Предмет та функції економічної теорії

Размещено на http://www.allbest.ru/

1) Предмет та функції економічної теорії

Еволюція поглядів на предмет економічної теорії. Питання предмету економічної теорії є дискусійним в економічній науці. Різні школи по-різному визначають предмет економічної теорії. Перші уявлення про неї полягали в тому, що вона вивчає створення і використання матеріальних благ, тобто є наука про багатство. Джерела такого бачення чітко простежуються у Анна Р.Ж.Тюрго, Адама Сміта і Альфреда Маршалла. Предметом економічної теорії є відносини, які виникають між людьми в процесі виробництва з приводу ресурсів з метою задоволення потреб як окремого індивіда так і суспільства в цілому. Економічна теорія як універсальна наука виконує ряд функцій: теоретико-пізнавальну (виявлення і пізнання економічних законів, категорій та тенденцій економічного прогресу); практичну (розробка принципів і методів раціонального господарювання); методологічну (виступає теоретичною основою для системи конкретно-економічних наук); виховну (формування сучасного економічного мислення та раціональної економічної поведінки); прогностичну (обґрунтування планів і прогнозування перспектив економічного розвитку). Економічна теорія як наука виконує низку функцій -- пізнавальну, практичну й методологічну, а як навчальна дисципліна -- ще й виховну функцію.

Пізнавальна функція економічної теорії полягає в тому, що вона вивчає і пояснює істотні риси, закономірності та зв'язки господарського життя. Економічна теорія відкриває нові економічні процеси і явища, розвиває свій категоріальний апарат, систематизує економічні знання та узагальнює конкретні факти розвитку економіки.

Крім того, вона опрацьовує науково обгрунтовані рекомендації для ефективної практичної діяльності всіх суб'єктів сфери економіки, тобто виконує практичну функцію.

Методологічна функція економічної теорії полягає в тому, що вона є базою, фундаментальною основою системи конкретних економічних наук.

Реалізація виховної функції економічної теорії грунтується на необхідності формування у кожної людини економічного мислення та економічної поведінки. Вивчаючи економічну теорію, людина поліпшує свої досягнення у професійній діяльності, свідоміше реагує на всі вияви господарського життя, стає активним суб'єктом перетворень в економіці суспільства.

Економічна теорія, виконуючи свої функції, відповідає на запитання про те, що і чому відбувається в економіці, і справляє важливий вплив на економічну політику держави та розвиток права.

2) Методи та засоби економічного дослідження

Метод індукції означає формулювання узагальнень, теоретичних висновків на основі вивчення окремих фактів. При його використанні спочатку досліджуються окремі факти, на підставі чого робляться теоретичні узагальнення. ( узагальнень тенденцій розвитку економіки в майбутньому)

Історичний метод дає можливість розглядати економічні системи у послідовності їх історичного розвитку.

У сучасних умовах розвитку економіки нерідко застосовується метод економічного експерименту. Він полягає у теоретичному обгрунтуванні певних закономірностей і напрямів розвитку економіки чи її окремих складових. Прикладом використання цього методу на практиці була апробація в декількох районах України єдиного податку в сільськогосподарському виробництві країни. За результатом експерименту такий порядок оподаткування було запроваджено в усьому аграрному секторі.

метод економічного моделювання. Це формалізований опис і кількісне вираження економічних процесів і явищ за допомогою економіко-математичних способів, що формалізовано відображають реальну картину економічного життя.

Метод порівняння. Його використання зумовлено тим, що жодне явище економіки не можна оцінити окремо.

Метод абстракції означає відмову від поверхневих, несуттєвих сторін явища з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих, сталих і загальних зв'язків, дійсної тенденції руху.

Окремої уваги заслуговує використання графіків, таблиць при вивченні економічних явищ і процесів. Графіки і таблиці є засобами, з яких робляться певні висновки, виявляються певні тенденції. На основі таблиць робляться певні узагальнення. Графіки є інструментом, з допомогою якого економісти виражають свої теорії, моделі. Вони показують взаємозв'язок між двома групами економічних фактів. Тому такі прості двовимірні графіки є зручним засобом демонстрації взаємозв'язків між економічними явищами, наприклад, між доходами і споживанням, цінами і попитом, цінами і пропозицією товарів та інші.

3) Економічні закони та категорії

Екон. закони відображають логічні, об'єктивні, причинно-наслідкові, такі, що постійно повторюються взаємозв'язки та взаємозалежності між ек. процесами та явищами. Класифікація ек.законів: всезагальні(діють на будь-якому етапі розвитку суспільства); загальні(діють протягом декількох істор. етапів розвитку суспільства); специфічні (діють протягом тільки одного істор.етапу); стадійні(діють протягом деякої фази певного істор.періоду). Ек.закони формулюються за допомогою ек.категорій - це сталі,логічні,стаслі поняття,Які виражають властивості ек.процесів та явищ,наприклад: ціна,вартість,доходи,податки.

Економічні категорії - абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які в узагальненому вигляді виражають родові ознаки певних економічних явищ і процесів. Наприклад: товар, власність, капітал, прибуток, ринок, попит, заробітна плата, робоча сила та ін.

4) Економічна теорія та економічна політика. Завдання економічної теорії в умовах перехідної економіки України

Економічна політика - це цілісна система заходів держави, спрямованих на розвиток нац..науки в інтересах усіх соц.груп суспільства. Цілі ек.політики: 1)мета ек.зростання 2)мета ефективної зайнятості(передбачає активну ек.політику держави);3)мета зростання ек.ефективності;4)мета стабільного рівня цін;5)мета захисту і підтримання кокурентного господарського порядку(досягається заходами антимонопольної політики);6)мета соц..безпеки і стабільності;7) мета рівноваги зовнішньоторговельних операцій платіжного балансу,ефективного курсу нац..валюти. Економічна теорія виконує позитивну функцію і відповідає на питання "що" і "чому" відбувається в реальній економіці. Еконо-мічна політика виконує переважно нормативну функцію і вирішує питання "що треба зробити", щоб досягти певних цілей економіч-ного і соціального розвитку. Однак дати відповідь на питання "що треба зробити" економічна політика не може без залучення еконо-мічної теорії. Економічна теорія повинна допомогти суспільству вирішити три головних завдання:1) які товари і послуги необхідно виготовляти і в якій кількості; 2) як ці товари і послуги треба виробляти; 3) для кого виробляти.

