Удосконалення цінової політики на експортну продукцію на підприємстві ТОВ "Завод сталевої дробі"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донбаський державний технічний університет

Факультет менеджменту

Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Пояснювальна записка

до дипломного проекту (роботи)

на тему: Удосконалення цінової політики на експортну продукцію на підприємстві ТОВ «ЗСД»

Виконав: студент 2 курсу

Чепелев О.В.

Керівник Шиков М.М.

Алчевськ - 2013 року

ЗАВДАННЯ

1. Тема проекту (роботи) «Удосконалення цінової політики на експортну продукцію на підприємстві ТОВ «ЗСД»

керівник проекту (роботи) к.т.н., доцент Шиков Микола Миколайович ,

затверджені наказом вищого навчального закладу від “05” квітня 2013 року №102cт.

2. Строк подання студентом проекту (роботи) 10.06.2013

3. Вихідні данні до проекту (роботи) баланс форми №1 ТОВ «ЗСД», звіт про фінансові результати, примітки до річної фінансової звітності, статут підприємства, організаційна структура, данні про обсяги експорту, географію поставок.

4. Зміст розрахунково-пояснювальної записки (перелік питань, які потрібно розробити) 1) Концептуваоьні основи цінової політики на підприємстві. 2) Аналiз діяльності підприємстваi ТОВ «ЗСД». 3) Удосконалення менеджменту ЗЕД на підприємстві. 4) Охорона праці . 5) Цивільна оборона на ТОВ «ЗСД».

5. Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов'язкових креслень).Ілюстраційний матеріал у форматі А4.

6. Консультанти розділів проекту (роботи)

Розділ	Прізвище, ініціали та посада консультанта	Підпис, дата
		завдання видав	завдання прийняв
Розділ 1,2,3	к.т.н., доцент, Шиков М.М.
Розділ 4	к.т.н., доцент, Щербак В.В.
Розділ 5	к.т.н., доцент, Князьков О.В.
Нормоконтроль	к.т.н., доцент, Шиков М.М.

7. Дата видачі завдання 25 березня 2013 р

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№ з/п	Назва етапів дипломного проекту (роботи)	Строк виконання етапів роботи	Примітка
1.	Затвердження теми дипломної роботи	17.01.13- 24.03.13
2.	Розробка завдання на дипломну роботу	25.03.13-8.04.13
3.	Складання плану дипломної роботи та опрацювання літературних джерел	09.04.13-13.04.13
4.	Написання першого розділу дипломної роботи	15.04.13-20.04.13
5.	Написання другого розділу дипломної роботи	22.04.13-04.05.13
6.	Написання третього розділу дипломної роботи	07.05.13-25.05.13
7	Написання четвертого та п'ятого розділів магістерської роботи	27.05.13-01.06.13
8.	Усунення недоліків, оформлення дипломної роботи	03.06.13-08.06.13
9.	Подання роботи науковому керівнику для отримання відгуку	10.06.13-12.06.13
10	Подання роботи на кафедру	13.06.13-15.06.13
11.	Зовнішнє рецензування	17.06.13-20.06.13
12.	Захист дипломної роботи у ДЕК	20.06.13-30.06.13

Реферат

Обсяг: 123 сторінок, 13 рисунків, 17 таблиць, 20 джерел, 6 додатків.

Актуальність теми дипломної роботи. Оскільки ціна на продукцію, з одного боку, є одним з основних показників конкурентоспроможності, тому важливе значення набуває процесс варьирование знижками на ціну продукції підприємства, а з другого боку, ціна на продукцію є формуючим показником доходності підприємства, що потребує її послідовного підвищення. Тому таке протиріччя породжує актуальність проблеми по удосконаленню цінової політики підприємства особливо на міжнародному рівні. Одним з першочергових завдань керівництва стає формування та оцінка поточних перспективних можливостей підприємства, тобто його потенціалу; збалансування можливостей підприємства з потенціалом зовнішнього середовища для досягнення виконання запланованих задач та з метою виживання в умовах конкуренції сьогодні та в перспективі. Виходячи з цього, завдання удосконалення цінової політики підприємства при формуванні виробничої програми на експортовану продукцію є надзвичайно актуальним.

Мета дипломної роботи: розробка заходів щодо удосконалення цінової політики на експортовану продукцію підприємства ТОВ «Завод сталевої дробі».

Об'єктом дослідження виступає цінова політика підприємства ТОВ «Завод сталевої дробі» при формуванні виробничої програми на експортовану продукцію.

Предмет дослідження: методи управління ціновою політикою підприємства; механізм формування цін на експортовану продукцію шляхом розширення стимулювання покупців; аналізу ціноутворюючих чинників, таких як попит та пропозиція.

Ключові поняття: зовнішньоекономічна діяльність, зовнішній ринок, Оборотність РЕСУРСів, ЕФЕКТИВНІСТЬ, ЕКСПОРТ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, СТИМУЛЮВАННЯ.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1 Цінова політика в системі управління підприємством

1.2 Проблемні питання по ціноутворенню в умовах ЗЕД

1.3 Основні компоненти ціни товару на міжнародному ринку

1.4 Методи управління ціновою політикою на експортну продукцію

Висновки по першому розділу

2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ЗАВОД СТАЛЕВОЇ ДРОБІ»

2.1 Аналіз виробничої діяльності

2.2 Фінансово-економічний аналіз ТОВ «Завод сталевої дробі»

2.3 Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства

2.4 Аналіз цінової політики на підприємстві

Висновки по другому розділу

3. УДОСКОНАЛЕННЯ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ НА ЕКСПОРТНУ ПРОДУКЦІЮ

3.1 Заходи по удосконаленню цінової політики на підприємстві

3.2 Впровадження заходів по удосконаленню цінової політики на експортну продукцію

3.3 Економічний ефект від удосконалення цінової політики на підприємстві

Висновки по третьому розділу

4. ОХОРОНА ПРАЦІ НА ТОВ «ЗСД»

4.1 Система управління охороною праці на підприємствах

4.2 Виробниче середовище та умови безпеки праці

4.3 Аналіз, прогнозування та профілактика травматизму і професійних захворювань на виробництві ТОВ «ЗСД

5. ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА НА ТОВ «ЗСД»

5.1 Характеристика можливої ??обстановки на території підприємства при виникненні виробничих аварій, катастроф та стихійних лих

5.2 Заходи цивільного захисту при загрозі та виникненні аварій, катастроф та стихійних лих

5.3 Матеріально-технічне забезпечення при загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства є важливою і невід'ємною сферою господарської діяльності, яка при ефективному використанні всього комплексу сучасних форм і методів міжнародного бізнесу здатна позитивно впливати на ефективність виробництва, його технічний рівень, якість продукції, що виробляється.

