Размещено на http://allbest.ru

Вступ

В умовах ринку стабільні позиції мають лише ті підприємства, що постійно розвиваються. Саме фінансова стійкість підприємства, як переконує світова практика, є передумовою його економічного розвитку.

Умовою підтримання ефективного економічного розвитку є здатність підприємства пристосовуватися до змін внутрішнього і зовнішнього середовища, не втрачаючи водночас фінансової стійкості. При цьому підприємству необхідно володіти оптимальною структурою фінансових ресурсів і в разі потреби залучати позикові кошти.

Діяльність суб'єкта підприємницької діяльності може бути охарактеризована з різних сторін, однак у найбільш загальному випадку її можна представити як сукупність надходжень і витрат коштів. Частина грошових потоків відноситься до характеристики діяльності підприємства з позиції короткострокової перспективи, інша частина характеризує цю діяльність у довгостроковому аспекті. Останнє зв'язано, насамперед, із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів та інвесторів. Суть проблеми досить очевидна і визначається тією обставиною, що будь-яке підприємство має безліч джерел фінансування.

Фінансово стійким вважається таке підприємство, що переважно за рахунок власних джерел покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості, розплачується вчасно за своїми зобов'язаннями.

Сутністю фінансової стійкості підприємства є співвідношення вартості матеріальних оборотних коштів і величини власних і позикових джерел їхнього формування, тобто забезпеченість запасів і витрат джерелами фінансування. Платоспроможність виступає зовнішнім проявом фінансової стійкості.

На нашу думку, тема “Фінансова стійкість підприємства та обґрунтування проекту її забезпечення” є актуальною, оскільки, в умовах кризової ситуації стоїть завдання відновлення та зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства, що є основною передумовою його виживання і поступового переходу до ринкових відносин.

Фінансова стійкість передбачає здатність підприємства зберігати заданий режим функціонування за найважливішими фінансово-економічними показниками. Вона може розглядатися як результуюча категорія, що характеризує рівень стійкості роботи підприємства, його здатність забезпечити стабільні техніко-економічні показники й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому оточенні та внутрішньому середовищі. Рівень фінансової стійкості впливає і на можливості підприємства. Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих економічних проблем, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для розвитку виробництва, а надлишкова буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві зайві запаси і резерви. Фінансова стійкість має характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку, а їхній розподіл і використання мають забезпечувати розвиток підприємтсва на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. Зміна ж стану ресурсів у фінансово стійкого підприємства не повинно призвести до зміни обраної ним стратегії.

Оцінювання фінансової стійкості підприємства передбачає проведення об'єктивного аналізу величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі його фінансової стабільності і незалежності, а також аналізу відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Необхідність у власних активах обумовлена вимогами самофінансування підприємства. Вони є основою самостійності і незалежності підприємства. Водночас, слід враховувати, що здійснювати господарську діяльність за рахунок лише власних активів не завжди доцільно, особливо, якщо виробництво має сезонний характер. Тоді в окремі періоди будуть великі залишки активів, а в інші буде їх нестача. Крім цього, якщо витрати щодо залучення активів невеликі, а підприємство має можливість забезпечити більш високий рівень рентабельності використання активів, ніж плата за них, то, здійснюючи залучення активів, власники значно підвищують рентабельність власного капіталу.

Але якщо активи підприємства сформовані в значній мірі за рахунок поточних зобов'язань, то його фінансовий стан буде нестійким. З поточними зобов'язаннями необхідно здійснювати постійну оперативну роботу щодо контролю за своєчасним поверненням їх та залученням в господарську діяльність через поточні зобов'язання інших активів.

Від оптимізації співвідношення власних і залучених активів залежить фінансовий стан підприємства.

Метою дипломної роботи є поглиблення теоретико-методичних засад стосовно фінансової стійкості підприємства, а також розробка та обґрунтування конкретних

Для досягнення головної мети в даній дипломній роботі поставлені наступні завдання:

1. Дослідити сутність фінансової стійкості підприємства в сучасних умовах господарювання.

2. Вивчення факторів і величини їх впливу на кінцеві фінансові результати діяльності підприємства.

3. З'ясувати методичні підходи для достовірної оцінки фінансової стійкості підприємства.

4. Ознайомитися з діяльністю обраного підприємства (ВАТ „Київметробуд УРБ”), з його структурою управління.

5. Виконати детально експертну економічну діагностику фінансового стану обраного підприємства.

6. Розробити і економічно обґрунтувати конкретні заходи, які спрямовані на підвищення фінансової стійкості ВАТ „Київметробуд УРБ”.

7. Виконати прогнозну оцінку запропонованих заходів на основні результати діяльності ВАТ „Київметробуд УРБ”.

Об'єктом дослідження виступає процес забезпечення фінансової стійкості підприємства в сучасних умовах господарювання. Саме шляхам підвищення рівня фінансової стійкості підприємства присвячена дана магістерська робота. Робота побудована на матеріалах підприємства «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» (далі ВАТ «КИЇВ МЕТРОБУД УРБ»). По організаційно-правовій формі - це відкрите акціонерне товариство.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та прикладних питань стосовно підвищення фінансової стійкості підприємства.

Теоретичну та методологічну основи магістерської роботи склали праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів з проблем фінансової стійкості та економіки підприємства. Інформаційною базою стали законодавчі акти України, методичні та інструктивні матеріали міністерств і відомств, дані Держкомстату України, матеріали первинної звітності підприємств.

При написанні магістерської роботи використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження процесів і явищ в їх взаємозв'язку і взаєморозвитку. При оцінці стану та дослідженні тенденцій розвитку корпоратизованих підприємств віднайшли застосування методи порівняльного аналізу, угруповань, вибіркових обстежень, статистичного й ситуаційного аналізу.

Робота складається з вступу , трьох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків.