Завданням економічної теорії (політекономії) як науки є дослідження дії економічних законів і передача одержаних результатів членам суспільства, у першу чергу органам управління економікою для використання в економічній політиці, для прийняття оптимальних економічних рішень.

На економічній теорії повинна ґрунтуватися економічна політика. Це означає, що заходи економічної політики повинні випливати з об'єктивних економічних законів і всієї сукупності інтересів суспільства.

5) Потреби та споживчі блага

Класифікація потреб. Закон зростання потреб. Потреби-це бажання людей, відчуття необх.та нестачі в речах або послугах. Потреби виступають стимулом або мотивом до ек.діяльності,яка направлена на задоволення потреб. Потреби безмежні, і задоволення однієї потреби веде до виникнення іншої, більш високого рівня потреби. Це і є закон зростання потреб. Класифікація: 1)за характером виникн. -первинні(пов'язані з існуванням людства);-вторинні(пов'язані з розвитком цивілізації); 2)за засобами задоволення: - матеріальні;-нематеріальні(духовні). 3) за участю у відтворювальному процесі: - виробничі(потреби в зас.виробн); -невиробничі(потреби в предметах розкоші та першої необх). 4)За способом задоволення: · Індивідуальні · Групові · Громадські. Споживчі блага-- вид економічного блага, здатність товару або послуги задовольняти потребу. Структура споживчих благ - 1)Товари особистого споживання - безпосередньо задовольняють базові потреби (у їжі, одязі, житлі, меблях).2)Товари виробничого призначення - це товари у вигляді сировини та матеріалів, машин та устаткування, будівель заводів і офісів, обладнання і електростанцій тощо.3)Особисті послуги - такі послуги людина отримує від лікаря і вчителя, адвоката і перукаря.4)Послуги виробничого (комерційного) призначення. Це -- інформаційне забезпечення і банківські послуги, послуги транспорту, торгівлі, страхування виробничого ризику та прибутків і засобів виробництва.

6) Економічні інтереси

кономічні інтереси - це усвідомлені потреби (умови) існування різних суб'єктів господарювання. Соціальним суб'єктом вираження економічного інтересу є індивід, сім'я, колектив (група), люди, які проживають у певному регіоні, верства, суспільство, а кінцевим об'єктом - результат (продукт, послуга, інформація) суспільного виробництва, що іде на задоволення потреби, з приводу якої і складаються конкретні відносини між людьми. Кожний суб'єкт економічних відносин є носієм конкретного інтересу. Скільки суб'єктів економічних відносин, стільки і економічних інтересів. Серед цієї групи інтересів виділяють особистий, колективний і суспільний інтерес. Це класифікація інтересів за ознакою суб'єктності.Економічні інтереси можна класифікувати і за іншими критеріями:* за ознакою важливості розрізняють інтереси головні та другорядні; * за часовою ознакою - поточні та перспективні;*за об'єктом інтересів - майнові, фінансові, інтелектуальні, інтереси режиму праці та вільного часу, комфорту, умов праці й життя; * за ступенем усвідомлення - дійсні та помилкові.

7. Закон спадної граничної корисності та його вплив на споживача

Закон спадної граничної корисності ( Перший закон Госсена ) полягає в тому, що коли споживач споживає наступну кількість товару, корисність від додаткового тако госпоживання - зменшується. Цей закон діє на всі товари та послуги крім на товари антикваріату ( монети, старовинні речі), бо на такі товари завжди є попит і корисність збільшується тоді, коли збільшується колекція. Гранична корисність -- це задоволеність, що набувається від споживання кожної додаткової одиниці блага. Якщо м'ясо, що з'їдається, поділити на порції, то задоволення, що дістається від споживання кожної наступної дози, буде виражати її граничну корисність. Середній споживач має досить чітку систему переваг у відношенні товарів і послуг, пропонованих на ринку. Покупці чудово уявляють собі, яку граничну корисність вони витягнуть з кожної наступної одиниці різних продуктів, які вони надумають купити. Дохід споживача. Інакше цей «Крок» розглядається як «бюджетне стримування».

8) Виробництво та його фактори

Виробництво- це взаємоповяза. і впорядковане діяльністю людей, направлене на перетворення речовин природи в товари та послуги. Фактори виробн.. - це елементи виробництва, які задіяні для створення товарів та послуг. До них належать - земля(всі природ.ресурси); праця(все працездатне насел); капітал(тех. та фін ресурси). Земля як фактор виробництва відіграє особливу роль. Земля - це засіб праці, створений природою. Поняття "земля" як фактор виробництва має широкий зміст: земля є одночасно операційним базисом виробництва (у промисловості), сховищем природних ресурсів (родовища мінералів, нафти, газу), природною основою сільськогосподарського виробництва). У сільському господарстві земля - це й основний засіб праці, і предмет праці. Праця як фактор виробництва охоплює людські ресурси: фізичні та розумові здібності, освітній та професійний рівень, виробничий досвід зайнятих у виробництві. Відомо, що з розвитком виробництва вдосконалюються й істотно змінюються засоби виробництва, виникає повністю автоматизоване і роботизоване виробництво, нетрудомісткі технології тощо. Але роль особистого фактора при цьому не тільки не зменшується, а за деяких умов і зростає. Зумовлюється це такими обставинами. По-перше, під впливом науково-технічного прогресу вдосконалюються засоби виробництва і технології, відповідно виникає потреба у вищій кваліфікації працівників. По-друге, виробництво стає дедалі більш наукомістким, тобто таким, що потребує наукового забезпечення. По-третє, виробництво розв'язує складніші завдання, орієнтовані на зростаючі потреби людей і все більше обмежені ресурси, отже, досконалішим має бути й управління. По-четверте, збільшується частка ризикових виробництв що вимагає від людини не лише високої кваліфікації, а й значного психічного напруження.

