Побудова моделей оцінки фінансового стану підприємства з використанням марківських процесів

Безумовно, бухгалтерські звіти являють собою основну сировину для аналізу розрахункових показників, однак не можна не відзначити і деякі слабкі сторони в їхньому змісті і у використовувані при їхній підготовці бухгалтерських методиках.

Баланс не відображає точну вартість підприємства на день оцінки. Бухгалтерські стандарти часто використають як основу при оцінці активів і пасивів первісну вартість - вартість у цінах придбання, що, незважаючи на регулярні амортизаційні відрахування, не відповідає вартості активів і пасивів на день оцінки (амортизація й методи списання вартостей є лише неточним і штучним приблизним відбиттям дійсного процесу старіння активу).

Для визначення реальної вартості деяких статей балансу необхідна перспективна оцінка. Прикладом служать дебіторська заборгованість, оцінена й очищена з погляду зворотності (так називані статті нетто - після відрахування сумнівних або спірних сум, які вже не є реальним активом компанії), запаси, вартість яких повинна бути заснована на їхній продажності, і необоротні активи, реальна вартість яких повинна базуватися на строку придатності, тривалості експлуатації.

Загальноприйнятою практикою при оцінці довгострокових поза обігових активів є поступове зниження їхньої вартості (списання). З іншого боку, зростання вартості активів майже ніколи не приймається в увагу. Цей аспект особливо важливий для фірм, більшу частку власності яких становлять активи зі зростаючою вартістю, наприклад орна земля, ліси, рудники й т.п. Однак дійсний термін служби активу рідко пов'язаний з його амортизацією (до ще більшого спрощення і розриву між реальним строком експлуатації активу і нарахуванням амортизації може привести застосування методу прискореної амортизації).

У бухгалтерські звіти взагалі не включені багато статей, що мають певну "внутрішню" фінансову вартість. Причина криється в об'єктивній проблематичності їхньої оцінки. Мова йде насамперед про людські ресурси, досвід і кваліфікацію співробітників або підтримці компанії солідним економічним або політичним суб'єктом.

Вартість цінних паперів фірми (акцій, облігацій) базується на очікувані в майбутньому готівково-грошових потоках і доходах від володіння паперами або від їхнього продажу. Звіт про прибутки і збитки ж зосереджений на визначенні бухгалтерського прибутку. Чистий прибуток - підсумкова стаття цього фінансового документа - не дорівнює чистій сумі готівки, створеною фірмою за даний звітний період, і не відображає реальний готівково-грошовий доход.

Звіт про прибутки і збитки представляє спробу виміряти чистий прибуток як результат діяльності компанії протягом певного періоду. Цей документ складається на кумулятивній базі, а не на готівково-грошовій. Мова йде про відбиття взаємозв'язку між доходами підприємства за певний період і витратами, що беруть участь у їхньому створенні. Однак ці витрати майже завжди ставляться не до одного періоду. Статті витрат і доходів не відображають фактичний процес припливу й відтоку готівки, а отже, і підсумковий чистий прибуток не показує реального розміру наявних коштів, отриманих у результаті діяльності фірми протягом певного періоду.

Статтям активу повинен приблизно відповідати і характер фінансових ресурсів, зазначених у статтях пасиву і власного капіталу.

Короткострокові активи повинні фінансуватися переважно короткостроковими коштами - короткостроковою кредиторською заборгованістю перед постачальниками, співробітниками, бюджетом і т.п.

Довгострокові активи повинні фінансуватися довгостроковими коштами: або власними ресурсами підприємства у формі власного (акціонерного) капіталу, або притягнутими коштами у вигляді позик або цінних паперів - облігацій і боргових зобов'язань.

У фінансовому аналізі для позначення наявних у розпорядженні фірми довгострокових фінансових коштів застосовується термін використовуваний капітал. Це ставиться як до власних, так і до притягнутих коштів.

Частина використовуваного капіталу, утворена номінальною вартістю випущених звичайних акцій, емісійним доходом і накопиченим нерозподіленим прибутком компанії, представляє капітал акціонерів.

У підготовленому для аналізу звіті про прибутки й збитки чеського підприємства спочатку зазначені витрати й доходи, що ставляться до виробничої діяльності, потім статті, пов'язані з фінансовою й інвестиційною діяльністю, і, нарешті, статті по не основній діяльності, якщо такі є. Потім треба оподатковування валового прибутку й визначається чистий прибуток.

Наприкінці звіту вказуються відомості про розподіл чистого прибутку між акціонерами (у вигляді дивидендів) і компанією (у вигляді нерозподіленого прибутку).

Оформлений у такий спосіб звіт про прибутки й збитки дозволить інвесторам й аналітикам з першого погляду виявити "вагу" окремих видів діяльності, який займалася фірма в даному періоді (виробнича, фінансова, не основна), і полегшить оцінку можливої зміни орієнтації фірми в порівнянні з попереднім періодом.

Статті по не основній діяльності не враховуються разом з результатами поточного звітного періоду по інших видах діяльності, оскільки її результат не можна вважати регулярним і повноцінним джерелом фінансування.

2. Дослідження фінансового стану підприємства

2.1 Дослідження оборотності та майнового стану підприємства

Відкрите акціонерне товариство „Макіївський коксохімічний завод" знаходиться в Донецькій області, місто Макіївка, вулиця Горького, 1.

