Конструювання системи контролінгу та обґрунтування її впровадження на прикладі базового підприємства

Аналогічним чином здійснюється керування витратами у випадку знаходження відхилень по підприємству в цілому. Виявленням таких відхилень і займається відділ контролінгу, звіряючи бюджетні кошториси із фактичними сумами витрат, що їх здійснило підприємство.

2. Другий варіант організації контролінгу на підприємстві ТОВ «Будтехнології» полягає у інтеграції контролінгових функцій у рамках бухгалтерії. В такому випадку організація процесу здійснюється шляхом збільшення штату бухгалтерії та введення до нього кількох контролерів. При цьому необхідною умовою такого процесу є повна комп'ютеризація бухгалтерського обліку.

Однак, на сьогоднішній день, як зазначається навіть у примітках до фінансової звітності підприємства за 2008 р., процес комп'ютеризації підприємства не можна назвати задовільним, оскільки не автоматизовано повністю облік ТМЦ, складання звітності, не кажучи вже про бюджетування. Тому все-таки з точки зору функціональності варіант організації контролінгу у вигляді окремого підрозділу на підприємстві ТОВ «Будтехнології» більш практичний.

3.3 Економічна доцільність впровадження системи бюджетування як основної складової контролінгу

На сьогоднішній день бюджетування та контроль є складовою частиною внутрішньовиробничого планування підприємства. Планування є однією із найважливіших функцій управління, і являє собою процес визначення дій, які мають бути виконані в подальшому для використання ресурсів та отримання доходів. В теперішній час планування діяльності підприємства стає проблематичним через дію наступних факторів [19, c. 48]:

- плани і кошти не спускаються „згори”, підприємство має самостійно орієнтуватися в умовах ринку;

- процес планування затягнутий у часі, що робить його неприйнятним для вироблення оперативних управлінських рішень;

- на багатьох підприємствах відсутня система достовірної і своєчасної інформації про кон'юнктуру ринку, про потреби у поточних ресурсах та фінансові джерела їх забезпечення;

- при плануванні превалює витратний механізм ціноутворення, ціни формуються без врахування ринкових умов виходячи із повної собівартості та нормативу рентабельності;

- економічне планування традиційно готує такі планові документи, більшість із яких не підходять для аналізу фінансової стійкості підприємства.

Призначення планування полягає в тому, щоб передбачати проблеми в діяльності підприємства до того, як вони виникнуть, виключити ймовірність прийняття необґрунтованих рішень, що мають короткочасну доцільність. Основна мета планування - визначення необхідних для діяльності підприємства виробничо-фінансових операцій, їх конкретизація у часі і за підрозділами підприємства, визначення необхідного розміру ресурсів і джерел фінансування, що забезпечують реалізацію поставленої мети діяльності.

Основними елементами планування є:

- прогнозування і підготовка поточних програм;

- бюджетне планування, або бюджетування.

Прогнозування полягає у підготовці довгострокових програм - основних напрямів діяльності, яке підприємство визначило для реалізації своєї стратегії. Програми мають включати альтернативні плани, розроблені для різних варіантів можливих умов. Поточні програми реалізуються на підставі розробки великої кількості бюджетів поточної діяльності, де в кількісній формі формується річний план по прибутку, а також щомісячний план оперативної діяльності.

Бюджетування - це розподілена система узгодженого управління діяльністю підрозділів підприємства. Ключовими моментами бюджетування є координація, адресність та оцінка витрат [20, c. 51]. Бюджетування базується на системі бюджетів.

Бюджет (кошторис доходів та витрат) - це фінансовий план на конкретний період, узгоджений із виробничою діяльністю підприємства, мета якого виражена у показниках звітності у грошовому вираженні у взаємозв'язку із зобов'язаннями, тобто відповідальністю кожного підрозділу за досягнення цих цілей.

Бюджет поточної (операційної) діяльності - детальний план структури доходів та витрат за центрами відповідальності. Бюджети розробляються особами, що ведуть управлінський облік, спільно із керівниками центрів відповідальності, процес розробки бюджетів йде, як правило, знизу вгору.

В системі управління на підставі розроблених бюджетів здійснюється координація різних видів діяльності підприємства, узгодження діяльності всіх його підрозділів, контроль та оцінка ефективності. На початку звітного періоду бюджет являє собою план або стандарт, що формалізує очікування менеджерів відносно продаж, витрат та інших фінансових операцій в наступаючому періоді. В кінці звітного періоду бюджет відіграє роль вимірювача, що дозволяє менеджерам керувати за відхиленнями: порівнювати отримані результати із запланованими і коректувати подальшу діяльність.

Якщо розробка бюджетів та прогнозів заснована на одному й тому ж комплексі вихідних даних та припущень про надходження, виплати, величину товарно-матеріальних запасів, рівень ділової активності, то вони будуть відповідати один одному і створюють взаємопов'язану систему.

З метою внутрішньовиробничого обліку бюджети класифікуються наступним чином (рис. 3.4).

Як ми можемо бачити із рис. 3.4, виділяють дев'ять видів бюджетів в залежності від різних критеріїв.

Розробка ковзаючого бюджету полягає у додаванні бюджету на наступний період, як тільки закінчується строк попереднього періоду, за рахунок чого забезпечується безперервність процесу планування.

Складання бюджету є постійним, динамічним процесом і не закінчується із прийняттям річного бюджету. Наприклад, квартальний бюджет протягом року може бути переглянутий в результаті появи нової інформації. На підставі порівняння фактичних результатів здійснюється більш реалістична побудова бюджету на наступний бюджетний період. Незалежно від того, складається бюджет на річний період або на підставі ковзаю чого бюджету, для контролю діяльності застосовуються місячні бюджети.

Операційні бюджети - бюджети за центрами відповідальності, є основою для розробки фінансових бюджетів.

Фінансові бюджети (прогнозні фінансові документи) - являють собою план того, якою стане фінансова звітність за умови виконання бюджетів поточної (операційної) діяльності підприємства і вдоволення потреб у його фінансуванні. При їх розробці не ставиться за мету отримання точних документів на рівні бухгалтерських стандартів, а важливим є визначення потреби у фінансуванні і оцінка загального стану підприємства на бюджетний рік. Фінансові бюджети, як правило, включають розробку наступних прогнозних фінансових документів [19, c. 61]:

1. Прогнозний звіт про прибутки та збитки - робочий план формування і використання поточного грошового потоку, отриманого чистого прибутку та його використання.

