Організація та шляхи підвищення виробництва м’яса

Таблиця 2.6 Розрахунок показників ліквідності підприємства

Назва показника	2005 р.	2006 р.	2007 р.	Нормативне значення
Коефіцієнт покриття	6,1	7,6	7,6	>1
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,7	0,9	1,2	0,6-0,8
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,11	0,03	0,03	0,2-0,35
Чистий оборотний капітал, тис. грн.	1393,1	1442,5	1442,5	>0, зменшення

Практично за всіма показниками спостерігається їх зростання протягом досліджуваного періоду діяльності підприємства.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно. Значення даного коефіцієнта повинно бути у межах від 0,2 до 0,35. За даними таблиці видно, що в господарстві цей показник не відповідав нормативному значенню і крім того в останні роки зменшився. Це свідчить про те, що жодна частина короткострокових зобов'язань не буде погашена вчасно.

Коефіцієнт швидкої ліквідності відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Нормативне значення даного показника коливається в межах від 0,6-0,8. В досліджуваному підприємстві даний показник зріс на 71,4%, і склав 1,2. Отже, на підприємстві неефективно здійснюється управління запасами адже активи значно перевищують поточні зобов'язання перед підприємством. Позитивним також є зростання чистого оборотного капіталу

Таблиця 2.7 Розрахунок показників платоспроможності (фінансової) стійкості підприємства

Назва показника	2005 р.	2006 р.	2007 р.	Нормативне значення
Коефіцієнт платоспроможності (автономії)	0,7	0,8	0,8	>0,5
Коефіцієнт фінансування	0,4	0,3	0,3	<1, зменшення
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними запасами	0,8	0,9	0,9	>0,1
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,4	0,3	0,3	>0, збільшення

Коефіцієнт платоспроможності повинен бути більше 0,5, що й спостерігається на підприємстві. Для господарства є позитивним коли підвищується маневреність власного капіталу. Даний показник більший нормативу, що свідчить про поліпшення платоспроможності.

Коефіцієнт платоспроможності показує яку частина власних коштів у структурі активів займає власний капітал. Чим вищим є коефіцієнт автономії, тим надійнішим є вкладення коштів для інвесторів. Отже, у підприємства є реальні шанси для додатково залучення інвестиційних ресурсів у перспективні проекти.

Високою є і забезпеченість власними оборотними засобами. Практично повністю операційна діяльність фінансується за рахунок власного капіталу.

Таблиця 2.8 Розрахунок показників ділової активності підприємства

Оборотність дебіторської заборгованості	Виручка від реалізації / (Дебіторська заборгованість на початок року + Дебіторська заборгованість на кінець року) / 2	x	4,06	8,56
Оборотність кредиторської заборгованості	Виручка від реалізації / (Кредиторська заборгованість на початок року + Кредиторська заборгованість на кінець року) / 2	x	16,70	30,56
Середній період погашення дебіторської заборгованості	365 / Оборотність дебіторської заборгованості	x	89,84	42,64
Середній період погашення кредиторської заборгованості	365 / Оборотність кредиторської заборгованості	x	21,85	11,94
Оборотність активів	Виручка від реалізації / (Загальна сума активів на початок року + Загальна сума активів на кінець року) / 2	x	0,12	0,23
Оборотність постійних активів	Виручка від реалізації / (Вартість постійних активів на початок року + Вартість постійних активів на кінець року) / 2	x	0,17	0,34
Оборотність чистих активів	Виручка від реалізації / ((Загальна сума активів на початок року + Загальна сума активів на кінець року) - (Поточні зобовязання на початок року + Поточні зобовязання на кінець року)) / 2	x	0,12	0,24
Оборотність товарно - матеріальних запасів (I)	Виручка від реалізації / (Товарно-матеріальні запаси на початок року + Товарно-матеріальні запаси на кінець року) / 2	x	0,44	0,81
Оборотність товарно - матеріальних запасів (II)	Собівартість реалізованої продукції / (Товарно-матеріальні запаси на початок року + Товарно-матеріальні запаси на кінець року) / 2	x	1,09	0,90
Оборотність товарно - матеріальних запасів (III)	(Матеріальні витрати + Інші операційні витрати) / (Товарно-матеріальні запаси на початок року + Товарно-матеріальні запаси на кінець року) / 2	x	0,62	0,44
Середній період обороту товарно - матеріальних запасів	365 / Оборотність товарно - матеріальних запасів (II)	x	334,46	407,05
Тривалість фінансового циклу	(Середній період погашення дебіторської заборгованості + Оборотність товарно-матеріальних запасів (II)) - Середній період погашення кредиторської заборгованості	x	402,46	437,75
Оборотність готової продукції	Виручка від реалізації / (Готова продукція на початок року + Готова продукція на кінець року) / 2	x	52,16	139,42
Оборотність власного капіталу	Виручка від реалізації / Власний капітал	x	0,16	0,31

Аналізуючи ділову активність підприємства, необхідно обов'язково взяти до уваги те, що позитивним для підприємства є зростання значень показників оборотності. Дивлячись на дану таблицю видно, що досліджуване господарство має тенденцію до зростання показників оборотності. Що створює сприятливі умови для підприємства.

Таблиця 2.8 Розрахунок показників рентабельності підприємства

Назва показника	2005 р.	2006 р.	2007 р.	Нормативне значення
Коефіцієнт рентабельності активів	0,011	0,009	0,007	>0, збільшення
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	0,015	0,013	0,008	>0, збільшення
Коефіцієнт рентабельності діяльності	0,13	0,16	0,09	>0, збільшення

І останньою нашою таблицею, яка допоможе нам оцінити фінансовий стан підприємства - це розрахунок показників рентабельності підприємства. Можна зробити висновок, що господарство є рентабельним.

2.2 Економічна ефективність виробництва м'яса

М'ясо яловичини завжди посідало важливе місце в загальному обсязі його виробництва, але не зважаючи на це м'ясна галузь залишається однією з найпроблемніших в агропромисловому виробництві. Її подальший розвиток відбувається в досить складних умовах.

Існує два способи збільшення виробництва продукції - екстенсивний та інтенсивний. Розвиток відбувається на основі відтворення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовується більш ефективні засоби виробництва.

