Складовою частиною системи ціноутворення є широко поширена система знижок з встановлених прейскурантних цін. Знижки застосовують фірми - виробники продукції та роздрібна торгівля. Знижки - це своєрідна відповідь на дії конкурентів, коли вони починають знижувати ціни. Знижки використовуються для залучення нових споживачів та скорочення великих запасів.

Рис. 1.8. Функції держави в системі ціноутворення при переході до ринкових відносин

Встановлення знижок має цілий ряд причин:

1. Знижка сама собою створює у покупця переконання і впевненість про те, що фірма - продавець (відповідно прямий виробник) йде саме йому на зустріч, що, звичайно, підкреслює значення покупця-споживача у власних переконаннях.

2. У покупця складається враження, що фірма - продавець є безумовно солідною та стабільною організацією, оскільки вона може собі дозволити певне зниження цін. Справжню ж користь з всіх цих заходів отримує перш за все фірма - продавець через те, що вона прискорює товарорух та збільшує об'єм продажу.

Таким чином розрізняють наступні види знижок:

За оплату товару готівкою (загальна чи проста знижка). Така форма платежу покращує фінансове положення виробника з точки зору готівкових грошей, оскільки зазвичай в практиці ринкових відносин строки оплати рахунків за відвантажену продукцію коливаються від 30 до 90 днів. В залежності від суми угоди такі знижки можуть складати від 3 до 6%.

Кількісна - зниження ціни за купівлю великих партій товару. Продаж і транспортування продукції такими партіями знижують збутові витрати виробника. Йому такі знижки вигідні, так як одночасно знижується і собівартість продукції по мірі збільшення об'єму партії, що виробляється.

Дилерська надається дилерам чи посередникам за послуги, пов'язані з просуванням продукції до кінцевого споживача. Слід відмітити, що такий вид знижок також досить важливий для виробника, оскільки просування товарів таким чином перекладається на плечі посередників.

Спеціальна (персоніфікована), надається певній категорії покупців, якими безпосередньо зацікавлені продавці.

Сезонна надається покупцеві за купівлю несезонного товару або в період сезонного розпродажу. Величина таких знижок доходить до 50-80%.

Конусна надається постійним покупцям, якщо вони за певний період купляють попередньо обумовлену кількість товару. Вона може складати 7-8% вартості обороту.

Закрита робиться на продукцію, що виробляється в замкнених формуваннях, наприклад, у внутрішньо фірмових поставках, внутрішні торгівлі економічних угрупувань, а також на товари, що поставляються за спеціальним між управлінською домовленістю.

Непомітна - форма додаткових безкоштовних послуг продавця покупцю. Наприклад, надання пільгових кредитів. Такі знижки стимулюють купівлю оптових партій товарів. [28]

2. Розробка ринкової політики ціноутворення в СК «Країна»

2.1 Аналіз фінансово-економічної діяльності СК «Країна»

СК «Країна» на страховому ринку України з 1994 року.

Має ліцензії на здійснення 21-го виду страхування.

Входить у ТОП-20 страхових компаній України за розміром страхових платежів.

Є асоційованим членом Моторного (Транспортного) Страхового Бюро України, учасником Добровільного об'єднання страховиків «Будівельний страховий пул» і членом Національного Клубу Страхової Виплати.

Місія і стратегія компанії - Професійно цілодобово забезпечувати страхуванням впевненість клієнтів, створюючи безперервний ріст вартості бізнесу для акціонерів і почуття причетності для співробітників.

Стратегія розвитку СК «Країна» на період 2008--2010 рр.

· Розширення регіональної мережі.

· Приріст страхових платежів за рахунок розвитку продажів для цільових груп клієнтів компанії -- підприємств малого й середнього бізнесу і фізичних осіб у категорії «середній клас».

· Створення й розвиток власної агентської мережі фізичних осіб.

· Посилення унікальних конкурентних переваг по стратегічних продуктах компанії -- автоКАСКО, ДМС, майно.

· Побудова системи управління активами й централізованого управління витратами.

· Створення системи збалансованих показників і диверсифікація інвестиційного портфелю компанії.

· Створення єдиного інформаційного центра на базі багатофункціонального контактного центра.

· Впровадження інноваційних технологій для розвитку електронного бізнесу та продажу страхових послуг через Інтернет-канал.

· Створення й впровадження системи лояльності.

· Створення професійної системи підготовки й підбору персоналу, удосконалення системи матеріального й морального стимулювання.

За підсумками діяльності СК «Країна» у 2009 році компанія зайняла 26 місце по збору страхових платежів у рейтингу українського науково-дослідного інституту Права та економічних досліджень «Insurance TОР».

СК «Країна» підтверджує позицію надійного страховика, зайнявши 29 місце в рейтингу страхових відшкодувань, що були виплачені в 2009 році. У порівнянні з аналогічним періодом 2008 року за показником «Страхові виплати» за рік компанія піднялася на 10 позицій вище, виплативши своїм клієнтам 36,3 млн. грн.

СК «Країна» увійшла до ТОП-16 компаній у рейтингу страхування від вогню і стихійних явищ, зібравши 18 507,6 тис. грн. Питома вага цього виду в портфелі страховика складає 22,98%. У рейтингу ТОП-50 добровільного страхування вантажів і багажу компанія зайняла 14 місце, зібравши 7 605,0 тис. грн. страхових платежів.

На ринку автоКАСКО, за підсумками 2009 року, СК «Країна» зайняла 21-е місце, з розміром страхових платежів 37 252,4 тис. грн. і рівнем виплат 65,02%.

У рейтингу добровільного медичного страхування компанія посіла 33 місце і зібрала 1 606,5 тис. грн. страхових платежів.

За показником «Страхові резерви», що характеризує страховика в частині забезпечення майбутніх страхових виплат, СК «Країна» зайняла 25 місце, піднявшись на позицію вище, ніж в аналогічному рейтингу за 9 місяців 2009 року.

СК «Країна» співпрацює з:

ТОВ «Телерадіокомпанія „Експрес-Інформ“» («5-ий канал»)

Страхова компанія «Країна» надає послуги ТОВ «Телерадіокомпанія „Експрес-Інформ“» («5-ий канал») з 2005 року.

