Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА

«ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ»



Реферат

Дипломна робота 91 с., 12 табл., 67 джерел, 3 дод.

Основні засоби, синтетичний і аналітичний облік, міжнародні стандарти обліку основних засобів, фондоозброєність, фондовіддача

Об'єктом дослідження є УП «Агропроменерго» п. Колодіщі.

Предмет дослідження - стан та ефективність використання основних засобів.

Мета роботи - систематизація та поглиблення теоретичних і практичних знань, а також їх застосування при вивченні організації бухгалтерського обліку та аналізу ефективності використання основних засобів на практичних матеріалах УП «Агропроменерго».

При виконанні роботи використані методи системного, глибокого факторного аналізу.

Автор роботи підтверджує, що наведений в ній розрахунково-аналітичний матеріал правильно і об'єктивно відображає стан досліджуваного процесу, а всі запозичені з літературних та інших джерел теоретичні, методологічні та методичні положення і концепції супроводжуються посиланнями на їх авторів.



Зміст

Вступ

1. Основні кошти та їх роль в сучасних умовах

1.1 Економічна сутність основних засобів, їх класифікація та оцінка

1.2 Нормативно-правова база, що регулює здійснення господарських операцій з основними засобами

1.3 Особливості класифікації, оцінки та обліку основних засобів у Республіці Білорусь, Російської Федерації та Міжнародних стандартах фінансової звітності

2. Облік основних засобів на промисловому підприємстві .. 38

2.1 Документальне оформлення та облік надходження основних засобів

2.2 Документальне оформлення і облік переміщення та вибуття основних засобів

2.3 Облік амортизації основних засобів

2.4 Облік витрат на ремонт і модернізацію основних засобів

2.5 Інвентаризація та переоцінка основних засобів

2.6 Удосконалення основних засобів в умовах застосування ЕОМ

3. Аналіз складу та ефективності використання основних засобів

3.1 Аналіз наявності, руху і технічного стану основних засобів

3.2 Аналіз наявності і використання виробничого обладнання

3.3 Узагальнення резервів підвищення ефективності використання основних засобів

Висновок

Список використаних джерел

Додаток



Вступ

основний засіб промисловий

Працюючи в ринкових умовах господарювання, підприємства, щоб уникнути поразки в конкурентній боротьбі, змушені раціонально використовувати всі свої ресурси. Приймаючи управлінське рішення, керівництво змушене постійно аналізувати доцільність купівлі засобів виробництва, випуску продукції, виконання робіт і надання послуг, порівнювати витрати з доходами, знати втрачені можливості для отримання прибутку. Оскільки основним джерелом інформації для цих цілей є бухгалтерський облік, то в ринкових умовах господарювання його дані використовуються більш активно і широко. Облік займає одне з головних місць в системі управління. Він більш точно відображає реальні процеси виробництва, обігу, розподілу та споживання всебічно характеризує майновий і фінансовий стан підприємства, служить основою для планування його діяльності. Взявши в основу облікову інформацію, можна передбачати показники розвитку підприємства і виявити резерви підвищення ефективності виробництва.

У процесі господарської діяльності підприємства використовує основні засоби. Основні фонди є одним з найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва. Їх стан та ефективність використання безпосередньо впливають на кінцеві результати виробничо-господарської діяльності. Більш повне та раціональне використання основних фондів сприяє поліпшенню всіх основних техніко-економічних показників підприємства.

Все вищесказане зумовило актуальність і зумовило вибір теми роботи. Її основною метою є вивчення та дослідження організації обліку і проведення аналізу стану та ефективності використання основних фондів на промисловому підприємстві, а також розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення обліку основних засобів в умовах застосування електронно-обчислювальної техніки, виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів.

Досягнення зазначеної мети передбачає вирішення наступних взаємопов'язаних завдань:

- Вивчити діючу нормативно-правову базу, котрой регулюються господарські операції з основними засобами;

- Вивчити порядок організації обліку основних засобів на підприємстві - оформлення документів, відображення в обліку надходження основних засобів, їх переміщення і вибуття;

- Дослідити порядок визначення результатів реалізації та іншого вибуття основних засобів;

- Виявити недоліки в організації і здійснення обліку основних засобів на підприємстві і внести пропозиції щодо вдосконалення обліку основних засобів;

- Виявити й узагальнити резерви підвищення ефективності використання основних засобів.



1. Основні кошти та їх роль в сучасних умовах

1.1 Економічна сутність основних засобів, їх класифікація та оцінка

Для здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства повинні мати у своєму розпорядженні основним і оборотним капіталом, які розрізняються за їх функцій у процесі виробництва і характером участі в утворенні вартості товару.

Основний капітал - будівлі, споруди, обладнання служать протягом ряду періодів виробництва, зберігаючи свою натуральну форму.

Оборотний капітал використовується повністю протягом одного виробничого циклу, не зберігаючи своїй натуральній споживчої форми і для кожного нового циклу виробництва їх необхідно замінювати новими.

Основні засоби - це матеріальні цінності, які задовольняють одноразово таким умовам:

а) використовуються у виробництві продукції при виконанні робіт чи наданні послуг або для управлінських потреб організації;

б) використовуються протягом тривалого часу, тобто строку корисного використання, тривалістю понад 12 місяців, або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців;

в) організацією не передбачається подальший перепродаж цих активів;

г) здатні приносити організації економічні вигоди (дохід) у майбутньому.

Строком корисного використання є період, протягом якого використання об'єкта основних засобів приносить економічні вигоди (дохід) організації. Для окремих груп основних засобів термін корисного використання визначається виходячи з кількості продукції (обсягу робіт у натуральному вираженні), очікуваного до отримання в результаті використання цього об'єкта.

До основних засобів відносяться: будівлі, споруди, робочі та силові машини і обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої, обчислювальна техніка, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарський інвентар та приладдя, робочий, продуктивний і племінну худобу, багаторічні насадження, внутрішньогосподарські дороги та інші відповідні об'єкти.