Оскільки ціна на продукцію, з одного боку, є одним з основних показників конкурентоспроможності, тому важливе значення набуває питання допустимих знижок на ціну продукції підприємства, а з другого боку, ціна на продукцію є формуючим показником доходності підприємства, що потребує її підвищення. Тому це протиріччя породжує актуальність питання по удосконаленню цінової політики. Одним з першочергових завдань керівництва стає формування та оцінка поточних перспективних можливостей підприємства, тобто його потенціалу; збалансування можливостей підприємства з потенціалом зовнішнього середовища для досягнення запланованих задач та з метою виживання в умовах конкуренції сьогодні та в перспективі. Виходячи з цього, завдання удосконалення цінової політики при формуванні виробничої програми на експортовану продукцію є надзвичайно актуальним.

Метою даної роботи є удосконалення цінової політики підприємства при формуванні виробничої програми на експортовану продукцію.

У процесі написання роботи необхідно вирішити наступні задачі:

1) провести аналіз методів формування цін на продукцію;

2) провести аналіз діяльності підприємства;

3) визначити способи стимулювання покупців;

4) удосконалити цінову політику підприємства.

Цінова політика - це мистецтво управляти цінами і ціноутворенням, мистецтво встановлювати на товари (послуги) такі ціни і так варіювати ними залежно від становища товару на ринку, щоб поставлені цілі були досяжні.

Під ефективністю, як інструментом господарювання, визначається комплексне відображення кінцевих результатів використання цінової політики підприємства за певний проміжок часу.

Підвищення ефективності цінової політики підприємства при формуванні виробничої програми на експортовану продукцію є важливим інструментом у формуванні ресурсів підприємства та інвестиційних програм.

Об'єктом дослідження виступає цінова політика підприємства ТОВ «Завод сталевої дробі» при формуванні виробничої програми на експортовану продукцію.

Предмет дослідження: методи управління ціновою політикою підприємства; механізм формування цін на експортовану продукцію шляхом розширення стимулювання покупців; аналізу ціноутворюючих чинників, таких як попит та пропозиція.

На основі проведеного аналізу виробничої, господарської, фінансової та зовнішньоекономічної діяльності підприємства, було надано оцінку росту ділової активності підприємства, конкурентоспроможності продукції, збутовим можливостям підприємства та виявлені проблемні питання в цінової політиці .

В результаті удосконалення цінової політики на експортовану продукцію результативність роботи підприємства підвищиться у таких напрямках:

- підвищення обсягів виробництва продукції;

- підвищення попиту покупців даної продукції;

- підвищення доходу підприємства.

1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ЦІНОВОЇ ПОЛІТИКИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

