Фінансова стійкість підприємства та обґрунтування проекту її забезпечення

· Методика роботи. За переважанням трудомiстких процесiв досконаліші методи роботи стають достатньо перспективними для забезпечення зростання ефективності дiяльностi пiдприємства. Постiйне вдосконалення методiв працi, передбачає систематичний аналiз стану робочих мiсць та їхню атетсацiю, підвищення квалiфiкацiї кадрiв, узагальнення та використання нагромадженого на iнших пiдприємствах позитивного досвiду. Досліджуване підприємство займається дещо спеціалізованими послугами, тому методику роботи треба вдосконалювати. В даному випадку буде корисний зарубіжний досвід.

Одним з істотних компонентів фінансової стійкості підприємства є наявність у нього фінансових ресурсів, достатніх для розвитку конкурентноздатного виробництва. В свою чергу, самі фінансові ресурси можуть бути в необхідному обсязі сформовані тільки за умови ефективної роботи підприємства, яка зможе забезпечити одержання прибутку. В 2008 році прибуток склав 580 тис.грн., що на 72%, ніж в попередньому році. Це, звичайно, негативна зміна. За рахунок прибутку в ринковій економіці підприємство створює фінансову базу як для самофінансування поточної діяльності, так і для здійснення розширеного відтворення. Використовуючи прибуток, підприємство може не лише погасити свої зобов'язаня перед бюджетом, банками та іншими підприємствами й організаціями, а й інвестувати засоби в нове будівництво, реконструкцію чи модернізацію наявного устаткування або заміну його прогресивнішим. При цьому для досягнення і підтримання фінансової стійкості важливий не тільки абсолютний обсяг прибутку, а й його рівень щодо вкладеного капіталу підприємства або затрат, тобто рентабельність. Показники рентабельності в 2008р. скоротилися, що свідчить про неефективне управління діяльністю. Величина і динаміка рентабельності з точки зору фінансової стійкості характеризує ступінь ділової активності підприємства та його фінансове благополуччя. Значний практичний інтерес має вирішення питання про кількісні характеристики фінансової стійкості підприємства, іншими словами, при яких саме показниках фінансовий стан підприємства можна вважати стійким. Його можна вважати стійким, якщо воно покриває власними оборотними засобами не менш як 50% фінансових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, ефективно й цілеспрямовано використовує фінансові ресурси, дотримується фінансової, кредитної й розрахункової дисципліни, тобто платоспроможне. Коефіцієнт автономії в 2008р. збільшився 0,04 пункти та становив 0,73 пункти. Коефіцієнт відповідає нормативному значенню, а тому, досліджуване підприємство є платоспроможне. У підприємства, що має низький рівень фінансової стійкості, спостерігається спад ділової активності, рентабельності й віддачі наявних активів. ВАТ «КИЇВ МЕТРОБУД УРБ» має абсолютну фінансову стійкість, що, безумовно, є позитивним явищем. Показники ділової активності значно підвищилися. Збитковість фінансово-господарської діяльності свідчить про те, що підприємство перебуває під загрозою банкрутства. Однак це не означає, що будь-яке збиткове підприємство негайно збанкрутує. Збитковість може бути тимчасовою, і не виключено, що керівництво й менеджери підприємства знайдуть ефективні рішення й виведуть підприємство з фінансової кризи. Проте і наявність високої фінансової стійкості не гарантує від банкрутства. Очевидно, що коли у підприємства протягом певного періоду спостерігається тенденція до зниження рентабельності, то падає і його кредитоспроможність. Зміна фінансового стану підприємства в гірший бік у зв'язку зі зниженням рентабельності може зумовити й загрозливі наслідки в результаті дефіциту грошових засобів - зменшення платоспроможності й ліквідності. Падіння показників рентабельності ще не свідчить про можливість загрози. Показники мають додатні значення, а тому не слід робити поспішних висновків. Потрібно запропонувати певну програму дій по збільшенню цих показників та визначити вплив найсуттєвіших з них.

В даному підрозділі, ми визначили, які фактори та показники впливають на фінансову стійкість ВАТ «КИЇВ МЕТРОБУД УРБ». Дали їм конкретну оцінку та характеристику. Встановили найбільш «проблемні» показники та дійшли висновку, що фінансова стійкість - це все ж таки комплексне поняття, а тому кожний з факторів та показників потребує достатньої уваги, щоб зробити правильний прогноз діяльності в майбутніх періодах.

Розділ 3. Обґрунтування заходів, спрямованих на підвищення фінансової стійкості ВАТ «Спеціалізоване підприємство протизсувних підземних робіт»

3.1 Концепція та стратегія розвитку ВАТ «Спеціалізоване підприємство протизсувних підземних робіт»

В сучасних умовах розвитку ринкового середовища та зростаючої мінливості характеру діяльності підприємства виникає необхідність стратегічного підходу до управління, зокрема до планування діяльності підприємства.

Стратегія підприємства - це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритети і проблеми для підприємства, його місію, головні цілі і розподіл ресурсів для їх досягнення. Вона формулює цілі та основні шляхи для їх досягнення, таким чином, що підприємство має спільний напрямок розвитку. За своїм змістом стратегія розвитку підприємства - це довгостроковий плановий документ, тобто це результат стратегічного планування. В свою чергу стратегічне планування - це процес здійснення цілей на певний період та напрямків діяльності підприємства. Розробка стратегій підприємств - це досить складний і тривалий процес, враховуючи постійну переоцінку і періодичну перевірку вибраних цілей, аналізуючи при цьому стан середовища діяльності самого підприємства.

Стратегія передбачає розробку обґрунтованих заходів і планів досягнення поставленої мети, у яких враховані науково-технічний потенціал фірми та її виробничо-збутові можливості.

Кожен керівник повинен поставити перед собою конкретну мету. Кожний підрозділ підприємства мусить мати окремі завдання для досягнення загальної мети підприємства. Якщо загальна мета поділена на кілька конкретних завдань для кожного підрозділу, а менеджери нижчих рівнів відповідальні за виконання їх, то з'являється загальна зацікавленість у результатах роботи.