За цей час працівники СК «Країна» ефективно вирішували всі питання, пов'язані зі страхуванням транспортних засобів «5-го каналу», із задоволенням відзначаємо оперативність і якість наданих послуг.

Спеціалісти компанії професійно ставляться до виконання взятих на себе зобов'язань.

ТОВ ТРК «Експрес-Інформ» цінує надійність СК «Країна» в якості партнера.

Представництво італійської компанії «SIPA SpA» в Україні

Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» надає Представництву італійської компанії «SIPA SpA» в Україні свої послуги в сфері страхування нерухомості та автомобілів. Співробітництво з СК «Країна» допомагає нам ефективно вирішувати численний спектр питань, пов'язаних зі страхуванням. Фахівці фірми зарекомендували себе як професіонали високого класу, що відповідально ставляться до виконання взятих на себе зобов'язань.

Представництво компанії «SIPA SpA» в Україні підтверджує високий професіоналізм співробітників СК «Країна» і високу надійність компанії, як комерційного партнера.

ТОВ «Даталюкс прінт»

Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» надає ТОВ «Даталюкс прінт» свої послуги в сфері страхування вантажів. Співробітництво з СК «Країна» допомагає нам ефективно вирішувати питання, пов'язані зі страхуванням.

ТОВ «Даталюкс прінт» підтверджує високий професіоналізм співробітників СК «Країна» і високу надійність цієї компанії як комерційного партнера.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деміс»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деміс», користується послугами страхової компанії «Країна» у сфері страхування перевезень вантажів.

За період співробітництва СК «Країна» зарекомендувала себе як надійний партнер по бізнесу, що відповідально ставиться до точного, повного й своєчасного виконання договірних зобов'язань.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деміс» підтверджує високі професіоналізм співробітників і надійність страхової компанії «Країна» як партнера.

СП «Інфоком»

Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» надає СП «Інфоком» свої послуги в сфері страхування нерухомості й автомобілів. Співробітництво з СК «Країна» допомагає нам ефективно вирішувати питання, пов'язані зі страхуванням.

СП «Інфоком» підтверджує високий професіоналізм співробітників СК «Країна» і високу надійність цієї компанії як комерційного партнера.

ЗАТ «AT Каргілл»

Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» надає ЗАТ «AT Каргілл» свої послуги в сфері страхування вантажів. Співробітництво зі СК «Країна» допомагає нам ефективно вирішувати питання, пов'язані зі страхуванням.

ЗАТ «AT Каргілл» підтверджує високий професіоналізм співробітників СК «Крана» і високу надійність цієї компанії як комерційного партнера.

«Український автомобільний холдинг»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український автомобільний холдинг» користується послугами Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» у сфері страхування транспортних засобів і перевезень вантажів.

За період співробітництва СК «Країна» зарекомендувала себе як дуже надійний партнер по бізнесу, що відповідально ставиться до точного, повного й своєчасного виконання договірних зобов'язань.



Рис. 2.1. Динаміка зміни обсягу страхових виплат СК «Країна», 2005--2009 рр.

Страхові виплати за 2009 рік склали 36328,16 тис. грн. Даний показник майже на 16% перевищує аналогічний 2008 року (29426,9 тис. грн.). Найбільша частина - 24966,7 тис. грн. (69%) припадає на виплати по договорах майнового страхування.

Таблиця 2.1.

Динаміка зміни обсягу страхових виплат СК «Країна», 2006--2009 рр.

Види страхування	Страхові виплати, тис. грн.
	на 31.12.2006р.	на 31.12.2007р.	на 31.12.2008р.	на 31.12.2009р.
Всього, в т.ч.	2 940,43	12 711,4	29426,9	36328,16
Особисте страхування (крім страхування життя)	75,28	1 677,9	3347,17	5 433,3
Майнове страхування	2 502,25	10 388,24	23276,23	24966,7
Страхування відповідальності	76,72	-	0	20,77
Обов'язкове страхування (крім державного)	286,18	645,26	2803,50	5 907,39
Державне обов'язкове	-	-	-	5 433,3

Таблиця 2.2.

Динаміка зміни обсягу страхових платежів СК «Країна», 2006--2009рр.

Види страхування	Страхові платежі, тис. грн.
	на 31.12.2006р.	на 31.12.2007р.	на 31.12.2008р.	на 31.12.2009р.
Всього, в т.ч.	28 137,26	80 128,01	193471,84	99 464,80
Особисте страхування (крім страхування життя)	3 846,62	3 847,79	12051,73	2 912,16
Майнове страхування	17 306,61	67 402,78	163799,62	75 665,86
Страхування відповідальності	5 466,41	4 432,19	5366,84	1 957,89
Обов'язкове страхування (крім державного)	1 517,62	4 445,25	12253,65	18 928,89
Державне обов'язкове	-	-	-	-

Таблиця 2.3.

Динаміка зміни обсягу частки платежів, належної перестраховикам СК «Країна», 2006--2009 рр.

Види страхування	Частки платежів, належні перестраховикам, тис. грн.
	на 31.12.2006р.	на 31.12.2007р.	на 31.12.2008р.	на 31.12.2009р.
Всього, в т.ч.	11 932,61	34 846,09	74489,92	34 632,81
Особисте страхування (крім страхування життя)	1 677,61	437,06	116,46	16,13
Майнове страхування	6 213,16	30 529,61	70343,91	34 238,11
Страхування відповідальності	3 858,13	3 831,29	4029,55	378,57
Обов'язкове страхування (крім державного)	183,71	48,13	0	-
Державне обов'язкове	-	-	-	-

На 31.12.2009р. сформовані страхові резерви на загальну суму 67,38 млн. грн., що майже вдвічі перевищує аналогічний показник на 01.01.2008 р. Валюта балансу СК «Країна» виросла за рік в 2 рази й становить 114,29 млн. грн.

Фінансово-економічний стан організації характеризується ступенем її прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану організації за сучасних умов господарювання конче потрібна як для її керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан підприємства цікавить і його її конкурентів, але вже в іншому аспекті -- негативному; вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові результати діяльності і баланс -- підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства та джерела їхнього формування в грошовій формі на певну дату (кінець кварталу, року). З 1 січня 2000 року в Україні введено в дію нову форму балансу підприємства, що відповідає міжнародним стандартам здійснення бухгалтерського обліку суб'єктами господарювання.

