Соціальне партнерство, принципи соціальної відповідальності

В залежності від проявів процесу горіння сповіщувачі можуть бути: * теплові, які реагують на певне значення температури та (чи) швидкість її наростання; * димові, які реагують на аерозольні продукти горіння; * полум'я, які реагують на електромагнітне випромінювання полум'я.

В залежності від можливості зазначати свій номер (адресу) сповіщувачі поділяються на:

адресовані, які реагують на фактори, супровідні пожежі, в місці їх встановлення і постійно або періодично активно формують сигнал про стан пожежонебезпечності в захищуваному приміщенні та власну працездатність із зазначенням свого номера (адреси);

неадресовані, які реагують на фактори, супровідні пожежі, в місці їх встановлення та формують сигнал про виникнення пожежі в захищуваному приміщенні без зазначенням свого номера (адреси);

Обов'язки та дії працівників у разі пожежі У випадку пожежі терміново повідомити пожежну охорону по телефону 01, вказати при цьому адресу, кількість поверхів, місце виникнення пожежі, наявність людей, своє прізвище.Організувати евакуацію людей та матеріальних цінностей.Повідомити про виникнення пожежі адміністрацію та чергового (за його наявності).Вимкнути у разі необхідності струмоприймачі та вентиляцію.Розпочати гасіння пожежі наявними первинними засобами пожежегасіння.Організувати зустріч підрозділів пожежної охорони та надати їм консультаційну та іншу допомогу в процесі гасіння пожежі.

36. Навчання з пожежної безпеки

Більшість пожеж виникає з безпосередньої вини людей внаслідок відсутності елементарних знань та недотримання правил і норм пожежної безпеки.

Закон „Про пожежну безпеку" (ст.5 і 8) вимагає від власників підприємств організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення.

Існує перелік посад, при призначенні на які особи зобов'язані проходити навчання і перевірку знань пожежної безпеки. Система навчань з питань пожежної безпеки охоплює практично усі категорії працівників і здатна суттєво впливати на загальний протипожежний стан.

Навчання працівників вимогам правил пожежної безпеки здійснюється згідно з Типовим положенням про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях.

Для більш ефективного проведення навчання з питань пожежної безпеки на підприємствах галузі спеціально обладнані кабінети з питань охорони праці та пожежної безпеки.

Для проведення навчання з питань пожежної безпеки залучаються фахівці пожежної справи та посадові особи об'єкта, які пройшли попередню спеціальну підготовку.

Головною метою вивчення робітниками і службовцями вимог пожежної безпеки є виховання свідомого ставлення до цих питань, оволодіння необхідними практичними навичками попередження пожеж, а також діями на випадок їх виникнення.

Основною формою пожежно-профілактичної роботи з працівниками є протипожежна пропаганда, що дозволяє охоплювати і суттєво впливати на велику кількість людей, роз'яснювати правила пожежної безпеки.

Протипожежна пропаганда має бути зрозумілою для тих категорій працівників, на які вона розрахована, та сприяти вихованню свідомого ставлення до питань пожежної безпеки. Пропаганда мусить мати спрямування на виконання вимог пожежної безпеки і попередження пожеж, на викривання причин їх виникнення, пов'язаних з необережним поводженням з вогнем, порушенням правил експлуатації електроустановок, невиконання протипожежних заходів під час проведення пожежонебезпечних робіт.

Найбільш доступним методом проведення протипожежної пропаганди є проведення бесід з робітниками та службовцями. Такі бесіди мають будуватися на конкретних фактах і прикладах із використанням матеріалів аналізу протипожежного стану підприємств та характерних пожеж і порушень вимог пожежної безпеки. На протипожежні теми можна використовувати документальні матеріали, статистичні зведення і фотографії наслідків конкретних пожеж, використовувати відеоматеріали та тематичні друковані видання. Тематичні друковані та наочні матеріали бувають агітаційними та інструктивними. Перші передбачають роз'яснення причин виникнення пожеж та вимог пожежної безпеки, другі мають конкретне для кожної ситуації інформативне навантаження, тому вони розраховані на більш вузьке коло людей згідно з особливостями їхньої професійної діяльності.

Для якісного проведення інструктажів з працівниками і встановлення належного протипожежного режиму на території, в усіх приміщеннях, де існує потенційна загроза виникнення пожежі, повинні бути розроблені та затверджені інструкції про заходи пожежної безпеки.

