Предмет та функції економічної теорії

Зміни в співвідношенні ринкового і державного регулювання економіки;

Кон'юнктурні чинники.

На стан платіжного балансу впливає ряд чинників:

1.Нерівномірний економічний і політичний розвиток країн, міжнародна конкуренція.

2.Циклічні коливання економіки.

3.Зростання закордонних державних витрат.

4.Зміни в міжнародній торгівлі.

5.Вплив валютно-фінансових чинників на платіжний баланс.

8. Негативний вплив інфляції на платіжний баланс

Поява Концепції (1994р) побудови статистики платіжного балансу була зумовлена загальнодержавною потребою незалежної України у визначенні її місця в світовому співтоваристві, розвитку банківської та фінансової систем.
За формою складання платіжний баланс України визнач як зведений статистичний звіт про здійснення міжнародних операцій українських резидентів з резидентами інших країн світу.

Інформаційну базу платіжного балансу становлять такі джерела:
* дані банківської системи про надходження платежів з-за кордону і здійснення платежів за кордон;

* інформація про пересування товарних потоків через кордон;

* статистичні спостереження підприємств та організацій з метою збирання повної та додаткової інформації.

З 1996 р. видається щоквартальний “Платіжний баланс України”, де публікуються табличні дані з платіжного балансу, аналітичні матеріали щодо розвитку зовнішнього сектора економіки та впливу поточної економічної політики на його стан.

Сучасний стан і динаміку платіжного балансу України можна подивитися за Інтернет-адресою Національного банку України.

76. Міжнародна валютна система

Міжнародна валютна система -- це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Це сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий оборот у рамках світового господарства. Міжнародна валютна система виникла на основі грошових систем, що існували у деяких країнах. Перша міжнародна грошова система почала зароджуватися в XIX ст. і юридично була оформлена на Міжнародній конференції 1867 p., що відбулася в Парижі. Конференція визнала золото єдиною формою світових грошей і вперше накреслила напрям уніфікації національних грошових систем. Ця система відома в історії як система «золотого стандарту» і в чистому вигляді проіснувала до першої світової війни, а окремі її елементи збереглися до 70-х років XX ст.Міжнародна валютна система містить ряд конструктивних елементів: світовий грошовий товар, валютний курс, валютні ринки й міжнародні валютно-фінансові організації.Світовий грошовий товар є носієм міжнародних валютно-грошових відносин і приймається кожною країною як еквівалент вивезеного з неї багатства. Другим елементом міжнародної валютної системи є валютний курс. Це мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена у грошових одиницях інших країн. Розрізняють валютні курси фіксовані (тверді) та плаваючі (гнучкі). Фіксований валютний курс заснований на монетному паритеті (ваговому вміст і золота у національних грошових одиницях). Плаваючий валютний курс не пов'язаний з монетним паритетом, а визначається зіставленням паритетів купівельної сили валют, тобто оцінки в національних грошах вартості однойменного «кошика» товарів.Третім елементом міжнародної валютної системи є валютний ринок. Першим таким ринком був ринок золота як грошового товару, де воно продавалося за офіційною ціною, що була закріплена міжнародним договором. Офіційна ціна золота за одну тройську унцію (31,1035 г чистого золота1) становила в 1837--1934 рр. --20,67 дол. США, 1934--1968 pp. -- 35, у 1968 p. вона підвищилася до 38 дол. Остання офіційна ціна золота становила 42,22 дол. Цей ринок проіснував до серпня 1971 p., коли офіційну ціну на золото було ліквідовано. Тепер ціна на золото складається під впливом попиту і пропозиції, а ринок золота функціонує як звичайний товарний ринок.Змістом четвертого елементу міжнародної валютної системи є міжнародні валютно-фінансові організації. Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), який разом із своїми філіалами -- Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК), Міжнародною асоціацією розвитку (МАР) та Багатостороннім агентством щодо гарантій інвестицій (БАГІ) -- утворюють групу Світового банку, Банк міжнародних розрахунків у Базелі, регіональні банки розвитку тощо.

Міжнародна валютна система - форма організації міжнародних валютних відносин, закріплена міждержавною домовленістю.

МВС включає такі елементи:

§ Міжнародна ліквідність - ті платіжні інструменти, які можуть бути використані у міжнародних розрахунках;

§ Валютний курс (фіксований, плаваючий, регульований);

§ Валютний ринок;

§ Міжнародні валютно-фінансові організації.

§ МВС пройшла еволюцію:

§ Золотого стандарту (до 20-30-х рр. 20 ст.)

§ Золотодоларового стандарту (до 1944 р.)

§ Система плаваючих регульованих курсів (з 1976 р.).

77. Форми міжнародного підприємництва

Міжнародне підприємництво - це спільне ведення економічними суб'єктами кількох країн підприємницької діяльності.

