Система доходів та видатків бюджетів

Структура, функції та завдання фінансового управління. Видатки бюджету на виробничу сферу, соціальний захист населення, освіту, охорону здоров’я, культуру та мистецтво, управління. Діяльність фінансових установ. Компоненти платіжної системи України.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 30.03.2014
Размер файла 143,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Як свідчить зарубіжний і вітчизняний досвід, одним із вагомих додаткових джерел фінансового забезпечення закладів охорони здоров' я дітей могли б стати кошти лікарняних кас, які використовуються в основному для поліпшення медикаментозного забезпечення їх учасників. Це свого роду громадські добровільні нагромаджувальні фонди, які створюються з ініціативи громадян та лікарів-активістів. В Україні спостерігається позитивна динаміка розвитку лікарняних кас, загальна кількість членів яких становить 800,1 тис. осіб. Члени лікарняних кас щомісячно вносять або фіксовану суму коштів (по 15-20 грн), або відсоток від заробітної плати чи пенсії (близько 5 %) до бюджету каси, які зараховують на їх персональні рахунки.

Існують різні точки зору щодо доцільності діяльності таких інституцій. Противники створення лікарняних кас вважають, що цей процес законодавчо не врегульований і не контрольований з боку держави, що стає причиною зловживань, фінансових порушень і тому не може бути ефективним. На наш погляд, поки в Україні не буде впроваджено обов' язкове медичне страхування як доповнення до бюджетного фінансування закладів охорони здоров' я, доцільно залучати кошти лікарняних кас. Як підтверджує вітчизняний і зарубіжний досвід, діяльність зазначених кас сприятиме ефективному використанню інституцій фінансових ресурсів, оскільки до контролю залучаються члени лікарняних кас, що підвищує його результативність та забезпечує цільове спрямування наявних коштів.

Аналіз фінансового забезпечення закладів охорони здоров'я свідчить про майже повну залежність фінансового потенціалу зазначених інституцій від бюджетних коштів, що не можуть повністю задовольнити їхні потреби. Через неспроможність держави усунути негативні наслідки впливу ринкових механізмів на функціонування галузі охорони здоров' я стрімко розвивається "тіньовий" сектор у закладах цієї галузі, який породжує небажані явища:

- економічні: грошові потоки, що формуються за рахунок неофіційних платежів пацієнтів за надані медичні послуги, не інвестуються у розвиток закладів охорони здоров' я (запровадження нових медичних технологій, підвищення якості медичних послуг тощо), чим обмежують можливості органів державної влади та місцевого самоврядування збільшувати бюджетні кошти на їх утримання;

- соціальні: не сповна забезпечується конституційне право громадян на безоплатну медичну допомогу, через зростання вартості медичних послуг знижується їх доступність для населення з низьким рівнем доходу, виникають соціальна напруженість і невдоволення ситуацією, що склалася, у пацієнтів та медичного персоналу.

Не забезпечується пріоритетність фінансування закладів охорони здоров' я і при розподілі бюджетних коштів на локальному рівні. Незважаючи на те, що формульний порядок розрахунку обсягів видатків на охорону здоров' я з місцевих бюджетів передбачає фіксований обсяг бюджетних асигнувань на одного жителя (фінансовий норматив бюджетної заборгованості) та через коригувальні коефіцієнти враховує диференціацію потреб населення певної адміністративної території в медичній допомозі залежно від віку й статі, заклади охорони здоров' я фінансуються на основі оперативно-сітьових показників їх потужності. При цьому не беруться до уваги кількість і якість наданих медичних послуг, вид медичного закладу залежно від вікової структури пацієнтів, які обслуговуються. Така ситуація призводить до недофінансування закладів охорони здоров' я через невідповідність між чисельністю населення та обсягом фінансових ресурсів, призначених для задоволення його потреб у медичній допомозі.

