє від окомірного визначення крутости декількома спостерігачами (°); Первинна кількість ведмежат у лігві -- припущення, з огляду на розміри лігва, а також кількість слідів у лігві й поряд із ним. Інші деталі (витяг із щоденника експедиції, із номерами лігв): № 2 -- «20 червня... мертвонаро- джений»*, № 21 -- «після 9 квітня. розмір сліду ведмедиці 19 см»), № 26 -- «26 липня. рештки ведмежати, який мав вагу до 5 кг»; № 32 -- «червень . рештки ведмежати»).

Для порівняння: у 1^му зведенні «Красная книга СССР» (1978) вказано, що смертність білих ведмежат першого року життя становить 15-40 %; у наступному за 1984 р. -- до 40 %.

Доповнити відповідні припущення мали б, наприклад, обліки малюків по слідах, але назбирати такі дані теж буває не просто. Нагадаю, що середній розмір приплоду (на сході о. Врангеля), для випадку, коли вдалося обліковувати саме ведмежат на барлогах, а це вікова група ~А3, автор представив як СРП = 1,38 (n = 16). Тому, виглядало б привабливо, якби вдалося порівняти це із віковою групою >A3, тобто із тваринами, які полишили лігво, і яких ми потім обліковували по слідах. Це вдалося. Однак з'ясувалося, що хоча відповідний розрахунковий приплід для групи >A3 здавався більшим (СРП = 1,46; n = 28), ця різниця не була статистично значущою. (Підвищити якість статистичних даних не видалося можливим.) Довідково та для порівняння: через чотири десятки років потому дослідники навчилися прикріплювати на ведмедів GPS-мітки, і здійснювати не тільки цифровий трекінг, але фільмувати дистанційно поведінку вед-медиць, відстежувати їхнє пересування із потомством від барлогів до моря, і як результат, записувати не тільки мандрівні історії, але й отримувати дані про виживання потомства [напр.: Regehr at al. 2006; Robinson at al. 2011]. Втім на о. Врангеля таких інструментальних висот іще не досягли.

Проте у 1982 р. було очевидним, що виявлення кількости випадків загибелі ведмедів на островах упродовж експедиційного сезону є подією майже передбачуваною, очевидно пов'язаною з інтенсивністю вивчення виду в заповіднику: зокрема, в 1964-1982 за рік фіксували 2,7-3,7 випадків загибелі дорослих ведмедів, 1,27 -- ведмежат, 0,47 -- самиць [Prydatko 1981]. Для порівняння, згідно із «Літописом природи» заповідника, «смертность белых медведей в летне-осенний сезон» 2003 і 2015 років була 6 і 4, відповідно. У «Літопису» за 2015 рік є примітка: «за последние два года наблюдений число случаев гибели увеличилось».

У 2022 р. автор продовжив досліджувати ці рідкісні явища і відреставрував віднайдене ним тестове зіставлення результатів обліку барлогів у горах Дрім-Хед й усіх (відомих на той час) випадків загибелі ведмедів на острові [Prydatko-Dolin 2022]. Обставини дозволили збільшити вибірку, видовживши архівний статистичний ряд до 1985 року (рис. 7). З'ясувалося, що у цьому масиві спостережень існував острівець згаданої передбачуваносте (кореляції) -- якщо в інтервалі «1977-1982» роки знехтувати випадаючою варіантою «0» за 1981 рік (відносно обліку барлогів у горах Дрім-Хед), то лінійна кореляція між кількістю знайдених там барлогів і кількістю зафіксованих на острові випадків загибелі ведмедів сягне r = 0,9893, при n = 5.

Такі вимірювання можуть мати значення при роботі на «модельних» ділянках: віддалений далеко на північний-захід простір Дрім-Хед хоч і виглядає ізольованим, але все одно, є частиною о. Врангеля. Без сумнівів, на Дрім-Хеді теж час від часу гинуть ведмеді, але як свідчать літописи природи, там давно не працювали цільові довготривалі експедиції. Тому й відповідних знахідок не було. Так чи інакше, чим більше барлогів люди знаходитимуть на типових «модельних» ділянках («Дрім-Хед», «Верінг» та інші), тим частіше натраплятимуть на загиблих ведмедів. Принаймні на прикладі гір Дрім-Хед ця закономірність проявилася статистично (див. рис. 7).

Рис. 7. Приклад роботи із хмарою випадкових даних: кількістю знайдених барлогів (ряд 1) та кількістю випадків встановлення загибелі ведмедів білих (ряд 2).

Fig. 7. An example of working with a cloud of random data: the number of dens (series 1) and the number of cases of polar bear death (series 2).

Рис. 8. Загибле новонароджене біле ведмежа, знайдене в одному із лігв на м. Верінг, о. Врангеля, після танення снігу. Фото автора.

Fig. 8. A dead newborn polar bear found in one of the dens close to Cape Waring on Wrangel Island after the snow has melted. Photo by the author.