Завод займається виробництвом, основні види діяльності представлені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 - Основні види діяльності ВАТ „Макіївський коксохімічний завод"

Код за ЗКГНГ	Вид діяльності
12160	коксохімічна промисловість
11320	збагачення вугілля
51510	транспортно-експедиційні послуги без робіт та послуг, що виконуються на замовлення населення
86210	транспортно-експедиційні послуги на замовлення населення
71130	оптова торгівля недержавних організацій, окрім споживчої кооперації
72200	зовнішня торгівля недержавних організацій

Оборотні кошти - це частина капіталу, вкладеного в його поточні активи. По матеріально-речовинній ознаці до складу оборотних коштів включаються: предмети праці (сировина, матеріали, паливо й т.д.), готова продукція, товари, кошти і кошти в розрахунках. Оборотні кошти підприємства однократно беруть участь у виробничому процесі підприємства і переносять свою вартість на знову створений продукт. Будучи авансованими в грошовій формі для закупівлі сировини, матеріалів, виплати зарплати, у процесі виробництва вони переходять у незавершене виробництво, готову продукцію, сферу розрахунків, а після реалізації знову проявляються у своїй первісній, тобто грошовій формі, для нового авансування.

Характерною рисою оборотних коштів є висока швидкість їхнього обороту. Функціональна роль оборотних коштів у процесі виробництва в корені відрізняється від основного капіталу. Оборотні кошти забезпечують безперервність процесу виробництва.

Речовинні елементи оборотного капіталу (предметів праці) споживаються в кожному даному виробничому циклі. Вони повністю втрачають свою натуральну форму, тому цілком амортизуються у вартість виготовленої продукції.

Період обігу коштів можна обчислити за інформацією, що знаходиться в балансі підприємства (форма 1) і звіті про фінансові результати (форма 2).

Для цього розраховуються наступні показники:

оборотність запасу сировини і матеріалів;

оборотність кредиторської заборгованості;

оборотність запасів готової продукції;

оборотність кредиторської заборгованості;

період обігу коштів.

Потреба в оборотному капіталі для сфери виробництва й для сфери обігу неоднакова і для різних видів господарської діяльності, і, навіть, для окремих підприємств однієї галузі. Ця потреба визначається речовинним змістом і швидкістю обороту оборотних коштів, обсягом виробництва, технологією, і організацією виробництва, порядком реалізації продукції, закупівель сировини, матеріалів і інших факторів.

Розподіл оборотних коштів на власні і позикові вказує на джерела походження й форми надання підприємству оборотних коштів у постійне або тимчасове користування.

Власні оборотні кошти формуються за рахунок власного капіталу підприємства (статутний капітал, резервний капітал, накопичена прибуток й ін.). Для нормальної забезпеченості господарської діяльності оборотними коштами величина їх установлюється в межах 1/3 величини власного капіталу. Власні оборотні кошти перебувають у режимі постійного користування. Потреба підприємства у власному оборотному капіталі є об'єктом планування й відображається в його фінансовому плані.

Джерела формування оборотних коштів нерозрізнені в процесі кругообігу капіталу. Так, у ході виробництва інформація про те, за рахунок яких коштів здобували споживану сировину й матеріали, ніяк не використовується. Але система формування оборотних коштів впливає на швидкість обороту, сповільнюючи або прискорюючи його. Крім того, характер джерел формування й принципи різного режиму використання власних і позикових оборотних коштів є вирішальними факторами, що впливають на ефективність використання оборотних коштів і всього капіталу. Раціональне формування й використання оборотних коштів впливає на хід виробництва, на фінансові результати й фінансовий стан підприємства, дозволяючи досягати успіху з мінімально необхідними в даних умовах розмірами оборотних коштів.

Потреба підприємства в оборотних коштах залежить від безлічі факторів:

обсягів виробництва і реалізації;

виду бізнесу;

масштабу діяльності;

тривалості виробничого циклу;

структури капіталу підприємства;

облікової політики підприємства й системи розрахунків;

умов і практики кредитування господарської діяльності підприємств;

рівня матеріально-технічного постачання;

видів і структури споживаної сировини;

темпів росту обсягів виробництва і реалізації продукції;

кваліфікації менеджерів і бухгалтерів;

інших факторів.

Час перебування оборотних коштів у виробництві охоплює час, протягом якого оборотні кошти виробництва перебувають у процесі безпосереднього функціонування; час перерв у процесі виробництва, не потребуючих витрат робочої сили; час, протягом якого оборотні кошти виробництва перебувають у стані запасів.

Час перебування оборотних коштів у сфері обігу охоплює час знаходження їх у формі залишків нереалізованої продукції, коштів у касі підприємства, на рахунках у банках і на розрахунках з господарюючими суб'єктами.

Загальний час обороту оборотних коштів (тривалість одного обороту або швидкість обороту) складається із часу перебування їх у сфері виробництва й у сфері обігу. Він є найважливішою характеристикою, що впливає на ефективність використання оборотних коштів.

Швидкість обороту характеризує рівень виробничого споживання оборотних коштів. Чим вище швидкість обороту, тим менше потреби підприємства в оборотних коштах. Це може бути досягнуте як за рахунок зменшення витрат на виробництво і зниження собівартості продукції.

Таким чином, швидкість обігу коштів варто віднести до числа найбільш важливих якісних показників роботи підприємства.

Зріст оборотності капіталу сприяє:

економії цього капіталу;

приросту обсягів продукції;

збільшенню прибутку.

У ринковій економіці основним обмежником є фінанси. Якщо є фінансові ресурси, то інші ресурси, необхідні для забезпечення росту обсягів реалізації продукції можуть бути придбані.

Аналіз забезпеченості підприємства власними оборотними коштами починається з визначення їхньої наявності. Фактична наявність власних оборотних коштів розраховується як різниця між підсумками першого розділу пасиву і першого розділу активу балансу.

Розрахунок наявності власних оборотних коштів наведений у табл. 2.2.

Таблиця 2.2 - Розрахунок наявності власних оборотних коштів

№	Показник	2007	2008	Відхилення	2008	2009	Відхилення	2009	2010	Відхилення
1	Власний капітал	58979	56233	-2746	58622	62695	4073	62695	63254	559
2	Необоротний капітал	81813	80307	-1506	82696	80880	-1816	80880	92330	11450
3	Наявність власних оборотних коштів	-22834	-24074	-1240	-24074	-18185	5889	-18185	-29076	-10891

Таким чином, з аналізу таблиці видно, що власні оборотні кошти підприємства 31 грудня 2008 року склали 24074 тис. грн. Їхнє збільшення в порівнянні з рівнем минулого року склало -1240 тис. грн., що є негативним фактором у роботі підприємства. На 31 грудня 20095 року власні оборотні кошти підприємства склали -18185 тис. грн., що говорить про погашення дебіторської заборгованості. На 31 грудня 2010 року коштів підприємства склали (-29076 тис. грн). Їхнє зменшення в порівнянні з рівнем минулого року склало -10891 тис. грн.