Стратегічна мета спрямована на зміцнення конкурентних позицій підприємства на ринку. Тобто вони стосуються конкурентоспроможності та спрямовані на забезпечення більш високих темпів зростання, збільшення частки ринку, на покращення якості продукції та послуг порівняно з конкурентами, на досягнення найнижчого рівня витрат, на підвищення віддачі від інвестицій тощо.

На нашу думку, для розробки ефективної стратегії необхідно мати талант підприємця і стратегічний спосіб мислення. Керівник повинен добитися того, щоб його стратегія максимальною мірою враховувала події, що відбуваються за межами фірми (зміна потреб покупців, дії конкурентів, можливості й загрози ринку). Керівник, реалізуючи стратегію підприємства, зможе адекватно реагувати на зміни зовнішнього середовища лише тоді, коли він виявить підприємницький талант, прогнозуючи ринкові тенденції, збільшуючи конкурентоспроможність підприємства, спрямовуючи його діяльність залежно від ситуації. Отже, вміння розробляти стратегію напряму залежить від підприємницького таланту менеджера. Це дві складові єдиного цілого.

У реальній практиці рідко, коли стратегія підприємства настільки добре продумана і складена, що може реально витримати перевірку часом. Навіть кращі бізнес-плани мають передбачати пристосування до змінюваних умов ринку, запитів клієнтів, стратегічного маневрування конкурентів, виникаючих нових можливостей і загроз, непередбачених подій. Саме тому розробка стратегії -- динамічний процес, і керівництво повинне регулярно переоцінювати ситуацію, переглядаючи та оновлюючи стратегію, коли це необхідно. При цьому слід зазначити, що незначні зміни стратегії необхідні від випадку до випадку, особливо в кризових ситуаціях, але вони не можуть здійснюватися надто часто без виникнення організаційної плутанини та відповідного негативного ефекту. Добре продумана стратегія, як правило, діє кілька років, потребуючи лише незначних змін для її пристосування до змінюваних умов.

Безпосередньо процедура розробки стратегії складається з: визначення корпоративної місії (девізу); конкретизації бачення корпорації і постановки мети; формулювання і реалізації стратегії, спрямованої на досягнення цільових настанов. Мистецтво стратегії полягає в тому, щоб результати розумової роботи втілилися в конкретні дії, які на етапі реалізації задумів дали б змогу домогтися високої ефективності підприємницької діяльності.

Метою даного підприємства є утримання безаварійного стану гідротехнічних споруд м. Києва, захист територій від зсувів та збереження споруд і будівель, розташованих на зсувонебезпечних територіях.

Місія полягає в здійсненні виробничо - господарської діяльності, спрямованої на захист зсувонебезпечних територій м. Києва.

Для ВАТ «КИЇВ МЕТРОБУД УРБ», на нашу думку, найбільш оптимальною стратегією є фінансова. Оскільки досліджуване підприємство є провідним в своїй галузі, йому не потрібно витрачати кошти, наприклад, на боротьбу з конкурентами чи входу на нові ринки. Тому, фінансова стратегія є найраціональнішим рішенням.

За умов ринкової економіки, самостійності підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає об'єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і спрямовано фінансову стратегію підприємства.

Завданнями фінансової стратегії ВАТ «КИЇВ МЕТРОБУД УРБ» є:

· визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та використання фінансових можливостей;

· визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб'єктами господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;

· фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності на перспективу;

· розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за умов кризового стану підприємств.

Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об'єктивно оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам, які склалися на ринку товарів та фінансовому ринку. Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів її досягнення.

Оскільки фінансова стратегія підприємства включає всі аспекти його фінансової діяльності,можна стверджувати,що елементи механізму фінансового менеджменту повинні нести в собі механізми і інструменти формування і реалізації фінансової стратегії.

Основними елементами механізму реалізації фінансової стратегії є:

· механізми внутрішнього регулювання окремих аспектів формування і реалізації фінансової стратегії підприємства;

· ринковий механізм регулювання діяльності по розробці і реалізації фінансової стратегії;

· механізми державного правового і нормативного регулювання фінансової діяльності підприємства;

· інформаційне забезпечення процесів стратегічного планування і управління фінансовою діяльністю;

· методи фінансового управління підприємства, які використовується в процесах розробки і реалізації фінансової стратегії;

· сукупність фінансових важелів, які забезпечують відповідність фінансової стратегії.

Процес формування фінансової стратегії підприємства повинен включати наступні основні етапи:

· визначення періоду реалізації стратегії;

· аналіз факторів зовнішнього фінансового середовища підприємства;

· формування стратегічної мети фінансової діяльності;

· розроблення фінансової політики підприємства;

· розроблення системи заходів по забезпеченню реалізації фінансової стратегії;

· оцінка розробленої фінансової стратегії.

Важливим моментом при розробці фінансової стратегії підприємства є визначення періоду її реалізації. На нашу думку, дана стратегія повинна мати період реалізації 1 рік. Це пов'язано з тим, щоб можна було побачити за короткий період головні напрями та проблеми розвитку та внести відповідні поправки на майбутнє. В 2008р. відбулося зменшення головних показників діяльності - прибутку та рентабельності, саме тому фінансова стратегія є актуальною.

Відомо, що на вибір стратегії впливає стан зовнішнього та внутрішнього середовища фірми. Однак, недостатньо лише проаналізувати вплив зовнішнього та внутрішнього середовищ у розрізі їх окремих підсистем, поставити діагноз про конкурентоспроможність підприємства, треба обґрунтувати значущість і рівень впливу на подальший розвиток організації окремих факторів та їхніх груп. Для цього всі фактори, що розглядаються, потрібно віднести до позитивно чи негативно діючих, які дістали назву можливостей (шансів) і загроз відносно зовнішнього середовища, сильних і слабких сторін діяльності підприємства відносно внутрішнього середовища (Таблиця 3.1).

