Основні принципи капіталовкладень в ринковій економіці

* показники бюджетної ефективності, що відбивають фінансові наслідки здійснення проекту для державного, регіонального чи місцевого бюджету;

* показники економічної ефективності, які враховують витрати і результати, пов'язані з реалізацією проекту, що виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту.

Витрати учасників інвестиційного проекту підрозділяються на первісні (капіталоутворюючі інвестиції), поточні і ліквідаційні, які здійснюються відповідно на стадіях будівництва, функціонування і ліквідації.

Оцінка майбутніх витрат і результатів при визначенні ефективності інвестиційного проекту здійснюється в межах розрахункового періоду, тривалість якого (обрій розрахунку) приймається з врахуванням:

* тривалості створення, експлуатації і (при необхідності) ліквідації об'єкта;

* середньозваженого нормативного терміну служби основного технологічного устаткування;

* досягнення заданих характеристик прибутку (маси і/чи норми прибутку і т.д.);

* вимог інвестора.

Обрій розрахунку вимірюється кількістю кроків розрахунку. Кроком розрахунку при визначенні показників ефективності в межах розрахункового періоду можуть бути: місяць, квартал або рік.

Порівняння різних інвестиційних проектів (чи варіантів проекту) і вибір кращого з них рекомендується робити з використанням різних показників, до яких відносяться:

* чиста наведена вартість;

* термін окупності;

* коефіцієнт прибутковості проекту;

* внутрішня норма прибутковості;

* фондовіддача проекту.

При використанні показників для порівняння різних інвестиційних проектів (варіантів проекту) вони повинні бути наведені до порівнянного виду.

Поряд з перерахованими вище критеріями у ряді випадків можливе використання і ряду інших: інтегральна ефективність витрат, поріг беззбитковості, проста норма прибутку.

Жоден з перерахованих критеріїв сам по собі не є достатнім для прийняття проекту. Рішення про прийняття проекту повинне прийматися з урахуванням значень усіх перерахованих критеріїв і інтересів всіх учасників інвестиційного проекту.

Необхідним критерієм прийняття інвестиційного проектує позитивність сальдо накопичених реальних грошей у будь-якому тимчасовому інтервалі, де даний учасник інвестиційного процесу здійснює витрати чи одержує доходи. Негативна величина сальдо накопичених реальних грошей свідчить про необхідність залучення учасником додаткових власних чи позикових засобів і відображення цих засобів у розрахунках ефективності.

Найбільш складним розділом інвестиційного аналізу є розрахунок потоку і сальдо реальних грошей. Вони повинні бути сформовані таким чином, щоб сальдо накопичених реальних грошей завжди приймало позитивні значення.

Важливу роль у вирішенні питання оцінки ефективності інвестиційного проекту відіграє врахування зміни вартості грошей у часі, а також інші фактори. Деякі з цих факторів піддаються тільки змістовному (а не формальному) обліку.

Планування інвестицій, визначення їх доцільності, прибутковості завжди є прогнозуванням майбутніх доходів і витрат, тобто грошових потоків. У розрахунках при оцінці порівняних обсягів коштів, що розділені між собою часом, треба враховувати зміну їх вартості.

У загальному вигляді зміна вартості грошей у часі визначається за формулою:

Ft = Р(1+r)

де Ft, Р - вартість суми грошей відповідно у майбутньому і сьогодні;

(1+r)ґ - коефіцієнт компаундингу;

r - банківська річна ставка;

t - порядковий номер року (починаючи з наступного за поточним), якому відповідає значення Р.

Такий перехід від оцінювання вартості грошей сьогодні до їх вартості в майбутньому називається компаундуванням.

Зворотний процес отримання сьогоднішнього еквівалента вартості коштів, що мають бути в майбутньому, називається дисконтуванням.

Загальна формула приведення обсягу коштів майбутнього періоду (Ft) до еквівалентного обсягу поточного року (Р) має такий вигляд:

P=Ft /(1+r)t,

де r - ставка дисконту;

1/(1+r)t - коефіцієнт дисконтування.

Якщо рівень r прогнозується змінним для різних років, то формула приведення обсягу грошових надходжень у році і до поточного року матиме вигляд:

Основним принципом оцінювання ефективності інвестицій є порівняння обсягів доходів та витрат, що їх забезпечили. Обґрунтовуючи економічну ефективність інвестиційних проектів, застосовують комплекс показників, що відображають різні аспекти вже зазначеного принципу і дають змогу оцінити доцільність інвестицій.

З позицій експертної оцінки реалізація інвестиційного проекту може бути представлена у вигляді двох взаємозалежних процесів:

* вкладення коштів у інвестиційний проект;

* одержання доходів від вкладених коштів.

При цьому безпосереднім обґєктом фінансового аналізу і визначенням економічної ефективності інвестиційного проекту є прямі фінансові потоки (т.зв. cash flow - потоки готівки). При розрахунку прямих фінансових потоків варто мати на увазі принципову відмінність понять припливів і відтоків реальних грошей від понять доходів і витрат. Існують визначені номінальні-грошові витрати, такі як знецінення активів і амортизація основних засобів, що зменшують чистий дохід, але не впливають на потоки реальних грошей, тому що номінальні грошові витрати не припускають операцій по перерахуванню грошових сум.

Усі витрати віднімаються з доходів і впливають на суму чистого прибутку, але не при усіх витратах потрібно реальне перерахування грошей. Такі витрати не впливають на потік реальних грошей.

З іншого боку, не всі грошові виплати (що впливають на потік реальних грошей) фіксуються як витрати. Наприклад, покупка товарно-матеріальних цінностей повґязана з відтоком реальних грошей, але це не є витратою.

Для переходу до викладення порядку розрахунку фінансових потоків та їх показників введемо умовні позначення:

Р - обсяг грошових надходжень від економічної діяльності обґєкта інвестицій після введення його в експлуатацію;

Ві - обсяг інвестицій, що потрібні для введення обґєкта в експлуатацію (інвестиційні витрати);

Ве - обсяг поточних витрат діючого обґєкта, необхідних для виробництва товарів чи послуг, що виробляє створений обґєкт (витрати експлуатаційні);

Аt - величина нарахованої за рік амортизації основних фондів, створених за рахунок інвестицій;

Т - кількість років життя проекту (експлуатація об'єкта та отримання доходів від інвестицій);

t - індекс (порядковий номер) кожного року експлуатації об'єкта,

t = 1,2,...,Т.

