Процес функціонування Будинку культури як підрозділу ПАО шахти "Білоріченська" з економічної точки зору
Теоретичні аспекти системи бюджетування, його види та характеристика процесів, проблеми та тенденції розвитку. Аналіз становлення підприємства, корпоративної ліквідності та платоспроможності. Оцінка показників рентабельності, бухгалтерський баланс.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.06.2014 |
| Размер файла | 657,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Вступ
Актуальність теми зумовлена необхідністю детального вивчення факторів, що впливають на ефективність функціонування підприємств, з метою їх подальшої модернізації та розвитку. Особливе значення дане дослідження має сьогодні, в умовах перехідної економіки України, коли нові принципи управління тільки формуються, ускладнюються господарські зв'язки, загострюється конкурентна боротьба і підвищується важливість стратегічних рішень. Саме тому процеси прогнозування розвитку підприємства, розробки цілей, стратегій, сценаріїв та їх реалізації висуваються на одне з перших місць в системі управління підприємством. Одним з таких процесів і є бюджетування. Незважаючи на те, що ця система управління грошовими потоками вже більше п'ятдесяти років продуктивно використовуються в розвинених країнах, її адаптація та впровадження в роботу українських підприємств має свої особливості та переживає період становлення. Основні положення бюджетування фінансово-господарської діяльності підприємства знайшли своє відображення у роботах зарубіжних вчених: А. Дайте, Р. Дафте, Е. Майора,Т. Скоуна, Х. Фольмута та інші. Вагомий внесок в дослідженні процесу бюджетування зробили також і вітчизняні науковці, зокрема І. Бланк, М. Голов, Б. Дук, А. Кармінський, О. О. Терещенко, І.Г. Кондратова, Л.В. Малік.
Мета дипломної роботи розробка системи бюджетування для Будинку Культури ПАО шахти «Білоріченська» з метою підвищення ефективності роботи, подальшого розвитку, керованості та прогнозованості функціонування як підприємства в цілому так і підрозділу який досліджується шляхом проведення фінансового аналізу поточного стану шахти та планування об'єму майбутніх витрат та продажів її підрозділу.
Досяжність поставленої мети забезпечується:
- обґрунтуванням економічної суті бюджетування, як процесу управління ринково орієнтованих господарських структур, з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду;
- розкриттям особливостей та принципів бюджетування в системі сучасного менеджменту господарської структури, виявленням їх впливу на процес прийняття управлінських рішень;
- аналізом функцій бюджетування, їх впливом на ефективність діяльності підприємства в цілому;
- встановленням раціональних етапів побудови алгоритму бюджетного планування, як перехідної системи від елементного до процесного управління господарською структурою в умовах мінливого зовнішнього середовища;
- побудовою фінансової моделі господарської структури для цілей бюджетного управління.
Завдання на дипломну роботу:
1. Проаналізувати поточний фінансовий стан підприємства, що досліджується.
Виявити вплив та недоліки процесу бюджетування на діяльність підприємства. бюджетування рентабельність бухгалтерський баланс
2. Розробити систему бюджетування для палацу культури шахти «Білоріченська» як окремого відділу підприємства.
Об'єкт дослідження - процес функціонування Будинку Культури, як підрозділу ПАО шахти «Білоріченська» з економічної точки зору.
Предмет дослідження - шляхи оптимізації системи бюджетування Будинку Культури ПАО шахти «Білоріченська».
Теоретична та методологічна основа дослідження. В основі досліджень дипломної роботи лежать теоретичні концепції та методологічні підходи, які забезпечують системність та комплексність вивчення проблеми бюджетування господарських структур; змістом яких є ключові посилання для розкриття суті бюджетного процесу, бюджету, системи бюджетування в умовах становлення і розвитку фінансового планування підприємства.
Основу дипломного дослідження складають класичні та сучасні економічні теорії, статичні та динамічні підходи для обґрунтування методів управління фінансовими ресурсами на основі бюджетування, системний і ситуаційний аналіз, сучасні теорії управління, метод статистичної та порівняльної обробки інформації, метод розрахунку.
Практична частина дана робота містить у собі спосіб оптимізації функціонування підприємства в області планування грошових потоків.
Розділ 1 присвячено проблемам розробки та впровадження системи бюджетування на вітчизняних підприємствах враховуючи галузеву специфіку, оскільки фінанси підприємств однієї галузі відрізняються від фінансів підприємств іншої галузі. Це означає, що вимоги та масштаби бюджетування на кожному окремому підприємстві будуть різними.
Розділ 2 присвячено становленню і розвитку вугледобувного підприємства ПАТ «шахта «Білоріченська» та вугільної галузі в цілому як в Україні так і в інших державах.
Розділ 3 розкриває інший бік роботи великих підприємств, а саме: організацію дозвілля для співробітників шахти та їх родин.
За результатами дослідження було опубліковано тези доповіді «Вплив системи бюджетування на ефективність роботи підприємств » у виданні «Дні науки», ЛДАКМ.
Дипломна робота складається \\// з сторінок та містить 18 рисунків, 6 формул, 16 таблиць та 3додатки, використано 22 джерела.
Розділ 1. теоретичні аспекти системи бюджетування на підприємстві
1.1 Характеристика процесу бюджетування
Планування є одним з основних процесів у діяльності підприємств. Від правильності і точності планів залежить ефективність підприємницької діяльності. Управління виробництвом і його господарськими структурами неможливе без ефективного планування і контролю реалізації планів. Планування в умовах ринку покликане забезпечити процес виробництва і реалізації конкурентоспроможної продукції за умови оптимального використання усіх ресурсів, а також гнучкий розвиток підприємства стосовно зовнішнього середовища, що динамічно розвивається. В умовах конкуренції і нестабільності стратегічне планування і контроль результатів зумовлюють формування бюджету - основного інструменту управління, що забезпечує точною, повною та своєчасною інформацією вище керівництво. Механізм бюджетного планування доходів та витрат слід впроваджувати для забезпечення економії грошових коштів, більшої оперативності в управлінні цими коштами, зниження непрямих витрат, а також для збільшення достовірності планових показників. За допомогою бюджету повинні здійснюватися розробка стратегії ефективного розвитку підприємства, формування, аналіз роботи підприємства і контролінг[1].
В умовах переходу від адміністративної до ринкової економіки процес планування діяльності підприємства зазнав корінні зміни. Методи планування прийняті в умовах централізованої економіки, не виправдали себе, і привели до складної економічної ситуації. Стара система планування також не відповідала новим післяприватизаційним умовам. Працювати ж без планування, як виявилося, не в змозі жодне підприємство. Таким чином виникла необхідність розробки нової системи, що відповідає цілям і завданням підприємства в умовах ринкової економіки, що допомагає здійснювати ефективну управлінську діяльність.[22]
Після відмови від старої системи планування багато вітчизняних підприємств намагалися самостійно розробити нову ефективну систему, але нестача кваліфікованих фахівців цього напряму значно ускладнювала завдання. Сліпо переймати західний досвід було безрозсудно. У ідеальному випадку сучасне планування повинно поєднувати позитивний досвід попередньої системи господарювання і нове, котре диктується умовами, що змінилися, і позитивним зарубіжним досвідом. При використанні головних досягнень закордонної науки стосовно бюджетування необхідне корегування методологічних основ формування бюджету з урахуванням особливостей вітчизняних підприємств.