4. Облік барлогів, «піраміда Елтона» і «пропорційність мас Станчинського»

Розміри простору, в якому природа реалізує закономірності, узагальнені колись Ч. Елтоном [Elton 1927], й відомі тепер як «піраміда Елтона» («піраміда чисел», «правило екологічної піраміди»), але саме у відношенні ведмедя білого та островів Врангеля і Геральда, у літописах природи заповідника відсутні. Втім, у 1986 р. автор оприлюднив деякі припущення на цю тему Дисертація «Морські колоніальні птахи островів Врангеля та Геральда» (Ін-т зоол. АН УРСР, 1986). (с. 140-143). Йшлося про те, що навколо островів, у смугах на відстані із три десятки кілометрів, у ланцюгу нерпи ^ ведмеді^41,42, розрахункова густість [density] нерп може складати ~ 0-2,44 ос./км Вхідні дані узято із тексту дисертації, а додаткові розрахунки здійснено на їх основі. Автор прийняв також, що середня вага нерпи сягає 85 кг. Щодо ведмедя білого, то наприклад у моделі, розробленій для Шпицбер-гена, середню вагу ведмедів вважали рівною 275 кг [див. Hansen et al. 2016]. З огляду на спостереження у природі, задля об'єктивності, в інтервал значень густости нерп включено й «нуль»., а ведмедів ~ 0-0,07 ос./км Йдеться про кільчасту нерпу (акібу) -- P. h. hispida. На рівні МСОП таксон Pusa hispida (Schreber, 1775) має охоронний статус Least Concern (ver 3.1, 2016), тобто «найменше занепокоєння».. Якщо представити це у вигляді інтервалу значень біомаси, то матимемо приблизно: 0-210,00 кг/км² та 0-19,30 кг/км², відповідно. (Розрахункове співвідношення щодо пари нерпа ^ ведмідь, стосовно їхньої чисельности, -- це 1: 34, а стосовно біомаси «на площі» -- 1: 10.) Зазначене було частиною досліджень автора, присвячених морським птахам й осмисленню масштабів і екосистемних наслідків надходження орнітогенних біогеохімічних сполук у морські води. Зрозуміло, що не тільки нерпи є об'єктом полювання ведмедів. Біомасу моржів і китів «в об'ємі» також можна розрахувати, нехай і приблизно, орієнтуючись на дані із літератури (див. нижче). Далі ми побачимо, як відповідні приклади вписуються в «піраміду Елтона» (табл. 2).

Для порівняння: густість нерп (у Чукотському морі, поблизу Аляски) у 1999-2000 рр. -- це 0-10 ос./км² [Bengtson et al. 2005], або у перерахунку на біомасу, -- це 0-860 кг/км². Поблизу островів Врангеля і Геральда, в 1980-х, теж могли б зафіксувати схожі значення, якби зорганізували таку ж потужну експедицію, як аляскінська. (Втім, отоді у керівництва ГУ ОХЗ СМ СРСР Главное управление охотничьего хозяйства и заповедников при Совете министров СССР. були зовсім інші турботи, у тому числі військові Навесні 1979 р. прямо в горах Дрім-Хед, на о. Врангеля, під час обліку ведмедів білих, автору вручили повістку, і він був призваний на війну В'єтнаму і Китаю, в якій СРСР брав участь на стороні В'єтнаму..) Щодо повсякденної густости нерп у морі, про яку пишуть Дж. Бенгстон та ін. [Bengtson et al. 2005], то автор неодноразово спостерігав щось схоже на о. Врангеля, наприклад, піднімаючись на вершини мисів Верінг, Пташиний Базар, Пролетарський і навіть Пік Береговий (у 1978-1988); чи то з вершини о. Геральда (у 1982, 1985 та 1987). Мав нагоду побачити також «нуль» густости, як ведмедів, так і тюленів, у гелікоптерній експедиції 1985 р., під час весіннього обліку ведмедів у просторі від м. (Отто) Шмідта до Ведмежих островів, в Східносибірському морі Результати експедиції не оприлюднили до цього часу. Вони загубилися десь у звітах..

Так чи інакше, саме максимальні величини, наведені вище, є цікавими для даного аналізу, та свідчать про можливість отримати відбиток елтонівської піраміди чисел [Pyramid of Numbers], і побачити як на нижчому, наприклад, нерп'ячому трофічному рівні, відбувається накопичення на порядок/порядки більшої біомаси (а значить і енергії), у порівнянні із вищим, ведмежим. (Разом із тим, зазначу, що саме про цифри, про інтервали порядків, Ч. Елтон у своїй книзі 1927 року, у розділі п'ятому, не писав. Звідки отті «5-10 разів» з'явилися, зокрема, в україномовних довідниках з екології Див. [б/а]. 2022. Правило екологічної піраміди. Довідник з екології -- bit.ly/3IoQdR4. Перевірено 29.12.22. ⁴⁴ В оригіналі (с. 121): «By reducing the numbers of bears the sealers make up for their destruction of seals, since there are so many extra seals which would otherwise have been eaten by bears.», автор не відає. Так само, у згаданій публікації Елтон не використовував слово biomass.)

Та ймовірно більшою несподіванкою для багатьох знавців ведмедів білих буде інше: у знаменитій нині праці 1930-х, Чарльз Елтон звертав увагу й на polar bear, що не є випадковістю, адже науковець чотири рази бував в Арктиці. Наведу деякі маловідомі цитати із його твору, с. 74: «the polar bear itself, which is, after all, only living by exploiting the energies of the seal». У цій фразі йдеться про цілковиту залежність ведмедя білого від тюленів. Або гляньмо на ось це, майже пророче, -- попередження мисливцям Шпіцбергена, у моєму перекладі: знищуючи ведмедів ви, панове, шкодите своєму ж промислу на тюленів⁴⁴. Задля підкріплення своїх слів, Елтон включає у книжку й невеличкий рисунок -- про логічний ланцюжок тюлені--ведмеді-- люди, а потім іще один, складніший, про харчовий ланцюг (food-chine) Див. Food-chine. Wikipedia. https://bit.ly/3CrH2M9. Retrieved October 4, 2022., приклад якого був створений вченим після подорожі на острів Ведмежий [Bear Island], Шпіцберген, де й проглядає уся полярна екосистема, із ведмедем білим включно.

