Процес функціонування Будинку культури як підрозділу ПАО шахти "Білоріченська" з економічної точки зору

У колишньому СРСР шахтарі були однією з самих високооплачуваних категорій трудящих. Високі заробітки, а також соціальні пільги робили шахтарську працю престижною. Нині ситуація змінилася. Хоча шахтарські профспілки постійно ведуть боротьбу за свої права, заробітна плата в галузі скоротилася. Зростає число випадків профзахворювань. У 1998 році виплати по регресних позовах отримували 193 тис. чоловік, у тому числі унаслідок нещасних випадків 92.6 тис. чоловік.

У 1990 році загальна кількість зайнятих у вугільній промисловості дорівнювало 1.2 млн. чоловік. У подальші 8 років галузь покинуло близько півмільйона чоловік. Кадровий потенціал шахт Донбасу вважався найбільш висококваліфікованим серед підприємств Мінвуглепрому СРСР. Подальше погіршення стану справ в галузі загрожує втратою цього найбільш цінного ресурсу. Зниження престижу шахтарської праці, зростання заборгованості по виплаті заробітної плати і регресних позовів, загроза масових звільнень є причиною наростання соціальної напруженості в шахтарських регіонах. Це є загрозою безпеки не лише для вугільної промисловості, але і держави в цілому.

Фахівці з питань промислового розвитку вбачають один із шляхів розв'язання цієї проблеми у вивченні та використанні в українському законодавстві зарубіжного досвіду відбудови промисловості (насамперед європейських країн та Росії). Проте цей шлях не враховує національних та місцевих особливостей розвитку, які можуть звести нанівець усі намагання виходу з кризи. Разом з тим в Україні накопичено багатий власний історичний досвід розвитку і відновлення вугільної промисловості. Це, зокрема, практика розроблення вугільних родовищ із залученням іноземного капіталу, уроки відновлення вугільної промисловості після двох світових воєн тощо.

У 1996 році інститутом "Луганськгіпрошахт" був розроблений проект "Розкриття і підготовка пласта L6 шахти "Білоріченська". Ця розробка дала надію шахті на відродження. Перший пусковий комплекс з щорічною потужністю в 300 тисяч тонн був введений в експлуатацію 19 лютого 1999 року. Проте хронічна відсутність державного фінансування стримувала виробничий прорив.[21]

Відродження шахти розпочалося з появи в 2002 році стратегічного інвестора - корпорації "Валентин-Інвест". Вже у вересні була здана в роботу нова лава, обладнана високопродуктивним комплексом 3КД-90. Антикризовий менеджмент і зважена інвестиційна політика корпорації дозволили "Білоріченській" в 2003-му уперше за історію свого існування освоїти річну проектну потужність в 750 тисяч тонн. У 2008 році шахта добула свій перший мільйон тонн вугілля.[30]

У 2008 році був збільшений статутний капітал акціонерного товариства шляхом додаткової емісії акцій на суму 158 мільйонів гривень. Акції були розміщені у інвестора, і доля держави у власності шахти в результаті цієї операції зменшилася. Завдяки значним інвестиціям почалася поступова модернізація виробництва. Впродовж подальших семи років були здані в експлуатацію ряд лав по пласту L6 горизонту 725 метрів: корінна східна, 5-а західна, 2-а східна, 2-а західна, 6-а західна, 5-а "біс" західна, 3-а західна і 1-а "біс" східна. Кожна з них оснащена сучасними високопродуктивними комплексами і комбайнами.

Шахта "Білоріченська" спеціалізується на видобутку вугілля марки Г, який використовується як на теплових електростанціях, так і на коксохімічних заводах у складі шихти для отримання металургійного коксу. Також в якості побутового палива для потреб населення. Введена в експлуатацію нова гірничо-збагачувальна фабрика, що не має аналогів в країні. Сьогодні підприємство видобуває вугілля зольністю -14-16, що є конкурентоспроможним на ринку України.

У 2010 році видобуток вугілля на "Білоріченської" склав 1 млн. 182 тис. тонн. А в 2011-му на шахті була запущена ще одна нова лава - 7-а західна. Її здобич вже склала більше 100 тисяч тонн вугілля в місяць. Крім того, за підтримки корпорації "Валентин-Інвест" на шахті була запущена установка сухого збагачення вугілля і відкрито нове тепловозне депо.[25]

25 листопада 2010 року позачергові загальні збори акціонерів ГОАО прийняли рішення реорганізувати його в ТОВ "Шахта "Білоріченська", яке було створене в липні 2011 року і набуло права володіти, користуватися і розпоряджатися, у тому числі і відчужувати, майно шахти.

Міненерговугіля, захищаючи корпоративні інтереси держави, у своєму позові просив Господарський суд міста Києва визнати недійсним рішення зборів про перетворення ГОАО в ТОВ, а також скасувати державну реєстрацію ТОВ "Шахта "Білоріченська". У грудні минулого року суд визнав ці вимоги обґрунтованими і задовольнив їх. Київський апеляційний господарський суд в лютому 2012 року апеляційну скаргу ТОВ залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Києва - без змін. Вищий господарський суд України дві касаційні скарги повернув на шахту без розгляду, оскільки вони не відповідали вимогам Господарського процесуального кодексу України.[33]

Як наслідок, виконуючим обов'язки голови правління ГОАО «Шахта «Білоріченська» призначений Володимир Рівненський. З 3.09.12 р. він приступив до виконання своїх обов'язків. В даний час шахта працює в нормальному режимі. Підприємство завершує процес укладення договорів з ГП «Вугілля України» на реалізацію здобутого на шахті вугілля. Сьогодні на підприємстві працює майже 3000 чоловік.

