Організація виробництва, як форма забезпечення ефективної діяльності підприємства

відбувається поштучно або транспортною партією відразу після обробки на попередній операції.

При паралельному пересуванні тривалість технологічного циклу icтотно скорочується i визначається за формулою:

,

де пт -- розмір транспортної партії, шт.;

tmax -- час виконання найтривалішої операції, хв;

Ммах -- кількість робочих місць для виконання найбільш тривалої oперації.

Tpuвалість технологічної частини виробничого циклу при паралельному поєднанні операцій можна також визначити за формулою:

де Тд -- тривалість найдовшої операції.

При паралелъно-послідовному пересуванні предметів праці деталі передаються на наступну операцію у міру ix обробки на попередній операції поштучно або транспортною партаією. Таким чином, обробка деталей відбувається одночасно на багатьох операціях i починається на наступній операції ще до закінчення обробки всієї партії на попередній, або за умови, щоб партія оброблялася на кожній операції безперервно.

Тривалість технологічного циклу може бути визначена як різниця між тривалістю циклу при послідовному пересуванні та сумарною економією часу за рахунок часу виконання суміжних операцій (СО), тобто:

,

Триваліcть технологічної частини виробничого циклу при паралельно-послідовному пересуванні предметів праці можна визначити також за формулою:

+(n-1)*(),

де ?Тд -- сума тривалих (довгих) операцій;

?Тк -- сума коротких операцій.

Довгою вважається та операція, яка знаходиться між двома коротшими за неїї а короткою -- та, яка знаходиться між двома довшими за неї.

У сучасних умовах підприємства зацікавлені в економії грошових коштів та прискоренні їх оборотності. Цього можна досягти за рахунок скорочення виробничого циклу шляхом:

Ш удосконалення техніки та технології;

Ш підвищення рівня організації виробництва;

Ш скорочення часу перерв;

Ш збільшення кількості змін роботи обладнання тощо.

3.6 Методи організації виробництва

Метод організації виробництва -- це певний cпociб виконання виробничого процесу, який передбачає сукупність відповідних заходів та прийомів його реалізації. Для методу організації виробництва особливо важливими є взаємозв'язок послідовності виконання операцій технологічного процесу з порядком розміщення обладнання i ступінь неперервності виробничого процесу.

Розрізняють три методи організації виробництва:

Ш непотоковий (одиничний);

Ш потоковий;

Ш автоматизований.

Непотоковому виробництву властиві такі ознаки:

Ш на робочих місцях обробляються piзнi за конструкцєю i технологією виготовлення предметів праці, тому що їx кількість є невеликою й недостатньою для нормального завантаження устаткування;

Ш робочі місця розміщуються за однотипними технологічними групами без певного зв'язку з послідовністю виконання операцій;

Ш предмети праці переміщуються в процесі обробки за складними маршрутами, що викликає великі перерви між операціями.

Технологічне обладнання, в основному, є універсальним, хоча при обробці особливо складних за конструкцією та великих за розмірами деталей, може застосовуватись інше обладнання.

Непотоковий метод застосовується переважно в одиничному i серійному виробництвах. Залежно від номенклатури виробів i їx кількості непотоковий метод може мати piзнi модифікації:

Ш за умов одиничного виробництва він здійснюється переважно у формі одиночно-технологічного методу, коли окpeмi предмете праці проходять обробку одиницями або невеликими партіями, які не повторюються;

Ш у серійному виробництві він набирає форми партійнно-технолгічного або предметно-групового методу.

Партійнно-технологічний метод характеризується тим, що предмети праці проходять обробку паріями, які періодично повторюються.

Величина партії предметів, що обробляються, впливає на ефективнicть виробництва. Тому дуже важливо визначити величину оптимальної партії. Оптимальною є така партії предметів, коли загальні витрати на її виготовлення будуть мінімальними.

Предметно-груповий метод полягає в тому, що вся сукупність предметів праці розподіляється на технологічно подібні групи. Обробка предметів кожної групи здійснюється за приблизно однаковою технологією i потребує однакового устаткування. Це дає змогу створювати для обробки предметів групи предметно спеціалізовані дільниці, підвищувати piвень механізації та автоматизації виробництва. Предметно-гpyпoвi методи створюють передумови для переходу до потокового виробництва.

