Інвестиційна діяльність комерційних банків в України

Оскільки цінні папери відображаються за справедливою вартістю, визначеною на підставі відкритих ринкових даних, банк не аналізує та не відстежує ознак знецінення. У таблиці 2.3 наведений аналіз боргових цінних паперів, віднесених до категорії за справедливою вартістю, зміни якої відносяться на фінансовий результат, за кредитною якістю станом на 31 грудня 2009 року.

Таблиця 2.3 Цінні папери за справедливою вартістю, зміни якої відносяться на фінансовий результат станом на 31 грудня 2009 року

У тисячах українських гривень	Облігації компаній	Всього
Не прострочені та не знецінені ( за справедливою вартістю):
-з рейтингом від uaB- до uaB+	11178	11178
-без рейтингу	507	507
Всього боргових цінних паперів, віднесених до категорії за справедливою вартістю, зміни якої відн. на фінансовий результат	11685	11685

Таблиця 2.4. Цінні папери за справедливою вартістю, зміни якої відносяться на фінансовий результат станом на 31 грудня 2008 року

У тисячах українських гривень	Облігації компаній	Всього
Не прострочені та не знецінені ( за справедливою вартістю):
-з рейтингом від uaB- до uaB+	3954	3954
-без рейтингу	20300	20300
Всього боргових цінних паперів	24254	24254

Поданий вище кредитний аналіз базується на кредитних рейтингах, присвоєних українською рейтинговою компанією «Кредит-Рейтинг».

Таблиця 2.5. Інвестиційні цінні папери для подальшого продажу

У тисячах українських гривень	2009 рік	2008 рік
Державні облігації України	45826	40624
Облігації компаній	5530	42970
Всього боргових цінних паперів	51356	83594
Акції компаній	30	30
Всього інвестиційних паперів для подальшого продажу	51386	83624

Станом на 31 грудня 2009 року до складу інвестиційних цінних паперів для подальшого продажу включено цінні папери за справедливою вартістю 45826 тисяч гривень, які були надані у заставу за операціями продажу та подальшого викупу.

Таблиця 2.6 Аналіз боргових цінних паперів за кредитною якістю станом на 31 грудня 2009 року

У тисячах українських гривень	Державні облігації України	Облігації компаній	Всього
Не прострочені та не знецінені
- Уряд України	45826	-	45826
- без рейтингу	-	1490	1490

Таблиця 2.6 Аналіз боргових цінних паперів за кредитною якістю станом на 31 грудня 2009 року (продовження)

Всього не прострочених та не знецінених	45826	1490	47316
Боргові цінні папери, визначені окремо як знецінені (загальна сума)
- прострочені менше ніж 30 днів	-	9646	9646
- прострочені від 30 до 90 днів	-	4565	4565
- прострочені більше 360 днів	-	6612	6612
Всього борг. цінних паперів, визначених окремо як знец. (загальна сума)	-	20823	20823
Мінус резерв на знецінення	-	(16783)	(16783)
Всього боргових цінних паперів для подальшого продажу	45826	5530	51356

Таблиця 2.7. Аналіз боргових цінних паперів за кредитною якістю станом на 31 грудня 2008 року

У тисячах українських гривень	Державні облігації України	Облігації компаній	Всього
Не прострочені та не знецінені
- Уряд України	40624	-	40624
- з рейтингом від uaBBB- до uaBBB+	-	28614	28614
- з рейтингом від uaBB- до uaBB+	-	7004	7004
- без рейтингу	-	5028	5028
Всього не прострочених та не знецінених	40624	40646	81270
Боргові цінні папери, визначені окремо як знецінені(загальна сума)
- прострочені менше ніж 30 днів	-	13508	13508
Всього боргових цінних паперів, визначених окремо як знецінені(загальна сума)		13508	13508
Мінус резерв на знецінення	-	(11184)	(11184)
Всього боргових цінних паперів для подальшого продажу	40624	42970	83594

2.2 Критерії оцінювання інвестиційних рішень банку

Статистика ліквідності виконується з метою отримання інформації для забезпечення управлыння нею, тому ліквідність оцінюється за допомогою ряду показників, серед яких НБУ виділив 3 коефіцієнта ліквідності:

1. Норматив миттєвої ліквідності:

Н₄= , 2.2.1

де К_к-кошти в кассі банку, К_кр-кошти на кореспондентському рахунку, П_зоб-поточні зобов'язання банку, що враховуються на рахунках до запитання.

Нормативне значення цього коефіцієнту не менше 20%. Розрахуємо цей показник для досліджуваного банку (тис.грн):

2. Норматив поточної ліквідності:

Н₅= , 2.2.2

де Апв- активи первинної і вторинної ліквідності, до яких відносяться: грошові кошти, банківські метали, кошти на кореспондентських рахунках в НБУ та інших банках, строкові депозити, розміщені в інших банках, боргові цінні папери, що рефінансуються НБУ, боргові цінні папери, що знаходяться в портфелях «на прдаж» і «до погашення» і виданні кредити.

З-зобов'язання банк зі строком погашення до 31 дня включно.

Нормативне значення цього показника Н₅?40%.

Для досліджуваного банку цей показник становить:

3. Норматив короткострокової ліквідності:

Н₆= , 2.2.3

де Ал - ліквідні активи банку, до яких відносять всі активи за виключенням : вкладень в асоційовані дочірні компанії основних коштів і нематеріальних активів, начислених доходів до отримання, довгострокових активів для продажу та інших активів банку.

Зк -зобов'язання банку зі строком погашення до 1 року.

Н₆?20%

Для забезпечення дослідження ліквідності найбільше значення моють Н₅ і Н₆, оскільки Н₄ відображає властивості банку покривати свої зобов'язання за рахунок високоліквідних активів лише в досліджуваний момент.

Інвестиційна стратегія -- система довгострокових цілей інвестиційної діяльності банку, обумовлених спільними завданнями його розвитку й інвестиційною ідеологією, а також вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення.

Інвестиційна стратегія є ефективним інструментом перспективного керування інвестиційною діяльністю банку, являє собою концепцію її розвитку й у якості генерального плану здійснення інвестиційної діяльності банку визначає:

* пріоритети напрямків інвестиційної діяльності;

* форми інвестиційної діяльності;

* характер формування інвестиційних ресурсів банку;

* послідовність етапів реалізації довгострокових інвестиційних цілей банку;

* границі можливої інвестиційної активності банку по напрямках і формам його інвестиційної діяльності;

* систему формалізованих критеріїв, по яких банк моделює, реалізує й оцінює свою інвестиційну діяльність.

