Аналіз чутливості прибутку до змін ціни та структури витрат на підприємстві ПАТ "Інтерпайп НТЗ"

Тому можна сказати, що використання електричних печей більш вигідно при роботі, так як можна швидше довести піч до робочої температури; під час простою немає втрат тепла та відходять продуктами згоряння палива, електроенергія коштує дешевше ніж газ.

Використання електричних печей для нагріву деталей і заготовок полегшує регулювання теплового режиму, дозволяє дуже точно підтримувати задану температуру і забезпечує високий ступінь рівномірності нагрівання виробів. Крім цього, в електричних печах при необхідності можна здійснювати нагрів окремих ділянок виробу або його поверхні. Електричні печі в порівнянні з паливними набагато легше піддаються герметизації. Це дозволяє широко застосовувати плавлення або нагрівання металу в захисній або спеціальної атмосфері, а також у вакуумі.

Печі з обертовим подом використовуються для широкого кола завдань термообробки і повторного нагріву сталевих заготовок. Система включає обертовий стіл і обертове кільце. Унікальна система завантаження для різних заготовок. Можливе виконання як з однієї, так і з кількома дверима. Для ефективного енергозбереження можливе використання форсунок з рекуперацією чи регенерацією. Можливий 2й рівень автоматизації систем, включаючи повний контроль продукту. Багатофорсуночна система нагрівання. Унікальний надійний механізм повороту стола.

Застосування:

- нагрівання злитків, заготовок для ротаційної ковки;

- нагрівання аркушів для виготовлення днищ;

- нагрівання злитків для вільного кування нормалізація виливків;

- загартування і відпуск литих і кованих заготовок.

Матеріали:

- вуглецеві і леговані сталі;

- нержавіючі сталі;

- інструментальні сталі;

- титан;

- латунь та інші мідні сплави.

Процеси:

- загартування і відпустку;

- нагрівання для гарячої обробки.

Для обґрунтування доцільності введення нових печей у виробництво необхідно розрахувати інвестиційний проект.

Інвестиційний проект -- це сукупність поєднаних в одне ціле намірів і практичних дій з метою здійснення інвестиційних вкладень, з метою забезпечення визначених конкретних фінансових, економічних, виробничих і соціальних заходів з метою отримання прибутку.

Форма та зміст інвестиційних проектів можуть бути найрізноманітнішими - від плану будівництва нового підприємства до оцінки доцільності придбання нерухомого майна. У всіх випадках, проте, присутній часовий лаг (затримка) між моментом початку інвестування та моментом, коли проект починає приносити прибуток. Часовий чинник грає ключову роль в оцінці інвестиційного проекту В зв'язку з цим доцільно представити весь цикл розвитку проекту як три основні фази розвитку проекту: передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну. Сумарна тривалість цих стадій складає термін життя проекту.

Перша фаза, безпосередньо передуюча основному обсягу інвестицій, у багатьох випадках не може бути визначена досить точно. На цьому етапі проект розробляється, готується його техніко-економічне обґрунтування, проводяться маркетингові дослідження, здійснюється вибір постачальників сировини та устаткування, ведуться переговори з потенційними інвесторами і учасниками проекту. Також тут може здійснюватися юридичне оформлення проекту (реєстрація підприємства, оформлення контрактів і тому подібне) і проводитися емісія акцій та інших цінних паперів. Як правило, в кінці передінвестиційної фази має бути в наявності розгорнутий бізнес-план інвестиційного проекту. Всі вище перелічені дії, зрозуміло, вимагають не лише часу, але і витрат. В разі позитивного результату і переходу безпосередньо до здійснення проекту понесені витрати капіталізуються і входять до складу так званих "перед виробничих витрат" з подальшим віднесенням на собівартість продукції через механізм амортизаційних відрахувань.