Для того аби проаналізувати роботу шахти варто переглянути звіт про добичу вугілля та метраж проходки протягом останніх 10 років поданий графічно. Окремо на малюнку 2.1. представлено скільки тисяч тон вугілля було добуто підприємством протягом останніх 10 років.

Рис. 2.3 Звіт про добичу вугілля за останні 10 років

Також необхідно зазначити, що для шахти вкрай важливим є те скільки метрів буде вироблено проходкою. На рис. 2.2 зображено графік пройденої виробки протягом того ж десятиріччя.



Рис. 2.4 Звіт про виробку проходки за останні 10 років

З часів СРСР підприємствам вугільної промисловості належать 890 дитячих садів, 68 літніх дитячих таборів, 269 будинків культури, 60 санаторіїв, 136 будинків відпочинку, 144 спортивних споруди і більше 20 млн. м2 житла. Щорічно їх зміст обходиться галузі в суму близько 250 млн. грн. еквівалентну 7-15% ринкової вартості вугілля, що видобувається. Передача об'єктів соціальної сфери в комунальну власність йде відповідно законодавству. Не виключенням є і селище Білоріченський де до комунальної власності вже передано житлово-комунальну сферу та дитячий садок.

Отримавши серйозну фінансову підтримку з боку інвестора, шахта стала успішно розвиватися, нарощувати здобич, брати участь в рішенні соціальних проблем селища Білоріченський.

На балансі шахти знаходиться місцевий Палац культури - один з небагатьох, що уцілів в нестабільний час перебудови та становлення нашої держави, і сьогодні благополучно працює. Для забезпечення функціонування Білоріченського «вогнища» культури, всіляких колективів художньої самодіяльності в рік шахта виділяє понад 1,5 млн. грн.

Серед видів діяльності, що здійснює палац культури, можна виділити наступні:

- організація та проведенні урочистих зборів, тематичних концертів, корпоративних вечірок для працівників шахти;

- організація змістовного дозвілля дітей та підлітків, формування в них комунікативних здібностей і розвитку творчого потенціалу з урахуванням індивідуальних вподобань;

- налагодження роботі гуртків та клубів за інтересами та вподобаннями працівників шахти та і їх близьких;

- організація та проведення спортивних змагань.

Поряд з ґрунтовною соціальною політикою, керівництво шахти заохочують не лише виробничі успіхи гірників, але і їх участь у фізкультурно-спортивному та культурно - масовому житті підприємства.

Шахта також допомагає і нашим спортсменам, що регулярно беруть участь в змаганнях. Надає фінансову допомогу. Шахтарі підприємства є постійними учасниками всіляких турнірів серед вугільних підприємств України. Зокрема, на змаганнях в Алушті спортивна команда зайняла 5-е загальнокомандне місце серед учасників - вугільних підприємств країни. Чоловічий вокальний ансамбль «Горизонт» став улюбленцем місцевої публіки та активним учасником фестивалів і конкурсів.

Отже, функції палацу культури, як окремої частини шахти «Білоріченської», полягають у :

- організації відпочинку та розваг для різноманітних вікових категорій населення;

- створенні позитивної, соціально-орієнтованої атмосфери в суспільстві , що підвищує працездатність та мотивацію робітників;

- вдосконаленні сфери культурних розваг;

- формуванні системи вивчення культурних вподобань населення та створення умов для розвитку творчих здібностей;

- формуванні духовної, політичної, моральної та естетичної культури спільноти;

- вихованні підростаючого покоління в національних народних традиціях;

- збереженні та пропаганді традицій шахтарської спільноти.

Всі без винятку самодіяльні колективи, які функціонують у будинку культури, є активними учасниками районних і обласних фестивалів та конкурсів. Мешканці слища з великим задоволенням відвідують всі урочисті заходи, концерти та вистави котрі пропонуються керівництвом закладу. Наступний графік віддзеркалює, які заняття із запропонованих будинком культури до вподоби працівникам шахти та мешканцям селища Рис. 2. 5.

Рис. 2.5 Кількість охочих розвивати свої здібності

2.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства.

Рішення будь-якого фінансового менеджера концентруються на наступних трьох сферах:

- інвестиційна;

- фінансова;

- операційна (рішення відносно забезпечення поточних операцій фірми).

Як фірма фінансує інвестиції в розвиток і свої поточні операції? Наприклад, де беруться гроші для купівлі верстатів, машин, виробничих будинків, складів і тому подібне (інвестиційна діяльність фірми), як знаходять засоби для закупівлі сировини, матеріалів, виплати заробітної плати персоналу? Як фінансовий менеджер може притягати фінансові ресурси з ринку, що він має платити за ці ресурси інвесторам і кредиторам. Цей спосіб фінансування називається зовнішнім. Можна здійснювати фінансування бізнесу інакше. По-перше, задіяти первинні внески інвесторів (акціонерів), скористатися також тією частиною прибутку фірми, яка не була розподілена на дивіденди (нерозподілений прибуток минулих років). Недоотримані гроші, які поки що не поступили від покупців (дебіторська заборгованість), можна компенсувати, наприклад, неоплаченими фірмою сумами за сировину, вже отриману від постачальників (кредиторська заборгованість). Подібний спосіб фінансування усіх трьох сфер життя фірми називається внутрішнім.