Кількість устаткування в непотоковому виробництві обчислюється окремо для кожної групи однотипних, технологічно взаємозамінних верстатів:

,

де КМ -- кількість верстатів (машин) у технологічній гpyпi;

п -- кількість найменувань предметів, які обробляються на даному устаткуванні;

Nі -- кількість предметів і-го найменування, які обробляються за розрахунковий період;

tі -- норма часу на обробку i-го предмета, год;

Тр -- плановий фонд часу роботи одиниці устаткування за розрахунковий період, год;

кн -- коефіцієнт виконання норм часу.

Потокове виробництво -- високоефективний метод організації виробничого процесу, який передбачає обробку предметів праці за встановленим найкоротшим маршрутом з фіксованим часом.

Головною ознакою потокового виробництва є стійка номенклатура випуску однородної продукції. У потоковому виробництві найповніше виражешні основні принципи високоефективної організації виробничого процесу i, передусім, принципи прямоточності, неперервності. Потокові методи застосовуються в умовах виготовлення значних обсягів продукції протягом тривалого часу переважно у масовому та великосерійному виробництвах.

Потокове виробництво є вищою формою реалізації масового виробництва iз наступними характерними особливостями:

Ш розподіл технологічного процесу на певні операції та закріплення їх за конкретними робочими місцями;

Ш точно визначена тривалість (синхронність) операцій;

Ш розміщення робочих місць у послідовності технологічного процесу виготовлення виробу (предметний принцип розміщення);

Ш оснащения ліній здебільшого транспортними пристроями (транспортерами, пневмотранспортними засобами, промисловими роботами, маніпуляторами тощо), які призначені для передавання виробів від одного робочого місця до іншого, а також для регулювання ритму потоковоі лінії.

Основною структурною ланкою потокового виробництва є потокова лінія -- технологічно та організаційно відокремлена група робочих місць, на яких виготовляється один або кілька подібних типорозмірів виробів. Потокові лінії бувають piзними, тому їх класифікують за певними ознаками.

1. За кількістю найменувань виготовлених на них виробів:

Ш однопредметні (постійно-потокові);

Ш багатопредметні (багатопотокові).

2. За характером руху виробів за операціями:

Ш неперервно-потоковi;

Ш перервно-потоковi.

3. За способом підтримки ритму:

Ш iз регламентованим ритмом;

Ш iз вільним ритмом.

4. За видом застосування транспортних засобів:

Ш конвеєрні;

Ш неконвеєрні.

5. За характером руху конвеєра:

Ш неперервної дії;

Ш перюдичної дії.

6. За місцем виконання операцій:

Ш на конвеєрі;

Ш на спеціально обладнаних робочих місцях.

Для ефективної роботи підприємства вибирається певний різновид потокової лінії та обчислюються основні її параметри: такт, темп, ритм, кількість робочих місць, швидкість руху конвеєра та довжина робочих зон.

Такт потокової лінії -- це інтервал часу, за який iз лінії сходять вироби, що пересуваються послідовно один за одним, тобто це інтервал часу, через який періодично відбувається випуск певної продукції:

де r -- такт потокової лінії, хв;

Теф -- ефективний фонд часу роботи потокової лінії в плановому періоді, хв;

Впл -- план випуску деталей за даний період часу у натуральному вимipi.

Величина, обернена до такту, називаеться темпом потокової лінії (Т) i обчислюється за формулою:

Темп потокової лінії, що виражає кількість продукцфї, яка зійде з потокової лінії (конвеєра) за одну годину її роботи, визначається за формулою:

Т=.

Якщо предмети праці передаються не поштучно, а транспортними партіями (пт), то вони сходять iз лінії за інтервал часу, що називається ритмом лінії, який визначається за формулою:

R=r*пт,

де R -- ритм лінії, хв.

Кількістъ робочих місць обчислюється для кожної операції за формулою:

PMі=

де РМi -- розрахункова кількість робочих місць на і-й операції.