Капітал як фактор виробництва -це засоби виробництва, що належать підприємцям або іншим власникам і використовуються в процесі створення речей і послуг. Особливістю капіталу є те, що він має бути кимось нагромаджений, сформований. Капітал існує у продуктивному використанні саме тоді, коли його власники одержують доходи від користування та володіння своїм майном.

9) Виробничі ресурси, їх класифікація

Виробничі ресурси-- це все те, що необхідно для організації виробництва благ. Розрізняють: Природні ресурси -- це все те, що людина бере з природи і за допомогою своєї праці перетворює на продукт задоволення власних потреб. Трудові ресурси -- це здатність людини до продуктивної осмисленої діяльності в основі якої є фізичні та розумові здібності людини. Капітальні ресурси -- це все те, що виступає попередником між людиною природніми ресурсами та проміжними товарами. Промисловий товар -- це все те, що зазнало попередньої людської праці і призначено для використання у подальшому виробництві. Виробничі ресурси поділяються на відтворювані і невідтворювані. До відтворюваних виробничих ресурсів належать ті, що створюються і відновлюються природою (грунт, вода, повітря, ліс) і суспільством (засоби виробництва). До відтворюваних одночасно і природою, і суспільством належать трудові ресурси: людина з'являється на світ як біологічна істота і набуває у суспільстві знань та навичок, необхідних для виробничої діяльності. До невідтворюваних виробничих ресурсів належать корисні копалини, що споживаються як сировина. Крім того, час відтворення деяких ресурсів є таким тривалим, що їх можна віднести до невідтворюваних. Йдеться, зокрема, про знищені чорноземи, вирубані ліси, забруднені водойми. Ця проблема, на жаль, є дуже актуальною для України, її найбільше багатство - чорноземи - перебувають у жахливому стані, а головну водну артерію - Дніпро - перетинають «мертві моря», створені греблями кількох гідроелектростанцій. Для відтворення цих напівзнищених ресурсів потрібні загальнонаціональні зусилля і не одне десятиліття.

10) Обмеженість ресурсів та проблема економічного вибору

Крива виробничих можливостей. Ресурси в процесі виробн.стають факторами виробн. І русурси і фактори виробн.є обмеженими,їх не вистачає для повного задоволення всіх потреб людей. У звязку з обмеж.русурсів і обмеж.людських потреб перед людьми виникає проблема-як використ.наявні русурси для найповнішого задовол потреб - це і є проблме ек.вибору. Пробл.ек.вибору ілюструється за доп. кривої виробн.можл.,яка показує альтернативні варіанти використ ресурсів для виробн. 2-х груп товарів - засобів виробн. Та предметів спожив. Крива виробничих можливостей -- залежність, що графічно ілюструє можливості одночасного виробництва двох продуктів з урахуванням обмеженості ресурсів, що витрачаються на виробництво цих продуктів.

Крива будується в системі координат, кожна з яких відображає обсяг виробництва одного з продуктів. Вона обмежує область виробничих можливостей, так що будь-яка крапка на кривій показує гранично можливе по ресурсних обмеженнях поєднання обсягів виробництва двох продуктів. В умовах обмеженості ресурсів, як зазначалося вище, перед суспільством і окремими виробниками виникає проблема вибору, пошуку альтернативних варіантів використання ресурсів. Вибір альтернативних варіантів полягає у пошуках найефективнішої комбінації ресурсів, а отже, і найраціональнішого їх використання.

11.Ресурсний потенціал України та проблеми його використання

Ресурсозбереження -- це прогресивний напрям використання природно-ресурсного потенціалу, що забезпечує економію природних ресурсів та зростання виробництва продукції при тій самій кількості використаної сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Основні стратегічні напрями ресурсозбереження можуть бути зведені до таких: комплексне використання мінерально-сировинних і паливних ресурсів; впровадження ресурсозберігаючої техніки і технології; широке використання в галузях переробної промисловості вторинної сировини; стабілізація земельного фонду, відновлення родючості землі, рекультивація відпрацьованих кар'єрів тощо; ефективне регулювання лісокористування, підтримання продуктивності лісів, активне лісовідновлення; збереження рекреаційних ресурсів при розміщенні нових промислових об'єктів.

12.Закон спадної продуктивності факторів виробництва та його вплив на поведінку виробника

Закон спадної граничної продуктивності полягає в тому, що, починаючи з певного обсягу збільшення використання одного з факторів виробництва, в той час як інші фактори залишаються незмінними, супроводжується зменшенням граничного продукту цього фактора. Це означає, ще збільшення обсягу випуску продукції обмежене, якщо змінюється тільки один фактор. Точка зменшення граничної продуктивності -- це межа використання змінного фактора, за якою його граничний продукт починає зменшуватися. Дія закону спадної граничної продуктивності стає очевидною, якщо взяти за приклад вирощування картоплі на присадибній ділянці чи дачі. Якщо вдвічі збільшити кількість годин роботи на ній проти нормального рівня, то кількість зібраної картоплі зросте у меншій пропорції. Якби такої залежності не існувало, то все сільське господарство світу можна було б помістити на одному гектарі землі, сконцентрувавши там усі витрати праці.

