Удосконалення механізму управління поточними витратами та їх зниження на ВАТ "Шосткінський хлібокомбінат"

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНОТАЦІЯ

Якубенко Ксенія Володимирівна. Дослідження механізму управління поточними витратами та розроблення напрямків їх зниження на підприємстві.

Кваліфікаційна робота на здобуття освітньо - кваліфікаційного рівня магістр за спеціальністю 8.050201 «Менеджмент організацій». - К.: Національний університет харчових технологій, 2010.

Об'єкт дослідження - поточні витрати та процес управління витратами на «ВАТ Шосткінській хлібокомбінат».

Мета роботи полягає в обґрунтуванні методичних і практичних рекомендацій з удосконалення механізму управління поточними витратами, аналізі даного питання на ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат».

Методи дослідження - аналіз статистичних показників, розрахунок показників фінансово - господарського стану ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат», розрахунок ефективності запропонованих заходів щодо зниження поточних витрат.

Сутність і результати роботи - в розділі 1 «Теоретико - методичні основи визначення поточних витрат та обґрунтування механізму управління ними» подано основні теоретичні положення щодо формування поточних витрат на підприємстві та визначення механізму управління ними; в розділі 2 «Техніко - економічний аналіз діяльності ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат»» розглянуто аналіз хлібопекарської галузі України, а також аналіз фінансово - господарського стану ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат»; в розділі 3 «Напрямки зниження поточних витрат на ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат»» подано розрахунок трьох заходів: встановлення нової ротаційної печі, зміна структури кондитерського асортименту продукції, оптимізація виробничої програми кондитерського асортименту, які знижують поточні витрати підприємства, підвищують показники прибутковості.

Ключові слова: поточні витрати, механізм управління поточними витратами, хлібопекарська промисловість, собівартість, калькуляція, інвестиції, оптимізація, оцінка ефективності.

АННОТАЦИЯ

Якубенко Ксения Владимировна. Исследование механизма управления текущими расходами и разработка решений их снижения на предприятии.

Квалификационная работа на получение образовательно - квалификационного уровня магистр по специальности 8.050201 «Менеджмент организаций». - К.: Национальный университет пищевых технологий, 2010. витрати хлібопекарський економічний

Объект исследования - текущие расходы и процесс управления расходами на ОАО «Шосткинский хлебокомбинат».

Цель работы состоит в обосновании методических и практических рекомендаций с усовершенствования управления текущими расходами, анализе данного вопроса на ОАО «Шосткинский хлебокомбинат».

Методы исследования - анализ статистических показателей, расчет показателей финансово - хозяйственного состояния предприятий, расчет эффективности предложенных мероприятий по снижению текущих расходов.

Сущность и результаты работы - в разделе 1 «Теоретико - методические основы определения текущих расходов и обоснование механизма управления ими» представлено основные теоретические положения по формированию текущих расходов на предприятии и определения механизма управления ими; в разделе 2 - «Технико - экономический анализ деятельности ОАО «Шосткинский хлебокомбинат»» рассмотрено анализ хлебопекарской отрасли Украины, а также анализ финансового - хозяйственного состояния ОАО «Шосткинский хлебокомбинат»; в разделе 3 «Направления снижения текущих затрат на ОАО «Шосткинский хлебокомбинат»» представлено расчет трех мероприятий: установление новой ротационной печи, изменение структуры кондитерского ассортимента продукции, оптимизация производственной программы, которые снижают текущие затраты предприятия и повышают показатели прибыльности.

Ключевые слова: текущие затраты, механизм управления текущими затратами, хлебопекарская промышленность, себестоимость, калькуляция, инвестиции, оптимизация, оценка эффективности.

ANNOTATION

Iakubenko Kseniia Volodymyrivna. Research of the mechanism of current expenditures operation and development decisions of their reducing on the enterprise.

Qualification work for obtaining of educational qualification level Master for specialty 8.050201 «Management of organizations». - К.: National university of food technologies, 2010.

Object of research - the current expenditure and process of expenditure operation on the public corporation «Shostka bread - baking plant».

Purpose of this work consists of a substantiation methodical and practical recommendations for improving current expenditure operation, analysis this question on the public corporation «Shostka bread - baking plant».

Methods of research are the analysis of statistics, the calculation of indicators of the financial and economic situation of the enterprises, the calculation of efficiency of proposed activities for reducing expenditure.

The essence and the results of the work - the main theoretical positions of forming current expenditure on the enterprise and definition of the mechanism of their operation have presented in the first part Theoretical and methodical basis of determining the current expenditure and substantiation of mechanism of their operation; the analysis of bread - baking branch of Ukraine and also the financial and economics situation of the public corporation «Shostka bread - baking plant» have considered in the second part «Techno - economic analysis of the public corporation «Shostka bread-baking plant»»; the calculation of three activities such as an establishment of a new rotary kiln, a restructuring of confectionary product range, an optimization of the product program that reduce current expenditure of the enterprise and increase the indicators of profitability.