Загальну оцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття, який в економічній літературі також називають коефіцієнтом поточної ліквідності, коефіцієнтом загального покриття.

Логіка обчислення коефіцієнту поточної ліквідності (покриття) полягає в тому, що підприємство погашає поточні зобов'язання за рахунок поточних активів. Він дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. Якщо співвідношення менше, ніж 1:1, то поточні зобов'язання перевищують поточні активи.

Таблиця 2.4.

Динаміка зміни показників ліквідності та платоспроможності СК «Країна», 2007--2009 рр.

Назва показника	2007р.	2008р.	2009р.	Рекомендоване значення
1. Величина власних оборотних коштів (робочий, функціонуючий капітал)	8 218,15	20 713,80	54 603,42	>0, збільшення
2. Коефіцієнт абсолютної ліквідності	4,98	2,83	7,42	>0,2
3. Коефіцієнт швидкої (проміжної) ліквідності	7,75	3,87	3,475091837	>1
4. Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності (покриття)	7,771935463	3,875399095	3,483104578	>2
5. Коефіцієнт маневрування власних оборотних коштів	0,74	0,13	0,95	збільшення
6. Частка оборотних коштів в активах	0,36	0,60	0,689093216	-
7. Частка запасів в поточних активах	0,002608223	0,002478723	0,002300459	-
8. Частка власних оборотних коштів у покритті запасів	334,0711382	299,3323699	309,8945516	>0,5

Встановлений норматив цього показника, рівний 2, для оцінки платоспроможності і задовільної структури балансу. Доцільно цей показник порівнювати з середніми значеннями по групах аналогічних підприємств.

Оскільки поточні активи перевищують поточні зобов'язання, то підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче. Станом на 2009 р. значення коефіцієнту становило приблизно 3,5, тобто на підприємстві на 1 гривню поточних зобов'язань припадало 3,5 гривні поточних активів.

Коефіцієнт покриття, проте, є дуже укрупненим показником, внаслідок чого в ньому не відображається ступінь ліквідності окремих елементів оборотного капіталу. Тому у практиці фінансового аналізу на українських підприємствах використовують також інші коефіцієнти ліквідності, два з яких подано нижче.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (суворої ліквідності), який є проміжним коефіцієнтом покриття і показує яка частина поточних активів з відрахуванням запасів і дебіторської заборгованості, платежі по який очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати, покривається поточними зобов'язаннями [15, с. 69].

Для підприємств України рекомендована величина цього коефіцієнта коливається у межах від 0,8 до 1,0, однак вона може бути надзвичайно високою через невиправдане зростання дебіторської заборгованості.

У роздрібній торгівлі цей коефіцієнт може знижуватися до 0,4 - 0,5.

Зниження коефіцієнта на протязі 2007- 2009 рр. зумовлене зростанням дебіторської заборгованості і короткострокових пасивів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобов'язань.

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності і показує, яку частку короткострокової заборгованості фірма може погасити найближчим часом. Загальноприйнята величина цього коефіцієнта повинна перевищувати 0,2.

Зростання цього показника є однозначно позитивною тенденцією. Не менше 20% поточних зобов'язань підприємство повинно мати змогу погасити в будь-який момент.

Період 2007 -- 2008 рр. характеризувався зниженням значення цього показника, що було зумовлено зниженням фінансових інвестицій підприємства з одночасним збільшенням величини поточних зобов'язань. Зростання фінансових інвестицій зумовили приріст даного показника у 2009 рр. у 2,6 раза порівняно з 2008р.

Значення коефіцієнта маневрування функціонуючого капіталу характеризує зростання частини власних оборотних коштів, яка має абсолютну ліквідність. Зростання цього показника є позитивною тенденцією і зумовлене збільшенням власних оборотних коштів підприємства у 2009 р. порівняно з 2008р.

Частка оборотних коштів в активах протягом 2008 - 2009 рр. її значення зросла приблизно вдвічі. Період 2009 р. характеризується зростанням частини всіх коштів підприємства, що припадають на поточні активи.

Частка запасів в поточних активах відображає, яку частину поточних активів складають виробничі запаси.

Показники ліквідності важливі не тільки для керівників і фінансових працівників підприємства, але становлять інтерес для різних користувачів інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності - для постачальників сировини і матеріалів, коефіцієнт швидкої ліквідності - для банків; коефіцієнт покриття - для покупців і власників акцій і облігацій підприємства.

Високий рівень коефіцієнтів ліквідності пояснюється тим що є певна специфіка структури активів та пасивів балансу компанії, яка зумовлена видом діяльності СК «Країна» - страхування, де дуже важливо у будь-який момент, якщо настануть всі страхові випадки, виплатити страхові відшкодування. Рівень показників, що характеризують фінансову стійкість і структуру капіталу, свідчать про те, що у СК «Країна» переважають власні кошти. І це дає можливість зробити висновок, що вищевказаний досягнутий рівень показників забезпечував і забезпечує підприємству платоспроможність, вірогідність його безперервного функціонування, як суб'єкта господарювання, без вірогідності можливого банкрутства.

2.2 Ціноутворення та цінова політика, як складові комерційної політики підприємства

Страхування - певний вид договірних громадсько-правових відносин по захисту майнових інтересів громадян чи юридичних осіб в разі настання певних випадків за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати цими особами страхових відшкодувань або вчення ними страхових взносів.

Страхова послуга - товар, який пропонує страхова компанія страхувальнику за певну плату.

Визначають здебільше три функції страхової послуги:

1) Властива формуванню страхового фонду, який створюється для відшкодування втрат, що виникають внаслідок реалізації певних страхових випадків.

2) Спрямована на безпосереднє грошове відшкодування збитків, яке зазнали страхувальники. Саме через цю функцію найповніше реалізується об'єктивна потреба у страховому захисті.