Через складність згаданого, другого рисунка, та задля виокремлення пріоритетів, Елтон радить читачеві: найкращий спосіб прочитати діаграму -- розпочати з «морських тварин» і слідувати за стрілками. Підписуючи діаграму, учений залишив іще один допис: From Summerhayes and Elton²⁵. Саме от те «25», набране верхнім регістром, є нічим іншим, як посиланням на спільний твір Самме(р)хейза* V. S. Summerhayes. Wikipedia. https://bit.ly/3Aw99bZ. Retrieved August 18, 2022. й Елтона, щодо Шпіцбергена, 1923 року видання. При цьому, ім'я Саммерхейза стоїть у публікації першим! Отже, елтонівська, а точніше саммерхейзівсько-елтонівська концепція про харчові ланцюги, народилася на матеріалі, отриманому обома авторами в Арктиці, на о. Ведмежий, іще в 1923 році За Ч. Елтон [Elton 1924: 191], цит.: «25. Summerhayes, V. S., and Elton, C. S. (1923). Contributions to the ecol-ogy of Spitsbergen and Bear Island. Journal of Ecology, Vol. 11, p. 214. 25a : p. 265. 25b : p. 268.»., а не в 1927-му.

Виникає професійне запитання: чому у колишньому СРСР не пішли далі, не намагалися усвідомити, хоча б у першому наближенні, як могла виглядати «піраміда Елтона», і яке місце у відповідному острівному арктичному обширі (у цифрах), може займати білий ведмідь? Тільки при такому розумінні стану справ у спеціалістів мав би з'явитися (не тільки пізнавальний, але й експертний) сенс, а також вагома причина здійснювати обліки не тільки ведмедів, але й інших морських тварин, які є складовими «піраміди Елтона»? Відповіді немає. Як перевірив автор, в усіх «Літописах природи» заповідника за 2002-2020 роки У 2010 та 2016 роках літописів не випускали. Якийсь час назад відповідні приклади були доступними на вебресурсах «Знания», «Учи» та інші. науковці продовжували писати про «встречи», «встречаемость», «берлоги», «упитанность» тощо.

Знання про «піраміду Елтона» (й супутні екологічні закони) давно набули широкого розголосу. На деяких інтернет-форумах, які дистанційно зараджують учням шкіл усвідомити чим є «трофічна піраміда», й запомагають здійснювати найпростіші розрахунки, можна знайти й приклади, пов'язані саме із ланцюжками типу риба ^ тюлені ^ білі ведмеді⁵². Там віднаходимо щось на кшталт наступного тестового запитання: ...біомаса планктону складає (...г/м²) ... використовуючи правило екологічної піраміди та враховуючи існування відповідних харчових ланцюгів... знайдіть, якою має бути площа моря, здатна прогодувати одного ведмедя білого масою (... кг). І зверніть увагу: викладач у якости ключа для рішення запропонує використати пірамідне (читаймо «елтонівське») «десять разів». Втім, такі приклади є очевидним спрощенням. На практиці здійснити обліки й виконати розрахунки важко. Колись автор витратив чимало часу і зусиль, аби включити у розрахунки дані про густину біомаси морських птахів, як на одиницю площі, так і одиницю об'єму (див. табл. 2). Нагадаю, що саме морські птахи удобрюють місця розвитку планктону, що лежить в основі згаданих пірамід.

Рис. 9. Приклад: використання рисунка Елтона [Elton 1927: 58, fig. 4, зі змінами (зеленим)], в навчальних цілях -- для демонстрації місця полярного ведмедя у локальному трофічному ланцюгу -- із заміною умов о. Ведмежий (Свальбард, 74°N) на умови о. Врангеля (71°N).

Fig. 9. An example of using Elton's drawing [Elton 1927: 58, fig. 4 with modifications (green)] made for educational purposes only to illustrate the position of the polar bear in the local food chain by changing the conditions of Bear Island (Svalbard, 74° N) to those of Wrangel Island, 71° N.

Таблиця 2. Порівняння густости біомаси деяких екогруп у водах Чукотського і Східносибірського морів -- за літературними даними, із доповненнями автора/Table 2. Comparison of the biomass density of some ecogroups in waters of the Chukchi and East Siberian seas based on literature data, with modifications by the author

Шануючи поштовх, який надав усій цій справі Ч. Елтон, автор наважився використати у даній статті, у суто навчальних цілях, саме елтонівський рисунок про норвезький о. Ведмежий (Шпіцберген)⁵⁶, і відповідно, про тамтешній харчовий колообіг, аби порівняти його із врангельско-геральдівським.

Для цього прийшлося вилучити дещо зі схеми, запропонованої Елтоном, або навпаки, додати до неї крихту іншого (рис. 9). Зокрема, до переліку мешканців тундри ім'ярек додав лемінгів, північних оленів, куликів і горобиних, але вилучив тундрових куріпок (ptarmigan).

До переліку морських птахів добавив бакланів (cormorants) і розділив узагальнене чистикові (guillemots) на чистики (guillemots) і кайри (murres), вилучивши із переліку буревісників (fulmar petrel), люриків (little auk) та іпаток (puffin)⁵¹. Замість гагари червоношийої (red throated diver) вписав гагару чорношию (black throated loon).

У ланцюжку песець ^ ведмідь, замість загального dung (гній), яке повторюється у Елтона й щодо морських птахів, вписав «рештки їжі ведмедя» (bears ' food remains).

