Економіка підприємства

Ці фактори не залежать від діяльності підприємства, але суттєво впливають на його прибуток. Внутрішні фактори поділяють на виробничі та невиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність та використання засобів і предметів праці, трудових та фінансових ресурсів. Ці фактори, у свою чергу, поділяють на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через кількісні зміни (фінансових ресурсів, тривалості роботи тощо). Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через «якісні» зміни (підвищення продуктивності обладнання, використання прогресивних технологій та матеріалів тощо). До невиробничих факторів належать постачальницько-збутова та природоохоронна діяльність, соціальні умови праці, побуту тощо.

Таким чином, основними чинниками збільшення величини прибутку підприємства в умовах ринкової конкуренції є зростання доходу за рахунок збільшення обороту продукції, зниження собівартості продукції, зменшення інших витрат.

6.3 Рентабельність підприємства, поняття та види

Рентабельність - це відносний показник ефективності діяльності підприємства.

До показників рентабельності належать такі.

1. Рентабельність ресурсів (активів) підприємства за прибутком від звичайної діяльності (R_зв.д) показує, скільки прибутку від звичайної діяльності припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи підприємства, й обчислюється за формулою

,

де П_зв.д - прибуток від звичайної діяльності підприємства, грн; А - середня вартість активів підприємства, грн;

2. Рентабельність ресурсів (активів) за чистим прибутком де (R_ч) показує, скільки чистого прибутку припадає на одиницю коштів, інвестованих в активи підприємства, й обчислюється за формулою

,

де П_ч - чистий прибуток підприємства за звітній період, грн.;

3. Рентабельність зношеного капіталу (R_зн) показує, скільки чистого прибутку припадає на одиницю власного капіталу підприємства, й обчислюється за формулою

,

де ВК - середня сума власного та прирівняного до нього капіталу підприємства, грн;

4. Рентабельність виробничих фондів (R_вф) характеризує, скільки чистого прибутку припадає на одиницю вартості виробничих фондів підприємства:

,

де В_в.ф - середня вартість виробничих фондів підприємства, грн;

5. Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності (R_в.ф) характеризує, скільки прибутку припадає на грошову одиницю повної собівартості реалізованої продукції підприємства, й обчислюється за формулою

,

де П_о.п - прибуток від операційної діяльності підприємства, грн; С_п - повна собівартість реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг, реалізованих підприємством у звітному періоді, грн.

6.4 Ціна продукції та її склад

Ціна - це грошовий вираз уречевленої в товарі кількості суспільно необхідної праці, або, певна сума грошей чи іншого виду винагороди, яка обмінюється на певну власність у вигляді товару або послуг.

Залежно від сфери обігу чи галузевої форми продукції розрізняють:

· оптові ціни на продукцію промисловості;

· закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію;

· ціни на продукцію будівництва;

· тарифи на транспорті та у сфері послуг;

· роздрібні ціни.

За стадіями товаропросування продукції ціни можна поділити на два види: ціну підприємства та ціну реалізації. На підставі ціни підприємства виробники визначають вартісні результати своєї безпосередньої роботи. Основна функція такої ціни -- це відшкодування витрат та отримання певного прибутку.

Різновидом оптової ціни підприємства є трансфертна ціна. Вона застосовується всередині підприємства при здійсненні операцій між його підрозділами.

Ціна реалізації -- це ціна, за якою продукція надходить до покупців. Така ціна, крім витрат та прибутку, містить у собі товарні податки та надбавки. Ціна реалізації, за якою продукція надходить до виробничого споживача (крім населення), називається відпускною.

Кожен вид ціни складається з окремих частин, які називаються елементами. До елементів ціни належать: собівартість (С), прибуток (П), мито (М), акцизний сбір (А), податок на додану вартість (ПДВ), посередницько-збутова націнка (Нп) і торговельна надбавка (Нт).

Цр = С + П + А + ПДВ + Нп + Нт .