2. Бюджетний баланс відображає очікуваний сумарний вплив планових рішень на фінансовий стан підприємства.

3. Бюджет грошових коштів (касовий консолідований кошторис) - план отримання і витрачання касової готівки, притоку і відтоку грошових коштів у взаємозв'язку із планованою виробничою діяльністю, інвестиційною та фінансовою діяльністю.

4. Статичний (жорсткий) бюджет розраховано на конкретний рівень ділової активності підприємства, тобто доходи і витрати в ньому плануються виходячи із одного рівня реалізації.

5. Гнучкий бюджет - бюджет, який складається не для конкретного рівня ділової активності, а для визначеного нею діапазону, тобто включає кілька альтернативних варіантів обсягу виробництва та реалізації.

6. Головний (основний) бюджет - це скоординований (за всіма підрозділами або функціями) план роботи для підприємства в цілому.

7. Мета основного бюджету - об'єднати і сумувати кошториси і плани різних підрозділів підприємства, що їх називають частковими (локальними) бюджетами.

Отже, фінальною частиною бюджетування на підприємстві ТОВ «Будтехнології» буде складання головного бюджету.

Головний бюджет ТОВ «Будтехнології» поділяється на оперативний бюджет (бюджет поточної діяльності) та фінансовий бюджет.

Операційний бюджет звичайно складається із двох частин: програмного бюджету і бюджетів за центрами відповідальності. Програмний бюджет об'єднує узгоджені бюджети центрів відповідальності і є базою для розробки фінансових бюджетів. Бюджет за центром відповідальності визначає його зобов'язання і ті результати, які мають бути досягнуті у звітному періоді.

Бюджет продаж - це план по товарному асортименту і обсягу продажів кожної номенклатурної позиції. Має розроблятися комерційним відділом ТОВ «Будтехнології» на підставі прогнозних розрахунків. Такий бюджет складається тільки для центрів доходів.

Бюджет виробництва - це виробнича програма, вихідною інформацією для якої є плановий обсяг реалізації і величина запасів. Такий бюджет розробляється головним інженером та фінансовим відділом ТОВ «Будтехнології» в процесі сумісної роботи.

Таким чином, бюджетування полягає у складанні системи фінансових планів, що пов'язані між собою.

Отже, ми розглянули процес бюджетування у його загальних рисах Тепер ми можемо розглянути основні моменти, що стосуються впровадження бюджетування на конкретному підприємстві. Для цього перш за все слід виділити об'єкти, за якими складаються бюджети. Основним моментом тут є виділення об'єктів, за якими складаються бюджети.

На наш погляд, оптимальним для підприємства ТОВ «Будтехнології» є складання бюджетів за центрами виникнення витрат. Це пояснюється тим, що у більшості випадків центри виникнення витрат підприємства співпадають із центрами виникнення витрат, а інші види центрів відповідальності - за доходами, за інвестиціями та за прибутками є одиничними. Розподіл підрозділів підприємства як центрів відповідальності наведено в таблиці 3.8.

Таблиця 3.8

Класифікація центрів відповідальності ТОВ «Будтехнології»

Підрозділ	ЦВ за доходом	ЦВ за витратами	ЦВ за інвестиціями	ЦВ за прибутком
1	2	3	4	5
Основна невиробнича діяльність
Адміністрація	+	+	+	+
Фінансовий відділ		+
Бухгалтерія		+
Відділ збуту		+
Виробничий відділ	+	+

Як ми можемо бачити із таблиці 3.8, найбільш прийнятним критерієм для організації контролінгу за центрами відповідальності є організація його у розрізі центрів відповідальності за витратами. Причому такий облік можна вести і в розрізі окремих підрозділів, і в розрізі груп діяльності, що об'єднують у собі кілька підрозділів. Слід відмітити, що тільки за умови комп'ютеризації обліку можливо буде реально вести облік витрат за різними видами центрів відповідальності.

Особливим пунктом бюджетування є планування грошових потоків підприємства.

Тепер розглянемо методику планування грошових потоків на підприємстві та шляхи її покращання. Спочатку розглянемо шляхи покращання аналізу грошових коштів. Зміст управління потоками грошових коштів залежить від оптимізації фінансових потоків і структури капіталу підприємства. Грошові потоки повинні бути узгоджені між собою таким чином, щоб зберегти ліквідність (фінансову рівновагу) і при цьому уникнути надлишкової (нерентабельної) ліквідності. Тільки за такої умови процес виробництва може відбуватися без перешкод.

Критеріями управління потоками грошових ресурсів є ліквідність і доходність. В такому випадку є очевидним прояв класичного конфлікту між ліквідністю і доходністю: велика доходність будь-якої форми вкладення грошових коштів завжди оплачується зниженням ліквідності, а збільшення шансів на прибуток означає зростання ризику втрати капіталу.

При загрозі неплатоспроможності на перше місце виходить критерій ліквідності. Рішення, які повинні бути прийняті в такій ситуації, пов'язані з питаннями існування всього підприємства. При цьому ступінь небезпеки визначається двома моментами:

величиною дефіциту фінансових ресурсів і періодом часу,
протягом якого він буде зберігатися;

можливостями керівника приймати заходи для зниження цього дефіциту і виведення підприємства з небезпечного стану неліквідності.

У разі появи ліквідних надлишків критерій ліквідності стає другорядним, а основним завданням -- ефективне використання цього надлишку. В такому випадку поряд з довгостроковими вкладеннями в інвестиції підприємства можна скористатися короткостроковими фінансовими вкладеннями у формі ліквідних цінних паперів або строкових контрактів. При прийнятті такого рішення вже постають проблеми, пов'язані з ліквідністю, доходністю і ризиком таких вкладень.