3) Зумовлюється специфікою економічних відносин, що виникають між страхувальником і страховиком. Оскільки страховик бере на себе ризик і зобов'язується відшкодувати збитки при його настанні, то він економічно зацікавлений створити умови для обмеження ризику. Щоб досягти цього, страховик обумовлює дії страхувальника відносно недопущення збільшення ступеня ризику і намагається сам створити умови для упередження втрат страхувальника. Страховик також зацікавлений в упорядкуванні законодавства, чіткому визначенні меж громадської економіко-правової відповідальності страхувальника

Цим визначається суттєва особливість страхової послуги як самостійної економічної категорії. Логіка становлення та розвитку процесу страхового захисту може бути подана схематично.

Страховик вбачає свій економічний інтерес у тому, що за певних обставин ризик не реалізується, певна подія не відбудеться, і він отримає сплачену страхувальником премію для власного використання. Економічний інтерес страховика спонукає його до пошуку дієвих механізмів обмеження втрат від можливого настання застрахованого ризику. Цього можна досягти кількома шляхами:

· По-перше, стимулювати страхувальника провести необхідні запобіжні заходи щодо усунення, або обмеження факторів, що породжують ризик.

· По-друге, страховик прагне розкласти втрати від настання страхового випадка на найширше коло страхувальників, тому,страховик проводить активну економічну політику щодо збільшення чисельності страхувальників. Чим більшою є кількість бажаючих застрахуватись від певного ризику, тим реальнішою є ймовірність, що з кожним окремим страхувальником певна страхова подія не відбудеться, отже, і не виникає потреби для страховика відшкодовувати йому збитки, а сплачена страхувальником страхова премія може бути використана страховиком на свій розсуд.

Економічний інтерес страхувальника виявляється у тому, що він знає про імовірність певного ризику, реалізація якого може призвести до небажаних економічних наслідків. Аби уникнути втрат від ризикових подій чи зменшити їх економічні наслідки страхувальник погоджується за певну плату перекласти повністю або частково свій ризик на страховика. Таким чином, страхувальник свідомо погоджується сплатити страховику певну частку своїх коштів заради відшкодування втрат при настанні страхового випадку. Але, якщо страховий ризик не реалізується, страхувальник, згідно умов договору, втрачає повністю чи частково сплачену страховику страхову премію.

Таким чином страхувальник економічно зацікавлений сплачувати частину можливих втрат в обмін на право отримати відшкодування усього обсягу страхової суми у разі настання страхового випадку. Страхувальник платить за гарантію підтримки у скрутних умовах, за впевненість у стабільному розвитку, за можливість забезпечення безперервності процесу відтворення господарської діяльності.



Схема 2.1. Система взаємозв'язків між страхувальником і страховиком

1) Здатність відшкодувати збитки страхувальника, покрити власні поточні витрати і отримати прибуток.

2) Зобов'язання страховика

3) Страхова відповідальність перед страхувальником

4) Можливість відшкодування збитків та забезпечення майбутніх потреб, спричинених випадковими подіями, за певну плату.

5) Страхові премії (внески).

6) Зобов'язання страхувальника.

7) Виплата страхових сум (реалізація страхового інтересу).

8) Усвідомлення потреби з вибором засобів її реалізації.

9) Узгодження страхових інтересів страхувальника і страховика.

Діяльність відділу маркетингу направлена на досягнення загальних цілей підприємства, включаючи економічні питання і перспективи розвитку організації. Виходячи з цього, метою відділу маркетингу є розробка рекомендацій по таких напрямах:

* визначення збутової політики підприємства з урахуванням наявних ресурсів і існуючої динаміки ринку;

* координація роботи всіх підрозділів підприємства, що мають відношення до продажу.

Всі підрозділи зобов'язані надавати відділу маркетингу будь-яку інформацію про результат своєї діяльності. У свою чергу, відділ маркетингу зобов'язаний надавати підрозділам інформацію, яка необхідна їм для ринкової орієнтації. Дуже важливий сумісний ефект дій, що є результатом обміну інформацією. Це дозволяє підприємству успішно досягати своїх цілей. Відділ маркетингу не замінює і не дублює інші підрозділи, він створений лише для того, щоб зорієнтувати діяльність всіх підрозділів компанії на потребі ринку, щоб своєчасно коригувати їх роботу і взаємодії між підрозділами з урахуванням інтересів ринку. Це особливо актуально сьогодні, коли маркетингові служби на підприємствах ще дуже молоді і керівники відділів маркетингу не завжди точно можуть поставити конкретні цілі і завдання, що кількісно вимірюються, оцінити результат виконаними відділом маркетингу роботи.

Важливо, що стратегічний і тактичний маркетинг -- це два різних по своїх завданнях напрями. Якщо стратегічний маркетинг знаходиться в компетенції першої або другої особи компанії, то відділу маркетингу в даному випадку відводиться роль виконавця. Ключові завдання -- це аналіз ринку, розробка проміжних планів, різних моделей розвитку підприємства, освоєння сегментів ринку, визначення ключових позицій на ринку, оцінка конкурентів і споживачів. Все це -- завдання стратегічного аналізу, на базі якого народжується стратегічне планування, і саме перші особи компанії беруть в цій роботі безпосередню участь. Відділ маркетингу в даному випадку надає керівництву повноцінну інформацію про реалії ринку, про те, наскільки підприємство успішне, які складнощі можуть виникнути.

Що стосується тактичного планування, то в цьому випадку відділ маркетингу виступає як служба, що координує роботу підрозділів з тим, щоб розроблені плани були запроваджені в життя.

В даному випадку відділ маркетингу здійснює функцію контролінгу і відповідає на питання: яким чином підрозділи рухаються до мети, як підприємство працює на ринку, як змінюються ті або інші переваги клієнтів, наскільки добре «відчувають себе» різні продукти на ринку, наскільки вони прибуткові сьогодні, в якій фазі життєвого циклу знаходиться той або інший продукт.

Головними завданнями відділу маркетингу є наступні:

1) Оцінка стану ринку і постійний аналіз результатів комерційної діяльності підприємства, а також чинників, що впливають на роботу підприємства.

2) Розробка прогнозів продажів і ринкової частки підприємства.

3) Проведення ситуативного ринкового аналізу.

4) Розробка спільно з іншими підрозділами і керівництвом підприємства мети і стратегії ринкової діяльності як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

5) Вироблення товарної і цінової політики.

6) Вибір раціональних каналів руху товару і методів просування продуктів.

