Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Ужгородський національний університет»

Економічний факультет

Кафедра економіки, менеджменту та маркетингу

ДИПЛОМНА РОБОТА МАГІСТРА

Спеціальність 8.05017 Економіка підприємства

Розробка ринкової політики ціноутворення для підприємства

(на матеріалах СК «Країна»)

Виконавець: Малеш Степан Юрійович

Науковий керівник: Цицика М.Ю.

ст. викладач кафедри економіки, менеджменту та маркетингу

Ужгород - 2010

Зміст

• Вступ
• 1. Цінова політика підприємства та методи її реалізації
• 1.1 Система цін, їх класифікація та функції
• 1.2 Завдання, політика та стратегія ціноутворення
• 1.3 Методи та моделі ціноутворення
• 2. Розробка ринкової політики ціноутворення в СК «Країна»
• 2.1 Аналіз фінансово-економічної діяльності СК «Країна»
• 2.2 Ціноутворення та цінова політика, як складові комерційної політики підприємства
• 2.3 Особливості формування цінової політики страхової компанії
• 3. Вдосконалення розробки ринкової політики ціноутворення в СК «Країна»
• 3.1 Застосування нових методів ціноутворення на підприємстві
• Висновки
• Перелік використаної літератури
• Додатки

Вступ

ринковий ціноутворення страховий

В умовах ринкової економіки успіх будь-якого підприємства або підприємця багато в чому залежить від того на скільки правильно вони будуть встановлювати ціни на свої товари й послуги. Але це не так просто зробити, тому що на ціни впливає комплекс політичних, економічних, психологічних і соціальних факторів. Сьогодні ціна може визначатися кількістю витрат на виробництво товару, а завтра її рівень може залежати від психології поводження покупців. Отже, підприємець при встановленні ціни на товар повинен ураховувати всі фактори, що впливають на її рівень, і встановити ціну таким чином, щоб дістати прибуток.

Однак, на сучасному етапі значна частина підприємців нашої країни не має необхідних теоретичних і практичних знань складного механізму ціноутворення на товари й послуги. Результатом цього є те, що вони допускаються серйозних помилок при встановленні цін, що веде в ряді випадків до істотних збитків, а іноді й до банкрутства підприємств. Щоб цього не трапилося, кожен економіст, кожен підприємець повинен опанувати теорію і практику ціноутворення. Саме тому, актуальність даної роботи полягає в дослідженні політики ціноутворення на підприємствах, що діють в сучасних умовах ринкових відносин, що склались на вітчизняному ринку.

Метою роботи є проведення дослідження політики ціноутворення підприємства на прикладі СК «Країна», проведення розрахунків фінансового стану підприємства і на основі отриманих даних викладення власні висновків та наведення рекомендацій, щодо шляхів покращення функціонування підприємства.

Дана робота складається з вступу, 3 розділів: «Цінова політика підприємства та методи її реалізації», «Розробка ринкової політики ціноутворення в СК «Країна»», «Вдосконалення розробки ринкової політики ціноутворення в СК «Країна»», а також висновків, переліку посилань та додатків.

У вступі розкрито мету та актуальність роботи, а також її структуру.

Перший розділ присвячений дослідженню теоретичного аспекту: вивчення поняття ціноутворення, функцій та видів цін, ціновій політиці та стратегії підприємства.

У другому розділі було проведено аналіз конкретного підприємства. На основі даних наданих підприємством розраховано показники фінансових результатів діяльності підприємства, та проведений горизонтальний та вертикальний аналіз. Також у другому розділі наведена загальна характеристика СК „Країна”.

На основі проведеного дослідження та даних показників, у третьому розділі були представлені рекомендації та шляхи покращення політики ціноутворення на підприємстві.

У заключній частині зроблено висновок, внесено власні пропозиції щодо подальшої розробки політики ціноутворення у страховій компанії.

Для демонстрації змін в балансах за аналізований період, а також для легшого сприйняття, інформація подавалась схематично, або за допомогою таблиць та графіків. Для розрахунку фінансової стійкості та ефективності підприємства використовувались такі показники, як фінансової стійкості, оборотності коштів на підприємстві, ліквідності (швидкої, абсолютної, загальної), платоспроможності, коефіцієнт ефективності майна, автономності та показники рентабельності реалізованої продукції, операційної діяльності, майна, основних засобів, власного капіталу, оборотних та залучених коштів.

Робота містить 96 сторінок тексту, 10 рисунків, 9 таблиць, 2 схеми, 34 джерела використаної літератури, 10 додатків. Інформаційною основою дослідження є дані фінансової звітності СК „Країна”, навчальні посібники, підручники, періодичні видання та інтернет-джерела.

1. Цінова політика підприємства та методи її реалізації

1.1 Система цін, їх класифікація та функції

Усі діючі в економіці ціни взаємопов'язані й утворюють єдину систему, яка перебуває в постійному русі під впливом ринкових факторів. Система цін являє собою сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених цін в економіці, які дають змогу всім підприємницьким структурам нормально здійснювати свою діяльність і реалізувати кінцеву продукцію та послуги з найбільшою вигодою для себе. Вона характеризується видами цін, характером взаємозв'язків та взаємозалежностей між ними, рівнем, структурою та динамікою цін:

- рівень - це абсолютне кількісне вираження ціни в грошах;

- структура - це визначене співвідношення елементів ціни в% або долях;

- динаміка - це зміна рівня цін в умовах ринку, динаміка цін не завжди передбачена.

Система цін для окремої підприємницької структури складається з трьох блоків взаємозалежних і взаємодіючих цін:

1) ціни, за якими підприємницька структура закуповує економічні ресурси, що необхідні їй для простого та розширеного відтворення своєї діяльності;

2) ціни, які використовуються підприємницькою структурою для здійснення внутрігосподарських розрахунків між структурними підрозділами за продукцію, роботи й послуги проміжного характеру;

3) ціни, за якими підприємницька структура реалізує кінцеву продукцію, роботи та послуги.

У цілому система цін також представлена окремими блоками взаємозалежних і взаємодіючих цін.

