Макроекономіка як наука

ГСІм = дельта Ім/дельта БД.

ГСІм зменшує граничну схильність до споживання (ГСС) і завдяки цьому зменшує мультиплікативний вплив витрат на виробництво національного ВВП. Отже, ГСС національних товарів є ГСС всіх товарів мінус ГСІм. Звідси випливає формула мультиплікатора витрат в умовах відкритої економіки:

М_в=1/1-(ГСС-ГСУм)(1-ГКП)

Отже, вилучення у формі імпорту суттєво зменшує мультиплікатор витрат. Завдяки цьому однаковий початковий приріст витрат в умовах відкритої економіки забезпечує менший приріст ВВП порівняно із закритою економікою.

35. Основні функції макроекономіки

Макроекономіка, як частина економічної теорії, має тісні зв'язки з іншими економічними науками - державним регулюванням економіки, прогнозування та макроекономічне планування і ряду інших наук, що побудовані на вивченні економічних процесів в країні. В той же час макроекономіка широко використовує наукові методи досліджень, що сформували ряд інших наук. Зв'язок макроекономіки з іншими науками тісно підтримується за рахунок виконання макроекономікою таких функцій:

Пізнавальна - полягає у дослідженні економічних процесів і явищ на макро рівні, побудови моделей цих процесів та визначенні основних макроекономічних заходів підвищення економічного зростання.

Тільки на основі всебічної реалізації цієї функції може бути виконана практична функція макроекономіки.

Практична - полягає в тому, щоб на основі економічного аналізу виробляти науково обґрунтовані практичні рекомендації ефективної економічної політики.

Виховна - полягає у виробленні нового, ринкового типу економічного мислення, формування сучасного світогляду людини

Прогностична - виявлення і оцінка перспектив економічного розвитку та економічної кон'юнктури.

Практична функція макроекономіки реалізується в розробці економічної політики держави.

Економічна політика - сукупність економічних ідей, цілей і завдань, а також цілеспрямованих дій держави нам господарські процеси на макро- і мікрорівнях з умовою створення й удосконалення рамкових умов економічного розвитку в межах обраного суспільного ладу.

36. Поняття та типи грошових систем

Грошова система - форма організації грошового обороту в країні, встановлена загальнодержавними законами. Кожна держава оформляє свою грошову систему. Разом з тим у грошових систем різних країн є багато спільного через однотипність методів регулювання грошових потоків та масою грошей в обігу.

Елементи грошової системи:

1) найменування грошової одиниці (пов'язується із історією країни;гривня - грошова одиниця Київської Русі - високорозвиненої держави, яка існувала на території України у X-XI ст.);

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відкрита модель кругових потоків

2) масштаб цін (являє собою величину грошової одиниці даної країни. Раніше при існуванні золота і срібла вага грошової одиниці вже закладалась в них, а сьогодні при існуванні кредитних грошей масштаб цін формується стихійно. Оскільки інфляційні процеси стали хронічними, виникла загроза постійного зменшення в масштабі цін);

3) види та купюрність грошових знаків, які мають статус законного платіжного засобу (Їх визначає вищий законодавчий орган - ЦБ надає їм статусу законного платіжного засобу. Грошові знаки мають вид банківських білетів (банкнот), а при випуску гр. знаків мінфіна (його скарбницею) - скарбничими білетами. Сьогодні в більшості грошової маси надається депозитна форма і це дозволяє обслуговувати грошовий оборот переважно у формі безготівкових розрахунків.);

4) регламентація безготівкових грошових розрахунків; 5)регламентація готівкового грошового обороту;

6) регламентація режиму валютного курсу та операцій з валютними цінностями (використовується для захисту і забезпечення сталості національної валюти);

7) регламентація режиму банківського проценту (забезпечує регулювання ціни грошей на грошовому ринку, з метою впливу на їх масу в обороті, а отже - на сталість грошей);

8) державні органи, які здійснюють регулювання грошового обороту та контроль за дотриманням чинного законодавства (НБУ, Кабмін, Мінекономіки, Мінфін).

Еволюція форм грошей

1) товарні до грошові еквіваленти;

2) золоті та срібні монети;

3) білонні - неповноцінна розмінна монета;

4) паперові гроші;

5) кредитні гроші - знаки вартості, які викикли на основі заміщення майнових зобов'язань держави;

Види кредитних грошей

Вексель - боргове зобов'язання позичальника кредитору про виплату боргу в призначений строк;

Депозитні гроші - система спеціальних розрахунків між банками на основі банківських переказів з одного рахунку на інший;

Банкнота - грошові знаки, які випущені емісійними банками.

Чек - наказ власника рахунку кредитній установі, яка обслуговує його, сплатити певну суму грошей чекодержателю;

Електронні гроші - система банківських рахунків, яка обслуговується за допомогою комп'ютерних мереж.

