Оптимізація участі національної економіки у світовому ринку туристичних послуг в умовах його регіональної трансформації та глобалізації

Слід зауважити, що у 2012 році така оцінка не надавалася, бо було прийнято рішення робити аналіз один раз на два роки. Оскільки в кожну групу факторів входить по кілька позицій, більш глибокий аналіз вимагає розгляду даних з більшості питань, які приймалися до уваги при загальній оцінці конкурентоспроможності країни вже у 2013 році.

У таблиці є певні позиції, де зіставлення проходило за конкретними статистичними даними. В інших випадках для оцінки місця країни застосовувалися більш суб'єктивні підходи. Відразу ж варто відзначити, що і статистика, і суб'єктивна експертна оцінка можуть недостатньо адекватно відображати реальність. Приміром, своєю дуже високою 18-ої позицією в рейтингу за рівнем охорони здоров'я та санітарії Україна зобов'язана призовому третьому місцю в світі за кількістю лікарняних ліжок на душу населення, і досить престижному 29-у місцю за кількістю лікарів на ту ж душу. Разом з тим, за реальній якості медичних послуг у країні , ми напевно знаходимося на кілька десятків місць нижче. З іншого боку сто дев'ятнадцятому місце в оцінці дружелюбності населення до іноземних гостей також не зовсім відповідає і загальноприйнятим уявленням про українську гостинність, і скоріше є відображенням якогось негативного досвіду експертів.

Безумовно, дуже низьке місце в оцінці загального ставлення до іноземних інвесторів не може не засмутити. Адже саме на них робилася основна ставка в питанні залучення інвестицій у готельний сектор до Євро-2012. І ця оцінка World Economic Forum буде прийматися до уваги тими людьми, які вивчають сьогодні пропозиції українських девелоперів. Відносно невисока вартість реєстрації фірми жодною мірою не компенсує того букета проблем, які очікують будь-якого інвестора в Україні. Більш докладно про проблеми ведення бізнесу в нашій країні інвестори можуть дізнатися з спеціальної доповіді World Economic Forum, присвяченого Україні, який був опублікований в травні минулого року. У цій доповіді Україну назвали країною великого, але нереалізованого потенціалу - так в рейтингу загальної конкурентоспроможності країн вона займає 73 місце.

У розділі, що стосується природоохоронної політики та сталого розвитку існує кілька позицій, за якими можна провести дискусію. Експерти вважають наше природоохоронне законодавство надто м'яким (сто двадцять четвертого місце) - знайомство з практикою роботи екологічної інспекції могло б допомогти, напевно, піднятися на пару десятків рядків у цьому списку. З іншого боку, можна погодитися з тим, що розвиток туристської індустрії сьогодні проходить без урахування її стійкості у відношенні навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів - при створенні нових інфраструктурних проектів цей фактор приймається до уваги в останню чергу. Ймовірно, що 115-е місце - це наша цілком заслужена позиція.

Досить суб'єктивної може бути оцінка стану громадської безпеки. З одного боку, в країні поки не проявилася явно загроза тероризму, тому важко коментувати, чому Україна посіла 63-е місце у вартості цієї проблеми для бізнесу. Загальна вартість заходів безпеки, які вживаються для захисту бізнесу від криміналу і насильства - охорона, спеціальне обладнання тощо, дійсно постійно зростає - тому шістдесят перше місце цілком зрозуміле. Недовіра до правоохоронних органів України у експертів виражена досить сильно - тут країна опинилася наприкінці списку - на 105-у місці. Єдиний показник, який вимірюється статистично - кількість дорожніх пригод, де також похвалитися нічим - підсумкове сто перше місце. Радує тільки те, що в порівнянні з минулим роком, Україна поліпшила свою позицію в розділі безпеки на 7 пунктів. Адже безпека є одним з головних пріоритетів в подорожі, тому загальне вісімдесят шосте місце несприятливо впливає на імідж України як туристського напрямку.

Високе місце країни в розділі охорони здоров'я та гігієни - це дуже непогано. Хотілося б, щоб західні читачі рейтингу не здогадувалися, що лідерство за кількістю лікарняних ліжок закладено ще в радянську епоху. Але 51-е місце по доступності якісної питної води вже не дуже добре впливає на нашу туристську привабливість.

П'ята група чинників - пріоритетність туризму. Західні експерти відзначають, що в числі державних пріоритетів туризм перебуває на одному з останніх місць - інакше сто двадцять п'яту позицію в цьому рядку прокоментувати не можна. Можна лише здогадуватися, яким чином експертами давалася подібна оцінка, хоча вона багато в чому збігається з загальною думкою. Адже може здатися, що за формальними показниками - наявність міністерства, в назві якого є слово «туризм», прийняття урядового документа про стратегію туризму і т.п. - ситуація начебто не така вже й погана. Але ймовірно, експерти мають достатній досвід і знають, що таке справжній інтерес держави до туризму і якими повинні бути реальні заходи з підтримки туріндустрії. Досить дивний той факт, що за розмірами бюджетної підтримки туризму Україну поставили на 36-е місце. Правда, експерти Давосу не знають, що велику частину грошей витратили не на формування іміджу України за кордоном, а на інші цілі. Що стосується цього року, то за вказаною позицією, якщо не вдасться домогтися перегляду бюджету, ми будемо вже у другій сотні. Ця непослідовність держави стосовно туризму призвела до сумного результату - бренд України як туристської держави знаходиться на 113 місці, втративши кілька пунктів у порівнянні з минулим роком.