7) Розробка для підприємства в цілому і для окремих товарних груп довгострокових і поточних планів маркетингу і координація діяльності підрозділу підприємства в даній області.

8) Забезпечення підприємства і всіх його підрозділів маркетинговою інформацією (інформацією про ринок).

9) Розробка рекомендацій по вдосконаленню організаційної структури управління підприємством, збутовій діяльності підприємства.

Компанія СК «Країна» має окремий відділ з маркетингу та реклами, проте він виконує переважно функції, що стосуються саме реклами. Але в компанії створений Комітет з маркетингу та продажів, до складу якого входять ключові керівники відділів, що займаються продажами страхових послуг.

Основні завдання Комітету:

стандартизація роботи з клієнтами;

внутрішнє вивчення продажів (проведення різноманітних досліджень у розрізах видів страхування, сегментів клієнтів).

Маркетингова політика СК «Країна» опирається на такі основні принципи:

· глибоке вивчення кон'юнктури страхового ринку;

· сегментація страхового ринку;

· еластичне реагування на запити страхувальників;

· інновація (постійна модифікація, пристосування страхових

· Планування роботи з маркетингу здійснюється у таких розрізах:

· Дослідження страхового ринку.

· Дослідження страхового портфелю СК «Країна».

· Дослідження каналів збуту.

· Реклама (буде розглянуто в наступних пунктах)

· Корпоративна культура компанії (буде розглянуто в наступних пунктах).

Виконання даних напрямків роботи здійснюється по окремим підрозділам окремими працівниками, що в процесі роботи спілкуються з клієнтами компанії.

В подальшому можливо перетворення Комітету з маркетингу в окремий підрозділ з маркетингу.

Організація роботи страховика по опрацюванню нових страхових послуг

За останні роки СК «Країна» ввела такі види страхових послуг:

§ у добровільній формі: страхування залізничного транспорту.

§ в обов'язковій формі:

1) страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї.

2) страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;

3) страхування відповідальності експортера;

4) страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрового буряку сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності;

5) страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом міністрів України) за збиток, що може бути завданий третім особам;

6) страхування іпотечного кредитування.

Також проводиться постійна робота на вдосконаленні існуючих видів страхування на основі яких з'являються нові страхові продукти.

Технологія опрацювання всіх нових продуктів стандартизована, лише в окремих випадках вона зазнає істотних відхилень. У страховій компанії «Країна» вона має наступний вигляд:

- збір необхідної інформації (з відділу реклами і маркетингу, з Інтернету);

- підготовка правил страхування;

- розробка тарифів;

- складання проекту полісу;

- погодження правил (програми) страхування та зразку полісу з вищим керівництвом компанії;

- затвердження правил страхування та зразку полісу Мінфіном та надання відповідної ліцензії

До таких посередників можна віднести:

1) Банки;

2) Поштові відділення;

3) Державні податкові органи;

4) Автосалони;

5) Супермаркети;

6) Станції технічного обслуговування;

7) Туристичні компанії;

8) Нотаріальні контори;

9) Об'єднання підприємств;

10) Медичні установи;

11) Фірми-вантажоперевізники;

12) Промислові підприємства;

13) Профспілкові організації;

14) Фірми, що здійснюють пасажирські перевезення;

15) Лізингові компанії;

16) Аудиторські фірми й інші.

У зв'язку зі значними різновидностями виникла необхідність класифікації нестрахових посередників. Для практичного використання пропонуємо таку класифікацію:

1. Згідно територіального охоплення (за географічною ознакою)

1.1. республіканська (наприклад, система Ощадбанку, Укрпошта і т.п.);

1.2. регіональна (міська, обласна).

2. За видами страхування

2.1. Майнове страхування (наприклад, автосалони);

2.2. Обов'язкове страхування (наприклад, туристичні компанії).

2.3. Страхування життя

3. За участю в процесі страхування.

3.1. Посередники, що безпосередньо продають страхову продукцію (наприклад, банки);

3.2. Посередники, що сприяють продажу страхових продуктів (наприклад, нотаріальні контори, аудиторські фірми).

4. За організаційно-правовою формою

4.1. Продаж на підставі договірних відносин між посередником і страховою компанією;

4.2. Спільне підприємство;

4.3. Організація страховою компанією посередника: банку, лізингової компанії і т.д.;

4.4. Організація посередником, наприклад, банком, страхової компанії.

5. За участю в спільних проектах:

а) продаж товарів на виплат;

б) реалізація товарів у кредит за участю банків і т.п.

6. За сегментами ринку.

Крім функції укладення договору страхування, посередникам ставляться також інші завдання: збір інформації про ринок і фірми-конкуренти, аналіз ринкових перспектив та інше.

В останні роки серйозна увага звертається на участь банків у продажі страхової продукції. Банки мають цілий ряд переваг щодо збуту страхової продукції в порівнянні як зі страховими компаніями, так і з іншими посередниками. Крім цього, організація такої системи не вимагає великих витрат. Як засвідчує аналіз, найбільш інтенсивним були спроби залучення до цього системних банків: Ощадбанку, Укрсоцбанку, а також банку “Аваль”, “ВАбанку” і ряду інших. Співробітництво передбачалося здійснювати на основі договорів комісії. Багато банків (“Укрсоцбанк”, “Надра”, “Київ”, “Правексбанк”, “Промінвестбанк” та ін.) для диверсифікованості своєї діяльності створили власні страхові компанії. В обох випадках страхувальниками є клієнти банків. У свою чергу, страхова компанія залучає своїх клієнтів у банк і тим самим виходить взаємне збільшення клієнтської бази. На нашу думку, завдання полягає в тому, щоб разом з банком на базі філій, відділень створити “фінансовий супермаркет”. Переваги такого інтегрування полягають у можливості надання фізичним і юридичним особам різного роду фінансових послуг: страхових, банківських, інвестиційних.

Крім банків, інтерес для аналізу представляють продавці автотехніки (виробники, дилери). Продавці автотехніки можуть брати участь у збуті страхової продукції в двох випадках: а) пропонувати страхові продукти (КАСКО, цивільна відповідальність) при прямому продажу автотехніки; б) обумовлювати страхування КАСКО при продажі в кредит автотехніки (за участю банків і страхових компаній). На сьогодні ці проекти отримали певний розвиток. В кредит за участю страхових компаній реалізуються автомобілі марок “Пежо”, “Рено”, “Опель” і деякі інші.