Швидкість руху конвеєра залежить від його такту й відстані між виробами (або центрами двох суміжних робочих місць):

V=

де V -- швидкість руху конвеєра, м/хв;

l -- відстань між центрами двох суміжних робочих місць (виробами на конвeєpi), м.

Після закінчення операції робітник повертається до початку зони i виконує операцію над наступним виробом, який на цей момент підійшов до робочої зони. Довжина робочої зони обчислюється за формулою:

РЗ=l

де РЗ -- довжина робочої зони на і-й операції, м.

Потокове виробництво має деякі недоліки, а саме:

Ш монотонність та одноманітність праці;

Ш чутливість до можливих відхилень у постачанні, оснащенні та документації, що може спричинити зупинення конвеєра.

Для розв'язання вказаних проблем потокового виробництва було створено автоматичні потокові лінії.

Автоматичт потокові лінії -- це сукупність машин, які автоматично, без участі людини, виконують задані технолопчні операції, включаючи транспортування, контроль якості тощо.

Отже, автоматизація виробництва - процес, за якого всі або переважна частина операцій, що потребують фізичних зусиль робітника, передаються машинам і відбуваються без його безпосередньої участі. За робітником залишається тільки функція налагодження, нагляду та контролю.



Розділ 4. Практичні розрахунки

Постачання сировини на підприємство відбувається згідно з даними таблиці. Визначити норму поточного запасу за наявності чотирьох постачальників.

Постачальник	Обсяг однієї поставки,т	Інтервал між поставками, днів
1	180	30
2	300	20
3	60	10
4	120	30
Разом	660	-

1. Середньозважений інтервал поставок

(180 * 30 + 300 * 20 + 60 * 10 + 120 * 30) : (180 + 300 + 60 + 120) « 24 дні. 2. Норма поточного запасу N пот = 24 : 2 = 12 днів.

Поточний запас становить 10 днів. На підготовку сировини до використання у виробничому процесі потрібно 12 днів. Визначити норму підготовчого запасу.

Різниця між поточним запасом і часом на підготовку сировини до використання у виробництві 12 10 = 2 дні. Отже, норма підготовчого запасу (Nпідг) становить 2 дні.

Норматив оборотних засобів у незавершеному виробництві. Оборотні засоби в незавершеному виробництві нормують у галузях промисловості, де період виробничого циклу перевищує один день (будівництво, металургія, важке машинобудування, хімічна, складальне виробництво тощо).

Норматив оборотних засобів у незавершеному виробництві -- це кошти, яких повинно вистачати для створення перехідних заділів у цехах основного та допоміжного виробництва з метою забезпечення ритмічної роботи й рівномірного здавання готової продукції на склади підприємства. Обчислюється цей норматив за формулою

де р -- середньодобовий обсяг випуску продукції в натуральному вираженні;

S -- планова виробнича собівартість одиниці продукції;

Тц -- тривалість виробничого циклу;

кнв -- коефіцієнт наростання витрат.

Найскладнішою частиною розглядуваного нормативу є розрахунок середньої вартості виробів у незавершеному виробництві. У загальному випадку на різних виробництвах упродовж виробничого циклу витрати, що пов'язані з виготовленням продукції, наростають по-різному. Для навчальних цілей у розрахунках використовуватимемо таку формулу:

де ПВ -- питома вага початкових одноразових витрат на виробництво в собівартості продукції;

а -- одноразові витрати на початку виробничого циклу;

b -- решта витрат до завершення виробництва готової продукції.

Визначити коефіцієнт виходу готової продукції і виявити резерви збільшення обсягу випуску продукції за рахунок раціональнішого використання сировини. Фактична маса сировини, що надійшла у виробництво, -- 320 т. Маса готової продукції -- 120 т. Коефіцієнт виходу готової продукції в базовому році -- 0,36.

Коефіцієнт виходу готової продукції 120 : 320 = 0,375.

Зміна цього показника порівняно з базовим роком 0,375 0,36 = = 0,015.

Резерв збільшення обсягу випуску продукції з наявної сировини становить 0,015 * 320 = 4,8 т.