Процес розробки інвестиційної стратегії є найважливішою складовою частиною загальної системи стратегічного вибору банку й включає:

* постановку цілей інвестиційної стратегії;

* оптимізацію структури формованих інвестиційних ресурсів і їх розподілу;

* вироблення інвестиційної політики по найбільш важливих аспектах інвестиційної діяльності;

* підтримка взаємин із зовнішнім інвестиційним середовищем.

Необхідність розробки інвестиційної стратегії банку визначається змінами умов зовнішнього й внутрішнього середовища. Ефективно управляти інвестиціями можливо тільки при наявності інвестиційної стратегії, адаптованої до можливих змін факторів зовнішнього інвестиційного середовища, інакше інвестиційні рішення окремих підрозділів банку можуть суперечити один одному, що буде знижувати ефективність інвестиційної діяльності.

Зміна факторів внутрішнього середовища банку може бути пов'язане з кардинальними змінами цілей його операційної діяльності або з майбутніми змінами в стадії життєвого циклу. комерційні можливості, Що відкриваються нові, міняють мети операційної діяльності банку. У цьому випадку розроблена інвестиційна стратегія забезпечує прогнозований характер зростання інвестиційної активності банку й диверсифікованості його інвестиційної діяльності.

Оскільки кожної стадії життєвого циклу підприємства властиві характерні їй рівень інвестиційної активності, напрямку й форми інвестиційної діяльності, особливості формування інвестиційних ресурсів, інвестиційна стратегія дозволяє адаптувати інвестиційну діяльність банку до змін його економічного розвитку.

Процес розробки інвестиційної стратегії вимагає виділення об'єктів стратегічного керування банку. До таких об'єктів ставиться інвестиційна діяльність:

* підприємства в цілому;

* стратегічної зони господарювання;

* стратегічного центру.

Стратегічна зона господарювання являє собою самостійний господарський сегмент у рамках банку, що здійснює свою діяльність у ряді суміжних галузей, об'єднаних загальним попитом або спільністю використовуваного сировини, технологій.

Стратегічний інвестиційний центр -- самостійна структурна одиниця банку, що спеціалізується на виконанні окремих функцій або напрямків інвестиційної діяльності, що й забезпечує ефективну господарську діяльність окремих стратегічних зон господарювання.

У сучасних умовах господарювання інвестиційна стратегія стає одним з визначальних факторів успішного й ефективного розвитку банку. Розроблена інвестиційна стратегія:

* забезпечує механізм реалізації довгострокових загальних і інвестиційних цілей майбутнього економічного й соціального розвитку банку;

* дозволяє реально оцінити інвестиційні можливості банку;

* дозволяє максимально використовувати інвестиційний потенціал і активно маневрувати інвестиційними ресурсами;

* забезпечує можливість швидкої реалізації нових перспективних інвестиційних можливостей, які неминуче виникають у процесі змін факторів зовнішнього ринкового інвестиційного середовища;

* дозволяє прогнозувати можливі варіанти розвитку зовнішнього інвестиційного середовища й зменшити вплив негативних факторів на діяльність банку;

* забезпечує чіткий взаємозв'язок стратегічного, тактичного (поточного) і оперативного керування інвестиційною діяльністю банку;

* відображає переваги підприємства в конкурентнім оточенні;

* визначає відповідну політику інвестиційної діяльності в рамках реалізації найбільш важливих стратегічних інвестиційних рішень.

Усередині інвестиційної стратегії формується значення основних критериальных оцінок вибору реальних інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування. Розроблена інвестиційна стратегія є однієї з базисних передумов стратегічних змін загальної організаційної структури керування банком і його організаційної культури.

Формування інвестиційної стратегії банку

Процес розробки інвестиційної стратегії банку складається з наступних етапів:

* визначення загального періоду формування інвестиційної стратегії;

* формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності;

* обґрунтування стратегічних напрямків і форм інвестиційної діяльності;

* визначення стратегічних напрямків формування інвестиційних ресурсів;

* формування інвестиційної політики по основних на правлінням інвестиційної діяльності;

* оцінка результативності розробленої інвестиційної стратегії.

Період формування інвестиційної стратегії залежить:

* від тривалості періоду, прийнятого для формування загальної стратегії розвитку банку -- інвестиційна стратегія банку не може виходити за межі цього періоду;

* можливостей прогнозування стану розвитку економіки й інвестиційного ринку -- інвестиційна стратегія найбільших банків Заходу розробляється на 10--15 років; в умовах нестабільності економічної й політичної ситуації в України цей період не може перевищувати в середньому 3--5 років;

* розмірів банку. Чим крупніше підприємство, тим на більш тривалий строк розробляється інвестиційна стратегія.

Формування стратегічних цілей, аналіз стратегічних альтернатив, вибір стратегічних напрямків і форм інвестиційної діяльності, а також визначення стратегічних напрямків формування інвестиційних ресурсів є найважливішими етапами розробки інвестиційної стратегії банку. Їхня сутність і втримування будуть розглянуті докладно в наступних розділах.

Інвестиційна політика являє собою форму реалізації інвестиційної стратегії банку в розрізі найбільш важливих напрямків інвестиційної діяльності на окремих етапах її здійснення. На відміну від інвестиційної стратегії інвестиційна політика формується тільки по конкретних напрямках діяльності, що вимагають забезпечення найбільш ефективного керування для досягнення головної стратегічної мети.

У рамках інвестиційної стратегії банку розробляється політика:

* керування реальними інвестиціями;

* керування фінансовими інвестиціями;

* формування інвестиційних ресурсів;

* керування інвестиційними ризиками.

2.3 Сучасні інформаційні технології в банківській діяльності

Фінансова глобалізація, поряд з інтенсивним розвитком інформаційних технологій та стрімким поширенням мережі Інтернет, відкривають нові можливості у діяльності фінансових установ. Високий рівень сервісу і зручності пропонують своїм клієнтам саме ті установи, що займаються електронною комерцією (E-commerce), тобто виробництвом, рекламою, продажем і поширенням товарів з використанням телекомунікаційних мереж (за визначенням СОТ). При цьому застосовується інтерактивний режим без використання паперових документів, які замінюються електронними записами, а мережа Інтернету виступає як засіб доставки інформації та здійснення розрахунків. У розвитку сучасних Інтернет-технологій, за даними ЮНКТАД, домінує Північна Америка (65,3 % усіх інтернет-адрес), друге місце посідає Західна Європа (22,4 %), за нею слідують Австралія, Японія та Нова Зеландія

(6,4 %). Таким чином, на решту світу припадає менше 6 % інтернет-адрес. Проте дослідження свідчать, що майже половина компаній з таких країн, як Китай, Мексика, Південна Африка, Колумбія, Йорданія тощо теж активно використовують Інтернет у своїй діяльності. Відтак і наша держава не повинна і не може залишатись осторонь цього процесу.