Інтенсифікація сільського господарства - це такий спосіб його ведення, за якого збільшення виробництва продукції досягається за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на широке використання досягнень науково-технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь і поголів'я худоби.

Мета інтенсифікації - це збільшення виходу високоякісної продукції.

Як форма розширеного відтворення інтенсифікація сільського господарства відбувається на основі додаткових вкладень на одиницю земельної площі, що мають на меті якісне вдосконалення всіх факторів виробництва.

Основні фактори інтенсифікації виробництва яловичини включають комплекс показників, серед яких:

– ефективне використання тварин районованих молочних і комбінованих порід, інтенсифікація вирощування молодняку і збільшення чисельності поголів'я, що забивається у старшому віці з великою живою масою, підвищення генетичного потенціалу м'ясної продуктивності;

– широке застосування промислового схрещування корів молочних порід з плідниками спеціалізованих м'ясних порід, інтенсивна відгодівля помісного молодняку;

– прискорений розвиток галузі м'ясного скотарства за рахунок розширеного відтворення наявного контингенту м'ясної худоби і використання для відтворення помісних телиць, отриманих при промисловому схрещуванні в молочному скотарстві;

– висока ефективність виробництва яловичини досягається на основі поглибленої спеціалізації і кооперації;

– з урахуванням потреби худоби в поживних речовинах складають раціони, при цьому головним критерієм є вік, жива маса і середньодобовий приріст тварин;

– знання процесу формування м'ясної продуктивності, закономірностей росту і розвитку тварин з урахуванням цього в технологічному процесі, із збільшенням віку тварин після 18 місяців утворюється усе менше внутрішньо м'язового жиру і більше між м'язового і підшкірного;

– у м'ясному скотарстві важливим є також підвищення запліднюваності маткового стада, збільшення маси телят при відніманні і після віднімання, зменшення наявності жиру в туші при збереженні смакових якостей, скорочення виробничих витрат;

– м'ясна худоба вимагає невеликих капіталовкладень у будівлі й устаткування, що також пов'язано з підвищенням ефективності виробництва.

В сучасних умовах інтенсифікація сільського господарства є головним напрямом його розвитку і основним джерелом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, що забезпечує зміцнення економіки господарства.

Аналізуючи економічні показники при виробництві продукції тваринництва розглянемо інтенсифікацію тваринництва і її економічну ефективність в таблиці 2.9.

Таблиця 2.9 Інтенсифікація тваринництва і її економічна ефективність

Показники	Роки	2007 р. у % до 2005 р.
	2005 р.	2006 р.	2007 р.
Рівень інтенсивності
Припадає на умовну голову худоби:
основних фондів тваринництва, грн.	1170,78	1546,78	1562,75	133,48
виробничих витрат в тваринництві, грн.	2082,18	1942,60	2130,90	102,34
витрат живої праці в тваринництві, люд.-год.	299,20	267,73	293,60	98,13
кормової площі, га	431,22	399,94	438,11	101,60
витрати кормів, грн.	1160,27	1051,50	1153,35	99,40
Щільність умовного поголів'я на 100 га с.-г. угідь, голів	34	34	31	90,62
Ефективність інтенсифікації тваринництва
Вироблено на 1 умовну гол. грн.
валової продукції тваринництва	1403,6297	1399,25	1391,15	99,11
товарної продукції тваринництва	1688,87	1200,16	1316,52	77,95
валового доходу	1238,52	1389,45	86,82	7,01
прибутку від тваринництва	163,73	-298,03	-326,89	х
Вироблено валової продукції тваринництва, грн.
на 1 грн. основних фондів	1,20	0,90	0,89	78,74
на 1 грн. виробничих витрат	0,67	0,72	0,65	102,59
на 1 люд.-год.	4,69	5,23	4,74	107,17
на 1 га кормової площі	3,25	3,50	3,18	103,57
Оплата праці 1 люд.-год. у тваринництві, грн.	1,39	2,05	2,07	103,57
Рівень рентабельності, %	10,74	-19,89	-19,89	-30,63 п.п.

На основі даних та проведених розрахунків щодо інтенсифікації тваринництва і її економічної ефективності , можна зробити висновок. Обсяг основних фондів тваринництва у розрахунку на 1 умовну голову у 2007 р. порівняно з 2005 р. зріс на 33,48%, зросли виробничі витрати та кормова площа на одну голову худоби. Цей показник залежно від об'єкта інтенсифікації може характеризувати рівень інтенсивності всього господарства або окремих його галузей. За рахунок впровадження комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів на підприємстві зменшилися витрати живої праці у порівняні з 2005 р. Це відображає відповідні зміни у співвідношенні затрат уречевленої і живої праці з підвищенням технічної озброєності сільського господарства.

Збільшення кормової площі господарства дає змогу створити надійну кормову базу. Обсяг виробництва м'яса яловичини та інших видів продукції, як і продуктивність худоби в значній мірі залежить від забезпечення тварин повноцінними кормами, за дотриманням збалансованих за поживними речовинами та необхідними елементами раціонів годівлі. Забезпеченість залежить від розвитку кормовиробництва в господарстві. Процес концентрації засобів виробництва на одиниці земельної площі є основою інтенсивного розвитку сільського господарства. Особливість інтенсифікації сільськогосподарського виробництва полягає в тому, що технічні вдосконалення засобів і предметів праці виявляються не прямо, а через функціонування землі. Інтенсифікація землеробства базується на тій особливості землі як засобу виробництва, що її родючість при правильному використанні підвищується, забезпечуючи зростання врожайності сільськогосподарських культур. За рахунок цього на підприємстві зменшилися витрати кормів на 1 голову.

За результатами розрахунків таблиці ми бачимо, що валова продукція тваринництва на 1 умовну голову зменшилася порівняно з 2005 р. 0,9%. Виробництво товарної продукції знизилося, а це свідчить проте що знижуються можливості підприємства, адже від цього показника залежать грошові надходження. За рахунок цього виробництво м'ясної продукції є не рентабельним. Показник рівня рентабельності як відношення прибутку до собівартості набув найбільшого застосування для визначення й аналізу ефективності виробництва. Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва є узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображається у високій результативності використання живої і уречевленої праці в засобах виробництва підприємства. Ефективність виробництва яловичини по досліджуваному господарству наведено у таблиці 2.10.