Собівартість та прибуток є обов'язковими елементами ціни, тому що відшкодування витрат і отримання прибутку є невід'ємною умовою виробництва продукції. Наявність інших елементів у ціні необов'язкова і залежить від галузевої належності продукції, її соціальної значущості, кількості господарських ланок, що беруть участь у виробництві і реалізації продукції, та інших чинників. Так, мито входить до складу ціни тільки імпортних товарів, а акцизний збір є елементом лише незначної частки продукції. Податком на додану вартість хоча й обкладається абсолютна більшість товарів, але є певні винятки. Націнки посередницько-збутових і торговельних організацій містять ціни тих товарів, реалізація яких здійснюється через посередницьки ланки. Тому не лише ціни на різні товари, а й той самий вид ціни може мати неоднаковий склад елементів.

Тема 7. ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

7.1. Види оподатковувань підприємств.

7.2. Принципи побудови та призначення системи оподаткування.

7.3. Види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України.

7.1 Види оподаткування підприємства

Податки можна поділити на загальнодержавні та місцеві (федеральні й муніципальні).

За формою стягування податки бувають прямі та непрямі. Прямі встановлюються безпосередньо до платника і їх розмір залежить від об'єкта оподатковування (податок із прибутку і прибутковий податок). Непрямі податки включають у ціну товару чи послуг (ПДВ, акциз).

За джерелами оплати податки розрізняють: оплачувані за рахунок коштів споживачів продукції (акциз, ПДВ); оплачувані з прибутку (податок на прибуток, за використанням ПО); віднесені на витрати виробництва (соціальні, страхові, пенсійні).

За формою відрахування податки поділяються на прогресивні (ставка податку збільшується зі збільшенням доходу); пропорційні (визначає відсоток, податок на власність, соціальні виплати); регресивні (ставка податку зменшується зі збільшенням доходу).

7.2 Принципи побудови та призначення системи оподаткування

Податок на додану вартість входить у ціну товару і сплачується на всіх етапах його просування до кінцевого споживача. Оподатковувана сума містить не весь виторг від продажу товарів, а тільки вартість, додану на цьому етапі.

Акцизний збір - це непрямий податок, стягнутий з кінцевого споживача у вигляді надбавки до ціни товару чи послуг (податок на розкіш). Покладене мито - це збір стягнутий у разі ввезення-вивезення товару за межі митної території, що можуть уключати вільні економічні зони. Увізні мита обмежують витрата валюти на товари не першої необхідності, знижують конкурентоспроможність іноземних товарів, вивізні - стимулюють постачання товару на внутрішній ринок. Транзитні мита поповнюють доходи бюджету у разі перевезення товарів через територію країни.

Мита можна брати з одиниці товару (специфічні) чи у відсотках від його вартості.

Податок на прибуток уводять усі підприємства незалежно від форми власності. Податком обкладається вся сума балансового прибутку.

Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

7.3 Види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України

Принципами побудови системи оподаткування є: стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва; стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності; обов'язковість; рівнозначність; рівність, недопущення будь-яких проявів податкової; соціальна; стабільність; економічна; рівномірність; компетенція; єдиний підхід; доступність.

Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно із законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

В Україні справляються: загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), наприклад податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств; місцеві податки і збори (обов'язкові платежі) наприклад податок з реклами, комунальний податок, збір за припаркування автотранспорту.

Тема 8. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ

8.1. Економічна сутність інвестицій і капітальних вкладень.

8.2. Загальна (абсолютна) економічна ефективність.

8.3. Поняття порівняльної економічної ефективності.

8.4. Вихідні економічні концепції оцінки ефективності інвестицій.

8.5. Основні економічні показники цінності інвестиційного проекту.

8.1 Економічна сутність інвестицій і капітальних вкладень

Для заміни зношених основних фондів, поповнення оборотних фондів потрібні кошти. За централізованої системи управління економікою їх визначали як капітальні вкладення. В умовах ринкової економіки поняття капітальних вкладень дещо розширилося і одержало назву інвестицій.

Таким чином, інвестиції - це кошти, спрямовані на розширення чи відновлення виробництва, які приводять до приросту використовуваного капіталу.

Склад інвестицій: інноваційні вкладення; вкладення коштів у цінні папери; вкладення коштів у землю; капітальні вкладення.

Капітальні вкладення - це вид інвестицій, що спрямований на відтворення основних фондів. У капітальні вкладення входять кошти на просте чи розширене відтворення. Просте відтворення - це вкладення коштів з метою заміни зношених основних фондів при збереженням досягнутого обсягу виробництва, розширене - вкладення коштів з метою розширення обсягу виробництва.