Проблеми запровадження сучасних Інтернет-технологій у банківській системі уже розглядалося у вітчизняній економічній літературі.

Загалом визнано, що впровадження сучасних інформаційних технологій якісно пришвидшує отримання необхідної інформації, усуває посередників між виробниками і споживачами, скорочуючи тим самим як шлях до кінцевого використання, так і витрати на нього. Згідно зі звітом E-marketes, он-лайнова форма обслуговування є найбільш ефективною при продажу програмного забезпечення, обладнання, книг, квитків, страхових і фінансових послуг.

Найбільший ринок електронної комерції характерний для Німеччини

(30 %), Великобританії та Франції (9 % та 23 % відповідно). Кількість ко-ристувачів Інтернету з 1995 по 2005 р. зросла з 10 млн. до 1 млрд. Обсяги

електронної комерції між підприємствами в категорії "бізнес-бізнес" (В2В) в 2004 р. за даними служби E-marketes, перевищили 2,7 трлн. доларів. За прогнозами економістів, наслідком таких перетворень у бізнесі стане різке підвищення вартості компаній, залучених до електронного бізнесу і небувале зростання економічних можливостей та багатства. Проте, існує точка зору, що в цілому поки що міжкорпоративна торгівля не готова до повноцінного використання електронної комерції і використовує інноваційні технології як допоміжні, часто вживаючи Інтернет тільки як електронну пошту.

Особливого значення електронна комерція набуває для забезпечення транскордонних потоків товарів та грошей. Завдяки її використанню витрати в зовнішній торгівлі, що становлять при традиційному паперовому товарообігу близько 10 % кінцевої вартості товару, можуть бути скорочені майже на чверть. Це зумовлює активне використання експортерами та імпортерами електронних засобів для здійснення комерційних операцій.

Однак, високі витрати на впровадження нових технологій негативно

впливають на рівень прибутковості банківської діяльності та викликають ускладнення конкуренції з іншими активними учасниками ринку банківського обслуговування, зокрема супермаркетами. Потужні торгівельні мережі мають перевагу над банками, оскільки надають послуги клієнтам безпосередньо в магазинах і не потребують видатків на створення спеціальних робочих місць, економлячи при цьому час клієнтів. Зокрема, у Великобританії з особливо великим розмахом в цьому плані працюють компанії Tesco та Sainsbury.

Поряд з супермаркетами, на ринок банківських послуг проникають

ТНК, що в процесі диверсифікації своєї діяльності долають бар'єри банківської конкуренції. Серед них Ford, General Motors, Volvo, General Electric, AT&T, IBM, Merrill Lynch, Marks & Spenser тощо.

Збереження конкурентних позицій вимагає від комерційних банків все активніше використовувати віртуальні зв'язки з клієнтами.

Виникнення новітніх технологій передачі інформації через мережу Інтернет (HBCI, SSI, SET та інших) створює можливість здійснення електронних розрахунків (банківських трансакцій) без обмежень в часі і просторі.

Е-банкінг включає інформаційне обслуговування в режимі реального часу, емісію цифрових грошей, електронні платежі та розрахунки, депозитно-пози- кові, валютні та інвестиційні операції, що здійснюються за допомогою електронних засобів. Він з'явився на початку 80-х рр. і здійснюється в закритих електронних мережах на основі застосування спеціальних комп'ютерних програм.

З середини 90-х рр. банки почали через Інтернет надавати послуги клієнтам - власникам персональних комп'ютерів що мають Web-доступ (вихід на відкриту глобальну мережу). Широкі перспективи он-лайнового обслуговування клієнтів відкриваються з переходом від WAP-стандарту до UTMS-стандарту, що передбачає кардинальне прискорення передачі інформації.

За оцінками ЮНКТАД, майже 2/3 електронної комерції у Великобританії працює на фінансові послуги. У режимі он-лайн працює понад половина клієнтів шведських та фінських банків, до 15 мільйонів американців. У Північній Америці банківські інтернет-послуги все активніше використовуються для переказів, доручень, отримання іноземного кредиту. При цьому підвищується ефективність банківських розрахункових операцій, оскільки істотно скорочуються витрати часу та зусиль на відкриття рахунку, доступ до нього, отримання інформації про його стан та здійснення розрахунків.

Найбільшого поширення банківські інтернет-технології з середини 1990-х років набули в скандинавських країнах. Так, інтернет-послугами користується понад чверть клієнтів майже всіх шведських та фінських банків.

Лідером є шведський Se-Banken та шведсько-фінський Merita-Norbanken.

У США одним з піонерів застосування інтернет-банкінгу став Citibank, що відіграє провідну роль серед найпотужніших банків світу.

Завдяки використанню спеціального Web-сайту користувачі можуть здійснювати широкий набір операцій, включаючи відкриття нових рахунків, обслуговування позичок, отримання інформації щодо динаміки валютних курсів тощо. На сьогодні інтернет-послуги надають практично всі 50 американських банків, що входять до групи найкрупніших (зокрема: Bank One, First Union, Welis Fargo). При цьому такі банки, як Security First Netbook Bank (SFNB), здійснюють розрахункові операції винятково через Інтернет, не маючи фізичних представництв. Все обслуговування ведеться через Web-форми, за допомогою яких відкриваються і закриваються розрахункові, ощадні, термінові та карткові рахунки, надаються і обслуговуються позички.

На європейському банківському ринку інтернет-банкінг було започатковано з 1996 р. Дрезденською банківською групою через дочірню структуру Advance Bank. Загалом на початок ХХІ ст., за даними аналітиків компанії Fitch IBCA електронними банківськими послугами користувався кожний десятий клієнт найпотужніших європейських банків.

Розглянемо економічні та функціональні наслідки запровадження і поширення інтернет-банкінгу.