Хоча якість інфраструктури авіасполучень, вимагає серйозного поліпшення, не можна погодитися з її 105 місцем у світовому рейтингу, як та 120-ю позицією в системі міжнародного авіасполучення. Ці місця давалися на основі суб'єктивних експертних оцінок. Але завдяки деяким позиціям, де зіставлення відбувалося на основі статистичних даних, Україні в цьому розділі вдалося піднятися з дев'яносто восьмого місця в минулому році на 94-е. Дуже сумна картина для країни, що робить літаки і ракети-носії. Втім, в авіаперевезеннях потроху намічається прогрес і посилення конкуренції. Крім того, значні інвестиції в сферу мають бути здійснені в найближчі роки. Низька оцінка сьогоднішнього стану інфраструктури повітряних сполучень, повинна підштовхнути українські регіони, зацікавлені в туризмі, до більшої активності в її модернізації.

На землі ситуація, на думку аналітиків з Давосу, дещо краще, ніж у повітрі. Але тільки не на дорогах України - тут нас цілком суб'єктивно поставили на 120 місце з 133 країн-учасників. Досить високу 72 позицію в наземній транспортній інфраструктурі ми отримали завдяки тридцятого місця за якістю залізниць.

Окремої уваги заслуговує розділ туристської інфраструктури. У нього входить три позиції - кількість готельних номерів (сто сьоме місце), наявність міжнародних компаній з оренди автомобілів (23-е місце), і кількість банкоматів, що приймають VISA (33-є місце). Що стосується кількості готельних номерів, то очевидно, в дослідженні сталася якась помилка. Нехай Україна і відстає за цим показником від найбільш розвинених держав, але не віриться, що ми маємо менше місце в готелях, ніж, наприклад, в Йорданії, Казахстані чи Ямайці - нагадаємо, що згідно лише офіційній статистики в країні більше 135 тисяч місць. А до цієї кількості можна додати і значну ємність санаторно-курортних закладів. Ймовірно, з командою експертів, що працюють над цим дослідженням, слід провести окрему дискусію з питання України, провести уточнення даних. З коментарів поки не ясно, чи стосується зіставлення всіх видів готелів, або тільки готелів міжнародних мереж.

Крім того, обмежуватися в аналізі якості турінфраструктури тільки цими трьома показниками, напевно, недостатньо. Принаймні, варто було б додати таку позицію, як кількість місць у закладах громадського харчування - адже в класифікації ВТО готелі та ресторани знаходяться в одній графі. Але, завдяки зростанню кількості банкоматів, в загальному розділі турінфраструктури ми впевнено покращуємо свої позиції - з сімдесят п'ятого місця в рейтингу минулого року до п'ятдесят п'ятого в нинішньому році.

Хороші системи телекомунікацій важливі для туризму - мандрівник повинен подзвонити додому або надіслати електронного листа з будь-якої точки планети. Точно також сучасний готель повинен працювати в онлайн режимі з GDS і кінцевими користувачами. У цій сфері Україна виглядає досить непогано, займаючи загальне 51-е місце. При цьому за кількістю користувачів мобільними телефонами ми знаходимося на фантастично високому 14-му місці у світі.

Дуже важливе значення має розділ цінової конкурентоспроможності в туризмі. Нагадаємо, що в першому опублікованому рейтингу, Україна займала дуже хороші позиції, перебуваючи на 37-му місці. На наступний рік ми опустилися вже на 115 рядок у рейтингу, а в 2013 ще на один пункт погіршили свої позиції в цінової конкурентоспроможності. Спробуємо розібратися, в чому тут причина. Як вже говорилося, загальний бал в цьому розділі складається з оцінки декількох факторів. З одного боку порівняльна купівельна спроможність грошової одиниці вельми висока - тут Україна знаходиться на 23-му місці. Досить високою (68-е місце в світі) є вартість бензину, але все-таки далеко не найгірший показник. І навіть високі податки на авіаквитки і збори аеропортів (85-е) дають нам місце в першій сотні. Загальною низькою конкурентоспроможністю туризму, на думку авторів дослідження, Україна зобов'язана своїй податковій системі, завдяки якій нам дісталося 123-є місце. Саме цим доводом варто ще раз підкріпити наші вимоги знизити ПДВ в готельній індустрії до рівня, рекомендованого в Європейському Союзі.

Ще один показник, який тягне нас вниз - індекс готельних цін, де ми знаходимося на 114 місці. Ймовірно, в розрахунок бралися оголошені ціни, що пропонуються готелями, які входять у міжнародні готельні мережі. Такі готелі цілком логічно «знімали вершки» з ринку, пропонуючи одні з найвищих цін на стійці в порівнянні з більшістю інших країн. У середньому ж по країні, згідно з даними Держкомстату, вартість людино-ночі в готелях України (2013 рік) становила близько 330 гривень.

Ситуація з якістю людських ресурсів в Україні за версією World Economic Forum за минулий рік значно покращилася - з 80-ї позиції ми перемістилися на 68-у. До сильних сторін належить загальну якість освітньої системи - тут у нас 40-є місце в світі і досить ефективна для бізнесу система найму та звільнення працівників (11-е). Слабкою стороною експерти вважають недолік на ринку праці хороших зарубіжних фахівців (106 місце), загальна якість і поширеність у перепідготовці кадрів (99-е місце), низьку тривалість життя (95-е місце). У першій половині списку виявилася позиція, що характеризує можливості в дослідженнях ринку і тренінгу персоналу (66-те місце), хоча сильною стороною це назвати складно.