Одним із способів вирішення зазначених проблем є удосконалення методики формульного розрахунку видатків на охорону здоров' я з місцевих бюджетів.

Фінансові ресурси, які інвестуються в галузь охорони здоров'я України, не залежать від кінцевих результатів діяльності закладів охорони здоров' я, не сповна відповідають їхнім потребам, використовуються з низькою економічною ефективністю в основному на утримання цих закладів, а не на лікування пацієнтів. Така практика не сприяє поліпшенню якості та забезпеченню доступності медичної допомоги населенню.

Крім того, медичні заклади мають статус бюджетних установ із обмеженими правами щодо управління фінансами, зорієнтовані лише на систему нормативів, які доводять органи управління охорони здоров'я, і позбавлені економічних стимулів щодо покращення результативності діяльності та підвищення якості медичної допомоги населенню.

У зв'язку з цим актуальним є здійснення реформ, спрямованих на покращення фінансового забезпечення галузі охорони здоров' я України через створення ефективної та прозорої моделі фінансування, що орієнтована на реальні потреби пацієнтів, раціоналізацію використання фінансових ресурсів та удосконалення системи управління охороною здоров' я. У цьому контексті надзвичайно важливими є зміна ідеології діючої системи фінансування медичних закладів і фінансового планування у сфері охорони здоров'я - підходів, засад, форм і методів, перехід від фінансування медичного закладу та фінансового планування на основі ліжко-днів і централізовано затвердженого кошторису з досить деталізованим розкладом коштів по окремих статтях, що існує вже понад 50 років (ще з радянських часів), до фінансування медичної послуги і фінансового планування на основі програми методом програмно-цільового бюджетування. Фактично йдеться про те, що заклади охорони здоров' я повинні отримувати фінансування залежно від обсягів і якості медичних послуг.

З огляду на зарубіжний досвід формування і використання фінансових ресурсів медичної галузі та особливості української системи надання медичної допомоги концепція модернізації фінансового забезпечення закладів охорони здоров' я України має включати комплекс таких заходів:

- визначення базового пакета гарантованого державою обсягу безоплатних медичних послуг і забезпечення адекватного розміру фінансових ресурсів для організації їх надання;

- введення права співучасті населення в оплаті медичних послуг (послуги підвищеної комфортності, витрати на госпіталізацію понад установлений нормативами термін лікування);

- надання управлінської та фінансової автономії закладам охорони здоров' я через перетворення їх на некомерційні підприємства;

- розширення переліку платних послуг, які можуть надавати безпосередньо заклади охорони здоров' я, розроблення методики визначення їх вартості;

- відмову від принципу фінансування витрат (утримання) закладів охорони здоров'я та перехід до контрольних закупівель медичних послуг за моделлю блок-контракту;

- відмову від кошторисного методу фінансування закладів охорони здоров' я та запровадження: подушного фінансування за моделлю часткового фондотримання - для оплати медичних послуг амбулаторно-поліклінічних закладів та фінансування за методом глобального бюджету - для лікарняних закладів;

- формування багатоканальної моделі фінансового забезпечення закладів охорони здоров' я із залученням бюджетних коштів як основного джерела фінансових ресурсів, коштів від медичного страхування, надання платних медичних і немедичних послуг, благодійних внесків, кредиту, лізингу та інших джерел, не заборонених законодавством;

- перенесення пріоритету на фінансування закладів охорони здоров' я, які забезпечують надання первинної медико-санітарної та амбулаторно-поліклінічної допомоги;

- упровадження стаціонарозамінних та ресурсоощадних технологій, оптимізація потужності медичних закладів, підвищення ефективності капіталовкладень.

9. Видатки бюджету на культуру та мистецтво

Фінансування установ культури та мистецтва здійснюється за рахунок державного бюджету й місцевого бюджету, а також коштів від надання платних послуг, Наказ N 732/306/152 від 21.12.99 Про затвердження Порядку надання платних послуг закладами культури і мистецтв.