У складі основних засобів враховуються також: капітальні вкладення на докорінне поліпшення земель (осушувальні, зрошувальні та інші меліоративні роботи); капітальні вкладення в орендовані об'єкти основних засобів; земельні ділянки, об'єкти природокористування (вода, надра та інші природні ресурси).

Одиницею бухгалтерського обліку основних засобів є інвентарний об'єкт. Інвентарним об'єктом основних засобів визнається об'єкт з усіма пристосуваннями і приладдям або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, або ж окремий комплекс конструктивно зчленованих предметів, що становлять єдине ціле і призначений для виконання певної роботи. Комплект конструктивно зчленованих предметів - це один або кілька предметів одного або різного призначення, що мають спільні пристосування і приладдя, загальне управління, змонтовані на одному фундаменті, в результаті чого кожен входить в комплекс предмет може виконувати свої функції тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Найважливішими завданнями, бухгалтерського обліку основних засобів є / 16 /:

забезпечення контролю за збереженням основних засобів при їх надходженні, зберіганні, використанні, внутрішньому переміщенні та вибуття;

точне і своєчасне нарахування та відображення в обліку амортизації і зносу основних засобів;

контроль над витратами з ремонту основних засобів;

правильне визначення результатів від ліквідації основних засобів;

своєчасне і достовірне обчислення податку на нерухомість у відповідності з чинним законодавством.

Найважливішою передумовою раціональної організації обліку основних засобів є їх науково обґрунтована класифікація. Класифікація розробляється і затверджується Міністерством з аналізу і статистики Республіки Білорусь. На підприємствах застосовується єдина типова класифікація основних засобів, відповідно до якої вони групуються за галузевою ознакою, за призначенням, за видами, за належністю, по використанню.

Класифікація основних засобів за галузевою ознакою (промисловість, сільське господарство, транспорт, торгівля і т.д.) дозволяє отримати дані про вартість основних засобів у кожній галузі.

За призначенням основні засоби поділяються на: виробничі основні засоби основної діяльності, виробничі основні засоби допоміжних виробництв, невиробничі основні засоби

Промислово-виробничі основні засоби за натурально-речовинним складом (за видами) класифікуються за такими групами:

Будівлі - виробничі, складські, адміністративно-господарські (будівлі цехів, заводоуправління, гаражі та ін.)

Споруди - насосні станції, димові труби на окремих фундаментах, бункера, мости, водонапірні башти, автомобільні дороги та ін

Передавальні пристрої - електричні мережі, трубопроводи, теплові та газові мережі, трансмісії.

Машини - обладнання:

а) силові машини й устаткування (генератори, трансформатори, двигуни, турбіни, парові котли, ядерні реактори і т.д.);

б) робочі машини й устаткування (металорізальні верстати, ковальські та пресові машини, автомати для зварювальних робіт і т.д.);

в) вимірювальні, регулюючі прилади та пристрої (амперметри, ваги, водоміри і т.д.);

г) обчислювальна техніка (електронні та інші обчислювальні машини);

д) інше машини й устаткування (обладнання телефонних станцій, пожежні машини та ін.)

Транспортні засоби - електровози, вагони, автомобілі, морські та річкові судна.

Інструменти - електродрилі, пневматичні відбійні молотки, електровібратори та ін

Виробничий інвентар і приналежності, тобто предмети виробничого призначення (крім малоцінних і швидкозношуваних предметів).

Господарський інвентар - конторська обстановка, шафи, ящики вогнетривкі, друкарські машинки, килими, розмножувальні апарати.

Багаторічні насадження озеленювальні і декоративні насадження на території підприємства.

Інші основні засоби - бібліотечні фонди, музейні цінності, капітальні витрати в орендовані основні засоби та ін

Класифікація основних засобів за видами покладена в основу їх аналітичного обліку.

По приналежності основні засоби підрозділяються на власні і орендовані.

За ознакою використання кошти поділяються на перебувають в експлуатації (діючі), у реконструкції та технічному переозброєнні, в запасі (резерві), на консервації. Таке групування забезпечує вирахування сум амортизації.

Як і всі об'єкти обліку, основні засоби в бухгалтерському обліку відображають у грошовій оцінці. Економічно обґрунтована оцінка основних засобів має велике значення для правильного визначення їх загального обсягу та складу за видами і групам, а також для нарахування податків на нерухомість, розрахунку амортизації, аналізу ефективності використання фондів.

Розрізняють три види вартості оцінки основних засобів: первісну, відновну і залишкову

Первісна вартість - це сума фактичних витрат на будівництво або придбання об'єкта, що включає витрати, по доставці-установці (тариф, вантажно-розвантажувальні роботи, будівництво фундаменту, монтаж), тобто це вартість (балансова) об'єкта в момент введення його в експлуатацію. За існуючим положенням основні засоби в бухгалтерському обліку та у звітності (у тому числі в балансі) відображаються за первісною вартістю, яка може змінюватися лише у виняткових випадках.

Відновлювальна вартість являє собою вартість відтворення основних засобів у сучасних умовах (за діючими цінами). Зазвичай знову надходять основні засоби, наприклад обладнання, мають вартість іншу, ніж; такі ж об'єкти, придбані кілька років тому, тому в обліку однакові об'єкти отримують різну оцінку.

У зв'язку з цим періодично проводять переоцінку основних засобів за відновною вартістю, в результаті чого досягається однаковість в оцінці однакових об'єктів, введених в дію у різний час. Після переоцінки основні засоби відображають в обліку за відновної вартості. В умовах ринкової економіки необхідна реальна оцінка, активів, тому переоцінку основних засобів за відновною вартістю слід проводити не рідше одного разу на рік відповідно до вказівок фінансових органів про переоцінку основних фондів.

У процесі експлуатації основні засоби зношуються, тобто їх первісна вартість постійно зменшується. Залишкова вартість являє собою первісну вартість за вирахуванням суми зносу Це фактична, реальна залежність основних засобів на звітну дату. Знос основних засобів відображають в обліку відокремлено від їх первісної вартості.