Розділ, пов'язаний з оцінкою рівня гостинності, виглядає дуже суб'єктивно. Так, до числа сильних сторін України увійшов такий фактор, як продовження ділових поїздок з метою відпочинку (41 місце) - дані виходили на основі вибіркового опитування ряду компаній. Ставлення ж населення до іноземних туристів чомусь за рік стало ще гірше - з 117-го місця опустилося на 119-ое. Українцям, що складають легенди про свою гостинність, це просто дуже прикро. Рішення може бути одне - запросити команду з Давосу в українську глибинку і посадити за стіл. Можливо, їх точка зору зміниться. Загальна ж відкритість країни для туризму зайняла 57-у позицію в рейтингу.

Ще більш низьку оцінку, ніж минулого разу, дали нашим природним ресурсам - загалом, з цього розділу ми перемістилися на 8 позицій вниз - зі сто четвертого на 112-е місце.

Звертаємо увагу, що за кількістю природних пам'яток, що входять до світової спадщини, ми знаходимося на 40-му місці, а за видовою різноманітністю тваринного і рослинного світу - на 78-му. Але ми до такої міри забруднили нашу країну, що світова громадськість помістила нас в цій позиції на 120-е місце. Не зовсім зрозуміло, чому в розділ «Культурні ресурси» крім культурних пам'яток ЮНЕСКО, включені стадіони та міжнародні виставки, але немає згадки про кількість музеїв, театрів, народних майстрів, музичних і кінофестивалів, нарешті, і т.д. За кількістю культурних пам'яток ЮНЕСКО ми займає 65-е місце, кількість спортивних споруд виводить нас на 89- у, а в сфері виставкового бізнесу - на 68-у позицію в списку. До речі, що стосується спортивних споруд - не зовсім зрозуміло, чому за минулий рік, коли в Україні побудували два дуже великих стадіони, ми не тільки не поліпшили свої позиції в рейтингу, а й навіть опустилися на 4 рядки - з вісімдесят п'ятого на вісімдесят дев'яте місце.

Безумовно, дуже непросто взяти 133 країни і вибудувати їх по ранжиру, визначивши з точністю до сотої бала їх місце. Творці цього проекту провели дуже масштабну і багатоаспектну роботу, зосередившись не стільки на прямих показниках туристської економіки - кількості тих, що в'їхали, ночівель в готелях і загальних доходах від туризму, скільки на ряді найважливіших супутніх проблемах, визначення яких в конкретних вимірах часу дуже складно. Порівняння країн у ряді індикаторів здійснювалося лише на основі обмежених даних.

З одного боку, це дозволяє трохи заспокоїтися з приводу нашого 76-го місця. Ця позиція дуже відносна. З тим же успіхом, ми могли б опинитися і на 50-у, і навіть увійти до тридцятки найкращих. Важливість рейтингу World Economic Forum полягає в тому, що він охоплює широке коло важливих факторів, які визначають успіх туристської індустрії в країні і загострює увагу на найбільш гострих конкретних проблемах кожної з аналізованих держав. На підставі цих даних, загальної динаміки в окремих позиціях, країни можуть вживати певних заходів, які вони вважатимуть адекватними.

Щонайменше, для України можна виділити цілий ряд таких напрямків у роботі з поліпшення своєї конкурентоспроможності в туризмі, які очевидно, варто було б більш детально прописати і в концепції нової державної програми розвитку цієї сфери. Але найголовнішим завданням як і раніше є визнання туризму одним з основних пріоритетів держави та реалізація кількох конкретних кроків, що підтверджують новий підхід до сфери - створення сильного органу влади, впровадження апробованих в усьому світі економічних механізмів підтримки інвесторів і ведення туристського бізнесу, системна бюджетна підтримка. Надходження від туризму в національну економіку та до бюджетів усіх рівнів навіть у нинішній нелегкій ситуації дозволяють країні робити досить серйозні кроки в цьому напрямку.

Сьогодні стратегію розвитку туріндустрії можна формувати з першочерговим урахуванням потреб внутрішнього і регіонального ринку. Їхня сьогоднішня кон'юнктура може забезпечити необхідний рівень якості як самого туристського продукту чи послуги, і належний розвиток усіх інших видів економічної діяльності, що зможе вивести Україну на більш високі місця в туристському табелі про ранги.



Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку міжнародного туризму в Україні

3.1 Проблеми розвитку та участі України у міжнародному туристському процесі

С самого початку свого розвитку туристська сфера в Україні мала багато невирішених питань, які гальмували її розвиток та несприятливо впливали на її імідж на міжнародному туристському ринку. Так, в своїй постанові «Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки» Кабінет міністрів України визначив наступні проблеми в туристичній сфері [18]:

- відсутність цілісної системи державного управління туризмом у регіонах;

- підпорядкованість закладів розміщення туристів, санаторно-курортних, оздоровчих та рекреаційних закладів, які надають туристичні послуги, різним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади;

- нечітке визначення у законодавстві належності підприємств готельного господарства до підприємств, які надають туристичні послуги;

- недосконалість нормативно-правової бази;

- недостатність методичної, організаційної, інформаційної та матеріальної підтримки суб'єктів підприємництва туристичної галузі з боку держави;

- повільні темпи зростання обсягів інвестицій у розвиток матеріальної бази туризму;

- відсутність відповідних об'єктів для розвитку туристської діяльності в сільській місцевості;

- невідповідність переважної більшості туристичних закладів міжнародним стандартам;

- тенденція скорочення кількості підприємств готельного господарства;

- незадовільний стан туристської, сервісної та інформаційної інфраструктури в зонах автомобільних доріг та міжнародних транспортних коридорів;

- незбалансованість соціальної та економічної ефективності використання рекреаційних ресурсів та необхідність їх збереження;

- недосконалість туристської інфраструктури, неефективність використання рекреаційних ресурсів;

- відсутність інноваційних проектів та наукових досліджень з питань розвитку перспективних видів туризму;

- недосконалість статистики з питань туризму;

- недостатня забезпеченість туристської галузі висококваліфікованими спеціалістами;

- недостатність державної підтримки та комплексного підходу до рекламування національного туристичного продукту на внутрішньому та міжнародному ринку туристичних послуг;

- недостатність рівня розвитку інформаційної інфраструктури;

- недосконалість бази даних стосовно об'єктів туристичної сфери.

В рамках реалізації Державної програми розвитку туризму деякі проблемні питання були вирішені. Зростає кількість операторів туристичної індустрії. Середньорічний приріст операторів туристичної діяльності становить не менше 10-15%. За даними Державної служби туризму і курорту, станом на 2013 рік в Україні налічувалося 2426 ліцензій на здійснення туроператорської діяльності. Зростанню числа операторів сприяє скасування з 2010 р. ліцензування турагентської діяльності в Україні, а також і той факт, що для відкриття невеликого агентства, за оцінками експертів, досить 25-30 тисяч доларів.

Так, наприклад, за період реалізації програми значно розвинута готельна інфраструктура. Крім того, з метою покращення ситуації у туристській галузі було розроблено та прийнято Закон України «Про туризм» (введено в дію Постановою Верховної Ради України від 15 вересня 1995 року №325/95-ВР), Указ Президента України «Про основні напрями розвитку туризму в України до 2010 року» (від 10 серпня 1999 р. №973), Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку туризму і курортів в Україні» (від 21 лютого 2007 р. №136), Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки» (від 29 квітня 2002 р. №583), Постанову Кабінету Міністрів України «Про відзначення 200-ї річниці курортів Криму» (від 22 лютого 2007 р. №693), Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів з підготовки та проведення у 2008 році Року туризму і курортів в Україні» (від 17.10.07 №884-р). Ці нормативні документи накреслили основні напрямки та перспективи розвитку туристичної сфери України [7].

На державному рівні проводиться адаптація вітчизняного туристського законодавства до міжнародних норм, реструктуризується договірна база. На сьогодні укладено близько 40 міжнародних угод про співробітництво в галузі культури та туризму. Розвиваються міжнародні туристичні відносини через укладання двосторонніх договорів та співпрацю з провідними міжнародними інституціональними установами. До процесу розвитку туристського напряму в Україні долучилась і міжнародна спільнота. Так, за ініціативи низки міжнародних організацій на території України реалізуються спільні міжнародні проекти з метою збереження довкілля, поглиблення співробітництва, покращення економіко-соціального розвитку потенційно привабливих у туристському плані регіонів [15].

Разом з тим туристичну галузь України не можна назвати процвітаючою. Насамперед, в Україні практично не використовується національний туристський потенціал, і розвиток туристичної інфраструктури знаходиться на вкрай низькому рівні. Сюди можна віднести як недостатню кількість готелів європейського рівня, завищені ціни на проживання в них, якість автомобільних доріг, аеропортів, рівень розвитку сервісу, так і практично повна відсутність інформації про туристські об'єкти в Україні. Причому туристська галузь не є дотаційною: за словами експертів, від функціонування туризму безпосередньо залежить життєдіяльність понад 40 галузей економіки України і близько 10-15% її населення. Однак на сьогоднішній день Україна не має економічної можливості інвестувати в розвиток галузі. У результаті складається наступна ситуація: з одного боку, активно розвивається «туризм для багатих», тобто виїзний туризм, який сприяє зростанню фінансових потоків з України, а, з іншого боку, в тіні залишаються внутрішній і в'їзний туризм, для розвитку яких потрібна мобілізація значних державних ресурсів і серйозні зміни на законодавчому рівні.

Станом на 2013 рік у структурі туристських потоків, які обслуговували суб'єкти туристської діяльності України, 59% склали громадяни України, які виїжджали за кордон, 26% - внутрішні туристи і тільки 15% - іноземні туристи.

Причому, якщо виїзний туристський потік з України зростає, наприклад, за десять років, в період з 2003 по 2013 він збільшився на 78% і досяг 1,4 млн. осіб, то частка в'їзного туризму залишається на стабільному рівні в 0,3-0, 4 млн. осіб вже протягом десятиліття (за винятком деякого зростання в 2003 році і в 2012 році за рахунок футбольного чемпіонату Євро-2012). А от внутрішній туристський потік має тенденцію зниження. Втім ситуація пояснюється тим, що, з одного боку, значна частка належить приватному туризму - набагато вигідніше подорожувати в межах країни приватно, а, з іншого боку, український турист при наявності фінансової можливості воліє відпочивати не на берегах кримського узбережжя, а, наприклад, на узбережжі Адріатичного моря.