Інструкції про заходи пожежної безпеки розробляються для всього підприємства як загальнооб'єктові, для окремих цехів, виробничих дільниць, щодо проведення вибухопожежо-небезпечних робіт, для окремих технологічних установок, обладнання і т.ін. В інструкціях вказуються протипожежні вимоги до утримання території, шляхів евакуації, зберігання ЛЗР, ГР., вибухонебезпечних матеріалів, вентиляційного та іншого інженерного обладнання і утримання робочих місць, порядок виклику пожежної охорони; оповіщення людей про пожежу, зупинення технологічного устаткування і т.ін. Кінцевою метою цього організаційного заходу вважається постійне знання і дотримання працюючими вимог цих інструкцій у повному обсязі, що має покращити загальний протипожежний стан об'єкту.

37. Протипожежна профілактика на етапі проектування, будівництва

Пожежна безпека - це стан об'єкту, при якому иключається можливість пожежі , а у випадку її виникнення иключається дія на людей небезпечних чинників пожежі і абезпечується захист матеріальних цінностей. Пожежна безпека забезпечується шляхом створення системи заходів пожежної профілактики і системи активного пожежного захисту.

Пожежна профілактика - це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання можливого виникнення пожежі чи зменшення її негативних наслідків. Система активного пожежного захисту - це комплекс організаційно-технічних заходів та засобів по боротьбі з пожежами і запобігання негативної дії небезпечних чинників пожежі на організм людини і матеріальні цінності. Потрібний рівень пожежної безпеки повинен бути не менше 0,999999 відвернення впливу небезпечних чинників на кожну людину на рік, а допустимий рівень пожежної небезпеки для людей має бути не більше ніж 10"6 впливу небезпечних чинників пожежі. Для запобігання пожежі у галузевих об'єктах озробляються системи протипожежного захисту, до яких ходить: * забезпечення необхідної вогнестійкості будівель та споруд; * забезпечення своєчасної евакуації людей та відповідність нормативам шляхів евакуації; * створення умов для ефективного гасіння пожежі та обмеження її негативних наслідків. Обмеження поширення пожежі здійснюється шляхом "лаштування: протипожежних розривів між будівлями і порудами; протипожежних перешкод; аварійного відключення омунікацій; обмежувачів розливу і розтікання рідин; гранично опустимих за технічними нормами площ протипожежних ідсіків, секцій, а також поверховості будівель та споруд; окалізації пожеж відповідними вогнегасними речовинами. Для запобігання пожеж розробляють організаційно-технічні, ежимні, пожежно-евакуаційні, тактико-профілактичні, удівельно-конструктивні та інші заходи режимів експлуатації ашин і обладнання, за яких повністю виключається можливість иникнення іскор та полум'я при роботі та контакті нагрітих еталей обладнання з горючим середовищем. Згідно із Законом "Про пожежну безпеку" комплекс організаційно-технічних заходів повинен включати: організацію пожежної охорони; паспортизацію технологічних процесів, будівель та споруд об'єктів щодо забезпечення пожежної безпеки; організацію навчання працюючих правилам пожежної безпеки; розробку інструкцій про дотримання протипожежного режиму та порядок дій людей у разі пожежі; встановлення порядку зберігання пожежонебезпечних речовин; облік та аналіз даних про пожежі і збитки від них та аналіз витрат на забезпечення пожежної безпеки.

38. Вимоги пожежної безпеки до інженерного обладнання та вогневих робіт

Вогневими роботами вважаються виробничі операції, п0В'Язані з використанням відкритого вогню, іскроутворенням та нагріванням деталей, устаткування, будівельних і технологічних конструкцій до температур, що здатні викликати займання горючих речовин, матеріалів, парів легкозаймистих рідин.

До вогневих робіт належать: газозварювання, лектрозварювання, різання металів із застосуванням рідкого алива, паяльні роботи, варка бітуму, смоли та інші способи икористання відкритого вогню.

Процеси зварювання та різання металів є найбільш ебезпечними щодо можливості виникнення пожежі. Вони упроводжуються інтенсивним утворенням великої кількості 'ризок розплавленого металу, виділенням значної теплової нергії, а також газів і пари, які можуть утворити з повітрям орючі суміші та стати причиною пожежі та вибуху, озлітаючись навкруги місця проведення робіт, іскри здатні ідпалити будь-які горючі матеріали.