Key words: current expenditure, the mechanism of current expenditure of operation, bread - baking production, cost, accounting cost, investment expenditure, optimization, calculation of efficiency.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОТОЧНИХ ВИТРАТ ТА ОБГРУНТУВАННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ НИМИ

1.1 Загальна характеристика витрат та їх класифікація

1.2 Формування поточних витрат на підприємстві

1.3 Механізм управління поточними витратами підприємства в сучасних умовах

Висновок до першого розділу

РОЗДІЛ 2. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ «ШОСТКІНСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ»

2.1 Аналіз хлібопекарської галузі та тенденції її розвитку

2.2 Характеристика підприємства та аналіз його діяльності

2.3 Аналіз фінансового стану хлібокомбінату

2.4 Стратегічний аналіз діяльності підприємства

Висновок до другого розділу

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ЗНИЖЕННЯ ПОТОЧНИХ ВИТРАТ НА ВАТ «ШОСТКІНСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ»

3.1 Пропозиції щодо вдосконалення діяльності ВАТ «Шосткінськийхлібокомбінат»

3.2 Обгрунтування доцільності запропонованих пропозицій

3.3 Оцінка економічної ефективності заходів

3.4 Вплив запропонованих заходів на основні показники діяльності ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат»

Висновок до третього розділу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

У сучасних економічних умовах практично немає іншого джерела нагромадження, крім економії поточних витрат, тому що більшість підприємств харчової промисловості працюють не на повну потужність. Виробничі потужності підприємств завантажені лише наполовину. Звідси виникає необхідність оцінки ефективності поточної виробничої діяльності підприємств із метою визначення основних джерел економії поточних витрат. Накопичені на базі економії витрат кошти можуть стати основним джерелом поповнення новітніх технологій і як наслідок, зростання якості кінцевої продукції, підвищення її конкурентоздатності.

Діючі системи управління витратами на підприємствах харчової промисловості не змогли поставити надійний бар'єр росту витрат, знизити непродуктивні витрати матеріальних, трудових і енергетичних ресурсів. В даний час близько 70 % підприємств харчової промисловості не одержують прибутку. З них приблизно половина може перейти в розряд рентабельних виробництв. Поряд з дією дійсно об'єктивних причин неухильний ріст витрат на підприємствах харчової промисловості багато в чому порозумівається відсутністю активних спроб розробки і впровадження ефективного організаційно-економічного механізму управління витратами.

Актуальність теми. Вагоме місце серед показників діяльності підприємства займають витрати, величина яких суттєво впливає на формування фінансових результатів. З цього приводу виникає необхідність удосконалення механізму управління витратами, обґрунтування підходів до прийняття ефективних управлінських рішень, визначення нових інструментів управління.

Дослідження теоретичних основ та практичного застосування різних систем управління витратами знайшли своє відображення в працях вітчизняних і закордонних учених: О. Байдика, К. Вілсона,

Дж. Горрігана, К. Ларіонової, С. Ніколаєвої, Л. Нападовської, О. Орлова,

Є. Рясних, С. Сінка, С. Стукова, В. Суржика, Р. Хілтона, Л. Хлапенова, М. Чумаченка та ін.

Об'єкт дослідження - поточні витрати та процес управління витратами на ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат».

Предмет дослідження - системний механізм як ефективна складова управління витратами на ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат» та підвищення результативності його діяльності.

Метою магістерської роботи є розробка науково - обґрунтованих методичних і практичних рекомендацій з удосконалення механізму управління поточними витратами та їх зниження на даному підприємстві.

Для досягнення цієї мети в роботі були поставлені і вирішені наступні завдання:

– встановлення теоретичних аспектів управління поточними витратами на підприємствах у ринкових умовах;

– визначення механізму управління поточними витратами;

– аналіз виробничих витрат на підприємстві ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат»

– розроблення пропозицій щодо зниження поточних витрат на ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат»

При вивченні даного питання використано такі методи дослідження: абстрактно - логічний метод для узагальнення та формування висновків та статистико - економічні методи для аналізу стану підприємства.

Наукова новизна. Основними результатами дослідження, що характеризують його новизну, є:

· на основі дослідження поняття механізм управління поточними витратами було запропоноване авторське його визначення;

· сформовано схему механізму управління поточними витратами з урахуванням зовнішнього фактору;

· в третьому розділі запропоновано шляхи зниження поточних витрат на ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат».

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені і обґрунтовані методичні підходи та практичні рекомендації щодо удосконалення механізму управління поточними витратами можуть бути використані суб'єктами господарювання в Україні і сприятимуть їх розвитку, підвищенню конкурентоспроможності. Результати дослідження мають прикладний характер, вони є доцільними для практичного використання на ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат».

Апробація результатів магістерської роботи. Основні наукові положення і висновки магістерської роботи слугували основою доповіді на науково-практичних та наукових конференціях: міжвузівська науково - практична конференція молодих вчених, аспірантів і студентів «Участь молоді у розвитку економіки та суспільства України».

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОТОЧНИХ ВИТРАТ ТА ОБГРУНТУВАННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ НИМИ.

1.1 Загальна характеристика витрат та їх класифікація

Глобалізація економіки, стрімкий розвиток технологій, зростання торговельних відносин з розвинутими країнами поставило вітчизняні підприємства в умови жорсткої конкуренції. Для ефективного функціонування у ринкових умовах підприємствам необхідно аналізувати та контролювати власні витрати.

Управління витратами спрямовано на підвищення ступеня обґрунтованості витрат та забезпечення якісного контролю за їх формуванням з метою пошуку резервів підвищення ефективності виробничо- господарської діяльності підприємств.

Під впливом законів ринкового ціноутворення в умовах конкурентного середовища ціна продукції може змінюватись, у відповідності до становища на ринку продукції. Інша річ, витрати, що формують собівартість продукції, можуть підвищуватись або знижуватись в залежності від обсягів спожитих матеріальних і трудових ресурсів, рівня техніки і організації виробництва та інших факторів

Таким чином, саме витрати є одним із головних об'єктів управління. Ефективне управління витратами приводить до збільшення прибутків та зростання показників рентабельності [55, c.55-56].