13. Технологічний спосіб виробництва:сутність та еволюція

Характеристика сучасного ТСВ. Технологічний спосіб виробництва (ТСВ) - це історично визначений спосіб поєднання різних компонентів у системі продуктивних сил, насамцеред людини та технічних засобів праці. ТСВ характеризує ті взаємовідносини людей у процесі виробництва, які зумовлюються характером виробничих операцій. Технологічний спосіб виробництва -- спосіб техніко-економічного поєднання особистісних і речових засобів праці, а також процес діалектичної взаємодії продуктивних сил і техніко-економічних відносин у межах певного історично визначеного суспільного та економічного способів виробництва. Глибинною сутністю технологічного способу виробництва є тип зв'язку між людиною-працівником і засобами праці. Так, на нижчому етапі розвитку засобів праці більшість технологічних функцій (виготовлення і застосування простого знаряддя) виконувала сама людина, рух знаряддя праці визначався рухом людини. Засоби праці при цьому впливали на предмет праці. Такий тип зв'язку був суб'єктним, або ручним, а перший технологічний спосіб виробництва базувався на ручній праці. Він існував з моменту виготовлення людиною найпростіших засобів праці (з кам'яного віку) до кінця XVIII -- початку XIX ст. (До розгортання промислової революції). Технологічний спосіб виробництва в Україні переважно ґрунтується на машинній і ручній праці, що за інтенсивного розвитку автоматизованого виробництва у розвинутих країнах загрожує економічному суверенітету нашої держави.В Україні переважає Т. е. в., який базується на ручній (близько 40% працюючих) та машинній праці .

14) Продукт як результат втілення факторів виробництва

Суспільний продукт - це сукупність всіх матер. і нематер. ек.благ - товарів та послуг - виробл.в усіх сферах і галузях нац.економ. за певний проміж.часу(за рік),призначених для задовол.потреб як людини так і суспільства. Продукт складається з матер.благ (товари,виробл.у галузях і сферах матер.виробництва); нематер.блага(створюються у сферах немат.виробн - книги,картини або освіта,лікування). Результатом сусп..виробн є сусп..продукт, його можна розгляд. З 2-х боків - з боку його вартості та з боку матер-речового складу. Вартість - це ек.категор.,що означ. затрати люд.праці,що містяться в будь-якому продукті. З точки зору вартості продукт склад.з трьох частин: уречевленої вартості,необхідного продукту та додаткового продукту.

15. Ефективність використання факторів виробництва:сутність,основні показники, стан в Україні

У широкому розумінні ефектив виробни є співвідношенням результат виробницт і витрат.Найбільш узагальнюю оціночни показником роботи підприємства, що характериз рівень господарюван, використан живої та уречевленої праці, є прибуток. Він зростає або зменш залежно від ефективн виробниц. Конкуренц спонукає підприємців до вдосконал виробни та комерці діяльності. Отже, їхні суб'єктивні наміри збігаються з об'єктивною потребою суспільства. Якщо підприємець не' може задоволь цю потребу, він звільняє місце щасливому конкуренту. Ефективність використання окремих факторів виробництва виз-начають такі показники, як продуктивність праці, фондовіддача та матеріалоємність продукції. Продуктивність праці показує ефективність використання робочої сили. На рівні галузі чи окремого підприємства продуктивність праці визначається як кількість виробленої продукції на одного робітника за одиницю часу. Ефект викор засобів виробни(засоб прац)характеризує фондовіддача - випуск продукції на 1 грн. викорис-таних основних виробничих фондів. З 60-х років в економіці України виявилася тенденція до зниження фондовіддачі. Головна причина цього - старіння виробничих фондів, а також їхня нераціональ-на структура. В умовах сучасної загальної економічної кризи ця тенденція не змінилася.вироб-ництва. З точки зору підприємства немає потреби наперед визначати показник ефективності виробництва. Форма показника ефектив-ності залежить від конкретних завдань підприємства. Якщо воно працює стабільно і має стійкі позиції на ринку, показником ефек-тивності є зниження витрат на одиницю продукції; якщо розпочи-нає свою діяльність - збільшення продажу продукції. Форма по-казника ефективності для працівника випливає з того, яку роботу він виконує у фірмі.

16) Економічне зростання та його типи

Освіта як фактор економічного зростання. Економічне зростання - це збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з іншим. За типами розрізняють екстенсивне(збільшення обсягів виробництва досягається за рахунок використання більшої кількості виробничих ресурсів, тобто середня продуктивність праці в суспільстві не змінюється) та інтенсивне (приріст виробництва забезпечується за рахунок застосування більш досконалих факторів виробництва, тобто за рахунок підвищення їхньої продуктивності) економічні зростання. Освіта - це соц-екон віднос між людьми у всіх сферах сусп відтворення, які виникають з приводу навчання, виховання, підготовки роб сили відповідних кваліфікаційних рівнів для різних галузей, що здійсню спец організаціями, закладами та установами державн, колектив та приватної форм власності. З'ясування впливу освіти на ек зростання передбачає розмежування:1) освіти як окремого фактора виробн, який взаємодіє з іншими факторами; 2) освіти як передумови “виробничого навчання” або “навчання на власному досвіді”. Роль освіти як фактора ек зростання полягає у збільш як індивідуальної, так і сусп продуктивності праці, яка спричин надбанням умінь та навичок і накопич знань.

17.Економічний зміст власності.Право власності

Власність -сукупність відносин між суб'єктами господарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів.

Обєкт власності - те, що можна привласнити або відчужити.(об'єкти виробництва, нерухомість, дорог. метал, гроші)

Суб'єкт власності- окрема особа або юридична інстанція.

Право власності- сукупність узаконених дер. Норм та норм економ. Взаємовідносин фіз.. і юрид. Осіб, які складаються між ними з приводу привласнення й використання об'єктів власності.

Право власності охоплює правові норми, які закріплюють і охороняють стан приналежності матеріальних благ конкретним особам. Власність характеризується наявністю такої влади особи над річчю, яка визнана суспільством і регламентована соціальними норми. Оскільки влада над річчю неможлива без того, щоб інші особи, невласники речі, ставилися до неї як до чужої, власність означає відношення між людьми з приводу речей. Всі інші особи, невласники, зобов'язані утримуватися від будь-яких зазіхань на чужу річ і на волю власника мати цю річ. Таким чином, власність це суспільні відносини, які характеризуються двома основними ознаками: вони виникають з приводу речей, мають вольовий зміст. Право власності можна розглядати в об'єктивному і суб'єктивному значенні. В об'єктивному значенні право власності визначається як сукупність або система правових норм, що регулюють відносини власності. Суб'єктивне право власності за змістом - це забезпечена законом міра можливої поведінки фізичної і юридичної особи щодо володіння користування та розпорядження належним особі майном; воно надає власнику можливість на свій розсуд використати своє майно і свій інтелектуальний потенціал для будь-якої незабороненої законом діяльності.

