У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, розглянуто стан проблеми, визначено мету і завдання роботи. Стисло акцентовано новизну отриманих результатів, їх наукове та практичне значення.

Розділ 1. Стан досліджень комплексної проблеми оцінювання та прогнозування в науці

Питанням стратегії розвитку науки приділяється все більша увага аналітиків як у глобальному, так і в вітчизняному масштабах. У країнах Європейського Союзу з 1997 р. введено до обігу визначення сучасної економіки як "економіки, що базується на знаннях". Ефективна трансформація українського суспільства можлива лише на основі комплексного використання всіх фундаментальних факторів прогресу, ключове значення серед яких мають наука, нові знання і технології (Черваньов Д. М., 2001). Які наслідки має перехід від індустріального суспільства до суспільства знань, коли знання вважається не тільки основною ознакою сучасної економіки, але й узагалі стає організаційним принципом у так званій епосі інтелектуальної праці? Наукове чи технологічне знання є насамперед нічим іншим, як потенціалом дієспроможності. Дієвість науки визначається двома головними факторами - наявним науковим потенціалом та ефективністю його використання. Досвід попередніх років переконливо показує, що кожен наступний крок у науці досягається все важче і за більшу ціну. Тому перед сучасною наукою все гостріше встає проблема вибору напрямів досліджень і розробок з урахуванням національних інтересів і стану наукової сфери. Які шляхи сприяння руху ідей, технологій та їх розуміння покликані воєдино злити теорію та практику?

Аналіз теоретичного надбання вказує на потребу розробки методологічних підходів до вирішення проблем системи управління науковими дослідженнями, творення конкурентного науково-технологічного середовища. Ці питання слід розв'язувати з позицій системності та комплексності. Тому автор, окрім визначення стану цих дослідницьких проблем, ставить за мету також удосконалення існуючого та формування нового понятійно-термінологічного апарату. Бо, наприклад, лише на питання: "Що таке інформація? " сформульовано десяток дефініцій (Земанек Г., 2001). В якості базових термінів, якими оперував автор у дослідженнях, є, зокрема, наступні поняття: наукові знання; ідея; модель; оцінка; фундаментальні, прикладні та експериментальні дослідження; грант; наукова школа; рейтинг; державне регулювання; пріоритет та інші.

Учені вважають, що наукова робота є творчою діяльністю, не піддається плануванню і повинна розвиватися вільно. Відкриття, як і будь-яку творчість, неможливо прогнозувати (Амосов М. М., 1996). Успіх творчого процесу складає основу великої науки і залежить від таланту науковця. Проте історія науки переконливо показує, що її спрямування можна визначати як за запитами світової науки, так і конкретної країни (Капиця П.Л., 1974). І при цьому необхідно пам'ятати про неможливість підтримки високого рівня в усіх наукових областях. До основних організаційних факторів належать: безпосередня участь самих учених; інтернаціональний характер не лише як привід до співробітництва вчених різних країн, а й рівень науки повинен відповідати міжнародному.

Наука починається тоді, коли починають вимірювати. Але і сама наука вже порівняно тривалий час використовує апарат вимірювання до предмету досліджень та їх результативності. Проте проблема оцінювання в науці залишається складною, насамперед через те, що вкладання коштів у наукові дослідження, їхнє виконання відмежовані від одержання очікуваних результатів як у часі, так і в просторі. Констатуючи відсутність загальноприйнятого мірила ефективності наукової праці, у розділі 1 розглядаються традиційні методи оцінки та існуючі статистично-розрахункові показники науково-технічної діяльності. Але якщо можна реалізувати механізм економічної оцінки прикладних досліджень, то стадію фундаментальних досліджень можна лише характеризувати показником "економічного потенціалу", а специфічність оцінок носить прогнозний, ймовірнісний характер. Окрім того, надлишкова економізація оцінки науково-технічних розробок має й негативний характер, обмежуючи творчий пошук. Тому розвиток методології управління фундаментальною наукою потребує розробки складних моделей для отримання оцінки результатів наукової діяльності, а вітчизняна наукова система у процесі глобальної інтеграції та прийняття відповідальних управлінських рішень - постійного моніторингу змін. Він може базуватися і на комплексі статистичних показників, що включені до форм державної звітності та дозволяють робити порівняльний аналіз напрямків діяльності, стану наукової сфери, виявити найважливіші проблеми /тенденції її розвитку.

