Інвестиційна діяльність комерційних банків в України

Однак депозити до запитання в їх сукупності за всіма зобов'язаннями банку створюють поточні пасиви, які відкривають якісно нові можливості для розміщення цих коштів у строкові активи. З огляду на випадковий характер зміни залишків на кожному з рахунків і неможливість «обнуління» одночасно всіх рахунків при нормальній роботі банку поточні пасиви в сукупності створюють постійну, незнижувану частину коштів, яка використовується банками як стабільна складова ресурсів. Так частина «коротких» коштів до запитання трансформується в «довгі» ресурси. Вивчення процесів формування стабільної, постійної частини поточних пасивів і теоретичне обгрунтування розрахунку їх значень підтверджує можливість і доцільність їх використання як керованих ресурсів при збереженні стабільності клієнтської бази банку та стійких оборотів на поточних рахунках клієнтів.

Важливою особливістю цієї частини поточних пасивів є те, що при якісних характеристиках, схожих з характеристиками керованих, тобто «довгих» ресурсів, вони є дешевими, оскільки юридичних особам за депозитами до запитання банки сплачують зазвичай до двох відсотків річних (щоправда, іноді з метою залучення клієнтів на розрахунково-касове обслуговування і нарощування обсягів поточних пасивів практикують і підвищення цих ставок - до 10 відсотків річних). Залучення на розрахункове обслуговування якомога більшого числа клієнтів (особливо зі значними середніми залишками коштів на їх поточних рахунках) збільшує відносно стабільну частину поточних пасивів, оскільки величина їх умовно постійної частини прямо залежить від кількості клієнтів і середнього значення (математичного очікування) залишків коштів на їх рахунках.

Природно, що постійність цієї складової поточних пасивів є досить відносною. Вона залежить від кількості клієнтів, від рівня ділової активності в державі й конкретному регіоні, від оборотів на рахунках та інших факторів, у тому числі й сезонності, що наочно відображено на рисунку. Однак грамотний банківський менеджмент забезпечує не лише підтримку рівня стабільної частини поточних пасивів, а й прогнозування динаміки обсягів поточних пасивів та можливих змін їх стабільної частини (ППсоnst), що прирівнює цю складову банківських коштів до керованих, але дешевих ресурсів, здатних формувати значний прибуток.

Поточні пасиви складаються з двох різних частин. Перша - стабільна, представлена умовно постійною їх частиною (ППсоnst). Друга - змінна, чи «пульсуюча, частина поточних пасивів (ППvаr), - не підлягає «самостабілізації внаслідок взаємодії депозитів до запитання як сукупності випадкових величин і зберігає свою нестабільну, випадкову природу. Причому банк не може заздалегідь визначити конкретну величину «пульсуючих» пасивів, яка фактично складається на кінець кожного банківського дня. Процес формування поточних пасивів засвідчує, що банк може розмістити наявні в його розпорядженні «пульсуючі» ресурси (які непередбачено з'явилися на кінець банківського дня понад рівень, необхідний для підтримання ліквідності) на міжбанківському короткостроковому ринку як кредити овернайт (МБК акт) і одержати відповідний дохід.

Однак різниця у процентних ставках за короткостроковими міжбанківськими кредитами та строковими активами змушує шукати можливості для нарощування керованих ресурсів, припустимо, до рівня К - К. За тимчасової відсутності чи при дефіциті коштів у межах цього рівня їх можна поповнити або перекрити дефіцит за рахунок відповідних запозичень на короткостроковому міжбанківському ринку (МБК пас). Причому на величину АК збільшуються «довгі» ресурси для кредитування суб'єктів господарювання та фізичних осіб і відповідно зменшуються ресурси для розміщення на короткостроковому міжбанківському ринку (МБК акт).

Залучення короткострокових ресурсів і заповнення ними дефіцитних періодів дає змогу ніби блокувати «пульсуючі» пасиви на заданому рівні, тобто підтримувати їх у стабільному стані на рівні К - К протягом тривалих періодів. Відтак забезпечується стабільність частини «пульсуючих» пасивів при їх доповненні запозиченнями овернайт на міжбанківському ринку. У цьому разі стабілізація некерованих ресурсів забезпечується трансформацією короткострокових пасивів методом, який можна назвати методом «часткового блокування «пульсуючих» пасивів». При цьому «короткі» й нестабільні пасиви перетворюються в «довгі» й дешеві ресурси.