18) Типи, види і форми власності

Тип власн. - це узагальнююч принципи та форми поведінки та функціонув власності. Види власн - це конкретний спосіб привласнення благ. Форма власності - це механізм поєднання працівника і засоба виробн. Розріхняють приватну и суспільну власності. Приватна поділяється на трудову (одноосібна трудова; сімейна трудова власності)) і нетрудову ( індивідуальна нетрудова; партнерська; акціонерна). Суспільна поділяється на колективну ( власність труд.колективу; кооперативна власність; власність політично-реліг. установ) та державну(загльнодерж;комунальна).

Колективна власність:

a) власність колективу орендарів - це вироблена продукція, одержані доходи та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом;

b) власність колективного підприємства - це форма власності, яка виникає у тому випадку, коли все майно державного підприємства, вироблена продукція, одержані доходи переходять у власність трудового колективу;

c) власність кооперативу - це будівлі, споруди, грошові та інші майнові внески його членів; виготовлена ними продукція; доходи, одержані від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу;

d) власність акціонерного товариства - це майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності;

Державна власність:

a) загальнодержавна власність - майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів служби безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; кошти державного бюджету; національний банк; інші державні банки; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; страхові, резервні та інші фонди та майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток;

b) комунальна власність - майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевого бюджету; житловий фонд; місцеві енергетичні системи; комунальне господарство;

c) майно державних підприємств - це те майно, яке закріплене за державним підприємством і яким воно може розпоряджатися.

Державна власність, крім виробничих підприємств та інфраструктури, включає рухоме й нерухоме майно, необхідне для функціонування адміністрації, армії, поліції; фонди соціальної інфраструктури - освіти, соціального забезпечення, охорони, здоров'я тощо; засоби державно-кредитної системи.

Інтелектуальна власність

Інтелектуальна власність - це є твори науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, результати наукових досліджень.

19) Реформування відносин власності в перехідній економіці України

Процес реформування відносин власності в Україні супроводжується здійсненням політики роздержавлення та приватизації, пов'язаної зі структурною перебудовою економіки, змінами у формах господарювання і, отже, перетвореннями в продуктивних силах та виробничих відносинах. Багатоманітність форм власності в Україні досягається через поширення процесів роздержавлення та приватизації. Роздержавлення- це сукупність заходів, що усувають право держави на управління економікою. Однією з форм роздерж є приватизація, яка означає процесс передачі держав.власностів приватну власність окремих громадян і юрид осіб. Процеси роздержавлення і приватизації в Україні привели до глибокої ринкової трансформації ек. структури країни,в якій на поччат 2006 частка держ підприємств і організ держ власності становила тільки 4,4%.

20) Сутність та принципи ринкової організації економіки

Функції ринку. Римнкова економміка -- вид організації економ, за якого продукт, що виробл, стає товаром, тобто виробляється з метою продажу на ринку. Принципи ринк.економ: - ек.свобода(право розпоряджатись ресурсами та доходами); -конкуренція(змаганя за можливість повніше реалізувати власний інтерес); -автоматизм регулювання (хто керується інформац,що її надають ціни і вчасно переорієнтовуться мають певні вигоди, інші втрачають майно,капітал і доходи). Функції ринку: Регулююча (ринок, як регулятор виробництва, завдяки цінам ринок стимулює впровадження досягнень науки та техніки у виробництво -- це сприяє розширенню асортименту товарів та послуг); Стимулююча(ринок спонукає виробників товарів до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів);Розподільча(доходи споживачів і виробників у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами);Інформаційна (саме ринок дає об'єктивну інформацію про те, які товари мають попит); Посередницька(ринок виступає посередником між виробником і споживачем).

21) Загальні засади та модель адміністративно-командної економіки

Адмін-команд система - це система,де всі ресурси становлять власність держави, яка здійснює централізоване управління на всіх його рівнях. Держава вирішує,що,як і для кого виробляти. Постійними супутниками адмін-ком ек є дефіцит продуктів(незадоволені потреби).

22) Змішана економіка розвинутих країн

Змішана ек це поєднання ринкових засад,традиц форм господарюв і держ важелів управління для забезпеч найбільш ефект комбінації ресурсів суспільства. У другій половині XIX ст. в економіці розвинутих країн відбулися значні зміни, які зумовили виникнення монополій та' створення передумов для державного втручання в економіку. З'явилися такі нові типи ринкових структур, як монополістична конкуренція, олігополія та чиста монополія. Ці форми призвели до суттєвих змін у механізмі конкуренції, відносинах власності, отже, унеможливили управління економічною системою на основі принципів моделі Рікардо. На зміну моделі Рікардо прийшла так звана проміжна модель управління, що стала основою сучасної змішаної економіки. Вона називається змішаною, оскільки в ній поєднуються і ринкові, і державні механізми регулювання; існує велика різноманітність форм власності і, відповідно, різноманітні типи господарської діяльності; розвиваються процеси соціалізації економіки; принципово нову роль відіграє держава.