• 1.1 Цінова політика в сиситемі управління підприємством
• Ціна на продукцію з одного боку є джерелом прибутку, а з іншого боку формує основний показник конкурентоспроможності товару. Будучи лише однією зі складових маркетингових засобів, ціна товару виконує винятково важливу функцію, що полягає в одержанні надходжень від реалізації. Саме від цін залежать досягнуті комерційні результати, а правильно обрана цінова політика справляє довгостроковий і вирішальний вплив на конкурентоспроможність як товарів, так і виробничо- збутової діяльності підприємства. Крім цього, ціна є фактором, що має велике значення для споживачів товарів. Вона слугує засобом встановлення певних відносин між підприєством і покупцями і сприяє створенню певного уявлення про нього, що може вплинути на подальший розвиток підприємства. І нарешті, ціна є найсильнішою зброєю в боротьбі з конкурентами на ринку. Для розроблення відповідної цінової політики підприємство має чітко визначити цілі ціноутворення. Вони виливають з аналізу становища підприємства на ринку та його загальних цілей на цьому ринку. Отже, цілі ціноутворення не повинні розглядатися як окремо взяті. Вони покликані сприяти успішному здійсненню маркетингової стратегії підприємства.
• На сьогодні, усвідомивши важливість ціноутворення, провідні компанії світу для реалізації своїх цілей та збільшення прибутковості звернули увагу на розроблення та вдосконалення своєї цінової політики. Крім того, змінилися погляди на техніку обліку витрат, багато фірм проводять дослідження ринку, щоб краще усвідомити мотивацію споживачів, вивчають діяльність конкурентів.
• Цінова політика компанії - це принципи, яких вона дотримується у сфері встановлення цін на свої товари чи послуги. Це один з найбільш важливих і гнучких інструментів маркетингу, що визначає обсяг продажів конкретного товару і формує уявлення про нього в очах споживачів.
• Маркетингова цінова політика засновується на певних методах маркетингового ціноутворення, реалізується через маркетингові цінові стратегії і має розглядатися лише в контексті загальної політики фірми.
• Політика ціноутворення може переслідувати різні цілі: максимізація поточних прибутків; лідерство в якості товарів; лідерство на ринку; збереження зайнятих позицій. Мета максимізації поточного прибутку досить поширена за умов, коли: підприємство пропонує унікальні товари, відсутні в конкурентів; попит на ті чи інші товари значно перевищує пропозицію. В умовах високої насиченості ринку може виникнути ситуація, коли підприємство буде зацікавлене збувати свої товари за будь-якою ціною з метою лише втримати позиції на ринку. Цілі політики, розраховані на завоювання і підтримку лідерства на ринку, реалізується на ранніх стадіях життєвого циклу товарів-новинок. На основі точного визначення структури витрат розраховуються такі нові ціни, які дають змогу досить тривалий час працювати з достатнім прибутком, доступні споживачам і не викликають бажання в конкурентів поборотися за лідерство на ринку. Обираючи цілі цінової політики, які спрямовані на досягнення лідерства за якістю товарів, підприємства прагнуть перевершити конкурентів шляхом максимального поліпшення якісних характеристик виробів. Поліпшення якості товарів означає й підвищення ціни на них. І якщо таке підвищення розглядається споживачами як цілком припустиме, то підприємство також з успіхом може відійти від конкурентної боротьби.
• Цінова політика - це мистецтво управляти цінами і ціноутворенням, мистецтво встановлювати на товари (послуги) такі ціни і так варіювати ними залежно від становища товару на ринку, щоб поставлені цілі були досяжні.
• Маркетингова цінова політика - це комплекс заходів, до якого належить визначення ціни, знижок, умов оплати за товари чи послуги з метою задоволення потреб споживачів, а також забезпечення прибутку фірм чи підприємства.
• Маркетингова цінова політика засновується на певних методах маркетингового ціноутворення, реалізується через маркетингові цінові стратегії і має розглядатися лише в контексті загальної політики фірми.
• Ціна належить до категорії контрольованих факторів маркетингу. Тому ретельне розроблення цінової політики - найважливіша задача підприємства. При цьому надзвичайно важливо забезпечити узгодженість і взаємозв'язок цінової і загальної політики підприємства.
• Узагалі, цінова політика компанії - це принципи, яких вона дотримується у сфері встановлення цін на свої товари чи послуги. Це один з найбільш важливих і гнучких інструментів маркетингу, що визначає обсяг продажів конкретного товару і формує уявлення про нього в очах споживачів. Ціна повинна відображати інтереси як виробників, так і споживачів товарів. Вона повинна забезпечити виробнику відшкодування витрат з певною прибутковістю, а споживачеві - економічну вигоду від експлуатації даного товару. Ціна виконує різні економічні функції: облікову, розподільну, стимулюючу і регулюючу. Облікова функція забезпечує еквівалентність обміну, тобто виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за інших рівних умов забезпечує відшкодування витрат на виробництво і реалізацію, а також утворення прибутку в розмірі, що дозволяє удосконалювати і розвивати виробництво, підвищувати життєвий рівень працівників. Цю функцію ціни виконують завжди. Знаючи, у що обходиться та чи інша продукція, можна за допомогою цін порівнювати різні її види, а також виражати в грошовому вимірі будь-яку кількість продукції і послуг. Розподільна (або перерозподільна) функція полягає в розподілі доходу між виробниками і споживачами. Якщо ціна товару вища за його вартість, то виробник відшкодовує свої витрати і отримує прибуток. Якщо ж ціна нижче вартості, то виробник працює собі у збиток. Споживач продукції також має різну економічну вигоду при її використанні. Отже, розподільна функція ціни виражає напрямок розподілу - на користь виробника або споживача. Іншими словами, в результаті відхилення цін від вартості національний дохід перерозподіляється між накопиченням і споживанням. Завдання перерозподілу національного доходу в певних економічних, соціальних чи політичних цілях може успішно вирішувати і податкова система. Тому необхідно поступово звільняти ціни від цієї функцій і передавати, її виконання податковій системі. Стимулююча функція. Суть її полягає в тому, що підвищені ціни стимулюють підприємства до випуску прогресивних і дефіцитних видів продукції, а знижені - до зняття з виробництва застарілої продукції. Регулююча функція виявляється у балансуванні попиту і пропозиції. У тих випадках, коли немає можливості досягти відповідності попиту та пропозиції шляхом зміни обсягу виробництва або це недоцільно, в цьому випадку використовується інструмент ціни. У машинобудуванні він застосовується як по відношенню до засобів виробництва (наприклад, знижені ціни на сільськогосподарську техніку), так і по відношенню до споживчих товарів тривалого користування (наприклад, підвищені ціни на легкові автомобілі). Функції цін взаємозв'язані і утворюють єдину систему, хоча їх дія багато в чому взаємно перекривається, чим пояснюються труднощі практичного ціноутворення.
• 1.2 Проблемні питання по ціноутворенню в умовах ЗЕД
• Ціноутворення є найважливішим критерієм успіху підприємства і його товару на будь-якому ринку. Проблема ціноутворення постала найбільш актуально на сучасному етапі, тому існує дуже багато підходів до визначення та утворення ціни. Автори з мікроекономіки розглядають особливості ціноутворення в залежності від типу ринкової структури та акцентують увагу на можливості і мірі впливу продавця (виробника) на рівень ринкової ціни [1]. Бланк І.А., розглядає ціну з точки зору фінансового менеджменту, як засіб забезпечення повного відшкодування витрат і одержання нормального прибутку [2]. Автор праць з маркетингу, Філіп Котлер [3], зосереджується на визначенні ціни з урахуванням ринкових чинників - за маркетинговим підходом, підприємство, знижуючи ціну, не отримує постійної переваги, а збільшуючи її -- ризикує, адже конкуренти не наслідуватимуть його, тому підприємству доводиться обирати: або втрата споживачів або повернення до попередніх цін. І це ще не весь перелік підходів авторів з приводу визначення ціни, тому що, як зазначено вище, для підприємства є дуже важливим ціноутворення, так як від цього на пряму залежить буде фірма мати успіх на ринку чи ні.
• Ціна є одним з найбільш важливих інструментів регулювання економіки, її регуляторний вплив на економіку охоплює багато напрямів. Зокрема, за допомогою цін виробництво продукції підпорядковується суспільним потребам, вираженим у формі платоспроможного попиту, ціни стимулюють зниження витрат на виробництво і реалізацію товарів, упровадження досягнень науково-технічного прогресу і підвищення якості самих товарів [4]. Ціна є складовою загальної економічної й соціальної політики держави та забезпечує рівні економічні умови і стимули для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, позитивно впливає на збалансування ринку засобів виробництва, товарів і послуг та сприяє підвищенню якості продукції.
• За результатами опрацьованих джерел встановлено, що серед підходів до встановлення ціни на підприємстві можна виділити наступні проблемні фактори, пов'язані із ціноутворенням ( рис. 1.1).
• Рис. 1.1- Проблемні фактори ціноутворення на підприємстві
• Розглянемо детально кожний фактор:
• 1) необхідність володіння інформацією. Це означає, що при прийнятті рішень щодо встановлення цін необхідно аналізувати такі види інформації: про ринок у цілому, про конкуренцію на ринку, про ціни, про урядову політику, про виробництво і витрати, про обсяги збуту товарів і прибутку.
• 2) встановлення цін на нові товари (яких ще не було на ринку). Ця складність зумовлена наступними аспектами:
• по-перше, необхідністю завоювання ринку для нового товару, отримання на ньому певної частки і визнання споживачем. Головною задачею є виявити приховані за будь-яким товаром потреби споживача і продавати не властивості товару, а вигоду від нього;
• по-друге, обмеженістю достовірної інформації про ринок нового товару, його випробування покупцем, оскільки поява цього товару на ринку -- справа майбутнього. Відносно висока частка ризику в оцінці початкової інформації [5];
• по-третє, певною складністю прогнозування майбутньої кон'юнктури ринку і сприйняття ним нового товару. Також дуже важко є передбачити як вплине, позитивно чи негативно, на споживача реклама чи інші маркетингові заходи;
• 3) жорстка конкуренція. При її наявності, викликає необхідність зниження цін на продукцію або використання інших конкурентних переваг, що може бути досягнуто тільки за умови розробки адекватного сучасним умовам господарювання економічного механізму формування цінової політики підприємства. Для того, щоб визначити ціни на продукт або послугу відповідно до конкурентної ситуації на ринку, слід проаналізувати, як покупці сприймають всі ринкові пропозиції, зокрема які якісні характеристики товару або послуги стимулюють їх придбання. Володіючи цими знаннями можна встановити такі відпускні ціни, які відображатимуть конкурентні переваги.
• 4) попит. Інколи назва цього фактора ціноутворення звучить в іншій інтерпретації-споживачі, що абсолютно справедливо, оскільки саме від того, чи буде прийнята споживчими та чи інша ціна на товар, залежить і обсяг продажу, і врешті-решт, економічні результати діяльності фірми [6]. Характеристиками споживача, що впливають на ціни є чутливість до цін, яка є різною в різних сегментах споживачів і залежить від цінності товару для споживача, споживчих характеристик, престижності товару, уподобань, а також поінформованість споживачів щодо наявності на ринку товарів-замінників, можливості зіставляти товари тощо. При аналізі попиту покупців і факторів, що впливають на нього, необхідно використовувати системний підхід. До того ж, даний аналіз повинен носити постійний, систематичний характер. Створення інформаційної бази для аналізу попиту покупців на основі системного підходу є основою оцінки цінової еластичності попиту в умовах маркетингової орієнтації підприємств.
• Так як, проблем щодо встановлення цін є досить багато, то в залежності від того, яку ціль ставить перед собою підприємство, ціноутворення має відбуватися на комплексних засадах. Отже, це повинен бути такий комплекс дій, на довгострокову перспективу, який був би спрямований на досягнення поставлених цілей з найменшими витратами й найбільшою ефективністю.
• Проблему визначення ціни на довгострокову перспективу з урахуванням різноманітних чинників та мінливості ринкового середовища в сучасних умовах розвитку економіки вирішує на підприємстві стратегія ціноутворення. Різноманітність цінових стратегій просто вражає, бо ринок не стоїть на місці. Але найпопулярнішими досі залишаються: збирання вершків, стратегія престижних цін, стратегія низьких цін або стратегія проникнення на ринок, стратегія встановлення цін у рамках товарного асортименту та стратегія диференційованого ціноутворення, тощо. Але багато перспективних компаній вдаються до комбінування стратегій щодо формування ціни [7].
• Отже, сьогодні, коли ситуація на ринках продукції постійно змінюється, потрібно розглядати ціноутворення як процес, на який впливає ряд факторів. За таких умов стає неможливим використовувати один метод ціноутворення і приділяти увагу одному чи кільком факторам. Тому потрібно об'єднати різні методи ціноутворення і враховувати фактори впливу з метою отримання обґрунтованої, конкурентоспроможної ціни на продукцію, яка допоможе підприємству розвиватись. Ці методи повинні враховувати: 1) вплив витрат на ціноутворення і за допомогою сукупності заходів з економії витрат стимулювати зниження їх рівня; 2) вплив конкурентів; 3) вплив держави; 4) вплив споживачів; 5) вплив інших факторів. Фінансове положення підприємств і на сьогоднішній день далеке від стабільного, існує цілий ряд труднощів як із забезпеченням виробництва, так і з перебудовою і впровадженням нових технологій. Ринок диктує необхідність розробки нових методологічних підходів до ціноутворення на підприємстві і вимагає комплексного підходу до вирішення цієї проблеми.
• 1.3 Основні елементи формування ціни на експортований товару