З вищезазначеного випливає, що управління грошовими потоками передбачає комплексні заходи, тому що готівкові кошти, з одного боку, є складовою оборотних активів, з іншого --їх обсяги, шляхи надходження та вибуття залежать, в першу чергу, від зміни обсягів виробничих запасів, стану дебіторської і кредиторської заборгованості, платежів до бюджету тощо.

Наявність грошових коштів тісно пов'язана з прибутком і рухом оборотного капіталу. Якщо суб'єкт господарювання виробляє і реалізує рентабельну продукцію (товари, послуги, роботи), то це є найважливішою передумовою дотримання необхідного рівня потоку грошових коштів. З певною часткою умовності можна сказати, що приріст (зменшення) грошових коштів за певний період повинен відповідати прибутку (збитку) від діяльності підприємства [20, c. 97].

В той же час грошовий потік і розрахунок прибутку не співпадають в часі при використанні методу визначення прибутку від реалізації продукції за моментом її відвантаження. В цьому випадку продукція може вважатись реалізованою в одному часовому періоді, а гроші надходити в іншому. Тому орієнтація при оцінці фінансового стану тільки на дані про прибуток є в деякій мірі умовною і може призвести до підвищення фінансового ризику.

Підприємство може бути прибутковим за даними бухгалтерського обліку і звітності і в той же час відчувати певні ускладнення в оплаті своїх поточних зобов'язань. Однією з причин такої ситуації є специфіка відображення інформації в звітності про фінансові результати, яка полягає у використанні методу нарахувань та відповідності доходів і витрат. Інформація про потоки грошових коштів формується за касовим методом, тобто за фактом їх руху на рахунках в банку і в касі підприємства. Результатом використання різних методів формування інформації є невідповідність реального потоку грошових коштів і прибутку, відображеного у звітності.

Для комплексного аналізу грошового потоку підприємства застосовують аналіз як непрямим, так і непрямим методом. При цьому аналіз грошових потоків непрямим методом можливий за даними фінансової звітності, а аналіз прямим методом можливий лише за даними внутрішньої звітності підприємства.

Чистий грошовий потік за непрямим методом, як ми вже вказували у попередніх розділах, розраховується за формулою:

ЧГПп = ЧГПо + ЧГПі + ЧГПф, де

ЧГПп - загальна сума чистого грошового потоку підприємства за період, що розглядається, тис. грн.;

ЧГПо - загальна сума чистого грошового потоку підприємства по операційній діяльності, тис. грн.;

ЧГПі - сума чистого грошового потоку підприємства по інвестиційній діяльності, тис. грн.;

ЧГПф - сума чистого грошового потоку підприємства по фінансовій діяльності, тис. грн.

Загальна формула, за якою здійснюється розрахунок суми чистого грошового потоку по операційній діяльності підприємства прямим методом, наступна:

ЧГПо = РП + Що - Зтм - ЗПоп ЗПАУП - ППв - ППпф - Іво,

- де РП -- сума грошових коштів, отриманих від реалізації * продукції, тис. грн.;

- Що -- сума інших надходжень грошових коштів у процесі г операційної діяльності, тис. грн.;

- Зтм -- сума грошових коштів, виплачених за придбання матеріальних цінностей у постачальників, тис. грн.;

- ЗПоп -- сума заробітної плати, виплаченої оперативному персоналу, тис. грн.;

- ЗПАУП -- сума заробітної плати, виплаченої адміністративно-управлінському персоналу, тис. грн.;

- ППв -- сума податкових платежів, перерахована до бюджету, тис. грн.;

- ППпф -- сума платежів, перерахована у позабюджетні фонди, тис. грн.;

- ІВо -- сума інших виплат грошових коштів в процесі операційної діяльності, тис. грн.

По інвестиційній діяльності сума чистого грошового потоку в узагальненому вигляді розраховується як різниця між сумою реалізації окремих видів необоротних активів, фінансових інвестицій і сумою їх придбання в звітному періоді.

По фінансовій діяльності сума чистого грошового потоку визначається як різниця між сумою фінансових ресурсів, залучених із зовнішніх джерел, і сумою основного боргу, а також дивідендів (процентів), виплачених власникам підприємства.

Таким чином, грошовий потік -- це надходження (вхідний грошовий потік) і витрачання (вихідний грошовий потік) грошових коштів в процесі здійснення господарської діяльності підприємства. Різниця між вхідним і вихідним грошовими потоками по кожному окремому виду діяльності або по господарській діяльності підприємства в цілому називається чистим грошовим потоком.

Показник грошових потоків використовується, з одного боку, як індикатор фінансової стійкості підприємства (показник оцінки потенціалу внутрішніх джерел фінансування), а з іншого -- як індикатор прибутковості (показник фактичної та потенційної прибутковості підприємства).

Однією з основних умов стабільного фінансового стану підприємства є надходження грошових коштів, що забезпечує покриття його поточних зобов'язань. Відповідно, відсутність такого мінімально необхідного запасу грошових коштів свідчить про фінансові труднощі підприємства. В той же час надмірна величина грошових коштів свідчить про те, що реально підприємство несе збитки, пов'язані з інфляцією і знеціненням грошей. В зв'язку з цим виникає необхідність оцінити раціональність управління грошовими коштами на підприємстві.

Аналіз грошових потоків пов'язаний із з'ясуванням причин, які вплинули на збільшення (зменшення) припливу грошових коштів та збільшення (зменшення) їх відпливу. Це можна робити як за довгостроковий період (декілька років), так і за короткостроковий (квартал, рік). Такий аналіз має безперечний інтерес, якщо він буде здійснений за період, що відображає певний етап в діяльності підприємства, наприклад, з моменту створення, випуску нової продукції, закінчення реконструкції тощо.

Аналіз потоків грошових коштів повинен здійснюватись як на основі звітних, так і планових показників (платіжного календаря). При цьому останні виступають одночасно інструментом управління грошовими потоками. Це досягається шляхом контролю за відповідністю їх реального руху до планових показників та прийняттям необхідних коригуючих заходів.

Першим показником виникнення фінансових ускладнень є тенденція скорочення частки грошових коштів в складі оборотних активів підприємства при зростаючому обсязі його поточних зобов'язань. Тому щомісячний аналіз співвідношення грошових коштів і найбільш термінових зобов'язань (термін яких закінчується в поточному місяці) може надати точну інформацію про надлишок (недостачу) грошових коштів на підприємстві.