Чиста приведена вартість (NPV) розраховується як сума щорічних обсягів доходів без витрат. Чиста приведена вартість NPV обчислюється при заданій нормі дисконтування (приведення) за формулою:

Економічний зміст ставки дисконтування наступний: її величина відповідає мінімально прийнятній для інвестора нормі доходу на капітал (як правило, це ставка залучення депозитів у комерційних банках).

Для прийняття проекту NPV має перевищувати 0. Якщо NPV інвестиційного проекту позитивний, проект є ефективним (при даній нормі дисконту) і може розглядатися питання щодо його прийняття. Чим більше NPV, тим ефективніший проект. Якщо інвестиційний проект буде здійснений при негативному NPV, інвестор понесе збитки, тобто проект неефективний.

Термін окупності проекту (Тk) визначає кількість років, за які загальний приведений прибуток дорівнюватиме обсягу інвестицій. Він дорівнює такому значенню t(Tk=l), при якому:

Термін окупності має бути меншим від загального терміну життя проекту: Tk<Т. Тут Тk - кількість років, потрібних для того, щоб обсяг прибутку від інвестицій зрівнявся з обсягом Bі ; r - річна ставка дисконту, яка має використовуватися для приведення грошових надходжень майбутніх періодів до умов поточного року; К - коефіцієнт приведення:

Результати і витрати, повґязані зі здійсненням проекту, можна обчислювати з дисконтуванням чи без нього. Відповідно, вийде два різних строки окупності. Строк окупності рекомендується визначати з використанням дисконтування[2 стор. 76 ].

Коефіцієнт прибутковості проекту (g) розраховується як співвідношення чистої приведеної вартості доходів за період життя проекту та обсягу капіталовкладень.

Для реалізації рекомендуються проекти, у яких коефіцієнт прибутковості перевищує одиницю.

У основі більшості методів визначення економічної ефективності інвестиційних проектів в ринковій економіці лежить обчислення чистого приведеного доходу (net present value). Чистий приведений дохід (NPV) є різницею дисконтованих на один момент часу (звично на рік початку реалізації проекту) показників доходу і капіталовкладень. Як вже наголошувалося, потоки доходів і капітальних вкладень звичайно представляються у вигляді єдиного потоку - чистого потоку платежів, рівного різниці поточних доходів і витрат. Орієнтиром при встановленні норми дисконтування є ставка банківського відсотка або прибутковість вкладень коштів в цінні папери.

Для оцінки ефективності виробничих інвестицій в основному застосовуються наступні показники: чистий приведений дохід, внутрішня норма прибутковості, термін окупності капітальних вкладень, рентабельність проекту і точка беззбитковості. Перераховані показники є результатами зіставлень розподілених в часі доходів з інвестиціями і витратами на виробництво.

У цьому розділі ми розглянемо визначення, смисловий зміст і алгоритми розрахунку вказаних вище показників інвестиційного проекту. У подальших розділах будуть розглянуті початкова інформація, необхідна для їх визначення, склад і зміст вихідної інформації, що звичайно представляється як результат фінансового аналізу інвестиційного проекту.

Для визначеності як базовий момент приведення різночасних платежів візьмемо дату початку реалізації інвестиційного проекту.

Чистий приведений дохід NPV обчислюється при заданій нормі дисконтування (приведення) по формулі:

де: t - роки реалізації інвестиційного проекту, включаючи етап будівництва (t = 0, 1,2, 3,..., Т);

Pt - чистий потік платежів (готівки) в році t;

d - ставка дисконтування.

Чистий потік платежів включає як доходи прибуток від виробничої діяльності і амортизаційні відрахування, а як витрати - інвестиції в капітальне будівництво, відтворення які вибувають в період виробництва основних фондів, а також на створення і накопичення оборотних коштів.

Вплив інвестиційних витрат і доходів від них на NPV можна представити в наглядному, записавши формулу у вигляді:

де: tn - рік початку виробництва продукції;

tc - рік закінчення капітального будівництва;

KVt - інвестиційні витрати (капітальні вкладення) в році t.

Відзначимо, що замість річного інтервалу в цих формулах можуть використовуватися і дрібніші тимчасові інтервали - місяць, квартал, півріччя.

Рік початку виробництва продукції tn може не співпадати з роком закінчення будівництва.

Випадок tn > tc означає тимчасову затримку виробництва продукції після завершення будівництва, а випадок tn < tc означає запуск виробництва до завершення будівництва.

Пояснимо значення цього показника на прикладі. Нехай впродовж трьох років здійснюється капітальне будівництво деякого виробничого об'єкту, загальний капітал котрого (основні і оборотні фонди) на момент завершення будівництва складе 5 млн. грн,. Виробництво продукції починається відразу після закінчення будівництва і завершується через 8 років так, що цикл інвестиційного проекту складе 11 років. Потік платежів дається в табл. 2.1. і показан на рис. 2.1.

Таблиця 2.1

	Будівництво	Виробництво
Роки
Чистий поток платежів		1-й	2-й	3-й	4-й	5-й	6-й	7-й	8-й	9-й	10-й
-1,5	-1,5	-2,0	0,375	0,625	1,25	1,25	1,25	1,25	1,25	1,25

Рис. 2.1. Чистий потік платежів

Залежно від норми дисконтування чистий приведений дохід буде різним. У табл. 5.2 і на рис. 5. 2. показана залежність величини чистого приведеного доходу від норми дисконтування.

Таблиця 2.2

Норма дисконтування
Чистий приведений дохід, млн.грн.	3,5	2,46	1,61	0,93	0,37	-0,08	-0,45	-0,88

Природно, що чистий приведений дохід буде максимальним за відсутності дисконтування, поступово знижуючись у міру збільшення норми дисконтування. Вже при 10%-й нормі дисконтування чистий приведений дохід стає негативним, що указує на неефективність інвестиційного проекту при цій умові.



Рис. 2.2. Залежність чистого приведеного доходу від норми дисконтування

Фактор розподілу витрат і доходів в часі при дисконтуванні також виконує вирішальну роль. Якщо в нашому прикладі виробництво продукції починається через 2 роки після закінчення будівництва, то інвестиційний проект стає неефективним вже при ставці більше 7% річних.

Внутрішня норма прибутковості проекту (R) визначається як рівень ставки дисконтування (r), при якому чиста приведена вартість проекту (за весь період його життєвого циклу) дорівнює нулю, тобто:

Внутрішня норма прибутковості є межею, нижче за яку проект дає негативну загальну прибутковість. Розраховане для проекту значення R має порівнюватися з її нормативним рівнем для проектів такого типу. Якщо R>Rn, проект може бути прийнятий, якщо R<Rn, проект відхиляється.