У ринкових умовах ціна, як правило, встановлюється на основі співвідношення між попитом та пропозицією. Але це не означає, що підприємці не беруть ніякої участі у встановленні ціни. Вони, ще до початку реалізації товару, враховуючи його якісні характеристики, маючи розрахункову величину витрат, знаючи ціни конкурентів і споживчий попит на ринку, починають формувати вихідну ціну на свою продукцію. За такою початковою ціною товар надходить до ринку, де в процесі купівлі-продажу під впливом співвідношення між попитом і пропозицією встановлюється остаточна ціна реалізації

Склад ціни на продукцію вітчизняного виробництва наведений на рисунку 1.2 .

Собівартість	Прибуток	Акцизний збір	Податок на додану вартість	Націнка посередника	Торговельна надбавка
Ціна підприємства
Відпускна ціна виробника
Відпускна ціна посередника
Роздрібна ціна

Рис. 1.2 - Поелементний склад ціни

Як видно зі схеми, останній елемент ціни, тобто торговельна надбавка, перетворює відпускну ціну в роздрібну. Склад роздрібної ціни (Ц_р) на вітчизняні товари, яка містить у собі максимальну кількість елементів, можна записати таким чином:

Ц_р = С + П + А + ПДВ + Н_п + Н_т. (1.1)

Кожен вид ціни складається з окремих частин, які називаються елементами. До елементів ціни належать: собівартість (С), при-буток (П), мито (М), акцизний збір (А), податок на додану вартість (ПДВ), посередницько-збутова на-цінка (Н_п) і торговельна надбавка (Н_т), а при експорті- додається витрати на митне очищення.

Собівартість та прибуток є обов'язковими елементами ціни, тому що відшкодування витрат і отримання прибутку є невід'ємною умовою виробництва продукції. Наявність інших елементів у ціні необов'язкова і залежить від галузевої належності продукції, її соціальної значущості, кількості господарських ланок, що беруть участь у виробництві і реалізації продукції, та інших чинників. Так, мито входить до складу ціни тільки імпортних товарів, а акцизний збір є елементом лише незначної частки продукції. Податком на додану вартість хоча й обкладається абсолютна більшість товарів, але є певні винятки. Націнки посеред-ницько-збутових і торговельних організацій містять ціни тих товарів, реалізація яких здійснюється через посередницькі ланки. Тому не лише ціни на різні товари, а й той самий вид ціни може мати неоднаковий склад елементів.