Іншим методом оцінки достатності грошових коштів є визначення тривалості періоду їх обороту. З цією метою рекомендується використовувати на підприємстві ТОВ «Будтехнології» наступне співвідношення:

По = СЗгк:Тпо, де

СЗгк - середні залишки грошових коштів;

Тпо - тривалість періоду обороту (береться кількість днів у тому періоді, який аналізується).

Аналіз грошових коштів невідривно пов'язаний із їх плануванням.

На підприємстві ТОВ «Будтехнології» фактично планування грошових потоків зводиться до планування кількох параметрів (рис. 3.4).

Планування показників грошових потоків на підприємстві ТОВ «Будтехнології»
Планування виручки	Планування податкових платежів	Планування виплат через касу	Планування інвестицій

Рис. 3.4 Основні показники із планування грошових коштів, що розраховуються на підприємстві ТОВ «Будтехнології»

Отже, оскільки ми бачимо, що на підприємстві застосовується дуже обмежена кількість показників із планування грошових коштів, можна рекомендувати підприємству ТОВ «Будтехнології» застосовувати наступний алгоритм:

Для планування грошових коштів складати платіжний календар, який включає в себе такі стадії:

1. Вибір періоду планування. Для платіжного календарю це може бути місяць, квартал, рік.

2. Планування обсягу реалізації продукції та послуг. Здійснюється за спеціальною методикою із урахуванням обсягу виробництва у періоді, Ідо розглядається.

3. Оцінка грошових доходів. Охоплює наступні статті:

- реалізацію продукції, робіт, послуг (виручку від продажу промислової продукції, реалізацію надлишкового обладнання, сировини, матеріалів, напівфабрикатів);

- авансові платежі;

- дебіторську заборгованість наростаючим підсумком, що переходить із попереднього періоду планування (надходження коштів від покупців по простроченій заборгованості);

- кредити (під розрахункові документи в дорозі, під товарно-матеріальні цінності);

- інші надходження (асигнування із бюджету, надходження коштів від вищих організацій для надання тимчасової фінансової допомоги).

4. Оцінка грошових витрат. Поширюється на наступні статті:

- поточна оплата закупівлі товарно-матеріальних цінностей (рахунків постачальників за сировину, матеріали, купівельні вироби та напівфабрикати, послуги сторонніх підприємств, виконання науково-дослідних та конструкторських робіт тощо);

- погашення кредиторської заборгованості, яка виникає внаслідок оплати закупок, зроблених у попередньому періоді;

- заробітна плата із нарахуваннями (фонд оплати праці, оплата відпусток, соціальне страхування, інші виплати);

- частина непрямих витрат підприємства, що оплачуються з поточного рахунку (допоміжні матеріали, витрати на поточний та капітальний ремонт);

- податкові платежі;

- виплата відсотків за кредити;

- капітальні витрати на технічне переозброєння, придбання обладнання;

- інші платежі (витрати за рахунок прибутку, що залишається у підприємства, повернення вищестоящим організаціям раніше отриманої допомоги, виплата дивідендів по акціях акціонерного підприємства).

5. Визначення грошового сальдо. Грошове сальдо -- різниця між сумами надходжень та витрати за період планування.

6. Підбиття підсумків. З'ясовується, чи буде у підприємства надлишок або нестача коштів. Результати підбиття підсумків зводяться в таблицю, яка може мати, наприклад, наступну форму (табл. 3.9).

Таблиця 3.9

Платіжний календар ТОВ «Будтехнології»

№	Показник	Період
1	2	3	4	5	6
1	Надходження коштів
2	Витрачання коштів
3	Сальдо за період (р.1-р.2)
4	Початкове сальдо
5	Кінцеве сальдо
6	Мінімально допустиме сальдо
7	Надлишок грошових коштів (р.5-р.6)
8	Нестача грошових коштів (р.5-р.6)

Після аналізу результатів надходжень грошових коштів за методами, наведеними в таблиці 3.9, можна приймати управлінські рішення, що будуть впливати на потік грошових коштів.

Здійснити стимулювання припливу грошових коштів підприємство ТОВ «Будтехнології» може наступними способами:

- отримання від контрагентів торгових кредитів;

- отримання кредитів банків;

- вдаватися до випуску цінних паперів та векселів;

вдаватися до факторингу (продажу дебіторської заборгованості);

вдаватися до короткострокової оренди.

Підставою для прийняття рішення про вибір джерела фінансування повинна бут альтернативна вартість коштів, що залучаються.

Одним із суперечливих питань для підприємства ТОВ «Будтехнології» при плануванні грошових коштів є аналіз питання "оренда/купівля". Адже продаж дає одноразовий приплив грошових коштів, а здача в оренду забезпечує регулярний приплив грошових коштів протягом періоду оренди.

Вибір рішення: продати або здати в оренду має здійснюватися через порівняння вигід від продажу і оренди. При цьому необхідно врахувати для продажу:

визначити витрати і вигода, пов'язані з володінням активами;

оцінити можливі додаткові (альтернативні) витрати;

розглянути податкові аспект й відчуження.

Для оренди:

оцінити умови здачі в оренду і доход в реальному виразі;

оцінити витрати на здачу активів в оренду і пов'язані з нею ризики;

розглянути податкові аспекти орендних відносин.

Слід ще відмітити, що запропонований платіжний календар за формою таблиці 3.6 не є кінцевою формою, тобто він може бути ще додатково вдосконалений або видозмінений виходячи із потреб підприємства.

Методи із підвищення ефективності планування та управління грошовими потоками підприємства ТОВ «Будтехнології» включають розробку та застосування ряду показників, що допомагають оптимізувати грошові потоки.

Першим із визначення таких показників буде визначення оптимального рівня готівки. В сучасних вітчизняних умовах поступово змінюється відношення до нормування традиційно ненормованих оборотних активів. Немає сумніву, що грошові кошти та їх еквіваленти не беруть безпосередньої участі в забезпеченні виробничого циклу, а служать для забезпечення негайних зобов'язань фірми, їх необхідність передусім диктується дотриманням принципів ліквідності. Однак це не означає, що розмір цих активів не повинен нормуватись. Адже ця інформація є необхідною кожному підприємству для цілей управління.

