Оптимізація участі національної економіки у світовому ринку туристичних послуг в умовах його регіональної трансформації та глобалізації

Загалом ж міжнародний туризм - багатогранне динамічне явище, яке забезпечує постійну інтелектуальну поживу для дослідників, вимагає осмислення і потребує кількісного та якісного аналізу, аналітичних викладок, необхідних для прийняття управлінських рішень.

У багатьох країнах світу туризм є однією з найбільш пріоритетних галузей, валовий національний дохід складає 20-45%, а надходження від іноземного туризму є основним джерелом отримання валюти. Туристичний бізнес стимулює розвиток інших галузей господарства, таких як будівництво, зв'язок, харчова промисловість, сільське господарство, торгівля, виробництво товарів народного споживання та ін. Цей бізнес приваблює підприємців із багатьох причин: невеликі стартові інвестиції, зростаючий попит на туристичні послуги, високий рівень рентабельності й мінімальний термін окупності витрат [23].

Якщо охарактеризувати діяльність туристичної сфери всіх країн світу і визначити лідерів із залучення туристів у свою країну, розташувавши їх по місцях за підсумками останніх років, то на першому місці упродовж 15 років залишається Франція, прийнявши близько 80 млн. іноземних туристів, далі йдуть Іспанія, США та Італія, які в сукупності прийняли понад 150 млн. Туристів.

Отже, визначивши лідерів із прийому іноземних туристів, можна впевнено констатувати той факт, що саме в цих країнах найбільший вплив на економіку мала сфера туризму.

Також слід визначити, що за прогнозами Всесвітньої туристичної організації (ВТО), сфера туризму активно розвиватиметься і в майбутньому. Кількість подорожуючих до 2020 року сягне 1,6 млрд. осіб на рік, що означає збільшення туристичних прибуттів у 2,4 рази порівняно з 2000 роком. При цьому доходи від туризму, за прогнозами ВТО, у 2015 році складуть 1750 млрд. доларів США, тобто у 3,5 рази перевищать рівень 2000 року, а до 2020 року прогнозується збільшення доходів до 2000 млрд. доларів США [27].

При щорічному зростанні на 8% кількість туристичних прибуттів у Китай досягне до 2020 року 137,1 млн. дол. Другим за популярністю туристичним напрямком стануть США (102,4 млн.), далі - Франція (93,3 млн.), Іспанія (71,0 млн.), Гонконг (59,3 млн.).

Щоденні витрати туристів, за винятком коштів на авіаперевезення, збільшаться до 5 млрд. доларів у день. За прогнозами ВТО, очікується бурхливий розвиток виїзного туризму. Найбільшими країнами постачальниками туристичних потоків стануть Німеччина, Японія, США, Китай, Великобританія. Економічна відсталість країн Східної Європи є реальним бар'єром для залучення населення цих країн у міжнародний туризм. Обсяги туризму між країнами Західної і Східної Європи будуть зростати в основному в напрямку зі Сходу на Захід [27].

Дослідження Всесвітньої туристичної організації (ВТО) дають можливість стверджувати, що тенденції росту туристичної індустрії будуть зберігатися і надалі. У період з 2000 до 2020 року прогнозується збільшення туристських прибуттів на 200% і передбачається наступний розподіл туристичних прибуттів у сфері в'їзного туризму по регіонах (див. табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Прогноз розподілу обсягів в'їзного туризму по регіонах (міжнародні туристські прибуття), млн. чол.

Туристські регіони	2000 р.	2010 р.	2020 р.
Європа	366	526	717
Східна Азія (Тихоокеанський регіон)	105	231	438
Америка	131	195	284
Африка	26	46	75
Ближній Схід	19	37	69
Південна Азія	6	11	19
ВСЬОГО:	673	1046	1602

Найвідвідуванішими країнами світу до 2020 року стануть, за прогнозами фахівців, Китай, США, Франція, Іспанія (див. табл. 1.3).

Таблиця 1.3

Країни-лідери з прийому туристів (прогноз ВТО на 2020 р.)

Країна	Туристські прибуття, млн. чол.	Частка у світовому потоці туристів,%
Китай	137,1	8,6
США	102,4	6,4
Франція	93,3	5,8
Іспанія	71,0	4,4
Гонконг	59,3	3,7
Італія	52,9	3,3
Великобританія	52,8	3,3
Мексика	48,9	3,1
Росія	47,1	2,9
Чехія	44,1	2,7

Фахівці Всесвітньої туристичної організації визначили п'ять найперспективніших видів туризму у ХХІ столітті:

- круїзи - один із найперспективніших та бурхливо зростаючих видів туризму. На початку 1980 р. кількість “круїзних” туристів складала 1,5 млн. осіб, то нині - 10 млн., і їхня кількість постійно зростає;

- пригодницький туризм - для любителів гострих відчуттів. Постійно зростає попит на сходження на найвищі вершини світу та екскурсії по морських глибинах;

- культурно-пізнавальний туризм - активно розвиватиметься в Європі, Азії, Близькому Сході, відповідно, зросте значення охорони пам'яток культури;

- діловий туризм - набув активного розвитку нині і розвиватиметься і в майбутньому, що пов'язано зі швидкими темпами розвитку світової економіки, поглибленням політичних та економічних зв'язків між різними державами світу;

- космічний туризм - за даними американських фахівців, забезпечить щорічний дохід у розмірі 10 млрд. доларів США.

Наведені дані свідчать про те, що туристична галузь економіки активно розвивається: зростає кількість туристичних прибуттів у світі загалом і у всіх туристичних макрорегіонах. Тому подальші наукові пошуки в цьому напрямку будуть присвячені пошукам шляхів вирішення проблем розвитку туристичної галузі господарства.



Розділ 2. Аналіз стану та місця України у міжнародному туризмі

2.1 Характеристика ролі України на світовому ринку туристичних послуг

Процес прискореного розвитку туризму є результатом науково-технічного прогресу, підвищення пізнавальних, оздоровчих потреб людей і необхідності в міжнародних ділових контактах. Наявність багатого історико-культурного і природно-рекреаційного потенціалу дала змогу багатьом країнам, окремі з яких навіть не належить до високорозвинених, завоювати серйозні позиції на світовому туристичному ринку. На фоні бурхливого розвитку світового туризму закономірно постає питання про роль України на світовому ринку туристичних послуг.

