Розглянемо на прикладі СК «Країни» тарифи на поліси за першим типом договору.

Таблиця 2.5

Використання ТЗ на території з населенням менше 100 тис. людей

Територія використання ТЗ	Міста з населенням менше 100 тис. людей
Код зони	5
Тип ТЗ	B1 ( легковий транспорт с об'ємом двигуна до 1600 куб.см. )
Водійський стаж	До 1-го року	Від 1-го до 10-ти років	Більше 10-ти років
Кільк. зазначених у договорі осіб	1-2 особи	3-5 осіб	1-2 особи	3-5 осіб	1-2 особи	3-5 осіб
Статус страхувальника	Юр.	Фіз.	Юр.	Фіз.	Юр.	Фіз.	Юр.	Фіз.	Юр.	Фіз.	Юр.	Фіз.
Базовий коефіцієнт, грн.	291,4	291,4	291,4	291,4	291,4	291,49	291,4	291,4	291,4	291,4	291,4	291,4
Корегуючи коефіцієнти
По типу ТЗ, К1	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71
Територія використання ТЗ, К2	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5	0,5
Сфера використання ТЗ, К3	1,1	1	1,1	1	1,1	1	1,1	1	1,1	1	1,1	1
Водійський стаж, К4	1,2	1,2	1,2	1,2	1	1	1	1	0,9	0,9	0,9	0,9
Кільк. допущенних осіб, К5	1	1	1,2	1,2	1	1	1,2	1,2	1	1	1,2	1,2
Наявність-відсутність шахрайства, К6	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1
Остаточний платіж , грн.	136,5	124,1	163,9	149,0	113,8	103,4	136,5	124,1	102,4	93,13	122,9	111,7

Таблиця 2.6

Використання ТЗ на території з населенням від 500 до 100 тис. людей

Територія використання ТЗ	Міста з населенням від 500 до 100 тис. людей
Код зони	4
Тип ТЗ	B1 ( легковий транспорт с об'ємом двигуна до 1600 куб.см. )
Водійський стаж	До 1-го року	До 1-го року	До 1-го року
Кільк. зазначених у договорі осіб	1-2 особи	1-2 особи	1-2 особи	1-2 особи	1-2 особи	1-2 особи
Статус страхувальника	Юр.	Фіз.	Юр.	Фіз.	Юр.	Фіз.	Юр.	Фіз.	Юр.	Фіз.	Юр.	Фіз.
Базовий коефіцієнт, грн.	291,4	291,4	291,4	291,4	291,4	291,49	291,4	291,4	291,4	291,4	291,4	291,4
Корегуючи коефіцієнти
По типу ТЗ, К1	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71
Територія використання ТЗ, К2	0,8	0,8	0,8	0,8	0,8	0,8	0,8	0,8	0,8	0,8	0,8	0,8
Сфера використання ТЗ, К3	1,1	1	1,1	1	1,1	1	1,1	1	1,1	1	1,1	1
Водійський стаж, К4	1,2	1,2	1,2	1,2	1	1	1	1	0,9	0,9	0,9	0,9
Кільк. допущенних осіб, К5	1	1	1,2	1,2	1	1	1,2	1,2	1	1	1,2	1,2
Наявність-відсутність шахрайства, К6	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1
Остаточний платіж , грн.	218,5	198,6	262,2	238,4	182,1	165,5	218,5	198,6	163,9	149,0	196,6	178,8

Таблиця 2.7

Використання ТЗ на території з населенням від 1млн. до 500 тис. людей

Територія використання ТЗ	Міста з населенням від 1млн. до 500 тис. людей
Код зони	3
Тип ТЗ	B1 ( легковий транспорт с об'ємом двигуна до 1600 куб.см. )
Водійський стаж	До 1-го року	До 1-го року	До 1-го року
Кільк. зазначених у договорі осіб	1-2 особи	1-2 особи	1-2 особи	1-2 особи	1-2 особи	1-2 особи
Статус страхувальника	Юр.	Фіз.	Юр.	Фіз.	Юр.	Фіз.	Юр.	Фіз.	Юр.	Фіз.	Юр.	Фіз.
Базовий коефіцієнт, грн.	291,4	291,4	291,4	291,4	291,4	291,4	291,4	291,4	291,4	291,4	291,4	291,4
Корегуючи коефіцієнти
По типу ТЗ, К1	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71
Територія використання ТЗ, К2	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1
Сфера використання ТЗ, К3	1,1	1	1,1	1	1,1	1	1,1	1	1,1	1	1,1	1
Водійський стаж, К4	1,2	1,2	1,2	1,2	1	1	1	1	0,9	0,9	0,9	0,9
Кільк. допущенних осіб, К5	1	1	1,2	1,2	1	1	1,2	1,2	1	1	1,2	1,2
Наявність-відсутність шахрайства, К6	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1
Остаточний платіж , грн.	273,1	248,3	327,8	298,0	227,6	206,9	273,1	248,3	204,8	186,2	245,8	223,5