Видатки на культуру та мистецтво

Згідно з основними напрямками бюджетної політики на 2003 р. визначено для формування місцевих бюджетів розмір мінімальних видатків на фінансування культури виходячи із розрахунку 7,4грн.на одного жителя країни. Основами законодавства України про культуру для фінансової підтримки цих закладів можуть утворюватися державні та місцеві фонди розвитку культури.

Установи культури і мистецтва, які фінансуються за рахунок державного і місцевого бюджетів , складають єдиний кошторис доходів і видатків, який затверджує вища організація. Планування витрат здійснюється в тому ж порядку, що і в інших бюджетних установах. Так оплата праці планується виходячи з типових штатів, встановлених для кожного виду установ залежно від обсягу їхньої діяльності. Для невеликих установ культури складаються загальні кошториси. Зведене планування здійснюється за видами установ на основі середньої кількості установ кожного типу та середньої норми витрат з виділенням витрат на оплату праці. Окремі заклади культури та мистецтва мають власні доходи від основної діяльності. Для установ з бюджету планується сума дотації у розмірі витрат, що не покривається власними доходами. Треба зазначити, що держава у сфері культури та мистецтва здійснює політику пільгового оподаткування.

Найбільшим підрозділом кошторисно-бюджетного фінансування є соціально-культурні заходи.

Кошторисно-бюджетне фінансування - метод безповоротного, безвідплатного відпуску грошових коштів на утримання установ, що перебувають на повному фінансуванні з бюджету, та на основі фінпланів -кошторисів витрат.

До появи в Україні соціально-культурниих закладів з недержавною формою власності (приватні театри, лікарні, школи), вся соціально-культурна сфера повністю включалася до бюджетної сфери, тобто повністю фінансувалась з бюджету, а відносини, що виникли з приводу фінансування її видатків, цілком врегульовувались нормами в галузі мобілізації розподілу і використання фондів коштів, що є частиною НД, з метою забезпечення завдання та функцій держави. З появою недержавних соціально-культурних закладів, яка зумовлена проголошенням у Конституції України, і в законі “Про власність” існування приватної форми власності. Відбувається трансформація поняття фінансування соціально-культурної сфери. До появи підприємств з недержавною формою власності правове регулювання видатків на культуру здійснювалось:

А) нормами фінправа, що регламентують кошторисно-бюджетне фінансування;

Б) нормами фінансового, цивільного господарського права, що регламентують фінансування госпрозрахункових підприємств та підприємств з недержавною формою.

Порядок фінансування витрат на культуру.

Фінансування культури здійснюється на нормативній основі за рахунок республіканського і місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, організацій, громадських об'єднань. Держава гарантує необхідні асигнування на розвиток культури в розмірі не менше 8 відсотків від НД України. Місцеві Ради народних депутатів мають право у порядку передбаченому законодавством, збільшувати видатки для потреб культури понад установлені норми.

Установи культури, крім коштів, які вони одержують з місцевих бюджетів або ДБ на своє утримання, використовують на свої потреби спеціальні кошти, які надходять від реалізації квитків до музеїв, на виставки та ін.

При фінансуванні культури головними розпорядниками бюджетних коштів є Міністерство культури України, міністри та керівники державних комітетів та відомств України, а також АРК у підпорядкуванні яких знаходяться підприємства, організації, заклади культури. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є керівники відповідних закладів, підприємства , організації. Фінансування за державним бюджетом України здійснюється Мін.фінансів України шляхом надання головним розпорядникам права використання бюджетних коштів. Після отримання коштів із бюджетів на свої рахунки, головні розпорядники у встановленому порядку перераховують кошти на поточні рахунки підвідомчих підприємств та закладів культури. По бюджетах міст районного підпорядкування, сільських та селищних бюджетах фінансування здійснюється відповідними виконавчими комітетами органів місцевого самоврядування. Кожне підприємство, організація або заклад культури отримує асигнування лише з одного бюджету. Розподіл установ культури на ті, що фінансуються з ДБ і ті, що фінансуються з місцевих бюджетів здійснюється в залежності від їх значимості та підпорядкування. Кошторис видатків підприємства, організації, закладу культури складається відповідно статтям бюджетної класифікації.