Вихідна ціна має бути в межах між надмірно низькою ціною, яка не дає прибутку, і надмірно високою, яка стримує попит. Тому мінімально можлива ціна визначається собівартістю продукції, а максимальна -- наявністю унікальних властивостей товару. Ціни товарів конкурентів і товарів аналогів обумовлюють середній рівень, на який треба спиратися при встановленні ціни. Цінова політика суб'єкта господарювання являється невід'ємним елементом моделі управління прибутком суб'єкта господарювання, визначаючи функціонально-організаційні основи формування доходів такого підприємства. А зважаючи на той факт, що основу доходів суб'єкта господарювання (і, відповідно, прибутку) формує виручка від реалізації товарів, ключовим завданням фінансового менеджменту на підприємстві являється саме забезпечення формування необхідної величини доходів із стабільним розподілом у просторі та часі. У свою чергу, ефективність та результативність формування доходів суб'єкта господарювання, як складової моделі управління його прибутком, безпосередньо залежить від адекватності фінансового забезпечення цінової політики суб'єкта господарювання, у тому числі, методологічного забезпечення.

Важливим елементом цінової політики підприємства в моделі управління прибутком являється визначення ціни продукції суб'єкта господарювання, її видів, а також структури. Для потреб управління прибутком як функціонально-організаційного блоку фінансового менеджменту прийнято виділяти сукупність фінансових показники, що характеризують та визначають абсолютну величину ціни продукції суб'єкта господарювання, у тому числі: (1) собівартість одиниці продукції (у тому числі, величина умовно-змінних витрат на одиницю продукції та величини умовно-постійних витрат на одиницю продукції); (2) прибуток на одиницю продукції; (3) оптова ціна одиниці продукції; (4) відпускна ціна одиниці продукції тощо.

Собівартість продукції має таку структуру( рис. 1.3).

Відокремлення ряду фінансових показників, що характеризують структуру ціни продукції підприємства здійснюється з метою інформаційного забезпечення фінансового менеджменту у частині аналізу та прийняття управлінських фінансових рішень. Оптова ціна продукції підприємства являється джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, оскільки представляє собою грошовий потік, що надходить у повне розпорядження суб'єкта господарювання на основі якого формується два основні фонди собівартість продукції та прибуток.

Рис. 1.3- Собівартість продукції на підприємстві

Формування прибутку суб'єкта господарювання як винагороди за підприємницький ризик не можливе без відповідної реалізації створеної доданої вартості на товарному ринку за грошові кошти, це, у свою чергу, визначає об'єктивну необхідність дослідження фінансових процесів, що пов'язані із реалізацією продукції суб'єкта господарювання на ринку. Визначаючи цінову політику підприємства як вираження функціонально організаційного блоку управління доходами суб'єкта господарювання від операційної діяльності, необхідно розуміти, що в її рамках, поряд із фінансовими проблемами визначення ціни, вирішується проблема стимулювання збуту, у тому числі і обґрунтування фінансових механізмів такого стимулювання. Під фінансовими механізмами стимулювання збуту продукції суб'єкта господарювання необхідно розуміти сукупність методів та технологій формування фінансове сприятливих умов для отримання покупцем відповідної продукції, перш за все, строків відвантаження продукції та її оплати, відповідно, можна визначити сукупність фінансових умов реалізації продукції, що визначають прийнятність форми її реалізації суб'єктом господарювання для споживача з фінансової точки зору. Серед такої сукупності можна виділити наступні основні напрямки впливу на формування та реалізацію фінансових відносин між суб'єктом господарювання та його покупцем (рис. 1.4).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.4- Фактори впливу на ціну продукції

1.4 Методи управління ціновою політикою підприємстві в умовах ЗЕД

Виділяють наступні етапи ціноутворюючого процесу на підприємстві:

- визначення базової ціни, тобто ціни без знижок, націнок, транспортних, страхових, сервісних компонентів;

- визначення ціни з урахуванням вищевказаних компонентів, знижок, націнок.

Розглянемо основні методи розрахунку базової ціни, які можна використовувати ізольовано або в різних комбінаціях один з одним: [8].

1. Метод повних витрат, або метод Витрати плюс (Full Cost Pricing, Target Pricing, Cost Plus Pricing). До повної суми витрат (постійних і змінних) додають певну суму, відповідну нормі прибутку. Якщо за основу береться виробнича собівартість, то надбавка повинна покрити витрати з реалізації та забезпечити прибуток. У кожному разі в надбавку включаються непрямі податки і мито, що сплачує покупець. Застосовується такий метод ціноутворення на підприємствах з чітко вираженою товарної диференціацією для розрахунку цін за традиційними товарами, а також для встановлення цін на зовсім нові товари, що не мають цінових прецедентів. Цей метод найбільш ефективний при розрахунку цін на товари зниженої конкурентоспроможності та обчислюється за формулою:

(1.2)

де И_полн -- повні витрати на виробництво одиниці виробу,грн.

2. Метод вартості виготовлення (Conversion Cost Pricing). Повну суму витрат на покупну сировину, матеріали, напівфабрикати збільшують на відсоток, відповідний власному внеску підприємства в нарощування вартості товару. Метод не застосовується для цінових рішень на тривалу перспективу; не замінює, а доповнює метод повних витрат. Він застосовується в специфічних умовах і випадках прийняття рішень:

· для нарощування маси прибутку за рахунок нарощування обсягу виробництва;

· при відмові або продовження конкурентної боротьби;

· при зміні асортиментної політики та при визначенні найбільш і найменш рентабельних виробів;

· за одноразовими (індивідуальним, немасовим) замовленнями.

3. Метод маржинальних витрат (Direct Costing System) передбачає збільшення змінних витрат у розрахунку на одиницю продукції на відсоток, що покриває витрати і забезпечує достатню норму прибутку. Забезпечуються більш широкі можливості ціноутворення: повне покриття постійних витрат і максимізація прибутку. Застосовуючи цей метод, підприємець прагне встановити таку ціну, яка забезпечить йому бажану величину чистого доходу. Цей метод спирається на графік беззбитковості, який відображає витрати та очікуваний обсяг виручки при різних рівнях виробництва чи продажу. Для прикладу побудуємо графік беззбитковості для варіанта, коли ціна виробу становить 40 грн, постійні витрати дорівнюють 240 тис. грн, а обсяг виробництва -- 15 тис. шт. (рис. 1.5).