Тісний взаємозв'язок і взаємозалежність цін, які входять у систему, обумовлений двома обставинами:

1) усі ціни формуються на єдиній методологічній основі. Цією основою є закони вартості, попиту й пропозиції, конкуренції;

2) господарська діяльність усіх підприємств (фірм), сфер виробництва й галузей економіки тісно взаємопов'язана і в кінцевому підсумку утворює єдиний господарський комплекс. Взаємозв'язок підприємств і галузей може носити виробничий, технологічний, економічний та інший характер.

Крім цього, система цін тісно пов'язана з економічним середовищем, в якому вона функціонує. Таке середовище включає: товарне виробництво, різні форми власності, конкуренцію та ін. Залежність ціноутворення від економічного середовища знаходить свій вияв у різних за характером системах цін. Для командно-адміністративної економіки характерне функціонування централізованої системи цін. Відмінними ознаками цієї системи цін є наступні природа, характер та наслідки впливу цін на розвиток економіки:

* централізоване встановлення рівнів цін на продукцію й тарифів на послуги відповідними органами державної влади, зумовлене монополією державної власності на засоби та результати виробництва;

* слабке врахування дії об'єктивних економічних законів;

* формування цім у сфері виробництва;

* диктат виробника продукції та послуг над споживачем і відсутність конкуренції;

* диспропорції у рівні оптових, закупівельних і роздрібних цін;

* обмежена мережа каналів реалізації продукції та послуг, яка спричинювала обмежену кількість видів і різновидів цін.

У тих країнах, де в економіці провідне місце належить приватній власності, функціонує та розвивається ринкова система цін, яка має зовсім інакшу природу, характер і наслідки впливу на розвиток економіки. В умовах ринку існує вільне ціноутворення. При цьому держава може впливати на нього тільки економічними методами, а саме:

* встановлення граничного рівня ціни;

* визначення і обмеження рівня рентабельності;

* використання податкової політики;

* проведення заходів, які направлені на розвиток конкуренції та ін.

Для ринкової системи цін характерні такі особливі риси:

* децентралізоване вільне встановлення рівнів цін на продукцію й тарифів на послуги зумовлене домінуючим місцем приватної власності на засоби та результати виробництва;

* врахування дії об'єктивних економічних законів;

* формування цін у сфері товарного обміну;

* елементи державного регулювання ринкових цін;

* конкурентні основи встановлення ринкових цін і диктат споживача над виробником;

* динамічна підтримка пропорційності рівнів цін і тарифів;

* розгалужена мережа каналів реалізації продукції та послуг, яка породжує різноманітні види цін. [18, с.14-15;28, с.13-15]

Ціна - економічне поняття, існування й важливість якого нікому не треба пояснювати й доводити. З дитячих років, як тільки людині доводиться спостерігати або самій брати участь у покупці, вона на побутовому рівні сприймає, що таке ціна і яку роль вона відіграє в її житті й житті інших людей.

Висока ціна означає, що річ дорога і її покупка вимагає більших грошових витрат, а низька ціна означає дешевину й менше навантаження на кишеню покупця. Однак ціна, а точніше, ціни, вся їхня сукупність являють собою не тільки індивідуальну, соціальну категорію. Вони регулюють як окремі покупки й продажі товарів споживачам, так й економічні процеси в цілому, включаючи виробництво, розподіл товарів, обмін або споживання благ, надання послуг. Тут уже всі ціни, разом узяті, з урахуванням їх формування й зміни діють як загальний, єдиний, цілісний ціновий механізм.[18, с. 68]

Ця функція цін й їхня взаємодія на економіку в масштабах не тільки особистості й родини, але й підприємства, галузі, території, країни набагато менше відомі споживачам.

Ціни, безсумнівно, являють собою тонкий, гнучкий інструмент і у той же час досить потужний важіль керування економікою. У директиво керованій економіці ціни використовуються як зовнішній регулятор, інструмент впливу з боку уряду, тоді як у ринковій вони утворюють частину системи саморегулювання.

У ціновому механізмі варто розрізняти й виділяти дві взаємодіючі частини. Це, з одного боку, самі ціни, їхні види, структура, величина, динаміка зміни й, з іншого боку - ціноутворення як спосіб, правила встановлення, формування нових цін і зміни діючих. Ціноутворення, з яким люди знайомі набагато менше, ніж із цінами, виступає активно, що задає частиною всього цінового механізму. Воно, властиво, і визначає величину ціни. Але найчастіше ціноутворення від нас сховано, а ціни ми бачимо наяву. Ціни й ціноутворення становлять у своїй єдності ціновий механізм [21, с. 114].

Під загальною широко розповсюдженою назвою «ціна» розуміється комплекс економічних понять, що входить у єдину синтетичну систему. Реально під одним найменуванням «ціна» існує, як згадувалося вище, безліч її видів, що розрізняються між собою призначенням, областю застосування, способом формування.

Щоб глибше вникнути в сутність поняття «ціна», необхідно розглянути різноманітні види й функції цін, вивчити механізм формування цін, способи їхнього визначення.

Поява товарних, а потім металевих і паперових грошей породило можливість виражати ціну в тих самих одиницях товарного еквівалента, використовуваного як кошти платежу. Тепер уже й продавець і покупець бачать у ціні товару кількість грошових одиниць, яку можна одержати або доводиться платити за одиницю товару.

Доцільно розділяти два підходи до формування цін: ринковий і виробничий (витратний). При першому підході визначальним фактором ціноутворення є кон'юнктура ринку, попит та пропозиція товару. При другому - в основу встановлення ціни товару кладуть виробничі витрати, насамперед трудові, пов'язані зі створенням, випуском товару.

У рамках ринкового підходу прийнятно наступне визначення:

Ціна - це форма вираження цінності благ, що проявляється в процесі їхнього обміну.

У такому формулюванні виділяються два основних акценти. По-перше, підкреслюється безпосередній зв'язок ціни товару із цінністю, корисністю, яким він володіє як об'єкт споживання. По-друге, відповідно до такого трактування ціна товару проявляється як економічна сутність тільки в умовах його обміну на гроші або інший товар. Так що поза ринком, без купівлі-продажу про ціну говорити не доводиться, ціну здатний установити тільки ринок [7, с.81].