Основними причинами гальмування розвитку туризму сьогодні є:

· відсутність цілісної системи державного регулювання туризму в регіонах;

· підпорядкування закладів розміщення туристів, санаторно-курортних, оздоровчих та рекреаційних закладів різним міністерствам і відомствам, а також іншим органам виконавчої влади;

· нечітке визначення в законодавстві належності підприємств готельного господарства до підприємств, які надають туристичні послуги;

· повільні темпи зростання обсягів інвестицій у розвиток матеріальної бази туризму;

· невідповідність переважної більшості туристичних установ, які поступово приходять в занепад, міжнародним стандартам і вимагають значних інвестицій;

· недостатнє забезпечення туристичної галузі висококваліфікованими фахівцями;

· недостатність державної підтримки та комплексного підходу до рекламування національного турпродукту на внутрішньому та міжнародному ринку туристичних послуг;

· недостатність методичної, організаційної, інформаційної та матеріальної підтримки суб'єктів підприємництва туристичної галузі з боку держави;

· тенденція скорочення кількості підприємств готельного господарства;

· високі податки;

· незадовільний стан туристичної, сервісної та інформаційної інфраструктури в зонах автомобільних доріг та міжнародних транспортних коридорів.

На даний період поглиблення безпосереднього розвитку міжнародного туризму є найперспективнішим в межах членства України у складі ВТО та її керівного органу - Виконавчої Ради , Ради по туризму держав СНД, ОЧЕС, ЦЄІ, участь у діяльності світових і міжнародних структур усіх рівнів: ООН, Рада Європи, ЄС тощо. Співпраця з цими організаціями сприятиме виходу України на міжнародний рівень розвитку туризму. Тому подолання перешкод на шляху співпраці є важливим кроком для майбутнього туристичної галузі.

У розвитку міжнародного туристського руху велику роль відіграє державна регуляція в сфері туризму. В Україні вона недосконала і має такі недоліки:

- постійна реорганізація органу державного управління (в 1993 р. - Державний комітет України по туризму, в 1999 р. - Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму, 2001 р. - Державний департамент туризму, в 2002 р. - Державна туристична адміністрація України, в 2005 р. - Міністерство культури і туризму, в 2006 р. - Державна служба туризму і курортів України), яка створює несприятливі умови для залучення іноземних інвестицій до туристської галузі;

- недостатнє фінансування туристської галузі обмежує можливості України співпрацювати з міжнародними організаціями, брати участь у форумах, конференціях, симпозіумах, які ними проводяться, що знижує позитивний імідж держави у світовому туристському співтоваристві, веде до зменшення кількості укладених контрактів, втрати завойованих позицій на міжнародному ринку;

- слабка нормативно-правова база для діяльності туроператорів.

3.2 Шляхи та перспективи покращення місця України на міжнародному туристському ринку

Для вирішення виділених проблем необхідна програма реформування туріндустрії та переходу її до сталого розвитку, в яку повинні входити такі елементи:

- вдосконалення існуючої законодавчої бази та створення ефективних механізмів її реалізації;

- підготовка кваліфікованих і відповідальних фахівців;

- розвиток і впровадження фінансово-економічних механізмів забезпечення сталого розвитку туризму як пріоритетного напряму.

Розвиток національного туризму неможливо на основі тільки ринкових механізмів, оскільки туризм не тільки економічне явище, але й глибоко соціальне, духовне і культурологічне. Тому потрібна державна політика розвитку туризму в Україні. Важливою є необхідність створення механізмів сприяння будівництву нових та реконструкції існуючих об'єктів туристської та курортної інфраструктури. Необхідно формування системи центрів туристської інформації - елементу туристської індустрії, створення туристських представництв за кордоном.

В даний час в законодавстві не враховуються завдання, пов'язані з ефективним використанням історичного та культурного потенціалу країни для поліпшення якості національного туристичного продукту, а також не розглядається питання про зменшення ставки ПДВ на готельні послуги як шлях підвищення конкурентоспроможності української туріндустрії.

Для ефективного розвитку міжнародного туристського руху необхідним визначається:

- збільшення обсягу фінансування розвитку галузі на державному та регіональному рівнях;

- створення сильного виконавчого органу в галузі туризму;

- при розробці законодавчих актів, які стосуються туризму, слід широко використовувати знання і досвід спеціалістів підприємств туристської сфери;

- сприяння створенню в Україні різноманітних недержавних громадських туристських організацій, а саме асоціацій по різних напрямках туристської діяльності (туроператорів, виставкових організацій, туристських видань), їх вхід у світові об'єднання, міжнародні організації та асоціації різного спрямування;

- активізація процедури спрощення візового режиму для туристів, які прибувають в Україну з країн ЄС та інших економічно розвинених країн;

- вдосконалення системи підготовки, підвищення кваліфікації та контролю туристських кадрів України через проходження відповідного навчання і стажування у спеціалізованих закладах освіти;

- відображення в законі «Про туризм» формування представницького органу України;

- створення наукового центру туризму.

Отже, можна стверджувати, що лише за умови активної державної політики та узгоджених дій усіх органів державної та місцевої влади з розвитку туризму, створення сприятливих правил гри, сприйняття міжнародного туризму як форми розвитку інтеграційних комунікацій, туризм стане потужною національною індустрією, а міжнародні відносини стійкими та міцними.