Незважаючи на вище перелічені досягнення в процесі пізнання фінансової теорії, можна поставити ще декілька принципових питань:

1) чи треба фірмі використовувати боргові джерела фінансування? Чи існує для фірми оптимальне співвідношення (англ. - optimal financing mix) між сумою коштів, що притягаються, за рахунок інструментів корпоративних прав (акцій) і тих засобів, які беруться у борг на чітко певний час, - сумою боргових зобов'язань? Як вибрати оптимальну структуру капіталу?

2) яким конкретно корпоративним інструментом або борговим слід фінансувати інвестиції, яким - фінансову діяльність, а яким - поточні операції? Як вибрати конкретний інструмент? Які боргові інструменти краще використати для фінансування закупівель сировини - випуск фірмою річних облігацій або банківський кредит на рік?

3) чи існує раціональний баланс між необхідністю виплачувати дивіденди акціонерам (винагорода власникам) і бажанням менеджера реінвестувати гроші в розвиток бізнесу? Як побудувати такий баланс, якщо він можливий, визначивши політику виплат і розміри дивідендів акціонерам або винагороди власникам фірми?

4) чи має взагалі значення для очікуваної ринкової вартості фірми те або інше рішення вище перелічених завдань? Якщо так, то в яких випадках?

Залучення боргових інструментів призводить до збільшення очікуваної доходності власного капіталу фірми (рентабельності). Проте при цьому збільшується фінансовий ризик, тому що виникає залежність фірми від зовнішнього джерела фінансування її операцій.

Зрозуміло, що цей фінансовий ризик перекладається на акціонерів, тому що кредитори гарантовано повинні отримати назад усі свої гроші, а акціонери (власники) - тільки після усіх таких виплат. Звідси витікає, що у відповідь на зростання рівня ризику, акціонери (власники) повинні вимагати певного збільшення очікуваної доходності своїх інвестицій у фірму.

У довгостроковій перспективі фінансові менеджери прагнуть до певних цільових значень фінансового важеля, який, на їх думку, може сприяти збільшенню ринкової вартості фірми.

В результаті такої поведінки структура пасиву балансу фірми тяжітиме до певного досить стабільного стану в довгостроковій перспективі. У цьому сенсі говорять про стратегічний рівень корпоративної ліквідності або про фінансову стабільність фірми: мірою залежності від інвесторів, лендерів і кредиторів. Незважаючи на передбачувану простоту, як відмічає В.Ковальов, єдиного загальновизнаного підходу до побудови відповідних алгоритмів оцінки немає.

У своїй принциповій основі підходи до аналізу фінансової стабільності фірми розрізняються наступним:

- перший підхід спирається на коефіцієнти фінансової стабільності, які розраховують по пасиву балансу;

- другий підхід припускає вивчення не лише структури пасиву фірми, але і розгляд питання про те, які ж елементи пасиву фінансують відповідні елементи активу балансу.

Питання про фінансування елементами пасиву якихось певних елементів активу балансу не слід розуміти буквально. Йдеться тільки про структуру активу і пасиву балансу і тих співвідношень, які мають місце між їх елементами, а не про суть угод.

Перший з перерахованих методів концентрується на аналізі тільки структури пасиву балансу. Він досить поширений на заході і використаний у більшості методик, викладених в англо-американській літературі. Менеджери в перехідних економіках зазвичай використовують другий підхід, а саме:

- оборотні активи повинні повністю покривати поточні джерела фінансування, а терміни короткострокових кредитів повинні вибиратися згідно тривалості виробничого циклу;

- цільовий рівень фінансового важеля в довгостроковій перспективі вибирається як баланс між галузевими показниками і особливостями стратегії фірми.

Складемо систему рівнянь, яка відбиває умови фінансової стабільності фірми, а саме:

1) необоротні активи повинні фінансуватися власним капіталом і довгостроковими джерелами (перша нерівність системи);

2) оборотні активи повинні повністю покривати суму поточних зобов'язань ( друга нерівність).

Остання нерівність балансова, тобто активи дорівнюють пасивам.

(2.1-3)

Перш ніж приступати до аналізу фінансової стабільності підприємства необхідно скласти аналітичний баланс:

Таблиця 2.1

Аналітичний баланс

Актив	Позначення	2009	2010	2011	2012
Необоротні активи	LTA	227842,00	308017,00	403344,00	380149,00
Оборотні активи - усього	CA	45804,00	61554,00	124990,00	216930,00
Запаси- усього	Z	24540,00	32894,00	59735,00	92545,00
Дебіторська заборгованість- усього	CD	16996,00	24397,00	61034,00	121699,00
Грошові кошти та їх еквіваленти - усього	CF	4268,00	4263,00	4221,00	2686,00
Витрати майбутніх періодів		7667,00	49631,00	103778,00	68347,00
Необоротні активи та групи вибуття		0,00	61,00	69,00	69,00
Баланс	A	281313,00	419263,00	632181,00	665495,00