Інші позиції відносно суті ціни властиві виробничому підходу, що опирається на зв'язок цін з факторами - виробництва в цілому й з головним фактором - працею. Для такого підходу типове наступне формулювання:

Ціна - це грошове вираження вартості товару.

У такому визначенні центр ваги перенесений на поняття «вартість». Відповідно до трудової теорії вартості, що бере початок у працях А. Сміта й Д. Рікардо й розвинута потім К. Марксом, вартість визначається витратами праці на виробництво товару, тобто має трудову природу. Щоб обійти численні труднощі кількісного виміру вартості в її трудовому сприйнятті, К. Маркс змушений був увести поняття «абстрактна й конкретна праця», «суспільно необхідні витрати праці», але при цьому вартість продовжувала залишатися теоретичною категорією.

Практичний зв'язок між вартістю й ціною був прокладений за допомогою застосування витратного принципу, у рамках якого величина ціни визначається за допомогою зміни сумарних витрат всіх факторів на виробництво одиниці товару в грошовому вираженні, іменованих витратами виробництва, тобто ціна дорівнює середнім витратам. Додаток до витрат певної величини прибутку приводить до встановлення шуканої ціни [13].

Доводиться відзначати, що «вартісний» підхід до ціни в його трудовому трактуванні має природну обмеженість внаслідок застосовності тільки до продуктів праці. На підставі цього підходу не представляється можливим установлювати ціни предметів, речей, що не є результатами людської праці, скажемо, землі, природних багатств. У рамках виробничого підходу вважається, що вони не мають трудову, мінову вартість. Щодо цього ринковий підхід більше універсальний і конструктивний [11, с.34].

1.2 Завдання, політика та стратегія ціноутворення

Ціноутворення - це процес встановлення цін на товари та послуги. При ринковому ціноутворенні реальний процес формування цін відбувається не на виробництві, не на підприємстві, а у сфері реалізації продукції, тобто на ринку під дією попиту і пропозиції. Ціна товару та його користь проходять перевірку ринком і остаточно формуються на ринку. Кожна фірма ставиться до проблем ціноутворення по-своєму. В дрібних фірмах ціни зазвичай встановлюються головним керівником. У великих компаніях проблемами ціноутворення, як правило, займаються керівники середнього рівня. Однак і тут керівництво подає загальні установки, формує цілі політики цін, затверджує ціни. У галузях, де фактори ціноутворення відіграють вирішальну роль (аерокосмічна промисловість, залізниці, нафтодобувна промисловість та ін.), фірми часто створюють відділи цін, які розробляють ціни або допомагають робити це іншим підрозділам.

Процес ціноутворення здійснюється на основі методології. Методологія ціноутворення - це сукупність найбільш загальних правил формування ціни, пов'язаних в основному з макроекономічними особливостями господарської системи, а також із різними сферами ціноутворення. У зв'язку з цим методологічні принципи можуть бути загальними як для економіки в цілому, так і для групи суміжних галузей, виробництв. Загальні методичні правила визначаються законодавчими органами країни. Ці правила стосуються переліку витрат, що включають до собівартості як розрахункову основу ціни і порядку відображення в ціні елементів прибутку. Методологія процесу ціноутворення єдина для будь-якої системи незалежно від того, хто її встановлює, періоду дії, сфери діяльності підприємства. На основі методології виробляється політика ціноутворення підприємства, а також його стратегія.

Найважливішими елементами методології ціноутворення є принципи ціноутворення:

· науковість;

· цільова спрямованість;

· безперервність;

· єдність процесу ціноутворення.

Для здійснення процесу ціноутворення в ринковій економіці безпосередньо на підприємстві потрібні певні умови. Основні з них:

· економічна самостійність;

· комерційні умови діяльності;

· захищеність;

· конкуренція на ринку;

· рівновага ринку.

Конкретизація політики ціноутворення здійснюється різними методами встановлення цін і контролю над ними. Варто зазначити, що ціни різняться спрямованістю, метою, механізмом утворення та дії. Інакше кажучи, методика як елемент методології дає змогу здійснювати політику, яка відповідає економічній стратегії діяльності підприємства. Таким чином, методика ціноутворення - це сукупність більш конкретних правил побудови ціни, які відображають специфіку галузей, виробництв, продуктів.

В умовах адміністративного регулювання економіки всі елементи ціни виступають у формі нормативів, встановлених керуючими органами. В умовах ринкової економіки ціна не є нормативом. Основний масив цін представлений вільними цінами, використовувані разом з ними регульовані ціни не ідентичні фіксованим адміністративним цінам. Ступінь свободи, важелі цінового регулювання неоднакові і залежать від специфіки конкретної галузі і виробництва. Із поняттям "методологія ціноутворення" пов'язують таку категорію, як модель ціни.

Модель ціни - це найбільш принципова форма виразу ціни як економічної категорії. Модель ціни, як і методологія ціноутворення, визначається в першу чергу типом господарської системи. Тип господарської системи, пов'язана з ним методологія ціноутворення, модель ціни - ось вихідні умови, що визначають цінову поведінку учасників господарського процесу.

Цінові методи - це методи формування цін на товари і послуги в рамках прийнятої цінової стратегії.

Механізм ціноутворення в умовах ринкових відносин проявляється через ціни, їх динаміку. Динаміку цін формують два важливих фактори - стратегічний і тактичний.

Стратегічний фактор проявляється тоді, коли ціни утворюються на основі вартості товарів. Навколо вартості постійно відбуваються коливання цін. Процес цей дуже складний. Тактичний фактор виражається в тому, що ціни на конкретні товари формуються під впливом кон'юнктури ринку. Перший фактор - це фактор довгострокового, перспективного результату, другий може часто змінюватися (в днях, годинах і т.д.), оскільки динаміка кон'юнктурних зрушень дуже висока. Як перший, так і другий фактори є дуже важливими в умовах ринкової економіки, і ними потрібно досконало оволодіти і навчитися користуватись. Перший фактор ставить у найбільш сприятливі умови ті підприємства, що мають сучасну техніку, технологію, користуються передовими методами організації праці і т.п. Другий - ті підприємства, що досконало і швидко вміють користуватися кон'юнктурою ринку. В цьому випадку потрібні гнучкість, ретельна підготовка виробництва і виробничої інфраструктури, детальне вивчення ринку (маркетинг), а також високопрофесійні виконавці (кадри). Проте найбільшу впевненість в успіху і виграш отримують на ринку ті підприємства, що мають можливість використовувати обидва фактори. [28, c.11-13]

Ще один спосіб проникнення в суть цін складається у вивченні їхніх функцій, що характеризують роль, що ціни грають в економіці. При цьому треба мати на увазі, що функції цін і способи їхньої реалізації розрізняються залежно від природи того економічного середовища, у якому вони діють, використовуються. Насамперед мається на увазі розходження дії цінового механізму в економіці централізовано-державного й ринкового типу.