Наступний відрізок часу відводиться під стадію інвестування або фазу здійснення. Принципова відмінність цієї фази розвитку проекту від попередньої і подальшій фаз полягає, з одного боку, в тому, що починають робитися дії, що вимагають набагато більших витрат і що носять вже безповоротний характер (закупівля устаткування або будівництво), а, з іншого боку, проект ще не в змозі забезпечити свій розвиток за рахунок власних засобів. На даній стадії формуються постійні активи підприємства. Деякі види супутніх витрат (наприклад, витрати на навчання персоналу, на проведення рекламних заходів, на пуско-наладку та інші) частково можуть бути віднесені на собівартість продукції (як витрати майбутніх періодів), а частково - капіталізовані (як перед виробничі витрати).

З моменту введення в дію основного устаткування (в разі промислових інвестицій) або після придбання нерухомості або іншого вигляду активів починається третя стадія розвитку інвестиційного проекту - експлуатаційна фаза. Цей період характеризується початком виробництва продукції або надання послуг і відповідними вступами і поточними витратами. Значний вплив на загальну характеристику проекту надаватиме тривалість експлуатаційної фази. Вочевидь, що, чим далі буде віднесена в часі її верхній кордон, тим більшою буде сукупна величина доходу.

Передінвестиційні дослідження

На цьому етапі проводиться ряд досліджень і ведеться підготовка для початку здійснення проекту. Подробиці досліджень, в світовій практиці званих "передінвестиційними", можуть варіюватися залежно від вимог інвестора, можливості їх фінансування і часу, відведеного на їх проведення. Прийнято виділяти три рівні передінвестиційних досліджень:

- дослідження можливостей;

- підготовчі або перед проектні дослідження;

- оцінка здійсненності або техніко-економічні дослідження.

Відмінність між рівнями передінвестиційних досліджень досить умовна. Як правило, поетапна підготовка остаточного рішення необхідна лише у випадках досить крупних проектів, типа проектів будівництва нового підприємства або організації нового виробництва. Поважно відзначити факт безумовної необхідності опрацювання всіх опитів, пов'язаних із здійсненням інвестиційного проекту, оскільки це в значній мірі визначає успіх або невдачу проекту в цілому (природно, за умови, що не буде допущено серйозних помилок на наступних стадіях). Недостатньо або неправильно обґрунтований проект буде приречений на серйозні труднощі при його реалізації, незалежно від того, наскільки успішно робитимуться все подальші дії. Вартість проведення передінвестиційних досліджень в загальній сумі капітальних витрат досить велика. За даними ЮНІДО, вона складає від 0.8 відсотка для великих проектів до 5 відсотків при невеликих обсягах інвестицій.

Структура інформації, що опрацьовується в ході досліджень, згідно з рекомендаціями ЮНІДО, виглядає таким чином:

- цілі проекту, його орієнтація і економічне оточення, юридичне забезпечення (податки, державна підтримка і тому подібне);

- маркетингова інформація (можливості збуту, конкурентне Середовище, перспективна програма продажів і номенклатура продукції, цінова політика);

- матеріальні витрати (потреби, ціни і умови постачання сировини, допоміжних матеріалів і енергоносіїв);

- місце розміщення, з врахуванням технологічних, кліматичних, соціальних і інших чинників;

- проектно-конструкторська частина (вибір технології, специфікація устаткування і умови його постачання, обсяги будівництва, конструкторська документація і тому подібне);

- організація підприємства і накладні витрати (управління, збут і розподіл продукції, умови оренди, графіки амортизації устаткування і тому подібне);

- кадри (потреба, забезпеченість, графік роботи, умови оплати, необхідність навчання);

- графік здійснення проекту (терміни будівництва, монтажу і пусконалагоджувальних робіт, період функціонування);

- комерційна (фінансова і економічна) оцінка проекту.[55]

Отже, для впровадження інвестиційного проекту з реконструкції пічної дільниці, перш за все, необхідно розрахувати його вартість.

Передбачається замі на старих печей для нагрівання заготівок, котрі працювали на газовому опалення замінити на нові печі сучасного типу з електричним опаленням.