Будь-яка діяльність, передусім виробнича, потребує певних ресурсів. Обсяг використаних ресурсів підприємства у грошовому вимірі для досягнення певної мети -- це витрати підприємства. Як відомо, витрати бувають капітальні (інвестиційні, разові) та поточні.

Капітальні витрати - це одноразові витрати підприємства на придбання основних засобів, нематеріальних активів, які використовуються тривалий період, а їх вартість відшкодовується шляхом амортизації. Капітальні витрати спрямовуються на створення чи купівлю дохідних активів або соціальних благ. Ці особливі витрати розглядаються окремо зі специфічною методикою їх обґрунтування.

Поточні витрати - це регулярні витрати підприємства на виробництво та реалізацію продукції, які будуть відшкодовані з виручки від реалізації продукції. Поточні виробничі та пов'язані з виробництвом витрати -- циклічні або безперервні. Вони повторюються з кожним циклом виготовлення продукту, або потрібні постійно для управління і підтримування виробничої системи в стані готовності.

Поточні витрати майже завжди здійснюються в натуральній та грошовій формах. Планування й облік витрат в натуральній формі мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки лише вона виражає вартість продукції (послуг). Розрізняють витрати загальні (сукупні) та витрати на одиницю продукції.

Загальні (сукупні) витрати - це витрати на весь обсяг продукції за певний період. Величина таких витрат залежить від тривалості періоду та кількості виготовленої продукції.

Витрати на одиницю продукції розраховуються як середні величини за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серійно.

Поточні витрати формують собівартість продукції і, таким чином, безпосередньо впливають на величину прибутку -- головний показник діяльності підприємства [16, c.167].

Ресурси, що використовуються підприємством, є різноманітними за характером та строком оновлення. Поточні витрати підприємства мають неоднорідний характер, а тому вимагають класифікації, яка представлена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Класифікація витрат підприємства

Ознаки	Характеристика витрат
За єдністю складу (однорідністю) витрат	Одноелементні Комплексні
За центрами відповідальності (місцем виникнення витрат)	По підприємству По цехам По дільницям По службам
За видами і обсягом продукції	На вироблену або реалізовану продукцію На групу виробів На одиницю продукції На одноразове замовлення
За способом перенесення суми витрат на вартість продукції	Прямі Непрямі
За видами витрат	За економічними елементами За калькуляційними статтями
За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат	Змінні Постійні
За доцільністю витрачання	Продуктивні Непродуктивні
За календарними періодами	Звичайні Довгострокові Одноразові
За поведінкою при прийнятті рішення	Релевантні Нерелевантні
За роллю в системі управління	Регульовані Нерегульовані

[10, c.20].

Розглянемо більш детально кожну характеристику поточних витрат:

1) за центрами відповідальності (місцем виникнення витрат):

· витрати по підприємству;

· витрати по цехам;

· витрати по дільницям;

· витрати по службам.

2) за видами і обсягом продукції:

· витрати на вироблену або реалізовану продукцію;

· витрати на групу виробів;

· витрати на одиницю продукції;

· витрати на одноразове замовлення.

3) за єдністю складу (однорідністю) витрат:

· одноелементні - витрати, які складаються з одного елементу;

· комплексні - витрати, що складаються з кількох економічних елементів.

4) за способом перенесення суми витрат на вартість продукції:

· прямі - це витрати, які пов'язані з виробництвом конкретної продукції і можуть бути включені до складу собівартості цієї продукції (матеріальні витрати, витрати на оплату праці);

· непрямі - витрати, які пов'язані з виробництвом декількох видів продукції і включаються до собівартості за допомогою спеціальних методів (загально виробничі витрати).

5) за видами витрат:

· витрати згруповані за економічними елементами - це відображення складу витрат у відповідності до їхньої економічної сутності, що передбачає облік всіх поточних витрат, пов'язаних з операційною діяльністю, незалежно від місця виникнення та економічного призначення;

· витрати згруповані за статтями калькуляції - це відображення складу поточних витрат в залежності від місця їх виникнення та економічного призначення.

6) за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат:

· змінні - витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням (витрати на сировину та матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, технологічне паливо і енергію, на оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції та інші витрати);

· постійні - витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не змінюється (витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва).

7) за доцільністю витрачання:

· продуктивні - витрати, які передбачені технологією та організацією виробництва;

· непродуктивні - необов'язкові витрати, що виникають у результаті певних недоліків організації виробництва.

8) за календарними періодами:

· звичайні (постійні, поточні) - витрати, у яких періодичність менша, ніж місяць;

· довгострокові - витрати, пов'язані з виконанням довгострокового договору (контракту), тобто контракту, який не планується завершити раніше, ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу;

· одноразові - витрати, які здійснюються один раз (з періодичністю більш ніж місяць) і спрямовується на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

9) за поведінкою при прийнятті рішення:

· релевантні - це майбутні витрати, які змінюються в залежності від прийняття рішення (витрати на сировину і матеріали, на оплату праці);

· нерелевантні - витрати, на які рішення не спричиняє впливу (амортизація обладнання).

10) за роллю в системі управління:

· регульовані - витрати, величина яких встановлюється керівником підрозділу і підлягає впливу;

· нерегульовані - витрати, на які не можливо здійснити вплив [10, c.18-22].

1.2 Формування поточних витрат на підприємстві

За напрямком діяльності підприємства розрізняють витрати від звичайної діяльності та витрати від надзвичайних подій. Витрати від звичайної діяльності, в свою чергу, поділяються на витрати від операційної діяльності, витрати від фінансової діяльності, витрати від участі в капіталі та витрати від іншої звичайної діяльності (див. рис 1.1).