Формування системи бюджетування на вітчизняних підприємствах спіткає низка складнощів. З одного боку, процес бюджетування вимагає організаційної підтримки (визначені функції, відповідальні виконавці, досвідчені працівники економічної служби); з іншого боку, має бути забезпечено максимально швидкий процес обробки та аналізу даних, що збирають. Зважаючи на вищесказане, можна привести приблизну модель організації системи бюджетування на вітчизняних підприємствах (рис.1.1) [17]
Фінансове планування - це управління процесами створення, розподілу, перерозподілу і використання фінансових ресурсів на підприємстві, що реалізовується в деталізованих фінансових планах. Фінансове планування є складовою частиною загального процесу планування а, отже, управлінського процесу, здійснюваного менеджментом підприємства.
Серед основних етапів фінансового планування виділяють наступні:
- аналіз інвестиційних можливостей і можливостей фінансування компанії;
- прогнозування наслідків поточних рішень, щоб уникнути несподіванок і зрозуміти зв'язок між поточними і майбутніми рішеннями;
- обґрунтування обраного варіанту з ряду можливих рішень (цей варіант і буде представлений в остаточній редакції плану);
- оцінки результатів, досягнутих компанією, порівняно з цілями, встановленими у фінансовому плані.
-
Рис. 1.1 Модель організації процесу бюджетування
Фінансове планування тісно пов'язане і спирається на маркетинговий, виробничий та інші плани підприємства, підкоряється місії і загальній стратегії підприємства: жодні фінансові прогнози не знайдуть практичну цінність до тих пір, доки не пропрацювали виробничі і маркетингові рішення. Фінансові плани будуть нереальні, якщо маркетингові цілі недосяжні, фінансові плани можуть бути неприйнятні, якщо умови досяжності цільових фінансових показників невигідні для підприємства в довгостроковому періоді. Загальна ідеологія фінансового планування представлена на (рис.1.2). При бюджетуванні слід враховувати галузеву специфіку, оскільки фінанси підприємств однієї галузі відрізняються від фінансів підприємств іншої галузі. Це означає, що вимоги та масштаби бюджетування на кожному підприємстві будуть різними. [13]
Бюджети є ключовим інструментом системи управлінського контролю. Практично усі компанії, за виключенням найдрібніших, складають бюджети. Багато компаній в якості річного бюджету розглядають план прибутку, який показує плановану діяльність компанії по центрах відповідальності для отримання прибутку. Майже усі неприбуткові організації також складають бюджети.
Бюджет є фінансовим документом, створеним для того, щоб заплановані дії виконувалися. На відміну від формалізованих звітів про прибутки і збитки, або бухгалтерського балансу, бюджет не має стандартизованої форми, якої потрібно суворо дотримуватися.[1]
По змісту бюджетування виступає технологією планування обліку, здійснення контролю й аналізу фінансових, інформаційних і матеріальних потоків, отриманих результатів діяльності. Ця технологія охоплює всі функціональні сфери діяльності підприємства: маркетинг, адміністрування, керування персоналом, виробництво, закупівлі, контроль якості, реалізації тощо. Запровадження бюджетного планування сприяє вирішенню наступних завдань: створення ефективної системи фінансового менеджменту, підвищення її інвестиційної привабливості, оптимізація доходів і витрат як в цілому по компанії, так і по окремих її структурних підрозділах; створення консолідованої звітності, оцінка показників діяльності: ліквідності, рентабельності та окремих її видів діяльності, підвищення ефективності управління підприємством в цілому.
Умови, від яких залежить ефективність фінансового планування, витікають з самих цілей цього процесу і необхідного кінцевого результату. У цьому сенсі виділяють три основні умови фінансового планування :
1. Прогнозування. Фінансові плани мають бути складені при як можна точнішому прогнозі визначальних чинників. При цьому прогнозування може ґрунтуватися на історичній інформації, з використанням апарату математичної статистики (математичного очікування, лінії тренду і так далі), результатів моделей прогнозування (статистичних моделей чинників, що враховують взаємозв'язок, один з одним і зовнішніми чинниками), експертних оцінок та ін.
2. Вибір оптимального фінансового плану. Дуже важливий момент для менеджерів компанії. Рішення приймається після вивчення альтернатив, на основі професійного досвіду і, можливо навіть, інтуїції керівництва.
3. Контроль над втіленням фінансового плану в життя. Досягнення довгострокових планів неможливе без поточного планування, підлеглого цим довгостроковим планам.
Як кінцевий результат фінансового плану зазвичай використовуються прогнозний баланс підприємства, звіт про прибутки і звіт про рух грошових коштів. Планування бізнесу потрібне щоб чітко уявляти, де, коли, що і для кого підприємство буде робити і продавати, які ресурси і в якому об'ємі для цього знадобляться. [3].
Головною метою бюджетного планування є розробка збалансованих та оптимальних планів розвитку підприємства на основі управлінських принципів також воно повинно мати чіткий зв'язок із стратегічними фінансовими цілями господарської структури з урахуванням мінливого ринкового середовища.
Як інструмент управління, бюджетування має забезпечити зацікавленість власників організації, враховувати інтереси партнерів, зацікавлених у довгостроковій співпраці, та держави. Використання бюджетів стає ефективним методом прийняття управлінських рішень для менеджерів високої та середньої управлінської ланки. Місце бюджетів в системі менеджменту показано на (рис. 1.3) Застосування бюджетного планування в процесі прийняття управлінських рішень має реальний цикл, який дає змогу регулювати об'єм фінансових ресурсів в межах загального притоку грошових коштів, формувати чітке уявлення фінансової структури бізнесу, прогнозувати об'єм інвестиційних та кредитних потоків. [6]
В монографії «Основи управлінського обліку» Кондратової І.Г. підкреслюється, що з точки зору організації загального управління цей метод визначає місце кожної функції, наприклад, комерційної, виробничої, фінансової та інших, котрі застосовують на підприємстві що дозволяє забезпечити належну координацію діяльності всіх служб управління підприємством. З точки зору управління затратами, цей метод дає змогу більш економічному розподілу засобів підприємства, матеріальних та фінансових ресурсів і забезпечує контроль витрат в залежності від тієї мети, для якої вони виробляються, відповідно дозволу отриманого від керівництва. З точки зору загальної стратегії розвитку підприємства, цей метод - засіб кількісної оцінки того, що відбувається, аналізу отриманих результатів порівняно з прогнозованими показниками. [4]
В закордонній практиці бюджетування є методом неперервного фінансового планування, котрий містить в собі головні питання: від обґрунтування цілей та задач до контролю за його виконанням на всіх етапах.[5]
Бюджетний цикл включає наступні етапи:
1-й етап - формування фінансової структури(розробка моделі структури, що дозволяє встановити відповідальність за виконання бюджетів і контролювати джерела виникнення доходів і витрат).