При проведенні вогневих робіт на різних висотах від рівня ідлоги розжарені іскри можуть розлітатися, зберігаючи свої апалювальні властивості, на 10-15м. Тому місце проведення огневих робіт залежно від висоти їх виконання має бути чищеним від горючих речовин і матеріалів у радіусі.

Під час виконання електрозварювальних робіт джерелами запалювання можуть бути: електрична дуга, розігрітий метал, іскри, нагріті до високої температури поверхні зварювального обладнання при його несправності.

Проводи для електрозварювання з'єднують відповідно до ПУЕ шляхом: обтискування, опресування, зварювання, паяння або спеціальних затискачів. Ввімкнення проводів до електродержака та зварювального апарата слід робити мідними кабельними наконечниками, скріпленими болтами з шайбами.

Електрозварювальна установка на весь період роботи має бути надійно заземлена, а температура нагрівання її окремих частин не повинна перевищувати 75°С. Залишки електродів слід складати у спеціальний металевий ящик, який встановлюється біля місця зварювальних робіт.

До вогневих робіт, які можуть призвести до виникнення пожежі, відноситься бензогасорізання металів. Під час проведення таких робіт робоче місце влаштовується так само, як і для зварювальних робіт.

Пожежна небезпека паяльних робіт характеризується можливістю вибуху паяльної лампи, займання від її полум'я розташованих поблизу горючих матеріалів, викиду полум'я з паяльної лампи. Тому місце проведення паяльних робіт має бути в радіусі 5м очищене від горючих матеріалів. Заправляти паяльні лампи і розпалювати їх слід у спеціально відведених для цього місцях. Забороняється для ламп, що працюють на гасі, використовувати бензин або суміш бензину з гасом; заповнювати лампу паливом більше ніж на 75% об'єму її резервуара; підвищувати тиск у резервуарі лампи більше допустимого; відкручувати повітряний гвинт та паливну пробку, коли лампа горить або ще не охолола.

Особливо небезпечними є вогневі роботи, розташовані у сприятливих для акумуляції теплоти умовах. За таких умов може спостерігатися прихований розвиток горіння, який здатний тривати декілька годин і навіть більше доби. Виконання вогневих робіт небезпечне також у приміщеннях, де можливе приховане розлітання іскор і накопичення токсичних продуктів.

Місця проведення вогневих робіт поділяються на постійні, які влаштовуються у спеціально обладнаних для цього ділянках: цехах, дільницях, в майстернях чи на відкритих майданчиках, та тимчасові, коли вогневі роботи проводяться безпосередньо в будівлях, приміщеннях, у місцях, не обладнаних для їх постійного проведення.

Визначення постійних місць проведення вогневих робіт здійснюється відповідними наказами, розпорядженнями керівника підприємства. Огороджуючи такі місця, будівельні конструкції (перекриття, перегородки, стіни, підлоги) виконуються з негорючих матеріалів.

Проведення тимчасових вогневих робіт дозволяється виключно за наявності підписаного наряду - допуску, який до початку виконання робіт необхідно узгодити з відомчою пожежною охороною, а в разі її відсутності - з добровільною пожежною дружиною. Форма наряду-допуску на виконання тимчасових вогневих робіт встановлена правилами пожежної безпеки. За проведенням тимчасових вогневих робіт встановлюється ефективний контроль.

39. Вимоги до конструкції та розміщення світильників, електрообладнання в об'єктах масового перебуванням людей

Загальне освітлення громадських будинків та споруд, а також адміністративних і побу-дових будинків підприємств слід виконувати переважно люмінесцентними лампами.

Лампи розжарювання слід застосовувати для освітлення:

а) коридорів, сходових кліток, ліфтових холів тощо в житлових будинках при застосуванні приладів регулювання світлового потоку ламп;

б) приміщень, де за технологічними вимогами неприпустиме застосування люмінесцентних ламп (наприклад, в приміщеннях для роботи з матеріалами, що під дією випромінювання люмінесцентних ламп втрачають свої властивості, та в приміщеннях, де радіоперешкоди, що створюються світильниками з розрядними лампами, неприпустимі для роботи технологічного обладнання), кіноапаратних, приміщеннь для звукозапису та перезапису, в основних будівлях музеїв, картинних галерей, пам'яток культури тощо;

в) приміщень, для оформлення інтер'єру яких потрібні лампи розжарювання (зали кафе та ресторанів, фойє тощо);

г) спалень та веранд, а також приміщень дитячих оздоровчих таборів, що використовуються тільки в літній час;

д) допоміжних приміщень - комор, машинних відділень ліфтів, електрощитових, техпідвалів тощо;

е) мийних, душових і парилень у лазнях;

ж) приміщень, які охолоджуються, та холодильних камер;

з) постановного освітлення естради і сцени.