У результаті впровадження даних технологій необхідні інвестиції розміром::

, (3.15)

де - вартість введеного основного та допоміжного обладнання, грн.;

В_пмр - вартість побудово-монтажних робіт (складає 5% від Ф_вв);

Т_зр - транспортно-заготівельні витрати (складають 8% від Ф_вв);

Д - витрати на демонтаж застарілого обладнання (демонтаж однієї печі 20000);

Вартість введеного основного та допоміжного обладнання складає 50000 тис. грн.., на одиницю устаткування, витрати на демонтаж застарілого обладнання складають 500 тис. грн.. на 1 піч.

Розраховуємо інвестиції в основні фонди:

тис. грн.

Інвестиційний проект розрахований на 4 роки.

Корисний термін використання обладнання становить 20 років, ліквідаційна вартість обладнання по закінченню строку корисного використання складає 5000 тис. грн. на одиницю обладнання, амортизаційні відрахування нараховуються рівномірно, таким чином вони складуть

Розрахунок грошових потоків по роках реалізації інвестиційного проекту представлений в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3

Розрахунок грошових потоків по роках реалізації проекту

№	Найменування показників	Рік
		1	2	3	4	5
1	Інвестиції	57000	22800	22800	11400	-
2	Фактичний час роботи устаткування, діб	329	331	331	331	331
3	Середньодобова продуктивність, т-доб	547	619	619	619	619
4	Річний обсяг виробництва, тис.т	180	205	205	205	205
5	Ціна продукції, грн./т.	11400	11400	11400	11400	11400
6	Реалізована продукція, тис.грн.	2052000	2337000	2337000	2337000	2337000
7	Виробнича собівартість річного обсягу виробництва, тис. грню	1886471	2148481	2148481	2148481	2148481
8	Адміністративні витрати, тис. грн.	44058	45011	45011	45011	45011
9	Витрати на збут, тис. грн.	41596	41720	41720	41720	41720
10	Прибуток до оподаткування, тис. грн.	79875	101788	101788	101788	101788
11	Чистий прибуток, тис грн.	59906	76341	76341	76341	76341
12	Амортизація, тис. грн.	5200	5200	5200	5200	5200
13	Грошовий потік, тис. грн.	-2294	48341	48341	59741	71141
14	Приріст грошового потоку, тис. грн.	-	46047	94387	154128	225269

Оцінка ефективності інвестиційного проекту здійснюється шляхом розрахунку чистої теперішньої вартості:

, (3.16)

де - чиста теперішня вартість;

- теперішня вартість первинних інвестицій у проект;

- грошовий потік у період ;

- ставка дисконту (індекс інфляції);

- період часу;

- тривалість інвестиційного проекту.

У нашому інвестиційному проекті інвестиції в проект вкладаються не всі у перший період, а й в інші періоди, то формула для розрахунку чистої теперішньої вартості приймає такий вигляд:

, (3.17)

де - грошові інвестиційні потоки в період .

Ставку дисконту приймаємо за 15%.

Таким чином провівши розрахунки отримані дані зобразимо у вигляді таблиці 3.4

Таблиця 3.4

Чиста теперішня вартість проекту

Показники	Рік
	1	2	3	4	5
Інвестиції, тис. грн.	49565	17240	14991	6518	-
Чистий прибуток, тис грн.	46892	52525	44995	38448	32755
Грошовий потік, тис. грн..	-2673	35284	30004	31930	32755
Приріст грошового потоку, тис. грн..	-	32611	62615	94545	127300

Визначимо строк окупності інвестиційного проекту:

При рівномірному розподілу прогнозованих доходів:

, (3.18)

де К - одноразові капітальні витрати;

D - щорічний дохід від капіталу.

При нерівномірному розподілу прогнозованих доходів СО розраховується прямим підрахунком числа років (місяців, кварталів), протягом якого інвестиція буде погашена кумулятивними доходами, тобто

, (3.18)

де n - кількість років;

K - капітальні витрати.

Термін окупності (мінімальний) інтервал часу від початку інвестування в проект до моменту, коли отримується прибуток від реалізації проекту дорівнюватиме сумі інвестицій.