Таблиця 2.8

Використання ТЗ на території з населенням більше 1млн. людей

Територія використання ТЗ	Міста з населенням більше 1млн. людей
Код зони	2
Тип ТЗ	B1 ( легковий транспорт с об'ємом двигуна до 1600 куб.см. )
Водійський стаж	До 1-го року	До 1-го року	До 1-го року
Кільк. зазначених у договорі осіб	1-2 особи	1-2 особи	1-2 особи	1-2 особи	1-2 особи	1-2 особи
Статус страхувальника	Юр.	Фіз.	Юр.	Фіз.	Юр.	Фіз.	Юр.	Фіз.	Юр.	Фіз.	Юр.	Фіз.
Базовий коефіцієнт, грн.	291,4	291,4	291,4	291,4	291,4	291,4	291,4	291,4	291,4	291,4	291,4	291,4
Корегуючи коефіцієнти
По типу ТЗ, К1	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71	0,71
Територія використання ТЗ, К2	1,2	1,2	1,2	1,2	1,2	1,2	1,2	1,2	1,2	1,2	1,2	1,2
Сфера використання ТЗ, К3	1,1	1	1,1	1	1,1	1	1,1	1	1,1	1	1,1	1
Водійський стаж, К4	1,2	1,2	1,2	1,2	1	1	1	1	0,9	0,9	0,9	0,9
Кільк. допущенних осіб, К5	1	1	1,2	1,2	1	1	1,2	1,2	1	1	1,2	1,2
Наявність-відсутність шахрайства, К6	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1	1
Остаточний платіж , грн.	327,8	298,0	393,3	357,6	273,1	248,3	327,8	298,0	245,8	223,5	295,0	268,2

Законодавством України передбачено три типи страхових договорів (полісів) ОЦВ.

Перший тип договору - передбачає страхування відповідальності будь-якої особи, який на законних підставах керує автомобілем, зазначеним у полісі.

Другий тип договору - містить умови, за якими страховий захист поширюється на відповідальність певної конкретної особи, зазначеної у ньому, незалежно від того який автомобіль вона буде експлуатувати.

Третій тип договору - оформляється на певний автомобіль, із зазначенням особи чи кількох осіб, що мають право керувати цим автомобілем.

Вартість полісу ОСЦПВ розраховуватиметься шляхом множення базового тарифу (291 грн.) на коригуючи коефіцієнти, що залежать, від строку дії полісу, типу транспортного засобу, території його переважного використання, сфери використання (фізична чи юридична особа), водійського стажу, кількості людей, зазначених в договорі страхування, наявності у застрахованого доведених у судовому порядку спроб страхового шахрайства тощо.

Аналізуючи данні, у вищенаведених таблицях, бачимо як гнучко, за рахунок корегуючих коефіцієнтів змінюється остаточна вартість поліса в залежності від певних територіальних або особистих відмінностей для кінцевого споживача

Отже, швидке зростання виплат за полісами ОСЦВ в 2009 році було обумовлене двома чинниками. По-перше, як і в сегменті КАСКО, позначилося подорожчання запчастин і послуг СТО (на 30-50%). По-друге, каталізатором зростання обсягів відшкодувань по ОСЦВ стало набрання чинності нового порядку розрахунку зносу транспортних засобів, затвердженого Фондом держмайна і Мін'юстом у серпні 2009 року. Згідно з документом, амортизаційний знос іномарок тепер може нараховуватися лише після 7 років їх експлуатації, а машин, вироблених у країнах СНД, - після 5 років (раніше СК починали нараховувати амортизацію вже після другого року експлуатації автомобілів).

Згідно з попередніми розрахунками, у зв'язку з прийняттям нової методики розмір страхового відшкодування для іномарок виросте більш ніж на 4,3 тис. грн., для автомобілів виробництва країн СНД - на 1,5 тис. грн.

У такій ситуації більшість страховиків відмовилося від поширеної раніше практики виплати високих комісій посередникам, які продають поліси обов'язкового страхування. Багато компаній почали активно застосовувати передбачені законом максимальні коригуючи коефіцієнти до базового платежу, завдяки яким ціна поліса ОСЦПВ може збільшуватися в 2-3 рази. Однак це не допомогло страховикам уникнути різкого зростання збитків. За даними регулятора, рівень виплат становить близько 40%, але насправді цей показник набагато вище - 65-70%. Розбіжність офіційної та реальної статистики пов'язано з некоректною подачею звітності деякими страховиками, в якій не всі заявлені збитки враховано , а також несвоєчасним врегулюванням страхових випадків з цього виду окремими страховими компаніями.

Швидке зростання збитковості в сегменті автострахування не відбив у компаній бажання нарощувати портфелі КАСКО. "Саме цей вид як і раніше приносить страховикам левову частку доходів. Зменшувати портфель автострахування - значить, скорочувати обсяги свого бізнесу. Тому практично всі компанії будуть прагнути до зростання КАСКО", - прогнозує перший заступник голови правління страхової групи ТАС Артур Шаймухаметов. Для досягнення цієї мети страховики задіють різні способи - від вдосконалення продуктового ряду до банального демпінгу. Зараз на ринку страхування існує досить жорстка конкуренція, в тому числі і за ціновими параметрами: пропозиції компаній за тарифами дуже різні - від дуже низьких до дуже високих. У плані цінової політики по КАСКО ринок залишається дуже нестабільним.

Захмарно високі ціни компанії, як правило, виставляють при страхуванні самих "збиткових" автомобілів. До цієї категорії відносять машини, які найчастіше потрапляють у ДТП, а також ті, чий ремонт обходиться найдорожче. Більше всього збільшилися тарифи на страхування тих транспортних засобів, запчастини та ремонт яких різко подорожчали. Це перш за все автомобілі японських марок, поліси КАСКО для яких зросли в ціні на 5-15. На відміну від докризових років, компанії починають диференціювати тарифну політику не лише в залежності від цінової категорії транспортних засобів, а й від марок і навіть моделей автомобілів. Так, в чорні списки вже встигли потрапити часто б'ються і дорогі в ремонті Mitsubishi (Lancer і Outlander), Toyota (Corolla і Camry), Honda (Accord і Civic), на які припадає левова частка страхових виплат. Тарифи для таких автомобілів зараз набагато перевищують базові і коливаються в діапазоні 8-11%.