Пасив	Позначення	2009	2010	2011	2012
Власний капітал - усього	E	-65480,00	-82238,00	-76431,00	-281566,00
Довгострокові зобов'язання - усього	LTD	7986,00	142596,00	142918,00	151563,00
IV. Поточні зобов'язання-усього	STD	338807,00	358905,00	565694,00	795498,00
Платні поточні зобов'язання - усього		346793,00	501501,00	708612,00	947061,00
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги		269737,00	312523,00	451569,00	408668,00
Поточні зобов'язання за розрахунками:		52645,00	31090,00	100096,00	373551,00
Баланс		281313,00	419263,00	632181,00	665495,00

Перевіримо першу умову фінансової стійкості графічно:

LTA ? E + LTD (2.4)

Рис.2.6 Перевірка першої умови фінансової стійкості

Отже аналізуючи вищенаведений графік ми бачимо, що по жодному періоду умови першого рівняння фінансової стійкості не виконуються, необоротні активи не покриваються власним капіталом і довгостроковими джерелами. Зниження власного капіталу є, як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства, адже динаміка капіталу є одним з найважливіших показників рівня ефективності господарської діяльності.

Перевіримо другу умову фінансової стійкості :

CA ? STD (2.5)

Рис. 2.7 Перевірка другої умови фінансової стійкості

Висновки про фінансову стабільність по періодах на ту або іншу дату дозволяє з'ясувати, наскільки правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами впродовж періоду, що передує цій даті. Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідав вимогам ринку і відповідав потребам розвитку підприємства, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього засобів для розвитку виробництва, а надмірна - перешкоджати розвитку. Ми ж бачимо, що умови другого рівняння також не виконуються i поточні зобов'язання підприємства по всіх періодах, що досліджуються, перевищують суму оборотних активів.

Зважаючи, на вищевикладені факти можна зробити висновок, що стан підприємства не задовольняє умовам фінансової стійкості.



2.3 Аналіз корпоративної ліквідності та платоспроможності підприємства

Платоспроможність і ліквідність є основними характеристиками фінансового стану організації. Слід розмежовувати платоспроможність підприємства, тобто очікувану здатність зрештою погасити заборгованість, і ліквідність підприємства, тобто достатність наявних грошових і інших коштів для оплати боргів у нинішній момент. Головна мета аналізу платоспроможності - своєчасно виявляти і усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення платоспроможності.

Здатність підприємства платити по своїх короткострокових зобов'язаннях називається ліквідністю. Підприємство вважається ліквідним, якщо воно в змозі виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізовуючи поточні активи.

Підприємство може бути ліквідним більшою чи меншою мірою залежно від структури поточних активів, від співвідношення легко- або важкореалізованих обігових коштів для погашення зовнішньої заборгованості.

Вивчаючи деякі коефіцієнти, можна отримати певну корисну інформацію про здатність фірми перетворювати різні активи на грошові кошти. Під ліквідністю активів розуміється їх здатність трансформуватися в кошти. Міра такої ліквідності визначається тривалістю тимчасового періоду, упродовж якого це можна зробити. Чим менш короткий цей період, тим більш високу ліквідність має цей вид активів. У такому розумінні будь-які активи, які можна обернути в гроші, є ліквідними.

Звідси витікає, що основною ознакою ліквідності служить перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими зобов'язаннями:

WC = CA-STD (2.6)

В. Ковальов відмічає, що цей показник зустрічається в англомовній літературі під різними назвами - найчастіше як Working Capital або Net Working Capital. При перекладі цих термінів російською або українською мовою найбільш використовувані терміни «функціонуючий капітал», «робочий капітал», «чистий оборотний капітал». Кількість наявного робочого капіталу у підприємства протягом періоду, що аналізується:

Таблиця 2.2

Показник	Позначення	2009	2010	2011	2012
Робочий капітал	WC	-293003,00	-297351,00	-440704,00	-578568,00

Ми бачимо, що протягом періоду який аналізується кількість робочого капіталу не перевищує нульову відмітку, що порушує умови вищенаведеного рівняння.

Показник WC - абсолютний, отже його не можна використати для міжгалузевих і галузевих зіставлень. Тому для проведення аналізу доцільно конструювати показники ліквідності, як і інші фінансові коефіцієнти, у формі певних стосунків - коефіцієнтів ліквідності.

Різні активи можуть по-різному перетворюватися на гроші. Тобто активи є досить різнорідними, тому для кількісної оцінки ліквідності слід розрізняти час, необхідний для трансформації їх в гроші на рахунку фірми. Тому щоб врахувати властивості мобільності перетворення активів в засоби, їх розділили на три групи:

1. Перша група. Засоби в касі і на розрахунковому рахунку - найбільш мобільні засоби, які можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. Інші мобільні активи(грошові еквіваленти, ліквідні короткострокові фінансові вкладення).

2. Друга група. Дебіторська заборгованість, для звернення якої в грошову готівку вимагається певний час. Передбачається, що розглядається величина чистої дебіторської заборгованості.

3. Третя група. Найменш ліквідні активи - запаси, незавершене виробництво, готова продукція і тому подібне.

Те, що тут описане, називається оборотністю, а час, за який гривна знову стає сама собою, - періодом обороту. Для опису властивостей вказаної вище трансформації використовується три групи коефіцієнтів.