Використання цього методу пояснює наявність стійкого попиту на короткострокові ресурси на міжбанківському ринку. Прийнято вважати, що короткострокові запозичення застосовуються для регулювання ліквідності балансу банку чи підтримання в заданих межах рівня обов'язкового резервування залучених коштів. Це справді так, але питання регулювання ліквідності постає після того, як фактичне використання ресурсів перевищує рівень А - А «пульсуючих» пасивів, внаслідок чого виникає нестача коштів у періоди, що збігаються з дефіцитними областями в "пульсуючих" пасивах, які змінюються. Вихідним, первинним моментом є розміщення банком коштів у строкові активи в обсягах, які перевищують величину наявних у його розпорядженні стабільних поточних пасивів, а проблеми з ліквідністю є вторинними - вони з'являються як природний прояв використання «пульсуючих» пасивів для фінансування строкових активних операцій.

Ранжирування цих дій, правильне визначення причин і наслідків при вивченні та використанні у практичній діяльності банків закономірностей формування ресурсів та їх стабілізації дають змогу організувати цілеспрямоване використання частини «пульсуючих» пасивів у процесі банківського менеджменту для розміщення в найдохідніші строкові активи. Це у свою чергу потребує прогнозування ресурсного потенціалу, з одного боку - для найповнішого його використання, а з іншого - для запобігання можливим ризикам. «Пульсуючі» пасиви в кожному банку мають індивідуальний характер розподілу.

При нормальному розподілі величина «пульсуючих» пасивів визначається межами діапазону розсіювання (ППvаr = 2 * 3, де - середньо квадратичне відхилення). Стабілізація доцільна до середнього рівня, чи рівня математичного очікування М , і визначається також співвідношенням величин ставок за активами та пасивами. Виграш у тому, що «довгі» ресурси створюються за рахунок дешевих «пульсуючих» поточних пасивів додатково блокованих дешевими короткостроковими запозиченнями на міжбанківському ринку.

Ризик при використанні «пульсуючих» пасивів як стабільних ресурсів проявляється у двох формах. По-перше, це ризик втрати ліквідності балансу банку, який призводить до порушення платоспроможності й виникає в разі неправильного врахування динаміка ресурсів даної установи (у тому числі й при помилковому врахуванні сезонних коливань). По-друге це ризик зменшення доходів унаслідок підвищення рівня трансформації вище рівня математичного очікування М, причому втрачається економічна доцільність застосування методу часткового блокування «пульсуючих» пасивів, що викликано зростанням процентних ставок у міру збільшення обсягів і термінів залучення ресурсів.

Якщо в межах рівня М (математичного очікування) необхідним є залучення коштів на доволі короткі терміни і в невеликих обсягах, то при підвищенні рівня трансформації обсяги й терміни залучення коштів істотно збільшаться. При цьому відповідно зростуть процентні ставки за залученими коштами (МБКпас) до рівня ставок за терміновими депозитами й позиками. Витрати на залучення міжбанківських короткострокових позик, необхідних для забезпечення процесу трансформації, збільшаться, і в результаті це може привести не тільки до скорочення доходів, а й до збитків.

Щоб отримати додаткові доходи при використанні частини «пульсуючих» пасивів як керованих ресурсів, необхідно вдосконалювати управління короткостроковими ресурсами, прогнозувати їх величину, постійно робити оцінку додатково одержуваної процентної маржі. Ця діяльність у процесі банківського менеджменту повинна мати постійний характер і потребує наявності кваліфікованого персоналу.

Застосування даного методу трансформації доводить, що банківській діяльності притаманна не лише посередницька функція. Банки в процесі своєї діяльності, використовуючи відповідні технології, створюють, генерують «довгі» й дешеві інвестиційні ресурси з одержуваних від клієнтів нестабільних залишків коштів на їх рахунках до запитання.

Цей процес трансформації змінної частини поточних пасивів розкриває

технологію трансформації, яку банки повинні застосовувати для збільшення стабільної складової ресурсів і яка може використовуватися для фінансування строкових інвестиційних активів.

1) Запозичення, необхідні для стабілізації «пульсуючих» пасивів у межах математичного очікування на рівні 77 млн. грн. (невеликі обсяги й терміни).

2) Запозичення, необхідні для стабілізації «пульсуючих» пасивів на рівні 120 млн. грн. (значні обсяги й терміни).

Із вище зазначеного можна дійти таких висновків. Джерелами формування ресурсної бази українських інвестиційних банків можуть стати міжбанківські кредити і дохід від випуску інвестиційними банками власних облігацій. А основними напрямами діяльності інвестиційних банків в Україні на сучасному етапі могли б стати: реструктурування українських підприємств, оскільки без реструктурування підприємства не зможуть ефективно працювати в ринкових умовах, а отже, воно стає імперативом економічного розвитку української економіки; розміщення цінних паперів реструктурованих підприємств; розміщення єврооблігаційних позик, оскільки вони є одним із найоптимальніших способів залучення капіталів на зарубіжних фінансових ринках.