2-й етап - створення структури бюджетів(визначення загальної схеми формування звідного бюджету комерційної організації).
3-й етап - розробка методик і процедур управлінського обліку(формування обліково-фінансової політики комерційної організації).
4-й етап - розробка регламенту планування(визначення процедури планування, моніторингу і аналізу причин невиконання бюджетів, а також поточного коригування бюджетів).
5-й етап - впровадження системи бюджетування. (складання операційного і фінансового бюджетів на планований період, проведення сценарного аналізу, коригування системи бюджетування за результатами аналізу її відповідності потребам комерційної організації).
У основі бюджетування лежить загальний(головний) бюджет, який зкоординовано по всіх підрозділах або функціям планом роботи для підприємства в цілому. Він складається з оперативного і фінансового бюджетів.
Бюджети складаються як для структурних підрозділів, так і для компанії в цілому. Бюджети підрозділів зводяться до єдиного бюджету підприємства, що називається основним або головним.
Заключним кроком на методичному етапі бюджетування є розробка системи мотивації працівників залежно від виконання показників бюджету. Стимулювання має здійснюватися на основі певної системи оцінки результатів роботи, критеріями якої можна вважати мінімізацію витрат у порівнянні з бюджетною їх величиною та якість роботи, що проявляється, наприклад, у вчасно зданих звітах бухгалтерією. Відповідно сума премії встановлюється у відсотках від одержаної економії і знаходиться в межах:
, (1)
де П - величина премії за зниження витрат, грн.; Е - економія витрат даним місцем виникнення витрат, грн. [21]
Розроблена комплексна система мотивації за виконанням консолідованого бюджету диференційована залежно від виду центру фінансової відповідальності. Центр фінансової відповідальності за доходну частину бюджету преміюється у розмірі 1,5 % від отриманих коштів за розробку, виготовлення та реалізацію високоефективної продукції незалежно від виконання бюджету. Виконання ж бюджету за обсягом продаж впливає на розмір премії за основні результати господарської діяльності всіх підрозділів підприємства. Центр фінансової відповідальності за витрати, преміюється у розмірі 1 % суми економії матеріальних, енергетичних та інших видів витрат, незалежно від виконання відповідного бюджету. Виконання ж бюджету з витрачання коштів впливає на розмір премії за основні результати господарської діяльності всіх підрозділів підприємства.
Наприклад, можна ввести наступне ранжирування премій (табл. 1).
Таблиця 1.1
Залежність премій від економії витрат
|
Розмір економії, % від статті бюджету |
Розмір премії, % від суми економії |
|
|
До 3 % |
10 % |
|
|
3-5 % |
Попередня сума + 15 % від перевищення попередньої межі |
|
|
5-10% |
Попередня сума + 20 % від перевищення попередньої межі |
|
|
10-15 % |
Попередня сума + 30 % від перевищення попередньої межі |
|
|
15-25 % |
Попередня сума + 40 % від перевищення попередньої межі |
|
|
Більше 25 % |
Попередня сума + 50 % від перевищення попередньої межі |
На результативному етапі узагальнюються та відображаються результати попередніх етапів у відповідних внутрішніх нормативних документах:
1) Положення про фінансову структуру;
2) Положення про бюджетну структуру;
3) Положення про бюджетування;
4) Доповнення до облікової політики підприємства;
5) Положення про бюджетний відділ або Зміни до Положень про відділи та посадових інструкцій;
6) Положення про преміювання;
На останньому етапі відбувається комп'ютеризація системи бюджетування, за якої підприємство налаштовує комп'ютерну програму під систему бухгалтерського обліку з налагодженням комунікаційних зв'язків з системою бюджетування.
1.2 Основні види бюджетів
Структура бюджету може мати безліч видів і форм. Вона залежить від того, що є предметом складання бюджету; розмір організації; мірі, в якій процес формування бюджету інтегрований з фінансовою структурою організації; кваліфікації і досвіду розробників.
Вихідними результатами бюджетного процесу є планові форми звідної фінансової звітності:
- звіт про фінансові результати (прибутках і збитках) - «вихідна» форма операційного бюджету;
- звіт про рух грошових коштів і звіт про зміну фінансового стану - «вихідні» форми фінансового бюджету;
- звіт про інвестиції - «вихідна» форма інвестиційного бюджету;
- баланс - інтегральна «вихідна» форма, об'єднуюча результати всіх трьох основних бюджетів, складових звідний бюджет підприємства.[36]
Із загальної точки зору можна виділити наступні рівні фінансового планування : довгострокове і короткострокове. Довгострокове планування пов'язане з придбанням основних засобів, які планується використати впродовж тривалого часу. Зазвичай їх розрізнюють за наступними критеріями:
1) за групами активів і зобов'язань, з якими пов'язані питання фінансового планування (довгострокові зобов'язання);
2) за рівнем впливу рішень на діяльність компанії(рішення довгострокового фінансового планування нелегко призупинити, вони впливають протягом тривалого часу);
3) за плановим періодом (як правило, у короткострокового планування - до 12 місяців, у довгострокового - більше за один рік, зазвичай довше трьох років).
Для складання бюджетних планів використовують такі інформаційні джерела[2]:
- дані фінансової звітності і показники виконання фінансового плану за минулий період;
- договори, що укладаються із споживачами продукції та постачальниками матеріально-технічних ресурсів;
- прогнозні розрахунки обсягу реалізації продукції або плани збуту продукції, які складені на основі замовлень, попиту, рівняння цін і інших умов ринкового середовища;
- економічні нормативи затвердження законодавством (ставки оподаткування, норми амортизаційних відрахувань, облікова ставка банківських кредитів, мінімальна заробітна плата і ін.);
- затверджена облікова політика підприємства.[3]
Розробка планових бюджетів на підприємстві характеризується терміном бюджетування і спрямована на вирішення основних завдань:
- визначення обсягу витрат, пов'язаних з діяльністю окремих структурних підрозділів підприємства;
- покриття цих витрат фінансовими ресурсами з різних джерел фінансування.
Розроблені на основі цих даних фінансові плани служать орієнтиром підприємства для фінансування поточних господарських потреб, інвестиційних проектів, тощо.
На практиці прийнято вважати, що для впорядкування звітності потрібна система бюджетів, які складаються на основі операційних бюджетів. Прийнято складати три види бюджетів операційної діяльності:
1) бюджет руху грошових коштів;
2) бюджет доходів і видатків;
3) бюджет за балансовим листом.