При написанні роботи були використані нормативні документи України, наукові розробки та навчальні посібники, періодична література, а також матеріали, що відображають господарську та фінансову діяльність об'єкту дослідження. В роботі використані наукові розробки таких авторів : Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С., Ковалев В.В., Лігоненко Л., Ковальчук Г., Кондратьєв О.В., Терещенко С.І.

В останні роки з'явилось досить багато серйозних і актуальних публікацій, присвячених питанню фінансової стійкості підприємства і які висвітлюються на сторінках економічних журналів, газет: “Фінанси України”, “Економіка України”, “Банківська справа”, “Голос України”, “Урядовий кур'єр” та ін.

Розділ 1. Теоретико-методичні основи проблеми забезпечення фінансової стійкості підприємства

1.1 Сутнісна характеристика фінансової стійкості підприємства

Ринкова економіка і нові форми господарювання ставлять проблеми, які раніше не виникали. Однією з яких на сьогодні є економічна стабільність підприємств.

Щоб забезпечити "виживання" підприємства в умовах ринку, управлінському персоналу потрібно оцінювати можливі і доцільні темпи його розвитку з позиції фінансового забезпечення, виявляти доступні джерела засобів, забезпечуючи тим самим стійке положення підприємству. Визначення стійкості на етапі розвитку комерційних і виробничих відносин необхідно не тільки для самих підприємств, але і для партнерів, що приймають особисту участь у їх фінансовій і господарській діяльності. Це розуміється бажанням мати інформацію про стабільність, фінансове благополуччя і надійність свого замовника чи клієнта. Тому усе більша кількість контрагентів починає втягувати до аспекту вивчення та оцінки стійкості конкретного підприємства.

Формування фінансової стійкості підприємства можна представити у наступному вигляді (рисунок 1.1.) [3, с. 52]

Рисунок 1.1 - Формування фінансової стійкості підприємства

Однак сама проблема фінансової стійкості вітчизняних підприємств у сучасних ринкових умовах недостатньо вивчена. Звідси, відсутність конкретності в трактуванні понять різних видів стійкості, розмитість їх граней, що на практиці ускладнює і спотворює оцінку.

У сучасній економічній літературі виділяють різні грані стійкості. Так, стосовно до підприємства, вона може бути загальною, фінансовою, ціновою, а в залежності від факторів, що впливають на неї внутрішньою і зовнішньою.

Під внутрішньою стійкістю підприємства розуміють такий стан матеріально-речовинної і вартісної структури виробництва і реалізації продукції, таку її динаміку, при якій забезпечується стабільно високий результат функціонування підприємства. Вважається, що в основі досягнення внутрішньої стійкості лежить принцип активного реагування на зміни внутрішніх і зовнішніх факторів.

Зовнішня стосовно підприємства стійкість визначається стабільністю економічного середовища, у рамках якої здійснюється діяльність підприємства. Вона досягається відповідною системою управління економікою в масштабах всієї країни, а також конкретної галузі. [29, с.27]

Наші вітчизняні підприємства, що відпрацювали тривалий час в умовах, "штучно" створюваних державою, звикли до зовнішньої стійкості, тобто стійкості, що досягається управлінням ззовні. Для ринкової економіки характерна внутрішня стійкість підприємства, в основі якої лежить управління за принципом зворотного зв'язку, тобто активне реагування, управління на зміну зовнішніх і внутрішніх факторів.

Виділяють ще, так названу, "успадковану стійкість", що визначається наявністю відомого запасу міцності, сформованого протягом ряду років, що захищає підприємство від несприятливих дестабілізуючих факторів і "стійкість-опір", що характеризує стан рівноваги підприємства, що зберігається, незважаючи на вплив зовнішніх і внутрішніх факторів, що вводять підприємство з рівноваги.[8, с.124]

Стійкість підприємства, що поєднує всі аспекти його життєдіяльності, прийнято називати - "загальна стійкість підприємства". В умовах ринку дана стійкість вимагає, насамперед, стабільного одержання виторгу, причому достатньої по своїх розмірах, щоб розплатитися з державою, постачальниками, кредиторами, працівниками й ін. Одночасно для розвитку підприємства необхідно, щоб після завершення всіх розрахунків і виконання всіх зобов'язань у нього залишався прибуток, що дозволяє розвивати виробництво. Виходячи з цього, на наш погляд, у рамках загальної стійкості варто розрізняти статичну і динамічну стійкість. Перша ототожнюється із спокоєм, пасивністю, друга - із стабільним розвитком підприємства. Таким чином, поняття загальної стійкості підприємства припускає, насамперед, такий рух грошових потоків, що забезпечує постійне перевищення засобів над їхніми витратами.

У сьогоднішніх умовах головними компонентами загальної стійкості підприємств, на наш погляд, є: економічна, фінансова, ринкова і цінова.

Проведені дослідження дозволили розробити і запропонувати схему, що характеризує можливі грані стійкості підприємства. (рисунок 1.2).

Стійкість підприємства тут представлена у виді трьох блоків, кожний з який поступово, зверху вниз, розукрупняться. Нижній блок схеми представлений вже окремими гранями загальної стійкості підприємства і дозволяє конкретно зупинятися на компоненті, що цікавить суб'єкта в даний момент. [3, с.73]

Подальше дослідження присвячене вивченню фінансової стійкості підприємства в сучасних умовах.

Будь-яка наука базується на загальноприйнятих, обґрунтованих теоретичних поняттях. Трактування в професійному фінансовому лексиконі терміну "фінансова стійкість" як і раніше залишається дуже розмитим і неоднозначним. Якщо звернутися до закордонної економічної літератури і світової практики, то тут розходження трактування поняття "фінансова стійкість" розуміється наявністю двох підходів до аналізу балансу: традиційного аналізу ліквідності балансу і сучасного функціонального аналізу балансу. З урахуванням наявності цих двох різних підходів аналитики по-різному трактують поняття фінансової стійкості.