Нестраховим посередникам доцільно рекомендувати стандартні страхові продукти, що не вимагають “підгонки” під конкретні потреби клієнтів. Такими продуктами можуть бути: цивільна відповідальність, “Зелена картка”, “КАСКО” нової автотехніки, “Експрес-страхування” та ін.

Як показує зарубіжний досвід, провідні страхові компанії мають кілька збутових систем, що складаються з нестрахових посередників. Згідно наявних у літературі даних, наприклад, продаж полісів страхування життя через нестрахових посередників наблизився в ряді країн до 60%.

Українські страхові компанії знаходяться на етапі формування подібних збутових систем. Так, наприклад, УАСК “ЕДЕМ” запроваджує системи збуту своєї продукції через банк, автомобільну групу, туристичні фірми, станції ремонту та обслуговування техніки.

Однак, на практиці реалізація збутових систем через нестрахових посередників має ряд складностей. Цьому заважає:

а) протекціонізм із боку окремих страхових компаній і банків;

б) недостатній рівень розробки нормативно - методичних матеріалів;

в) недостатня кількість кваліфікованих кадрів;

г) недоліки законодавства;

д) недостатній рівень організаційного забезпечення запроваджуваних проектів;

е) недостатній рівень кваліфікації менеджерів і ін.

Враховуючи, що збут страхових продуктів через нестрахових посередників є важливим напрямком маркетингової стратегії страхових компаній України, для його розвитку необхідне узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду, наукове забезпечення формування і функціонування збутових систем такого типу.

2.3 Особливості формування цінової політики страхової компанії

Страховий продукт - набір послуг по попередженню і ліквідації наслідків конкретного переліку подій, які визначені в договорі про страхування, який надає клієнту компанія. Він включає в себе основні і доповнюючи послуги. Головний зміст продукту - це відшкодування збитку при настанні страхового випадку. Воно виявляється в певному наборі страхових послуг. В простішому виді це може бути виплата грошового відшкодування, однак, частіш за все її заміщує цілий комплекс послуг, спрямованих на ліквідацію наслідків страхового випадку. Так, у випадку страхування квартири, або будинку компанія може відновити пошкоджене майно або з використанням організацій, або силами своєї ремонтної майстерні. При цьому юридична служба страховика бере на себе відповідальність по оформленню документів в міліції, а також, представляє клієнта в ході адміністративного слідства. Ці послуги є оболонкою і втіленням основного змісту страхового продукту - ліквідації наслідків страхового випадку.

Крім того, продукт може включати в себе низку додаткових послуг, безпосередньо не пов'язаних зі страхуванням. Сюди відноситься, наприклад, включення страхувальника в дисконтну систему, юридичне і податкове консультування не пов'язане зі страхуванням, допомого при експлуатації майна, яке страхується ( характерний приклад - включення в поліс автострахування екстреної технічної допомоги на випадок поломки автомобіля).

Багато компаній роблять помилку, коли зводять суть свого продукту тільки до виплати відшкодування при настанні страхового випадку. Кінцевою послугою страховика по можливості повинна бути не грошова виплата, а швидка ліквідація наслідків страхового випадку. Це може бути, наприклад відновлення пошкодженого майна - ремонт будинку або автомобілю. Формула страхового продукту «послуга за гроші» більш зрозуміла для споживача, чим формула «гроші за гроші», яка часто використовується компаніями. В останньому варіанті у страхувальника з'являється питання : а навіщо страхуватися, якщо можна просто заощадити гроші про всяк випадок? Тоді як при відновленні майна силами страховика клієнту зрозуміло, що він платить за гарантію швидкого позбавлення від проблем при аварії чи стихійному лисі. Послуга страховика в цьому випадку - надійне позбавлення від страху, головного болю, впевненість в тому, що компанія знімає з клієнта вантаж відповідальності за майбутнє, дає надію в поєднанні з психологічним комфортом.

Реалізація страхових послуг - кінцева мета і сенс існування страхових компаній. Якщо страхові послуги знаходять збут, тобто укладаються договори, продаються страхові поліси то це означає, що запропоновані страховиком страхові продукти мають в очах страхувальника споживну вартість, конкретну корисність, а також, що існує попит на даний вид послуг.

Поліси, які представляють собою повноцінний захист від „головного болю”, є найбільш цінними для споживачів. В цьому криється один із залогів розвитку страхування - компаніям перш за все, потрібно орієнтуватися на продаж страхувальнику кінцевої послуги, яка включає в себе весь комплекс дій, пов'язаних зі швидкою і безболісною для клієнта ліквідацією наслідків страхового випадку.

Як будь-яка послуга, страховий продукт має певну цінність або якість. Його можна розкласти на декілька частин.

1. Відповідність страхового покриття страхам і опасанням клієнта. Чим вище значимість для споживача небезпеки, яка страхується, тим вища споживча вартість (споживча якість ) продукту.

2. Технічні складники якості. Сюди відносяться

· Широта і повнота страхового покриття (набір ризиків, які страхуються і страхові суми по ним), а також його відповідність тим ризикам, від яких хоче захиститися клієнт.

· Перелік основних і додаткових послуг, які входять до страхового продукту та оцінка їх з точки зору споживача.

3. Якість сервісу. Це поперед всього.

· Своєчасне, швидке і повне виконання дій по укладенню угоди страхування та по поточному обслуговуванню контракту

· Швидке, повне, обов`язкове та справедливе врегулювання страхових випадків.

· Ввічливість та пунктуальність персоналу, попередність в обслуговуванні.

Цей перелік сформований з точки зору споживача, а не страховика.

В нього внесені як властивості самої компанії (наприклад, ввічливості персоналу або обов'язковість виплати відшкодування). Однак з точки зору маркетингу такий підхід являється обґрунтованим: споживачу все одно, до якої категорії відноситься та чи інша властивість страхової послуги.