1.2 Нормативно-правова база, що регулює здійснення господарських операцій з основними засобами

Основним документом, що регулює ведення обліку в Республіці Білорусь, є Закон про бухгалтерський облік та звітності від 25 червня 2001р. № 42-3, прийнятий палатою представників 16 травня 2001р.

Цей закон визначає правові та методологічні основи організації та ведення бухгалтерського обліку, встановлює вимоги, які пред'являються до складання та подання бухгалтерської звітності, регулює взаємини з питань бухгалтерського обліку та звітності в Республіці Білорусь.

Облік основних засобів регулюється в РБ Інструкцією про порядок бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженої Постановою Міністерства фінансів РБ від № 127 від 20.12.2001 р.

Інструкція про порядок бухгалтерського обліку основних засобів (далі Інструкція) визначає порядок організації обліку основних засобів і відображення на рахунках бухгалтерського обліку господарських операцій, пов'язаних з використанням об'єктів основних засобів у комерційних (крім банків і небанківських кредитно-фінансових організацій) і некомерційних (крім організацій, фінансуються з бюджету) організаціях (далі організації) і застосовується з урахуванням Положення з бухгалтерського обліку основних засобів затвердженого Міністерством фінансів Республіки Білорусь в установленому порядку.

До основних засобів відносяться:

- Будівлі, споруди, включаючи відомчі дороги;

- Передавальні пристрої, робочі та силові машини, механізми та обладнання;

- Транспортні засоби; вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої;

- Обчислювальна техніка, оргтехніка;

- Інструмент; виробничий і господарський інвентар та приладдя;

- Робоча худоба; багаторічні насадження;

- Буферний газ; об'єкти житлового фонду, зовнішнього благоустрою;

та інші відповідно до Тимчасового республіканським класифікатором основних засобів і нормативних строків їх служби, затвердженим постановою Міністерства економіки Республіки Білорусь від 21 листопада 2001р. № 86. (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 2001р., № 114, 8 / 7489), (далі - Тимчасовий класифікатор).

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

11. Аналіз фондовіддачі і Фондорентабельность показав, що у 2003 р, підприємство втратило можливість збільшення випуску продукції. Негативний вплив на рівень фондовіддачі, обсяг виробництва продукції, а також на рівень рентабельності основних виробничих фондів надали зниження рівня коефіцієнта змінності, цілоденні та внутрішньозмінні простої техніки ..

12. Проведений аналіз на підставі планових показників на 2004 рік дозволив виявити прогнозні резерви підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази промислового підприємства, які можуть бути використані в майбутній фінансово-господарської діяльності підприємства. За рахунок запланованого на 2004 рік введення в дію нового обладнання, скорочення внутрішньозмінних і цілодобових простоїв техніки, підвищення коефіцієнта змінності, більш інтенсивного використання обладнання підприємство має реальні можливості збільшити випуск продукції.

Таким чином, підприємство повинно використовувати всі можливості для досягнення високих фінансових показників у майбутньому: збільшувати частку активної частини основних виробничих фондів у загальній їх вартості, оновлювати матеріально-технічну базу, реалізовувати непотрібні і невикористовувані основні засоби, модернізувати застаріле, але придатне до експлуатації обладнання.

- Правильне оформлення документів та своєчасне відображення в обліку надходження основних засобів, їх внутрішнього переміщення і вибуття;

- Своєчасне і повне відображення в обліку амортизації основних засобів;

- Достовірне і повне визначення результатів реалізації та іншого вибуття основних засобів;

- Повне визначення витрат, пов'язаних з проведенням усіх видів ремонтів та підтриманням основних засобів у робочому стані, а також витрат на проведення модернізації обладнання, технічного переозброєння обладнання та реконструкції, добудови об'єктів основних засобів, які не включаються до собівартості, а відносяться на збільшення первісної (відновної) вартості основних засобів після закінчення робіт;

- Контроль за збереженням основних засобів, прийнятих до бухгалтерського обліку.

Для цього в організації повинна бути розроблена раціональна система документообігу, визначені особи, відповідальні за збереження та переміщення об'єктів основних засобів.

Господарські операції, що проводяться організацією, повинні оформлятися виправдувальними документами. Ці документи є первинними обліковими документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Для обліку руху основних засобів застосовується така первинна облікова документація:

- Акт (накладна) приймання-передачі основних засобів (форма № ОЗ-1);

- Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів основних засобів (форма № ОЗ-3);

- Акт про ліквідацію основних засобів (форма № ОЗ-4);

- Акт про ліквідацію транспортних засобів (форма № ОС-4а);

- Акт про встановлення, пуск та демонтаж будівельних машин (форма № ОЗ-05);

- Інвентарна картка обліку основних засобів (форма № ОЗ-6);

- Опис інвентарних карток з обліку основних засобів (форма ОС-10);

- Картка обліку руху основних засобів (форма № ОЗ-12);

- Інвентарний список основних засобів (форма № ОЗ-13).

Аналітичний по об'єктний облік основних засобів ведеться бухгалтерією організації на інвентарних картках обліку основних засобів (форма № ОЗ-6). Інвентарна картка відкривається на кожен інвентарний об'єкт. Якщо інвентарний об'єкт включає окремі пристосування і приналежності, складові з ним одне ціле, то в цій же картці наводиться перелік таких частин.

В організації, що має невелику кількість основних засобів, пооб'єктний облік можна здійснювати в інвентарній книзі із зазначенням необхідної інформації про основні засоби за їх видами та місць знаходження.

Заповнення інвентарних карток або інвентарних книг здійснюється на основі первинної документації: актів приймання-передачі, технічних паспортів та інших документів на придбання, спорудження, виготовлення, переміщення і вибуття об'єктів основних засобів. У інвентарних картках (інвентарній книзі) повинні бути приведені основні дані по об'єкту коштів: строк корисного використання; спосіб нарахування амортизації; індивідуальна характеристика об'єкта. Інвентарні картки складаються в одному примірнику і зберігаються в бухгалтерії.