Матеріальною основою туристського ринку в Україні та вагомою структурною складовою її економіки є рекреаційно-туристський комплекс, для розвитку якого існують необхідні природні умови, історико-культурні, матеріальні та трудові ресурси.

Територія України має унікальні передумови для формування на ринкових засадах рекреаційно-туристичного комплексу. Це, насамперед, комплекс фізико-географічних, гідрологічних, структурно-геологічних та інших параметрів, що й зумовило існування значної кількості багатьох видів природних ресурсів. Наявність кількох природно-кліматичних зон і розташування в межах водозаборів двох морів - Чорного та Азовського - сприяло формуванню різноманіття ґрунтово-рослинного покриву та гідрографічної мережі. Наявні природно-рекреаційні ресурси ще не гарантують безумовний успіх створення ринку туристичної діяльності. У кінцевому підсумку, визначальним фактором є рівень соціально-економічного розвитку в цілому та туристської інфраструктури й належно сформованого економіко-правового механізму в країні зокрема. Рекреаційно-туристичний комплекс України може розглядатися у двох аспектах:

- з одного боку, як міжгалузевий комплекс у складі сфери послуг, де виникають і розвиваються економічні відносини з виробництва, обміну та споживання рекреаційно-туристичного продукту;

- а з іншого - як складова соціальної інфраструктури територій різного рівня, що являє собою комплексну систему (мережу) підприємств і закладів з виробництва, просування та реалізації рекреаційно-туристичних послуг.

Рекреаційно-туристичний комплекс має ознаки самостійного об'єкта, такі як:

- спеціалізована матеріально-технічна база; специфічні природно-антропогенні ресурси;

- унікальність продукування послуг і власна технологія обслуговування; формування принципово нової схеми міжгалузевого і територіального управління;

- суспільна значущість, у тому числі економічна, соціальна, екологічна та політична.

Практично туризм є відправною точкою формування міжгалузевого рекреаційно-туристичного комплексу, складовими якого є підприємства, заклади та організації різних сфер економіки.

Рекреаційно-туристичний комплекс реалізує свої можливості на третину. Це зумовлено рядом причин, серед яких:

- невирішеність питань з приватизації землі та захисту приватного капіталу;

- недостатня державна підтримка суб'єктів державного підприємництва;

- відсутність системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності у сфері послуг;

- недостатнє кадрове забезпечення сфери туризму.

На жаль, сьогоднішній рівень розвитку туристичної індустрії не відповідає наявному потенціалу. Це є визначальним питанням, яке має диференційовану структуру, включає ряд інших, більш конкретних, серед яких можна виділити відсутність розвинутої інфраструктури, якісної реклами та глибинної інформації про готелі, санаторії, тури по країні та послуги, які надаються, на світовому рівні, низьку якість обслуговування, значний податковий тягар тощо.

Проблеми, які можна спостерігати сьогодні в галузі туризму України, є “спадком”, який залишився нашій державі після розпаду СРСР. Тому ці явища є досить глибинними, а їх розв'язання потребує комплексного та продуманого підходу. Саме цим на державному рівні займаються спеціально створені урядові та неурядові організації. Недостатній рівень розвитку безпосередньо мережі та об'єктів туристичної інфраструктури, їх невідповідність світовим стандартам. Слід пам'ятати, що виробнича база галузі формувалася в основному за радянських часів з орієнтацією переважно на невибагливого туриста, тому серед об'єктів інфраструктури переважають великі (порівняно з аналогічними зарубіжними) комплекси, із значною концентрацією місць та низьким рівнем комфортності. Відсутня скоординована висококваліфікована та грамотна система дій з виведення туристичного продукту України на світовий ринок, яка давала б відчутні результати. Проблеми виникають насамперед з рекламою вітчизняних курортів.

В Україні практично не застосовуються туристичні технології, які в розвинутих країнах стали звичними:

- електронні інформаційні довідники про готелі, транспортні маршрути і туристичні фірми з переліком і вартістю послуг, які вони надають;

- у світі практично всі довідники з туризму існують в електронному вигляді, а більшість - у інтернет-форматах, що дає їх користувачам можливість бронювати місця в готелях і замовляти транспортні послуги в режимі реального часу - “oнлайн”.

Останнім часом у галузі інформаційних технологій України спостерігається значне пожвавлення. Тому слід також активно використовувати цю можливість для наближення до виходу на світовий рівень обслуговування клієнтів. Низький рівень обслуговування зумовлений загальною кваліфікацією працівників галузі. На сьогодні в Україні в галузі туризму слабка відповідна система для підготовки і перепідготовки кадрів, а також чіткі та адекватні світовим стандартам кваліфікаційні вимоги. У нашій державі також поступово виникають відповідні спеціалізовані навчальні заклади, але вони роблять лише перші кроки в цьому напрямі, не маючи відповідного досвіду.

Відставання масштабів (навіть порівняно із середніми показниками по СНД) нормативно-правового та організаційного забезпечення туристичної діяльності значною мірою пояснюється перманентною адміністративною реформою в Україні.

Головними зовнішніми факторами, які стримують розвиток туризму в Україні, є зумовлена млявістю та несподіваністю економічних реформ несприятливість існуючих умов для підприємництва взагалі та туристського зокрема, недосконалість і навіть певна агресивність нормативно-правового поля (у тому числі - правил і умов перетинання кордонів іноземцями) і, як наслідок, відсутність необхідних інвестицій для розвитку туризму - як внутрішніх (через тривалу економічну кризу), так і іноземних (через несприятливий інвестиційний клімат). Як уже зазначалося, саме ці зовнішні та внутрішні фактори можуть бути базою, на основі якої розроблятимуться пропозиції щодо виходу галузі з кризового становища, допоможуть визначити подальші напрями її розвитку.