Поряд з дорогими полісами повного КАСКО компанії намагаються пропонувати клієнтам "антикризові" програми. Останні містять масу обмежень, зате їх вартість на 20-50% менше, ніж по класичних договорам.

Зокрема, за час кризи популярність придбали поліси "за першою страховою подією", які діють лише до першого страхового випадку, а також договори з плаваючими франшизами, що передбачають нульову франшизу лише до першої виплати. Після першої страхової події вона може бути підвищена до 0,5% від вартості авто, другої - до 1% і т. д. Серед недорогих пропозицій варто відзначити і поліси, що включають виключно катастрофічні ризики - тотального збитку або викрадення авто. Їх вартість коливається в рамках 3-4%.

Страховики запевняють, що нинішнє подорожчання КАСКО може виявитися не останнім у цьому році. Тарифи на автострахування до кінця року підростуть ще на 10-15%. Серед приводів для їх підвищення - подальше зростання цін на станціях техобслуговування. З початку року практично на всіх СТО вартість послуг була підвищена у зв'язку із збільшенням виробниками цін на запчастини та матеріали. У середньому робота, матеріали та запчастини подорожчали на 20-25. Ще однією причиною для коригування тарифів по КАСКО може стати бажання компаній збільшити збори з цього виду страхування. Адже, за оцінками експертів, в 2009 році падіння премій з автострахування склало близько 30%.

Якщо тарифи по КАСКО ростуть, то ціни на поліси ОСЦПВ, як і раніше, стоять на місці. Наприкінці минулого року МТСБУ передало в Держфінпослуг пропозицію щодо збільшення лімітів відповідальності та підвищення базового платежу по ОСЦПВ.

Враховуючи, що зведений індекс інфляції з 2005 року (моменту вступу в силу закону про ОСЦВ) склав 1,92, страхову суму з матеріального збитку було запропоновано підвищити з 25,5 тис. грн. до 50 тис. грн., по життю й здоров'ю постраждалих - з 51 тис. грн. до 100 тис. грн. При цьому, згідно з розрахунками страховиків, базовий тариф необхідно збільшити з 291 грн. до 389 грн., попутно підвищивши та коригувальні коефіцієнти.

Однак небанківський регулятор підтримав лише половину запропонованих ринком новацій. Комісія схвалила збільшення лімітів відповідальності, повністю відмовившись підвищувати базовий платіж. Бажання компаній заробити на обов'язковому страхуванні цілком зрозуміло, але підвищення цін повинне бути розумним. У результаті була створена спільна робоча група, яка протягом двох місяців була зайнята розрахунками базового платежу. Підсумки її роботи виявилися несподіваними: наприкінці лютого в Держфінпослуг був переданий новий проект розрахунків, відповідно до якого тариф за ОСЦПВ пропонується знизити майже на 40%, до 180 грн. Саме стільки складає середній розмір платежу з обов'язкового страхування відповідальності автовласників у середньому по країні.

Втім, зниження базового платежу за ОСЦПВ де-факто не призведе до здешевлення полісів. Поряд зі зменшенням платежу паралельно буде введений дуже широкий спектр коригувальних коефіцієнтів. Наприклад, для автомобілів, зареєстрованих у Києві, базова ціна страховки може бути збільшена в 3,2-4,8 рази (тобто перевищити 860 грн.). Для машин, що експлуатуються в містах-мільйонниках, коефіцієнт буде варіюватися в діапазоні 2,3-3,5. Залежно від стажу водіння клієнта страховики зможуть застосовувати коефіцієнт від 1,35 до 1,76. У підсумку, страхові компанії отримають можливість підвищити ціни на поліси на 30-40%. Широкий діапазон коефіцієнтів, по суті, дасть можливість перейти до вільного ціноутворення з цього виду. При цьому автовласники зможуть вибирати, в якій компанії і за якою ціною купити поліс, страховики не виключають, що зниження платежу і можливість застосовувати мінімальні коефіцієнти дасть можливість компаніям, що роблять ставку на демпінг, істотно занижувати тарифи.

Є багато методів ціноутворення. І кожна фірма має право обрати той з них, який відповідає її інтересам (див. рис. 1.3).

Банки стали активно втручатися в цінову політику СК. Це втручання вже вилилося в різке подорожчання полісів автострахування.

Якщо в докризові часи кредитори наполегливо вибивали для своїх позичальників пільгові ціни, зараз їх політика змінилася з точністю до навпаки. У 2008 році максимальна ціна полісу каско, на яку погоджувалися банки, складала 4,5-5%. У 2010 році вони встановлюють мінімальний тариф по авто страхуванню на рівні 6%, забороняючи його знижувати. Своє бажання збільшити вартість автомобільних страховок банкіри пояснили бажанням працювати виключно з надійними і платоспроможними СК.

Обов'язок страховиків підписувати угоди з мінімально допустимими тарифами банки мотивують тим, що деякі компанії зараз демпінгують. А значить, у них може не вистачити грошей на виплату при настанні страхової події, внаслідок чого може постраждати як позичальник, так і банк.

Тієї ж політики банкіри дотримуються і при страхуванні нерухомості, що перебуває в заставі. Зростаюча конкуренція заставляє страховиків продавати поліси буквально за копійки. За даними компаній, торік заставне майно можна було застрахувати за ціною 0,05-0,1%, а сьогодні багато банків обмежили мінімальний тариф по майну 0,2%.

Коректуючи цінову політику по страхуванню застав, фінансисти в першу чергу переслідують власні меркантильні цілі. З початком кризи практично всі банкіри ввели обов'язкову умову про отримання комісії при продажі позичальникам страховок. Це правило працює навіть в тому випадку, якщо клієнт просто переукладає раніше діючий договір. При цьому розмір комісійної винагороди коливається в діапазоні 15-25% від суми страхового платежу.