При наявності великої кількості об'єктів основних засобів за місцем їх експлуатації (знаходження) облік може здійснюватися в інвентарному списку або іншому відповідному документі, який містить відомості про номер і дату інвентарної картки, інвентарному номері об'єкта, повну назву об'єкта, його первісної вартості та відомості про вибуття (переміщенні) об'єкта.

За ступенем використання основні засоби поділяються на перебувають:

- В експлуатації; в запасі (резерві);

- У стадії добудови, дообладнання, реконструкції та часткової ліквідації;

- На консервації,

Залежно від наявних прав на об'єкти основні засоби поділяються на: об'єкти основних засобів, що належать організації на праві власності (в тому числі здані в оренду або передані у безоплатне користування); об'єкти основних засобів, що знаходяться у організації в оперативному управлінні або господарському віданні; об'єкти основних засобів, отримані організацією в оренду.

Основні засоби приймаються до бухгалтерського обліку в результаті: вироблених капітальних вкладень (будівництво об'єктів основних засобів та виготовлення обладнання господарським способом, а також придбання за плату у юридичних та фізичних осіб); безоплатного надходження (в тому числі в порядку благодійної допомоги) за ринковою вартістю на дату його оприбуткування; внесених в якості внеску до статутного фонду (капітал); отриманих в обмін на інше майно; отриманих в інших випадках, встановлених законодавством.

Основні засоби приймаються до бухгалтерського обліку за первісною вартістю.

Первісною вартістю основних засобів, у тому числі колишніх в експлуатації при грошовій формі розрахунків за них, визнається сума фактичних витрат на придбання, доставку та монтаж, включаючи: послуги сторонніх організацій (постачальника, посередника, підрядною та інших організацій), пов'язані з придбанням основних засобів; митні платежі; витрати зі страхування при перевезенні; відсотки за кредит; вантажно-розвантажувальні роботи; податки, якщо інше не передбачено законодавством; інші витрати організації, безпосередньо пов'язані з придбанням об'єкта основних засобів.

Оцінка об'єктів основних засобів, вартість яких при придбанні виражена в іноземній валюті, провадиться в білоруських рублях шляхом перерахунку іноземної валюти за офіційним курсом Національного банку Республіки Білорусь, що діє на дату здійснення господарської операції.

Первісна вартість об'єктів основних засобів, внесених засновниками в рахунок їх вкладів у статутний фонд (капітал) організації, встановлюється у грошовій оцінці, узгодженої засновниками (учасниками) на дату підписання установчих документів; у випадках, передбачених законодавством, основні засоби підлягають експертній оцінці. Оцінка об'єктів основних засобів, внесених засновниками в рахунок їх вкладів у статутний фонд (капітал) організації, вартість яких виражена в іноземній валюті, провадиться в білоруських рублях шляхом перерахунку іноземної валюти за офіційним курсом Національного банку Республіки Білорусь, що діє на дату підписання установчих документів, якщо інше не встановлено законодавством.

Первісна вартість об'єктів основних засобів, отриманих від інших організацій і фізичних осіб безоплатно, враховується виходячи з їх ринкової вартості на дату оприбуткування. При визначенні ринкової вартості можуть бути використані дані про ціни на аналогічну продукцію, отримані в письмовій формі від організацій виготовлювачів; відомості про рівень цін, що є у органів Міністерства економіки, експертні висновки про вартість окремих об'єктів основних засобів.

Вартість основних засобів, за якою вони прийняті до бухгалтерського обліку, не підлягає зміні, крім випадків, встановлених законодавством Республіки Білорусь та Положенням про порядок нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів затвердженим постановою Міністерства економіки Республіки Білорусь, Міністерства фінансів Республіки Білорусь, Міністерства статистики та аналізу Республіки Білорусь, Міністерства архітектури і будівництва Республіки Білорусь 23 листопада 2001р. № 187/110/96/18 (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 2001 р, № 14, 8 / 7522).

Організація має право не частіше одного разу на рік переоцінювати об'єкти основних засобів за їх первісною (відновлювальною) вартістю. Результати переоцінки основних засобів, проведеної відповідно до рішень Уряду Республіки Білорусь, відображаються в бухгалтерському балансі організації на дату переоцінки, якщо законодавством не встановлено інше. Сума переоцінки основних засобів (дооцінки або уцінки) зараховується організацією на збільшення або зменшення фонду переоцінки основних засобів.

Прийняття об'єктів основних засобів до бухгалтерського обліку здійснюється на підставі затвердженого керівником організації акта приймання-передачі основних засобів (форма № ОЗ-1), який складається на кожний окремий інвентарний об'єкт, та інших документів.

Один з примірників зазначеного акту, затверджений керівником організації, разом з технічною документацією передається і бухгалтерію організації, яка згідно з цими документами відкриває відповідну інвентарну картку або робить відмітку про вибуття об'єкта в інвентарній картці.

Технічна документація, що відноситься до даного інвентарному об'єкту, може передаватися за місцем експлуатації об'єкта з відповідною відміткою в інвентарній картці.

Приймання закінчених робіт з добудови, дообладнання, реконструкції оформляється актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (форма № ОЗ-3).

Обладнання, яке не потребує монтажу (транспортні пересувні засоби, вільно стоять верстати, сільськогосподарські машини, будівельні механізми тощо), приймається до бухгалтерського обліку на підставі затвердженого керівником акта приймання-передачі основних засобів (форма № ОЗ-1).

За актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об'єктів, що збільшують первісну вартість об'єкта внаслідок його ремонту, реконструкції або модернізації, проводяться відповідні записи в колишній інвентарній картці, на якій він був врахований.

