Організація виробничо-господарської діяльності ТДВ "Самбірська швейна фабрика"

Успішне функціонування основних фондів та виробничих потужностей залежить від того, якою мірою реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори кращого їх використання. Екстенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей означає: по-перше, збільшення часу функціонування основного устаткування і, по-друге, підвищення питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві.

Основними напрямками збільшення часу функціонування устаткування виробництва на ВАТ «Омега» є: скорочення та ліквідація внутрішньозмінних простоїв шляхом: підвищення рівня організації виробництва (повне і своєчасне забезпечення робочих місць інструментами, матеріалами, напівфабрикатами, деталями); підвищення якості ремонтного обслуговування устаткування; скорочення цілодобових простоїв устаткування, підвищення коефіцієнта змінності його роботи. На підприємствах України з дискретним характером виробництва кількість не працюючого впродовж доби устаткування нерідко досягає 15-20%, коефіцієнт змінності в середньому в промисловості становить 1,4 (з урахуванням внутрішньозмінних простоїв ще менше - 1,2) що свідчить про значні резерви кращого використання засобів праці.

Важливим напрямком підвищення ефективності використання основних фондів є зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування, обсяги якого є досить значними.

Слід підкреслити, що екстенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей хоча повністю на сьогодні не реалізоване, все ж воно має межі.

Набагато ширші можливості має інтенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей, яке передбачає підвищення ступеня завантаження устаткування за одиницю часу. Підвищення інтенсивного завантаження устаткування може бути досягнуто шляхом модернізації діючого устаткування, машин та механізмів, установлення оптимального режиму їх роботи.

Інтенсивне використання основних фондів підвищується також через технічне удосконалення засобів праці та технології виробництва, скорочення строків досягнення проектної продуктивності техніки, удосконалення наукової організації праці, виробництва й управління, підвищення кваліфікації та професійної майстерності робітників.

Досить значними резервами кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей на ТДВ “Самбірська швейна фабрика” є удосконалення структури основних виробничих фондів. Оскільки збільшення випуску продукції досягається тільки у провідних основних цехах, то важливо підвищувати їх частку в загальному обсязі основних фондів. Збільшення основних фондів допоміжного виробництва веде до зростання фондомісткості продукції, оскільки безпосередньо обсяги продукції не збільшує, але і без пропорційно розвинутого допоміжного виробництва основні цехи з повною віддачею не можуть функціонувати. Тому необхідно встановлювати оптимальну виробничу структуру підприємства - важливий напрямок кращого використання основних фондів.

Важливий резерв кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів та виробничих потужностей - швидке освоєння проектних потужностей,введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Практика свідчить, що середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить п'ять-шість і більше років. Разом з тим технічно й економічно обгрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників за один-два роки, залежно від галузі та виду підприємства.

Також великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з:

- дискретним виробництвом кількість не працюючого впродовж доби устаткування нерідко досягає 15-20% загального його парку, а внутрізмінні простої складають 10-15% робочого часу. Це спричинюється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць;

- незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; відсутністю робітників тих чи інших професій; перебоями у забезпеченні виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо.

Для підприємств ряду галузей індустрії і перш за все машинобудування надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнту змінності роботи виробничого устаткування. Зокрема на машинобудівних підприємствах України цей показник впродовж останніх років практично не змінюється і по металообробному устаткуванню становить в середньому 1,45 (з урахуванням внутрізмінних простоїв ще менше - всього 1,25), що свідчить про наявність достатньо великих резервів кращого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінність роботи металообробного устаткування до раціонального рівня (1,7-1,8), то можна було б збільшити випуск машинобудівної продукції більше ніж на 30%.

Значному поліпшенню екстенсивного завантаження діючих засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, розміри якого є значними (декілька десятків тисяч одиниць) лише на промислових підприємствах України, а також виведення З експлуатації зайвого та неефективно використовуваного устаткування і організація ,яки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими рахунками здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондовіддачу на підприємствах різних галузей на 10-15%.

Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного -ікористання основних фондів має своєчасне здійснення заходів щодо заміни та модернізації фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування. Для підтримання порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці.