До ланцюжка «морські і напівморські птахи» ^ «гній» додав риб, яких на схемі Елтона чомусь не було. Взагалі, узагальнене «гній» тут доречно було б замінити на «гуано».

Довідково: повний перелік морських і напівморських птахів, виробників біогенного матеріалу на островах Врангеля і Геральда, станом на 1985 рік, автор оприлюднював раніше (дисертація 1986 р.), де у відповідному списку нараховувалося 22 види.

Звичайно, сьогодні ми знаємо значно більше, ніж знали у 1923-1927 роках зоолог Елтон і ботанік Саммерхейз. Взагалі на сторінці 50-й своєї книжки Елтон попередив читачів, що хоч він і наводить приклади щодо учасників піраміди чисельности (у моєму перекладі): «але, як і у випадку з усіма роботами [здійснюваними] над тваринними спільнотами, достовірних даних зараз дуже мало»⁵⁸. Нагадаю: йдеться про 1930-ті роки. Як це не дивно, але у відношенні ведмедя білого (і островів Врангеля та Геральда), цей фазис про «даних зараз дуже мало», протримався й до сьогодні.

Станом на 1982 рік, коли відбувався наш облік барлогів ведмедя білого, і коли народжувався вищезгаданий щоденник експедиції, а також пізніше, у 1985 році, коли автор завершував збирання матеріялу для дисертації, деякі із порівняльних даних (про які так мріяв, зокрема, Елтон), все ж вдалося розшукати.

Заразом, це були напрацювання величезного колективу, учасників декількох експедицій. Частково відповідне зведення автор оприлюднював у 1986 році, але мало хто звертав увагу на відповідні тексти. Тому, звернімося до старого зведення іще раз, але увівши у нього зміни й доповнення (див. табл. 2).

Бачимо, що у ~ 30-кілометровій обліковій смузі, окресленій автором експериментально навколо островів, розрахункова густина ведмедів (як на площі так і в об'ємі), була у десятки разів меншою за відповідну густину ластоногих тварин.

Детальніше: співвідношення (щодо пари нерпи ^ ведмеді) в експерименті, стосовно їхньої чисельности, -- це тридцять до одного, стосовно біомаси «на площі» -- десять до одного; а стосовно біомаси «в об'ємі» (для пари тюленеві ^ ведмеді) -- п'ятдесят до одного. Якщо прийняти, що в нашій експериментальній смузі, окресленій навколо островів, біомаса моржів і китів «в об'ємі» є близькою до такої в Чукотському морі, то з огляду на дані обліку моржів і китів, отримаємо для пар моржі ^ ведмеді та кити ^ ведмеді наступні орієнтовні співвідношення: тридцять до одного і сімдесят до одного, відповідно. Щодо біомаси планктону, а точніше, фіто- та зоопланктону (і ведмедів), то це, скоріше за все не десятки (як було у шкільному прикладі, про який ми згадували вище), а ймовірно сотні, скажімо, шістсот до одного.

Завершуючи цей твір автор знав, що останнім із посилань буде посилання на рідкісні твори харків'янина, еколога-математика В. Станчинського [Stanchinsky 1931 a, b], присвячені рівновазі й хвилям біомас. Чому рідкісні? Тому що після репресій В. Станчинський помер у Bear Island (Norway). Wikipedia. 2022. https://bit.ly/3QCpCB1. Retrieved August 18, 2022. Тупиків на о-вах Врангеля і Геральда немає, однак іпатки і топорки гніздують, але є нечисленними. В оригіналі (с. 50, цит.): (21) The fourth idea is that of the Pyramid of Numbers in a community, by which is meant the greater abundance of animals at the base of food-chains, and the comparative scarcity of animals at the end of such chains. (22) Examples of this principle are given, but, as is the case with all work upon animal communi-ties, good data are very scarce at present.

Вологодській в'язниці у 1942 році. Учений не встиг оприлюднити усе що міг би. Однак тепер ми знаємо: якщо Елтон (і Саммерхейз) лише висловлювали і оприлюднювали свої думки та схеми стосовно харчових ланцюгів у 1923-1927, то В. Станчинський безпосередньо вивчав саме динаміку «видовых масс биоценозов» уже в 1928.

На прикладі луків та степів він відкрив, вирахував (!), зокрема, що між ауто- і гетеротрофами не тільки існує закономірний зв'язок (вважаймо це аналогом елтонівської трофічної піраміди), а також пропорційність мас, і головне, щось на кшталт накладання хвиль із запізненням, майже інтерференцій.

Він писав: «каждый член последовательного трофического ряда является функцией последующего... максимумы масс у ряда составляющего тему и ряда питающегося не совпадают во времени -- первый ряд значительно уходит вперед от второго» [Stantschinsky 1931 a: 42]. В іншій своїй праці учений додав більше деталей: «быстрое нарастание растительной массы.... в июне-июле... заменяется резким падением её в августе-сентябре... между тем как животная масса неуклонно увеличивается... аутотрофная половина биоценоза успевает уйти в своей массе от поедающей её гетеротрофной половины путём быстрой трансформации энергии в первую половину лета» [Stantschinsky 1931 b: 90].

Дякуючи таким важливим, вважаймо репресованим, а потім реабілітованим творам, ми отримуємо можливість інакше подивитись на матеріял, пов'язаний у т.ч. із ведмедями білими та трофічною пірамідою. Наведені вище співвідношення (кількостей і мас) є лише припущеннями, але тепер вони отримують іще й підказку про ймовірне існування не тільки хвиль (у т.ч. в середовищі гетеротрофів), але й досить складних накладань, і, можливо, навіть інтерференційних ефектів, але які справжнім науковцям іще доведеться розвідати.