23) Економічна система сучасної України

Роздержавлення та приватизація економіки в Україні. У 2006 році Україна отримала статус країни із ринковою економікою. Довгий час ек система країни була трансформаційною або перехідною. Під цими поняттями розуміється процес якісних змін в основах того чи іншого суспільства,спрямованих на перехід до нового соц.-економ ладу. Роздержавлення- це сукупність заходів, що усувають право держави на управління економікою. Однією з форм роздерж є приватизація, яка означає процесс передачі держав.власностів приватну власність окремих громадян і юрид осіб. Перехід кожної країни постсоціалістичного[1] розвитку від планової (командної) до ринкової економіки є особливим. Але навіть за короткий час (кінець 80-х -- 90-ті роки) вималювались деякі загальні закономірності. У перехідному періоді постсоціалістичні країни вирішують такі загальні завдання: роздержавлення економіки, приватизація власності, створення ринкової інфраструктури (Р6), структурної перебудови економіки.

Роздержавлення економіки. Планова (командна) економіка ґрунтується на єдиній державній власності. Хоч остання була фактично розподілена між відомствами, проте конкуренції виробників за таких умов бути не могло. Процес роздержавлення державного сектора відбувається у таких формах:

* комерціалізація підприємств

* корпоратизація

* оренда з викупом. Хоч роздержавлення сприяє демонополізації, а отже, і створенню конкурентного середовища, але вона ще не є власне приватизацією майна. Приватизація здійснюється у двох головних формах:

* через аукціонний продаж майна;

* шляхом безоплатного передання кожному громадянину його частки у державному майні.

24) Товар та його властивості

Товар - це продукт праці, виготовлений з метою обміну або продажу. Товаром може бути як речовий продукт, так і послуга або інформація, а також робоча сила (праця), земля, капітал тощо. Будь-який товар має 2 властивості: задовольняти якусь людську потребу і властивість обмінюватися на інші товари. Перша з них називається корисністю або споживчою вартістю товару, друга - міновою вартістю, яка є формою більш глибокої суті - цінності або вартості товару.

1)споживна вартість - здатність товару задовольняти люд потреби. 2)Вартість - затрати праці, що втілені в товари. Вартість це абстрактна категорія і проявляється на ринку через мінову вартість - через кількісні пропорції,в яких 1 товар обмінюється на інший.

Споживча вартість - це річ або послуга, яка завдяки своїм корисним властивостям задовольняє різноманітні людські потреби.

Однак корисність товару має певні особливості. Вона є суспільною корисністю, тому що створюється для суспільного обміну на ринку, на відміну від продукту, виробленого для споживання. Товаром стає лише та корисність, яка обмінюється на іншу корисність. Споживча вартість товару цікавить його виробника лише тому, що шляхом обміну на іншу споживчу вартість він через останню задовольнить якусь свою потребу. У цьому споживча вартість тісно пов'язана з іншою властивістю товару - його здатністю обмінюватися на інший товар, тобто з міновою вартістю.

Мінова вартість - це властивість товару обмінюватися на інші товари у певних кількісних співвідношеннях або пропорціях. Суспільна праця знаходиться в основі обмінюваності товарів чи послуг і робить їх кількісно порівнянними, а отже, формує їхню вартість (ціну). Тому у вартості виражено не лише кількість суспільно необхідної праці, а й якість продукції, її корисний ефект.

Отже, товар має цінність (вартість) саме тому, що в ньому втілена праця людини, яка є змістом вартості. Тому величина вартості визначається кількістю суспільної праці, необхідної для його створення. Мірою праці, а отже, і мірою вартості, є робочий час, який має відповідний масштаб виміру (година, день, тиждень тощо)

25) Вартість товару

Теорії вартості. Вартість товару - уречевлена в товарі суспільне необхідна праця товаровиробників та виробничі відносини між людьми, що виникають у процесі виготовлення продукту внаслідок суспільного поділу праці й здійснюються між ними на основі витрат праці. Теорії - трудова теорія вартості. Підхід, згідно з яким за основу цінності товару беруть кількість витраченої праці. Найбільш повно її розробив К.Маркс. Розкриваючи еволюцію форми вартості, він довів, що форма вартості, хоча вона реально й існує, безпосередньо не сприймається, а виявляється лише у мінових відносинах. Теорія граничної корисності. Основою цінності товару теорія граничної корисності вважає ступінь корисного ефекту, який він приносить споживачу. Цей напрям економічної теорії виник у останній третині минулого століття. Найбільш відомими його представниками були У.Джевонс, А.Маршал, К.Менгер, Ф.Візер, Е.Бем-Баверк, Д.Кларк. Головна ідея даного підходу полягає в тому, що зведення вартості до витрат (самої праці чи праці, землі, капіталу) є неприйнятною, тому що не дає змоги врахувати корисність товару. Вартість на їхню думку, визначається суб'єктивною граничною корисністю останньої реальної одиниці певного блага. Теорія попиту і пропозиції. Представники цього напряму в економічній науці вважають, що реальна цінність товару дорівнює фактичній ціні, яка встановлюється на ринку відповідно до попиту і пропозиції товарів (послуг).

26) Суть і функції грошей

Гроші- це особливий товар,який стихійно-виділився серед інших товарів. Функції: 1) міра вартості - гроші вимірюють вартість товарів; 2) засіб обігу - гроші є посередником в обміні товарів; 3) засіб платежу - гроші обслугов. боргові зобов'язання; 4) засіб нагромадження - гроші вилуч.з обігу з метою не тільки збереження,але й примноження своєї вартості;%) світові гроші - обслугову.міжнародні ек.відносини. Конвретація - це здатність грошей обмінюватися на грошові одиниці інших країн світу(дола,євро,гривня..)

27. Закон вартості

Закон вартості - це закон, який передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів*

У ринковій економіці закон вартості виконує такі функції.

- стихійно регулює суспільне виробництво; через механізм коливання цін навколо вартості відбувається розподіл робочої сили і капіталу між різними галузями виробництва, внаслідок чого стихійно досягається певна пропорційність, збалансованість між сарерами суспільного виробництва.