1110 Оплата праці працівників бюджетних установ

Стаття 1111 - З/П

Стаття 1120 - нарахування на З/П

Стаття 1131 - придбання обладнання та інвентаря

Стаття 1134 - м'який інвентар та обмундирування

Стаття 1140 - видатки на відрядження

Стаття 1160 - оплата комунальних послуг

Стаття 2130 - капітальний ремонт, реконструкція та реставрація.

Стаття 2135 - реставрація пам'яток архітектури.

Стаття 2133 - капремонт та реконструкція об'єктів соціально-культурного та побутового призначення.

Поквартальний розподіл бюджетних асигнувань за кошторисом повинен відповідати поквартальному розподілу видатків відповідного бюджету. Кошториси закладів культури, які не підпорядковані безпосередньо Мінкультури або ін. відомствам та відділам виконкомів органів місцевого самоврядування розглядаються та затверджуються керівниками вищих організацій, яким вони підпорядковані.

Фінансування цих видатків відіграє велику соціальну та політичну роль, формуючи в суспільстві відчуття "благополуччя" або "розчарування" тими процесами, що відбуваються в країні. Разом з тим в умовах існування бюджетного дефіциту соціально-культурна сфера є найвразливішою, тому що велика кількість цих видатків фінансується за "залишковим принципом", тобто в останню чергу або ж за дуже скороченими нормативами та нормами.

Склад соціально-культурних видатків держави:

-- на соціальний захист населення і соціальне забезпечення;

-- на освіту;

-- науку;

-- на культуру;

-- на засоби масової інформації;

-- на охорону здоров'я;

-- на фізичну культуру і спорт;

-- на заходи у сфері молодіжної політики.

Видатки на соціальний захист населення.

З другої половини XX ст. соціальні видатки почали розглядатись не як непродуктивні витрати, а як інвестиції в сьогоднішню та майбутню діяльність. У розвинутих країнах видатки на соціальне забезпечення становлять 14-15% ВВП.

У Конституції України, Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших законах, актах Президента України визначено основні форми й методи соціального захисту населення.

Підрозділи розділ видатків "Соціальний захист та соціальне забезпечення" (код 1000) згідно з функціональною структурою видатків бюджетів України:

-- соціальний захист у разі непрацездатності;

-- соціальний захист пенсіонерів;

-- соціальний захист ветеранів війни та праці;

-- соціальний захист сім'ї, дітей та молоді;

-- соціальний захист безробітних;

-- допомога у розв'язанні житлового питання;

-- на утримання житла;

-- допомога на забезпечення житлом;

-- соціальний захист інших категорій населення;

-- дослідження і розробки у сфері соціального захисту;

-- інша діяльність у сфері соціального захисту. З Державного бюджету України фінансуються:

1) державні спеціальні пенсійні програми;

2) державні програми соціального захисту;

3) державна підтримка громадських організацій інвалідів і ветеранів;

4) державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

5) державна підтримка молодіжних громадських організацій на виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

6) державні програми підтримки будівництва житла для окремих категорій громадян. З місцевих бюджетів фінансуються:

1) притулки для неповнолітніх;

2) територіальні центри і відділення соціальної допомоги на дому;

3) пільги ветеранам війни і праці;

4) допомога сім'ям з дітьми;

5) додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг;

6) компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

7) будівництво житла для окремих категорій громадян.
З метою реформування видатків на соціальний захист запроваджено персоніфікований облік отримувачів пільг.

Порядок фінансування освіти.

У розвинутих країнах видатки на освіту становлять 4,5-7 % ВВП.