Форми МП (у лекції): 1) Спільні підприємства; 2) Вільні економічні зони - частина території країни, на яку поширюється режим вільного вкладання іноземного капіталу, пільгове оподаткування, безмитний ввіз/вивіз продукції. Типи: Вільні торговельні зони, Експортні промислові зони, Імпортні промислові зони, Банківські та страхові зони, Технологічні зони, технополіси, технопарки, Комплексні зони.

Або:

Основні форми міжнародного підприємництва:

Спільне підприємство - підприємство, статутний фонд якого утворений на основі внесків двох чи більш засновників, один з яких є громадянином країни розташування підприємства.

Виробнича кооперація - форма співробітництва, коли кожний з партнерів у різних країнах виконує свою частку робіт у рамках єдиного виробничого процесу.

Франчайзинг - передача підприємством однієї країни підприємству іншої торгової марки на виробництво продукції і надання допомоги в її виробництві).

Лізинг - передача одним підприємством іншому обладнання, техніки у довгострокову оренду з правом поступового викупу. Як правило, проводиться за участі третьої сторони (банку, інвестиційного фонду).

Ліцензування - продаж підприємству іншої країни права на випуск певного виду продукції за обговореними стандартами і якістю.

Управління за контрактом - передача технологій і навичок управління підприємством шляхом запрошення іноземних фахівців і надання ними консалтингових послуг.

78. Міжнародні фінансово-кредитні установи

Розвиток економічного співробітництва, валютних та фінансових відносин між державами зумовив появу міжнародних фінансово-кредитних організацій, які здійснюють регулювання цих відносин і сприяють стабілізації світової економіки. Провідне місце серед них належить Міжнародному валютному фонду (МВФ), Світовому банку та ін.

Міжнародний валютний фонд - наднаціональна валютно-кредитна установа. МВФ створено на Міжнародній валютно-фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі у 1944 р. як спеціалізовану представницьку організацію ООН. МВФ - організація акціонерного типу. Його ресурси формуються за рахунок внесків країн-учасниць. Головним акціонером МВФ є США.

За статутом, метою МВФ є сприяння міжнародному валютному співробітництву та стабілізації валют, створення багатосторонньої системи платежів і розрахунків, підтримання рівноваги платіжних балансів країн-членів Фонду. МВФ здійснює систему заходів, спрямованих на регулювання валютних курсів, на сприяння конвертованості валют, на надання кредитів країнам-членам Фонду для покриття тимчасового дефіциту їх платіжних балансів, на ліквідацію валютних обмежень, на організацію консультативної допомоги з фінансових та валютних питань.

Світовий банк - це Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) і його філії: Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР) і Багатостороннє агентство гарантування інвестицій (БАГІ).

МБРР - це найбільша у світі фінансово-кредитна організація, яка надає довгострокові кредити на державні програми урядам і центральним банкам країн. Вищим керівним органом МБРР є Рада управляючих, що представляють усі країни світу, які є членами МБРР. Виконавчий і найдієспроможніший орган МБРР - Директорат, до якого входить 21 виконавчий директор, 5 з яких працюють на постійній основі (це представники США, Японії, Великобританії, ФРН і Франції).

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) - це міжнародна міжурядова організація, котра також є спеціалізованим закладом ООН. Створена у 1960 році для сприяння економічному розвитку найменш розвинених країн з річним доходом на душу населення не вище 790 доларів США. Таким країнам МАР надає пільгові кредити на 50 років, стягуючи тільки комісійні в розмірі 0,75% річних. Кредити Міжнародної асоціації розвитку направляються в основному на розвиток економічної та соціальної інфраструктури, а останнім часом також і на розвиток сільського господарства країн-позичальників.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) - це також міжнародна міжурядова організація, спеціалізований заклад ООН. Створена в 1956 році для стимулювання приватного підприємства головним чином у країнах-членах МФК, що розвиваються. МФК надає кредити приватним підприємствам і купує їхні цінні папери, не конкуруючи з приватними інвесторами (її доля в акціонерному капіталі не перевищує 20%). МФК сприяє спільним інвестиціям місцевого та іноземного капіталів і вкладає кошти тільки у прибуткові підприємства приватного сектору. Термін надання позики 5 - 15 років.

Багатостороннє агентство гарантування інвестиції (БАГІ) - це спеціалізована установа, метою якої є заохочення надходження інвестицій у країни, що розвиваються, шляхом їхнього страхування від некомерційних ризиків. БАГІ засновано у 1988 році.

Крім операцій, направлених на сприяння реконструкції і розвитку країн-членів, стимулювання приватних іноземних інвестицій шляхом їхнього страхування, БАГІ консультує урядові органи країн-членів, що розвиваються, з приводу розроблення та здійснення політики, програм і порядку, які стосуються іноземних інвестицій; влаштовує зустрічі та переговори між міжнародними діловими колами і місцевими органами влади; надає необхідні інформаційні послуги.

Важливе місце серед валютно-позичкових і фінансових інститутів займають регіональні банки розвитку. Вони виникли в 40 - 60-х роках. До них можна віднести:

Міжамериканський банк реконструкції і розвитку (1949 р.)