Амортизація основних засобів нараховується відповідно до Положення про порядок нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів, затвердженим постановою Міністерства економіки Республіки Білорусь, Міністерства фінансів Республіки Білорусь, Міністерства статистики та аналізу Республіки Білорусь, Міністерства архітектури і будівництва Республіки Білорусь 23 листопада 2001 № 187 / 110/96/18.

Нарахування амортизації основних засобів починається з першого числа місяця наступного за місяцем прийняття об'єкта до бухгалтерського обліку припиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем повного погашення вартості цього об'єкта або списання цього об'єкта з бухгалтерського обліку.

Нарахування амортизації основних засобів проводиться незалежно від результатів діяльності організації і відображається у бухгалтерському обліку того звітного періоду, до якого вона належить. Повністю замортизованих основні кошти продовжують значитися в бухгалтерському обліку за первісною (відновлювальною) вартістю

У процесі використання об'єктів основних засобів виникають витрати, які спрямовані:

- На поліпшення стану об'єктів для продовження терміну їх служби та підвищення продуктивності понад спочатку певних нормативних показників, шляхом модернізації, дообладнання, технічного переозброєння, реконструкції, добудови об'єктів основних засобів;

- Ремонт основних засобів рекомендується проводити відповідно до плану, який формується за видами основних засобів, що підлягають ремонту, в грошовому виразі виходячи з системи планово-попереджувального ремонту, який розробляється організацією з урахуванням технічних характеристик основних засобів, умов їх експлуатації та інших причин.

При проведенні капітального ремонту облік витрат ведеться за окремими об'єктами або групами основних засобів. При цьому слід виходити з того, що при капітальному ремонті:

- Обладнання та транспортних засобів, як правило, виробляються повне розбирання агрегату, ремонт базових та корпусних деталей і вузлів, заміна або відновлення всіх зношених деталей і вузлів на нові і більш сучасні, складання, регулювання та випробування агрегату;

- Будівель і споруд проводиться заміна зношених конструкції і деталей або заміна їх на більш міцні й економічні, що поліпшують експлуатаційні можливості ремонтованих об'єктів.

Витрати на модернізацію і реконструкцію об'єктів основних засобів після закінчення зазначених робіт, збільшують первісну вартість об'єктів.

1.3 Особливості класифікації, оцінки та обліку основних засобів у Республіці Білорусь, Російської Федерації та Міжнародних стандартах фінансової звітності

Формування ринкових відносин в країні змушує по-новому підійти до постановки обліку на окремих ділянках фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, в тому числі обліку основних засобів.

Відповідно до Постанови Ради Міністрів РБ № 694 від 04.05.1998 р, "Про державну програму переходу на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку в Республіці Білорусь" актуальною проблемою для сучасної економіки РБ є приведення існуючої в нашій країні системи бухгалтерського обліку і звітності відповідно до Міжнародних стандартами. Разом з тим, принципи та засади побудови систем бухгалтерського обліку та звітності зарубіжних країн вимагають ретельного вивчення та розгляду, оскільки їх аналіз дозволяє розглянути не тільки переваги, але і недоліки, щоб сліпо не переносити їх у нашу економіку.

З січня 2003 року в РБ введений в дію Загальнодержавний класифікатор "Основні засоби та нематеріальні активи" ОКРБ 020-2002, затверджений постановою Держстандарту РБ від 27.09.2002 р. № 48. Даний класифікатор запроваджується строком на 2 роки для дослідного застосування з метою подальшого доопрацювання та внесення змін. Сферою застосування вищезазначеного класифікатора є організації, підприємства та установи всіх форм власності. Об'єктами класифікації в ОКРБ є основні засоби та нематеріальні активи.

Поява Загальнодержавного класифікатора основних засобів і нематеріальних активів було продиктоване рядом причин, серед яких можна виділити головну - максимальне наближення та відповідність вимогам Міжнародних стандартів. При розробці Загальнодержавного класифікатора був також вивчений досвід Росії, де з

Січень 1996 введено в дію Загальнодержавний класифікатор основних фондів (ОКОФ) Постановою Держстандарту Росії від 26.12.1994 р № 359, в даний час діє в редакції зміни / 98, затвердженого Держстандартом РФ 14.04.1998 р. Слід зазначити, що в зарубіжній практиці бухгалтерського обліку структура основних засобів визначається підприємством самостійно, при об'єднанні об'єктів в групи слід враховувати аналогічність їх видів і способів використання. У стандарті № 16 "Основні засоби в якості прикладу наводиться класифікація основних засобів / 31 /].

Розглянемо особливості класифікації основних засобів у Республіці Білорусь, Російської Федерації та Міжнародних стандартах фінансової звітності (МСФЗ).

Таблиця. 1. Класифікація основних засобів РБ в порівнянні з МСФЗ та Російською Федерацією

Класифікація основних засобів
У Республіці Білорусь	У МСФЗ	У Російській Федерації
1. Будівлі нежитлові	1. Земля	1. Будівлі (крім житлових)
2. Будинки житлові	2. Земля та будівлі	2. Споруди
3. Споруди	3. Обладнання	3. Житла
4. Машини та обладнання	4. Суду	4. Машини та обладнання
5. Транспортні засоби	5. Літаки	5. Транспортні засоби
6. Інвентар виробничий і господарський	6. Автотранспортні засоби	6. Інвентар виробничий і господарський
7. Культивовані активи	7. Меблі та інші речі	7. Робоча і продуктивна худоба
8. Інші основні засоби	8.Обладнання адміністративних приміщень	8. Багаторічні насадження
		9. Інші основні засоби

Як видно з даних таблиці, розроблений Загальнодержавний класифікатор основних засобів у Республіці Білорусь наближений до класифікації основних засобів відповідно до Міжнародних стандартів і абсолютно ідентичний російському класифікатора основних засобів. Так, в МСФЗ та білоруською класифікаторах є група "будинки", причому в нашому класифікаторі виділяються окремо житлові та нежитлові будівлі, є група "машини та обладнання", що відповідає групі МСФЗ "обладнання"; група "транспортні засоби відповідає позиції" автотранспортні засоби "; група "інвентар виробничий і господарський" близька до позицій "меблі та інші речі" і "обладнання адміністративних приміщень".