Структура оборотних коштів підприємства, а також їхня динаміка представлена в таблиці 2.3.

З аналізу таблиці можна зробити висновок, що сума оборотних коштів підприємства на 31 грудня 20081 року зменшилася на -2729 тис. грн. Навпроти 31 грудня 2009 року сума оборотних коштів підприємства збільшилася на 7505 тис. грн., що в цілому є позитивним явищем. Аналогічним чином на 31 грудня 206 року сума оборотних коштів підприємства збільшилася на 93330 тис. грн. Динаміка зміни суми оборотних коштів підприємства представлена на рис. 2.1.

Таблиця 2.3 - Структура оборотних коштів

Фінансове становище підприємства багато в чому залежить від того, наскільки швидко кошти, вкладені в оборотні активи, перетворюються в реальні гроші. Прискорення оборотності оборотних коштів зменшує потреба в них і дозволяє підприємству використати їх для додаткового випуску продукції. Ефективність використання оборотних коштів характеризується показниками тривалості 1 обороту всіх оборотних коштів і кількістю їхніх оборотів за аналізований період.

Тривалість 1 обороту оборотних коштів розраховується за формулою:

Д=Е*Т/Вр,(2.1)

де Е - наявність власних оборотних коштів підприємства; Т - тривалість аналізованого періоду (дні); Вр - виторг від реалізації продукції (тис.грн.).

Розрахунок тривалості обороту оборотних коштів підприємства (у днях) представлений у табл. 2.4.

Таблиця 2.4 - Розрахунок тривалості одного обороту оборотних коштів підприємства

	Показник	Шифр	31 Грудня, 2007 р.	31 Грудня, 2008 р.	31 Грудня, 2009 р.	31 Грудня, 2010 р.
1	Виторг від реалізації, тис. грн.	Вр	29717	25892	80479	194348
2	Наявність оборотних коштів	Е	-22834	-24074	-18185	-29076
3	Тривалість, дні	Доб	-276,6	-334,7	-81,3	-53,9

Величина заморожених оборотних коштів підприємства внаслідок уповільнення їхньої оборотності на 31 грудня 2008 року склала -4179,06 тис.грн. Інша ж ситуація спостерігається 31 грудня 2009 року, де величина заморожених оборотних коштів склала 56643,19 тис.грн. 31 грудня 2010 року спостерігається спад заморожених коштів до 14838,79 тис.грн. Динаміка зміни величини заморожених оборотних коштів підприємства представлені на рис. 2.2.

Установимо причини відхилення оборотності оборотних коштів способом абсолютних різниць. Вплив фактору виторг від реалізації продукції на прискорення оборотності оборотних коштів розраховується за формулою:

Двр= (Еп*Т)/Врф - (Еп*Т)/Врп ,(2.2)

де Еп - сума оборотних коштів у попередньому періоді, тис.грн.;

Т - тривалість аналізованого періоду, дні.

Врп, Врф - відповідно виторг від реалізації продукції в попередньому і аналізованому періоді, тис.грн.

Двр(2008)= -40,9 днів;

Двр(2009)= 227 днів;

Двр(2010)= 47,7 днів;

Отриманий результат свідчить про те, що збільшення обсягу реалізації прискорило оборотність оборотних коштів в 2008 році на -40,9 днів, в 2009 році - 227 днів, 2010 рік - 47,7 днів. Вплив збільшення обсягу оборотних коштів на їхню оборотність розраховується по формулі:

Де(2008) = Еф*Т/Врф - Еп*Т/Врф = 17,24 дня;

Де(2008) = Еф*Т/Врф - Еп*Т/Врф = 26,34 дня;

Де(2009) = Еф*Т/Врф - Еп*Т/Врф = -20,17 дня;

Таким чином, збільшення обсягу оборотних коштів викликало вповільнення строку їхньої оборотності в 2008 році на 18 днів, в 2009 році на 27 днів, 2010 рік - 21 день.

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів (кількість оборотів) розраховується за формулою:

Коб = Вр/Е (2.3)

Розрахункові дані коефіцієнта оборотності представлені в табл. 2.5.

Таблиця 2.5 - Розрахункові дані коефіцієнта оборотності

Дата	Коефіцієнт оборотності
31 грудня 2007 року	-1,03
31 грудня 2008 року	-1,08
31 грудня 2009 року	-4,43
31 грудня 2010 року	-6,68

Як видно з розрахунків, кількість оборотів оборотних коштів протягом аналізованого періоду зменшувалося, що вплинуло на ефективність використання оборотних коштів.

У процесі господарської діяльності підприємство дає товарний кредит для споживачів своєї продукції, тобто існує розрив у часі між продажем товару й надходженням коштів оплати за нього. У результаті цього виникає дебіторська заборгованість. У структурі оборотних коштів підприємства питома вага дебіторської заборгованості становить більше 31.3%, тому особливий інтерес викликає її структура. Аналіз стану дебіторської заборгованості представлений у табл. 2.6.