Оскільки кількість позичальників банків поступово зменшується, а нові кредити практично не видаються, скорочується і обсяг комісійних платежів, які кредитні установи отримують від страховиків. Цілком закономірно, що банки прагнуть змінити цю тенденцію. І, збільшуючи тариф по каско, тим самим збільшують свої комісійні доходи.

Зростання цін на автострахування продовжується і на "вільному" ринку. Більшість страховиків підвищили тарифи по каско ще в минулому році. Середній тариф для машин, які експлуатуються в Києві і містах-мільйонерах, зріс з 6 до 7,5%, в регіонах - з 4 до 5,5-6%. Ті ж компанії, які запізнилися з підвищенням цін, роблять це зараз.

До осені 2008 року більшість СК розвивалися, орієнтуючись в основному на збільшення обсягів власного бізнесу і захват частки ринку за допомогою демпінгу. Такі компанії фактично дотували ринок своїми власними коштами, і тому тарифи для клієнтів були нижчі, ніж розрахункові. Відповідно зараз багато страховиків коректують тарифи, прагнучи привести ціни до адекватного рівня.

Втім, навіть ті СК, які вже коректували ціни на автострахування в 2008-2009 роках, зараз знову стали міняти тарифи. "Офіційні автодилери продовжують підвищувати ціни на послуги з ремонту машин і запчастини, бажаючи компенсувати низькі продажі автомобілів. Як наслідок, багато страхових компаній підвищили тарифи по каско на 10-20%.

Найбільше дорожчають страховки для найзбитковіших сегментів автомобілів, зокрема машин китайського і російського виробництва, а також японських авто, ремонт яких обходиться втридорога. Лідерами за кількістю страхових випадків і вартістю ремонту продовжують залишатися Mitsubishi Lancer, Mazda (2 і 3), Nissan Note.

В той же час дешеві "китайці" і "корейці" потіснили в списку найбільш збиткових такі авто, як Honda Accord і Subaru Impreza. Це більшою мірою пов'язано з тим, що число серйозних ДТП скоротилося, але зросла кількість заявлених дрібних пошкоджень, ремонт яких для дешевих авто коштує практично стільки ж, скільки і для іномарок середнього класу. А це означає, що якщо в компанії була політика "однієї ціни" для всіх авто, в співвідношенні до страхової суми збитковість дешевих машин різко зросла.

Прагнучи догодити власникам авто представницького класу, більшість СК вже понизили тариф на страхування таких машин на 5-10%, а найближчим часом ціни на каско дорогих машин можуть впасти ще на 5-7%.

Витрати страхової компанії, так само, як і доходи, пов'язані із двоїстим характером її діяльності. Виокремлюють витрати на проведення страхових операцій (саме вони формують собівартість страхової послуги) і витрати на проведення інших операцій (витрати, що супроводжують одержання доходів від інвестиційної та фінансової діяльності, а також інших його доходів від звичайної діяльності та надзвичайних операцій).

Понад 90% загальної суми витрат страхової компанії припадає, безперечно, на «страхові» витрати. Ці витрати дуже неоднорідні. Усю їх сукупність можна за економічним змістом поділити на три великі групи:

1) виплати страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування й перестрахування;

2) витрати на обслуговування процесу страхування і перестрахування;

3) витрати на утримання страхової компанії.

Дві останні групи витрат можна об'єднати поняттям «витрати на ведення справи».

Найвагоміша стаття витрат страховика -- виплати страхових сум та страхових відшкодувань.

Згідно із Законом України «Про страхування», страхове відшкодування -- це грошова сума, яка виплачується страховиком за умовами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Що стосується особистого страхування, то виплату за умовами такого страхування у вітчизняному страхуванні називають не «страховим відшкодуванням», а «страховою сумою». Використання неоднакових термінів пов'язане з тим, що коли йдеться про відшкодування, то звичайно під ним розуміють компенсацію матеріальних збитків, які мають грошову оцінку. Що ж до шкоди, заподіяної здоров'ю людини, або втрати нею життя, то такі збитки не можна оцінити у грошовій формі. Тому йдеться тут не про компенсацію страховиком матеріальних збитків, а про виплату при настанні страхової події страхової суми або її частини згідно з умовами договору страхування. Тобто ця виплата має швидше характер фінансової допомоги застрахованому або його родині, аніж відшкодування збитків, як у майновому страхуванні та страхуванні відповідальності. Тому й називається вона не «страховим відшкодуванням», а «страховою сумою».

Страхове відшкодування, згідно з чинним законодавством, не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

У разі, коли у майновому страхуванні страхова сума не дорівнює повній вартості застрахованого об'єкта, а становить лише певну частку його вартості, страхове відшкодування виплачується в такій самій частці від визначених за страховою подією збитків. При цьому використовується пропорційна система страхового забезпечення. Якщо умовами страхування передбачене використання іншої системи (наприклад, системи «першого ризику» або системи граничного забезпечення), то відшкодування відбувається за іншою схемою, згідно з угодою сторін.

Виплати страхових відшкодувань і страхових сум -- це ті витрати, які, відповідно до структури тарифної ставки, забезпечуються страховими нетто-преміями.

Виплату страховик здійснює згідно з договором страхування або керуючись законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), що складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, яку визначає сам страховик.

У разі потреби страховик може робити запити про відомості, пов'язані зі страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також може самостійно з'ясовувати причини й обставини страхового випадку. Законодавство зобов'язує підприємства, установи й організації надсилати страховикам відповідь на запит про відомості, пов'язані зі страховим випадком, у тому числі й дані, що є комерційною таємницею. При цьому, згідно із Законом України «Про страхування», страховик несе відповідальність за їх розголошення.