Не буває явищ або подій, які мали б лише позитивні чи негативні наслідки, тому кожний з факторів зовнішнього або внутрішнього середовища повинен мати всебічну оцінку механізмів і результатів впливу. Крім того, треба мати на увазі, що аналіз середовища здійснюють певні особи, які можуть по-різному оцінювати явища та події, розробляти різноманітні заходи щодо поведінки підприємства в тих чи інших умовах. Основне правило все ж є: потрібно аналізувати зовнішнє та внутрішнє середовища в їхньому взаємозв'язку та залежності. Стратегічний баланс -- це певне поєднання негативно та позитивно впливаючих на діяльність підприємства факторів (загроз і можливостей), що об'єктивно існують у зовнішньому оточенні підприємства та суб'єктивно оцінені керівниками, з відносно сильними та слабкими сторонами у функціонуванні підприємства. До того ж, найбільші загрози виникають тоді, коли негативний розвиток ситуації в середовищі накладається на слабкі сторони підприємства; можливості -- це ситуації в зовнішньому середовищі, позитивний процес чи явище, при яких підприємство має змогу проявити свої сильні сторони. Потрібно своєчасно виявляти загрози з метою запобігання кризі підприємства, а знання про потенційні можливості дає змогу заздалегідь підготуватися до найбільш ефективного їх використання. Складання стратегічного балансу в західній літературі дістало назву SWOT --аналіз.

Таблиця 3.1 - SWOT - аналіз ВАТ «КИЇВ МЕТРОБУД УРБ»

Сила і можливості	Сила і загрози
1	2
Конкурентні переваги (унікальність) Сильна позиція у специфічних ринкових сегментах, добре знаний лідер Вища за середню обізнаність про стан ринку Концентрація на швидко зростаючих сегментах ринку Достатні фінансові ресурси Здатність реалізувати можливості Імідж надійного партнера	Нижчі за середні темпи зростання Недостатня прибутковість Слабкість у сферах, що мають великий ринковий потенціал Виробництво з високими затратами, старіння потужностей
Слабкість і можливості	Слабкість і загрози
Розвиток економіки країни Обґрунтоване законодавство Входження у нові ринки Розширення виробництва для задоволення потреб споживачів Можливість руху в бік більш привабливих стратегічних груп Швидке зростання ринку	Інфляція Можливість виникнення нових конкурентів Уповільнений темп зростання ринку або спад Соціально-політична нестабільність

В цих умовах підвищується роль керівника-стратега, який розробляє ті чи інші заходи щодо зведення стратегічного балансу, оскільки можна розробити неадекватні заходи, що «гасять» можливості, приймаючи їх за загрози.

Для розробки стратегій недостатньо констатувати вплив тих чи інших факторів середовища. Щоб забезпечити виживання підприємства у довгостроковій перспективі, необхідно прогнозувати тенденції розвитку шансів і загроз. Те, що аналіз і прогнозування тенденцій треба проводити одночасно, підтверджує перелік етапів проведення SWOT-аналізу.

Необхідність обробки великих масивів інформації зумовлює застосування різних статистичних методів аналізу даних: одно- й багатофакторні, описові та індуктивні методи, методи аналізу залежностей і методи аналізу взаємозв'язків. На багатьох підприємствах при застосуванні SWOT-аналізу широко використовують регресивний, варіаційний, дискримінантний, факторний та кластер-аналіз. Застосування того чи іншого методу залежить від рівня шкалування залежних і незалежних змінних, а також змісту явища чи проблеми, що є об'єктом аналізу. Якість проведеного аналізу забезпечує достовірність побудованих прогнозів на його основі.

Мистецтво реалізації стратегії полягає у правильній оцінці дій щодо визначення місця стратегії, її професійного виконання та одержання добрих результатів. Робота з реалізації стратегії початково належить до сфери адміністративних завдань, котра включає такі головні завдання:

· створення організаційних можливостей для успішного виконання стратегії; управління бюджетом з метою вигідного розміщення коштів;

· визначення політики підприємства, котра забезпечує реалізацію стратегії; мотивація персоналу для більш ефективної праці; створення сприятливої атмосфери всередині підприємства для успішного виконання поставлених завдань;

· використання найпередовішого досвіду для постійного покращення роботи;

· забезпечення внутрішнього керівництва, необхідного для просування по шляху реалізації стратегії та контролю за тим, як виконується стратегія.

Формування стратегічної мети фінансової діяльності підприємства є наступним етапом стратегічного планування, головним завданням якого є максимізація ринкової вартості підприємства. Система стратегічних цілей підприємства повинна формуватися чітко і коротко, відображаючи кожну з цілей в конкретних показниках - нормативах. Головна ціль досліджуваного підприємства, та і будь-якого іншого, - максимізація прибутку, мінімізація витрат.

Мета керівництва полягає у створенні системи оцінювання відповідності між тим, як виконано роботу, і тим, що необхідно для ефективної реалізації стратегії. Якість розробки системи оцінювання визначає якість реалізації стратегії. Відповідність між організацією роботи всередині підприємства і тим, що дає змогу ефективно реалізувати стратегію, робить підприємство єдиним цілим перед здійснення своїх планів.

В результаті розроблення системи заходів, що забезпечують реалізацію фінансової стратегії, на підприємстві формуються “центри відповідальності”, визначаються права, зобов'язання і заходи відповідальності їх керівників за результати реалізації фінансової стратегії підприємства.

На нашу думку, завдання здійснення стратегії є найбільш складною і трудомісткою частиною стратегічного управління. Це завдання стосується всіх рівнів управління і має бути враховано більшістю підрозділів підприємства. Конкретне здійснення стратегії розпочинається з ретельного аналізу, усвідомлення, що підприємство має зробити по-іншому і краще для успішного досягнення поставленої мети. Кожен керівник зобов'язаний дати відповідь на запитання: що необхідно зробити на моїй ділянці, щоб внести свій вклад у виконання загальної стратегії, і як це я можу зробити найкращим чином?