Коефіцієнт поточної ліквідності (іноді говорять "коефіцієнт покриття") є відношенням оборотних активів до короткострокових зобов'язань:

K₁=CA/STD (2.7)

Таблиця 2.3

показник	позначення	2009 рік	2010 рік	2011 рік	2012 рік
Коефіцієнт поточної ліквідності	К1	0,135193	0,171505	0,22095	0,272697

Цей показник свідчить про рівень захищеності власників поточних боргових зобов'язань від небезпеки відмови від платежу. Вважається, що чим вище цей коефіцієнт, тим краще позиції лендерів і кредиторів. В нашому випадку рівень захищеності низький та показує неспроможність підприємства розраховуватись з кредиторами.

Коефіцієнт швидкої ліквідності - це жорсткіша оцінка ліквідності підприємства. Цей коефіцієнт також називається "Кислотним тестом". Він розраховується з використанням лише одній з частин оборотних активів - засобів і дебіторської заборгованості, які зіставляються з короткостроковими зобов'язаннями:

K₂=(CD+CF)/STD (2.8)

Таблиця 2.4

показник	позначення	2009 рік	2010 рік	2011 рік	2012 рік
Коефіцієнт швидкої ліквідності	К2	0,62743	0,079854	0,115354	0,156361

Основна концепція полягає в тому, що цей показник допомагає оцінити, чи можна буде погасити поточні зобов'язання, якщо стан фірми стане дійсно критичним. При цьому вважається, що запаси взагалі не мають ніякої ліквідаційної вартості.

Існує ще жорсткіша оцінка ліквідності фірми, яка припускає, що дебіторська заборгованість також може бути не погашена в строк. Її називають коефіцієнтом абсолютної ліквідності і розраховують по формулі:

K₃=CF/STD (2.9)

Таблиця 2.5

показник	позначення	2009 рік	2010 рік	2011 рік	2012 рік
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	К3	0,01	0,01	0,01	0,00

Зрозуміло, що зважаючи на отримані вище показники фінансової стабільності підприємства, показники фінансової ліквідності K₁, K₂ та K₃ не можуть бути високим, однак в роботі їх було пораховано з метою дослідження динаміки зміни. Результати зображено на Рис 2.8

Рис. 2.8 Динаміка коефіцієнтів ліквідності

Отже, незважаючи на загальний низький рівень показників ліквідності, можна побачити позитивний тренд для K₁, K₂, що свідчить про зростання сум дебіторської заборгованості та запасів продукції.

Розглянуті показники, по суті, придатні лише для грубої оцінки ліквідності фірми на випадок катастрофічних подій.

Розглянемо тепер розбіжність в поняттях ліквідності і платоспроможність. Платоспроможність означає наявність у фірми засобів і їх еквівалентів, достатніх для розрахунків по поточних зобов'язаннях, які вимагають негайного погашення.

Передбачається, що зробити це потрібно у встановлений контрактами термін, а не просто потенційно мати таку можливість( скажімо, рік розпродавати запаси і сплатити відсотки по кредитах). Таким чином, основними ознаками: платоспроможності:

- наявність в достатньому об'ємі коштів на розрахунковому рахунку;

- відсутність прострочених поточних зобов'язань.

Може статися так, що коефіцієнти ліквідності характеризуватимуть фінансовий стан як задовільне, хоча насправді фірма буде практично неплатоспроможною: в оборотних активах значну питому вагу складатимуть неліквіди і прострочена дебіторська заборгованість, немає грошей на розрахунковому рахунку.

Ліквідність є менш динамічною порівняно з платоспроможністю. Ми вже відмічали, що у міру стабілізації діяльності фірми поступово складається досить стійка структура активів і джерел засобів, різкі зміни яких є порівняно рідкісними. Коефіцієнти ліквідності при цьому міняються в певних "довірчих"(передбачених) межах. Це дозволяє використати відомості про середні значення коефіцієнтів по галузях. Фінансовий стан фірми з точки зору її платоспроможності може бути досить непостійним і, як правило, не піддається міжгалузевим і галузевим.

Підприємство, що досліджується є неплатоспроможним зважаючи на рівень коштів на поточному рахунку.

2.4 Оцінка показників рентабельності підприємства

Показники рентабельності часто зв'язують з відношенням прибутку до собівартості реалізованої продукції, яка дозволяє визначити відносну величину прибутку, отриманого на кожну гривну, вкладену у виробництво кінцевого продукту фірми. Так визначається рентабельність понесених витрат. Видно, що цей показник визначає своєрідну віддачу (економічну ефективність) тих залучених в господарську діяльність фірми ресурсів, які були закумульовані в собівартості реалізованої продукції

Очевидно, що показника рентабельності витрат явним чином недостатньо для проведення аналізу в інтересах усіх зацікавлених сторін . Наприклад, зрозуміло, що кожному інвесторові набагато цікавіше знати прибутковість (рентабельність) його власних інвестицій, чим рентабельність понесених фірмою витрат.

Власний капітал фірми - це і є вкладення акціонерів (власників), при цьому він включає і прибуток, нерозподілений для виплати дивідендів: власний капітал підприємства - це засоби, зароблені в процесі діяльності завдяки початковим інвестиціям. Отже, вони також є власністю тих осіб, які володіють фірмою.