Дуже важливе значення має термін сплати страхових сум і страхових відшкодувань на користь страхувальника (застрахованого, правонаступника). Згідно із Законом України «Про страхування» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, тільки-но стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати. Виплату страховик має здійснити у передбачений договором термін. Він несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату шляхом сплати страхувальникові неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування.

Якщо це передбачено договором страхування, то в загальний обсяг виплат включається також відшкодування страхувальникові витрат, які він поніс при настанні страхового випадку, щоб запобігти збиткам або зменшити їх.

Фізичним особам виплати здійснюються як готівкою, так і безготівкове: з каси страхової компанії; переказом на банківський рахунок отримувача; переказом за місцем роботи.

Юридичні особи, як правило, отримують страхові виплати в безготівковій формі, переказуванням відповідних сум з банківського рахунка страхової компанії на банківський рахунок страхувальника.

У разі дострокового припинення договору страхування законодавство України забороняє повернення коштів готівкою, якщо страхову премію було внесено в безготівковій формі.

Наступна група витрат страховика -- витрати на обслуговування процесу страхування і перестраховування. У практиці західних страхових компаній ці витрати поділяють на аквізиційні, інкасаційні, ліквідаційні.

Аквізиційні витрати -- це витрати, пов'язані із залученням нових страхувальників, укладанням нових договорів страхування. Вони можуть включати оплату послуг із розробки умов, правил страхування та проведення актуарних розрахунків; комісійну винагороду страховим посередникам (брокерам, агентам) за укладання й обслуговування договорів страхування; відшкодування страховим агентам витрат на службові поїздки, пов'язані з виконанням їхніх обов'язків; оплату послуг спеціалістів, які оцінюють прийняті на страхування ризики; витрати на виготовлення бланків страхової документації; витрати на рекламу і т. ін.

Інкасаційні витрати -- це витрати, пов'язані з обслуговуванням готівкового обігу страхових премій: на оплату праці службовців компанії, які забезпечують отримання страхових премій у готівковій формі; витрати на виготовлення бланків квитанцій і відомостей щодо прийому страхових премій; на оплату банківських послуг, пов'язаних з інкасацією страхових премій.

Ліквідаційні витрати -- це витрати, пов'язані з урегулюванням збитків. Вони включають оплату послуг спеціалістів зі з'ясування причин і визначення розміру збитків, завданих об'єктам страхування; витрати на нагромадження відповідної інформації; оплату банківських послуг, пов'язаних зі здійсненням виплат страхового відшкодування; витрати на проїзд аварійного комісара та експертів до місця страхової події і назад; судові витрати; поштово-телеграфні витрати з даного страхового випадку; відрахування в резерв збитків тощо.

Зазначені витрати разом із страховими виплатами -- це специфічні витрати. Саме вони відрізняють витрати страховика від витрат інших суб'єктів господарювання.

Остання група витрат -- витрати на утримання страхової компанії -- це такі самі адміністративно-управлінські витрати, які має будь-який господарюючий суб'єкт. Вони включають заробітну плату персоналу компанії (основну і додаткову) з нарахуваннями, плату за оренду приміщення, оплату комунальних послуг, послуг зв'язку; витрати на придбання канцелярських і господарських товарів, рекламу, відрядження, утримання й обслуговування автотранспорту, амортизаційні відрахування та інші витрати, які, згідно з чинним законодавством, відносять до складу операційних витрат страховика.

З огляду на структуру тарифної ставки зауважимо, що витрати на обслуговування процесу страхування і перестраховування та витрати на утримання страхової компанії, тобто всі витрати на ведення справи, звичайно становлять 20--25 % страхового тарифу, тоді як на виплати страхових сум і страхового відшкодування припадає від 60 до 80 %.

У практиці українських страховиків інкасаційні витрати у складі специфічних витрат страховика не виокремлюються. Закон України «Про страхування» свого часу запровадив такий склад витрат страховика:

* виплати страхових сум та страхових відшкодувань;

* відрахування в централізовані страхові резервні фонди (наприклад, у ті самі два фонди Моторного (транспортного) страхового бюро України;

* відрахування в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій;

* витрати на проведення страхування (тобто звичайні витрати на утримання фірми і здійснення її основної діяльності).

3. Вдосконалення розробки ринкової політики ціноутворення в СК «Країна»

3.1 Застосування нових методів ціноутворення на підприємстві

Характеризуючи практичний маркетинг страхової компанії, слід звернути особливу увагу на роль реклами в реалізації страхових послуг. Без цілеспрямованої і наполегливої реклами у страховому ринку обійтися дуже важко.

Реклама - це платне, спрямоване на певну категорію потенційних покупців повідомлення, що здійснюється через засоби масової інформації, чи будь-яким іншим способом публічного звертання і агітує на користь певного товару, в даному випадку страхової послуги.

До страхової реклами пред'являються наступні основні вимоги:

· Правдивість

· Конкретність

· Адресність

· Плановість

Для будь-якої страхової компанії реклама є обов'язковою перед посилкою для здійснення акту укладення договору страхування, хоча вплив на потенційного страхувальника здійснюється як до здійснення цього акту, так і після неї.

Всі рекламно-інформаційні заходи націлені на досягнення двох основних задач: представлення страхової компанії народу і створення іміджу страховика.

Основними принципами реклами є:

1. Принцип вивчення компанії споживачем. Потенційні страхувальники повинні як мінімум знати про компанію наступне: що, як, коли можна.

2. цілеспрямованість. Повинна бути простою по формі і змісту і підкреслювати головне.

3. повторення.