Розглядається тривалість проекту та прибуток, який отримано в ході його реалізації, а також одноразові інвестиції, здійснені в перший рік проекту в сумі 49565 тис. грн. і щорічно отримуємий дохід.

Відомо, що за перший рік був отриманий прибуток у розмірі 46892 тис. грн. З врахуванням того, що у році 251 день визначається показник окупності за перший рік:

49565/264=197,5 грн./день.

Подібний показник може бути отриманий для кожного року, що дасть можливість визначити будь-яку задану суму в будь-який момент часу. Знаючи, що в кінці п'ятого року проектований приріст чистого прибуток склав 127300 тис. грн. а також знаючи, що чистий прибуток за п'ятий рік рік становить 32755 тис. грн. визначаємо, що кінець строку окупності припадає на п'ятий рік.

Визначаємо показник інтенсивності окупності за п'ятий рік:

32755/251=130,5 грн./день.

Визначаємо суму необхідну для покриття інвестицій:

104000-94545=9455 тис. грн.

Визначаємо в який момент на протязі п'ятого року проект окупиться:

9455/130,5=73 дні.

Таким чином строк окупності проекту склав 4 роки та 73 днів.

3.3 Обґрунтування заходів збільшення прибутковості ПАТ «Інтерпайп НТЗ»

Прибуток є одним з основних показників господарської діяльності підприємства і на законодавчому рівні визначена як основна мета створення комерційних підприємств. За рахунок прибутку живе і розвивається будь-яке комерційне підприємство - це основне джерело фінансових ресурсів підприємств, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. За рахунок прибутку також відбувається формування бюджетних ресурсів держави, здійснюється фінансування розширення підприємств, матеріальне стимулювання працівників, рішення соціально-культурних заходів та ін. В зв'язку з цим в отриманні прибутку зацікавленими є не тільки керівництво і трудові колективи підприємств, але і держава в цілому. І тому так важливі питання збільшення прибутковості господарюючих суб'єктів.

Для того, щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, слід шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації. Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково обґрунтованій методиці розроблення заходів з їх мобілізації.

У процесі виявляння резервів виділяють три етапи:

- аналітичний - на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви;

- організаційний - тут розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених резервів;

- функціональний - коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання.

Резерви збільшення прибутку можливі:

- за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);

- за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

- за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;

- за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.

Резерв зростання прибутку (РЗо) за рахунок збільшення обсягу продукції розраховується за формулою:

, (3.19)



де - планова сума прибутку на одиницю і-ї продукції;

- додатково реалізована продукція (тис. грн.).

Провевши розрахунки за формулою зведемо отримані дані в таблицю 3.5.

Таблиця 3.5

Резерви зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації продукції

Продукція	Резерв збільшення обсягу реалізації, тис. т.	Сума прибутку за планом, тис. грн./т.	Резерв збільшення суми прибутку, тис. грн.
Колеса катані	4432,29	2,38	10541,95
Бандажі, кільця	362,85	2,71	984,06
Труби сталеві	20056,26	0,50	10100,42
Усього по заводу	--	--	21626,42

Дані таблиці показують, що резерви збільшення прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації всіх видів продукції становитимуть 21626,42 тис. грн.

Іншим важливим напрямком пошуку резервів збільшення прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Резерви зниження собівартості продукції будуть водночас і резервами збільшення прибутку, а отже, розрахунки резерву зростання прибутку проводять за формулою:

, (3.20)

де - резерви зростання прибутку;

- можливе зниження витрат на 1 т. продукції;

- реалізована продукція за звітом;

- можливе зростання обсягу реалізації.

Резерви збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості продукції розраховано у таблиці 3.6

Таблиця 3.6

Резерви збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості продукції

Продукція	Резерви зниження собівартості, тис. грн./т.	Можливий обсяг реалізації продукції, тис. т.	Резерв збільшення суми прибутку, тис. грн.
Колеса катані	0,60	4432,29	2659,374
Бандажі, кільця	0,90	362,85	326,565
Труби сталеві	0,90	20056,26	18050,63
Усього по заводу	--	--	21036,57

Отже, з таблиці видно, що за резерви збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості продукції склали 21036,57 тис. грн. по усій продукції разом.