До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктивності устаткування за одиницю часу, відносяться запровадження новітньої технології, інтенсифікація виробничих процесів. Підприємствам різних галузей властиві свої специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції, виконання робіт або надання виробничих послуг (застосування, наприклад, киснево-конвертерного методу виплавлення сталі у чорній металургії; різних каталізаторів, високих температур і тиску - у хімічній промисловості; обробки металу тиском, точних методів литва - у машинобудуванні тощо). Широке використання природного газу та кисню разом зі збільшенням температури дуття і тиску під колошником домни зумовлює зростання виробництва чавуну майже на третину.

Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування на підприємстві ТДВ “Самбірська швейна фабрика” можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм і методів Організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових і роторно-конвейєрних ліній), що дозволяють використовувати високопродуктивне автоматизоване устаткування. За результатами спеціальних досліджень, на підприємствах машинобудування виготовлення конструктивно і технологічно однорідних деталей на потокових лініях забезпечує підвищення навантаження устаткування на 20-30%.

Досить істотні за величиною резерви кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей мають бути реалізовані шляхом освоєння у стислі строки проектних потужностей, введених в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними вибіркового обстеження декількох сотень підприємств різних галузей промисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить 5-6 років. Разом з тим технічно і економічно обгрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників нових потужностей і виробничих об'єктів на підприємствах видобувної промисловості за півтора-два роки, а обробної - за один рік і навіть швидше.

В умовах ринкової економіки діюча система господарювання система господарювання в цілому повинна містити в собі достатні економічні стимули ефективного використання основних фондів, виробничих фондів, усього наявного майна функціонуючих підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що знаходиться на стадії свого становлення і розвитку. Цьому сприятимуть:

- реалізація програми роздержавлення та приватизації власності;

- широке акціонування підприємств, система їх оподаткування;

- побудова механізму оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва;

- більш гнучка амортизаційна та інвестиційна політика;

- державна підтримка здійснюваних підприємствами великих інвестиційних проектів, підприємницької і зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Враховуючи першочергову важливість підвищення продуктивності праці для конкурентоспроможності підприємства ТДВ “Самбірська швейна фабрика” розробляють і впроваджують програму управління продуктивності, яка включає в себе наступні етапи:

- вимірювання і оцінка досягнутого рівня продуктивності на підприємстві в цілому і за окремими видами діяльності;

- пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності на основі інформації, одержаної в ході вимірювання і оцінки;

- розробка плану використання резервів підвищення продуктивності праці, який повинен включати конкретні терміни і заходи по їх реалізації, передбачати фіксування витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх впровадження, визначати відповідних виконавців;

- розробка систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності;

- контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією діяльністю, і регулюванням їх виконання;

- вимірювання і оцінка реального впливу передбачуваних заходів на зростання продуктивності праці.

Вимірювання й оцінка досягнутого рівня продуктивності по підприємству і в цілому за окремими видами праці, зокрема - вихідний етап програми. Його реальне і точнее здійснення є важливою передумовою успішності наступних етапів і всієї програми.

Щоб виміряти продуктивність праці потрібно зіставити кількість виробленої продукціїі з витратами на їх виготовлення. Пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності ґрунтується на порівнянні інформації, одержаної в ході вимірювання і оцінки досягнутого рівня продуктивності на підприємстві в цілому і за окремими видами праці зокрема, з наявною інформацією про максимально можливий рівень продуктивності праці. Для пошуку резервів продуктивності праці слід заохочувати високо-кваліфікованих представників різних спеціальностей.

Розробляючи план використання резервів підвищення продуктивності праці, слід забезпечитиузгодженняцілей та завдань програми.

Розробка системи мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності є необхідною умовою реалізації програми.

Контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією діяльністю, необхідний для виявлення і вирішення можливих проблем їх виконання на початкових станах.

В процесі контролю порівнюються фактичні і задачі показники продуктивності праці, визначається масштаб допустимих відхилень.

Вимірювання й оцінка реального впливу реалізованих заходів на зростання продуктивності праці потрібна для того, щоб оцінити і порівняти ефективність їх впровадження і визначитися з пріоритетами на наступний період. Визначивши найефективніші напрямки роботи по підвищенню продуктивності, слід прийняти відповідні мотивуючі рішення і в наступному періоді зосередити увагу саме на цих напрямах.