Факторами, які визначають прийняття рішення про страхування є , з одного боку, висока оцінка ризику, який страхується (чуттєвість до ризику), якість страхового продукту, а, з іншого боку, його ціна. Якщо споживач бажає убезпечити власне майно він приймає рішення про страхування, а потім вибирає відповідний страховий продукт і компанію, яка його надає. Набір факторів, по яким проводиться оцінка якості страхової послуги, а також їх значущість , можна визначити як і інші характеристики ринку , шляхом соціологічних досліджень. Значущість якостей страхового продукту для страхувальників - фізичних і юридичних осіб - за результатами соціологічних досліджень :

Таблиця 3.1.

Значущість якостей страхового продукту для населення

Якості	Доля респондентів, які вважають фактор важливим
Надійність СК	76,2%
Зрозумілість умов страхування	14,7%
Якість обслуговування	8,0%
Асортимент страхових послуг	7,1%
Відомість окремої СК	6,5%
Безплатні консультації	3,1%
Близькість СК до місця проживання страхувальника	2,6%
Якість реклами	1,0%

Системи продажу страхового продукту.

Просуванням страхових послуг від страховика до страхувальника займаються страхові агенти і брокери.

Страховими агентами можуть бути фізичні, або юридичні особи, що діють від імені та за дорученням страховика. Страхові агенти беруть на себе частину обов'язків страховика. Через них страховик може здійснювати укладання договорів страхування, має можливість отримувати страхові платежі. Також забезпечують надання страхового відшкодування у разі настання страхового випадку. Страхові агенти на страховому тинку представляють інтереси страховика, діють від його імені та за його дорученням.

Агент може виконувати:

· підготовку договорів

· укладення договорів

· обслуговування договорів

· оформлення документів для виплати відшкодування

· виплати страхових сум і відшкодувань

Робота в якості страхового агента потребує від кандидата не тільки знань в області страхування, але і психології людей. Критеріями професійного відбору слугують наступні показники:

· комунікативність

· зовнішня привабливість

· швидкість реагування

· рівень культури, як мінімум - середня освіта

· фінансовий стан кандидата (відсутність претензій з боку податкової служби)

Страховими агентами - юридичними особами можуть бути: бюро шлюбних знайомств, туристичні агенції, юридичні консультації і нотаріальні контори. Сукупність юридичних осіб, які виступають як страхові агенти, створює альтернативну мережу розповсюдження даного страховика.

На страховому ринку є різноманітність видів виплат за посередницьку діяльність:

Провізія - плата страховому агенту за посередницьку діяльність та за укладені зі страхувальником договори страхування.

Додаткові виплати - складаються із виплати страховиком коштів, спрямованих на забезпечення необхідних умов для виконання страховими агентами своїх функцій.

Компенсації - кошти, що надає страховик своєму страховому агенту у разі припинення дії контракту чи виходу останнього на пенсію.

По формам взаємозв'язку страховика зі страховими компаніями прийнято розрізняти безпосередній зв'язок та систему генеральних страхових агентів.

Безпосередній зв'язок - найбільш проста форма, яка спирається на контракти та генеральні згоди.

Система генеральних страхових агентів - найбільш зрілий тип відносин. Створюється по територіально-адміністративному признаку.

Генеральний страховий агент, діючий безпосередньо від імені і по дорученню страховика, приймає на роботу страхових агентів, проводить їх інструктаж і визначає зону обслуговування.

Таким чином, вертикальний рівень організації системи продаж страхових полісів має вид ланцюга: генеральний страховий агент - страховий агент - субагент.

Перевага системи генеральних страхових агентств в їх мобільності та гнучкості. Відпадає необхідність мати великий штат працівників. Робота будується на контрактній основі з залученням експертів і спеціалістів для оцінки ризиків.

Продовжуючи аналіз діяльності посередників на страховому ринку, необхідно визначити, що до посередників відносяться не лише агенти, а й страхові брокери. Страховими брокерами можуть бути фізичні або юридичні особи, які зареєстровані і діють на страховому ринку від свого імені та на підставі доручень страхувальника або страховика.

Його діяльність спрямована на задоволення потреби страхувальника у страховому захисті або задоволення потреби страховика у збільшенні обсягу страхових премій, сприяння зростанню чисельності страхувальників, саме серед яких і розкладається ризик страховика.

Згідно з Положенням про порядок провадження діяльності страховими посередниками, брокер зобов'язаний: забезпечувати укладання договору страхування на найвигідніших умовах для страхувальника, відповідно до брокерської угоди із страховиком, який має стійке фінансове становище: володіти інформацією, необхідною для укладання договору страхування на вигідних умовах для страхувальника.

Страховий брокер на страховому ринку діє у певних межах. Страховий брокер не може проводити інші види діяльності, в тому числі посередницької, крім посередницької на страховому ринку.

Страховий брокер на відміну від страхового агента, у своїй діяльності має суттєво більше варіантів свободи, оскільки він є незалежним як від страховика так і від страхувальника.

В функції брокера входить визначення оптимальних умов страхування для клієнта. При настанні страхового випадку брокер виступає як консультант страхувальника і допомога в отриманні страхової суми або страхового відшкодування.

Страхові брокери із числа фізичних осіб не можуть по дорученню страховика і за його рахунок проводити страхові виплати, а також інкасування страхових взносів. Такі дії можуть виконувати страхові брокери тільки із юридичних осіб і при наявності страхової угоди. Страхові посередники знаходяться ближче до страховикам і оперативніше реагують на зміни ринкової кон'юнктури страхових послуг. Це дозволяє страховику запропонувати такі види страхування, які користуються найбільшим попитом на ринку.