5. Помічний огляд деяких джерел інформації

Ведмідь білий є у списку уразливих видів МСОП Станом на 27 серпня 2015 р. статус тварини визначено як Vulnerable за критерієм A3c [Wiig at al. 2015].. Усі можуть долучитися до справи вивчення і збереження тварини. Працюючи над статтею, автор знайшов дещо допоміжне, на що можуть звернути увагу студенти і викладачі.

Якщо сьогодні в англомовному сегменті вікі- педії Див. нариси: Polar bear (https://bit.ly/3bK846q), Ведмідь білий (https://bit.ly/3a7sHZU). Перевірено 2.07.2022. у нарисі про ведмедя білого міститься 226 посилань на публікації, найстаріша із яких сягає 1774 року, і навіть є доступною дистанційно Мається на увазі К. Дж. Фіппс [Phipps 1774]., то в україномовній лише 37, нехай навіть переважно англомовних (починаючи з 2006 року, тобто з часів, коли ентузіасти з України взагалі наважилися укласти перший нарис про ведмедя білого).

Як роздивився автор, вітчизняний колективний укладач вікіпедії взагалі не знає (та не має під рукою) україномовних наукових публікацій про ведмедя білого.

До того ж він відчуває себе у цій темі не впевнено, будує текст, схожий у тому числі на російськомовний, і дублює помилки, які просочуються у сьогоденність навіть із (здавалося б надійних) англомовних джерел, як от, наприклад, -- про гіпотезу Куртена* Bjorn Olof Lennartson Kurten., де йдеться про виокремлення білих (полярних) ведмедів від бурих, цит. (у перекладі українською): «зі східної частини Сибіру (з Камчатки та Колимського п-ва)». Проте... якого такого Колимського півострова? Хіба Колимський півострів існує? До ревізії назв, у 1935-х, Східносибірське (Восточно-Сибирское) море називали Колымским, Индигирским. Фінський палеонтолог Б. Куртен [Kurten 1964: 21] писав не про любого ведмедя бурого, а про U. arctos beringianus.

По-друге, хоча й згадував «U. arctos beringianus (from Kamtchatka and the Kolym Peninsula)», але ніде, підкреслюю, ніде, окрім сторінки 21, не використовував словосполучення «Kolym Peninsula» і взагалі слово «Kolym». Разом із тим, на сторінках 20, 21, 22 і 24, учений п'ять разів повторив слово «Choukoutien», маючи на увазі, звичайно, Чукотський півострів (а не Колимський).

Отже, в оригіналі, у публікації самого Куртена, мало б бути: «from Kamtchatka and the Choukoutien Peninsula», а не «the Kolym Peninsula». На превеликий жаль, навіть куртенівський редактор припустився помилки, і не попередив науковця про колимську недоречність.

Додам до списку осічок (породжених схилянням до лінійного перекладу текстів) й таку дрібницю, яка стосується о. Ведмежий, Норвегія. Цитата із вікіпедії Медвежий (остров, Норвегия). Википедия. https://bit.ly/3QHkXOy. Проверено 20 августа 2022: «Своё название остров получил благодаря тому, что первооткрыватели [В.П.-Д.: Willem Barentsz та Jacob van Heem- skerck, у 1596 р.] увидели у его берегов плавающего белого медведя, который попытался залезть на корабль. До этого голландцам белые медведи были незнакомы».

В україномовній вікіпедії це речення ентузіасти навіщось переклали один в один. Та корисніше було б їм наважитись на майже неймовірне та розшукати у всемережжі рукописи стародавньої експедиції. Уявляєте, читачу, першодруки часів експедиції Баренца, і декотрі спогади, є доступними онлайн. Серед спогадів -- два щоденники. Вони належали 26-річному офіцеру і художнику Херріту де Віру* Gerrit de Veer. Wikipedia. https://bit.ly/3SYvINM. Ontvangen 20 augustus 2022, і 31-річному картографу Яну Гюйгену ван Лінсхотену Ян Гюйген ван Лінсхотен. Вікіпедія. https://bit.ly/3Kaa0T2. Перевірено 21 серпня 2022. (Перед тим як перейти до наступного абзацу про забуті 1590-ті, пригадаємо 1770-ті, адже в науковій назві ведмедя білого вшановано капітана К. Фіппса, який залишив один із перших описів тварини [див. Phipps 1774: 185].

У тому ж виданні є олівцева примітка від редактора «ed. p. 188». У вікіпедійній біограмі капітана зазначено, що свій перший запис про полярного ведмедя він зробив 2 травня 1773. Втім, у згаданій книзі (с. 53) знаходимо, що перша (?) згадка про ведмедів -- це 26 липня і що відбулося поблизу о. Маффін.)

Виявляється, у щоденнику пана де Віра цей епізод (про острів Ведмежий) мав інакший вигляд: 9 червня Баренц підійшов до маленького плаского острова, який назвав Ведмежий, позаяк уполював там великого білого ведмедя [див. Gerrit de Veer 1596: cxxix].