Формування та вибір інвестиційної стратегії комерційним банком є складним багаторівневим процесом, що виходить із поставлених стратегічних цілей інвестиційної діяльності, і в кінцевому результаті дає можливість для досягнення головної мети інвестиційної діяльності - максимізації прибутку при мінімальному ризику.

Висновки

Банківська інвестиційна діяльність реалізує важливі макро- і мікроекономічні функції забезпечення поступального розвиткуекономіки країни та сприяє успішному розвитку самих банків й усієї банківської системи. Саме за цих обставин важливого значення набуває інвестиційне спрямування діяльності банків. Основною формою банківських інвестицій є фінансові інвестиції. Розглянута інвестиційна діяльність на прикладі «ПриватБанка» дослідження з аналізу динаміки кредитно-інвестиційного портфеля, а також визначення його питомої ваги в банківській системі можна зробити такі висновки:

1) кредитно-інвестиційний портфель ВАТ «КРЕДОбанк « протягом 2008-2009рр. динамічно зростає;

2) портфель цінних паперів теж динамічно зростає протягом всього досліджуваного періоду, його зменшення у 2009 р. пов'язане з фінансовою кризою, яка привела до знецінення цінних паперів.

Банки у своїй більшості дуже слабо інвестують реальний сектор економіки України, що багато в чому зумовлено як їх неготовністю надавати великі і довгострокові кредити, так і нестійкістю функціонування виробничих підприємств, відсутністю реальних структурних перетворень у вітчизняній економіці, а відтак, високими кредитними ризиками. Інвестиційна діяльність банків асоціюється насамперед із фінансуванням банками розвитку економіки загалом, тобто має макроекономічне спрямування. У межах цього напряму банки на інвестиційному ринку виконують декілька функцій: мобілізують великі капітали, необхідні для інвестицій, розширення виробництва; здійснюють інвестиційний перерозподіл вільних ресурсів на грошових ринках і на ринках капіталів, забезпечують безперервність процесу відтворення основних засобів і процесу суспільного відтворення загалом і суттєво підвищують загальну ефективність економіки. Важливим аспектом функцій банківської інвестиційної діяльності є мікрорівень, власне інвестиційна діяльність банку, яка розглядається як складова інвестиційних процесів в економіці держави.

Для самих банків інвестиційні операції є важливим джерелом одержання прибутку, підтримки необхідної ліквідності, збереження коштів до появи можливостей більш вигідного їхрозміщення, зменшення ризиків шляхом диверсифікації вкладень коштів. Загалом інвестиційні операції відіграють важливу роль у систем важелів управління сучасним банком, їх функції взаємопов'язані. Аналіз сучасного стану банківської інвестиційної діяльності доводить, що на відміну від корпоративного інвестування, специфіка банківської інвестиційної діяльності зумовлюється значною мірою характером і обсягом сформованої ресурсної бази. Сьогодні ж банкам ще не вдалося залучити значні обсяги дострокових ресурсів, що, своєю чергою, гальмує інвестиційну активність банків. Нині більшість банків не має у своєму розпорядженні достатньої власної бази для великих і надійних інвестиційних вкладень. Низьку ефективність банківської системи України та її інвестиційного бізнесу зумовлюють такі дві головні групи чинників:

1) внутрішньобанківські, до яких належать недостатність ресурсів для проведення інвестиційних операцій, бажання банків максимізувати власну дохідність шляхом збільшення процентної ставки за кредитами, високі вимоги банків до забезпеченості інвестиційних кредитів тощо;

2) зовнішні чинники, такі як високий рівень інфляції в економіці, недовіра до банківської системи з боку клієнтів, недосконалість законодавства, низька ліквідність вторинного ринку цінних паперів, недостатня кількість платоспроможних позичальників. Одним із пріоритетних завдань розвитку банківської системи перехідних економік є поглиблення її інтеграції у світовий фінансовий простір. Важливою формою такої інтеграції, поряд з участю українських банків у міжнародних фінансових організаціях, інтернаціоналізацією діяльності вітчизняних банків, розширенням їх зовнішньоекономічної діяльності та ін., є присутність іноземного капіталу у банківській системі України. Розвиток і подальше функціонування банківської системи України передбачають оптимальне поєднання системотворчих і середніх банків, які нині є найрентабельнішими і динамічно розвиваються. Незважаючи на вимоги міжнародних фінансових організацій про необхідність укрупнення, в економіках багатьох країн середні і малі банки конкурують на ринку з великими. Серед фахівців існують різні точки зору на становлення банківської інвестиційної діяльності в Україні, у тому числі ї її інституціональної складової.