Так, витрати на взаємодію через галузеві, корпоративні та географічні перешкоди в банківській сфері сягають 60-70 % бюджету. Застосування інформаційних та комунікаційних технологій дає змогу істотно знизити ці витрати. Так, за висновками американських фахівців, при обслуговуванні через Інтернет звичайна банківська трансакція коштує 1,07 дол., а в онлайн 2-3 рази нижчі, ніж у звичайних банках, а оброблення Web-трансакцій є в 5-10 разів дешевшою, ніж при використанні традиційних каналів.

Внаслідок цього знижується плата за обслуговування клієнтів, в той час як у банку є можливість встановити вищі відсотки за депозитами.

Розповсюдження Web-послуг на крупних корпоративних клієнтів ви- магає від комерційних банків узгодження програмного забезпечення та операційних систем для різних операцій (переказу грошей через автоматизовануклірингову систему, міжнародних розрахунків, торгівлі акціями тощо).

Відкритий економістами в кінці 1990-х рр. "парадокс продуктивності", суть якого проявляється в тому, що при збільшенні застосування інтернет-технологій продуктивність праці знижується, справджується і в банківській сфері.

Зокрема, дослідження американських економістів засвідчили, що в 1990-х рр. інтенсивність інвестицій у новітні технології в банківській сфері зростала в середньому за рік на 11,5 %, а продуктивність праці - тільки на 5,6 %.

Тому електронні банківські послуги і в подальшому будуть становити тільки певну частку банківського бізнесу. На думку фахівця з даного питання Р.О. Інджаняна, бурхливий розвиток електронної комерції в сфері фінансових послуг навряд чи викличе різке згортання традиційних банківських відділень. Скорочення їх буде відбуватись поступово при модифікації їх функцій - в напрямі комбінованого надання банківських послуг як через Інтернет, так і через місцеві банківські відділення.

Таким чином, запровадження інтернет-технологій в банківській діяльності призвело до значних змін у банківництві, посиленні фінансової глобалізації, зменшенні трансакційних витрат, проте на даний час не може вважатись повним замінником традиційних банківських відділень. Під цим оглядом уваги у подальших дослідженнях заслуговує низка економічних проблем, зокрема оптимізація впровадження банківських Інтернет-технологій в Україні, та, в більш глобальній постановці, проблема парадоксу продуктивності, оптимізація співвідношення традиційних та сучасних електронних банківських технологій.

Сучасні можливості банківських інформаційних систем:

· клірингові операції (взаємні розрахунки банків);

· торгові операції і маркетинг, управління касовими ресурсами;

· управління діяльністю банку;

· кредитні операції, включаючи аналіз заявок клієнтів на їх кредитоспроможність;

· системи електронних платежів (SWIFT);

· використання банківських автоматів;

· банківські операції по телефону і обслуговування на дому;

· використання різних платіжних карток;

· електронну пошту і канцелярію;

· безпаперовий документообіг у банку і при взаємодіях центр філіали, банк

· клієнти;

· фондовий ринок і операції з цінними паперами;

· аналіз інвестицій і фінансового ринку;

· автоматизацію розрахунків у торгових точках.

Автоматизація банківських операцій дозволяє:

· виконувати безпаперові платіжні операції з мінімальним залученням праці людей і скороченням організаційних витрат;

· проводити обробку платежів переважно в реальному часі, за виключенням підведення бухгалтерських звітів у кінці дня і звітності по них;

· прискорювати обмін інформацією між банками і клієнтами, банками і їх відділеннями за допомогою комунікаційних ліній зв'язку;

· мінімізувати типові види банківського ризику (втрата документів, помилкова адресація, фальсифікація платіжних документів та ін.);

· забезпечувати керівників стратегічними оцінками положення банку в умовах конкуренції, організації роботи і кадрової політики.

І саме важливе те, що банківські комп'ютерні системи відрізняються від інших в першу чергу тим, що інформація, яка опрацьовується ними повинна бути надійно захищеною від сторонніх зазіхань, а сама система повинна мати властивості підвищеної життєвості і безвідмовності в роботі.

Потреба в оперативному зв'язку зі своїми партнерами по всьому світу суттєво підштовхнула розробку глобальних комп'ютерних мереж послугами яких сьогодні користується велика кількість людей самих різних спеціальностей. Можливість обробляти і передавати ділову інформацію з допомогою комп'ютерів у першу чергу оцінили діячі військово-промислового комплексу і банкіри. Одна з найбільш відомих комп'ютерних мереж, яка створена з ініціативи фінансових організацій - це мережа SWIFT.

Всі існуючі сьогодні в світі електронні системи обробки банківських операцій можна умовно розділити на системи банківських повідомлень і системи розрахунків. У рамках перших проводиться оперативна пересилка і зберігання міжбанківських документів, а функції других зв'язані безпосередньо з виконанням взаємних вимог і зобов'язань.

Інформаційні технології відіграють одну з вирішальних ролей у розвитку банківського бізнесу, мають усе більший вплив на його конкурентоспроможність та якість, оперативність прийняття рішень, швидкість розрахунків та рівень інформаційної захищеності.

Сьогодні необхідно велику увагу приділяти подальшому розвиткові автоматизованої банківської системи (АБС), архітектура якої базується на інтеграції передових рішень в області банківських послуг, інформаційних технологій і телекомунікацій.При розробці АБС враховуються тенденції переходу до інтелектуальних методів обробки даних, розвитку технологій електронного бізнесу та прагнення до централізованого зберігання даних.

Використання стандартів побудови відкритих систем і принципів модульності дозволяє виконувати інтеграцію власних розробок та підсистем, розроблених сторонніми виробниками, а наявність інтерфейсу взаємодії підсистем АБС дає можливість запровадити єдиний клієнтський простір в банку та втілювати комплексні банківські продукти. Впроваджена у всіх відділеннях банку АБС дозволяє забезпечити використання єдиної технології реалізації послуг у всій мережі банку, підвищувати якість послуг при зниженні операційних витрат. АБС розробляється на базі промислових стандартів створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення, проводиться підготовка до сертифікації системи управління якістю процесів виробництва програмного забезпечення протягом всього життєвого циклу на основі міжнародного стандарту ІSО 9001.

З метою подальшого нарощення можливостей АБС, необхідно реалізовати проекти з розробки та вдосконалення внутрішньої платіжної системи, фронт-офісних підсистем (картковий бізнес, споживче кредитування, депозити), банківських терміналів самообслуговування, мобільного банкінгу, управління фінансами, впровадження комплексних банківських продуктів тощо.