Встановити абсолютне вивільнення (залучення) оборотних засобів підприємства, якщо сума оборотних засобів у звітному році становила 340 тис. грн, а обсяг реалізованої продукції -- 5,8 млн грн. У плановому році обсяг випуску продукції має збільшитися на 15 %, а тривалість обороту оборотних засобів скоротитися на 3 дні.

Коефіцієнт оборотності у звітному році Коб зв = 5800 : 340 = 17 об.

Тривалість обороту у звітному році Тоб зв = 3б0 : 17 = 21,2 дня.

Обсяг продукції у плановому році Qпл = 5800 * 1,15 = 6670 тис. грн.

Тривалість обороту у плановому році Тоб пл = 21,2 3 = 18,2 дня.

Коефіцієнт оборотності у плановому році Коб пл = 360 : 18,2 = = 19,78 об.

Сума оборотних засобів у плановому році Созпл = 6670 : 19,78 = = 337,2 тис. грн.

Обсяг вивільнених (залучених) оборотних засобів AСоз = 340 -337,2 = 2,8 тис. грн.

Протягом звітного року підприємство виготовило і реалізувало товарної продукції на суму 900 тис. грн. Середньорічний залишок обігових коштів -- 180 тис. грн. У плановому році обсяг реалізованої продукції має збільшитися на 6,5 %. Крім того, розроблено економіко-організаційні заходи підвищення ефективності виробництва, які уможливлять скорочення тривалості обороту обігових коштів на 8 днів. Розрахувати показники оборотності обігових коштів у звітному і плановому роках, а також рентабельність оборотних коштів у звітному та плановому роках, якщо рентабельність продукції у звітному році становила 20 %, а у плановому становитиме 25 %.

Коефіцієнт оборотності у звітному році 900 : 180 = 5 об.

Тривалість обороту у звітному році 360 : 5 = 72 дні.

Обсяг товарної продукції у плановому році 900 * 1,065 = 958,5 тис. грн.

Тривалість обороту у плановому році 72 8 = 64 дні.

Коефіцієнт оборотності у плановому році 360 : 64 = 5,6 об.

Середньорічний залишок оборотних коштів у плановому році 958,5 : 5,6 = 171,2 тис. грн.

Вивільнення обігових коштів 171,2 180 = 8,8 тис. грн.

Прибуток звітного року П = 20 * 900 / 100 = 180 тис. грн.

Прибуток у плановому році П = 25 * 958,5 : 100 = 239,6 тис.грн.

Рентабельність оборотних коштів у звітному році

Ro.з.зв=Пзв/Сзв*100%= 180:180*100 % = 100 %.

11. Рентабельність оборотних коштів у плановому році

Ro.з.пл=Ппл/Спл*100% = 239,6:171,2*100% = 140%.



Висновки і пропозиції

Виробничий цикл є важливим показником рівня організації виробничого процесу, що істотно впливає на його ефективність. Скорочення виробничого циклу зменшує незавершене виробництво і відповідно оборотні кошти підприємства. Унаслідок зменшення незавершеного виробництва економиться площа, зайнята зберіганням предметів праці, а це забезпечує економію витрат.

Крім того, скорочення виробничого циклу збільшує виробничу потужність відповідних підрозділів і підприємства взагалі.

Для скорочення виробничого циклу треба зменшувати час виробництва і перерв. Час виробництва за конкретних умов може зменшуватися під впливом різних факторів. Передусім це механізація і автоматизація технологічних процесів, допоміжних операцій, інтенсифікація природних процесів, ретельне опрацювання технічної документації на стадії підготовки виробництва, паралельне виконання робіт під час виготовлення складних виробів та ін. Час перерв зводиться до мінімуму застосуванням передових методів організації виробництва та систем оперативно-календарного управління.

Виробничий процес здійснюється в часі і просторі. Організацію виробничого процесу в часі було вже розглянуто вище. Просторова організація виробничого процесу передбачає розміщення робочих місць і їхніх груп (дільниць, цехів) на території підприємства та забезпечення пересування предметів праці по операціях за найкоротшими маршрутами. Поєднання цих двох аспектів побудови виробничого процесу здійснюється застосуванням відповідного методу організації виробництва. Є два методи організації виробництва: непотоковий і потоковий.