Бюджет руху грошових коштів визначає грошові потоки. Основними завданнями цього бюджету є контроль, забезпечення і планування платоспроможності підприємства. [5]
Управління грошовими потоками організацій нерозривно пов'язане із стратегією самофінансування, оскільки передбачає виявлення взаємозв'язку між потоками грошових коштів і прибутком організації (так званий парадокс прибутку). Слід розрізняти такі поняття, як «рух грошових коштів» і «потік грошових коштів». І якщо перше з них має на увазі валові вступи і платежі підприємства і лежить в основі фінансів, то для другого на відміну від простого акту прийняття/передачі грошових коштів характерні наступні особливості:
- потік грошових коштів відображає результат руху грошей;
- потік грошових коштів носить організований і керований характер;
- потоку грошових коштів властиве обмеження в часі;
- потік грошових коштів має ряд економічних характеристик: інтенсивність, ліквідність, рентабельність і ін.
Взагалі грошовий потік -- аналог англійського cashflow (потік готівки) є результатом руху грошових коштів підприємства за той або інший період часу, або це різниця між вступами грошових коштів підприємства і їх виплатами за певний період. [8]
Види і класифікація грошових потоків.
По масштабах обслуговування господарського процесу:
- по підприємству в цілому;
- по окремих структурних підрозділах;
- по окремих господарських операціях.
По видах господарської діяльності:
- По операційній діяльності (виробничою, основною);
- По інвестиційній діяльності;
- По фінансовій діяльності про
По методу числення об'ємів:
- валовий грошовий потік - вся сукупність засобів, що поступили і витрачених;
- чистий грошовий потік - різниця між позитивними і негативними грошовими потоками в даному періоді. Є найважливішим результатом діяльності, що багато в чому визначає фінансову рівновагу і темпи зростання його ринкової вартості (Чистий грошовий потік = Позитивний грошовий потік - Негативний грошовий потік).[8]
По рівню достатності:
- надлишковий - грошовий потік, при якому вступи грошових коштів істотно перевищують реальну потребу підприємства в цілеспрямованому їх витрачанні;
- дефіцитний - грошовий потік, при якому вступ грошових коштів значно нижче за реальні потреби підприємства в цілеспрямованому їх витрачанні.
По методу оцінки в часі:
- справжній;
- майбутній.
По безперервності формування в даному періоді:
- дискретний - вступ або витрачання грошових коштів, пов'язаних із здійсненням одиничних господарських операцій підприємства в даному періоді часу;
- регулярний - вступ або витрачання грошових коштів по окремих господарських операціях, які в даному періоді часу, здійснюються постійно по окремих інтервалах цього періоду.
По стабільності тимчасових інтервалів:
- з рівномірними тимчасовими інтервалами в рамках даного періоду - аннуїтет (відсотки по кредиту 15-го числа);
- з нерівномірними тимчасовими інтервалами в рамках даного періоду (лізингові виплати). [9]
Особливою формою бюджету руху грошових коштів виступає платіжний календар, що розробляється по окремих видах руху грошових коштів (податковий платіжний календар, платіжний календар по обслуговуванню боргу тощо) і по підприємству в цілому (у цьому випадку він деталізує поточні надходження й витрачання коштів).
Платіжний календар, як правило, містить такі розділи:
- графік майбутніх платежів;
- графік надходження грошових коштів.
Графік майбутніх платежів відображає час та суми проведення платежів в майбутньому, по всіх видах його фінансових зобов'язань. Графік надходження грошових коштів показує операції, по яких є зворотний потік грошових коштів, він фіксує суми майбутніх грошових надходжень.
Послідовність формування основного бюджету зручно подати у вигляді схеми, яка не відбиває усіх можливих взаємозв'язків між бюджетами, але описує логічну послідовність процесу бюджетування (рис. 1.4) [1]
З точки зору послідовності підготовки документів для складання основного бюджету виділяють дві складові частини бюджетування, кожна з яких є закінченим етапом планування:
1) підготовка операційного бюджету;
2) підготовка фінансового бюджету.
Перелік операційних бюджетів, як правило, вичерпується наступним списком:
- бюджету продажів;
- бюджету виробництва;
- бюджету виробничих запасів;
- бюджету прямих витрат на матеріали;
- бюджету виробничих накладних витрат;
- бюджету прямих витрат на оплату праці;
- бюджету комерційних витрат;
- бюджету управлінських витрат;
- прогнозного звіту про прибуток.
До фінансових бюджетів належать
- інвестиційний бюджет;
- бюджет грошових коштів;
- прогнозний баланс.
Звідний бюджет (від англ. master budget) - план діяльності підприємства на встановлений період часу (бюджетний період), виражений у ряді цільових (бюджетних або планових) показників, що охоплюють всі сегменти бізнесу підприємства і підрозділів, його складові та організаційну структуру. У вітчизняній і перевідній літературі також часто зустрічаються визначення «основний бюджет», «майстер-бюджет». Звідний бюджет підприємства складається з трьох бюджетів 1-го рівня - операційного, інвестиційного і фінансового. [20]
Операційний бюджет - підбюджет 1-го рівня, що входить до складу звідного бюджету підприємства і є планом доходів (виручки), витрат (собівартості) і кінцевих фінансових результатів (прибутку) підприємства на бюджетний період. Операційний бюджет складається з ряду підбюджетів 2-го рівня: бюджету продажів, бюджету виробництва, бюджету запасів готової продукції, бюджету постійних (загальногосподарських і загальних комерційних) витрат, бюджету закупівель.
Інвестиційний бюджет - підбюджет 1-го рівня, що входить до складу звідного бюджету підприємства і є планом капітальних витрат і довгострокових фінансових вкладень підприємства на бюджетний період. У літературі також зустрічається визначення «бюджет капіталу».
Фінансовий бюджет - підбюджет 1-го рівня, що входить до складу звідного бюджету підприємства і є планом: - по-перше, грошових надходжень і витрат; - по-друге, рухи всіх ліквідних ресурсів (оборотних коштів) і поточних зобов'язань підприємства на бюджетний період. У літературі зустрічаються також визначення «грошовий бюджет», «бюджет руху грошових коштів».
Бюджет продажів - підбюджет 2-го рівня, що входить до складу операційного бюджету і є планом доходів від продажів (виручки), фізичного об'єму і структури продажів, собівартості продажів (реалізації) і збутових (прямих комерційних) розходів підприємства на бюджетний період.
Бюджет виробництва - підбюджет 2-го рівня, що входить до складу операційного бюджету і є планом фізичного об'єму і структури випуску (виробничої програми) і виробничих витрат і собівартості випуску підприємства на бюджетний період. [20]
Бюджет запасів (готовій продукції) - підбюджет 2-го рівня, що входить до складу операційного бюджету і є планом зміни вартісного і фізичного об'єму і структури запасів готової продукції підприємства за бюджетний період.
Бюджет закупівель - підбюджет 2-го рівня, що входить до складу операційного бюджету і є планом закупівель матеріальних оборотних коштів (сировини, матеріалів і комплектуючих) і зміни складських запасів матеріальних оборотних коштів підприємства за бюджетний період. У літературі зустрічаються також визначення «бюджет постачання», «бюджет заготовляння».