На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати та обладнання, встановлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, повинні бути нанесені знаки, що вказують на їх ступінь захисту згідно з чинними стандартами.

З'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (гвинтових, болтових тощо).

Місця з'єднання жил проводів і кабелів, а також з'єднувальні та відгалужувальні затискачі повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегрівання і пошкодження ізоляції стиків.

Горючі матеріали поділяються на чотири групи: Г1 (слабогорючі); Г2 (помірногорючі); Г3 (нормальногорючі); Г4 (сильногорючі)

Відстань між світильниками з лампами розжарювання та предметами (будівельними конструкціями) з горючих матеріалів, за винятком груп Г1, Г2, повинна бути не менше таких значень:

номінальна потужність Р, Вт мінімальна відстань, м 100 0,5; 300 0,8; 500 1,0

Інші види світильників повинні розміщуватися від горючих матеріалів та предметів на відстані не менше 0,5 м від будівельних конструкцій, що містять горючі матеріали груп горючості Г3, Г4, -- не менше 0,2 м, а від конструкцій із горючих матеріалів груп горючості Г1, Г2 -- не менше 0,1 м.

У разі неможливості дотримання вказаної відстані до будівельних конструкцій вони повинні бути захищені негорючими теплоізоляційними матеріалами.

Переносні світильники повинні бути обладнані захисними скляними ковпаками й сітками. Для цих світильників та іншої переносної електроапаратури слід застосовувати гнучкі кабелі та проводи (шнури) з мідними жилами, спеціально призначеними для цієї мети, з урахуванням їх захисту від можливих пошкоджень.

У разі встановлення світильників на (у) підвісні стелі чи їх облицювання з матеріалів груп горючості Г3, Г4 місця прилягання цих світильників необхідно захищати негорючим теплоізоляційним матеріалом або матеріалом групи горючості Г1

Відстань від кабелів та ізольованих проводів, прокладених відкрито по конструкціях на ізоляторах, тросах, в лотках тощо до місць відкритого зберігання (розміщення) горючих матеріалів, повинна бути не менше 1 м.

У разі відкритого прокладання незахищених проводів та захищених проводів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів відстань від них до горючих основ (конструкцій, деталей) повинна становити не менше 0,01 м. У разі неможливості забезпечити вказану відстань провід (кабель) слід відокремлювати від горючої поверхні шаром негорючого матеріалу, який виступає з кожного боку проводу (кабелю) не менше ніж на 0,01 м.

Температура зовнішньої поверхні електроопалювальних приладів у найбільш нагрітому місці в нормальному режимі роботи не повинна перевищувати 85 град. С.

Відстань від приладів електроопалення до горючих матеріалів і будівельних конструкцій, за винятком матеріалів груп горючості Г1, Г2, має становити не менше 0,25 м

40. Забезпечення евакуації людей на випадок пожежі або інших надзвичайних подій

Для забезпечення організованого руху людей в умовах змушеної евакуації розробляють план евакуації в основному для громадських будинків.

План евакуації складається з двох частин: текстової (інструкції) та графічної. В інструкції подаються обов'язки осіб, які здійснюють евакуацію, порядок виконання обов'язків. В графічній частині показані маршрут руху та відповідні пояснення до них.

Виходячи з конкретних маршрутів руху, комісія призначає відповідальних з безпечної евакуації людей, повідомлення про пожежу та зустріч пожежної команди, а також з евакуації майна та гасіння пожежі первинними засобами.

План евакуації затверджує керівник і оголошує наказ по установі про вступ його в дію. Потім призначають термін вивчення і практич¬ного опрацювання цього плану із співробітниками установи. Вивчення плану полягає у загальному ознайомленні з ним, вивчення особами, відповідальними за евакуацію, їх обов'язків, порядку виконання цих обов'язків, практичних навичок на умовній пожежі.

План евакуації складається в двох примірниках: один з них вивішують в приміщенні, інший зберігають у справі.

41. Системи автоматичної пожежної сигналізації, засоби і систем пожежогасіння громадських будівель

Система автоматичної пожежної сигналізації - система, в якій тривога про пожежу може бути ініційована автоматично

Автоматична пожежна сигналізація -- це сукупність технічних засобів, установлених на об'єкті, для виявлення пожежі, обробки, подавання у вигляді повідомлення про пожежу на цьому об'єкті спеціальної інформації та (чи) подавання команд для ввімкнення автоматичних установок пожежогасіння та технічного обладнання.