В закордонній практиці для визначення оптимальних розмірів грошових коштів на рахунку (касі) використовуються різні моделі. Найбільшого розповсюдження набули модель Баумоля і модель Міллера-Орра.

Розглянемо детальніше вказані моделі. Модель Баумоля є більш простою в евристичному плані. Вважається, що підприємство розпочинає роботу, маючи максимальний і доцільний для цього рівень коштів, і потім постійно втрачає їх протягом деякого періоду часу. Всі кошти, що надходять від реалізації товарів і послуг, підприємство вкладає в короткострокові цінні папери. Як тільки запас грошових коштів закінчується, тобто дорівнює нулю або досягає деякого заданого рівня безпеки, підприємство продає частину цінних паперів і тим самим поповнює запас грошових коштів до первісної величини. Оптимальна величина грошових коштів визначається за формулою:

С= v2F*(t/r),

де С - оптимальна сума грошових коштів на рахунку, F - витрати по конвертації грошових коштів у цінні папери, t - середня сума потреби в грошових коштах протягом періоду (рік, квартал, місяць), r - доходність короткострокових цінних паперів.

Модель Міллера-Орра. Модель Баумоля є простою і в достатній мірі прийнятною для підприємств, грошові витрати яких стабільні і прогнозовані. В дійсності таке трапляється рідко; залишок коштів на поточному рахунку змінюється випадково, причому можливі значні коливання.

Модель, розроблена Міллером і Орром, представляє собою компроміс між простотою і реальністю. Вчені при побудові моделі використали процес Вернута -- стохастичний процес, в якому надходження і витрачання грошей від періоду до періоду є незалежними випадковими подіями. Залишок коштів на рахунку хаотично змінюється до тих пір, поки не досягає верхньої межі. Як тільки це відбувається, підприємство розпочинає купувати достатню кількість цінних паперів з метою повернути запас грошових коштів до деякого нормального рівня. Якщо запас грошових коштів досягає нижньої межі, то в цьому випадку підприємство продає свої цінні папери і таким чином поповнює запас грошових коштів до нормальної межі. Верхня прийнятна межа залишку грошових коштів на поточному рахунку розраховується за формулою:



Зв = Зн + S,

де - S - розмах варіації залишку грошових коштів на поточному рахунку;

- Зн - нижня межа грошових коштів на рахунку;

- Зв - верхня межа грошових коштів на рахунку.

Параметр S розраховується, в свою чергу, за формулою:

S = ,

де - S - розмах варіації залишку грошових коштів на поточному рахунку;

- F - витрати по конвертації грошових коштів в цінні папери;

- V - варіація щоденного надходження коштів, яка розраховується на підставі статистичних даних;

- r - щоденна доходність короткострокових цінних паперів.

Також при визначенні залишку за цією моделлю розраховується ще один параметр:

Тп = Зн + (S:3),

де Тп - величина залишку грошових коштів на поточному рахунку, до якої потрібно повернутися у випадку, якщо фактичний залишок коштів на поточному рахунку виходить за межі інтервалу (ЗН; ЗВ).

Слід зазначити, що для практичного застосування на сьогоднішній день все-таки більш придатною є перша модель - модель Баумоля.

Управління грошовими коштами підприємства є складовою частиною більш загальної програми управління оборотними коштами. Для цього на підприємстві має розраховуватися норматив оборотних коштів. У науковій літературі часто вживають як синоніми терміни „оборотні кошти” і „оборотний капітал”. Величина оборотного капіталу розраховується за формулою:

ОК = ПА-ПЗ

де ОК - оборотний капітал підприємства, ПА - поточні активи, ПЗ - поточні зобов'язання.

Розрахуємо для прикладу показник оборотного капіталу ТОВ «Будтехнології» (таблиця 3.10).

Таблиця 3.10

Оборотний капітал ТОВ «Будтехнології»

Показник	2007	2008
Поточні активи, тис. грн.	1075,0	2049,5
Поточні зобов'язання, тис. грн.	27,1	36,9
Оборотний капітал, тис. грн.	1047,9	2012,6

Як ми можемо бачити із таблиці 3.7, оборотний капітал ТОВ «Будтехнології» був у 2006-2008 рр. величиною нестабільною, тому якраз цю величину і потрібно планувати. На сьогоднішній день на практиці застосовують два методи планування оборотного капіталу:

планування абсолютної величини;

планування у відсотках до балансу.

Враховуючи певну циклічність господарської діяльності підприємства ТОВ «Будтехнології», найраціональнішим способом планувати обіговий капітал для підприємства є застосування методу щодо відсотка до валюти балансу.



3.4.Передумови та ефективність реалізації запропонованого проекту

Розглянемо передумови та ефективність реалізації запропонованого проекту організації системи контролінгу на підприємстві ТОВ «Будтехнології».

Оцінка економічної доцільності впровадження системи контролінгу на підприємстві може виконуватися за допомогою різноманітних підходів та розрахунків. Розглянемо детально принципи оцінки економічної доцільності впровадження системи контролінгу на підприємстві.

Основною проблемою при визначенні економічної оцінки доцільності впровадження системи контролінгу на підприємстві є оцінка вартісної межі доходів, які будуть отримані підприємством у межах впровадження системи контролінгу. Справа в тому, що підрозділ контролінгу, який буде впроваджений на підприємство у будь-якому вигляді, за критеріями управлінського обліку матиме статус центру виникнення витрат. Інакше кажучи, підприємство не отримує в результаті функціональної діяльності підрозділів, що входять до системи контролінгу, доходів, які піддаються безпосередній оцінці. Тому при розрахунку економічної доцільності проекту основним ключовим питанням є оцінка доходів, які підприємство може отримати непрямим шляхом від впровадження системи контролінгу. Такі дані можна отримати лише експертним шляхом, оцінивши із певною часткою ймовірності економію від зменшення витрат або додаткові доходи. У роботі вважається доцільним оцінити можливий доход від впровадження системи контролінгу на підприємстві за допомогою оцінки зменшення поточних витрат підприємства від різноманітних операцій.