Витрати від операційної діяльності - це витрати, пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції. Включають витрати, пов'язані з виробничою діяльністю, витрати на збут, адміністративні витрати та інші операційні витрати.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Процес формування витрат підприємства [17, c.132]

Витрати від фінансової діяльності складаються з витрат, пов'язаних з використанням кредиту, фінансовою орендою та залученням позичкового капіталу. До витрат від участі в капіталі включають збитки від інвестицій в асоційовані дочірні або спільні підприємства. Інші витрати від звичайної діяльності включають витрати, які виникають від звичайної діяльності, але не пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції.

До складу витрат від надзвичайних подій відносять витрати, пов'язані з ліквідації наслідків стихійних лих, аварій, відшкодування збитків [17, c.133].

Існує 5 економічних елементів поточних витрат, які відносяться до операційної діяльності:

1) матеріальні витрати - це вартість, витрачених у виробництві, сировини і матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива та електроенергії, тари і тарних матеріалів, запасних частин, допоміжних та інших матеріалів. Витрати на матеріали обчислюються на підставі норм їхнього витрачання та цін з урахуванням транспортно-заготівельних витрат.

2) витрати на оплату праці - це витрати на виплати основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Обчислюється згідно з нормами витрат часу на виконання технологічних операцій і тарифними ставками або відрядними розцінками на операції, деталі, вузли.

3) відрахування на соціальні заходи - це витрати, які включають відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування, відрахування на обов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності, відрахування на обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, відрахування на обов'язкове державне страхування від нещасних випадків, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства та відрахування на інші соціальні заходи. Величина відрахування обчислюється в установлених нормах від витрат на оплату праці незалежно від джерел її фінансування.

4) амортизаційні відрахування - це сума нарахованої амортизації основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів. Обчислюється за встановленими нормами від балансової вартості. Амортизація нематеріальних активів здійснюється за рівномірно-лінійним методом, виходячи з терміну функціонування цих активів у межах до 10 років.

5) інші операційні витрати - включають всі витрати операційної діяльності, які не ввійшли до складу попередніх елементів (пов'язані з управлінням виробництва, оплата робіт та послуг консультаційного та інформаційного характеру, оплата робіт із сертифікації продукції, витрати на сплату відсотків за користування кредитами, витрати на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування) [59, c.80-81].

Під час групування витрат за економічними елементами до кожного елементу включають витрати на конкретний вид ресурсів. При цьому не має значення, на які цілі витрачені ресурси, закінчено виробництво продукції, чи ні. Важливо, що за звітній період взагалі була витрачена певна кількість ресурсів. Класифікація за економічними елементами є єдиною для всіх галузей промисловості. Таке групування дозволяє визначити та аналізувати структуру витрат підприємства, аналізувати їх динаміку. За економічними елементами складають кошторис виробництва [58, c.54].

Кошторис виробництва -- це витрати підприємства, зв'язані з його основною діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Він складається з метою одержання сумарних витрат в цілому на виробництво і реалізацію продукції по підприємству, для аналізу структури собівартості, для порівняння матеріалоємності та трудоємності різних підприємств. Отже, кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються. Кошторис виробництва, узагальнюючи поелементні витрати підприємства, показує їхню ресурсну структуру (витрати на матеріали, персонал, основні фонди), що надзвичайно важливо для аналізу факторів формування та зниження собівартості продукції.

Порядок розробки кошторису виробництва може бути різним залежно від стадії планування, стану інформаційної бази та розміру підприємства. На стадії прогнозних оцінок величини витрат кошторис виробництва можна складати коригуванням фактичних витрат за минулий період [58, c.54-55].

Елементи фактичних витрат коригуються на прогнозні коефіцієнти зміни обсягу виробництва, кількості персоналу та вартості основних фондів з урахуванням закономірності динаміки витрат, імовірної зміни норм і цін (тарифів). Більш обґрунтовано кошторис виробництва обчислюється за кожним елементом на підставі планових обсягів продукції (послуг), норм і цін (тарифів). Причому на малих підприємствах таке обчислення є відразу узагальнюючим. На середніх і великих підприємствах кошторис виробництва складають, підсумовуючи кошториси місць витрат (цехів, служб, підрозділів) [58, c.55].

Якщо розподіл витрат за економічними елементами показує, що витрачено в процесі діяльності, то їх класифікація за калькуляційними статтями дозволяє визначити призначення витрат, місце їх виникнення, встановити роль витрат ї організувати контроль за процесом їх формування, виявити якісні показники господарської діяльності підприємства в цілому та його структурних підрозділів, встановити напрямки дії щодо зниження витрат.

Калькуляція (від лат. сalculatio - рахунок, підрахунок) - це поданий у табличній формі розрахунок витрат на виробництво і збут одиниці продукції (виробів, робіт, послуг) або групи однорідних видів продукції. Як і кошторис витрат, калькуляція складається в грошовій формі. На відміну від кошторису витрат калькуляційні статті групуються не за економічно однорідними елементами, а за місцем їх виникнення та економічного призначення. Тому до калькуляційної статті можуть належати кілька економічно однорідних видів витрат (наприклад, матеріальні витрати, заробітна плата, амортизація).

Калькуляція є основою для визначення витрат виробництва і реалізації одиниці продукції. На основі цієї величини формується на кожний вид продукції базова ціна підприємства [60, c.86].

Калькулювання - це процес розрахунку собівартості окремих видів продукції.