Фінансування державних закладів освіти, установ та організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Відповідно до Закону України "Про освіту" держава забезпечує бюджетні асигнування на освіту в розмірі, не меншому 10 % національного доходу. При цьому кошти закладів і установ освіти і науки, які повністю або частково фінансуються з бюджету, одержані від здійснення або на здійснення статутної діяльності, не вважаються прибутком і не оподатковуються.

Функціональна структура видатків бюджету на освіту (код 0900):

1) на дошкільну освіту;

2) на загальну середню школу;

3) на професійно-технічну освіту;

4) на вищу освіту;

5) на післядипломну освіту;

6) на позашкільну освіту та заходи з позашкільної роботи з дітьми;

7) на програми матеріального забезпечення навчальних закладів;

8) на дослідження і розробки у сфері освіти;

9) на інші заклади та заходи у сфері освіти. За рахунок коштів Державного бюджету України фінансуються видатки на:

-- загальну середню освіту;

-- професійно-технічну освіту;

-- вищі навчальні заклади державної форми власності;

-- післядипломну освіту;

-- позашкільні навчальні заклади та заходи позашкільної роботи;

-- інші заклади та заходи в галузі освіти, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій.

За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються дошкільна та загальна середня освіта. На фінансуванні міських та районних бюджетів перебувають заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації. За рахунок коштів обласних та республіканського бюджетів фінансуються заклади професійно-технічної освіти, що виконують державне замовлення, а також вищі заклади освіти, що перебувають у власності АР Крим та спільній власності територіальних громад.

Порядок фінансування науки.

Держава забезпечує бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності у розмірі не менше 1,7 % ВВП України.

З бюджету виділяються кошти на:

-- фундаментальні дослідження, пошукові та прикладні розробки;

-- державні та міждержавні науково-технічні програми;

-- державні премії України у галузі науки і техніки;

-- фінансування наукових розробок з проблем стандартизації, сертифікації та еталонної бази, державних контрактів;

-- фінансування наукової частини національних, міжгалузевих та галузевих програм.

З Державного бюджету фінансуються наукові дослідження фундаментального й пошукового характеру або виконання наукових програм державного значення. Відповідно до Закону України "Про освіту" виконання їх здійснюється на конкурсній основі при відборі найбільш наукомістких та високоефективних досліджень.

Фінансуються науково-дослідні інститути, що виконують фундаментальні дослідження на державне замовлення, а також науково-дослідні організації, що перебувають на господарському розрахунку, але виконують державне замовлення з оплатою за рахунок державно-бюджетних асигнувань.

За рахунок коштів державного бюджету здійснюється фінансування фундаментальних та прикладних досліджень і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародним науковим та інформаційним зв'язкам державного значення.

Відповідно до законодавства бюджетне фінансування наукових досліджень здійснюється шляхом базового та програмно-цільового фінансування (Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність").

Базове фінансування надається для забезпечення:

-- фундаментальних наукових досліджень;

-- найважливіших для держави напрямів досліджень;

-- розвитку інфраструктури наукової і науково-технічної діяльності;

-- збереження наукових об'єктів, що становлять національне надбання;

-- підготовки наукових кадрів.

Перелік наукових установ та вищих навчальних закладів, яким надається базове фінансування для здійснення наукової і науково-технічної діяльності, затверджує Кабінет Міністрів України.

Програмно-цільове фінансування здійснюється на конкурсній основі для:

-- науково-технічних програм і окремих розробок, спрямованих на реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;

-- забезпечення проведення найважливіших прикладних науково-технічних розробок, які виконуються за державним замовленням;

-- проектів, що виконуються у межах міжнародного науково-технічного співробітництва.

Видатки на культуру і мистецтво.