Різниця в класифікації основних засобів в РБ та МСФЗ полягає в тому, що в Загальнодержавному класифікаторі основних засобів РБ немає такої позиції як "земля", що, швидше за все, пояснюється відсутністю чіткої і розробленої програми і методики оцінки та купівлі-продажу землі.

В останні роки в РБ вийшли такі нормативні документи про землю:

1) Кодекс РБ про землю від 04.01.1999 р. зі змінами від 08.08.2002 р.;

2) Указ Президента РБ № 8 від 22.02.2000 р. "Положення про порядок передачі земельних ділянок у власність юридичних осіб власників)";

3) Постанова Ради Міністрів РБ від 26.09.2002 р. № 1322 "Про проведення оцінки земель населених пунктів";

4) Постанова Ради Міністрів РБ від 7. 12.2002 р. № 764 затвердження положення про порядок проведення оцінки переоцінки земель, земельних ділянок

У статті 2 Кодексу РБ про Землю йдеться, що "юридичним особам РБ, у тому числі підприємствам з іноземними інвестиціями земельні ділянки можуть передаватися у власність при приватизації об'єктів державної власності", тобто визнаються факти купівлі-продажу землі та земельних ділянок.

Згідно з Новим Плану Рахунків на рахунку 08 "Вкладення у необоротні активи субрахунок 08" Придбання земельних ділянок "будуть враховуватися витрати з придбання земельних ділянок організацією згідно оплаченим або прийнятим до оплати рахунками продавців за договірними цінами. Цей субрахунок виділено, незважаючи на те, що субрахунок 08 -4 "Придбання об'єктів основних засобів" мав би передбачати облік цих цінностей, бо земельну ділянки належать до основних засобів ". Таким чином, земля визнається розробниками Нового Плану Рахунків основним засобом, однак не знаходиться в Загальнодержавному класифікаторі основних засобів.

Таким чином, земельні ділянки, придбані підприємствами, організаціями та установами, будуть відображатися у складі основних засобів згідно Новому Тпану Рахунків на рахунку 01 "Основні засоби Доцільним є надалі доповнити класифікатор основних засобів статтею" земля і земельні ділянки ", які будуть відображатися на рахунках Нового Плану Рахунків бухгалтерського обліку, а до рахунку 01 "Основні засоби відкривати субрахунок" земля і земельні ділянки 'з відображенням цієї статті окремо в балансі, що обумовлено необхідністю чіткого виділення неамортізіруемих і амортизуються об'єктів (по землі амортизація не нараховується, так як вона має звичайно необмежений термін служби)

Не перший рік триває реформування вітчизняної системи бухгалтерського обліку з метою адаптації її до вимог Міжнародних стандартів фінансової звітності. Однак проблеми відповідності вітчизняного обліку вимогам міжнародних стандартів зберігаються, Однією з дискусійних проблем є ступінь відповідності вітчизняних та міжнародних стандартів щодо основних засобів

Визначення та критерії віднесення до основних засобів

У системі МСФЗ порядок обліку основних засобів відображено в стандарті 6 "Основні засоби" МСФО і вітчизняні нормативні документи передбачають рівноцінні критерії визнання активів як основних засобів матеріально-речова форма;

використання у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг або для адміністративних цілей; використання протягом більш ніж одного періоду (понад дванадцять місяців), Єдиною відмінністю є те, що МСФЗ підкреслюють необхідність отримання економічних вигод від використання основних засобів. У вітчизняних нормативних документах з обліку основних засобів ознака економічної вигоди не розглядається.

Основні засоби оцінюються в національному бухгалтерському обліку та МСФЗ за первісною вартістю, до якої включаються всі фактичні витрати по приведенню активу в робочий стан для використання за призначенням. Якщо кошти купуються в обмін, то вони оцінюються за справедливою вартістю. Справедлива вартість за МСФЗ - це сума грошових коштів, на яку можна обміняти актив в операції між добре обізнаними, зацікавленими та сторонами. В основі справедливої вартості лежить реальна ринкова вартість, яка складається в результаті операцій на ринку і тому є цілком певною величиною, Справедлива вартість дозволяє найкращим чином зіставити інформацію про активи.

У МСФЗ дано визначення очікуваного відшкодування - величини, яку підприємство очікує відшкодувати в результаті майбутнього використання активу, включаючи його ліквідаційну вартість. Відповідно до МСФЗ відшкодовується сума активу являє собою найбільше значення з двох величин: чистої продажної ціни активу або цінності використання активу. Під чистою продажною ціною активу розуміється ціна договору купівлі-продажу подібного активу або інша інформація, яка дозволяє судити про можливу суму від реалізації активу. При визначенні чистої продажної ціни віднімаються прямі додаткові витрати на вибуття (витрати на демонтаж активу та ін.) Визначення цінності використання активу передбачає оцінку розрахункових надходжень і відтоків грошових коштів, які очікуються від триваючого використання активу та його ліквідації. При розгляді цінності використання активу слід спиратися на прогнози потоку грошових коштів, які повинні бути засновані на останніх фінансових бюджетах і кошторисах компанії, а також на даних про екстраполяції зазначеної динаміки показників на перспективу (як правило, не більше 5 років). Підприємство має періодично порівнювати балансову вартість основних засобів та їх очікуваного відшкодування.

МСФЗ не вимагають завжди оцінювати і чисту продажну ціну активу, і цінність використання активу. Якщо одна з цих величин визначена і вона перевищує балансову вартість, то немає необхідності розглядати іншу величину, оскільки зрозуміло, що знецінення активу не відбулося.

У вітчизняній практиці не існує поняття очікуваного відшкодування [32. с. 29-30].