Ще один зі значних резервів збільшення прибутку - це підвищення якості виготовленої продукції.

Підвищення якості продукції здійснюється такими методами:

Технічні:

1. Використання досягнень науки і техніки в процесі проектування виробів;

2. Запровадження новітньої технології виробництва і суворе дотримання технологічної дисципліни;

3. Забезпечення належної технічної оснащеності виробництва;

4. Удосконалення застосовуваних стандартів і технічних умов;

5. Поліпшення стандартизації як головного інструменту фіксації та забезпечення заданого рівня якості, адже саме стандарти й технічні умови відображають сучасні вимоги споживачів до технічного рівня та ін.;

6. Збільшення випуску сертифікованої продукції;

7. Покращення окремих показників якості продукції, що випускається (надійність, економічність);

8. Удосконалювати показники транспортабельності продукції, куди відносяться допустимі температура, вологість, тиск, час транспортування;

9. Підприємство повинно вимагати від своїх постачальників відповідного покращення якості сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що постачається;

10. Досягнення й перевершення технічного рівня та якості найкращих вітчизняних та зарубіжних зразків;

Організаційні:

1. Запровадження сучасних форм і методів організації виробництва та управління;

2. Удосконалення методів контролю й розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції;

3. Розширення прямих господарських зв'язків між продуцентами та покупцями (споживачами);

4. Узагальнення й використання передового вітчизняного та зарубіжного досвіду в галузі підвищення конкурентоспроможності продукції;

5. Модернізація або зняття з виробництва неконкурентоспроможної продукції;

6. Використання власного або іншого автопарку, автомашин для надійного та безпечного транспортування готової продукції та сировини.

Економічні та соціальні:

1. Застосування узгодженої системи прогнозування і планування необхідного рівня якості виробів;

2. Установлення прийнятних для продуцентів і споживачів цін на окремі види товарів;

3. Використання ефективної мотивації праці всіх категорій персоналу підприємства;

4. Всебічна активація людського чинника та проведення кадрової політики, адаптованої до ринкових умов господарювання.

Резерви збільшення суми прибутку і рентабельності пов'язані з напрямками господарювання підприємства, для керівників і відповідних спеціалістів (менеджерів), важливим є детальне значення масштабів дії, форм контролю та використання найбільш істотних внутрішніх і зовнішніх чинників ефективності на різних рівнях управління діяльністю підприємства.

Головні внутрішні і зовнішній чинники підвищення ефективності діяльності підприємства:

1. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють найстатичний вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції.

2. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої діяльності. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технологічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаженні в часі.

3. Матеріали та енергія позитивно впливають на рівень ефективності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності продукції, раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

4. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками. Рівень дизайну має корелювати з корисною вартістю, тобто ціною, яку покупець готовий заплатити за вироби відповідної якості.

Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки користі товару недостатньо.

Пропоновані підприємством для реалізації продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяльності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між виробництвом продукції (наданням послуг) та окремими стадіями маркетингових досліджень.

5. Основним джерелом і визначальним чинником зростання ефективності діяльності є працівники - керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюється діловим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

6. Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну специфікацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримання високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

7. За переважання трудомістких процесів досконаліші методи роботи стають достатньо перспективним для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства.

Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.

8. Стиль управління, що поєднує професійну компетентність, діловитість і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Від цього залежить, у якій мірі враховуватимуться зовнішні чинники зростання ефективності діяльності на підприємстві. Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності підприємства

9. Державна економічна і соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва.



Основними її елементами є:

- практична діяльність владних структур;

- різноманітні види законодавства;

- фінансові інструменти (заходи, стимули);

- економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати

праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності);

- ринкова, виробнича і соціальна інфраструктури;

- макроекономічні структурні зміни;

- програми приватизації державних підприємств;

- комерціалізація організаційних структур виробничої сфери.

10. Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів - організацій.