Об'єкт калькулювання -- це та продукція чи роботи (послуги), собівартість яких обчислюється. До об'єктів калькулювання на підприємстві належать: основна, допоміжна продукція (інструмент, енергія, запчастини та ін.); послуги та роботи (ремонт, транспортування і т. п.). Головний об'єкт калькулювання -- готові вироби, які поставляються за межі підприємства (на ринок). Калькулювання іншої продукції має допоміжне значення.

Для кожного об'єкта калькулювання вибирається калькуляційна одиниця, тобто одиниця його кількісного виміру (кількість у штуках, маса, площа, об'єм). Наприклад, об'єкт калькулювання -- трактори, калькуляційна одиниця -- один трактор, відповідно вугілля -- одна тонна, електроенергії -- одна кіловат-година тощо [40, c.25].

У світовій практиці господарювання застосовуються різні методи калькулювання, що зумовлено різним призначенням калькуляцій, типом виробництва та традиціями внутрішньофірмового управління. Найчастіше використовується калькулювання за повними й неповними витратами.

За використання методу калькулювання за повними витратами всі види витрат, що стосуються виробництва й продажу продукції, включають у калькуляцію. Такий метод є традиційним для вітчизняних виробничих підприємств.

В інших країнах порівняно широко застосовується метод калькулювання за неповними витратами, тобто в калькуляції включають не всі витрати на виробництво і збут продукції. Частину непрямих витрат не відносять на собівартість окремих виробів, а безпосередньо віднімають від виручки за певний період під час визначення прибутку. Класичним методом калькулювання за неповними витратами є так званий метод «direct-cost», коли на собівартість окремих виробів відносять лише прямі витрати, а непрямі -- на певний період.

Істотно впливають на методи калькулювання широта номенклатури продукції підприємства та специфіка виробництва. Найбільш точним і методично простим є калькулювання в однопродуктному виробництві. Собівартість одиниці продукції тут обчислюється діленням сукупних витрат за певний період на кількість виготовленої продукції. Проте у вітчизняних виробничих галузях економіки переважає багатопродуктне виробництво. За цих умов калькулювання помітно ускладнюється і є менш точним, оскільки виникає проблема правильного розподілу непрямих витрат [56, c.161-162].

Розрізняють такі види калькуляції:

1) планову, яка визначає середню собівартість на черговий плановий період (рік, квартал) і використовується для встановлення оптових цін, що базуються на прогресивних нормах витрат робочого часу, матеріалів, електроенергії й інших витрат;

2) нормативну, яка є різновидом планової і розраховується на усі види виробів виробничої програми, виходячи з реально досяжних в умовах діяльності підприємства найбільш прогресивних норм і нормативів, можливостей використання найбільш сучасних технологічних процесів, прогресивних видів сировини, матеріалів тощо. Нормативна калькуляція використовується в практиці управління виробництвом як своєрідний еталон, порівняння з яким дає можливість виявити наявні розбіжності між нормативною та плановою калькуляцією і намітити шляхи наближення останньої до цього еталона;

3) звітну, яка складається за фактичними даними бухгалтерського обліку виробничих витрат;

4) кошторисну калькуляцію, що розробляється на заново освоювані види продукції або на продукцію, не передбачену планом [21, c.374].

Калькуляція дозволяє: розраховувати та моделювати ціни на продукцію; здійснювати управління витратами; визначати фінансові результати та рентабельність господарської діяльності підприємства [25, c.226].

Виробнича калькуляція містить у собі такі статті витрат:

1) сировину і матеріали;

2) допоміжні матеріали;

3) зворотні відходи;

4) паливо й енергію на технологічні цілі;

5) основну заробітну плату основних виробничих робітників;

6) додаткову заробітну плату основних виробничих робітників;

7) відрахування на соціальні заходи;

8) витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

9) загальновиробничі витрати;

Підсумок цих статей калькуляції складає виробничу собівартість. Виробнича собівартість - це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво продукції, виконані роботи та надані послуги. Але для встановлення ціни реалізації продукції необхідна повна собівартість виробу, яка доповнює виробничу собівартість ще трьома статтями:

10) адміністративні витрати;

11) витрати на збут;

12) інші операційні витрати.

У наведену вище типову номенклатуру статей калькуляції можуть вноситися зміни з урахуванням особливостей техніки, технології й організації виробництва відповідної галузі, питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції, а також поєднуватися кілька типових статей калькуляції в одну або виділятися з однієї типової статті кілька статей калькуляції [61, c.427].

Стаття «сировина та матеріали» включає вартість сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, утворюючи її основу, або є необхідними компонентами при виготовленні продукції (робіт, послуг).

Стаття «допоміжні матеріали» - це пряма стаття, яка включає витрати, що використовуються при виготовленні продукції (робіт, послуг) та для сприяння виробничому процесу, для пакування продукції (якщо пакування відповідно до встановленого технологічного процесу проводиться у процесі виробництва продукції до здавання її на склад готової продукції).

Стаття «зворотні відходи» відбивають вартість зворотних відходів, що відраховується із загальної суми матеріальних витрат, віднесених на собівартість продукції. Зворотні відходи - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних цінностей, що утворилася в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу і через це використовується з підвищеними (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням. До зворотніх відходів не належать: залишки матеріальних цінностей, які відповідно до встановленої технології передаються до інших цехів, підрозділів як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції; попутна продукція, що одержується одночасно з цільовим продуктом в єдиному технологічному процесі [57, c.68].