Рисунок 1.2. Основні види стійкості підприємства

Так у роботах авторів, що займаються аналізом ліквідності, фінансова стійкість підприємства визначається правилами, спрямованими одночасно на підтримку рівноваги фінансових структур і на запобігання ризиків для інвесторів і кредиторів. Мова йде про традиційні правила фінансового стандарту, що включають:

· правило мінімальної фінансової рівноваги;

· правило максимальної заборгованості;

· правило максимального фінансування.

Найбільш відоме правило - правило мінімальної фінансової рівноваги. Ресурси, використовувані для фінансування активів повинні залишатися в розпорядженні підприємства протягом терміну, що відповідає періоду, як мінімум, рівному терміну їхнього заморожування. Справді, у силу ризику виникнення невідповідності в обсягах, часі, швидкості оборотності короткострокових елементів активу і пасиву балансу, варто передбачати запас міцності, що виступає в сумі перевищення величини поточних активів над короткостроковими пасивами, тобто треба мати позитивну ліквідність.

Правило максимальної заборгованості стосується довго - і середньострокової заборгованості. Для традиційного фінансового стандарту короткострокові борги відіграють допоміжну роль, розв'язують питання короткочасних перехідних нестатків, зв'язаних з сезонністю чи кон'юнктурою. Тому цей стандарт встановлює межу в розмірі заборгованості підприємства власним джерелам засобів. Це може бути виражено правилом, названим "50/50" (довго- і середньострокові борги не повинні перевищувати 50% постійних капіталів, що включають крім власних джерел засобів, прирівнювані до них джерела - позикові засоби, використовувані на термін більше одного року).

Правило максимального фінансування неможливо використовувати без здійснення попереднього. Для кожної операції інвестування, початої підприємством, звертання до позикових джерел не повинне перевищувати деякого відсотка сум усіх передбачених вкладень. Цей відсоток коливається в залежності від різних умов кредитування. [35, с.114-115]

У роботах авторів, що займаються функціональним аналізом балансу, фінансова стійкість підприємства визначається при дотриманні наступних вимог:

· підтримування фінансової рівноваги (як короткострокової, так і довгострокової);

· оцінка загальної заборгованості.[18, с.125]

З першого погляду можна подумати, що мова йде про традиційні правила фінансового стандарту. Однак фінансова рівновага (довгострокова) тут має інший зміст, тому що автори, що займаються цим аналізом, включають до складу стабільних розміщень засоби, що покриваються за рахунок постійного капіталу, крім вкладення в основні засоби і нематеріальні активи, також потреби в оборотних фондах, під якими розуміється частина постійного капіталу, використовуваного для формування оборотних активів. Таким чином, стабільні ресурси (постійні капітали, що представляються собою), повинні цілком покривати стабільні розміщення засобів. Співвідношення менше 100% свідчить про те, що частина стабільних розміщень засобів була фінансована не стабільними ресурсами, що виступають у формі короткострокових кредитів і короткострокової заборгованості. Але це положення виявляє фінансову уразливість підприємства, фінансова рівновага якого залежить від відновлення джерел фінансування за рахунок залучення короткострокових кредитів. Ці кредити повинні бути обмежені сезонними змінами потреб в оборотних коштах.

Що стосується короткострокового фінансування, тут виходять з того, що сума потреби в оборотних фондах (у розмірі джерел власних оборотних коштів) змінюється протягом звітного періоду і ці зміни можуть привести:

· або до змін потреби в оборотних фондах (тобто зайвому забезпеченню підприємства оборотними коштами), у результаті чого тимчасово з'являються вільні джерела власних оборотних коштів;

· або до недоліку потреби в оборотних фондах (тобто недоліку джерел власних оборотних коштів для формування оборотних активів, внаслідок чого приходиться використовувати позикові засоби, у тому числі короткострокові банківські кредити).

Для оцінки загальної заборгованості підприємства (тобто його фінансової стійкості) автори, що займаються функціональним аналізом балансу, діють однаковим образом, як і автори, що займаються традиційним аналізом ліквідності балансу. Але тут додається визначення рівня загальної заборгованості підприємства, встановленої шляхом співвідношення величини всіх позикових засобів з величиною власних джерел засобів. Дотримання вище зазначених вимог дозволяє забезпечити, так названу основну рівність коштів.[14, с.195]

У сучасній вітчизняній економічній літературі трактування сутності фінансова стійкість також неоднозначна.

На початку 90-х років запас фінансової стійкості підприємства характеризували запасом джерел власних засобів, при тій умові, що його власні засоби перевищують позикові. Фінансова стійкість оцінювалася співвідношенням власних і позикових засобів в активах підприємства, темпами нагромадження власних засобів, співвідношенням довгострокових і короткострокових зобов'язань підприємства, достатнім забезпеченням матеріальних оборотних коштів власними джерелами.[26, с.46]

Інші автори відзначають, що фінансова стійкість - це визначений стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність [35, с.89]. Дійсно, у результаті здійснення якої-небудь господарської операції фінансовий стан підприємства може залишатися незмінним, або чи покращитися, погіршитися. Потік господарських операцій, проведених щодня, є як би "возмутителем" визначеного стану фінансової стійкості, причиною переходу з одного типу стійкості в іншій. Знання граничних границь зміни джерел засобів, для покриття вкладень капіталу в основні чи виробнич фонди, дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, що ведуть до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.[4, с.36]

У даному викладі, при вивченні фінансової стійкості, виділяється відособлене поняття - "платоспроможність", яке не ототожнюється з попереднім. Платоспроможність тут є невід'ємним компонентом фінансової стійкості.[3] Найбільш чітко це підкреслюється в іншій роботі А.Д. Шеремета, де він пише: "Співвідношення вартості матеріальних оборотних коштів і величини власних і позикових джерел їхнього формування визначають стійкість фінансового стану підприємства. Забезпеченість запасів і витрат джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, тоді як платоспроможність виступає її зовнішнім проявом". [35, с. 101]