Бюджет постійних витрат - підбюджет 2-го рівня, що входить до складу операційного бюджету і є планом постійних (загальногосподарських і загальних комерційних) витрат підприємства на бюджетний період.
Бюджет виробничих витрат - підбюджет 3-го рівня, що входить до складу бюджету виробництва і є планом величини і структури виробничих витрат за бюджетний період. Бюджет збутових (прямих комерційних) витрат - підбюджет 3-го рівня, що входить до складу бюджету продажів і що є планом прямих комерційних витрат в розрізі збуту окремих видів продукції за бюджетний період.
Бюджет прямих матеріальних витрат - підбюджет 4-го рівня, що входить до складу бюджету виробничих витрат і є планом прямих виробничих витрат в частині витрачання матеріальних і фінансових оборотних ресурсів (сировина, матеріали, комплектуючі, субпідряд сторонніх організацій) за бюджетний період.
Бюджет прямих витрат праці - підбюджет 4-го рівня, що входить до складу бюджету виробничих витрат і є планом прямих виробничих витрат в частині прямих витрат по оплаті, праці за бюджетний період.
Бюджет загальновиробничих витрат - підбюджет 4-го рівня, що входить до складу бюджету виробничих витрат і є планом всіх непрямих виробничих витрат підприємства за бюджетний період. Звіт про фінансові результати і їх використання - основний плановий і звітний документ операційного бюджету, що містить дані по величині і структурі виручки, собівартості реалізації і позанереалізаційних витрат і кінцевих фінансових результатів (маржінального доходу, балансовою і чистою. Іншою назвою є звіт про прибутки і збитки.
Звіт про інвестиції - основний плановий і звітний документ інвестиційного бюджету, що містить дані про величину і структуру інвестиційних вкладень (капітальних і довгострокових фінансових вкладень) підприємства за бюджетний період. Звіт про рух грошових коштів - один з двох основних планових і звітних документів фінансового бюджету, що містить дані про величину і структуру вступів і витрат грошових коштів підприємства за бюджетний період.[22]
Звіт про зміну фінансового стану - один з двох основних планових і звітних документів фінансового бюджету, що містить дані про зміни величини і структури оборотних коштів і короткострокових зобов'язань підприємства за бюджетний період. Управлінський баланс - основний плановий і звітний документ звідного бюджету, що містить дані про зміни величини і структури активів і джерелах фінансування діяльності підприємства за бюджетний період.
Бюджет розвитку - один з варіантів складання довгострокового бюджету, в якому інвестиційний бюджет має не лише витратну, але і прибуткову частину, визначувану як дохід від інвестиційних вкладень за інвестиційний цикл (термін корисної служби інвестицій).
Індикативний бюджет - один з варіантів складання довгострокового бюджету, при якому бюджетні показники не є обов'язковими для центрів відповідальності (підрозділів) і виконують функції довгострокових орієнтирів розвитку бізнесу при виконанні підрозділами бюджетного завдання на поточний (короткостроковий) бюджетний період.[16]
1.3 Проблеми та тенденції розвитку бюджетування як сфери фінансового менеджменту
Малік Л.В. групує проблеми, пов'язані з організацією системи фінансового планування на сучасних українських підприємствах за ступенем важливості:
- нереальність фінансових планів;
- оперативність складання планів;
- прозорість планів для керівництва;
- відрив довгострокових планів від короткострокових;
- реалізація планів;
- комплексність. [6]
Майже третина проблем пов'язана з нереальністю фінансових планів, що викликано, як правило, необґрунтованими даними щодо збуту, великої питомої ваги коштів у розрахунках, заниженими термінами погашення дебіторської заборгованості, надмірними потребами у фінансуванні.
З огляду на перелічені проблеми доцільно використовувати інструменти факторного аналізу, щоб оцінити можливі варіанти розвитку подій при зміні ключових планових показників. Жовновач Р.І. називає такі показники складання річного плану для українських підприємств як виручка, собівартість і прибуток. Водночас не аналізуються такі показники, як рентабельність власного капіталу, рентабельність активів, оборотність активів, запас фінансової міцності, темпи економічного зростання компанії.[7]
Іншою проблемою є оперативність складання планів. Економічні служби й досі готують значну кількість непридатних для фінансового аналізу документів, а відсутність чіткої системи підготовки і передачі планової інформації з відділу до відділу, недостовірність інформації призводять до того, що навіть добре опрацьований план стає непотрібним, бо спізнюється до планового терміну.
Дві попередні проблеми неминуче викликають третю - «непрозорість» планів для керівництва. Це природний наслідок відсутності чітких внутрішніх стандартів формування фінансових планів. Дуже важливо, щоб укладачі бюджету брали участь у прийнятті його остаточного варіанта, а керівник не переглядав бюджету без ретельного аналізу міркувань підлеглого.
Порушення послідовності операцій планування може призвести до відриву довгострокових фінансових планів від короткострокових. Останні формуються за своїми законами і потребують розділу дефіцитних оборотних коштів підприємства за напрямками і проектами. Звичайно, зараз є підприємства, де ця проблема значною мірою розв'язана, але для більшості з них вона й надалі залишається актуальною.[5]
Слід відзначити, що упровадження бюджетування на українських підприємствах практично завжди зіштовхується з методичними та організаційними проблемами. Трудомісткий процес упровадження системи бюджетування може тривати місяцями і навіть роками. Крім тимчасових витрат він вимагає наявності висококваліфікованих фахівців в області бюджетування та комп'ютерних технологій, без яких цей процес здійснити неможливо. Як правило, українські підприємства залучають фахівців консалтингових фірм, адже це обходиться їм дешевше і значно надійніше. Крім того, консалтингові фірми не тільки можуть здійснювати фінансове планування, фінансовий аналіз та розробляти необхідні прогнозні фінансові моделі для конкретного підприємства, а і надалі супроводжувати його та проводити консультації.
Водночас, складнішим завданням залишається розробка фінансових планів для малих і середніх підприємств, де всі завдання щодо фінансового аналізу вирішує бухгалтер чи директор відповідно до їх компетенції.
Вважається, що загальнодержавне регулювання планування теж грає не останню роль і полягає в тому, що держава на макрорівні за його допомогою визначає свої фінансові можливості загалом і можливості використання фінансів для прийняття рішень у сфері розвитку економіки й соціальної структури всій держави, певних регіонів і видів виробництва. Для досягнення цієї мети повинна бути розроблена загальнодержавна програма економічного й соціального розвитку, а також певні програми інвестування, прискореного розвитку деяких виробництв, охорони довкілля та інші загальнодержавні програми.[3]
При цьому за допомогою фінансового планування треба досягти визначення джерел фінансування, обсяг і структуру витрат, а також кінцевий результат. На сьогодні є підстави стверджувати, що в Україні не опановані достатньою мірою методологія і техніка загальнодержавного фінансового планування.