Таблиця 2.10. Ефективність виробництва яловичини

Показники	Роки	2007 р. у % до 2005 р.
	2005 р.	2006 р.	2007 р.
Середньодобовій приріст ВРХ, г	416,18	419,74	419,31	100,75
Рівень товарності, %	57,7	64,9	64,2	-6,5 п.п.
Собівартість 1 ц грн.	646,59	622,3	653,4	101,1
Реалізаційна ціна 1 ц грн.	577,9	553,75	593,64	102,7
Прибуток (+) збиток (-) від реалізації 1 ц по м'ясу ВРХ, тис. грн.	-68,69	-68,55	-59,76
Рівень рентабельності, %
по яловичині	-4,16	-43,85	-43,00	-38,84 п.п.
по тваринництву	10,74	-19,89	-19,89	-30,63 п.п.
по підприємству	14,3	14,7	5,4	8,9 п.п.

Як ми бачимо з таблиці середньодобовий приріст ВРХ зменшився, у порівняні 2005 р. - 416,18, а у 2007 р. - 419,31. Рівень товарності є низьким і це негативно впливає на розвиток підприємства. Реалізаційна ціна 1 ц яловичини з 2005 р. зросла на 15,74 грн. Проаналізувавши дані таблиці можна зробити висновок, що м'ясна галузь на підприємстві знаходиться у досить критичному стані.

Трудомісткість виробництва яловичини характеризує рівень затрат праці на виробництво одиниці продукції або виконання певної роботи. Залежно від складу і ступеня послідовної участі сукупної праці у виробництві сільськогосподарської продукції її поділяють на технологічну, галузеву, загальногосподарську і народногосподарську. Проаналізуємо вплив факторів на трудомісткість виробництва м'яса в таблиці 2.11.

Таблиця 2.11 Вплив факторів на трудомісткість виробництва м'яса

Показники	Базисний рік 2005(а)	Звітний рік 2007(б)
Витрати праці на 1 голову ВРХ на відгодівлі люд.-год.	92,74	119,22
Середньорічний приріст м'яса ВРХ, г	1,519	1,530
Витрати праці на 1 ц приросту люд.-год.	61,05	77,9
Витрати праці на 1 голову баз. року і її продуктивність звіт. року, люд.-год.	х	60,61
Відхилення трудомісткості - всього, люд.-год.	х	16,85
в т.ч. за рахунок зміни:
продуктивності	х	17,43
витрат праці на 1 голову	х	-0,56

З даних таблиці ми бачимо, що трудомісткість збільшилась на 16,85 люд.-год. за рахунок зміни продуктивності вона зросла на 17,43, а витрати праці 1 голову зменшилась на 0,56 люд.-год.

2.3 Формування і місце м'ясного скотарства в економіці підприємства

Важливішою галуззю продуктивного тваринництва є скотарство, яке постачає незамінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості. В результаті господарського використання великої рогатої худоби одержують молоко, що відзначається високими харчовими якостями і є сировиною для виробництва молочних продуктів. Скотарство дає основну масу м'ясної продукції, цінної за вмістом високоякісних білків і незамінних амінокислот.

Від забою молодняку великої рогатої худоби одержують шкіряну сировину, а з відходів виробляють багато необхідних і цінних продуктів.

Скотарство є основним постачальником органічних добрив для рослинництва і певною мірою зумовлює рівень урожайності сільськогосподарських культур. Економічне значення скотарства характеризується також тим, що в господарстві є важливою галуззю.

М'ясо яловичини завжди посідало важливе місце у виробництві, але на протязі останніх років дана галузь катастрофічно зменшилася, склалися вкрай важкі стартові позиції щодо нарощування виробництва м'яса для підприємства. На ринку м'яса склалася розбіжність між попитом, зумовленим низькою платоспроможністю населення та зарубіжною експансією (зусиллям імпортної продукції), наявними ресурсами і втраченими потенційними можливостями.

Економічна стабілізація практично неможлива без істотного здешевлення виробництва яловичини за рахунок використання внутрішніх резервів господарства, насамперед підвищення продуктивності худоби. Тому продуктивність худоби була і залишається одним з найважливіших факторів формування економічної ситуації галузі на підприємстві.

Для підвищення ефективності виробництва яловичини насамперед потрібно забезпечити значне зростання продуктивності молодняку як мінімум до 500-600 г приросту живої маси на добу на основі повноцінної годівлі худоби.

М'ясний контингент може бути відчутно збільшений за рахунок скорочення падежу телят.

Проаналізуємо роль и значення виробництва м'яса ВРХ в економіці підприємства (табл. 2.12).

Як видно з таблиці, виручка від реалізації м'яса ВРХ серед загальної кількості грошових надходжень займає значну частину. Так, питома вага виручки від реалізації яловичини склала 47,24% у 2005 р. і 41,95% у 2007 р. по відношенню до всіх грошових надходжень по тваринництву. Найбільша виручка від реалізації яловичини була у 2005 р. - 462,9 тис. грн. а отже становила найбільшу питому вагу по відношенню до інших надходжень від тваринництва. У 2007 р. вона знизилася на 161 тис. грн., що є негативним фактом у розвитку тваринництва.

Таблиця 2.12 Роль і значення виробництва м'яса ВРХ в економіці підприємства

Показники	Роки	Відхилення (+/-) 2007 р. до 2005 р.
	2005 р.	2006 р.	2007 р.
Виручка від реалізації м'яса ВРХ, тис. грн.	462,9	287,6	301,9	-161,0
Питома вага від реалізації яловичини в % до:
тваринництва	47,24	42,01	41,95	-5,29
по господарству	28,98	24,13	24,12	-4,86
Одержаний прибуток (+) збиток (-) від реалізації м'яса ВРХ всього, тис. грн..	-20,1	-224,6	-235,8	-215,7

Як видно з таблиці, виручка від реалізації м'яса ВРХ серед загальної кількості грошових надходжень займає значну частину. Так, питома вага виручки від реалізації яловичини склала 47,24% у 2005 р. і 41,95% у 2007 р. по відношенню до всіх грошових надходжень по тваринництву. Найбільша виручка від реалізації яловичини була у 2005 р. - 462,9 тис. грн. До 2006 р. вона знизилася на 37,9%, а у 2007 р. зросла на 5%.