Процес аналізу ефективності науково-технічної сфери потребує не лише постійного вивчення роботи наукових установ у пріоритетних напрямах розвитку науки і техніки через призму комплексу показників кадрового складу, стану матеріально-технічної бази, обсягів і результативності виконаних робіт та оплати праці науковців. Його необхідно удосконалювати шляхом розробки і використання об'єктивних показників. Бо, наприклад, виникають інформаційні розходження при підрахунках витрат на вітчизняні наукові дослідження, що викликано неадекватністю використовуваних ідентифікаційних критеріїв (Булкін І.О., 2002). Тому слід доповнити вивчення науково-технічної сфери не лише такими показниками як: коефіцієнт еластичності (відношення темпів приросту/зменшення кількості виконавців науково-дослідних робіт до темпів змін кількості зайнятих в економіці); коефіцієнт обороту (приймання і звільнення працівників); відносні показники фондоозброєності; частка вартості науково-технічних робіт у валовому внутрішньому продукті та інші. На основі розрахункових і порівняльних показників щодо кількості друкованих робіт, поданих заявок на винаходи та отриманих патентів роблять висновок як про рівень наукової творчості, так і про можливі важелі для підвищення її ефективності, про найважливіші напрями економіки і ступінь інтеграції вітчизняної науки до світової науково-технологічної системи. Для підвищення можливостей дослідницької інтерпретації показників наукових досліджень необхідно реформувати систему обліку та представлення цього процесу, враховуючи досвід роботи на ринку наукових продуктів.

Наукове знання є центральним предметом наукознавчих досліджень. Особливості побудови систем достовірного знання обумовлюють труднощі у створенні загальнонаукової методології. Тому найважливіше завдання - це пошуки критерію достовірності отриманого знання, що є не тільки теорією, а й гіпотезою, проблемами та спробами їх розв'язання (Овчинников М.Ф., 2001). Актуальним є також виявлення різниці між теоретизацією у ході наукової думки і тими практичними застосуваннями, в яких використовуються її результати. Доводиться шукати критерій демаркації, який би допоміг відрізнити наукову думку від інших, наприклад, метафізичних побудов, фундаментальну науку - від прикладних знань, технологічних, які інколи називають технічними науками.

Методологія науки, яку розуміють як теорію наукового знання і пізнання, є точною дисципліною, що має проблемний характер. Конкретні системи знання на основі співставлень з певною областю реальності оцінюються як повні, істинні, адекватні, точні і т.д. Наукове знання існує у вигляді високоорганізованих систем. Невпорядковане знання з низьким рівнем організацій не є науковим. Поява системи наукового знання не тільки оптимізує шлях пізнання, але й істотно розширює можливості практики. Ще одна фундаментальна проблема пов'язана з ноосферою як системою ідей. І якщо існують хибні, деструктивні ідеї, то цінність багатьох з них виявляється лише згодом. Тобто ідеї мають пройти перевірку та відбір на ефективність, а ця складна задача пов'язана з їх істинністю та критеріями оцінки. У соціальному розумінні економічна ефективність - це здатність суспільства організовувати середовище свого існування, створювати та удосконалювати свої інфраструктури, здійснювати масштабні проекти, забезпечувати можливість займатися тими видами діяльності, які безпосередньо не спрямовані на задоволення нагальних потреб, наприклад, фундаментальною наукою.

Складні та різноманітні процеси розвитку природи і суспільства поступово отримують все більш адекватні методи дослідження, що спираються на досягнення синергетики та інших наук. Явища у різних галузях природознавства мають багато спільного: наявність критичних значень параметрів, при яких змінюється раптово стан системи, подібність залежностей властивостей від параметрів зовнішніх впливів, що описується однаковим математичним апаратом. Процеси самоорганізації в нерівноважних нелінійних системах, а передусім, їхнє відхилення від стану рівноваги можна описати за допомогою ентропії (Бриллюен Л., 1966). Критичність є універсальною властивістю багатьох об'єктів. І якщо система знаходиться у стані самоорганізованої критичності, то флуктуації її внутрішніх параметрів під дією незначних збурень є невід'ємною рисою динамічної поведінки таких систем. У сучасній науці спостерігається тенденція переходу від вивчення речей до аналізу станів. Наприклад, нові стратегії наукового пізнання розглядаються у термінах теорії катастроф - як боротьба з невизначеним результатом. А творчі можливості визначаються показниками конструктивності та саморегуляції (програмність), проективності (модельність), новаційності, інформаційності та алгоритмічності, оптимальності і трансформаційності (Кримський С.Б., 1966).