Також, не найгіршими варіантами при вирішенні цієї проблеми є:
* створення і удосконалення консалтингових, зокрема державних, фірм;
* покращення кваліфікації працівників, що цим займаються, шляхом певних курсів і тренінгів, які проводять успішні фінансові установи, з приводу цих питань;
* порівняння власної діяльності з успішними розвинутими підприємствами;
* динамічність структури планів, що означає здатність їх змінювати під впливом різних економічних явищ, зокрема кризи, яка зараз існує і суттєво впливає на діяльність підприємств тощо.
Варто зазначити, що в умовах сучасної кризи фінансове планування відіграє важливу роль для діяльності підприємств, зокрема малих і середніх, на яких вона має найбільший вплив. Також вона відіграє роль своєрідного фільтра для нерентабельних та неефективних підприємств, усуваючи їх з ринку і надаючи можливість впевненим підприємствам, з вдалим і актуальним бізнес-планом, зайняти свою нішу на ринку.
Дослідження проблем фінансового планування свідчить, що разом із зростанням розміру малих підприємств і переходом їх у статус середніх зростає потреба у фінансовому аналізі і обґрунтованому фінансовому плануванні. Для малих підприємств значною потребою є прогнозування грошових потоків, оскільки тільки стабільність надходження виручки та правильність визначення витрат виступають гарантом їх безперервної діяльності.[5]
Також варто відзначити, що різне сприйняття бюджетів у різних людей (наприклад, бюджети не завжди здатні допомогти у вирішенні повсякденних, поточних проблем, не завжди відображають причини подій і відхилень, не завжди враховують зміни умов; крім того, не всі менеджери володіють достатньою підготовкою для аналізу фінансової інформації);
Якщо бюджети не доведені до відома кожного співробітника, то вони не роблять практично ніякого впливу на мотивацію і результати роботи, а замість цього сприймаються виключно як засіб для оцінки діяльності працівників і відстежування помилок;
Бюджети вимагають від співробітників високої продуктивності праці; у свою чергу, співробітники протидіють цьому, намагаючись мінімізувати своє навантаження, що призводить до конфліктів, викликає стан пригніченості, страху, а, отже, знижує ефективність роботи;
Протиріччя між досяжністю цілей і їх стимулюючим ефектом: якщо досягти поставлених цілей занадто легко, то бюджет не має стимулюючого ефекту для підвищення продуктивності; якщо досягти цілей занадто складно, - стимулюючий ефект зникає, оскільки ніхто не вірить у можливість досягнення цілей.
Крім того, в процесі бюджетування підприємство можуть підстерігати «підводні камені»:
- політичні інтриги, які можуть вплинути на розподіл ресурсів;
- конфлікти між менеджерами підрозділів та відділом контролінгу;
- завищення потреб у ресурсах;
- поширення неправдивої інформації про бюджети по неформальних каналах.
Вже в самому процесі бюджетування можливе виникнення деяких помилок, викликаних звичайною причиною - «людським фактором». Для спрощення можна розділити їх на декілька категорій [15]
- концептуальні;
- методологічні;
- управлінські.
1) Концептуальні похибки. Ми говоримо про бюджетування як про інструментарій, який використовується в системі управління. Передбачається, що в компанії розвинуті всі функції, властиві цій системі: планування, організація, мотивація, контроль і аналіз.
Досить часто бюджети не пов'язані зі стратегією розвитку бізнесу в силу відсутності такої стратегії в компанії. Це в корені невірно. На момент впровадження системи бюджетного управління фірма повинна мати добре опрацьовану місію і стратегію розвитку. Причому стратегію важливо вибрати в правильному напрямку.
2) Методологічні недоліки. Управлінські рішення керівництво приймає на підставі інформації про відхилення від бюджету. Відхилення розраховують як бюджетні дані мінус фактичні дані. Фактичні можна одержати тільки з управлінського обліку.
Слід зауважити, що бюджети самі по собі управлінської цінності не представляють. Важливо знати яке відхилення від бюджету, а тільки потім на підставі аналізу цієї інформації приймати управлінські рішення.
З вищесказаного можна зробити висновок, що наявність системи управлінського обліку - це необхідна умова функціонування системи бюджетного управління.
Типовою помилкою є використання фактичних даних бухгалтерського обліку. Інформацію, представлену в бухгалтерській звітності, неможливо використовувати для бюджетного управління з двох основних причин. По-перше, вона неоперативна, а по-друге, в ній відсутнє потрібне аналітичне подання, наприклад, за центрами фінансової відповідальності.
Таким чином, планування і контроль повинні здійснюватися тільки на основі даних управлінського обліку.
3) Управлінські помилки. Щоб механізм бюджетного управління ефективно функціонували, ними необхідно управляти. Для цього компанія розробляє регламенти, які містять правила, послідовність і логіку управління. Також регламенти задають динаміку процесу бюджетування, накопичують у собі досвід компанії.
Як правило, система регламентів в компанії складається з:
- Регламенту розробки і впровадження системи бюджетного управління (на етапі створення системи бюджетного управління);
- Регламенту розробки та коригування бюджетів;
- Регламенту поточного управління на основі розроблених бюджетів;
- Регламенту поліпшення бюджетного процесу.
Правильно розроблений регламент повинен мати певний формат. Він включає в себе призначення, опис і терміни подання як вхідної, так і вихідної інформації, етапи виконання регламенту, перерахування підрозділів, що беруть участь в управлінні, відповідальні особи.
Слід зазначити, що регламент розробки та коригування бюджетів обов'язково повинен містити строки, коли підрозділи отримують свої цільові показники та ресурсні обмеження. Адже без цього вони не можуть почати розробку своїх бюджетів.
Принципове керівництво бюджетним процесом здійснює Бюджетний комітет. Його наявність або відсутність визначає ступінь зрілості бюджетування в компанії. У функції цього комітету входить: перетворення стратегії у тактичні плани, обговорення і затвердження бюджетів, розробка і постійне оновлення бюджетних регламентів.
Кожен співробітник повинен розуміти, що бюджети потрібні не для того, щоб карати за їх невиконання. На їх основі необхідно отримувати урок з власного досвіду.
Висновки до розділу 1
Резюмуючи вищесказане, слід зазначити, що найбільш поширеною помилкою є відсутність організованого бюджетного процесу та управління ним.
Фінансова стабільність є важливою передумовою успішного ведення господарської діяльності, формує імідж господарюючого суб'єкта, є його візитною карткою. Тому однією з найважливіших проблем на підприємствах є недостатня ефективність та організація управління фінансовими ресурсами, що, в першу чергу, пов'язано з недостатнім розвитком та впровадженням фінансового планування.
Постановка задачі на дипломну роботу:
1. Проаналізувати поточний фінансовий стан підприємства, що досліджується.
2. Виявити вплив та недоліки процесу бюджетування на діяльність підприємства.