По відношенню до грошових надходжень по господарству, то найбільшу питому вагу становили надходження від реалізації м'яса ВРХ у 2005р. - 28,98%, найменшу у 2007 р. - 24,12%. Прибуток від реалізації яловичини підприємство за останні три роки не отримувало. В даних роках з'явилися величезні збитки - -20,1, -224,6 і _35,5 тис. грн. відповідно.

За період з 2005 р. по 2007 р. у підприємстві спостерігається скорочення поголів'я великої рогатої худоби. Зниження валового приросту та зниження собівартості одиниці продукції.

Причиною такого становища складний економічний стан з будь-яких обставин утримувати тварин. Погіршення ситуації пояснюється низькою якістю кормів і незбалансованістю кормових раціонів, низький рівень тварин, високі витрати на матеріально-технічні ресурси, значні затрати людської праці, критичний рівень зносу основних засобів. Усе це призводить до постійного підвищення собівартості 1 ц живої маси тварин. Ціни реалізації м'ясної продукції також мають тенденцію до зменшення. Низькі ціни реалізації спричинили ситуацію, коли виробництво м'ясної продукції має постійну збитковість.

Економічна доцільність розвитку м'ясного скотарства визначається кількістю і якістю яловичини, одержуваної від тварин м'ясних порід при найменших затратах.

Переваги м'ясної худоби перед молочною за м'ясною продуктивністю значні. Затрати ж на утримання корови і теляти вимагають більших витрат кормів на одиницю приросту. Тому питання міцної кормової бази в м'ясному скотарстві - одне з головних при організації галузі.

Підприємство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення використання їх є одним з найважливіших завдань, розв'язання якого сприятиме підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюється.

У системі заходів щодо стабілізації галузі головним завданням на найближчі роки повинно бути нарощування поголів'я і відновлення якісних показників у галузі по його продуктивності та виходу приплоду. При обмеженому контингенті молодняку треба забезпечити інтенсивне його вирощування та відгодівлю і реалізацію високими ваговими категоріями, годівлі та живої масою 350 і більше кілограмів.

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОДУКЦІЇ СОКТАРСТВА

3.1 Вплив технологічних аспектів виробництва на економічну ефективність діяльності підприємства

Спеціалізоване м'ясне скотарство - це високоякісна яловичина. Великі резерви подальшого нарощування її виробництва в інтенсифікації відтворення стада, вирощення молодняку, скорочення строків відгодівлі й передзабійної живої маси тварин.

Впровадження інтенсивної технології в господарстві дасть змогу збільшити середньодобові прирости на 1 голову ВРХ, що в свою чергу приведе до збільшення виробництва валової продукції, а також скоротиться безпосередньо строк відгодівлі тварин, що сприятиме зменшенню затрат на виробництво яловичини.

Технологія м'ясного скотарства становить специфічну галузь тваринництва, де вирощують телят до 6-8 місячного віку на підсисі під коровами-годувальницями. Тому витрати на утримання матері, у тому числі й у сухостійний період, лягають на вирощування молодняку, тоді як у молочному скотарстві народжене теля умовно прирівнюється до вартості 1,5 ц молока, що приблизно в 7 разів менше вартості утримання м'ясної корови.

Виходячи з цього, підвищення ефективності м'ясної худоби встановлюється двома факторами: затратами на утримання м'ясної корови і рівнем м'ясної продуктивності м'ясної худоби.

Переваги м'ясної худоби перед молочною за м'ясною продуктивністю значні. Затрати ж на утримання корови і теляти вимагають більших витрат кормів на одиницю приросту.

Інтенсивна технологія виробництва яловичини включає три періоди відгодівлі тварин.

1. Молочний та після молочний;

2. Дорощування;

3. Заключна відгодівля.

Молочний період відгодівлі триває згідно інтенсивної технології 45-55 днів, а після молочний - 50 днів.

В молочній фазі в розрахунку на одну голову згодовують 250-280 кг молока, 45 кг концкормів і 15-20 кг сіна.

За весь період молочної фази теляті згодовують 131 к. од., що забезпечує 800-850 г. середньодобового приросту.

Післямолочна фаза передбачає підготовку молодняку до максимального поїдання кормів в період інтенсивного дорощування і відгодівлі. Основні корми - це сіно, сінаж, силос, концкорми, які складають 95% раціону поживності.

Інтенсивна технологія при дорощуванні передбачає використання молодняку 6-10 місячного віку, для подальшого нарощування м'яса. На дорощування відбирають здорових тварин живою вагою 120-180 кг.

При організації годівлі важливе значення має біологічна повноцінність кормів: самої годівлі, яка забезпечується шляхом включення в раціон вітамінно-мінеральних добавок. Дорощування проводиться протягом 210-280 днів, для досягнення живої маси тварин 280-320 кг і більше.

На інтенсивну заключну відгодівлю тварин ставлять в 15-18-місячному віці середньою вагою 280-350 кг.

Період такої відгодівлі 120-150 днів. За весь період відгодівлі середньодобовий приріст повинен складати не менше 900-1000 г., затрати корму на 1кг приросту становлять 10-11 к.од., в тому числі концентратів - 40-60%.

Безприв'язне утримання худоби при інтенсивній технології дає можливість спеціалізувати працю операторів по її догляду. Високий рівень спеціалізації праці, ефективне використання засобів механізації дозволяє досягти вищих показників продуктивності праці.

Інтенсивна технологія вирощування і відгодівлі ВРХ включає:

– розведення високопродуктивних тварин;

– збалансовану годівлю тварин з максимальним використанням грубих і соковитих кормів;

– застосування на фермах прогресивних способів утримання тварин, комплексної механізації;

– впровадження ефективних форм організації і оплати праці;

– дотримання технологічної дисципліни, направленої на своєчасне і якісне проведення всіх виробничих процесів.