Наскільки необхідно змінити внутрішню політику, щоб ефективно здійснювати стратегію підприємства, залежить від міри стратегічних змін і від того, наскільки відхиляється політика від вимог стратегії та наскільки стратегія узгоджена з існуючою корпоративною культурою. Залежно від обсягу внутрішніх змін для повного виконання стратегії може знадобитися від кількох місяців до кількох років.

В даному підрозділі ми розробили стратегію підприємства ВАТ «КИЇВ МЕТРОБУД УРБ». Визначили головні етапи реалізації стратегії та її головні цілі. Провели SWOT-аналіз. Також усвідомили, що правильний вибір стратегії - це світле майбутнє для будь-якої організації.

3.2 Економічне обґрунтування доцільності та ефективності заходів щодо підвищення фінансової стійкості ВАТ «Спеціалізоване підприємство протизсувних підземних робіт»

У процесі фінансової діяльності підприємства усіх форм власності, використовують різні джерела фінансових ресурсів для формування сукупного фінансового капіталу. Однак більшість підприємств віддає перевагу власним джерелам фінансових ресурсів і незначною мірою позиковим коштам.

Із метою забезпечення ефективнішого формування фінансового капіталу необхідно, щоб підприємства усіх форм власності й організаційно-правового статусу використовували не тільки власні фінансові ресурси, а й кошти фінансового ринку. Проте, для цього держава повинна створити сприятливі економічні умови і нормативно-правову базу, щоб ресурси фінансового ринку були доступні підприємствам усіх форм власності і галузей народного господарства.

Новостворені акціонерні товариства відкритого типу формують фінансовий капітал за рахунок зовнішніх джерел власних фінансових ресурсів. Серед них найбільше значення у відкритих акціонерних товариствах мають внески засновників і кошти, що надходять від емісії акцій. Завдяки цим джерелам акціонерні товариства на 98--100% формують статутний капітал, що є базою, серцевиною, стрижнем усього фінансового капіталу акціонерного підприємства.

Іншим видом фінансування є -- за рахунок нерозподіленого прибутку та фондів власних коштів. Так, наявність достатнього обсягу власних коштів може забезпечувати розвиток підприємства та свідчити про наміри акціонерів розподіляти ризики, пов'язані з діяльністю підприємства. Високий рівень внутрішнього фінансування за рахунок власних фінансових ресурсів позитивно впливає на стан відносин розподілу між різними суб'єктами господарювання.

На дiяльнiсть ВАТ "КИЇВ МЕТРОБУД УРБ" впливає:

· загальна економiчна ситуацiя в Українi та мiстi Києвi;

· iнвестицiйний клiмат для забудовників;

· залежнiсть дiяльностi пiдприємства вiд законодавчих та економiчних обмежень.

Стратегiя дiяльностi підприємства на 2009 рiк передбачає:

· продовження незавершених робiт у попереднiх перiодах;

· пошук нових замовникiв для виконання робiт;

· запровадження нових видiв робiт (послуг).

Обрана полiтика щодо фiнансування дiяльностi пiдприємства забезпечує ефективне управлiння грошовими коштами. Формування , визначення структури та джерел надходжень грошових коштiв, розподiл та використання фiнансових ресурсiв пiдприємства проводиться згiдно фiнансового плану пiдприємства. Основу фiнансування дiяльностi складають власнi надходження за виконанi роботи, наданi послуги, що забезпечує зростання ринкової вартостi пiдприємства та зниження пiдприємницьких ризикiв. Важливою складовою є залучення позикових коштiв, що дає змогу розширення обсягу господарської дiяльностi пiдприємства

Від їх співвідношення значною мірою залежать результати діяльності підприємства. Перевага власного капіталу у фінансовій структурі приводить до більш стабільного положення підприємства на ринку. Але в цьому випадку, підприємство може недоодержати частини можливого прибутку внаслідок нестачі коштів для розширення виробництва, освоєння нової продукції чи нових ринків збуту.

Фінансова стійкість характеризує такий обсяг фінансових ресурсів і такий ступінь їх використання, при якому підприємство, вільно і ефективно маневруючи грошовими коштами забезпечує безперервність і розвиток процесу виробництва та реалізації продукції за рахунок зростання капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику.

Основними факторами, що визначають фінансовий стан є: виконання фінансового плану і поповнення в міру потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку, а також швидкість оборотності оборотних коштів. Сигнальним показником, в якому проявляється фінансовий стан, є платоспроможність підприємства, тобто його здатність своєчасно задовольнити платіжні вимоги постачальників сировини, матеріалів, техніки згідно з господарськими угодами, повертати банківські кредити проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет.

При горизонтальному аналізі балансу ВАТ «КИЇВ МЕТРОБУД УРБ» за 2007 - 2008 роки визначено негативні показники (Таблиця 2.2.) А саме, зменшення частки незавершеного будівництва пов'язано з обмеженим фінансуванням з міського бюджету м. Києва. У цій статті показують суми інвестицій, вкладених у незавершене будівництво, що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва. Балансова вартість незавершеного будівництва дорівнює сумі фактично здійснених витрат, пов'язаних з будівництвом об'єкта основних засобів.

Не визнаються як активи та не включаються до складу балансової вартості незавершеного будівництва: наднормативні витрати, витрати на реалізацію, інші витрати, не пов'язані з веденням будівельних робіт. Вони визнаються у складі інших витрат у звіті про фінансові результати.

Незавершене будівництво здебільшого складають об'єкти капітального будівництва, що виконуються за бюджетні кошти. Але є інший фактор, зменшення показника незавершеного будівництва вказує на відсутність нових об'єктів, що впливає на перспективу подальшої діяльності підприємства.

Аналіз платоспроможності та ліквідності виявив, що баланс ВАТ "КИЇВ МЕТРОБУД УРБ" не є абсолютно ліквідним. Керівництву треба звернути на це увагу і з`ясувати причини такого негативного становища. Безумовно, існують заходи, які в принципі можна застосувати для відновлення платоспроможності підприємства, проте їх реалізація займає чимало часу:

· Збільшення величини грошових коштів на розрахунковому рахунку.