Їхню діяльність треба зосередити на:

- розв'язання ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем;

- практичні реалізації стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління.

11. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. Інші всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків. бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємства справляє належний розвиток виробничої інфраструктури.

12. Структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рінях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру.

Головні з них відбуваються в таких сферах:

а) склад та технічний рівень основних фондів;

б) масштабів виробництва та діяльності;

в) склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації.

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи зростання ефективності виробництва.

При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх.

Отже, ще одним чинником у підвищенні результативності підприємства, є вирішення питань з приводу внутрішніх та зовнішніх факторів впливу на діяльність господарства.

Висновки до розділу 3:

Побудована економіко-математична модель свідчить про залежність величини чистого прибутку від величини дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства. Залежність від дебіторської заборгованості є більшою та має зворотній характер, тобто якщо дебіторська заборгованість скорочується, то чистий прибуток, отриманий підприємством, зростає і навпаки. Залежність чистого прибутку від кредиторської заборгованості також має зворотній характер, тобто обернено пропорційну залежність. Аналізуючи математичну модель, ми маємо змогу прогнозувати величину чистого прибутку та дебіторської заборгованості на майбутні періоди.

Розробивши інвестиційний проект на придбання нового обладнання у колесопрокатний цех підприємство має можливість покращити якість випущеної продукції, зменшити собівартість (а саме витрати на пальне), зменшити негативний вплив на довкілля.

Провівши розрахунки з'ясувалося, що резерви збільшення прибутку можливі:

- за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);

- за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

- за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;

- за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.

ВИСНОВКИ

Отже, провівши аналіз джерел та публікацій можна зробити висновки, що прибуток -- це грошове вираження між вартістю реалізованої продукції і витратами на її виробництво. В умовах ринкової економіки він є узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємств, метою їхньої діяльності.

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він слугує джерелом сплати податків. З урахуванням значення прибутку вся діяльність підприємства спрямована на його зростання. Тобто прибуток, як економічна категорія відбиває дохід, який створений в процесі матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності.

Функції прибутку:

- прибуток характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства, тобто він відбиває фінансовий результат діяльності;

- прибуток має стимулюючу функцію, так як він є результатом діяльності підприємства і головним елементом фінансових ресурсів підприємства:

- прибуток є одним з джерел формування бюджету держави. Прибуток надходить в бюджет у виді податків для забезпечення виконання державою своїх функцій.

На прибуток як економічний показник впливає багато факторів. їх можна поділити на зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх належать фактори, що не залежать від розвитку підприємства:

- інфляційні процеси;

- законодавство;

- політика;

- науково-технічний та соціальний розвиток регіону;

- політика оподаткування та ін.

До внутрішніх факторів належать ті, що залежать від діяльності окремо взятого підприємства. Вони можуть впливати на формування прибутку як безпосередньо, так і опосередковано. Вплив безпосередніх факторів обчислюється за допомогою факторного аналізу. До них належать такі:

- обсяги продукції, що випускається;

- собівартість виробництва;

- ціна продукції, що реалізується;

- найменування (асортимент) продукції, що випускається.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Господарський кодекс України №436-IV від 16.01.2003.

2. Податковий кодекс України №2755-VI вiд 02.12.2010.

3. Наказ Міністерства фінансів України від 14.02.2006 №170

4. Наказом Державного комітету промислової політики України від 09.07.2007 р. №373

5. Арефьев С.О., Прибыль как элемент экономической безопасности предприятия // Бизнесинформ. - 2009. - №2. - С. 88-91.

6. Басараб Т.В., Практичнее застосування методу фінансового планування «витрати - обсяг - прибуток» на підприємстві // Управління розвитком. - 2011. - №3(100). - С. 52-54.

7. Безпалько О.В., Гаврилова Т.В., Скригун Н.П., Цілі ціноутворення та іх вплив на вибір методу встановлення ціни//Економічний простір. - 2011. - №54. - С.145-150.