Що стосується оцінки витрат від впровадження системи контролінгу, то, оскільки проект контролінгу є за своїми функціями центром витрат, оцінка витрат вважається більш детермінованим процесом [19, c. 114].

Вважається доцільним у якості найпростішого критерію оцінки економічної доцільності системи контролінгу на підприємстві

У загальному найпростішому вигляді оцінка економічної доцільності впровадження системи контролінгу на підприємстві протягом n років може бути подана у вигляді формули:

Еn = Bkn:Зпп

де Bkn - витрати на впровадження системи контролінгу на підприємстві у n-му році, Зпп - загальний приріст прибутку підприємства, отриманого від впровадження системи контролінгу у n - му році, Еn - коефіцієнт економічної доцільності. Ця оцінка побудована за принципом розрахунку показників рентабельності, тобто коли доходи, отримані від певної діяльності, порівнюють із сумою витрачених ресурсів для отримання цих доходів.

Розглянемо застосування цієї методики на практиці. Спочатку оцінимо можливість отримання додаткових доходів підприємства або зменшення витрат.

Варіант 1. Повністю структурно окремий відділ контролінгу із трьох чоловік. Функції:

- Начальник відділу контролінгу;

- Контролер-аналітик (витрати виробництва);

- Контролер-аналітик (оперативний контроль по відхиленням).

Припустимо, що виконувати свої функції контролери будуть за допомогою тільки стандартних пакетів MS Office. Умовно припустимо також, що основні засоби, придбані для функціонування відділу контролінгу (комп'ютери), будуть списані протягом 4 роки експлуатації, меблі - протягом 10 років. Заробітну плату контролерів оцінимо як середню по підприємству (2100,00 грн). Нехай умовно заробітна плата контролерів зростатиме кожен рік на 100 грн. Також приймемо суму відрахувань на соціальне страхування у загальну суму 38,07 відсотків від заробітної плати. Суму інших операційних витрат (преса, інформаційні послуги і т.д.) приймемо за суму 300 грн. щомісяця. Матеріальні витрати оцінимо у 150 грн. щомісяця.

Оцінимо можливі витрати на створення такого підрозділу (таблиця 3.11).

Таблиця 3.11

Оцінка витрат на створення повністю незалежного відділу контролінгу „з нуля” (тис. грн.)

Первісні інвестиції на створення відділу
Вид інвестицій	Сума, тис.грн.
Придбання комп'ютерів	9,00
Придбання меблів	9,00
Всього	18,00
Щорічні постійні витрати, пов'язані із функціонуванням відділу, тис. грн.
Рік	Матеріальні витрати	Заробітна плата	Соціальне страхування	Амортизація	Інші операційні витрати	Всього
1	2	3	4	5	6	7
1-й	1,8	39,6	15,0	31,5	3,6	91,5
2-й	1,8	43,2	16,4	31,5	3,6	96,5
3-й	1,8	46,8	17,8	31,5	3,6	99,7
4-й	1,8	50,4	19,2	31,5	3,6	106,5
Всього	7,2	262,8	68,4	126,00	14,4	471,6

Отже, за умови першого варіанту створення повністю незалежного нового відділу контролінгу витрати протягом перших чотирьох років сягнуть 471,6 тис. грн. грн.

Тепер спробуємо оцінити додаткові доходи у вигляді зниження витрат та отримання додаткових доходів ТОВ «Будтехнології» від створення незалежного відділу контролінгу. Як ми вже вказували, відділ контролінгу підприємства ТОВ «Будтехнології» є класичним центром виникнення витрат, тобто безпосереднього доходу для підприємства він не приносить.

Тоді оцінимо непрямі вигоди, що отримає підприємство від впровадження відділу контролінгу.

Основними непрямими вигодами для підприємства від впровадження відділу контролінгу будуть, як вже зазначалося раніше:

- зменшення резерву під сумнівну заборгованість, внаслідок покращання управління дебіторською заборгованістю;

- зменшення понаднормових матеріальних витрат;

- зменшення понаднормових витрат на заробітну плату;

- зменшення втрат від нестач цінностей;

- зменшення адміністративних витрат;

- зменшення витрат на збут;

- зменшення інших операційних витрат.

Оцінимо щорічне зниження резерву під сумнівну заборгованість у 10 відсотків від суми щорічного утворення резерву. Така динаміка є цілком реальною при цілком нормальних припущеннях, оскільки, як ми вже бачили раніше, сума резерву під сумнівну заборгованість на підприємстві ТОВ «Будтехнології» є надзвичайно завищеною.

Що стосується таких важливих статей витрат, як адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати, то впровадження проекту контролінгу буде успішним, якщо досягнути зниження кожного із видів цих витрат на суму не менш ніж 25 відсотків середньої їх величини. Економія окремих видів дрібних витрат наведена в таблиці 3.12.

Таблиця 3.12

Оцінка економії витрат на підприємстві ТОВ «Будтехнології» після впровадження системи контролінгу (тис. грн.)

Рік	Сума резерву під сумнівну заборгованість	Економія резерву під сумнівну заборгованість		Економія матеріальних витрат	Всього економія витрат
1-й	70,00	70,00		30,00	100,00
2-й	630,00	63,00		28,5	91,50
3-й	567,00	56,7		27,1	83,80
4-й	510,3	510,3		25,7	76,8
Всього	2407,3	240,73		111,3	352,1

Економія адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат наведена в таблиці 3.13.

Таблиця 3.13

Економія основних видів витрат діяльності в результаті впровадження проекту контролінгу на підприємстві ТОВ «Будтехнології»

Рік	Сума економії загальновиробничих витрат	Сума економії адміністративних витрат	Сума економії витрат на збут	Сума економії інших операційних витрат	Всього економія витрат
1-й	110,00	250,00	100,00	250,00	710,00
2-й	50,00	250,00	110,00	280,00	690,00
3-й	38,00	280,00	120,00	290,00	828,00
4-й	40,00	280,00	120,00	300,00	740,00
Всього	238,00	1060,00	450,00	1120,00	2968,00

Отже, ми провели аналіз за допомогою експертних оцінок можливих витрат на впровадження системи контролінгу на підприємстві ТОВ «Будтехнології» та отриманих підприємством від цього вигід. Узагальнимо тепер результати і визначимо економічну доцільність проекту впровадження системи контролінгу на підприємстві ТОВ «Будтехнології» (таблиця 3.14).