Отже, ніякий плавающий белый медведь не намагався залезть на корабль у 1596 році. По-друге, люди Баренца часто бачили (полярних) ведмедів, полювали на них, а де Вір не тільки спромігся замалювати відповідні сцени (див. Veer Gerrit de 1605: 12, 14, 34, 38, 50, 80, 100, 122, 138) British Library зберігають першодрук 1598 року, де є акварель авторства де Віра із «білим» ведмедем (Shelfmark: C.133.e.34). Див. https://bit.ly/3QDESxC. Перевірено 21 серпня 2022, але й першим описав прояви гіпервітамінозу у людини, викликані уживанням печінки білого ведмедя [див.: Lips 2003]. Ба більше: гравюрою де Віра, із «білим» ведмедем, сьогодні проілюстровано вікінарис про Баренца! Отже, якщо упродовж 1596-1605 років де Вір замалював десятки «білих» ведмедів, описав явище виникнення «біловедмежого» гіпервітамінозу, а також вказував у своїх текстах розміри і навіть приблизну вагу тих полярних ведмедів, то чому першим описувачем тварини вважають капітана Фіппса, ще й із менш віддаленого 1744 року? У таксономічній нотатці рівня IUCN зазначено, що К. Фіппс [Phipps 1774] був першим, хто залишив запис про ведмедя білого як про зникаючий вид [див. Wiig et al. 2015]. Далі називають імена інших учених, у т.ч. Куртена; про де Віра (Gerrit de Veer), так само як і про Баренца (Willem Barentsz), забувають згадувати

Щодо походження ведмедів білих, то до згаданої публікації Куртена додалося багато нового. Зокрема, цю яскраву тему спільнота давно підняла на рівень обговорення змінюваности ДНК, і озвучила осучаснений погляд на географію еволюційних подій, не намагаючись згадувати лише про Камчатку. Читаймо, наприклад, статтю А. Велч та ін. [Welch et al. 2014], із посиланням на С. Талбот & Г. Шілдс [Talbot & Shields 1996], де автори нагадали читачам, що ведмеді бурі з островів Адміралтейства (Admiralty), Баранова (Baranof) і Чичагова (Chichagof) -- це Архіпелагу Олександра (Alexander Archipelago), що у південно-східній Алясці, є ближчими до ведмедів білих, аніж до інших ведмедів бурих.

Обговорення і висновки

Викладені у статті результати обліку, спираються переважно на записи локальної експедиції, що здійснювалася на сході о. Врангеля та о. Геральда з 25 березня по 5 травня 1982 року. Для кращої уяви про хід подій автор долучив до аналізу й записи, отримані ним в інших локаціях та за інші дати, і навіть роки, а також опитувальні дані, добуті за межами о. Врангеля та о. Геральда. Тим самим проілюстровано, що виокремлення локацій типу «схід о. Врангеля», «захід о. Врангеля», або «о. Геральда» звужує простір знань про хід подій.

Досліджена на сході о. Врангеля територія не мала чітких меж. (До 1976 року, у часи існування заказника, адміністратори прийняли мов нехай розташована там ділянка «Уэринг» вважатиметься прямокутником розміром 5x5 км. Пізніше хтось назвав ділянку модельною.)

Втім, якихось інших цілей, ніж адміністративні, прямокутникове виокремлення не мало. На практиці, облік барлогів здійснюють неподалік від однойменного стаціонару.

Разом із тим, розмір облікового простору між мисами Верінг і Піллар дійсно є близьким до 25-27 км². Це є приблизно 307-ма частина від усієї площі острова. Можна вважати, що в 1981/1982 роках ведмедиці облаштували там до п'яти десятків пологових лігв. Для порівняння, у 2007 році експедиція заповідника знайшла тільки вісім.

Майже усі дані про кількість і уміст барлогів, знайдених нами на сході о. Врангеля, добули, використовуючи мотонарти («Буран»), лижі (рідко), а також бінокль; в окремих випадках -- авіатехніку (МИ-8 та АН-2). Загалом, упродовж 41 доби учасники експедиції спромоглися знайти на місцевости або вирахувати по слідах 139 ведмежих лігв, і побачити 57 звірів ($ad + juv). Із них, 87 і 40, відповідно, -- на сході о. Врангеля. До 96 % від облікованих (на сході о. Врангеля) барлогів були пологовими. До 23 % лігв ми вирахували по слідах, до 4 % знайшли здаля, із допомогою бінокля, до 2 % -- із допомогою собаки. Взагалі на обох островах до 46 % лігв зі списку відшукали із допомогою авіатехніки.

Авіаоблік барлогів завжди даватиме приблизні результати. Якщо його здійснюють після хуртовини, то якісь лігва залишаються непоміченими. З моменту відкриття барлоги до остаточного залишання її самицею із дитинчами, минає 4-14 днів, і потім, під час снігопадів, вже немає кому утримувати отвір відкритим.

Тому, декількаденна негода може суттєво вплинути на підсумок. 5.04, на прикладі сходу о. Врангеля, вдалося підрахувати, що таких необлікованих лігв може бути до 13 %. Із-за примхливостей вітру, снігу й світла до 6 % барлогів, які обліковці знаходять здаля, можуть бути ілюзіями. У літописах природи заповідника за 20032020 рр. збіжних вимірювань автор не знаходив.

У 1982 р. середній розмір приплоду (СРП), визначений на сході о. Врангеля, був 1,43 (n = 44), а на о. Геральда сягав 1,86 (n = 7). Втім, різниця не була статистично значущою. Успішні виводки на о. Врангеля -- це переважно, одне або двоє ведмежат; на о. Геральда -- навіть по троє. На доступній вибірці (n = 44), на прикладі сходу о. Врангеля, автор з'ясував, що уведення у розрахунок СРП також даних обліку слідів ведмедчат суттєво не вплинуло на результат. Втім, саме знахідки слідів помітно позначаються на підсумку і додають 23 % до кількости знайдених/вирахуваних лігв.