В українського туризму можна виділити лише два шляхи, тобто два сценарії подальшого перебігу подій. Саме зараз відбувається той вирішальний момент, від якого залежить майбутнє українського туризму, коли з'ясовується, чи стане туризм однією з головних статей доходу в бюджеті, як це відбувається у більшості цивілізованих країн світу, чи залишиться на тому самому рівні, на якому він існував до сьогодні. Все це визначається тими орієнтирами, що будуть покладені в основу політики розвитку туризму, залежно від того, на кого буде спрямований ринок туристичних послуг. Таким чином, стоїть альтернатива: робити акцент на іноземного споживача чи реанімувати внутрішній туристичний процес. Якщо орієнтуватися насамперед на іноземного споживача, то це потребуватиме серйозного перегляду всієї суті самого поняття туристичної послуги як такої. Не треба тішити себе ілюзіями, що за наявності сучасного рівня комфорту на кількох туристичних об'єктах у державі можна істотно змінити ситуацію. Адже іноземний турист їде в Україну насамперед за враженнями і готовий платити за них державі, а не ізольованому від неї туристському об'єкту.

Під великий сумнів можна поставити надії на істотне пожвавлення процесу припливу іноземних інвестицій на туристський ринок України. Отже, слід обрати, як довести рівень туристичного комфорту до міжнародних стандартів: форсованими темпами чи поступово налагоджувати сервіс і реанімувати внутрішній туристичний процес. Зрозуміло, що така постановка питання є досить умовною, але на рівні концептуального обґрунтування програм на найближчу перспективу перевагу слід віддати другому варіанту. Звичайно, це не означає, що при цьому треба ігнорувати вигоди від міжнародного туризму.

Йдеться, насамперед про те, щоб розвинутись за рахунок власних споживачів, і тоді вже, маючи відповідну базу, прагнути максимізувати свої досягнення на світовому рівні. Але навіть обираючи другий шлях розвитку (орієнтація на розвиток внутрішнього туристичного процесу), перед нами постає вибір, у якому саме напрямі працювати: в'їзний (регіональний) чи виїзний туризм розвивати. Так, організація поїздок за межі України - справа досить прибуткова, і на ній заробляють гроші безліч організацій, зокрема й туристичні агенції. Але не слід забувати, що у більшості держав закордонний туризм посідає якраз останнє місце. Тому більш доцільним, мабуть, є розвиток саме в'їзного туризму, адже він дає додаткові робочі місця та валютні надходження.

Структура українського туризму, яка існує вже протягом багатьох років, потребує якщо не докорінної зміни, то хоча б відповідної адаптації до сучасного становища як у країні, так і у світі. На сьогодні вона є досить своєрідною. Так, майже половина (близько 43%) належить відпочинку на курортах та в інших рекреаційних зонах. Цю особливість легко пояснити історичними обставинами, коли туризм cаме всередині країни розвивався великими кроками. Звичайно, ніхто не стверджує, що це може стати негативною рисою нового українського туризму, але слід приділяти більшу увагу й іншим видам туризму. Так, частка сільського, мисливського та інших спеціалізованих видів туризму становить лише 9%.

Державне регулювання туристичної сфери має на меті таку організацію туристичної діяльності, яка сприяла б:

- зростанню національного прибутку за рахунок туризму і розвитку національної індустрії туризму;

- розширенню сфери туристичної діяльності для урізноманітнення турпродукту, у тому числі шляхом залучення нових ресурсів і територій при одночасній спрямованості на стійкий розвиток національного туризму;

- задоволенню потреб населення в послугах туризму в необхідній кількості, обсязі та якості тощо.

Інакше кажучи, мета державної туристичної політики полягає в поєднанні державних та бізнесових інтересів щодо задоволення туристичних потреб населення і спрямована на розвиток ринку туристичних послуг.

Діяльність суб'єктів ринку регулюється дією Закону України “Про туризм”, законодавчих та нормативно-правових актів, які регламентують порядок реєстрації суб'єктів туристичного ринку, проведення сертифікації їх послуг, визначають систему податків, характер зовнішньоекономічної діяльності тощо. Аналізуючи нормативно-правову регуляцію стану галузі туризму в Україні, слід відзначити, що вона активізувалася лише протягом декількох останніх років. Законодавство України про туризм включає Конституцію України, Закон України “Про туризм” (1995 р.), інші законодавчі акти України, що видаються відповідно до них, міжнародні договори й угоди, у яких бере участь Україна. При прийнятті Закону України “Про туризм” його метою визначалося створення правової бази для становлення туризму як високорентабельної галузі економіки та важливого засобу культурного розвитку громадян, забезпечення зайнятості населення, збільшення валютних надходжень, захист законних прав та інтересів туристів і суб'єктів туристичної діяльності, визначення їх обов'язків і відповідальності. Відповідно до ст. 6 Закону України “Про туризм”, держава проголошує туризм одним із пріоритетних напрямів розвитку економіки та культури і створює умови для туристичної діяльності.

Заходи державної політики в галузі туризму передбачають:

- визначення та реалізацію основних напрямів державної політики в галузі туризму, пріоритетних напрямів розвитку туризму;

- встановлення порядку класифікації та оцінювання туристичних ресурсів України, їх використання та охорони;

- спрямування бюджетних коштів на розробку і реалізацію програм розвитку туризму;

- нормативне регулювання відносин у галузі туризму (туристичного, готельного, екскурсійного та інших видів обслуговування громадян), ліцензування в галузі туризму, стандартизації та сертифікації туристичних послуг;

- визначення кваліфікаційних вимог до посад фахівців туристичного супроводу;

- видача дозволів на право здійснення туристичного супроводу, встановлення системи статистичного обліку і звітності в галузі туризму та курортно-рекреаційного комплексу;

- організацію і здійснення державного контролю за дотриманням законодавства в галузі туризму;

- визначення пріоритетних напрямів і координації наукових досліджень та підготовки кадрів у галузі туризму, участь у розробці та реалізації міжнародних програм з розвитку туризму.

Державне регулювання в галузі туризму здійснюється іншими способами, визначеними законом. Державна програма розвитку туризму в Україні до 2010 р., яку було подовжено до 2015 р., спрямована на вирішення таких існуючих в Україні проблем, як відсутність пропаганди рекреаційних можливостей країни на державному рівні та ефективної моделі інвестиційної політики в цій галузі, високі ціни на готельні послуги при їх низькій якості, надмірний податковий тиск на туристичні підприємства, складні, порівняно iз всесвітньо визнаною міжнародною практикою, візові та митні процедури тощо [4]. Всі плани, програми та проекти щодо розвитку туристичної індустрії повинні бути максимально зорієнтовані не тільки на створення належних умов для туристів, а й на забезпечення високого комфорту проживання корінних жителів регіону. Інакше кажучи, розвиток туристичної галузі треба розглядати як фактор стабілізації місцевих ринків праці та розширення зайнятості населення.