Значення R розраховується методом добору та перевірки послідовних значень виразу r(r >Rn) з використанням компґютерних програм або графічним методом побудови функції залежності між NPV тa r (рис. 2.7).

Рис. 2.3 Залежність між NPV та r

Для кожного проекту залежно від критеріїв, якими керуються експерти, рівень Rn може бути різним залежно від макроекономічної ситуації у країні, рівня ризиків у регіоні, галузі, проекту, середньої рентабельності діяльності підприємства-інвестора, вартості його капіталу, співвідношення позиченого та власного капіталу та з інших причин.

Якщо розрахунок NPV інвестиційного проекту дає відповідь на питання, ефективний чи ні проект при деякій заданій нормі дисконту, то R проекту визначається в процесі розрахунку і потім порівнюється з нормою доходу на вкладений капітал[3 стор.47].

У випадку, коли NPV дорівнює або більше необхідної інвестором норми доходу на капітал, інвестиції в даний інвестиційний проект виправдані, і може розглядатися питання про його прийняття. У протилежному випадку інвестиції в даний проект недоцільні.

Якщо порівняння альтернативних (взаємовиключних) інвестиційних проектів (варіантів проекту) по NPV і R призводять до протилежних результатів, перевагу варто віддавати параметру R.

Фондовіддача проекту (f) розраховується як відношення середньорічного прибутку за весь період життя проекту до середньорічної залишкової вартості інвестицій за той самий період з урахуванням їх щорічного зношення:

Цей показник визначає рівень середньої віддачі (отримання прибутку) від кожної грошової одиниці використаних інвестиційних коштів[4 стор.91].

По іноземному інвестору розрахунки потоку реальних грошей проводяться тільки у валюті відповідної держави, з перерахуванням у долари США чи євро. Для додаткового підтвердження економічної ефективності проекту з іноземною участю рекомендується порівняти його з аналогічним проектом, що передбачає тільки українських учасників. Порівняння різних варіантів інвестиційного проекту, обґрунтування розмірів і форм іноземної участі в реалізації проекту виробляється за критерієм максимального економічного ефекту для економіки України.

Внутрішня норма доходності є новим і найскладнішим у розрахунках показником. Вона характеризує рівень доходності конкретного інвестиційного проекту (у процентах) у формі дисконтної ставки в розмірах, за яких майбутній обсяг грошового потоку приводиться до теперішньої вартості вкладених інвестицій. Іншими словами, внутрішню норму доходності можна охарактеризувати як дисконтну ставку, за якої чистий приведений дохід у процесі дисконтування дорівнюватиме нулю.

Показник внутрішньої норми доходності використовують в основному для порівняльної оцінки ефективності інвестицій. Шляхом порівняння двох і більше проектів можна добрати варіант, який забезпечує найвищий рівень доходності.

Індикативне планування будівельного виробництва є важливим для своєчасного забезпечення інвестиційного процесу необхідними потужностями виробників матеріально-технічних ресурсів і будівельно-монтажних фірм. Тобто вони передбачають свій розвиток з метою забезпечення освоєння очікуваних інвестицій. Індикативний план будівельно-монтажного виробництва може передбачити такі показники:

* обсяги будівельно-монтажних робіт за кошторисною вартістю державних обґєктів, в тому числі ті, що належить ввести в дію в плановому періоді;

* кошторисна вартість робіт, що можуть бути виконані підрядним, господарським або змішаним способами;

* обсяги робіт, що фінансуються недержавними інвесторами, в тому числі можливе введення потужностей на цих обґєктах у плановому періоді;

* введення в дію потужностей загалом, в тому числі за рахунок нового будівництва, реконструкції, технічного переозброєння та розширення виробництва;

* введення в дію обґєктів соціальної сфери в цілому і тих, що фінансуються недержавними інвесторами.

Своєчасно опрацьований та оприлюднений Міністерством економіки план інвестування держави дозволить потенційним інвесторам, державним і недержавним підприємствам, що виробляють та постачають матеріально-технічні ресурси для будівництва, проектно-дослідним і будівельним фірмам вивчити ці орієнтовані індикатори, визначитись щодо своїх намірів участі у конкурсах і тендерних торгах, а потім сформувати портфелі замовлень та укласти підрядні договори.

Титул будови (обґєкта) визначає головні техніко-економічні показники: обсяг капіталовкладень і завдання щодо введення потужностей та основних фондів на весь період будівництва з розподілом по роках. Показники титулів будов є плановими як для замовника, так і для підрядника, обовґязковими для міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, банків, що здійснюють супроводження, фінансування і реалізацію проекту будівництва[5 стор.50].

Порядок затвердження титулів виробничого призначення:

* розрахунковою кошторисною вартістю 15 млн. грн. затверджуються центральними органами виконавчої влади та обласними державними адміністраціями за узгодженням з Мінекономіки України;

* вартістю до 5 млн. грн. затверджуються керівниками підприємств державної власності за узгодженням з органами вищого рівня, до сфери управління якими вони належать.

2.2 Чистий наведений дохід та рентабельність капіталовкладень ,внутрішня норма прибутку

Індекс рентабельності інвестицій (>ProfitabilityIndex,PI) розраховується з урахуванням показника NPV за такою формулою

nPk

>PI = ---------- :IC.

>k=1 (>1+r)k

Вочевидь, що й:РI > 1, то проект варто прийняти;РI < 1, то проект слід відкинути;PI = 1, то проект ні прибутковим, ні збитковим.

На відміну від того показникаNPV індекс рентабельності є відносним показником.н характеризує рівень доходів на одиницю витрат, тобто. ефективність вкладень (що більше значення цієї показника, то вище віддача кожного рубля, інвестованого у цей проект). Тому критерійРI дуже зручний під час виборів одного проекту з низки альтернативних, мають приблизно однакові значенняNPV (зокрема, якщо два проекту мають однакові значенняNPV, але різні обсяги необхідних інвестицій, то вигідніше той із них, що забезпечує більшої ефективності вкладень), або за комплектуванні портфеля інвестицій з єдиною метою максимізації сумарного значенняNPV.

Внутрішня норма прибутку

Під внутрішньої нормою прибутку інвестиційного проекту (>InternalRate ofReturn,IRR) розуміють значення коефіцієнта дисконтуванняr, у якомуNPV проекту нульовий:

>IRR =r, у якомуNPV =f(r) = 0.