Наступна група авторів трактує, що фінансова стійкість повинна характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, що відповідає вимогам ринку і відповідає потребам підприємства. [7, с.154]

Інші підкреслюють, що фінансова стійкість підприємства визначається правилами, спрямованими одночасно на підтримку рівноваги фінансових структур і на запобігання ризиків для інвесторів і кредиторів На їхню думку, фінансову стійкість підприємства доцільно вимірювати показниками, що характеризують різні види відносини між власними і позиковими джерелами засобів, використовуваних для формування майна, відображеного в активі балансу. [ 12, с.21]

Фінансова стійкість - це фінансова незалежність підприємства, здатність маневрувати власними засобами - продовжує наступна група авторів. [15, с.78]

Таким чином, вчені-економісти сходяться на тому, що фінансова стійкість характеризується співвідношенням власних і позикових засобів. Однак, цей показник відбиває лише загальні риси фінансової стійкості і вимагає додаткових показників. Подальше розкриття фінансової стійкості вимагає використання додаткових показників.

Однак, сьогодні ніхто не сумнівається в тому, що оцінка фінансової стійкості підприємства є складовою частиною аналізу його фінансового стану. Одні економісти про це говорять так: "оцінка фінансового стану організації буде неповної без аналізу фінансової стійкості" [16, с.65], інші: "аналіз показників фінансової стійкості складає вихідний пункт, з якого повинний логічно розвиватись заключний блок аналізу фінансового стану".[20, с.136]

Наприклад, розкриваючи поняття фінансової стійкості, група авторів відзначає, що оцінка фінансового стану виробляється на базі встановлення ступеня його стійкості, продовжуючи відразу характеризувати саму фінансову стійкість як набір визначених параметрів з найважливішими показники, який варто визнати з точки зору фінансової незалежності і платоспроможності підприємства. [24, с.83]

В іншім джерелі відзначається, що фінансова стійкість організації визначається на основі розрахунку різних економічних показників, в тому числі показників, що характеризують:

· фінансову автономність підприємства;

· ефективність використання засобів.

Відразу продовжується - стійкість фінансового стану організації відображають, насамперед, коефіцієнти автономії. Таким чином, тотожність очевидна. [25, с.93]

На наш погляд, поняття "стійкість фінансового стану" конкретного підприємства значно ширше, ніж поняття "фінансова стійкість" підприємства. Стійкий фінансовий стан формується в процесі усієї виробничої діяльності підприємства. Однак партнерів і акціонерів цікавить не процес, а весь лише результат, тобто саме показники фінансової стійкості, які можна визначити на базі даних звітності. Вони зацікавлені в безпеці своїх інвестицій і дивідендах, у поточній і перспективній платоспроможності підприємства. А для самого підприємства важливий як результат, так і сам процес, що приводить до стійкого фінансового стану.

На нашу думку, одним з найважливіших елементів фінансової стійкості підприємства є наявність у нього фінансових ресурсів, необхідних для розвитку виробництва. Самі ж фінансові ресурси можуть бути сформульовані в достатньому розмірі лише за умови ефективної роботи підприємства, що забезпечує здобуття прибутку. За рахунок прибутку підприємство не лише погашає свої зобов'язання перед бюджетом, банками, страховими компаніями і іншими підприємствами і організаціями, але і інвестує засоби в капітальні витрати. При цьому для досягнення і підтримки фінансової стійкості важлива не лише абсолютна величина прибутку, але і її рівень відносно вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельність (прибутковість).

Величина і динаміка рентабельності характеризують міру ділової активності підприємства і його фінансове благополуччя. Вищою формою стійкості підприємства є його здатність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища, що змінюється. Для цього підприємство повинне володіти гнучкою структурою фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові засоби, тобто бути кредитоспроможним.

Кредитоспроможним є підприємство за наявності у нього передумов для здобуття кредиту і здатності своєчасно повернути позику із сплатою відсотків за рахунок прибутку та інших фінансових ресурсів.

Кредитоспроможність тісно пов'язана з фінансовою стійкістю підприємства. Вона характеризується тим, наскільки акуратно (тобто у встановлений термін і в повному об'ємі) розраховується підприємство по раніше отриманих кредитах, чи володіє воно здатністю при необхідності мобілізувати грошові кошти з різних джерел і так далі. Але головне, чим визначається кредитоспроможність - це поточне фінансове положення підприємства, а також можливі перспективи його зміни. Якщо в підприємства падає рентабельність, воно стає менш кредитоспроможним, зміна фінансового положення підприємства в гіршу сторону у зв'язку з падінням рентабельності може спричинити і тяжчі наслідки через нестачу грошових коштів - зниження платоспроможності і ліквідності. Виникнення при цьому нестачі готівки приводить до того, що підприємство перетворюється на "технічно неплатоспроможне", а це вже може розглядатися як перший рівень на шляху до банкрутства і служити для кредиторів приводом для відповідних правових дій.

Щоб цього не сталося, потрібна продумана система страхового захисту майнових інтересів підприємців. В Україні такої системи поки що немає, хоча окремі її елементи створені і функціонують: у вигляді самострахування, що дозволяє кожному підприємству мати свій резервний фонд; механізму обов'язкового і добровільного страхування майна підприємств і т.д. Проте, негативні наслідки підвищення ризику і відсутність ефективної, такої, що відповідає потребам ринку системи страхового захисту майнових прав підприємств, вимагають великої обережності при ухваленні управлінських рішень, і зокрема - використання менш ризикованих варіантів інвестування фінансових ресурсів.

Все вищевикладене дозволяє стверджувати, що фінансова стійкість - це комплексне поняття.

Підсумовуючи вище сказане, хочеться навести таблицю трактувань різних авторів щодо фінансової стійкості (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1 - Трактування фінансової стійкості.