Отже, із розглянутих факторів можна зробити висновок, що збільшення виробництва яловичини залежить від впровадження у виробництво передової технології вирощування і відгодівлі ВРХ; удосконалення виробничих процесів за рахунок механізації трудомістких операцій, зміцнення кормової бази та поліпшення годівлі тварин; удосконалення організації і оплати праці, племінної справи.

Збільшення виробництва яловичини можливе за рахунок комплексного використання всіх факторів інтенсивного виробництва.

На сучасному етапі формування конкурентоспроможного агропромислового виробництва ринкового типу доцільно більше приділяти уваги розвитку матеріально-технічної бази, системного оновлення матеріально-ресурсного потенціалу аграрної сфери, розвитку інвестиційних процесів із обґрунтуванням основних напрямків, інтенсифікації агропромислового комплексу. У розвитку інтенсифікації важливим є не тільки процес забезпечення коштами, а й раціональне їх використання.

Питанням інтенсифікації аграрного виробництва займалися ряд вчених - аграріїв і досліджують проблему сьогодні, що базується на запровадженні інноваційних процесів.

Підвищенню ефективності інтенсифікації виробництва яловичини сприяє використання прогресивних технологій управління тварин. Досвід передових підприємств свідчить, що при великій кількості поголів'я тварин (2000 голів і більше) економічна ефективність інноваційних технологій значно вища, ніж у підприємствах з поголів'ям до 500 гол. У цих підприємствах широко застосовують безприв'язну технологію утримання, а тому затрати праці на голову тварин тут найнижчі порівняно з агро формуванням області. Такий спосіб дає можливість розмістити у приміщенні на 30% тварин більше (проте це не створює дискомфорту для тварин, оскільки оптимальний мікроклімат забезпечує вентиляційна система серії «Клімат») і довести навантаження на одного оператора до 1000 гол, механізувати виробничі процеси.

Оскільки продуктивність тварин значною мірою залежить від їх породи, то працівникам аграрного сектору необхідно звернути увагу на формування породи стада. В світі існує понад тисяча порід великої рогатої худоби, але тільки кілька з них належать до спеціалізованих порід м'ясного напрямку. Переважна кількість це комбіновані: мають м'ясо-молочний напрям продуктивності. Новинкою вітчизняної селекції є знаменівська м'ясна.

Ефективність тваринництва значною мірою залежить від правильної організації виробництва, яка створює умови для найкращого утримання тварин, раціонального використання корисної площі приміщень, обслуговування тварин з урахуванням їх віку виробничого призначення і фізіології.

Новітні наукові пропозиції в змозі прискорити процес відтворення стада, підвищення його продуктивності та нарощування валового виробництва продукції скотарства. Суть інноваційного процесу полягає в тому що у найпродуктивніших породистих тварин можна брати ембріони і пересаджувати їх коровам з низькою продуктивністю чи вибракуваним для відгодівлі-сурогатним матерям. За рік від кожної високопродуктивної корови у такий спосіб можна одержати 10-12 елітних телят для створення високоудійного стада.

На нинішньому етапі розвитку необхідно широко застосовувати наукові досягнення вчених у виробничу практику, залучаючи до цієї справи фінансові джерела інвесторів і ресурси державного цільового фінансування.

Дотримання послідовності прийняття управлінських рішень, правильний вибір технології утримання тварин та диференційований підхід до можливостей підприємства дасть змогу наростити поголів'я великої рогатої худоби. Використання новітніх технологій утримання тварин, формування високоякісної кормової бази й ощадливе використання кормів сприятимуть підвищенню середньодобових приростів молодняку ВРХ до 800 г завдяки цьому реальною є можливість збільшити валове виробництво приросту.

Для підвищення рівня середньодобових приростів молодняку ВРХ і уникнути збитковості або низько рентабельності , необхідно здійснити глибокий аналіз структури раціону та якості й поживності корму. Низький рівень годівлі та нестача протеїну в раціонах призводить до зниження приростів тварин, подовження строків вирощування й підвищення витрат корму на одиницю продукції. Використання концентрованих кормів у вигляді незбалансованих сумішок знижує їхню ефективність на 15-20%. З досвіду передових підприємств оптимальною кількістю концентрованих кормів у структурі раціону є 30-35%. Збільшення витрат корму на голову тварин дає змогу одержувати середньодобові прирости не менше 750 г, в результаті чого витрати корму на одиницю приросту помітно знижуються, отже, зростає окупність кормової одиниці. Доцільно здійснювати високоефективне кормо виробництво та формування кормових раціонів для кожної статевовікової групи тварин з урахуванням породних їх якостей і продуктивності, що забезпечить високі середньодобові прирости ВРХ на дорощуванні та відгодівлі.

Таким чином, рентабельне ведення галузі м'ясного скотарства неможливе без дотримання комплексу вимог: налагодженої племінної роботи, створення кормової бази та раціонів, збалансованих за кормо-протеїновими одиницями, раціональної організації праці.

Економічна криза, яка охопила аграрне виробництво, зумовила розвал інтеграційних звуків між агровиробниками та переробними підприємствами. Натомість спостерігається нарощування виробництва приросту ВРХ у господарствах населення, реалізація якої здійснюється стихійним покупцям-одноосібникам. Таким чином, споживач отримує продукцію сумнівної якості, переробні підприємства не завантажують сировиною свої потужності, а трудові ресурси втрачають робочі місця.

Відродження великотоворного виробництва приросту ВРХ відкриває великі можливості для впровадження високоефективних інноваційних технологій. Оскільки новації досить високозатратні, то запроваджувати їх доцільно у підприємствах з великою кількістю поголів'я збільшення матеріальних витрат з розрахунку на 1 гол., тварин у кінцевому результаті дає змогу знизити витрати на 1 ц продукції, підвищити продуктивність тварин та підвищити продуктивність праці тваринників. Завдяки технологічно правильному утриманню тварин ВРХ, вирощування їх до відповідних якісних кондицій сприятиме оцінці виробленої продукції за прийнятою ціною, виведення м'ясного скотарства з кризи та підвищення його ефективності за рахунок інтенсифікації галузі.