· Продаж частини основних засобів, як спосіб розрахунку із кредиторами за поточними зобов'язаннями.

· Збільшення розміру статутного капіталу. Даний процес тривалий за часом і нерідко супроводжується певними витратами ( додаткова емісія акцій - дорогий процес ).

· Одержання довгострокової чи короткострокової позики.

· Впровадження нових форм і методів керування.

· Скорочення дебіторсько - кредиторської заборгованості.

· Підвищення частки власних засобів в оборотних активах за рахунок частини фонду споживання і реалізації короткострокових фінансових вкладень.

· Продаж зайвого устаткування, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції.

· Конверсія боргів шляхом перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову.

· Скорочення чисельності зайнятих тощо.

Одним з напрямків покращення інвестиційної привабливості є покращення показників рентабельності. Рентабельність виробництва можна покращити, зменшуючи частку активів, які не приносять прибутку, їх можна здати в оренду або реалізувати. В 2008 році значно погіршилися показники рентабельності. Це пов'язано з тим, що відбулося значне збільшення собівартості реалізованої продукції та інших витрат. ВАТ «КИЇВ МЕТРОБУД УРБ» має на меті впровадити такі заходи по зменшенню собівартості:

· поліпшення використання основних виробничих фондів та збільшення у зв'язку з цим випуску продукції на кожну гривню основних фондів;

· раціональне використання сировини, матеріалів, палива, енергії та скорочення витрат на одиницю продукції без зниження її якості;

· зменшення затрат живої праці на одиницю продукції на основі науково-технічного прогресу;

· скорочення витрат на реалізацію продукції за рахунок удосконалення форм її збуту;

· зменшення втрат від браку та безгосподарності, ліквідація непродуктивних витрат;

· економія в адміністративно-управлінській сфері на основі раціональної організації апарату управління підприємством.

На ВАТ "КИЇВ МЕТРОБУД УРБ", згідно аналізу оборотності оборотного капіталу, відбулося збільшення оборотності дебіторської заборгованості внаслідок її стрімкого приросту. Збільшення цього показника є позитивним явищем, а збільшення розміру дебіторської заборгованості - негативним. Ситуацію можна покращити:

· своєчасним оформленням актів за виконані роботи;

· вивченням платоспроможності покупців і замовників, інтенсифікацією заходами із стягнення дебіторської заборгованості;

· повнішим і раціональнішим використанням земельних, трудових ресурсів;

· правильною організацією роботи щодо використання матеріальних ресурсів;

· недопущенням створення надлишкових і непотрібних запасів.

Висока фінансова стійкість підприємства об'єкта інвестування чи не найважливіший чинник, що впливає на прийняття рішення потенційним інвестором. Тому зміцнення фінансової стійкості має важливе значення для покращення інвестиційної привабливості. Фінансову стійкість можна покращити, збільшуючи розмір власного оборотного капіталу та зменшуючи поточні зобов'язання. В цілому проведене дослідження дає можливість поліпшити інвестиційну привабливість, прискорити погашення дебіторської заборгованості. Для цього доцільно: знизити рівень кредиторської заборгованості, покращити фінансову стійкість.

Як показав аналіз абсолютних показників фінансової стійкості (Таблиця 2.6), підприємство має нестачу у власних оборотних коштах. Як правило, мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел:

· статутний капітал (фонд);

· відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення, цільове фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів);

· приріст сталих пасивів.

На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви. Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нормативу оборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд. При цьому слід зазначити, що, ураховуючи спад виробництва, тяжке економічне становище підприємств, неспроможність їх розрахуватися за придбані матеріальні та інші ресурси, Верховна Рада України 23.02.96 p. ухвалила Закон про зміни та доповнення до Декрету Кабінету Міністрів України "Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій".[1] Згідно з цим Законом державні підприємства мали спрямовувати на поповнення власних оборотних коштів не менше 10 % загального прибутку підприємства. Ця частина прибутку звільнялася від оподаткування. На жаль, сьогодні ця пільга не діє.

Підприємства, що вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок коштів бюджету, пайових внесків членів-засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний фонд новоствореного підприємства.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів. До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємств, а проте, йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства. Сталі пасиви - це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі не виокремлюються сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви відсутні на підприємстві.

На покриття приросту нормативу оборотних коштів спрямовується не вся сума сталих пасивів, а лише приріст її в плановому році, оскільки базову їх суму враховано в попередні роки.

Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах. Покрити цю потребу лише власними джерелами стає практично неможливим. Тому формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства. У такому разі підприємство вимушене звертатися до залучення фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

Першочерговим етапом в процесі покращення фінансового стану ВАТ «КИЇВ МЕТРОБУД УРБ» є пошук оптимального співвідношення власного і позикового капіталу, яке б забезпечило мінімальний фінансовий ризик за максимальної рентабельності власного капіталу. Оптимізація ліквідності підриємства реалізується за допомогою оперативного механізму фінансової стабілізації - системи заходів спрямованих, з одного боку, на зменшення фінансових зобов'язань, а з іншого - на збільшення грошових активів, що забезпечують ці зобов'язання. Фінансові зобов'язання підприємство може зменшити за рахунок:

· зменшення суми постійних витрат (в тому числі витрат на утримання управлінського персоналу);

· зменшення рівня умовно-змінних витрат;

· продовження строків кредиторської заборгованості.

Збільшити суму грошових активів можна за рахунок:

· рефінансування дебіторської заборгованості (шляхом факторингу, врахування та дисконтування векселів, форфейтингу, примусового стягнення);

· прискорення оборотності дебіторської заборгованості (шляхом скорочення термінів надання комерційного кредиту);

· оптимізація запасів товарно-матеріальних цінностей (шляхом встановлення нормативів товарних запасів методом техніко-економічних розрахунків);

· скорочення розмірів страхових, гарантійних та сезонних запасів.