Фінансова стійкість - це:
1. Визначений стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність
2. Запас джерел власних засобів, при тій умові, що його власні засоби перевищують позикові.
3. Правила, спрямовані одночасно на підтримку рівноваги фінансових структур і на запобігання ризиків для інвесторів і кредиторів.
4. Фінансова незалежність підприємства, здатність маневрувати власними засобами.
5. Співвідношення власних і позикових засобів.

На нашу думку, фінансова стійкість є головним компонентом загальної стійкості підприємства, тому що є характерним індикатором на підприємстві перевищення доходів над витратами. Вона відбиває такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи коштами здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперебійний процес виробництва і реалізації продукції, а також витрати по його розширенню і відновленню.

Звичайно, велика кількість зацікавлених сторін ускладнює задачу оцінки. Кожен користувач аналізує фінансову діяльність і, зв'язану з нею стійкість, у необхідному для себе ракурсі. Тому зовнішніх контрагентів цікавить фінансова стійкість (як результат), а внутрішніх користувачів - більше стійкий фінансовий стан що включає як результат, так і процес.

В даному підрозділі ми проаналізували, що таке фінансова стійкість підприємства, з яких елементів та компонентів вона складається і яке значення має для підприємств. Також висловили власне бачення поняття «фінансова стійкість» і встановили, що це комплексне явище.

1.2 Методичні підходи оцінки фінансової стійкості підприємства

Фінансова стійкість підприємства є невід'ємним поняттям ринкової економіки. Кожен суб'єкт господарювання прагне підтримувати стійкий фінансовий стан. На сьогоднішній день, головною проблемою ефективного функціонування підприємств в Україні є відсутність такої комплексної оцінки фінансової стійкості, яка б дійсно давала керівництву підприємства виявляти слабкі місця та приймати правильні управлінські рішення. Тому розкриття сутності методів аналізу фінансової стійкості у різних вчених-економістів є актуальним.

Аналіз фінансової стійкості проводиться за допомогою системи коефіцієнтів, при цьому вчені-економісти використовують неоднакові методики аналізу, які відрізняються між собою кількістю показників та різною їх направленістю. Відмінності у методичних підходах ускладнюють розрахунок фінансової стійкості та ліквідності, що призводить до труднощів у намаганні визначити фінансові позиції підприємства по відношенню до своїх конкурентів. Тому виникає необхідність виявлення системи показників, яка б забезпечила можливість прийняття правильних управлінських рішень.

У російських та українських вчених оцінка фінансової стійкості проводиться за рядом коефіцієнтів, які мало чим відрізняються один від одного і дублюють інформацію, передбачають поглиблене вивчення окремої вузької сфери діяльності підприємства, у західних економістів така оцінка зводиться до двох-трьох показників. Враховуючи вищевикладене, було сформульовано вимоги, яким повинна відповідати система фінансових коефіцієнтів з точки зору ефективності оцінки фінансової стійкості та ліквідності підприємства:

· фінансові коефіцієнти повинні бути максимально інформативними і давати цілісну картину фінансової стійкості підприємства;

· в економічному змісті фінансові коефіцієнти повинні мати однакову спрямованість (зростання коефіцієнта означає покращення фінансового стану);

· для всіх фінансових коефіцієнтів повинні бути вказані нормативи мінімально задовільного рівня або діапазону змін;

· фінансові коефіцієнти повинні розраховуватися тільки за даними публічної бухгалтерської звітності підприємств;

· фінансові коефіцієнти повинні давати можливість проводити рейтингову оцінку підприємства як у просторі (порівняно з іншими підприємствами), так і в часі (за ряд періодів). [30, с. 145]

Для характеристики фінансової стійкості підприємства використовується система абсолютних та відносних показників. Найбільш узагальнюючими абсолютними показниками фінансової стійкості є відповідність або невідповідність (надлишок або нестача) джерел коштів для формування запасів і витрат, тобто різниця між сумою джерел коштів і сумою запасів та витрат.

За рівнем покриття різних видів джерел суми запасів і витрат розрізняють такі види фінансової стійкості підприємства:

1) абсолютна стійкість фінансового стану, коли власні джерела формування оборотних активів покривають запаси і витрати. При цьому наявність власних джерел формування оборотних активів визначається за балансом підприємства як різниця між сумою джерел власних та прирівняних до них коштів і вартістю основних фондів та інших необоротних активів. Цей показник розраховується за формулою (1.1):

З < ВОК + К, (1.1)

де З - запаси, тис. грн.;

ВОК - власний оборотний капітал, тис. грн.;

К - кредити банківських установ, а також кредиторська заборгованість за товари, тис. грн.

2) нормальний стійкий фінансовий стан, коли запаси і втрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів і довгостроковими позиченими джерелами. Цей показник розраховується за формулою (1.2):

З = ВОК + К(1.2)

3) нестійкий фінансовий стан, коли запаси і витрати покриваються сумою власних джерел формування оборотних активів, довгострокових позикових джерел, короткострокових кредитів і позик. Цей показник розраховується за формулою (1.3):

З = ВОК + К + ДЗ, (1.3)

де ДЗ -дебіторська заборгованість, тис. грн.

4) кризовий фінансовий стан , коли запаси і витрати не покриваються всіма видами можливих джерел їх забезпечення (власних, позикових та ін.), підприємство перебуває на межі банкрутства. Цей показник розраховується за формулою (1.4):

З > ВОК + К(4)

Важливого значення для функціонування підприємств в умовах ринкової економіки набуває їх фінансова незалежність від зовнішніх позикових джерел. Запас джерел власних коштів означає запас фінансової стійкості підприємства за умови, що його власні кошти перевищують позикові. [31,с. 37]

Стійкість фінансового стану підприємства оцінюється щодо власних і позикових коштів, за темпами накопичення власних коштів у результаті поточної фінансової діяльності, достатнім забезпеченням матеріальних оборотних активів власними джерелами. [27, с.53]

Фінансова стійкість підприємства характеризується системою фінансових коефіцієнтів, які розраховуються як відношення абсолютних показників активу і пасиву балансу. Порівняння цих коефіцієнтів з базисними величинами (середньогалузевими, показниками фінансово стійкіших підприємств, оптимально розрахованими) дає можливість встановити рівень фінансової стійкості аналізованого підприємства. [33, с.132]

У світовій і вітчизняній обліково-аналітичній практиці розроблена система показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства (таблиця 1.2).