Таким чином, передові інноваційні енерго- та ресурсозберігаючі технології є прогресивними та економічно вигідними, оскільки доводять, що наявність поголів'я ВРХ в кожному сільськогосподарському підприємстві має бути в межах 1000 гол, при цьому прибуток на 1 ц становитиме 30 грн. Тому важливим завданням сьогодення є підвищення ефективності інтенсифікації виробництва продукції тваринництва шляхом удосконалення технологій, поліпшення матеріально-технічної бази, соціально-побутових умов праці, підвищення кваліфікації працівників та матеріальної заінтересованості в кінцевих результатах праці.

3.2 Удосконалення системи управління ефективністю виробництва на основі інформаційних систем підтримки прийняття рішень

Раціональне використання заготовлених кормів в господарстві залежіть від науково обґрунтованого підходу до складання кормових раціонів. При визначенні структури кормового балансу необхідно враховувати природно-кліматичні умови господарства, види і породи худоби, її віковий склад, сезонність, а також досягнення науки і передового досвіду в організації раціональної її годівлі. Повноцінна годівля тварин - це основа їх високої продуктивності, скоростиглості і збільшення живої ваги молодняку, а в кінцевому підсумку - підвищення ефективності тваринництва.

Правильне використання кормів - великий резерв збільшення і здешевлення виробництва продуктів тваринництва. На основі оптимальних норм годівлі розраховують оптимальні кормові раціони тварин в залежності від умов кожного господарства і його можливостей.

Формування збалансованих раціонів годівлі раціональніше всього здійснити за допомогою обчислювальної техніки. Адже можливості сучасних технічних і програмних засобів дають можливість будувати математичні моделі будь-якої складності з високим степенем деталізації. Крім того однією із переваг моделювання є легкість коригування моделей і обчислення уточнених значень.

Побудова моделей із розрахунку оптимальних раціонів годівлі тварин можливе в розрізі двох напрямів: 1) розрахунок оптимального кормового раціону із кормів, що виготовляються в господарстві та 2) розрахунок оптимального кормового раціону із суміші кормів власного виробництва та покупних кормових добавок, комбікормів і т.п. з урахуванням всіх необхідних поживних елементів, мікроелементів, вітамінів.

В сучасних умовах більш реалістичним виглядає перший варіант, тобто побудова такого раціону який би задовольняв необхідні потреби тварин кормами власного виробництва. Вони є більш дешевшими порівняно з покупними. Постановку задачі сформулюємо так: виходячи із кормів, які має господарство, а також кормових добавок, які закуплені, скласти кормовий раціон (на добу, декаду, рік) для тварин певної статевовікової групи, який повністю задовольняв би їх біологічні потреби в кормах, поживних речовинах і мав би мінімальну вартість. Мінімум вартості раціону виступає в задачі в якості критерію оптимальності.

Згідно з умовою задачі головними змінними в ній є шукані кількості кормів по видах, які ввійшли в раціон. В якості допоміжних змінних можуть бути загальні об'єми поживних речовин по видах, як правило, кормових одиниць (к. од.).

Для розробки економіко-математичної моделі необхідна така інформація: 1) перелік вироблених в господарстві кормів, із яких буде складено раціон (звітні дані); 2) біологічна потреба тварин в необхідних поживних речовинах (додаток А); 3) співвідношення окремих груп кормів в раціоні (в % до загальної кількості к. од. в ньому); 4) поживність кормів (додаток Б); 5) собівартість вироблених в господарстві кормів (звітні відомості). У відповідності з прийнятими позначеннями модель задачі буде мати вигляд:

.

при наступних умовах:

по вмісту в раціоні поживних речовин в необхідних кількостях

.

Вміст в раціоні поживних речовин (кормових одиниць, обмінної енергії, перетравного протеїну, кальцію, фосфору, каротину, цукру, сухої речовини та ін.) повинен бути таким, щоб підтримувалась нормальна життєдіяльність і забезпечувалась певна продуктивність тварини;

Загальна кількість кормових одиниць в раціоні визначається із співвідношення:

.

по вмісту в раціоні різних груп кормів в певних границях

.

Окремі групи кормів ( грубих, соковитих, концентрованих, зелених) повинні входити в раціон в певних співвідношеннях (в % до загальної кількості кормових одиниць);

по вмісту в раціоні окремих видів кормів в певних границях

по невід'ємності змінних

Отже, необхідно виходячи із наявних в господарстві кормів, скласти такий добовий раціон годівлі великої рогатої худоби на відгодівлі, який би задовольнив їх потреби в необхідних поживних речовинах при найменшій вартості.

Для розробки економіко-математичної моделі необхідна наступна інформація.

Перелік кормів i кормових добавок, які включаються в раціон: зерно, сіно, сінаж, солома, силос, буряк кормовий, зелена маса. Оскільки годівля тварин за технологічними особливостями і складом кормів суттєво відрізняються у зимовий та літні періоди доцільно побудувати окремо раціон годівлі в зимовий та літні періоди.

Для підтримки життєдіяльності i забезпечення заданої продуктивності ВРХ в її добовому раціоні повинно міститись: кормових одиниць - не менше 5, перетравного протеїну - 550 г, кальцію - 45 г, фосфору - 24 г, каротину - 330 мг.

В добовому раціоні ВРХ повинно дотримуватись наступне співвідношення окремих груп кормів (в % до загальної кількості к. од. в раціоні ): грубих - від 2% до 35%, соковитих - від 17% до 29%, в т.ч. силосу 0%; концентрованих - від 15% до 30%.

Для складання розгорнутої економіко-математичної моделі змінні в задачі позначаються таким чином:

x1 - кількість (кг) зерна;

x2 - кількість (кг) сіна;

x3 - кількість (кг) сінажу;

x4 - кількість (кг) соломи;

x5 - кількість (кг) силосу;

x6 - кількість (кг) буряка кормового;

x7 - кількість (кг) зеленої маси;

x8 - загальна кількість кормових одиниць в раціоні.