3. Розробити систему бюджетування для Будинку Культури шахти «Білоріченська» як окремого відділу підприємства.
Розділ 2. характеристика господарської діяльності підприємства
2.1 Аналіз процесу становлення та розвитку підприємства. Загальна характеристика галузі
Підприємством, що досліджується, є будинок культури 2-ї категорії шахти «Білоріченська» , котрий є невід'ємною частиною великого вугледобувного підприємства. БК розташовано у смт. Білоріченський Луганської області, Лутугинського району, але охарактеризувати сам БК залишив осторонь шахту неможливо так як вони є невід'ємною частиною одного великого підприємства.
Будівництво майбутнього ствола шахти почалося в грудні 1950 року. Вже у вересні 1951-го тут приступили до зведення будівлі на поверхні, а наступного року гірники почали проходження основних стволів. Коли в лютому 1956-го на "Білоріченська" почалася "проходка" горизонтальних вироблень, шахта була оголошена Всесоюзним ударним будівництвом. У 1957 році шахта "Білоріченська" була введена в дію. [12]
Поруч із шахтою розмістилося селище міського типу з однойменною назвою «Білоріченський». Будинок культури знайшов своє місце в самому «серці» селища. З перших днів його життя повною мірою було залежним від успіхів та розвитку шахти «Білоріченська».
Першим начальником шахти став досвідчений гірський інженер, фронтовик Іван Неплюхін, а кістяк трудового колективу склали вчорашні шахтобудівники. У рік запуску шахти зірку Героя Соціалістичної Праці отримав бригадир прохідників тресту "Ворошиловградшахтострой" Олексій Антонович Буцул за "ударні темпи проходки навколостволових вироблень".
Період радянського розквіту шахти припав на 1960-70-і роки минулого століття. Білоріченці неодноразово ставали переможцями всесоюзних соцзмагань, нагороджувалися перехідними Прапорами Кабінету Міністрів СРСР. Об'єм видобутку вугілля і темпи проведення гірських вироблень нестримно росли. Успішно освоювалася нова техніка. Знаковим для "Білоріченської" став 1975 рік, коли горянки, перевиконавши держплан, підняли на-гора 670 тисяч тонн вугілля. Такими темпами шахта продовжувала працювати подальші півтора десятиліття.[10]
Розвал Радянського Союзу і технологічна криза привели до того, що до середини 1990-х вугледобувна галузь як і вся економіка країни в цілому опинилася на межі загибелі. Україна, маючи 2,7% земельної території, 18% населення, 15,5% основних виробничих фондів СРСР, виробляла близько 17,4% промисловості і 22% сільськогосподарської продукції. Значна частина раніше створеної вугільної бази виявилася в Україні і Казахстані. На долю Росії в 1990 р. доводилося 55,7%, України - 23,7, Казахстану - 18,8% загальносоюзного видобутку вугілля.
Рис. 2.1 Доля вугільної бази України серед країн СРСР
Слід зазначити, що потужності по виробництву машин і устаткування для вугільної промисловості СРСР знаходилися - на Україні (60%), в Казахстані (25%) і в Росії (15%).
У 1988 р. питома вага України в загальносоюзному видобутку залізної руди досягла 46,4%, виплавці чавуну -- 41,1%, випуску сталі, готового прокату, сталевих труб -- 35%. В Україні вироблялося понад чверть багатьох видів машин і устаткування, 35,5% телевізорів, більш як половина цукру, більш як третина олії,35%. Однак попри ці досить сприятливі (у порівнянні з іншими республіками СРСР) умови, фінансово-економічне становище УРСР залишалося складним. Причина полягала насамперед у тому, що Україна не була господарем у власному домі. Вона зовсім не мала прав управління промисловістю: 95% продукції вироблялося на підприємствах, що належали до союзного підпорядкування, Наприклад, підприємство "Укргазпром" лише на словах називалося "українським", а на практиці було Всесоюзним промисловим об'єднанням. Виробничі плани для УРСР складалися у Москві, а структура української економіки була зорієнтована центром в основному на виробництво засобів виробництва, добування сировини і палива. Виробленою продукцією також розпоряджалися союзні органи. Народу України вони залишали тільки шкідливі відходи та екологічні проблеми.
Об'єктивний аналіз регулювання відносин у вугледобувній промисловості України з часів її виникнення, вивчення способів та шляхів подолання економічних криз дає нам той безцінний досвід, який можна враховувати при розробленні сучасних концепцій розвитку вугільного сектору економіки.
Серед багатьох чинників, що негативно впливають на реформування вугільної промисловості, одним з найвагоміших є недостатня розробленість і ефективність відповідного законодавства. Державна влада, орієнтуючись на найближчі цілі, вирішує адміністративним та законодавчим шляхом поточні господарські завдання, не пов'язуючи їх із довгостроковими соціально-політичними та економічними стратегіями. Так, низка прийнятих Президентом України та Кабінетом Міністрів України у 1995-1996 рр. нормативно-правових актів, спрямованих на реформування відносин власності у вугледобувній промисловості, мали негативні наслідки. На цьому тлі позитивним моментом стало прийняття Гірничого закону України від 6 жовтня 1999 р., який закріпив організаційно-правові основи діяльності гірничої промисловості. Але навіть сьогодні у чинному законодавстві немає реального механізму отримання коштів для перебудови вугільної промисловості. [27]
На початку ХХ ст. з'являється тенденція до виділення в окрему групу державних органів управління вугледобувною галуззю. Наслідком цієї тенденції стало утворення в радянські часи центрального органу управління вугільною промисловістю. Скасування Міністерства вугільної промисловості УРСР наприкінці 80-х років ХХ ст. негативно відбилося на діяльності галузі, оскільки децентралізація управління спричинила ефект некерованості.
Відновлення Міністерства вугільної промисловості України у 1994 р. не дало позитивного ефекту у зв'язку з відсутністю необхідного законодавства про вугледобувну промисловість. Поспішність та непослідовність у виконанні рішень, нестабільність складів урядів України негативно позначилося на авторитетності цього органу. Проте скасування центрального державного органу управління знижує ефективність реформування, оскільки специфіка діяльності вугледобувної промисловості вимагає її постійного регулювання та контролювання з боку держави на відповідному рівні.
Ефективність використання трудових ресурсів у вугільній промисловості України украй низька в порівнянні з показниками інших країн. Продуктивність праці робітників по галузі близько 120 т./чол. в рік. Для порівняння: шахтарі добувають близько 200 т. вугілля в рік в Росії, 400 т. в рік в Польщі, 2000 т. в рік у Великобританії і 4000 т. в рік в США. Для забезпечення техніко-технологічною складовою економічної безпеки вуглевидобувних підприємств потрібне корінне вдосконалення технології, впровадження нової техніки, спрямоване на зниження трудомісткості вуглевидобування, підвищення технічного рівня шахт.