Необхідно також продовжити розширення та розвиток можливостей корпоративної мережі передачі даних за допомогою технології Frаmе Rеlаy, реалізовати проекти з підключення філій до корпоративної мережі на основі супутникового зв'язку та бездротових технологій. Продовжувати впровадження ІР-телефонії у корпоративній мережі, що забезпечить істотне зменшення витрат на міжміський телефонний зв'язок у системі банку. Треба також виконати роботи зі створення системи гарячого резервування каналів зв'язку на Український процесинговий центр та Центральну розрахункову палату, які забезпечують постійне і безперервне обслуговування клієнтів-держателів пластикових карток та надійний зв'язок із Системою електронних платежів Національного банку України.

Бурхливий розвиток систем на базі Інтернет-технологій викликав необхідність гарячого резервування каналів доступу до мережі Інтернет та впровадження системи проміжного зберігання інформації, що дозволило незалежно від стану каналів одного з провайдерів мережі Інтернет проводити обслуговування клієнтів та своєчасно доставляти необхідну інформацію до користувача. З метою підвищення вимог до захищеності та конфіденційності банківської інформації при використанні Інтернет-технологій потрібно виконувати регулярне оновлення системи захисту від стороннього доступу та антивірусних програм.

Усі операції, пов'язані з формуванням й управлінням інвестиційним банківським портфелем, повинні ґрунтуватись на фундаментальному аналізі фондового ринку і фінансових інструментів. Допомогу у проведенні такого аналізу можуть надати спеціальні інформаційні мережі і комп'ютерні програми. Наприклад, система оптимізації інвестиційного портфеля «Mоnеy Mаkеr 2.0». На основі сучасної теорії інвестування «Mоnеy Mаkеr « с пакетом оптимального управління інвестування, який розрахований на спеціалістів інвестиційних компаній, фондів, бірж, банків, пенсійних фондів, страхових компаній, аналітичних і консалтингових фірм.

Mоnеy Mаkеr 2.6 Mоnеy Mаkеr 2.6 - це система оптимізації інвестиційного портфеля. Даний пакет дозволяє формувати портфель з інвестиційних активів (акцій, облігацій, валюти і тому подібне) на основі використання наступних критеріїв оптимізації: мінімізація риски портфеля при заданому доході; максимізація доходу при заданому ризику. Концептуальна частина пакету Mоnеy Mаkеr 2.6 базується на сучасній теорії інвестування і портфельного аналізу, розробленій лауреатами Нобелівській премії вобласті економіки: Марковіцем, Шарпом, Блеком. Пакет Mоnеy Mаkеr 2.6 дозволяє: формувати і підтримувати спеціалізовану базу даних по інвестиційних активах; формувати і редагувати аналізовані пакети інвестиційних активів; проводити порівняльний аналіз інвестиційних проектів для різних значень параметрів моделей інвестування, а також багато що інше.

Роrtfоlіо Реrfоmаnсе Саlсulаtоr 1.0 Дозволяє обчислювати прибуток і ризики ваших інвестиційних портфелів за декілька періодів часу. Ви можете прослідити акцію, купити зобов'язання, портфель фонду і обчислити комбіноване повернення для всіх ваших інвестицій. Працює в середовищі Ехсеl Просто вводячи місячні кінцеві загальні облікові значення і ваші грошові прибутки по виділення кожного місяця, Ви можете почати вигравати з інформацією наданою програмою. Обчислює загальне повернення вашихпортфелів, які включають всі інвестиції в капітали. Отже, загальні облікові значення повинні включати всі суми - готівку, акції, коштовні папери. Як тільки Ви введете необхідні дані в програму, можна вже оцінювати вашого інвестиційного виконання і порівнювати вашу виручку і ризики.

Mаstеr Іnvеstоr 2.3 При організації фінансів Ви повинні розділити фонди на декілька портфелів, щоб збільшити деталізацію звіту про портфель. Рекомендується створювати портфель для кожної категорії оподаткування. Ви можете додати гіпотетичні портфелі для тестування різних торгівельних систем. Можна переміщати фонди з одного портфеля в іншій. Можливості програми -- Спостерігає за витратами, фондами і зобов'язаннями - Стежить за безпекою операції - Відстежує ціни - Контролюєінвестиційний дохід - Можливості технічного аналізу - Створює фондові діаграми - Допомагає приймати інвестиційні рішення. Працює з історичними даними будь-яких форматів. Просте налаштування імпорту котирувань.

Ехсеl Busіnеss Tооls - Роrtfоlіо Mоnіtоrіng Dаtесоdе 20040714 Здійснюється постійна перевірка і періодична оцінка портфеля інвестицій. Програма допускає вступ до інвестиційних операцій протягом звітного періоду, щоб обчислювати виконання. Крім того, покрокові інвестиційні операції зроблені протягом періоду повністю взяті до уваги протягом обчислень виконання періоду. Реєстр над моделі і архивізації операцій роблять цей шаблон ідеалом для перевірки вашого портфеляфінансових інвестицій на постійній основі.

Ехсеl Busіnеss Tооls - Роrtfоlіо Орtіmіzаtіоn Dаtесоdе 20040209 Шаблон Оптимізації Портфеля обчислює оптимальну основну оцінку для корзини інвестицій, яка дає саме верхнє повернення для найменшої риски.

Trаdеtrаkkеr Trаdеtrаkkеr - це потужний інструмент для управління вашим портфелем. Дана програма допоможепроконтролювати і проаналізувати ваші позиції по акціях і взаємних фондах. За допомогою програми ви можете контролювати ключові ринкові індекси і переглядати списки з 40 різними параметрами. За допомогою Trаdеtrаkkеr також можна упорядковувати дані по акціях і взаємних фондах по будь-яких параметрах. Програма надає можливість автоматично оновлювати дані по акціях і ключових біржових індексах з інтервалом від однієї хвилини до одного дня.

ІНЕК-АДП 8.2 Аналітична комп'ютерна програма, яка дозволяє виявити виробничо-фінансові проблеми підприємства. Вихідною інформацією для аналізу служать форми зовнішньої бухгалтерської звітності (баланс, звіт про прибутки і збитки), а також дані про структуру собівартості, виручки, вступі і витрачанні грошових коштів.