Таблиця 2.6 - Аналіз стану дебіторської заборгованості

№	Показник	31 грудня 2007 р. тис. грн	31 грудня 2008 р. тис. грн	31 грудня 2009 р. тис. грн	31 грудня 2010 р. тис. грн
1	Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:	-	-	-	-
	первісна вартість	4 839,00	4 861,00	10 085,00	92 759,00
	резерв сумнівних боргів	1 968,00	1 839,00	2 027,00	2 521,00
2	Дебіторська заборгованість по розрахунках:	-	-	-	-
	с бюджетом	-	-	-	1 188,00
	по авансах виданим	-	-	-	-
	с нарахованих доходів	-	-	-	-
	по внутрішніх розрахунках	-	-	-	-
3	Інша поточна дебіторська заборгованість	3 039,00	784,00	1 215,00	5 487,00
	Разом	9 846,00	7 484,00	13 327,00	101 955,00

Як видно з таблиці, у звітному періоді зміна дебіторської заборгованості була неоднорідна. 31 грудня 2008 року обсяг дебіторської заборгованості склав 7484 грн,, що на 2362 тис.грн. менше, ніж на 31 грудня 2007 року. Інша ж ситуація 31 грудня 2009 року, де обсяг дебіторської заборгованості склав 13372 грн,, що на 5834 грн. більше, ніж у попередньому періоді. Аналогічна тенденція спостерігається 31 грудня 2010 року, де обсяг дебіторської заборгованості склав 101,955 тис.грн,, що на 88628 тис.грн. більше, ніж на початку року.

У цілому зріст дебіторської заборгованості це негативний фактор, однак розмір виручки від реалізації продукції в аналізованому періоді був значно більше величини дебіторської заборгованості, крім 2010 року, і на підприємстві внаслідок цього може виникнути кризова ситуація, пов'язана з поповненням власних оборотних коштів. Тому її вплив на фінансове значення підприємства значне. У процесі аналізу дуже важливо виділити прострочену й безнадійну дебіторську заборгованість із метою якнайшвидшого її погашення або списання. Аналіз дебіторської заборгованості представлений у табл. 2.7.

Таблиця 2.7 - Аналіз оборотності дебіторської заборгованості

	Найменування статті	31 грудня 2007 р.	31 грудня 2008 р.	31 грудня 2009 р.	31 грудня 2010 р.
1	Дебіторська заборгованість, тис. грн	5 910,00	3 806,00	9 273,00	96 913,00
2	Виторг від реалізації продукції, тис. грн	29 717,00	25 892,00	80 479,00	194 348,00
3	Величина оборотних коштів, тис. грн.	11 941,00	9 142,00	16 801,00	110 135,00
4	Кредиторська заборгованість, тис. грн	28 925,00	27 661,00	27 735,00	118 645,00
5	Період погашення дебіторської заборгованості, дні	71,60	52,92	41,48	179,52
6	Оборотність дебіторської заборгованості, раз	5,03	6,80	8,68	2,01
7	Частка дебіторської заборгованості в загальній величині оборотних коштів	0,49	0,42	0,55	0,88

Тривалість погашення дебіторської заборгованості розраховується за формулою:

Пдз =Дз*Т/Вр, (2.4)

Де Дз - сума дебіторської заборгованості;

Т - тривалість періоду;

Вр - виторг від реалізації продукції.

Розрахункові значення показника тривалості погашення дебіторської заборгованості представлена в табл. 2.8.

Таблиця 2.8 - Тривалість погашення дебіторської заборгованості

Дата	Значення показника(дні)
31 грудня 2007 р.	71,60
31 грудня 2008 р.	52,92
31 грудня 2009 р.	41,48
31 грудня 2010 р.	179,52

Оборотність дебіторської заборгованості за аналізований період розраховується за формулою:

Кдз = Вр/Дз(2.5)

Розрахункові значення показника оборотності дебіторської заборгованості представлені в табл. 2.9.

Таблиця 2.9 - Розрахункові значення оборотності дебіторської заборгованості

Дата	Значення показника
31 грудня 2007 р.	5,03
31 грудня 2008 р.	6,8
31 грудня 2009 р.	8,68
31 грудня 2010 р.	2,01

Як видно з наведених розрахунків дебіторська заборгованість замовниками погашається повільно. Швидкість оборотності дебіторської заборгованості середня й знизила свої темпи на кінець 2010 р.

За результатами проведеного аналізу використання оборотних коштів ВАТ "Макіївський коксохімічний завод" рекомендується розробити заходу щодо підвищення ефективності їхнього використання.

Майно підприємства становить:

основні кошти та інші позаобігові активи (1 розділ балансу);

оборотні кошти (2 розділ балансу);

фінансові активи (3 розділ балансу).

Найбільш значимою частиною необоротних активів є основні кошти (значаться на балансі й в експлуатації; у запасі; на консервації й здані в оренду іншим підприємствам).

Основні кошти - це грошова оцінка основних фондів як матеріальних цінностей, що мають тривалий період функціонування.

Основні фонди діляться на виробничого і невиробничого призначення. Виробничі ОФ - промисловість, будівництво, автомобільний транспорт, зв'язок, торгівля, та інші види діяльності.

Невиробничі - охорона здоров'я, освіта, культура.

Основні фонди діляться на три групи. Перша група - будинку, спорудження, передатні устрої. Друга - ЕОМ, меблі, транспортні засоби, інструмент, інвентар і т.д. Третя - машини й устаткування та інші.

ОВФ роблять господарський оборот (кругообіг), що складається з наступних стадій: зношування, амортизація, нагромадження коштів для повного відновлення ОФ; заміна ОФ шляхом здійснення капіталовкладень.

Будь-які об'єкти піддаються фізичному й моральному зношуванню.

Кошти, необхідні для відтворення ОФ, тобто заміни зношених новими, одержують із виторгу від реалізації товарів і послуг. У вартість реалізованої продукції вони включаються у вигляді амортизаційних відрахувань і часткового відшкодування вартості амортизуємого майна.

Амортизуєме майно підприємства - об'єкти багаторічного використання, що беруть участь у багатьох виробничих циклах. Для них характерно:

вартість відшкодовується поступово, шляхом включення в собівартість продукції амортизаційних відрахувань.

здобуваються за рахунок власного капіталу, фондів і нерозподіленого прибутку;

довгострокові позикові кошти й накопичені амортизаційні відрахування.