36. Структура грошової маси

Грошовий агрегат - це показник грошової маси, який визначає певну її частину залежно від рівня її ліквідності.

МО- готівка поза банками у населення і в касах фірми. Якщо МО зростає - це негативне явище, бо гроші накопичуються і будуть викинуті на товарні і валютні ринки і порушать там рівновагу.

М1= М0+ вклади до запитання + кошти населення і підприємств на розрахункових і поточних рахунках - якщо збільшується, то в майбутньому на товарний ринок надійде багато грошей.

М2= М1+строкові депозити (гарна ознака) + кошти Держстраху +валютні заощадження,

М3=М2+ кошти за трастовими операціями.

Грошова база- це інший показник. Він характеризує масу грошей. Як вона відображається на балансі ЦБ - ці гроші створює ЦБ. За змістом ГБ- це показник резервних грошей банківської системи, на основі якого через ефект. грош. мультиплікатора форм. заг. маса грошей, що є в обігу. ГБ= Г випущені+ Г резервні., Г рез.- сума грошових. коштів (резервів), які є на кореспонд. рах-х банків у ЦБ. Г рез.-сума готівки, випущена ЦБ і не поверн. в її фонди.

ВР + ЦП + ККБ + КУ + ІА = ГГО + ДКБ + ДУ + ІП

Грошова маса = готівкові гроші + депозити;

Грошова база = готівкові гроші + Мінімальні банківські резерви.

37. Депозитний та грошовий мультиплікатори. Пропозиція грошей

Комерційні банки створюють гроші, коли надають позики в обсязі своїх кредитних ресурсів.

Кредитні ресурси комерційного банку = Депозити - Суми обов'язкових банківських резервів

Можливість створення грошей визначаються депозитним мультиплікатором. Депозитний мультиплікатор m обернено пропорційний нормі мінімальних банківських резервів

R: m = 1 / R

Показує у скільки разів комерційні банки збільшують розмір грошової маси в обігу.

Грошова пропозиція

Мs = m Б,

Мs - приріст пропозиції грошей

m - депозитний мультиплікатор

Б - приріст грошової маси

Грошовий мультиплікатор

m* = 1+d / (R + d)

d - відношення готівкових грошей до депозитів у населення;

R - відношення резервів до депозитів.

З формули витікає:

· чим більша величина d, тим менший грошовий мультиплікатор;

· чим більша норма обов'язкових банківських резервів, тим менший мультиплікатор.

Грошовий мультиплікатор (m*) визначається як відношення грошової маси (Ms) до грошової бази (Н) (гроші Центрального банку)

Грошову масу можна представити як добуток грошової бази і мультиплікатора:

Ms = H x m*

Грошовий мультиплікатор визначає силу грошей. При цьому грош, що перебувають в обігу, називають:

· грошима підвищеної сили - m*> 1

· грошима пониженої сили - m*< 1

· грошима нормальної сили - m =1

Фактори, що визначають пропозицію грошей.

Кількість грошей в країні зростає, якщо:

· зростає грошова база;

· знижується норма обов'язкових мінімальних банківських резервів;

· зменшуються надлишкові резерви комерційних банків;

· Знижується частка готівкових грошей у загальній сумі платіжних засобів населення.

38. Грошово-кредитна політика держави

Завдання Центрального банку

· Забезпечення стабільності національної валюти.

· Забезпечення платіжного обігу.

· Сприяння державному контролю за приватними банками.

· Забезпечення ліквідності комерційних банків.

· Забезпечення стабільності банківської системи в цілому

Центральний банк використовує інструменти грошово - кредитної політики з метою впливу на кількість грошей або на процентні ставки.

Кредитна експансія має на меті збільшення зайнятості і підйом виробництва шляхом збільшення пропозиції грошей.

Кредитна рестрикція має за мету запобігання економічної кризи і зниження темпів інфляції шляхом обмеження пропозиції грошей.

Грошове-кредитне регулювання економіки: методи впливу на грошову пропозицію, політика "дорогих" та "дешевих" грошей.