Таблиця 1.2 - Показники фінансової стійкості

Показники фінансової стійкості
1	2	3	4
Коефіцієнт маневреності власного капіталу К ман.	Власні обігові кошти Власний капітал Ф№1, р.380 - р.080 Ф№1,р. 380	Показує частку власних обігових коштів у власному капіталі	Збільшення значення цього коефіцієнту позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства, оскільки свідчить про збільшення можливості вільно маневрувати власними коштами. Теоретичне значення даного показника Км > 0,1.
Коефіцієнт фінансової незалежності (коефіцієнт автономії або концентрації власного капіталу) К авт.	Власний капітал Пасиви Ф№1, р.380 Ф№1, р.640	Характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів; його незалежність від позикових коштів.	Що більше значення цього показника, то більшою є фінансова стійкість підприємства і незалежність його від кредиторів. Нормативне значення Кавт> 0,5. Мінімальне значення цього показника Кавт = 0,5 свідчить про те, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними коштами.
Коефіцієнт забезпеченості власними обіговими коштами запасів К вок	Власні обігові кошти Запаси Ф№1, р.380 - р.080 Ф№1,р.100+р.120+р.130+р.140	Показує наскільки запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими	Збільшення показника має позитивне значення. Нормальне значення цього показника становить Кзап = 0,6- 0,8
Коефіцієнт фінансового левериджу - Фл	Довгострокові зобов'язання Власні кошти Ф№1, р.480 Ф№1, р.380	Характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань	Збільшення свідчить про підвищення фінансового ризику. Має бути Фл < 0,25.
Коефіцієнт фінансової стійкості К ф.с	Власний капітал + +Довгострокові зобов'язання Пасиви Ф№1 р.380+ р.480 Ф№1 р. 640	Показує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі	Теоретичне значення Кф.с =0,85-0,90
1	2	3	4
Коефіцієнт фінансової залежності К ф.з	Пасиви Власний капітал Ф№1, р.640 Ф№1, р.380	Скільки одиниць сукупних джерел припадає на одиницю власного капіталу. Цей показник обернений до коефіцієнту автономії.	Збільшення коефіцієнту у часі свідчить про підвищення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства. Якщо Кф.з. = 1, підприємство не має позикових коштів. Нормативне значення Кф.з. = 2
Коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування) К ф.с.	Власні кошти Позикові кошти Ф№1,р.380 Ф№1, (р.480 + р. 620)	Показує забезпеченість заборгованості власними коштами; перевищення власних коштів над позичковими свідчить про фінансову стійкість підприємства.	Нормативне значення Кф.с. > 1.
Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів К з/в	Позикові кошти Власні кошти Ф№1, (р.480+ р. 620) Ф№1,р.380	Показник доповнює коефіцієнт автономії. Показує скільки позикових коштів припадає на одиницю власного капіталу	Нормальне мінімальне значення Кз/в = 0,5. Нормативне значення Кз/в = 1. Збільшення значення цього показника свідчить про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.
Коефіцієнт концентрації залученого капіталу К кзк	Позиковий капітал Пасиви Ф№1, (р.480+ р. 620) Ф№1, р.640	Показує скільки припадає позикового капіталу на одиницю сукупних фінансових ресурсів (джерел)	Зменшення цього показника має позитивне значення. Критичне значення Ккпк < 0,5.

Основними показниками, які характеризують фінансову стійкість підприємства, його незалежність від позикових коштів, є коефіцієнти автономії, фінансової стабільності (власних та позикових коштів), фінансового левериджу (залежність від довгострокових зобов'язань), забезпеченості власними коштами, фінансової залежності, відношення позикових і власних коштів, маневреності робочого та власного капіталу. [34, с.212-214]

Охарактеризуємо кожний коефіцієнт більш детальніше.

Коефіцієнт автономії (К.авт.) характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів. Цей коефіцієнт розраховується за формулою (1.5):

де ВК -- власний капітал, тис. грн.;

А -- активи, тис. грн.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами (К вок.) характеризує рівень забезпечення підприємства власними коштами і розраховується як відношення суми фактичної наявності джерел власних і прирівняних до них коштів (за винятком сум заборгованостей за розрахунками з учасниками, доходів майбутніх періодів, резерву майбутніх витрат і платежів) до суми наявних оборотних активів, підприємства. Цей коефіцієнт обчислюється за формулою (1.6):

де ВОК -- власний обігові кошти, тис. грн.;

ОА -- оборотні активи, тис. грн.

Фінансовий стан підприємства вважається нормальним, якщо коефіцієнт забезпеченості власними коштами К > 1.

Коефіцієнт фінансової залежності (К ф.з.) показує частку позикових засобів у фінансуванні підприємства. Цей коефіцієнт розраховується за формулою(1.7):

де ПК -- позиковий капітал, тис.грн.;

А -- активи, тис. грн.

Фінансова стійкість підприємства оцінюється коефіцієнтом співвідношення залучених і власних коштів (К з/в). Він показує, яких засобів біля підприємства більше - позикових або власних. Чим більше коефіцієнт перевищує одиницю, тим більше залежність підприємства від позикових засобів. Допустимий рівень залежності визначається умовами роботи кожного підприємства і, в першу чергу, швидкістю обороту оборотних коштів. Тому додатково до розрахунку коефіцієнта необхідно визначити швидкість обороту матеріальних оборотних коштів і дебіторської заборгованості за аналізований період. Якщо дебіторська заборгованість обертається швидше за матеріальні оборотні кошти, це означає достатньо високу інтенсивність надходження грошових коштів на рахунки підприємства, тобто у результаті - збільшення власних засобів. Тому при високій оборотності матеріальних оборотних коштів і ще більш високої оборотності дебіторської заборгованості коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів може значно перевищувати одиницю. Цей коефіцієнт розраховується за формулою (1.8):



Нормальним є фінансовий стан підприємства, коли коефіцієнт К < 1. Якщо К > 1, фінансова стійкість і автономність підприємства досягають критичного значення.