Важливою особливістю діяльності банків України за сучасних умов є їх широка участь у функціонуванні ринку цінних паперів. Український фондовий ринок формується за моделлю, подібною до європейської. Тенденції, що намітились в економіці України та в приватизаційних процесах, засвідчують також, що в перспективі є більш реальною побудова ринку за європейською моделлю, ніж за американською.

Сьогодні в Україні вже створені пенсійні та інвестиційні фонди, а також страхові компанії, які, однак, не стали основними учасниками операцій із цінними паперами. З комерційних же банків не виділяються інвестиційні, які спеціалізувались би на операціях фондового ринку. Такі операції, передусім, виконують комерційні банки. У даний час у банківській системі України існує тенденція до універсалізації банків, а не до їх подрібнення.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» N 3265-VI ( 3265-17 ) від 21.04.2011

2. Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України: Інструкція №4, затверджена Постановою Правління НБУ від 19.02.2001 №69 (зі змінами і доповненнями).

3. Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків: Інструкція затверджена, постановою Правління НБУ від N 368 від 28.08.2001 - (зміни набули чинності з 01.01.2002)

4. Положення про кредитування: Затверджене Постановою Правління НБУ від 29.08.2003 за N 749/8070

5. Про Національний банк України: Закон України від N 3235-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11, ст.96

6. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затверджена Постановою Правління НБУ від 01.09.2010 за №405.

7. Про банки і банківську діяльність: Закон України № 2856-VI від 23.12.2010

8.Бюлетень Національного банку України. -2010.-№12.

9. Журнал "Вісник НБУ" з додатком "Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності", 2011. -№1.

10. Розвиток банківської системи в умовах нової економіки // Вісник НБУ. -20011. -№1.

11. Банківські операції:. [Підручник]/ За ред. О. Васюренко К.:Київ 2010

12. Бухгалтерський облік в банках України. [Підручник]/ Л.М.Кіндрацька-2-ге вид.,випр.. і доп. -К.: КНЕУ,2010.

13. Барановський О. Банківська система України: сьогодні і завтра // Дзеркало тижня. -2003. -№14(439).

14 .Боровская М.А. Банковские услуги предприятиям: Учебное пособие. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2007.

15. Офіційний сайт ПАТ Кредобанк http://www.kredobank.com.ua/

16. Аналіз банківської діяльності: [Підручник]// за ред. А. М. Герасимовича. -- К.: КНЕУ, 2006. -- 600 с.

17.Банківські операції: [підручник] / За ред.. В.І. Міщенка, Н.Г. Слав янської. - К.: Знання, 2006. - 727 с.

18.Банківські операції: Підручник / За ред. А. М. Мороза. -- К.: КНЕУ, 2009. -- 476 с.

19. Благонравин М. Как сделать будущее прозрачным // Эксперт Украина. -2006. - №5 (56). - С. 22-27.

20. Бутинець Ф.Ф., Герасимович А.М. Аналіз діяльності комерційного банку: [Навчальний посібник]// для студентів вищих навчальних закладів за спеціальністю «Банківський менеджмент» - Житомир: ПП «Рута», 2001р.-384с.

21. Васюренко О.В. Банківські операції: [Навчальний посібник]// Навчальне видання.- 3-є вид., стереот.- К.: Знання, 2002.- 255 c.

22. Гроші та кредит: [Підручник] / За заг. ред. М. І. Савлука. -- К.: КНЕУ, 2009.

23. Драгон Т., Макагон О. «Ринок цінних паперів у 2009 році» // Цінні папери України.-№14.-10.04.2010р.-с.8-10

24.Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: [Навчальний посібник]// - Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. - 523.

25. Землячок С.В. Поняття ресурсної бази комерційного банку с.95-97. Забезпечення сталого розвитку банківської діяльності. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 01.10.2007р. Відп.за вип.М.І. Диба.-К.КНЕУ 2007р.с.320

26. Каба О.В. Проблема капіталізації банків на шляху інтеграції фінансово-кредитної системи України 2010

27. Кіндрацька Л. М. Бухгалтерський облік у банках України: [Підручник]// -- К.: КНЕУ, 2009.

28. Кузнєцова Р.С., Назарчук І.Р. «Ринок цінних паперів України: правові основи формування та функціонування».-К.: Юрніком Інтер, 2008р.-528с.

29. Криклій А.С. Капіталізація банківської системи України в умовах глобалізації: проблеми та перспективи // Економіка і держава. - 2008. - №5. - С.32.

Размещено на Allbest.ru