Специфіка діяльності ВАТ «КИЇВ МЕТРОБУД УРБ» унікальна та складна. Відкрите акціонерне товариство створене на комунальній власності, має провідне становище в галузі та фінансується як з бюджету м. Києва, так і має надходження, отримані за роботи, виконані власними силами. Надходження коштів з бюджету не завжди своєчасні і заплановані надходження здійснюються не в повному обсязі, тому потрібно нарощувати обсяги робіт, які дозволяють отримати власні надходження, що дає змогу отримувати стабільний прибуток. Також, можливо залучення інвестицій на придбання нового обладнання, що значно збільшить можливості підприємства в галузі будівництва та збільшить його конкурентоспроможність.

В даному підрозділі ми проаналізували всі негативні показники, що випливають з результатів діяльності. Дали кожному з них характеристику та запропонували заходи по їх покращенню.

3.3 Оцінка впливу запропонованих заходів на основні результати діяльності ВАТ «Спеціалізоване підприємство протизсувних підземних робіт»

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників.

Нестійким вважається підприємство, в якого починаються труднощі з готівковими засобами, виявляються деякі ранні ознаки банкротства, різкі зміни в структурі балансу в будь-якому напрямі. Проте особливу тривогу повинні викликати:

· різке зменшення грошових коштів на рахунках (до речі, збільшення грошових коштів може свідчити про відсутність подальших капіталовкладень);

· збільшення дебіторської заборгованості (різке зниження також говорить про скруту із збутом, якщо супроводжується зростанням запасів готової продукції);

· розбалансування дебіторської і кредиторської заборгованості;

· зниження об'ємів продажів (несприятливим може виявитися і різке збільшення об'ємів продажів, оскільки в цьому випадку банкрутство може настати в результаті подальшого розбалансування боргів, якщо послідує непродумане збільшення закупівель, капітальних витрат; крім того, зростання об'ємів продажів може свідчити про скидання продукції перед ліквідацією підприємства).

Ці фактори не прослідковуються в діяльності ВАТ «КИЇВ МЕТРОБУД УРБ», а тому можемо стверджувати, що досліджуване підприємство є фінансово стійким.

Підприємство має дебіторську заборгованість в розмірі 23693 тис.грн., з них 3700 тис.грн. - сумнівні борги. Отже, реальна сума, на яку може розраховувати підприємство 19993 тис.грн. (23693 - 3700). ВАТ «КИЇВ МЕТРОБУД УРБ» також має і кредиторську заборгованість в розмірі 8973 тис.грн. Цю заборгованість підприємство може погасити за рахунок дебіторів. Якщо це станеться, в підприємства залишиться сума в розмірі 11020 тис.грн. (19993-8973). ВАТ «КИЇВ МЕТРОБУД УРБ» має на балансі обладнання, яке взято в лізинг (Короткострокові кредити банків - 17500 тис.грн.). Підприємство має на меті виділити частину коштів, а саме 10000 тис.грн. на погашення цієї заборгованості в наступному періоді. Після цього в підприємства ще залишиться сума, розмір якої складатиме 1020 тис.грн. (11020-10000).

Будучи на підприємстві, я виявив, що ВАТ «КИЇВ МЕТРОБУД УРБ» має техніку, яка застаріла. Сума цієї техніки приблизно складає 3500 тис.грн. (якщо брати ринкові ціни). Якщо її реалізувати, підприємство матиме додаткові кошти.

Ці кошти підприємство планує вкласти в проект по випуску бетонних сумішей (бетон та розчин). Ці вироби є необхідними для будівництва нових об'єктів, і підприємство змушене закуповувати дані вироби в інших підприємств по завищеним цінам. Купівля даних виробів потребує багато коштів, тому ВАТ «КИЇВ МЕТРОБУД УРБ» має на меті створити власну лінію по випуску таких виробів, щоб скоротити витрати.

Дані вироби коштують («Бетон від Ковальської»):

· Бетон П4 В30 F200 W6 - 676,8 грн. за 1м³;

· Розчин РЦГ М300 Ж-1 - 586,8 грн. за 1м³.

ВАТ «КИЇВ МЕТРОБУД УРБ» пропонує наступні ціни по аналогічним виробам:

· Бетон П4 В30 F200 W6 - 633,6 грн. за 1м³;

· Розчин РЦГ М300 Ж-1 - 528 грн. за 1м³.

Ціна виробу складає:

· Бетон П4 В30 F200 W6 - собівартість продукції 480грн. + 20% ПДВ (96 грн.) + 10% прибутку = 633,6 грн. за 1м³;

· Розчин РЦГ М300 Ж-1 - собівартість продукції 400грн. + 20% ПДВ (80 грн.) + 10% прибутку = 528 грн. за 1м³.

Отже, з кожної одиниці продукції бетону та розчину ВАТ «КИЇВ МЕТРОБУД УРБ» матиме 57,6 грн. та 48 грн. відповідно.

Дана лінія має потужність 18000м³ за рік. Використання цієї лінії дозволить підприємству покрити власні потреби, а також вести підприємницьку діяльність по продажу бетонних сумішей (як окремий вид бізнесу).

Запропонований проект по випуску бетонних сумішей коштує 3300 тис.грн.

Структура проекту така:

· Чисті інвестиції - 3200 тис.грн.;

· Доставка обладнання - 45 тис.грн.;

· Настройка обладнання - 55 тис.грн.

Проект розрахований на 5 років.

За перший рік проекту підприємство зможе отримати 57,6 грн * 9000м³ = 518400 грн та 48 грн. * 9000м³ = 432000грн. (При умові, що дана лінія буде використовуватися на повну потужність). Отже, в першому році ВАТ «КИЇВ МЕТРОБУД УРБ» зможе отримати прибутку 518400грн. + 432000 грн. = 950400грн. Чистий прибуток складатиме 950400 грн. - 25% = 712800 грн. В подальшому підприємство буде збільшувати виробничу потужність, залежно від розміру прибутку.