Система автоматичної пожежної сигналізації складається з пожежних сповіщувачів, які входять до сигнальної лінії контрольно-приймального приладу, ліній зв'язку. Пожежні сповіщувачі перетворюють прояви пожежі (тепло, світло, полум'я, дим) в електричний сигнал, який лініями зв'язку надходить до контрольно-приймального приладу. Цей прилад приймає інформацію від пожежних сповіщувачів, виробляє сигнал про виникнення пожежі чи несправності, передає цей сигнал на інші пристрої (наприклад, вмикає автоматичні установки пожежогасіння чи димовидалення).

До основних установок автоматичного пожежегасіння, які використовують піну і воду, належать:

1) спринклерні. Під дією тепла під час пожежі розкриваються спринклерні зрошувачі, і джерело вогню гаситься водою. В цей час контрольно-сигнальні клапани подають сигнал тривоги. Спринклерні зрошувачі споряджені скляними та металічними легкоплавкими замками, які складаються з 3 пластин, з'єднаних між собою легкоплавким сплавом (свинець, вісмут, олово, кадмій)

2) у дрекчерній системі трубопроводи не заповнені вогнегасною речовиною. Зрошувальні головки завжди відкриті. Ці установки вмикаються автоматично за допомогою автоматичного сенсора. Вода подається до місця пожежі через всі клапани, об'єднані в одну секцію. Тому використання води в цій системі значно більше, ніж у спринклерній.

Спринклерні та дренчерні установки пінного пожежегасіння відрізняються від водяного пінними зрошувачами, встановленими замість спринклерних І дренчерних зрошувачів. 1 приладами для змішування піни з водою. Розрізняють сповіщувачі ручної та автоматичної дії. Ручні пожежні сповіщувачі приводяться в дію натисканням на кнопку. Вони, як правило, використовуються для подачі сигналу про пожежу з території підприємства.

Ручні пожежні сповіщувачі обладнують на стінах і конструкціях на висоті 1,5 м від підлоги (землі) у легкодоступних місцях. Вид автоматичного пожежного сповіщувача вибирають з урахуванням призначення захищуваних приміщень, пожежної характеристики матеріалів, що в них розташовуються, первинних ознак пожежі та умов експлуатації. Автоматичні пожежні сповіщувачі реагують на фактори, що супроводжують пожежу: підвищення температури, дим, полум'я.

42. Первинні засоби пожежогасіння

Первинні засоби пожежогасіння призначені для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу об'єкта до прибуття штатних підрозділів пожежної охорони.До первинних засобів пожежогасіння належать; вогнегасники, пожежний інвентар (бочки з водою, пожежні відра, ящики з піском, совкові лопати, протипожежні покривала) та пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).

Вогнегасники та пожежний інвентар мають бути пофарбовані у червоне, а бочки з водою та ящики - ще й відповідні написи білою фарбою. Пожежний інструмент фарбують у чорний колір.

Бочки для зберігання води для пожежогасіння встановлюють у виробничих, складських та інших приміщеннях, будівлях і спорудах у разі відсутності внутрішнього протипожежного водогону та за наявності горючих матеріалів, а також на території підприємств. Кількість бочок у приміщеннях визначають з такого розрахунку: одна бочка місткістю не менше 0,2 м3 на 250-300 м2 захищуваної площі. Такі бочки мають бути укомплектовані пожежним відром місткістю не менше 8 л.

Ящики для піску повинні мати місткість 0,5, 1 або 3 м3 та бути укомплектовані совковою лопатою.

Протипожежні покривала, виготовлені з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини або повсті, мають бути розміром не менше 1x1 м. Вони призначені для гасіння невеликих осередків пожеж у разі займання речовин, горіння яких не може відбуватися без доступу повітря.

Успішне гасіння пожежі пов'язане з правильним вибором типу й виду вогнегасника.

Класифікація пожеж дає змогу обрати необхідний вогнегасник, тому що в кожен клас об'єднано пожежі, пов'язані з горінням речовин, що мають подібні характеристики. Для успішної боротьби з пожежами та з метою запобігання використанню непризначеного або неефективного для гасіння даного класу пожежі вогнегасника необхідне знання цих класів, тому що їх символи вказано на корпусах вогнегасників.

Размещено на Allbest.ru