На підприємстві ТДВ “Самбірськашвейна фабрика” виробнича потужність використовується не повністю. А це в свою чергу знижує продуктивність праці.

Але як нам відомо в ринкових умовах важливу роль для зростання продуктивності праці має максимальне використання діючих потужностей. Саме тому поліпшення використання засобів праці здійснюємо за двома напрямками:

- екстенсивним - збільшення часу їх роботи шляхом скорочення простоїв, введення в дії невикористованого устаткування, підвищення коефіцієнта змінності в раціональних розмірах, скорочення строків ремонту і інше;

- інтенсивний - поліпшення використання машин та устаткування за одиницю часу через упровадження прогресивних технологічних процесів.

У сучасних умовах для впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу необхідні інвестиції на реконструкцію і технічне переозброєння діючих виробництв, підвищувати частку витрат на активну частину основних виробничих фондів.

Матеріально-технічні фактори сприяють економії живої та уречевленої праці. Сукупність матеріально-технічних факторів та їх вплив на рівень продуктивності праці можна характеризувати певними показниками.

Велике значення для підвищення продуктивності праці мають організаційно - економічні фактори, які визначаються рівнем організації виробництва, праці й управління. До таких факторів належать:

- удосконалення форм організації суспільного виробництва, його подальшої спеціалізації та концентрації, удосконалення організаційно-виробничих підрозділів і допоміжних служб на підприємстві;

- удосконалення організації праці шляхом поглиблення поділу і кооперації праці, застосування передових методів і прийомів праці;

- поліпшення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів;

- поліпшення умов праці;

- удосконалення матеріального стимулювання праці;

- удосконалення організації управління виробництвом шляхом удосконалення системи управління виробництвом, поліпшення оперативного управління виробничим процесом, впровадження автоматизованих систем управління виробництвом.

В умовах ринкових відносин важливими заходами щодо удосконалення організаційних форм виробництва й управління можуть бути:

- оцінка стану виробничих фондів;

- право на здоров'я та безпечні умови праці - невід'ємне право кожної людини у будь-якій країні світу;

- суспільно - політичні та соціально - економічні реформи, що здійснюються в нашій країні, не можуть бути ефективно реалізовані без дозорних змін у сфері праці. Безпечні умови виробництва - стоять поруч з такими суспільними потребами людини, як харчування, житло, одяг, лікування, екологічно чисте середовище.

Соціальне значення охорони праці полягає в сприянні зростанню ефективності виробництва шляхом безперервного удосконалення і поліпшення умов праці, підвищення його безпеки, зниження виробничого травматизму і профзахворювань.

Соціальне значення охорони праці проявляється в зростанні якості і продуктивності праці, збереження трудових ресурсів і підвищенні сукупного національного продукту.

Зростання якості продуктивності праці відбувається в результаті підвищення фонду робочого часу за рахунок скорочення внутрішніх змінних простоїв шляхом зниження кількості або ліквідації мікротравм, обумовленими несприятливими умовами праці, а також запобігання передчасному стомленню за рахунок раціоналізації умов праці, введення оптимальних режимів праці і відпочинку та інших заходів, які сприяють підвищенню ефективності використання робочого часу.

Збереження трудових ресурсів і підвищення професійної активності працюючих відбувається за рахунок покращення стану здоров'я і підвищення середньої тривалості життя в результаті покращення умов праці, що супроводжується високою трудовою активністю.

Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів до покращення умов праці і підвищення безпеки праці, що є економічним виразом соціального стану охорони праці.

Підвищення продуктивності праці може досягтися за рахунок збільшення працездатності в покращених умовах на робочому місці.

Підвищення фонду робочого часу і ефективність використання обладнання досягаються в результаті зниження простою під час зміни через погіршення самопочуття, несприятливі умови праці та мікротравми.

Великих збитків підприємству наносять плинність робочих кадрів, тому що деякий час, перед звільненням, робітники працюють з низькою продуктивністю, а робітники, які приходять на їх місце, потребують додаткового виробничого навчання. Все це супроводжується значними додатковими витратами грошових коштів. Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів, що поліпшують умови праці та підвищують її безпеку, і оцінюється за результатами, які отримують при зміні соціальних показників.