Від дати відчинення лігва до дати остаточного виходу звідки ведмедиці весною (з або без малечі), Г-період, минало 4-14 днів, найчастіше -- 6. На сході о. Врангеля найбільша частота випадків відчинення лігв припадала на 27-28 березня. Приблизно такі ж дати називали учасники експедиції заповідника 2007 р. Втім їхні уявлення про максимальні значення Г-періоду, який нараховував начебто до 32 днів, скоріше за все, були неточними.

Породільний барліг -- складна, змінлива конструкція. З моменту будівництва (напр., у листопаді) до залишання (напр., у березні) там, у середині, відбувається чимало змін. Тому традиційне представлення лігва у термінах «висота-ширина-довжина» є очевидним спрощенням. Лігво (№ 35) важко було обмірювати, настільки чудернацьким був коридор, якій формував прихисток, подібний до ескімоського іглу та був захований під поверхнею сніжника. Знайшли також особливе лігво із 4,5-метровим вертикальним тунелем-виходом. Тому, для кращого уявлення, у статтю автор включив приклади 3D-моделювання конструкцій лігв.

До списку рідкісних відкриттів слід віднести 6 тимчасових лігв, знайдених поблизу о. Врангеля у 1980 р. в морі, в торосах, про що автор писав у 1981 р., але про що у заповіднику забули: у «Літописах природи» за 1997-2020 рр., доступних дистанційно, про подібне записів немає. Різновид несподіванки -- лігво, яке знайшли «на рівному місці», у річищі, а не на крутосхилі. (Це підказує, що ведмеді можуть створювати тимчасові барлоги й у рівнинних частинах острова, де є підняття, виярки або виходи скель, і де накопичується сніг.) Протилежне явище -- лігво, виявлене на кручах м. Верінг, зі сторони моря, на значній висоті.

Визначення місця ведмедя білого бодай у локальній у «піраміді Елтона» є однією із найважчих і витратних задач. Для отримання навіть приблизних показників автор залучив до аналізу дані декількох експедицій (і локацій), починаючи з 1936 року.

З'ясувалося, що у три- дцятикілометровій обліковій смузі, окресленій експериментально навколо островів, розрахункова густина ведмедів (як на площі, так і в об'ємі), була у десятки разів меншою за густину, зокрема, ластоногих. Частка, яку вилучає (забирає у ведмедів) саме із «піраміди» людина на більшому обширі, за межами островів, досі залишається маловивченою.

Напівзабуті тепер напрацювання В. Станчинського [Stanchynsky 1931 a-b], хоч і не стосувалися Арктики, але підказують: при подальшому ретельному вивченні ланцюга ведмеді білі ^ їжа, можна очікувати появи дійсно чогось не розвіданого, і що, можливо, відкриється для когось із дослідників у вигляді, «не врахованої іще ніким пропорційності». (За В. Станчинським -- це «не учтённая ещё никем пропорциональность», «суммы бесконечно большого числа закономерно меняющихся дифференциалов», «интегралов».)

Автор звертає увагу й на помилку, виявлену у публікації Б. Куртена [Kurten 1964], де замість Чукотського півострова згадується «Колимський півострів», і що продовжують повторювати в популярній літературі. Заслуговує на увагу і той факт, що задовго до К. Фіппса [Phipps 1774] про полярних ведмедів писав (і навіть замальовував їх) Герріт де Вір [Gerrit de Veer 1596, 1605], учасник експедиції В. Баренца (Willem Barentsz).

Прості співставлення результатів обліків лігв (отриманих, зокрема, на м. Верінг і горах Дрім-Хед) із іншими, та екстраполяція їх на увесь гірський обшир, підказують, що у 1980-х роках загальна кількість лігв на острові могла бути значно більшою, ніж це уявляли. Вивчення й охорону виду потрібно інтенсифікувати.

Жахлива риторика російськомовних ЗМІ, якою сьогодні супроводжується варварський напад на Україну, викликає великий подив і не тільки. Ця ж риторика почала негативно впливати на вивчення трофічних ланцюгів в Арктиці, що слідує з новин у всемережжі («Власти Чукотки расторгли контракт с WWF», так как фонд «финансируется врагами» и «угрожает национальной безопасности России». 15 ноября 2022. Медиазона, bit.ly/3hZMrT8).

Автор сподівається, що стаття матиме й просвітницьке значення і стане у нагоді вітчизняним природничникам -- науковцям, викладачам й студентам, -- які цікавляться екологією, а також укладачам українськомовних енциклопедій, зокрема й вікіпедії, і стане внеском у вітчизняну бібліотеку знань про тваринний світ Арктики.

Подяки

Автор вдячний своїм наставникам, викладачам біологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка (Україна), у яких учився у 1970-х, -- за міцні природничі знання, які дозволили опрацювати й зазначений, унікальний матеріал про ведмедів, роблячи це, значною мірою, навіть в Арктиці, та не маючи під рукою ані довідників, ані інших необхідних книжок. У списку учителів -- О. Б. Кістяківський, М. А. Воїнственський, Л. О. Смогоржевський, В. А. Мельничук. Дякую колегам, які допомагали авторові вести щоденник, задля включення даних у літописи природи. Про окремі інші спостереження мені люб'язно повідомляв пізніше І. Олейніков. Спасибі колективу Theriologia Ukrainica, який продовжував роботу над часописом у часи війни, в умовах постійних відключень світла й обстрілів, й спромігся підготувати до випуску нове зведення, знайшовши місце і для ведмедів білих, і для Арктики. Красно дякую І. Загороднюку, який надіслав мені копії рідкісних творів В. Станчинського та допомагав влучними порадами.