8. Бланк І.О., Гуляєва Н.М. Інвестиційний менеджмент: підручник ; за ред. А.А. Мазаракі. - Київ : КНТЕУ, 2003. - 398 с.

9. Блонська В.І., Дмитрах О.Р., Показники і критерії оцінки якості прибутку підприємства//Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - №20.15. - С. 120-124.

10. Блонська В.І., Нагірна А.Я., Стратегічне управління прибутком підприємства// Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - №20.5. - С. 145-152.

11. Блонська В.І., Паньків І.В., Прибуток - особливості його формування та використання в ефективному управлінні підприємством// Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. - №21.5. - С. 179-185.

12. Блонська В.І., Турчиняк Ю.Б., Прибуток підприємства та чинники, які впливають на його розвиток// Науковий вісник НЛТУ України. - 2006. - №16.7. - С. 272-274.

13. Висока О.Є., Економічна сутність прибутку та концепції його формування//Наукові праці КНТУ. Економічні науки. - 2010. - №17

14. Ганжа В.Ю., Міжнародна практика факторного аналізу прибутку підприємства//Економіка та держава. - 2007. - №4. - С. 35-36.

15. Гончаров В.М., Касьянова Н.В., Вецепура Н.В., Солоха Д.В. та ін.. Внутрішній економічний механізм підприємства: навчальний посібник - Донецьк: СПД Купріянов В.С., 2007. - 284 с.

16. Гордополов В., Гордополова Н., Застосування факторного аналізу при оцінці фінансових результатів діяльності підприємства//Економічний аналіз. - 2011. - №8, ч.2. - С. 95-98

17. Гуляев Ю.Г., Гармашев Д.Ю., Новая технология производства крупногабаритных прецизионных труб для машиностроения//Теория и практика металлургии. - 2012. - №1-2. - С. 49-51

18. Гуляев Ю.Г., Шифрин Е.И, Мамузич И., Гармашев Д.Ю., Современные тенденции трубного производства // Теория и практика металлургии. - 2009. - №4. - С. 30-36.

19. Дежухарова Х.Т., Економічна сутність категорії «прибуток»(критичний аналіз творів засновників економічної теорії)//Сталий розвиток економіки. - 2011. - №2. - С. 209-213.

20. Економічна енциклопедія: У 3 т, / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред) та ін. -- К: ВЦ -Академія". 2000--2002.

21. Железняк Н.И. Забуга М.С. Филали Ансри Ю.С. Интерпайп. Нижнеднепровский трубопрокатный завод: 1891-2011. -- Днепропетровск: АРТ-ПРЕС, 2011. -- 112 с.

22. Жовтопуп М.М., Класифікація видів факторного аналізу прибутку // Управління розвитком. - 2011. - №22(119). - С. 147-149.

23. Іщенко Н.А., Факторний аналіз формування прибутку підприємства // Наукові праці КНТУ. Економічні науки. - 2010. - №17

24. Коваленко О.Ю, Методичні основи прогнозування фінансового стану підприємства // Учёные записки Таврического национального университета имени В.И. Вернадского. Серия: Экономика и управление. - 2011. - Т. 24(63). №1. - С. 78-91.

25. Коришко Н.Є., Обліково-аналітичне забезпечення управління фінансовими результатами в сучасних умовах господарювання//Наукові записки. Серія «Економіка». - 2010. - №15. - С. 176-183.

26. Корнієв В.Л., Обґрунтування прибутку підприємства з урахуванням рівня ціни на продукцію // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - №3(45). - С. 97-103.

27. Котлярова А.В., Кочетова Т.І., Яцина В.В., Оцінка та аналіз фінансових ризиків підприємства//Вісник Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут. - 2011. - №15. - С. 71-75.

28. Краузе. О. Маркетинговий інструментарій формування споживчого попиту // Галицький економічний вісник. -- 2011. -- №2(31). -- с.183-189

29. Куцик В.І., Кравчишина І.З. Прибуток як елемент економічної безпеки підприємства // Науковий вісник НЛТУ України. - 2011. - 21.5

30. Кудницький О.О., Про прибуток як основне джерело заощаджень підприємств // Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - №20.13. - С. 151-156.