Рис. 1.1. Функції ціни

Функція обліку й зміни витрат суспільної праці. Ця функція визначається сутністю ціни як грошового вираження вартості. Ціна виступає тим економічним інструментом, що дозволяє організувати вартісний облік різних господарських процесів, виміру їхніх результатів. Реалізуючи обліково-вимірювальну функцію, ціна дає можливість зіставляти всілякі споживчі властивості товарів і послуг виходячи з витрат праці. Ціна показує, у що обходиться суспільству забезпечення потреби в конкретній продукції. Вона дає можливість виявити, скільки витрачено праці, сировини, матеріалів, та комплектуючих виробів на виробництво й реалізацію товару. Ціна визначає як величину витрат виробництва й обігу, так і розмір прибутку [25, с.18].

Функція збалансованості попиту та пропозиції. Саме через ціни здійснюється зв'язок виробництва й споживання, пропозиції та попиту. За ціною можна судити про наявність або відсутність необхідних пропорцій у виробництві й обігу. З появою диспропорцій у господарстві рівновага може бути досягнуто або зміною обсягу виробництва, або зміною ціни, або одночасною зміною того й іншого. Ціна об'єктивно впливає на виробника, змушуючи його підвищувати якість і розширювати асортимент товарів.

Стимулююча функція ціни характеризується її взаємодією виробництва та споживання різних товарів. Ціна стимулює виробника через рівень укладеної в ній прибутку. У результаті ціни сприяють або перешкоджають росту випуску й споживання товарів.

За допомогою цін можна реально стимулювати науково-технічний прогрес, забезпечувати економію витрат, поліпшувати якість продукції, змінювати структуру виробництва й споживання. Стимулювання забезпечується шляхом варіювання рівнем прибутку в ціні, надбавками, знижками із ціни.

Функція розподілу й перерозподілу. Ця функція ціни пов'язана з відхиленням її від вартості в рамках дії ринкових факторів. Ціни виступають інструментом розподілу й перерозподілу національного доходу між регіонами, галузями економіки, її секторами, різними формами власності, фондами нагромадження й споживання, різними соціальними групами населення. Дана функція ціни відображається через акцизи на конкретні групи товарів, податок на додану вартість й інші форми вилучення податкового характеру, що надходять у бюджет [11].

З вищевикладеного матеріалу можна зробити висновок: ціна як основна категорія ринку повинна розглядатися в тісному зв'язку з ринком - його закономірностями, умовами й особливостями.

1.3 Методи та моделі ціноутворення.

По ряду ознак ціни підрозділяються на окремі види. Розглянемо основні, широко розповсюджені види цін.

Рис. 1.2. Види цін

1). Види цін залежно від сфер торгівлі.

На ціни накладає відбиток вид торгівлі товарами й послугами, за допомогою якого реалізуються товари, масштаби торговельних операція й характер реалізованого товару. По цих ознаках ціни діляться на оптові, роздрібні, закупівельні й тарифи.

Оптовими називаються ціни, по яких продукція реалізується великими партіями, в умовах так називаної оптової торгівлі. Система оптових цін застосовується в торговельно-збутових операціях між підприємствами, а також при реалізації продукції через спеціалізовані магазини й збутові контори оптової торгівлі, на торговельних біржах й у будь-яких інших торговельних організаціях, що продає товари оптом, у значній кількості.

Роздрібними прийнято називати ціни, по яких товари продаються в так називаній роздрібній торговельній мережі, тобто в умовах їхнього продажу індивідуальним покупцям, при відносно невеликому обсязі кожного продажу. За роздрібними цінами звичайно реалізуються товари народного споживання населенню й у меншій мері - підприємствам, організаціям, підприємцям.

Роздрібна ціна звичайно вище оптової на величину торговельної надбавки, за рахунок якої компенсуються витрати обігу в роздрібній торгівлі й створюється прибуток організацій й установ роздрібної торгівлі.

Закупівельні ціни - це ціни державних закупівель продукції в підприємств, організацій, населення. В українській економічній практиці були й деякою мірою продовжують бути розповсюдженими державні закупівлі сільськогосподарської продукції в її виробників за закупівельними цінами для продовольчого постачання міського населення Однак у принципі термін «закупівельні ціни» можна трактувати набагато більш широко, стосовно до всіх видів державних закупівель.

Певною специфікою володіють ціни на послуги, що представляють види діяльності, при яких не створюється продукт у його матеріально-речовинній формі, але змінюється якість наявного продукту. Найчастіше виробництво послуги збігається з початком її споживання. Специфічність послуг як виду діяльності накладає відбиток на формування цін на послуги, іменованих тарифами (розцінками). При встановленні тарифів на послуги враховується не тільки обсяг робіт, але й часовий фактор, істотну роль грає якість. Типовими прикладами тарифів є рівень оплати комунальних і побутових послуг, плата за телефон, за користування радіо й телебаченням [24, с.200].

2). Види цін, що розрізняються ступенем і способами регулювання.

По ступені й способу регулювання ціни розділяються на групи:

- жорстко фіксовані (призначувані);

- регульовані (змінювані);

- договірні (контрактні);

- вільні (ринкові).

Жорстко фіксовані, тверді ціни призначаються органами ціноутворення або інших державних органів, їхній рівень фіксується документально. Ні виробники, ні продавці товару не мають право змінити величину такої ціни в яку-небудь сторону, така зміна переслідується за законом.

Регульовані ціни називаються так тому, що їхня величина регулюється державними органами. При регулюванні вплив з боку держави на ціни носить обмежений, непрямий характер, здійснюється за допомогою впливу на зміну попиту та пропозиції товару.