Якщо позначитиIС якCF0, тоIRR перебуває з рівняння

nCFk

> ----------------------- = 0.

>k=0 (>1+IRR)k

Найбільш наочне уявлення суть критеріюIRR дає графічний метод. Розглянемо функцію

nCFk

y=f(r) = ----------

>k=0 (>1+r)k

Ця функція має низку примітних властивостей. Окремі залежить від виду грошового потоку, інші - немає.

По-перше, y =f(r) - нелінійна функція.

По-друге, очевидно, що зr = 0 вираження у правій частині (4) перетворюється на суму елементів вихідного (>недисконтированного) грошового потоку, включаючи величину вихідних інвестицій.

По-третє, з формули (4) видно, що з проекту, грошові потоки якого назвати класичним тому, що відтік (вкладення капіталу) змінюється притоками, у сумі переважаючими цей відтік, відповідна функція у =f(r) є убутній, тобто. зі зростаннямr графік функції прагне осі абсцис і перетинає їх у деякою точці, таки що є IRR .

y =CFk

>IRR

y =f(r)

По-четверте, через нелінійності функції у =f(r), і навіть можливих, у принципі різних комбінацій знаків елементів грошового потоку, функція може мати кілька точок перетину з віссю абсцис.

По-п'яте, тому що в =f(r) нелінійна, критерійIRR не має здатністьаддитивности.

Насправді будь-яке комерційна організація фінансує своєї діяльності, у тому числі інвестиційну, із джерел. За користування фінансових ресурсів вона сплачує відсотки, дивіденди, винагороди тощо. Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат, називається середньозваженої ціною капіталу (>WeightedAverageCost of Capital,WACC). Він відбиває мінімальну необхідну рентабельність капіталу організації та вираховується за формулою середньої арифметичній виваженої

n

>WACC =kjdj,

j=1

деkj - цінаj-го джерела коштів;dj- питому вагуj-го джерела коштів загалом їх обсязі.

Економічний сенс критеріюIRR ось у чому:IRR показує максимально припустимий відносний рівень витрат за проекту. У той самий час підприємство може реалізовувати будь-які інвестиційні проекти, рівень рентабельності яких немає нижче поточного значення показника ціни капіталу (>Cost of Capital, СС). Під останньою розуміють абоWACC, якщо джерело коштів точно б не ідентифікований, або ціна цільового джерела, якщо є. Саме який з показником СС порівнюється критерійIRR, розрахований конкретної проекту. У цьому якщо:IRR >CC, то проект варто прийняти;IRR <CC, то проект слід відкинути;IRR =CC, то проект ні прибутковим, ні збитковим. За інших рівних умов великої вагиIRR вважається кращим.

Найчастіше до розрахункуIRR застосовується метод послідовних ітерацій з допомогоютабулированних значеньдисконтирующих множників. У цьому спочатку з допомогою таблиць вибирають два значення коефіцієнта дисконтуванняr1 <r2 в такий спосіб, щоб у інтервалі (>r1,r2) функціяNPV =f(r) змінювала своє значення з "+" на "-" чи з "-" на "+". Далі використовують формулу

f(r1)

>IRR =r1 + (>r2 -r1), (5)

f(r1) -f(r2)

деr1 - значеннятабулированного коефіцієнта дисконтування, у якомуf(r1) > 0 (>f(r1) < 0);

>r2 - значеннятабулированного коефіцієнта дисконтування, у якомуf(r2) < 0 (>f(r2) > 0).

Точність обчислень зворотно пропорційна довжині інтервалу (>r1,r2), а найкращий результат з допомогоютабулированних значень буває у разі, коли довжина інтервалу мінімальна (дорівнює 1%), тобто.r1 іr2 найближчі друг до друга значення коефіцієнта дисконтування, задовольняють умовам (у разі зміни знака функції у =f(r) з "+" на "-"):

r1 - значеннятабулированного коефіцієнта дисконтування, яке мінімізує позитивне значення показникаNPV, т. е.f(r1) =min{f(r) > 0};

r2 - значеннятабулированного коефіцієнта дисконтування,максимизирующее негативного значення показникаNРV, тобто.f(r2) =max {>f(r) < 0}.

Шляхом взаємної заміни коефіцієнтівr1 іr2 аналогічні умови виписуються для ситуації, коли функція змінює знак з "-" на "+".

2.3 Облік впливу інфляцій і ризику ,імітаційна модель обліку ризику та поправка з ризиком ставки дисконтування

Облік впливу інфляції та ризику

При оцінці ефективності капітальних вкладень слід обов'язково враховувати вплив інфляції. Це досягається шляхом коригування елементів грошового потоку або коефіцієнта дисконтування на індекс інфляції (i).

Найбільш досконалою є методика, яка передбачає коригування всіх чинників (зокрема, обсягу виручки та змінних витрат), що впливають на грошові потоки проектів. При цьому використовуються різні індекси, оскільки динаміка цін на продукцію підприємства і спожите їм сировину може істотно відрізнятися від динаміки інфляції. Розраховані з урахуванням інфляції грошові потоки аналізуються з допомогою критерію NPV.

Методика коригування на індекс інфляції коефіцієнта дисконтування є простішою.

Можна написати загальну формулу, що пов'язує звичайний коефіцієнт дисконтування (r), застосовуваний в умовах інфляції номінальний коефіцієнт дисконтування (р) та індекс інфляції (i): 1 + p = (1 + r) (1 + i).

Як вже зазначалося, основними характеристиками інвестиційного проекту є елементи грошового потоку і коефіцієнт дисконтування, тому облік ризику здійснюється поправкою одного з цих параметрів.

Імітаційна модель врахування ризику

Перший підхід пов'язаний з розрахунком можливих величин грошового потоку і наступним розрахунком NPV для всіх варіантів. Аналіз проводиться за такими напрямами:

по кожному проекту будують три його можливі варіанти розвитку: песимістичний, найбільш ймовірний, оптимістичний;

по кожному з варіантів розраховується відповідний NPV, тобто отримують три величини: NPVp, NPVml, NPVo;

для кожного проекту розраховується розмах варіації NPV за формулою R (NPV) = NPVo - NPVp;

з двох порівнюваних проектів той вважається більш ризиковані, у якого розмах варіації NPV більше.

У цьому випадку:

по кожному варіанту розраховується песимістична, найбільш ймовірна і оптимістична оцінки грошових надходжень і NPV;

для кожного проекту значенням NPVp, NPVml, NPVo присвоюються ймовірності їх здійснення;

для кожного проекту розраховується ймовірне значення NPV, зважене за присвоєним ймовірностями, і середнє квадратичне відхилення від нього;

проект з великим значенням середнього квадратичного відхилення вважається більш ризикованою.