Таблиця 3.14

Оцінка економічної доцільності впровадження системи контролінгу у вигляді

окремого підрозділу на підприємстві ТОВ «Будтехнології»

Рік	Економія витрат, тис. грн.	Додаткові витрати на впровадження системи контролінгу, тис. грн.	Коефіцієнт окупності, %
1	2	3	4
1-й	810,0	91,5	885,2
2-й	781,5	96,5	809,8
3-й	911,8	99,7	914,5
4-й	806,8	106,5	757,5
Всього	3320,1	471,6	704,0

Отже, ми можемо зробити висновок, що протягом перших чотирьох років витрати на впровадження відділу контролінгу як незалежного структурного підрозділу повністю себе виправдають.

Варіант 2. Введення до штату фінвідділу двох нових працівників-контролерів із повною комп'ютеризацією бухгалтерського, управлінського та податкового обліку. Функції контролерів:

- Контролер-аналітик (витрати виробництва);

- Контролер-аналітик (оперативний контроль по відхиленням).

Припустимо, що виконувати свої функції контролери будуть, поєднуючи можливості за допомогою стандартних пакетів MS Office із можливостями комп'ютерної програми бухгалтерського обліку. Умовно припустимо також, що основні засоби, придбані для функціонування відділу контролінгу (комп'ютери), будуть списані протягом 4 роки експлуатації, меблі - протягом 10 років. Заробітну плату контролерів оцінимо як середню по підприємству (1100,00 грн). Нехай умовно заробітна плата контролерів зростатиме кожен рік на 100 грн. Також приймемо умовно суму відрахувань на соціальне страхування у загальну суму 40 відсотків від заробітної плати. Суму інших операційних витрат (преса, інформаційні послуги і т.д.) приймемо за суму 300 грн. щомісяця. Матеріальні витрати оцінимо у 150 грн. щомісяця. Однак для організації процесу контролінгу таким чином, як це вимагається у другому альтернативному варіанті, підприємство має придбати та впровадити повністю інтегровану комплексну бухгалтерську програму класу міді-бухгалтерія, тобто універсальну програму із поглибленими функціями аналітичного обліку. Припустимо, що буде придбано найпростіший і найдешевший варіант такої програми - програму 1С: Комплексний облік (мережева версія на 7 робочих місць у комплекті із програмами MS Windows Server та MS SQL Server. Вартість такого програмного комплексу становить 30 000 грн. Припустимо, що програмний комплекс буде амортизуватися протягом 10 років. Також припустимо, що буде здійснюватися обслуговування програмного комплексу спеціалістами фірми продавця в межах 10 годин на місяць (вартість однієї години роботи - 10 грн.). Таким чином, оцінимо вартість інших операційних витрат щомісячно у 1500 грн.

Таблиця 3.15

Оцінка витрат на створення сектору контролінгу у складі бухгалтерії із одночасною повною комп'ютеризацією бухгалтерського обліку

Первісні інвестиції на створення відділу
Вид інвестицій	Сума, грн.
Придбання комп'ютерів	6,00
Придбання комп'ютерної програми	30,00
Всього	36,00
Щорічні постійні витрати, пов'язані із функціонуванням відділу, грн.
Рік	Матеріальні витрати	Заробітна плата	Соціальне страхування	Амортизація	Інші операційні Витрати	Всього
1	2	3	4	5	6	7
1-й	1,8	26,4	10,0	4,5	18,00	60,7
2-й	1,8	28,8	10,9	4,5	18,00	64,0
3-й	1,8	31,2	11,9	4,5	18,00	67,4
4-й	1,8	33,6	12,8	4,5	18,00	70,7
Всього	7,2	120,0	46,6	18,00	72,00	263,8

Таблиця 3.16

Оцінка економічної доцільності впровадження системи контролінгу без створення окремого підрозділу

Рік	Економія витрат, тис. грн.	Додаткові витрати на впровадження системи контролінгу, тис.грн.
1	2	3
1-й	810,0	60,7
2-й	781,5	64,0
3-й	911,8	67,4
4-й	806,8	70,7
Всього	3320,1	263,8



Отже, при другому варіанті організації процесу контролінгу на підприємстві коефіцієнт окупності витрат протягом перших чотирьох років буде вищим.

Тепер проаналізуємо ті ж самі варіанти проекту за допомогою приведення до чистої теперішньої вартості проекту.

Чиста теперішня вартість проекту - це різниця між величиною грошових потоків, що надходять у процесі експлуатації проекту, дисконтова них за прийнятою ставкою дохідності, та сумою інвестиції:

NPV = (CFi/(1+r)ⁱ)-IS

Де - NPV -чиста теперішня вартість проекту;

- CFi - грошовий потік в і-му періоді;

- m-кількість періодів експлуатації;

- r - прийнятна ставка дохідності;

- IS - сума інвестиції.

Ставка доходності може залишатися стабільною протягом усього інвестиційного періоду, а може й змінюватися в кожному періоді.

Додатне значення NPV вказує на доцільність інвестування коштів, оскільки проект є прибутковим. За від'ємного значення NPV проект слід відхилити. Якщо NPV = 0, то проект не є ні прибутковим, ні збитковим, а відтак рішення треба приймати на основі інших критеріїв: поліпшення умов праці, зростання іміджу підприємства, досягнення певного соціального ефекту тощо. Якщо підприємство має кілька проектів, то слід спинитися на тому, який має найвище значення чистої теперішньої вартості.

Метод чистої теперішньої вартості більшість фахівців розцінюють як найприйнятніший метод оцінки капітальних інвестицій. До переваг даного методу відноситься те, що чиста теперішня вартість показує ймовірну величину приросту капіталу підприємства у разі реалізації інвестиційного проекту. А оскільки основною метою управління підприємством є збільшення власного капіталу (власності акціонерів), то такий критерій цілком відповідає потребам та завданням, що постають перед управлінським персоналом. Суттєвою перевагою методу є його адитивність, тобто можливість додавати значення чистої теперішньої вартості за різними проектами та аналізувати сукупну величину приросту капіталу. Зазначимо, що показник чистої теперішньої вартості використовується в багатьох інших методах оцінки інвестиційної діяльності.