- стимулює розвиток продуктивних сил суспільства; Кожний товаровиробник в умовах конкуренції і загрози розорення прагне здобути найбільший прибуток. Цього можна досягти, якщоіндивідуальна вартість його товару буде нижчою, ніж суспільна, ринкова вартість, а це можливо за умови зменшення індивідуальних затрат праці на виробництво товару на основі впровадження нової, продуктивнішої техніки, поліпшення організації виробництва тощо. Але оскільки до цього постійно прагнуть усі товаровиробники, це зумовлює загальний технічний прогрес, зростання продуктивних сил суспільства. Таким чином, закон вартості виступає рушійною силою розвитку продуктивних сил.

- обумовлює економічну і соціальну диференціацію товаровиробників. В умовах конкуренції відповідно до закону вартості економічні переваги стимулюють дії товаровиробників,

які домоглися зниження індивідуальної вартості своїх товарів порівняно із суспільною, і навпаки, потерпають ті товаровиробники, у яких індивідуальна вартість товару вища за суспільну. Перші отримують додаткові прибутки, збагачуються, процвітають, зміцнюють своє економічне становище, другі - не можуть покрити своїх витрат, зазнають збитків і згодом банкрутують. Таким чином, завдяки дії закону вартості суспільство звільняється від економічно неефективних господарств

28. Види грошей

Визначення кількості грошей в обігу. Конвертованість грошей. Гроші - це особливий товар, який виконує роль загального еквіваленту при обміні товарів. Гроші виконували п'ять функцій: міри вартості, засіб обігу, засіб платежу, засіб утворення скарбів і світові грошіВиди: Монета - зливок грошового металу певної ваги, форми, проби і номіналу, який узаконений державою як засіб обігу. Паперові гроші - це грошові знаки, які випущені державою і наділені примусовим курсом обігу. кредитні гроші - векселя, банкноти, чеки, депозитні та електронні гроші. Вексель - боргове зобов'язання, складене за певними правилами і у визначеній формі, обліком яких займаються банки. Банкнота- це зобов'язання банку, банківський білет, який випускається центральним емісійним банком. Чек - грошовий документ певної форми, який засвідчує наказ власника рахунку в кредитній установі сплатити означеній особі чи пред'явнику зазначену суму. Електронні гроші - це магнітні носії платіжної інформації, які замінюють готівкові гроші у безготівкових розрахунках за допомогою електронно-інформаційних систем. Рух грошей у процесі розширеного відтворення утворює грошовий обіг, який здійснюється як в готівковій, так і в безготівковій формі. В цілому сукупність наявних готівкових і безготівкових засобів платежу, які забезпечують обіг товарів та послуг в країні на даний момент часу називається грошовою масою. Структура грошової маси відображає рівень економічного розвитку: чим менша частка готівки у загальній грошовій масі, тим ефективнішою і розвиненішою є ця система. В Україні використовують 4 агрегати - М0, М1, М2, М3. При чому готівкова грошова маса становить 40-50 % грошової маси, в той час як у розвинутих країнах лише 5-10%.Конвертованість гр.- здатн гр. обмінюватись на гр. одиниці інших країн світу.

29.Гроші в Україні. Грошова реформа 1996 року, її необхідність, механізм проведення та значення

Гривня як грош од вин ще за час Київськ Р.(11 ст) В13-14 ст при здійсн торг операц грн використ як міра лічби і ваги. В 1917 у утвор УНР вин нова нац од- укр карбованець. Прот 1991-1996 використов купони. В1996 була пров грош реформа- запров гривні як нац од. Були організ пункти обміну (1 грн= 100000 карбов)

30. Попит. Закон попиту. Фактори попиту

Попит - це кількості товарів і послуг, які споживачі бажають і мають можливість придбати на ринку по конкретних цінах в ряду можливих цін на протязі визначеного часу. Суть закону попиту полягає у тому, що поміж рівнем ціни (Р) і величиною попиту (Qd) існує зворотна залежність. Інакше кажучи, чим нижче ціна, тим більше величина попиту на благо, а чим вище ціна - тим менше величина попиту. Крім цінових фактор, попит також залеж від нецінов: доходи споживачів, ціни на ін. тов., сезонність, к-сть споживачів на ринку..

31. Пропозиція. Закон пропозиції. Фактори пропозиції

Пропозиція - кількості товарів, які продавці готові виробити і запропонувати до продажу на ринку по конкретних цінах в ряду можливих цін на протязі визначеного часу. Закон пропоз : чим вища ціна тов., тим більшу к-сть тов. готові і баж постав на ринок виробники і навпаки. Пропоз залеж від нецінов факт: ціни на ресурси, к-сть продавців на ринку, податки на виробника…

32. Ринкова ціна. Явища дефіциту та надлишку товарів. Значення конкуренції у встановленні ринкової ціни

Антимонопольна діяльність держави. В основі ринкової рівноваги лежить рівноважна ціна, при якій кількість товару, запропонованого на ринку, дорівнює кількості товару, на який пред'явлено.На ринках внасл колив цін можуть утвор надлишок, або дефіцит тов.. Якщо на ринку ціна встан вище врівнов, споживачі купляють меншу к-сть продукц, а виробн виставл більшу к-сть прод- виник надлишок тов. Якщо на ринку ціна встан нижчою, за рівнов, спожив захоч купити більшу к-сть прод- виник дефіцит тов..Конкур- бор-ба між товаровир за найвиг умови виробн. Та збуту тов., за привал найб прибутк, за споживачів. ( зниж цін)Монопол-Союз, обєдн що концентрує значну част виробництва і збуту певн виду прод та домін на ринку з метою отрим моноп приб (підвищ цін). Держ посил конкурент і веде антимоноп політику.

33. Різні види ринків: підходи до класифікації, загальна характеристика

В залежності від об'єктів ринкових відносин (угод) виділяють ринок факторів виробництва, ринок споживчих товарів та послуг, ринок цінних паперів, ринок інформації, ринок валют та ін;За критерієм суб'єктів виділяють: ринок покупців (ситуація, коли пропозиція перевищує попит) та ринок продавців (попит перевищує пропозицію), ринок державних організацій та установ (купують певні блага, що необхідні для виконання властивих їм функцій), ринок проміжних установ (посередницькі організації);За географічним положенням: місцевий ринок, регіональний ринок, національний ринок, світовий ринок;За рівнем насичення товарами та послугами: рівноважний ринок, дефіцитний ринок та надлишковий ринок;За обсягом ринкових угод: оптовий ринок та роздрібний ринок;За відповідністю діючому законодавству: легальний ринок та тіньовий (“сірий” та “чорний”);За ступенем зрілості можна виділити наступні типи ринку: нерозвинутий, вільний, регульований і деформований.