Рис. 1.5 - Графік беззбитковості

Як видно з графіка, постійні витрати не змінюються залежно від обсягу реалізації, а повні (тобто сума постійних і змінних витрат) збільшуються одночасно зі зростанням обсягів реалізації. Крива виручки починається з нульової позначки і підіймається вгору зі збільшенням кількості реалізованої продукції.

Місце перетину ліній виручки та повних витрат називається точкою беззбитковості. Вона показує обсяг реалізації, за якого виручка повністю покриває витрати підприємства, а прибуток, відповідно, дорівнює нулю. Сектор, що знаходиться ліворуч від цієї точки, відображає збитки, а сектор праворуч -- прибуток від реалізації продукції.

Точку беззбитковості можна знайти і аналітичним шляхом. Вона, як правило, визначається в натуральних одиницях (кількість продукції), але може бути виражена і в грошовій формі. Точ-ка беззбитковості в натуральному вимірі (Т_б) обчислюється за формулою:

(1.3)

де -- сума постійних витрат;

ЗВ -- змінні витрати на одиницю продукції;

Ц -- ціна виробу;

МД -- маржинальний дохід на одиницю продукції (питомий маржинальний дохід).

4. Метод рентабельності інвестицій (Return on Investment Pricing) заснований на тому, що проект повинен забезпечувати рентабельність не нижче вартості позикових коштів. До сумарних витрат на одиницю продукції додається сума відсотків за кредит. Єдиний метод, що враховує платність фінансових ресурсів, необхідних для виробництва і реалізації товару. Підходить для підприємств з широким асортиментом виробів, кожне з яких вимагає своїх змінних витрат. Годиться як для традиційно вироблених товарів з усталеною ринковою ціною, так і для нових виробів. Застосовується успішно при прийнятті рішень про величину обсягу виробництва нового для підприємства товару.

Якщо підприємство вкладає у виробництво позикові засоби, то мінімальну ціну, що забезпечує виплату відсотків за користування кредитом, розраховують по формулі :

Ц = (Иполн +(Ск * К)) / В (1.4)

де Ск - річна ставка відсотка за користування позикою, виражена в коеф.;

К - сума кредиту, грн.;

В - планований обсяг виробництва, ед.

5. Методи маркетингових оцінок (Pricing based on Market Considerations). Підприємство намагається з'ясувати ціну, за якою покупець бере товар. Ціни орієнтовані на підвищення конкурентоспроможності товару, а не на задоволення потреби підприємства у фінансових ресурсах для покриття витрат.

6. До найпоширеніших методів установлення цін з орієнтацією на конкуренцію можна віднести метод лідера та метод тендерного ціноутворення. При формуванні цін методом лідера підприємство мало уваги звертає на власні витрати та попит, а здебільшого спирається на ціни головних конкурентів на ринку. Ціна на нову продукцію може відхилятися від цін лідера, але тільки в певних межах, обумовлених відмінностями в якісних характеристиках товарів. Чим менше таких відмінностей, тим більше ціна нової продукції наближається до ціни основного конкурента.

Формування цін методом лідера базується на залежності між ціною та споживчими властивостями (параметрами) виробів. Цей метод має найбільше поширення при формуванні цін на продукцію виробничо-технічного призначення та деякі споживчі товари довгострокового використання, за якими можна кількісно визначити їхні якісні характеристики.

Для встановлення ціни методом лідера можна застосувати два показники: питому ціну або параметричний індекс якості. Якщо ціну товару визначає лише один основний параметр (наприклад, потужність, пробіг), то для її обчислення застосовується питома ціна, тобто ціна в розрахунку на одиницю такого параметра. Вона визначається, як правило, на основі відношення ціни базового виробу (Ц_б) до значення його основного параметра (П_б):

(1.5)

де Ц_П -- питома ціна продукції лідера.

Тоді орієнтовна ціна нової продукції може бути визначена як добуток питомої ціни на основну якісну характеристику нового товару:

де П_н -- значення основного параметра нового виробу.

Але якщо в розрахунку ціни нової продукції використати питому ціну базового виробу, то ціни таких товарів будуть індиферентними, тобто байдужими. Індиферентні -- це ціни, які однакові за питомою ціною, але різні за своїми абсолютними значеннями. За цих умов покупцеві байдуже, яку продукцію купувати, оскільки за ту саму одиницю споживчої властивості (якості) він сплачує однакову ціну.

7. Метод тендерного ціноутворення застосовується, коли фірми конкурують між собою в боротьбі за отримання контракту. Він ще називається методом запечатаного конверта. Метод тендерного ціноутворення найчастіше використовується тоді, коли фірми беруть участь у тендерах, які оголошуються урядом. Фірма, що бажає взяти участь у торгах, подає до тендерного комітету економічно обґрунтовану заявку. Вона містить у собі пропозицію щодо ціни, яка визначається не рівнем особистих витрат або попитом, а на основі цін, які можуть призначити конкуренти. Тому, пропонуючи свою ціну, фірма прагне встановити її на нижчому рівні, ніж у конкурентів, але, безумовно, не нижче власних витрат. Алгоритм тендерного ціноутворення полягає в таких етапах:

1) визначення цілей участі фірми в тендері;

2) оцінювання внутрішніх можливостей;

3) збирання інформації про кількість можливих учасників і їхні ціни;

4) визначення ймовірності отримання контракту за конкретної ціни та умов тендеру;

5) розрахунок прибутку при різних цінах з урахуванням ймовірності виграшу тендеру при кожній ціні. Тут використовують методику маржинального аналізу, а обчислення маржинального прибутку здійснюють за формулою:

МПі = (Ц - АУС) * Рі , (1.6)

де і - варіант ціни;

МПі - маржинальний прибуток при і-й ціні з урахуванням ймовірності виграшу торгів;

АУС - питомі змінні витрати;

Рі - ймовірність отримання замовлення при і-й ціні.