Поправка на ризик ставки дисконтування

Основою методики є припущення про те, що дохідність інвестиційного проекту прямо пропорційна пов'язаного з ним ризику, тобто чим вище ризик конкретного інвестиційного проекту в порівнянні з безризиковим (базисним) еталоном, тим вище необхідна прибутковість цього проекту.

Ризик враховується таким чином: до безризикових коефіцієнту дисконтування або деякого його базисного значення додається поправка на ризик, і при розрахунку критеріїв оцінки проекту використовується відкориговане значення ставки (Risk-Adjusted Discount Rate, RADR).

Таким чином, методика має вигляд:

установлюється вихідна ціна капіталу, СС, призначеного для інвестування (нерідко в якості її беруть WACC):

визначається (як правило, експертним шляхом) премія за ризик, пов'язаний з даним проектом: для проекту А - ra, для проекту В - rb;

розраховується NPV з коефіцієнтом дисконтування r (для проекту А: r = CC + ra, для проекту B: r = CC + rb);

проект з великим NPV вважається кращим.

2.4 Порівняльна характеристика критеріїв внутрішньої форми прибутку та чистого приведеного доходу

Як показали результати численних обстежень практики прийняття рішень в області інвестиційної політики в умовах ринку, в аналізі ефективності інвестиційних проектів найбільш часто застосовуються критерії NPV і IRR . Проте можливі ситуації, коли ці критерії суперечать один одному, наприклад, при оцінці альтернативних проектів.

1. У порівняльному аналізі альтернативних проектів критерій IRR можна використовувати з відомими застереженнями. Так, якщо значення IRR для проекту А більше, ніж для проекту В, то проект А в певному сенсі може розглядатися як більш кращий, оскільки допускає більшу гнучкість у варіюванні джерелами фінансування інвестицій, ціна яких може суттєво різнитися. Проте таку перевагу носить досить умовний характер. IRR є відносним показником, і на його основі неможливо зробити правильні висновки про альтернативні проекти з позиції їх можливого внеску в збільшення капіталу підприємства. Цей недолік особливо чітко виявляється, якщо проекти істотно розрізняються по величині грошових потоків.

2. Основний недолік критерію NPV в тому, що це абсолютний показник, а тому він не дає уявлення про так званому "резерві безпеки проекту". Мається на увазі наступне: якщо допущені помилки в прогнозах грошового потоку (що абсолютно не виключено особливо стосовно останніх років реалізації проекту) або коефіцієнта дисконтування, наскільки велика небезпека того, що проект, який раніше розглядався як прибутковий, виявиться збитковим?

Інформацію про резерв безпеки проекту дають критерії IRR та РІ. Так, за інших рівних умов, чим більше IRR в порівнянні з ціною авансованого капіталу, тим більше резерв безпеки. Що стосується критерію РI, то правило тут таке: чим більше значення РI перевершує одиницю, тим більше резерв безпеки. Іншими словами, з позиції ризику можна порівнювати два проекти за критеріями IRR та РІ, але не можна - за критерієм NPV.

Високе значення NPV не повинно служити вирішальним аргументом при прийнятті рішень інвестиційного характеру, оскільки, по-перше, воно визначається масштабом проекту і, по-друге, може бути пов'язане з досить високим ризиком. Навпаки, високе значення IRR в багатьох випадках вказує на наявність певного резерву безпеки щодо даного проекту.

3. Оскільки залежність NPV від ставки дисконтування r нелінійна, значення NPV може істотно залежати від r, причому ступінь цієї залежності різна і визначається динамікою елементів грошового потоку.

4. Для проектів класичного характеру критерій IRR показує лише максимальний рівень витрат за проектом. Зокрема, якщо ціна інвестицій в обидва альтернативні проекти менше, ніж значення IRR для них, вибір може бути зроблений лише з допомогою додаткових критеріїв. Більш того, критерій IRR не дозволяє розрізняти ситуації, коли ціна капіталу змінюється. Розглянемо відповідний приклад.

У таблиці 6 наведено вихідні дані по двох альтернативних проектів (млн. крб.). Необхідно вибрати один з них за умови, що ціна капіталу, призначеного для інвестування, становить а) 5%; б) 15%.

Якщо виходити з критерію IRR, то обидва проекти і в ситуації а), і в ситуації б) є прийнятними і рівноправними.

Точка перетину двох графіків (r = 9,82%), що показує значення коефіцієнта дисконтування, при якому обидва проекти мають однаковий NPV, називається точкою Фішера. Вона примітна тим, що служить прикордонної точкою, що розділяє ситуації, які "уловлюються" критерієм NPV і не "уловлюються" критерієм IRR.

У даному прикладі критерій IRR не тільки не може розставити пріоритети між проектами, але і не показує відмінності між ситуаціями а) і б). Навпаки, критерій NPV дозволяє розставити пріоритети в будь-якій ситуації. Більш того, він показує, що ситуації а) і б) принципово різняться між собою. А саме, у випадку (а) слід прийняти проект А, оскільки він має більший NPV, у разі б) слід віддати перевагу проекту В. Відзначимо, що точка Фішера для потоків А і В може бути знайдена як IRR приростного потоку (А-В ) або, що те ж саме, (В - А).

5. Одним із суттєвих недоліків критерію IRR є те, що на відміну від критерію NPV він не володіє властивістю адитивності, тобто для двох інвестиційних проектів А і В, які можуть бути здійснені одночасно:

NPV (A + B) = NPV (A) + NPV (B),

IRR (A + В) № IRR (A) + IRR (B)

6. В принципі не виключена ситуація, коли критерій IRR не з чим порівнювати. Наприклад, немає підстави використовувати в аналізі постійну ціну капіталу. Якщо джерело фінансування - банківська позика з фіксованою процентною ставкою, ціна капіталу не змінюється, однак частіше за все проект фінансується з різноманітних джерел, тому для оцінки використовується середньозважена ціна капіталу фірми, значення якої може варіювати залежно, зокрема, від загальноекономічної ситуації, поточних прибутків і т.п.

7. Критерій IRR зовсім непридатний для аналізу неординарних інвестиційних потоків (назва умовна). У цьому випадку виникає як множинність значень IRR, так і неочевидність економічної інтерпретації виникають співвідношень між показником IRR та ціною капіталу. Можливі також ситуації, коли позитивного значення IRR просто не існує.