Стаття «паливо й енергія на технологічні цілі» включає витрати на всі види палива й енергії (як отримані від сторонніх підприємств і організацій, так і виготовлені самим підприємством), безпосередньо використані в технологічному процесі виробництва продукції. Обчислюється за нормами витрат і тарифами на енергію.

Стаття «основна заробітна плата» включає витрати на виплату основної заробітної плати, обчисленої згідно з прийнятими підприємством системами оплати праці у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників, безпосередньо зайнятих виробництвом продукції.

Стаття «додаткова заробітна плата» включає витрати на виплату основним робітникам підприємства додаткової заробітної плати, нарахованої за роботу понад установлених норм, за трудові досягнення і успіхи, за особливі умови праці. Враховуються доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Обчислюється у відсотках від основної заробітної плати [57, c.68-69].

Стаття «відрахування на соціальні заходи» вміщує відрахування від суми основної і додаткової зарплати, зокрема:

· відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування (33,2%);

· відрахування на обов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності (1,5%);

· відрахування на обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (1,3% від фонду оплати праці);

· відрахування на обов'язкове державне страхування від нещасних випадків (0,84% - 13,8%);

· відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;

· відрахування на інші соціальні заходи.

Відрахування на соціальні потреби розраховуються у відсотках від суми основної та додаткової зарплати [57, c.69].

Стаття «витрати на утримання і експлуатацію устаткування» вміщують:

· витрати на повне відновлення основних виробничих фондів і капітальний ремонт у вигляді амортизаційних відрахувань;

· суму сплачених орендарем відсотків (винагороди) за використання наданих в оперативну і фінансову оренду основних фондів технологічного призначення;

· витрати на проведення поточного ремонту, технічного огляду і технічне обслуговування устаткування, у тому числі, взятого в тимчасове користування за угодами оперативної оренди (лізингу), за винятком його реконструкції і модернізації;

· витрати на утримання цехових транспортних засобів;

· знос малоцінних необоротних матеріальних активів;

· інші витрати, пов'язані з утриманням і експлуатацією устаткування [57, c.69-70].

На ці витрати складається кошторис для кожного цеху (виробництва) на рік (квартал). На одиницю кожного різновиду продукції витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування обчислюються методом розподілу. Найбільш поширеним на наших підприємствах є розподіл цих витрат пропорційно основній зарплаті виробничих робітників, тобто

, (1.1)

де С_м -- витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування на одиницю продукції, грн.;

С_з.о -- основна заробітна плата виробників на одиницю продукції, грн.;

Р_м -- відношення витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування до основної зарплати виробників (по цеху, виробництву), %.

Перевага цього методу полягає в його простоті, але недоліки його надто великі. По-перше, за такого розподілу витрати на кожний виріб обчислюються як середні по цеху, незалежно від того, на якому устаткуванні його обробляють; по-друге, зарплата не може бути точною базою розподілу витрат на утримання та експлуатацію устаткування, бо за умов різного рівня механізації праці не відображає адекватно витрат машинного часу; по-третє, за комплексної механізації та автоматизації виробництва функції робітників змінюються у напрямі зростання значення функцій контролю й регулювання роботи виробничих систем [19, c.492].

Найобґрунтованішим є обчислення витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування на один виріб залежно від часу його обробки і нормативних витрат на одиницю часу за формулою:

, (1.2)

де m -- кількість машин (технологічних груп машин), на яких обробляється виріб;

-- витрати на утримання та експлуатацію і-ї машини за одну годину, грн.;

-- тривалість обробки на і-й машині, годин [19, c.492-493].

Стаття «Загальновиробничі витрати» вміщують:

· витрати, пов'язані з управлінням цеху;

· витрати на службові відрядження в межах норм, передбачених законодавством;

· амортизаційні відрахування від вартості основних виробничих фондів загальноцехового призначення;

· суму сплачених орендарем відсотків (винагороди) за використання наданих в оперативну і фінансову оренду основних фондів загальновиробничого призначення;

· витрати некапітального характеру, пов'язані з удосконаленням технологій і організацією виробництва, поліпшенням якості продукції й ін.;

· витрати допоміжного характеру на обслуговування виробничого процесу;

· податки, збори, пов'язані з виробничим процесом;

· комунальні витрати цеху;

· витрати на підготовку і перепідготовку працівників [28, c.345].

Стаття «адміністративні витрати» вміщують:

· витрати, пов'язані з управлінням підприємства;

· витрати на службові відрядження в межах, передбачених законодавством;

· витрати на пожежну і сторожову охорону;

· поточні витрати, пов'язані з утриманням і експлуатацією фондів природоохоронного призначення, платежі за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів і інших небезпечних речовин у межах лімітів;

· витрати, пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів;

· витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад;

· витрати на сплату відсотків за фінансові кредити, а також відсотків за товарні і комерційні кредити; витрати, пов'язані зі сплатою відсотків за користування матеріальними цінностями, взятими в оренду (лізинг);

· витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків і інших кредитно-фінансових установ;

· податки, відрахування [28, c.345].

Стаття «витрати на збут» вміщують витрати на реалізацію продукції, зокрема:

· на компенсацію складських, вантажно-розвантажувальних, перевалочних, пакувальних, транспортних і страхових витрат постачальника, що включаються в ціну продукції відповідно до базису постачання, передбачених угодою сторін;

· на оплату послуг транспортно-експедиційних, страхових і посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду), вартість яких включається в ціну продукції відповідно до базису постачання, передбачених угодою сторін;

· на сплату експортного (вивізного) мита і митних зборів;

· на рекламу і передпродажну підготовку товарів [28, c.346].