Згідно з наказом Президента України, розроблено проект Державної програми розвитку Криму як цілорічного загальнодержавного і міжнародного курортно-рекреаційного та туристичного центру [2].

Туризм як вид економічної діяльності та важливий соціальний інститут має чітку орієнтацію на використання природних ресурсів і культурної спадщини. Тому важливим його напрямом є ефективне й раціональне використання природних ресурсів та об'єктів культурної спадщини з одночасним їх збереженням і відновленням, профілактика та мінімізація негативного впливу туристичної діяльності на навколишнє природне середовище. Крім того, необхідно здійснити заходи щодо визначення рекреаційного потенціалу всіх регіонів країни та визначення особливостей рекреаційних регіонів з метою створення колоритного національного туристичного продукту.

Одним із найважливіших напрямів державної політики в туристичній галузі є підвищення ефективності інформаційно-комунікаційної інфраструктури, створення позитивного образу України як туристичної держави й активізація просування національного туристичного продукту як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку туристичних послуг завдяки організаційній та фінансовій підтримці підприємств туристичної галузі з боку центральних і місцевих органів виконавчої влади. Становлення та розвиток інноваційної діяльності та наукове забезпечення туризму сприятиме створенню нових оригінальних туристичних продуктів, комплексному використанню та збереженню навколишнього природного середовища та культурної спадщини, патріотичному вихованню, пропаганді здорового способу життя, зміцненню міжнародного авторитету України як туристичної держави. міжнародний туристичний ринок україна

Україна об'єктивно має потужний туристичний потенціал, який, на жаль, використовується не дуже ефективно. Так, вагомою складовою туристичного потенціалу країни є історико-культурні пам'ятки.

Найбільше туристів приваблюють розкопки античних міст Північного Причорномор'я (Тира, Ольвія, Херсонес, Пантікапей);

пам'ятки Київської Русі ІХ-ХІІ ст. у Києві, Чернігові, Каневі, Овручі, Володимирі-Волинському;

пам'ятки оборонної архітектури (фортеці в Луцьку, Меджибожі, Кам'янці-Подільському, Хотині, Білгороді-Дністровському, Ужгороді та Мукачевому);

палацеві комплекси в Криму, на Львівщині та Чернігівщині;

пам'ятки культової архітектури в Києві, Львові, на Івано-Франківщині, у Почаєві, Мукачевому і Чернівцях, а також дерев'яної культової та цивільної архітектури в Карпатах.

Природний потенціал України включає узбережжя Чорного та Азовського морів, рельєф, водні (понад 70 тис. річок, більше ніж 3 тис. природних озер і 22 тис. штучних водоймищ), лісові, рослинні й тваринні ресурси. На їх основі створено 5 національних природних парків, 15 державних заповідників, заказники, дендропарки, пам'ятки садово-паркового мистецтва, які належать до природоохоронних територій. Родовища лікувальних грязей, а також мінеральних і радонових вод входять до рекреаційного потенціалу нашої країни, який має не тільки внутрішнє, а й міжнародне значення. Крім того, Україна розташована на перехресті шляхів між Європою та Азією: важливі залізничні та автомобільні магістралі, порти Чорного й Азовського морів, а також Дунаю, авіамережа здатні забезпечити її інтенсивні багатосторонні зв'язки з багатьма країнами.

Великі ідеї покладаються на реалізацію глобальної програми створення в Україні транспортних коридорів. Вони можуть дати не тільки тисячі й тисячі нових робочих місць на строк будування, а й створити певний поштовх до появи багатьох малих і середніх підприємств інфраструктури подальшого обслуговування транспортних коридорів. Згадувалося вже і про зелений туризм, всі передумови до розвитку якого в нашій державі наявні. Адже саме Україна з давніх часів славилася красою та мальовничістю своїх пейзажів.

Проаналізувавши ситуацію в туристичній галузі України, можна виокремити її головні проблеми та спробувати знайти альтернативний шлях виходу з кризи, що включає такі заходи:

- підвищення ефективної інформаційно-комунікаційної інфраструктури;

- створення позитивного образу України як туристської держави;

- активне просування національного туристичного продукту як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку туристичних послуг;

- створення в Україні більшої кількості транспортних кордонів.

Розвиток інноваційної діяльності сприятиме створенню нових оригінальних туристських продуктів, комплексному використанню та збереженню навколишнього природного середовища та культурної спадщини. Туристична галузь, хоч і дуже повільними кроками, починає збільшувати свої показники. Але не можна зупинятися на досягнутому. Саме від того, яким шляхом піде зараз розвиток галузі, залежить все її майбутнє і стан економіки, а отже, і життя України в цілому.

2.2 Аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку туристської сфери в Україні

Для забезпечення туристичної діяльності необхідна наявність основних ресурсів: природно-рекреаційних, історико-культурних та соціально-економічних (транспортної, готельної, харчової, інформаційної, соціальної інфраструктури). В той же час, велика кількість існуючих на сьогодні напрямків туризму та подорожей дозволяє створювати привабливі туристичні продукти навіть в умовах відсутності достатньої кількості основних (первинних) туристичних ресурсів. Що дає можливість розвивати туристичну галузь навіть в регіонах традиційно не забезпечених природно-рекреаційними або культурно-історичними ресурсами, за рахунок створення нетрадиційних туристичних продуктів та використання відповідного позиціонування регіону. Прикладами такого нетрадиційного використання ресурсів можуть слугувати туристичні маршрути по тюрмам ГУЛАГ та військових об'єктах (військовий туризм) в Російській Федерації та плани стосовно впровадження туристичних маршрутів в зону відчуження в районі Чорнобиля в Україні.

Світова рада подорожей та туризму (WTTC) розглядає внесок туристичної сфери в ВВП країни як складну систему до якої входять [6]:

- прямі витрати туристів на здійснення подорожей такі як поїздки, розміщення, розваги, відвідування пам'яток та музеїв, харчування, тощо. Розглядаються витрати внутрішніх, в'їзних туристів та витрати на подорожі на державному рівні відповідно до рекомендованої ООН методології туристичних рахунків (TSA: RMF 2008);

- непрямі внески туристичної сфери в економіку країни включають інвестиції в туристичну галузь (будівництво туристичної інфраструктури, придбання транспорту та обладнання), державні витрати на туристичну сферу (маркетинг, забезпечення безпеки, адміністрування, тощо), внутрішні закупівлі продуктів та послуг підприємствами туристичної сфери (закупівля продуктів харчування, послуги з прибирання, забезпечення ІТ-послуг, тощо);

- індукований внесок в ВВП країни визначається як витрати тих хто прямо чи опосередковано отримує дохід в туристичній сфері.