Процес амортизації - це спосіб відшкодування капіталу, витраченого на створення й придбання амортизованих активів, які переносять свою вартість на готовий продукт вроздріб, залежно від періоду морального й фізичного зношування.

Зношування ОЗ, нематеріальних активів і малоцінних і швидкозношуваних предметів нараховується на певний розрахунковий рахунок підприємства й витрачається безпосередньо із цього рахунку на фінансування капітальних вкладень або направляються в довгострокові фінансові вкладення (на придбання матеріалів, устаткування, а також нематеріальних активів).

У момент вибуття об'єкта з підприємства його первісна вартість зіставляється із сумою накопичених амортизаційних відрахувань. Результат по вибуттю амортизуємого об'єкта (прибуток або збиток) відносять на фінансові результати підприємства.

Існують різні методи оцінки й переоцінки ОФ, тому що виникає необхідність періодичної переоцінки ОФ і визначення їх відбудовної й залишкової вартості, що відповідають реальним економічним обставинам (інфляція, рівень цін).

Амортизаційні відрахування провадяться підприємствами щомісяця по нормах балансової вартості ОФ на початок періоду по окремим групам і інвентарним об'єктам.

Методи оцінки ОФ залежать від джерел надходження на підприємство:

надходження на рахунок капіталовкладень - це фактичні витрати на спорудження, і будівництво, придбання, транспортні витрати + ПДВ - по балансовій вартості включаються в баланс підприємства;

надходження від засновників товариств або суспільств;

установлюється за узгодженням сторін.

Це враховує фактичні витрати по зведенню або придбанню цих коштів, включаючи витрати по доставці монтажу й установці; об'єкти можуть бути отримані безоплатно від інших осіб або підприємств. Оформляється акт прийому-передачі основних коштів і зараховується на баланс підприємства.

Витрати на модернізацію устаткування, відновлення й реконструкцію виробництва здійснюється за рахунок прибутку або кредиту. Витрати на транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, пов'язані із придбанням ОЗ повинні додаватися до їхньої вартості.

Для оцінки майнового положення підприємства використають наступні показники:

сума господарських коштів, що перебувають у розпорядженні підприємства;

частка активної частини основних коштів;

коефіцієнт зношування;

коефіцієнт придатності;

коефіцієнт відновлення;

коефіцієнт вибуття.

Стабільність фінансового становища підприємства значною мірою залежить від доцільності й правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. Активи динамічні по своїй природі, тобто їхня величина й структура постійно міняються.

Найбільш загальне подання про зміни в структурі коштів й їхніх джерел, а також динаміці цих змін можна одержати за допомогою вертикального й горизонтального аналізу звітності.

В аналізованому періоді вартість запасів виросла в основному за рахунок росту готової продукції. Також виросла величина дебіторської заборгованості, інших оборотних активів, але знизився обсяг коштів.

Аналіз таблиці показує, що в аналізованому періоді відбувся незначний перерозподіл структури джерел коштів підприємства убік збільшення питомої ваги позикового капіталу. Таким чином, структура майна дає загальне подання про фінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах підприємства й співвідношення позикових і власних коштів у покриваючих пасивах.

Зіставляючи структуру змін в активі й пасиві, можна зробити висновок про те, через які джерела в основному спостерігався приплив нових коштів, і в які активи ці нові кошти були вкладені.

Якщо ріст відбувся переважно за рахунок нових джерел, те, як правило, ріст мобільності майна носить нестабільних характер.

Якщо головне джерело приросту - власні кошти підприємства, то висока мобільність майна невипадкова й повинна розглядатися як позитивний фактор фінансового стану підприємства.

Сама по собі структура майна й навіть її динаміка не дає відповідь, на скільки вигідно для інвестора вкладення грошей у підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність коштів для погашення боргів.

Дамо коротку характеристику показників, використовуваних в оцінці майнового положення підприємства.

Розрахункові значення коефіцієнту реальної вартості майна представлені в табл. 2.10.

Таблиця 2.10 - Розрахункові значення коефіцієнту реальної вартості майна

Дата	Значення показника
31 грудня 2008 р.	0,91
31 грудня 2009 р.	0,86
31 грудня 2010 р.	0,47

Коефіцієнт зношування показує, у якому ступені профінансовані за рахунок зношування, заміна і відновлення основних фондів.

Розрахункові значення коефіцієнту зношування представлені в табл. 2.11.

Таблиця 2.11 - Розрахункові значення коефіцієнту зношування

Дата	Значення показника
31 грудня 2007 р.	0,63
31 грудня 2008 р.	0,64
31 грудня 2009 р.	0,66
31 грудня 2010 р.	0,64

Коефіцієнт відновлення показує, яка частина від наявних на кінець звітного періоду основних коштів становлять нові основні кошти.

Коб =Збільшення за звітний період первісної вартості основних коштів/Первісна вартість основних коштів

Розрахункові значення коефіцієнту відновлення представлені в табл. 2.12.

Таблиця 2.12 - Розрахункові значення коефіцієнту відновлення

Дата	Значення показника
31 грудня 2008 р.	0,01
31 грудня 2009 р.	0,02
31 грудня 2010 р.	0,07

2.2 Дослідження ліквідності підприємства

Потреба в аналізі ліквідності балансу виникає у зв'язку з обмеженістю фінансових ресурсів і необхідністю оцінки кредитоспроможності підприємства.

Ліквідність означає здатність активів перетворюватися в кошти швидко й без втрат їхньої ринкової вартості. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, строк погашення яких у грошову форму відповідає строку погашення зобов'язань.

Ліквідність активів - величина, зворотна ліквідності балансу за часом перетворення типів активів у грошову форму. Чим менше потрібно часу, щоб даний вид активу знайшов грошову форму, тим вище його ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу укладається в порівнянні коштів по активу, згрупованих по ступені убування їхньої ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованих у порядку зростання терміновості майбутніх платежів, як показано в табл. 2.13.