Рис. 2.9 Рух грошових коштів 2009 - 2012 роки

Та виходячи із даних які були отримані на підприємстві рахувати рентабельність не має ніякого сенсу, адже кількість власного капіталу знаходиться за межами привабливості. Згідно звіту про рух грошових коштів за 2009-2011 роки (рис.2.9) за усіма показниками відмічено збитковість підприємства і лише за останній 2012 рік показники перевищили нульову межу, що свідчить про поступову нормалізацію фінансового становища.

2.5 Вертикальний та горизонтальний аналіз звітності підприємства

Горизонтальний аналіз полягає в послідовному зіставленні фінансових даних за різні періоди у відносному і абсолютному вираженні для того, щоб визначити основні тенденції зміни статей звітності. Можна також порівняти ці значення з тенденціями в області, економіці, а також у найближчих конкурентів. Застосування цього методу часто необхідне для виявлення сезонних коливань.

Вертикальний аналіз дозволяє зробити висновок про внутрішню структуру балансу і звіту про фінансовий результат, вичисливши відносні долі статей в них. Зробити це можна в аналізованому тимчасовому періоді (поточному стані), а також простежити динаміку зміни цієї структури в часі. Технологія вертикального аналізу полягає в тому, що загальну суму активів підприємства (при аналізі балансу) і виручка від реалізації (при аналізі звіту про фінансовий результат) приймають за сто відсотків, а кожну статтю фінансового звіту представляють у вигляді процентної долі від набутого базового значення (валюти балансу або виручки від реалізації відповідно.

Назви ці умовні, тому що, наприклад, аналізуючи долі різних статей у валюті балансу, ми використовуємо вертикальний аналіз (будова структури у вигляді доль), а при розгляді динаміки змін цих доль - горизонтальний.



Таблиця 2.6

Вертикальний і горизонтальний аналіз статей балансу

Актив	Позначення	2009	2010	2011	2012
Необоротні активи	LTA	227842,0	308017,0	403344,0	380149
Оборотні активи - усього	CA	45804,0	61554,0	124990,0	216930,0
Запаси- усього	Z	24540,0	32894,0	59735,0	92545,0
Дебіторська заборгованість- усього	CD	16996,0	24397,0	61034,0	121699,0
Грошові кошти та їх еквіваленти - усього	CF	4268,0	4263,0	4221,0	2686,0
Баланс	А	281313,0	419263,0	632181,0	665495,0
Пасив	Позначення	2009	2010	2011	2012
Власний капітал - усього	E	-65480,0	-82238,0	-76431,0	-281566,
Довгострокові зобов'язання - усього	LTD	7986,0	142596,0	142918,0	151563,0
Платні поточні зобов'язання - усього	STD	338807,0	358905,0	565694,0	795498,0
Баланс	А	281313,0	419263,0	632181,0	665495,0

Отже аналізуючи данний графік ми бачимо, що протягом періоду який аналізується значно скоротилася наявність грошей та запасу продукції а дебіторська заборгованість зросла. Позитивний тренд запасів свідчить про те, що підприємство розвиває свою ділову активність доказом цього є збільшення дебіторської заборгованості.



Висновки до розділу 2

Бухгалтерський баланс - характеризує в грошовій оцінці фінансове положення організації за станом на звітну дату. По балансу характеризується стан матеріальних запасів, розрахунків, наявність грошових коштів, інвестицій. Аналіз балансу - це вивчення співвідношення статей балансу і їх зміна у відриві від загальної економічної ситуації, що складається усередині аналізованого підприємства і поза ним.

Отже провівши аналіз активів та пасивів балансу підприємства відмічено, що економічні показники на кінець періоду, що аналізується, помітно зросли. Що показано в графіках та діаграмах розділу. Тому для більш продуктивної праці такого великого підприємства як шахта «Білоріченська» вкрай необхідним є розробка системи бюджетування для одного з підрозділів об'єкту дослідження а саме будинку культури. Так як даний структурний підрозділ не є прибутковим а на його розвиток та функціонування шахтою виокремлюється чимала кількість коштів.

Будинок культури є важливою складовою підприємства та відповідає за організацію дозвілля працівників шахти, корпоративну співдружність та розвиток народної самодіяльної творчості для регіону загалом.



Розділ 3. Розробка системи бюджетування для будинку культури

3.1 Операційний бюджет будинку культури на 2014 рік

Першим етапом розробки звідного бюджету є складання операційного бюджету. Причому необхідно розпочати з попереднього прогнозу об'єму реалізації послуг на бюджетний період у вартісному і фізичному вираженні в розрізі окремих видів продукції. Залежно від прогнозного об'єму реалізації на подальших етапах плануються виробнича програма величина і структура запасів, інвестиції і джерела фінансування.

Вихідною формою цього етапу бюджетного процесу є первинний варіант бюджету продажів, спрощений варіант якого показаний в таблиці. 3.1.