На підприємстві існують небезпечні та шкідливі виробничі фактори - це пил в повітрі робочої зони виробничих приміщень.

Шкідливі фактори виробництва визивають професійно обумовлені і професійні захворювання працівників, алергічні реакції. Для запобігання шкідливих факторів на навколишнє середовище, територія підприємства повинна бути огороджена і вхід на неї стороннім особам заборонений.

Територія підприємства повинна бути рівною, мати каналізацію, штучне освітлення, належне покриття транспортних шляхів і достатньо широкі проходи і проїзди.

Паливо повинно зберігатися на складі під накриттям або на спеціально відведених майданчиках. Горючі матеріали зберігаються у відповідності до інструкції, згідно з місцевими органами пожежної охорони.

Велике санітарно-гігієнічне значення має озеленення території підприємства, а також створення біля цехів зон відпочинку.

Для збирання і зберігання відходів виробництва потрібно відводити спеціальні майданчики з огорожею та зручними під'їзними шляхами, повинні бути передбачені спеціальні ділянки для розміщення очисних споруд. Сміття необхідн озбирати в металеві сміттєзбірники із щільно закритими кришками і щодня вивозити, а майданчик дезінфікувати.

Будівлі (їдальні, медпункт) потребують захисту від шкідливого впливу пилу, шуму, повинні бути захищені смугами зелених насаджень зав ширину не менше 5,0 м.

Оточуюче повітря є найважливішим фактором забезпечення нашого життя. Тому для створення здорових і безпечних умов праці потрібно мати гігієнічне нормування шкідливих речовин, надійні способи визначення їх концентрації у повітрі і сучасне технічне та організаційне забезпечення їх зменшення.

Важливе значення для здоров'я та працездатності людини має його раціональне освітлення підприємства. Стан освітлення відіграє важливу роль і для попередження виробничих травм.

На успішне вирішення проблеми поліпшення використання основних фондів, виробничих потужностей і росту продуктивності праці на ТДВ «Самбірська швейна фабрика» має значний вплив створення великих виробничих об'єднань. Разом з цим необхідно більше уваги звернути на розвиток спеціалізації виробництва і технічного переозброєння діючих підприємств, створення спеціалізованих промислових об'єктів у великих індустріальних центрах та невеликих і середніх містах, де є резерви робочої сили.

Проводячи курс на розвиток спеціалізації діючих підприємств, варто мати на увазі, що це спрощує їхню виробничу структуру, вивільняє робочу силу з допоміжних і обслуговуючих підрозділів, комплектує тим самим другі зміни основних цехів і підвищує коефіцієнт змінності.

Найважливішою умовою підвищення змінності є механізація й автоматизація виробничих процесів, і в першу чергу в допоміжних виробництвах, тому що це дозволяє перевести людей з важких немеханізованих робіт на кваліфіковані роботи в другій зміні.

Важливий резерв підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей діючих підприємств знаходиться у скороченні часу внутрізмінних простоїв устаткування, що на ряді промислових підприємств досягають 15-20% усього робочого часу.

Поліпшення використання основних фондів і потужностей залежить значною мірою від кваліфікації кадрів, особливо від майстерності робочих, що обслуговують машини, механізми, агрегати й інші види виробничого устаткування.

Творче і сумлінне відношення працівників до праці є важливою умовою поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей.

Любий комплекс заходів щодо поліпшення використання виробничих потужностей і основних фондів ТДВ “Самбірська швейна фабрика”, повинний передбачати забезпечення росту обсягів виробництва продукції насамперед за рахунок більш повного й ефективного використання внутрішньогосподарських резервів і шляхом більш повного використання машин і устаткування, підвищення коефіцієнта змінності, ліквідації простоїв, скорочення термінів освоєння потужностей, що вводяться знову в дію, подальшої інтенсифікації виробничих процесів.

Величезне значення в поліпшенні використання основних фондів і виробничих потужностей має матеріальне стимулювання робітників.

4. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

Згідно з Законом України «Про охорону праці» та типовим положенням про службу охорони праці, в закладі, що проектується, незалежно від форми власності та виду діяльності, буде створена система управління охороною праці для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці.