Згідно МСФЗ, термін служби основних засобів визначається рішенням керівництва компанії і ґрунтується на досвіді підприємств, що використовують аналогічні кошти, загальною діловій практиці та можливості отримання економічної вигоди від використання активу. Під терміном корисного використання МСФЗ увазі який період або кількість одиниць продукції, яку підприємство очікує отримати від активу. МСФЗ підкреслюють, що термін корисного функціонування може бути коротше, ніж економічний термін служби.

У вітчизняній практиці бухгалтерського обліку стосовно основних засобів встановлюється строк корисного використання та нормативний термін служби. Підприємства Республіки Білорусь можуть переглядати нормативні терміни служби та строки корисного використання в силу одних і тих же причин, передбачених і в МСФЗ: в результаті капіталовкладень, ремонту, при моральному старіння об'єкта і т.д.

Відповідно до МСФЗ під амортизується вартістю розуміють первісну або відновну вартість, зменшену на суму ліквідаційної вартості. Ліквідаційна вартість являє собою чисту суму, яку підприємство очікує отримати за актив в кінці терміну його корисної служби за вирахуванням витрат на його вибуття.

Використовуваний метод амортизації має бути економічно обґрунтований, тобто відображати схему, за якою компанія споживає економічні вигоди, одержувані від активу МСФЗ передбачають можливість перегляду та зміни використовуваних методів амортизації в разі значних змін в передбачуваній схемі отримання економічних вигод.

У вітчизняній практиці не вводиться поняття ліквідаційної вартості основних засобів та вартість, яка амортизується завжди дорівнює початкової вартості об'єкта. Під амортизується вартістю розуміють вартість, від величини якої розраховуються амортизаційні відрахування. Амортизується, підрозділяється на амортизується вартість об'єктів основних засобів, що використовуються у підприємницькій діяльності (частинами включається у витрати на виробництво і реалізацію продукції або у витрати обігу або зменшує прибуток протягом строку корисного використання, якщо основні засоби перебувають у простої понад 3 місяці, запасі, консервації понад рік), і вартість, яка амортизується об'єктів основних засобів, що не використовуються у підприємницькій діяльності (частинами відноситься на зменшення власних джерел протягом нормативного терміну служби). Такий поділ обумовлено особливостями відображення амортизації на рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, у вітчизняній і зарубіжній практиці обліку підприємствам надано право вибору методів нарахування амортизації, причому у вітчизняній - право вибору способів амортизації серед дозволених в законодавчому порядку, методи нарахування амортизації однакові, але в МСФЗ вся амортизація визнається витратою, а у вітчизняному обліку тільки амортизація основних засобів, що використовуються у підприємницькій діяльності.

МСФЗ припускають використання переоцінки, при цьому частота переоцінки залежить від змін у справедливій вартості основних засобів. Щорічна переоцінка рекомендується для тих видів основних засобів, по яких справедлива вартість коливається значним чином, якщо коливання справедливої вартості незначні, то основні засоби можуть переоцінюватися кожні 3-5 років. Відповідно до МСФЗ при переоцінці окремого об'єкта основних засобів необхідно переоцінити всю групу, до складу якої він входить

У вітчизняній практиці обліку переоцінка проводиться за поточною (відновної) вартості в законодавчому порядку щорічно на початок року шляхом перерахунку двома методами - методом коефіцієнтів і методом прямого перерахунку або прямої оцінки Проведена переоцінка носить обов'язковий характер для всіх підприємств, незалежно від форм власності та видів діяльності

Розкриття інформації в бухгалтерській звітності про основні засоби

У порівнянні з МСФЗ, у вітчизняному обліку перелік інформації про основні засоби, необхідний для розкриття у звітності, більш обмежений. У вітчизняній та міжнародній звітності розкривається інформація про балансову вартість основних засобів на початок і кінець року, а також вартість надійшли і вибули основних засобів протягом року. МСФЗ вимагають також відображення ряду показників, не передбачених у вітчизняній практиці (збиток від знецінення вартість основних засобів, тимчасово невикористовуваних, а також вартість повністю замортизованих, але ще використовуваних основних засобів та ін.)

У таблиці 2 представлені особливості відображення основних засобів згідно з МСФЗ та нормативних документів з обліку основних засобів в РБ.

Таблиця 2. Зіставлення об'єктів в МСФЗ та вітчизняному обліку

Ознака порівняння	Стандарт 16 "Основні засоби"	Нормативні документи з обліку основних засобів у Республіці Білорусь
1. Визначення та критерії віднесення до основних засобів	Структура основних засобів визначається підприємством самостійно, в основу угруповання закладається модель отримання економічної вигоди.	У цілому поняття основних засобів збігається з поняттям, використовуваним в МСФЗ. структура основних засобів задається нормативними документами.
2. Оцінка основних засобів	Куплені основні засоби оцінюються за первісною вартістю, обмінювані - за справедливою вартістю.	У бухгалтерському обліку оцінюються за первісною вартістю, у балансі - за залишковою вартістю, не використовується поняття "справедлива вартість".
3. Відшкодування балансової вартості	Організація повинна періодично робити порівняння очікуваного відшкодування та балансовою вартістю з метою коригування останньої до відшкодованої суми.	Не розглядається взагалі. Хоча в умовах розвитку економіки є необхідним моментом, тому що в силу невизначеності в економіці імовірна ситуація, коли відшкодовується сума може виявитися нижчою від балансової вартості.
4. Строк корисного використання	Строк корисного використання встановлюється виходячи з можливості отримання економічної вигоди і повинен періодично переглядатися у бік збільшення або скорочення. Строк корисного використання встановлюється бухгалтером самостійно.	Щодо основних засобів встановлені строки корисного використання та нормативні терміни служби, які можуть переглядатися у межах діапазонів, встановлених в законодавчому порядку.
5. Амортизація основних засобів	Використовуваний метод амортизації має бути економічно обґрунтований і може бути переглянутий у процесі використання основного засобу. Вся амортизація визнається витратою.	Дозволено самостійно визначати спосіб нарахування амортизації і переглядати його тільки на початку року. Методи амортизації аналогічні методам в МСФЗ. Не вся амортизація враховується в складі витрат.
6. Переоцінка основних засобів.	Частота проведення переоцінки встановлюється підприємством самостійно виходячи із змін у справедливій вартості	Переоцінка носить обов'язковий характер, встановлюється у законодавчому порядку і проводиться щорічно на початок року.
7. Розкриття інформації в бухгалтерській звітності	Передбачає широкий перелік інформації про склад та рух основних засобів.	Інформація про наявність основних засобів обмежена і не представлена в такому порядку як в МСФЗ