Використання посередників в страхуванні дозволяє страховику підвищити свою конкурентоздатність, так як дає можливість користуватися джерелом інформації про те, чого хочуть страхувальники, як вони приймають види страхування, які пропонуються посередниками. Сам процес продажу страхових полісів носить назву аквізиції, а посередники, які виконують ці функції, називаються аквізиторами.

Продаж страхових полісів через посередників є провідними в системі організації укладання договорів страхування. Чим ширше мережа посередників. Тим більше потенційних страхувальників дізнаються про дану страхову компанію і зможуть скористатися її послугами.

В Україні існує нестача посередників, професійних брокерів, котрі виражали б інтереси клієнта і шукали йому по об'єктивним ознакам кращу страхову компанію.

Мало також агентів, які б професійно продавали страховий продукт. Крім того, виникла необхідність в професійному регуляторі. Ми відрізняємося від західного ринку тим, що у нас не сформована потреба в страхових послугах. Це психологія помножена на неплатоспроможність населення.

Але розвиток страхового ринку спричиняє не тільки збагачення форм діяльності посередницьких структур, а й вимагає активної дії страховиків у безпосередньому просуванні страхових продуктів до страхувальника, тобто страховик інколи прагне працювати із страхувальником без участі посередників.

З плином часу змінюються форми, методи, напрямки, динаміка та обсяги державного втручання в економічне життя. І це закономірно, адже сама держава виступає гарантом прав власності та забезпечення свободи підприємництва, обумовлює дотримання законності у господарській діяльності, сприяє досягненню і підтриманню стабільності національної валюти,регулює грошовий обіг, контролює зовнішньоекономічну діяльність. Усі ці функції демократична держава виконує у той чи інший спосіб за допомогою відповідних механізмів та засобів впливу.

Розвиток ринкових відносин об'єктивно зумовлює перехід від прямих до опосередкованих методів регулювання економіки, посилює соціальну спрямованість господарювання. Світовий досвід переконує, що роль держави у перехідній економіці суттєво відрізняється від її ролі у суспільстві з сформованими ринковими відносинами, стабільною законодавчою і правовою базою, розвиненим фондовим та страховим ринком. В умовах стабільного економічного розвитку держава повинна сприяти становленню систем самоорганізації та саморегуляції, робити акцент на стабільність та довго тривалість господарських зв'язків.

Серед факторів, які стримують розвиток страхового ринку є такі:

Фактори економічного характеру:

· Низький попит на страхові послуги, зумовлений недосконалістю господарчого механізму, низьким рівнем страхової культури населення

· Велика заборгованість і накопичення обсягів неплатежів суб'єктів господарювання

· Збитковість значної кількості підприємств

· Оптимізація оподаткування

· Хронічний дефіцит грошових коштів в більшості підприємств і громадян.

· Значна доля тіньової економіки.

Фактори законодавчого характеру:

· Недосконалість страхового законодавства

· Відсутність достатніх законодавчо визначених механізмів стимулювання, як юридичних, так і фізичних осіб до більш широкого використання можливостей страхового захисту своїх майнових інтересів.

· Законодавчо не врегульоване питання участі страховиків на конкурентних основах по страхуванню іноземних громадян.

· Не визначений юридичний статус договорів перестрахування.

· Не введені в дію нормативні акти по страхуванню життя, передбачені законом „Про страхування”.

· І т. Інш.

Виходячи із вищесказаного, можна зробити наступні пропозиції щодо вдосконалення:

1) Для досягнення поставлених цілей планується розгорнути широкомасштабну рекламну кампанію з метою ознайомлення споживачів із продукцією фірми і цінами на неї.

2) Серед завдань компанії в області IT і інформаційного забезпечення персоналу: побудова єдиного централізованого інформаційного середовища, підтримка високого рівня технічного забезпечення, впровадження нових напрямів в інформаційних системах.

3) Регіональна мережа СК «Країна» повинна збільшуватись відповідно до прийнятої стратегії розвитку і запланованого розширення присутності компанії в містах із чисельністю населення від 200 тис. осіб.

4) В умовах нестабільної економіки, регіональна діяльність компанії має бути спрямована на підвищення ефективності діяльності існуючої регіональної мережі. Запорукою адекватності інвестиційних вкладень є фінансова дисципліна та рентабельність уже відкритих структурних підрозділів, що дозволить гарантувати повне виконання обов'язків компанії перед клієнтами, професійне обслуговування і якісний сервіс.

5) Головна і найбільш широка рекомендація щодо посилення конкурентоздатності є продовжувати вдосконалювати свої продукти, оскільки ринок страхування України стрімко зростає, і щоб гарантувати конкурентоспроможність свої послуг і в майбутньому, необхідно бути за крок попереду конкурентів.

Висновки

Проведене дослідження концептуальних засад теорії і практики страхування, особливостей забезпечення ефективності діяльності страхових компаній в Україні дало можливість зробити наступні висновки:

Найважливішою функцією страхової компанії є безумовне забезпечення надійності свого фінансового стану, що дає змогу задовольнити будь-які претензії з боку власників полісів. Закон України «Про страхування» (ст. 30) зобов'язує страховиків дотримуватись певних вимог, які мають забезпечити їхню платоспроможність:

· наявність сплаченого статутного фонду;

· наявність гарантійного фонду страховика;

· створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

· перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Узагальнення і підведення підсумків проведеного дослідження щодо всіх зазначених критеріїв повною мірою дозволяє судити про ступінь фінансової стійкості та про здатність страхової компанії виконати узяті на Українські страхові компанії знаходяться на етапі формування подібних збутових систем. Так, наприклад, запроваджуються системи збуту своєї продукції через банк, автомобільну групу, туристичні фірми, станції ремонту та обслуговування техніки.