Принципове значення для ефективної самоорганізації систем мають інформаційні потоки. Дослідники звертають увагу на наявність так званої розсіяної інформації і про потребу механізмів збору та трансформації цієї інформації у зручні показники, якими можна було би скористатися. В економічній сфері такий механізм називається ринком, який відіграє роль економічного регулятора зі складним і досконалим інформаційним механізмом.

Для забезпечення ефективного науково-технічного розвитку треба знайти нові, гнучкіші форми фінансування та інші види підтримки наукових досліджень через відповідні системи регулювання і стимулювання як на національному, так і на міжнародному рівні. У процесах реалізації сучасної науково-технологічної політики надзвичайно важливу роль відіграє інформаційне забезпечення, яке здійснює зв'язок між суб'єктами та об'єктами цієї політики, в процесі наукового пошуку забезпечує інформаційні потреби вчених, а також досліджує інформаційні потоки з метою вивчення ринку технологій і товарів (Згуровський М.З., 2000).

Визначення межі рішень, оцінка можливих альтернатив, планування і формування цілеспрямованих ФД можна проводити, скориставшись методом парних або множинних порівнянь, а також методом безпосереднього оцінювання (Тоценко В.Г., 1996). Для цього необхідно не тільки виділити основні напрями досліджень, а й визначити їх відносну вагу. А експертиза має оцінити внесок кожної альтернативи у досягнення альтернативи вищого рівня. Для різних досліджень показники їхньої ефективності суттєво відрізняються через неможливість урахування зворотних зв'язків нелінійного характеру впливу альтернатив та їх можливої несумісності.

Аналіз сучасних методів відбору науково-технічних проектів переконує у можливості подолання вад попередніх систем. Ці методи можна поділити на наступні групи: методи, засновані на математичному програмуванні; методи обрахунку прибутку; методи "ab hoc" (для конкретного випадку). Суттєвим недоліком перших з них є складність визначення цільової функції, що описує зиск від реалізації проекту. Наступна процедура відбору базується на методах сортування, ранжування, парних порівнянь, обчислення показника "вартість-ефективність", аналізу ризику, багатокритеріальних функцій корисності. Метод когнітивної імітації засновано на моделюванні процесів прийняття рішень в організаційних системах. Для процедур відбору і розподілу ресурсів використовується методи багатофакторного аналізу, регресійні моделі, дерева рішень та ієрархічні моделі (Добров Г.М., 1977). На наш погляд, ці методи є найбільш перспективними для розробки конкурсної методики відбору проектів ФД.

Розгляду методології та організації експертизи присвячено значну увагу вітчизняних і зарубіжних дослідників, у публікаціях яких для формалізації експертного оцінювання використовуються різні математичні методи ранжування, сортування. У роботі проаналізовано особливості та недоліки зарубіжних систем оцінок наукових розробок. Розглянуто створені американськими вченими програми так званих "швидких" грантів, німецьку "нормальну" процедуру відбору заявок, формування проектів за пріоритетними темами, локальними першочерговими темами і централізованих спеціальних дослідницьких робіт. Все це є свідченням того, що планування у галузі ФД є однією з найбільш складних задач, що стоять перед державою. Це обумовлено невизначеністю кінцевих результатів досліджень, що проводяться, і тим, що апріорна інформація про минулі успіхи не є підставою для позитивних результатів у майбутньому. Такі особливості визначають суб'єктивний характер управління фундаментальною наукою. Методично нерозробленою задачею є визначення співвідношення структурної інформації та ентропії. Тому важливо сформулювати критерії, що адекватно відображають реальний стан об'єкту. Отримання, перевірку, збереження, передачу і практичне використання знання забезпечує когнітивна підсистема, що існує у різних формах (поняття, мови, моделі, алгоритми, процедури, методи, проблеми, оцінки і т.д.). Таким чином, образ науки є багатовимірною полісистемою, у якій можна виділити соціо-культурну, соціально-економічну, семіотичну, гносеологічну, впроваджувальну та інші підсистеми.