Об'єм державної підтримки вугільної промисловості в 1998 році склав близько 1.8 млрд. грн. Для вирішення усіх проблем, що накопичилися в галузі, цих засобів явно недостатньо. В основному вони витрачаються на покриття поточних витрат вуглевидобування і у меншій мірі на інвестиції в технічне переозброєння і реконструкцію шахт. Питома вага дотації в гуртовій ціні 1 т. вугілля 25%. Фінансове положення галузі постійно погіршується.
На початок 1995 року перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською складало 59.5% на початок 1999 року кредиторська заборгованість вуглевидобувних підприємств була більше дебіторської в 2.2 рази. Недолік обігових коштів оцінюється в 3-3.5 млрд. грн. Собівартість вуглевидобування на більшості шахт перевищує світову ціну вугілля. Вуглевидобувні підприємства, подібні до збиткових українських, ніде у світі більше не експлуатуються. При формуванні державної політики відносно вугільної промисловості необхідно враховувати слабкість конкурентної позиції вітчизняних шахт по відношенню до зарубіжних постачальників вугільної сировини з Польщі і Росії. Прорахунки в цій області привели до того, що 20% українського ринку зараз захоплено імпортним вугіллям. Лібералізація імпорту посилює кризу в галузі і погіршує платіжний баланс країни.[15]
...Подобные документы
Аналіз динаміки та структури активів і пасивів, оцінка коефіцієнтів ліквідності, рентабельності та платоспроможності підприємства, його фінансової стійкості та ділової активності. Аналіз показників фінансових результатів діяльності підприємства.
контрольная работа [117,0 K], добавлен 29.05.2013Інформаційна база фінансового аналізу, баланс підприємства і звіт про рух грошових коштів. Оцінка показників майнового стану, фінансової стійкості, ліквідності, ділової активності та рентабельності ВАТ "Електровимірювач", перспективи його розвитку.
курсовая работа [87,3 K], добавлен 05.03.2011Розгляд видів (загальна, фактична, розрахункова) і системи показників (інвестицій, продажу, виробництва) рентабельності підприємства. Аналіз ліквідності, платоспроможності, ділової активності та ефективності фінансово-господарської діяльності фірми.
курсовая работа [2,9 M], добавлен 03.03.2010Організаційно-економічна характеристика підприємства. Оцінка стану та структури майна і динаміки джерел формування і використання фінансових ресурсів. Аналіз ліквідності балансу та платоспроможності організації як ключових показників її фінансового стану.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 23.10.2014Поняття процесу економічного аналізу підприємства. Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства ВАТ БМФ "Стрийбуд" Львівської області. Аналіз ліквідності та платоспроможності балансу. Оцінка використання майна та вкладеного капіталу.
курсовая работа [58,9 K], добавлен 06.12.2010Рівень соціально-економічної ефективності функціонування підприємства. Економічні показники: ліквідності, платоспроможності, ділової активності, рентабельності. Система показників соціально-економічної ефективності діяльності будівельних підприємств.
реферат [12,9 K], добавлен 20.05.2009Характеристика галузі підприємства в сучасних умовах та загальний аналіз активу та пасиву балансу. Показники рентабельності, ліквідності та платоспроможності організації. Горизонтальна оцінка руху грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності.
контрольная работа [85,8 K], добавлен 16.11.2010Теоретична база фінансового аналізу, показники платоспроможності і ліквідності, їх значення для підприємства. Характеристика фінансової і зовнішньоекономічної діяльності підприємства ВАТ "САН IнБев Україна", методи збільшення економічної стабільності.
дипломная работа [2,6 M], добавлен 05.06.2011Господарсько-правові засади функціонування підприємства та його загальна характеристика. Характеристика основних засобів. Аналіз структурних доходів, трудових ресурсів. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства. Оцінка ділової активності.
отчет по практике [46,4 K], добавлен 28.11.2012Місце системи економічної безпеки підприємства в середовищі його функціонування як складової загального механізму. Аналіз наукових підходів до розуміння природи походження поняття "економічна безпека підприємства", його особливостей та інтерпретацій.
статья [313,4 K], добавлен 18.08.2017Загальна оцінка майна підприємства і джерел його формування. Проведення аналізу фінансової стійкості активів, ліквідності балансу, рентабельності, оборотності і платоспроможності фірми. Рекомендації щодо покращення фінансового стану підприємства.
курсовая работа [138,0 K], добавлен 11.12.2013Поняття та види конкурентоспроможності. Аналіз показників ліквідності, платоспроможності та ділової активності підприємства, динаміки обсягу продаж. Оцінка ринків збуту основної продукції. Визначення конкурентоспроможної стратегії розвитку організації.
курсовая работа [202,4 K], добавлен 04.04.2016Історія заснування, основні напрями діяльності та організаційна структура ТОВ "Трансмаш". Проведення аналізу показників майнового стану, фінансової стійкості, ліквідності, платоспроможності, фінансових результатів та рентабельності підприємства.
курсовая работа [50,9 K], добавлен 03.10.2010Економіко-організаційна характеристика приватного підприємства ПАТ "Родина". Діагностика та структурно-динамічний аналіз майна і джерел формування фінансових ресурсів підприємства; оцінка показників ліквідності, платоспроможності та ділової активності.
курсовая работа [887,4 K], добавлен 01.06.2014Характеристика майнового положення підприємства на підставі аналізу активу балансу. Аналіз структури необоротних та оборотних активів, структури пасиву балансу, оцінка ліквідності підприємства. Оцінка рентабельності та коефіцієнтів ділової активності.
контрольная работа [87,1 K], добавлен 09.02.2010Характеристика фінансової діяльності. Аналіз ліквідності та платоспроможності, показників фінансової стійкості, показників рентабельності ПАТ "ПівнГЗК". Управління маркетинговою та логістичною діяльністю підприємства. Стратегічне управління підприємством.
курсовая работа [489,0 K], добавлен 14.04.2015Теоретичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства. Поняття фінансової стійкості підприємства. Платоспроможність та ліквідність. Характеристика показників рентабельності. Аналіз та оцінка діяльності АТЗТ "Мукачівська лижна фабрика "ТИСА".
курсовая работа [73,4 K], добавлен 18.02.2003Теоретичні засади аналізу та шляхів вдосконалення рентабельності діяльності підприємства. Організаційно-економічна характеристика ВАТ "СНВО ім. Фрунзе", аналіз впливу його асортиментної політики на розмір прибутку, а також оцінка рівня рентабельності.
курсовая работа [59,8 K], добавлен 12.07.2010Аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства, показники конкурентоспроможності та рентабельності. Аналіз оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості, наявність, склад і структура запасів. Аналіз фінансової стійкості підприємства.
курсовая работа [103,0 K], добавлен 18.11.2010Організація діяльності ПрАТ "Богуславський маслозавод"; аналіз фінансового стану: формування аналітичних балансів, визначення коефіцієнтів ліквідності та платоспроможності; оцінка показників ділової активності, фінансової стійкості, рентабельності.
контрольная работа [142,2 K], добавлен 25.03.2012