Порівняльний аналіз проектів різної тривалості

Досить часто в інвестиційній практиці виникає потреба у порівнянні проектів різної тривалості [3].

Нехай проекти А і Б розраховані відповідно на i і j років. У цьому випадку рекомендується:

знайти найменше спільне кратне термінів дії проектів - N;

розглядаючи кожен з проектів як повторюваний, розрахувати з урахуванням фактору часу сумарний NPV проектів А і В, реалізованих необхідну кількість разів протягом періоду N;

вибрати той проект з вихідних, для якого сумарний NPV повторюваного потоку має найбільше значення.

З двох порівнюваних проектів проект, що має більше значення NPV (i, Ґ), є кращим.

Інвестування являє собою один з найбільш важливих аспектів діяльності будь-якої динамічно розвивається комерційної організації.

Для планування і здійснення інвестиційної діяльності особливу важливість має попередній аналіз, який проводиться на стадії розробки інвестиційних проектів і сприяє прийняттю розумних і обгрунтованих управлінських рішень.

Головним напрямком попереднього аналізу є визначення показників можливої ??економічної ефективності інвестицій, тобто віддачі від капітальних вкладень, які передбачаються проектом. Як правило, у розрахунках береться до уваги тимчасової аспект вартості грошей.

Під довгостроковими інвестиціями в основні засоби (капітальними вкладеннями) розуміють витрати на створення і відтворення основних засобів. Капітальні вкладення можуть здійснюються у формі капітального будівництва та придбання об'єктів основних засобів.

При аналізі інвестиційних проектів виходять із певних допущень. По-перше, з кожним інвестиційним проектом прийнято пов'язувати грошовий потік. Найчастіше аналіз ведеться по роках. Передбачається, що всі вкладення здійснюються наприкінці року, що передує першого року реалізації проекту, хоча в принципі вони можуть здійснюватися протягом кількох наступних років. Приплив (відплив) грошових коштів відноситься до кінця чергового року.

Показники, використовувані при аналізі ефективності інвестицій, можна підрозділити на засновані на дисконтованих оцінках і засновані на облікових оцінках.

Показник чистого приведеного доходу характеризує сучасну величину ефекту від майбутньої реалізації інвестиційного проекту.

На відміну від показника NPV індекс рентабельності є відносним показником. Он характеризує рівень доходів на одиницю витрат, тобто ефективність вкладень.

Економічний сенс критерію IRR полягає в наступному: IRR показує максимально допустимий відносний рівень витрат за проектом.

При оцінці ефективності капітальних вкладень слід обов'язково враховувати вплив інфляції. Це досягається шляхом коригування елементів грошового потоку або коефіцієнта дисконтування на індекс інфляції. Точно такий же принцип покладено в основу методики урахування ризику.

Як показали результати численних обстежень практики прийняття рішень в області інвестиційної політики в умовах ринку, в аналізі ефективності інвестиційних проектів найбільш часто застосовуються критерії NPV і IRR. Проте можливі ситуації, коли ці критерії суперечать один одному, наприклад, при оцінці альтернативних проектів.

Досить часто в інвестиційній практиці виникає потреба у порівнянні проектів різної тривалості.

При складанні бюджету капітальних вкладень доводиться враховувати ряд обмежень. Наприклад, є декілька привабливих інвестиційних проектів, проте підприємство через обмеженість у фінансових ресурсах не може здійснити їх всі одночасно. У цьому випадку необхідно відібрати для реалізації проекти так, щоб отримати максимальну вигоду від інвестування. Як правило, основною цільовою установкою в подібних випадках є максимізація сумарного NPV.

У реальній ситуації проблема аналізу капітальних вкладень може бути досить непростим. Не випадково дослідження західної практики прийняття інвестиційних рішень показали, що переважна більшість компаній, по-перше, розраховує кілька критеріїв і, по-друге, використовує отримані кількісні оцінки не як керівництво до дії, а як інформацію до роздумів. Тому слід ще раз підкреслити, що методи кількісних оцінок не повинні бути самоціллю, так само як і їх складність не може бути гарантом безумовної правильності рішень, прийнятих за їх допомогою.

Розділ 3 Проблеми ефективності капіталовкладень в Україні під впливом сучасної фінансово-економічної кризи

Кризові явища в економіках різних країн виникали неодноразово. Перша загальновідома криза у світі відбулася у 1825 році в Англії, найбільш розвинутій на той час країні. З тих пір кризи періодично виникають через певний проміжок часу в залежності від виду циклічних коливань (середні чи довгі). Глибина ж кризи та її руйнівні наслідки безпосередньо залежать від регулюючих дій держави.

Україна переживає кризу за свою коротку 18-річну новітню історію вже вдруге. Економіка незалежної України почала формуватися на зламі тисячоліть. Перед молодою державою було поставлено складне завдання: обрати правильний курс економічних реформ та сформувати нову правову систему, що змогла б адекватно відобразити всі відносини та процеси, які з'явилися після розпаду Радянського Союзу. Завдання вирішувалось через деформовану «шокову терапію». Країну охопила глибока криза, так звана «велика українська депресія», що продемонструвала жахливі побічні ефекти «вільного ринку» - корупцію, бандитизм, хабарництво на вищих ешелонах влади. З цієї кризи вдалося вийти, головним чином, за рахунок експортоорієнтованих галузей національної економіки - чорної металургії, хімічної та вугільної промисловості. Завдяки цим галузям протягом майже 9 років (з 2000 р.) в Україні спостерігалися позитивні темпи економічного зростання.

До 2008 р. український метал, добрива та вугілля мали попит на світових ринках, але внаслідок світової кризи попит упав, а економіка держави опинилася під загрозою.

Перш ніж прогнозувати можливі наслідки кризи для економіки України, необхідно проаналізувати причини та основні ознаки світової економічної кризи. Адже національна економічна система, що достатньо інтегрована у світове господарство, не могла залишитися осторонь світових процесів. Порушення макроекономічної стабільності на зовнішніх ринках знайшло відгук у внутрішніх процесах в Україні [4, c. 60-62].

Причинами виникнення сучасної світової економічної кризи є:

- загальна циклічність економічного розвитку;

- іпотечна криза;

- «перегрів» фондового та кредитного ринків; - зростання світових цін на сировину, в тому числі на нафту.

Світова економічна криза 2007-2008 років пройшла декілька етапів у своєму розвитку.