Таблиця 3.1

Бюджет продажів на 2014 рік

Назва послуги	Кількість заходів на рік, шт.	Кількість відвідувачів, чол.	Ціна за одиницю, грн.	Об'єм продажу, грн.
Новорічні свята для дорослих та дітей.	2	750
Вечір вшанування учасників бойових подій у Афганістані.	1	30
Вечір до Дня закоханих	1	50
Випускний вечір Лутугинського проф.. училища	1	100
«Жінка - це весна» святковий концерт.	1	350
Селищні дівочі посиденьки.	1	100	30	3000
«Завітала в гості Масляна»	1	500
«Свято із сльозами на очах» святковий концерт до Дня Перемоги	1	500
Святковий концерт до дня працівника культури	1	300
Випускний вечір КЗ «Білоріченська ЗОШ І-ІІІ ступенів»	1	250	5	1250
Веселе свято дитинства	3	370
Тематичний вечір до дня медика	1	100

Наступним кроком бюджетного планування є визначення потреби в основних матеріалах. Під цим терміном розуміється частина змінних витрат компанії, що відноситься на витрати матеріальних обігових коштів (сировина, матеріали, комплектуючі та ін.). Основні матеріали залежно від стадій фінансового циклу розпадаються на:

- матеріали, що відносяться до стадії виробництва;

- матеріали, що відносяться до стадії збуту.

Існують два основні розрахункові інструменти визначення потреби в основних матеріалах:

1) метод технологічного нормування;

2) метод порівняльного аналізу

Технологічне нормування відноситься, як правило, до тієї частини розрахунку потреби в основних матеріалах, яка витрачається на виробничі цілі. На більшості великих і середніх промислових підприємствах існують питомі норми витрати по видах сировини і матеріалів з розрахунку на одну одиницю окремого виду продукції.

Метод порівняльного аналізу рахунків є простішим в практичному застосуванні, але одночасно дає грубішу оцінку.

Він застосовується в основному до тієї частини основних матеріалів, яка відноситься на збутові витрати або для усіх основних матеріалів на невеликих підприємствах, де відсутня система технологічного нормування. Суть цього методу полягає в тому, що за ряд минулих бюджетних періодів за даними оперативної звітності зіставляються обсяги виробництва і збуту з динамікою витрачання матеріальних оборотних ресурсів і на основі середньозваженої встановлюються норми витрати на цей бюджетний період. Потім ці норми витрати застосовуються до планових обсягів виробництва і збуту для визначення потреб в основних матеріалах.

Підсумовуючи виробничі і збутові потреби в розрізі окремих видів матеріальних оборотних ресурсів, розраховується сукупна потреба в основних матеріалах (таблиця 3.2.)

Таблиця 3.2

Визначення виробничої потреби в основних матеріалах на 2014 р.

Назва послуги	Кількість заходів на рік	Витрати основних матеріалів	Інше , грн.
		Кольоровий папір, шт.	Папір А4 , шт.	листи запрошення	Сувенірна продукція, шт.	Крони, шт.	Прикраси для залу, шт.	Пошив костюмів	Грим, уп.	Гуаш, уп.	Кольорова крейда (уп.)	Бісер, уп.
Новорічні свята для дорослих та дітей.	2		30	10	100	4	30	10	1	3			1000
Вечір вшанування учасників бойових подій у Афганістані.	1		20	30		4				1			400
Вечір до Дня закоханих	1		10		50		50			1
Випускний вечір Лутугинського проф. училища	1		15			4
«Жінка - це весна» святковий концерт.	1		60	10		4	100			2			300
Селищні дівочі посиденьки.	1		30		130					1			300
«Завітала в гості Масляна»	1		20		70	4				1			500
«Свято із сльозами на очах» святковий концерт до Дня Перемоги	1		40	10		4				1			400
Святковий концерт до дня працівника культури	1		20	5	20					1			300
Випускний вечір КЗ «Білоріченська ЗОШ І-ІІІ ступенів»	1
Веселе свято дитинства	1		50	5	30	4	150	12	1	2	50		1000
Тематичний вечір до дня медика	1		20							1
Мітинг-реквієм присвячений Дню скорботи загиблим у війні	1		10							1
До дня Конституції - вечір запитань та відповідей на юридичні теми	1		40		10	4				1
«З Днем Народження, Україно!» розважальна програма для молоді	1		20		30					1	50
«Гірнякам - білоріченцям» приурочено цикл заходів до Дня шахтаря	5		50		150	4	150	10		4	10		1500
«Калейдоскоп осінніх свят» святковий концерт	1		10	5	15					1			300
Святковий вогник до Дня учителя	1		10		40
Ярмарок - продаж до Дня працівника сільського господарства	1									1
З Днем народження рідне селище	5		20				100			3	50		300
Корпоративний вечір з нагоди самоврядування	1		20		50					1
Новорічні корпоративні вогники	6		20		30	4	50		1	3			700
Випуск радіогазети	30		15
Диско - танці	110				5					1
Заняття вокальних колективів	275		500
Заняття танцювальних колективів	275
Заняття гуртка « Умілець»	275	1000	800									20	1000
Ритміка для мам	132
Загальна кількість використовуваних матеріалів		10	4	75	740	40	630	32	3	32	160	20	8000

Наступним кроком в складанні звідного бюджету підприємства є складання бюджету прямих трудових витрат.

Аналогічно основним матеріалам, прямі витрати праці розраховуються окремо в частині виробничих і збутових витрат. При цьому також двома основними розрахунковими інструментами являються методи нормування і порівняльного аналізу рахунків.