До оферти включають ту ціну, яка дає змогу максимізувати маржинальний прибуток. Проте такий однозначний висновок справедливий для тих фірм, які беруть участь в багатьох торгах і повинні сформувати свій портфель пропозицій відповідно до завдання максимізації загальної маси виграшу. Якщо ж фірма діє в умовах ринку, що перебуває в стані стагнації або переживає серйозні фінансові труднощі, то для неї прийнятною може виявитися ціна, яка обіцяє найбільші шанси на перемогу хоч би при мінімальній (мінімально прийнятній) величині маржинального прибутку.

Висновки по першому розділу. Цінова політика -це мистецтво управляти цінами і ціноутворенням, мистецтво встановлювати на товари (послуги) такі ціни і так варіювати ними залежно від становища товару на ринку, щоб поставлені цілі були досяжні.

На сьогодні, усвідомивши важливість ціноутворення, провідні компанії світу для реалізації своїх цілей та збільшення прибутковості звернули увагу на розроблення та вдосконалення своєї цінової політики. Крім того, змінилися погляди на техніку обліку витрат, багато фірм проводять дослідження ринку, щоб краще усвідомити мотивацію споживачів, вивчають діяльність конкурентів.

Так як, проблем щодо встановлення цін є досить багато, то в залежності від того, яку ціль ставить перед собою підприємство, ціноутворення має відбуватися на комплексних засадах. Отже, це повинен бути такий комплекс дій, на довгострокову перспективу, який був би спрямований на досягнення поставлених цілей з найменшими витратами й найбільшою ефективністю.

2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ЗАВОД СТАЛЕВОЇ ДРОБІ»

2.1 Аналіз виробничої діяльності

ТОВ "Завод сталевого дробу" (далі ТОВ "ЗСД") є єдиним виробником сталевого дробу на Україні.

У 1979 р. на комбінаті „АМК” за технологією французької фірми "Wheelabrator Allevard" побудований цех сталевого дробу. Виробничі потужності цеху дозволяють робити 24000 тонн сталевого сферичного (литого) і гострокутного (колотого) термообробленого дробу в рік. У 2003 році холдинг "Ніка" викупив цех у приватну власність і провів там масштабну реконструкцію: виконаний ремонт основних виробничих будинків і споруджень, а також цілком замінене устаткування, дозволило вийти на новий рівень рентабельності.

Сферою діяльності підприємства є виробництво сталевого сферичного і гострокутного дробу відповідно до міжнародних стандартів SAE J444, ІSO 11124-3, DІ 8201, а також українському стандарту ДСТУ 3184-95.ТОВ «ЗСД» також може здійснювати і інші види діяльності незаборонені законодавством України, після їх відповідної реєстрації.

Головним завданням підприємств є одержання прибутку, збільшення випуску та реалізації продукції як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках. Обсяг виробництва слугує основою визначення планових і звітних показників ефективності використання ресурсів: продуктивності праці, фондовіддачі, матеріаловіддачі, собівартості, прибутку.

Обсяг продукції (робіт і послуг) у цінах підприємства включає готові вироби, напівфабрикати, роботи і послуги промислового характеру та інші елементи продукції, призначені для реалізації на сторону, у відповідності до діючої інструкції складання звіту по продукції.

Найважливішим показником діяльності підприємства є обсяг виробленої продукції та її реалізація. При цьому темпи росту обсягу виробництва продукції, підвищення її якості безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток і рентабельність підприємства.

Саме тому для забезпечення ефективності роботи підприємства потрібно систематично здійснювати аналіз щодо обсягу виробництва продукції, її структури, реалізації та ритмічності роботи.

Основним завданням аналізу виробництва і реалізації виступають: оцінка виконання плану виробництва і реалізації; вивчення динаміки обсягу і реалізації; вивчення факторів, що впливають на обсяг виробництва; виявлення внутрішньогосподарських резервів зростання обсягів випуску продукції та реалізації, а також розробка заходів щодо їх використання. [9]

Проаналізуємо обсяги виробництва та реалізації продукції, що випускає ТОВ «Завод сталевої дробі»(табл. 2.1).

Дані для аналізу обсягу і реалізації продукції за три роки візьмемо із форми №1 - баланс (статистична звітність) та форми№2 «Звіт про фінансові результати» та занесемо у таблицю 2.1.

Реалізація продукції ТОВ «ЗСД» за аналізований період, як бачимо із таблиці 2.1, має тенденцію до зростання, а ось обсяг випуску продукції має тенденцію до зниження.

Обсяг випуску продукції за 2011 рік порівнюючи з 2009 роком виріс на 20073,6 тис. грн. (259,1 %) у зв'язку зі збільшенням попиту на дріб іноземних покупців. А за 2011 рік порівнюючи з 2010 роком відбулося зменшення випуску продукції на - 1192,7 тис. грн. (-96,5%). Зниження обсягу випуску продукції на ТОВ «ЗСД», сталося за рахунок поломки обладнання, що в свою чергу призвело до поточних ремонтів, що негативно вплинуло на виробництво.

Обсяг реалізації продукції за 2011 рік порівнюючи з 2009 роком виріс на 28782,9 тис. грн. (266,5%). За 2011 рік порівнюючи з 2009 роком відбулося збільшення обсягу реалізації продукції на 6217,1 тис. грн.(115,6%).

Таблиця 2.1

Розрахунок показників випуску і реалізації продукції за 2009 - 2011роки ТОВ «ЗСД»

Найменуван-ня показника	2009 рік	2010 рік	2011 рік	Відхилення
				2011-2009	2011-2010
				+,-	%	+,-	%
Обсяг випуску продукції, тис. грн.	12614,8	33881,1	32688,4	+20073,6	+259,1	-1192,7	-96,5
Обсяг реалізації продукції, тис. грн.	17284,1	39849,9	46067,0	+28782,9	266,5	+6217,1	+115,6

Обсяг випуску продукції ТОВ «ЗСД» у динаміці має такий вигляд (рис. 2.1), а обсяг реалізації представлений на рисунку 2.2.

Рис. 2.1 - Обсяг випуску продукції ТОВ «ЗСД» за 2009-2011 рр.

Рис. 2.2 - Обсяг реалізації продукції ТОВ «ЗСД» за 2009-2011 рр

Фонди підприємства -- це матеріальні та грошові ресурси, потрібні для розвитку виробництва, створення продукції (послуг). Загальну структуру фондів підприємства подано на рисунку 2.3.