Залежно від того, хто, де і який капітал вкладає, розрізняють такі види інвестицій.

Прямі інвестиції - це вкладення капіталу за кордоном у розмірі не менше 10% від вартості інвестиційного проекту.

Портфельні інвестиції - це вкладення капіталу за кордоном у розмірі менше 10%.

Фінансові інвестиції - використання наявного капіталу для придбання акцій, облігацій, цінних паперів.

Реальні інвестиції - вкладення капіталу в розмірі сфери господарства з метою відновлення існуючих і створення нових благ і в наслідок цього одержання значно більшого прибутку.

Валові капітальні вкладення - це капітальні вкладення на просте і розширене відтворення.

Чисті капітальні вкладення - спрямовуються тільки на розширене відтворення основних фондів. Тобто, це валові капітальні вкладення за винятком амортизації.

8.2 Загальна (абсолютна) економічна ефективність

Інвестор, як правило має вибір, куди вкладати гроші, щоб одержати максимальний прибуток. Поряд з тим, є багато підприємницьких ідей для вирішення певного завдання, а ще більше шляхів його реалізації. Тому кожен інвестиційний проект потребує технічного, економічного, політичного, екологічного й інших видів обґрунтування для визначення його ефективності. Звернімо увагу на економічну ефективність капітальних вкладень.

Потрібно розрізняти поняття «економічний ефект» та «економічна ефективність». Економічний ефект - результат проведеного заходу. Економічна ефективність - це економічний ефект, що приподає на одну гривню капітальних вкладень.

Показник економічної ефективності визначає: чи ефективна загальна сума капітальних вкладень. При цьому зважується завдання розподілу цих капітальних вкладень між галузями, підприємствами, усередині підприємства.

Абсолютну економічну ефективність можна розраховувати на рівні народного господарства за формулою:

?НД - приріст національного доходу, отриманий за рахунок капітальних вкладень; К₁ - капітальні вкладення, грн.

На рівні галузі:

?П - приріст чистого прибутку; К_II - капітальні вкладення.

На рівні підприємства:

?П - приріст прибутку.

Усередині підприємства абсолютна економічна ефективність розраховується по формулі:

де С₁, С₂ - зниження собівартості відповідно до і після впровадження заходу.

Для оцінки та порівняння отриманих результатів установлюють нормативний коефіцієнт капітальних вкладень для окремих галузей економіки і в цілому для народного господарства: Наприклад:

де Е_н показує який мінімальний розмір прибутку треба держати з кожної гривні капітальних вкладень. Якщо Е ? Е_н, тоді капітальні вкладення вважаються ефективними.

Існує показник, зворотний абсолютній економічній ефективності - термін окупності капітальних вкладень:

Т = 1/Е - термін окупності показує, протягом якого часу окупляться вкладені кошти. Наприклад: Т_н = 1/0,12 = 6,7року.

Недоліки показника абсолютної економічної ефективності:

1. Нормативні значення встановлювали планові органи в директивному порядку без прив'язки до облікових кредитних ставок по депозитних внесках. Така методика розрахунку мала абстрактний характер.

2. Економічну ефективність розраховували на один рік, а кошти вкладали протягом декількох років, а отже не була врахована зміна вартості грошей у часі.

8.3 Поняття порівняльної економічної ефективності

Після того як визначалась доцільність вкладення грошей для вирішення певного завдання, виникала проблема відбору найефективнішого шляху вирішення цього завдання. Розрахунки економічної ефективності різних пропозицій і проектів виконують методом порівняльної ефективності. Методи порівняльної ефективності дають змогу визначити найкращий варіант можливих капітальних вкладень.

Розрахунки провадять за допомогою показника - зведені витрати:

С_i - поточні витрати за i-м варіантом; Е_н - нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності; К - капіталовкладення.

Недоліки показників порівняльної ефективності: не враховуються фактор часу, інфляція; капітальні вкладення і прибуток розмежені в часі, тому виникає потреба зводити всі показники до порівнянного виду.