Зіставлення підсумків представлених у таблиці груп по активу і пасиву показує ступінь ліквідності балансу. Баланс уважається абсолютно ліквідним, якщо має місце співвідношення:

А1=>П1 А2=>П2 АЗ=>ПЗ А4<=П4

За використовуваним даними співвідношення становлять:

2008 рік: 33 < 4144; 3959<27828; 5319>1413; 80307>56233.

2009 рік: 248 < 4008; 9671<27872; 6897>3121; 80880>62695.

2010 рік: 353 < 1148; 99393<135074; 100400> 3000; 92330>63254.

Аналіз ліквідності балансу показав, що баланс протягом аналізованого періоду є ліквідним тільки відносно повільно реалізованих активів і довгострокових пасивів.

Порівняння найбільш ліквідних коштів і швидкореалізуємих активів з найбільш терміновими зобов'язаннями й короткостроковими пасивами дозволяє з'ясувати поточну ліквідність, що свідчить про платоспроможність підприємства. Порівняння ж повільно реалізованих активів з довгостроковими пасивами відображає перспективну ліквідність, що являє собою прогноз платоспроможності на основі очікування майбутніх надходжень і платежів.

Таблиця 2.13 - Аналіз ліквідності балансу

Виходячи з наявних співвідношень, можна зробити висновок про те, що фінансове становище підприємства не абсолютно стійке.

Логіка розрахунку показників поточної ліквідності укладається в тім, щоб виявити здатність підприємства погасити поточні (короткострокові) зобов'язання за рахунок поточних активів.

Коефіцієнт поточної ліквідності розраховується за формулою:

Ктл = (Оборотні активи + Витрати майбутніх періодів)/ (Поточні зобов'язання + Доходи майбутніх періодів)

Розрахунок коефіцієнтів ліквідності необхідно проводити на початок і кінець періоду. Це дозволяє виявити динаміку цих коефіцієнтів.

Розрахункові значення коефіцієнта поточної ліквідності представлені в табл. 2.14.

Таблиця 2.14 -Розрахункові значення коефіцієнта поточної ліквідності

Дата	Значення показника
31 грудня 2007 р.	0,36
31 грудня 2008 р.	0,29
31 грудня 2009 р.	0,53
31 грудня 2010 р.	0,81

Проаналізувавши отримані значення, можна побачити, що на 31 грудня 2008 року на 1 грн. поточних зобов'язань доводилося 0,29 грн. поточних активів, на 31 грудня 2009 року на 1 грн. поточних зобов'язань доводилося 0,53 грн. поточних активів, відповідно на 2010 рік - 0,81 грн.

Коефіцієнт поточної ліквідності не є абсолютним показником здатності підприємства повернути борги, тому що він характеризує лише наявність оборотних коштів, а не їхню якість. Коефіцієнт швидкої ліквідності на відміну від коефіцієнта поточної ліквідності не має такого недоліку і є більше строгим показником, тому що при його розрахунку враховуються найбільш ліквідні поточні активи (запаси не враховуються).

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується за формулою:

Кбл = (оборотні активи - запаси + витрати майбутніх періодів)/(поточні зобов'язання + доходи майбутніх періодів)

Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, скільки гривень швидкореалізуємих активів доводиться на 1 грн. поточної заборгованості. У випадку, якщо коефіцієнт швидкої ліквідності більше або дорівнює 0, підприємство має стійке фінансове становище.

Це означає, що на кожну 1 грн. поточних зобов'язань підприємства на 31 грудня 2008 року мало 0,12 грн. швидкореалізуемих активів, на 31 грудня 2009 року - 0,31 грн., на 31 грудня 2010 року - 3,13 грн. Динаміка зміни коефіцієнта швидкої ліквідності представлена на рис. 2.11.

Таблиця 2.15 - Розрахункові значення коефіцієнта швидкої ліквідності

Дата	Значення показника
31 грудня 2008 р.	0,12
31 грудня 2009 р.	0,31
31 грудня 2010 р.	3,13

2.3 Дослідження платоспроможності підприємства та його рентабельності

Платоспроможність - це здатність підприємства вчасно й повністю розраховуватися за своїми обов'язками.

Аналіз довгострокової платоспроможності підприємства проводиться за допомогою наступних показників:

коефіцієнт концентрації власного капіталу;

коефіцієнт концентрації позикового капіталу;

коефіцієнт співвідношення позикового й власного капіталу;

коефіцієнт забезпеченості по кредитах.

Коефіцієнт концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії) показує частку коштів власників підприємства в загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Коефіцієнт характеризує незалежність діяльності підприємства від позикових коштів. Значення, що рекомендує, > 0,5. Чим вище значення цього коефіцієнта, тим більше фінансово стійко, стабільно й незалежно підприємство від кредитів. Коефіцієнт розраховується за формулою:

Ккск = Власний капітал / Активи підприємства(2.6)

Розрахункові значення коефіцієнта автономії представлені в табл. 2.16.

Таблиця 2.16 - Розрахункові значення коефіцієнта автономії

Дата	Значення показника
31 грудня 2007 р.	0,63
31 грудня 2008 р.	0,63
31 грудня 2009 р.	0,64
31 грудня 2010 р.	0,31

В аналізованому періоді коефіцієнт концентрації власного капіталу більше нормативного значення, крім 2010 року. Протягом року він трохи знизився й підприємство більшою мірою стало залежати від кредиторів, це можна вважати навіть позитивним фактором, тому що це свідчить про можливість підприємства займати кошти й ефективно їх використати.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу характеризує частку позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства. Чим нижче цей показник, тим менше заборгованість підприємства й тем стійкіше його фінансове становище. Порядок розрахунку:

Ккзк = Позиковий капітал/ Активи підприємства

Розрахункові значення коефіцієнта концентрації позикового капіталу представлені в табл. 2.17.