На відміну від основних матеріалів, тут можна визначити потребу не лише в прямих працегодинах, але і у вартісному вираженні як статтю змінних витрат підприємства. Це пов'язано з тим, що трудові витрати, на відміну від сировини і матеріалів, не мають перехідного залишку на початок бюджетного періоду.

Таким чином, якщо собівартість списання сировини і матеріалів у виробництво може бути розрахована тільки після визначення повного бюджету закупівель, то трудові витрати у вартісному вираженні можуть бути виражені вже на цій стадії бюджетного планування безпосередньо шляхом застосування існуючих на підприємстві розцінок, виходячи з існуючої на підприємстві тарифної сітки. Розрахунок бюджету прямих витрат праці показаний в таблиці 3.3

Таблиця 3.3

Бюджет прямих витрат праці 2014 р.

№	Назва послуги	Кількість заходів на рік	Кількість годин на кожний захід	Кількість задіяних працівників	Людино - Час
1	Новорічні свята для дорослих та дітей.	4	3	7	84
2	Вечір вшанування учасників бойових подій у Афганістані.	1	8	4	32
3	Вечір до Дня закоханих	1	5	3	15
4	Випускний вечір Лутугинського проф. училища	1	3	5	15
5	«Жінка - це весна» святковий концерт.	1	3	6	18
6	Селищні дівочі посиденьки.	1	7	5	35
7	«Завітала в гості Масляна»	1	5	7	35
8	«Свято із сльозами на очах» святковий концерт до Дня Перемоги	1	3	6	18
9	Святковий концерт до дня працівника культури	1	3	5	15
10	Випускний вечір КЗ «Білоріченська ЗОШ І-ІІІ ступенів»	1	5	3	15
11	Веселе свято дитинства	1	5	7	35
12	Тематичний вечір до дня медика	1	3	5	15
13	Мітинг-реквієм присвячений Дню скорботи загиблим у війні	1	2	2	4
14	До дня Конституції - вечір запитань та відповідей на юридичні теми	1	3	2	6
15	«З Днем Народження, Україно!» розважальна програма для молоді	1	5	2	10
16	«Гірнякам - білоріченцям» приурочено цикл заходів до Дня шахтаря	5	3	7	105

Об'єм індивідуального навантаження кожного робітника за планом відповідає нормам навантаження в поточному році.

Зважаючи на те, що співробітникам будинку культури, які безпосередньо приймають участь в проведенні та організації послуг, заробітна плата нараховується в залежності від розміру ставки, а не погодинно, розрахуємо прямі витрати на оплату праці. Приймемо до уваги, що прогнозований рівень інфляції становить 4,3%.

Після того, як визначена потреба в основних і в допоміжних матеріалах по різним стадіям фінансового циклу(і, відповідно, різним підбюджетам), простим підсумовуванням робиться розрахунок сукупної потреби в матеріалах по видах продукції. Це робиться для планування бюджету закупівель. Калькуляція бюджету закупівель робиться на основі рівності (формула 2.10) :

Виробничі потреби визначені. Залишки матеріальних оборотних ресурсів на початок бюджетного періоду є величина задана. Цільові залишки МОР на складах на кінець бюджетного періоду плануються аналогічно залишкам готової продукції, тобто на основі застосування принципу "сукупних вигод-витрат". Таким чином, аналітично виводиться планова величина закупівель в цьому бюджетному періоді в розрізі окремих видів сировини, матеріалів, комплектуючих (таблиця. 3.4)

Таблиця 3.4

Прямі витрати на оплату праці 2014 р.

№	ПІБ	Поточна заробітна плата, грн.	Запланована заробітна плата, грн..	З урахуванням відрахувань до бюджету, грн..
1	Хохлова І.С.	2130	2221	3593
2	Губарева В.О.	2130	2221	3593
3	Уставицька Н.І	2030	2117	3425
4	Пузько М.О.	2030	2117	3425
5	Ласкорунська О.А.	2030	2117	3425
6	Кощеєнко В.С.	1015	1058	1705
7	Губська Н.П.	1015	1058	1705
	Разом за місяць:	12380	12909	20871
	Разом на рік:	148560	154908	250452

Після калькуляції усіх статей прямих витрат і собівартості списання матеріальних оборотних засобів з'являється можливість визначення бюджету ОПР. Постатейна калькуляція ОПР робиться тим же способом, що і для допоміжних матеріалів, тобто для кожної статті загальновиробничих витрат вибирається база розподілу, встановлюється ставка розподілу і на основі цього, визначається бюджетна величина по статтях ОПР (таблиця. 3.5)

Окрім допоміжних матеріалів до бюджету ОПР включаються непрямі витрати праці, платежі стороннім організаціям (наприклад комунальні платежі) і інші

Таблиця 3.6

Бюджет загальновиробничих витрат на 2014 р.

Статті затрат	В поточному періоді	Заплановані з урахуванням інфляції
Комунальні платежі	61441,00	64082,963
ЗП працівників не задіяних у заходах за рік (директор, технічний персонал)	120504,00	125685,00
Поточний ремонт	5500	5736
Додаткові матеріали	1800	1877
Разом:	189245	197380,963

Сукупні змінні витрати розділяються на матеріали, що відносяться до стадії виробництва, і що відносяться до стадії збуту. Частина змінних витрат, що відносяться до виробничої діяльності, утворює планові виробничі витрати підприємства. Розрахунок бюджету виробничих витрат показаний в ...