За оцінками представників Світової ради загальний внесок туристичної сфери до ВВП України становить 92,1 млрд. грн. При цьому прямі витрати туристів становили 24,6 млрд. грн. або 26,7%, непрямий внесок туристичної сфери в економіку становив 56,4% або 51,9 млрд. грн., індукований внесок складав 16,9% або 15,6 млрд. грн. [6].

В Україні існують всі передумови для розвитку туристичної сфери. Зручне географічне розташування, сприятливий клімат, різноманітний рельєф, унікальне поєднання природно-рекреаційних ресурсів, культурно-історичної спадщини, розгалуження санаторно-курортної бази - всі ці фактори зумовлюють конкурентні переваги України в пропозиції туристичного продукту. Туристичний потенціал України на сьогодні розкрито не повною мірою, про що свідчить 1,5-2,5% частка туристичної галузі в структурі ВВП країни. Основними перепонами, що перешкоджають розвитку туристичного сектору в Україні, сьогодні виступають переважно чинники управлінського, економічного, екологічного, соціального та культурного характеру.

Як зазначено у звіті Міністерства культури і туризму України «Проблеми та перспективи розвитку туризму в Україні на сучасному етапі»: туристична галузь завдяки багатим природним, історико-культурним, трудовим ресурсам цілком може претендувати на чільні позиції в економіці держави. Водночас подальший розвиток туризму гальмується. Зокрема, наша держава використовує лише одну третину туристичного потенціалу, яким володіє, а за даними Світового економічного форуму, у сфері подорожей і туризму Україна серед 124 країн світу посідає лише 78-е місце. Тому саме ця сфера залишає великі можливості для пошуків та активної діяльності [7].

В рейтингу економічного розвитку туристичної сфери від Світової ради подорожей та туризму Україна по всіх позиціях в 2011 році знаходиться нижче середніх світових показників [6] і згідно прогнозів експертів ради в довготерміновій перспективі до 2022 року буде втрачати свої позиції на світовому туристичному ринку [6], що підтверджується низькими оцінками рівня конкурентоспроможності України в рейтингу Світового економічного форуму [8].

За даними Світової туристичної організації UNWTO частка України в туристичних потоках Європи становить близько 4% та близько 0,9% в загальноєвропейських надходженнях від туристичної діяльності [5]. Така значна розбіжність в структурі натуральних та грошових потоків може свідчити про низьку ефективність української туристичної сфери та низький рівень використання наявних туристичних ресурсів. У 2012 році туристський портал Lonely Planet зарахував Україну до десятки країн, які можна відвідати без великих витрат. «Бідна країна, багата на яскраві традиції та щиросердних людей», - так описує Україну цей інтернет-ресурс [9].

Проте, незважаючи на ряд несприятливих чинників, туристична галузь в Україні динамічно розвивається. Аналіз туристичних потоків в Україні показує динамічний розвиток в'їзного туризму на протязі останніх 10 років (середньорічний приріст становив 12,6%), відносно стабільний розвиток виїзного туризму (середньорічний приріст - 3,8%), та стабільну динаміку внутрішніх потоків (2,7%), що може свідчити про підвищення рівня конкурентоздатності України на міжнародній арені.

Розвиток туристичної діяльності в свою чергу сприяв інвестиціям в галузь і, відповідно, подальшому підвищенню рівня конкурентоспроможності галузі. На протязі 2001-2012 років обсяги інвестицій в готельну та ресторанну сферу зросли з 469 до 4908 млн. грн. або в 10,5 разів [10], хоча більшість експертів, в тому числі і представники Міністерства культури та туризму України [7], вважають що туристична інфраструктура країни розвинута недостатньо і морально на сьогодні застаріла. Варто зосередити увагу на тому, що внутрішні туристичні потоки на 71,1% забезпечені в'їзним туристичним потоком і лише на 28,9% вітчизняними туристами, причому на протязі 2000 - 2012 років частка внутрішніх туристів на ринку мала тенденцію до скорочення, це може свідчити про слабий розвиток внутрішнього туризму в Україні.

В той же час дані офіційної статистики від різних джерел мають значні розбіжності, що обумовлено, з одного боку, різними методологічними базами обліку, з іншого боку, значним тіньовим обігом в галузі. Точно визначити ємність ринку обслуговування туристичних потоків на сьогодні неможливо. Згідно даних Державної служби туризму і курортів, обсяги споживання забезпечені туристичними потоками становлять близько 3,8 млрд. дол. США в рік (з яких лише 1,1 млрд. дол. США припадає на ліцензованих операторів ринку) [10].

Статистика України не розглядає туристську галузь, як складний економічний комплекс і оцінює її окремі складові відповідно до сфер економічної діяльності за кодами КВЕД. Статистичні дані стосовно розвитку туризму в Україні часто містять значні суперечності та розбіжності. За оцінками офіційної статистики діяльність галузей, що обслуговують переважно туристичні потоки в 2012 році становила близько 5,4 млрд. дол. США [11], Світова туристична організація UNWTO оцінили туристичні потоки України 2012 року в 3,8 млрд. дол. США (в 2013 році - 4,3 млрд. дол. США) [5]

Світовий економічний форум оцінив загальний дохід від туристичної діяльності в Україні в 2012 році в 2,2 млрд. дол. США [8]. За оцінками експертів USAID середньостатистичний іноземний турист перебуває в Україні близько 4 днів та залишає за цей час суму близько 600 дол. США [12], що відповідає обсягам надходжень від туристичної діяльності в 12,7- 2,8 млрд. дол. США (21,2-21,4 млн. туристів * 600 дол. США), представники Світової ради по подорожам та туризму оцінюють ємність туристичного ринку України в 3,1 млрд. дол. США [6].