Договірні ціни - це ціни, величина яких визначена актом купівлі-продажу, документально зафіксованим контрактом між продавцями й покупцями. У сучасній практиці ділового співробітництва прийнято виділяти в договорах спеціальний розділ, у якому обмовляється рівень цін. У ряді випадків у договорі фіксується не абсолютна величина цін, а діапазон цін (у межах від і до), верхній або нижній рівень (не вище або не нижче) або зв'язок з державними, ринковими, світовими цінами. Обмовляється також допустимість зміни закріплених контрактом цін внаслідок, скажемо, інфляції, виникнення форс-мажорних обставин, прийняття нових законів.

Вільні ринкові ціни, як ясно з їхньої назви, звільнені від безпосереднього цінового втручання державних органів, формуються під впливом кон'юнктури ринку, законів попиту та пропозиції й звуться рівноважних цін, тобто таких цін, при яких обсяг попиту дорівнює обсягу пропозиції товарів на ринку.

Перехід від фіксованих державних цін до вільних, ринкових цін називають лібералізацією цін [24, с.204].

Рис. 1.3. Методи ціноутворення

Найпростіший метод ціноутворення полягає у розрахунку ціни за формулою: середні витрати плюс прибуток. Другий додаток іноді називають націнкою, її розмір залежить від виду послуги, попиту на нього, вартості послуги одної одиниці, обсягу продажу тощо.

Для багатьох підприємців дуже зручний метод ціноутворення на основі рівноваги попиту і пропозиції.

Як уже зазначалося, продавець відчуває цю рівновагу за стійким попитом на свої послуги. Популярний також метод розрахунку ціни на основі аналізу беззбитковості та забезпечення цільового прибутку.

Цей метод заснований на вивченні графіка беззбитковості. Виробник знає, що покриття валових витрат виробництва потребує певного обсягу виробництва товарних одиниць.

Такий метод ціноутворення передбачає аналіз різних варіантів цін, їхнього впливу на обсяг збуту. Він необхідний для подолання рівня беззбитковості та одержання бажаного прибутку.

Встановлення цін на нові послуги. Досвід показує, що спочатку виробник встановлює на послуги, які раніше не виробляв, високі ціни. У такому разі говорять, що фірма знімає «вершки» з ринку. Проте це можливо за певних умов: великий попит, висока ціна не повинні швидко «створювати» нових конкурентів і, нарешті, висока ціна має відповідати високій якості послуг.

Складовою частиною системи ціноутворення є широко поширена система знижок з встановлених прейскурантних цін. Знижки застосовують фірми - виробники продукції та роздрібна торгівля. Знижки - це своєрідна відповідь на дії конкурентів, коли вони починають знижувати ціни. Знижки використовуються для залучення нових споживачів та скорочення великих запасів.

Встановлення знижок має цілий ряд причин:

1. Знижка сама собою створює у покупця переконання і впевненість про те, що фірма - продавець (відповідно прямий виробник) йде саме йому на зустріч, що, звичайно, підкреслює значення покупця-споживача у власних переконаннях.

2. У покупця складається враження, що фірма - продавець є безумовно солідною та стабільною організацією, оскільки вона може собі дозволити певне зниження цін. Справжню ж користь з всіх цих заходів отримує перш за все фірма - продавець через те, що вона прискорює товарорух та збільшує об'єм продажу.

Таким чином розрізняють наступні види знижок:

За оплату товару готівкою (загальна чи проста знижка). Така форма платежу покращує фінансове положення виробника з точки зору готівкових грошей, оскільки зазвичай в практиці ринкових відносин строки оплати рахунків за відвантажену продукцію коливаються від 30 до 90 днів. В залежності від суми угоди такі знижки можуть складати від 3 до 6%.

Кількісна - зниження ціни за купівлю великих партій товару. Продаж і транспортування продукції такими партіями знижують збутові витрати виробника. Йому такі знижки вигідні, так як одночасно знижується і собівартість продукції по мірі збільшення об'єму партії, що виробляється.

Дилерська надається дилерам чи посередникам за послуги, пов'язані з просуванням продукції до кінцевого споживача. Слід відмітити, що такий вид знижок також досить важливий для виробника, оскільки просування товарів таким чином перекладається на плечі посередників.

Спеціальна (персоніфікована), надається певній категорії покупців, якими безпосередньо зацікавлені продавці.

Сезонна надається покупцеві за купівлю несезонного товару або в період сезонного розпродажу. Величина таких знижок доходить до 50-80%.

Конусна надається постійним покупцям, якщо вони за певний період купляють попередньо обумовлену кількість товару. Вона може складати 7-8% вартості обороту.

Закрита робиться на продукцію, що виробляється в замкнених формуваннях, наприклад, у внутрішньо фірмових поставках, внутрішні торгівлі економічних угрупувань, а також на товари, що поставляються за спеціальним між управлінською домовленістю.

Непомітна - форма додаткових безкоштовних послуг продавця покупцю. Наприклад, надання пільгових кредитів. Такі знижки стимулюють купівлю оптових партій товарів. [27]

В умовах вітчизняної економіки всі ціни складають єдину цілісну систему, яка під впливом багатьох чинників безупинно змінюється та розвивається. Дану систему утворюють різні види цін, що між собою тісно пов'язані та взаємозалежні. Кожна окрема ціна і кожна окрема група цін перебувають у постійному розвитку піл впливом таких ринкових факторів, як співвідношення попиту і пропозиції, конкурентне середовище, структура і тип ринку, податкова політика держави, економічний стан держави тощо. Цінова система має головні, вирішальні ланки. Рух цін на основні товари в той чи інший бік від їх вихідного рівня відповідно трансформує усю цінову систему. До цих цін відносяться, перш за все, ціни на видобувну сировину і енергетичні ресурси (руда, вугілля, нафта, газ, електроенергія). Наступний рівень включає ціни на кінцеві вироби машинобудування (машинні комплекси під різні промислові технології), на продукти хімічного виробництва, сільськогосподарську сировину та продовольчі ресурси. Ціни вихідної сировини і паливно-енергетичних ресурсів, які виступають основою матеріальних витрат, відіграють визначальну роль у формуванні ціни на товари.