Перший етап розпочався у 2007 р. у США. Безпосереднім попередником світової економічної кризи 2008 р. була іпотечна криза у США, перші ознаки якої з'явились ще наприкінці 2006-го у формі скорочення продажів нерухомості. На початку 2007 р. вона переросла у кризу високоризикових іпотечних кредитів, тобто іпотечного кредитування осіб з низькими доходами. Згодом проблеми з кредитуванням відчули й надійні позичальники. Внаслідок 20%-го падіння цін на нерухомість американські власники житла збідніли майже на 5 трильйонів доларів.

Відомий американський фінансист Джордж Сорос визначив роль «іпотечної мильної бульбашки» як «лише спускового механізму, який призвів до того, що лопнула більша бульбашка».

Згодом на світових ринках цінних паперів відбулося перше падіння фондових індексів провідних інвестиційних банків та фінансових компаній. За таких обставин спекулятивний капітал, що шукає стабільні ринки з найвищими прибутками, перейшов із ринків розвинених країн до країн з економіками, що розвиваються, які продовжували демонструвати високі темпи зростання та прибутковості. За оцінками фінансових експертів, співвідношення ризику та прибутковості в таких країнах було досить привабливе. Як наслідок, у 2007 р. фондові ринки цих країн продемонстрували зростання - лідерами стали Китай і Україна.

Другий етап стартував на початку 2008 р., коли падіння фондових ринків світу зумовило переорієнтацію фінансових потоків із одних активів в інші, зокрема - на сировинні та енергетичні. Ці активи стали більш привабливими, що одразу стимулювало істотне зростання цін на сировинні ресурси. За підсумками січня-липня 2008 року, ціна на метал у середньому за вісьмома регіонами світу зросла майже на 81%, вартість нафти марки Brent - на 32%, ціни на пшеницю (США, FOB) зросли в середньому на 79% [2]. Якщо у січні 2008 р. середня ціна на нафту перевищила 100 дол. за барель, то в другій декаді липня того ж року ціна нафти марки WTI досягла рекордних за всю історію 147,27 дол. за барель, після чого розпочалося зниження ціни - до 61 дол. за барель у жовтні та 51 дол. за барель вже у листопаді.

Високі ціни на нафту та бензин цілком очевидно призвели до падіння попиту на автомобілі: у серпні 2008 р. продаж автомобілів у Європі скоротився на 16%, у США - на 26%, в Японії - на 5,3%. Це спричинило зменшення обсягів виробництва металу та скорочення робочих місць в автомобільній промисловості та суміжних галузях. Таким чином, зростання цін на сировинні ресурси почало приносити великі економічні втрати та наближувати світову економіку до стагфляції [8, .c 438-439].

На тлі другої хвилі світової фінансової кризи не залишився осторонь світових процесів й український фондовий ринок. Індекс Першої фондової торговельної системи (ПФТС) за сім місяців 2008 р. втратив 43,5% своїх позицій [2]. Зниження вартості цінних паперів демонстрували майже всі підприємства, які входять до котирувального списку ПФТС. Це пов'язано, головним чином, із виходом з українського ринку, як і зі світового, частини іноземних інвесторів, так званих спекулянтів, а також із нестабільною політичною ситуацією в Україні.

Тобто в економіці України при вільному перетоку капіталу спостерігалися цілком ринкові тенденції пошуку надприбутків, що в умовах посилення сировинної орієнтації на світових ринках відповідно посилило на етапі другої хвилі експортну та сировинну складові вітчизняної економіки.

Третій етап світової кризи спостерігається з початку 2009 р.

Першим наслідком цього етапу стала серія банкрутств провідних світових фінансових компаній. Іпотечна криза 2007 р. у США та всі наступні події спровокували у вересні 2008 р. кризу ліквідності світових банків: вони припинили видачу кредитів.

П'ять найбільших інвестиційних банків США припинили своє існування у попередній якості: Lehman Brothers подав 15 вересня 2008 р. у нью-йоркський суд заяву про власне банкрутство, Bear Stearns та Merrill Lynch були перепродані, Goldman Sachs та Morgan Stanley змінили свою вивіску, припинили бути інвестиційними банками у зв'язку з особливими ризиками та необхідністю отримати додаткову підтримку Федеральної резервної системи.

Індекси світових фондових ринків, які досягли свого піку 31 жовтня 2007 р., почали стрімко падати. І вже через рік, станом на 10 жовтня 2008 р., індекс MSCI World, впав на 32,3%, а індекс ринків, що розвиваються MSCI Emerging Markets - скоротився на 40,5%. Обвал фондових ринків торкнувся всіх країн і визначався подіями за межами фондового ринку - бумом, а потім крахом у кредитному та житловому секторах, а згодом - і на сировинних ринках. Першими стали падати акції західних банків, а з липня 2008 р., коли швидко стала здешевлюватися нафта, - акції сировинних компаній країн, що розвиваються. Падіння фондових ринків окремих країн показує наступна таблиця.

За експертними оцінками, обвал фондового ринку у жовтні 2008 р. став рекордним для ринку США за останні 20 років, а для ринку Японії - за всю його історію. The Financial Times порівнювала обвал фондового ринку в п'ятницю 10 жовтня 2008 р. з 10 жовтням 1938 р.: «На торгах ранком у п'ятницю падіння індексу S&P 500 за десятиліття було майже ідентичним його падінню за десятиліття в ту ж дату в 1938 році».

Третя хвиля світової фінансової кризи примусила уряди провідних країн переглянути свою політику щодо фінансових ринків. Зокрема, уряди США, Великобританії, Німеччини, Росії, країн Бенілюксу тощо прийняли рішення про державну підтримку окремих фінансових установ, які переживають фінансові труднощі.

Іншими наслідками третього етапу світової кризи стало поширення фінансової кризи на реальний сектор світового господарства, падіння попиту на світових товарних ринках та, як результат, обвал цін на сировинних ринках, стагнація провідних економічних систем. Тобто руйнівні дії поточної кризи із фінансового сегмента економіки перекинулись на реальний сектор. Спочатку постраждала будівельна галузь. Вона вважається одним з основних індикаторів економічної динаміки. Пізніше криза охопила автомобілебудування. В результаті припинення видачі банками кредитів на купівлю автомобілів, обсяги продажу автогігантів почали скорочуватися. Три найбільших виробника автомобілів Opel, Daimler та Ford вже у жовтні 2008 р. повідомили про скорочення обсягів виробництва у Німеччині [2, c. 11-13].