До факторів, які сприяють покращенню ситуації та місця України на міжнародному туристському ринку, можна віднести:

- зростання впевненості бізнесу та споживачів;

- низький рівень процентних ставок і темпів інфляції, очікується їх помірне зростання на короткотермінову перспективу;

- можливості відновлення ринків, які сильно постраждали у 2009 році;

- наявність духу співробітництва і партнерства, яке викликане кризою і його збереження зацікавленими сторонами;

- гнучке реагування сектора туризму на швидкі зміни попиту і нестабільну кон'юнктуру ринку;

- можливість подолання основних структурних недоліків у сфері туризму і здійснення стратегій, які сприяють його стійкому розвитку в результаті криз.

Аналіз принципів організації туристичної галузі країн, що мають розвинуту індустрію туризму, доводить необхідність надання державної підтримки розвитку туризму в Україні, зокрема, у сфері інформаційно-рекламної діяльності.

Одним із перспективних напрямків стимулювання розвитку туризму в Україні, збільшення валютних надходжень від туристської діяльності, удосконалення ринкової інфраструктури є створення спеціальних економічних зон туристсько-рекреаційного типу. Важливою задачею функціонування таких зон має стати забезпечення передумов для поступового поширення найефективніших елементів ринкового механізму із зон на економіку навколишніх регіонів та економіку країни.

Туризм в Україні перетворюється на провідну форму господарського освоєння простору у випадку відсутності або вичерпаності можливостей традиційних їх видів, якими є промислові, сільсько-, лісо- та морегосподарські технології господарювання людини. Туризм відіграє важливу роль у підтримці досягнутого рівня освоєння території. На певному етапі розвитку окремі поселення можуть втрачати промислові лісо- або сільськогосподарські функції і набувати туристськогосподарські.

Основні моменти, необхідні для формування сучасної стратегії просування туристського продукту на внутрішньому та міжнародному ринках:

- широкомасштабне проведення peклaмнo-інфopмaціoнной кампанії в засобах масової інформації в Україні та за кордоном;

- розвиток виставково-ярмаркової діяльності в сфері туризму;

- організація презентацій туристських можливостей України в країнах, що направляють туристів в Україну;

- організація мережі інформаційних центрів для іноземних і російських туристів в місцях проходження найбільших туристських потоків;

- формування сучасної статистики туризму.

Ресурсна база України має унікальний курортний і туристський потенціал, здатний забезпечити подальший розвиток національного курортного та туристського продукту і вихід його на міжнародний ринок.

Безумовно, треба багато чого зробити, що сприятиме як збереженню традицій санаторного лікування в країні, так і розвитку загальнодержавного конкурентоспроможного внутрішнього ринку курортно-рекреаційних послуг, їх здешевлення і виходу на ринок країн СНД і Європи, слідстві чого курортна галузь стане вагомим джерелом наповнення бюджету всіх рівнів.

Розвиток туристської галузі як високоприбуткового сектора економіки є важливим чинником соціального розвитку та культурного піднесення України при збереженні її самобутності та національної суті, гармонійної інтеграції України у європейські та світові глобалізаційні і гуманізаційні процеси.

Загалом ж міжнародний туризм в Україні - багатогранне динамічне явище, яке забезпечує постійну інтелектуальну поживу для дослідників, вимагає осмислення і потребує кількісного та якісного аналізу, аналітичних викладок, необхідних для прийняття управлінських рішень.



ВИСНОВКИ

Сьогодні туризм виступає важливою частиною світової економіки. За даними Міжнародної туристичної організації частка туризму в світовому ВВП становить близько 9% та близько 30% в світовому експорті послуг та 6% від обсягів світової торгівлі. В галузі туризму працює більш ніж 235 млн. осіб або кожний 12 працівник. В умовах нинішньої економічної невизначеності туризм є одним з небагатьох секторів економіки у світі, який активно розвивається, стимулює економічний прогрес як у що розвиваються, так і розвинених країнах і, що ще більш важливо, створює такі необхідні робочі місця.

В Україні розвиток туризму здійснюється дуже повільно. Існуюча нормативно-правова база, що регламентує туристську діяльність, не є закінченою і досконалою.

Туристично-рекреаційний потенціал України представлений досить сприятливими кліматичними факторами та цінними туристськими ресурсами, такими як тепле море, мілководні лимани з різною солоністю, озера, лікувальні грязі та ропа лиманів, численні піщані пляжі, підземні джерела мінеральних вод, гори.

Забезпеченість країни туристсько-рекреаційними ресурсами є важливим фактором її включення у світовий туристський простір і розвитку як країни-експортера в міжнародному туробміні. Разом з тим слід мати на увазі, що процес рекреаційного освоєння та відтворення ресурсного потенціалу залежить від сукупного впливу ряду чинників, що відбивають загальний хід соціально-економічного розвитку країни, її геополітичне положення, особливостей туристської політики держави і ступеня сформованості позитивного іміджу країни та її національного турпродукту.

Туристська індустрія є важливим фактором постійного і динамічного збільшення надходжень до бюджету. Важливим є позитивний вплив на стан справ у багатьох галузях національної економіки (транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство тощо). Туризм сприяє підвищенню зайнятості населення, міжнародного співробітництва, залученню громадян до пізнання багатої природної та історико-культурної спадщини, збереженню екологічної рівноваги. Впровадження підходів активізації до екологічного туризму є одним з факторів місцевого розвитку, активізації економічних процесів і стимулювання інвестиційного потенціалу України.