Провідну роль у всій системі цін відіграють ціни на продукцію базових галузей промисловості. До них відносяться паливно-енергетичні галузі (вугільна, нафтова, газова, електроенергетика) та металургія. Так, зміни цін на енергоносії дуже швидко відбиваються на рівні цін продукції всіх галузей економіки. Значний вплив на ціни продуктів галузей легкої і харчової промисловості здійснює динаміка цін на продукцію сільськогосподарського виробництва. [23, с.69-71; 17, с. 19]

Процес функціонування цін в єдиній економічній системі характеризується не тільки прямим зв'язком, а й зворотним. Прикладом цьому є зростання в сучасних умовах цін на енергоносії, що викликає відповідне підвищення цін в інших галузях економіки. Як результат, через певний час підприємства паливно-енергетичного комплексу змушені закуповувати у постачальників устаткування, машини, паливо, сировину та інші матеріально-технічні ресурси за більш високими цінами.

Дослідження системи цін у вітчизняній економіці показали, що взаємозв'язок і взаємозалежність цін у ній визначається трьома основними чинниками:

* єдністю процесу формування витрат у всіх сферах і галузях економіки;

* характером взаємодії всіх елементів ринкового механізму господарювання із сектором державної економіки;

* взаємозв'язком усіх суб'єктів вітчизняної економіки в процесі реалізації продукції.

Рис. 1.4. Основні ознаки класифікації цін в умовах вітчизняної економіки

Дану систему цін залежно від конкретних ознак можна певним чином систематизувати. Різні автори дають різну класифікацію. Розглянемо, на мій погляд, одну з найправильніших із них (рис.1.4). Така класифікація дає змогу підвищити ефективність діючих цін на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки та створити умови для використання їх у ринковій системі.

1. З урахуванням характеру економічного обороту ціни поділяються на:

* оптові ціни, за якими підприємство реалізує свою продукцію іншим підприємствам, а також збутовим організаціям і посередникам. Оптові ціни виробника включають повну собівартість продукції, прибуток підприємства-виробника та непрямі податки (акцизний збір з підакцизних товарів, податок на додану вартість і мито). Оптова ціна торгівлі включає оптову ціну виробника та витрати і прибуток збутової організації. Вона також включає податок на додану вартість, визначений за діючою ставкою до величини поверх оптової ціни виробника;

* закупівельні ціни, що являють собою різновид оптових цін, за якими виробники сільськогосподарської продукції продають її державним організаціям у порядку держзамовлення, а також підприємствам і підприємницьким структурам для подальшої переробки і продажу;

* ціни на будівельну продукцію, що встановлюються переважно за згодою між замовником і підрядчиком. Можуть бути представлені у вигляді: прейскурантних цін або кошторисної вартості будівельного об'єкта;

* тарифи, що являють собою відповідну плату за надання певних послуг при перевезенні пасажирів і вантажів, у системі побутового та сервісного обслуговування, інших видах обслуговуючої діяльності;

* роздрібні ціни - це ціни, за якими товари продаються в роздрібній торговій мережі індивідуальним або дрібнооптовим споживачам, переважно населенню. Товари з роздрібної торгової мережі вибувають із сфери обігу і споживаються в домашньому господарстві або виробництві. Роздрібна ціна включає оптову ціну, затрати і прибуток торгових організацій.

Значну питому вагу в структурі оптових та роздрібних цін займають непрямі податки: акцизний збір та податок на додану вартість. Особливо значна їх частка в таких товарах, як тютюнові вироби та алкогольні напої. Тому визначення їх величини в ціні товарів набуває важливого значення.

Акцизний збір являє собою непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари, який включається до ціни цих товарів. Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір, а також ставки цього збору затверджуються Верховною Радою України.

Акцизний збір обчислюється у твердих ставках євро з одиниці реалізованих (переданих, ввезених в Україну) товарів, а для імпортних товарів - до оборотів, які визначаються виходячи з митної вартості з урахуванням фактично сплачених сум митних зборів, ввізного (імпортного) мита та акцизного збору. Акцизний збір з продажу товарів вітчизняного виробництва обчислюється виходячи з їх вартості за реалізаційними цінами, включаючи акцизний збір, але без сум податку на додану вартість.

Податок на додану вартість (ПДВ) являє собою частину заново створеної вартості, яка підлягає сплаті до державного бюджету на кожному етапі виробництва і реалізації товарів. Об'єктом обкладання податком на додану вартість є операції з продажу товарів, робіт та послуг на території України, ввозу та вивозу їх за кордон. Сума цього податку визначається як різниця між загальним обсягом нарахованого податку (податковими зобов'язаннями) та сумою податкового кредиту. Ставка податку на додану вартість встановлюється у відсотках до бази оподаткування, яка визначається, виходячи з вартості товарів, робіт та послуг, за вільними чи регульованими цінами. Основною ставкою податку на додану вартість є 20 відсотків до бази оподаткування (обсяг продажу без ПДВ). Але якщо ціна товару включає податок на додану вартість, то суму цього податку можна визначити за ставкою 16,67 відсотка.

Кожна ціна включає певні елементи. Такими складовими роздрібної ціни є собівартість, акцизний збір з підакцизних товарів, податок на додану вартість, торгові націнки збутових організацій. Елементи ціни становлять основні частини, що впливають на її рівень. Тому для практики ціноутворення виключно важливе значення має точність визначення її складових елементів. Залежно від виду ціни її складові елементи можуть змінюватися. Питома вага окремих елементів у складі ціни в грошовому виразі становить структуру ціни.

Структура ціни на різні види продукції не залишається стабільною. Її динамічність вимагає постійного спостереження за змінами з метою вжиття відповідних заходів до того, як такі зміни почнуть негативно впливати на господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання. Для належного керівництва підприємницькою структурою необхідні детальні відомості не тільки про рівень і співвідношення цін, але і про формування їх структури. З цією метою необхідно виконувати відповідні розрахунки для отримання інформації про калькуляції собівартості окремих виробів. Без них підприємницька структура працює наосліп і тому не може застосовувати всю повноту методів і важелів економічного управління. [16, с.74,77,79; 20, с. 20-21]

2. Залежно від особливостей процесу просування продукції до споживача всі ціни можна поділити на три групи:

* оптова ціна підприємства, по якій одне підприємство реалізує свою продукцію іншому самостійно;

* оптова ціна промисловості, по якій реалізація продукції підприємства відбувається через збутові організації або посередників;

* роздрібна ціна, по якій підприємство реалізує промислову продукцію безпосередньо населенню.