За останній час в сфері туризму відбуваються серйозні позитивні зміни: розробляються нові маршрути, розвивається готельна інфраструктура, підвищується рівень обслуговування туристів і поліпшується відвідуваність туристичних об'єктів.

Туристично-рекреаційні можливості України викликають велику зацікавленість у представників міжнародної туристичної індустрії [7]. Всі ті фактори впливають на динамічне зростання туристичних потоків та надходжень від туристичної діяльності. В той же час, слід зауважити, що динаміка розвитку галузі в Україні значно відстає від світових тенденцій. Згідно даних Державної служби статистики [11] на протязі останніх 10 років динаміка розвитку в'їзного туризму в Україні в середньому становила 12,6% в рік. Проте світова фінансова криза значно вплинула на динаміку в'їзних потоків, в 2009 році потік іноземних туристів скоротився на 18,3% згідно даних Державної служби статистики [11] та на 24% згідно даних Міністерства культури та туризму України [13]. «Економічна криза вплинула на обсяг туристських потоків, які цього року значно знизилися. Тішить тільки те, що нам вдалося зберегти сталу тенденцію зростання внутрішніх туристичних потоків, яка спостерігалася протягом минулих років. Але в кожному регіоні ці показники різні» - зазначив голова Державної служби туризму і курортів України А. Пахля [13].

Таблиця 2.1

Соціально-економічні показники туристської діяльності в Україні

Показники розвитку	2008	2009	2010	2012	2013
Кількість ліцензіатів, тис.	2828	3052	3833	4631	4829
Кількість працівників, тис. осіб	21,0	21,7	22,7	23,6	22,8
Відрахування в бюджет, млн. грн.	112,9	131,3	174,0	208,1	196,5
Обсяг продаж, млрд. грн.	2,8	3,8	5,5	8,1	9,4

Джерело: Розвиток туризму в Україні та його стратегічне значення для національної економіки [14].

Незважаючи на стабільний розвиток показників ліцензованих учасників туристичного ринку (табл. 2.1) їх частка на туристичному ринку залишається незначною. Частка ліцензованих операторів в обслуговуванні внутрішніх туристичних потоків за останнє десятиріччя скоротилася з 26,9% в 2002 році до 4,4% в 2012 році, що лише підтверджує думку про недостатній розвиток туристської інфраструктури в Україні.

Таблиця 2.2

Динаміка надходжень підприємств туристського кластера за кодами КВЕД, млн. грн.

Назва	2007	2008	2009	2010	2011	2012	КВЕД
Готелі	0,0	1 791,9	2 410,6	3 190,1	2 864,6	3 576,8	55.21.0
Турбази i гірські притулки	9,0	12,1	10,9	17,5	22,6	61,1	55.22.0
Кемпінги, включаючи майданчики з автофургонами	4,8	5,9	4,2	3,7	4,4	3,5	55.23.0
Інші місця проживання	0,0	505,6	756,3	894,9	922,0	1 080,4	55.30.1
Ресторани	666,2	979,1	1 461,6	2 068,2	2 029,0	2 360,7	55.30.2
Кафе	1 558,3	1 977,2	2 465,2	3 234,8	3 296,7	3 946,2	55.40.0
Бари	238,5	298,9	302,5	390,8	392,7	400,3	55.51.0
Їдальні	0,0	979,1	1 213,7	1 674,6	1 646,4	2 129,3	60.10.1
Діяльність пасажирського залізничного транспорту	5,7	17,1	0,3	0,0	0,3	2,0	60.21.1
Діяльність пасажирського автомобільного транспорту	1 191,7	1 705,0	2 004,8	2 284,6	2 699,0	3 011,4	60.23.0
Іншій пасажирський суходільний транспорт	1 144,2	614,9	808,5	1 183,4	978,5	953,4	61.10.1
Діяльність морського пасажирського транспорту	85,4	42,3	41,1	54,5	67,3	42,4	61.20.1
Діяльність пасажирського внутрішнього транспорту	59,5	46,2	32,2	33,4	49,6	66,9	62.10.1
Діяльність повітряного пасажирського транспорту	2 704,6	3 189,4	4 349,9	6 361,3	6 514,9	8 281,0	62.20.1
Діяльність нерегулярного повітряного пасажирського транспорту	496,3	601,3	640,0	530,5	1 148,9	2 579,3	63.30.0
Діяльність бюро подорожування та туристичних агентств	2 355,7	2 807,6	4 042,0	6 123,9	6 417,2	8 927,0	85.11.3
Діяльність санаторно-курортних закладів	1 636,7	1 904,4	2 264,2	3 044,0	3 344,3	3 834,1	92.31.1
Театральна діяльність	50,3	29,8	45,5	58,2	61,2	80,0	92.31.2
Концертна діяльність	13,0	9,6	11,5	13,4	5,9	7,7	92.32.0
Діяльність культурних об'єктів	100,6	57,8	94,5	130,4	130,4	194,2	92.33.0
Діяльність вечірніх парків i парків відпочинку	50,7	52,7	52,6	65,6	65,8	81,8	92.34.0
Інша розважальна діяльність	209,5	137,7	232,4	268,0	204,6	240,7	92.52.0
Діяльність музеїв	0,0	8,7	14,8	26,2	27,5	27,0	92.53.0
Діяльність ботанічних садів, зоопарків i заповідників	0,0	5,5	6,2	8,7	15,7	11,8	92.61.0
Діяльність стадіонів i інших спортивних об'єктів	133,7	149,3	177,6	347,5	335,9	538,3	92.72.0
Інша діяльність, що пов'язана з організацією відпочинку розваг	165,1	279,5	264,4	493,5	730,3	436,5	55.10.0
Всього по туристичному кластеру	12 879,5	18 208,7	23 707,8	32 501,6	33 975,8	42 873,7

Джерело: Державна служба статистики [11].

Ще одним свідченням нерозвинутої в Україні туристської інфраструктури, особливо інфраструктури, що пристосована до кліматичних умов країни, виступають показники сезонності на вітчизняному туристському ринку. Аналіз статистичних даних за останні чотири роки показує значний зріст продаж в період червень - серпень і скорочення продаж в періоди міжсезоння та зимовий період. Виняток становить незначне зростання продаж у туристичних операторів в період святкування різдвяних свят. Розбіжності між надходженнями в гарячий сезон та низький сезон становлять близько 30% для ринку готельних послуг та 50% на ринку організації подорожей.