У серпні-вересні 2008 р. ціна на метал у середньому за вісьмома регіонами світу впала на 18,3%, ціни на нафту знизилися на 26,5%. Наступними на черзі є базові галузі: виробництво будівельних матеріалів та металургія і, нарешті, весь ланцюг виробничого процесу. Він не може залишитися недоторканним. Фінансова система і реальна економіка - це єдине ціле. Таким чином, із сфер нерухомості та фінансів криза перекинулась на реальний сектор економіки, почався спад виробництва, рецесія.

Провідні світові інститути та рейтингові агенції прогнозують тенденції світового розвитку як невтішні. Так, вступ економік розвинутих країн світу в стадію рецесії було констатовано в економічному огляді Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), опублікованому 13 листопада 2008 р. А експерти Міжнародної рейтингової агенції Fitch Ratings вважають, що дана рецесія буде найсуворішою з часів Великої депресії 1929-1933 рр., її особливістю є те, що вперше розвинутий світ вступає в цю стадію синхронно, майже одночасно.

Нинішні фінансові потрясіння, за одностайним визначенням найавторитетніших фахівців, є на порядок глибшими, тож і їх наслідки, швидше за все, будуть ще радикальнішими ніж після Великої депресії 1929-1933 років. Ми зобов'язані вже сьогодні враховувати це.

МВФ вважає, що ВВП розвинених країн скоротиться в середньому на 2%: у Великобританії - на 2,8%, у Японії - на 2,6%, у єврозоні - на 2%, у США - на 1,6%. Темпи зростання країн, що розвиваються, скоротяться в середньому з 6,25% у 2008 р. до 3,25% у 2009, тобто на 3%.

Експерти Світового банку вважають, що глибоку глобальну рецесію неможливо попередити (знешкодити). Світові темпи економічного зростання складатимуть у 2009 р. всього 0,9%, тоді як у 2008 р. вони були на рівні 2,5%, а в 2006 р. - 4%. Це будуть найнижчі темпи зростання з 1982 р. (0,3%), коли закінчувалася попередня економічна криза розвинутих країн. Економіки країн, що розвиваються, будуть зростати в середньому на 4,5% у 2009 р., тоді як ще у 2007 р. темпи економічного зростання складали 7,9%. Для даної групи країн подібне скорочення означає рецесію, оскільки ці країни потребують швидкого створення нових робочих місць для свого постійно зростаючого населення. Цілком очевидним результатом стане те, що, втративши свої робочі місця, десятки мільйонів людей опиняться за межею бідності.

Глобальна рецесія торкнеться як багатих, так і бідних країн, але найбільші руйнівні наслідки будуть саме для країн, що розвиваються. Економічна криза, що розгортається, є справді наднаціональною (глобальною). Жодна з країн, зокрема й Україна, не мають будь-яких шансів уберегтися від її руйнівних наслідків. Україна також відчула на собі вплив світової кризи, оскільки інтегрована у світову банківську систему та має експортоорієнтовану економіку.

За оцінками міжнародних експертів (компанія Fitch), Україна посіла 2-ге місце серед найуразливіших країн (з 73 країн), потрапила в десятку країн із найвищим ступенем саме фінансового ризику у світі. Український банківський сектор має високий ступінь ризику та йому присвоєно 10-ту категорію, до якої належать найслабкіші та найуразливіші банківські сектори у світі, разом з Болівією та Венесуелою.

Невблаганна статистика свідчить, що вперше з серпня 2005 р. у жовтні 2008 р. в Україні було зафіксовано падіння ВВП на 2,1%, а обсягів промислового виробництва - на 19,8%. Вже через місяць, у листопаді 2008 падіння ВВП до аналогічного періоду попереднього року склало 14%, а падіння обсягів промислового виробництва наведені у таблиці 1.

Незважаючи на світові масштаби кризи, економіка України має певні особливостіїї перебігу, відмінності у причинах появи кризи та шляхах виходу з неї.

Головними причинами економічної кризи в Україні, на наш погляд, є:

- загальна циклічність економічного розвитку;

- світова фінансова криза, що позначилася і на вітчизняному фінансовому секторі;

- слабкість банківського сектора;

- невиправдане зростання боргових зобов'язань;

- зменшення світового попиту на продукцію українського експорту - металургії, добрив;

- популістська економічна політика українського уряду.

Для вироблення рішень, які справді дозволять пом'якшити вплив світової кризи на економіку Україні, спочатку необхідно проаналізувати, через які канали здійснюватиметься негативний вплив.

Загальна циклічність економічного розвитку - це єдина закономірна і спільна з іншими країнами світу ознака. Решта ознак специфічна саме для України.

Про події на українському фондовому ринку під впливом кризи світових фондових ринків було сказано вище. Особливістю вітчизняного ринку цінних паперів є те, що він постраждав найбільше (падіння індексу ПФТС на 65,7% станом на жовтень 2008 р.) не тільки серед країн розвинутої економічної системи, а й серед постсоціалістичних країн, які майже одночасно з Україною перейшли на ринкові принципи господарювання. Проте фондовий канал впливу світової фінансової кризи на Україну не є найболючішим. Сьогодні він лише створює певний тиск на валютний ринок, оскільки відбувається відплив спекулятивного капіталу. Значного впливу цього каналу на розвиток реального сектора в Україні, вважаємо, не буде. По-перше, на організованому фондовому ринку здійснюється незначна частка угод - у 2008 р. лише 4,66% від усіх угод на ринку цінних паперів нашої країни. А по-друге, на частку іноземних інвесторів та інших джерел фінансування, до яких належать і кошти фондового ринку, припадає лише 5-7% усіх інвестицій [5, c. 3-4].

Чи не найвагомішою, на нашу думку, причиною кризового стану економіки України є невиправдана, популістська економічна політика уряду, яка була спрямована на розширення соціальної бази при відсутності адекватних ресурсів. У той час, коли відповідальні державні урядовці заявляли про зростання всіх основних макроекономічних показників, про позитивні тенденції української економіки, ми мали зростання від'ємного сальдо торгівельного балансу, збільшення інфляції. При цьому не відбувалось ніяких істотних зрушень у функціонуванні економіки. Нинішні українські політики більше переймаються питаннями перерозподілу влади, чергових перевиборів тощо. А розробка справді дієвих антикризових заходів, які б допомогли нашій державі вийти з кризи найшвидше та з найменшими втратами, розглядається ними як другорядне, менш привабливе завдання. В результаті у 2009 р. маємо економіку із зменшеними обсягами промислового виробництва, з високими цінами, девальвованою гривнею, величезною і все зростаючою кількістю безробітних, незбалансованим бюджетом, який можна назвати бюджетом «проїдання», величезним державним боргом.

...