8.4 Вихідні економічні концепції оцінювання ефективності інвестицій

Нині набули поширення методи оцінювання і аналізу ефективності інвестиційних проектів, які пройшли тривалу апробацію у ринкових умовах. Основу цих методів становлять дві вихідні концепції:

1. Ефективність необхідно оцінювати виходячи з усього життєвого циклу інвестиційного проекту. Життєвий цикл типового інвестиційного проекту починається з визначення проектної ідеї і проходить три фази: 1) фазу підготовки проекту і забезпечення фінансування; 2) фазу проектування і будівництва; 3) фазу експлуатації, закінчується - згортанням, ліквідацією продажу чи перепрофілюванням виробництва.

2. Необхідно враховувати цінність грошей у часі Основними факторами, що впливають на зміну цінності грошей у часі є: інфляція; ставка відсотка на капітал; ризик.

Зведення вигод і витрат більш пізніх років до дійсного часу називають дисконтуванням. Дисконтування проводять шляхом множення вигод і витрат відповідного року на коефіцієнт дисконтування б_t. Коефіцієнт дисконтування визначається за формулою:

де r - ставка відсотка (норма дисконту); t - кількість років, що відокремлюють вигоди і витрати від сьогодення (розрахункового року).

Процес, зворотний дисконтуванню, називають компаундування, тобто зведення вигод до витрат більш ранніх років до завершального року інвестиційного циклу. Компаундування провадять через порівняння проектів, що починали у різні моменти часу.

Коефіцієнт компаудування в_t визначається за формулою:

Ефективність інвестиційних проектів, що ґрунтується на викладених концепціях, характеризується системою показників, які відображають співвідношення вигод та витрат з погляду інтересів їх учасників.

8.5 Основні показники цінності інвестиційного проекту

До основних показників оцінювання цінності інвестиційного проекту належать такі.

Чистий дисконтний прибуток (Net Pesent Value) являє собою різницю між поточними дисконтованими вигодами і поточними дисконтованими витратами за весь термін служби інвестиційного проекту. Під вигодами розуміють грошовий потік - суму доходів й амортизаційних відрахувань.

де - вигоди (результати)проекту, що будуть досягнуті на t-му кроці розрахунку; С_t - витрати, що здійснюються на t-му кроці.

Значення чистого дисконтного прибутку (ЧДП) показує, чи одержить інвестор прибуток від проекту з урахуванням дисконтованих потоків готівки і його ризикованості. Як правило, ЧДП виступає критерієм вибору оптимального варіанта інвестиційного проекту. Наприкінці t-го року у випадку ліквідації активів необхідно включати в проект чисту ліквідаційну вартість і визначати різницю між вартістю ліквідації проекту і витратами на ліквідацію.

Недоліки показника:

не стимулює обсяг інвестування: вигоди і витрати за одним варіантом можуть бути більшими, за іншим меншими, а різниця може виявитися постійною;

ставку дисконту r у розрахунку ЧДП вважають постійною, хоча реально вона може змінюватися.

2. Індекс прибутковості (Prfitability Index) (IП) Усуває недоліки ЧДП, являє собою відношення суми зведених ефектів до суми капітальних вкладень:

де К - сума капітальних вкладень.

Цей показник дає можливість порівнювати варіанти інвестиційних проектів за максимумом показника. Якщо ЧДП > 0, то ІП >1, - проект ефективний. І навпаки, якщо ЧДП < 0, то ІП<1, -проект не ефективний.

3. Внутрішня ставка рентабельності (Inernal Rate of Retern) (ВСР).

Це така норма дисконту, за якої величина зведених дисконтних ефектів дорівнює зведеним капітальним вкладенням. Тобто виконують розрахунок гранично-припустимої ставки, яки інвестор не повинен перевищити, щоб інвестиційний проект ще не став збитковим:

ВСР можна розрахувати графічно за допомогою ЧДП (дві точки на графіку).

Особливості показника: він не завжди існує; може мати більше одного розв'язку. У цьому випадку рекомендується використовувати найбільше значення. Якщо ЧДП і ВСР приводять до протилежного результату, то перевага віддається ЧДП.

4. Строк окупності - це мінімальний тимчасовий інтервал від початку життєвого циклу, за межами якого ЧДП стає і продовжує залишатися додатним, тобто це період часу, починаючи з якого усі витрати компенсуються отриманими вигодами.