Банк активно повинен надавати своїм клієнтам консалтингові послуги з широкого кола питань, які пов'язані з інвестуванням капіталу в ті чи інші фінансові активи. Для цього я пропоную створити централізовану базу даних, спільну для всіх банків. Консультаційне обслуговування опирається на висококваліфікований персонал, внутрішню інформаційну систему банків і на багаторічний досвід роботи на фінансових ринках. Усе це дозволяє проводити глибокий аналіз співвідношення між доходами і ризиком різних активів і складати для клієнтів алгоритми купівлі і формування портфеля цінних паперів з урахуванням динаміка їх дохідності.

Також я пропоную активніше застосовувати інтернет-трейдинг, що дозволить активізувати фондовий ринок України, а також прискорити і спростити процес купівлі/продажу цінних паперів для учасників ринку, зокрема комерційних банків. Системи інтернет-трейдингу дозволяють обслуговувати клієнтів «дистанційно» з мінімальними витратами. Важливе значення має також фактор відсутності великих переміщень, здатних вмістити всіх бажаючих торгувати в режимі онлайн: переважна більшість брокерських компаній до цих пір обмежені в приміщеннях.

В Україні офіційною датою запуску інтернет-трейдингу є 26 березня 2009 року. Інтернет-трейдинг у нас з'явився завдяки фондовому майданчику - ВАТ 'Українська біржа', яка запустила його у розквіт фінансової кризи!

Завдяки повному переходу на електронний документообіг, а також завдяки автоматизації здійснення операцій на фондовому ринку, інтернет-трейдинг забезпечуватиме найбільш вигідні умови для приватних інвесторів. Доступність і оперативність - є основними критеріями бурхливого розвитку усіх сервісів пов'язаних з інтернетом, а он-лайн торгівля цінними паперами в цьому плані не є виключенням.

Таблиця 2.1 Сильні і слабкі сторони використання систем інтернет-трейдингу

Переваги і недоліки он-лайн торгівлі цінними паперами
Сильні сторони	Слабкі сторони
1. низький рівень затрат, 2. висока тарифна конкурентоспроможність, 3. доступність, 4. висока швидкість проведення операцій.	1. інституційні ризики, 2. відносно слабка захищеність від технічних збоїв і атак хакерів, 3. дуже важливим моментом являється те, що українська законодавча база на даний час майже не регламентує використання електронних документів.

Механізм ринку заявок, який першою запустила ВАТ 'Українська біржа' гарантує безпеку торгівлі на біржі для професійних торговців і приватних інвесторів, без нього неможливо було б в короткий час повернути довіру до фондового ринку. Тобто завдяки обов'язковому 100%-ному депонуванню грошей та цінних паперів для здійснення операцій на фондовій біржі (угоди репо), а також використанні багаторівневої системи захисту, в т.ч. використанні електронного цифрового підпису (ЕЦП) буде залучено внутрішнього українського інвестора. Сьогодні в Україні здійснювати он-лайн торгівлю цінними паперами (на ринку заявок і ринку котувань) є можливість на двох торгівельних майданчиках - це на ВАТ 'Українська біржа' і ВАТ 'ПФТС'. Та тільки коли в Україні буде справжня конкуренція між фондовими біржами, це дасть якісно новий ривок у розвитку фондової інфраструткури і біржових технологій. Тому всі очікують виходу на український ринок нових фондових операторів, включаючи західних.

В Україні вже використовується декілька сертифікованих програм для доступу на фондові біржі, такі як QUІK, WЕB2L, SmаrtTrаdе. З часом їх кількість буде тільки зростати. В Україні сьогодні можна назвати таких он-лайн брокерів які мають змогу Вас підключити до інтернет-трейдингу на фондові біржі: ТОВ 'Сіті Брок', СП ТОВ 'Драгон Капітал', ТОВ 'ФК 'ОК-2', ТОВ 'Гайнсфорт-онлайн', АТ 'ІК 'Проспект Інвестментс', ТОВ 'ФК 'Укранет' та ТОВ 'Спеціаліст цінні папери'. Що цікаво, серед цих брокерів, є піонери, такі як: ТОВ 'Гайнсфорт-онлайн', є дуже відомі учасники ринку, як СП ТОВ 'Драгон Капітал', а є нові динамічні компанії як ТОВ 'Спеціаліст цінні папери' які вже розвернулись досить якісно на цьому он-лайн ринку і надають свої послуги навіть через інших торгівців цінними паперами (субброкерські послуги). Розвиток інтернет-трейдингу, безумовно, допоможе спростити регіональним інвесторам процес інвестування у фондовий ринок, а також допоможе тим самим брокерам залучити нових інвесторів з більш віддалених регіонів України.

Ринок оn-lіnе торгівлі цінними паперами розвиватиметься прямо пропорційно розвитку самого інтернету. Чим більше у нас активніше йтиме популяризація сучасних технологій, чим стане більше якісних ліній зв'язку, тим більший інтерес з'явиться до інтернет-трейдингу, тим швидше фондовий ринок наповниться новими інвесторами. У майбутньому, не виключено, що торгівля цінними паперами зануриться в інтернет з головою раз і назавжди.

2.4 Шляхи удосконалення інвестиційної діяльності комерційних банків України

Інвестиційний ризик - вірогідність виникнення непередбачених фінансових втрат в невизначених умовах інвестиційної діяльності.

Існують таки методи оцінки інвестиційних ризиків:

1) за середньоквадратичним відхиленням;

n - кількість спостережень;

Pt - ймовірність, що відповідає розрахованому доходу;

- розрахований доход по проекту при різних конюнктурах інвестиційного ринку;

_R - середній очікуваний доход за проектом;

Коефіцієнт варіації - рівень ризику в умовах, коли показники середніх очікуваних доходів відрізняються між собою

Cv = / _{R 2.4.1}

Умови вибору min Cvi

2) коефіцієнта, що дозволяє оцінити ризик конкретного інвестиційного проекту по відношенню до рівня ризику інвестиційного ринку в цілому;

= р * ц / ф

p - кореляція між доходом від конкретного виду цінних паперів й середнім рівнем дохідності фондових інструментів в цілому;

ц - середньоквадратичне відхилення дохідності за конкретним видом цінних паперів;

ф - середньоквадратичне відхилення дохідності по фондовому ринку в цілому.

3) експертним шляхом - опитування кваліфікованих спеціалістів.

Далі розглянемо системи оцінок та методи обмеження ризиків іноземних інвестицій.