Таблиця 2.17 - Розрахункові значення коефіцієнта концентрації позикового капіталу

Дата	Значення показника
31 грудня 2007 р.	0,08
31 грудня 2008 р.	0,13
31 грудня 2009 р.	0,36
31 грудня 2010 р.	0,69

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу трохи підвищився протягом аналізованого періоду, тобто фінансове становище підприємства стало більше стійким. Спостерігається збільшення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, що таки не дивлячись на наявність негативних моментів є позитивним фактом, що свідчить про довіру кредиторів до позичальника.

Коефіцієнт співвідношення позикового й власного капіталу показує величину позикових коштів підприємства, що доводяться на 1 грн. власних коштів. Зріст показника в динаміку свідчить про посилення залежності підприємства від інвесторів і кредитів. Даний коефіцієнт розраховується як відношення суми позикового капіталу до суми власного капіталу.

Ксзс = Позиковий капітал / Власний капітал (2.7)

Розрахункові значення коефіцієнту співвідношення позикового й власного капіталу представлені в табл. 2.18.

Підвищення показника протягом звітного періоду свідчить про ріст залежності підприємства від інвесторів і кредиторів, тобто в цьому випадку фінансова стабільність знизилася. Якщо на 31 грудня 2007 року на 1 грн. власних коштів доводилося 8 копійок позикового капіталу, то на 31 грудня 2010 року на 1 грн. власних коштів доводиться 2,2 грн. позикові капітали.

Таблиця 2.18 - Розрахункові значення співвідношення позикового й власного капіталу

Дата	Значення показника
31 грудня 2007 р.	0,08
31 грудня 2008 р.	0,14
31 грудня 2009 р.	0,37
31 грудня 2010 р.	2,20

Коефіцієнт забезпеченості по кредитах (коефіцієнт покриття відсотків за кредит) оцінює потенційну можливість підприємства погасити позику і визначає ступінь захищеності кредиторів від несплати процентних платежів. Зменшення значення цього коефіцієнта в порівнянні з аналогічним коефіцієнтом попереднього періоду свідчить про збільшення витрат підприємства на виплату відсотків за кредит. Порядок розрахунку наступний:

Кок = (Прибуток від звичайної діяльності до оподатковування + фінансові витрати)/фінансові витрати (2.8)

Розрахункові значення коефіцієнту забезпеченості по кредитах представлені в табл. 2.19.

Таблиця 2.19 - Розрахункові значення коефіцієнту забезпеченості по кредитах

Дата	Значення показника
31 грудня 2007 р.	0,59
31 грудня 2008 р.	0,57
31 грудня 2009 р.	0,56
31 грудня 2010 р.	2,20

У нашому випадку зміна значення коефіцієнта забезпеченості по кредитах велике, і можна з повною впевненістю говорити про збільшення витрат підприємства на виплату відсотків по кредитах.

Підсумковим показником виробничо-господарської діяльності підприємства є прибуток. Прибуток підприємства одержують головним чином за рахунок реалізації продукції, а також від інших видів діяльності (фінансової, інвестиційної).

Кількісно прибуток являє собою різницю між виторгом (після сплати податку ПДВ, акцизу й інших відрахувань із виторгу в бюджетні й позабюджетні фонди) і повною собівартістю реалізованої продукції.

В аналізі використаються наступні показники прибутку:

чистий доход від реалізації продукції, робіт, послуг;

фінансові результати від операційної діяльності;

фінансові результати від звичайної діяльності до оподатковування;

чистий прибуток, тобто прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків, економічних санкцій і відрахувань у благодійні фонди.

Основні показники рентабельності розраховуються за вихідним даними фінансової звітності, а саме: по формах №1 "Баланс" і формі №2 "Звіт про фінансові результати".

Прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від чотирьох факторів:

обсягу реалізації продукції;

її структури;

собівартості;

рівня середньо реалізаційних цін.

Обсяг від реалізації продукції може впливати на суму прибутку.

Так збільшення обсягу продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку. І навпаки, якщо продукція виявляється збиткової, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.

Собівартість продукції й прибуток перебувають в обернено пропорційній залежності: зниження собівартості приводить до відповідного зростання прибутку й навпаки.

Зміна рівня середньо реалізаційних цін і величина прибутку перебувають у прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає й навпаки.

Рентабельність продажів показує, який прибуток з однієї гривні продажу одержало підприємство. Визначається відношенням чистого прибутку до чистого доходу від реалізації.

РП = Чистий прибуток/Чистий доход від реалізації

Розрахункові значення коефіцієнту рентабельності продаж представлені в табл. 2.20.

Таблиця 2.20 - Розрахункові значення коефіцієнту рентабельності продаж

Дата	Значення показника
31 грудня 2008 р.	0,043
31 грудня 2009 р.	0,078
31 грудня 2010 р.	0,008

Отже на 1 гривню продажів ВАТ "Макіївський коксохімічний комбінат" дістав прибуток у розмірі на 31 грудня 2008 року 0.043 грн., на 31 грудня 2009 року - 0,078 грн., відповідно на 31 грудня 2010 року - 0,008 грн.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу дозволяє визначити ефективність використання капіталу, інвестованого власниками й зрівняти цей показник з можливим одержанням доходу від вкладення цих коштів в інші цінні папери. Він впливає на рівень котирування акцій компаній. Рентабельність власного капіталу показує, скільки грошових одиниць чистого прибутку заробила кожна грошова одиниця, вкладена власниками компанії.

Крск =Чистий прибуток/Середня величина власного капіталу (2.9)

Розрахункові значення коефіцієнту рентабельності власного капіталу представлені в табл. 2.21.

Таблиця 2.21 - Розрахункові значення коефіцієнту рентабельності власного капіталу

Дата	Значення показника
31 грудня 2008 р.	0,017
31 грудня 2009 р.	0,089
31 грудня 2010 р.	0,022

Отже, на 1 гривню вкладених коштів власниками доводиться на 31 грудня 2008 року - 0.017 грн. чистого прибутку, на 31 грудня 2009 року - 0,089 грн., відповідно на 31 грудня 2010 року - 0,022 грн. чистого прибутку.