Система управління охороною праці (СУОП) - це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці. Створення СУОП здійснюється шляхом послідовного визначення мети і об'єкта управління, завдань і заходів щодо охорони праці, функцій і методів управління, побудови організаційної структури управління, складання нормативно-методичної документації. Головна мета управління охороною праці є створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, покращення виробничого побуту, запобігання травматизму і профзахворюванням.

Охорона праці - це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, що забезпечують безпеку збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Документація при організації служби охорони праці на ТДВ «Самбірська швейна фабрика» буде оформлена відповідними документи:

1. Наказ про створення комісії з питань охорони праці;

2. Типові положення про комісію з питань охорони праці підприємства (ДНАОП 03.08.93 №72);

3. Закон України Про охорон упраці;

4. Кодекс законів про працю України;

5. Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці, стандарти підприємства;

6. Положення про відділ з охорони праці.

Особливої уваги заслуговує інструкція з охорони праці на ТДВ «Самбірська швейна фабрика», що повністю відповідає всім нормам та законам України.

У колективному договорі ТДВ «Самбірська швейна фабрика» передбачено забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці, а також комплексні заходи щодо досягнень встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму і професійних захворювань.

Економічний механізм управління охороною праці на підприємстві передбачає систему заохочень для тих працівників, які сумлінно дотримуються вимог охорони праці, не допускають порушень правил та норм особистої та колективної безпеки, беруть активну творчу участь у здійсненні заходів щодо підвищення рівня охорони праці на підприємстві. Колективний договір закріплює різного роду моральні і матеріальні заохочення таких працівників: оплата праці, премії (у тому числі спеціальні заохочувальні премії за досягнення високого рівня охорони праці), винагороди за винахідництво та раціоналізаторські пропозиції з питань охорони праці. Велику користь дає преміювання робітників бригад, дільниць, цехів за тривалу роботу без порушень правил охорони праці, без травм і аварій. У випадку наявності небезпечних та шкідливих виробничих чинників, що постійно загрожують здоров'ю працівника, йому рекомендується виплачувати надбавку за підвищену обережність. Крім матеріального заохочення, велике значення має також і моральне стимулювання, яке активно використовується керівництвом підприємства ТДВ «Самбірська швейна фабрика». Форми морального стимулювання різноманітні: від оголошення подяки до організації вечорів відпочинку, пікніків для працівників, що досягли найкращих результатів з охорони праці.

Обов'язковим медичним попереднім та періодичним оглядам підлягають працівники, які приймаються на роботу або працюють у контакті з шкідливими речовинами та несприятливими виробничими чинниками; працівники усіх професій, що, додаються до Положення про медичний огляд працівників певних категорій.

Додержання правил техніки безпеки і виробничої санітарії залежить не тільки від виконання власником або уповноваженим ним органом своїх обов'язків, а й від того, наскільки кожний працівник знає і виконує їх під час роботи.

Навчання та інструктаж працівників з питань охорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці і провадиться з усіма працівниками в процесі їх трудової діяльності.

Перед перевіркою знань з охорони праці на підприємстві організуються заняття, лекції, семінари та консультації. Перелік питань для перевірки знань з охорони праці з урахуванням специфіки виробництва складають члени комісії по перевірці знань з питань охорони праці, узгоджує служба охорони праці і затверджує керівник підприємства. Результати перевірки знань працівників ТДВ «Самбірська швейна фабрика» з питань охорони праці оформляються протоколом. Особам, які при перевірці знань показали задовільні результати, видаються посвідчення. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання і перевірку знань, забороняється.

Примірник інструкції з охорони праці повинен бути виданий працівникові за його професією або вивішений на його робочому місці.

Для створення заходів щодо охорони праці ТДВ «Самбірська швейна фабрика» щорічно витрачає значні грошові та матеріальні кошти. Порядок і мета використання цих коштів визначаються в колективних договорах.

На підприємстві ТДВ «Самбірська швейна фабрика» функції СОП покладено на начальника з ОП, ПБ, ОНС та ЦО, який має відповідну підготовку. На підприємстві проводиться також організація навчання, проведення інструктажів і перевірки знань; паспортизація робочих місць щодо відповідності вимогам охорони праці; організація контролю проходження медоглядів працівників, зайнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці.