Стаття «інші витрати операційної діяльності» вміщують:

· витрати на наукові дослідження;

· суму безнадійної дебіторської заборгованості;

· собівартість реалізованих виробничих запасів;

· штрафи, пені тощо [28, c.346].

1.3 Механізм управління поточними витратами підприємства в сучасних умовах

Взагалі, «механізм» у перекладі з грецької означає знаряддя, машина. В даний час це поняття є багатозмістовним. Під механізмом розуміють також і внутрішній устрій (будову), систему чого-небудь. Механізм - це також і сукупність станів і процесів, з яких складається яке-небудь фізичне, хімічне, фізіологічне, психічне чи будь-яке інше явище [34, c.630].

Зазвичай будь-яке підприємство орієнтовано на вирішення проблем довгострокового розвитку та сталого росту, що досягається, насамперед, науково-обґрунтованим механізмом управління, в тому числі і управління витратами виробництва. Тому інформація про витрати займає центральне місце в системі управління як підприємством в цілому, так і кожним його структурним підрозділом. Необхідність визначення механізму витрат обумовлена також тим, що вони є базою для формування цінової політики підприємства, характеризують рівень технології та організації виробництва, а також ефективність господарювання, яка оцінюється через порівняння витрат та результатів діяльності.

Визначення механізму управління витратами базується на ряді принципів, дотримання яких забезпечує економічну конкурентоспроможність підприємства. Серед них виділяють наступні:

· системний підхід до управління витратами;

· управління витратами на всіх стадіях життєвого циклу товару - від створення до утилізації;

· органічне поєднання зниження витрат з високою якістю продукції (робіт, послуг);

· недопущення надлишкових витрат;

· удосконалення інформаційного забезпечення про рівень витрат;

· підвищення зацікавленості виробничих підрозділів в зниженні витрат [31, c.157].

Управління витратами на підприємстві можна визначити як взаємопов'язаний комплекс робіт, які формують корегуючі впливи на процес здійснення витрат під час господарської діяльності підприємства, спрямовані на досягнення оптимального рівня (в межах допустимих відхилень) витрат. Зрозуміло, що критерієм оптимізації у такому разі є мінімальні витрати. На цій підставі менеджмент підприємств повинен бути спрямованим на раціональне зниження використання наявних ресурсів. Отже, фактично мова йде про формування так званого системного витратно-економічного механізму, який буде відображати зниження витрат на одиницю продукції, зростання прибутку від реалізації продукції.

Механізм управління витратами на підприємстві має сприяти комплексному вирішенню наступних основних задач: виявлення ролі управління витратами як фактора підвищення економічних результатів діяльності; визначення витрат по основних функціях управління; розрахунок витрат по виробничих підрозділах підприємства; розрахунок необхідних витрат на одиницю продукції; підготовка інформаційної бази, яка дозволила б оцінювати при виборі і прийнятті господарських рішень; виявлення технічних способів і засобів виміру і контролю витрат; пошук резервів зниження витрат на всіх етапах виробничого процесу і у всіх виробничих підрозділах підприємства; вибір способів нормування витрат; вибір системи управління витратами, яка відповідала умовам роботи підприємства; постійний аналіз взаємозв'язку «обсяг виробництва - витрати - прибуток» з метою уникнення негативного ефекту масштабу виробництва [49, c.106].

Система управління витратами, як і будь-яка система управління, складається з двох підсистем: тієї, яка управляє, і тієї, якою управляють (об'єкта управління).

Управління витратами на підприємстві здійснюється свідомо суб'єктами управління, якими є керівники, фахівці підприємства та його структурних підрозділів (цехів, відділів, дільниць тощо). Об'єктом управління в є процеси, операції, явища, які виникають на підприємстві під час його господарської діяльності, що розглядаються з точки зору здійснення витрат, тобто витрачання ресурсів [7, c.64].

Отже, механізм управління поточними витратами - це спосіб управління витратами, який реалізується менеджерами та складається з певних кроків та дій, а також обов'язково спрямований на оптимізацію співвідношення витрати - прибуток.

Очевидно, що загальний механізм управління витратами передбачає виконання всіх дій, які реалізуються під час управління будь-яким об'єктом, тобто розроблення і реалізацію рішень, а також контроль за їх виконанням. Такі дії реалізуються через елементи управлінського циклу: прогнозування, планування, організацію, мотивацію, облік та аналіз. Загальну схему управління витратами наведено на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Загальна схема управління витратами [36, c.187]

Прогнозування і планування витрат здійснюється з метою економічного обґрунтування запропонованих господарських рішень. Розрізняють перспективне (довгострокове) та поточне (короткострокове) планування, яке конкретизує шляхи реалізації довгострокових цілей підприємства. Точність перспективного планування витрат невелика, оскільки на неї впливають інвестиційні процеси, поведінка конкурентів, політика держави, форс-мажорні обставини тощо. Короткострокове планування витрат є більш точним, оскільки відображає потреби найближчого майбутнього і визначається річними, квартальними, а вразі потреби - і щомісячними розрахунками. Особливої актуальності набуває оперативне планування в умовах антикризового управління витратами підприємства. Отже розроблення будь-якого рішення щодо витрат обов'язково передбачає їх прогнозування та планування [62, c.283].