Аналізуючи роботу, можна сказати, що ефективним способом скорочення виробничого циклу є організація саме потокового виробництва. Потокове виробництво внаслідок високої спеціалізації, механізації та чіткої організації виробничого процесу є високоефективним. Його ефективність виявляється у високій продуктивності праці, скороченні виробничого циклу і незавершеного виробництва, ліпшому використанні основних фондів. Усе це забезпечує зменшення витрат на виробництво. Водночас потокове виробництво має й помітні недоліки.

Найбільшим недоліком потокового виробництва є примітивізація праці робітників, обмеження її виконанням елементарних механічних операцій, що є наслідком високої диференціації технологічного процесу. Це робить працю на потоковій лінії малозмістовною, суперечить загальній тенденції підвищення освітнього і кваліфікаційного рівня працівників. Крім того, є непривабливими для людини жорсткий ритм роботи на потокових лініях, брак будь-яких творчих елементів у праці.

Цей недолік потокового виробництва усувається його автоматизацією і створенням автоматичних потокових ліній, коли всі технологічні операції і транспортування предметів праці здійснюються автоматично. Автоматичні лінії широко застосовуються в масовому виробництві.

Істотним недоліком потокового виробництва в його традиційній вузькоспеціалізованій формі є суперечність між його тяжінням до конструктивно-технологічної стабільності (тобто між його консервативністю) і вимогою динамічності виробництва, постійного оновлення продукції відповідно до науково-технічного прогресу та потреб ринку. Вузька спеціалізація робочих місць, їхня жорстка прив'язка до ходу технологічного процесу створюють труднощі для переходу на випуск нової продукції. Виникає необхідність у заміні устаткування, його переміщенні, створенні нового оснащення, перекваліфікації робітників, що зв'язано з великими витратами часу й коштів.

Ця негативна сторона потокового виробництва поступово нейтралізується підвищенням гнучкості технологічних систем, застосуванням машин із числовим програмним керуванням (ЧПК), запровадженням автоматичних багатофункціональних маніпуляторів-роботів.

Об'єднання верстатів з ЧПК, роботів, автоматичних транспортних засобів і складів під загальним керуванням ЕОМ дає можливість створювати гнучкі автоматизовані системи (ГАС) з дальшим залученням до них автоматизованого проектування продукції. Такі системи поєднують переваги потокового (високапродуктивність) і непотокового (гнучкість) виробництва, можуть застосовуватись в усіх його типах, і є особливо ефективними в серійному виробництві.

Вони швидко і без великих витрат часу й коштів переналагоджуються на випуск іншої продукції (у межах технічних можливостей). Для цього потрібно змінити програму виробничого процесу, записану на машинному носії. Гнучкі автоматизовані системи -- це стратегічний напрямок розвитку техніки та організації виробництва.



Список використаної літератури

1. Агафонова JI. Підготовка бізнес-плану. Практикум (3-тє вид). Знання, 2001. -- 158 с.

2. Алексеева М М. Планирование деятельности фирмы. М.: Финансы и статистика, 1997. -- 248 с.

3. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. -- К.: Ника- центр, Эльга, 2002. -- 528 с.

4. Бойчик І.М., Харів М.І. Економіка підприємств. -- JI.: Сполом. -- 1998. - 212 с.

5. Бухалков М.И. Внутрифирменное планирование. Учебник. М.: Имфра-М, 1999. -- 392 с.

6. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. посібник -- К.: КНЕУ, 2003 - 524 с.

7. Горемыкин В.А., Бугулов Э.Р., Богомолов А.Ю. Планирование на предприятии. Учебник, издание 2-е, стереотипное. -- М.: Информационно-издательский дом “Филинъ”, Рилант, 2000. -- 328 с.

8. Друккер Петер. Як забезпечити успіх у бізнесі: новаторство і підприємництво / Пер. з англ. -- К.: Україна, 1994.

9. Економіка підприємства: Підручник. За ред. акад. С.Ф. ГІокропивно- го. -- Вид. 2-ге, перероб. та дои. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 528 с.

10. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. -- К.: КНЕУ, 2001. - 540 с.

11. Завіновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посібник. -- К.: КНЕУ, 2003. - 300 с.