Відповідно до п. 1.4. Типового положення про службу охорони праці СОП створюється на підприємствах з кількістю працюючих 50 і більше осіб. Якщо підприємство має до 50 працівників, то функції служби охорони праці можуть виконувати особи з відповідною професійною підготовкою за сумісництвом. Передбачається, що при відсутності спеціалістів відповідної кваліфікації, можуть бути використані послуги асоціації спеціалістів з охорони праці.

Висновки

В дипломній роботі проведено теоретичне і практичне дослідження організації виробництва на підприємстві.

Процес організації виробництва - це комплекс заходів, спрямованих на раціональне поєднання процесів праці з речовинними елементами виробництва в просторі й часі з метою підвищення ефективності виробництва, тобто досягнення поставлених завдань у найкоротший строк за найкращого використання виробничих ресурсів.

Організація виробництва конкретизується через організацію виробничого процесу, основними елементами якого є: предмети праці, засоби праці, власне праця, організація праці та технологія діяльності. Узгоджена взаємодія всіх компонентів досягається формуванням структури виробничого процесу, яка виражає кількісний і якісний стан елементів, спосіб організації їх взаємозв'язків та особливості тих процесів, що відбуваються поміж ними. Виробничий процес - це сукупність організованих в певній послідовності часткових процесів, необхідних для виготовлення продукції. Він складається із процесів праці і природних процесів.

Тип виробництва у значній мірі визначає виробничу структуру підприємств та їх підрозділів, характер технологічних процесів та їх оснащеність, організаційні форми виробничих процесів та праці на робочих місцях, конкретні методи управління виробництвом. Тип виробництва суттєво впливає на техніко-економічний рівень підприємства.

Існує три основних типи організації виробництва: масовий, серійний та одиничний. В серійному виробництві розрізняють крупносерійне, середньосерійне та дрібносерійне.

Віднесення промислового підприємства в цілому до того чи іншого типу виробництва має умовний характер тому, що на кожному підприємстві, і навіть в окремих його цехах, можна зустріти поєднання різноманітних типів в організації виробничих процесів. Так, на підприємствах масового виробництва можуть бути серійні і навіть одиничні процеси, а на підприємствах одиничного виробництва виготовлення деяких виробів може бути організоване за принципом серійності.

Тип виробництва значно впливає на особливості організації виробництва. Ці особливості насамперед позначаються на формі протікання виробництва, межах економічно доцільного використання автоматичного, напівавтоматичного і спеціального устаткування; складі устаткування та застосовуваності оснащення; організації робочих місць; складі і кваліфікації працівників; системі управління виробництвом.

Виробнича програма підприємства визначає склад, кількість і обсяг продукції, яка повинна бути виготовлена у плановий період і поставлена споживачам. Відображаючи головне завдання господарської діяльності, вона є головним розділом планів підприємства. Всі інші розділи планів розробляються у відповідності з виробничою програмою і спрямовані на забезпечення її виконання. Основним завданням виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку.

Тема дипломної роботи висвітлена за матеріалами діяльності ТДВ «Самбірська швейна фабрика». Основною спеціалізацією підприємства є виготовлення робочого одягу, товарів народного споживання та інших швейних виробів. Всі види діяльності здійснюються за дозволом (ліцензією).

ТДВ «Самбірська швейна фабрика» реалізує свою продукцію за раніше укладеними договорами. Зокрема, 3 жовтня 2000 року був укладений контракт про співпрацю з компаніями “Фрістадс АБ” (м.Фрістад - Швеція). За даним контрактом виконавець здійснює покрій, пошиття та пакування спецодягу для замовника. Також ТДВ “Самбірська швейна фабрика” уклала контракт з компанією BVBA TEX WEST SARL - юридичною особою за законодавством Бельгії. Предметом цього контракту є виготовлення швейних виробів за замовленням і із сировини замовника у відповідності до зразків, затверджених замовником.