Рис. 2.3- Склад фондів підприємства

Основні фонди підприємств -- це засоби праці, які мають вартість, функціонують у виробничому процесі тривалий час, не змінюючи при цьому своїх форм і розмірів, а свою вартість переносять на вартість готової продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань. Основні фонди підприємства поділяються на виробничі (функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства) і невиробничі (фонди невиробничої сфери підприємства). В залежності від функцій, що виконують засоби праці у виробничому процесі, вони класифікуються за виробничим призначенням на такі групи:

1) будівлі;

2)споруди;

передавальні пристрої;

машини і обладнання;

транспортні засоби;

інструмент;

виробничий інвентар;

господарський інвентар.

не матеріальні активи (ліцензія)

Проведемо аналіз основних засобів та не матеріальних активів ТОВ «Завод сталевої дробі» (ТОВ «ЗСД»), результати зведемо в таблицю 2.2.

Починаючи аналіз основних необоротних активів необхідно, насамперед,вивчити рух необоротних активів, встановити яка кількість надійшла або вибула протягом періоду який аналізують.

Також необхідно дати характеристику стану основних засобів, для чого потрібно розрахувати такі показники: коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт гідності, фондовіддачу, коефіцієнт зносу.

Розрахунок показників технічного стану основних засобів ТОВ «ЗСД» за 2009 -2011 роки представлені у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Аналіз використання основних засобів ТОВ «ЗСД» за 2009-2011рр.

Найменування показників	Сума	Відносне відхилення
	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2010-2009	2011-2010
				+,-	%	+,-	%
1. Основні засоби,тис. грн.: - первісна вартість
на початок року	17730	17906	19011	+1281	107,22	+1105	106,17
на кінець року	17906	19011	21491	+3585	120,02	+2480	113,04
Надійшло за рік, тис. грн.	176	1105	2480	+2304	1409,09	+1375	224,43
Вибуло за рік, тис. грн.	-	-	-	-	-	-	-
- залишкова вартість	9533	8142				-200	97,54
на початок року			7942	-1591	83,31
на кінець року	8142	7942	9194	+1052	112,92	+1252	115,76
2. Знос, тис. грн.	8197	11069	12297	+4100	150,02	+1228	111,09

На кінець 2011 року первісна вартість становить 21491 тис. грн., що на 3585 тис. грн. (або на 20,02%) більше ніж на кінець 2009 року. Можна зробити висновок, що підприємству ТОВ «ЗСД» більш за все надійшло основних засобів у 2011 році. Саме в 2011 році в порівнянні з іншими роками підприємство отримало максимальну виручку від реалізації робіт, послуг. І тому в 2011 році надійшла велика кількість основних засобів.

Якщо збільшується вартість груп основних засобів, то йде автоматичне збільшення суми зносу основних засобів. Сума зносу основних засобів в 2011 році у порівнянні з 2009 роком збільшилась на 50,02%.

Технічний стан основних виробничих фондів характеризується ступенем їхнього зношування - відновлення, віковим складом устаткування, і визначається наступними показниками.

1. Коефіцієнт зносу основних фондів, характеризує рівень фізичного й матеріального зношування основних фондів. Визначимо його по формулі 2.1:

де ЗОФ - сума зносу основних фондів, тис. грн.;

ПОФ - первісна вартість основних фондів, тис. грн.

2. Коефіцієнт оновлення основних фондів, що характеризує рівень фізичного й морального оновлення основних фондів, і розраховується по формулі 2.2:

де О_бОФ - сума оновлених основних фондів, тис. грн.

3. Коефіцієнт вибуття основних фондів, що характеризує рівень фізичного й морального вибуття основних фондів, і розраховується за формулою 2.3:

де В_виб- вартість основних фондів, які вибули, тис. грн.;

В_п - вартість основних фондів на початок звітного періоду, тис. грн.

4. Коефіцієнт придатності, характеризує стан основних фондів. Визначимо його формулою 2.4:

де З_ВОФ - залишкова вартість основних фондів, тис. грн.

Для узагальнюючої характеристики ефективності використання основних коштів розрахуємо наступні показники.

1. Фондовіддача - економічний показник, що характеризує обсяг валової або товарної продукції на одиницю основних виробничих фондів, використовуваних для її виробництва, визначається по формулі 2.5:

де ВП - обсяг випуску продукції, тис. грн.;

ОФ - середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.

2. Фондомісткість - величина, зворотна фондовіддачі, і рівна відношенню вартості основних виробничих фондів до вартості валової або товарної продукції, і обумовлена по формулі 2.6:

Як бачимо із таблиці 2.3, залишкова вартість на кінець 2011 року збільшується у зв'язку з тим, що використовується податковий метод нарахування амортизації і по достатньо великим відсоткам, це відображається на собівартості продукції.

Таблиця 2.3

Аналіз стану й використання основних виробничих засобів на підприємстві ТОВ «ЗСД»

Найменування показників	Сума	Відносне відхилення
	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2011-2009	2011-2010
				+,-	%	+,-	%
1	2	3	4	5	6	7	8
Основні засоби, тис. грн. - первісна вартість
на початок року	17730	17906	19011	+1281	107,22	+1105	106,17
на кінець року	17906	19011	21491	+3585	120,02	+2480	113,04
Надійшло за рік, тис. грн.	176	1105	2480	+2304	1409,09	+1375	224,43
Вибуло за рік, тис. грн.	-	-	-	-	-	-	-
- залишкова вартість	9533	8142				-200	97,54
на початок року			7942	-1591	83,31
на кінець року	8142	7942	9194	+1052	112,92	+1252	115,76
2. Знос, тис. грн.	8197	11069	12297	+4100	150,02	+1228	111,09
3. Коефіцієнт зносу основних фондів	0,46	0,58	0,57	+0,11	-	-0,01	-
4. Коефіцієнт оновлення основних фондів	0,009	0,06	0,11	+0,101	-	+0,05	-
5. Коефіцієнт в вибуття основних фондів	-	-	-	-	-	-	-
6. Коефіцієнт придатності основних фондів	0,45	0,42	0,43	-0,02	-	+0,01	-
7. Фондовіддача основних фондів	1,43	4,21	3,81	+2,38	-	-0,4	-
8. Фондомісткість основних фондів	0,7	0,24	0,26	-0,44	-	+0,02	-

За період2009 - 2011 рр. залишкова вартість основних зас...