До власних коштів відносяться:

· статутний капітал -- вартісне відображення сукупного внеску засновників (власників) в майно підприємства при його створенні. Розмір статутного капіталу визначається засновницькими документами і може бути змінений тільки за рішенням засновників підприємства і за умови внесення відповідних змін у засновницькі документи;

· резервний капітал -- джерело власних коштів, яке створюється підприємством відповідно до законодавства шляхом відрахувань від прибутку;

· цільове фінансування -- джерела власних коштів підприємства, які створюються за рахунок відрахувань від прибутку, що залишаються в розпорядженні;

· нерозподілений прибуток -- частина чистого прибутку, яка не була розподілена підприємством станом на дату складання звіту.

З іншого боку, до позикових коштів відносяться:

· короткострокові кредити банків -- кредити банків, що знаходяться як у межах країни, так і за кордоном, які отримані на строк не більше одного року; довготермінові кредити банків -- позики банків, що отримані на строк понад один рік;

· кредиторська заборгованість підприємства постачальникам і підрядникам, що створилася в результаті розриву між часом отримання матеріальних цінностей або споживанням послуг і датою його фактичної сплати;

· заборгованість за розрахунками з бюджетом;

· боргові зобов'язання підприємства з оплати праці перед своїми працівниками;

· заборгованість органам соціального страхування;

· заборгованість підприємства іншим господарським контрагентам.

Важливим показником, який характеризує фінансову стійкість підприємства, є коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів (К з.п.к.). Він показує, скільки довгострокових позикових коштів використано для фінансування активів підприємства поряд з власними коштами. Розраховується коефіцієнт діленням суми довгострокових кредитів та інших позикових коштів на суму власних коштів за формулою (1.9):

де ДПК - сума довгострокових кредитів та інших позикових коштів, грн.

Що менше позикових коштів залучає підприємство для здійснення своєї статутної діяльності, то вища його фінансова стійкість.

Наступним показником, що характеризує сутність оборотних коштів, є показник маневреності власного капіталу (К ман.). Цей коефіцієнт розраховується за формулою (1.10):

Коефіцієнт маневреності показує, яка частина власних засобів підприємства знаходиться в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати цими засобами. Забезпечення власних поточних активів власним капіталом є гарантією стійкості фінансового положення при нестійкій кредитній політиці. Високі значення коефіцієнта маневреності позитивно характеризують фінансове полягання.

Рівень коефіцієнта маневреності залежить від характеру діяльності підприємства: у фондомістких виробництвах його нормальний рівень повинен бути нижче, ніж в матеріаломістких (оскільки у фондомістких значна частина власних засобів є джерелом покриття основних виробничих фундацій). З фінансової точки зору чим вище коефіцієнт маневреності, тим краще фінансове положення.

У чисельнику обох показників - власні оборотні кошти, тому в цілому поліпшення оборотних коштів залежить від випереджаючого зростання суми власних оборотних коштів в порівнянні із зростанням матеріальних запасів і власних джерел засобів. Залежність можна визначити і виходячи з того, що власних оборотних коштів біля підприємства тим більше, ніж менше основних засобів і необоротних активів доводиться на одиницю джерел власних засобів. Зрозуміло, що прагнути зменшення основних засобів і необоротних активів (або до відносно повільного їх зростання) не завжди доцільно.

Для вивчення фінансової стійкості підприємства важливе значення має розрахунок коефіцієнта залучення довгострокових позикових коштів у сумі довгострокових активів (К з.п.к.а.). Цей коефіцієнт розраховується як відношення суми довгострокових позикових коштів до суми довгострокових активів за формулою (1.11):

де ДА -- довгострокові активи, тис. грн.

Коефіцієнт показує, скільки довгострокових позикових коштів і кредитів банку припадає на одиницю довгострокових активів підприємства.

Ступінь залежності підприємства від кредиторів можна визначити, розрахувавши коефіцієнт концентрації залученого капіталу (К к.з.к.), який визначається відношенням суми довго- і короткострокових вкладень до суми активів підприємства за формулою (1.12):

де ДКВ -- довго- і короткострокові вкладення, тис. грн..

Для визначення частки активів, що належить до власного капіталу, розраховується коефіцієнт фінансової незалежності (К ф.з.). Цей показник розраховується за формулою (1.13):

Щоб визначити фінансову стійкість підприємства, можна додатково розраховувати й інші показники забезпеченості підприємства відповідними джерелами і коштами, необхідними для його діяльності. Успіх фінансово-господарської діяльності підприємства, а отже і його фінансова стійкість, багато в чому залежить від показників забезпеченості підприємства засобами та відповідними джерелами їх формування.

Дуже важливим показником фінансової стійкості є коефіцієнт реальної вартості майна (К рвм.), він називається ще коефіцієнтом реальної вартості основних і матеріальних оборотних коштів в майні підприємства. Він визначає, яку частку у вартості майна складають засоби виробництва. Коефіцієнт розраховується розподілом сумарної величини основних засобів (за залишковою вартістю), виробничих запасів, незавершеного виробництва і малоцінних і швидкозношуваних предметів (за залишковою вартістю) на вартість активів підприємства (валюту балансу) і обчислюється за формулою (1.14):

де РА -- реальні активи, грн..

По суті, цей коефіцієнт визначає рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва. Він дуже важливий, якщо дане підприємство припускає встановити договірні відносини з новими партнерами - постачальниками або покупцями. Коефіцієнт реальної вартості майна у таких постачальників або покупців допоможе підприємству створити уявлення про їх виробничий потенціал і доцільність висновку договорів з ними з цієї точки зору.