Однак, на практиці реалізація збутових систем через нестрахових посередників має ряд складностей. Цьому заважає:

1) протекціонізм із боку окремих страхових компаній і банків;

2) недостатній рівень розробки нормативно - методичних матеріалів;

3) недостатня кількість кваліфікованих кадрів;

4) недоліки законодавства;

5) недостатній рівень організаційного забезпечення запроваджуваних проектів;

6) недостатній рівень кваліфікації менеджерів і ін.

Враховуючи, що збут страхових продуктів через нестрахових посередників є важливим напрямком маркетингової стратегії страхових компаній України, для його розвитку необхідне узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду, наукове забезпечення формування і функціонування збутових систем такого типу.

Об'єкт дослідження - СК «Країна»- як компанія здобула репутацію міцної, фінансово потужної компанії, що бездоганно виконує свої зобов'язання. Її надійність забезпечена не тільки вагомим статутним фондом, а й діючим механізмом перестрахування великих ризиків. Компанія працює з провідними перестрахувальними компаніями світу. Нині компанія забезпечує страховий захист практично від усіх ризиків. Розширюється коло клієнтів компанії, що є свідченням зростання рівня довіри до Компанії, її ділової репутації.

Активи компанії зросли з 26238,44 тис. грн. в 2006 році і до 111151 тис. грн. в 2008 році. Показник "Актив" характеризує розмір коштів страхової компанії, які інвестовані в цінні папери, нерухомість, рахунки та депозити в банках, інші матеріальні цінності та права вимоги. Джерела цих коштів -- статутний та резервний капітал, технічні резерви, сума нерозподіленого прибутку та інші пасиви.

З 16 червня 1999 року набула чинності Угода про партнерство між Україною та країнами Євросоюзу в частині банківської та страхової діяльності, яка передбачає, зокрема, створення для іноземних страховиків умов, не гірших за ті, що існують для страховиків-резидентів. З огляду на сказане страховий ринок України зазнає істотних змін, про які йтиметься далі. В Україні існує і безліч проблем організаційно-методологічного забезпечення страхової діяльності. Серед них, зокрема:

- відсутність послідовної і чіткої державної політики щодо розвитку страхування й достатнього рівня методологічної підготовки страхових механізмів;

- величезна кількість видів обов'язкового страхування за нерозвиненості багатьох загальновизнаних у світі видів добровільного страхування;

- фрагментарність управління ризиками в страхових компаніях;

- відсутність системи стандартизації і сертифікації страхових продуктів і систем менеджменту;

- наявність недобросовісної конкуренції;

- нерозвиненість страхового брокерства;

- недосконалість інвестиційної діяльності страхових компаній.

Сьогодні вочевидь бракує наукових досліджень економічних основ функціонування в нашій державі страхового бізнесу, стану і перспектив розвитку економічних відносин у страховій сфері. Нерозвиненою залишається наукова база управління страховою діяльністю як на макро-, мезо-, так і на мікрорівні.

Перелік посилань

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV. З наступними змінами і доповненнями.

2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону N 283/97-ВР від 22.05.97. З наступними змінами і доповненнями.

3. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” вiд 16.07.1999 № 996-XIV. З наступними змінами і доповненнями.

4. Закон України „Про господарські товариства” N 1576-XІІ від 19 вересня 1991. З наступними змінами і доповненнями.

5. Закон України „Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991р.// Відомості ВРУ, 191, №47

6. Закон України „Про фінансовий лізинг” від 16.12.1997 № 723/97-ВР. З наступними змінами і доповненнями.

7. Архипов А.П. Управление страховой компанией в условиях кризиса платежеспособности // Финансы. - 1996. - № 11. - С. 40-43.Базидевич В. Д., Базидевич К.С. Страхова справа. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Т-во „Знання”, КОО, 2003. - 250с.

8. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. Киев, МП „ИТЕМ лтд”, СП „АДЕФ-Украина”, 1996. - 534 с.

9. Вакуленко Є.В., Островська О.А. Вплив банківських кредитів на фінансовий стан підприємств// Фінанси України.- 2000.- №9.- С. 40-42.

10. Залетов О.А. Страхование в Украине (под ред. Слюсаренко О.А. д-р екон. наук), - К.: МА «BeeZone», 2002 - 452 с.

11. Горбач Л. М. Страхова справа: Навч. посібник. - 2-ге вид., виправлене. - К.: Кондор, 2003. - 252с.

12. Кожанова Є. П., Отенко І. П. Економічний аналіз: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни- X.: ВД «ІНЖЕК», 2003. -208 с.

13. Островська О.А. Методологія оцінки фінансового стану на основі аналізу фінансових звітів в умовах стандартизації бухгалтерського обліку// Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Випуск 67.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - С. 56-61.

14. Планування економічної безпеки підприємств в умовах ринкової економіки: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Т.Б. Кузенко; Європ. ун-т фінансів, інформац. систем, менеджменту і бізнесу. -- К., 2004. -- 18 с.: рис. -- укp.

15. Рясних Є.Г. Основи фінансового менеджменту. Навчальний посібник. -К.: Скарби, 2003. -238 с.

16. Страховий бізнес України - (Керівник С.Подий), - Видавництво “Логос”, 2001.

17. Тарасенко Т.В. Економічний аналіз. Навчальний посібник. -3-тє видання, перероблене. -Львів: „Новий Світ -2000”, 2004. -344 с.

18. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб. - К.:”Каравела”, 2003. - 432 с.

19. Федонін О. С, Рєпіна І. М., Олексюк О. І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. --К.:КНЕУ, 2003. --316 с.

20. Філімоненков О.С. Фінанси підпр...