Важливо сформувати не тільки у фахівців, а й у широких мас населення - реальних чи потенційних туристів - екологічне мислення, етичні норми та цінності установки, націлені на дбайливе ставлення до природної та культурної спадщини країни і свого рідного краю та збереження туристично-рекреаційного потенціалу для майбутніх поколінь.

В Україні існують всі передумови для розвитку туристичної сфери. Зручне географічне розташування, сприятливий клімат, різноманітний рельєф, унікальне поєднання природно-рекреаційних ресурсів, культурно-історичної спадщини, розгалуження санаторно-курортної бази - всі ці фактори зумовлюють конкурентні переваги України в пропозиції туристського продукту. Туристський потенціал України на сьогодні розкрито не повною мірою, про що свідчить 1,5-2,5% частка туристичної галузі в структурі ВВП країни. Основними перепонами, що перешкоджають розвитку туристського сектору в Україні, сьогодні виступають переважно чинники управлінського, економічного, екологічного, соціального та культурного характеру.

Оскільки позитивний імідж країни сприяє збільшенню кількості іноземних туристів, а збільшення числа іноземців, задоволених міжнародною подорожжю, покращує імідж держави, Україна має здійснити ряд заходів, які б запустили дію цього «чарівного кола» на її території, адже говорити про існування бренду «Туристська Україна» сьогодні передчасно. Вигідне геополітичне положення, наявність чудової природи, численних пам'яток і закладів культури, розвинена інфраструктура самі по собі не сформують позитивний імідж країни. Для цього необхідна постійна робота з продукування інформаційних приводів і, безумовно, ці приводи мають бути позитивними. На жаль, Україна практично не використала іміджеві можливості такої резонансної події як чемпіонат Європи з футболу 2012 р. Перипетії довкола підготовки до нього лише підтверджували вже існуючий образ пострадянської країни. Туристський імідж країни жодних дивідендів від підготовки до Євро-2012 не отримав.

Новоутворений орган державного управління у галузі туризму має очолити цілеспрямовану та наполегливу роботу щодо створення бренду туристської України, залучивши до цього не лише широкі кола туристського бізнесу та громадських організацій, але й представників інших сфер українського життя, включно із українським політикумом. При цьому українським урядовцям необхідно усвідомити, що процес створення бренду України тривалий у часі та потребує значних фінансових вкладень. Але ці затрати неодмінно повернуться сторицею, коли наша держава посяде гідне місце в системі міжнародного туризму.

На основі зробленого аналізу, для України можна виділити цілий ряд напрямків у роботі з поліпшення своєї конкурентоспроможності в туризмі, які очевидно, варто було б більш детально прописати і в концепції нової державної програми розвитку цієї сфери. Але найголовнішим завданням як і раніше є визнання туризму одним з основних пріоритетів держави і реалізація кількох конкретних кроків, що підтверджують новий підхід до сфери - створення сильного органу влади, впровадження апробованих в усьому світі економічних механізмів підтримки інвесторів і ведення туристського бізнесу, системна бюджетна підтримка. Надходження від туризму в національну економіку та до бюджетів усіх рівнів навіть у нинішній нелегкій ситуації дозволяють країні робити досить серйозні кроки в цьому напрямку.

Сьогодні стратегію розвитку туріндустрії можна формувати з першочерговим урахуванням потреб внутрішнього і регіонального ринку. Їхня сьогоднішня кон'юнктура може забезпечити необхідний рівень якості як самої туристичного продукту послуги, і належне розвиток усіх інших видів економічної діяльності, що зможе вивести Україну на більш високі місця на міжнародному туристському ринку.

В Україні туристська діяльність перебуває у стадії реформування та розвитку. Наявні туристичні ресурси використовуються не повністю, проте динаміка туристського ринку України свідчить про тенденції до зростання числа туристів взагалі, а іноземних - зокрема.



ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

Галушкина Т.П. Харичков С.К. Экологический менеджмент в Украине. - О.: 1998

Герасименко В.Г. Основы туристского бизнеса. - Од.: 1996

Галабов К. “Развитие общества и комплексное управление прибрежной зоной в Черноморском регионе” / Спасение Черного моря. Бюллетень BSEF, 09/96/Рекреационная география: идеи, методы, практика [Текст]: сб. научных трудов/ отв. ред. А.А. Ткаченко. - Тверь: Научная книга, 2006. - 144 с. - 200 экз. - ISBN 5-9032-95672-5.

Руденко, В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України [Текст]: монографія - Львів: Світ, 1993. - 240 с. - Библиогр. с. 236-237.

Голіков, А.П. Економіка України: фактори виробництва, галузева структура, розміщення, тенденції розвитку [Текст]: навч. посіб./ А.П. Голіков, Н.А. Казакова, О.А. Шуба - Х: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2005. - 240 с. - Библиогр. с. 184-186. - 100 прим. - ISBN 966-623-179-4.

Бейдик, О.О. Ресурсно-рекреаційні домінанти регіонів України [Текст] //Наукові дослідження до потреб туризму. Матеріали «круглого столу». - К.: Обрії, 2006. - с. 47-54. -300 прим. - ISBN 966-95774-0-4.