3. За часом дії ціни класифікують так:

* довгострокові та короткострокові ціни;

* поточні ціни, що змінюються в рамках одного контракту відповідно до коливань кон'юнктури ринку;

* ковзні, або спадаючі ціни, що встановлюються залежно від рівня попиту, поступово знижуючись в міру насичення ринку продукцією;

* гнучкі ціни, що швидко реагують на зміну попиту і пропозиції на ринку;

* сезонні ціни, що діють у певний період року.

4. За територією дії ціни поділяються на міжнародні, загальнодержавні (єдині), регіональні та зональні. Особливістю регіональних та зональних цін є те, що рівень їх визначається регіональними (зональними) органами влади та управління економікою. При цьому враховуються величини витрат на виробництво продукції, особливості її реалізації в регіоні та за його межами, а також інші регіональні чинники ціноутворення.

5. За порядком відшкодування споживачем транспортних витрат по доставці пасажирів і вантажів розрізняють ціни (тарифи) залежно від:

* місця, до якого всі витрати на транспортування бере на себе виробник, а подальше перевезення оплачує покупець (ціни ФОБ, ФЛОР, СКІФ та франко-ціни);

* зон, для яких встановлюється єдиний тариф по перевезенню пасажирів і вантажів;

* наявності базисних пунктів, для яких на перевезення однакової продукції встановлюються різні тарифи. Між цими пунктами тарифи відповідним чином диференційовані.

6. За ступенем новизни продукції розрізняють ціни на нові товари та на ті, що реалізуються на ринку вже тривалий час. Від цього чинника та попиту на продукцію залежить методика визначення рівня ціни.

7. Урахування меж держави в процесі реалізації продукції поділяє ціни на зовнішні та внутрішні. На рівень цін зовнішньоторговельного обороту значний вплив мають ціни світових ринків, що характеризують умови виробництва та реалізації продукції у світовому господарстві. Такі ціни використовуються при експорті та імпорті товарів, певною мірою формуючи економічні зв'язки з іншими країнами. Зовнішньоторговельні операції здійснюються, як правило, на базі цін основних світових товарних ринків. Внутрішні ціни визначаються особливостями вітчизняних ринку виробників і ринку споживачів, а також рівнем конкурентоспроможності вітчизняної продукції відносно імпортних аналогів.

У процесі переходу вітчизняної економіки до ринкових відносин запроваджена система цін, яка враховує характер впливу держави на процес ціноутворення в умовах підприємства (рис.1.5). Дані ціни залежно від ступеня свободи при їх формуванні та використанні поділяють на фіксовані, регульовані та вільні. [8, с.21-22].

Рис. 1.5. Система цін вітчизняної економіки в перехідних умовах до ринку

Фіксовані ціни на продукцію розробляються відповідними державними органами та затверджуються Управлінням з питань цінової політики при державній адміністрації. Вони залишаються незмінними по всій території та протягом усього періоду їх дії. У сучасних умовах такі ціни встановлюються на окремі види стратегічної сировини (уранову руду, кіновар), дорогоцінні та рідкісноземельні метали, продукцію військового призначення тощо.

Регульовані ціни встановлюються федеральними або регіональними органами ціноутворення, що функціонують при відповідних виконавчих органах влади. Управління з питань цінової політики при державній адміністрації визначає для таких цін граничні рівні, перевищення яких неприпустиме. Регулювання їх здійснюють регіональні (федеральні) органи ціноутворення в межах установлених верхньої та нижньої границь ціни на основі коефіцієнтів зміни цін, граничних рівнів рентабельності або іншими аналогічними методами.

Вільні ціни формуються на підприємстві та затверджуються його керівництвом. Вони встановлюються на ті види продукції, що не входять до державного переліку фіксованих та регульованих цін. За своєю економічною сутністю вільні ціни є ринковими. Держава у даному разі може прямо впливати на зміну їх рівня через систему фінансового державного механізму або побічно, певною мірою впливаючи на динаміку кон'юнктури ринку. У сучасних умовах фіксовані, регульовані та вільні ціни з урахуванням особливостей їх формування та використання контролюються Державною інспекцією з контролю за цінами при Міністерстві економіки України та відповідними її структурними підрозділами на регіональних рівнях. Це забезпечує підтримку необхідного рівня цінової дисципліни при реалізації продукції в умовах вітчизняного ринку. [23, с.73-74; 24, с.23-24]

8. Залежно від маркетингових цілей ціна в умовах ринку виконує певні функції і має відповідну назву. В ринковій економіці існує багато різних цін, кожна з яких зорієнтована на певний напрям маркетингової діяльності та характеризується деякими особливостями. Основні види ринкових цін, що діють в умовах сучасної вітчизняної економіки (рис.1.6).

Договірні та контрактні ціни встановлюються між виробником і споживачем продукції, між підприємством і посередником (збутовою організацією), між посередницькою структурою та покупцем у разі досягнення згоди відносно процесу купівлі-продажу продукції на момент двостороннього підписання договору (контракту).

Трансфертна ціна застосовується в комерційних операціях в середині підприємства (фірми) в процесі передачі продукції від одного виробничого підрозділу іншому. Вона може встановлюватися на готові вироби, напівфабрикати, сировину, а також на різноманітні послуги. Трансфертна ціна може використовуватися як у процесі функціонування підприємства (фірми) в межах держави, так і за її межами у діяльності міжнародних компаній.

Рис. 1.6. Основні види ринкових цін, що використовуються в умовах вітчизняної економіки

Рівень трансфертної ціни повинен визначатися з орієнтацією на оптимізацію процесу реалізації продукції в межах підприємства та досягнення високих загальних результатів його діяльності. При цьому необхідно враховувати такі особливості:

* ціна має бути досить високою, щоб стимулювати діяльність кожного підрозділу в процесі виробництва продукції та її реалізації в межах підприємства через відповідну мережу збуту;

* ціна має бути досить низькою, щоб зовнішньоторговельний підрозділ був конкурентоспроможним на зовнішньому ринку.