Період окупності власного капіталу показує, через скільки років, капітал, авансований у діяльність підприємства буде повернутий власникові за рахунок прибутку даного підприємства.

Поск =Середня величина власного капіталу/ Чистий прибуток (2.10)

Розрахункові значення періоду окупності власного капіталу представлені в табл. 2.22.

Таблиця 2.22 - Розрахункові значення періоду окупності власного капіталу

Дата	Значення показника
31 грудня 2008 р.	60
31 грудня 2009 р.	11,3
31 грудня 2010 р.	45

Отже, через 45 років капітал, авансований у діяльність підприємства буде повернутий власникові за рахунок прибутку підприємства.

Коефіцієнт оборотності активів характеризує наскільки ефективно використаються активи з погляду обсягу реалізації, оскільки показує, скільки гривень реалізації доводиться на кожну гривню, вкладену в активи підприємства. Інакше кажучи, скільки разів за звітний період активи обернулися в процесі реалізації продукції.

Коа = Чистий прибуток від реалізації / середня вартість активів (2.11)

Розрахункові значення коефіцієнту оборотності активів представлені в табл. 2.23.

Таблиця 2.23 - Розрахункові значення коефіцієнту оборотності активів

Дата	Значення показника
31 грудня 2008 р.	0,25
31 грудня 2009 р.	0,73
31 грудня 2010 р.	1,19

За звітний період 0,19 рази обернулися активи в процесі реалізації продукції.

Рентабельність активів (РА) - характеризує наскільки ефективно підприємство використає свої активи для одержання прибутку, тобто який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства.

РА =Чистий прибуток /Середньорічна вартість активів (2.12)

Розрахункові значення рентабельності активів представлені в табл. 2.24.

Таблиця 2.24 - Розрахункові значення коефіцієнту оборотності активів

Дата	Значення показника
31 грудня 2008 р.	0,010
31 грудня 2009 р.	0,057
31 грудня 2010 р.	0,009

Отже, на кожну гривню, вкладену в активи підприємства, завод одержує в 2010 році - 0.009 грн. чистого прибутку.

Фондовіддача характеризує, наскільки ефективне підприємство використає свої основні фонди.

Ф = Чистий прибуток від реалізації / Середньорічна вартість основних фондів(2.13)

Розрахункові значення фондовіддачі представлені в табл. 2.25.

Таблиця 2.25 - Розрахункові значення фондовіддачі

Дата	Значення показника
31 грудня 2008 р.	0,29
31 грудня 2009 р.	0,88
31 грудня 2010 р.	2,19

Отже, на кожну гривню, вкладену в основні кошти, в 2010 році доводиться 2,19 грн. чистого доходу.

Коефіцієнт віддачі позикового капіталу (Козк) характеризує, наскільки ефективне підприємство використає позикові кошти й показує частку чистого доходу отриманого з 1 грн. позикового капіталу.

Козк = Чистий прибуток від реалізації /Середньорічна вартість позикового капіталу(2.14)

Розрахункові значення коефіцієнту віддачі позикового капіталу представлені в табл. 2.26.

Таблиця 2.26 - Розрахункові значення коефіцієнту віддачі позикового капіталу

Дата	Значення показника
31 грудня 2008 р.	0,66
31 грудня 2009 р.	0,88
31 грудня 2010 р.	2,05

Отже, з 1 грн. позикових коштів підприємство одержують 2,05 грн. чистого доходу.

Таким чином, можна зробити висновок про невисокий рівень рентабельності ВАТ "Макіївський коксохімічний комбінат. Це пов'язане з незначним обсягом його капіталу. Однак, взявши до уваги, що в 2008 році ВАТ було збитковим, навіть мінімальна рентабельність є позитивним сигналом.

У цілому проаналізувавши фінансовий стан ВАТ „Макіївський коксохімічний завод" можна зробити висновок, що підприємство виходить із кризового положення, у якому перебувало більше 5 років. Поліпшення фінансового стану відбувається в основному за рахунок притягнутих коштів. Уперше за останні 8 років підприємство дістало прибуток, а не збиток, що є позитивним чинником на шляху становлення підприємства, як фінансово стійкого.

3. Побудова моделей оцінки фінансового стану підприємства з використанням марківських процесів

3.1 Загальні засади використання Марківських процесів на даних інтегрального показника розвитку

Для прогнозування динаміки фінансового стану суб'єктів господарювання пропонується використовувати апарат теорії ймовірності, а саме теорію марківських процесів.

Окремо слід зазначити, що під випадковим процесом розуміється функція, яка кожному моменту часу t ставить у відповідність єдину випадкову величину S(t). Оскільки у випадку оцінки рівня фінансового стану промислових підприємств розраховані значення даного рівня змінюються "миттєво" кожний рік та існує кінцева множина станів фінансового стану за кожною зі складових (3 стана), то процес зміни зазначених станів є дискретним випадковим процесом.

У даному досліджені процес зміни станів господарювання промисловості пропонується вважати марківським, тобто процесом, який характеризується властивістю відсутності післядії. Іншою мовою, у даному процесі для кожного моменту часу t₀ вірогідність будь-якого стану S(t) системи S у майбутньому (при t>t₀) залежить тільки від її стану S(t₀) у теперішній час та не залежить від того, як даний процес розвивався у минулому. Дане допущення стосовно процесу зміни рівня фінансової безпеки зумовлено тим фактом, що сучасна економічна ситуація схильна до миттєвих та, часом, непередбачених змін, що відображається на безпеці суб'єктів господарювання. Таким чином, зазначені зміни нівелюють залежність показників фінансової безпеки у теперішній рік від рівня, який був два чи три роки тому.

При цьому, процес зміни рівня фінансового стану є процесом з дискретним часом, тобто переходи системи (підприєм...