Припущення стосовно слабого розвитку туристичної інфраструктури в Україні зроблене на основі статистичних даних підтверджується даними різноманітних наукових досліджень.

В основних туристських зонах більшість готелів була збудована декілька десятиліть тому та потребує відновлення. В Україні бракує готельного фонду, хоча ситуація з розміщенням у 2012 році значно покращилася порівняно з початком 2000 року. Нестача готельних номерів зумовлює дуже високі за міжнародними стандартами ціни на готельні послуги в Україні. Проблемним також є питання рівня послуг, що не завжди задовольняють потреби міжнародного туристського потоку [15].

Наприклад у Києві, середньорічне завантаження готелів складає 75-80% (для готелів 4-5 зірок) та 58% - для готелів нижчих класів. При цьому середнє завантаження по країні складає 31%, а по європейських країнах - 50%. Водночас продовжує існувати дефіцит готельних місць (одне на 150 чоловік населення при загальноприйнятому нормативі одне місце на 50 чоловік) [7].

Більш складна ситуація з насиченням готелями класу від трьох зірок і нижче. Зокрема, Києву не вистачає 3 тис. готельних номерів у категорії 3 зірки і 200 тис. місць - в категорії 1-2 зірки. Між іншим, згідно з світовою практикою, саме в таких готелях селиться близько 70% туристів й командированих з середнім та низьким рівнем прибутку. На сьогодні у Києві, за статистикою, функціонують більше 30 готелів даних класів на 4,2 тис. номерів. Однак, більшість цих готелів збудовано давно і вони не відповідають сучасним стандартам якості сервісу, а перебудовані, хоча й відносяться переважно до трьохзіркових, насправді розраховані на клієнтів бізнес-класу через високу вартість проживання у них. Тож не дивно, що конкуренцію останнім складають приблизно 30 тис. власників квартир, що здають їх поденно в оренду [7].

Поточна організація рекреаційного господарства України - незадовільна та неконкурентоспроможна на світовому ринку туристських послуг. Основний матеріально-технічний комплекс застарілий, 70% його потребують реконструкції та відновлення, рівень сервісу не відповідає міжнародним стандартам, відсутня індустрія розваг, а наявна - хаотична та неорганізована, пам'ятки культури та історії занедбані, низку проблем екологічного, соціального та економічного характеру не вирішено. На сучасному стані туризму в Україні переважно позначилася радянська стратегія туристського розвитку, спрямована на задоволення внутрішнього попиту та орієнтована на лікувально-реабілітаційну діяльність. Така спеціалізація сформувала інфраструктуру лікувальних закладів переважно фізіотерапевтичного спрямування, що недоцільне в курортних зонах, та не сприяла розвитку сфери відпочинку й розваг [15].

Незважаючи на велику кількість даних стосовно слабого розвитку туристичної інфраструктури, слід зауважити, що починаючи з 2005 року готельна інфраструктура України динамічно розвивалася. За період 2008 - 2013 роки кількість готелів в Україні зростала в середньому на 6,5% на рік, одноразова місткість готелів зростала на 10,5% на рік. При цьому значно скоротився коефіцієнт використання готельних площ (відношення кількості споживачів до річної місткості готелів), що обумовлено повільним зростанням кількості споживачів, в середньому на 1,2% в рік(таблиця 5). Проте, якщо до 2005 року в готельному бізнесі зростала частка номерів типу «люкс» та «напівлюкс», то починаючи з 2006 року різко зросла частка номерів низької якості.

Таблиця 2.3

Показники діяльності готельного господарства в Україні 2008-2013 роки

Показники	2008	2009	2010	2011	2012	2013
Кількість готелів, од.	1 232	1 269	1 420	1 595	1 684	1 731
Кількість номерів, од.	51 686	53 645	62 165	71 580	76 019	79 833
Одноразова місткість, місць	106 048	110 669	135 199	161 955	174 398	186 621
Обслужено, тис. осіб	3 938,2	4 196,2	4 560,2	4 590,1	3 622,2	5847,8
Коефіцієнт використання	0,102	0,104	0,057	0,078	0,059	0,092

Джерело [16] Регіональна статистика

Якщо на протязі останніх п'яти років в Україні мало місце зростання кількості об'єктів готельного господарства, то в сфері санаторно-курортного оздоровлення населення за цей період відбувалося поступове скорочення кількості закладів (приблизно на 1,2% в рік), номерного фонду (на 1,3% в рік) та обсягів обслуговування споживачів (на 1,5% в рік). Коефіцієнт використання номерного фонду на протязі останніх п'яти років був низький і коливався на рівні 1,8 - 2,0% (див. табл. 2.4). Все це свідчить про погіршення стану сфери оздоровчого туризму в Україні, що підтверджується поступовим скорочення частки лікувального туризму в загальних туристичних потоках.