Треба відмітити, що швидкість і повнота виплат - це прояв надійності компанії. А така складова якості, як відповідність продукту сподіванням споживача в частині ризиків, які страхуються відображає значимість різних небезпек для страхувальників.

Можна відмітити, що в переліку якостей страхового продукту не внесена його вартість. Як вважається, її краще розглядати поза якості страхової послуги у вигляді її еквіваленту або протидії. Це дає можливість оцінювати якість страхового продукту на основі здатності споживача платити за нього: висока споживча оцінка якості послуги втілюється в значному обсязі продажу.

Маркетинг як метод управління комерційною діяльністю страхових компаній і метод дослідження ринку страхових послуг з'явився порівняно недавно.

Західні страхові компанії почали широко використовувати його на початку 60-х років; однак поняття „маркетинг” на ринку страхових послуг стало більш широким, але до цих пір немає чітких меж його визначення.

Маркетинг може бути визначений як ряд функцій страхової компанії, яка включає в себе планування, ціноутворення, рекламування, організацію мережі просування страхових полісів, виходячи з реального і потенційного попиту на страхові послуги.

Служба маркетингу страхової компанії розглядається як мозковий центр, як джерело інформації і рекомендацій по багатьох питань поточної і перспективної діяльності страховика. Центральною фігурою страхового ринку стає страхувальник, інтересами і потребами якого в страховому захисті визначається діяльність страховика.

Двома основними функціями маркетингу в страховій компанії є:

1) формування попиту на страхові послуги.

2) задоволення страхових потреб.

Формування попиту - цілеспрямована дія на потенційних покупців з ціллю підвищення існуючого рівня попиту до бажаного рівня, який наближається до рівня пропозиції даної компанії.

Задоволення страхових потреб. Реалізація цієї функції за допомогою високої культури страхового обслуговування є задатком нового попиту на страхові послуги. Страхові компанії витрачають великі кошти на вдосконалення організації продажу страхових полісів, поліпшення обслуговування клієнтів і підтримання іміджу.

Маркетинг страховика спирається на такі основні принципи:

· глибоке вивчення кон'юнктури страхового ринку.

· Сегментація страхового ринку (виділення секторів - особистого і майнового страхування)

· Гнучке реагування на запроси страхувальників

· Інновація (постійне вдосконалення модифікації, пристосування страхових продуктів до потреб ринку)

На сьогодні піклування про якість страхового продукту виходить на перший план. Без достатньо високої споживчої оцінки якостей послуги неможливо досягти зниження текучості клієнтури - її „фіделізації,” так як незадоволені страховики не погодяться на продовження полісів.

Висока якість страхової послуги дозволяє страховику перейти до активного пошуку нових клієнтів як основи для підтримки власної рентабельності до опори на постійну фіделізовану клієнтуру.

Роль якості страхового продукту в забезпеченні процвітання страхової компанії можна проілюструвати схемою.

Визначення ринку страхових послуг - найбільш важливий момент дослідження. Задача вивчення ринку в виявленні місць, де є попит на страхові послуги, якою є мотивація страхових інтересів і наскільки вже задоволений цей попит компаніями-конкурентами.

Аналіз і прогнозування кон'юнктури страхового ринку є його другою важливою метою і завданням. Кон'юнктура страхового ринку - сукупність факторів і умов, в їх взаємному зв'язку і даючи уяву про страховий ринок на даний момент часу.

Вивчення потенційних можливостей страхових компаній-конкурентів на даному страховому ринку проводиться з метою виявлення умов конкуренції і створення ділової стратегії поведінки на ринку.



Схема 2.2. Місто політики якості страхового продукту в забезпеченні доходності і стійкості страхової компанії

На основі аналізу величини незадоволеного попиту на страхові послуги по об'ємам і видам послуг, а також своїх технічних і фінансових можливостей страхова компанія розробляє план ділової стратегії по засвоєнню страхового ринку що вивчається, визначаються конкретні строки, здійснюється контроль за його виконанням, вносяться виправлення в ході практичної реалізації.

Окрім витрат, які забезпечують виконання страховиком його основної діяльності (страхування і перестрахування) і на основі яких визначається собівартість страхової послуги, страхова компанія має витрати, пов'язані із забезпеченням інвестиційної та фінансової діяльності, тобто витрати з управління своїми активами та пасивами.

Рис. 2.2. Етапи ціноутворення на підприємстві

Характер цих витрат залежить від конкретних видів та структури активів і пасивів страховика. Здебільшого такі витрати складаються з оплати послуг фінансово-кредитних установ, які діють на ринку цінних паперів. Порівняно з доходами від інвестиційних операцій, ці витрати виглядають досить незначними, проте вони існують. Так само як і витрати, пов'язані з одержанням доходів від іншої звичайної операційної діяльності та надзвичайних операцій. Усі перелічені види витрат страхова компанія бере до уваги при визначенні фінансових результатів своєї діяльності

Практика ціноутворення на ринках закордонних країн виробила досить упорядковану методику розрахунку цін на товари, що може бути використана в практиці вітчизняного ціноутворення.

Розробка самостійної цінової стратегії - постійно відтворений процес. Не можна створити таку стратегію один раз і потім користуватися нею без усяких коректувань багато років. Стратегія ціноутворення повинна постійно перевірятися на основі фактично досягнутих результатів і при необхідності коректуватися. А головне - вона повинна відповідати саме тій загальній маркетинговій стратегії, якій у цей момент дотримується фірма.

Нагадаємо, що основними типами маркетингових стратегій є:

1) проникнення на ринок;

2) розвиток ринку;

3) сегментація ринку;

розробка нового продукту або модифікація вже існуючого для завоювання нових ринків (наприклад, для задоволення особливих запитів покупців в інших країнах) [19].

Цей процес припускає облік багатьох факторів, і щоб представити його краще, скористаємося рисунком 2.3:

Ціноутворення у сфері послуг відбувається за схожою схемою до ціноутворення у будь-якій інші сфері торгівлі. Той факт, що в умовах ринку ціна встановлюється об'єктивно внаслідок співвідношення попиту і пропозиції, не викликає сумнівів. Однак не треба вважати, що виробник послуг сподівається тільки на ціну, яку йому запропонує ринок, а сам ніякої участі в ціноутворенні не бере. Виробник послуг, підприємець використовує методику розрахунку вихідних цін, тобто базисних цін, або цін пропозиції. Послуги пропонуються покупцям саме за такими цінами. А вже під час купівлі-продажу виникає (під впливом співвідношення попиту і пропозиції), за якою і реалізується послуга.