12. Ильин А.И., Синица JI.M. Планирование на предприятии: В 2-х ч. Часть 2. Тактическое планирование / Под общей ред. А.И. Ильина. -- Мн.: ООО “Новое знание”, 2000. -- 416 с.

13. Клейнер Г.Б. и др. Предприятие в нестабильной рыночной среде: риски, стратегии, безопасность. /Клейнер Г.Б., Тамбовцев В.Л., Качалов P.M.; под

14. общ. Ред. Панова С.А. -- М.: Экономика, 1997. -- 288 с.

15. Краюхин Г.А. Планирование на предприятиях (объединениях) машиностроительной промышленности: Учебник для вузов по спец. “Экономика и организация машиностроительной промышленности”. -- М.: Высшая школа, 1984. -- 312 с.

16. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: Навч. посібник. -- К.: ЦУЛ, 2003. - 376 с.

17. Немцов В.Д. , Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент. Навч. посібник. -- К.: УВПКЕксоб, 2001. -- 560 с.

18. Обеспечение материальными ресурсами и коммерческая деятель ность предприятия / Под ред. Весилюнина Ф.П. -- Минск: Высшая школа, 1991. -- 270 с.

19. Організація виробництва: Навч. посібник. / В.О. Онищенко. -- К Лібро, 2003. -- 336 с.

20. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства

50

21. Підручник. -- К.: Скарби, 2002. -- 336 с.

22. Осипова Л.В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности Учебник. -- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. -- 228 с.

23. Осипова Л.В., Синяева И.М. Основы коммерческой деятельности. Практикум. -- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. -- 215 с.

24. Осовська Г.В. Організаційні структури управління підприємствами // Вісник Житомирський державний технологічний університет. -- Серія: підприємництво, менеджмент та маркетинг. Житомир: ЖДТУ. -- 2002. - №20 С. 330-343.

25. Планування діяльності підприємства: Навч.-метод. посібник для са- мост. вивч. дисц. /М.А. Белов, Н.М. Євдокимова, B.C. Москалюк та ін.; За заг. ред. B.C. Москалюка. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 252 с.

26. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку в Україні. К.: Компас, 2001. -- 168 с.

27. Ру Д., Сульє Д. Управління/ Пер. з франц.-К.: Основи, 1995. -- 442 с.

28. Саати Т., Кернс К. Аналитическое планирование. Организация систем: пер. с англ. -- М.: Радио и связь, 1991. -- 224 с.

29. Совершенствование планирования на промышленном предприятии / Грещак М. Г., Минин Л.В., Велик Н.Г., Гончарук П.Д. -- К.: Техника, 1983. - 184 с.

30. Статистичний щорічник України за 2002 рік -- держкомстатУкраїни. (За ред. д. е. н. О.Г. Осауленка) -- К.: Консультант, 2003. -- 663 с.

31. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. -- Житомир: ЖДТУ, 2003. -- 580 с.

32. Типовая методика разработки техпромфинплана производственного объединения (комбината), предприятия. -- М.: Экономика, 1979. -- 448 с.

33. Тян Р.Б. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. -- К.: МАУП, 1998. - 156 с.

34. Управління виробничою інфраструктурою. Навч. посібник. / За ред. Белова М.А. - К.: КНЕУ, 1997. - 207 с.

35. Фінанси підприємств: Підручник / керівник авт. кол. і наук. ред. проф.

36. А.М. Поддєрьогін. 2-ге вид., перероб. та доп. -- К.: КНЕУ, 1999. - 384 с.

37. Хан Д. Планирование и контроль: концепция контроллинга: пер. с нем./ Под ред. и с предисл. Турчака А.А., Головача Л.Г., Лукашевича М.Л. -- М.: Финансы и статистика, 1997. 800 с.

38. Цал-Цалко Ю.С. Витрати підприємства: Навч посібник. -- Житомир: ЖИГ, 2002. - 047 с.

39. Цал-Цалко Ю.С., Холод Б.І. Економіка підприємства Навч. посібник. -- Житомир: ЖІТІ, 2002. -- 388 с.

Размещено на Allbest.ru

...