де Т_ц - період життєвого циклу проекту.

За допомогою показників можна розрахувати ефективність трьох видів: комерційну, бюджетна й економічну.

Комерційну ефективність розраховують на підприємствах, організаціях, об'єднаннях, для окремих юридичних осіб незалежно від форм власності.

Особливість розрахунку: ефект, що створюється впродовж одного кроку, вимірюють у реальних коштах; він може бути позитивним і негативним. Поняття «реальні кошти» від інших економічних категорій відрізняється періодом часу між оплатою і фактичним надходженням грошей. За допомогою комерційної ефективності оцінюється фінансовий стан підприємства.

Бюджетну ефективність використовують для обґрунтування передбачених у проекті пропозицій держави, обласної міської чи фінансової підтримки.

Особливості: у розрахунку витрат і витрат (включаються у витрати: кошти, виділені для прямого бюджетного фінансування; кредити банків; прямі грошові асигнування на надбавки до ринкових цін; виплати допомоги по безробіттю, пов'язані зі здійснення проекту; оплати по державних цінних паперах). У доходи включаються: ПДВ та інші податкові надходження; рентові платежі (за воду, землю); мита, акції, емісійний дохід від випуску цінних паперів .

Економічну ефективність використовують для великомасштабних інвестиційних проектів.

Особливість: потреба оцінювати з погляду всього народного господарства. Результати економічної ефективності: кінцеві виробничі і фінансові результати; соціальні й економічні результати; прямі фінансові результати, кредити і позики іноземних державам.

Список літератури

Основний

1. Економіка підприємства /За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ. - 2001. - 456 с.

2. Бойчик І.М., Хорів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств: Посіб. - Л: Сполош, 2000. - 211 c.

3. Примак Т.О. Економіка підприємств: Навч. посіб. - К.: НАУП, 1999. - 108 с.

4. Економіка транспорту: Навч. посіб /За ред. В. Г.Коби.. - К.: Курс, 1999. - 254 с.

5. Кейлер В.А. Экономика предприятия: Курс лекций. - М.: ИНФРА. - 2000. - 132 с.

6. Бляхман Л.С. Экономика фирмы: Учеб. пособ.-СПб: Из-во Михайлова, 2000. - 279 с.

7. Збірник законів України. - К.: Ін-т Законодавства України, - 2005. - 1-11 Т.

8. Кулішов В.В. Економіка підприємства: Теорія і практика: Навч.посіб. - К.: НТКО-Центр, 2002. - 216 с.

9. Хорів П.С. Економіка підприємства: Зб. задач і тестів: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес. - 2001. - 301 с.

Додатковий

10. Ворст Й. Ревентлоу П. Экономика фирмы. - М.: Высш. шк., 1994. - 272 с.

11. Грузинов В. Экономика предприятий. - М.: Ин-т экономики, 1996.-128 с.

12. Грузинов В. Экономика предприятий. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 208 с.

13. Економіка виробничого підприємства. - Л.: Оксарт, 1996. - 416 с.

14. Економіка підприємств: Підручник. У 2 т. /За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: Хвиля-Прес, 1995. - Т.1 - 400 с. Т.2 - 280 с.

15. Зайцев Н. Экономика промышленного предприятия. - М.: ИНФРА-М., 1998. - 336 с.

16. Менар К. Экономика организаций. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 160 с.

17. Покропівний С.Ф. Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 1998. - 352 с.

18. Сергеев И. Экономика предприятия. - М.: Фис, 1997. - 304 с.

19. Теория и практика антикризисного управления: Учебник для вузов / Под ред. С.Г.Беляева и В.И. Кошкина. - М.: Закон и право ЮНИТИ, 1996. - 469 с.

20. Томпсон А. Экономика фирмы. - М.: Бином, 1998. - 544с.

21. Экономика предприятия / Под ред. В.М. Семенова. - М.: Центр економики и маркетинга, 1998. - 312 с.

22. Экономика предприятия /Под ред. В.Я.Горфинкеля. - М.: Банки и биржи ЮНИТИ, 1998. - 742 с.

23. Экономика предприятия / Под ред. В.Я. Хрипача. - Минск: НИЖ; Финансы, учет, аудит, 1997. - 448 с.

Размещено на Allbest.ru

...