На основі даних господарської практики нормальним вважається обмеження, коли реальна вартість майна складає більше 0,5 від загальної вартості активів.

У разі зниження значення показника нижче за критичну межу доцільне залучення довгострокових позикових засобів для збільшення майна виробничого призначення (якщо фінансові результати діяльності підприємства в звітному періоді не дозволяють істотно поповнити такі активи за рахунок власних засобів).

Коефіцієнт накопичення амортизації (К н.ам.) визначає відношення суми зносу по основних засобах і нематеріальних активах до суми первинних вартостей відповідно основних засобів і нематеріальних активів. Цей коефіцієнт розраховується за формулою (1.15):



де ЗОЗіНА -- знос по основних засобах і нематеріальних активах, тис. грн.;

ПВОЗіНА -- первинна вартість основних засобів і нематеріальних активів, тис. грн.

Слід звернути увагу не величину зносу основних засобів. Хоча абсолютна величина цього показника зовсім не означає, що підприємство дуже застаріле, значна величина цієї частки від первинної вартості (20-25%) говорить про те, що устаткування, будівлі і споруди компанії сильно зношені, і вимагають оновлення. Слід оцінити динаміку частки амортизації у вартості основних засобів. Тенденція до її скорочення говорить про те, що керівництво підприємства піклується про майбутнє і вживає активних заходів по технічному переозброєнню основних фундацій. [6, с.69]

Для характеристики джерел формування запасів визначають три основних показники:

1. наявність власних обігових коштів (ВОК) - визначається як різниця між капіталом і резервами та необоротніми активами. Цей показник характеризує чистий оборотний капітал. Його збільшення порівняно з попереднім періодом свідчить про подальший розвиток діяльності підприємства. У формалізованому вигляді наявність обігових коштів можна записати за формулою (1.16):

ВОК = ВК - НА, (1.16)

де - НА - Необоротні активи, тис. грн.

2. наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (ВД) - визначається шляхом збільшення значення попереднього показника на суму довгострокових пасивів і розраховується за формулою (1.17):

ВД = ВОК + ДЗ,(1.17)

де ДЗ - довгострокові зобов'язання, тис. грн.

3. загальний розмір основних джерел формування запасів і витрат (Од) визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму короткострокових позикових коштів і розраховується за формулою (1.18):

Од = ВД + КПК,(1.18)

де КПК - короткострокові позикові кошти, тис. грн.

Цій трійці показників наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їхнього формування:

1. надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів (ВОК), розраховується за формулою (1.19):

ВОК = ВОК - З.(1.19)

2. надлишок (+) або нестача (-) власних та довгострокових джерел формування запасів ((ВД), розраховується за формулою (1.20):

ВД = ВД - 3.(1.20)

3. надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів (Од), розраховується за формулою (1.21):

Од = Од - 3.(1.21)

Практична значущість аналізу фінансової діяльності і визначення стійкості підприємства полягає в тому, що на основі цієї інформації можна побудувати роботу підприємства в незалежності від несподіваної зміни ринкової кон'юнктури, а, отже, зменшити ризик виявитися на краю банкротства. [9, с. 102-103]

В умовах становлення ринкових відносин кожен суб'єкт господарювання повинне володіти достовірною інформацією про фінансову стійкість та платоспроможність, як власного підприємства так і своїх партнерів. Оцінка фінансової стійкості дозволяє зовнішнім суб'єктам аналізу і партнерам по договірних відносинах, контролюючим органам визначити фінансові можливості підприємства на перспективу, дати оцінку фінансової незалежності від зовнішніх джерел, скласти в загальній формі прогноз майбутнього фінансового стану підприємства. [10, с.58]

В даному підрозділі ми проаналізували абсолютні та відносні показники фінансової стійкості. З'ясували їх характеристики та визначили вплив кожного з них на діяльність підприємства. Встановили їх взаємодію між собою та дізналися: які є види фінансової стійкості.

1.3 Головні напрямки підвищення фінансової стійкості підприємства

Діяльність підприємств являє комплекс взаємопов'язаних господарських процесів, залежних від багатьох і різних чинників. Якщо який-небудь чинник випадає з ланцюга розгляду, то оцінка впливу інших вживаних в розрахунок факторів, а також висновки ризикують виявитися невірними.

Будучи тісно взаємозв'язаними, ці чинники не зрідка впливають на результати життєдіяльності підприємства: одні - позитивно, інші - негативно. Негативна дія одних чинників здатна понизити або навіть звести нанівець позитивний вплив інших.

Наявність цих факторів потребує групування за ознаками:

· за місцем виникнення - можливе виділення зовнішніх і внутрішніх факторів;

· за важливістю результату - основних і другорядних;

· за структурою - простих і складних;

· за часом дії - постійних і тимчасових.

Враховуючи, що підприємство є одночасно і суб'єктом, і об'єктом відносин у ринковій економіці, а також те, що воно має різні можливості впливу на динаміку різних факторів, які визначають фінансову стійкість, найважливішим є поділ їх на внутрішні й зовнішні. Перші безпосередньо залежать від організації роботи самого підприємства, а другі є зовнішніми щодо нього, їх зміна не залежить від підприємства. Цим поділом і слід керуватися, моделюючи виробничо-господарську діяльність і намагаючись управляти фінансовою стійкістю. [13, с.87-88]

Розглянемо насамперед внутрішні фактори. Очевидно, що успіх чи невдача підприємницької діяльності багато в чому залежать від вибору складу й структури продукції чи послуг, що створюються підприємством. При цьому важливо не лише правильно вирішити, що виготовляти, а й безпомилково визначити, як виробляти, тобто шляхом застосування яких технологій і яких моделей організації виробництва й управління. Від відповідей на ці запитання залежать фінансові результати і в кінцевому підсумку фінансова стійкість.

...