References

Bartlett, R. 1936. The Last Voyage of the Karluk. Glavsev- morput, Leningrad, 1-190. [In Russian]

Bengtson, J. L., L. M. Hiruki-Raring, M. A. Simpkins, P. L. Boveng. 2005. Ringed and bearded seal densities in the eastern Chukchi Sea, 1999-2000. Polar Biology, 28: 833-845. CrossRef

Couchman, L. K., K. Ogord, R. B. Tripp. 1979. The Bering Strait: Regional and Physical Oceanography. Gidrometeo- izdat, Leningrad, 1-199. [In Russian]

DeMaster, D. P., I. Stirling. 1981. Ursus maritimus. Mammalian Species, 145: 1-7. CrossRef

Dondua, A. G., A. V. Bezrukov. 2008. The maternity dens assessment at the Waring model site. Letopis pryrody 2007. GU GPZ `Wrangel Island', Pevek, 91-98.

Elton, Ch. 1927. Animal Ecology. 1927. 1^st ed. Sidgwick and Jackson, London. The University of Chicago Press. ISBN 0226-20639-4. (Biodiversity Heritage Library https://bit.ly/3T4eNtk)

Gerrit de Veer. [1596]. A True Description of Three Voyages by the North-East towards Cathay and China Undertaken by the

Dutch in the Years 1594, 1595 and 1596. Ed. by: Beke, C. T. Translated by: Phillip, W. Cambridge Library Collection Hakluyt First Series, 2010. 1-512.

Golovkin, A. N. 1972. Bird colonies of the Novaya Zemlya. Features of the biological productivity of waters near the bird colonies of the Novaya Zemlya's north. Nauka, Leningrad, 34-92. [In Russian]

Golovkin, A. N. 1982. The role of birds in marine ecosystems. Results of science and technology: Zoology of vertebrates series. VINITI AS USSR, Moscow, 2: 97-157. [In Russian] Hansen, C., M. Skern-Mauritzen, Gro I. van der Meeren et. al. 2016. Set-up of the Nordic and Barents Seas (NoBa). Atlantis model. Technical Report: February 2016. Institute of Marine Research, Bergen, 1-113. CrossRef Kaftanovsky, Yu. M. 1951. Auks of the Eastern Atlantic.

MOIP, Moscow, 1-171. [In Russian]

Kurten, B. 1964. The evolution of the polar bear, Ursus maritimus Phipps. Acta Zoologica Fennica, 108: 1-30.

Kochnev, A. 2018. Polar Bear (Ursus Maritimus) Den Distribution and Abundance in Chukotka, Based on Inquiries of Representatives of Aboriginal Peoples. Zoologichesky Zhurnal, 97 (2): 196-204. [In Russian]

Langvagen, A. V. 1936. Some results on the hydrochemical research of the expedition on the icebreaker `Krasin' in 1935. The expedition's scientific research on the icebreaker `Krasin' in 1935. Glavsevmorput, Leningrad, 1-178. [In Russian] Lips, P. 2003. Hypervitaminosis A and Fractures. The New England Journal of Medicine, 348: 347-349. CrossRef Pavshtik, E. A. 1980. On some regularities in the life of plankton in the Central Arctic Basin. Biology of the Central Arctic Basin. Nauka, Moscow, 42-154. [In Russian].

Piatt, J. F., D. N. Nettleship. 1985. Diving depth of four alcids.

Auk, 102 (2): 293-297. CrossRef Phipps, C. J. 1774. Ursus Maritimus... A voyage towards the North Pole undertaken by His Majesty's command 1773. London: W. Bowyer and J. Nicols, for J. Nourse, bookseller to His Majesty, in the Strand, 1-318. https://bit.ly/3I6wP9f Prydatko, V. I. 1981. A search for the polar bear dens in the ice. Biologicheskiye problemy Severa [Biological aspects of the North]. The IX Symposium. Syktyvkar, 2: 56. [In Russian] Prydatko, V. I. 1986. Colonial sea birds of the Wrangel and Herald islands (ecology and protection). The dissertation for the degree of candidate of biological sciences. The Academy of Sciences of the Ukrainian SSR, I. I. Shmalhausen Institute of Zoology, Kyiv, 1-243. https://bit.ly/3dyiUOd Prydatko-Dolin, V. 2022. Survey and analysis of cases of natural death of the polar bear (Ursus maritimus) on Wrangel Island in 1969-1982. Novitates Theriologicae, 13: 106-115. [In Ukrainian] CrossRef

Ratmanov, G. E. 1936. The Hydrographic research made by the icebreaker `Krasin' in 1935. Scientific work of the expedition on the icebreaker `Krasin' in 1935. Glavsevmorput, Leningrad, 20-52. [In Russian]

Regehr, E. V., S. C. Amstrup and Ian Stirling. 2006. Polar bear

population status in the southern Beaufort Sea. U.S. Geological Survey Open-File Report 2006-1337, 1-20. CrossRef Robinson, R., T. S. Smith, B. J. Kirschhoffer, C. Rosa. 2012. Polar bear (Ursus maritimus) cub mortality at a den site in Northern Alaska. Polar Biology, 39: 139-142. CrossRef Rusanov, V. P. 1985. The state of the marine environment in the basin and ecological consequences of its pollution. Arctic and Southern Oceans: Series `Geography of the World Ocean'. Nauka, Leningrad, 201-208. [In Russian]