Ситуацію в країні, яку оцінює іноземний (і національний) інвестор з погляду своїх інтересів, називають інвестиційним кліматом. Він складається з багатьох факторів ризику, що обєднуються в певні групи. Кожний чинник має свою частку й оцінюється в балах. У звязку з цим стає можливим кількісне оцінювання як окремих груп ризику, так і інвестиційного клімату в цілому. Загальна оцінка визначається як середньозважена за трьома групами.

Рівень ризику, спеціалістами в різних країнах, оцінюється неоднаково. Московська аналітична лабораторія «ВЕДИ - ЦЄМИ» застосовує 10-бальну шкалу оцінювання ризику, де 1 - найкраща оцінка, а 10 - найгірша. Всі фактори ризику за цією системою зводять у три групи:

соціально-політична ситуація в країні та перспективи її розвитку;

внутрішньоекономічна ситуація та її перспективи;

зовнішньоекономічна діяльність та її перспективи.

Досить поширеною в США є система «International Business Company USA (Publications) - Inc». Вона виділяє такі групи ризиків:

політичні;

фінансових транспортів;

експорту;

прямих інвестицій.

Групи ризиків оцінюються за 12-бальною системою від «А+» (найкраща оцінка) до «С» (найгірша). Загальна оцінка не виводиться.

Деякі американські, а також німецькі фірми використовують систему економічного оцінювання інвестиційних ризиків «BERI». Ця система дає кількісну оцінку як окремого, так і зведеного ризику, оцінюючи їх за 100-бальною школою, де 100 балів - найкраща оцінка.

Оцінювання ризиків - справа надзвичайно важлива для будь-якого інвестора. Для іноземного інвестора її значимість зростає, оскільки, потрапляючи в незнайоме середовище, він важче орієнтується, ніж вітчизняний інвестор. Саме тому для нього важливо знати недоліки та переваги різних систем оцінювання інвестиційного клімату. Аналізуючи фактори ризику, доцільно приділяти особливу увагу тим чинникам, з якими інвестор буде стикатися найчастіше і які мають найсильніший вплив на його інтереси.

Усі наведені системи недостатньо конкретні та слабко спеціалізовані за галузями, в які фірма прагне інвестувати капітал. І, зрештою, підбір факторів ризику і частка їх у будь-якій системі завжди містять у собі елемент субєктивного.

Отже, системи оцінок інвестиційних ризиків не забезпечують потенційному інвестору можливості уникнути небезпеки. Вони покликані допомогти йому на початковій стадії інвестиційного проекту при вирішенні проблеми прийняття рішення стосовно того, «куди» (в яку країну, галузь і т.п.), «як» (спосіб проникнення на ринок) та «коли» (залежно від тривалості проекту) слід чи не слід спрямувати свій капітал.

Інвесторам, які вже діють за кордоном, важливо знати системи оцінок для вирішення проблем: варто чи не варто розширювати свою діяльність на певному ринку, збут якої продукції слід планувати, варто залишатись на цьому ринку чи ні.

Управління ризиком передбачає застосування певних обмежувачів збиткового впливу ризику на інвестиційний проект.

До методів обмеження ризиків відносять:

1) Підвищення вартості проекту на величину премії за ризик. Наприклад, якщо рівень інвестиційного ризику дорівнює за 10-бальною системою 1-2 балам, а за 100-бальною - 90 - 100 балам, то інвестор у вартість інвестиційного проекту не закладає премії за ризик. У міру зростання ризику від 2 до 3 балів (за 10-бальною системою) або від 80 до 90 балів (за 100-бальною) реальну ставку дисконту збільшують, як правило, на 3 процентні пункти. За умови, що рівень ризику перевищує 5 балів (менший 60 балів), дають 11 процентних пунктів дисконту і т.д.

Корекція ставки здійнюється двома методами:

а) додаванням премії за ризик до вартості початково авансованого капіталу:

б) додаванням його до внутрішньої норми дохідності.

2) Створення (або розширення) резервного фонду як страховки від можливих втрат в інвестиційній діяльності.

3) Страхування політичного ризику через державні та напівдержавні організації.

Фондовий ринок ґрунтується на зобов`язаннях і відповідальності. Спеціалізованими учасниками фондового ринку є такі інвестиційні інститути:

фінансові посередники (брокери):

інвестиційі консультанти:

інвестиційні компанії:

інвестиційні фонди.

Фінансовий брокер - юридична особа, яка виконує посередницькі функції при купівлі-продажу цінних паперів за рахунок і за дорученням клієнтів.

Інвестиційні консультанти - юридичні та фізичні особи, які надають консультаційні послуги з проблем інвестування на основі підряду або договору. Вони виконують такі функції:

аналіз ринку ЦП (експертиза конкретних угод, вивчення та прогнозування конюнктури ринку);

надання консультацій з питань права;

консультації з організації та методичного забезпечення емісії ЦП;

організація та супровід ЦП на біржу;

розробка нормативної документації з операцій із ЦП;

професійне забезпечення розробки проекту випуску ЦП та реалізації завдань інвестиційного проекту;

оцінювання портфеля (пакета) ЦП;

інформаційне обслуговування клієнтів;

підготовка і проведення робіт з приватизації державної власності та робіт, повязаних з формуванням ринку цінних паперів.

Інвестиційні компанії (інвестиційні дилери) - юридичні особи, які діють на ринку ЦП не за рахунок клієнтів, а за рахунок своїх власних засобів. Вони виконують такі функції:

організація та гарантування випуску ЦП:

вкладення засобів у ЦП;

купівля-продаж ЦП (як дилери).

Інвестиційний фонд - юридична особа, яка займається залученням засобів за рахунок емісії власних цінних паперів та інвестування власних засобів у ЦП інших емітентів. З метою зменшення ризику вкладень в акції фонду, держава, певним чином, регламентує діяльність інвестиційних фондів.

Інвестиційні фонди дають доручення банкам-депозитаріям здійснювати розрахункові кредитні та касові операції. Але банк-депозитарій не може виступати як управляючий інвестиційного фонду, а фонд не може інвестувати в банк-депозитарій свої активи.

Інвестиційний фонд ще називають кінцевим інвестором. Інвестиційний консультант або інвестиційний брокер чи дилер несуть чітко визначену законом відповідальність перед інвестором.

Згідно з наведеною вище структурою інвестиційних інститутів та розмежуванням відповідальності може виникнути, як мінімум, два різновиди страхування відповідальності:

страхування інвестора від помилкових дій інвестиційного консультанта та посередника;

страхування інвестиційного консультанта і брокера від власних помилок і повязаних з цим претензій до них з боку інвестора та інших осіб.