Згідно з даними таблиці, є деякі подібності та відмінності у вітчизняному та міжнародному обліку. Можливо, наш вітчизняний стандарт і не повинен бути повною копією відповідного міжнародного

Виходячи з вищевикладеного, можна позначити у вітчизняному бухгалтерському обліку з обліку основних засобів такі проблемні моменти:

1) переоцінка носить обов'язковий щорічний характер для всіх підприємств. Доцільним, на наш погляд, було б проведення переоцінок основних коштів лише у випадку, коли спостерігається гіперінфляція, що також передбачено Міжнародним стандартом 29 "Розкриття інформації у фінансовій звітності гіперінфляції";

2) не використовується поняття очікуваного відшкодування, яке пов'язане з поняттям цінності використання активу. У вітчизняній практиці цінність взагалі не розглядається як самостійна категорія, вона вживається у складі інших понять (наприклад, валютні цінності та ін.) У сучасних умовах можлива ситуація, коли відшкодовується сума виявиться нижче балансової вартості, яка не завжди відображає "реальну" вартість активу в даний момент часу. І якщо частина активу перестає відповідати критерію визнання (тобто частину витрати, пов'язаного з придбанням основного засобу, не викличе доходу (економічної вигоди)), то відповідна частина повинна бути відображена як витрата за період і відразу віднесена на рахунок прибутків і збитків згідно МСФЗ;

3) внесені зміни 24 січня 2003 до Положення про порядок нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів носять обмежувальний характер. Якщо раніше для основних засобів, що беруть участь у підприємницькій діяльності, встановлювалися тільки терміни корисного використання, то тепер - ще й нормативні терміни. У пункті 23

Положення про порядок нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів говориться, що при встановленні термінів корисного використання повинні враховуватися очікуваний фізичний знос, моральний знос і нормативно-правові обмеження. Тут же зазначається, що термін корисного використання може бути визнано рівним нормативному терміну служби, При виборі строку корисного використання основних засобів величина нормативного терміну служби відповідних об'єктів зазначається обов'язково, що свідчить про перевагу і значущості останнього. Необхідно відзначити, що в господарській практиці розрізняють фактичні, нормативні та економічні терміни служби основних засобів. Останні характеризують період продуктивного функціонування основних засобів, протягом якого вони дають економічний ефект. Коли існують ідеальні умови, економічні і нормативні строки можуть збігатися. Однак на сучасному етапі це не відбувається, оскільки для їх зближення існують бар'єри (можливості виробництва нових видів устаткування, техніки; темпи і напрями науково-технічного прогресу). Таким чином, строк корисного використання повинен ґрунтуватися, перш за все, передбачуваним фізичним і моральним зносом, а також тим економічним ефектом, який вони будуть приносити в ході функціонування. Тому доцільним є враховувати всі перераховані вище фактори при встановленні терміну корисного використання, а не обґрунтовувати строк корисного використання нормативним терміном, оскільки останній не завжди є реальною і виправданою величиною, оскільки не враховує галузеві особливості функціонування одних і тих же основних засобів, режим експлуатації, систематичність проведення ремонтів, моральне старіння та інші фактори.

Таким чином, вивчення міжнародних норм та правил обліку, а також принципів складання звітності за основними засобами необхідно для розуміння звітності вітчизняних підприємств закордонними компаніями, тому що основні коштів є одним з найбільш складних об'єктів обліку Різні підходи, пов'язані з розумінням основних засобів, а також їх оцінкою, можуть призвести до неоднозначних трактувань цих понять Тому, важливим є вивчення міжнародних підходів до обліку основних засобів та розгляд можливості їх застосування у вітчизняному обліку з метою найбільш оптимального використання в практичній діяльності підприємств РБ 1311,

Загальноросійським класифікатором основних засобів (ОКОФ), затвердженим Постановою Держстандарту Росії від 26 грудня 1994 р. № 359 встановлено угруповання основних засобів за їх видами.

Відповідно до класифікатора основні фонди складаються з матеріальних і нематеріальних основних фондів, які у бухгалтерському обліку прийнято позначати як основні засоби та нематеріальні активи і враховувати окремо / б /.

Об'єктом класифікації основних фондів (основних засобів) є об'єкт з усіма пристосуваннями і приладдям або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, або ж окремий комплекс конструктивно-зчленованих предметів, що становлять єдине ціле, призначений для виконання певної роботи, Комплекс конструктивно - зчленованих предметів - це один або кілька предметів одного або різного призначення, що мають спільні пристосування і приладдя, загальне управління, змонтоване на одному фундаменті, в результаті чого кожен входить в комплекс предмет може виконувати свої функції тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Угруповання об'єктів у ОКОФ утворені в основному за ознаками призначення, пов'язаних з видами діяльності, що здійснюються з використанням цих об'єктів, і виробленими в результаті цієї діяльності продукцією та послугами. Кожен об'єкт надійний деталізованим кодом, що складається з позначення розділу, підрозділу, класу, підкласу і виду.

Відповідно до Типової класифікацій в залежності від їх основного призначення та характеру виконуваних функцій основні фонди поділяються на такі підрозділи: "Будинки (крім житлових)"; "Споруди"; "Оселі"; "Машини та обладнання"; "Засоби транспортні"; " Інвентар виробничий і господарський ";" Худоба робочий, продуктивний та племінної (крім молодчики і забою) ";

...