31. Купалова Г.І. Теорія економічного аналізу. - К., 2008.

32. Литвиненко Я.В., Маркетингова цінова політика: навч. посіб. / Я.В. Литвиненко; Міжрегіональна академія управління персоналом. - К.: Персонал, 2008. - 244 с.

33. Нестерова С.В., Делеган Є.Ю., Методологічні основи факторного аналізу у процесі оцінки фінансового стану підприємства // Науковий вісник Ужгородського університету: зб. наук. праць.- 2010. - №29, ч.1. - С. 242-244.

34. Несторишин І.В., Удосконалення аналізу прибутку як складової частини системи планування промислового підприємства//

35. Павлишенко М.М., Сивуля Л.А., Значення прибутку підприємства в ринковій економіці// Нуковий вісник. - 2007. - 17.4

36. Приймак В.І. Математичні методи економічного аналізу: навчальний посібник / В.І. Приймак. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 296 с.

37. Проскура К.П., Шляхи удосконалення планування прибутку підприємства//Актуальні проблеми економіки. - 2011 - №5(119). - С. 115-121.

38. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. №87 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 червня 1999 р. №391/3684 "Загальні вимоги до фінансової звітності".

39. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99.

40. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 20 "Консолідована фінансова звітність" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 30 липня 1999 р. №176 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 серпня 1999 р. №553/3846.

41. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 "Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України N 39 від 25.02.2000.

42. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" Затверджено Наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99.

43. Руденко О.В., Экономическая сущность прибыли в условиях рыночной экономики // Культура народов Причерноморья. - 2009. - №155. - С 19-20.

44. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів / Г. В. Савицька. - 3-тє вид., випр. і доп. - К.: Знання, 2007. - 668 с..

45. Салли В.И., Солодовник Л.М., Черненко Н.А., Анализ влияния эластичности спроса по цене на динамику прибыли предприятия // Економіка промисловості. - 2005. - №4(30). - С. 112-116.

46. Смирнов Ю.А. Анализ чувствительности прибыли металлургических предприятий Украины к изменению конъюнктуры рынка металлопродукции и энергоресурсов // Металлургическая и горнорудная промышленность. - Дніпропетровськ: ООО НИИ «Укрметаллургинформ», 2007. - №4. - С. 100-102.

47. Тютюнник В.М., Формування та факторний аналіз фінансових результатів діяльності сільськогосподарських підприємств//ВІСНИК Полтавської державної аграрної академії. - 2011. - №1. - С. 117-121.

48. Ушеренко С.В., Прибутковість підприємства: теоретичні основи дослідження та управлінські аспекти забезпечення//Формування ринкових відносин в Україні. - 2010. - №12. - С. 144-147.

49. Шаров Ю.П., Кравченко К.В., Двохаспектна бізнес-метрика діяльності підприємства//Вісник Хмельницького національного університету. - 2011. - №2. - С. 188-190.

50. Шафорост Я.П., Зниження витрат виробництва та собівартості продукції як важливий фактор зростання прибутку підприємства//Формування ринкових відносин в Україні. - 2011. - №2(117). - С. 155-159.

51. Шевчук Д.А. Ценообразование: учеб. пособие.- М.: ГроссМедиа: РОСБУХ, 2008. - 240 с.

52. Шеремет О.О. Фінансовий аналіз. Навч. посіб. - К.: "Кондор", 2005 - 196 с.

53. Ширяпна О.Є., Методика аналізу фінансових результатів підприємства // Формування ринкових відносин в Україні. - 2004. - №5(36). - С. 61-64.

54. Шифріна Н.І., Експрес-аналіз фінансового стану підприємства//Вісник економіки транспорту і промисловості. - 2011. - №35. - С. 191-193.

55. Янковий О.Г., Кошельок Г.В., Куперман В.В., Дослідження чутливості прибутку підприємства за допомогою граничного аналізу // Економічна безпека держави: теорія і практика. - 2009. - №1. - С. 253-255.

Размещено на Allbest.ru

...