Функціональна структура видатків на культуру та мистецтво (розділ "Духовний та фізичний розвиток" (код 0800) та підрозділ "Культура та мистецтво" (код 0821)):

-- фінансування театрів;

-- фінансування художніх колективів, концертних і циркових організацій;
-- фінансування кінематографії;

-- творчих спілок;

-- фінансування бібліотек;

-- фінансування музеїв та виставок;

-- фінансування заповідників;

-- клубних закладів;

-- фінансування інших заходів і закладів у галузі культури та мистецтва.

При фінансуванні культури головними розпорядниками бюджетних коштів є Міністр культури України, міністри та керівники державних комітетів та відомств України, а також АР Крим, у підпорядкуванні яких перебувають підприємства, організації, заклади культури.

За рахунок коштів державного бюджету фінансуються заклади та заходи:

-- державні культурно-освітні програми;

-- державні театрально-видовищні програми;

-- підтримка громадських організацій культури і мистецтва, що мають статус національних;

-- державні програми розвитку кінематографії;

-- державна архівна справа.

За ознакою підпорядкування з державного бюджету фінансуються також усі підприємства, організації та заклади культури, що безпосередньо підпорядковані Міністерству культури та іншим міністерствам, державним комітетам та відомствам.

Інші бюджетні культурно-мистецькі заклади фінансуються із відповідних місцевих бюджетів.

До видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського значення АР Крим і міст обласного значення, належать державні культурно-освітні (бібліотеки, музеї та виставки) та театрально-видовищні програми (філармонії, музичні колективи і ансамблі, театри, палаци і будинки культури республіканського і обласного значення, школи естетичного виховання дітей, інші заклади та заходи).

За рахунок держави фінансуються державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств. Відповідно до функціональної класифікації видатків до них відносять витрати на утримання засобів масової інформації, а також на дослідження і розробки у сфері духовного та фізичного розвитку.

В сучасних умовах фінансування засобів масової інформації здійснюється на змішаних умовах, основним чинником діяльності цих установ є самоокупність. Державні програми телебачення, радіомовлення та преса, які одержують бюджетні асигнування, також фінансують значну частину своїх видатків за рахунок власних коштів, отриманих переважно від надання рекламних послуг. Редакції газет та журналів, що належать органам місцевого самоврядування, частково фінансуються з місцевих бюджетів. Право на заснування власних засобів масової інформації закріплено в Законі України "Про місцеве самоврядування".

Фінансування охорони здоров'я і фізичної культури

Право на охорону здоров'я гарантується Конституцією України. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних та оздоровчо-профілактичних програм.

Конституцією закріплено, що медична допомога у державних і комунальних закладах охорони здоров'я надається безоплатно, а держава сприяє розвитку лікувальних закладів усіх форм власності, дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Функціональна структура видатків на охорону здоров'я (код 0700 "Охорона здоров'я"):

-- медична продукція та обладнання;

-- поліклініки і амбулаторії, швидка та невідкладна допомога;

-- стоматологічні поліклініки;

-- станції швидкої допомоги та невідкладної допомоги;

-- фельдшерсько-акушерські пункти;

-- лікарні та санаторно-курортні заклади;

-- санітарно-профілактичні та протиепідемічні заходи і заклади;

-- дослідження і розробки у сфері охорони здоров'я;

-- інша діяльність у сфері охорони здоров'я;

-- інші заклади та заходи у сфері охорони здоров'я.

За рахунок державного бюджету здійснюються видатки на:

-- первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу;

-- спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу;

-- санаторно-реабілітаційну допомогу;

-- санітарно-епідеміологічний нагляд;

-- інші програми у галузі охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій.

Обсяги бюджетного фінансування визначаються на підставі науково обґрунтованих нормативів з розрахунку на одного жителя. Обсяг фінансування на утримання лікарень визначається за економічними нормами та нормативами, виходячи з чисельності розгорнутих ліжок за профілями захворювань. За цими нормативами визначається необхідна кількість лікарів, середнього та молодшого обслуговуючого персоналу, фонди заробітної плати, витрати на медикаменти та харчування. У поліклініках кількість медичного персоналу встановлюється на основі даних про чисельність населення на території, яка обслуговується, у сільській місцевості - на кожний населений пункт.