34. Ринкова інфраструктура та її елементи

Ринкова інфрастр- комплекс інститутів, служб, підпр, які забезпеч норм режим безперебійного функціонув ринку. Прийнято виділяти організаційно-технічну, фінансово-кредитну та науково-дослідницьку інфраструктури ринку. До організаційно-технічної інфраструктури ринку належать товарні біржі й аукціони, торгові доми і торгові палати, холдингові й брокерські компанії, інформаційні центри та ярмарки, інжинірингові фірми, сервісні центри, пункти прокату й лізингу, державні інспекції, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації і засоби оперативного зв'язку (встановлення ділових контактів між підприємцями, надавати їм інформаційні, консультативні, розрахункові та інші послуги (ярмарки, біржі, виставки, центри)Фінансово-кредитну інфраструктуру ринку утворюють банки, фондові й валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій Це - всі ті, хто здатен займатися й займається мобілізацією тимчасово вільних грошових ресурсів, перетворює їх у кредити, а потім і в капіталовкладення Науково-дослідницька інфраструктура ринку включає в себе наукові інститути з вивчення ринкових проблем, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади (вивчають динаміку ринкової ситуації, займаються розробкою стратегії і тактики поведінки підприємств на ринку, прогнозів для уряду і підприємців)

35. Товарні біржі,їх роль у ринковій економіці

Товамрна бімржа -- організація, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які проводять виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торгівельних операцій. Товарні біржі служать місцем формування ринкових цін, комерційної інформації. Біржі роблять вплив на процес ціноутворення. Біржова інформація публікується, тоді як результати актів купівлі-продажу фірм є комерційною таємницею.Одне з призначень бірж усередині країни - це організація оптового обігу, тобто на біржу покладається організуюча роль на ринку. іржі також виконують роль економічного утворення підприємців.

36. Фондові біржі,їх роль у функціонуванні капіталу

Фондова біржа -- організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами; акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їхбіржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства, статуту і правил фондової біржі. До основних функцій фондової біржі належать:* мобілізація і концентрація вільних грошових капіталів і нагромаджень за допомогою продажу цінних паперів;* кредитування і фінансування держави й інших державних організацій шляхом купівлі їх цінних паперів;* забезпечення високого рівня ліквідності вкладень в цінні папери.

Фондова біржа дає можливість забезпечити концентрацію попиту і пропозиції цінних паперів, де збалансованість на основі біржового ціноутворення реально відбиває рівень ефективності функціонування акціонерного капіталу

37.Акціонерні товариства. Акція. Види акцій. Ціна акції

Акціонерне товариство -- господарське товариство, статутний капітал якого не може бути меншим ніж 1250 мінімальних заробітних плат і який поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акціонерні товариства створюються в формі публічних або приватних товариств.Ціна акції - це грошовий вираз вартості, що сплачується за одну акцію. Акція має такі форми ціни: номінальну, курсову (ринкову), емісійну, балансову.Акція -- вид цінних паперів, що являє собою свідоцтво про власність на визначену частку статутного (складеного) капіталу акціонерного товариства і надає її власнику (акціонеру) певні права, зокрема: право на участь в управлінні товариством, право на частину прибутку товариства у випадку його розподілу (дивіденд), а у випадку ліквідації -- на частину залишкової вартості підприємства. Одночасно акція є одиницею капіталу, переданого акціонерами у користування акціонерному товариству. Акції розрізняють За черговістю отримання доходу та обсягу прав власника: 1)Проста акція -- надає право власнику на отримання деякої частини прибутку акціонерного товариства чи отримувати дивіденди незалежно від фінансових результатів діяльності акціонерного товариства та брати участь в управлінні товариством. 2)Привілейована акція -- надає власнику безумовне право на отримання встановленого умовами випуску річного доходу, при цьому власник п.а. має пріоритет при розрахунках товариства з акціонерами; За характером розпорядження: 1)Іменна акція -- належить визначеній особі. 2)Акція на пред'явника -- власником вважається фактичний утримувач. Передача права власності на а.н.п. здійснюється шляхом простого її вручення.

38. Банки та банківська система.Банківська система в Україні

Банки -- фінансові інститути, що акумулюють грошові кошти та інші нагромадження (золоті запаси, цінні папери тощо), надають кредити, здійснюють грошові розрахунки, випуск в обіг грошей, цінних паперів та ін.. Банківська система -- сукупність різних видів банків та банківських об'єднань у їх взаємодії та взаємозв'язку.Банківська система -- сукупність різних видів банків, банківських об'єднань та спеціалізованих фінансово-кредитних установ у їх взаємодії та взаємозв'язку. Головним елементом банківської системи є центральний банк, який провадить єдину грошово-кредитну політику, здійснює кредитування уряду та комерційних банків та виконує інші важливі функції. Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень закону «Про банки і банківську діяльність». Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг. Національний банк України визначає види спеціалізованих банків та порядок набуття банком статусу спеціалізованого. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

39. Біржі праці(служби зайнятості). Служби зайнятості в Україні

Бнржа прбці -- установа, яка надає спеціалізовані послуги із працевлаштування громадян на ринку робочої сили (ринку праці). Державна служба зайнятості -- спеціальна служба, створена для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадянам відповідних гарантій на всій території України. Діяльність Державної служби зайнятості здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України і місцевих органів державної влади. Державна служба зайнятості діє на підставі Закону України «Про зайнятість населення» та Положення «Про державну службу зайнятості», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року.