Грошово-кредитна, або монетарна, політика є одним із головних інструментів державного регулювання економіки. Грош.-кред. політика найбільш ефективно і оперативно виконує функції регулювання економ. циклу, попередження і подолання спаду вир-ва. Мета грош.-кред. політики - досягнення на нац. ринку рівноваги, що характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції. Суть цієї політики полягає в регулюванні обсягу грошової пропозиції для стабілізації економіки. Так, під час спаду вир-ва монетарна політика зводиться до стимулювання зростання пропозиції грошей, а в періоди високої інфляції, навпаки, до її обмеження. Гол. суб'єктом монетарної політики держави є Центральний банк, який здійснює грошову емісію і регулює грош.-кред. д-ть комерц. банків. У своїй політиці Центральний банк застосовує такі методи: операції на відкритому ринку; зміна рівня мінімальної резервної норми; визначення рівня облікової ставки. Операції на відкритому ринку - суть методу полягає в купівлі-продажу Центр. банком урядових ЦП на відкритому ринку. В процесі купівлі-продажу цих паперів Центр. банк вступає у відносини з комерц. банками, нефінансовими фірмами і населенням. Купуючи або продаючи урядові ЦП, Центр. банк здатний збільшувати або зменшувати резерви в банк. системі і таким чином впливати на пропозицію грошей. Якщо Центр. банк продає урядові ЦП, то в результаті у комерц. банків, нефінансових фірм і населення зосереджуються ЦП, а в Центр. банку - гроші. Це скорочує банківські резерви і здатність комерц. банків до кредитування. Скорочення резервів у комерц. банків призведе і до скорочення грошової пропозиції, внаслідок чого відсоткова ставка на кредити і депозити зросте, а інвестування знизиться. Це так звана політика “дорогих” грошей, яка є одним із елементів рестриктивної політики держави. Якщо уряд, здійснюючи політику експансії, хоче знизити відсоткову ставку і пожвавити тим самим інвестиції, то грош.-кред. механізм діє у зворотньому напрямку: Центр. банк починає скуповувати урядові ЦП у комерц. банків, нефінансових фірм і населення, збільшуючи таким чином резерви комерц. банків та їх здатність до кредитування. В свою чергу, це збільшує пропозицію грошей і знижує відсоткову ставку; інвестиції на ринку капіталів зростають і в перспективі мультиплікативно зростає ВВП. Це є так звана політика “дешевих” грошей. Змінюючи мінімальну обов'язкову резервну норму, Центробанк також може впливати на кредитні можливості комерц. банків. Збільшення норми резерву призведе до скорочення грошової пропозиції і підвищення відсоткової ставки. Гроші стають “дорогими”, що означає рестриктивну політику. І навпаки, знижуючи резервну норму, Центр. банк здійснює експансіоністську політику, тобто політику “дешевих” грошей. Облікова ставка - це відсоток, під який Центр. банк надає кредити комерц. банкам. Центр. банк може надавати безпосередньо позику комерц. банкам, призначаючи низьку (дисконтну облікову ставку). Тому ця політика називається також дисконтною. Вона призводить до збільшення резервів у комерц. банках і зростання пропозиції грошей, що знижує відсоткову ставку на грошовому ринку. І навпаки, підвищуючи облікову ставку, Центр. банк скорочує резерви комерц. банків. У них погіршуються можливості до кредитування економіки, пропозиція грошей зменшується, а відсоткова ставка зростає. Основні інструменти грошово - кредитної політики.

Операції на відкритому ринку:

· Гнучкий валютно - політичний інструмент, який проявляється в продажу чи купівлі Центральним банком цінних паперів на відкритому ринку укомерційних банків;

· Застосовується для проведення експансійної (купівля) чи рестрикційної (продаж) грошової політики

Політика облікової ставки:

· Інструмент прямого регулювання грошово - кредитного обігу.

· Виявляється в змінах облікової ставки відповідно до коньюктурних коливань економіки.

· Застосовуються для управління кредитною діяльністю.

Політика мінімальних резервів:

· Найбільш жорсткий інструмент грошово - кредитного регулювання.

· Виявляється в маніпуляції нормою обов'язкових резервів, які комерційні банки зобов'язані зберігати на рахунках в Центральному банку.

· Застосовується як засіб для швидкого стиснення чи розширення кредитної маси в економічній системі.

39. Причини нестабільності грошово-кредитної системи та заходи щодо її стабілізації

Серед основних причин, що спричиняють порушення у функціонуванні грошово кредитної системи, необхідно визначити такі:

· Нестабільність курсу національної валюти.

· Прорахунки грошово-кредитної політики Національного банку.

· Неадекватна фіскальна політика.

· Відсутність системи страхування депозитів тощо.

Заходи щодо стабілізації грошово-кредитної системи.

1. Удосконалення банківського законодавства.

Для України:

· Адаптація загальних законодавчих умов функціонування банків до міжнародних правових норм з метою інтеграції банківської системи України в світову банківську систему.

2. Приведення у відповідність до світових норм рівня мінімальних банківських резервів та рівня облікової ставки.

Для України:

· зниження рівня обов'язкових резервів з одночасним і однаковим для всіх суб'єктів зниженням облікової ставки Національного банку

3. Розвиток нових форм кредитно - банківських послуг та регулювання обсягу кредитного ринку

Для України:

· Пріоритетне використання гнучких валютно -політичних інструментів (зокрема операції на відкритому ринку), розвиток ринку державних цінних паперів та ін.

Размещено на Allbest.ru