Розглянемо обмеження в задачі з урахуванням прийнятих позначень. За вмістом в раціоні поживних речовин в необхідних кількостях кормових одиниць

1,2•x1 + 0,42•x2 + 0,35•x3 + 0,28•x4 + 0,2•x5 + 0,12•x6 -х8 = 0;

мінімуму кормових одиниць

x8 ? 5;

Введення першого обмеження дозволить визначити загальну кількість кормових одиниць в раціоні, другим обмеженням задається гранично допустима норма кормових одиниць в раціоні;

перетравного протеїну (г)

90•x1 + 48•x2 + 34•x3 + 5•x4 + 14•x5 + 3•x6 ? 550;

кальцiю (г)

0,8•x1 + 6•x2 + 7,5•x3 + 4,2•x4 + 1,5•x5 + 0,4•x6 ? 45;

фосфору (г)

3,2•x1 + 2,1•x2 + 1•x3 + 0,8•x4 + 0,5•x5 + 0,4•x6 ? 24;

каротину (г)

2•x1 + 15•x2 + 39•x3 + 1•x4 + 20•x5 + 0•x6 ? 330;

Вміст поживних речовин повинен бути не менше мінімальної потреби в них тварини;

Коефіцієнти при невідомих характеризують поживність кормів. Праворуч в обмеженнях позначена мінімальна норма вмісту поживних речовин в раціоні.

по вмісту в раціоні різних груп кормів в певних границях:

концентрованих кормів

min 1,2•x1 - 0,15•x8 ? 0;

max 1,2•x1 - 0,3•x8 ? 0;

грубих кормів:

min 0,42•x2+0,35•x3+0,28•x4 - 0,2•x8 ? 0;

max 0,42•x2+0,35•x3+0,28•x4 - 0,35•x8 ? 0;

в т.ч. сіна

min 0,42•x2- 0,32•x8 ? 0;

max 0,42•x2- 0,18•x8 ? 0;

соковитих кормів

min 0,2•x5- 0,17 x8 ? 0;

max 0,2•x5- 0,29 x8 ? 0;

В рацiонi повинно бути забезпечено певне процентне спiввiдношення грубих, соковитих і концентрованих кормiв (в % до загальної кiлькостi к. од. в рацiонi);

Коефiцiєнти при змiнних, якi позначають кiлькiсть кормiв показують поживнiсть кормiв, а при змiннiй, яка позначає загальну кiлькiсть кормових одиниць - мiнiмальний i максимальний вiдсотки вмiсту в рацiонi грубих, соковитих і концентрованих кормів. Праворуч в обмеженнях стоїть нуль.

Критерій оптимальності - мiнiмум вартостi (собівартості) рацiону - виражається функцiєю

Zmin = 0,56•x1+0,15•x2+0,25•x3+0,08•x4+0,03•x5+0,12•x6;

Коефiцiєнти при змiнних в критерiї оптимальностi позначають вартiсть (собiвартiсть) 1 кг корму по видах.

Для розв'язування задачі на персональному комп'ютер (ПК) представимо її модель у комп'ютерному вигляді (додаток В).

Пiсля розв'язку задачi на ПК отримано оптимальний рацiон, який мiстить (кг): зерна - 1,1 кг, сiна - 6,7; сінажу - 0; соломи - 0; силосу - 11,5 кг, кормових буряків - 2 (додаток В).

З врахуванням поголів'я тварин та досягнутої урожайності сільськогосподарських культур можна розрахувати посівну площу, яку необхідно відвести під кормові культури для забезпечення ВРХ необхідними кормами власного виробництва (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 Розрахункова потреба в посівній площі

Культура	Фактична площа посіву (2007 р), га	Розрахункова площа посіву, що забезпечить формування необхідного кормових запасів
Зернові	391	120
Багаторічні трави	252	308
Сінаж	9	0
Кукурудза на силос	50	75
Кормові буряки	2	3,5

Отже, як показують розрахунки в господарстві недостатньо заготовлюється сіна, силосу та кормових буряків. Вирішити проблему можна екстенсивним шляхом - розширенням посівних площ до отриманих розрахункове в моделі або шляхом інтенсифікації виробництва (підвищення урожайності кормових культур).

3.3 Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва м'яса ВРХ з врахуванням екологічних аспектів

Для підвищення продуктивності праці і зниження фізичного навантаження на фермах по вирощуванню і відгодівлі тварин необхідно по можливості максимально використовувати машини і обладнання для приготування і роздачі кормів, випоювання телят, прибирання гною і створення мікроклімату в тваринницьких приміщеннях.

Сучасний рівень механізації виробничих процесів на фермах по вирощуванню і відгодівлі молодняку низький, про що свідчать значні затрати живої праці та висока собівартість продукції.

Молодняк на вирощуванні і відгодівлі утримують в закритих приміщеннях, котрі мають низьку стелю, підлогу з поганими стічними каналами для гноївки, задовільну вентиляцію і недостатню освітленість.

Все це негативно впливає на мікроклімат в приміщеннях, веде до підвищення вологості і появи великої загазованості аміаком, оксидом вуглецю і іншими шкідливими речовинами, що негативно впливає на стан тварини, їх апетит, опірність до захворювань, особливо легеневих.

Необхідно слідкувати за температурою, вологістю в приміщеннях, станом вікон, перевіряти роботу вентиляційної системи, не допускати протягів, особливо при отриманні молодняку.

Найбільш трудомісткий процес при вирощуванні яловичини - годівля тварин, за виключенням перевезення кормів, проводиться вручну. Корми підвозяться за допомогою гужового транспорту.

Використанням малогабаритних мобільних кормороздавачів типу РММ-5,0 або РСП-10 для транспортування, змішування і роздачі на ходу на дві або одну сторону подрібнених кормів, а також для підвезення кормів із само навантаженням дозволило б значно підвищити продуктивність праці обслуговуючого персоналу, збільшити поголів'я тварин і їх продуктивність.

В господарстві при прив'язному утриманні гній прибирають транспортером один раз на день. Для цього використовують транспортери типу ТСН-3,06 і ТСН-2,06. По транспортеру маса потрапляє в тракторний самоскидний причіп, яким її відвозять до гноєсховища. В літній період молодняк утримують в спеціальних загонах, прилаштованих біля ферм. Після довгого часу утримання в загоні утворюється болотоподібна маса яку потрібно було б або вивозити або стелити соломою.