Реалізація рішення щодо витрат відбувається через регулювання, організацію та мотивацію. Регулювання витрат забезпечує порівняння фактичних витрат із запланованими, виявлення небажаних відхилень та здійснення заходів по їх усуненню. При зміні умов виконання плану заплановані витрати підлягають корегуванню. Організація як одна з функцій управління витратами встановлює, хто управляє витратами, в які терміни, якими способами. Тобто йдеться про формування на підприємстві внутрішніх структурних підрозділів, які здійснюють розробку і реалізацію управлінських рішень. Мотивація полягає у виявленні таких спонукальних мотивів, які б сприяли дотриманню працівниками запланованих витрат і пошуку можливостей їх зниження.

При управлінні витратами значну увагу приділяють контролю витрат підприємства, що включає їх облік та аналіз. Облік витрат необхідний для вимірювання, реєстрації фактів споживання ресурсів в процесі діяльності підприємства. Аналіз витрат, що здійснюється за даними обліку, дозволяє оцінити ефективність використання спожитих ресурсів, виявити резерви зниження витрат та прийняти раціональне управлінське рішення стосовно витрат. Аналіз необхідно будувати так, щоб можливо було визначити та виміряти всі чинники виробництва, що впливають на рівень собівартості та прибутку: матеріальні ресурси, які використовують на технологічні потреби, становлять основу готового продукту, їх обсяг та зміну структури витрат; основні засоби, що застосовують у виробництві, трудові ресурси, їх рівень і динаміка; витрати пов'язані з обслуговуванням виробництва та витрати на управління виробництвом. Контроль витрат формує механізм оберненого зв'язку: якщо ідентифіковані відхилення, визначено нераціональність реалізованого рішення щодо витрат, то відбувається повторне регулювання та корегування, або вносяться зміни до початкового планування [68, c.93].

В даній роботі пропонується також розглянути й інший підхід до визначення механізму управління витратами, більш детальний.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3. Блок - схема механізму управління поточними витратами на підприємстві [розроблено автором]

Згідно схеми на механізм управління поточними витратами впливають:

1) правове забезпечення, яке є організаційно - правовою основою формування витрат підприємства та визначення собівартості продукції. Воно включає нормативні документи законодавчої та виконавчої влади держави, а саме закони України «Про підприємництво», «Про оплату праці», «Про оподаткування прибутку підприємств», Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, різноманітні Методичні рекомендації з планування та формування собівартості продукції; а також систему власних внутрішніх документів підприємства.

2) фінансове забезпечення, яке передбачає покращення операційної діяльності підприємства, підвищення показаників прибутку та рентабельності внаслідок зниження поточних витрат.

3) соціальні потреби, виступають базою для зниження поточних витрат на підприємстві, оскільки подальше зниженя ціни на продукцію збільшить попит на неї і купівельну спроможність населення.

4) мотивація, яка передбачає створення відповідного мислення у робітників щодо раціонального та економного використання ресурсів на підприємстві. Формування потрібної поведінки працівників досягається за допомогою обґрунтованого механізму стимулювання. В його структурі розрізняють моральні (соціально-психологічні) і матеріальні засоби стимулювання у вигляді винагород та заохочувальних виплат. При цьому останнім, як більш універсальним, приділяється основна увага.

5) організаційне забезпечення є адміністративною базою для управління витратами на підприємстві, оскільки через вище керівництво здійснюється контроль за нормуванням, плануванням та використанням витрат.

З розвитком виробничих відносин, теорії управління виробництвом і управління витратами з'явилось поняття центр відповідальності. В сучасному трактуванні центр відповідальності - це підрозділ підприємства, який очолює керуючий (менеджер), що володіє делегованими повноваженнями і відповідає за результати роботи цього підрозділу, тобто це місце, де виникають правові відносини між учасниками господарських процесів. Керівники таких центрів повинні нести відповідальність за раціональне використання ресурсів, передбачених кошторисом [44, c.201].

Надзвичайно важливого значення в сьогоднішніх умовах господарювання набуває інформація про витрати не тільки в цілому по підприємству, а в розрізі більш деталізованих об'єктів формування витрат. Діяльність, що спрямована на регулювання та контроль витрат, вимагає встановлення зв'язку між витратами, доходами та ефективністю управлінських впливів на витрати конкретних відповідальних осіб. У зв'язку з цим з'явились такі об'єкти управління витрат як місця виникнення витрат і центри витрат.

6) до місць виникнення витрат відносять структурні підрозділи (цехи, бригади, відділи, дільниці), які являють собою об'єкти нормування, планування і обліку витрат виробництва з метою контролю і управління витратами виробничих ресурсів. Групування витрат за місцями виникнення необхідно здійснювати у відповідності з організаційною структурою підприємства, яка відображає його рівень управління і структурні особливості на кожному рівні.

7) під центром витрат розуміють первинні виробничі та обслуговуючі одиниці, які характеризуються одноманітними функціями і виробничими операціями, подібним рівнем технічної оснащеності, організацією праці тощо.

Від місць виникнення витрат центри витрат відрізняються тим, що в них групуються витрати по окремих роботах, операціях, функціях всередині виробничих підрозділів. Така відмінність пояснюється можливістю забезпечити точніший розподіл непрямих витрат між об'єктами калькулювання. Особливої актуальності необхідність виділення центрів витрат набуває в умовах зростання автоматизації виробництва, коли при калькулюванні собівартості необхідно якомога точніше розподілити витрати на утримання та експлуатацію обладнання на об'єкти калькуляції. Центри витрат, як і місця виникнення витрат, поділяються на виробничі (цех, дільниця, бригада), обслуговуючі (відділи чи служби управління і обслуговування виробництва) та умовні (стаття витрат, елемент витрат). Створення центрів витрат допомагає деталізувати виробничі витрати, забезпечити поточний контроль та точніше калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) [14, c.35-36].

...