За рахунок бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, бюджетів місцевого самоврядування фінансуються загальнодоступні для населення заклади охорони здоров'я. Так, за рахунок коштів сільських, селищних і міських бюджетів фінансується первинна медико-санітарна, амбулаторно-поліклінічна та стаціонарна допомога.

Районні та обласні бюджети беруть участь у фінансуванні лікарень широкого профілю, пологових будинків, станцій швидкої та невідкладної допомоги, поліклінік і амбулаторній, загальних стоматологічних поліклінік. За рахунок їх коштів фінансуються також видатки на забезпечення програм медико-санітарної освіти.

При цьому кошти, не використані закладом охорони здоров'я, не вилучаються, і відповідне зменшення фінансування на наступний період не проводиться.

Відомчі та особливі заклади охорони здоров'я фінансуються за рахунок підприємств, установ та організацій, які вони обслуговують. Допускається фінансова підтримка таких закладів за рахунок державного та місцевого бюджетів, якщо відповідні категорії громадян становлять значну частину населення даної місцевості.

10. Видатки бюджету на управління

Управління є однією з основних функцій держави. Видатки на державне управління включають:

-- па функціонування законодавчої влади (апарату Верховної Ради України, Верховної Ради АРК, Рахункової палати та ін.);

-- функціонування виконавчої влади (апарату Кабінету міністрів України, Ради міністрів АРК і місцевих органів влади);

-- утримання Президента України та його Секретаріату;

-- утримання фінансових і фіскальних органів (Державної податкової служби, Головного контрольно-ревізійного управління, Державного казначейства та ін.);

-- загальне планування та статистичні служби;

-- утримання судової влади (Конституційного суду України, Верховного суду України);

-- інші видатки на загальнодержавне управління (виготовлення та перевезення національної валюти та ін.).

Із Державного бюджету України фінансуються видатки на функціонування законодавчої, виконавчої та судової влади, утримання Президента України та його апарату, фінансових і фіскальних органів, загальне планування і статистичні служби. Видатки державного бюджету на забезпечення громадського порядку та безпеки і судову владу протягом останніх трьох років мають стійку тенденцію до зростання, станом на кінець 2009 р. вони становили 17,4 млрд грн. На тому ж рівні здійснювалися видатки на виконання загальнодержавних функцій (16,4 млрд грн). З республіканського бюджету АРК утримуються органи влади і управління АРК. З обласних, районних бюджетів і бюджетів самоврядування здійснюються видатки на утримання відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Планування видатків на утримання органів державного управління здійснюється у формі складання індивідуальних і зведених кошторисів доходів та видатків. Разом із кошторисом затверджується штатний розпис державного управління, включаючи їх структурні підрозділи. Кошториси центральних органів виконавчої влади незалежно від джерел утримання обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій затверджує Міністерство фінансів України. Чисельність апарату органів законодавчої та виконавчої влади, що утримуються за рахунок державного бюджету, за період 2001 -- 2013рр. збільшилася в цілому на 44 %. У 2006 р. витрати на утримання апарату державного управління зросли щодо ВВП у 1,4 раза. Апарат Верховної Ради України зріс на 114 одиниць (на 17 %), апарат центральних органів виконавчої влади -- на 5311 одиниць (55,8 %). У зв'язку з великою чисельністю апарату державного управління постійно виникає питання проведення його оптимізації та скорочення.

Видатки на утримання органів державного управління, органів місцевої влади та місцевого самоврядування Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Саме через зазначені органи й відбувається переважно практична реалізація основних функцій держави, яка потребує постійного фінансування.

За рахунок коштів Державного бюджету України фінансуються видатки на державне управління, у тому числі на законодавчу і виконавчу владу та Президента України; судову владу; правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави; проведення виборів та, референдумів тощо.