Ціна на основі відчутної цінності товару встановлюється з урахуванням купівельного сприйняття ціннісної значущості продукції споживачем, а не реальних витрат підприємства на її виробництво та реалізацію. Формування такої ціни ґрунтується на основному підході до організації маркетингової діяльності на підприємстві.

Рівень дискримінаційної ціни визначається ставленням підприємства до конкретних груп споживачів. При цьому враховуються потреби споживачів, їхні вимоги до продукції та купівельна спроможність. Продаж однакової продукції відбувається за двома чи більше цінами, що встановлені безвідносно щодо різниці між ціною та рівнем витрат підприємства.

Аналізуючи види ринкових цін, притаманних вітчизняній економіці, зазначимо, що вони за характером дії переважно відповідають гнучким (еластичним) цінам. На відміну від стабільних цін вони змінюються залежно від ринкової ситуації та характерні для ринків, де домінують індивідуальні угоди. Сутність гнучких цін полягає в тому, що ще в процесі формування їх рівень свідомо відхиляється в той чи інший бік від середнього рівня ринкової ціни на аналогічні види продукції. Використання таких цін зумовлене особливостями перехідного періоду до ринкової економіки. Більш детально про деяких із них.

При переважній ціні передбачається зниження її рівня на продукцію, яка займає основну частку ринку (70-80%). Це відбувається за рахунок зменшення величини питомих витрат шляхом зростання обсягів виробництва та економії на витратах з реалізації продукції. Головна мета маркетингової діяльності підприємства при використанні такої ціни полягає у перешкоді проникненню на ринок нових конкурентів.

Пільгові, або стимулюючі ціни часто використовують у сучасних умовах під час реалізації товарів широкого вжитку. Прикладом такої практики, що має місце при продажу товарів масового попиту, є встановлення підприємством або комерційною структурою збиткових цін. При цьому, по-перше, збільшується обсяг реалізації цієї продукції, по-друге, споживачі можуть придбати й іншу, яка є поряд, але запропонована за нормальними цінами. Використання пільгових цін доцільно в короткочасному періоді, інакше споживач звикає до їх рівня і починає сприймати як нормальні.

Престижна ціна встановлюється на ексклюзивні товари дуже високої якості та відповідного іміджу підприємства (фірми). Як правило, такі види продукції характеризуються унікальними ознаками та властивостями.

Ціна для стимулювання збуту використовується в умовах жорсткої конкурентної боротьби. При цьому тимчасово встановлюється рівень даної ціни нижчий від планового значення, а іноді навіть менший від величини собівартості продукції.

Ціни споживчого сегмента ринку встановлюються на приблизно аналогічні види товарів і послуг, які реалізуються різним групам споживачів продукції. Залежно від купівельної спроможності кожної із груп визначаються різні рівні ціни на дані види продукції. Основна проблема при використанні таких цін полягає в установленні обґрунтованих співвідношень цін на різноманітні види аналогічної продукції.

Ціна, що формується з урахуванням рівня поточних цін, зорієнтована на конкурентне середовище. Базою при визначенні її рівня є не величина власних витрат на виробництво та реалізацію продукції, а ціни конкурентів.

Біржові ціни, як правило, застосовуються при реалізації продукції оптовими партіями на товарних біржах. По аукціонних цінах продається продукція, що характеризується унікальними властивостями та ознаками. Особливістю біржової та аукціонної цін є те, що їх рівень при продажу продукції значною мірою залежить від майстерності особи, яка проводить даний процес. [23, с.80-86; 14, с.24-26]

Як показав аналіз діяльності вітчизняних підприємств і комерційних структур у сучасних умовах, інші види ринкових цін використовуються меншою мірою. Зумовлено це тим, що вони не повною мірою враховують особливості маркетингової діяльності суб'єктів вітчизняної економіки в процесі реалізації продукції. Крім того, такі ціни базуються переважно на використанні вже розглянутих підходів до формування ринкової ціни.

Кожне підприємство залежно від мети та особливостей маркетингової діяльності при реалізації продукції вибирає одну із ринкових цін. На процес прийняття цінового рішення впливає багато різних чинників (рис. 1.7). В умовах вітчизняної економіки необхідно також ураховувати ступінь новизни продукції та її споживчі властивості, рівень попиту та його цінову еластичність, коло споживачів продукції, фінансовий стан підприємства, рівень монополізації економіки та характер інфляційних процесів у ній, інші особливості, що визначають результати маркетингової діяльності підприємства.

Рис. 1.7. Основні чинники, що впливають на процес прийняття цінового рішення при виборі виду вільної ціни

Кожний із розглянутих чинників по-різному впливає на процес формування цінової політики підприємства. Зумовлено це характером їх дії як у процесі формування ціни, так і при реалізації продукції на ринку. В зв'язку з цим ефективність прийняття цінового рішення значною мірою визначається не тільки кількісним, але і якісним підходом до оцінки впливу даних чинників.

Відношення держави до діючої системи ціноутворення на вітчизняних підприємствах певним чином визначається особливостями перехідного періоду до ринкових умов (рис.1.8). Звичайно, в цих умовах держава повністю не усувається від процесу ціноутворення як на рівні підприємства, так і в межах усієї країни, але її сучасні функції порівняно з використанням цін при плановій економіці суттєво змінилися. Так, при зростанні концентрації та спеціалізації в окремих галузях виробництва держава повинна певним чином впливати на процес монополізації, який на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки має місце в провідних галузях промисловості.

Державна цінова політика має бути зорієнтована на встановлення партнерських економічних відносин між виробниками та споживачами продукції. Реально це проявляється в розробці та прийнятті відповідних законів, що визначають основні правила поведінки суб'єктів на ринку. Такий підхід сприяє створенню умов для здорової конкуренції в процесі реалізації продукції. При цьому держава стримує прагнення окремих підприємців нейтралізувати або послабити таку конкуренцію, в законодавчому порядку коригуючи їх комерційну діяльність на ринку, а також захищаючи інтереси споживачів продукції. [17, с.28-29]

...