Отже, процеси управління науковими дослідженнями потребують розробки сучасних методів системного аналізу та їх практичного застосування з використанням нових інформаційних технологій. З метою прийняття та оцінки експертних рішень, їх надійності та ефективності ці технології повинні реалізуватися у сферах науки, техніки, технологій та економіки на основі інтелектуальних аналітичних комплексів, баз знань і даних.

Розділ 2. Методичні засади розробки системи конкурсних оцінок наукових досліджень

Для розв'язання проблем підтримки і проведення наукових досліджень через конкурсну систему грантів запропонована і отримала втілення методологічна схема формування наукової ідеї, підготовки на її основі проекту, його експертної оцінки та визначення рейтингу за розробленими критеріями. Вимоги до проектів-запитів мають базуватися на новій ефективній науково-технічній політиці, в якій основними стратегічними елементами мають бути: вибір та оцінка пріоритетних напрямків; випереджаючий розвиток фундаментальних і пошукових наукових досліджень у найбільш перспективних напрямах; створення сприятливих умов для різних високоефективних форм науково-технічної творчості; сприяння розвитку наукового потенціалу регіонів; ефективна зовнішньоекономічна діяльність, яка б забезпечила зростання частки конкурентоздатної наукової продукції в експортному потенціалі держави.

Застосовуючи наукознавчі підходи з використанням різних експертних методик, були розроблені методи відбору наукових ідей, технічне вирішення проблем визначення пріоритетів наукових досліджень. У цьому розділі розглянуто питання планування наукових досліджень, мінімізації необхідних ресурсів при формуванні ініціативних пропозицій. Віддаючи перевагу конструктивістській точці зору, що робить наголос на дебатах, обговоренні та диспуті з використанням таких моделей навчання як конкретний досвід, рефлексне спостереження, абстрактний концептуалізм та активне експериментування, запропоновано розв'язання оформлення авторської ідеї у певній формі наукового запиту. Складність і важливість поставленої задачі обумовлюється як оригінальністю винесеної на конкурс наукової ідеї, так і необхідністю переконати інших науковців (експертів) у перспективності поставленої науково-пошукової задачі.

Зусилля для проведення конкурсів наукових проектів ДФФД були спрямовані також на побудову структурного, методологічного і технологічного фундаменту грантової підтримки на основі наукознавчих розробок. Аналізуючи тактику успіху в науці, стверджується необхідність постійного навчання як при підготовці проектів розробок на основі оформлення авторської ідеї, так і в запланованих ФД, враховуючи їх специфіку.

Запропонована автором класифікація наукових досліджень є достатньо умовною, а на підставі поділу на категорії або типи сформульовано основні критерії відмінності між фундаментальними і прикладними дослідженнями. Отримала своє визначення і грантова форма підтримки наукової діяльності. При цьому грант, як економічна категорія, є різновидом трансферу, втіленням у життя авторського проекту. Окрім того, грант - це елемент нових ринкових, організаційних принципів наукової діяльності. Тому головним завданням при створюванні ДФФД мало бути доповнення традиційної системи підтримки науки (базове фінансування наукових установ) конкурсним виділенням коштів для проведення актуальних досліджень на основі грантів.

Реалізація цього завдання можлива через публічні конкурси наукових проектів фонду, всі учасники яких мають бути у рівних умовах, незалежно від чину, місця проживання. Тому мета та умови конкурсу мають бути прозорими, щоб змагання наукових ідей, оцінка робіт були об'єктивними, а результати відбору - відомі авторам. Важливими є й гарантії збереження прав науковців. Наукові напрямки і тематика конкурсу визначаються і затверджуються Радою ДФФД, що формується з відомих учених, що запропоновані науковою громадськістю. За підсумками експертизи можуть бути сформовані пріоритетні тематичні піднапрями.

Розроблена процедура конкурсного відбору наукових проектів передбачає наступні етапи: підготовлені за встановленою формою науковцями запити подаються до експертних груп наукових напрямків, де перевіряється їхня відповідність затвердженим вимогам; прийняті запити заносяться до бази проектів напрямку; чи поданий запит збігається з загальним науковим напрямком або його програмно-тематичним наповненням - визначає автор; експертна група наукового напрямку, до складу кожної з дев'яти яких входять 20-30 визнаних і рекомендованих інституціями вчених, здійснюється розподіл усіх проектів за галузевими піднапрямами і закріплення незалежних експертів; у затверджений умовами конкурсу термін проходить експертиза проектів і за отриманими критеріями, а також на підставі розробленого алгоритму підраховується рейтинг проекту; Рада Фонду розглядає підсумки, спірні питання, а на підставі запланованого розподілу бюджетних коштів визначає обсяги підтримки проектів напрямків і затверджує їх перелік до фінансування.

Враховуючи те, що у рамках кожного конкурсу наукових проектів не лише має створюватися банк даних запитів, їх експертних оцінок, а й повинен здійснюватися постійних моніторинг стану наукового потенціалу, структура запиту мусить мати форму, що забезпечує статистично-аналітичну обробку інформаційних масивів. Розроблені електронні варіанти конкурсних форм запитів (подані в додатках дисертації) проходять методичну апробацію вченими з експертних груп наукових напрямів і технічне випробування в мережі реєстрації, експертизи і створення баз даних проектів. До програми запиту ставились наступні вимоги: простота і зручність, надійність, мінімізація ймовірності помилок, контроль повноти і правильності підготовки запиту.

Не менш важливим поряд з аналізом джерел формування наукових ідей є потреба у розробці апарату їхньої оцінки. З одного боку, саме наука покликана і може дати об'єктивну оцінку економічного стану суспільства, вказати оптимальні напрями перетворення, а з іншого - реальна неадекватність оцінкового апарату науки новим соціально-політичним парадигмам і необхідність розробки релевантної методології та інструментарію в інноваційному процесі.

З метою функціональної характеристики наукового знання слід виявляти суттєві характеристики об'єктів і явищ, що вивчаються, їх моделювання, систематизацію фактів на основі закономірностей, опис і пояснення через співставлення явищ та їх механізмів, передбачення нових властивостей. При цьому виникають три різних і взаємозв'язаних сторони оцінок: оцінка-функція, оцінка-процес та оцінка-результат. І якщо когнитивні оцінки використовуються стосовно пізнання, то регулятивні (раціональність, достовірність, ефективність, доступність) - для управління. Нові можливості в організації та проведенні експертизи відкриваються з використанням інтелектуальних інформаційних технологій, що дозволяють оперативно здійснити підбір експертів, надання їм необхідної інформації щодо аналізованої проблеми, оцінку відповідності об'єкту цілям і задачам експертизи. Але пересадне захоплення комп'ютеризацією у сфері експертизи може дати і негативний ефект, бо висновки експерта базуються на дедукції, індукції та абдукції, що є логічно завершеним цілим, а в комп'ютерному варіанті має місце використання або одного з методів, або кожного окремо. Тому актуальним є питання розвитку методології отримання колективного досвіду або оцінювання. При цьому слід враховувати і те, що робота з колективами експертів має ряд особливостей: неспівпадання думок (так званий плюралізм оцінок), необхідність оцінки компетентності кожного експерта.

У запропонованому методичному підході передбачається не оптимізувати розвиток науки, а виявити уявлення суспільства про перспективні напрямки її розвитку. Таким чином, основна ідея реалізованого підходу - виразити думку представницької групи вчених про напрямки наукових досліджень на підставі аналізу інформації стосовно конкурсних проектів. Для цього необхідно розв'язувати наступні задачі: виявлення пріоритетних напрямків, що становлять науковий інтерес; визначення вчених, які працюють у цих напрямках; створення умов, які забезпечують ефективну роботу в обраних напрямках.

Розв'язання вказаних задач ґрунтується на різних методиках і формах експертиз, що були апробовані у практичній діяльності ДФФД. Системність розгляду при отриманні експертного висновку передбачає багатокритеріальність оцінки за схемами: "цілі - ресурси", "затрати - вигода", "час - результати", "вартість - ефективність". При цьому експертиза повинна базуватися на відповідному законодавстві, що визначає правові, організаційні та фінансові основи експертної діяльності. Враховуючи те, що метою експертизи є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка науково-технічного рівня об'єктів експертизи і підготовка висновків для прийняття рішень щодо таких об'єктів, основні її завдання - об'єктивне, комплексне дослідження об'єктів експертизи; оцінка відповідності об'єктів експертизи сучасному рівню наукових і технічних знань, тенденціям науково-технічного прогресу, принципам державної науково-технічної політики, економічної доцільності; прогнозування наслідків реалізації чи діяльності об'єкта експертизи; підготовка науково обґрунтованих висновків.

При проведенні наукової і науково-технічної експертизи наукових проектів слід керуватися наступними основними принципами: компетентність і об'єктивність осіб, установ та організацій, що проводять експертизу; врахування світового рівня науково-технічного прогресу; відповідальність за достовірність і повноту аналізу, обґрунтованість рекомендацій експертизи.

Як вирішувалися запропонованою в роботі експертною системою питання повноти параметричного опису об'єкту, непротирічивості оцінки роботи, враховуючи такі основні показники як: ймовірну тривалість виконання робіт, актуальність проекту, необхідність технологічних нововведень?

Практика експертних оцінок переконує, що найбільш радикальним за точністю і глибиною прогнозів є метод комісії, що полягає в залученні до експертизи колективу компетентних фахівців. На оцінки експертів впливають і такі фактори, як: авторитет колег, властива інерція при відмові від своєї думки, емоційність тверджень опонента. Свого часу було запропоновано метод мозкової атаки, коли стимулюється творче обговорення питань, а пізніше - реалізацію процедури збору і аналізу прогнозної інформації за так званим методом Делфи з послідовним багатократним анкетуванням думок експертів. Статистична обробка індивідуальних оцінок експертів дозволяє знаходити шляхи розв'язання тих чи інших наукових проблем. Вимога повноти врахування при прогнозуванні усіх відомих можливостей і властивостей досліджуваного об'єкту є базовою для морфологічного методу, який сприяє успішному використанню інтуїції експерта. Для отримання формалізованих даних про характер і джерела аргументації необхідно з допомогою вагових коефіцієнтів подати прогнозні оцінки у кількісній формі. Наприклад, при прогнозуванні в галузі фундаментальних наук найбільшу вагу матимуть індивідуальні думки експертів.

Методично та організаційно реалізована експертиза конкурсних проектів, яка базується на багаторівневих методах науково-технічної і соціальної діагностики, є видом наукового дослідження. Враховуючи те, що коефіцієнт відбору проектів, що отримували грант, складає 10 - 25% при великій чисельності поданих заявок (від 1000 до 4500), має місце великий обсяг документальних та інформаційних потоків, що вимагало створення для керування ними потужної інтегрованої інформаційної системи. Вона повинна забезпечити використання множини взаємопов'язаних елементів макро - та мікроскопічних підходів, методів прогнозування, системи індивідуальної і колективної експертизи, оцінки "питомої ваги" різних рішень.

Для аналізу і рейтингування запитів використана математична обробка результатів експертизи та їх узагальнення. Запропоновані підходи передбачають реалізацію методу інтегральних оцінок водночас із проведенням опитування фахівців і побудови на цих даних багатоальтернативного прогнозного графу. Система підтримки прийняття рішень, що базується на даних проектів, експертів і підсистеми карт експертної оцінки, забезпечувала функціональне поєднання управління діалогом, базами даних, моделями. Основна мета розроблених експертних оцінок - знизити суб'єктивізм в інтерпретації аспектів роботи шляхом обмеження експерта фіксованим переліком варіантів відповідей. Враховуючи нерівнозначність впливу кожного з одинадцяти аспектів на оцінки якості проектів, анкетуванням і колективною експертизою визначаються коефіцієнти важливості.

При розробці алгоритму обробки результатів експертної оцінки враховано необхідність усереднення думки експерта з кожного оцінюваного аспекту, а не усереднення результуючих оцінок якості проекту. Для виявлення неузгодженості думок експертів запропоновано процедуру підрахунків критичної відстані між оцінками експертів. Вихід за межі сфери, утвореної критичною відстанню, свідчить про неузгодженість думок експерта про даний проект, а отже і про необхідність проведення додаткової експертизи.

Чим повинні керуватися експерти у процесі оцінювання конкретних наукових проектів, окрім власної кваліфікації, розуміння стану сучасних тенденцій у світовій науці? Ймовірними критеріями можуть бути: фундаментальність; наукова традиційність; методологічна новизна; фактична та інформаційна оригінальність; ймовірність досягнення мети; наукова цінність і доцільність здійснення; компетентність авторського колективу; матеріально-технічна забезпеченість робіт; обсяги фінансування; "наукове ім'я" авторського колективу.

Для застосування комп'ютерного варіанту визначення переможців спочатку мають бути затверджені параметри конкурсу і загальні обсяги витрат на проекти кожного наукового напрямку ФД; мінімальне та максимальне число переможців, щоб уникнути надмірного розпорошення коштів, а, з іншого боку, - надмірної концентрації; рівень компетентності експертів. Експертиза вважається компетентною, якщо проект оцінюють мінімум два експерти, ранги яких визначені за самооцінками. Кожній відповіді в усіх аспектах (новизна ідеї, методу, соціальний резонанс, забезпеченість і т.п.) надається певна кількість балів у залежності від її відносної ваги.

Запропонований у роботі варіант алгоритму підрахунку рейтингу конкурсних проектів від традиційного відрізняється використанням підходу функціонально-експертного нормування за рівнями (функція нормування включає інформацію про важливість показника, що оцінюється). Оцінка при цьому дається за трьома критеріальними показниками: якість, вартість та забезпеченість проекту. Його якість визначається як результат обчислення середніх оцінок кожного аспекту і як евклідова відстань від проекту з "ідеальною якістю". Таким чином, експертний висновок дає відповідь на три головні питання: який можливий ефект (імпакт) від реалізації конкурсного проекту, чи є запропоновані дослідження оригінальними, а їх результати відповідають цілям структури, що виділяє на їх підтримку кошти.

При проведенні розрахунків результати самооцінки проекту авторами враховуються як думка ще одного експерта. Розрахунок оцінок робиться для кожного з експертів групи у кожному з аспектів з урахуванням вагових коефіцієнтів варіантів відповіді. Для аспектів "Ідейна новизна", "Методична новизна", "Фактична новизна", "Компетентність та спроможність авторів проекту", "Актуальність проекту", "Загальна характеристика проекту" використовується формула:

, (1)

де Р позначено варіант відповіді з картки експертної оцінки, а V - відповідні вагові коефіцієнти варіантів відповіді; - кількість варіантів відповідей на питання -го аспекту. Оцінка аспекту "Наукова цінність очікуваного результату" здійснюється за формулою:

, (2)

тому що ймовірність досягнення може бути високою, середньою і низькою при допустимості декількох варіантів відповіді (P4 і V4 - відповідно варіант відповіді та його ваговий коефіцієнт для четвертого аспекту).

Розрахунок вагових коефіцієнтів експертів передбачає як визначення коефіцієнта аргументації:

, (3)

так і коефіцієнта інформованості експерта:

(4)

Компетентність експерта W визначається як середнє арифметичне цих коефіцієнтів.

Розрахунок оцінки якості проекту виконується шляхом усереднення оцінки з кожного -го аспекту для всіх експертів, які провели експертизу даного проекту:

, (5)

де - оцінка -го аспекту -м експертом. А якість проекту розраховується за формулою евклідової відстані:

(6)

Під час розрахунку середньої оцінки враховуються оцінки тільки тих експертів, для яких вона не дорівнює - 1. Оцінки погодженості поглядів експертів і "якості" кожного з експертів розташовуються у порядку зменшення, після чого у кожній послідовності підраховується середня віддаль між двома сусідніми проектами за формулою:

, (7)

де - відстань між та проектом, оцінених -им експертом. Для конкретного експерта:

, (8)

де - кількість експертиз, а загальна відстань стосовно усіх експертів:

, (9)

де - кількість експертів, які брали участь в експертизі більш ніж одного проекту.

Необхідно також розраховувати оцінку кожним експертом забезпеченості проекту (U).

Загальний коефіцієнт забезпеченості проекту оцінюється як середньозважений:

. (10)

Економічна оцінка проекту потребує розрахунку середньої оцінки вартості проекту з рекомендацією кожного експерта. А оцінка реалістичності авторської потреби у коштах на проект визначається як співвідношення думки автора до середньої оцінки експертів.

Загальний рейтинг проекту визначається з використанням процедури ранжування: критеріальні показники (якість, забезпеченість та вартість проекту) розташовуються у порядку зростання оцінки. Розраховується усереднена оцінка кожного показника для всіх проектів. Середня оцінка для кожного проекту розраховується за формулою:

, (11)

де - усереднені оцінки -го проекту, відповідно за якістю, вартістю та забезпеченістю:

, (12)

де - кількість проектів. Аналогічно розраховуються , . Кращим буде проект, що має найменшу усереднену оцінку Рі (середній ранг). Сортуванням проектів у порядку зменшення рейтингу наукового значення за результатами обробки експертних оцінок проектів та загального рейтингу визначаються переможці конкурсу.

Отже, щоб формалізувати роботу експертів, розроблені ймовірні критерії. Враховуючи великий обсяг документальних та інформаційних потоків, для здійснення експертизи конкурсних проектів наукового фонду створена інтегрована електронна система. Слід констатувати і те, що експертування ФД базується на багаторівневій методології науково-технічної та соціальної діагностики. У рамках запропонованої методології визначення оцінки та її моделювання за відповідним алгоритмом дозволяє аналізувати різні види оцінок, будувати їхню типологію.

Розділ 3. Обґрунтування розробки методології моніторингу науки через конкурсне визначення пріоритетів фундаментальних досліджень та підсумки її практичного використання

Ефективність запропонованого шляху визначення напрямів розподілу коштів показана через розкриття основних принципів функціонування наукових фондів - самоврядування, незалежна експертиза, демократичні методи оцінки і прийняття рішень, що стало новим словом в організації вітчизняних наукових досліджень і відобразило процес перетворень у цій сфері життя. Це зумовлено, насамперед, іншою технологією у порівнянні з ідеологією базового фінансування, можливістю реалізації свободи вибору для вчених, обминаючи всілякі адміністративні вертикалі. Окрім того, наукові фонди стимулюють конкуренцію у змаганні за ресурси, забезпечують справедливий розподіл коштів на підставі незалежної експертизи, що проводиться самими вченими, а не чиновниками.

На прикладі діяльності ДФФД проаналізовано апробовані шляхи запобігання неконтрольованого руйнування науково-технічного потенціалу, збереження дієздатного ядра наукових колективів з наступним відновленням ролі науки в економічному розвитку. Еволюційний варіант реформи науки саме в закріпленні принципу її відкритості через реалізацію конкурсного підходу. З цього випливає основна мета наукового фонду - надання самим носіям наукового потенціалу (вченим) права визначення пріоритетності напрямів досліджень шляхом відбору на основі незалежної експертизи науково-дослідних проектів як окремих вчених і творчих колективів, так і цілих наукових шкіл, які здатні пройти жорстке регламентування.

Аналітична оцінка рівномірності розвитку різних галузей науки, що проводиться за дисциплінарним розподілом (за публікаціями або цитуванням), є одним із найкращих способів оцінки ефективності наукових досліджень. Об'єктивний показник дієвості конкурсів фонду - наукові публікації. Наприклад, масив наукової продукції проектів третього конкурсу ДФФД складав понад 5500 опублікованих робіт і 3700 доповідей на конференціях. Зазначимо, що на один проект фонду припало понад 4 публікації та майже 3 доповіді. Статистика свідчить про значну результативність виконаних проектів, бо якщо продуктивність наукових досліджень за грантами оцінювати кількістю публікацій у престижних журналах, то вона (незважаючи на низький рівень фінансової підтримки) більша, ніж у зарубіжних учених. Проблема неповного і несвоєчасного фінансування, а також невиконання державою своїх зобов'язань - все це приводить до змін у циклах виконання запланованих досліджень і до незбалансованості інноваційного процесу. Розподіл грантової підтримки ФД за регіонами України вказує на надмірну концентрацію переможців конкурсів у столичній області, а також про зниження активності науковців за її межами.