Водночас метод не дає змоги оцінити ефективність проекту з позиції «результати -- витрати», внаслідок чого можна вибрати не найрентабельніший проект, а такий, що хоч і генерує значну в абсолютному виразі суму доходів, але потребує і значних початкових інвестицій. Метод чистої теперішньої вартості є найприйнятнішим тоді, коли величину інвестиційних ресурсів практично не обмежено, а економічна ситуація уможливлює достатньо точне прогнозування ставки дохідності на тривалий період. Така ситуація спостерігається нині в розвинених країнах, де фінансові ринки перенасичено фінансовими ресурсами, банки надають кредити під мінімальні відсотки (6--7%), а кількість вигідних об'єктів інвестування обмежено.

Розглянемо тепер аналіз наведених вище проектів за методом чистої приведеної вартості. При цьому вважатимемо, що прийнятна ставка доходності залишиться незмінною і буде дорівнювати 10 відсотків. Також за величину грошових потоків та суму інвестицій візьмемо відповідно економію витрат та загальну суму витрат, що наведені в таблицях 3.9 та 3.8 відповідно. Результати аналіз для варіанту створення незалежного відділу контролінгу наведені в таблиці 3.17.



Таблиця 3.17

Аналіз ефективності проекту створення окремого відділу контролінгу ТОВ «Будтехнології» за методом чистої приведеної вартості

Показник	1-й рік	2-й рік	3-й рік	4-й рік
(1+r)i, ти	1,1	1,21	1,33	1,46
CFi, тис. грн.	810,00	781,5	911,8	806,8
CFi/(1+r)i, тис. грн.	736,4	645,9	685,6	552,6
IS, тис. грн.	91,5	96,5	99,7	106,5
CFi/(1+r)i - IS, тис. грн.	644,9	549,4	585,9	446,1
NPV, тис. грн.				2226,3

Отже, ми бачимо, що при розрахунку за умови чотирирічного функціонування аналіз за методом чистої теперішньої вартості дає досить позитивну оцінку першому варіанту проекту.

Тепер за аналогічною методикою проаналізуємо проект №2. Дані про умовні грошові потоки та інвестиції візьмемо із таблиць відповідно 3.6 та 3.17. Результати аналізу наведено в таблиці 3.18.

Таблиця 3.18

Аналіз ефективності проекту створення сектору контролінгу в фінвідділі ТОВ «Будтехнології» за методом чистої приведеної вартості

Показник	1-й рік	2-й рік	3-й рік	4-й рік
(1+r)i	1,1	1,21	1,33	1,46
CFi, тис. грн.	810,00	781,5	911,8	806,8
CFi/(1+r)i, тис. грн.	736,4	645,9	685,6	552,6
IS, тис. грн.	60,7	64,0	67,4	70,7
CFi/(1+r)i - IS	675,7	581,9	618,2	481,9
NPV				2357,7

Отже, як ми бачимо із таблиці 3.18, за результатами аналізу методом чистої теперішньої вартості доцільно впроваджувати систему контролінгу у вигляді сектору контролінгу в складі фінансового відділу ТОВ «Будтехнології».

Таким чином, результати оцінки економічної доцільності, проведені за різними методиками, привели нас до однакових висновків щодо вибору проекту.

Нарешті, ми можемо розглянути і третій варіант впровадження проекту: - виконання функцій контролінгу зусиллями тих працівників, що зараз працюють на підприємстві. Тоді єдиними додатковими витратами буде придбання програми „СІ-проект” для аналізу діяльності підприємства. Вартість програми - 3000-00 грн., таким чином, останній проект буде гарантовано найбільш рентабельний, якщо виходити із того, що будуть досягнуті такі ж самі показники економії витрат.

На завершення огляду оцінки ефективності відмітимо наступні характерні явища.

Теоретичною основою оцінки ефективності інвестиційних проектів є концепція грошових потоків. Під потоком реальних грошей, по суті, розуміють або надходження грошових коштів (приплив реальних грошей), або платежі (відплив реальних грошей) з урахуванням тієї обставини, що сума грошей, наявна на даний момент, має більшу цінність, ніж така сама сума в майбутньому.

Вплив фактора часу на ціну грошей усувається через дисконтування грошових потоків, тобто приведення теперішньої вартості за допомогою процентної ставки, яка характеризує відносну зміну ціни грошей за певний період.

Специфіка застосовуваних у світовій практиці методів оцінювання інвестицій полягає в тому, що кожен з них передбачає розрахунок тільки одного показника, за допомогою якого може бути охарактеризований рівень привабливості проекту. Розрахункову формулу доповнюють детальні роз'яснення умов використання такого показника.

Методи оцінки ефективності інвестицій традиційно розподіляють на дві групи:

прості методи;

методи дисконтування.

Перші оперують окремими значеннями вихідних показників, не враховуючи всієї тривалості економічного проекту і ймовірної нерівномірності грошових потоків. Як правило, ним користуються тільки для швидкого попереднього оцінювання на ранній стадії відбору проектів.

Другі оперують поняттями часових рядів, потребують застосування спеціального математичного апарату і ретельнішої підготовки інформації.

При аналізі інвестиційних проектів бажано використовувати показники різних груп, щоб отримати об'єктивну оцінку рівня рентабельності проекту.

В той же час, якщо існує можливість провести експертну оцінку проекту, то слід вдаватись і до такого засобу, щоб не переобтяжувати себе зайвими обчисленнями.

У нашому дослідженні ми застосували всі види аналізу при аналізі впровадження проектів контролінгу - як бухгалтерські розрахунки, так і методи дисконтування і експертну оцінку.

Висновки та пропозиції

1. У нашій роботі ми розглянули основні принципи впровадження системи контролінгу на підприємстві ТОВ «Будтехнології», а також основні типові проблеми, які має вирішувати будь-яке підприємство при...