Африканський банк реконструкції і розвитку (1964 р.);

Азіатський банк реконструкції і розвитку (1966 р.);

Європейський банк реконструкції і розвитку (1992 р.).

До регіональних валютно-позикових організацій ЄС відносяться: Європейський інвестиційний банк (ЄІБ); Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС) та інші.

79. Місце та економічні зв'язки України у сучасному світовому господарстві

Для того, щоб Україна стала рівноправним членом міжнародних економічних відносин, необхідно реалізовувати заходи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності національних підприємств на світовому ринку. Одним з найважливіших факторів інтеграції України до світового господарства є створення механізму сталого розвитку експорту, що в сучасних умовах залежить від можливостей вітчизняних підприємств виробляти і реалізовувати товари, які відповідають вимогам світового ринку за якістю, ціною та рівнем сервісу.

На сьогоднішній час торговельно-економічні зв'язки здійснюються більш як із 150 країнами в різних регіонах Земної кулі, з неоднаковими масштабами й ефективністю. Балансування зовнішньої торгівлі здійснюється за рахунок товарообігу з країнами Азії, Африки й Америки.

Основними напрямками зовнішньої економічної та інтеграційної діяльності України є: Азіатський вектор (АРЕС, Індія), Східноєвропейський вектор (СНД, Чорноморське товариство), Західноєвропейський вектор (ЄС), Африканський вектор («Велика африканська п'ятірка») та Американський вектор (США, Латинська Америка).

Велике значення для України має Індія як ринок збуту продукції хімічної промисловості та сільськогосподарського машинобудування. Одним із найважливіших напрямків у зовнішньоекономічній діяльності України є інтеграційна політика щодо ЄС. На ЄС припадає 35,8 % українського експорту. Обсяг торгівлі між Україною та ЄС у 7 разів перевищує обсяг торгівлі України зі США. Основними споживачами українських товарів залишається Єгипет, Нігерія, Алжир, Марокко, Туніс. Варто зазначити, що США займає перше місце на інвестиційному ринку України. Але через недосконалу правову базу України частка американських інвестицій в Україну не збільшується.

Головна мета державної зовнішньоекономічної політики полягає в створенні умов для формування довгострокових конкурентних переваг у вітчизняних товаровиробників. Україна має значні природні переваги: достатнє число робочої сили, вигідне географічне положення, багаті природні ресурси тощо. Але це тільки можливі потенційні переваги, їх ще треба розвивати і реалізувати.

Для використання конкурентних переваг українській економіці потрібно зосередити свою діяльність на: дешеву робочу силу, розвинену промисловість, наявність високих технологій тощо.

Отже, пріоритетним напрямком інтеграції України у світовий економічний простір є інтеграція України до ЄС. Важливими чинниками розвитку українських відносин є інтеграційні процеси в СНД, ЧЕС, співпраця з США, «Великою африканською п'ятіркою».

80. Типи, види і форми власності

Тип власн. - це узагальнююч принципи та форми поведінки та функціонув власності. Види власн - це конкретний спосіб привласнення благ. Форма власності - це механізм поєднання працівника і засоба виробн. Розріхняють приватну и суспільну власності. Приватна поділяється на трудову (одноосібна трудова; сімейна трудова власності)) і нетрудову (індивідуальна нетрудова; партнерська; акціонерна). Суспільна поділяється на колективну ( власність труд.колективу; кооперативна власність; власність політично-реліг. установ) та державну(загльнодерж;комунальна).

Колективна власність:

a) власність колективу орендарів - це вироблена продукція, одержані доходи та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом;

b) власність колективного підприємства - це форма власності, яка виникає у тому випадку, коли все майно державного підприємства, вироблена продукція, одержані доходи переходять у власність трудового колективу;

c) власність кооперативу - це будівлі, споруди, грошові та інші майнові внески його членів; виготовлена ними продукція; доходи, одержані від її реалізації та іншої діяльності, передбаченої статутом кооперативу;

d) власність акціонерного товариства - це майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності;

Державна власність:

a) загальнодержавна власність - майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів служби безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; кошти державного бюджету; національний банк; інші державні банки; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; страхові, резервні та інші фонди та майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток;

b) комунальна власність - майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевого бюджету; житловий фонд; місцеві енергетичні системи; комунальне господарство;

c) майно державних підприємств - це те майно, яке закріплене за державним підприємством і яким воно може розпоряджатися.

Державна власність, крім виробничих підприємств та інфраструктури, включає рухоме й нерухоме майно, необхідне для функціонування адміністрації, армії, поліції; фонди соціальної інфраструктури - освіти, соціального забезпечення, охорони, здоров'я тощо; засоби державно-кредитної системи.

Інтелектуальна власність

Інтелектуальна власність - це є твори науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, результати наукових досліджень.

Размещено на Allbest.ru