Державна служба туризму і курортів [Електронний ресурс]

Максаковский В. Развитие и география международного туризма // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2001. -№21-24

ООО «Украинская Туристическая Газета»

“Про заходи щодо розвитку санаторно-курортної діяльності в Автономній Республіці Крим” Указ Президента України

“Про оподаткування податком на додану вартість послуг з туризму”. Державна податкова адміністрація, Лист №5628/10/16-1101 від 14.05.98

“Про Основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року” Указ Президента України

“Про податок на додану вартість” Державна податкова адміністрація України. Лист від 12.12.97 р. №16-1118/11-10316

“Про Положення про Державний комітет України по туризму” Президент України, Указ Президента №1400/98 від 29.12.98

“Про Програму розвитку туризму в Україні до 2005 року” Кабінет Міністрів України, Постанова від 28 червня 1997 р. №702

“Про програму розвитку туризму в Одеському регіоні до 2005 року” Одеська Обласна Державна Адміністрація. Розпорядження від 15 грудня 1997 р.

“Про туризм” ВР України, Закон №324/95-ВР від 15.09.95

Николайчук О. “А теперь - о хорошем” / Бизнес, №32 от 9.08.99/

Рабочие материалы конференции «Черноморская Жемчужина-99»

Стратегический план действий по оздоровлению и защите Черного моря / материалы конференции, Стамбул, Турция, 30-31 октября 1996 г.

Яковенко Ирина Михайловна. Туристские ресурсы Украины. - Симферополь: СОНАТ, 2009. - 88с.

Всемирная туристическая организация UNWTO [Электронный ресурс]

Travel&Tourism 2011 / World Travel&Tourism Council / London / 2011 - 44 с

Международный туризм уверенно продвигается к преодолению миллиардного рубежа в конце 2012 года PR No.: PR12051 Madrid 12 Sep 12 [Электронный ресурс]. - Режим доступа:

UNWTO Tourism Highlights 2012 Edition - 16 с. ISSN 2223-3199

Travel&Tourism Economic Impact 2012 Ukraine / World Travel&Tourism Council / London 2012/24 с

Министерство культуры и туризма Украины «Проблемы и перспективы развития туризма в Украине на современном этапе» [Электронный ресурс]. - Режим доступа:

The Travel&Tourism Competitiveness Report 2011 World Economic Forum / Geneva / 501 с ISBN-13: 978-92-95044-96-8

TOP 17 experiences in Ukraine [Электронный ресурс]

Статистический ежегодник Украины за 2011 год / Государственная служба статистики Украины / ООО «Август Трейд», 2012 - 559 с ISBN 978-966-2224-36-8

Государственная служба статистики [Электронный ресурс]

«Украина: конкурирования в мировой экономике - Стратегии успеха» Агентство США по международному развитию USAID UKRANE / Киев / 2005 - 172 с

Министерство культуры и туризма Украины «Итоги туристического сезона 2009 года» [Электронный ресурс]. - Режим доступа:

А.И. Трохимец «Развитие туризма в Украине и его стратегическое значение для национальной экономики» / научно-производственный журнал «Государство и регионы»№3 2012 - 259 с - с 62 - 67 ISSN 1814-1161

Бондаренко М.П. «Туристический сектор экономики Украины: реалии и перспективы» Экономика и прогнозирование / научный журнал Ин-т экон. и прогнозировать. НАН Украины. - 2011. -№1. - 160 с. - ISSN 1605-7988 с 104 - 119

База «Региональная статистика» Главное управление статистики во Львовской области [Электронный ресурс]

Статистический сборник «Регионы Украины» 2012 Часть I / Государственная служба статистики Украины / Киев 2012 - 310 с

Кабинет министров Украины Постановление от 29 апреля 2002 №583 «Об утверждении Государственной программы развития туризма на 2002-2010 годы» [Электронный ресурс]

Есипова К.А. «Тенденции развития современных туристических предприятий» [Электронный ресурс]. - Режим доступа

The Travel&Tourism Competitiveness Report 2008 World Economic Forum / Geneva / 504 с ISBN-13: 978-92-95044-04-3

Богуш Д. Міжнародний імідж України: проблеми і перспективи / Всеукраїнська Експертна Мережа

Держкомстат України

Зубик О. Імідж України: погляд із-за меж.

Лавриненко Г. Формування міжнародного іміджу України в Західному світі (на прикладі Польщі) / Г. Лавриненко / Журнал «Схід» №4 (111), 2011 р.

Макаренко А. Імідж України в Європі: демократія, що розвивається, чи країна гастарбайтерів, олігархів та Чорнобиля?

Міжнародний імідж України: міфи та реалії / Український центр економічних та політичних досліджень імені О. Разумкова

Москаленко М.А. Туристичний імідж України / М.А. Москаленко / Географія та туризм. - Вип.12. - К. 2011. - С. 83-87.

Нацбанк України

Яким є міжнародний імідж України сьогодні / Всеукраїнська громадська Місія «Україна-відома»

Foreword and Annual Report 2002. / British Tourist Authority / London: British Tourist Authority. 2003.

Travel&Tourism Competitiveness Report 2011 / World Economic Forum

UNWTO Tourism Hightlight, Edition 2010 / UN World Tourism Organization

UNWTO World Tourism Barometer. Advance Release, January 2012 2010 / UN World Tourism Organization

Размещено на Allbest.ru

...