Розрахуємо ефективність даного проекту по методу чистої дисконтованої вартості (NPV), значення якої для позитивної оцінки проекту, повинне задовольняти критерію NPV > 0, при ставці дисконту 20% («Universal Bank»).

Розрахунок ведеться за формулою 3.1:

P_k - грошові надходження за періоди (чистий прибуток + амортизація);

r - ставка дисконту;

IC - сума інвестицій.

Показники проекту зведені в таблиці 3.2

Таблиця 3.2 - Показники інвестиційного проекту

№ п/п	Показник	Одиниці виміру	Роки
			2009	2010	2011	2012	2013
1	Інвестиції	тис.грн.	3300	-	-	-	-
2	Чистий прибуток	тис.грн.	-	700	1050	1400	1750
3	Амортизація	тис.грн.	-	495	495	495	495
4	Грошовий потік	тис.грн	-	1195	1545	1895	2245
5	Дисконт. множник	-	1	0,833	0,694	0,5787	0,482
6	Дисконтований гр. потік	тис.грн.	-	995,8	1072,9	1096,6	1082,6

Розрахуємо чистий приведений дохід за ставки дисконту 20% та за ставки амортизації 15%:

NPV= 995,8 + 1072,9 + 1096,6 + 1082,6 - 3300 = 947,9 тис.грн

Чистий приведений дохід становить 947,9 тис.грн. Проект доцільно впроваджувати.

Метод індексу прибутковості проекту (PI) є наслідком методу чистої приведеної вартості. Індекс прибутковості розраховується по формулі 3.2:



Для даного проекту індекс прибутковості становить:

PI = 4247,9/ 3300 = 1,287

Індекс прибутковості свідчить про те, що на 1грн. вкладених коштів припадає 1,287 грн. приведеного доходу.

Період окупності (PP)-- це відрізок часу, протягом якого сума чистих доходів, дисконтованих на момент завершення інвестицій, буде дорівнювати сумі інвестицій. В нашому випадку прибуток розподілений нерівномірно, то термін окупності розраховуватиметься прямим підрахунком кількості років, на протязі яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Термін окупності інвестицій визначається за формулою (3.3):

В нашому випадку, період окупності складатиме: 0 + 995,8 + 1072,9 + 1096,6 + 1082,6 = 4247,9> 3300. Період окупності складатиме 4-5 років.

Норма рентабельності інвестицій (IRR) - це ставка дисконту, при якій приведені вигоди дорівнюють приведеним витратам, тобто IRR - це ставка дисконту r = r*, при якій NPV = f (r*) = 0.

Розрахунок IRR проводиться шляхом вирішення рівняння (3.4) :

де (3.4)

r₁ - значення норми дисконту при якій f (r₁) > 0, або f (r₁) < 0

r₂ - значення норми дисконту при якій f (r₂) < 0 або f (r₂) > 0

Розрахований чистий приведений дохід становить 111,59 тис.грн. за ставки дисконту 20%. Будемо збільшувати ставку дисконтування, доки чистий приведений дохід не буде мати від'ємне значення.

Розрахуємо NPV за ставки дисконтування 33%:

NPV = 898 + 873 + 805 + 717 - 3300 = -7 тис.грн.

Від'ємний чистий приведений дохід даного проекту становить (-7 тис.грн.) за ставки дисконтування 33%, тоді внутрішня норма дохідності дорівнюватиме:

IRR = 20 + (947,9 тис.грн. / 947,9 тис.грн. - (-7 тис.грн.) * (33 - 20) = 32,9%.

Значення внутрішньої норми доходності дорівнює 32,9%, тобто за даної ставки дисконтування чистий приведений дохід дорівнюватиме 0.

Таким чином, інвестиційний проект за 5 років роботи принесе чистий приведений дохід в сумі 947,9 тис.грн., на 1 грн. вкладених коштів за цей час припаде 1,287 грн. чистого приведеного доходу. Даний проект окупиться через 4-5 років. Цей проект буде мати нульову прибутковість за ставки дисконтування 32,9%.

Підприємство ВАТ «КИЇВ МЕТРОБУД УРБ» також розглядає інший варіант, як можна використати ці інвестиції. Підприємство планує покласти ці кошти на депозитний рахунок в одному із західноєвропейських банків. Середня ставка депозиту в західноєвропейських банках складає приблизно 10%. Розрахуємо суму грошових коштів, що належать до повернення вкладникові по завершенню терміну депозиту (S) за формулою 3.5:

, де (3.5)

I - річна процентна ставка;

T - кількість днів нарахування відсотків по привернутому внеску;
K - кількість днів в календарному році (365 або 366);

P - первинна сума привернутих в депозит грошових коштів;

Розрахуємо проект депозиту на 5 років (при умові, що кошти не будуть зніматися з рахунку та додатково кластися).

S = 3300 тис.грн. + 3300 тис.грн * 10% * 1826 днів / 365 днів / 100 = 4950 тис.грн. Розмір прибутку за 5 років складатиме: 4950 тис.грн. - 3300 тис.грн. = 1650 тис.грн.

З двох проектів, більш вигіднішим є варіант з депозитом, оскільки прибуток значно більший, ніж у варіанті з випуском бетонних сумішей.

На нашу думку, запропоновані заходи значно підвищать фінансово-економічні показники. Це збільшення відбудеться внаслідок раціонального використання коштів і належної роботи фінансово-економічного відділу. Ми не стали вдаватися до пошуку нових інвесторів, які, можливо, і допомогли б діяльності, чи випуску нових акцій. Цей процес є затяжним і не завжди виправданим. Головні наші зрушення відбулися в структурі балансу, що дозволило зменшити розмір дебіторської та кредиторської заборгованостей, виправити неліквідний баланс, покращити абсолютні показники фінансової стійкості, скоротити операційний та фінансовий цикли, а також значно підвищити рентабельність в кілька разів. Також можливе отримання прибутку за рахунок випуску бетонних сумішей та за рахунок депозиту.