Удосконалення виробництва потребує науково обґрунтованого підходу, якісної роботи інженерно-технічної служби.

Для подальшої інтенсифікації виробництва необхідні ремонт приміщень ферм, воріт, вікон, підлоги, встановлення притоково-витяжної вентиляції в приміщеннях.

Механізація виробничих процесів у виробництві яловичини дозволить впровадити у виробництво інтенсивну технологію. В перспективі ферма по відгодівлі ВРХ буде оснащена комплексом машин, що дасть змогу організувати високорентабельне виробництво яловичини.

Спеціалізоване м'ясне скотарство - це високоякісна яловичина. Великі резерви подальшого нарощування її виробництва в інтенсифікації відтворення стада, вирощення молодняку, скорочення строків відгодівлі і збільшення передзабійної живої маси тварин.

Впровадження інтенсивної технології в господарстві дасть змогу збільшити середньодобові прирости на 1 голову ВРХ, що в свою чергу приведе до збільшення виробництва валової продукції, а також скоротиться безпосередньо строк відгодівлі тварин, що сприятиме зменшенню затрат на виробництво яловичини.

Важливим фактором розвитку скотарства, підвищення м'ясної продуктивності та збільшення виробництва м'яса ВРХ є селекція і племінна робота.

Підвищення продуктивності тварин залежить насамперед від рівня та якості годівлі і умов утримання. Тварини найкращої породи при нестачі корму і поганих умовах утримання не тільки не можуть проявити свої цінні якості, а й будуть мати гірші показники за не поліпшену худобу, оскільки остання витриваліша, краще пристосована до несприятливих зовнішніх умов.

Підвищення м'ясної продуктивності ВРХ можна досягнути лише при одночасному поліпшенні умов годівлі, утримання та доброму генетичному потенціалу тварин.

Ефективним засобом підвищення генетичного потенціалу є міжпородне схрещування тварин.

Одним з важливих напрямів селекційної роботи по підвищенню м'ясної продуктивності є промислове схрещування в молочному скотарстві з використанням плідників м'ясних порід. При схрещуванні тварин різних порід відбувається збільшення живої маси тварин у першому поколінні і посилений їх ріст. При правильному підборі порід для схрещування одержують помісних тварин, які відрізняються високою м'ясною продуктивністю та кращими якісними показниками м'яса.

При правильному підборі порід для схрещування помісі у 15 18 місячному віці в умовах інтенсивного вирощування і відгодівлі перевищують молодняк материнських порід за живою масою на 10-20%.

Для схрещування з плідниками м'ясних порід використовують корів, від яких не одержують ремонтного молодняку. У стаді визначають поголів'я корів для схрещування з урахуванням необхідності відтворення молочного стада, рівня вибракування худоби і якості тварин. Для осіменіння корів використовують плідників за їх якісними характеристиками: енергією росту, оплатою корму, приростом живої маси і якістю потомства. Це дає змогу ефективніше вести селекцію на підвищення м'ясної продуктивності.

В підприємстві молочне стадо корів - це тварини чорно-рябої породи. Дана порода створена в Україні шляхом схрещення наших порід (зони Полісся, Лісостепу) з голландською породою. Слід відмітити що вона має слабку конституцію, що нерідко призводить до багатьох захворювань. Покращення якостей породи не приводилось так як закупка сперми, для штучного осіменіння, проводиться тієї ж чорно-рябої породи.

Племінна справа на перспективу передбачає закупку чистопородних теличок червоно-рябої породи. Дана порода є досить новою в Україні породою молочного напрямку. Червоно-ряба порода створена на базі симентальської породи. Одержана порода з хорошими м'ясними якостями (симентальської), молочна продуктивність (голштинської), жирність (монбельярської) і придатність до машинного доїння (айштирської). Тварини нової породи - червоно-рябої, міцної конституції, надій молока не нижче 4465 кг., жирність 3,8%, білок 3,2%, жива маса - 600 кг.

В майбутньому планується повністю перейти на розведення даної породи. Міцна конституція дозволяє вирощувати молодняк до відповідних вагових категорій. Додатковим показником є материнські якості, що забезпечують високу плодючість, молочність до наших кліматичних умов.

Отже, можна зробити висновок, що збільшення виробництва яловичини залежить від впровадження у виробництво передової технології вирощування і відгодівлі ВРХ; удосконалення виробничих процесів за рахунок механізації трудомістких операцій, зміцнення кормової бази та поліпшення годівлі тварин; удосконалення організації і оплати праці, племінної справи та ін. Для підвищення продуктивності праці і зниження фізичного навантаження на фермах по вирощуванню і відгодівлі тварин необхідно по можливості максимально використовувати машини і обладнання для приготування і роздачі кормів, випойки телят, прибирання гною і створення мікроклімату в тваринницьких приміщеннях.

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Нормативно-правове забезпечення охорони праці на підприємстві

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Головними об'єктами охорони праці як науки є людина в процесі праці, виробниче середовище, організація праці та виробництва. На підставі цих досліджень розробляються заходи щодо підвищення рівня умов праці на виробництві. Після переходу підприємств на ринкові відносини нещасні випадки і захворювання на виробництві почали викликати суттєві економічні втрати не тільки держави, а й даного підприємства. Вони впливають на рентабельність і конкурентоздатність цього підприємства, на прибутки трудового колективу. Погані умови праці негативно відбиваються на продуктивності праці, якості і собівартості продукції, зменшують валовий національний доход країни. Тому всебічна турбота про охорону праці, проведення активної соціальної політики стає ключовою проблемою для власників і керівництва підприємств, державних і профспілкових органів.

Основним документом, який регламентує трудові відносини в нашій країні є Закон України “Про охорону праці”. Цей закон визначає положення про реєстрацію конституційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює при участі відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи чи організації або уповноваженим ним органом і працівником питання безпеки, гігієни праці і виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні. Також серед основних нормативних документів, що регулюють трудові відносини є Конституція України, зокрема ст. 43-46, 53-57,60, 88 .

Прийняття Закону України “Про охорону праці” викликало докорінні зміни у відносинах власності в управлінн...