Страхові компанії, які беруть на себе зобовязання за цим видом страхування, пропонують такі варіанти страхового покриття, тобто страхують:

річний дохід інвестора на рівні, що забезпечується безризиковим вкладенням капіталу;

величину, яка дорівнює різниці між оголошеним розміром дивіденду і фактичним його розміром;

ризик втрати капіталу, вкладеного в купівлю акцій, у розмірі номінальної вартості акцій або фактично сплачених сум;

втрачений прибуток у розмірі прибутку з безризикового вкладення капіталу або фактичних виплат за попередній рік;

дохід за 3 - 5 і більше років, поки фактично отриманий дохід інвестора з цінних паперів не досягне 3-, 5-ти кратного безризикового доходу на вкладений капітал.

Різні варіанти страхового покриття передбачають різну міру відповідальності страховика і впливають на розмір страхової премії, яка визначається як добуток страхової суми (сума, на яку застраховано обєкт) на ставку процента за цим видом ризику.

Розмір же ставки процента залежить від:

виду цінних паперів;

їхньої номінальної ціни;

котирування на момент купівлі;

фінансового стану емітента;

обсягу перестрахування за даним видом ризику;

розміру франшизи і т. ін.

Для того, щоб виробити прийнятний для страховика і для страхувальника механізм захисту інтересів учасників фондового ринку, інвестор мусить володіти методологією та методикою оцінювання ризику.

У цьому підрозділі я розглядаю питання стабілізації змінної, або «пульсуючої», частини поточних пасивів шляхом короткострокових запозичень на міжбанківському ринку, що призведе до залучення додаткових ресурсів. Це дасть змогу збільшити обсяг дешевих ресурсів для використання в строкових активах банків для фінансування інвестиційної діяльності.

Ефективність діяльності банків значною мірою визначається двома головними чинниками стабільністю ресурсів та ціною їх залучення і запозичення. Чим вони стабільніші, з більш визначеним терміном перебування в розпорядженні банку, тим результативнішим може бути їх розміщення. Але, з іншого боку, стабільніші ресурси дорожчі, їх підвищена ціна (ставка залучення) здатна поглинути значну частину доходів. Відтак проблема пошуку дешевих ресурсів, які відповідали б вимогам щодо стабільності, постає перед кожним банком.

Важливу роль у вирішенні проблеми пошуку стабільних і досить дешевих грошей відіграє формування депозитів до запитання чи залишків коштів на поточних рахунках клієнтів. Значимість використання цієї складової ресурсів загальновизнана, однак відсутні кількісні залежності й моделі, які б описували процеси трансформації ресурсів.

Мета - простежити трансформацію найнестабільнішої, чи «пульсуючої», частини поточних пасивів (ППvаr) і вивчити можливості використання її як інвестиційного ресурсу. Для досягнення цієї мети розглядаються задачі опису процесу формування поточних пасивів і їх поелементного дослідження.

Необхідно зазначити, що ресурси банку за критерієм керованості розглядаються, з одного боку, за характером надходження, а з іншого - за характером їх залучення в активи банку. Розміщення всіх ресурсів в активи є результатом управління банківського персоналу, але залежно від якості цього управління за інших рівних умов можливі різні результати. Формування ж ресурсів, характер надходження і порядок вилучення з банку визначають їх керованість як здатність впливати на зміну обсягу і термінів перебування коштів ресурсів банку у розпорядженні банку.

У теорії банківського менеджменту ресурси банку за прогнозованістю динаміки їх формування поділяються на постійні, стабільні і некеровані. Постійні ресурси - це капітал банку в грошовій формі, тобто капітал за винятком коштів, вкладених у матеріальні та нематеріальні активи, а також його частина, зв'язана у резервах.Ці ресурси передаються банку його акціонерами (учасниками) для ведення банківської діяльності без обмеження у термінах використання і тому є їх постійною складовою. Вони не можуть бути вилучені з капіталу банку без встановлених НБУ обмежень.

До стабільних ресурсів відносять строкові депозити юридичних і фізичних осіб та позикові кошти, отримувані від інших банків у вигляді міжбанківських кредитів або в результаті емісії та розміщення цінних паперів власного боргу. Оскільки терміни перебування цих ресурсів у розпорядженні банку визначені, є змога розміщувати їх у найдохідніші строкові активи з урахуванням диверсифікованості портфеля активів і оптимізації параметрів «ризик - прибутковість». Стабільні ресурси банку, які знаходяться в його розпорядженні протягом досить тривалих періодів, називають «довгими» грошима. Це цілком обгрунтовано, оскільки тривале перебування під впливом банківського менеджменту є їх важливою перевагою, - це дає змогу не лише отримувати досить високі доходи, а й підтримувати в необхідних межах ліквідність балансу банку, адже строкові зобов'язанння власники коштів можуть вимагати тільки по закінченні зазначених у договорах термінів. Це,у свою чергу визначає стабільність ресурсів банку, можливість їх ефективного розміщення і надійність самої установи.

Однак «довгі» ресурси є дорогими - процентні ставки за ними досить високі. Не безплатний і банківський капітал - вимоги акціонерів (учасників) щодо нього дуже істотні по-перше - це дивіденди, а крім того - вимоги щодо капіталізації прибутку та до отримання великими акціонерами додаткових доходів з використанням переваг розпоряджатися банківськими коштами, у тому числі й у рамках обмежень чинного законодавства. Отже, ресурси банку, які складаються з капіталу та строкових залучених і позикових коштів, дають змогу сформувати найдохідніші строкові активи, але їх висока ціна поглинає значну частину доходів і обмежує можливості нарощування прибутку.

До нестабільних ресурсів банків відносять кошти до запитання, тобто гроші клієнтів на їх рахунках (поточних, розрахункових, бюджетних, кореспондентських рахунках «Лоро»). Вони поповнюються залежно від надходжень і зменшуються залежно від потреби клієнта. Для банку щоденний залишок коштів на кожному такому окремому рахунку є величиною випадковою, яка змінюється від нуля до максимальної величини коштів на рахунку залежно від індивідуальних особливостей діяльності клієнта. Депозити до запитання на окремих рахунках нестабільні - кошти їх власники можуть вимагати в будь-який час, і тому говорити про керованість, про розміщення конкретного депозиту до запитання в строкові активи не доводиться. Депозити до запитання на окремих клієнтських рахунках формуються як «короткі» й нестабільні ресурси.

...