В даному підрозділі ми оцінили вплив запропонованих заходів на основні показники діяльності, враховуючи ті негативні тенденції, що прослідковувалися в 2008 році. Також запропонували 2 проекти по покращенню фінансового стану. Дійшли висновки: наші заходи є ефективними, що і підтверджують проведені нами розрахунки.

Висновок

В період ринкових перетворень, що супроводжуються затяжною економічною кризою в Україні, особливу актуальність набувають проблеми забезпечення фінансової стійкості підприємств. Погіршення фінансового стану підприємств, зниження їх дохідності й рентабельності, звуження можливостей простого і розширеного відтворення - все це виступає важливою економічною передумовою для досліджень з даної тематики.

Проблеми оцінки, прогнозування та забезпечення фінансової стійкості підприємств знаходять відображення у наукових працях багатьох вчених-економістів. Проте, більшість питань залишається поза увагою. Так, приміром, фінансова стійкість підприємства вже давно визнається найголовнішою характеристикою фінансового стану підприємства, яка здатна не тільки комплексно віддзеркалювати результати господарювання, але й виступати основним орієнтиром у формуванні фінансової стратегії.

В першому розділі, який має назву «Теоретико-методичні основи проблеми забезпечення фінансової стійкості підприємства», досліджувалась характеристика, методичні підходи оцінки та головні напрями підвищення фінансової стійкості. Ми проаналізували думку багатьох авторів та створили відповідну таблицю трактувань, що описують фінансову стійкість. Також висловили власну думку щодо фінансової стійкості на основі узагальнених даних. З'ясували, що фінансова стійкість є комплексним поняттям. Проаналізували види фінансової стійкості. Дослідили абсолютні та відносні показники фінансової стійкості. З'ясували їх значення для діяльності підприємства та дали кожному з них відповідну характеристику. Також встановили вплив та проаналізували їх взаємодію між собою. Дослідили зовнішні та внутрішні фактори підвищення фінансової стійкості. Розробили власну схему факторів підвищення фінансової стійкості. Проаналізували кожний фактор окремо. Встановили, що кожному фактору необхідно приділити достатньо уваги, щоб приймати правильні управлінські рішення.

В другому розділі, який має назву «Економічна діагностика фінансово-економічної стану ВАТ «Спеціалізоване підприємство протизсувних підземних робіт», досліджувалась стисла характеристика обраного підприємства, а саме: мета та основні напрями діяльності, організаційна структура підприємства. Також проведено аналіз основних показників діяльності, таких як: дохід від реалізації продукції, чистий дохід від реалізації продукції, собівартість реалізованої продукції, прибуток та рентабельність виробництва. Виокремили для себе певну тенденцію та визначили вплив факторів, які найбільше на них впливають. Було виконано аналіз показників фінансово-економічного стану ВАТ «Спеціалізоване підприємство протизсувних підземних робіт», а саме: досліджено структуру балансу, виконано горизонтальний та вертикальний аналіз. Також було проведено аналіз показників ліквідності та виконано перевірку ліквідності балансу. Дослідили абсолютні та відносні показники фінансової стійкості. Визначили тип фінансової стійкості підприємства. З'ясували фактори, від яких залежить фінансова стійкість. Проаналізували показники ділової активності та встановили, що всі показники мають позитивну тенденцію. Дослідили також показники рентабельності підприємства, а саме: рентабельність реалізованої продукції, капіталу, майна, власного капіталу. Встановили, що всі показники погіршилися. Це пов'язано з тим, що в 2008р. відбулося зменшення прибутку. Проаналізували основні чинники, які здійснюють вплив на результати діяльності ВАТ «Спеціалізоване підприємство протизсувних підземних робіт». Визначили їх значення для діяльності підприємства.

В третьому розділі, який має назву Обґрунтування заходів, спрямованих на підвищення фінансової стійкості ВАТ «Спеціалізоване підприємство протизсувних підземних робіт», досліджувалась концепція та стратегія розвитку підприємства. Встановлено мету, місію та стратегію розвитку . Визначили елементи механізму та основні етапи реалізації стратегії. Провели аналіз сильних та слабких сторін діяльності (SWOT-аналіз). Також запропонували заходи щодо підвищення фінансово-економічного стану підприємства. А саме:

· Збільшення величини грошових коштів на розрахунковому рахунку.

· Продаж частини основних засобів, як спосіб розрахунку із кредиторами за поточними зобов'язаннями.

· Збільшення розміру статутного капіталу.

· Одержання довгострокової чи короткострокової позики.

· Впровадження нових форм і методів керування.

· Скорочення дебіторсько - кредиторської заборгованості.

· Продаж зайвого устаткування, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції.

· Зменшення суми постійних витрат (в тому числі витрат на утримання управлінського персоналу).

· Зменшення рівня умовно - змінних витрат.

· Оптимізація запасів товарно-матеріальних цінностей (шляхом встановлення нормативів товарних запасів методом техніко-економічних розрахунків).

· Скорочення розмірів страхових, гарантійних та сезонних запасів.

Оцінили вплив запропонованих заходів на основні результати діяльності. Ми дійшли висновку, що наші заходи є ефективними, тому що в 2009 році відбудеться покращення в таких напрямах діяльності, як:

· Зменшення розміру дебіторської та кредиторської заборгованостей.

· Поліпшення структури балансу.

· Зменшення тривалості операційного та фінансового циклів.

· Підвищення рентабельності виробництва.

Також розрахували 5-річний проект по випуску бетонних сумішей (бетон, розчин) та розрахували можливість отримання додаткового прибутку за рахунок депозиту в одному із західноєвропейських банків.

В умовах кризової ситуації, фінансова стійкість є головним показником діяльності. Саме від неї залежить майбутній розвиток підприємства. Тому, вивчення питань щодо фінансової стійкості забезпечить нормальне функціонування в наш нелегкий час і дозволить отримувати стабільні фінансові результати.

...