Рис. 2.3. Цінова стратегія на підприємстві

Методика розрахунку вихідних цін включає постановку завдання ціноутворення, оцінку витрат закладу, врахування попиту на послугу, аналіз цін і послуг конкурентів, вибір методу ціноутворення.

Основним завданням ціноутворення є покриття витрат вироблення послуг і одержання прибутку. Це випливає з особливостей ринкової економіки, де, як правило, панує гостра конкуренція, у якій виживає той, хто має найвищу норму прибутку. Отже, завданням підприємства, фірми при встановленні ціни є максимізація поточного прибутку.

Ціна дає змогу фірмі захопити лідерство на ринку. Сутність його полягає в завоюванні значної частки на ринку. Цього досягають завдяки зниженню цін або виробництву послуг високої якості.

Зниження ціни має певну мінімальну межу -- покриття витрат з виробництва послуг, розподілу і збуту, включаючи справедливу норму прибутку. Якщо фірма за допомогою ціни не покриває витрат вироблення послуг, то воно через певний час зазнає банкрутства.

У зв'язку з цим потрібна правильна оцінка усіх витрат. Витрати як елемент ціни тісно пов'язані з функціонально-вартісним аналізом. Для того щоб успішно використовувати ціну як важіль конкурентної боротьби, виробник послуг повинен весь час шукати шляхи до зниження витрат вироблення послуг. Функціонально-вартісний аналіз дає змогу значно знизити витрати виробництва. А якщо індивідуальна вартість менша, ніж ринкова (суспільно необхідна), то виробник, реалізуючи послуги за ринковими цінами, одержує надлишковий прибуток, який дає йому значні переваги перед конкурентами.

При встановленні ціни треба враховувати попит, що склався на ці послуги. Підвищення ціни може зменшити купівельну спроможність покупців, а отже, і попит на послуги. Практика ринкової економіки свідчить про необхідність вивчення і вимірювання попиту. Для цього оцінюють попит при різних цінах. Такий аналіз показує, що зниження ціни підвищує попит, але до певної межі. Є рівень ціни, після якого попит не зростає, а починає падати. Покупець починає з підозрою ставитися до дешевих послуг, вважаючи, що вони низької якості й можуть завдати шкоди.

Слід ураховувати також еластичність попиту на послуги, про який ми вже говорили. Виробники повинні знати, що якщо послуги втрачають еластичність попиту, треба знижувати ціни.

Отже, можна зробити висновок: якщо мінімальна ціна визначається витратами виробництва то максимальна ціна залежить від попиту на ці послуги.

Однак на діапазон цін впливають й інші причини.

На рівень цін підприємства, фірми впливають ціни конкурентів. Виробник повинен знати ціни і якість послуг своїх конкурентів. Для цього використовують різні способи: порівняння цін за допомогою прейскурантів, закупівля устаткування і перевірка його якості, вивчення думки покупців про якість послуг конкурентів та рівень цін на послуги.

Якщо встановлено, що якість послуги не поступається якості послуги конкурентів, встановлюють ціну, близьку до ціни послуги конкурентів. Якщо послуги за якістю кращі, ніж послуги конкурентів, можна встановити вищу ціну.

Тільки за період кризи поліси КАСКО подорожчали на 50-60%, і, за прогнозами експертів, до кінця поточного року тарифи повинні зрости ще на 15%. Незважаючи на значне подорожчання полісів, страховикам ледве вдається утримувати збитковість по КАСКО в прийнятних межах.

Подібна ситуація склалася і в сегменті обов'язкового страхування цивільної відповідальності автовласників, де реальний рівень виплат досягає 65-70%. У цих умовах більшість страховиків відмовилося від практики виплати високих комісій посередникам і активно застосовує максимальні коригуючи коефіцієнти до базового платежу.

Головною причиною збільшення тарифів по КАСКО став різкий стрибок курсу долара наприкінці 2008-початку 2009 року, що призвів за собою зростання цін на запчастини для іномарок і підвищення розцінок на послуги СТО.

У результаті, якщо в докризовий період страховики пропонували поліси автострахування за ціною 4,5-5%, то до середини минулого року тарифи досягли 7,5-8% і зафіксувалися на цьому рівні після курсової стабілізації. Хоча на ринку все ще можна відшукати порівняно дешеві поліси за тарифом 5-6%, якість таких послуг залишає бажати кращого. У столиці і великих містах тариф менш 6,5-7% при нульових франшизах означає, що компанія або пропонує неповне КАСКО з обмеженнями за обсягом страхового покриття, або цього страховикові дуже потрібні гроші, і ніхто не гарантує, що клієнт отримає відшкодування. Тарифи на рівні 5-6% швидше стали нормою для невеликих міст.

Незважаючи на значне подорожчання полісів, компаніям ледве вдається утримувати збитковість по КАСКО в прийнятних межах. За оцінками страховиків, рівень виплат з автострахування за підсумками минулого року перевищив 70%. Якщо ж приплюсувати до цього показника інші витрати компаній (податки, комісії посередникам і т. д.), збитковість сегмента КАСКО у 2009 році "зашкалила" за 100%.

Схожа ситуація склалася і в сегменті обов'язкового страхування цивільної відповідальності автовласників (ОСЦПВ). Згідно з даними Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), середня сума виплати за ОСЦВ за січень-вересень 2009 року зросла з 6,6 тис. грн. до 8,2 тис. грн. "При збереженні такої тенденції вже на початку IV кварталу 2010 року середній розмір страхового відшкодування перевищить відмітку в 10 тис. грн.", - прогнозують в Держфінпослуг. Близько 6-8% від загальної кількості виплат по обов'язковому страхуванню відповідальності вже сьогодні не вкладаються у встановлений законом ліміт - 25,5 тис. грн. з матеріального збитку. Як наслідок, автовласники, подбавши про покупку полісів ОСЦПВ, ризикують зіткнутися з необхідністю доплачувати за ремонт автомобіля з власної кишені.

...