Згідно з функціональною класифікацією видатків фінансування зазначених органів та заходів підпадає під розділ "Загальнодержавні функції" (код 0100).

На кошторисно-бюджетному фінансуванні перебувають вищі органи державного управління, органи місцевої влади та місцевого самоврядування (код 0111). З державної скарбниці фінансується утримання апаратів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та Адміністрації Президента України, Державного управління справами та органів, що входять до його системи; апарату Верховної Ради АРК. З державного бюджету фінансується діяльність народних депутатів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; забезпечується здійснення загальнодержавних повноважень Президентом України та Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що згідно з Конституцією України (ст. 118) виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, на яких покладається здійснення загальнодержавних функцій та завдань на місцях, держава бере на себе фінансування видатків на утримання зазначених місцевих адміністрацій.

Діяльність органів місцевого самоврядування та їх виконавчих комітетів фінансується за рахунок місцевих бюджетів, крім виконання тих функцій, які делегуються їм з загальнодержавного рівня: органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади (ст. 143 Конституції України). У цьому разі держава фінансує здійснення таких повноважень у повному обсязі за рахунок коштів державного бюджету або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, також компенсуються державою. Органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень затверджують плани й програми економічного та соціального розвитку відповідної території, місцеві екологічні програми, плани приватизації об'єктів комунальної власності. Витрати на утримання апарату органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів також визначаються кошторисами витрат.

Відповідно до функціональної класифікації видатків (код 0112) відбувається фінансування фінансової та фіскальної діяльності, зокрема утримуються апарати Рахункової палати України, Рахункової палати Верховної Ради АРК, а також органи зі спеціальною фінансовою компетенцією - Державна податкова служба, Державна контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Митна служба тощо. Витрати на утримання судової влади також проводяться за рахунок державного бюджету відповідно до правил кошторисно-бюджетного фінансування. Зокрема, на бюджетному фінансуванні перебувають Конституційний Суд України, Верховний Суд України, апеляційні суди, Вищий господарський суд України, господарські суди, військові суди, Вища рада юстиції. Водночас фінансування, що передбачається з державного бюджету в останні роки, не покриває мінімальних потреб судової влади, до того ж, запланованих показників не дотримуються.

Фінансування судової системи України

Об'єкт фінансування

2013 р. (млн. грн.)

Зростання порівняно з 2002 р. (%)

План на 2013 р. (млн грн.)

Фактично (% від плану)

Апеляційні суди

62

165

211

30

Місцеві суди

182

124

459

40

Військові суди

6

0

13

45

Судова реформа

Фінансування не передбачено

-

217

-

Зокрема, в березні 2003 р. Президент України доручив Держказначейству виділити судам усі кошти, закладені до держбюджету, на їх фінансування. Судова адміністрація розробила чергову програму допомоги судам.

З державної скарбниці фінансуються заходи, спрямовані на підтримання громадського порядку та безпеки держави, та органи, на які чинним законодавством покладено функції щодо їх забезпечення. Так, на кошторисно-бюджетному фінансуванні перебувають органи, що проводять діяльність із забезпечення громадського порядку, боротьби зі злочинністю та охорони державного кордону (органи внутрішніх справ, дорожньо-патрульна служба, Прикордонні війська України, Національне бюро розслідування тощо). Обсяг видатків на утримання Прокуратури України, органів безпеки та органів внутрішніх справ також визначається штатними розкладами та кошторисами витрат цих органів.

З бюджетів відповідного рівня здійснюється протипожежний захист та рятування. Так, видатки на місцеву пожежну охорону фінансуються з місцевих бюджетів і не враховуються при розрахунку міжбюджетних трансфертів.

У той же час, враховуючи загальнодержавне значення, за рахунок коштів державного бюджету фінансуються державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, а також із запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.