На підприємстві ТДВ “Самбірська швейна фабрика” у 2013 році скоротилася кількість виробленої продукції у відповідності до 2012 року на 6,88%, що становить 11143 тис.грн., проте у відповідності до 2011 року обсяг виробництва також зменшився на 27,45%, що становить 15359 тис. грн. Валовий прибуток у 2013 році порівняно з 2012 роком збільшився на 72,80%, а порівнянно з 2011 роком зменшився на 85,27%. Порівнюючи чистий прибуток підприємства, то найбільш результативна діяльність підприємства була у 2013 році, яка становила 152 тис.грн., а у 2012 році підприємство отримало збиток у сумі 1063 тис.грн.

З початком 2013 року кількість замовлень скоротилася. Підприємство не є пристосоване до виробництва продукції на місцевий ринок, тому фактична кількість виходів працівників на роботу протягом місяця становить від 10 до 20 днів, відповідно заробітна плата є високою.

На ТДВ “Самбірська швейна фабрика” сума витрат на виробництво продукції зменшується. Наприклад, у порівнянні з 2012 роком зменшилася на 1918тис.грн., а з 2011роком на 9318 тис.грн. Найбільшу частку у складі витрат займають витрати на оплату праці.

У зв'язку з тим, що підприємство допустило кінцевого браку виробів на 79,1 тис.грн., вон овтратило продукції в загальному обсязі на 2469,27 тис.грн. Собівартість забракованих виробів по ТДВ “Самбірська швейна фабрика” становила 2,33%. Це є достатньо великий показник для того, щоб відповідні служби підприємства звернули увагу на цей факт і прийняли відповідні рішення.

Значні запаси матеріальних ресурсів знаходяться на складах підприємства і ще не поступили у виробництво. Це означає, що працівники підприємства працюють неповний робочий день або призвели забагато матеріальних ресурсів достроково. На ТДВ “Самбірська швейна фабрика” коефіцієнт забезпеченості підприємства ресурсами становить 4,8.

В процесі виробництва для зниження витрат з матеріально-технічного забезпечення можна використовувати наступні шляхи: збільшення одиничної потужності машин і агрегатів. Цей показник характеризує одночасно підвищення їх якості; ліквідація виробничого браку; використання замінників дефіцитних матеріальних ресурсів; скорочення витрат і відходів у виробництві; скорочення витрат при збереженні.

Джерелами економії матеріальних ресурсів на ТДВ “Самбірська швейна фабрика” є зниження питомої витрати матеріалів, скорочення витрат і відходів сировини і матеріалів, використання відходів та побічних продуктів, утилізація вторинних ресурсів.

На ТДВ “Самбірська швейна фабрика” діє чітко налагоджена система охорони праці. Яскравим підтвердженням цьому є повна відсутність виробничого травматизму та професійної захворюваності на підприємстві.

В цілому підприємство працює успішно. Реалізовує свою продукцію не лише на національному, але і на міжнародному ринку товарів. ТДВ «Самбірська швейна фабрика» використовує усі методи для забезпечення потреб споживачів і одержанню вищих прибутків у поточному році розрахунковому періоді, а також в процесі свого розвитку завжди старається покращити організацію виробництва та шукає нові ринки збуту.

Література

1. Яремко І.Й. Економічні категорії в методології обліку: Монографія. - Львів: Каменяр, 2002. - 192с.

2. Яремко І.Й. Управління капіталом підприємства: економічний і фінансовий інструментарій: Монографія. - Львів: Каменяр, 2006. - 176с.

3. Партин Г.О. Управління витратами підприємства: концептуальні засади, методи та інструментарій: Монографія. - К.: УБС НБУ,2008. - 219с.

4. Загородній А.Г., Коваль З.О. Управління взаємозв'язками підприємства зі споживачами продукції: Монографія. - Львів: ЗУКЦ, ПП НВФ БІАРП, 2008. - 364с.

5. Партин Г.О. Системно-орієнтоване управління витратами промислового підприємства: монографія / Г.О. Партин, А.І. Ясінська. - Л.: ЗУКЦ, ПП НВФ "Біарп", 2011. - 200с.

6. Загородній А.Г. Капітал підприємства: формування та реалізація: Монографія/ А.Г. Загородній, О.Є. Кузьмін, І.Й. Яремко. - Львів: ЗУКЦ, ПП НВФ "Біарп", 2011. - 224с.

Размещено на Allbest.ru