Таблиця 2.4

Показники діяльності санаторно-курортних закладів в Україні 2007 - 2013 роки

Показники	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013
Кількість закладів, од.	3 245	3 164	3 110	3 073	3 041	3 011	3 012
Кількість місць, тис. од.	482	482	466	462	453	449	445
Оздоровлено, тис. осіб	Страница:  1   2   3  дипломная работа "Оптимізація участі національної економіки у світовому ринку туристичних послуг в умовах його регіональної трансформації та глобалізації" скачать Подобные документы Статистичне вивчення ринку туристичних послуг Поняття та види ринку туристичних послуг. Основні завдання статистики туризму. Методичні засади дослідження та система показників динаміки ринку туристичних послуг. Аналіз сучасного стану ринку туризму України, його проблеми та перспективні напрямки. курсовая работа [663,0 K], добавлен 03.09.2014 Сутність впливу глобалізації на стратегії розвитку національних економік Вплив глобалізації на стан національної економіки України, необхідність розробки моделі участі у світовому процесі. Сутність процесу, його позитивні та негативні наслідки та відзеркалення на країнах світу в залежності від стану їх економічного розвитку. реферат [30,6 K], добавлен 23.06.2009 Сучасний стан і тенденції розвитку туристичної галузі України Розгляд особливостей сучасного рівня розвитку туризму як сегмента економіки. Аналіз частки прямих надходжень від туристичної сфери до ВВП України. Порівняння зміни кількості туристичних потоків, продажу готельних послуг і послуг з організації подорожей. статья [20,1 K], добавлен 31.08.2017 Загальноекономічні умови, стан та тенденції розвитку споживчого ринку України Макроекономічні умови розвитку споживчого ринку України в контексті завдань розбудови національної економіки. Тенденції формування та задоволення попиту на споживчі товари в Україні. Актуальні проблеми формування пропозиції споживчих товарів та послуг. научная работа [960,2 K], добавлен 30.06.2013 Перспективи підвищення ефективності національної економіки України Економічний зміст категорії "ефективність національної економіки". Чинники ефективності функціонування економічної системи. Виробнича функція для національної економіки. Економічний розвиток і трансформації промислової політики у світі: уроки для України. курсовая работа [388,0 K], добавлен 30.09.2011 Концептуальні основи аналізу національної економіки Економічні теорії та базисні інститути національної економіки. Характеристика економічного потенціалу. Теорія суспільного добробуту та соціально-ринкової економіки. Інституціональні чинники її розвитку. Функціонування інфраструктури національного ринку. тест [18,3 K], добавлен 15.01.2010 Сфера послуг в ринковій економіці Роль ринку послуг, як одного з найважливіших секторів економіки. Світова торгівля послугами і її значення. Особливості ринку, економічні відносини між продавцями і покупцями. Аналіз функціонування ринку інформаційних технологій і послуг в сучасних умовах. реферат [43,1 K], добавлен 26.09.2009 Національна економіка з урахуванням решти світу Макроекономіка як складова економічної теорії. Причини, що спонукають до участі економіки України в міжнародному поділі праці. Принципи формування відкритої економіки. Експорт як одна з форм торговельних зв’язків національної економіки зі світовою. реферат [23,8 K], добавлен 02.11.2009 Національні інтереси України і стратегічні орієнтири розвитку національної економіки Європейський соціально-економічний реформізм і національні економічні інтереси держави. Політика національної безпеки і стратегічні орієнтири розвитку національної економіки. Неофіційний сектор національної економіки України та його негативні риси. реферат [22,2 K], добавлен 17.03.2009 Національна економіка України, її стан та основні проблеми Стан національної економіки України. Основні проблеми та шляхи їх подолання. Напрями формування систем керування економічними процесами. Досвід інших держав щодо розвитку національної економіки. Стратегії розвитку національної економіки України. реферат [49,5 K], добавлен 28.03.2011 Підвищення конкурентоспроможності держави як мета державного регулювання національної економіки Регулювання національної економіки. Можливість країни в умовах ринкових відносин виробляти товари й послуги. Ефективність використання всіх економічних ресурсів і праці. Мобілізація внутрішніх чинників розвитку національної інноваційної системи. реферат [20,0 K], добавлен 14.12.2011 Інститути ринкової економіки та їх розвиток в Україні Сутність і основні елементи інфраструктури ринку. Біржа як інститут ринкової економіки. Банківські та небанківські інституції. Інфраструктура ринку праці. Характеристика діяльності інституціональної системи в Україні. Проблеми та перспективи її розвитку. курсовая работа [42,0 K], добавлен 15.11.2011 Сутність аутсорсингу та тенденції його розвитку на міжнародних ринках Дослідження та класифікація підходів до визначення сутності виробничого аутсорсингу. Авторське тлумачення поняття "аутсорсинг", його мета. Країни-лідери, що спеціалізуються на аутсорсингу. Аналіз динаміки розвитку міжнародного ринку аутсорсингових послуг. статья [120,1 K], добавлен 19.09.2017 Особливості формування інформаційного ринку України в сучасних умовах Сутність та специфіка ринку інформації. Його інфраструктура та функції. Нормативні засади його формування. Класифікація національних інформаційних ресурсів. Аналіз сучасного стану та дослідження проблеми українського ринку інформаційних товарів та послуг. дипломная работа [308,4 K], добавлен 22.05.2014 Чинники та рівень інвестування національної економіки Приток в інвестиційну сферу іноземного та приватного національного капіталу. Аналіз інвестування національної економіки. Чинники, що впливають на інвестування національної економіки. Рекомендації та шляхи покращення інвестиційної привабливості України. контрольная работа [643,6 K], добавлен 18.10.2011 Ринок як форма функціонування товарного господарства Поняття та еволюція ринку. Його структура та механізм дії. Модель та інструментарій фінансового ринку України. Відродження економіки країни за його допомогою. Ринок інновацій та науково-технічних розробок. Проблеми та перспективи його розвитку. дипломная работа [413,2 K], добавлен 29.04.2009 Проблема легалізації доходів на ринку капіталу Світові тенденції тінізації економіки, її детермінанти та напрями дії. Розвиток тіньової економіки в Україні. Детінізація економіки у контексті економічних реформ. Пріоритети детінізації економіки (фінансові потоки, ринок праці, земельні відносини). курсовая работа [863,2 K], добавлен 15.06.2013 Соціальні функції тіньової економіки в інституційному розвитку постсоціалістичних країн Аналіз функціонування національної економіки в умовах радикальних трансформацій. Характеристика позитивних функцій у ринковій економіці. Вплив тіньової економіки на сучасне суспільство. Динаміка рівня тіньової економіки України, причини її виникнення. статья [89,1 K], добавлен 24.04.2018 Світовий туристичний ринок Поняття, чинники формування та види ринку туристичних послуг. Умови та можливості виходу на туристичний ринок. Впровадження нових технологій у сферу туристського обслуговування. Розвиток українського туристичного бізнесу, його роль в міжнародному туризмі. реферат [251,9 K], добавлен 17.02.2015 Особливості державного регулювання економіки Характер і оцінка впливу державного регулювання на розвиток національної економіки країни. Взаємозв’язок ефективного державного регулювання та сталого розвитку основних напрямів економічної й соціальної діяльності України, шляхи його моделювання. статья [22,5 K], добавлен 14.08.2017 Другие документы, подобные "Оптимізація участі національної економіки у світовому ринку туристичних послуг в умовах його регіональної трансформації та глобалізації" главная рубрики по алфавиту вернуться в начало страницы вернуться к началу текста вернуться к подобным работам Рубрики По алфавиту Закачать файл Заказать работу весь список подобных работ скачать работу можно здесь сколько стоит заказать работу? Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д. PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах. Рекомендуем скачать работу. © 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены